Діяльність Михайла Грушевського в Науковому товаристві ім. Т. Шевченка: історіографічний огляд досліджень українських істориків з діаспори
Діяльність Михайла Грушевського в Науковому товаристві ім. Т. Шевченка: історіографічний огляд досліджень українських істориків з діаспори
Н.І. Романцова
Анотація
У статті розглядаються питання щодо висвітлення українськими істориками з діаспори діяльності М. Грушевського в НТШ. Діаспорні науковці розширили коло питань щодо впливу М. Грушевського у роботі цієї інституції та її перетворення на загальноукраїнську наукову організацію.
Ключові слова: М. Грушевський, НТШ, історіографія, українська діаспора
грушевський науковий товариство національний
Галицький період у житті М. Грушевського був найбільш плідним симбіозом його невтомної наукової й організаційної діяльності. Особливо це виявилося під час його головування в Науковому Товаристві ім. Шевченка (НТШ). Українські історики з діаспори приділили значну увагу дослідженню цього питання. Історіографічний аналіз означеного аспекту дозволяє краще зясувати стан розробки проблеми та внесок історика не тільки в розвиток вказаної інституції, а й щодо перетворення її на загальноукраїнську наукову організацію. Висвітлення цієї теми надає можливість розглянути значне коло літератури, присвяченої цьому питанню, а також виявити історіографічні лакуни стосовно дослідження діяльності видатного вченого в НТШ.
Тема пропонованої статті незначною мірою вже висвітлювалася в наукових працях. Так, Н. Андрусяк в огляді-рецензії на роботу Л. Винара «Михайло Гру- шевський і Наукове Товариство ім. Тараса Шевченка 1892-1930» зауважив, що автором опрацьована значна частина історичних джерел та літератури. Рецензент підкреслив як позитивну рису додаток, в якому залучені записка М. Грушевського від 14 грудня 1897 р. про наукову діяльність НТШ в 1896-1897 рр., і його лист до Є. Чикаленка про Загальні Збори НТШ від серпня 1913 р. У рецензії зазначено, що автор бездоганно розглянув діяльність Михайла Сергійовича під час головування в НТШ з 1897-1913 рр. Тому цю студію, на думку рецензента, «можна лише в дрібницях справити чи доповнити» [1, 121-122]. Стан наукової розробки проблеми проаналізував і Л. Винар в останньому виданні своєї праці, присвяченої діяльності М. Грушевського в НТШ [5, 5-7]. Метою цієї статті є аналіз стану вивчення в українській діаспорній історіографії питань щодо формування НТШ та ролі М. Грушевського в цьому процесі.
Протягом ХХ ст., внаслідок суспільних катаклізмів, що відбувалися в Україні та за кордоном, в еміграції опинилося чимало вітчизняних істориків, які розробляли наукові студії щодо різних аспектів української історії та історіографії. Значний історіографічний інтерес вони виявляли до питань діяльності М. Грушевського. Д. Дорошенко, проаналізувавши галицьку добу його діяльності, зазначив, що він 20 років очолював НТШ і за цей час Товариство стало, на думку автора, «науковою інституцією з високим авторитетом в ученому світі, видало сотні томів наукових праць і матеріалів українською мовою, організувало велику національну бібліотеку й музей, згуртувало наукові кадри «створило українську науку в очах і поняттях культурного світу» [9, 186]. В іншій праці історик охаракте-
ризував НТШ як «огнище наукового життя» і відзначив, що «розквіт Товариства починається з приїздом М. Грушевського». Дмитро Іванович підкреслив обєднавчий аспект його організаційної діяльності, коли навколо Товариства згуртувалися «вчені сили з усіх частин української землі і за матеріальної допомоги меценатів з російської України, розгорнуто таку широку науково-дослідчу та видавничу діяльність, що вже за кілька років НТШ було загально визнано за українську академію наук, але бракувало тільки офіційного титулу» [8, 325].
В енциклопедії українознавства, опублікованій 1949 р., було зазначено, що М. Грушевський, після призначення професором Львівського університету, «став головним організатором наукової роботи України» [7, 904]. Також наголошувалося, що «в науково-організаційних рамках НТШ Грушевський спромігся розвязати основні завдання української історіографії - дати синтезу українського історичного процесу» [10, 402].
Н. Полонська-Василенко, вказувала що після того, як головою НТШ обрали М. Грушевського, Товариство «стало вже не місцевою, краєзнавчою організацією, а всеукраїнським науковим осередком, що охоплював усі галузі науки, і у виданнях Товариства друкували праці українців з цілої України. [14, 382-383]. Дослідниця зазначала, що «Грушевський, виявивши великі організаційні здібності, не тільки обєднав галицьких вчених, а й притягнув багато вчених з Наддніпрянської України» [15, 70]. Так само, як і Д. Дорошенко, Наталя Дмитрівна стверджувала, що на чолі Товариства вчений «широко розгорнув його діяльність і перетворив на фактичну академію наук, хоч і без цього титулу» [13, 23].
Ґрунтовно проаналізував досліджуване питання Л. Винар, який розробляв його протягом тривалого часу і присвятив спеціальні праці, розглянувши діяльність М. Грушевсьюго в НТШ. Опрацювавши значне коло літератури та спираючись на нові джерела, вчений зміг зясувати важливі аспекти щодо науково-організаційної діяльності Михайла Сергійовича в НТШ. Засновник грушевськознавства зазначав, що «розвиток Наукового товариства ім. Шевченка як загальноукраїнської наукової установи до вибуху І-ї Світової війни нероздільно повязаний із науково-організаційною діяльністю Михайла Грушевського» [5, 13]. Він також виділив 4 періоди діяльності вченого в НТШ. Перший тривав у 1892-1894 рр. і був зумовлений співпрацею М. Гру- шевського в Записках НТШ, під час його перебування в Києві, коли він не брав безпосередньої участі в діяльності Товариства. Наступний (1894-1897 рр.) включав час від початку роботи Михайла Сергійовича у Львові до обрання його головою НТШ. Третій період охопив 1897-1913 рр., коли він був головою НТШ і ніс повну відповідальність за багатогранну діяльність Товариства та його розвиток. Упродовж четвертого (1920-1929/ 30 рр.) М. Грушевський співпрацював з Записками НТШ, публікуючи свої праці і перебуваючи в звязку з деякими членами Товариства.
Крім цього, Л. Винар відзначив, що найбільш плідними були другий та третій періоди діяльності М. Гру- шевського в НТШ (1894-1913 рр.). Дослідник підкреслив, що діяльність Михайла Сергійовича цього часу потрібно розглядати у двох площинах: науково-організаційній, адміністративній і редакційно-видавничій [6, 39-40]. Історик наголосив, що М. Грушевський відразу, після приїзду до Львова восени 1894 р., включився в роботу НТШ, став «головним організатором його праці» [5, 19]. З цього часу, на думку вченого з діаспори, «Товариство ім. Шевченка вступило в найбільш продуктивний період свого існування і діяльності» [5,22]. Відзначено, що тоді ж М. Грушевський докладав зусиль для подолання перепон щодо діяльності Товариства. Ці перепони були зумовлені відсутністю його звязку з вищою школою, забороною видань НТШ у Російській імперії, міжпартійною боротьбою в Г али- чині, слабкою матеріальною базою [5, 24]. Характеризуючи його науково-організаційну діяльність у НТШ, Л. Винар зазначив, що він поставив перед собою мету - «створити з НТШ справжню українську академію наук і впровадити українознавство на міжнародний форум наукового життя і тим самим довести повну незалежність українського історичного процесу і української культури» [5, 25].
Оцінюючи діяльність М. Грушевського на посаді голови НТШ, історик з діаспори вказував, що Товариство, зокрема у видавничий діяльності зазначеного періоду досягло «вершин» і не поступалося виданням закордонних академій наук [6, 59]. Загалом, галицький період, за висловом Л. Винара, був «золотою добою» творчості та діяльності М. Грушевського, в якій він повністю виявив свій геніальний науковий талант і надзвичайні організаційні здібності [3, 13]. У цей час складалися стосунки професора М. Грушевського з українським студентством, які, на думку засновника грушевськознавства, були товариськими і щирими. Яскравим прикладом таких відносин, вважав Л. Винар було те, що від НТШ, за сприянням Михайла Сергійовича, була організована допомога для студентів у формі стипендій [3, 15].
В. Верига наголошував, що в час, коли М. Грушевсь- кий був головою НТШ, під його впливом 1899 р. було змінено статут Товариства, а його членство поділено на дійсних членів, які вибирали секції, та звичайних, які не мали вирішального голосу. Автор підтримував думку інших істориків щодо ролі М. Грушевського в перетворенні НТШ на справжню українську академію наук. Хоча дослідник висловив припущення щодо офіційного факту позитивного вирішення цього питання, причиною «був вплив польської адміністрації в Галичині, яка не хотіла конкуренції НТШ з Польською Академією Наук в Кракові» [2, 197]. Натомість С. Плохій зазначає, що М. Грушевський вважав Товариство частиною націєтвор- чої ініціативи, приділяючи головну увагу гуманітарним наукам: історії, мові та літературі - тим ділянкам науки, які безпосередньо стосуються «конструювання та збереження національної ідентичності» [12, 59].
Своєю чергою, П. Магочій дав високу оцінку науково-організаційній діяльності М. Грушевського в НТШ, яку розглядав у контексті розвитку національного руху в Галичині. Канадський вчений відзначив, коли на чолі Товариства став «енергійний історик з Наддніпрянщини», воно «стало неофіційною українською академією наук, що мала постійних членів- вихідців з усіх українських земель, контакти з якими підтримувала через листування» [11, 429, 430].
Таким чином, історіографічний аналіз засвідчив, що науково-організаційна діяльність М. Грушевсько- го в НТШ досліджувалась істориками з української діаспори - Д. Дорошенком, Н. Полонською-Василен- ко, В. Веригою, Л. Винаром та ін. Вчені визначили роль Михайла Сергійовича як голови НТШ у створенні високоавторитетної в науковому світі інституції. Було підкреслено, що, завдяки обєднавчому аспекту організаційної діяльності М. Грушевського, вдалося згуртувати поважних вчених та меценатів обох частин України навколо НТШ. На цьому ґрунті, на думку науковців, була розгорнута активна науково-дослідницька та видавнича діяльність Товариства, очільником якої був великий історик. Ця невтомна праця М.Грушевсь-кого робила НТШ загальновизнаною українською академією за браком офіційно визнаного статусу.
Дослідниками визначена періодизацію науково- організаційної діяльності М. Грушевського в галицький період його життя, проаналізовано реформу статуту НТШ та структуру цього осередку науки. Отже, було не тільки закладено основи вивчення цього аспекту гру- шевськознавства, але й зясовано роль науково-організаційної діяльності вченого в роботі Товариства, яке, завдяки його зусиллям, поступово виходило за рамки регіонального наукового осередку і все більш набувало статусу інституції загальноукраїнського масштабу.
Література
2.Верига В. Нариси з історії України (кінець ХУІІІ - початок ХХ ст.). - Л., 1996.
3.Винар Л. Галицька доба життя Михайла Грушевського (1894-1914) // Український історик. - 1967. - Ч. 1-2.
4.Винар Л. Михайло Грушевський і Наукове Товариство ім. Тараса Шевченка, 1892-1930. - Мюнхен, 1970.
5.Винар Л. Михайло Грушевський і Наукове Товариство ім. Шевченка, 1892-1934. - Нью-Йорк; Дрогобич; Львів, 2006.
6.Винар Л. Наукове Товариство ім. Т. Шевченка і Михайло Грушевський // Український історик. - 1968. - Ч. 1-4.
7.Витанович І. та ін. Наука //Енциклопедія українознавства. Загальна частина [Перевидання в Україні]. - К, 1995.
8.Дорошенко Д.І. Нарис історії України: в 2 т. - Т. 2: Від половини XVII століття. - К., 1991
9.Дорошенко Д.І. Огляд української історіографії. Державна школа: історія, політологія, право. - К., 1996.
10.Дорошенко Д., Оглоблин О. Наукова історіографіяXIX- XX ст. // Енциклопедія українознавства...
11.Магочій П.-Р. Україна: історія її земель та народів. - Ужгород, 2012.
12.Плохій С. Великий переділ. Незвичайна історія Михайла Грушевського. - К., 2011.
13.Полонська-Василенко Н. Історія України: у 2 т. - Т. 1. - К., 1992.
14.Полонська-Василенко Н. Історія України... - Т. 2.
15.Полонська-Василенко Н. Українська історіографія (На правах рукопису). - Мюнхен, 1971.