Князь Дмитро Вишневецький (Байда)
Дмитро Іванович Вишневецький народився 8
листопада 1517 року у містечку Вишневець на Волині. Він був старшим із чотирьох
синів князя Івана Михайловича Вишневецького, дворянина королівського Князівства
Литовського. Іван Михайлович був пропойським і чечерським, черкаським і
канівським старостою, ходив походами на татар, навіть побував разом із своєю
дружиною, матір’ю Дмитра Вишневецького, кілька років у полоні татар. Мати,
волинська князівна Настасія Семенівна Олізар, походила також із знатного роду і
мала родинний зв’язок із родом Острозьких.
В історичних джерелах уперше ім’я Дмитра
Вишневецького зустрічається в 1545 році під час «люстрації» - перепису майна
Волинського воєводства. На той час він володів маєтками в Кременецькому повіті.
Упродовж 1548-1549 років Дмитро Вишневецький кілька разів нападав на
Очаківський замок, що належав турецькому султанові. Військової майстерності
Дмитро навчався у майстерного полководця БернараПретвича. Це був справний воїн,
у військовій справі він досяг такої слави, що татарські матері лякали ним
неслухняних дітей.
В 1551 році Дмитро призначений канівським і
черкаським старостою. У віданні Вишневецького опиняються також вільні козаки,
яких часто залучали на службу. З їх допомогою Дмитро Вишневецький не лише
боронив власні землі, а й став нападати на території, підвладні татарам.
Охоплений успіхами, Дмитро Вишневецький планував здійснити похід проти татар і
просив у короля Польського і князя Литовського Сигізмунда ІІ дозволу на це і
підтримки.
Але Сигізмунд ІІ мав дипломатичні зобов’язання
із кримським ханом Девлет-Гиреєм, тому стримував дії Вишневецького. Тому через
два роки він збирає загін вірних людей і відправляється в степ.
Тоді ж, в 1553 році Вишневецький здійснює
авантюрну поїздку у Стамбул до султана Сулеймана І Пишного. Він залишається у
Стамбулі півроку. Мета поїздки залишається для істориків загадкою, можливо він
хотів заручитися дружбою з самим турецьким султаном. Але по приїзді Дмитро
Вишневецький мириться із польським королем і на одному із дніпровських
островів, на острові Мала Хортиця власними силами будує фортецю. Ця фортеця
стала місцем, де розташувалася перша Січ. Улітку 1556 року було завершено
будівництво замка-фортеці на Хортиці, також укріплено сусідній острів
Томаківку.
Польський король офіційно призначив Дмитра
Вишневецького стражником на Хортиці. Так уперше князь стає козацьким гетьманом
і володіє територією, фактично незалежною від польського короля. Вишневецький
вводить для свого війська власні військові відзнаки: «корогву королівську,
златописану», булаву, печатку «сребную», литаври, палицю, бунчук, організовую
канцелярію. вишневецький байда гетьман
У 1556 році московський цар Іван IVВасильович
Грозний послав своє військо під командуванням Ржевського розвідати про
кримського хана. Попередньо московське військо зупинилося на території
Черкаського староства, яке очолював Вишневецький, і Дмитро Вишневецький прийняв
посланців дружелюбно. До московського походу приєдналося два загони
козаків,підвладних Вишневецькому.
У цей час Вишневецький веде активну переписку з
Іваном Грозним. Він самовільно полишає службу у польського короля і просить
московського царя дозволити перейти під його заступництво: «Єдино честі
йменуватися Росіянином».Також Вишневецький проситьдати грошей на
будівництвокам’яноїфортеці, яка б захищалакордонивідтатарськихнабігів.
Крімцьогобуланеобхіднадопомогабойовимизасобами - гарматами, ядрами, рушницями,
порохом тощо.
Іван IV охоче пішовназустріч планам
Вишневецького, і навесні 1556 р. московський уряд організувавпохідпротиКриму.
До ньогоприєдналисяблизько 300 козаків.
Московсько-козацькевійськопішлопідІслам-Кермен, поблизутеперішньої Каховки, та
Очаків. Похідтривав до початку літа і бувуспішним, цімістабулиздобуті. Відбивши
вогнем з рушниць погоню, вони безпечнодісталисяЧеркас.
Польський король одержує обурені листи від
турецького султана й кримського хана з вимогою приструнити князя Вишневецького.
Сигизмунд II виправдовувався перед ханом Девлет-Гіреєм за той похідтим,
щоцебуланібито справа московськихкозаків, а Вишневецький тут ні до чого. Він намагається
відкликати Вишневецького з Хортиці, але гетьман не їде на жодне побачення з
королем.
Але восени того ж 1556 року
козакиВишневецькогознову напали на Іслам-Кермен, уже власними силами. Замок
бувздобутий, гармати з ньогобулиперевезені до Хортицькоїфортеці.
Девлет-Гірейспочаткуспробувавдомовитись з Дмитром, запрошуючийого до себе на
службу. Згодивін не дочекався і, як тільки «став Дніпро» (у січні 1557 р.),
зібрав всю орду і зробивспробузахопити Дмитрову фортецю. Облога тривала 24 дні,
післячоготатари з великими втратамивідступили.
Тим часом, улітку 1557 р, Девлет-Гірейзібрався з
новими силами у похід на дніпровський замок. Цього разу з ним
ішлитурецькевійсько на човнах і молдавськапоміч. Фортецю на островібуло взято у
повну блокаду, і післятривалої облоги Вишневецькийзмушенийбувїїзалишити через
нестачупровіанту. Козаки невеликими групами прокрались крізьтурецько-татарські
заслони і подалисявгоруДніпром до Черкас. Покинута фортецябулазруйнована.
Дмитро Вишневецький переконався, що польський
король прагне примирення з ханом, і тоді він пише Івану Грозному лист про
готовність знову йти «на хана», скорити для московської корони південні
дніпровські землі. Московський цар повелів повернути Сигізмунду ІІ Черкаси і
Канів і викликав його у Москву. Тому у вересні 1557 року князь
ДмитроВишневнцькийзалишаєЧеркаси і переходить на службу до царя Івана ІV.
Дмитро Вишневецький отримує в маєток від московського царя місто Белев із
багатьма заможними волостями і стає «служивим князем».
Вже навесні 1558 року відбувсяспільнийкозацько-московськийпохідпід
Перекоп. Протягом трьох років, з 1558 по 1561, Вишневецький на чолі
багатотисячного московського війська громить татар, робить похід на Азов, Керч,
Перекоп, Кафу, засновує укріплення на верхів’ї Дону.
Але в кінці 1561 - на початку 1562
року московський цар змінює політичний курс. Тепер він більше уваги приділяє
утриманню завойованих земель Казанського і Астраханського князівств. З 1558
року розгортається Лівонська війна, у якій противниками Московського царства
виступають скандинавські держави: Лівонська конфедерація
<https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%96%D0%B2%D0%BE%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%84%D0%B5%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F>,
Велике князівство Литовське <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B5%D0%BB%D0%B8%D0%BA%D0%B5_%D0%BA%D0%BD%D1%8F%D0%B7%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE_%D0%9B%D0%B8%D1%82%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B5>
(з 1569 <https://uk.wikipedia.org/wiki/1569> року - Річ Посполита
<https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D1%96%D1%87_%D0%9F%D0%BE%D1%81%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D1%82%D0%B0>),
союзна держава Данія та Норвегі
<https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B0%D0%BD%D1%96%D1%8F-%D0%9D%D0%BE%D1%80%D0%B2%D0%B5%D0%B3%D1%96%D1%8F>я,
а також Шведське королівство
<https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A8%D0%B2%D0%B5%D1%86%D1%96%D1%8F>.Це
забирає значні військові сили у Московського царства. Тому Іван Грозний
відмовився підтримувати Вишневецького в новому поході, який планував
Вишневецький, і не дав під його командування загони помісного війська і
стрільців.
Розчарувавшись у московському царі,
князь розриває з ним стосунки і повертається у 1562 році на службу до
польського короля Сигізмунда ІІ.В 1562 році Вишневецький відвідує Краків,
Люблін - там його вітають як героя.Польський король теж прийнявйогоприязно і
пробачивйомуйогопровину. Вінповернув Вишневецькому всі його звання й землі.
Невдовзі Дмитро занедужав, і король, жаліючи князя, надіслав йому своїх
лікарів. Ті поставили хворого на ноги.
У грудні 1562 року під час аудієнції
у польського короля на Сеймі в Кракові князь познайомився з Альбрехтом Ласким,
якиймріяв про приєднання до ПольщіМолдавії. Обидвадіячі думали про одне й те
саме: Ласькийхотів з допомогоюкозаківзахопитиМолдавію і стати там господарем.
Того ж хотів і Вишневецький.Вишневецькийбув найкращим претендентом на
молдавськийстіл, тому що він був родичем династіїМулатів, яка в середині XVI
ст. правила Молдавією, а також онуком Стефана Великого і двоюрідним братом
одного з недавніхвоєвод - Петра Рареша. За його кандидатуру висловилася також
частина молдавських бояр. Отже, цілкомімовірно, що князь прагнув стати
господарем Молдавії.
Отже, 1563 року Вишневецькийочолив
4-тисячне військо і рушив на Молдавію. У таборі над Дністром він чекав на
підтримку свого союзника Лаского. В цей час до його
таборуприбуладелегаціямолдавських бояр, якістверджували, що в
Сучавіз’явивсяновий претендент на молдавську корону - Стефан Томша, який і
піднявповстанняпротиМолдавського господараДеспота, і що Вишневецькому треба
негайнойти на Сучаву.Томшаначебтопообіцяв, що він лишетимчасовозахопивСучаву і
очоливмолдавськевійсько, щоб скинути Деспота, а після того, як Деспота скинуть,
то він, Томша, поступиться молдавським столом Вишневецькому. Бояри просили, щоб
князь приїхавшвидко і не брав із собою війська, що вони самійомувійськодадуть.
Вишневецькийповірив і рушив у похід
на Сучаву. Дорогою Лаский і Вишневецький посварилися, Лаский повернувся в
Польщу, а Вишневецький із загоном у 500 чоловік продовжив похід на Сучаву.
Підійшовши до міста, Вишневецький
запропонувавДеспотовіздатися. Той не погодився. А тим часом Томшапідготував
князю засідку біля ріки Серет, віноточив козацькийзагін, якомуобіцявпідтримку.
Кілька годин князь Вишневецький утримував атаки ворога, частині козаків удалося
вирватися з оточення. Але Вишневецького знайшов у копиці сіна молдавський
селянин і виказав його Молдавському господареві, а Деспот видав Вишневецького
султанові Сулейману І.
Героїчна загибель Вишневецького
потрясла козаків і за гарячими слідами події стала народною легендою. Народ
зберіг у своїй пам’яті величний образ князя і оспівав його трагічну загибель у
пісні про козака-Байду. Образ Байди, «козака-відчайдуха», грози татар і турок,
ототожнюється в народній свідомості із князем Дмитром Івановичем Вишневецьким.
Народна дума про славного козацького проводиря байду відносить нас до епохи
більш ніж 400-літньої давнини, до самих джерел українського козацтва. Дмитро
Вишневецький займає видатне місце в нашій історії, з його іменем пов’язують
заснування першої Запорозької Січі. Байда відіграв помітну роль у становленні
раннього козацтва й, по суті, був першим гетьманом України.
ДМИТРО ІВАНОВИЧ ВИШНЕВЕЦЬКИЙ
(БАЙДА)
Сулейман І Пишний Турецький султан
|
Іван IV Васильович Грозний
Московський цар
|
Сигізмунд ІІ князь Литовський
король Польський
|
Козацькі клейноди
|
Монета, поштова марка, із
зображенням Д.Вишневецького, пам’ятник Д.Вишневецькому на Хортиці, портрет
Д.Вишневецького, родинний герб Вишневецьких
|
Дмитро Іванович Вишневецький
|
Замок-фортеця на острові Мала
Хортиця
|
ПІСНЯ ПРО БАЙДУ
В Цареграді на риночку
Та п'є Байда мед-горілочку;
Ой п'є Байда та не день, не два,
Не одну нічку та й не годиночку;
Ой п'є Байда та й кивається,
Та на свогоджуру поглядається:
«Ой джуро ж міймолодесенький,
Та чибудешменівірнесенький?»
Байду к собіпідмовляє:
«Ой ти, Байдо, та славнесенький!
Будь менілицар та вірнесенький,
Візьми в мене царівночку,
Будеш паном на всю Вкраїночку!»
Скоро Байда теє зачуває,
Турецькому пану так одмовляє:
«Твоя, царю, віра проклятая,
Твоя царівночка поганая!»
Ой крикнув цар на свої гайдуки :
«Візьміть Байду добре в руки,
Візьміть Байду, ізв'яжіте,
На гак ребром зачепіте!»
Ой висить Байда та й не день, не два,
Не одну нічку та й не годиночку.
Ой висить Байда та й гадає,
Та на свогоджуруспоглядає,
Та на свогоджуру молодого
І на свого коня вороного:
«Ой джуро ж міймолодесенький,
Подай менітугий лучок
І стрілочокцілий пучок!
Ой бачу я три голубочки -
Хочу я убити для його дочки.
Де я мірю - там я вцілю,
Де я важу - там я вражу!»
Ой як стрілив - царя вцілив,
А царицю - в потилицю,
Йогодоньку - в головоньку.
«Отожтобі, царю,
За Байдину кару!
Було тобі знати, як Байду карати,
Треба було Байді голову ізтяти,
Його тіло поховати,
Вороним конем їздити,
Хлопця собі зголубити!
Тобі, царю, у сирій землі гнити,
Мені, Байді молодому, мед-горілочку пити!»