Особливості формування механізму моніторингу фінансів підприємства, що є елементом ринкової інфраструктури
Особливості
формування механізму моніторингу фінансів підприємства, що є елементом ринкової
інфраструктури
Сердюков
Костянтин Георгийович
кандидат
економічних наук, доцент Директор Харківського інституту фінансів Ярош Юлія
Олегівна аспірантка кафедри економіки та оцінки майна підприємств Харківського
національного економічного університету
імені
Семена Кузнеця
Summary
The article deals with the concept
of market infrastructure and offered its own vision of market infrastructure.
Deals with the interaction of monitoring finances in market infrastructure.
Highlighted subjects of monitoring financial market infrastructure. Particular
attention is paid to the investor and corporate enterprises as the primary user
of monitoring finances. Highlight transparency as basic monitoring procedure
finance companies.
Key words: market, market
infrastructure, monitoring of finances, investments, investor, corporate
enterprise.
Анотація
У статті розкрито поняття ринкової
інфраструктури та запропоновано власне бачення ринкової інфраструктури.
Висвітлено взаємодію процесу моніторингу фінансів у ринковій інфраструктурі.
Виділено суб’єкти моніторингу фінансів ринкової інфраструктури. Особливу увагу
приділено інвестору та корпоративним підприємствам, як основних користувачів
процесу моніторингу фінансів. Виділено прозорість, як основну процедуру
моніторингу фінансів підприємства.
Ключові слова: ринок, ринкова
інфраструктура, моніторинг фінансів, інвестиції, інвестор, корпоративні
підприємства.
ринковий моніторинг
фінанси інвестор
Постанова проблеми. Необхідність
підвищення ефективності роботи механізму моніторингу фінансів вимагає перебудови
засад інформаційної діяльності у державі та створення, впровадження і
використання перспективних інструментів оцінювання і діагностики фінансового
стану підприємств, а також відповідної інформаційної бази, що забезпечить
роботу механізму повною, об’єктивною і актуальною інформацією для підготовки і
прийняття оперативних рішень, що виникають на підприємстві [61, с.331]. До
числа таких інструментів відноситься моніторинг фінансів.
Аналіз останніх досліджень і
публікацій. Проблемні питання формування механізму моніторингу фінансів
підприємств розглядали вітчизняні та закордонні науковці, зокрема: Галіцин В.
[1], Ясенецький В. [4], Єрьоменко А. [11], Захарін С. [12], Шарп У. [13],
Шевчук В., Рогожин П. [15], Сейдаметова Л., Аблязова С. [23].
Виділення невирішених раніше частин
загальної проблеми. Дістало подальшого розвитку компонентів ринкової
інфраструктури та взаємодія процесу моніторингу фінансів у ринковій
інфраструктурі. Виділено прозорість, як особливий процес моніторингу фінансів,
що сприяє підвищенню інвестиційної привабливості підприємства.
Метою статті є дослідження процесу
моніторингу фінансів, що є елементом ринкової інфраструктури на сучасному етапі
розвитку країни У статті наведено основні суб’єкти процесу моніторингу фінансів
та виділено основних користувачів,що зацікавлені у механізмі з метою залучення
нових інвестицій.
Викладення основного матеріалу. Як
метод пізнання навколишньої дійсності та людської діяльності моніторинг
використовувався людьми з незапам’ятних часів. На рівень інформаційної
технології він вийшов лише в останній третині ХХ століття, коли суспільство
здобуло певну інфраструктуру. Ускладнення суспільства привело до ускладнення
процедури спостереження [1, с.331].
Розвиток ринку в країні та
взаємовідносини між ринковими партнерами суттєво впливає на економічний
розвиток, забезпечення різноманітними товарами і послугами, ступінь задоволення
ринкового попиту та суспільні настрої. Сутність ринку полягає у суспільній
формі організації та функціонуванні економіки, при якому забезпечується
взаємодія виробництва та споживання без посередницьких інститутів, що регулюють
діяльність виробників та споживачів, прямий та зворотній вплив на виробництво
та споживання. Герасименко В. стверджує, що обмін товарів через ринок стає
формою системи економічних відношень ринкової економіки та організацією системи
обміну товарів. Її інститути, процес цього обміну, його суб’єкти , ці товари,
які функціонують у рамках цієї системи - все це набуває ім’я ринок [2, с. 26].
Вся економічна система
представляє собою сукупність різних підсистем у взаємозв’язку та
взаємозалежності.
У ході розвитку економіки новим
видом інфраструктури стає ринкова інфраструктура. Із розвитком ринкового
механізму у економіці країни з являється необхідність створення
спеціалізованого виду діяльності з задоволення потреб окремих ринків,
організованої системи, яка відображає попит і пропозицію. Поява ринку зумовило
створення нових організацій, установ, які забезпечують його функціонування.
Термін «інфраструктура» походить від
лінгвістичного значення латинських слів «infra» -
нижче і «structura» -
побудова, розташування. Незважаючи на широке використання, існують різні
трактування цього поняття. Вперше термін «інфраструктура» був використаний у
економічному аналізі для позначення об’єктів та споруджень, які забезпечують
нормальну діяльність оборонних сил (початок ХХ ст.). Також термін
використовувався у військовій сфері, як комплекс споруд комунікацій, які
забезпечували успішність проведення військових операцій. У будь якому випадку
інфраструктура розглядалась як підпорядковане, обслуговуюче утворення, яке
покликано забезпечувати ефективне ведення військових дій, а у мирний час -
підтримувати обороноздатність держави [3]. У 40-ві роки Хх ст. на Заході під інфраструктурою стали розуміти сукупність
галузей, які обслуговують нормальне
Ринкова інфраструктура - це
сукупність інститутів, які забезпечують матеріально - технічні, фінансові і
трудові умови для відтворювального процесу, розміщення і функціонування
суб’єктів господарювання [4].
Діяльність суспільства має певну
структуру, до складу якої входять торгівельні посередники, банки, біржі,
рекламні компанії, страхові установи, аудиторські центри, лізингові компанії
тощо. Від ступеня узгодженості їх діяльності залежить успіх підприємства у будь
- якій сфері. Сукупність інститутів, які виконують певні регулюючі функції,
утворюють інфраструктуру ринкової економіки. Опосередковано ринкова
інфраструктура присутня у всіх процесах обміну товарами та послугами, але
більшість авторів одноголосно не визначають її складових, тому запропоновано
власне бачення ринкової інфраструктури на рис. 1.
Згідно до рис. 1 функціонування
ринкової інфраструктури має двоїстий характер: з одного боку, це сама ринкова
інфраструктура, з іншого боку - системи ринкової інфраструктури, яка бере
участь у функціонуванні та розвитку ринку.
Основними функціями ринкової
інфраструктури є:
1) спрощення
відношень учасників ринку для реалізації їх інтересів;
2) підвищення
оперативності й ефективності роботи ринкових суб’єктів на основі
спеціалізованих окремих суб’єктів економіки та видів діяльності;
3) організаційне
оформлення ринкових відношень;
4) полегшення
форм юридичного та економічного контролю, державного та суспільного регулювання
ділової практики;
5) підготовка
спеціалістів для ефективного функціонування ринку.
Ринкова економіка сприяє постійному
процесу акумуляції тимчасово вільних коштів різних суб’єктів ринку, їхнього
подальшого розподілу, перерозподілу та спрямуванню у вигляді позикового та інвестиційного
капіталу у різні сфери економіки з метою її розвитку. Ці процеси здійснюються
саме на фінансовому ринку, де відбувається рух грошей як капіталу.
Дослідження наукових проблем
формування механізму моніторингу фінансів в ринковій інфраструктурі передбачає
необхідність детального аналізу і оцінки фінансової системи підприємств,
оскільки вона виступає і об'єктом і інформаційним середовищем функціонування
моніторингу.
Концептуальні складові моніторингу
фінансів підприємств функціонують у ринковій інфраструктурі та забезпечують
життєдіяльність та підвищують інвестиційну привабливість підприємства (рис.2)
Рис. 2 Взаємодія процесу моніторингу
фінансів у ринковій інфраструктурі
Як видно з рис. 2 механізм
фінансового моніторингу складається з функцій, принципів та інструментів за
допомогою яких здійснюється процедура моніторингу на підприємстві. Доцільність
проведення оцінки стану підприємства є ключовою в питаннях проведення
моніторингу фінансів підприємств. Ринкова інфраструктура передбачає
безпосередній вплив на результати діяльності суб’єктів моніторингу
фінансів.Відповідно до Закону України «Про страхування» [5], страхові компанії
- це фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, ко-
мандитних товариств або товариств з додаткової відповідальністю, що одержали у
встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Страхові
компанії залучають кошти на стабільній періодичній основі, що дає змогу
вкладати їх на більш довгостроковій основі.
Банк - це юридична особа, що має
виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у
сукупності такі операції залучення у вклад грошових коштів фізичних і юридичних
осіб та розміщення зазначених коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення
зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик,
відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб, згідно з
Законом України «Про банки та банківську діяльність» [6].
Біржа - це об’єднання економічних
суб’єктів, що здійснюють виробничу чи комерційну діяльність, які домовляються
між собою про прийнятні для всіх правила торгівлі [7, с. 334]. Механізм
моніторингу фінансів відіграє важливу роль у ринковій інфраструктурі,
забезпечує кругообіг матеріальних, фінансових, інформаційних та інших ресурсів.
Серед широкої сукупності інституцій ринкової інфраструктури саме біржам
відводиться провідне місце в забезпеченні кругообігу значної частини
економічних ресурсів, зокрема матеріальних та фінансових. Біржі покликані
створити необхідні організаційні, правові, технічні та інші умови для торгівлі
фінансовими активами. Від того, наскільки ефективно працює механізм моніторингу
фінансів інституцій біржового ринку, залежить функціонування інших
взаємопов’язаних ринків товарів та послуг, забезпечення економічних суб’єктів
необхідними ресурсами.
Наступний суб’єкт моніторингу
фінансів - це інвестиційний фонд. Згідно з Законом України «Про інвестиційні
фонди та інвестиційні компанії», інвестиційний фонд - це юридична особа, що
заснована у формі закритого акціонерного товариства та здійснює виключно
діяльність у галузі спільного інвестування [8]. Згідно вимог законодавства
України та загально світової практики, інвестиційні фонди не мають права
гарантувати інвесторам отримання певного рівня дохідності по інвестиціям. Саме
застосування механізму моніторингу фінансів сприяє покращенню
конкурентоспроможності та інвестиційній привабливості інвестиційного фонду.
Інвестор - це особа, що приймає
рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та
інтелектуальних цінностей в об’єкти інвестування [9].
Саме інвестор, що вкладає свої
фінансові ресурси потребує якісного механізму моніторингу фінансів, так як
нецільове використання його коштів може призвести до загального спаду привабливості
та очікуваного доходу від підприємства ринкової інфраструктури.
Суб’єктами моніторингу фінансів є
представники моніторингових функцій у ринковій інфраструктурі. Суб’єкти
моніторингу фінансів зображені на рис. 3.
Рис. 3. Суб ’єкти моніторингу
фінансів ринкової інфраструктури
Отже, інвестиції - є об’єктом
моніторингу фінансів.
Згідно Закону України «Про
інвестиційну діяльність», інвестиція - це «всі види майнових та інтелектуальних
цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності,
в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний
ефект» [9].
Мен Т. та Кольбер Ж., як
представники меркантилізму, розглядали сутність інвестицій як базування на
принципі «джерелом багатства та інвестицій є торговий капітал, який формується
завдяки успішно проведеним зовнішньоторговельним операціям» [11, с. 131].
Фізіократ Кене Ф. зазначав, що
інвестиції - це «сума початкових авансів або капітальних вкладень з метод
одержаних доходів». Сміт А., як представник класичної політичної економії,
вважав, що «обсяги заощаджень повинні дорівнювати інвестиційним запасам,
оскільки накопичення грошових коштів без подальшого їх використання є
винятковим явищем» [12, с. 15]. Трактування категорії Кейнсом
Д.
- це «приріст цінності капітального майна у наслідок виробничої діяльності за
певний період» [13, с. 7]. Нобелевсь- кий лауреат з економіки Шарп У. зазначає:
«У най- ширшому розумінні термін «інвестувати» означає розлучитися з грішми
сьогодні з тим, щоб отримати їх більшу суму у майбутньому» [14].
За напрямом потоку інвестиції Шевчук
В., Рогожин П., Федоренко В.,
Вовчак О. поділяють на внутрішні, зовнішні та закордонні [15; 16; 17]:
1) внутрішні
інвестиції - це вкладання грошових коштів, інвесторами - резидентами, в
об’єкти, які розташовані в межах країни;
2) зовнішні
інвестиції - це вкладання грошових коштів, інвесторами - нерезидентами,
в
об’єкти, які розташовані в межах країни;
3) закордонні
інвестиції - це вкладання грошових коштів, інвесторами - резидентами в об’єкти,
які розташовані за межами країни.
За характером участі у інвестиційній
діяльності виділяються прямі та непрямі (портфельні) інвестиції [15; 16; 17;
18]. Прямі інвестиції - це здійснення вкладів без фінансових посередників. Під даним
видом інвестування мається на увазі, що потенційний інвестор достатньо
обізнаний щодо поточного стану об’єкта та механізму здійснення інвестування. за
визначенням МВФ, прямими інвестиціями вважаються тоді, коли інвестор володіє не
менш ніж 25% статутного капіталу.
Непрямі (портфельні) інвестиції - це
здійснення господарської операції, щодо придбання цінних паперів, деривативів
та інших фінансових активів за кошти через посередників (фондовий ринок).
Непрямі (портфельні) інвестиції не забезпечують контролю за діяльністю
компанії, саме цим обмежують прерогативи інвестора отриманням частки прибутку
(дивідендів). Розмір обсягів придбаних цінних паперів не повинен перевищувати 10%
повного пакету акцій інвестованого об’єкта.
Непрямі інвестиції орієнтовані на
міжнародні інвестиційні фонди, підпорядковуються правилам та процедурам
держави, де вони розташовані.
Щодо форм власності об’єктів
інвестиційної діяльності, то існують відмінності у видах цієї ознаки Федоренко
В., Щукін Б. виділяють приватні, державні, іноземні та спільні інвестиції;
Бланк І. - лише приватні та державні; Стадницький Ю. виділяє три види -
державні, приватні та спільні; Пересада А. також три види - приватні, державні
та колективні [19; 20; 17; 21].
Залежно від обраної інвестиційної
стратегії розрізняють:
1)
активні інвестиції - це забезпечення прибутковості та зросту
конкурентоспроможності підприємства - виробника за рахунок інвестицій, які були
вкладені у розробку нових технологій та модернізацію виробництва;
2)
пасивні інвестиції - це забезпечення поточного стану підприємства без
погіршення, за рахунок інвестицій, які були вкладені у матеріальні активи та
людський капітал.
Дослідження процесу моніторингу
фінансів, виявлення резервів його скорочення та розробка науково -
обґрунтованих рекомендацій щодо його практичного використання базується на
комплексному вивченні цього процесу як єдиної економічної системи з властивою
їй сукупністю ознак складових елементів. Ця важлива методологічна передумова
дає можливість активізувати структуру процесу моніторингу фінансів і створити
економічний механізм його реалізації.
Корпоративне підприємство - це
підприємство, що утворюється двома або більше засновниками за їх спільним
рішенням (договором), діє на основі об’єднання майна та/або підприємницької й
трудової діяльності засновників (учасників), у тому числі через органи, що ними
створюються, участі засновників у розподілі доходів та ризиків підприємства
[22].
Корпоративні підприємства є
найбільшими представниками ринкової інфраструктури, саме вони зацікавлені у
залучені нових інвестицій. Інвестиції є основоположним фактором розвитку
підприємств, окремих галузей і економіки в цілому, оскільки технічний і
технологічний рівень народного господарства є невисокими, а основні фонди
виробництва зношені та застарілі. На території України розташовано могутній
виробниче - технічний комплекс і великі У ресурси сировини, саме за наявності
цих резервів Україна повинна вести ефективну інвестиційну політику. Розвиток
національноїекономіки держави залежить від ефективності реалізації інвестицій.
У умовах інтернаціоналізації та
глобалізації інвестиційна діяльність підтримується та стимулюється за рахунок
залучених іноземних інвестицій, саме від інвестиційної привабливості країни
залежить обсяг вкладених коштів.
Інвестиційна привабливість - це
наявність таких складових, як інвестиційна відкритість, чітка стратегічна
бізнес - політика, корпоративна репутація. Як зазначає Булавін С., віце -
президент інвестиційної компанії SigmaBleyzer, інвестиційна привабливість
значно підвищується, якщо корпоративне керування підприємством у даній області
прозоро та відповідає високим міжнародним стандартам [23]. На думку Сайдаметова
Л. та Аблязова С. інвестиційна привабливість - це сума факторів, що призводять
до більш широкому потоку інвестицій та успішної діяльності корпоративніи
підприємств на довгу перспективу [24, с. 144].
Залучення інвестицій проходить
відкритим шляхом, бо звітність про фінансовий стан цих підприємств є доступною
та публічною. А отже, питання прозорості та недопустимості нецільового
використання грошових коштів для них є пріоритетним питанням.
Основними джерелами інформації про
підприємство є (рис. 4):
зовнішні джерела такі як: заклади
статистики, де викладено інформацію про діяльність підприємства; аналітичні
статті; регулярна звітність компанії; виставки, конференції тощо; реклама;
замовні дослідження (опитування з метою інформування потенційного споживача;
холодні дзвінки); бази даних;
внутрішні джерела такі як: органи
керування (акціонери компанії); державні сайти (державні сайти з усіма
підприємствами та звітністю); інсай- дерська інформація; сайт підприємства, де
викладено всю інформацію стосовно діяльності підприємства та ключові засади
роботи; збори акціонерів.
Також можна виділити прозорість, як
процедуру моніторингу фінансів підприємства. Основними факторами, які впливають
на прозорість це: відкритість управління; стабільність податкової си стеми;
практика розкриття корпоративної культури; стандарти бухгалтерського обліку;
прозорість державної політики з держзакупівель; статистична інформація. Однак,
прозорість має свої позитивні та негативні сторони (рис. 5)
Рис. 5. Характеристика прозорості
На сьогодні частка підприємств, в
яких функціонує механізм моніторингу фінансів досить незначна, крім того
більшість з них мають проблеми відносно ефективності її функціонування. У свою
чергу безрезультатність та без дієвість механізму моніторингу фінансів
пояснюється наявністю помилок, що допускають управлінці на стадії впровадження
або ж під час роботи системи контролінгу на підприємстві.
Саме інвестор є зацікавленою особою
в процедурі моніторингу фінансів, тому є користувачем цієї системи.
Інформаційна складова механізму
моніторингу фінансів підприємств ринкової інфраструктури потребує активнішого
розвитку в частині забезпечення більш повного розкриття інформації про
учасників ринку та про діяльність.
Висновки та пропозиції
Отже, концептуальні засади
моніторингу фінансів сприяють налагодженому процесу здійснення спостереження за
фінансами на підприємствах ринкової інфраструктури. Здійснення процесу
моніторингу фінансів у ринковій інфраструктурі сприяє розвиненню усіх
підприємств та підвищенню інвестиційної привабливості, що має позитивний вплив
на економіку країни та конкурентоспроможності підприємств на
європейськомупросторі. Основними зацікавленими суб’єктами є корпоративні
підприємства та інвестори, як найбільш впливові учасники ринкової
інфраструктури. Для подальшого розкриття та пропонування методичних
рекомендацій щодо удосконалення механізму моніторингу фінансів підприємств у
подальшому планується детальний розгляд досвіду закордонних країн.
Літературні джерела
1. Галіцин
В. К. Концептуальні засади моніторингу / В. К. Галіцин, О.П. Суслов, Н. К.
Самче- нко // БізнесІнформ - №9. - 2013. - с. 330-335
2. Теория
переходной экономики / Под
ред. В.В. Герасименко. Т. 1. М.: ТЕИС, 1997. С.26
3. Ходякова
О. В. Мониторинг как інструмент управления
финансовой устойчивостью производственно - хозяйственных систем. - Сучасні
проблеми фінансово моніторингу: Збірник матеріалів Першої Всеукраїнської
науково - практичної конференції (3 грудня 2008р.) - Х.: ХНЕУ, 2008. - 128 с.
(Укр.мов.; русск. яз.)
4. Ясенецький
В.С. Передумови державного
втручання в роботу ринкової
інфраструктури // Держава та регіони. Серія:Економіка і
підприємництво. - 2012. - №
5(68). - С. 77-81.
5. Про
страхування Верховна Рада України;
Закон від 07.03.1996 № 85/96-ВР
[Електронний ресурс].-Режимдоступу:
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/85/96-
%D0%B2%D1%80
6. Про
банки і банківську діяльність Верховна Рада
України; Закон від 07.12.2000 № 2121- III [Електронний ресурс]. - Режим доступу
: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2121-14
7. Ясенецький
В. С. Особливості функціонування бірж як складової ринкової інфраструктури //
БізнесІнформ - №1. - 2014. - с. 333-337
8. Про
інвестиційні фонди та інвестиційні компанії
Президент України; Указ, Положення від 19.02.1994 № 55/94 [Електронний ресурс].
- Режим доступу : http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/55/94Про
інвестиційну діяльність Верховна Рада України; Закон від 18.09.1991 №
1560-ХІІ [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon0.rada.
gov.ua/laws/show/1560-12
9. Леус
М. М. Теоретико - методологічні основи класифікації інвестицій - Науковий
вісник НЛТУ країни. - 2009. - №19.1. - с. 130-137
10. Єрьоменко
А.А. Мотиваційний механізм міжнародного руху капіталу та інвестиційного процесу
// Проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв'язків і залучення іноземних
інвестицій: регіональний аспект: зб. наук. праць. - Донецьк : ДонНУ, 2007. - С.
1512-1513.
11. Захарін
С.В. Механізм державного регулювання іноземного інвестування : монографія / під
ред. членкор. НАНУ, д-р екон. наук
М.С. Гера- симчук. - К. :
НАН України. Інтекономіки, 2003. - 161 с.
12. Шарп
У., Александер
Г. Инвестиции : пер. с
англ. - М. : ИНФРА-М, 1999. - 1028 с.
13. Пересада
А.А. Управління інвестиційним процесом. - К. : Лібра, 2002. - 472 с.
14. Шевчук
В.Я., Рогожин П.С. Основи інвестиційної діяльності. - К. : Генеза, 1997. - 384
с.
15. Федоренко
В.Г. Іноземне інвестування економіки України : навч. посібник. - К. : МАУП,
2004.
- 272
с.
16. Вовчак
О.Д. Інвестування : навч. посібник.
- Львів
: Вид-во "Новий Світ - 2000". - 2007. - 544 с.
17. Бланк
И.А. Инвестиционный
менеджмент.
- К.
:
МП
"ІТЕМ"
ЛТД,
"ЮНАЙТЕД" Лондон трейд Лимитед",
1995. - 448 с.
18. Пересада
А.А. Інвестування : навч. посібник. - К. : Вид-во Київського НЕУ, 2004. - 250
с.
19. Щукін
Б.М. Інвестування : курс лекцій. - К. : МАУП, 2004. - 216 с.
20. Ісаков
М.Г. Види та організаційні форми підприємств в Україні// Вісник Академії
правових наук України.-2004.- № 4(39).- С. 224-230.
21. Рейтинг
инвестиционной
привлекательности рынков:[Электронный ресурс].- Режим
доступа
http://delo.ua/ ukraine/rejting-investicionnoj- ргМек-109711/
Сейдаметов Л. Д. Корпоративное
управление и инвестиционная привлекательность: современные концептуальные
подходы / Л. Д. Сейдаме- това, С. А. Аблязова // БізнесІнформ
-
№4. - 2011. - с. 142-147