Політика - механізм визначення атрактора міграції
ПОЛІТИКА - МЕХАНІЗМ ВИЗНАЧЕННЯ АТРАКТОРА МІГРАЦІЇ
Павлів-Самоїл Н.П., к. ю. н., доцент, доцент кафедри цивільного права та процесу
Національний університет «Львівська політехніка»
Стаття присвячена зясуванню ролі політики загалом, як механізму визначення організації, самоорганізації, напрямку руху, поведінки системи міграції.
Ключові слова: система міграції, політика, атрактор, самоорганізація, нелінійність системи.
Постановка проблеми. Міграція як реалізація права на пересування та вільний вибір місця проживання, вибору місця роботи - найважливіший феномен реалізації особистісних прав. Однак, щоб цей феномен став засобом реалізації прав, необхідні механізми, які визначають атрактор системи.
Необхідно дослідити, управлінські втручання у різні сфери системи міграції, шляхом застосування механізмів політики, визначати можливості прогнозування флуктуації системи міграції.
Системі міграції притаманна нелінійність, відкритість, що спонукає до сприйняття інформації, інтенсифікації реакції, що тягне за собою флуктуацію (відхилення від середніх характеристик, показників системи).
Під впливом світової політичної ситуації, кризових періодів їх флуктуації не можуть бути однозначними, лінійними й прогнозованими для міграції. Осмислення стану міграції дає підстави стверджувати, що хаотичність, непрогнозованість наслідків міграції має негативний вплив на політичне становище кожної країни і у зворотньому впливі, система міграції є лакмусом реакції на політичні зміни. Вирішення цих проблем можливе через призму взаємозвязку міграція - політика - міграція, що дасть можливість передбачити рух системи міграції.
Аналіз дослідження проблеми. Осмислення самоорганізації складних систем, синергетики еволюції сучасного суспільства досліджено у роботах таких відомих науковці, як: І. Стенгерс, Г. Хакен, Г. Ніколіс, І. Прігожін, В.А. Вагурін, В.А. Цикін та інших, дослідження проблем міграції зробили І. Прибиткова, Е. Лібанова, О. Малиновська, І. Ключковська, В. Онищук та інші, які у своїх працях розглядають міграцію як соціальне, економічне явище, як демографічну проблему. Однак питання застосування системи політики потребує вивчення, оскільки недостатньо дослідженими є методи, механізми впливу політики на систему міграції.
Мета дослідження. Обґрунтувати необхідність розроблення, дослідження системного взаємозвязку системи міграції та системи політики загалом, а не її окремих сфер, та констатація факту впливу політики на атрактор системи міграції та необхідності визначення глобальної мети: досягнення суператрактора системи політики і системи міграції, реалізація ідереальної системи при забезпеченні інтересів усіх їхніх субєктів, досягнення ідеалу суспільства.
Викладення основного матеріалу. Зазвичай політику у взаємозвязку з міграцією розглядають з дуже вузької позиції: «міграція» і «міграційна політика», що звужує визначення масштабу впливу політики загалом на систему міграції. На нашу точку зору, політику у даному дослідженні необхідно розглядати глобальніше, не тільки як засоби впливу з боку держави на пересування особистості, а як засоби внутрішньодержавні та міжнародні економічні, правові, соціальні, демографічні, етнічні, культурні та інші, які застосовує держава (держави) у ході виконання своїх обовязків і які безпосередньо впливають на систему міграції.
На практиці, визначаючи напрямок економічної політики держави, не враховується можливий вплив на систему міграції, на її масштаби та негативні наслідки для країни загалом. Визначаючи демографічну, релігійну (хоча держава відокремлена від церкви, але так чи інакше визначає з нею відносини), етнічну політику, держава також не враховує у цьому процесі ні масштаби впливу, ні негативні наслідки на систему міграції. Сучасні глобальні міграційні проблеми є наслідком зазначених прогалин, недопрацювань, обмеження у розвитку, реформації однієї сфери політики життя від іншої. Кожна сфера політики живе і розвивається окремо від іншої без аналізу впливу одна на одну.
Якщо ми звернемо увагу на локальні дані за результатами соціологічного дослідження міграційних настроїв студентів НУ «Львівська політехніка», за яким - підставами для міграції 81% визнали відсутність роботи в Україні, 77,89% збільшення матеріального статку, 74,81% бажання фахової самореалізації, надія на кращі умови роботи за межами України. Студенти, які навчаються на комерційній основі, більш схильні до виїзду за кордон, ніж ті, хто навчаються на бюджетній основі: 11,82% і 5,63% [1], хоча автори відносять ці чинники до економічних, однак першочерговим є не доопрацювання політики держави загалом, низький рівень заробітної плати, неналежні умови праці, низький рівень працевлаштування молоді, незначна кількість державного замовлення навчання, скорочення робочих місць на підприємствах, організаціях державної форми власності.
Міграцію зазвичай визначають як процес переміщення населення, робочої сили, трудових мігрантів через кордони держави чи адміністративно-територіальні одиниці зі зміною постійного місця проживання або з регулярним поверненням до нього, розглядають як складне соціальне явище щодо обміну трудовими ресурсами, знаннями, яке впливає на розвиток особистості, сімейний склад, статево-вікову, і безпосередньо повґязане із соціальною та професійною мобільністю населення та різні фактори впливу на їхній стан.
У сучасному науковому підході міграцію розглядають з різних позицій, так під міграцією робочої сили в загальних рисах розуміється процес переміщення трудових ресурсів з метою працевлаштування на більш вигідних умовах, що визначаються співвідношенням попиту і пропозиції на ринку праці, ніж в країні походження або регіоні постійного проживання мігранта [2, с. 123].
С.М. Колос зазначає, що міграція - це соціально-економічне явище присутнє у всіх формаціях і на всіх етапах розвитку країн. Міграція повязана з етнічними, економічними, політико-географічними проблемами, а також з історичним розвитком держави та її громадян. Вона впливає на формування етнічного складу тієї або іншої спільноти, може визначати долю цілих держав [3, с. 194].
І.В Горбачова розглядає міграцію населення як одну із форм міжнародних економічних відносин і безпосереднім проявом існування міжнародного ринку праці, що охоплює різноспрямовані потоки мігрантів, які перетинають національні кордони внаслідок нерівного як кількісного, так і якісного розподілення світових трудових ресурсів [4, с. 20].
Міграція являє собою складне і комплексне соціальне явище, існування і перебіг якого зумовлений дією цілого комплексу чинників соціально-економічного (що породжує трудову, професійну і так звану «інтелектуальну» різновиди міграцій), демографічного (що спричиняє статево-вікову диференціацію міграційних потоків та істотно впливає на кількість населення як у країні походження та і в країні реципієнті), політичного (що породжує існування такої специфічної категорії мігрантів як біженці та особи без громадянства), етнокультурного (що слугує причиною геноциду, репатріації) характеру. У звязку з наведеними вище фактами не існує жодного сумніву в тому, що міжнародна міграція населення в умовах зростаючої глобалізації та розширення світових економічних відносин посідає значне місце у розвитку сучасного суспільства [5; 6, с. 37].
Поняття «міграція» як правило розглядають з економічної чи правової позиції, як реалізація права на пересування, вибору місця проживання чи місця працевлаштування або у контексті адміністрування держави. На нашу думку, її необхідно розглядати, досліджувати не тільки системно, а як відкриту систему, яка притаманна кожному суспільству незалежно від національного, етнічного, релігійного, політико-економічного і правового розвитку, яка існує зі своїми закономірностями у міжнародному просторі, зі своїм порядкоутворенням чи хаотичністю, способом, змінами напрямом руху.
Ми неодноразово зосереджували увагу, що системі міграції притаманні риси нелінійності. Так, В.А. Вергун [8, с. 4] визначає, що крім загальних характеристик нелінійності системи, які відмежовують від лінійної системи, можна виокремити й інші прояви нелінійності, які на нашу думку притаманні і міграції.
Отже, проаналізувавши визначені відмінності лінійних систем і нелінійних, системі міграції притаманні такі прояви нелінійності, на ступінь вираженості яких впливає політика:
пульсуючий характер - аритмічний перехід від порядкоутворення до хаосу і навпаки, поштовхом до переходу порядкоутворення до хаосу системи міграції виступають як внутрішні, так і зовнішні чинники, в тому числі і внутрішня, зовнішня політика і геополітика; взаємодія лінійності та нелінійності, залежно від процесу розвитку суспільства: при повільному розвитку притаманна лінійність міграції і навпаки, при швидкому розвитку - нелінійність. Відповідно, від кожного етапу розвитку суспільства до кризового етапу притаманний перехід від лінійності до не- лінійності і навпаки, даний процес рухається по принципу спіралі. На такі прояви міграції безпосередньо впливає міжнародна політика та її кризові періоди; несподіваність, непередбачуваність різкої зміни процесів які відбуваються у системі міграції. Окрім політичних процесів які безпосередньо впливають на інтенсивність, імпульсивність та швидкість зміни процесів міграції, ще й впливає інформаційний простір, так політична заявка щодо політичного напрямку може різко змінити і напрямок і рух цілої системи міграції.
Саме розглядаючи систему міграції як відкриту систему, варто зазначити, що їй притаманна нестійкість і одним із атракторів виступає політика у широкому розумінні.
Беззаперечно погоджуємось з точкою зору В.А. Вагуріна, що соціально-політична сфера відіграє провідну роль в управлінні життям суспільства, в підтриманні структурованого порядкоутворення цього життя [8, с. 35].
Політика - механізм визначення атрактора системи міграції - вирішальна концентрація впливаючої енергії на елементи системи міграції її порядкоутворення чи підсилення динамічного хаосу системи, тобто завдання траєкторії руху елементів системи міграції.
У зазначеному контексті політику необхідно розглядати як систему засобів і технологій, які забезпечують її ефективність. Рівень ефективності визначається рівнем досягнутих узгоджень, компромісів і задоволення інтересів усіх субєктів, у нашому випадку субєктів системи міграції. Ефективність політики впливає на прогнозованість та можливість своєчасного реагування та регулювання на напрям руху системи міграції, що зможе вплинути на рівень негативності наслідків міграції.
Для комплексного дослідження та доведення взаємозвязку політики, як поштовху до руху системи міграції та визначення його напрямку, необхідно провести аналіз політики та її процесів як на внутрішньополітичному так і міжнародному рівнях.
Необхідно погодитись з А. Старишом, що міжнародний рівень відносин визначається як системна сукупність політичних, економічних, соціальних, дипломатичних, правових, воєнних і гуманітарних завязків і відносин між основними субєктами світового суспільства [9, с. 12]. Згадувані субєкти являються субєктами аналогічного складу системи міграції, але з уточненням відношення до громадянства, характеризуючих ознак індивідуальної особистості: народ, держава, громадські організації та рухи.
Для глибшого дослідження необхідно звернутись до геософії - система знань, встановлюючої кореляції між просторовими і національно-державними особливостями: явний і прихований вплив політичних сил в залежності від просторового розташування, розподілу і перерозподілу енергії політичного випромінення, можливості когерентності (коливання) політичних процесів [9, с. 215]. В свою чергу від кореляції політичних сил залежить і напрямок руху, модель поведінки системи міграції.
Кожен історичний період характерний своїми політичними, економічними, суспільними кризами, що як наслідок є рух, розвиток чи регрес відкритих систем і не виключенням є і система міграції. У звязку такими кризовими періодами необхідно ставити питання про нове світосприйняття, світорозуміння, що дозволить більш грамотно, логічно будувати людські відносини, міждержавні відносини, відносини держави і громадянина. При вирішенні цього питання необхідно відштовхуватись від забезпечення прав субєктів, що саме основне, та інтересів усіх субєктів-учасників, що неможливо без пошуку компромісів. Але навіть якщо буде знайдено відповідь на це питання, однак воно не матиме універсального характеру, оскільки настільки варіативні комплекси кризових процесів, що вимагатиме додаткового дослідження та корекції залежно від ситуації.
Без сумніву варто погодитись із Ю.А. Ковальчуком, що міграційні потоки є так званим індикатором реакції населення на зміни в економічному, політичному, соціальному житті будь-якого суспільства. І саме розмір, напрямки та масштаби таких процесів певною мірою свідчать про стабільність суспільного розвитку в країні або нестабільність. Ці процеси викликають занепокоєння, так як є передумовою значних глобальних демографічних наслідків та інших негативних явищ, які значно впливають на соціальний, політичний та економічних стан держави [10, с. 183].
Висновки. Форму, напрям, прогнозованість, лінійність чи хаотичність системи міграції визначають внутрішніми та зовнішніми політичними відносинами, при чому економічні відносини часто визначають відносини політичні. Так економічні відносини окремих країн ЄС спонукають вступати у відносини та не визнавати країну агресором, вести політику з країною, неприйнятну для більшого суспільства у період теперішніх воєн, гібридної війни.
Міжнародні політичні відносини мають яскраво виражену тенденцію до глобалізації, що змушує розробляти нові норми поведінки, регулювання, узгодження спільних державних, міждержавних, глобальних інтересів. Глобалізація політики нерозривний зв'язок має з глобалізацією міграції, що спонукає визначити спільний підхід до визначення єдиних прав у сфері міграції і єдиних норм для регулювання міграційних процесів. Однак з сучасною кризою забезпечення глобальної безпеки, поширенням терактів, спонукає усі країни змінити напрямок міжнародної політики від відкритості з загальним доступом на закритість та контрольованість міграції. Однак сучасна суспільно-політична криза спонукає до пошуку нового напрямку прогнозування поведінки суспільства і поведінки держав в геополітичному просторі, що зможе вплинути на політичний курс та розвиток суспільних відносин, мінімізує негативний вплив неконтрольованих міграцій та рівень безпеки у кожній державі.
Основна мета суспільства повинна базуватись на пошуку суператрактора - ідеального руху суспільства загалом, досягнення гармонії усіх систем. міграція економічний демографічний політика
Міжнародні політичні відносини фактично визначають потенційні моделі світового порядку і технологій їх досягнення. Для ефективного досягнення світового порядку необхідна спільна політична філософія, у центрі - ідея єдиного підходу забезпечення основних прав особистості, що дасть можливість гармонійному її розвитку. Проблема дотримання світового порядку сучасного періоду - перехід від політичних комунікацій до необґрунтованої агресії, до фантасмагорії (відокремитись від суміжної держави стіною (думаючи, що усі політичні, економічні і міграційні проблеми зникнуть), окупація чужої території під виглядом захисту населення).
Кожна держава повинна не тільки виробляти міграційні механізми впливу і контролю за рухом осіб, а загалом скерувати політику на вирішення міграційних проблем: сприяння поверненню мігрантів за програмами працевлаштування на батьківщині, допомога інформаційна та правова щодо створення бізнесу, створення робочих місць та покращення умов праці, проведення тренінгів адаптації, сприяння працевлаштування за кордоном та здійснення контролю за забезпеченням прав мігрантів, проведення пропаганди добровільного пенсійного страхування на батьківщині та інші.
Література
1.Ключковська І.І. Міграційні настрої студентів Національного університету «Львівська політехніка» (за результатами соціологічного дослідження) / І. Ключковська, Ю. Марусик, О. Пятковська // Brain Drain - Brain Gain: світовий контекст та українські реалії: Збірник доповідей І Міжнародної науково-практичної конференції, 8 жовтня 2014р. - Львів: Львівська політехніка. - 2014. - С. 3-29.
2.Ляшенко О.М. Особливості трудової міграції України / О.М. Ляшенко, Ю.І. Шампанюк // Молодий вчений. Тернопільський національний економічний університет. № 4 (31) - квітень, 2016. - С. 122-125.
4.Горбачова І.В. Україна в структурі системи міжнародної трудової міграції / І.В. Горбачова // Економіка і суспільство. Мукачівський державний університет. Випуск № 7. - 2016. - С. 19-23.
5.Романюк М. Міграції населення України за умов перехідної економіки. Методологія і практика регулювання / М. Романюк. - Львів: Світ. - 1999. - 292 с.
6.Палагнюк О.В. Міграція як соціально-економічний феномен та геополітичний виклик розвитку сучасного суспільства / О.В. Палагнюк // Наукові праці. Політологія. Випуск 218. Том 230 - С. 37-41.
7.Біль М.М. Інвестиційний фактор у формуванні територіальних міграційних систем / М.М. Біль // Соціально-економічні проблеми сучасного періоду України. Проблеми інтеграції України у світовий фінансовий простір, Вип. 1 (99). - 2013. - С. 186-192.
8.Вагурін В.А. Синергетика еволюції сучасного суспільства / В.А. Вагурін В.А. - Луганськ: Копіцентр, 2005. - 200 с.
9.Стариш А.Г. Теорія відкритих систем як парадигма глобального розвитку: [монографія] / А.Г. Стариш. - Сімферополь: Універсум, 2003. - 239 с.
10.Ковальчук А.Ю. Сучасне розуміння міграції та міграційних процесів в Україні / А.Ю. Ковальчук // Порівняльно-аналітичне право №1. -2015. - С. 182-185.