Образ ідеального політичного лідера в свідомості українця
політика демократичний лідерство
Образ ідеального політичного лідера в свідомості українця
Україна вважається молодою та ще не добре розвиненою країною, що сприяє розвитку проблем в рамках політики, зокрема некомпетентність управління, яка несе за собою незадоволення людей соціальним життям. Така ситуація спричиняє жваві дискусії щодо питань вибору політичного лідера. Адже саме мудрий керівник є запорукою успішного розвитку держави та зміцнення суспільства. Підтвердженням таких роздумів постає перед нами приклад демократичної політики на чолі з Петром Конашевич-Сагайдачним. Історичні факти дозволяють пересвідчитися, що завдяки саме його мудрості і патріотичній силі країна досягла розквіту. Секретом такого успіху історики вважали створення Сагайдачним міцної політичної команди побудованої на компромісах і дипломатії. Петро Конашевич приклав досить багато сил для створення конкурентоспроможної держави, зокрема приділив значну увагу духовності і освіті - розбудовував церкви та школи. Також варто відмітити, що ставши на захист моральним цінностям народу, Сагайдачний вступив у боротьбу проти ворога нехтуючи безпекою й наражаючи себе на смерть, що підтверджує патріотизм і віддану любов до Батьківщини. Отже, ми переконалися, що нам потрібен лідер, якому під силу підштовхнути країну до політичної перебудови та зміцнити свою державу, за рахунок прогресивних сил у суспільстві. Тому на сьогоднішній день одним із домінуючих питань політичного розвитку постає образ лідерства. Тож хто такий лідер? Яким постає в свідомості українців образ політичного ідеалу?
Американський політик Ейдер Джон стверджував: «Лідерство - це вміння бачити напрям, створити команду і надихнути людей особистим прикладом і словом.» Ця коротка репліка описує суть ідеалу, який необхідний нашій країні на даному етапі, взірця, який поведе нас тернистою стежкою.
Спираючись на ці слова, я вимальовую в своїй свідомості чіткий образ ідеалу, що поєднує в собі найкращі якості і підтверджує слова політика. Нічого особливого, лідер так само на диво багато має працювати, але не розслаблятися поки роботу виконують роботи. Притримуватися позиції, що хороша праця дає більше задоволення ніж відпочинок. Іншими словами, це коли наприкінці робочого дня панує відчуття, що ти зміг реально поліпшити життя іншим, зробити це за допомогою особливих талантів та умінь. Не потрібно також забувати і про сили, і можливості народу, важливо щоб наша влада усвідомила, що своїми успіхами в житті вони завдячують не так власним праці та розумі, як сформованому століттями суспільству чиїми перевагами автоматично користуються. Справжній лідер знає про інтереси людей, завжди готовий їх відстоювати, прагне зрозуміти занепокоєння окремої людини. Безумовно, що лідер має заробляти для себе гроші, але ні в якому разі цим не обмежуватися, необхідно прагнути повністю задовольняти інших. Тобто суспільство, а зокрема я, прагну донести в своїх роздумах, що необхідно забезпечити високий рівень економічного добробуту для всього населення - де є багаті, але немає бідних, а саме встановити соціальну справедливість. Зрозуміло, що заробляння грошей і намагання зробити щось змістовне вкрай непросте подвійне завдання, але серед простого народу, як би це банально не звучало, поважають не тих хто багатий, а тих хто заробив свої статки, розвязавши якусь серйозну проблему. Також не менш важливим, я вважаю, є питання довіри. Взірець не може допустити собі будувати політичну систему на фундаменті брехні, навіть якщо це допомагає звести баланс. В першу чергу необхідно навчитися довіряти самому собі та народові, щоб отримати певну взаємну віддачу від суспільства. Саме лідер має будувати взаємовідносини на суцільній демократії, люди мають знати і вірити, що уряд завжди підтримає і врахує їхні інтереси. Керівник не повинен зневірятися,навпаки, змушений вселяти надію в народні маси, за рахунок чого зможе переконатися в надійності і підтримці суспільства. Політик має бути наділений витривалістю, сильною волею, внутрішньою організацією, далекоглядністю, виховувати в собі істинний патріотизм. Отже, підкреслюючи вище описаний мною ідеал і узагальнюючи слова Ейдер Джона можна зробити висновки,що український лідер повинен бути сильною особистістю. Його влада повинна формуватися на благо українського суспільства. Це мусить бути людина, яка віддає себе своїй діяльності, є істинним патріотом своєї країни, не вагається у своїх рішеннях, а створює власну національну ідею, на діях, а не тільки на словах виявляє свою любов і відданість народові.
Дана картинка ідеалу може видатися з ряду фантастики і досить складним механізмом, який на даний час не можливо запустити в сучасному суспільстві через брак філософії і дещо сили волі та мудрості. Адже ідеального політичного лідера в рамках сьогодення немає. Підтвердженням такого факту постає ситуація, яка розгорнулася в Україні - економічний занепад, війна, зокрема непорозуміння в межах країни. Панує думка, що країна кинута на призволяще і її майбутнє цікавить лише простих мас, які не можуть достукатися до влади. Напевно, це одна із головних причин, яка сприяла втраті авторитету політичних діячів в очах суспільства. Адже складається таке враження, що вони керуються лише своїми баченнями і поняттями, не враховуючи досвід попередників і думки суспільства.
Особисто я вважаю, що влада, яка бажає досягти успіху на політичній ниві, повинна спиратись у своїй діяльності на досвід знаних у суспільстві людей, які славляться високими досягненнями. Саме тому, я навела на початку роздумів приклад Петра Сагайдачного - як еталон на який варто рівнятися, приклад, який постає у історії країни злетом. Натомість, мій уявний образ ідеалу дає чітке відображення того, що втратила сьогоднішня влада протягом історичного відрізка століть. Але уявляти - це не просто мрія, а створення утопії і вирішення існуючих проблем. Коли ми зосереджуємося на ідеалі це допомагає сформулювати вади що маємо на даний час. Утопії сприяють планування реформ, переосмислення позицій керівних посад. Таким чином можна показати ідеального політика в очах сьогодення і зрушити формування нашої країни з мертвої точки, сприяти створенню гармонійної і налагодженої політичної системи. Можливо, моє бачення проблеми дещо недбале, в якомусь розумінні недосконале, що пояснюється браком політичного і життєвого досвіду, але це той мінімум, який, на мою думку, міг би хоча б частково покращити становище країни, якщо врахувати вище сказані слова. Адже саме такий образ - це взірці рис, які потрібні нам у повсякденному житті.