Щодо розміру добових витрат на службове відрядження працівників поліції
Гарантії і компенсації є важливим елементом системи соціального захисту як громадян загалом, так і працівників поліції. Як правило, під гарантіями і компенсаціями у трудовому праві розуміють права працівників, надані їм для забезпечення належного виконання покладених на них службових обовязків. Трудове законодавство України передбачає систему гарантій і компенсацій, завдяки яким забезпечується реалізація особою своїх прав і свобод, передбачених Конституцією та законами України. Гарантії і компенсацій як правові засоби спрямовані на захист громадян, на реалізацію ними трудових, соціальних, особистих та інших прав. Різновидом компенсацій є фінансові відшкодування працівникам поліції понесених ними добових витрат під час службового відрядження.
На думку О.Є. Соніна, законодавство про працю встановлює чотири основних види виплат роботодавців на користь працівників - заробітну плату, гарантійні виплати, компенсації, а також виплати, які здійснюються в порядку відповідальності, яким відповідають інститути оплати праці, компенсацій, гарантійних виплат і трудової юридичної відповідальності. Розмежування суміжних правових явищ варто проводити за критерієм призначення виплат: компенсації покликані відшкодовувати витрати, гарантійні виплати мають на меті збереження досягнутого рівня доходів працівників, заробітна плата є винагородою за працю, а виплати в порядку відповідальності роботодавців - це додаткове обтяження, що покладене на роботодавців за допущені ними порушення.
Як зазначається в літературі, законодавством України не передбачено легальної дефініції компенсацій. Більше того, як у науці, так і в законодавстві використовуються два терміни для позначення одного явища: «компенсації» і «компенсаційні виплати». Так, у главі VIII Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) вживається термін «компенсації», водночас в інших галузевих нормативно-правових актах, зокрема, актах фінансового права України, вживається термін «компенсаційні виплати».
Термін «компенсація» у сфері соціально-трудових відносин варто розглядати як певну виплату, винагороду, заохочення, благо, яку надає роботодавець (керівник) найманому працівникові за використання його робочої сили, а також як процес надання роботодавцем (керівником) певних виплат, винагород, благ, заохочень найманому працівникові.
Наявні у трудовому праві України компенсації умовно поділяються на дві групи:
1.Компенсації, передбачені за направлення на роботу поза межами населеного пункту, в якому знаходиться підприємство (де працює працівник).
2.Компенсації, що виплачуються за роботу в межах населеного пункту, в якому знаходиться підприємство.
До першої групи варто віднести такі компенсації:
-за переведення на роботу в іншу місцевість (ст. 120 КЗпП), які включають такі різновиди: вартість проїзду працівника і членів його сімї, витрати з перевезення майна, добові за час перебування в дорозі, одноразова допомога на самого працівника і на кожного члена сімї, який переїжджає, заробітна плата за дні збору в дорогу і влаштування на новому місці проживання, але не більше шести днів, а також за час перебування в дорозі;
-за розїзний (пересувний) характер робіт. Розїзний характер роботи передбачає виконання робіт, повязаних з обслуговуванням обєктів у межах закріплених за працівниками дільниць. Під пересувним характером робіт розуміють необхідність частої передислокації або відірваність від місця постійного проживання;
-за роботи, що постійно проводяться в дорозі. Під такою роботою розуміється праця осіб, які прийняті на роботу з такою умовою, зокрема водіїв автомобілів, щодо яких заздалегідь невідомо, куди вони можуть бути направлені для виконання роботи, зумовленої трудовим договором.
-за вахтовий метод організації робіт.
До другої групи належать такі види компенсацій:
-за використання особистого транспорту у службових цілях;
-відшкодування витрат по проїзду у пасажирському транспорті у звязку з виконанням працівниками бюджетних установ і організацій службових обовязків;
-під час підвищення кваліфікації. Попри те, що під час підвищення кваліфікації працівник не виконує трудової функції, але, з огляду на функціональну спрямованість такого навчання як на обовязок працівника підвищувати свою кваліфікацію, так і на обовязок роботодавця забезпечити умови для такої освіти, доцільним є віднести витрати, яких зазнав працівник під час підвищення кваліфікації, до компенсаційних. Нормативно такий вид компенсацій передбачено Постановою Кабінету Міністрів України № 695, яка встановлює, що для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, підготовки, перепідготовки і навчання інших професій із відривом від виробництва, передбачені такі компенсаційні витрати: оплата вартості проїзду працівника до місця навчання і назад; виплата добових за кожен день перебування в дорозі у розмірі, встановленому законодавством для службових відряджень;
-за витрати, викликані використанням інструментів (ст. 125 КЗпП). Відповідно до п. 3 ст. 29 КЗпП, роботодавець зобовязаний забезпечити працівника необхідними для роботи засобами. Разом із тим у виробничих умовах подекуди виникає ситуація, повязана з нестачею інструментів, яка може призвести до простою, що, у свою чергу, тягне негативні наслідки вже для самого працівника (ст. 113 КЗпП). З метою захисту прав працівника до Кодексу законів про працю включена ст. 125, що закріплює право працівників на компенсацію за зношування інструментів, що використовуються ними для потреб підприємства;
-за невидачу засобів індивідуального захисту (ст. 164 КЗпП) та лікувально-профілактичного харчування (ст. 9 Закону України «Про охорону праці»). Відповідно до ст. 153 КЗпП, на роботодавця покладається обовязок створювати безпечні й нешкідливі умови праці працівників.
До передбачених в КЗпП України належить компенсація витрат, повязаних зі службовим відрядженням. Згідно зі ст. 121 КЗпП України, яка поширюється і на працівників поліції, працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у звязку з службовими відрядженнями. Працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати з винаймання жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством.
Відповідно до п. 1 Наказу Міністерства фінансів України № 59 від 13 березня 1998 р., службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника органу державної влади, підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за бюджетні кошти, на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують звязок службового відрядження з основною діяльністю підприємства).
За кожен день (включаючи день вибуття та день прибуття) перебування працівника у відрядженні в межах України, враховуючи вихідні, святкові й неробочі дні та час перебування в дорозі (разом із вимушеними зупинками), йому виплачуються добові в межах сум, затверджених постановою Кабінету Міністрів України.
Відповідно до ст. 170.9.1. Податкового кодексу України, добові витрати - це витрати на відрядження, не підтверджені документально, на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи, понесені у звязку з таким відрядженням у межах території України.
Відповідно до п. 15 Наказу Міністерства фінансів України № 59 від 13 березня 1998 р., окремим видом витрат, що не потребують спеціального документального підтвердження, є добові витрати (витрати на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи, понесені у звязку з таким відрядженням). Добові витрати відшкодовуються в єдиній сумі незалежно від статусу населеного пункту.
Неоподатковуваний розмір добових на відрядження по Україні встановлено Податковим кодексом України на рівні 0,1% від мінімальної заробітної плати станом на 1 січня звітного року. Отже, максимальний розмір добових у 2017 р. на один день відрядження по Україні буде становити 320 грн. добових, що не підлягатимуть оподаткуванню.
Крім того, у Податковому кодексі України передбачено, що суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, яких відправляють у відрядження підприємства, установи та організації, які повністю або частково утримуються (фінансуються) бюджетними коштами, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Першим нормативно-правовим актом після проголошення незалежності України, що затверджував суми добових витрат на відрядження, була Постанова Кабінету Міністрів України № 212 від 28 квітня 1992 р. У п. 2 цієї постанови зазначалось, що працівникам за кожен день перебування їх у відрядженні, враховуючи час перебування у дорозі, виплачуються добові у розмірі 250 купонів . З урахуванням розміру мінімальної заробітної плати у 1992 р. (1600 крб.) сума добових становила 0,16% від неї.
серпня 1994 р. Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 597. Актом скасовано чинність Постанови Кабінету Міністрів України № 212 та затверджено нову суму добових у розмірі 135 000 крб. З урахуванням розміру мінімальної заробітної плати у 1994 р. (60 000 крб.) сума добових становила 2,25 % від неї.
На зміну постанові № 597 20 березня 1994 р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 182. Відповідно до цієї постанови, сума добових витрат, порівняно з 1994 р., збільшилася і становила 400 000 крб.. З урахуванням розміру мінімальної заробітної плати у 1995 р. (60 000 крб.) сума добових становила 6,67 % від неї.
Наступним кроком було прийняття Постанови Кабінету Міністрів України № 10 від 5 січня 1998 р. Нею скасовувалась чинність Постанови № 182 та затверджено нову суму добових у розмірі 6 грн.. Якщо знову ж таки привязати суму добових до розміру мінімальної заробітної плати у 1998 р. (50 грн.), вона становила 1,2%.
Постанова № 10 втратила чинність на підставі постанови Кабінету міністрів України № 663 від 23 квітня 1999 р. Цим нормативно-правовим актом вкотре було змінено суму добових та затверджено її у розмірі 30 грн. З урахуванням розміру мінімальної заробітної плати у 1999 р. (74 грн.) сума добових становила 0,4% від неї. Починаючи з дати вступу в дію цієї постанови і до 2011 р., коли вона втратила чинність, сума добових витрат не переглядалась і залишалась у сумі 30 грн., незважаючи на численні зміни до неї. Станом на 2011 р. мінімальна заробітна плата становила 950 грн. і сума добових вже становила 0,03% (порівняно з 0,4% у 1999 р.). Особливістю цієї постанови було і те, що, на відміну від попередніх актів, які встановлювали суму добових у національній валюті, вона затвердила суму добових у доларах США (однак добові по Україні залишились у гривнях).
Останнім і чинним на сьогодні актом, яким затверджена сума добових витрат, є Постанова Кабінету Міністрів України № 98 від 2 лютого 2011 р. Відповідно до цієї постанови, сума добових витрат встановлювалась на рівні 30 грн. 5 квітня 2017 р. Постановою Кабінету Міністрів України № 241 «Про внесення змін в додаток 1 до Постанови Кабінету Міністрів України від 02.02. 2011 р. № 98» сума добових витрат на відрядження для працівників поліції та інших органів державної влади була змінена і становить на сьогодні 60 грн. компенсація правовий службовець державний
Таким чином, сума добових витрат не змінювалася з 1999 до 2017 р., хоча мінімальна заробітна плата збільшилась (порівняно з 2011 р.) у 3 рази і з 1 січня 2017 р. становить 3 200 грн. У 2017 р. сума добових від мінімальної заробітної плати (з урахуванням підвищення) становить менше 0,02%.
Отже, основними нормативно-правовими актами, які регулюють порядок та суму відшкодування добових витрат під час відрядження для державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) бюджетними коштами (зокрема працівники поліції), є, по-перше, Податковий кодекс України, в якому встановлюється неоподатковуваний розмір добових на відрядження по Україні на рівні 0,1% від мінімальної заробітної плати станом на 1 січня звітного року. Як було зазначено вище, в розрахунку за кожен календарний день відрядження сума добових у 2017 р. становить 320 грн. Ця норма поширюється на всіх платників податків незалежно від джерел фінансування. Щодо державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) бюджетними коштами (зокрема працівників поліції), в Податковому кодексі України зазначено, що суми та склад витрат на відрядження для таких категорій осіб визначаються Кабінетом Міністрів України. Крім того, зазначено, що сума добових для таких категорій фізичних осіб не може перевищувати суму, встановлену Податковим кодексом України (у 2017 р. це 320 грн.). З наведеної норми Податкового кодексу України зрозуміло, що верхньою межею суми добових витрат для працівників поліції у 2017 р. є 320 грн.
По-друге, це наказ Міністерства фінансів України № 59, яким визначається порядок службових відряджень у межах України та за кордон для працівників органу державної влади, підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) бюджетними коштами (зокрема, це стосується працівників поліції). У наказі зазначено, що суми добових витрат для працівників органу державної влади, підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) бюджетними коштами затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 98.
По-третє, це Постанова Кабінету Міністрів України № 98, якою затверджено суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) бюджетними коштами. Згідно з Постановою, сума добових витрат для працівників поліції та інших органів державної влади становить 60 грн. Розмір суми добових є фіксованим і без відповідних змін до постанови в більшому чи меншому розмірі виплачуватись не може.
Таким чином, проаналізувавши нормативно-правові акти щодо правового регулювання відшкодувань суми добових витрат під час службових відряджень, можна сформулювати певні висновки. Добові під час перебування у відрядженні працівників поліції належать до компенсацій у звязку зі службовими відрядженнями. Компенсації, у свою чергу, є складовою частиною соціальних гарантій, які для працівників поліції, враховуючи екстремальні умови праці, повязані з постійним ризиком для життя і здоровя, жорсткі вимоги до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей, мають забезпечувати добробут під час проходження служби.
Враховуючи, що, відповідно до законодавства, верхньою межею добових у 2017 р. є 320 грн., стає незрозумілим, чому сума добових, навіть після її подвоєння у звязку із внесеними змінами становить лише 60 грн. та є найменшою за весь час незалежності України. Зрозуміло, що за таких умов добові не компенсують і не можуть компенсувати тих витрат, які вони включають. Тому, на нашу думку, було б доцільно, щоб Кабінет Міністрів України переглянув ще раз суму добових для державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) бюджетними коштами (наприклад, працівники поліції) і встановив їх відповідно до законодавства, зокрема до вимог чинного Податкового кодексу України, та з урахуванням вимог сьогодення.