Нові біблійні запозичення у 'Повісті временних літ': книги пророків
Нові біблійні запозичення у "Повісті временних літ": книги пророків
Тетяна Вілкул
Завдяки Августу-Людвігу Шльоцеру з початку ХІХ ст. отримала розвиток тема впливу Біблії на Повість временних літ. У наш час знахідки у цій області можливі шляхом залучення давньословянських перекладів біблійних книг. Цікавий матеріал знаходимо у Книзі 16 пророків, де обстеження рукописів виявило низку нових мікроцитат та алюзій. Урахування цих біблійно-літописних паралелей суттєво змінює смисл кількох епізодів Початкового літопису.
Ключові слова: Повість временних літ, Київська Русь, рецепція Біблії, середньовічні літописи та хроніки, текстологія, Книга 16 пророків.
Повісті временних літ (ПВЛ) пощастило у тому плані, що цитуванню Святого Письма у цій памятці приділяється велика увага. Традицію відзначати біблійні джерела літопису було закладено працею Августа - Людвіга Шльоцера 1802-1809 рр. Свого часу при заснуванні серії "Полное собрание русских летописей" (ПСРЛ, 1841 р.) вона не була підтримана, й відповідно для Новгородського І, Лаврентіївського, Київського та Галицько - Волинського зводів бракує скільки-небудь повних переліків ужитих у них біблійних запозичень. Але для ПВЛ, на відміну від інших давньоруських літописів, існують коментовані видання та спеціальні дослідження з цієї тематики. Щодо зясування впливу Біблії на Початковий літопис багато було зроблено науковцями вже в імперський дореволюційний період, що підсумовано у виданні ПВЛ Олексія О. Шахматова 1916 р. З 80-х рр. ХХ ст. і по сьогодні бачимо новий сплеск зацікавленості біблійним моделюванням твору, хоча у деяких працях законсервований стан досліджень майже сторічної давнини. Після фундаментальних розшуків І.М. Данилевського відчувається певна вичерпаність матеріалу. Нові знахідки можливі тому, що продовжуються публікації слов янських перекладів Біблії й уточнюються розповсюджені у слов янських землях версії текстів.
Цікавий, але складний матеріал знаходимо у книгах пророків. Там, де маємо справу з точними цитатами з Ісаї, Єремії, Малахії та подібними, деінде навіть вдається визначити текстуальні зближення з певними версіями давньословянських біблійних перекладів - тлумачною версією пророків, службовою (паримійною) , запозиченнями через посередництво Хроніки Георгія Амартола чи "Слова про закон і благодать" митрополита Іларіона.
У цій статті йтиметься переважно про нові біблійні паралелі. Відповідно, ми зупинятимося на мікроцитатах. Таке позначення коротких запозичень із Біблії використовується у праці І.М. Данилевського. Здається доцільним вживати його як термін, адже аналіз мікроцитат дещо відрізняється від роботи з точними просторими біблійними цитатами.
Нові паралелі незрідка обіймають не ті ділянки тексту, які насичені книжними цитатами і відповідною топікою, а "світський" наратив. Дуже добре різницю між "книжними" та "світськими" ділянками демонструє видання ПВЛ О.О. Шахматова 1916 р., де запозичення з біблійних книг відзначено на берегах. Певні фрагменти рясніють покликами, тоді як інша (і то доволі велика) частина тексту не має жодної примітки. У студіях зі словянської книжності досягнуте розуміння того, що дослідження біблійного моделювання наближує нас до коректного прочитання давніх текстів, добре розроблені поняття біблійного канону та етикету. Вчені наполегливо шукали взірці зі Святого Письма у Початковому літописі, тому в низці випадків запропоновані тут рішення є конкурентними до уже висловлених в науковій літературі. Нові біблійні паралелі краще і простіше сполучаються з контекстом літописних статей і не потребують багатоповерхових реконструкцій чи перебудови цілого змісту ПВЛ. Утім, виявлення ще одного взірця не обов язково заперечує попередні, оскільки основою середньовічної літератури є повторення сюжетів, цитат та характерних зворотів.
Треба обумовити, що головною метою цієї статті є надати новий текстуальний матеріал. Робота оформлена як серія невеличких розвідок до окремих сюжетів. При аналізі серії слабко повязаних змістовно фрагментів для спрощення викладу доцільно розглядати матеріал послідовно, так, як його подано в літописі. Забігаючи вперед, слід зазначити, що основною версією пророків є тлумачна, іноді використовується також службова (паримійна).
Отже, почнемо з початку. Звернімося до назви ПВЛ. У знаменитому зачині Початкового літопису "Се повісти времяньных лі, откуду есть пошла Руская земля. " вжитий незвичний вираз "временьныхъ літь". Зазначали, що "временьные" трапляються в одному з основних хронографічних джерел ПВЛ - Хроніці Георгія Амартола. Втім, точного відповідника ПВЛ немає, слово зявляється лише у сполученні зі словом "книгы" та "царства".О. О. Гіпіус та Горас Лант синхронно запропонували вважати біблійним джерелом нашого літописця 7-й вірш 1-ї глави Діянь Апостолів, де зустрічаємо "временъ и літь". Відзначалося, що саме цей вірш увійшов у читання на Великодень, і вже в одному з рукописів ХТТ ст. при копіюванні ДА.1: 7 виникло різночитання "временьныхъ літь". Слід однак, нагадати, що в Діяннях стикаємося, якщо дозволено так висловитися, з історичним агностицизмом.
Апостоли запитують Тісуса, чи в цей рік буде "устроено" (Останнє) царство й виповняться пророцтва, і він їм відповідає, що вони не зможуть зрозуміти відміряних Богом-отцем "временъ и літь". Тим часом паралель підшукується до назви літопису - твору, який зосереджений саме на зображенні й розумінні історичних подій, їх послідовності й часу. Діяння Апостолів при цьому не є безальтернативним джерелом. "Времена и літа" трапилися у четієму перекладі прор. Данила у більш звичному для істориків контексті. Порівняємо всі три фрагменти: Дан.2: 20-21, ПВЛ та ДА 1: 6-7.
Треба гадати, для наших давніх колег визначення прор. Данила краще пасувало до історії в її тодішньому розумінні, коли на Господа покладалося "преміна" малих та великих періодів часу, поставлення й усунення царів, надання мудрості чи, якщо йшлося про негативних персонажів, безумства. При цьому, укладач ПВЛ добре знав й неодноразово застосовував текст Данила. Вже у виданні О.О. Шахматова 1916 р. відзначено запозичення з Дан.4: 29 під 1015 р. (139Л) та Дан.10: 1-21 під 1111 р. (271-273І). Треба сказати, що як цитата з Діянь Апостолів 1: 7, так і Данила 2: 21 є перекладом одного й того самого виразу: каїроис; каї xpovo'oc;. На автора Початкового літопису могло справити враження і якесь із "сказань" у Книзі пророків із тлумаченнями часових позначень. Наприклад, таке як у "сказании" на прор. Єзекіїля 26: 21 "обычаи бо есть книжныи. и мало днии вЪкомъ нарещи. и літо все временемъ". Як відомо, у ПВЛ із Книги 16 пророків були застосовані не лише власне тексти пророків, а й тлумачення на них (зокрема, на Іс.1: 6 та Дан.10: 1-21), і їх імовірний вплив потрібно враховувати.
Крім усього іншого, є ще одна ниточка, що повязує зазначений фрагмент Данила 2: 20-21 та Початковий літопис. Це згадки "мудрости" та "смышления", що перекидають місток до наступного пасажу про "мудрих та смислених" полян. У Введенні ПВЛ прочитуємо: "бяху мужи мудри и смыслени нарицахуся поляне. от нихже [суть] поляне. в Киеві и до сего дне" (9.19-21 Л). Аналізуючи текст, доведеться дещо відступити від освітлення виключно книг пророків. Мені вже доводилося писати про цей вислів, тому коротко підсумуємо висловлені раніше спостереження. "Смыслени" у поєднанні з іншим епітетом зустрічається ще в оповіді про княгиню Ольгу ("добра та смыслена", 955 р., 60Л), достойних варягів у війську Володимира ("храбри, добри и смыслени", 980 р., 79Л), князя Володимира ("мудръ и смысленъ", 986 р., 84Л) та його послів ("добрых и смысленых", 987 р., 107Л). Фактично, йдеться про лейтмотив Початкового літопису. І.М. Дани - левський як джерело вказав Втор.1: 6-15; О.О. Гіпіус назвав ще Бут.41: 33 та 41: 39. Мені вдалося розширити список за рахунок Втор.4: 6, 3 Цар.2: 46а, 3 Цар.3: 12, 4 Цар.5: 12. Як бачимо, подібні вислови про мудрість та "смышление", мудрих та смислених трапляються й у Книзі пророків. Крім уже наведеного Дан.2: 20-21, див. ще Дан.5: 12 "моудрость и смыслъ обрітеся въ немь", Ос.14: 10 "Къто мудръ и снабдіи се съмысленъ", та ін.
Далі пригадаємо сюжет про хозарську данину полян у Введенні ПВЛ: хозари запросили в полян данину, і ті сплатили їм мечами. Таку своєрідну платню хозарські старці витлумачили як недобре знамення - адже здобуто її було нагостреною з одного краю шаблею, а отримано "обоюдоострымъ" мечем, що мусило означати, що поляни-кияни володітимуть врешті-решт хозарами. Наприкінці оповіді бачимо високу оцінку промови хозарських старців, які нібито промовляли з Божого повеління. Паралель відшукується не власне у біблійному тексті, а у "сказанії" на прор. Єзекіїля. Йдеться про тлумачення на захоплення у полон Навуходоносором міста Тира.
Це "сказаніє" не відзначали, хоча подібність біблійного й літописного текстів тут доволі прикметна. Припускали, що певним текстуальним книжним маркером у цьому фрагменті ПВЛ мусить бути слово "събысться". Таке припущення не видається виправданим. Поодиноке слово мало коли може бути маркером, крім випадків виняткової рідкісності, тоді як "събытися" широкоуживане, в тому числі нерідкісне у тлумачних пророцтвах. Цікавіше, можливо, те, що в того ж таки Єзекіїля згадується "сабля" (пор. Єз.21: 8 "се глеть аданаи гь. се азъ на тя измыкноу саблю свою. ис капи ея. и потреблю ис тебе. неправдива и безаконника") . Слід підкреслити, у наведеному вище "сказанії" на Єз.29: 18 маємо вже невеличку цитату, хоча й не йдеться про унікальне висловлювання.
Наступну паралель можна провести в одній із перших датованих статей ПВЛ 862 р. Словяни вигнали варягів "за море" і припинили сплачувати данину. Полишені самі на себе, вони повели себе настільки нерозумно, що знову довелося запрошувати заморських володарів.
Один із елементів оповіді відшукується у тлумаченні на оповідь Єзекіїля про розділення ізраїльських племен за Ровоама та обєднання їх після повернення з полону.
Мені не зустрілося аналогічних виразів у інших текстах. Це, звичайно, не виключає можливості знайти їх у майбутньому, але як видається, паралель варто враховувати.
Інший відомий вислів ПВЛ - пророцтво апостола Андрія про Київ, що стане матірю "градомъ рускимъ" (23.23Л). Є.Г. Водолазкін атрибутував його до Хроніки Георгія Амартола. У Хроніці оповідається, як іудеї збираються на святкування Пасхи до Єрусалиму: "митрополью рекъше мтри градомъ". При цьому "рекъше мтри градомъ" - глоса у тексті Амартола, грецького відповідника їй немає. Що підштовхнуло перекладача чи когось із перших переписувачів до створення такої глоси - невідомо. Натомість І.М. Данилевський цей же вираз визначив як запозичення з Житія Василія Нового, де двічі згадано "мти градомъ Сионъ Иерусалимъ". Не виключено, однак, що автор ПВЛ орієнтувався на службовий текст прор. Ісаї 1: 26 "мати градомъ в-рныи Сіонь", де відсутня контамінація "Сион Єрусалим".
Читання з Житія Василія Нового - очевидно, похідне від прор. Ісаї, бо в ньому згадано і Сион, і Єрусалим. Житіє, Хроніка Амартола та Паримійник були добре знаними автору Початкового літопису, у ПВЛ знайдені численні цитати з усіх трьох творів. Середньовічного книжника менш за все турбувало визначення "першопочаткового" вигляду улюблених текстів, відтак, не виключені множинні впливи. Повторення вислову не могло стати на заваді наративного моделювання літопису, навпаки - повторюваність у давні часи була одним із показників авторитетності взірцевого тексту.
В Ісаї та у 4 Царств пророцтво стосується Єрусалиму. Щоправда, Господь устами пророків завіряє, що Місто не стосуватимуться дії ворога: в нього не стрілять стрілами, не покладуть щита, не огородять "оплотом" чи "ограждением", аби жителі в облозі не змогли робити вилазки. Однак в обох випадках йдеться саме про ворожі дії, й відповідно, у разі їх успіху - про демонстрацію перемоги. Як видається, такий взірець простіше вкладається у контекст літописного повідомлення. Втім, не виключено, що визначене І.М. Данилевським пророцтво Єзекіїля також відіграло свою роль. Давньословянське читання з пророка текстуально ближче до ПВЛ. В літописі бачимо "повіси щит въ" й у Єзекіїля прочитується "щиты повісиша въ", тоді як у Ісаї та 4 Царств вжито "възложить" або "положити щита". Проте що стосується змісту, в Єзекіїля йдеться про тих воїнів-найманців з різних племен, що служили у війську Тира: "біша въ силі твоеи, мужи доблии твои.". Крім того, у тлумаченнях на 27-28 глави "князь турськыи" практично ототожнений з дияволом . У давньоруських літописах трапляються певні проекції, що можуть здивувати сучасного читача. Але ототожнення Русі та її першого князя, котрий поєднав північні та південні землі, з дияволом, мабуть все ж таки не надто пасуватиме до ПВЛ. Загалом, якщо діяв механізм усного пригадування, можна припускати злиття двох-трьох біблійних текстів в один. У даному разі - контамінацію текста Єзекіїля та Ісаї (або 4 Царств). До речі, для автора ПВЛ саме такий метод опрацювання різних версій біблійних книг був типовим.
Під 945 р. літописець вкладає в уста посольства деревлян до княгині Ольги цитату з Єзекіїля. Це дещо перероблений пасаж з Єз.22: 27, доповнений Єз.34: 13,15,16. В останньому використане слово "распасу" - влаштую добробут, букв. пастиму на (доброму) пасовищі.
Наскільки мені відомо, досі пряму мову деревлян сприймали дещо буквально. Навіть якщо припускалася інтервенція літописця, котрий з початку ХІІ ст. відновлював сцени середини Х ст., йшлося саме про авторське втручання. Літературних джерел не підшукували, тим часом біблійна паралель тут точна. Деякі уточнення, що іще зближують ПВЛ та пророцтва, знаходимо у відповідних тлумаченнях до тексту Єзекіїля. Наприклад, "сказание" на Єз.22: 27 розяснює, що йдеться про грабунки князів: "Възвития діля своего князи сьділоваахоу. неправедныя разбоя" . А у коментарях до гл.34 пояснюється, що означає "пасти", хто такі "пастирі" та "вівці" у світському значенні, поза стандартною символікою Біблії, де "пасе" народ Ізраїля власне Господь. Див., напр., "сказаніє" до Єз.34: 3 "Пастоухы наричеть цря и жерца и старійшини. Печетеся овцами".
Далі ступаємо на щедро взораний літописцями й літописознавцями грунт опису паганства Русі та перипетій охрещення. Тому вкажемо тільки, що вченими пропонувалися найрізноманітніші тлумачення до хрестоматійних пасажів про язичницьких давньоруських богів та ін., однак певні зближення з книгами пророків проминули повз увагу.
Під 983 р. варяг-християнин, сина якого кияни призначили на заклання "бісомь", промовляє до городян: "не суть бо бози, но древо.".І.М. Данилевський вказав, що джерелом послугувало Второрозаконня 4: 28: "и послоужите. ділоу роукь члчьскь. древоу.". Додаткові й доволі близькі відповідники відшукуються також у 6-й главі пророцтв Варуха, які у давньослов янських збірниках найчастіше вважалися продовженням пророцтв Єремії. Уся 6-а глава - звернення до переселенців у Вавілоні із закликом не боятися чужих богів, бо вони "не соуть бози". Цей вираз вкупі з різноманітними конкретними доводами повторений кілька разів, найближчі до ПВЛ у Варух 6: 49-50. Пор. три тексти - пророцтво Варуха, ПВЛ та відповідний фрагмент Второзаконня.
Див. також Вар.6: 7 про те, що ці несправжні боги "не могоуть глати" (ПВЛ "ни молвять") ; Вар.6: 10 не зможуть позбавитися від хвороб дерева - "рожа и изідения"; Вар.6: 57 "сами себі не помогоуть" від розбійників та раті, Вар.6: 25 не пересуваються, та ін. Отже, ще одним джерелом промови варяга 983 р. був переказ 6-ї глави пророцтв Варуха.
біблія повість літопис пророк
Нижче у ПВЛ під 986 р. вміщено Промову Філософа, яка, мабуть, найприскіпливіше вивчена з точки зору використання біблійних цитат. Проте і тут можливі доповнення. Зокрема, "внутрішня мова" Сатанаїла на початку Промови Філософа списана зі скороченнями з аналогічних "речей" колишнього ангела на імя "деньниця" в прор. Ісаї. Пор.:
Цей фрагмент цікавий тим, що йдеться про текст позірно "некано - нічний", тоді як насправді це запозичення з одного із найпопулярніших пророків.
Під 988 р. в описі узяття Корсуня Володимиром Святославичем нагромаджено кілька деталей, в тому числі "сипання персті" воїнами князя. У книзі пророків це знак успішної (для ворога, а не захисників) облоги. Пор., напр., у Аввакума.
Див. у тому ж значенні ще Єзекіїль 21: 27 "яко поставити острогъ пред враты его. и насыпати прьсти.," Цікаво і те, що у ПВЛ вжито у сусідніх рядках два позначення "приспа" та "прьсть", і саме останнє характерне для тлумачного перекладу Книги пророків. Щоправда, дія звичайна для облоги, і поки що невідомо, наскільки часто зустрічаються подібні описи у словянській книжності. Якщо вони рідкісні (видається, це так), паралель варто враховувати.
Далі під тим же роком оповідається, як окрилений перемогою над корсунянами Володимир посилає посольство у Царгород. Погроза князя імператорам зруйнувати столицю Візантії схожа на переказ зі скороченням з Ісаї. Пор.
Маємо аналогічні погрози у словах іншіх пророків, але вони дещо віддаленіші. Пор. сказаніє на Єзекіїля 16: 55 "глеть бо. яко же поставихъ Содомоу поустоу. якже бі прежде. такожде и тобі сътворю".
Наступний цікавий для зіставлення літопису з текстами пророків фрагмент трапився вже у записах за ХІ ст. Під 1015 р. князь Гліб отримує звістку про загибель брата Бориса. У промові св. Гліба зустрічається вираз, схожий на промови до Бога прор. Іони (4: 3, 4: 9).
Важко сказати, наскільки розповсюдженими були подібні прохання, однак зближення, як видається, доволі цікаве.
Ще одна, хоча сумнівніша, деталь зустрічається дещо вище в описі одного з улюблених слуг князя Бориса під тим же 1015 р. Йдеться про "золоту гривню" на шиї отрока Георгія. Згадки "гривень", як правило, зараховують до давньоруських реалій. Для гривні "отрока" Георгія намагалися підшукати і скандинавські паралелі. Втім, шийні "гривні" присутні у старозавітних книгах, починаючи з Буття. В тому числі "гривна злата на шиї" згадується у добре знаній сучасному читачеві оповіді про руку, що магічним чином вивела на стіні письмена під час пирування царя Валтасара. Після витлумачення цього знамення пророком Даниїлом цар нагородив його парадною одежею та "гривнею".
Золоту гривню на шиї див. також дещо нижче у Даниїл 5: 16, та в Єзе - кіїля 16: 11 "И оутворих тя оутварию. и възложи оброучи на роуці твои. и гривноу на выю твою". Варто відзначити також біблійні тексти поза Книгою 16 пророків. У Бутті 41: 42 фараон знову ж таки нагородив премудрого Йосифа перстнем та золотою гривнею:". възложи и гривну злату на выю его". У Притчах 1: 9 прочитується: "гривноу златоу о своеи выи" .
Певні військові сцени також могли зазнати впливу пророцьких книг. Це можна припускати, зокрема, тоді, коли йдеться про неординарні деталі: "молонью", зблиски зброї та ін. Пор. опис Лиственської битви 1024 р. двох братів, Ярослава Мудрого та Мстислава Чернігівського, та грізної битви Господа у прор. Аввакума.
Див. також взивання до меча прор. Єзекіїля 21: 14-15 "рци мечеви. мечю острися. яко да боудеши въ блещание. сіци похоули. отрини все древо" та Єз.21: 20-21 "Блазі остръ быс на січение. бла8і на блескание. проходи. яко мльни. острися. одесно и оліво". Військові сцени численні, чому їх завжди важко аналізувати, але аналоги з пророцьких книг варті на увагу.
Ще одна біблійно-літописна паралель зустрічається у статті 1068 р., у якій описується бій з кочовиками-половцями, поразка та "мятеж" киян і вигнання з Київської землі князя Ізяслава Ярославича. Вимога киян до князя Ізяслава надати "оружье и кони" після поразки у битві здавна викликає певне здивування дослідників. Саме невиконання цього прохання з контексту нібито і викликало "мятеж". Причому йшлося про провокацію - звідки розгромлений князь мусив дістати зброю та коней? Схоже, літописець за пригадуванням увів застереження прор. Ісаї: йшлося про те, що Іудея та її жителі не мусять сподіватися на допомогу кіньми та зброєю із Єгипту, а підкоритися Господу.
Ще одна вставка з пророцтв потрапила в опис інших нещасть 1093 р. Після "ділової" частини з оповіддю про невдачі Святополка та Володимира Мономаха у битвах з половцями й безчинства кочовиків іде авторська мова, витримана у тоні високого регістру. Певні вислови нагадують попередження Господа у прор. Єремії.
Далі виклад невимушено перетікає у серію біблійних цитат із Книги Левіт та ін. Розмірковування літописця з приводу Божого покарання, як бачимо, також насичені біблійними алюзіями.
Загалом все ж таки ближче до кінця літопису паралелей до Біблії менше. У записах ХІ ст. їх виразно менше, ніж у Введенні та описі князювання перших руських князів. Переважна більшість наведених вище знахідок належить не до точних цитат, а до мікроцитат та парафраз. Вчені наполегливо шукають критерії, які б дозволяли точніше визначати біблійні алюзії, проте стовідсоткової гарантії у разі, якщо йдеться не про обємну точну цитату, а про мікроцитату чи сюжетну паралель, немає. Сподіваємося, серія визначенних запозичень із текстів книг пророків у подальших дослідженнях буде прийнятою, хоча окремі уточнення, звичайно, можливі.
Якщо обємні точні цитати з Біблії зосереджені у ПВЛ майже виключно у "книжних" пасажах, то мікроцитати та алюзії, як показує вже ця вибірка із книг пророків, розподілені рівномірніше. Цілком нормальною є ситуація, коли вони трапляються у "суто світських" епізодах. Зрозуміло, віднайдені біблійні паралелі змінюють розуміння інтенцій і смислу повідомлень Початкового літопису, часом доволі кардинально. Скажімо, якщо промови деревлянських послів до княгині Ольги під 945 р. модельовані за текстом прор. Єзекіїля, то будувати на цій фразі ПВЛ висновки щодо "соціально-політичного устрою" деревлянського "союзу племен", керованого ніби-то кількома чи кількома десятками "князів", небезпечно. У давньословянських біблійних перекладах навколо "царя" змальовано численних "князів", і ми не в змозі точно визначити, яку реальність уявляв собі літописець початку ХІІ ст. під згадками "князів" племені чи землі у множині, не те що реконструювати реалії середини Х ст. Таким чином, виявлена біблійна паралель стає на заваді прямолінійним історичним інтерпретаціям. Велике значення нові цитати з пророків та тлумачення на них відіграють і в текстології. Наприклад, неодноразово намагалися "розшарувати" сюжети легендарного Введення ПВЛ й, зокрема, оповіді про хозарську данину. При цьому "розшарування" все ще незрідка спирається на часткову ідентифікацію комлексу джерел цієї складної текстуальної композиції. Повніше урахування книжних впливів на ПВЛ показує, що стилістичні збої та інші ознаки, що традиційно зараховують до "текстуальних швів", мають пояснюватися простіше. Йдеться про використання кількох взірців, які значно відрізнялися один від одного мовно та стилістично. Зокрема, кардинально відрізняються у цьому плані тексти Буття та "сказанія" на пророків. Кілька взірців міг використовувати один і той самий літописець на одному й тому ж етапі роботи над літописним зводом.
Представлене читачеві дослідження є спробою вивірення запозичень ПВЛ із Біблії за давньослов янськими перекладами. З певними застереженнями, що стосуються редагування та втрат тексту під час копіювання, рукописи ХУІ-ХІУ ст. надають доступ до версій біблійних книг більш-менш у тому вигляді, що були відомі літописцеві на початку ХІІ ст. У свій час автору довелося обстоювати такий у принципі тривіальний спосіб роботи з давньословянськими текстами, оскільки в літописознавстві склалася традиція зіставляти Початковий літопис із Синодальним російським перекладом чи зі стародруками ХУІ-ХУПІ ст. Звернення до давніх версій навіть на обмеженому полігоні Книги 16 пророків надає цікавий матеріал, і продовження роботи в цьому напрямі обіцяє нові знахідки.