Проблеми управління прибутковістю та рентабельністю дільничої станції Микитівка

Проблеми управління прибутковістю та рентабельністю дільничої станції Микитівка

Вступ

Сучасний розвиток економіки України супроводжується ускладненням економічних процесів, трансформацією власності і середовища господарювання, концентрацією виробництва і капіталу, що зумовлює об’єктивну необхідність забезпечення прибутковості суб’єктів підприємництва для їх виживання і розвитку. Адже однією з головних причин економічних труднощів багатьох підприємств різних форм власності є їхня збитковість чи низька прибутковість.

Результативним елементом прибутковості підприємства є маса і норма прибутку, які становлять потужний важіль динамічного розвитку виробництва. Проблематика прибутковості підприємства охоплює питання виникнення прибутку в процесі виробництва, його формування у сфері обміну і розподілу та використання для нагромадження капіталу (капіталізації прибутку). Особливе значення ці проблемні питання мають для підприємств залізничної промисловості, де протягом тривалого часу прибутковість суттєво не зростала. Для вирішення цієї проблеми необхідно системно дослідити сутність прибутковості підприємств як процесу, складові елементи, їх чітку цілеспрямовану взаємодію для функціонування і розвитку підприємства та забезпечення високого кінцевого результату, сучасні альтернативні стратегії підвищення прибутковості та заходи її забезпечення.

Важливість економічного аналізу таких найважливіших показників, як прибуток і прибутковість підприємства важко переоцінити, адже саме прибуток є кінцевим фінансовим результатом діяльності підприємства, служить джерелом поповнення фінансових ресурсів підприємства.

Тема прибутку особливо гостра для українських підприємств, оскільки затяжна економічна криза, складовими якої є високі податки й неплатежі, значно знецінює одержувані прибутки. До того ж, виявившись із початку реформ в умовах “вільного економічного плавання”, підприємства вже не можуть покладатися на державну підтримку, вони усе більше діють в умовах самооплатності й самофінансування.

Внаслідок вище перерахованого, аналіз прибутку на підприємстві сьогодні стає надзвичайно актуальним. Аналіз прибутку дозволяє виявити основні фактори його росту, ефективного використання ресурсів, потенційні можливості підприємства, а також визначити вплив зовнішніх і внутрішніх факторів на розмір прибутку, порядок його розподілу.

В сучасних умовах підвищення рентабельності підприємств є дуже важливим і складним завданням. Багато підприємств в Україні працюють нерентабельно, тобто вони неприбуткові, або їх рентабельність надто низька. Тому дослідження рентабельності, а також шляхів її підвищення на підприємстві є дуже важливим і актуальним питанням на даний час. Також ця тема заслуговує на значну увагу у зв’язку з тим, що при переході України на нові бухгалтерські стандарти змінилися методи визначення прибутку підприємства: замість балансового прибутку тепер використовується чистий прибуток. А показник прибутку є важливим при визначенні рентабельності підприємства. Тому тема рентабельності підприємства, а також шляхів її підвищення є досить актуальною на даний час в Україні

Дослідженням сутності, природи виникнення прибутку та параметрів його оцінки присвячені роботи зарубіжних і вітчизняних вчених-економістів: І. Бланка, А. Дайле, Б. Коласа, А. Шеремета, Є. Негашева, Д. Хана, І. Чорної; розробки стратегії управління підприємством: І. Ансоффа, М. Войнаренка, І. Ігнатьєвої, Ф. Котлера, М. Мартиненка, В. Нижника, М. Портера; оцінки ефективності господарської діяльності за показниками прибутковості: А. Бірмана, К. Друрі, П. Самуельсона, В. Хойєра, П. Хейне [13-17]. Проблеми фінансового аналізу, прогнозування і планування фінансових результатів розглядаються в роботах багатьох українських вчених, насамперед: К. Ізмайлової, Л. Костирко, В. Мец, Є. Мниха, О. Орлова, Є. Рясних, О. Терещенка [18-24] та ін. Наукові праці вчених обґрунтовують фундаментальні аспекти системи управління прибутковістю і дозволяють створювати на цих засадах її сучасні методи та інструменти.

Питання пов’язанні із формування та розподілу прибутку, розглянуто в працях багатьох вітчизняних науковців.

З одного боку, прибуткова мотивація є рушійною силою для підприємництва і націлює підприємство на максимізацію доходів та мінімізацію витрат, а з іншого, підприємництво є високоефективним способом прибуткової діяльності, що спонукає підприємство до пошуку дешевого капіталу, раціонального його розміщення та максимізації прибутку. Прибуток відіграє дуже важливу роль як мета підприємництва, дохід власників, критерій ефективності та основне джерело прирощення капіталу і розширення виробництва.

Аналіз співвідношення факторів виробництва та доходів дозволив виокремити прибуток саме із підприємництва (управління капіталом), а не від інших факторів виробництва (праці, використанні капіталу як власності, землі та іншого майна). Хоча прибуток, з одного боку, є формою доходу, яка може проявитись у будь-якій іншій формі (заробітній платі, проценті, ренті), з іншого, форма самозростання капіталу після його інвестування у свій бізнес. Отже, прибуткова діяльність і прибутковість підприємства є рівнозначними поняттями.

Зміст дипломної роботи викладений в трьох розділах.

1. Економічна сутність прибутку підприємства

1.1 Сутність прибутку підприємства, його функції

Ефективність виробничої, інвестиційної та фінансової діяльності організації характеризується її фінансовими результатами. Загальним фінансовим результатом є прибуток, який забезпечує виробничий та соціальний розвиток організації.

Прибуток - це частина чистого доходу, створеного в процесі виробництва та реалізованого в галузі обігу, який безпосередньо отримують підприємства. Тільки після продаж продукції чистий дохід приймає форму прибутку. Кількісно він являє собою різницю між виручкою (після сплати податку на додану вартість, акцизного податку та інших відрахувань із виручки в бюджетні та позабюджетні фонди) та повною собівартістю реалізованої продукції. Це означає, що чим більше підприємство реалізує рентабельної продукції, тим більше воно отримає прибутку, тим краще його фінансовий стан. Тому фінансові результати діяльності вивчаються в тісному зв'язку з використанням та реалізацією продукції.

Прибуток - багатозначна економічна категорія. Від глибини її вивчення та раціональності використання залежить ефективність комерційного розрахунку, ціноутворення та інших економічних інструментів господарювання. Прибуток є джерелом виробничого та соціального розвитку, тому займає провідне місце в забезпеченні самофінансування підприємств та об'єднань, можливості яких визначаються тим, наскільки доходи переважають над витратами.

Прибуток - це чистий дохід, який отримує організація після реалізації продукції (послуг) у якості винагороди за вкладений капітал та ризик підприємницької діяльності.

Прибуток - позитивний фінансовий результат, збиток-негативний.

Сам по собі прибуток є досить ємним й інформативним показником, що характеризує різні аспекти діяльності організації.

Зокрема, прибуток - це:

-     мета виникнення й функціонування бізнесу;

-        показник якості бізнесу;

         джерело розвитку організації й росту ринкової вартості (капіталізації) організації;

         показник платоспроможності й кредитоспроможності;

         показник конкурентноздатності;

         показник інвестиційної привабливості [25, с. 211].

Прибуток - найважливіший показник, що характеризує фінансовий результат діяльності організації. Зростання прибутку визначає ріст потенційних можливостей організації, підвищує ступінь її ділової активності. Залежно від розміру прибутку визначаються частка доходів засновників і власників, розміри дивідендів й інших доходів. По прибутку визначається також рентабельність власних і позикових засобів, основних фондів, усього авансованого капіталу й кожної акції.

Прибуток - це та частина додаткової вартості продукту, що реалізується підприємством, яка залишається після покриття витрат виробництва. Відособлення частини вартості продукції у вигляді витрат виступає в грошовому виразі як собівартість продукції [26, с.90].

Додатковий продукт - це вартість, створювана виробниками понад вартість необхідного продукту. Додатковий продукт властивий усім суспільно-економічним формаціям і є однією з важливих умов їх суспільного розвитку.

Прибуток - це частина додаткової вартості, виробленої і реалізованої, готової до розподілу. Підприємство одержує прибуток після того, як втілена у створеному прибутку вартість буде реалізована і набере грошової форми.

Отже, прибуток - форма прояву додаткової вартості.

Прибуток є об’єктивною економічною категорією, тому на його формування впливають об’єктивні процеси, що відбуваються в суспільстві, у сфері виробництва й розподілу валового внутрішнього продукту [26, c. 90].

Водночас прибуток - це підсумковий показник, результат фінансово-господарської діяльності підприємств як суб’єктів господарювання. Тому прибуток відбиває її результати і зазнає впливу багатьох чинників. На формування прибутку як фінансового показника роботи підприємства, що відбивається в бухгалтерському обліку, в офіційній звітності суб’єктів господарювання,впливає встановлений порядок: визначення фінансових результатів від основної діяльності (обчислення собівартості продукції, робіт, послуг), адміністративних витрат, витрат на збут), визначення прибутків (збитків) від іншої операційної діяльності, фінансових операцій, іншої звичайної діяльності [27, c 310].

Прибуток, як кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства, являє собою раізницю між загальною сумою доходів и витратами на виробництво і реалізацію продукції з урахуванням збитків від різних господарських операцій. Таким чином, прибуток формується в результаті взаїмодії багатьох компонентів як з позитивним, так і з негативним знаком. Прибуток як головний результат підприємницької діяльності забезпечує потреби самого підприємства і держави в цілому [ 28, c. 41].

Значення прибутку полягає в тому, що він є основним джерелом фінан-сування розвитку підприємництва, удосконалення його матеріально-технічної бази, забезпечення всіх форм інвестування. Уся діяльність підприємства спрямовується на те, щоб забезпечити зростання прибутку, який є підсумковим показником, результатом фінансово-господарської діяльності підприємства.

З проведенням реформування бухгалтерського обліку і фінансової звітності в Україні з 2000 р. відповідно до міжнародних стандартів відбулися зміни в методиці визначення прибутку підприємств (рисунок 1.1)

Рисунок 1.1 - Структурно-логічна схема формування прибутку підприємства

Облік і визначення фінансових результатів - прибутку (збитку) здійснюється за такими видами діяльності підприємства: звичайна діяльність, у тому числі операційна та інша звичайна діяльність; діяльність, пов’язана з виникненням надзвичайних подій. Своєю чергою, операційна діяльність поділяється на основну та іншу операційну діяльність. Водночас слід звернути увагу на можливість отримання підприємствами прибутку (збитку) від інших видів діяльності,що може суттєво впливати на загальну суму прибутку.

Так, визначаючи фінансові результати від іншої операційної діяльності, необхідно зважати на: операції, пов’язані з реалізацією оборотних активів, доходи від операційної оренди активів, одержані (сплачені) пені, штрафи, неустойки, нестачі і втрати від псування цінностей та втрати від знецінення запасів.

Значний вплив на формування прибутку підприємств можуть справляти доходи від фінансових операцій: від спільної діяльності, отриманих дивідендів, одержаних за облігаціями, а також за кредит і фінансовий лізинг.

Визначаючи фінансові результати від іншої звичайної діяльності, треба враховувати операції, пов’язані з реалізацією фінансових інвестицій, основних засобів, нематеріальних активів [26, c. 91].

Прибуток формується під впливом великої кількості взаємозалежних факторів, що впливають на результати діяльності підприємства по-різному: одні - позитивно, інші - негативно. Серед зовнішніх факторів можна виділити такі:

-     економічні умови господарювання;

-        місткість ринку;

         платоспроможний попит споживачів;

         державне регулювання діяльності підприємства та ін.

Особливе значення має рівень, динаміка і коливання платоспроможного попиту, тому що він визначає стабільність отримання прибутку.

Поряд з перерахованими вище, варто звернути увагу на такі серйозні макроекономічні чинники, як податкова і кредитна політика держави, розвиток діяльності громадських організацій споживачів товарів і послуг, і, нарешті, політична стабільність у державі.

Також, к зовнішнім чинникам, що впливають на прибуток підприємства, відносяться: соціально-економічні умови, ціни на виробничі ресурси, рівень розвитку зовнішньоекономічних зв'язків, транспортні і природні умови [29, c. 43].

Зовнішні та внутрішні фактори тісно пов'язані між собою. Але внутрішні фактори прямо залежать від організації роботи самого підприємства.

Внутрішні чинники зміни прибутку діляться на основні і неосновні. Найважливішими в групі основних є: валовий прибуток і дохід від продажу продукції (об'єм продажів), собівартість продукції, структура продукції і витрат, величина амортизаційних відрахувань, ціна продукції. До неосновних чинників відносяться чинники, пов'язані з порушенням господарської дисципліни, такі як цінові порушення, порушення умов праці і вимог до якості продукції, інші порушення, що ведуть до штрафів і економічних санкцій.

На формування прибутку як фінансового показника роботи підприємства впливають:

-     результати, тобто ефективність його фінансово-господарської діяльності;

-        сфера діяльності;

-        галузь господарства;

         встановлені законодавством умови обліку фінансових результатів.[26, c. 98].

На рисунку 1.2 детально зображені чинники, котрі впливають на зміну прибутку.

Прибуток як одна з найважливіших категорій ринкової економіки виконує ряд важливих функцій (рисунок 1.3).

Оціночна функція - полягає в тому, що прибуток підприємства використовується як оціночний показник, що характеризує ефект його господарської діяльності. Використання цієї функції повною мірою можливе тільки в умовах ринкової економіки, яка передбачає свободу встановлення цін, свободу вибору постачальника і покупця.

Рисунок 1.2 - Чинники, що впливають на зміну прибутку

Рисунок 1.3 - Функції прибутку підприємства

Прибуток є критерієм і показником ефективності діяльності підприємства.

Іншими словами, сам факт прибутковості вже свідчить про ефективну діяльність підприємств. Однак, цей факт не є достатнім для власника і кредитора, так як підприємству потрібний не будь-який прибуток, а конкретна його величина для задоволення потреб усіх зацікавлених осіб: власників підприємства, його робітників, кредиторів тощо.

Прибуток характеризує економічний ефект, одержуваний у результаті діяльності підприємства. Але всі аспекти діяльності оцінити неможливо, саме тому при аналізі виробничо-господарської діяльності підприємства використовується система показників.

Значення прибутку полягає в тому, що він відображає кінцевий фінансовий результат. Разом з тим, на величину прибутку, його динаміку впливають фактори як залежні, так і не залежні від зусиль підприємства.
Практично поза сферою впливу знаходиться кон'юнктура ринку, рівень цін на споживані матеріально-сировинні і паливні ресурси, норми амортизаційних відрахувань. Певною мірою залежать від підприємства такі фактори, як рівень цін на реалізовану продукцію і заробітну плату, рівень господарювання, компетентність керівництва і менеджерів, конкурентоздатність продукції, організація виробництва і праці, його продуктивність, стан і ефективність планування.

Перераховані фактори впливають на прибуток не прямо, а через обсяг реалізованої продукції і собівартість. Тому для пояснення кінцевого фінансового результату необхідно зіставити вартість обсягу реалізованої продукції і вартість ресурсів і витрат, використовуваних у виробництві.

Розподільча функція - її зміст полягає в тому, що підприємство розподіляє прибуток, одержаний в результаті фінансово-господарської діяльності, на дві частини :

-     частина, яка акумулюється у бюджетах у вигляді податку на прибуток;

-        частина , яка залишається в розпорядженні підприємства.

Тобто, прибуток виступає джерелом формування доходів бюджетів різних рівнів. Він надходить в бюджети у вигляді податків, а також економічних санкцій, і використовується на різні цілі, визначені видатковою частиною бюджету і затверджених в законодавчому порядку [30, с. 303].

Сутність стимулюючої функції в тому, що виступаючи кінцевим фінансово-економічним результатом діяльності підприємств, прибуток набуває ключової ролі в ринковому господарстві. Він одночасно є фінансовим результатом і основним елементом фінансових ресурсів підприємства. Частка чистого прибутку, що залишилася в розпорядженні підприємства після сплати податків та інших обов'язкових платежів, має бути достатньою для фінансування розширення виробничої діяльності, науково-технічного і соціального розвитку підприємства, матеріального заохочення працівників. За ним закріплюється статус мети, що визначає поведінку господарюючих суб’єктів, добробут яких залежить як від величини прибутку, так і від прийнятого в національній економіці алгоритму його розподілу, включаючи оподаткування.

Крім того, прибуток в ринковій економіці являється джерелом соціальних благ для членів трудового колективу. За рахунок прибутку, що залишається на підприємстві після сплати податків, дивідендів та інших необхідних і обов’язкових платежів, здійснюється матеріальне заохоченні робітників і надання їм соціальних пільг, утримання об’єктів соціального призначення [31, с. 39 - 44].

Прибуток є основним джерелом приросту власного капіталу підприємства. Власники і менеджери, орієнтуючись на розмір прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства, приймають рішення щодо дивідендної та інвестиційної політики, яку підприємство проводить з урахуванням перспектив розвитку. За умов конкуренції в ринковій економіці прибуток являється рушійною силою і основною метою підприємств та є джерелом оновлення виробничих фондів.

Розглянувши прибуток як економічну категорію, його сутність, значення і функції, перейдемо до показників прибутку підприємств.

.2 Показники прибутку підприємства

У теорії аналізу існують різні підходи до класифікації видів прибутку. Зокрема, показники прибутку можна згрупувати за такими ознаками:

Таблиця 1.1 - Класифікація показників прибутку.

Розглянемо кожен з видів прибутку більш детально:

За видами господарської діяльності:

-   прибуток від основної (операційної) діяльності - алгебраїчна сума валового прибутку (збитку), іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат. Тобто, прибуток від операційної діяльності є різницею між валовим прибутком, збільшеним на інші операційні доходи, і адміністративними витратами та витратами на збут [ковальова];

    прибуток від інвестиційної діяльності - характеризує підсумковий фінансовий результат від операцій по придбанню (спорудженню, виготовленню) і продажу основних фондів, нематеріальних активів і інших необоротних активів, а також короткострокових фінансових інвестицій, які не є еквівалентами коштів;

-        прибуток від фінансової діяльності - характеризує фінансовий результат операцій, які приводять до зміни розміру й складу власного капіталу й позичок підприємства (залучення додаткового акціонерного або пайового капіталу <#"580541.files/image005.gif">

Рисунок 1.4 - Схема формування чистого прибутку підприємства

Розглянемо арифметично порядок визначення показників прибутку підприємств згідно П(с)БО №3

Валовий прибуток = В - С,                                                             (1.1)

де В - Виторг від продажу товарів,продукції, робіт, послуг (за мінусом ПДВ, акцизів й аналогічних обов'язкових платежів);

С - собівартість проданих товарів,продукції, робіт, послуг.

У собівартість продукції включаються прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, а також непрямі загальновиробничі витрати. Валовий прибуток є показником результативності роботи виробничих підрозділів організації.

Прибуток від операційної діяльності = ВП - АВ - Вз - ІОВ         (1.2)

де ВП - Валовий прибуток;

АВ - Адміністративні витрати;

Вз - Витрати на збут;

ІОВ - Інші операційні витрати.

Прибуток від операційної діяльності є показником економічної результативності основної діяльності організації, тобто виробництва й реалізації продукції.

Прибуток до оподатковування = Под + Дк + ІФД - Вк - ІВ- ФВ, (1.3)

де Под - Прибуток від операційної діяльності;

Дк - Доходи від участі в капіталі;

ІФД - Інші фінансові доходи;

Вк - Витрати від участі в капітал;

ІВ - Інші витрати;

ФВ - Фінансові витрати.

Прибуток до оподатковування це показник економічної результативності всієї господарської діяльності організації.

Чистий прибуток = По - Ппр,                                                       (1.4)

де По - Прибуток до оподатковування;

Ппр - Податок на прибуток.

Чистий прибуток звітного року розраховується вирахуванням із прибутку до оподатковування податку на прибуток й іншіих обов'язкових платежів із прибутку (наприклад, штрафи й пені по розрахунках з бюджетом та ін.).

Отриманий підприємством прибуток є об'єктом розподілу. Розподіл прибутку являється складовою та невід’ємною частиною загальної системи розподільних відносин підприємств. Конкретні форми і методи розподілу прибутку постійно видозмінюються і розвиваються з розвитком суспільного відтворення і з зміною задач і цілей, що стоять перед економікою. Кожний етап в взаємовідносинах між бюджетом і підприємством з приводу розподілу прибутку породжує нові форми і методи цього розподілу.

Розглянемо порядок розподілу прибутку.

Перший етап - це розподіл загального прибутку. На цьому етапі учасниками розподілу є держава й підприємство. У результаті розподілу кожний з учасників одержує свою частку прибутку. Пропорція розподілу прибутку між державою і підприємствами має важливе значення для забезпечення державних потреб і потреб підприємств. Це одне з принципових питань реалізації фінансової політики держави, від правильного вирішення якого залежить розвиток економіки в цілому.

Пропорції розподілу прибутку між державою (бюджетом) і підприємством складаються під впливом кількох чинників. Істотне значення при цьому має податкова політика держави щодо суб’єктів господарювання. Ця політика реалізується в сумі податків, що сплачуються за рахунок прибутку, у визначенні об’єктів оподаткування, ставках оподаткування, у порядку надання податкових пільг.

Другий етап - це розподіл і використання прибутку, що залишився в розпорядженні підприємств після здійснення платежів до бюджету. З цього прибутку також сплачуються деякі податки в місцеві бюджети і стягуються економічні санкції [26, c. 104]

Розподіл цієї частини прибутку відображає процес формування фондів і резервів підприємства для фінансування потреб виробничого і соціального розвитку.

На цьому етапі можуть створюватися за рахунок прибутку цільові фонди для фінансування відповідних витрат

Розглянемо процес розподілу прибутку підприємства на рисунку 1.5:

Рисунок 1.5 - Структурно-логічна схема розподілу і використання прибутку

Із загального прибутку сплачується податок; решта коштів поступає у повне розпорядження підприємства та використовується згідно з його статутом і рішеннями власників.

Відповідно до принципових (головних) напрямів використання цей прибуток можна розділити на дві частини:

. Прибуток, що спрямовується за межі підприємства у вигляді виплат власникам корпоративних прав, персоналу підприємства за результатами роботи (як заохочувальний захід), на соціальну підтримку тощо (розподілений прибуток).

. Прибуток, що залишається на підприємстві і є фінансовим джерелом його розвитку (нерозподілений прибуток).

Останній спрямовується на створення резервного та інвестиційного фондів. Резервний фонд є фінансовим компенсатором можливих відхилень від нормального обороту коштів або джерелом покриття додаткової потреби в них. Його формування є обов’язковим для господарських товариств, орендних підприємств, кооперативів [34, c. 452].

Розподіл прибутку, що залишився у розпорядженні підприємства, регламентується внутрішніми документами підприємства, як правило, в звітній політиці. Деякі аспекти розподільного процесу фіксуються в уставі підприємства. В відповідності до уставу чи до рішення керуючого органу на підприємстві можуть створюватися такі фонди: фонд нагромадження, споживання, соціальних потреб та інші. Якщо ж фонди не створюються, то в цілях забезпечення планових витрат коштів складаються кошториси витрат на розвиток виробництва, соціальні потреби трудового колективу, матеріальне заохочення робітників і благодійні цілі [35, c. 182].

Головні принципи розподілу чистого прибутку закріплені статутом підприємства.Фактично розподіл здійснюється відповідно до поточної та стратегічної політики, що визначається підприємством.

Зокрема, сума прибутку спрямовується:

-   на виплату дивідендів;

-        на поповнення статутного капіталу;

         на створення резервного капіталу.

Нерозподілений прибуток є однією з найважливіших частин власного капіталу.

Нерозподілений прибуток - це частина чистого прибутку, яка залишається у розпорядженні підприємства після виплати доходів власникам у вигляді дивідендів, формування резервного капіталу, поповнення статутного капіталу та використання на інші потреби [26, c. 106].

В цьому розділі було розглянуто класифікацію показників прибутковості підприємства, а також порядок формування чистого прибутку та принципи і порядок його розподілу. Відносним показником прибутковості є рентабельність, сутність якої розглянемо в наступному розділі.

1.3 Сутність та поняття рентабельності

Незважаючи на те, що абсолютна сума прибутку, отримана підприємством, у тому числі прибуток від основної діяльності, є дуже важливим показником, однак він не може характеризувати рівень ефективності господарювання.

Об’єктом оцінки рентабельності є будь-яке підприємство, а суб’єктами можуть виступати як працівники підприємства, так і сторонні для підприємства аналітики.

Щоб зробити висновок про рівень ефективності роботи підприємства, отриманий прибуток необхідно порівняти зі здійсненими витратами.

По-перше, витрати можна розглядати як поточні витрати діяльності підприємства, тобто собівартість продукції (робіт, послуг). Тут можливі різні варіанти визначення поточних витрат і прибутку, що використовуються у розрахунках.

По-друге, витрати можна розглядати як авансовану вартість (авансований капітал) для забезпечення виробничої та фінансово-господарської діяльності підприємства. Тут також можливі різні варіанти визначення авансованої вартості й визначення прибутку, що береться для розрахунків.

Співвідношення прибутку з авансованою вартістю або поточними витратами характеризує таке поняття, як рентабельність. У найширшому, найзагальнішому розумінні рентабельність означає прибутковість або дохідність виробництва і реалізації всієї продукції (робіт, послуг) чи окремих видів її; дохідність підприємств, організацій, установ у цілому як суб'єктів господарської діяльності; прибутковість різних галузей економіки.

Рентабельність безпосередньо пов'язана з отриманням прибутку. Однак її не можна ототожнювати з абсолютною сумою отриманого прибутку. Рентабельність - це відносний показник, тобто рівень прибутковості, що вимірюється у відсотках [26, c. 103].

На рисунку 1.6 розглянемо класифікацію показників рентабельності.

Рис.1.6 - Класифікація показників рентабельності

Показники рентабельності використовують для оцінки результатів діяльності підприємства, його структурних підрозділів, у ціноутворенні, інвестиційній політиці, для порівняльного аналізу споріднених підприємств, що виробляють таку саму продукцію, для вибору варіантів формування асортименту і структури продукції, аналізу раціональності виробництва продукції.

Рентабельність окремих видів продукції (робіт, послуг) може обчислюватися на підставі показників прибутку від їх випуску або реалізації. При цьому поточні витрати можна брати в таких варіантах: собівартість продукції (виробнича), собівартість продукції за винятком матеріальних витрат (новостворена вартість),вартість продукції в цінах виробника(вартість за мінусом непрямих податків).

Рентабельність реалізованої продукції доцільно аналізувати, враховуючи вплив таких факторів:

·   зміна структури та асортименту продукції;

·   зміна собівартості продукції;

·   зміна відпускних цін на продукцію [30, c. 250].

Для розрахунку рівня рентабельності підприємств можуть використовуватися: загальний прибуток, прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), тобто від основної діяльності.

При цьому прибуток зіставляється з авансованою вартістю, яку можна визначати в різних варіантах (весь капітал підприємства, власний капітал, позичковий капітал, основний капітал, оборотний капітал)

При визначенні рентабельності підприємства важливе значення має врахування темпів інфляції, відповідно до яких потрібно скоригувати бухгалтерську звітність.

Для розрахунку рентабельності галузей економіки береться загальна сума прибутку, отримана підприємствами, об’єднаннями, іншими госпрозрахунковими формуваннями, що входять у відповідну галузь економіки. На рівень рентабельності галузі впливатиме наявність у ній низькорентабельних і збиткових підприємств.

Показники рентабельності характеризують фінансові результати й ефективність діяльності підприємства. Вони вимірюють прибутковість підприємства з різних позицій і групуються відповідно до інтересів учасників економічного процесу, ринкового обміну.

Показники рентабельності є важливими характеристиками факторного середовища формування прибутку підприємств. Тому вони обов'язкові при проведенні порівняльного аналізу й оцінці фінансового стану підприємства. При аналізі виробництва показники рентабельності використаються як інструмент інвестиційної політики й ціноутворення.

Сукупність показників рентабельності всебічно відбиває ефективність виробничої (операційної), інвестиційної та фінансової діяльності підприємства і відповідає інтересам учасників економічного процесу.

При цьому в розрахунку більшості показників рентабельності як отриманий ефект виступає показник чистого прибутку, однак може використатися прибуток від продажу продукції, прибуток до оподатковування й ін. На практиці найбільше поширення одержав перший з них.

Як витрати можуть виступати різні показники, зокрема, середня величина активів, власного капіталу, собівартості продукції, виторгу й ін.

Крім наведених показників розраховують також коефіцієнти рентабельності по всій продукції й окремих її видах.

По своєму економічному змісті всі показники ефективності являють собою відношення результату до витрат або до ресурсів:

Існує два підходи до оцінки економічної ефективності - ресурсний, орієнтований на економію ресурсів і витратний, орієнтований на мінімізацію поточних (операційних) витрат.

Залежно від того, що приймають як ефект функціонування організації - обсяг виробництва (реалізації) продукції або фінансовий результат, - розрізняють показали виробничої ефективності й показники фінансової ефективності.

У теорії й практиці аналізу застосовують різні показники рентабельності, що розрізняються як цілями застосування, так й методикою їхнього розрахунку й інтерпретації:

1 Показники, що характеризують рентабельність продаж.

2        Показники, що характеризують рентабельність діяльності.

         Показники, що характеризують рентабельність ресурсів [30, c.252].

Систему показників рентабельності продукції можна представити у такий спосіб:

рентабельність реалізованої продукції визначається за формулою

 (1.5)

Рентабельність продукції визначається на всю продану продукцію і за окремими її видами.

Рентабельність продукції можна обчислити також як відношення прибутку до обсягу реалізованої продукції. Саме в такому вигляді цей показник використовують в зарубіжній практиці;

·   у фінансово-економічному аналізі досить широкого застосування набув показник рентабельності продукції, який визначається так:

 (1.6)

Рентабельність продукції показує, скільки припадає чистого прибутку на одну гривню реалізованої продукції. Тобто цей показник характеризує доходність від реалізованої продукції;

·   рентабельність реалізованої продукції за прибутком від реалізації визначається за формулою:

 (1.7)

Ця формула показує, скільки прибутку від реалізації припадає на одиницю виручки від реалізації продукції, тобто частку прибутку в виручці.

Також важливе значення мають показники рентабельності інвестованих ресурсів (капіталу). Вони обчислюються в кількох модифікаціях:

─   рентабельність активів;

─   рентабельність власного капіталу;

─   рентабельність акціонерного капіталу.

Рентабельність активів відображає розмір чистого прибутку в одній гривні активів. Цей показник розраховується як відношення чистого прибутку до вартості всіх активів підприємства. Коефіцієнт рентабельності активів характеризує ефективність використання активів підприємства. Він обчислюється за наступною формулою:

                   (1.8)

Обчислюючи цей показник враховують наступне: якщо підприємство здійснює різні види діяльності (за її диверсифікації), то в цьому випадку поряд із рентабельністю всіх активів визначають рентабельність за окремими видами діяльності (наприклад, рентабельність виробництва, сервісного обслуговування, комерційної діяльності тощо).

Наведемо формулу обчислення рентабельності позаоборотних активів:

                   (1.9)

де Рпа - рентабельність позаоборотних активів, %;

Рентабельність оборотних активів розраховується за формулою:

        (1.10)

де Роа - рентабельність оборотних активів, %;

Ефективність діяльності організації значною мірою може бути охарактеризована показниками ефективності використання активів, що розраховують як відношення отриманого прибутку до величини використовуваних ресурсів.

При розрахунку показників рентабельності активів необхідно вибрати спосіб розрахунку величини активів. Розрахунок можна проводити по даним про стан активів на конкретну дату (кінець звітного періоду) або шляхом визначення середньої величини за період. Більш доцільним є використання середньорічної величини активів, тому що при цьому враховуються всі зміни в процесі формування активів протягом усього аналізованого періоду й,отже, розрахунок буде більше точним.

Крім того, необхідно вибрати показник прибутку, що буде використовуватися в розрахунку коефіцієнта рентабельності активів.

Для цього можна використати наступні показники прибутку:

-     валовий прибуток;

-        прибуток від продажів;

         прибуток до оподатковування;

         чистий прибуток;

За допомогою даного показника можна зробити оцінку загальноекономічної ефективності використання активів організації.

Економічний зміст даного показника полягає в тому, що він характеризує величину прибутку, що одержує організація на одиницю сукупного капіталу, вкладеного в активи, для всіх зацікавлених сторін.

Показник є одним з найбільш важливих індикаторів конкурентноздатності організації. Рівень конкурентноздатності визначається за допомогою порівняння рентабельності активів організації зі середньогалузевим коефіцієнтом.

Загальна сума прибутку, зароблена для себе й для кредиторів й віднесена до загальної суми активів, на думку багатьох західних економістів й аналітиків, є найкращим показником, що відображає ефективність діяльності організації. Він характеризує прибутковість всіх активів організації незалежно від джерела їхнього формування.

Деякі економісти пропонують при розрахунку рентабельності активів із загальної суми активів виключати непрацюючі активи (надлишкові основні засоби й запаси, нематеріальні активи, витрати майбутніх періодів й ін.). Даний підхід корисний при використанні показника рентабельності капіталу в якості інструмента внутрішнього керування й контролю й не годиться для оцінки ефективності організації в цілому.

Багато хто з аналітиків при розрахунку рентабельності активів використовують показник чистого прибутку:

        (1.11)

Методологія факторного аналізу показників рентабельності передбачає розкладання вихідних формул розрахунку показника по всіх якісних і кількісних характеристиках інтенсифікації виробництва й підвищення ефективності господарської діяльності. Наприклад, для аналізу загальної рентабельності (рентабельності активів) можна використати трьох- або п’ятифакторну модель.

Рентабельність чистого оборотного капіталу:

      (1.12)

де Рчок - рентабельність чистого оборотного капіталу, %;

ЧОК - середня величина чистого оборотного капіталу за розрахунковий період (ЧОК = оборотні активи - короткострокові зобов'язання).

Рентабельність власного капіталу розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до середньорічної вартості власного капіталу і характеризує ефективність вкладення коштів до даного підприємства:

де Рвк - рентабельність власного капіталу, %.

Рентабельність акціонерного капіталу (Рак) свідчить про верхню межу дивідендів на акції і показує, скільки чистого прибутку припадає на одиницю статутного капіталу:

                                           (1.14)

де Рак - рентабельність акціонерного капіталу, %.

Коефіцієнт рентабельності власного капіталу відображає величину прибутку, що доводиться на кожну гривню власного капіталу й дозволяє визначити ефективність використання капіталу, інвестованого власниками, і зрівняти цей показник з можливим одержанням доходу від вкладення цих засобів в інші види діяльності.

На думку багатьох аналітиків при розрахунку коефіцієнта рентабельності власного капіталу доцільно використати показник чистого прибутку. Це порозумівається тим, що рентабельність власного капіталу характеризує рівень прибутку, які одержують власники на одиницю вкладеного капіталу. Тому з точки зору власників найкращою оцінкою результатів фінансово-господарської діяльності організації і якості роботи її менеджменту є наявність чистого прибутку, що представляє той кінцевий фінансовий результат, що залишається в розпорядженні власників на вкладений капітал.

Проводити аналіз рентабельності власного капіталу по прибутку від продажів або прибутку до оподатковування недоцільно, оскільки має сенс співвідносити з величиною власного капіталу тільки той прибуток, що залишилася власникові після розрахунків з державою по податках і із кредиторами по відсотках. Якщо ж до власному капіталу віднести всю суму прибутку, зароблену для всіх зацікавлених сторін, то показник рентабельності власного капіталу виявиться явно завищеним.

Крім того, для більше поглибленої оцінки ефективності використання власного капіталу доцільно використати коефіцієнт стійкого росту, що представляє відношення суми капіталізованого прибутку у звітному періоді до величини власного капіталу на початок року:

Даний коефіцієнт показує, якими темпами збільшується власний капітал за рахунок результатів фінансово-господарської діяльності організації й росте економічний потенціал організації.

При проведенні факторного аналізу рентабельності власного капіталу використають різні моделі й способи аналізу.

Використовуючи деякі вищезгадані показники рентабельності капіталу, можна розрахувати інтегральний показник рентабельності (доходність) власного капіталу через виробничу ефективність, ефективність використання активів і фінансовий важіль. Таке вираження рентабельності власного капіталу називають рівнянням Дюпона (від назви корпорації Du Pont).

За рівнянням Дюпона рентабельність власного капіталу залежить від показників:

-     виробничої ефективності - вимірюється рентабельністю продажу (Чистий прибуток / Обсяг продажу);

-        ефективності використання активів - вимірюється оборотністю активів (Обсяг продажу / Вартість активів);

         фінансового важеля або питомої ваги позичених коштів у капіталі - вимірюється коефіцієнтом власного капіталу (Активи / Вартість власного капіталу).

Різниця між рентабельністю активів і рентабельністю власного капіталу відображає використання фінансування за рахунок позичених коштів або фінансового важеля.

Рентабельність власного капіталу за рівнянням Дюпона (Рвк) розраховують так (одна із різновидностей формули) [34, с. 47]:

    (1.15)

З даних співвідношень можна визначити, якими факторами викликані зміни прибутковості власного капіталу - прибутковістю активів, чи способом фінансування підприємством своєї діяльності (фінансування за рахунок власного чи залученого капіталу).

Таким чином, в першому розділі роботи було розглянуто економічну сутність багатозначної категорії «прибуток», проведено теоретичне дослідження управління прибутком підприємства та факторів, що на нього впливають, розглянуті також питання, пов’язанні із формуванням та розподілом прибутку. Крім того, було виявлено, що з прибутком та прибутковістю підприємства безпосередньо пов’язане таке поняття як рентабельність. В першому розділі була розглянута класифікація показників рентабельності та порядок їх визначення. Підсумовуючи результати роботи в першому розділі, можна зробити вмсновок, що прибуток та рентабельність - це пов'язані між собою поняття, але не тотожні за своїми аналітичними можливостями. Як об'єктивна економічна категорія, рентабельність характеризує рівень прибутковості, доходності, фінансовий результат господарської діяльності підприємства.

2. Аналіз та оцінка формування та використання прибутку на ДС- Микитівка

.1 Економічна характеристика підприємства - дільничої станції Микитівка

Станція Микитівка є відокремленим виробничим структурним підрозділом «Державного підприємства «Донецька залізниця», який здійснюючи використання державного майна,забезпечує організацію перевезень пасажирів,вантажу,вантажобагажу та пошти,а також взаємодію та координацію виробничого процесу з іншими господарськими підрозділами залізниці,а також підприємствами і організаціями,які мають колії примикання до станції Микитівка.

Станція здійснює свою діяльність у сфері транспортних послуг,а також може здійснювати (не на шкоду основному виробництву) інші,не заборонені законодавством України,види діяльності.

Станція в установленому порядку реєструється в державних органах реєстрації ,здійснює бухгалтерський та фінансовий облік, складає звітність згідно діючого законодавства, веде бухгалтерський та фінансовий облік приписних до неї станцій: Магдалинівка, Курдюмівка, Майорська, Шевченко, Деконська .

Станція як відокремлений підрозділ "ДП „Донецька залізниця" має повне юридичне найменування "Станція Микитівка Державного підприємства" Донецька залізниця".

Станція на підставі доручення від імені залізниці укладає договори на здійснення діяльності в сфері транспортних послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів і пасажирів (навантаження, вивантаження, зважування й ін.), а також може здійснювати інші види діяльності (не завдаючи збитків основної діяльності, які не забороняються законодавством України).

Станція Микитівка веде бухгалтерський облік і складає фінансову звітність згідно Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" [35], Положення (стандартів) бухгалтерського обліку [36], методичних рекомендацій із застосування Положень (стандартів) бухгалтерського обліку на залізничному транспорті [37], інших нормативних документах по веденню бухгалтерського обліку й складання фінансової звітності.

Станція здає у встановлений термін у службу перевезень оперативну фінансову, статистичну й податкову звітність, а також веде оперативний облік і складає установлені звіти про перевезення пасажирів і вантажів.

Станція самостійно веде бухгалтерський податковий облік господарських операцій, має поточний рахунок у банку, печатку зі своїм найменуванням, штампи, бланки й реквізити, необхідні для здійснення своєї діяльності. Станція виділена на окремий баланс, складає фінансовий звіт і здає в службу перевезень для складання зведеного фінансового звіту.

Станція Микитівка може укладати договори, виступати п відповідачем у судових органах на підставі доручення, виданого начальніком «ДП„Донецька залізниця".

Майно станції Микитівка складають оборотні та необоротні активи та інші цінності, вартість яких відображається на окремому балансі.

Майно є складовою частиною майна залізниці та закріплюється на правах повного господарського введення та управління. Здійснюючи права повного господарського ведення та управління, структурний підрозділ володіє та користується майном, але розпоряджається майном з дозволу начальника залізниці і здійснює по узгодженню з залізницею дії, що не суперечать законодавству, статуту залізниці та цьому Положенню.

Майно формується за рахунок:

         переданого майна в повне господарське ведення;

         іншого майна, переданого на підставах, що не суперечать діючому законодавству.

Розгляд матеріалів та надання висновку про доцільність списання, відчуження,надання в оренду майна, яке знаходиться на станції, підпорядкованих в господарському призначенні службі перевезень, покладається:

на службу будівельно-монтажних робіт та цивільних споруд;

на пасажирську службу "ДП „Донецька залізниця" щодо усіх об'єктів, розташованих на території станції та привокзальних площах, призначених для обслуговування пасажирів незалежно від класу вокзалу;

на службу комерційної роботи (та маркетингу) щодо усіх об'єктів, призначених для виконання комерційних операцій;

на госпрозрахункову cлужбу перевезень "ДП „Донецька залізниця" щодо усіх об'єктів, призначених для виконання технологічних операцій, пов'язаних з рухом потягів.

Станція Микитівка "ДП „Донецька залізниця" використовує в оперативній діяльності технічні засоби, необхідне колійне оснащення, будинки та цивільні споруди, які знаходяться на балансі інших служб залізниці, та які повинні відповідати характеру та обсягам виконуваної роботи станції, безпеки руху й охорони праці.

Для механізації виконуваних процесів використовують:

пристрої для посадки, висадки й обслуговування пасажирів (платформи низькі, пішохідні настили, для організації продажу квитків у прямому, міському, приміському сполученні є термінальне система АСУ "ЕКСПРЕС 2", регістратори розрахункових операцій "СПЕККА-00", електричні компостери при продажу квитків ручної технології);

квиткові каси попередні, добові, приміські; багажне відділення; зали чекання на залізничному вокзалі;товарна контора - для оформлення перевезення вантажу, складання та виправлення перевізних і додаткових платежів, ведення станційної комерційної звітності;

пристрої для приймання, видачі, навантаження, вивантаження, сортування, зберігання вантажу та багажу (сортувальні платформи, приміщення для навантаження й вивантаження багажу);

пристрої для приймання, розформування, формування, відправлення поїздів, пристрої для обслуговування, (пульт-табло, сортувальні пристрої, стрілочні переводи, пристрої пневмообдувки , колонки для випробування гальм, інші пристрої);

пристрої сигналізації, централізації й блокування, освітлення, водопостачання, протипожежної безпеки, засоби зв'язку й передачі даних (електрична централізація стрілок і сигналів, щогли, прожектори й ксенонові лампи на них, гірлянди й світильники на них, інші точки освітлення, стовпчика для набору води, переговорні колонки);

пристрої для огляду вагонів у комерційному відношенні та для усунення комерційних несправностей, оглядові вишки й естакада, вагонні ваги, інші технічні засоби;

матеріали, інструменти й пристрої для усунення комерційних несправностей; автоматизована система управління перевезенням АСОУП для обробки та передачі інформації про поїзди, виконання контрольних та розрахункових операцій по оформленню натурних листів , передачі інформації о вантажах лена система АСУЗТ;

-        пневматична пошта для пересилання перевізних документів між парками лщії і СТЦ, СТЦ і товарною конторою; телетайпні апарати для перевірки нумерації вагонів у поїздах, які прибувають на станцію або в составах, які переставляються із сортувального парку в парк відправлення;

-        бункери для приймання перевізних документів.

Земельні ділянки, на яких розташована станція, є земельними відводами "ДП Донецька залізниця", за що відповідні структурні підрозділи сплачують деркавний ;одаток на землю. Станція від сплати податку на землю звільнена.

Станція Микитівка по характеру виконуваної роботи є сортувальною.

Основними завданнями станції є:

-     виконання планів і завдань по перевезенню вантажів, пасажирів, вантажобагажу й пошти згідно Уставу залізниць України, Правил перевезень вантажів на залізницях України, Правил технічної експлуатації залізниць України, Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу й пошти залізницями країни й інших нормативних актів.

      забезпечення безпеки руху поїздів і маневрової роботи, безпеки працівників залізничного транспорту й пасажирів, схоронність вагонів, рухомого состава й вантажів, забезпечення вимог охорони навколишнього природного середовища, протипожежної безпеки.

      зниження експлуатаційних витрат і собівартості перевезень, збільшення продуктивності праці й рентабельності перевезень.

      поліпшення умов праці й соціального захисту працівників станції, підвищення виробництва.

Основними функціями станції є:

приймання, відправлення, пропуск поїздів згідно графіка руху поїздів,вантажів,оформлення перевізних документів, переадресування вантажів.

розформування і формування поїздів згідно плану формування поїздів.

організація роботи з пасажирськими поїздами й вагонами.

продаж громадянам проїзних документів на поїзди, продаж квитків, абонементних квитків на поїзди приміського сполучення.

приймання багажу до перевезень, зберігання багажу й вантажобагажу.

розробка, виконання планів і заходів щодо забезпечення безпеки руху й охорони праці, технічного навчання та підвищення професійної підготовки працівників станції.

розробка технологічного процесу роботи станції.

розробка технічно-розпорядчого акту станції.

введення в автоматизовану систему інформації про технологічні операції з поїздами, вагонами, які виконуються на станції та іншій інформації для виконання функцій, одержання з автоматизованих систем повідомлень, довідок, інформативних матеріалів, необхідних для роботи станції.

контроль за утриманням, стабільною роботою технічних приладів і пристроїв станції.

підготовка господарства й кадрів станції до роботи в осінньо-зимових умовах, чіткій організації на період снігопадів і заметів.

Для виконання поставлених завдань станція забезпечує:

своєчасне освоєння нових виробничих потужностей і введення в дію виробничих тужностей і придбаного устаткування;

раціональне використання матеріальних і паливно-енергетичних ресурсів;

ефективне використання й схоронність майна станції, вантажів і рухомого состава; розвиток допоміжної діяльності, розширення платних послуг населенню;

повноту надходження платежів, зборов і тарифів за перевезення вантажів, пасажирів, вантажобагажу й пошти;

своєчасна сплата податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно існуючого законодавства;

посилення заходів одо вдосконалення організації заробітної плати працівників з метою посилення їхньої матеріальної зацікавленості як у результаті праці, так і в загальних результатах роботи станції, забезпечення економічного й раціонального використання фонду оплати праці й своєчасного розрахунку із працівниками;

-ведення бухгалтерського, податкового обліку й складання звітності згідно існуючого законодавства;

ведення обліку й звітності по перевезенню пасажирів і вантажів.

Додатковими функціями станції Микитівка є діяльність станції, пов'язана з оперативним чи господарським управлінням окремими підрозділами залізниці, які розташовані в межах станції, але знаходяться в підпорядкуванні інших служб залізниці.

Станція здійснює додаткові оперативні та господарські функції управління, пов'язані з виконанням іншими підрозділами залізниці розпоряджень з питань безпеки руху, обліку та контролю за вагонними парками, локомотивами, станом залізничних колій, іншими пристроями, пожежною, санітарною, екологічною в межах залізничних станції Микитівка.

Діяльність підприємства ДС Микитівка за 2007-2009 роки можно охарактеризувати за допомогою основних техніко-економічних показників.

Для початку розглянемо об’ємні показники діяльності за даними пояснювальної записки та проаналізуємо їх в таблиці 2.1.

На основі аналізу даних таблиці можна зробити висновок,що основні показники роботи станції Микитівка в порівнянні з планом були перевиконані. В 2007 році план по відправленню вагонів був перевиконаний на 24593 вагона,по загальній погрузці на 395109 вагонів,в т.ч. вугілля - 347378 вагонів, лом чорних металів - 26281 вагон, по вигрузці вагонів - на 348 вагонів. В 2008 році також план був перевиконаний: по відправленню вагонів на 13456 вагонів, по загальній погрузці - на 421425 вагонів, в т.ч. вугілля - на 365585 вагонів, по вигрузці - на 2074 вагона. В 2009 році план роботи був дещо знижений, проте перевиконання було досить вагомим : по відправленню вагонів на 14050 вагонів, по загальній погрузці - на 448519 вагонів,в т.ч. вугілля - на 382761 вагон, по вигрузці - на 496 вагонів.

План по кількості вагонів в робочому парку в 2007 році складав 500 вагонів, і був перевиконаний на 62 вагона. В 2008 році план був підвищений до 780 вагонів, проте був недовиконаний на 178 вагонів. В 2009 році план знизили до 653 вагонів, але знов був недовиконаний на 78 вагонів. Собівартість відправлення одного вагона по плану в 2007 році складала 57,62 грн, але фактично була зменшена на 8,06 грн/ваг. В 2008 році собівартість мала складати 64,42 грн/ваг, але була перевищена на 2,4 грн.

Продуктивність праці за 12 місяців 2007 року в порівнянні з планом збільшилась на 9,9% за рахунок зростання обсягів робіт на 8,1% та зменшенням середньооблікової чисельності експлуатації штату на 6 чоловік.

В 2008 році перевиконання плану склало 6,3%, за рахунок росту обсягів робіт на 4,5% та зменшенням середньооблікової чисельності експлуатаційного штату на 6 чоловік.

Такі показники є позитивною тенденцією, проте для повної картини розглянемо основні показники роботи станціі в динаміці (табл.2.2).

На основі аналізу даних таблиці бачимо, що відправлення вагонів зменшується. В 2006 році було відправлено 315675 вагонів,в 2007 році - 329833 вагона, а в 2008 році вже на 14067 вагонів менше, в 2009 році відправлення зменшилось порівняно з 2008 роком на 38816 вагонів, або на 12,29%, порівняно з 2006 роком на 38725 вагонів, або 12,27%. Загальна погрузка зростає. Хоча в 2007 році вона зменшилась на 414374 вагона, або на 26,11%, проте в 2008 та 2009 роках спостерігається зростання на 442026 та 26155 вагонів відповідно. Вигрузка теж має тенденцію до зростання - в 2008 році вигрузка збільшилась порівняно з 2007 роком на 10581 вагон, або на47,96%, в 2009 році порівняно з 2008 зросла на 1141 вагон, або на 3,5%.

Продуктивність праці за 12 місяців 2007 року збільшилась на 17,36% за рахунок збільшення обсягів робіт на 4,5% та зменшенням середньооблікової чисельності експлуатаційного штату на 43 людини. В 2008 році продуктивність праці зменшилась на 1,15% в зв’язку зі зменшенням обсягів робіт.

Робочий парк вагонів збільшується.В 2006 році він складав 431 вагон, в 2007 році 562 вагони, в 2008 році вже 602 вагони, проте в 2009 їх кількість скоротилась до 575 одиниць, що складає 95,51% від попереднього періоду. Собівартість одного відправленого вагона зростає з 36,49 грн в 2006 році до 49,56 грн в 2007 році та до 66,82 грн в 2008.

Бачимо збільшення середньомісячної заробітньої плати на підприємстві з 1323,63 грн до 2154,93 грн в 2008 році. Порівняно з 2007 роком заробітня плата виросла на 33,86%. Загальний фонд оплати праці на підпрємстві за 4 роки виріс майже вдвічі. В 2006 році він становив 7830,6 тис.грн, в 2007 році виріс на 41,12% і склав 11050,2 тис.грн.

Таблиця 2.1 - Динаміка основних виробничих показників ДС за 2006-2009 рр

В 2008 році збільшення порівняно з 2007 роком склало 3275,8 тис.грн, або 29,64%. В 2009 році фонд оплати праці зменшився на 133,1 тис.грн, і становив 14192,9 тис.грн, що склало 99,07% від попереднього періоду.

Розглянемо динаміку статей балансу підприємства за 4 роки на основі даних форми №1 “Баланс”. Окремо розглянемо динаміку статей активу та пасиву.

Таблиця 2.2 - Динаміка статей активу балансу ДС Микитівка за 2006- 2009 роки.

На основі аналізу таблиці бачимо, що валюта балансу значно зросла з 1074,2 тис. грн в 2006 році до 1953,5 тис.грн в 2009 році. На це в значній мірі вплинуло збільшення оборотних активів з 208,0 тис.грн до 1118,5 тис.грн за 3 роки. Це є позитивною тенденцією для підприємства, тому що підприємство отримує змогу своєчасно розплачуватися за своїми зобов’язаннями. В період 2006-2007 спостерігається зростання виробничих запасів на 17,6 тис.грн, за наступні 2 роки їх обсяг зменшився на 26 тис.грн. Таким чином, за 3 роки обсяг виробничих запасів скоротився на 8,4 тис.грн або 2,13%. Дебіторська заборгованість за розрахунками в 2006 році становила 141,7 тис.грн, в 2007 році ця стаття активу була відсутня, проте в 2008 році вона склала вже 327,2 тис.грн а в 2009 році збільшилась на 643,7 тис.грн, що є негативним явищем для підприємства.

Інша поточна дебіторська заборгованість також значно зросла за 4 роки з 20,6 тис.грн до 115,3 тис.грн.

Майже повна відсутність грошових коштів на підприємстві є негативним явищем.

Необоротні активи, навпаки, скоротилися - з 866,2 тис.грн в 2006 році до 797,8 тис.грн в 2009 році. Це сталось за рахунок зменшення основних засобів з 863,3 тис.грн до 784,7 тис.грн. Нематеріальні активи в 2006-2007 роках мають тенденцію до зростання, проте в 2008 році відбувається їх зменшення на 2,9 тис.грн, а в 2009 році ще на 8,7 тис.грн.

Розглянемо динаміку статей балансу на діаграмі ( рисунок 2.1):

Рисунок 2.1 - Динаміка статей активу балансу в 2006-2009 рр.

В таблиці 2.3 розглянемо структуру активу балансу станції за 4 роки.

Таблиця 2.3 Структура активу балансу ДС - Микитівка в 2006-2009 рр.

З даних таблиці бачимо, що в 2006 році розподіл коштів між основним та оборотним капіталом складав 80,64% і 19,36% відповідно. В 2007 році питома вага необоротних активів збільшилась до 91,58%, оборотних - зменшилась до 8,42%. Проте в 2009 році ситуація змінилась - необоротні активи становлять всього 40,84%, оборотні - 57,26%.

Таким чином, в 2009 році відбувся перерозподіл коштів в бік зниження менш мобільної їх частини - основних коштів до 40,84% в структурі балансу. Це склалося, в основному за рахунок випередження темпів росту загальної суми оборотного капіталу.

В складі оборотних активів велику питому вагу займають дебіторська заборгованість за рахунками (13,19% в 2006 році і 49,7% в 2009році) та інша поточна заборгованість (1,92% і 5,9% відповідно). Це свідчить про те, що підприємству необхідно залучати додаткові джерела фінансування оборотного капіталу, так як відволікання його в дебіторську заборгованість призводить до зменшення власного оборотного капіталу.Також це може свідчити про неналагоджену систему розрахунків із дебіторами та зниження ліквідності поточних активів у цілому, а отже, про погіршення фінансового стану підприємства.

Розглянемо структуру активу балансу в 2006 році на діаграмі (рисунок 2.2).

Рисунок 2.2 - Структура активу балансу ДС в 2006 р.

Розглянемо структуру активу балансу в 2007 році на діаграмі (рисунок 2.3).

Рисунок 2.3 - Структура активу балансу ДС в 2007 р.

Розглянемо структуру активу балансу в 2008 році на діаграмі (рисунок 2.4).

Рисунок 2.4 - Структура активу балансу в 2008 р.

Розглянемо структуру активу балансу в 2009 році на діаграмі (рисунок 2.5).

Рисунок 2.5 - Структура активу балансу в 2009 р.

Розглянемо динаміку основних статей пасиву балансу ДС - Микитівка в 2006-2009 рр. (таблиця 2.5).

Проаналізувавши таблицю, бачимо, що баланс активу збільшується. На збільшення валюти балансу з 1074,2 тис.грн в 2006 році до 1953,5 тис.грн в 2009 році найбільший вплив зчинило значне зростання кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги та поточних зобов’язань за розрахунками, а також різке зменшення власного капіталу.

Таблиця 2.4 - Динаміка статей пасиву балансу в 2006-2009 рр.

В 2006 році кредиторська заборгованість складала 2,2 тис.грн, а в 2009 році зросла до 202,6 тис.грн. З одного боку, це є сприятливим моментом, оскільки підприємство має додаткове джерело фінансування, до того ж умовно безоплатне. Проте, надмірна поява кредиторської заборгованості є досить ризикованою для підприємства.

Поточні зобов’язання за розрахунками зросли з 549 тис.грн в 2006 році до 1830,0 тис.грн в 2009 році. Це відбулося, насамперед, через збільшення заборгованості з оплати праці до1099,4 тис.грн та зі страхування до 509,3 тис.грн. Збільшилась також заборгованість перед бюджетом до 221,3 тис.грн.

Власний капітал на підприємстві за 4 роки зменшився з 175,8 тис.грн до -549,4 тис.грн, негативна тенденція зниження найбільше проявилась в 2006-2008 роках - власний капітал зменшився одразу до -541,9 тис.грн. в 2008 році спостерігається незначний приріст до -335,3 тис.грн, проте в 2009 році знов відбулося зниження до -549,4 тис.грн. Зменшення власного капіталу зумовлено зростанням непокритих збитків до 660,4 тис.грн в 2009 році.

Розглянемо динаміку статей пасиву балансу на діаграмі (рисунок 2.6).

Рисунок 2.6 - Динаміка статей пасиву балансу в 2006-2009 рр

Розглянемо структуру пасиву в таблиці 2.5.

Таблиця 2.5

Структура пасиву балансу ДС Микитівка за 2006-2009 роки

На основі даних таблиці можна зробити висновок, що найбільшу питому вагу в структурі балансу в 2006 році займають поточні зобов’язання - 51,31%, забезпечення наступних витрат і платежів мають 30,86%, власний капітал - 16,37%. В 2007 році на підприємстві зростає сума непокритого збитку, через що власний капітал значно зменшується і складає - 541,9 тис.грн, тому його частку в структурі балансу розрахувати неможливо. Аналогічна ситуація відбувається в 2008 і 2009 рр.

Розглянемо структуру пасиву балансу в 2006 році на діаграмі (рисунок 2.7)

Рисунок 2.7 - Структура пасиву балансу в 2006 році

За даними форми №2 “Звіт про фінансові результати” розглянемо динаміку основних статей доходів і витрат підприємства за 4 роки.

На основі аналізу таблиці можна зробити висновки, що на підприємстві відбувається одночасно зростання доходів та витрат. Так, дохід від реалізації збільшується з 13665,9 тис.грн в 2006 році до 18453,3 тис.грн в 2007 році.

В 2008 році дохід зростає на 4981,9 тис.грн, в 2009 році, порівняно з 2008 роком, зменшується на 181,1 тис.грн і становить 23254,1 тис.грн, що складає 170,16% від 2006 року.

В цей же час зростає собівартість продукції. Якщо в 2006 році вона складала 12011,1 тис.грн, то в 2008 році збільшилась майже вдвічі до 21268,3 тис.грн. В 2009 році собівартість продовжує зростати до 21866,0 тис.грн. Таким чином, за 4 роки зростання склало 82,21%.

Адміністративні витрати в 2008 році зросли на 330,8 тис.грн, порівняно з 2007 роком. Це сталось внаслідок збільшення витрат на заробітню плату, нарахування та виплат матеріальної допомоги разового характеру, а також витрат на оплату послуг банка та створення резерву на виплату винагороди за підсумками роботи за рік. В 2009 році адміністративні витрати зменшились на 697,3 тис.грн, це сталось внаслідок економії по витратам на оплату праці та відрахуванням на соціальні заходи. Інші операційні витрати в 2007 році зросли на 638,1 тис.грн, але в 2008 році зменшились майже вдвічі до 525,1 тис.грн. В 2009 відбулось незначне підвищення на 19,2 тис.грн, або 3,66%. Розглянемо динаміку основних статей фінансових результатів підприємства на діаграмі (рисунок 2.7)

Рисунок 2.7 Динаміка фінансових результатів підприємства за 2006 2009 рр.

2.2 Аналіз доходів підприємства

Під доходом розуміють фінансовий показник, що визначається як різниця між виручкою, отриманою від підприємницької діяльності, та матеріальними і прирівняними до них витратами. Таке визначення доходу підпадає під загальнодержавне, макроекономічне тлумачення, але для окремого підприємства воно може викликати суперечки.

З практичного погляду показник "дохід" визначається тим, що він характеризує загальну суму коштів, що надходить на підприємство за певний період і за вирахуванням податків, може бути використана на споживання та інвестування.

Отже, дохід є виручкою підприємства від реалізації продукції, надання послуг та виконання робіт без врахування податку на додану вартість та акцизний збір.

Найпоширенішим серед сучасних економістів стало визначення поняття «дохід підприємства» як суми виручки від реалізації продукції і майна, а також від здійснення позареалізаційних операцій. Для прикладу такого підходу наведемо тлумачення цього поняття В.П. Грузіновим:“Дохід підприємства складається з виручки від реалізації продукції (робіт,послуг), основних засобів (зайвих) й іншого майна підприємства ” [38, с. 340].

Бухгалтерський підхід до поняття «дохід підприємства» переважно базується на терміні «економічна вигода». Такий зміст цієї категорії визначено в Міжнародному стандарті фінансової звітності 18 «Дохід»: «Дохід - це валове надходження економічних вигод протягом певного періоду, що виникає в ході звичайної діяльності суб’єкта господарювання, коли власний капітал зростає в результаті цього надходження, а не в результаті внесків учасників капіталу» [35, с. 539]. Аналогічне поняття в Національному стандарті бухгалтерського обліку - П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати» інтерпретується наступним чином: «Доходи - це збільшення економічних вигод у вигляді надходжень активів або зменшення зобов’язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання власного капіталу за рахунок внесків учасників (власників)за звітний період».

На відміну від широкого трактування поняття «дохід підприємства» як за економічним, так і за бухгалтерським підходом, вузьке трактування цього поняття суттєво обмежує його зміст за кількісними параметрами.

Економісти, що притримуються цього підходу зводять поняття «дохід підприємства» лише до тієї частини валової виручки і результатів позареалізаційних операцій, що включає лише витрати на оплату праці та прибуток. За визначенням доходу М.С. Абрютіною: «Дохід в економічному розумінні - це завжди різниця між вартістю випуску продукції і витратами виробництва» [39, с. 388]. Аналогічний зміст в це поняття вкладає і Ю.І. Продіус, який зазначає, що “валовий дохід характеризує кінцевий результат виробничої або комерційної діяльності підприємства і вираховується шляхом виключення із валової виручки та результатів позареалізаційних операцій всіх витрат на виробництво і реалізацію продукції, що входять до собівартості, крім витрат на оплату праці. Таким чином, дохід - це виручка від реалізації продукції (робіт, послуг) за вирахуванням матеріальних витрат. Він являє собою грошову форму чистої продукції підприємства, тобто включає до себе оплату праці та прибуток» [40, с. 254-255].

З метою відображення в обліку і фінансовій звітності, зокрема у Звіті про прибутки та збитки, доходи поділяються за видами діяльності (рис. 2.1):

Розглянувши рисунок, бачимо, що дохід класифікується по наступним групам:

-     дохід від реалізації;

-        інші операційні доходи;

-        дохід від участі в капіталі;

-        інші фінансові доходи;

Рисунок 2.8 - Класифікація доходів підприємства

-     інші доходи;

-        надзвичайні доходи;

Дохід від реалізації продукції, робіт, послуг відбиває загальний доход (виторг) від реалізації:

-     товарної продукції;

-        товарних послуг;

         нетоварних послуг структурних підрозділів, що не відносяться до промислової діяльності;

Дохід від реалізації продукції відбиває загальний доход (виторг) від реалізації, тобто без відрахування наданих знижок, повернення проданих товарів і податків із продажу.

До інших операційних доходів відносяться: доходи від реалізації іноземної валюти; доходи від реалізації інших оборотних активів (виробничих запасів, малоцінних предметів і ін.); доходи від операційної оренди активів (майна); доходи від операційної курсової різниці по операціях в іноземній валюті; суми отриманих штрафів, пені, неустойок і інших санкцій за порушення господарських договорів, що визнані чи боржником по який отримані рішення суду, арбітражного суду про їхнє стягнення; доходи від списання кредиторської заборгованості, по якій минув термін задавнення позову; відшкодування раніше списаних активів (надходження боргів, списаних у якості безнадійних); суми отриманих грантів і субсидій; інших доходів від операційної діяльності.

До складу доходу від участі в капіталі включається доход від інвестицій, здійснених в асоційовані, дочірні чи спільні підприємства, облік яких ведеться по методу участі в капіталі.

До інших фінансових доходів відносяться доходи, що виникають у ході фінансової діяльності підприємства, зокрема дивіденди від підприємств, що не є асоційованими, дочірніми і спільними; відсотки по облігаціях і інших цінних паперах; інші доходи від фінансової діяльності.

В інші доходи включаються: доход від реалізації фінансових інвестицій; доход від реалізації необоротних активів; доход від реалізації майнових комплексів; доход від неопераційної курсової різниці; доход від безоплатно отриманих активів; інші доходи, що виникають у процесі звичайної діяльності, але не зв'язані з операційною діяльністю підприємства.

Надзвичайні доходи - доходи, що виникли внаслідок надзвичайних подій (стихійних лих, пожеж, техногенних аварій і т.п.). До них відносяться: відшкодування утрат від надзвичайних подій, включаючи відшкодування витрат на попередження утрат від стихійних лих і техногенних аварій; доходи від інших чи подій операцій, що відповідають визначенню надзвичайних подій.

Зважаючи на особливості наведених вище джерел формування сукупного доходу підприємства, можна визначити такі завдання управління його доходами:

-     збільшення абсолютної величини доходів підприємства в цілому та за окремими джерелами їх формування;

-        збільшення у структурі доходів підприємства частки чистого доходу;

         забезпечення стабільності надходження доходів, а також обмеження виливу на формування доходів підприємства надзвичайних подій, прогнозування та оцінювання впливу яких є проблематичним;

         забезпечення зростання у структурі чистого доходу підприємства доходів, отриманих від основної діяльності;

         прискорення отримання доходів шляхом зменшення проміжку часу між їх формальним визнанням (момент визнання доходів з метою оподаткування - за першою подією) та реальним отриманням (момент надходження грошових коштів від котрагента).

Дохід визнається в разі додержання таких умов:

-     при збільшенні активу або погашенні зобов’язань, які приводять до збільшення власного капіталу підприємства (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків засновників підприємства);

-        оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Не визнаються доходами, оскільки не є економічними вигодами, які надходять на підприємство і не приводять до збільшення власного капіталу, суми, одержані від імені третіх осіб, такі як:

-     податок на додану вартість, акцизи, інші податки і обов’язкові платежі, що підлягають перерахуванню до бюджету і позабюджетних фондів;

-        надходження за договорами комісії, агентськими та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо;

         попередня оплата (аванс у рахунок оплати) продукції (товарів, робіт, послуг);

         завдаток під заставу або в погашення позики, якщо це передбачено відповідним договором;

         надходження, що належать іншим особам.

Разом із тим вищеназвані суми не включаються тільки до суми чистого доходу підприємства.

У бухгалтерському обліку і фінансовій звітності доходи відображаються в момент їхнього виникнення незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів - це означає, що облік доходів і складання звітності здійснюється на підставі облікового принципу нарахування. Складена згідно з принципом нарахування фінансова звітність інформує користувача не лише про проведені операції, які супроводжувались виплатою або одержанням грошових коштів, але й про зобов’язання сплатити грошові кошти в майбутньому, та про ресурси, наведені у грошовому вираженні, які будуть отриманні у майбутньому.

Отже, справжнім доходом є чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (ЧД), який розраховується шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції (Д) податку на додану вартість (ПДВ), акцизного збору (АЗ), інших зборів або податків з обороту (ІЗП) та інших вирахувань з доходу (ІВ), тобто:

ЧД=Д-ПДВ-АЗ-ІЗП-ІВ                                                                   (2.1)

Якщо доход від операції неможливо достовірно оцінити і немає впевненості у відшкодуванні понесених витрат, доход не визнається, а витрати визнаються як витрати звітного періоду.

Розглянемо в таблиці 2.8 основні статті доходів станціі в 2006-2009 рр.

Таблиця 2.6 - Аналіз доходів ДС Микитівка за 2006-2009 рр.

Наглядно бачимо тенденцію до зниження доходів.

Розглянемо динаміку доходів за статтями.

Доходи від перевезень в 2009 році порівняно з 2007 зросли на 5925,6 тис.грн або 33.43%. Проте, якщо в 2008 році це зростання склало 5200.7 тис.грн, то в 2009 році зростання було значно меншим - всього на 724.9 тис.грн, або 3.16%. Доходи від реалізації послуг допоміжного господарства знижуються з кожним роком - якщо в 2007 році вони складали 700.9 тис.грн, то в 2008 році вже 567.0 тис.грн,а в 2009-330.0 тис.грн. Зниження склало -746,7 тис.грн, тобто майже вдвічі.

Це сталося внаслідок таких причин причин:

доходи по пасажирському господарству знизились на 129.4 тис.грн в 2008 році, або на 99.5 %, а в 2009 році станція взагалі не отримала доходів від роботи пасажирського господарства;

доходи по вантажному господарству в 2008 році зросли на 11.8 тис.грн або 2.13%, проте в 2009 році доходи значно знизились - на 236.2 тис.грн або на 42.6%

інші доходи також знизились на 3.3 тис.грн або на 20.25%

Така ситуація склалася у зв’язку з приєднанням вокзалу до Краснолиманської дирекції залізничних перевезень.

Доходи від іншої операційної діяльності також мають тенденцію до зниження-в 2007 році вони складали 2.0 тис.грн, в 2008- 0.5 тис.грн, в 2009 році станція не отримувала доходів від іншої операційної діяльності.

Дохід від безоплатно отриманих активів в 2007 році склав 1.6 тис.грн, в 2008 році маємо збільшення доходу на 0.9 тис.грн або 56.25%, в 2009 році доходи зменшились на 0.5 тис грн або 25.0%. Проте все ж за 4 роки доходи зросли на 0.4 тис.грн

В 2007 році доходи від інших видів діяльності склали 2.8 тис.грн, в 2008 році ця сума не змінилась, в 2009 році доходи зросли всього на 0.1 тис.грн. На рис. 2.9 графічно представлена динаміка доходів від перевезень.

Рисунок 2.9 Динаміка доходів від перевезень ДС Микитівка за 2006 2009 рр

На рис.2.10 представлена динаміка доходів від реалізації послуг підсобно-допоміжної діяльності по статтях.

Рисунок 2.10 - Динаміка доходів від реалізації послуг підсобно допоміжної діяльності ДС Микитівка за 2006-2009 рр. по статтях

Розглянемо структуру доходів підприємства у таблиці 2.8

Таблиця 2.7 - Структура доходів ДС Микитівка за 2006-2009 роки

З цієї таблиці видно,що найбільшу питому вагу в структурі доходів в 2006 році мають доходи від перевезень - 94,69%, доходи від підсобно-допоміжної діяльності складають 5,3%, інші доходи - 0,01%. В 2007 році ситуація не змінилась - доходи від перевезень мають 96,08%, питома вага доходів від підсобно-допоміжної діяльності зменшується на 1,5%, доходи від інших видів діяльності мають 0,09%, інші доходи - 0,02%. В 2008 році питома вага доходів від перевезень зросла на 1,45%, доходів від підсобно-допоміжної діяльності зменшується на 1,39%, доходи від інших видів діяльності складають 0,04%. В 2009 році питома вага доходів від перевезень зросла на 1,03%, доходів від підсобно-допоміжної діяльності зменшується на 1,04%, доходи від інших видів діяльності складають 0,05%.

Розглянемо структуру доходів підприємства на діаграмах:

Рисунок 2.11 - Структура доходів ДС у 2006 році

Рисунок 2.12 - Структура доходів в 2007 році

Рисунок 2.13 - Структура доходів в 2008 році

Рисунок 2.14 - Структура доходів в 2009 році

Після розрахунків розділу 2.2 можна зробити висновок, що підприємство має доходи від всіх видів діяльності, які закріплені в його Положенні. Доходи від перевезень мають тенденцію до збільшення, в той час як доходи від реалізації послуг скоротилися на 746,7 тис.грн. Доходи від іншої операційної діяльності також мають тенденцію до зниження - в 2007 році вони складали 2.0 тис.грн, в 2008- 0.5 тис.грн, в 2009 році станція не отримувала доходів від іншої операційної діяльності. Дохід від безоплатно отриманих активів в 2007 році склав 1.6 тис.грн, в 2008 році маємо збільшення доходу на 0.9 тис.грн або 56.25%, в 2009 році доходи зменшились на 0.5 тис грн або 25.0%. Найбільшу питому вагу в складі доходів станції мають доходи від перевезення.

.3 Аналіз витрат підприємства

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов’язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені [ 41, c. 311].

Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

Витратами не визнаються:

-     платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь клієнта, принципала, тощо;

-        попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг;

         погашення одержаних позик;

         зменшення власного капіталу підприємства в результаті його вилучення або розподілу власниками.

Бухгалтерський облік витрат підприємства здійснюється у двох напрямках: за видами діяльності та за елементами.

Облік витрат за видами діяльності відображає, на що, на які цілі витрачені активи підприємства. Облік витрат за елементами показує, що конкретно, які ресурси витрачені.

З метою бухгалтерського обліку, аналізу та планування витрати підприємства об’єднуються в однорідні групи за різними ознаками. Загалом витрати групуються та обліковуються за видами, місцями виникнення та носіями витрат, виходячи з діяльності підприємства (рисунок 2.15)

Рисунок 2.15 - Класифікація витрат підприємства

Розглянемо детальніше, що являє собою кожен з видів витрат.

Виробнича собівартість продукції (робіт, послуг) - основна складова собівартості реалізованої продукції, яка формується протягом звітного періоду на рахунку 23 «Виробництво».До складу виробничих витрат включають:

-     прямі;

      загальновиробничі.

В свою чергу, прямі складаються з матеріальних витрат,витрат на оплату праці та інших.

До прямих матеріальних витрат відносяться:

-     вартість сировини та основних матеріалів;

-        вартість купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів;

         вартість допоміжних та інших матеріалів.

Прямі витрати на оплату праці включають:

-     заробітну плату робітників, зайнятих у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг;

-        інші виплати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат.

Інші прямі витрати - інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат (відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація тощо).

Прямі витрати включаються до виробничої собівартості окремих видів продукцій (робіт, послуг) на підставі первинних документів про витрати матеріалів, сировини та інших виробничих запасів, документів про виробітку робітників, розрахунків бухгалтера про відрахування на соціальні заходи та інші. Особливістю прямих витрат є те, що вони включаються у собівартість окремих видів продукції, робіт та послуг без попереднього розподілу.

Загальновиробничі витрати, як частина виробничої собівартості, мають непрямий характер, оскільки пов’язані з виготовленням групи або всієї продукції, виконанням усіх послуг чи робіт.

Загальновиробничі витрати включають:

-     витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями, тощо; відрахування на соціальні заходи й медичне страхування апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо);

-        амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення;

         амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення;

         витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів та інших необоротних активів загальновиробничого призначення;

         витрати на вдосконалення технології й організації виробництва (оплата праці та відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології й організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі, витрати матеріалів, купівельних комплектуючих виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій тощо);

         витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень;

         витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; відрахування на соціальні заходи, медичне страхування робітників та апарату управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг);

         витрати на охорону праці, техніку безпеки та охорону навколишнього природного середовища;

         інші витрати (втрати від браку, оплата простоїв тощо).

Загальновиробничі витрати поділяються на змінні і постійні.

Змінні загальновиробничі витрати - витрати на обслуговування та управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності.

Постійні загальновиробничі витрати - витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності.

Змінні та постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об’єкт витрат (вид продукції, робіт, послуг) із використанням бази розподілу.

До собівартості реалізованої продукції не включаються адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати.

До адміністративних витрат відносяться:

-     загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо);

-        витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємства та іншого загальногосподарського персоналу;

         витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона);

         винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо);

         винагороди за зв’язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо);

         амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання;

         витрати на врегулювання спорів у судових органах;

         податки, збори та інші, передбачені законодавством, обов’язкові платежі (крім податків, зборів та обов’язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг);

         плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків;

         інші витрати загальногосподарського призначення.

         Витрати на збут включають:

         витрати пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції на складах готової продукції;

         витрати на ремонт тари;

         оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут;

         витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг);

         витрати на передпродажну підготовку товарів;

         витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;

         витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов’язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);

         витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов’язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки;

         витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;

         інші витрати, пов’язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг.

         Інші операційні витрати включають:

         витрати на дослідження та розробки відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи»;

         собівартість реалізованої іноземної валюти, яка для цілей бухгалтерського обліку визначається шляхом перерахунку іноземної валюти в грошову одиницю України за курсом Національного банку України на дату продажу іноземної валюти, плюс витрати, пов’язані з продажем іноземної валюти;

         собівартість реалізованих виробничих запасів, яка для цілей бухгалтерського обліку складається з їх облікової вартості та витрат, пов’язаних з їх реалізацією;

         сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів;

         втрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за операціями, активами і зобов’язаннями, що пов’язані з операційною діяльністю підприємства);

         втрати від знецінення запасів;

         нестачі й витрати від псування цінностей;

         визнані штрафи, пеня, неустойка;

         витрати на виплату матеріальної допомоги на утримання об’єктів соціально-культурного призначення;

         інші витрати операційної діяльності.

До витрат фінансової діяльності відносяться витрати на проценти за користування кредитами отриманими, за облігаціями випущеними, за фінансовою орендою, а також витрати, пов’язані із залученням позикового капіталу.

Витрати інвестиційної діяльності включаються в себе витрати на капітальне будівництво, придбання та виготовлення основних засобів, нематеріальних активів, придбання довгострокових та поточних фінансових інвестицій, а також витрати, пов’язані з реалізацією необоротних активів і фінансових інвестицій.

Втрати від участі в капіталі є збитками від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, які обліковуються методом участі в капіталі.

До витрат від надзвичайних подій належать:

-    витрати від стихійного лиха;

-        витрати від техногенних катастроф та аварій;

         інші надзвичайні витрати.

Зазначені витрати можуть бути частково відшкодовані страховою організацією (якщо майно було застраховано), з бюджету та іншими сторонніми організаціями.

Розглянемо основні статті витрат підприємства, що аналізується, за 4 роки (таблиця 2.8).

На основі аналізу даних таблиці можна зробити наступні висновки:

Витрати ДС - Микитівка у 2009 році зросли порівняно з 2006 роком на 10906,2 тис.грн або на 60,82%.При цьому,якщо в 2008 році зростання склало 4931.2 тис.грн або 24.34%,то в 2009 році витрати дещо знизились - на 713.7 тис.грн або 97.17%.

В 2007 році порівняно з попереднім роком експлуатаційні витрати збільшились на 5264,2 тис.грн, в зв’язку з приєднанням станцій Артемівськ-2 та Ступки, утому числі по елементах витрат:

по заробітній платі на 3413,4 тис.грн;

по нарахуванням на 1298,0 тис.грн;

по матеріалам на 53,5 тис.грн, за рахунок придбання бланків та башмаків;

по амортизації на 178,9 тис.грн, за рахунок прдбання батерейок до радіостанцій та башмаків.

У порівнянні з 2007 роком експлуатаційні витрати в 2008 році збільшились на 5135,6 тис.грн (28.98%),у тому числі по елементах витрат:

-     по заробітній платі на 3344,1 тис.грн, за рахунок підвищення заробітної плати в 2008 році;

-        по нарахуванням на 1279,4 тис.грн або 30.85%;

         -по електроенергії на 209.4 тис.грн,що склало 30.06%,за рахунок підвищення ціни за 1 кВт на 15,72 коп.;

         -по амортизації на 16 тис.грн, або 3,94%,за рахунок підвищення ціни за 1 башмак на 40 грн;

Таблиця 2.8 - Аналіз статей витрат ДС Микитівка за 2007-2009 рр

-     по іншим на 393,3 тис.грн, за рахунок виплат матеріальної допомоги разового характеру більше на 299 тис.грн та створення резерву на виплату винагороди за підсумками роботи за рік на 127,3 тис.грн.

У порівнянні з 2008 роком в 2009 році експлуатаційні витрати збільшились на 65,1 тис.грн, у тому числі по елементах:

-     по заробітній платі економія склала 18,5 тис.грн;

-        -по нарахуванням - 5,2 тис.грн

         -по матеріалам витрати збільшились на 61,5 тис.грн або 29,61 % за рахунок придбання нормативної літератури для працівників вантажних цехів та інструкцій по сигналізації;

         -перевитрата палива склала 41,3 тис.грн або 26,41% за рахунок росту ціни на вугілля;

         -перевитрата електроенергії склала 13,9 тис.грн (1,53%) за рахунок підвищення ціни за 1 кВт на 0,1159 грн;

         -амортизаційні витрати зменшились на 2,7 тис.грн або 99,36 %;

         -економія інших витрат склала 25,2 тис.грн

Витрати від підсобно-допоміжної діяльності за 3 роки значно зменшились - з 635,1 тис.грн в 2006 році до 23,1 тис.грн в 2009. Економія в 243,7 тис.грн відбулась у зв’язку з упорядкуванням штату з підсобно-допоміжної діяльності;

Адміністративні витрати у 2009 році значно зменшились - у порівнянні з 2008 роком на 697,3 тис.грн, у порівнянні з відповідним періодом 2007 року на 366,5 тис.грн .

Операційні витрати в в 2007 році зросли на 638,1 тис.грн. В 2009 році витрати збільшились порівняно з 2008 на 19,2 тис.грн або %, проте порівняно з 2007 роком економія склала 571,5 тис.грн, тобто витрати зменшились майже вдвічі. В більшій мірі це стало можливим завдяки зменшенню відрахувань до профкому на 392,5 тис.грн.

Розглянемо наглядно динаміку витрат ДС Микитівка за 2006-2009 рр.

Рисунок 2.16 - Динаміка витрат ДС Микитівка за 2006-2009 рр.

Розглянемо динаміку експлуатаційних витрат ДС Микитівка в 2006-2009 рр. по статтях

Рисунок 2.17 - Динаміка експлуатаційних витрат в 2006-2009 рр.

Розглянемо структуру витрат у 2006-2009 році у таблиці 2.9.

Таблиця 2.9 - Структура витрат ДС Микитівка у 2006-2009 рр.

Показники	Роки				У % до підсумку
	2006	2007	2008	2009	2006	2007	2008	2009
Експлуатаційні витрати у т.ч. фонд оплати праці нарахування матеріали паливо електроенергія амортизація інші	12459,2  7453,9 2848,9 192,8 252,8 452,6 227,0 1031,2	17723,4  10867,3 4146,9 246,3 224,1 696,7 405,6 1136,2	22859,0  14211,4 5426,3 207,7 156,4 906,1 421,6 1529,5	22924,1  14192,9 5421,1 269,2 197,7 920,0 418,9 1504,3	91,8  - - - - - - -	80,48  - - - - - - -	90,74  - - - - - - -	93,65  - - - - - - -
Витрати від підсобно-допоміжної діяльності у т.ч по вантажній службі по пасажирському господарству	635,1  103,6  531,5	266,8  114,5  152,3	167,8  167,8  -	23,1  23,1  -	4,68  -  -	1,32  -  -	0,67  -  -	0,09  -  -
Витрати від операційної діяльності	477,7	1115,8	525,1	544,3	3,52	5,51	2,08	2,22
Адміністративні витрати	-	1427,7	1758,5	1061,2	-	7,05	6,98	4,34
Усього витрат	13572,0	20260,7	25191,9	24478,2	100	100	100	100 В 2007 році найбільшу питому вагу в структурі витрат мають експлуатаційні витрати - 80,48%, витрати від підсобно-допоміжної діяльності мають 1,32%, витрати від операційної діяльності - 5,51%, адміністративні витрати мають в структурі 7,05% В 2008 році доля експлуатаційних витрат в структурі витрат зросла до 90,74%, витрати від підсобно-допоміжної діяльності складають 0,67%, витрати від операційної діяльності - 2,08% і адміністративні витрати - 6,98%. Видно,що найбільшу питому вагу в структурі витрат в 2009 році займають експлуатаційні витрати - 93,65%, адміністративні витрати - 4,34%, далі витрати від операційної діяльності - 2,22%, найменшу питому вагу в структурі витрат мають витрати від підсобно-допоміжної діяльності - 0,09%. Розглянемо структуру витрат у 2006 році. Рисунок 2.6 - Структура витрат ДС в 2006 році Розглянемо структуру витрат у 2007 році Рисунок 2.7 - Структура витрат ДС в 2007 році Розглянемо структуру витрат у 2008 році : Рисунок 2.8 - Структура витрат ДС у 2008 році Розглянемо структуру витрат у 2009 році Рисунок 2.9 Структура витрат ДС Микитівка в 2009 р В результаті виконаних розрахунків можна зробити висновки, що витрати підприємства мають тенденцію до збільшення. За 4 роки експлуатаційні витрати зросли майже вдвічі, витрати від операційної діяльності зросли на 67,4 тис.грн, адміністративні витрати лише в 2009 році почали знижуватися. Це говорить про те, що підприємству необхідно скорочувати витрати для збільшення прибутковості. В структурі витрат найбільшу питому вагу займають експлуатаційні витрати. 3. Шляхи підвищення прибутковості підприємства Прибуток є найважливішим показником, який дає узагальнену характеристику всій виробничо-фінансової діяльності підприємства В отриманому прибутку відображається виконання таких важливих якісних показників, як підвищення продутивносгі праці, зниження собівартості та підвищення якості продукції, використання виробничих фондів. Крім того, прибуток є основним джерелом розширення основних і обігових фондів, діючим чинником, який стимулює (за допомогою створення та використання фондів економічного стимулювання) досягнення більш високих показників виробництва, джерелом доходів держбюджету [47, с. 58] Аналіз прибутку проводиться методом порівняння фактичних даних за звітний період з фактичними даними за попередній період. В процесі аналізу необхідно надати оцінку темпам зростання прибутку в цілому і по кожній його частині; розрахувати чинники, шо впливають на зміну прибутку і визначити рівень їх впливу; виявити резерви збільшення прибутку; надати оцінку рівню рентабельності. .1 Аналіз формування прибутку дільничої станції Микитівка Прибуток є однією з основних категорій товарного виробництва. Це передусім виробнича категорія, шо характеризує відносини, які складаються в процесі суспільного виробництва. Поява прибутку безпосередньо пов'язана з появою категорії «витрати виробництва». Прибуток - це та частина додаткової вартості продукту, що реалізується підприємством, яка залишається після покриття витрат виробництва. Відособлення частини вартості продукції у вигляді витрат виступає в грошовому виразі як собівартість продукції [48, с. 184]. Додатковий продукт - це вартість, створювана виробниками понад вартість необхідного продукту. Додатковий продукт властивий усім суспільно-економічним формаціям і є однією з важливих умов їхнього успішного розвитку. Прибуток - це частина додаткової вартості, виробленої і реалізованої, готової до розподілу. Підприємство одержує прибуток після того, як втілена у створеному продукті вартість буде реалізована і набере грошової форми. Таким чином, прибуток є об'єктивною економічною категорією. Тому на його формування впливають об'єктивні процеси, що відбуваються в суспільстві, у сфері виробництва й розподілу валового внутрішнього продукту. Водночас прибуток - це підсумковий показник, результат фінансово-господарської діяльності підприємств як суб'єктів господарювання. Тому прибуток відбиває її результати і зазнає впливу багатьох чинників. Є особливості у формуванні прибутку підприємств залежно від сфери їхньої діяльності, галузі господарства, форми власності, розвитку ринкових відносин [49, с. 116]. На формування прибутку як фінансового показника роботи підприємства, що відбивається в бухгалтерському обліку, в офіційній звітності суб'єктів господарювання, впливає встановлений порядок вігзначення фінансових результатів діяльності; обчислення собівартості ііродукції (робіт, послуг); загальногосподарських витрат; вігзначення прибутків (збитків) від фінансових операцій, іншої діяльності. Отже на формування абсолютної суми прибутку підприємства впливають: результати, тобто ефективність його фінансово-господарської діяльності; сфера діяльності; галузь господарства: установлені законодавством умови обліку фінансових результатів. Прибуток - це показник, що формується на мікрорівні. Прибуток народного господарства - це результат діяльності окремих підприємств, галузей економіки, розвитку окремих сфер, структурних зрушень в економіці, змін у порядку обліку фінансових результатів. Отримання прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) залежить від здійснення основної діяльності суб'єктів господарювання. Прибуток є складовою частиною виручки від реалізації. Однак на відміну від виручки, надходження якої на поточний рахунок підприємства фіксується регулярно, обсяг отриманого прибутку визначається тільки за певний період (квартал, рік) на підставі даних бухгалтерського обліку. Реально формування прибутку на підприємстві відбувається в міру реалізації продукції. Згідно із законодавчими актами України момент реалізації визначається за датою відвантаження продукції (товарів), а для робіт (послуг) за датою фактичного виконання (надання) таких, або за датою зарахування коштів покупця на банківський рахунок постачальника. Однак незалежно від визначення моменту реалізації в законодавчих актах реальне формування на підприємстві прибутку від реалізації продукції має місце тільки за умови, коли така відбувається насправді, тобто коли кошти від покупця надходять на банківський рахунок постачальника. Управління формуванням прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) передбачає розрахунок його планового обсягу. Планування, прогнозування суми прибутку суб'єктів господарювання необхідне для складання поточних і перспективних фінансових планів. Визначення суми прибутку має певні особливості залежно від сфери діяльності суб'єкта господарювання: виробничої сфери, торгівлі, сфери послуг ; [51, с. 208]. Для аналізу і оцінки рівня і динаміки показників прибутку будуються аналітичні таблиці, в яких використовуються дані фінансової звітності підприємства із форми № 2 «Звіт про фінансові результати». Загальний фінансовий результат звітного періоду відображається у звітності в розгорнутому вигляді і представляє собою алгебраїчну суму прибутку (збитку) Від операційної, інвестиційної, фінансової діяльності і надзвичайних подій. Аналіз кожного елементу прибутку має велике значення для адміністрації підприємства, його власників, акціонерів і кредиторів. Для керівництва такий аналіз дозволяє визначити перспективи розвитку підприємства, так як прибуток є одним з джерел фінансування капітальних вкладень і поповнення оборотних засобів. Для засновників і акціонерів він є джерелом отримання доходів на вкладений ними у підприємство капітал. Кредиторам подібний аналіз дає змогу погашення кредитів, що надаються підприємству, позик, включаючи й сплату відповідних процентів. При проведенні фінансового аналізу оцінюється якість інформації, кількість доходів, тобто вплив способів і методів обліку на формування прибутку і інших фінансових результатів. Аналіз може проводитися як за абсолютними так і за відносними показниками. Особливе значення для оцінки фінансових результатів діяльності підприємства має розрахунок відносних показників і факторний аналіз прибутку [52, с. 44 - 48]. Для аналізу формування прибутку, який основується на формі №2, представимо в таблиці 3.1 «Звіт про фінансові результати», доповнений кількома розрахунковими графами. На основі даних таблиці можна зробити висновки, що діяльність підприємства є збитковою на протязі всіх 4-х років. В 2006 році підприємство отримало дохід в розмірі 13665,9 тис.грн. Після сплати податку на прибуток в розмірі 129,9 тис.грн чистий дохід склав 13535,9 тис.грн. Собівартість реалізованої продукції була досить високою, через це валовий прибуток склав лише 1524,8 тис.грн. Через те, що станція не отримувала інших операційних доходів, а адміністративні витрати та інші операційні витрати склали 1083,2 та 477,7 тис.грн відповідно, від операційної діяльності станція отримала збиток в розмірі 36,1 тис.грн. Таблиця 3.1 - Динаміка прибутку підприємства Показники 2006 2007 2008 2009 2007/2006 2008/2007 2009/2008 1 2 3 4 5 6 7 8 доход (виручка )від реалізації продукції (робіт, послуг) 13665,9 18453,3 23435,2 23254,1 4787,4 4981,9 -181,1 податок на додану вартість 129,9 29,0 1,5 2,0 -100,9 -27,5 0,5 чистий дохід (виручка від реалізації продукції (робіт, послуг) 13535,9 18424,3 23433,7 23252,1 4888,4 5009,4 -181,6 собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) 12011,1 16562,5 21268,3 21886,0 4551,4 4705,8 617,7 валовий прибуток (збиток) 1524,8 1861,8 2165,4 1366,1 337,0 303,6 -799,3 прибуток (збиток) від реалізації продукції (робіт, послуг) 441,6 434,1 406,9 304,9 -7,5 -27,2 -102,0 інші операційні доходи 0,0 2,0 0,5 0,0 2,0 -1,5 -0,5 адміністративні витрати 1083,2 1427,7 1758,5 1061,2 344,5 330,8 -697,3 витрати на збут 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 інші операційні витрати 477,7 1115,8 525,1 544,3 638,1 -590,7 19,2 прибуток (збиток) від операційної діяльності -36,1 -679,7 -117,7 -239,4 -643,6 562,0 -121,7 інші доходи 2,2 2,8 2,8 2,9 0,6 0,0 0,1 інші витрати 0,7 47,1 0,0 0,0 46,4 -47,1 0,0 прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування -34,6 -724,0 -114,9 -236,5 -689,4 609,1 -121,6 податок на прибуток від звичайної діяльності 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 прибуток (збиток) від звичайної діяльності -34,6 -724,0 -114,9 -236,5 -689,4 609,1 -121,6 чистий прибуток (збиток) -34,6 -724,0 -114,9 -236,5 -689,4 609,1 -121,6 Інші доходи перевищили інші витрати, проте від звичайної діяльності підприємство все одно отримало збиток в розмірі 34,6 тис.грн. Надзвичайних доходів та витрат станція не мала, тому чистий прибуток теж склав -34,6 тис.грн. В 2007 році підприємство отримало 18424,3 тис.грн чистого доходу, проте через досить високу собівартість, яка на 4551,4 тис.грн була вищою, ніж в 2006 році, валовий прибуток склав лише 1861,8 тис.грн. З урахуванням адміністративних витрат та витрат на збут, прибуток від реалізації продукції склав 434,1 тис.грн, що на 7,5 тис.грн менше, ніж в 2006 році. Але в зв’язку з ростом інших операційних витрат на 638,1 тис.грн, які значно перевищили інші операційні доходи, підприємство отримало збиток від операційної діяльності в розмірі 679,7 тис.грн. Інші витрати також перевищують доходи, тому збиток від звичайної діяльності збільшився ще на 689,4 тис.грн і склав 724,0 тис.грн В 2008 році чистий дохід зріс до 23433,7 тис.грн, проте собівартість також збільшується до 21268,3 тис.грн, тому зростання валового прибутку було незначним - 303,6 тис.грн. Прибуток від реалізації продукції склав 406,9 тис.грн. Інші операційні витрати зменшились, тому прибуток від операційної діяльності зріс на 562,0 тис.грн. Інші доходи перевищили інші витрати, через це прибуток від звичайної діяльності зріс на 609,1 тис.грн, хоча діяльність підприємства все одно залишилась збитковою на рівні 114,9 тис.грн. В 2009 році відбулось зниження чистого доходу на 181,6 тис.грн та зростання собівартості на 617,7 тис.грн, через це валовий прибуток зменшився на 799,3 тис.грн. Прибуток від реалізації продукції також знизився на 102,0 тис.грн і склав 304,9 тис.грн. Інші операційні витрати знов зросли, через це прибуток від операційної діяльності зменшився ще на 121,7 тис.грн і склав -239,4 тис.грн. Попри те, що підприємство не мало інших витрат, прибуток від звичайної діяльності скоротився ще на 121,6 тис.грн. Таким чином, станція і в 2009 році отримала збиток в розмірі 236,5 тис.грн. Показники прибутковості характеризують здатність фірми отримувати прибуток на вкладений капітал. Вони є індикаторами фінансового стану та ефективності управління фірмою. До основних показників належать: коефіцієнт валового прибутку. Він показує рівень прибутковості на кожну гривню обсягу продажу фірми, тобто характеризує потенційну дохідність фірми. Цей показник визначає ступінь, на який підприємство може збільшити прибуток шляхом зниження накладних витрат.                 (3.1) де ВП - валовий прибуток, П - обсяги продажу. Зміна коефіцієнта валового прибутку може бути результатом таких причин: - збільшення або зменшення обсягу продажів; -       збільшення або зменшення собівартості реалізованої продукції (наприклад, в результаті збільшення торгових знижок, інфляції, економії матеріалів та інше); -       підвищення або зниження цін збуту (наприклад, в результаті інфляції, конкуренції, підвищення чи зниження знижок та інше); -       зміна класифікації витрат (незіставлюваність). - коефіцієнт операційного прибутку. Він дає змогу точніше відобразити прибутковість виробничої діяльності фірми, оскільки на нього не впливають особливості чинної системи оподаткування. Розраховується за формулою:                (3.2) де ОП - операційний прибуток, П - обсяги продажу. Коефіцієнт є приблизною мірою рівня операційного левереджу (використання боргів для фінансування інвестицій), якого може досягти підприємство. Він визначає, який операційний прибуток припадає на грошову одиницю чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Високі операційні прибутки можуть вказувати на ефективний контроль за собівартістю продукції або на те, що виручка зростає швидше, ніж операційні витрати. Аналізу підлягають причини, наслідком яких є зростання чи падіння величини коефіцієнта, щоб визначити, наскільки ефективно працює підприємство й чи швидше від витрат зростають ціни на продукцію. коефіцієнт чистого прибутку. Він є основним показником рентабельності, оскільки характеризує реальну прибутковість діяльності фірми. Розраховується за формулою:                                                                                            (3.3) де ЧП - чистий прибуток, П - обсяги продажу. Цей коефіцієнт показує величину чистого прибутку, одержаного підприємством на грошову одиницю чистої виручки від реалізації продукції. Він належить до показників прибутковості, які зумовлюються всією діяльністю підприємства. Як правило, підприємства, де менеджмент на високому рівні, мають вищі прибутки, оскільки вони краще розпоряджаються своїми ресурсами. Коефіцієнт буде підвищуватись, коли підприємство зменшуватиме свої витрати за будь-якого обсягу товарообігу. Розрахуємо показники прибутковості для станції за 4 роки. Коефіцієнт валового прибутку: Квп 06 = 1524,8 / 13535,9 = 0,1126; Квп 07 = 1861,8 / 18424,3 = 0,1011; Квп 08 = 2165,4 / 23433,7 = 0,0924; Квп 09 = 1366,1 / 23253,1 = 0,0588. Коефіцієнт операційного прибутку: Коп 06 = -36,1 / 13535,9 = -0,0027; Коп 07 = -679,7 / 18424,3 = -0,0369; Коп 08 = -117,7 / 23433,7 = -0,0050; Коп 09 = -239,4 / 23253,1 = -0,0103. Коефіцієнт чистого прибутку: Кчп 06 = -34,6 / 13535,9 = -0,0026; Кчп 07 = -724,0 / 18424,3 = 0,0393; Кчп 08 = -114,9 / 23433,7 = -0,0049; Кчп 09 = -236,5 / 23253,1 = -0,0102. Для зручності занесемо дані в таблицю 3.2 Таблиця 3.2 - Аналіз ефективності використання прибутку (коефіцієнти валового, операційного, чистого прибутку) Показники 2006 2007 2008 2009 Відхилення 2007/2006 2008/2007 2009/2008 чистий доход (виручка ) від реалізації продукції  ( робіт, послуг) 13535,9 18424,3 23433,7 23252,1 4888,4 5009,4 -181,6 валовий прибуток 1524,8 1861,8 2165,4 1366,1 337,0 303,6 -799,3 коефіцієнт валового прибутку 0,1126 0,1011 0,0924 0,0588 -0,012 -0,009 -0,034 операційний прибуток -36,1 -679,7 -117,7 -239,4 -643,6 562,0 -121,7 коефіцієнт операційного прибутку -0,0027 -0,0369 -0,0050 -0,0103 -0,034 0,032 -0,005 чистий прибуток -34,6 -724,0 -114,9 -236,5 -689,4 609,1 -121,6 коефіцієнт чистогоприбутку -0,0026 -0,0393 -0,0049 -0,0102 -0,037 0,034 -0,005 На основі даних таблиці робимо висновки, що чистий дохід підприємства з кожним роком збільшується. В 2006 році він становив 13535,9 тис.грн, в 2009 році вже 23253,1 тис.грн. Валовий прибуток має тенденцію до зростання в 2006-2008 роках, з 1524,8 тис.грн в 2006 році до 2165,4 тис.грн в 2008 році, проте в 2009 році валовий прибуток зменшився на 799,3 тис.грн. Збиток від операційної діяльності в 2007 році збільшився на 643,6 тис.грн, в 2008 році зріс на 562,0 тис.грн, але в 2009 році знов зменшився на 121,7 тис.грн. Чистий прибуток станції в 2007 році становив -724,0 тис.грн, в 2008 році зріс на 609,1 тис.грн, в 2009 зменшився на 121,6 тис.грн. Таким чином, як бачимо із розрахунків коефіцієнт валового прибутку в 2007 році зменшився на 0,012. Це означає, що рівень прибутковості на кожну гривню зменшується, тобто знижується доходність підприємства, проте розглядаючи коефіцієнт валового прибутку поруч з коефіцієнтом чистого прибутку, бачимо, що в 2007 році коефіцієнт валового прибутку істотно не змінився, а коефіцієнт чистого прибутку знижується, тому можна зробити висновок, що причина цього полягає у витратах, які зросли на підприємстві або у ставках податків, які зросли. В 2008 та 2009 роках коефіцієнт валового прибутку продовжує знижуватись на 0,009 та 0,034 відповідно. Це може бути викликане або необгрунтованим зниженням цін, або недостатнім використанням віддачі від виробництва продукції. Коефіцієнт операційного прибутку в 2007 році зменшився на 0,034, проте в 2008 році виріс на 0,032. Це говорить про те, що росте прибутковість виробничої діяльності підприємства. В 2009 році відбулось незначне зменшення коефіцієнта. Коефіцієнт чистого прибутку на протязі 2006-2007 років зменшується на 0,037, в 2008 році зріс на 0,034, проте в масштабах підприємства це не є позитивним результатом. Розглянемо динаміку показників прибутковості на діаграмі 3.1 прибуток рентабельність підприємство Рисунок 3.1 - Динаміка показників прибутковості станції в 2006-2009 рр. Після розрахунків, проведених в розділі 3.1, можна зробити висновки, що станція в 2006-2009 роках отримувала лише збитки від своєї діяльності. На це вплинуло багато чинників, серед яких найвагомішими були зростання адміністративних витрат, інших операційних витрат, інших витрат. Доходи від реалізації продукції були досить високими, проте висока собівартість та збільшення витрат призвели до того, що лише від реалізації продукції підприємство отримувало прибуток, від операційної, звичайної діяльності станція в 2006-2009 роках отримувала лише збитки. Як наслідок, чистй прибуток на підприємстві зафіксований зі знаком «мінус». Коефіцієнти прибутковості знижуються, що є негативним моментом в роботі станції. Коефіцієнти операційного та чистого прибутку взагалі мають від’ємне значення. .2 Факторний аналіз прибутку станції Микитівка Одним з напрямків аналізу результатів фінансової діяльності є факторний аналіз прибутку, який дає можливість більш детально розглянути вплив кожного фактору на формування прибутку підприємства. Для факторного аналізу прибутку можна застосувати матричні моделі представлення інформації про головні показники виробничо-господарської діяльності підприємства, які дозволяють оперативно оцінити досягнуті загальні результати і розкривають перед менеджерами широкі можливості поглибленого факторного аналізу цих показників. Основою такого аналізу служать мультиплікативні моделі, у яких результативний показник представляється у вигляді суми факторів, що його визначають. Для аналізу факторів, що вплинули на зміну прибутку станції використаємо мультиплікативну модель, що має наступний вигляд: П = R р. x K ОА x K лікв x ПЗ,                                                       (3.4) де П - прибуток від реалізації; R р. - рентабельність реалізації; K ОА - коефіцієнт оборотності оборотних активів; K лікв - коефіцієнт ліквідності; ПЗ - поточні зобов’язання. Формула рентабельності реалізації має наступний вигляд: де Пр -прибуток від реалізації продукції; ВР - виручка від реалізації. Коефіцієнт оборотності оборотних активів: де ВР - виручка від реалізації; ОА - оборотні активи. Коефіцієнт ліквідності розраховується наступним чином: де ОА - оборотні активи; ПЗ - поточні зобов’язання. Загальна зміна результативного показника буде визначатися сумою змін за рахунок факторів, що входять у його мультиплікативну модель. Вплив кожного фактора на зміну результативного показника оцінюється методом ланцюгових підстановок. Розглянемо вплив кожного з факторів, який може бути розрахований за формулами: D R р. = (R р.¹ - R р.°) x K ОА ¹ x K лікв ¹ x ПЗ ¹                             (3.8) D K ОА = R р.° x (K ОА ¹ - K ОА °) x K лікв ¹ x ПЗ ¹                       (3.9) D K лікв = R р.° x K ОА ° x (K лікв ¹ - K лікв °) x ПЗ ¹                     (3.10) D ПЗ = R р.° x K ОА ° x K лікв ° x (ПЗ ¹ - ПЗ °)                              (3.11) Загальні зміни показника D П = D R р. + D K ОА + D K лікв + D ПЗ                                      (3.12) Занесемо вихідні дані в таблицю 3.3. За даними таблиці бачимо, що прибуток від реалізації продукції має тенденцію до зменшення. В 2007 році він знизився на 7,5 тис.грн, в 2008 році на27,2 тис.грн, в 2009 році ще на 102,0 тис.грн. Таблиця 3.3 Динаміка вихідних даних для факторного аналізу прибутку Показник 2006 2007 2009 Відхилення 2007/2006 2008/2007 2009/2008 прибуток від реалізації продукції 441,6 434,1 406,9 304,9 -7,5 -27,2 -102,0 оборотні активи 208,0 90,1 385,4 1118,5 -117,9 295,3 733,1 поточні зобовязання 562,5 1173,6 1425,8 2058,6 611,1 252,2 632,8 виручка від реалізації 13535,9 18424,3 23433,7 23252,1 4888,4 5009,4 -181,6 Оборотні активи в 2007 році знизились на 117,9 тис.грн, в 2008 році зросли на 295,3 тис.грн, в 2009 році збільшились ще на 733,1 тис.грн. Поточні зобов’язання станції на протязі всіх трьох років зростають - в 2007 році на 611,1 тис.грн, в 2008 році ще на 252,2 тис.грн і в 2009 році на 632,8 тис.грн. Виручка від реалізації на протязі 2006-2008 років зростає, в 2009 році відбулося зниження на 181,6 тис.грн. Для більшої зручності аналізу впливу факторів на прибуток підприємства скористаємось допоміжною таблицею 3.4. Таблиця 3.4 Вихідні дані для факторного аналізу прибутку підприємства Показник 2008 рік 2009 рік Абсолют-на зміна, тис.грн Тр, % прибуток від реалізації 406,9 304,9 -102,0 74,93 поточні зобов’язання 1425,8 2058,6 632,8 144,38 оборотні активи 385,4 1118,5 733,1 290,21 коефіцієнт ліквідності 0,2703 0,5433 0,2730 201,00 рентабельність реалізації 0,0174 0,0131 -0,0043 75,29 коефіцієнт оборотності оборотних активів 60,804 20,789 - 40,015 34,19 На основі даних таблиці можна зробити висновок, що негативний вплив на діяльність підприємства мають зниження коефіцієнту рентабельності реалізації на 0,0043, або 24,71% та коефіцієнту оборотності оборотних активів на 40,015, або 65,81%. Коефіцієнт ліквідності зріс на 0,273, або 101,0%, поточні зобов’язання значно зросли на 632,8 тис.грн, або 44,38%. Загальне зниження прибутку від реалізації склало 102,0, або 25,07%. На це вплинули наступні фактори: D R р. = (0,0131 - 0,0174) x 20,789 x 0,5433 x 2058,6 = - 99,98 тис.грн; D K ОА = 0,0174 x (20,789-60,804) x 0,5433 x 2058,6 = - 778,72 тис.грн; D K лікв = 0,0174 x 60,804 x (0,5433 - 0,2703) x 2058,6 = 594,59 тис.грн; D ПЗ = 0,0174 x 60,804 x 0,2703 x (2058,6 - 1425,8) = 181,96 тис.грн; D П = -99,98 - 778,72 + 594,59 + 181,96 = -102,15 тис.грн. Узагальнимо в таблиці 3.5 вплив усіх факторів на прибуток від реалізації. Таблиця 3.5 - Вплив факторів на прибуток підприємства Показник Вплив фактору, тис.грн поточні зобов’язання 181,96 коефіцієнт оборотності оборотних активів -778,72 коефіцієнт ліквідності 594,59 рентабельність реалізації -99,98 загальний вплив -102,0 Таким чином, зниження прибутку від реалізації продукції на 102,0 тис.грн сталося під впливом 4-х факторів. Найбільший вплив спричинило зменшення коефіцієнту оборотності оборотних активів, через що прибуток від реалізації знизився на 778,72 тис.грн. За рахунок зниження рентабельності реалізації на 0,0043 прибуток від реалізації зменшився на 99,98 тис.грн, за рахунок збільшення коефіцієнту ліквідності на 0,273 прибуток зріс на 594,59 тис.грн, за рахунок зростання поточних зобов’язань зміна прибутку від реалізації склала 181,96 тис.грн. Розглянемо вплив кожного з факторів на діаграмі (рисунок 3.2): Рисунок 3.2 - Вплив факторів на зміну прибутку підприємства Підсумовуючи результати розрахунків розділу 3.2, можна сказати, що підприємство в 2009 році отримало прибутку від реалізації на 102,0 тис.грн менше ніж в 2008 році. Проаналізувавши вплив 4-х факторів на зміну прибутку, бачимо, що найбільший вплив мала зміна рентабельності реалізації та коефіцієнту ліквідності. Рентабельність реалізації знижується, через це прибуток від реалізації також зменшується. Коефіцієнт оборотності оборотних активів, який показує скільки гривень реалізації припадає на кожну гривню, вкладену в активи підприємства, значно зменшився, через це прибуток також знижується, тобто підприємству слід більш ефективно використовувати оборотні активи. Коефіцієнт ліквідності зріс, його вплив на зростання прибутку був значним, тож потрібно прагнути до подальшого зростання ліквідності активів. Поточні зобов’язання станції в звітньому році зростають, проте вплив на прибуток від реалізації був позитивним - прибуток збільшився на 181,96 тис.грн. Для ефективності діяльності підприємства потрібно провести аналіз рентабельності. .3 Моделі аналізу рентабельності підприємства Рентабельність - показник, що характеризує економічну ефективність, яка в свою чергу порівнює одержаний ефект з витратами або ресурсами, які були використані для досягнення цього ефекту. Існує безліч коефіцієнтів рентабельності, використання кожного з яких залежить від характеру оцінки ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства. При аналізі коефіцієнтів ретабельності найбільш широке розповсюдження отримала факторна модель фірми « Du Pont» [53, с.33 ]. Призначення моделі - визначити фактори, що впливають на ефективність роботи підприємства і оцінити цей вплив. В нашому випадку, щоб проаналізувати рентабельність активів підприємства, на прикладі ДС - Микитівка, до уваги буде представлено три коефіцієнта, які істотно впливають на якість управління прибутком підприємства: − коефіцієнт оборотності оборотних активів; − коефіцієнт структури пасиву; − коефіцієнт ліквідності. Коефіцієнт ліквідності:       (3.13) де ОА - оборотні активи; ПЗ - поточні зобов’язання. Він дає загальну оцінку ліквідності активів, показуючи, яка сума поточних активів підприємства припадає на одну гривню поточних зобов’язань. Якщо поточні активи перевищують за величиною поточні зобов’язання, підприємство може розглядатися як таке, що успішно функціонує. Коефіцієнт структури пасиву:                                                                                               (3.14) де П - пасив балансу. Даний коефіцієнт показує яку частину займають поточні зобов’язання в структурі пасиву балансу. Коефіцієнт оборотності оборотних активів (коефіцєнт трансформації):                                                                           (3.15) де ПР - прибуток від реалізації. Даний коефіцієнт показує наскільки швидко засоби, вкладені в активи, обертаються в процесі господарської діяльності. Всі три фактора впливають на модель управління прибутком підприємства. Розглянемо в таблиці 3.6 динаміку вихідних даних для розрахунку рентабельності активів станції. Таблиця 3.6 - Динаміка вихідних даних для розрахунку рентабельності активів Показник 2006 2007 2008 2009 Відхилення 2007/2006 2008/2007 2009/2008 прибуток від реалізації продукції 441,6 434,1 406,9 304,9 -7,5 -27,2 -102,0 оборотні активи 208,0 90,1 385,4 1118,5 -117,9 295,3 733,1 поточні зобовязання 562,5 1173,6 1425,8 2058,6 611,1 252,2 632,8 валюта балансу 1074,2 1069,6 1356,1 1953,5 -4,6 286,5 597,4 За даними таблиці можна зробити висновок, що валюта балансу станції в 2007 році зменшилась на 4,6 тис.грн, проте в 2008-2009 рр. зростає на 286,5 та 597,4 тис.грн відповідно. Оборотні активи в 2007 році знизились на 117,9 тис.грн, в 2008 році зросли на 295,3 тис.грн, в 2009 році збільшились ще на 733,1 тис.грн. Поточні зобов’язання станції на протязі всіх трьох років зростають - в 2007 році на 611,1 тис.грн, в 2008 році ще на 252,2 тис.грн і в 2009 році на 632,8 тис.грн. Прибуток від реалізації продукції знизився за 4 роки з 441,6 тис.грн в 2006 році до 304,9 тис.грн в 2009 році. Розрахуємо рентабельність активів за наступною формулою: Ra = К ОА x K лікв x K СП,                                                             (3.16) де Ra - рентабельність активів; К ОА - коефіцієнт оборотності активів (коефіцєнт трансформації); K лікв - коефіцієнт ліквідності; K СП - коефіцієнт структури пасиву. Розглянемо в таблиці 3.7 динаміку вихідних даних для факторного аналізу рентабельності активів. За даними таблиці 3.7 можна стверджувати, що коефіцієнт ліквідності зріс на 0,273, або 101,0%, коефіцієнт оборотності активів зменшився на 0,7832 або 74,18%, коефіцієнт структури пасиву в звітньому році також зріс з 1,0514 до 1,0538, що склало 0,23%, рентабельність активів зменшилась на 0,144, або 57,99%. Таблиця 3.7 - Вихідні дані для аналізу рентабельності активів Показник 2008 рік 2009 рік Абсолют-на зміна Тр, % коефіцієнт оборотності оборотних активів 1,0558 0,2726 -0,7832 25,82 коефіцієнт ліквідності 0,2703 0,5433 0,2730 201,00 коефіцієнт структури пасиву 1,0514 1,0538 0,0024 100,23 рентабельність активів 0,30005 0,15607 -0,1440 52,01 Проведемо факторний аналіз побудованої моделі кількома різними методами, а саме: методом ланцюгових підстановок, індексним методом, інтегральним та логарифмічним. Метод ланцюгових підстановок: D Ra = D Ra KОА + D Ra К лікв + D Ra КСП,                                (3.17) де D Ra - зміна рентабельності активів під впливом різних факторів; D Ra KОА - вплив коефіцієнту оборотності оборотних активів на рентабельність активів; D Ra К лікв - вплив коефіцієнту ліквідності на рентабельність активів; D Ra КСП - вплив коефіцієнту структури пасиву на рентабельність активів. Ra ° = К ОА° x K лікв ° x K СП ° Ra ° = 1,0558 x 0,2703 x 1,0514 = 0,30005 Ra ¢ = К ОА ¹ x K лікв ° x K СП ° Ra ¢ = 0,2726 x 0,2703 x 1,0514 = 0,0775 Ra " = К ОА ¹ x K лікв ¹ x K СП ° Ra " = 0,2726 x 0,5433 x 1,0514 = 0,1557 Ra ¹ = К ОА ¹ x K лікв ¹ x K СП ¹ Ra ¹ = 0,2726 x 0,5433 x 1,0538 = 0,15607 D Ra KОА = Ra ¢ - Ra ° = 0,0775 - 0,30005 = -0,2226 D Ra К лікв = Ra " - Ra ¢ = 0,1557 - 0,0775 = 0,0782 D Ra КСП = Ra ¹ - Ra " = 0,15607 - 0,1557 = 0,00037 D Ra = D Ra KОА + D Ra К лікв + D Ra КСП D Ra = -0,2226 + 0,0782 + 0,00037 = -0,1440 Узагальнимо вплив всіх факторів в таблиці 3.8 Таблиця 3.8 - Вплив факторів на рентабельність активів станції Показник Вплив фактору коефіцієнт оборотності оборотних активів -0,2226 коефіцієнт ліквідності 0,0782 коефіцієнт структури пасиву 0,00037 загальний вплив -0,1440 На основі даних таблиці можна зробити висновок про позитивний вплив коефіцієнта лі квідності та коефіцієнта структури пасиву на рентабельність активів. Під впливом коефіцієнту ліквідності рентабельність зросла на 0,0782, або 7,82%, завдяки впливу коефіцієнта структури пасивів рентабельність збільшилась на 0,00037, або 0,037%. Через негативний вплив коефіцієнта оборотності активів, який був найбільш вагомим, рентабельність активів зменшилась на 0,2226. Таким чином, загальний вплив склав - 0,1440. Проведемо факторний аналіз рентабельності активів індексним методом: I Ra = I К ОА x I K лікв x I K СП,                                                   (3.18) де I Ra - індекс рентабельності активів; I К ОА - індекс коефіцієнту оборотності оборотних активів; I K лікв - індекс коефіцієнту ліквідності; I K СП - індекс коефіцієнту структури пасивів.                      К ОА ¹ x K лікв ¹ x K СП ¹ I Ra =                          К ОА x K лікв  x K СП                       К ОА ¹ x K лікв x K СП I К ОА =                          К ОА x K лікв x K СП                               К ОА ¹ x K лікв ¹ x K СП I K лікв =                                 К ОА ¹ x K лікв x K СП                                К ОА ¹ x K лікв ¹ x K СП ¹ I K СП =                                 К ОА ¹ x K лікв ¹ x K СП ° У 2009 році порівняно з 2008 роком рентабельність активів зменшилась на 57,98%. За рахунок зменшення коефіцієнту оборотності оборотних активів рентабельність активів в 2009 році знизилась на 74,17%, що в абсолютному вираженні склало -0,2225, або 22,25%. За рахунок збільшення коефіцієнта ліквідності майже вдвічі рентабельність активів зросла на 2,009, або 200,9%, що в абсолютному вираженні склало 0,0782, або 7,82%. В 2009 році за рахунок збільшення коефіцієнту структури пасивів рентабельність активів зросла на 1,0026, або 0,26%, в абсолютному вираженні це склало 0,0004, або 0,04% I Ra = I К ОА x I K лікв x I K СП I Ra = 0,2583 x 2,009 x 1,0026 = 0,5202 або 52,02% D Ra = -0,2225 + 0,0782 + 0,0004 = -0,1439 Узагальнимо вплив факторів в таблиці 3.9 Таблиця 3.9 - Вплив факторів на рентабельність активів станції Показник Вплив фактору коефіцієнт оборотності оборотних активів -0,2225 коефіцієнт ліквідності 0,0782 коефіцієнт структури пасиву 0,0004 загальний вплив -0,1439 Під впливом коефіцієнту ліквідності та коефіцієнту структури пасивів рентабельність активів зросла на 0,0782 та 0,0004 відповідно. Проте їх вплив був не таким значним, через це загальна зміна рентабельності активів склала -0,1439. Проведемо аналіз рентабельності інтегральним методом: Ra = К ОА x K лікв x K СП Спочатку виявимо зміну рентабельності активів під впливом коефіцієнту оборотності оборотних активів: D Ra KОА = DК ОА x  K лікв ° x K СП ¹ + K лікв ¹ x K СП °) x 1/2 + 1/3 x DК ОА x DK лікв x DK СП; D Ra KОА = 1/2 x  -0,7832) x   0,2703 x 1,0538 + 0,5433 x 1,0514) + 1/3 x  -0,7832) x 0,273 x 0,0024 = -0,2226. Розрахуємо вплив коефіцієнту ліквідності на рентабельність активів: D Ra К лікв = 1/2 x DK лікв x  К ОА ° x K СП ¹ + К ОА ¹ x K СП °) + 1/3 x DК ОА x DK лікв x DK СП; D Ra К лікв = 1/2 x 0,273 x  1,0558 x 1,0538 + 0,2726 x 1,0514) + 1/3 x  -0,7832) x 0,273 x 0,0024 = 0,0791. Виявимо зміну рентабельності активів під впливом коефіцієнту структури пасивів: D Ra К СП = 1/2 x DK СП x  К ОА ° x K лікв ¹ + К ОА ¹ x K лікв °) + 1/3 x DК ОА x DK лікв x DK СП; D Ra К СП = 1/2 x 0,0024 x  1,0558 x 0,5433 + 0,2726 x 0,2703) + 1/3 x  -0,7832) x 0,273 x 0,0024 = 0,00041. Узагальнимо вплив факторів в таблиці 3.10. Таблиця 3.10 - Вплив факторів на рентабельність активів станції Показник Вплив фактору коефіцієнт оборотності оборотних активів -0,2226 коефіцієнт ліквідності 0,0791 коефіцієнт структури пасиву 0,00041 загальний вплив -0,14309 За даними таблиці можна зробити висновок, що найбільший вплив на рентабельність активів спричинив коефіцієнт оборотності оборотних активів, під впливом цього коефіцієнта рентабельність активів зменшилась на 0,2226, за рахунок зміни коефіцієнту ліквідності рентабельність активів зросла на 0,0791, через зміну коефіцієнту структури пасиву рентабельність зросла на 0,00041. Загальний вплив становить -0,14309. Завершимо факторний аналіз логарифмічним методом. Ra = К ОА x K лікв x K СП D  Ra KОА = D Ra x k KОА lg К ОА ¹ - lg К ОА °       lg0.2726 - lg1.0558                         -0.588 k KОА =                              =                                      = = lg Ra ¹ - lg Ra °              lg0.15607 - lg0.30005                          -1.33 = 0.442 D       Ra KОА = - 0.144 x 0.442 = - 0.2277 D       Ra Kлікв = D Ra x k Kлікв lg K лікв ¹ - lg K лікв ° lg0.5433 - lg0.2703 0.833 k Kлікв =                             =                                        =                   = lg Ra ¹ - lg Ra °              lg0.15607 - lg0.30005                        -1.33 = 0.626 D Ra Kлікв = - 0.144 x - 0.626 = 0.0801 D Ra КСП = D Ra x k КСП lg K СП ¹ - lg K СП °       lg1.0538 - lg1.0514                               0.001 k КСП =                                  = lg Ra ¹ - lg Ra °              lg0.15607 - lg0.30005 -1.33 = - 0.000078 D Ra КСП = -0.144 x - 0.000078 = 0.00048 Узагальнимо вплив факторів в таблиці 3.11 Таблиця 3.11 - Вплив факторів на рентабельність активів станції. Показник Вплив фактору коефіцієнт оборотності оборотних активів -0,2277 коефіцієнт ліквідності 0,0801 коефіцієнт структури пасиву 0,00048 загальний вплив -0,147 На основі даних таблиці можна зробити висновок про позитивний вплив коефіцієнта ліквідності та коефіцієнта структури пасиву на рентабельність активів. Під впливом коефіцієнту ліквідності рентабельність зросла на 0,0801, або 8,01%, завдяки впливу коефіцієнта структури пасивів рентабельність збільшилась на 0,00048, або 0,048%. Проте через негативний вплив коефіцієнта оборотності активів, який був найбільш вагомим, рентабельність активів зменшилась на 0,2277. Таким чином, загальний вплив склав - 0,1470. Узагальнимо результати факторного аналізу рентабельності активів в таблиці 3.12. Таблиця 3.12 - Вплив факторів на рентабельність активів методи вплив К ОА К лікв К СП разом ланцюгових підстановок -0.2225 0.0782 0.00037 -0.1440 індексний -0.2225 0.0782 0.0004 -0.1439 -0.2226 0.0791 0.00041 -0.14309 логарифмічний -0.2277 0.0801 0.00048 -0.147 З таблиці видно, що факторний аналіз, проведений різними методами дає однакові результати. Незначна різниця пояснюється округленням результатів розрахунків. Зміна коефіцієнту оборотності оборотних активів мала негативне значення для рентабельності активів, за рахунок зміни коефіціентів ліквідності та структури пасивів рентабельність активів зросла на 0,0782 та 0,0004 відповідно. Загальна зміна склала -0,144. Розглянемо вплив факторів на зміну рентабельності активів на рисунку 3.3. Рисунок 3.3 - Вплив факторів на зміну рентабельності активів Після розрахунків, проведених в розділі 3.3 доцільно зробити наступні висновки: рентабельність активів підприємства в 2009 році знизилась на 0,144. На це вплинули 3 фактори - коефіцієнт оборотності оборотних активів, коефіцієнт ліквідності та коефіцієнт структури пасивів. Найбільш вагомий вплив спричинило зменшення коефіцієнту оборотності оборотних активів. Тож, варто звернути увагу, що оборотні активи використовуються неефективно, уповільнюється обертання активів в процесі реалізації продукції, тому слід більш ефективно використовувати активи підприємства з метою підвищення рентабельності активів. Коефіцієнт ліквідності зростає, тобто росте сума оборотних активів, яка припадає на 1 гривню поточних зобов’язань. Це є позитивним моментом, завдяки якому зростає і рентабельність активів. Коефіцієнт структури пасивів теж зростає, завдяки цьому і рентабельність активів збільшується. 4. Автоматизація економічних розрахунків за допомогою Microsoft Excel Для автоматизації розрахунків на підприємстві використовується програма Microsoft Excel, яка відноситься до класу програм, що називаються електронними таблицями. Електроннні таблиці використовуються в роботі спеціалістів різного профілю  економістами, фінансистами, бухгалтерами, статистиками, аналітиками та ін.). електронна таблиця є ідеальним середовищем для виконання розрахунків різної складності без зайвих витрат на програмування, забезпечують збереження великих масивів інформації типа реляційних баз даних - більше ніж 60 тисяч записів на кожному листі робочої книги. В Microsoft Excel включений розвинутий математичний апарат, спеціальні інформаційні технології статистичного аналізу, доступні графічні засоби представлення та аналізу даних. Інформаційні технології Microsoft Excel доступні користувачам різної кваліфікації - від користувачів до професіональних програмістів. Користувачі, як правило, обмежуються заповненням таблиць даними, завданням найпростіших розрахункових формул, командами меню. Просунуті користувачі створюють комплексні інформаційні технології, засновані на використанні всього арсеналу засобів Microsoft Excel, в першу чергу це - набір вбудованих функцій, стандартні надбудови, вмішують задачі моделювання і аналізу даних, використовують можливості Microsoft Excel з інтеграції даних і функцій обробки інших програмних засобів, та в першу чергу Microsoft Excel. Професійні програмісти за допомогою інструментальних засобів створюють закінчені додатки і спеціальні "надбудови" Microsoft Excel, які забезпечують високий рівень автоматизації обробки інформації. Ехсеl - універсальна електронна таблиця для будь-якого типу даних. Оскільки в цьому додатку існує багато вбудованих обчислювальних функцій, більшість користувачів ЕОМ звертаються до Ехсеl, коли необхідно створити таблицю для будь-яких розрахунків. Microsoft Excel широко застосовується для автоматизації фінансово-аналітичних прогнозних розрахунків. Такою же популярністю користуються ті можливості Ехсеl, що дозволяють будувати графіки. З їхньою допомогою, на підставі чисел уведених вами в робочі таблиці можна побудувати будь-які види графіків і діаграм. По краях активної таблиці Ехсеl знаходиться рамка, у якій розташовані позначення рядків і стовпців. Стовпцям відповідають букви алфавіту, а рядкам - числа. Ці позначення необхідні тому, що таблиці можуть досягати величезних розмірів. Клітки таблиці Ехсеl утворюються в результаті перетинання рядків і стовпців. Подібна структура побудови називається масивом. Місце розташування всіх елементів масиву однозначно визначається позиціям відповідних рядків і стовпців. Це означає, що при відображенні на екран даних, Ехсеl просто зчитує вміст кліток. Програма постійно інформує про поточну позиції в активній таблиці двома різними способами. Над використовуваною таблицею, на початку рядка формул, приводяться координати поточної клітки, наприклад Б5. Це означає, що поточна клітка знаходиться на перетинанні стовпця В і рядка 5  так називана система адресації кліток А1). У самій таблиці поточна клітка виділяється курсором. У кожній робочій таблиці міститься 256 стовпців  на екрані відображаються тільки перші 10) і 16384 рядків  видні тільки 16 - 18). Якщо перемножити кількість стовпців на кількість рядків, то з'ясується, що в кожній таблиці можна використовувати 4194304 порожні клітки. Але, якщо і цього буде недостатньо, необхідно пам'ятати, що кожна робоча книга складається з 16 аркушів по 4194304 клітки, тобто в цілому максимальне число кліток в одному документі складає 46108864. Табличний процесор Ехсеl розроблений для роботи під керівництвом операційних систем із графічним інтерфейсом Windows 2003. На дійсний час найбільш популярною є операційна система Windows 2003. У даній системі Ехсеl можна запустити п'ятьма різними способами. Для запуску Excel виконуються такі дії : Натиснути кнопку Пуск Windows, для того щоб відкрити головне меню; В головному меню вибираємо пункт Програми, а потім у меню що з’явилось, вибираємо - пункт Microsoft Excel. Другий спосіб запустити Excel - зробити подвійне клацання мишки на ярлику Excel на робочому столі. Основну частину вікна  див. рисунок 4.1 ) займає пуста таблиця. Рисунок 4.1 - Вид екрана програми Microsoft Excel Строки пронумеровані цілими числами от 1 до 16384, а стовбці позначені буквами латинського алфавіту A, B, …, Z… 1-а строчка вікна - строка заголовка вікна Windows зі стандартними кнопками. 2-а строчка вікна містить головне меню програми. 3-а и 4-а строки, як правило, - панелі інструментів “Форматирование” и “Стандартная”. Вони включаються чи вимикається командою Вид - Панель інструментів. 5-а строчка - строка формул. остання строчка вікна - називається строкою состояния. Зліва вона містить кнопки для переміщення по робочим листам та “корешки” робочих листів, які мають назви листів: Лист1, Лист2 та ін. В даному випадку назва листа - це назви форм і вихідних таблиць розрахунків. Перший рядок у вікні називається рядком заголовка., тому що в ній вказується ім'я запущеної програми. Якщо вікно робочої книги збільшено до максимального розміру, за ім'ям Microsoft Excel буде випливати назва файлу робочої книги: Microsoft - Воок 1. За допомогою піктограми X, що знаходиться ліворуч від ім'я програми, можна одержати доступ до системного меню табличного процесора. Вибравши в меню команду Сlозе  чи натиснувши комбінацію клавіш Аlt+F4) можна вийти з Ехсеl у робоче середовище операційної системи. Праворуч, у рядку заголовка, розташовані кнопки зміни розміру вікна програми. Вони допомагають обрати оптимальний робочий розмір, а також активують чи деактивують програму. Там же розташована кнопка з піктограмою «х» - вихід з ЕхсеІ. Другий рядок у вікні - це рядок меню. Воно містить пункти випадаючого меню, від File  Файл) до Неlр  ?), у яких можна вибрати необхідні для роботи з табличним процесором команди. Ліворуч, у рядку меню знаходиться піктограма файлу Ехсеl. Якщо клацнути на ній, відкриється системне меню керування вікном робочої книги  багато в чому аналогічне системному меню керування вікном програми Ехсеl), у якому містяться всі необхідні команди для зміни розміру і переіміщення вікна робочої книги  що знаходиться усередині вікна програми Ехсеl). Вибравши в цьому меню команду Сlозе чи натиснувши клавіші Сtrl+W чи Сtrl+F4, можна закрити поточну робочу книгу не виходячи із самої програми. Усі ті кнопки зміни розміру, що знаходяться праворуч рядка меню і ті, котрі розташовані в рядку заголовка, виконують однакові функції. Тільки перші призначені для роботи з вікном поточної робочої книги, а другі - для роботи з вікном програми. Якщо клацнути на кнопці мінімізації, вікно робочої книги згорнеться в рядок заголовка, розташований унизу вікна програми Ехсеl. Якщо ж клацнути на кнопці відновлення, у вікні програми, з'явиться вікно поточної робочої книги не повного розміру. Піктограма файлу табличного процесора, ім'я файлу і кнопки зміни розміру перемістяться на рядок заголовка цього вікна. Клацнувши на кнопці закриття  із зображенням значка «х»), можна закрити файл поточної робочої книги. Стандартна панель інструментів займає третій рядок у вікні програми. Кожна кнопка цієї панелі виконує визначену функцію. Наприклад, першим інструментом можна відкрити нову робочу книгу, другим відкрити існуючий файл книги, третім - зберегти поточну робочу книгу. Під стандартною панеллю інструментів знаходиться панель інструментів форматування. її кнопки використовуються в основному для форматування кліток і їхнього вмісту. В Ехсеl існують і спеціальні панелі, які викликаються при необхідності. За допомогою зазначених панелей інструментів і буде здійснена побудова таблиці, а також розрахунок показників. За допомогою таблиць буде здійснюватися аналіз фінансового стану підприємства, визначення внутрішньовиробничих резервів, спрямованих на підвищення рентабельності виробничої діяльності підприємств, рентабельності реалізації продукції, фінансового оздоровлення підприємств, забезпечення стабільності їх розвитку. В результаті отримання вихідних таблиць підприємства мають змогу розрахувати : показники рівня рентабельності реалізації продукції  робіт, послуг); показники рентабельності виробничої діяльності підприємства  окупність витрат); зміни рівня рентабельності залежно від впливу факторів; Також можна провести: факторний аналіз рівня рентабельності діяльності підприємства; факторний аналіз рівня рентабельності виробничої діяльності підприємства  окупність витрат); факторний аналіз рентабельності продукції   робіт, послуг). Стандартний алгоритм роботи : створити файл для підприємства, що аналізується ; ввести вхідну інформацію із стандартних фінансових звітів підприємства  баланс, звіт про фінансові результати); провести розрахунок засобами звернення до вхідної інформації  ф. №1 та Ф. №2) та здійснити якісний розрахунок засобами встроювання розрахункових формул Microsoft Excel, що дозволить користувачу зробити глибокий аналіз вихідних даних. При введенні вхідної інформації у Ф.№1 та Ф.№2 програмою автоматично проводиться розрахунок з занесенням даних у вихідні таблиці. Обчислення в таблицях виконуються за допомогою формул. Формула може складатися з математичних операторів, значень, посилань на вічко й імена функцій. При копіюванні формул відносні посилання змінюються на розмір переміщення. Рисунок 4.2 - Вихідні дані для розрахунку коефіцієнтів прибутковості станції В таблицю заносимо дані форми 1, за допомогою яких можна розрахувати коефіцієнти прибутковості станції. В вихідній таблиці автоматично розраховуються коефіцієнти. Таблиця включає в собі шість град, де в графі 2 «Показники» введені назви всіх показників, в графі 3 «Джерело інформації» - вказані джерела, за допомогою яких здійснюються розрахунки відповідних показників. В графах 4, 5 таблиці у рядок 1  чистий дохід  виручка) від реалізації продукції  робіт, послуг)) та рядок 2  валовий прибуток) за попередній та звітний періоди автоматично заноситься інформація із форми №2. У рядку 3 коефіцієнт валового прибутку розраховується за формулами і заноситься автоматично в графи 4, 5 даної таблиці. Аналогічно розраховуються коефіцієнти операційного та чистого прибутку. Рисунок 4.3 - Розрахунок коефіцієнтів прибутковості станції. Також за допомогою Microsoft Excel можна будувати діаграми для наочного розгляду динаміки або структури показників. Для цього потрібно в меню Вставка вибрати команду Объект, а потім відкрити вкладку Создание, далі в полі Тип объекта вибрати варіант Диаграмма Microsoft Graph и нажати кнопку OK. На екрані відобразиться діаграма, пов’язана з таблицею даних  рисунок 4.4). Рисунок 4.4 - Побудова діаграми за допомогою Microsoft Excel Таким чином, використання Microsoft Excel дозволяє автоматизувати розрахунки і полегшити роботу з великим обсягом інформації. Висновки та рекомендації Метою дипломної роботи є дослідження проблеми управління прибутковістю та рентабельністю дільничої станції Микитівка та розробка заходів щодо раціоналізації управління ними. Актуальність та своєчасність даної роботи полягає у необхідності вирішення проблеми оптимізації та удосконалення структури прибутку і ліквідності. Науковою новизною роботи є запропонований критеріальний підхід для підвищення ефективності управління прибутком та рентабельністю на підставі системи коефіцієнтів. Об'єктом дослідження у роботі виступає дільнича станція Микитівка. У першому розділі дипломної роботи було надано визначення сутності управління прибутком, класифікацію прибутку, основні методи та завдання управління прибутком, його основні функції, також було розглянуто поняття рентабельності, класифікацію показників рентабельності та порядок їх визначення. У другому розділі роботи розглянуто економічну характеристику станції, проведено аналіз основних фінансово-економічних показників по дільнічий станції Микитівка, також розглянуто основні статті доходів, їх динаміку та структуру, виявлено, що доходи станції за чотири роки значно зросли: якщо в 2006 році вони складали 20333,5 тис.грн, то в 2009 виросли на 3662,1 тис.грн і склали 23999,6 тис.грн. В 2007 році відбулося зниження доходів на 1886,5 тис.грн або 9,28%, проте в 2008-2009 рр. доходи збільшились на 5058,9 тис.грн та 489,7 тис.грн відповідно, найбільшу питому вагу в структурі доходів на протязі 4-х років мають доходи від перевезень. Крім того, розглянуто статті витрат станції, їх динаміку, виявлено, що витрати підприємства мають тенденцію до збільшення, за 4 роки експлуатаційні витрати зросли майже вдвічі, витрати від операційної діяльності зросли на 67,4 тис.грн, адміністративні витрати лише в 2009 році почали знижуватися, а в структурі витрат найбільшу питому вагу займають експлуатаційні витрати - майже 90%. В третьому розділі був проведений аналіз формування прибутку станції, та розраховані коефіцієнти прибутковості, В результаті розрахунків виявлено, що діяльність підприємства є збитковою на протязі всіх 4-х років, коефіцієнти прибутковості знижуються, що є негативним моментом в роботі станції. Коефіцієнти операційного та чистого прибутку взагалі мають від’ємне значення. На це вплинуло багато чинників, серед яких найвагомішими були зростання адміністративних витрат, інших операційних витрат, інших витрат. Також в третьому розділі був проведений факторний аналіз прибутку, в результаті якого бачимо, що зниження прибутку від реалізації продукції на 102,0 тис.грн сталося під впливом 4-х факторів. Найбільший вплив спричинило зменшення коефіцієнту оборотності оборотних активів, через що прибуток від реалізації знизився на 778,72 тис.грн. За рахунок зниження рентабельності реалізації на 0,0043 прибуток від реалізації зменшився на 99,98 тис.грн, за рахунок збільшення коефіцієнту ліквідності на 0,273 прибуток зріс на 594,59 тис.грн, за рахунок зростання поточних зобов’язань зміна прибутку від реалізації склала 181,96 тис.грн. В результаті факторного аналізу рентабельності активів можна зробити висновок про позитивний вплив коефіцієнта ліквідності та коефіцієнта структури пасиву на рентабельність активів. Під впливом коефіцієнту ліквідності рентабельність зросла на 0,0801, або 8,01%, завдяки впливу коефіцієнта структури пасивів рентабельність збільшилась на 0,00048, або 0,048%. Проте через негативний вплив коефіцієнта оборотності активів, який був найбільш вагомим, рентабельність активів зменшилась на 0,2277. Таким чином, загальний вплив склав - 0,1470. На підставі розрахунків можна запропонувати критеріальний підхід до підвищення ефективності управління прибутком та рентабельністю підприємства на підставі системи коефіцієнтів. Отже, вивчаючи залежності між розрахунковими формулами, можна виявити можливі резерви у формуванні прибутку. Для зростання суми прибутку від операційної діяльності необхідно знайти оптимальне співвідношення між витратами і доходами та забезпечення нормальних показників рентабельності, які будуть відповідати встановленим нормативам. Підприємству необхідно застосовувати приведену методику аналізу, оскільки з її допомогою можна розробляти стратегію планування діяльності, а при одержанні негативних квартальних показників можливо робити їхній аналіз з метою одержання прибуткових річних показників. Таким чином, одержані результати дослідження можуть впроваджуватися на структурних підрозділах затізничного транспорту як рекомендації та інструментарії для розробки системи управління прибутком та рентабельністю підприємства. Перелік літератури 1. Бланк И.А. Управление прибылью. - 2-е изд., расм. и доп. - К.: Ника -Центр, Ольга, 2002. - 752 с. 2. А. Дайле; Ред. М.Л. Лукашевич и др. - М. : Финансы и статистика, 2001. - 336 с. . Коллас Б. Управление финансовой деятельности предприятия / Пер. с франц. - М.: Финансы, ЮНИТИ, 1997. - 567 с. . Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С., Негашев Є.В. Методика финансового анализа.-М.:ИНФРА-М, 2000.-208с. . Хан Д. Планирование и контроль: концепция контроллинга / Пер. с нем. - М.: Финансы и статистика, 1997. - 800 с. . Николаева Л.А., Черная И.П. Экономическая теория., Владивосток: ВГУЭС, 2005 год - 196 c. . Ансоф И. Новая корпоративная стратегия. - СПб.: Питер ком, 1999. - 416 . Системи обліку в Україні: трансформація до міжнародної практики / [Войнаренко М.П., Скоробагата Л.В., Хмелевська А.В. та ін.]; За ред. М.П.Войнаренка; Технол. ун-т Поділля. - К.: Наук. думка, 2002. - 718 с. 7. Ігнатьєва І.А. Стратегічний менеджмент: Навчальний посібник. -К: МПП “ШТРИХ”, 2005 - с.240. 8. Котлер Ф. Основі маркетинга. Пер. с англ. - 2-е европ. изд. - М.: Издательский дом «Вильямс», 1999. -1152 с. 9. Мартиненко М.М., Ігнатьєва І.А. Стратегічний менеджмент. - К.: «Каравела», 2006. - 384 с. 10. Портер М. Стратегія конкуренції / Пер. з англ. А.Олійник, Р.Скільський. - К.: Основи, 1998. - 390 с. . Финансы торговли: Учебник для экон.фак.торг.вузов / А.М. Бирман. - 2-е изд., -М.: Экономика, 1985. - 248 с . Друри К. Управленческий и производственный учёт. - М.: Аудит, ЮНИТИ, 2002. . Самуэльсон П. Анализ издержек. // Экономикс. Гл.2,22,24. Жур. "Экономические науки",№7,1999. . В.Хойер. Как делать бизнес в Европе. М: 1992, ст.232-240 . Хейне П. Экономический образ мышления. - М.: Дело, 2002. . Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: Навч. посібник.-2-ге вид., стереотип.-К.:МАУП, 152с. 17. Костирко Л.А. Формування механізму фінансової стратегії сталого розвитку підприємства.Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук. - Донецьк : ІЕП НАН України. - 2004. 18. Мец В.О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства: Навч.посібник. - К.: КНЕУ, 1999. - 132 с. . Мних Є.В. , Олійник О.В. Економічний аналіз. Підручник для студентів вузів. - Житомир : ЖІТІ, 2000. -200 с. . Орлов П. І., Петрова К. Я. Фінансова діяльність підприємства: Підручник. К.: Либідь, 1998. - 318 с. . Рясних Є.Г. Основи фінансового менеджменту. Навчальний посібник. -К.: Скарби, 2003. -238 с. 22. Терещенко О. О. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання: Навч. посіб. - К.: Вид-во КНЕУ, 2003. - 385 с. 23. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навч. посіб. - К.: Т-во "Знання", КОО, 2000. - 378 с. . Фінанси підприємств: Підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред. проф. А. М. Поддєрьогін. 3-тє вид., перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2000. - 460 с. Мочерний С.В. Політична економія: Навч. Посіб. -К.:Знання-Прес, 2002. -687 с. 5. Крылов Э.И., Власова В.М., Журавкова И.В. Анализ финансовых результатов, рентабельности и себестоимости продукции.- М.: Финансы и статистика, 2006. 6. Митрофанов Г.В. Фінансовий аналіз: Навчальний посібник. - К.- КНТЕУ, 2002. - 343 с. 27. Чумаченко М.Г. Економічний аналіз. Навчальний посібник. - К.: КНЕУ, 2004. - гл. 2. - 450 с. 28. Ульянов И. О качестве расчетов нормы прибыли.// Экономист. 2006. - №5. 29. Шеремет ЛА.Д. Фінанси підприємств : Підручник - М, Фінанси і статистика, 1997 р. 30. Максимова Т.І. Економічний аналіз прибутку : Підручник - М, Фінанси і статистика, 2000 р. 1. Зятковський І.В. Оцінка ефективності власності в умовах трансформаційної економіки/ Зятковський І.В.//Фінанси України. - 2006. - №6. 32. Методичні рекомендації по застосуванню на залізничному транспорті положень  стандартів) бухгалтерського обліку  Наказ Укрзалізниці від 22.12.1999 року № 362-ц; 03.07.2000 р. № 254-ц; // www.uz.gov.ua 38 Грузинов В.П., Грибов В.Д. Экономика предприятия: Учебное пособие. - М.: Финансы и статистика, 2003. 33. Абрютина М. С. Экономика предприятия : учебник / Абрютина М. С. М. : Дело и Сервис, 2004. - 528 с. . Продиус Ю.И. Экономика предприятия : учебное пособие /Продиус Ю. И. Х. : Одиссей, 2004. - 416 с. 35. Бухалков М.И. Планирование на предприятии: Учебник / М. И. Бухалков. 3-е изд. - М.: ИНФРА-М, 2005. - 416 с. 36. Гринькова В.М., Коюза В.О. Фінанси підприємств: навчальний посібник.- К.: Знання. - Прес, 2004.-424 с. 37. Вецепура Н.В. Стратегическое планирование как инструмент повышения эффективности хозяйственной деятельности предприятия / Н. В. Вецепура // Економiка промисловостi. - 2002. - №3 17). - С.185-192 38. Економічна енциклопедія / відповідальний редактор С.В. Мочерний. - Київ: Видавничий центр «Академія». - Т. 1, 2000. - 863 с. . Економіка підприємства: Підручник / За заг.ред. С.Ф.Покропивного - Вид 2-ге. - К.: КНЕУ, 2000. 40. Буряковський В.Д. Фінанси підприємств: Навч. Посібник. - Д.: Пороги, 2008. - 480 с. 41. Філімоненков О.С. фінанси підприємств: Навч. Посібник. - К.: Кондор, 2005. - 400 с. 42. Фінанси підприємств: Підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред. проф. А. М. Поддєрьогін. 4-тє вид., перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2002. - 571 с. 43. Управлінський аналіз діяльності суб’єктів господарювання: Навч. посіб./ Сич.Є.М., Кравчук Г.В., Ільчук В.П.; Київ. Ун-т економіки і технології трансп. - К.: Аспект - Поліграф, 2004. - 202 с. . Фінансовий аналіз: Навч.-метод. Посіб. Для вищ. Навч. закладів / Н.М.Гайдис; Львів.банк.ін-т. - Львів: ЛБІНБУ, 2006. - 414 с. 45. Гончаров В.М., Непочатов С.І., Пашинська Г.В., Путінцев В.А Фінансі підприємств: Навч. посіб. / Донецьк: ТОВ «Альматео», 2006. - 184 с. 46. Маглаперідзе А.С., Коровіна З.П., Гізатуміна О.М. Фінансовий аналіз Навч. посіб. / - Донецьк: Нод - Прес - МЕГІ, 2007. - 250 с. . Аналіз фінансової звітності. - 4-те вид., перероб і доп. - Х.: Фактор, 2006. 208 с. . Савицька Г.В. Економічний аналіз діяльності підприємства: Навч. посіб. - 2-ге вид., випр. і доп. - К.: Знання, 2005. - 662 с. . Афанасьєв Є.В. Моделювання фінансового ризику багатоцільових рішень в управлінні прибутковістю промислового підприємства/ Афанасьєв Є.В.// Фінанси України.-2006.-№3 . Ковальов В.В. Финансовый анализ: методы та процедуры.-М.:Финансы и статистика, 2002.- 51. Лігоненко Л.О., Гуляєва Н.М., Гринюк Н.А. Фінанси підприємства Підручник. - К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2006. - 491 с. 52. Шмудько В.М. Фінансовий менеджмент: Підруч. для вищ. навч. закл. -К.: Знання, 2006. -439 с. . Давиденко Н.М. Фінансовий менеджмент: Навч. посіб.; Акад. муніцип упр. - Ніжин: Аспект - Поліграф, 2007. - 328 с. 54. Шиян Д.В., Строченко Н.І Фінансовий аналіз: Навч. посіб. - К.: А.С.К. 2005.-240 с. 55. Хмелевський О.В. Прибутковість підприємства у формуванні його стратегії // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. - 2005. - № 6, Т. 2. - С. 99-103. - 0,46 др. арк. . Хмелевський О.В. Критеріальні параметри оцінки абсолютних показників прибутковості промислового підприємства // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. - 2007. - № 6, Т. 1. - С. 205-209. - 0,45 др. арк. . Дзюбенко Л. М. Методологічні особливості планування прибутковості підприємства // Проблеми формування ринкової економіки: Міжвідомчий науковий збірник. Заснов. у 1992 р. Вип. 8 / Відп. ред. С. Ф. Покропивний. - К.: КНЕУ, 2000. - С. 135-139. - 0,29 д. а. 58. Зайцев Н.Л. Экономика организации : - М.: Издательство «Экзамен», 2008 г.-468 с 59. Бужинский А.И. Методика экономического анализа деятельности промышленного предприятия [Текст] / А.И. Бужинский, А.Д. Шеремет - М.: Финансы и статистика, 2008. - 116 с. 60. Семенов Г.А., Панкова М.О., Семенов А.Г. - Економіка підприємства: Навчальний посібник: Вид. 2-ге, перероб. та доп. - Київ: Центр навчальної літератури, 2005. - 328 с. 61. Гринькова В.М., Коюза В.О. Фінанси підприємств: навчальний посібник.- К.: Знання. - Прес, 2004.-424 с 62. Егоров П.В., Андреева В.Г. Диагностика управления финансовой деятельностью предприятия: Монография. - Донецк: ООО «Юго-Восток, Лтд», 2005.- 202 с. Похожие работы на - Проблеми управління прибутковістю та рентабельністю дільничої станції Микитівка   Содержание и задачи аналитической работы деятельности предприятий СкачатьСкачать документ Информация о работеИнформация о работе Удосконалення стратегічного управління діяльністю підприємства СкачатьСкачать документ Информация о работеИнформация о работе Таможенные менеджмент СкачатьСкачать документ Информация о работеИнформация о работе Соціологія як наука СкачатьСкачать документ Информация о работеИнформация о работе Суть и функции менеджмента СкачатьСкачать документ Информация о работеИнформация о работе Миссия и цели менеджмента СкачатьСкачать документ Информация о работеИнформация о работе Основы менеджмента СкачатьСкачать документ Информация о работеИнформация о работе Нужна качественная работа без плагиата? Другие дипломные работы по экономической теории Не нашли материал для своей работы? Поможем написать уникальную работу Без плагиата! Узнайте © 2003 - 2022 «Библиофонд» Обратная связь Пользовательское соглашение Политика конфиденциальности Полная версия Помощь по учебным работам Консультация по курсовой работе Консультация по дипломной работе ВКР Консультация по реферату Консультация по отчетам о практике