єкт дослідження - суспільні відносини, що виникають в сфері інтеграції України до ЄС.
Предмет дослідження - Угода про Асоціацію між Україною та ЄС: загальна характеристика, перспективи та правові наслідки підписання
Методи дослідження. Методологічна база дослідження поєднує в собі загальнонаукові та спеціальні методи пізнання: історичний, методи компаративного аналізу, синтезу, узагальнення, моделювання та абстрагування, діалектичний, системний, комплексний та інші. Історичний метод використовувався, насамперед під час аналізу становлення відносин України та ЄС. Методи моделювання та абстрагування - в процесі дослідження змістовної характеристики Угоди про Асоціацію а також інших документів про інтеграцію. Системний - при аналізі її структури.
Також в роботі використовувалися загально-гносеологічні прийоми пізнання Зокрема, метод аналізу допоміг розкласти досліджувану Угоду на окремі частини. За допомогою методу індукції я будував загальні висновки що будувалися на основі приватних посилок; метод дедукції допоміг з маси окремих випадків зробити узагальнений висновок про всю сукупність таких випадків. Завдяки Методу прогнозування я дослідив конкретні перспективи розвитку інтеграційних процесів та їх вплив на Україну.
Що стосується структури роботи, то вона обумовлена, насамперед, предметом та метою наукового дослідження. Робота складається із вступу, основних трьох розділів, що поділяються на підрозділи, та висновків.
У ВСТУПІ розкривається предмет, об'єкт, цілі та завдання роботи, зазначаються методи, що використовувалися при написанні роботі, актуальність, ступінь наукової розробки та новизни теми.
В РОЗДІЛІ 1 зачіпається питання історичного розвитку та становлення відносин України та ЄС, зокрема аналізуються Угода про партнерство та співробітництво; Порядок денний асоціації Україна-Євросоюз; політика сусідства й політика східного партнерства.
РОЗДІЛ 2 дає ґрунтовний аналіз Угоді про Асоціацію - характеризується її структура, досліджуються та вивчаються її політичні та економічні аспекти.
В РОЗДІЛІ 3 містяться актуальні для України питання сприйняття Угоди національним законодавством та наслідків, до яких призведе її підписання.
ВИСНОВКИ підсумовують результати роботи, коротко резюмуючи кожен з підрозділів.
Розділ 1. Історична ретроспектива становлення відносин України та ЄС
1.1 Угода про партнерство та співробітництво як перший крок до зближення
З набуттям незалежності у 1991 році, Україна розпочала формувати свій зовнішньополітичний курс, в основу якого було покладено прагнення зміцнити національну безпеку держави і стати активним учасником міжнародних відносин. Одним з пріоритетів зовнішньої політики стала інтеграція України до європейських структур. Цей визначальний пріоритет є природним наслідком здобуття державної незалежності, історії українського народу, його ментальності та сподівань. Він передбачає європейську самоідентифікацію громадян, визначення відповідних стратегічних орієнтирів внутрішніх перетворень та логіки трансформаційних процесів.
Після проголошення незалежності було очевидно, що рух країни до Європи досить довгий і пролягає, як мінімум на першому етапі, через поновлення економічних відносин на законодавчому рівні: "Перспективною метою зовнішньої політики є членство України у Європейських Співтовариствах". І, як наслідок, у жовтні 1993 р. в Києві відкрито Представництво Комісії Європейських Співтовариств в Україні. Саме на цьому тлі розвивалися відносини між Євросоюзом і Україною в період підписання та ратифікації нової Угоди про партнерство та співробітництво в 1991 - 1998 рр. Прагнення розвивати відносини з Україною паралельно з розвитком відносин з іншими пострадянськими державами простежувалось в усіх документах Європейського Союзу того періоду. 11 лютого 1992 р. був підписаний протокол угоди між ЄС та СНД стосовно виконання програми ТАСІС в Україні. Програма ТАСІС - це ініціатива ЄС для ЦСЄ та Монголії, що прискорює розвиток гармонійних і міцних політичних та економічних зв'язків між Євросоюзом і країнами-партнерами. Метою програми є сприяння розвитку в країнах-партнерах політичних та економічних інститутів на підтримку відкритого ринкового і громадянського суспільства, що засноване на політичних свободах та економічному розквітові. ТАСІС впроваджує цю мету, надаючи фінансування для підтримки процесу переходу до ринкової економіки та демократичного ладу. В квітні 1992 р. Європейська комісія (ЄК) прийняла рішення про необхідність переговорів з Україною, Білоруссю, Росією та Казахстаном щодо підписання угод про співробітництво. У жовтні 1992 р. Європейська Рада видала директиву, якою передбачався початок обговорення угод про партнерство та співробітництво з цими країнами.
В березні 1993 р. розпочались офіційні переговори з Україною, які завершилися 14 червня 1994 р. підписанням Угоди про партнерство та співробітництво (далі УПС) в Люксембурзі Президентом України та президентом Європейської Комісії і представниками держав-членів ЄС. Тим самим було закладено правову основу у взаємодіях України з ЄС. Для молодої української держави, яка переживала перші роки становлення національної економіки та правової системи, була дуже важливою політична й економічна підтримка з боку Європейського Союзу. УПС була обумовлена потребою встановити тісні відносини між ЄС та Україною, засновані на існуючих між ними історичних зв'язках і спільних цінностях. УПС знаменувала важливий крок вперед, замінюючи Угоду про Торгівлю та комерційне й економічне Співробітництво, яку Європейське Співтовариство і Радянський Союз підписали в 1989 році.
УПС було обумовлена потребою встановити тісні відносини між ЄС та Україною, засновані на існуючих між ними історичних зв'язках і спільних цінностях. Відповідно до статті 1 Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС, цілями партнерства було визначено:
розвиток тісних політичних відносин шляхом політичного діалогу;
сприяння торгівлі, інвестиціям і гармонійним економічним відносинам;
забезпечення основи для взаємовигідного економічного, соціального, фінансового, науково-технічного та культурного співробітництва;
підтримку зусиль України щодо зміцнення демократії та завершення переходу до ринкової економіки.
Відповідно до угоди, політичний діалог мав зблизити позиції України і Євросоюзу з міжнародних питань, що становлять обопільний інтерес. Було передбачено співробітництво у питаннях зміцнення стабільності і безпеки в Європі, дотримання принципів демократії, поваги і сприяння правам людини і, зокрема, правам національних меншин. У разі необхідності сторони зобов'язуються проводити консультації на найвищому рівні.
Угодою визначено 28 сфер, в яких ЄС та Україна домовилися збільшити та розширити взаємне співробітництво. До таких сфер належать: промислове співробітництво; сприяння інвестиціям та їх захист; державні закупівлі; стандарти; видобувна промисловість та виробництво сировини; наука і технологія: освіта та професійна підготовка; сільське господарство; енергетика; використання атомної енергії у цивільних цілях; довкілля; транспорт; космічна промисловість; фінансові послуги; боротьба з відмиванням грошей; грошово-кредитна політика; регіональний розвиток; співробітництво у соціальній сфері; малі та середні підприємства; інформація та зв'язок; захист споживачів; митна справа; економіка; статистика; боротьба з розповсюдженням наркотиків; культура тощо.
Угодою досить докладно регламентуються відносини між Європейським Союзом та Україною на основі принципів, які мають бути запроваджені у налагодженні відносин протягом певного часу. При цьому акцентується, що запровадження таких принципів потребує значних зусиль, передусім з боку України.
Україна та ЄС зобов'язались надавати одне одному статус найбільшого сприяння у торгівлі. Причому Україна зберегла можливість запроваджувати тимчасові кількісні обмеження на імпорт, спрямовані на захист окремих галузей виробництва, які не досягли достатнього рівня конкурентоспроможності чи зазнали серйозних труднощів, що спричиняє соціальні проблеми. З огляду на те, що УПС стала гнучким, "еволюційним" документом, відповідно до її положень сторони мають право вживати будь-які загальні або спеціальні заходи, необхідні для виконання своїх зобов'язань згідно з Угодою. Зокрема, у статті 101 зазначається, що УПС укладається на початковий період - десять років. Угода автоматично продовжується на один рік, якщо одна із Сторін за шість місяців до закінчення строку Угоди не сповістить іншу Сторону у письмовій формі про свій намір денонсувати угоду, вона відповідно пролонгується.
березня 1995 р. в Брюсселі відбулося перше засідання Спільного комітету Україна - ЄС, який був створений згідно з Угодою про торгівлю і комерційне та економічне співробітництво між ЄЕС і Євроатомом та СРСР від 18 грудня 1989 р. та діяв на підставі Тимчасової угоди від 1 червня 1995 р.
Про поступове пожвавлення стосунків між Україною та ЄС свідчило відкриття в липні того ж року в Брюсселі Представництва України при Європейському Союзі.
Зустрічі Україна - Трійка ЄС на рівні міністрів закордонних справ набули регулярного характеру. Порядок денний визначала ситуація в регіоні та світі:
стан розвитку відносин Україна - ЄС (28 червня 1995 р., м. Брюссель);
питання безпеки і ситуація в колишній Югославії (24 листопада 1995р.);
питання регіонального співробітництва (5 лютого 1996 р.);
оприлюднення Європейським Союзом Заяви щодо політичної підтримки України (21 травня 1996 р., м. Рим);
питання відносин Україна - ЄС, стосунки з Росією та СНД (26 вересня 1996 р.);
питання імплементації Плану дій Євросоюзу щодо України від 6 грудня 1996 р.,
відкриття у Києві Центру документації ЄС (5 лютого 1997 р.);
обговорення питання довгострокової стратегії ЄС щодо України (24 вересня 1998 р., м. Нью-Йорк).
В листопаді 1994 р. ЄС ухвалив Спільну стратегію щодо України, а в грудні 1996 р. - План дій, в яких висловлювалася підтримка незалежності, територіальної цілісності, демократичних, політичних та економічних перетворень в Україні та її інтеграції до світової економіки. Оскільки процедура ратифікації УПС тривала деякий час, Європейський Союз та Україна уклали Тимчасову угоду, яка могла набрати чинності швидше, оскільки положення основної угоди, які вимагають ратифікації європейськими парламентами, були з неї вилучені. Тимчасова угода була підписана під час візиту президента України в Брюссель 1 червня 1995 р. Нею узгоджувалися основні принципи торгової політики між ЄС та Україною (правило режиму найбільшого сприяння, національний режим, принцип протекціонізму за рахунок митних тарифів, стандартні правила СОТ стосовно митної оцінки товарів, правила щодо транзиту). Слід на разі зазначити, що економічне співробітництво не відображено в Тимчасовій угоді - на нього буде поширюватись угода, підписана в 1989 р. з Радянським Союзом й успадкована Україною після здобуття незалежності. Тимчасова угода набула чинності 1 лютого 1996 р.
У вересні 1996 р. набула чинності індикативна програма ТАСІС на період до 1999 р. Крім того, згідно зі статтею 4 успішне виконання УПС мало відкрити перспективи для їі еволюції до рівня преференційної угоди та подальшого зближення України з ЄС.
Процес ратифікації Угоди про партнерство і співробітництво з Україною тривав майже чотири роки, і завершився лише 1 березня 1998 р. УПС передбачала заснування інституцій, покликаних забезпечити виконання положень Угоди. Інституціональний механізм двостороннього співробітництва був остаточно сформований після набуття чинності УПС.
Таким чином, зазначена угода являла собою угоду першого покоління, яка була спрямована на започаткування сталих відносин між партнерами, головною метою якої було поступове наближення України до європейських співтовариств і сусідніх регіонів та її інтегрування до світової торговельної системи.
1.2 Порядок денний асоціації Україна-Євросоюз (ПДА)
Вступ України до СОТ створив підґрунтя для початку переговорів стосовно нової угоди з ЄС, основою якої мала стати зона вільної торгівлі. У вересні 2008 р. на Паризькому саміті Україна - ЄС було погоджено, що це буде угода про асоціацію. У зв'язку з підготовкою нової угоди у червні 2009 р. на засіданні Ради з питань співробітництва Україна - ЄС у Брюсселі було схвалено ПДА. Цей документ набрав чинності 24 листопада 2009 р. шляхом обміну нотами між дипломатичними відомствами України та ЄС. На заміну Плану дій Україна - Євросоюз прийшов ПДА. Він знаменує початок першого етапу інтеграції України у Євросоюз, оскільки спрямований на імплементацію майбутньої Угоди про асоціацію, складовою частиною якої стане зона вільної торгівлі.
Як і інші документи, ухвалені Радою співробітництва, ПДА має рекомендаційний характер. Його положення можна віднести до м'якого права, застосування якого з боку ЄС є найбільш характерним для регулювання насамперед політичних відносин як усередині Союзу, так і у відносинах ЄС з третіми країнами. Проте він стає найбільш практично значимим серед усіх документів, які визначають основи співпраці України та Союзу. ПДА не має термінів виконання. Метою його ухвалення є полегшення імплементації тимчасової, а потім повноцінної угоди про асоціацію між Україною та Союзом. Однак значення цього документа для України цим не обмежується. Важливою особливістю ПДА є те, що хоча він не містить положень про можливе членство України у Союзі, за своєю суттю документ спрямований на підготовку країни до виконання Копенгагенських критеріїв вступу до ЄС - політичних, економічних і правових.
ПДА містить вступ і три розділи, в яких визначено принципи, сфери і інструменти співпраці сторін. У вступній частині ПДА підкреслюється, що розвиток відносин між Україною та ЄС сприяв створенню умов для переходу від співпраці до поступової економічної інтеграції і поглибленої політичної асоціації.
Виокремлення економічної інтеграції від політичної асоціації виглядає штучним і може вносити плутанину у визначення нових рамок відносин України з ЄС. Справа в тому, що серед західних концепцій розвитку інтеграції одним із найбільш впливових залишається поділ процесу економічної інтеграції на стадії, кожна з яких має відповідні ознаки і передбачає подальше її поглиблення і поширення на нові сфери. До таких стадій належать зона вільної торгівлі, митний союз, спільний ринок, економічний союз та повна інтеграція. Інтеграція починається зі створення зони вільної торгівлі. Підписання Угоди про асоціацію з ЄС, складовою якої є створення зони вільної торгівлі, означатиме перехід до першої стадії інтеграції України в ЄС. Оскільки інтеграція є складовою асоціації, втрачає сенс говорити окремо про економічну інтеграцію і політичну асоціацію в межах однієї Угоди. Такий поділ був би виправданим, якщо б ішлося про дві різні угоди. Позиція ЄС ґрунтується на недоцільності підписання двох окремих угод, що відповідає наявній договірній практиці Союзу. Оскільки ПДА є спільним документом, то в ньому знайшла своє віддзеркалення позиція обох сторін.
У ПДА підкреслюється, що Україна як європейська країна має спільну з Європою історію і поділяє спільні цінності разом із державами-членами ЄС.
Зазначається, що нова Угода про асоціацію має створити нові інститути співпраці, поглибити політичну асоціацію і економічну інтеграцію шляхом встановлення взаємних прав і обов'язків.
Серед принципів співробітництва сторін у форматі нових відносин ПДА робить наголос на повазі до загальної мети щодо досягнення асоціації, на повазі до спеціальної мети щодо полегшення та підготовки реалізації угоди про асоціацію, забезпеченні прозорості, спільної відповідальності сторін за реалізацію ПДА, досягненні помітних результатів шляхом поступової імплементації практичних заходів, послідовності і достатності засобів для виконання пріоритетів, імплементації окремих стадій з використанням різних швидкостей, спільній оцінці імплементації шляхом доповідей, моніторингу досягнутого прогресу.
До інструментів імплементації ПДА належать обмін технічними експертами і радниками, кращою практикою та ноу-хау; надання інформації, підтримка здатності до створення і посилення інститутів, поради щодо гармонізації з acquis, започаткування діалогу в окремих секторах. Створений згідно з положеннями розд. III п. 9 Спільний комітет старших посадових осіб визначає пріоритети і напрями імплементації ПДА.
ПДА передбачає продовження політичного діалогу, започаткованого УПС і Планом дій Україна-Євросоюз. Використання політичного діалогу в межах ПДА тісно пов'язано з виконанням Україною стандартів Ради Європи та ЄС. Політичний діалог спрямований на посилення поваги до демократичних принципів, верховенства права, запровадження хорошого управління, забезпечення прав людини, на боротьбу з корупцією. З цією метою при проведенні конституційних і інших реформ Україна має враховувати рекомендації Венеціанської комісії Ради Європи, стандарти Європейської хартії місцевого самоврядування, оцінки SIGMA, рекомендації ОБСЄ та Бюро демократичних інститутів з прав людини (ODIHR). У сфері захисту прав людини Україна має забезпечити імплементацію Конвенції ООН про права осіб з обмеженими можливостями і факультативного протоколу до неї. З метою протидії корупції Україна має завершити ратифікацію Конвенції ООН проти корупції та Конвенції Ради Європи з кримінального права проти корупції, імплементувати національний план дій проти корупції у співпраці з відповідними органами ЄС.
Тісна співпраця передбачена у сфері зовнішньої політики і політики безпеки. Вона включає посилення консультацій і координацію через дипломатичні і військові канали з метою вирішення міжнародних проблем, враховуючи приєднання України до декларацій і спільних позицій ЄС, продовження діалогу з питань імплементації Стратегії європейської безпеки, визначення можливостей участі України в операціях у рамках СПБО, подальшу імплементацію Севільських домовленостей стосовно консультацій і співпраці між ЄС та Україною у питаннях участі України в операціях з урегулювання конфліктів та відповідних навчаннях, вивчення можливостей участі Збройних Сил України у формуванні багатонаціональних тактичних бойових груп, посилення співпраці з врегулювання конфлікту у Молдові, продовження консультацій щодо санкцій, які застосовує ЄС, військову і технологічну співпрацю ЄС та України, заохочення співпраці стосовно визначених дій між українськими інституціями, з одного боку, і агенціями та органами ЄС, задіяними в сфері СЗППБ І СПБО, - з іншого, такими як Європейська оборонна агенція, Інститут ЄС з вивчення питань безпеки, Супутниковий центр ЄС та Європейський коледж з питань безпеки і оборони. До цієї сфери співпраці віднесено також боротьбу з тероризмом, нерозповсюдження зброї масового ураження, запобігання незаконному експорту зброї на засадах Спільної позиції Ради 2008/944/СЗППБ.
У ПДА міститься положення щодо необхідності ратифікації Україною Римського статуту про створення Міжнародного кримінального суду.
Тісна співпраця передбачена у сфері свободи, безпеки і юстиції у контексті зобов'язань, які містяться у Плані дій 2007 р. у сфері свободи, безпеки і юстиції. Перед Україною стоїть завдання розвивати систему захисту персональних даних на основі ратифікації Конвенції Ради Європи 1981 р. про захист персональних даних і додаткового протоколу до неї та їх імплементації, що є умовою для підписання угод між Україною та Європолом і Євроюстом включно з обміном оперативною інформацією. За допомогою ЄС Україна має розвивати законодавство та інституційну структуру у сфері регулювання міграції з метою запобігання нелегальній міграції і торгівлі людьми. Україна також має практично імплементувати Конвенцію ООН про статус біженців 1951 р. і відповідний Протокол 1967 p., Конвенцію ООН проти транснаціональної злочинності 2000 p., розробляти умови для запровадження у довгостроковій перспективі безвізового режиму між Україною та ЄС згідно з домовленостями, досягненими під час Паризького саміту Україна - ЄС у вересні 2008 р. Для цього треба приділити увагу таким питанням, як: безпека документів, нелегальна міграція, включаючи реадмісію, громадський порядок і безпека та зовнішні зносини. Держави-члени ЄС мають використовувати можливості, які існують у рамках acquis Союзу, для зменшення чи скасування візових зборів для фізичних осіб. Також важливим е розробка, впровадження та удосконалення стратегії, правової бази та процедури інтегрованого управління кордонами, включаючи підтримку з боку ЄС. За технічної підтримки ЄС має бути продовжено процес демаркації кордонів України відповідно до міжнародних стандартів. Планується посилити співробітництво в рамках існуючих робочих домовленостей між Адміністрацією Державної прикордонної служби України та Фронтекс, включаючи, зокрема, аналіз та управління ризиком.
Спеціальну увагу приділено економічному співробітництву. Основним завданням тут є створення в Україні ринкової економіки, яка повноцінно функціонуватиме, та поступове наближення її політики до політики Союзу. Передбачається надання Україні експертної підтримки з боку інститутів ЄС.
Україна має працювати над створенням відкритих, конкурентних та прозорих правил та процедур приватизації та їх імплементацією відповідно до найкращої практики ЄС.
У сфері торгівлі та питаннях, пов'язаних з нею, пріоритети будуть визначені після завершення переговорів стосовно Угоди про асоціацію між сторонами.
Передбачено співпрацю сторін у підготовці належної імплементації правил походження, які використовуватимуться між Україною та ЄС, зокрема шляхом передачі повноважень щодо сертифікації походження від Торгово-промислової палати до митних органів до набуття чинності угоди про асоціацію, реалізації відповідних проектів Twinning для Державної митної служби України щодо застосування правил походження.
Україна розроблятиме законодавство у сфері технічного регулювання, стандартизації, оцінки відповідності, ринкового нагляду, метрології та акредитації стосовно положень, які регулюють обіг промислових товарів відповідно до acquis ЄС з метою усунення торгівельних бар'єрів, вжиття заходів відповідно до індикаторів для проектів бюджетної підтримки ЄС у сфері стандартизації на 2010-2012 pp.
Передбачено поступове наближення законодавства та практики України до законодавства та практики ЄС (Регламент 882/2004/ЕС) стосовно санітарних та фітосанітарних заходів у харчовій та кормовій промисловості, забезпечення здоров'я та нормальних умов утримання тварин. Комісія ЄС надаватиме Україні допомогу у цій сфері шляхом навчання працівників компетентних органів державної влади України, удосконалення лабораторій відповідно до вимог ЄС, підготовки їхньої акредитації відповідно до стандартів ISO, організації інформаційних кампаній щодо правил та вимог доступу до ринку ЄС.
У сферах торгівлі послугами, свободи заснування та інвестицій пріоритети будуть визначені після завершення переговорів стосовно Угоди про асоціацію
Передбачений ефективний діалог щодо руху капіталів та платежів, зокрема з метою моніторингу дотримання всіх існуючих зобов'язань та підготовки до нової Угоди про асоціацію.
Має бути посилено співробітництво, в тому числі через технічну допомогу з боку ЄС, у сфері державних закупівель. Передбачено роботу у напрямі створення в Україні незалежного наглядового органу відповідно до Директиви 89/665 із змінами згідно з Директивою 2007/66 та забезпечення його достатньої адміністративної спроможності, а також подальшу гармонізацію законодавства України до acquis ЄС щодо державних закупівель, як визначено у Директивах 2004/17 та 2004/18.
Значні заходи намічені у сфері забезпечення конкуренції. Україна та ЄС співпрацюватимуть з метою створення ефективної системи контролю та моніторингу державної допомоги в Україні. Конкурентна політика передбачатиме посилення прозорості та передбачуваності в Україні, включаючи оприлюднення рішень Антимонопольного комітету України у короткий термін після їх ухвалення, забезпечення конвергенції конкурентного законодавства та практики України до acquis ЄС, зокрема у сферах правил контролю за злиттям та у принципах, що використовуються в імплементації та посиленні конкурентного законодавства.
Передбачається посилити співробітництво щодо захисту прав інтелектуальної власності, зокрема шляхом належного впровадження стандартів, закріплених у Директиві 2004/48/ЕС та Регламенті Ради ЄС 1383/2003 стосовно митних дій, вжиття ефективних заходів проти підробок і піратства, посилення правозастосовних спроможностей на рівні органів державної влади України (адміністративні, судові та виконавчі органи).
У сферах спрощення торгівлі та митних справах намічений розвиток взаємного прозорого торговельного середовища. У цьому зв'язку передбачено посилення адміністративної та виконавчої спроможності Митної адміністрації України для підтримки спрощення законної торгівлі та запобігання шахрайству; використання оновлених митних програм ЄС; подальший розвиток митного законодавства України та його імплементаційних положень відповідно до міжнародних інструментів та стандартів, які застосовуються у митній сфері та торгівлі, включаючи ті, які розроблені ЄС, Світовою митною організацією (Оновлена Кіотська Конвенція), COT, ООН (Конвенція щодо гармонізації прикордонного контролю 1982 p.); співробітництво щодо впровадження сучасної Гармонізованої системи опису та кодування товарів з метою впровадження комбінованої номенклатури та забезпечення чіткої та зрозумілої класифікації товарів; забезпечення найвищих стандартів доброчесності на кордоні шляхом вжиття заходів, що відображають принципи Аруської декларації Всесвітньої митної організації. Індикатором може бути Програма ЄС щодо митної етики. У сфері митної оцінки передбачено обмін найкращими надбаннями практики стосовно імплементації стандартів СОТ (Угода про застосування статті VII ГАТТ 1994 р.). Важливим вбачається майбутня участь України в Робочій групі EU - EFTA та Робочій групі ЕС - ECFTA, а також ECG (Electronic Customs Group) - NCTS. Перед Україною стоїть завдання наближення свого транзитного законодавства, операційних процедур, систем інформаційних технологій щодо конвенцій EC/ECFTA стосовно спільних транзитних процедур та спрощення формальностей у торгівлі товарами з метою забезпечення майбутнього приєднання України до зазначених конвенцій та участі в спільній транзитній системі.
Запроваджується діалог щодо питань, визначених у розділі "Торгівля та сталий розвиток" Угоди про асоціацію.
Стосовно прозорості регулювання відповідні пріоритети будуть визначені після завершення переговорів про Угоду про асоціацію. Те саме стосується торгівлі та регуляторного співробітництва.
Співробітництво у сфері енергетики, включаючи ядерні питання, здійснюватиметься на основі імплементації Меморандуму про взаєморозуміння між Україною та ЄС з питань співробітництва у сфері енергетики та з урахуванням необхідності імплементації acquis ЄС. Особлива увага приділятиметься інтеграції енергетичних ринків та приєднанню України до Договору про Енергетичне співтовариство. Закон України "Про принципи функціонування ринку природного газу" має відповідати нормам ЄС (Директива 2003/55/ЕС, Регламент ЕС 1775/2005). Передбачено повну імплементацію Спільної заяви за результатами Міжнародної інвестиційної конференції з модернізації газотранзитної системи України від 23 березня 2009 р., а також роботу у напрямі інтеграції об'єднаної енергетичної системи України до центральної європейської електричної мережі відповідно до вимог UCTE (Союзу з питань координації передачі електроенергії). Буде продовжено співробітництво щодо спільного проекту ЄС-МАГАТЕ-Україна стосовно оцінки ядерної безпеки українських атомних електростанцій.
Передбачається розвиток державного внутрішнього контролю та зовнішнього аудиту шляхом гармонізації із загальновизнаними міжнародними стандартами і методологіями та найкращою практикою ЄС, а також співробітництва з відповідними інституціями та органами ЄС.
У сфері оподаткування зусилля мають бути спрямовані на покращення й удосконалення податкової системи та адміністрування в Україні відповідно до міжнародних та європейських стандартів, включаючи підготовку до поступового наближення до структури оподаткування, як закріплено в acquis ЄС і передбачено у Додатку до Угоди про асоціацію. Важливим є покращення міжнародного податкового співробітництва з метою посилення ефективного управління у податковій сфері, як зазначено в Угоді про асоціацію. Мають бути взяті до уваги принципи Кодексу поведінки ЄС щодо оподаткування бізнесу. Передбачено розвиток співробітництва з податковими адміністраціями держав-членів ЄС шляхом обміну новим досвідом та тенденціями у сфері оподаткування.
У галузі статистики важливими стає підготовка до імплементації статистичного компендіуму ЄС, який є додатком до Угоди про асоціацію, розробка та впровадження Плану дій щодо співробітництва з митницею з метою покращення торгівельної статистики шляхом обговорення з експертами Комісії ЄС, забезпечення повної функціональності SMIS+ для України з визначенням кінцевих термінів надання інформації на регулярній основі. ЄС забезпечуватиме навчання щодо SMIS+ для України та здійснюватиме аналіз пілотних результатів за допомогою ESTAT.
Співпраця у сфері транспорту буде спрямована на підготовку до імплементації acquis ЄС, зазначеного у відповідних додатках до Угоди про асоціацію, та підтримку України в реалізації на початку 2010 р. всеохоплюючої національної транспортної стратегії, підвищення безпеки на дорогах, розвитку комбінованих та мультимодальних послуг, модернізації інфраструктури, імплементації відповідних міжнародних конвенцій Міжнародної морської організації, завершенні підготовки тексту всеохоплюючої Угоди про спільний авіаційний простір, розробці та впровадженні нового Повітряного кодексу України, гармонізації законодавства у сфері безпеки польотів та посиленні адміністративної спроможності органів державної влади, відповідальних за політику у сфері авіації, розвитку співробітництва з Європейським агентством з безпеки польотів та ЄК з питань безпеки польотів.
У галузі охорони навколишнього природного середовища передбачено співпрацю щодо підготовки до імплементації актів acquis ЄС, зазначених у відповідних додатках до Угоди про асоціацію. Євросоюз надаватиме підтримку Україні у розробці Національної стратегії з питань навколишнього природного середовища на період до 2020 р. та Національного плану дій з питань навколишнього природного середовища на 2009- 2012 pp., розвитку національних імплементаційних інструментів відповідно до багатосторонніх угод у сфері навколишнього природного середовища, підписаних та ратифікованих Україною та Європейським співтовариством (Додаток 2), впровадженні Кіотського протоколу через діалог у рамках спільної робочої групи Україна - ЄС з питань зміни клімату стосовно нової угоди щодо зміни клімату на період після 2012 p., прийнятних критеріїв для використання механізмів Кіотського протоколу, участі у Робочій групі DABLAS, спільній роботі щодо імплементації дорожніх карт з метою досягнення Цілей розвитку тисячоліття, що стосуються води, та Цілей інтегрованого управління водними ресурсами, використовуючи діалог щодо національної політики в рамках Водної Ініціативи ЄС, забезпеченні реалізації Бухарестської конвенції і протоколів до неї та спільній роботі з Сторонами Конвенції для сприяння приєднання Європейського співтовариства до Конвенції, вивченні можливостей участі України в окремих заходах Європейського агентства з питань навколишнього природного середовища щодо збору та поширення інформації, створенні РЕЦ - Україна.
Україна та ЄС співпрацюватимуть у сфері промислової та підприємницької політики стосовно малих та середніх підприємств відповідно до найкращої практики ЄС та підтримуватимуть регулярний діалог щодо промислової і підприємницької політики, із залученням урядових представників та представників ділових кіл України і ЄС.
Передбачається посилення співробітництва в усіх сферах законодавства про товариства, корпоративне управління, бухгалтерський облік та аудит шляхом обміну досвідом та інформацією щодо їх найкращої практики і чинних регуляторних рамок, здійснення підготовки до імплементації acquis ЄС, зазначеного у відповідних додатках до Угоди про асоціацію, шляхом поступового наближення законодавства України у сфері товариств до відповідного acquis ЄС, перегляду Закону України "Про акціонерні товариства", поступового наближення до правил та рекомендацій ЄС у сфері корпоративного управління, сприяння дотриманню міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.
У сфері фінансових послуг передбачається здійснювати підготовку до імплементації acquis ЄС, як зазначено у відповідних додатках до Угоди про асоціацію, співпрацювати з метою забезпечення ефективної імплементації пруденційних регуляторних рамок для фінансових ринків та нагляду, які відповідають рамкам, що існують в ЄС, заохочувати співробітництво між наглядовими органами України та ЄС, особливо щодо обміну та розкриття інформації, розвивати національне законодавство щодо запобігання та протидії відмиванню грошей та фінансуванню тероризму, зокрема шляхом імплементації 40 Рекомендації та 9 Спеціальних Рекомендацій FATF, а також відповідного законодавства ЄС стосовно боротьби з відмиванням грошей та фінансуванням тероризму (крім того, положень Директиви 2005/60/ЕС про запобігання використання фінансової системи для цілей відмивання грошей та фінансування тероризму; Директиви 2006/70/ЕС; Регламенту EC 1781/2006; Регламенту EC 1889/2005). Також передбачається тісна співпраця з FATF, Радою Європи, MONEYVAL, а також відповідними органами в державах-членах ЄС та підписання Меморандумів про взаєморозуміння між органами фінансової розвідки України та держав-членів ЄС.
Співпраця у сфері інформаційного суспільства спрямована на сприяння підготовці до імплементації актів acquis ЄС, зазначених у відповідних додатках до Угоди про асоціацію, та на підтримку України шляхом проведення оцінки відповідності acquis ЄС проекту закону про електронні комунікації, переданого до парламенту у грудні 2008 p., зміцнення незалежності та адміністративної спроможності національного регулятора у цій галузі, а також гарантування чесної конкуренції на ринках за підтримки проектів Твіннінг, включаючи участь регуляторів ЄС; а також на сприяння обміну інформацією та досвідом реалізації ініціативи ЄС "І2010" з метою розробки та впровадження е-стратегій в Україні, включаючи впровадження Національної концепції розвитку телекомунікацій та державної програми "е-Україна".
У галузі туризму планується започаткувати регулярний діалог з питань, закріплених у розділі щодо туризму Угоди про асоціацію.
У сферах, пов'язаних з сільським господарством та розвитком сільської місцевості, передбачається співпраця щодо підготовки до імплементації актів acquis ЄС, зазначених у відповідних додатках до Угоди про асоціацію. Євросоюз надасть підтримку Україні стосовно розробки та імплементації нового плану дій з метою наближення сектора до політики та законодавства ЄС у сфері сільського господарства та розвитку сільської місцевості. Співпраця має охопити наукові дослідження, використання біотехнологій у сільському господарстві, відновлення та збереження природних ресурсів, вивчення досвіду ЄС щодо переходу до забезпечення прямої підтримки виробникам сільськогосподарської продукції.
Співпраця у галузі рибальства та морської політики має бути спрямована на забезпечення сталого рибальства в Чорному морі згідно з еко-системним підходом до управління рибальством, на обмін найкращою практикою щодо інтегрованого підходу до морських справ, створення координаційної структури в Уряді України, визначення сфер спільного інтересу для майбутнього співробітництва у контексті Інтегрованої морської політики ЄС.
Наукове і технологічне співробітництво здійснюватиметься на засадах пролонгації та активізації виконання Угоди між Україною та ЄС стосовно розширення участі українських дослідницьких установ у проектах Сьомої рамкової програми з досліджень, використання наявних інструментів (Угода між Україною та ЄС про наукове і технологічне співробітництво, INCO-Nets) з метою підготовки до можливої асоційованої участі України у Рамковій програмі з досліджень.
Захист прав споживачів здійснюватиметься з огляду на підготовку до імплементації acquis ЄС, зазначеного у відповідних додатках до Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Передбачається посилення адміністративної спроможності застосування законодавства щодо захисту прав споживачів в Україні, зокрема шляхом навчання та технічної допомоги в рамках програми ТАІЕХ для українських органів державної влади, включаючи судову та законодавчу гілки влади, а також неурядові громадські організації щодо адаптації законодавства ЄС, його подальшого впровадження та застосування.
Соціальне співробітництво здійснюватиметься з метою підготовки до імплементації acquis ЄС у сферах гендерної рівності, недискримінації, охорони здоров'я та безпеки праці, трудового законодавства та умов праці, зазначеного у відповідних додатках до Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Заплановано твіннінгові обміни з державними службами зайнятості держав-членів ЄС, впровадження національних програм щодо гідної роботи між МОП і Україною, заохочення як тристороннього, так і двостороннього діалогу та зміцнення спроможності соціальних партнерів, у тому числі в рамках ТАІЕХ, сприяння укладенню угод між Україною та державами-членами ЄС з питань координації соціального захисту робітників-громадян України, які легально працюють у державах-членах ЄС.
Охорона здоров'я передбачатиме проведення реформи галузі, підготовку до впровадження в Україні acquis ЄС у сфері охорони здоров'я, зокрема тих, що зазначені у відповідних додатках Угоди про асоціацію, обмін найкращими досягненнями практики щодо впровадження Рамкової конвенції ВООЗ із боротьби проти тютюну та Міжнародних медико-санітарних правил, участь у мережах і робочих групах у галузі охорони здоров'я ЄС, таких як щорічне засідання з питань інформації з охорони здоров'я та Європейського Дорадчого органу з питань ВІЛ/СНІД, розвиток співробітництва з Європейським центром профілактики та контролю хвороб.
Співпраця у сфері освіти, навчання, молоді здійснюватиметься шляхом спільної роботи та обмінів з метою сприяння подальшій інтеграції України до Європейського простору вищої освіти у контексті її членства в Болонському процесі, роботі у напрямі взаємного визнання академічних та професійних кваліфікацій, дипломів та сертифікатів про освіту, підтримки України у наближенні її системи професійно-технічної освіти до процесу модернізації структур професійно-технічної освіти ЄС, який відбувається в рамках Копенгагенського процесу, та через такі інструменти, як Європейська система кваліфікацій, Європейська залікова система для закладів професійно-технічної освіти та Європейська система гарантування відповідності якості професійно-технічної освіти, просування міжкультурного діалогу та підтримки громадянського суспільства, зокрема через програму "Молодь у дії" (2007-2013 pp.).
У галузі культури заплановані заходи, необхідні для набуття чинності в Україні Конвенції ЮНЕСКО про охорону і заохочення розмаїття форм культурного самовираження. Передбачено участь українських діячів культури у програмах культурного співробітництва (Культурна програма Східного партнерства та майбутнє вікно ЄПС у рамках Культурної програми).
Передбачена співпраця у сфері спорту та фізичної культури шляхом обміну інформацією та кращим досвідом.
Співробітництво з питань громадянського суспільства спрямовуватиметься на ознайомлення зацікавлених сторін українського громадянського суспільства з процесом консолідації та діалогу між соціальними партнерами в ЄС з метою подальшої інтеграції громадянського суспільства у політичні процеси в Україні.
ПДА практично замінює УПС, оскільки детально регламентує сфери співпраці за виключенням ЗВТ. Документ робить можливим реалізувати погоджені напрями співпраці майбутньої угоди про асоціацію.
.3 Політика сусідства й політика східного партнерства: додаткові можливості для євроінтеграції України
Європейська політика сусідства (далі - ЄПС) реалізується Європейським Союзом з 2004 року як реакція на розширення Союзу. Згідно з вихідною концепцією ЄПС, її основною метою було створення передумов для посилення відносин розширеного ЄС зі своїми сусідами і створення навколо Євросоюзу зони стабільності, безпеки і процвітання.
Сьогодні ЄПС розповсюджується на 16 країн-партнерів регіонів Східної Європи, Північної Африки та Близького Сходу. Основними інструментами ЄПС є плани дій, які укладені з 12 країнами, серед яких була і Україна (План дій Україна - ЄС втратив чинність у березні 2009 р., замість нього наразі імплементується Порядок денний асоціації Україна - ЄС).
Ініціатива "Східне партнерство", ініційоване Польщею і Швецією, офіційно затверджене Європейською Радою 19-20 березня 2009 року та введене в дію на саміті "Східного партнерства" 7 травня в Празі, стала східноєвропейським виміром політики сусідства ЄС по відношенню до шести країн (Україна, Азербайджан, Білорусь, Вірменія, Грузія, Молдова). "Східне партнерство" призначене для зміцнення демократизації в країнах Східної Європи і Південного Кавказу, надання їм допомоги в процесах європейської інтеграції, модернізації і верховенства права.
У порівнянні з ЄПС "Східне партнерство" має позитивні моменти, які надають додаткові можливості Україні у двосторонніх відносинах з Євросоюзом та у багатосторонньому форматі співпраці. Вважаю за необхідне їх проаналізувати:
) "Східне партнерство" є більш гнучким інструментом, оскільки не просто охоплює шість країн Східної Європи і Південного Кавказу, а й може розвиватися з урахуванням потреб, можливостей та досягнень кожної з країн-партнерів.
) "Східне партнерство" стосується більш повязаної між собою групи країн, які не є членами ЄС, але мають подібні політичні, економічні й соціальні інтереси, повязані з пострадянським минулим. Це сигналізує про те, що програма "Східне партнерство", з одного боку, розрахована на довготривалий процес її імплементації в кожній з країн-партнерів, а з іншого боку, передбачається, що вона буде більш гнучкою через необхідність диференційованого підходу до кожної з країн-партнерів.
) Ключовим аспектом "Східного партнерства" є диференціація. Комунікація Європейської Комісії "Східне партнерство" від 3 грудня 2008 року передбачає, що принциповим є диференційований підхід до кожної країни-партнера, залежно від успішності просування внутрішніх реформ і розвитку відносин з ЄС на шляху європейської інтеграції. До кожної країни, як зазначив голова Комісії у закордонних справах Європейського Парламенту Яцек Саріуш-Вольський, будуть ставитись відповідно до її заслуг та можливостей, а їх поступ залежатиме від попередніх здобутків.
) У "Східному партнерстві" передбачається укладання нових договірних рамок поступово з усіма країнами-партнерами, тобто угод про асоціацію, включаючи угоди про глибокі та всеохоплюючі зони вільної торгівлі для тих країн, які прагнуть і готові брати на себе відповідні далекосяжні зобовязання з ЄС. Кожна країна-партнер може розраховувати на поглиблення політичної співпраці й економічної інтеграції з ЄС. Європейський комісар із зовнішніх відносин і європейської політики сусідства Беніта Ферреро-Вальднер, підкреслюючи необхідність заохочення країн-партнерів до розвитку мережі вільної торгівлі між ними, заявила:
"Ми хочемо створити зону вільної торгівлі. У результаті тривалого процесу може виникнути "економічне обєднання сусідів", в якому існуватиме вільна торгівля між цими країнами і, звісно, між ними і Євросоюзом".
) "Східне партнерство" пропонує як двосторонні, так і багатосторонні формати для зміцнення співробітництва у Східній Європі та на Південному Кавказі. Тобто передбачається одночасне збереження динаміки розвитку двосторонніх взаємин між країною-партнером і ЄС. "Східне партнерство" додає нового, хоча й дещо обмеженого, імпульсу цим відносинам та визначає новий вимір багатостороннього співробітництва. Передусім, як підкреслив речник постійного представництва Польщі при Євросоюзі Каспер Хмелевський, "Східне партнерство" передбачає поглиблення взаємин між самими східними партнерами. Донині у рамках ЄПС між цими країнами не було можливості реалізувати жоден проект. "Східне партнерство" пропонує можливості для розвитку такого діалогу і реалізації практичних проектів із залученням усіх або деяких країн-партнерів за підтримки ЄС. Багатосторонній формат надає можливість для всіх країн-партнерів і ЄС краще розуміти ситуацію в регіоні і спільно вирішувати наявні регіональні проблеми та питання підтримки стабільності й безпеки в регіоні.
) На відміну від ЄПС, "Східне партнерство" не обмежується сусідськими відносинами і має на меті сприяння країнам-партнерам у наближенні до стандартів ЄС. Така мета досягається шляхом реалізації процесів інтеграції країни-партнера до ЄС по окремих сферах: економічна інтеграція, енергетична інтеграція, наближення регуляторних норм, правова апроксимація, адміністративне реформування тощо. Це є найбільшим стимулом для країн-партнерів, стратегічною метою яких є набуття членства в ЄС.
) "Східне партнерство" передбачає збільшене фінансування порівняно з тим, що надається у рамках ЄПС. Заплановано збільшення фінансування з 450 млн євро у межах Європейського інструменту сусідства і партнерства у 2008 році до 785 млн євро у 2013 році. Європейська Рада затвердила пропозицію Європейської Комісії про розширення наявного пакета Ініціативи ЄПС на 350 млн євро. Ці кошти доповнюватимуть ресурси, виділені на 2010-2013 роки. У результаті, таке поєднання підвищить загальну грошову суму, призначену для виконання ініціатив "Східного партнерства", до 600 млн євро.
) "Східне партнерство" передбачає організаційну структуру, хоча вона й не розвинена до такого рівня, як, наприклад, у Союзі для Середземноморя. Зустрічі глав держав або урядів країн-учасниць "Східного партнерства" будуть проводитися кожні два роки. "Східне партнерство" також запроваджує зустрічі міністрів закордонних справ країн-членів ЄС і країн-партнерів кожного року, міністерські конференції в окремих галузях, регулярні зустрічі по чотирьох тематичних платформах ("Демократія, належне управління та стабільність", "Економічна інтеграція та узгодження зі стратегіями ЄС", "Енергетична безпека", "Контакти між громадянами"), а також роботу колегій для підтримки роботи платформ у конкретних сферах, формат і учасники яких мають визначатися відповідно до потреб. Окрім урядових представників та Європейської Комісії, також передбачається створення Форуму громадянського суспільства "Східного партнерства" з метою налагодження контактів між ОГС та сприяння їхньому діалогу з органами державної влади. Окрім того, заплановано розвиток міжпарламентського співробітництва в рамках "EuroNest" як складової "Східного партнерства".
) "Східне партнерство" запроваджує Програму комплексного інституційного розвитку (Comprehensive Institution-Building Programme), яка має бути зосереджена на вдосконаленні адміністративної спроможності в усіх відповідних галузях співпраці шляхом виявлення слабких місць через проведення підготовки, надання технічної підтримки і допомоги.
) У рамках програми "Східне партнерство" передбачається укладення пактів "мобільність і безпека", які мають сприяти пересуванню людей. Це має здійснюватися шляхом правового полегшення поїздок до ЄС з одночасним збільшенням зусиль щодо подолання корупції, організованої злочинності й нелегальної міграції. Остаточною метою у довгостроковій перспективі є досягнення безвізового режиму пересування в межах усіх країн-партнерів. У будь-якому випадку ЄС запровадить безвізовий режим тільки з тими країнами, які виконають усі технічні вимоги ЄС. Європейська Комісія буде також розглядати можливості розвитку трудової мобільності з перспективою більшої відкритості ринків праці ЄС для залучення висококваліфікованої робочої сили із країн Східної Європи і заповнення прогалин на власному ринку праці.
) "Східне партнерство" приділяє значну увагу питанням енергетичної безпеки в країнах-партнерах і в ЄС та посилює співпрацю щодо діяльності із захисту навколишнього середовища і клімату. В енергетичному сегменті ця ініціатива передбачає належні зміни законодавства, технічну й нормативно-технологічну адаптацію енергетичного простору України до європейського. Питання енергетичної безпеки можуть перейти з національної площини в багатонаціональну під патронатом ЄС.
) "Східне партнерство" сприятиме розвитку програм, спрямованих на соціально-економічний розвиток країн-партнерів, зокрема у напрямі подолання гострих соціально-економічних розбіжностей між цими країнами. Передбачається також, що воно зміцнюватиме соціально-культурні контакти. Ініціатива "Східне партнерство" дозволяє констатувати наявність додаткових можливостей для України щодо забезпечення свого інтересу у співпраці в ЄС, у тому числі і з правових питань.
Важливо зауважити, що ініціатива "Східне партнерство" не стала альтернативою повноправному членству України в ЄС, проте істотно змінила формат співробітництва з односторонніми зобовязаннями України, запропонований Планом дій "Україна - ЄС", на формат співробітництва зі взаємними зобовязаннями України та ЄС, який виражатиметься в угоді про асоціацію.
Ініціатива "Східне партнерство" охоплює один із фундаментальних напрямів співпраці України та ЄС - спільну діяльність з політико-правових питань. У рамках цієї ініціативи планується отримання Україною послідовної і системної допомоги для досягнення рівня європейських стандартів верховенства права, демократичного політичного режиму та належного урядування, що відповідає інтересам України.
На відміну від співпраці у форматі Плану дій "Україна - ЄС", у рамках ініціативи "Східне партнерство" передбачається вагома фінансова підтримка з боку ЄС для всебічного інституційного розвитку України з метою гарантування прогресу у сфері демократії, верховенства права та належного урядування.
Ініціатива сприяє укладанню угоди про політичну асоціацію. Вона повинна закріпити на міжнародно-правовому рівні прогрес розвитку двосторонніх відносин ЄС та України, факт наближення України до європейських стандартів верховенства права, демократичного політичного режиму та належного урядування, а також установити особливі взаємні права і обовязки сторін щодо майбутньої повноцінної інтеграції України до ЄС.
Ініціатива "Східного партнерства" щодо співпраці України та ЄС з політико-правових питань не запропонує кардинально нових напрямів взаємодії сторін, адже існуючі напрями двостороннього співробітництва залишаються актуальними і дотепер, а саме: конституційна реформа, реформа виборчого законодавства, реформа публічної адміністрації (адміністративна реформа), судова реформа, реформа системи кримінальної юстиції, подолання корупції.
По суті, "Східне партнерство" може бути корисним для співробітництва в означених сферах: відповідним фінансуванням, наданням послуг у рамках міжнародної технічної допомоги та шляхом використання "Порядку денного асоціації" (на заміну Плану дій "Україна - ЄС") з чіткими завданнями, показниками, критеріями оцінки, часовими рамками та привязкою процесу фінансування до виконання поставлених завдань, отримання позитивного, усталеного результату.
Співпраця України та ЄС з політико-правових питань у рамках "Східного партнерства" має ґрунтуватись на позитивному досвіді застосування інструменту технічної допомоги та обміну інформацією (TAIEX), інструменту інституційного розвитку "Twinning", проекту UEPLAC, оцінки державного управління України за базовими показниками SIGMA. Співпраця України та ЄС з політико-правових питань у рамках "Східного партнерства" може посприяти:
щодо конституційної реформи:
досягненню консенсусу щодо внесення змін до Конституції України або прийняття нової Конституції України на основі фахового підходу та врахування основних принципів європейської доктрини конституційного права;
оптимізації конституційної системи стримувань і противаг України;
вдосконаленню конституційного регулювання адміністративно-територіального устрою та місцевого самоврядування;
ліквідації імперативного мандата;
щодо реформи виборчого законодавства:
встановленню такої виборчої системи, яка б найбільш ефективно забезпечувала волевиявлення народу України та територіальних громад в Україні;
щодо реформи публічної адміністрації:
формуванню стабільної та ефективної організації і діяльності виконавчої влади,
шляхом інституційного розмежування політичних та адміністративних функцій в її системі;
організації професійної, політично нейтральної та відкритої публічної служби шляхом відмежування політичних посад від сфери публічної служби, встановлення правових механізмів захисту публічних службовців від незаконних політичних впливів, запровадження відкритого конкурсного прийняття на публічну службу та службового просування тощо;
створенню системи спроможного місцевого самоврядування шляхом децентралізації публічних повноважень та ресурсів, створення економічно самодостатніх субєктів місцевого самоврядування у сільській місцевості;
запровадженню регіонального самоврядування;
зміцненню статусу приватних осіб у відносинах з органами публічної адміністрації шляхом справедливого правового регулювання адміністративної процедури, впровадження нових організаційних форм та стандартів якості адміністративних послуг, удосконалення механізмів правового захисту приватних осіб у відносинах з органами публічної адміністрації;
гарантуванню підконтрольності публічної адміністрації політичній владі та суспільству шляхом посилення контрольних функцій парламенту, місцевих рад та фінансового контролю, розвитку системи адміністративного судочинства, залучення громадськості до участі в управлінні публічними справами;
щодо судової реформи:
удосконаленню системи судів;
ліквідації адміністративних важелів впливу на суддів;
посиленню суддівського самоврядування;
забезпеченню прозорості і конкурсної основи при доборі суддів;
запровадженню спеціальної підготовки для суддів, а також нових механізмів притягнення їх до відповідальності;
щодо реформи системи кримінальної юстиції:
оптимізації кримінального процесу в частині покращення захисту прав людини;
приведенню у відповідність до європейських стандартів статусу та системи органів прокуратури України;
вдосконаленню системи правоохоронних органів;
щодо подолання корупції:
встановленню чіткої процедури притягнення до юридичної відповідальності за корупційні діяння;
встановленню адекватної системи юридичної відповідальності за вчинення корупційних діянь.
1.4 Сьогодення в умовах інтеграції та асоціації з ЄС
19 березня 2014 року Виконуючий обов'язки Президента України, Голова Верховної Ради України Турчинов Олександр Валентинович видав розпорядження, яким відповідно до пункту 3 частини першої статті 106 та статті 112 Конституції України доручити Прем'єр-міністрові України підписати від імені України Заключний акт Позачергового саміту України, з однієї сторони, та Європейського Союзу і його держав-членів, з іншої сторони, та політичні положення (Преамбула, Стаття 1, Розділи I, II, VII) Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, з такою заявою:
"Зобов'язання України, які випливають зі статті 8 Угоди, щодо ратифікації Римського статуту Міжнародного кримінального суду 1998 року будуть виконані після внесення відповідних змін до Конституції України".
Законом України "Про міжнародні договори України" наголошується що повноваження на ведення переговорів і підписання міжнародних договорів України надаються щодо міжнародних договорів, які укладаються від імені України, - Президентом України.
Згідно положень статті 106 Конституції України Президент України представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України. Цією ж статтею вказано що Президент України не може передавати свої повноваження іншим особам або органам.
Отже, як ми можемо бачити, процедура підписання міжнародного договору від імені України була грубо порушена, а тому, згідно ст. 46 Віденської конвенції про право міжнародних договорів можливо визнати Угоду недійсною.
Не зважаючи на цей "незначний" факт, надалі в своїй роботі все ж вважаю за необхідне проаналізувати політичні та економічні положення, їх зміст та підводні камені, що зустрічаються у текстах цих договорів.
Отже, 21 березня 2014 року в Брюсселі Україна та Європейський Союз підписали політичні положення Угоди про асоціацію. Ця подія стала історичною віхою у розбудові двосторонніх відносин між Україною та ЄС на принципах політичної асоціації та економічної інтеграції, яка формально закріплює цивілізаційний вибір України на користь європейських цінностей демократії, верховенства права, дотримання прав та свобод людини.
Це підписання Угоди розглядається як свідчення солідарності Європейського Союзу з українським народом у нинішній непростий для нашої держави час та готовності до всебічного сприяння розвитку України як сучасної європейської демократії.
Політичні положення Угоди, підписані Премєр-міністром України, лідерами держав-членів ЄС та європейських інституцій, підтверджують відданість сторін Статуту ООН та основоположним документам ОБСЄ, а також готовність тісно взаємодіяти з метою забезпечення незалежності, суверенітету, територіальної цілісності і непорушності кордонів України, стабільності та безпеки в регіоні.
Угода про асоціацію розглядається як інструмент зміцнення демократичних процесів в Українській державі, дорога до системної політичної та економічної модернізації відповідно до найкращих європейських стандартів.
Як вказується в заяві МЗС України у зв'язку з підписанням політичних положень Угоди про асоціацію між Україною та ЄС Угода про асоціацію залишається цілісним документом. Сторони домовилися якнайшвидше завершити процедури укладення торговельно-економічної частини Угоди та розпочати її практичну імплементацію, зокрема щодо створення поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі.
Підписання та імплементація Угоди про асоціацію розглядається як важливий крок у напрямку реалізації стратегічної мети держави - набуття членства в Європейському Союзі, як це передбачено положеннями Закону України "Про засади внутрішньої і зовнішньої політики" від 2010 року та статтею 49 Договору про Європейський Союз.
Розділ 2. Угода про Асоціацію з Європейським союзом - основний вектор розвитку України
.1 Аналіз політичної частини Угоди
Отже, як вже зазначалося вище, 21 березня 2014 року під час позачергового Саміту Україна - ЄС, який був проведений у рамках засідання Європейської Ради, відбулося підписання "політичної частини" Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.
Відповідно до досягнутих домовленостей зі стороною ЄС та згідно з Розпорядженням Президента України N 230/2014-рп "Про підписання політичних положень Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони", підписано такі частини Угоди: Преамбула, Стаття 1, Розділи I, II та VII, а також Заключний акт Саміту між Україною, з однієї сторони, та Європейський Союзом і його державами-членами, з іншої сторони.
Першою умовною частиною цієї Угоди, як ми бачимо, є Преамбула.
Листом МЗС від 28.03.2014 року було надіслано анотацію до політичних положень Угоди про асоціацію, зокрема і Преамбули. Вона констатує, що Україна є європейською країною, яка поділяє спільну історію та цінності з ЄС. Відзначається європейська ідентичність нашої держави та існування широкого громадянського консенсусу навколо її європейського вибору. Наголошується на визнанні Європейським Союзом європейських прагнень України та її європейського вибору. У Преамбулі також підкреслюється відданість сторін дотриманню всіх положень Статуту ООН та принципів і зобов'язань, прийнятих у рамках ОБСЄ, а також підтверджуються зобов'язання сторін дотримуватися принципів незалежності, суверенітету, територіальної цілісності та непорушності кордонів.
Однак така анотація є неповною та не розкриває інші суттєві обставини. Так, Преамбула умовно поділяється на декілька пунктів:
1.Спільні цінності та спільна історія;
2.Безпекова політика;
.Політична асоціація та економічна інтеграція;
.Енергетика, міграційна політика, екологія, боротьба з організованою злочинністю.
У цих пунктах закріплені принципи договору, мотиви його укладення і майбутні вимоги які починаються із загальних фраз, таких як: ураховуючи, беручи до уваги, будучи відданими, визнаючи, бажаючи.
Одначе, в тексті Преамбули є і такі слова як "зобовязуючись". Наприклад: "зобовязуючись забезпечувати поступову адаптацію законодавства України до acquis ЄС"; "зобовязуючись посилювати діалог з питань міграції, надання притулку та управління кордонами, боротьби з незаконною імміграцією, торгівлею людьми"; "зобовязуючись вести боротьбу з організованою злочинністю та легалізацією (відмиванням) коштів а також підтримувати транскордонне та міжрегіональне співробітництво". Що приховується за цими формулюваннями - сказати важко. Але достовірно відомо, що юридичною силою Преамбула все таки володіє, і при здійсненні договору це може мати істотне значення.
Серед спільних цінностей в Угоді виділяються: повага до демократичних принципів, верховенство права, належне врядування, права людини і основоположні свободи, у тому числі права осіб, які належать до національних меншин і повазі до різноманітності, людської гідності та відданості принципам вільної ринкової економіки, визнання спільної історії, береться до уваги міцна громадська підтримка в Україні європейського вибору та європейської ідентичності. Також у першому пункті піднімається болюче питання українців щодо недискримінації осіб, які належать до меншин, зокрема й ЛГБТ- спільнот. Все ж зміна законодавства не зможе автоматично гарантувати зростання рівня толерантності до сексуальних меншин, враховуючи наше уявлення про традиційну сімю та менталітет.
Політика безпеки в Преамбулі характеризується зміцненням міжнародного миру та безпеки, а також залученням до ефективної багатосторонності та мирного врегулювання спорів за допомогою ООН, ОБСЄ та Ради Європи; повагою до незалежності, суверенітету, територіальної цілісності, непорушності кордонів; зближенням позицій з двосторонніх, регіональних та міжнародних питань ураховуючи Спільну зовнішню та безпекову політику ЄС; протидією розповсюдженню зброї масового знищення.
Вимоги щодо політичної асоціації та економічної інтеграції зводяться до впровадження політичних, соціально-економічних, правових та інституційних реформ. Але невідомо, як буде діяти або вже діє формально-правове положення щодо досягнення економічної інтеграції, зокрема, за допомогою створення поглибленої і всеохоплюючої зони вільної торгівлі (ЗВТ) як невідємної частини Угоди. З цього випливає припущення фактичної дії економічних положень Угоди про асоціацію з ЄС. Схожі моменти простежуються і в інших статтях.
Щодо інших сфер Україна та ЄС надають перевагу посиленню енергетичної безпеки, сприянню розвиткові належної інфраструктури та посиленню ринкової інтеграції та адаптації до ключових елементів acquis ЄС; запровадження безвізового режиму для громадян України після створення добре керованого пересування людей а також посиленню співробітництва у сфері захисту навколишнього середовища.
Частина договору, наступна за преамбулою і яка містить конкретні норми, може бути названа центральною. Частини і глави, а часом і окремі статті мають свої особливі заголовки, титули, що мають значення для з'ясування змісту відповідних положень.
Стаття 1 Угоди про асоціацію, яка йде під назвою "Цілі" містить неоднозначне положення що цим документом створюється асоціація між Україною, з однієї сторони, і Європейським Союзом і його державами-членами, з іншої сторони. Отже, можна зробити висновок, що асоціація складовою якої є економічна інтеграція створена з моменту підписання політичних положень Угоди.
Як свідчить практика, цілі договору оговорюються безпосередньо в Преамбулі, але в нашому випадку вони відособлені в окремій статті.
Так, цілями асоціації є:
-зближення між сторонами на основі спільних цінностей і тісних привілейованих звязках,
-посилення політичного діалогу,
-посилення економічних та торговельних відносин завдяки створенню поглибленої і всеохоплюючої зони вільної торгівлі, як це визначено у Розділі IV: "Торгівля і питання, повязані з торгівлею" Угоди,
-зміцнення миру та стабільності у регіональному та міжнародному вимірах,
-співробітництво у сфері юстиції, свободи та безпеки.
Розділом I "Загальні принципи" визначено, що в основі асоціації лежать принципи поваги до демократичних принципів, прав людини і основоположних свобод, верховенства права, суверенітету й територіальної цілісності, непорушності кордонів, забезпечення належного врядування а також протидія розповсюдженню зброї масового знищення, боротьба з корупцією та різними формами транснаціональної організованої злочинності й тероризму, сприяння сталому розвитку. Сторони визнають, що принципи вільної ринкової економіки становитимуть основу для їхніх відносин.
Розділ II "Політичний діалог та реформи, політична асоціація, співробітництво та конвергенція у сфері зовнішньої та безпекової політики" містить в собі такі основні елементи як:
-політичний діалог та форуми його проведення,
-внутрішні реформи,
-співробітництво у сфері зовнішньої та безпекової політики.
Взагалі, вони повторюють деякі загальні положення Преамбули, статті 1 та Розділу I щодо зміцнення політичного діалогу та поваги до демократичних принципів, співробітництво для досягнення миру, безпеки й стабільності а також визначено формати політичного діалогу, включаючи саміти, зустрічі на рівні міністрів, політичних директорів, членів парламентів, посадових осіб високого рівня, експертів військових структур які більш детально регламентуються Розділом VII.
Внутрішні реформи повинні ґрунтуватися на принципах, зокрема таких, як стабільність і дієвість демократичних інституцій, верховенство права, та повага до прав людини і основоположних свобод, про які йдеться також у статті 14 Угоди.
Цікаві та більш конкретні положення містить третій елемент. Наприклад стаття 8 говорить: "Сторони співпрацюватимуть з метою зміцнення миру та міжнародного правосуддя шляхом ратифікації і імплементації Римського статуту Міжнародного кримінального суду (МКС) 1998 року та його відповідних інструментів". Також передбачено посилення практичного співробітництва, зокрема з метою забезпечення більш активної участі України у цивільних та військових операціях ЄС з подолання кризових ситуацій, а також у відповідних навчаннях і тренуваннях, зокрема тих, що проводяться в рамках Спільної політики безпеки і оборони. Україна та Європейське оборонне агентство (ЄОА) налагодять тісні контакти пов'язані з удосконаленням військових спроможностей з технічної точки зору. Розвиватиметься подальше співробітництво із роззброєння, зокрема зменшення надмірних запасів стрілецької і легкої зброї, контроль над озброєннями, експортний контроль та боротьба з незаконною торгівлею зброєю, зокрема стрілецькою і легкою.
Відповідно до Розділу VII "Інституційні, загальні та прикінцеві положення" створюються такі органи:
Рада асоціації - орган, що здійснює контроль і моніторинг застосування і виконання Угоди та періодичний перегляд її функціонування. Рада складається з членів Уряду України та членів Ради Європейського Союзу і Європейської Комісії. Засідання Ради проводяться регулярно на рівні міністрів щонайменше один раз на рік. Рада ухвалює обов'язкові рішення у сфері дії Угоди. Може вносити поправки в додатки до Угоди.
Комітет асоціації - допоміжний орган Ради асоціації. Складається з представників обох Сторін, головним чином на рівні вищих посадових осіб. Рада асоціації визначає обов'язки і порядок функціонування Комітету асоціації, до сфери відповідальності якого належить підготовка засідань Ради асоціації. Засідання Комітету асоціації проводяться щонайменше один раз на рік. Рада асоціації може делегувати Комітету будь-яке зі своїх повноважень, у тому числі повноваження ухвалювати обов'язкові для Сторін рішення.
Підкомітети - допоміжні органи Комітету асоціації у конкретних сферах. Підкомітети звітують про свою діяльність Комітету асоціації на регулярній основі. Також у випадках встановлених Угодою мають повноваження приймати рішення.
Парламентський комітет асоціації - форум для членів Верховної Ради України і Європейського Парламенту для проведення засідань та обміну думками. Регулярність проведення засідань визначаються самостійно. Може запитувати у Ради асоціації відповідну інформацію стосовно виконання Угоди, надавати Раді рекомендації та створювати підкомітети.
Платформа громадянського суспільства - форум для проведення засідань та обміну думками між представниками громадянського суспільства України, з однієї сторони, і членами Європейського економічного і соціального комітету, з іншої сторони з метою проведення зустрічей та обміну думками. Надає рекомендації Раді асоціації.
Крім визначення створення та функціонування інституцій, Розділ VII Угоди включає в себе "Загальні та прикінцеві положення".
З самого початку ми можемо побачити загальний принцип доступності для фізичних та юридичних осіб однієї Сторони до адміністративних та судових органів другої Сторони а також взаємну заборону вживати заходи які приводять до дискримінації осіб всередині однієї із Сторін (за винятком податкового законодавства).
З метою добросовісного виконання Угоди проводиться моніторинг прогресу у виконанні заходів, які охоплюються Угодою та включає оцінку наближення законодавства України до законодавства Європейського Союзу й роботу місій з перевірки. Україна здійснюватиме наближення свого законодавства до права ЄС відповідно до Додатків I - XLIII та Протоколів які є невідємною частиною Угоди, на основі зобовязань, визначених у Розділах IV, V та VI цієї Угоди. Особливістю такого моніторингу є контроль за впровадженням заходів, передбачені Розділом IV, після виконання яких погоджується подальше відкриття ринку, як визначено у тому ж Розділі.
Дана глава передбачає надзвичайно важливі нормативи, зокрема щодо порядку вирішення спорів між Сторонами стосовно виконання Угоди, включаючи висновки моніторингу. Так, у разі виникнення спору між Сторонами будь-яка Сторона надсилає іншій Стороні і Раді асоціації офіційний запит щодо спірного питання. Доти, доки спір не вирішено, він розглядається на кожному засіданні Ради асоціації. Спір вважається вирішеним, коли Рада асоціації прийняла обовязкове для виконання рішення про врегулювання питання (яке, до речі, в свою чергу, не може бути предметом спору, що стосується торгівлі і питань, повязаних з торгівлею (п. 6 ст. 475)!
Але постає проблема - якими методами можна врегулювати спір? Угода дає нам дві відповіді:
. Добровільно (ст. 476), тобто шляхом будь-яких загальних або конкретних заходів (консультації).
. Примусово (ст. 478), тобто Сторона може вжити належних заходів, якщо питання не вирішено протягом трьох місяців з дати направлення офіційного запиту Раді асоціації.
Пріоритет надається тим заходам, які найменше зашкоджують дії Угоди та не можуть включати в себе призупинення Розділу ІV, але є певні виключення:
у випадку денонсації Угоди, яка не передбачена загальними нормами міжнародного права;
у випадку порушення іншою Стороною елементів Угоди, визначених у статті 2 Угоди (Розділ І).
Також ніщо в цій Угоді не перешкоджає Стороні вживати будь-яких заходів які, теоретично, можливо застосувати як ще одне виключення при вирішенні спорів:
які необхідні щоб запобігти розголошенню інформації, що суперечить суттєвим інтересам її безпеки;
які повязані з виробництвом зброї, військового спорядження та матеріалів чи торгівлею ними;
які вона вважає необхідними для забезпечення власної безпеки, у випадку серйозних внутрішніх безпорядків під час війни або серйозного міжнародного напруження.
Цікаво те, що Угода застосовується не тільки на території Сторін, але ще й на території таких заморських країн як: Французька Полінезія, Аруба, Фолклендські Острови, Бермудські Острови та інші країни на яких розповсюджується дія Договору про функціонування ЄС.
Набрання чинності Угоди та застосування у звязку з цим інших угод слід виділити в окреме питання. Набрання чинності Угоди можливо двома способами:
1.Ратифікація. Так, сторони ратифікують або схвалюють цю Угоду відповідно до їх власних процедур. Ратифікація міжнародних договорів України здійснюється шляхом прийняття закону про ратифікацію, невід'ємною частиною якого є текст міжнародного договору (ст. 9 ЗУ "Про міжнародні договори"). Угода набирає чинності в перший день другого місяця, що настає після дати здачі на зберігання до Генерального секретаріату Ради ЄС (Депозитарій) останнього документа про ратифікацію або схвалення. При цьому Угода про партнерство та співробітництво припиняє свою дію.
2.Тимчасове застосування. Незалежно від положень пункту 1, Україна і Європейський Союз домовилися тимчасово застосовувати Угоду в частині, яка визначатиметься ЄС. Тимчасове застосування набирає чинності з першого дня другого місяця, що настає після дати отримання Депозитарієм таких документів:
- повідомлення Союзу про завершення виконання процедур, необхідних з цією метою, із зазначенням частин Угоди, які будуть застосовуватися тимчасово;
здачі Україною на зберігання документа про ратифікацію у відповідності зі своїми процедурами та діючим законодавством.
У період тимчасового застосування Угоди про асоціацію, положення Угоди про партнерство і співробітництво які не охоплюються тимчасовим застосуванням, продовжують діяти.
Припинення тимчасового застосування набиратиме чинності через шість місяців після отримання повідомлення від однієї із Сторін Депозитарієм.
Крім цього, сторонами домовлено, що правові підстави тимчасового застосування політичної частини Угоди про асоціацію між Україною та ЄС відповідають аналогічному механізму, який, згідно з п. 2 застосовується до цього міжнародного договору в цілому, а отже не набрав чинності.
Таким чином, можемо бачити що політична частина Угоди не може набрати чинності, так як процедура її ратифікації не була додержана.
Угода укладається на необмежений строк, перегляд досягнення цілей якої проводиться протягом пяти років з дати набрання нею чинності. Сторони можуть доповнювати цю Угоду шляхом укладення окремих угод у будь-якій галузі, що належить до сфери її дії. Будь-яка із Сторін може денонсувати Угоду, повідомивши про це іншу Сторону. Дія Угоди припиняється через шість місяців з дати отримання такого повідомлення.
У Заключному акті сторони підтвердили свої зобов'язання продовжити роботу з підготовки до підписання Розділів III, IV, V та VI Угоди. Із цією метою домовлено провести відповідні консультації дипломатичними каналами, за результатами яких буде визначено дату та спосіб завершення процесу укладення Угоди.
2.2 Аналіз економічної частини Угоди
Економічна частина Угоди представляє собою центральну та найважливішу складову Угоди, яка регламентує її основну ціль - створення поглибленої і всеохоплюючої зони вільної торгівлі (ЗВТ) яка є початковою ланкою повної економічної інтеграції.
Дана частина включає в себе III, IV, V та VI Розділи Угоди про асоціацію, що доповнюються Додатками I - XLIII., які регулюють дуже широке коло суспільних відносин, але через їх дуже велику кількість розгляну найважливіші.
Отже, сторони поступово будуть створювати зону вільної торгівлі протягом перехідного періоду у максимум 10 років, починаючи з дати набрання чинності цією Угодою. В Додатку І-А до Угоди передбачені уточнення щодо квот та їх поступового збільшення. В Доповненнях А та В, Додатках І-В - I-D та II регулюється розмір спеціального мита та його поступового скорочення.
Щодо квотування, то тут необхідно виділити товари, які містяться в Додатку І-А, а саме:
. товари які експортуються з України в ЄС:
пшениця (950 000 тон/рік з поступовим збільшенням протягом 5 років до 1 000 000 тон/рік )
кукурудза (400 000 тон/рік з поступовим збільшенням протягом 5 років до 650 000 тон/рік )
свинина (20 000 тон/рік + 20 000 для деяких видів)
етанол (27 000 тон/рік виражених у чистій вазі з поступовим збільшенням протягом 5 років до 100 000 тон/рік виражених у чистій вазі )
. товари які імпортуються з ЄС в Україну
мясо свинини (10 000 тон/рік + 10 000 для деяких видів)
м'ясо птиці та напівфабрикати з мяса птиці (8 000 тон/рік виражених у чистій вазі з можливістю поступового збільшення протягом 5 років до 10 000 тон/рік виражених у чистій вазі)
цукор (30 000 тон/рік виражених у чистій вазі з поступовим збільшенням протягом 5 років до 40 000 тон/рік виражених у чистій вазі)
автомобілі легкові (Додаток ІІ) (45 000/рік протягом 10 років, але 1-й рік захисні заходи не застосовуються!)
Отже до кінця незрозуміло чи являються ці квоти особливими, тобто для безмитного ввозу, чи глобальними, тобто просто кількісне обмеження товару. Щодо безмитного ввозу в Додатку І - А нічого не говориться, що приводить до думки суворого обмеження кількості товарів.
Щодо мита то воно регламентується як будь-яке мито або інший платіж, повязаний з імпортом або експортом товару, зокрема будь-який додатковий податок або додатковий платіж, повязаний з імпортом або експортом товару.
До мита не включаються:
(a) платежі, еквівалентні внутрішньому податку. Угода забороняє запровадження таких платежів (особливо до сільськогосподарських товарів);
(b) мита, що стягуються згідно з Главою 2 ("Засоби захисту торгівлі") Розділу IV Угоди;
(c) збори та інші платежі, що стягуються за послуги на митниці (такою послугою може бути декларування не в пунктах пропуску), але не повинні мати обмежуючий характер. Також вони не можуть перевищувати вартість наданих послуг та не можуть розраховуватися на адвалорній основі.
Ставки мита є різними.
Так, наприклад експорт в ЄС (Доповнення А):
-свинини - 53.6 €/100 кг/нетто (част. 12 додатку А)
-кукурудзи - 94 €/т
-пшениці - 94 €/т (част. 13 додатку А)
-вуглецева сталь (10% від всього експорту) - 0 ставка
Імпорт з ЄС (Доповнення В):
-автомобілі легкові (як для нових так і для тих які використовувалися) - ставка 10 (1-й рік захисні заходи не застосовуються)
-цукор - ставка 20
-м'ясо птиці - ставка 12
Як бачимо, дані "привілейовані" ставки мита поширюються на згадані квоти. До інших товарів які перейшли межу квот застосовуються звичайні ставки мита.
Але хто з виробників отримає дані квоти? Відповідь знаходимо в такому формулюванні: "Величини застосовуватимуться для тих, хто перший прийшов, той перший і обслуговуватиметься". Мяко кажучи, не дуже вдала норма для визначення експортерів та імпортерів вищенаведених товарів. Загалом кажучи - "хто перший встав того і тапки"!
В Додатках І-B - I-D виокремлені групи товарів до яких зменшується митна ставка протягом перехідного періоду, наприклад:
одяг що використовувався (Second Hand) для імпорту в Україну - мінус 1% ставки кожен рік протягом 5 років + /- вхідна ціна (30% за кг.)
насіння соняшнику для експорту в ЄС - 2014-8,2%, 2021-1,8% + додатковий збір у разі перевищення квоти у 100 тис. тон (2014 - 1.8, 2021 - 8.2)
шкіряна сировина (товари у формі необробленої сировини) для експорту в ЄС - 2014 - 11.25%, 2021 - 2.50 + додатковий збір у разі перевищення квоти у 420 тон (2014 - 0.75, 2021 - 7.5)
брухт легованих (з добавками) чорних металів для експорту в ЄС - 2014 - 9.0%, 2021 - 2.0% + додатковий збір у разі перевищення квоти у 5000 тон (2014 - 1.0, 2021- 8.0)
Отже, у разі перевищення квот на товари у Додатках І-B - I-D застосовується додаткова ставка яка має еквівалентний вплив та нивілює дію Угоди.
Вся статистична інформація з приводу квот повинна регулярно передаватися Сторонами.
Даний розділ застосовується до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін, більш детальні правила походження яких викладені в Протоколі І-ІІ до цієї Угоди. З метою впровадження даної Угоди наступні товари мають вважатися товарами, що походять з Європейського Союзу:
(a)товари, цілком вироблені в Європейському Союзі;
(b)товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС.
Такі ж самі правила застосовуються і для товарів, що походять з України.
Товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію Угоди за умови подання одного з таких документів:
(a) сертифікат з перевезення товару EUR.1 (має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера); або
(b) декларація інвойс, надане експортером повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати (у разі якщо сукупна вартість товарів не перевищує 6000 євро або отримання статусу "затвердженого експортера"); або
(с) без документів у випадку особистого багажу сукупна вартість яких не повинна перевищувати 500 євро у випадку малих пакунків і 1200 у випадку товарів, що входять до складу особистого багажу.
Сторони користуються всіма юридичними перевагами, що й національні підприємства, юридичні та фізичні особи однієї із Сторін, що зазвичай передбачає переваги в сфері оподаткування і можливість не платити імпортні податкові мита (національний режим товарів).
Адміністративне співробітництво представлено Комітетом з питань торгівлі який бореться з незаконними діями та шахрайством в митних питаннях, повязаних з імпортом, експортом, транзитом товарів та їх розміщенням під будь-яким іншим митним режимом або процедурою, зокрема заходами заборони, обмеження або контролю. У разі порушення можуть бути призупинені преференційні режими на 6 міс.
В даній главі ми бачимо відповідь на питання - чи може Україна бути одночасно в Асоціації з ЄС та Митному союзі з РФ? Згідно ст. 39 Угода не перешкоджає збереженню або встановленню митних союзів, зон вільної торгівлі або домовленостям про прикордонну торгівлю за тим винятком, коли вони вступають у конфлікт з торговельними домовленостями, передбаченими цією Угодою.
Обмеження експорту та імпорту як товарів так і послуг можливе у таких випадках: (ст. 9, 20 ГАТТ)
-з метою попередження чи послаблення критичного дефіциту харчових продуктів або інших товарів, що мають вагоме значення для експортуючої сторони;
-у зв'язку із застосуванням стандартів або правил класифікації, визначення сорту чи реалізації товарів у міжнародній торгівлі;
-для захисту суспільної моралі;
-для захисту життя чи здоров'я людей, тварин та рослин;
-якщо це стосується імпорту чи експорту золота або срібла;
-для забезпечення дотримання законів чи нормативних актів;
-якщо це стосується продуктів праці ув'язнених;
-для захисту національних скарбів художнього, історичного чи археологічного значення;
-якщо це стосується збереження природних ресурсів, які вичерпуються;
-якщо це пов'язано з обмеженням експорту вітчизняних матеріалів, необхідного для забезпечення достатньою кількістю таких матеріалів вітчизняної промисловості.
Главою 2 регулюються засоби захисту торгівлі: сторона ЄС залишає за собою свої права та зобовязання, передбачені статтею 5 Угоди про сільське господарство (крім торгівлі сільськогосподарськими товарами, на які поширюється преференційний режим), тобто засоби захисту торгівлі у разі якщо:
- обсяг імпорту товару, що ввозиться на митну територію Члена СОТ, який надає поступку, у будь-який рік перевищує критичний рівень, щодо існуючих можливостей доступу до ринку;
ціна, за якою такий імпортований товар може ввозитися на митну територію Члена СОТ, що надає поступку, і яка визначається на основі імпортної ціни СІФ відповідного відвантаження, виражена у національній валюті, є нижчою за критичну ціну, яка дорівнює середньому значенню довідкових цін.
У разі застосування захисних заходів, Сторони зобовязані намагатися вжити їх у такий спосіб, який матиме найменший вплив на їх двосторонню торгівлю.
Україна визнається країною, що розвивається. Отже, захисні заходи не повинні застосовуватися проти товарів, які походять з країн що розвиваються, до тих пір, поки частка його імпорту даного товару в країні імпортуючого Члена СОТ не перевищуватиме 3 відсотки.
Захисні заходи щодо легкових автомобілів
Україна не застосовуватиме захисні заходи впродовж першого року. Перехідний період 1-10 років.
Україна може застосовувати захисні заходи у формі вищої ставки ввізного мита (12%) до легкових автомобілів походженням зі Сторони ЄС якщо виконані усі наступні умови:
-кількість товару, який імпортується на територію України, значно збільшилась в абсолютній кількості або відносно національного виробництва та було завдано значної шкоди національному виробнику;
-якщо сукупний обсяг імпорту товару впродовж року досягає граничного обсягу (45 тис.);
-якщо сукупний обсяг імпорту товару в Україну впродовж останнього 12-місячного періоду перевищить граничний обсяг.
Антидемпінгові та компенсаційні заходи. Попередні антидемпінгові або компенсаційні заходи можуть бути застосовані Сторонами тільки якщо попередньо був встановлений факт демпінгу або надання субсидій, що заподіює шкоду національній промисловості.
Консультації між експортером та Стороною з питань призначення захисних заходів необхідно проводити якнайшвидше, зазвичай протягом 21 дня після подання прохання.
Із змісту глави 2 бачимо достатньо вільний вибір Сторін щодо захисту свого ринку та національного виробника.
Глава 3 - Технічні барєри у торгівлі застосовується до підготовки, адаптації та застосування технічних регламентів та стандартів. Невідємною частиною є Угода про технічні бар'єри у торгівлі СОТ (ТБТ СОТ), Угода про оцінку відповідності та прийнятність промислових товарів (АСАА) яка буде втілена в окремому Протоколі та замінювати ТБТ СОТ, Додаток ІІІ до Угоди про асоціацію. Україна поступово впроваджуватиме звід Європейських стандартів (EN) як національні стандарти.
Зокрема, сторони погодились про таке:
(a)намагатися звести до мінімуму свої вимоги щодо маркування чи етикетування, окрім тих, які вимагаються для адаптації acquis ЄС з метою захисту здоровя, безпеки чи навколишнього середовища;
(b)сторона не може вимагати затвердження, реєстрації або сертифікації етикеток;
(c)сторони зберігають за собою право вимагати, щоб інформація на етикетці або марках була зазначена визначеною мовою.
Сторони також повинні узгодити та дотримуватися графіку, визначеного у Додатку III до цієї Угоди. Так, графік надає нам строки від 1 до 5 років з дня набрання чинності угодою для гармонізації горизонтального та вертикального законодавства, наприклад:
-загальна безпека продукції (протягом 1 року);
-безпека іграшок (2 роки);
-медичні пристрої (3 роки);
-високошвидкісні залізні дороги (5 років);
-будівельні вироби, включаючи їх імплементаційні заходи (до кінця 2020 року).
Глава 4 Угоди регулює санітарні та фітосанітарні заходи , зокрема визначає їх як будь-які заходи, що застосовуються для захисту життя чи здоров'я тварин, рослин або людини. Застосовуються такі заходи: (згідно з дод. 4-д)
. Хімічні речовини для знезараження харчових продуктів;
. Гормони росту, тиреостатики, певні гормони та бета-антагоністи;
. Клони;
. Опромінювання (Іонізація);
. Вакцинація.
Україна та ЄС погодились що метою таких заходів є сприяння торгівлі товарами, що охоплюються санітарними та фітосанітарними заходами між Сторонами.
В основній своїй частині прописані заходи застосовуються переважно до свійських тварин (Курі, свині, рогата худоба, бджоли), продуктів тваринного походження (мясо, молоко, яйця, мед) та тваринних субпродуктів (шкури, жир, напівфабрикати, корми) а також рослин (зрізані квіти, овочі, листя).
Сторони регіоналізують (доходять згоди) хвороби тварин (наприклад: африканська чума свиней, банаміоз, пташиний грип) та шкідників. Підставою рішення про регіоналізацію є Кодекс здоровя наземних тварин МЕБ, Кодекс здоровя водних тварин МЕБ, міжнародний стандарт з фітосанітарних заходів ФАО № 4.
Для реалізації таких заходів створюються відповідні захисні зони на базі компетентних органів (митниць, лабораторій) Сторін. Розподіл повноважень між їх компетентними органами проводиться під час першого засідання Підкомітету з управління санітарними та фітосанітарними заходами (СФЗ).
Не пізніше ніж протягом трьох місяців після набрання чинності Угодою Україна надасть Підкомітету з управління СФЗ комплексну стратегію стосовно імплементації свого законодавства про санітарні та фітосанітарні заходи щодо охорони тварин до законодавства Сторони ЄС. В Угоді такі дії описані як "еквівалентність", яка може бути визнана щодо:) індивідуальних заходів; або) групи заходів; або) системи, яка застосовується до сектору, підсектору, товару або групи товарів.
Еквівалентність досягається шляхом переговорів (запитів) між Стороною експортером (напр. Україна) та Стороною імпортером (напр. ЄС). Звичайно вирішальну роль грає згода Сторони імпортера щодо прийняття еквівалентності Стороною експортером. Така згода дається не пізніше 1 року з дня початку переговорів. Дуже важливо знати що Сторона імпортер може не визнати, призупинити або припинити еквівалентність Сторони експортера.
Еквівалентність може бути перевірена Стороною імпортером шляхом верифікації (аудит, вибіркові перевірки, отримання звітів, візити на місце виробництва). Дані перевірок можуть надаватися третім сторонам за їх вимогою.
До всього іншого дані підприємства проходять процедуру сертифікації яка провадиться компетентними спеціалістами уповноважених органів Сторін. Такі сертифікати засвідчують відповідність певного товару стандартам.
З моменту остаточної гармонізації законодавства у сфері СФЗ та видачі сертифікатів Сторони мають право перевіряти одна одну при імпорті товару (документальні, фізичні перевірки та ідентифікація). Документальна перевірка та ідентифікація проводиться у 100% випадків. Фізична - від 1 до 100 % в залежності від виду продукції. Живі тварини перевіряються у всіх випадках на 100 %.
Сторони будуть розглядати будь-які невирішені питання (спори) в рамках Підкомітету з управління СФЗ, який регулярно звітуватиме перед Комітетом з питань торгівлі.
Також угода передбачає наближення митних процедур до процедур ЄС (Глава 5) Так, повинні впроваджуватися: економічні оператори, оцінка ризиків, постаудитний контроль, застосування недискримінаційних процедур до імпорту, експорту і транзиту (ст. V ГАТТ) товарів; застосування міжнародних інструментів передбачених міжнародними договорами (Стамбульська, Кіотська конвенції і т.д.), недопущення проявів корупції, усунення обовязкового використання інспекції перед відвантаженням або інспекції на місці призначення та інше. 13.03.2012 року був прийнятий новий митний кодекс України який частково регламентує дані вимоги, відбулося прискорення декларування та ввелися інші дієві новели. Але реалії такі, що недобросовісні співробітники митних органів і надалі вимагають хабар за "безпроблемний" перетин кордону.
Однією з головних перешкод є також непогодження цих органів з задекларованою ціною товару, що призводить до її розрахунку митниками та збільшення митних платежів. Оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Питання митного співробітництва, транскордонного митного співробітництва та менеджменту, технічної допомоги, правила походження товарів, сприяння торгівлі, імплементації Протоколів №1 та 2 до цієї Угоди а також взаємної адміністративної допомоги з митних питань підпорядковані Підкомітету з питань митного співробітництва.
Наближення законодавства у митній сфері відбувається за допомогою поступової імплементації окремих норм Модернізованого Митного кодексу Співтовариства.
Важливим положенням є оскарження рішення митного та іншого органу, яке стосується товарів, предявлених митниці. В такому випадку товари випускаються у нормальному режимі, а сплата мит може бути відстрочена у звязку з будь-якими запобіжними заходами (ухвалюються судом: витребування доказів; огляд приміщень, в яких відбуваються дії, пов'язані з порушенням прав; накладення арешту на майно, що належить особі, щодо якої вжито запобіжні заходи, і знаходиться в неї або в інших осіб), які вважаються необхідними. Де вимагається, це має підлягати забезпеченню гарантією, такою як застава або депозит.
Окремо слід згадати Главу 6, що представляє собою "основне правило" Угоди про асоціацію. Сторони встановлюють цією главою необхідні заходи щодо поступової взаємної лібералізації умов заснування підприємницької діяльності і торгівлі послугами, а також співробітництва в галузі електронної торгівлі.
Перша частина цієї глави стосується заходів, які впливають на заснування підприємницької діяльності у всіх сферах економічної діяльності (крім повітряних перевезень, виробництва або торгівлі зброєю, національного каботажу). Стосовно заснування та діяльності дочірніх підприємств, філій та представництв юридичних осіб Сторони забезпечують режим найбільшого сприяння.
Додатки XVI - А та XVI-D є невідємною частиною даної глави та включають застереження ЄС та України щодо заснування підприємницької діяльності.
Сторона Україна включає такі застереження:
-Право власності на землю - іноземні громадяни, особи без громадянства та іноземні юридичні особи не мають право набувати прав власності на землю сільськогосподарського призначення, на безоплатне отримання земельних ділянок але можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення. Нема обмежень на оренду землі.
-Ліси можуть належати лише громадянам і юридичним особам України.
-Лише громадянам України дозволяється надавати нотаріальні послуги.
-Лише громадянин України може бути керівником освітньої установи.
-Медичні послуги - вимоги професійної кваліфікації згідно з законодавства України. Іноземні постачальники послуг повинні говорити українською мовою.
-Фінансові послуги - випуск цінних паперів та розміщення вкладів може здійснюватися лише юридичними особами які повязані з цими сферами.
-Іноземні інвестиції у постачальників послуг агентств новин обмежені на рівні 35%.
-Особи, які здійснюють пасажирські й вантажні перевезення (автомобільні), повинні бути зареєстровані, як юридичні особи.
Сторона ЄС включає такі застереження:
-Комунальні послуги можуть знаходитися у сфері державних монополій чи виключних прав, які надаються приватним операторам.
-Режим найбільшого сприяння не поширюється на філії або агентства, засновані у Державі-члені компанією з України.
-Придбання нерухомості - режим найбільшого сприяння, але застереження встановлюються окремими державами.
-Рибальство і риборозведення - доступ до біологічних ресурсів і районів рибного промислу, розташованих у морських водах країн-членів можуть бути обмежені риболовними суднами під прапором території Європейського Союзу.
-Гірнича справа та карєрна робота; виробництво електроенергії, газу, пару та гарячої води - без надання режиму найбільшого сприяння або національного режиму стосовно юридичних осіб України, які контролюються фізичними або юридичними особами країни, на яку приходиться понад 5% імпорту нафти або природного газу ЄС.
-Професійні послуги - без надання національного режиму та режиму найбільшого сприяння стосовно юридичних дорадчих послуг і послуг з юридичного документування, наданих професійними юристами з публічними функціями, такими, як нотаріуси. Юристи підлягають ліцензуванню у державах-членах. Юридичні послуги по відношенню до права ЄС або Держави-члена надаються повністю кваліфікованим адвокатом - членом адвокатської колегії ЄС або Держави-члена.
-Для послуг з наукових досліджень і розробок, які фінансуються державою, виключні права та/або дозволи можуть надаватися лише громадянам ЄС і юридичним особам ЄС, які мають свої штаб-квартири в ЄС.
-Стосовно приватних освітніх послуг, до більшості членів правління можуть застосовуватися вимоги щодо громадянства.
-Стосовно пасажирських перевезень (CPC 7121 і CPC 7122), іноземні інвестори не можуть надавати транспортні послуги в межах Держави-члена (каботаж), за винятком оренди нерегулярних перевезень автобусами з водіями.
-Інші - встановлюються державами-членами.
Другою частиною цієї глави є транскордонні послуги (за винятком національного морського каботажу, ремонту та сервісного обслуговування літака та інші). Транскордонне надання послуг означає надання послуг:
(a) з території Сторони на територію іншої Сторони.
(b) на території Сторони споживачеві послуг іншої Сторони.
Сторони встановлюють національний режим для постачальників послуг іншої Сторони. Обмеження щодо кількості постачальників послуг, як у формі кількісних квот, монополій, ексклюзивних постачальників послуг, так і вимог перевірки економічних потреб не допускається, якщо це не визначено іншим чином у Додатках ХVI-В та ХVI-Е.
Сторона ЄС включає такі застереження:
-Послуги у сфері досліджень та розробок (соціальні, гуманітарні, природничі науки) - для послуг у сфері досліджень та розробок, що фінансуються державою, ексклюзивні права та повноваження можуть надаватись лише громадянам країн-членів Європейського Союзу.
-Послуги супутникового мовлення - постачальники послуг у цьому секторі можуть зобовязуватись охороняти цілі загальних інтересів стосовно передачі контенту через свої мережі відповідно до нормативно-правової бази ЄС щодо електронного звязку.
-Інші - встановлюються державами - членами.
Сторона Україна:
-Нотаріальні послуги - лише громадянам України дозволено надавати нотаріальні послуги.
-Аудиторські послуги - обовязкове підтвердження аудитором або аудиторською фірмою України офіційних аудиторських звітів.
-Послуги зі страхування та повязані з ними послуги - іноземні страхові компанії можуть надавати страхові послуги через свої філії тільки через 5 років з дня вступу України до СОТ.
-Інші - для інших сфер застережень немає.
Як бачимо Україна в більшій мірі лібералізує реєстрацію підприємств та надання послуг іншими Сторонами ніж ЄС.
Розділами Угоди детальніше регулюються окремі сектори: компютерні послуги, поштові та курєрські послуги, телекомунікаційні послуги. Цікаві положення регулюють фінансові послуги.
Так фінансова послуга означає будь-яку послугу фінансового характеру таку як:
.Страхові послуги:
-пряме страхування;
-перестрахування та ретроцесія;
-страхове посередництво.
.