(забави, рухливі, дидактичні, обрядові) [12].
Кожна класифікація є досить умовною і не вичерпує всього різноманіття ігор. Наприклад, творчі ігри теж підпорядковані певним правилам, оскільки без правил неможлива будь-яка спільна діяльність, а ігри за правилами передбачають елементи творчості. У творчій грі їх установлюють діти, у рухливих і дидактичних іграх - дорослі, переслідуючи виховну та навчальну мету. У творчих іграх і в іграх за правилами фігурують мета, уявна ситуація, самостійність дій, активна робота уяви, творчість. Різняться ці дві великі групи ігор спрямованістю творчої активності дітей: творчі передбачають реалізацію задуму, розвиток сюжету; ігри за правилами - вирішення завдань і виконання правил [27].
Перехід дітей від одного виду гри до іншого залежить як від віку, так і від індивідуальних уподобань. Уникаючи надмірної регламентації, педагог має сприяти розвитку різних видів ігрової діяльності дошкільнят.
Велике значення в розумовому і всебічному розвитку дітей мають цікаві розвиваючі ігри, завдання, розваги. Вони цікаві для дітей, емоційно захоплюють їх. А процес рішення пошуку відповіді, заснований на інтерес до завдання, неможливий без активної роботи думки [17]. Цим положенням і пояснюється значення цікавих завдань в розумовому і всебічному розвитку дітей. У ході ігор і вправ з цікавим матеріалом діти оволодівають умінням вести пошук рішення самостійно. Вихователь озброює дітей лише схемою і напрямом аналізу цікавої задачі, що проводить у кінцевому результаті до вирішення (правильного чи помилкового). Саме розвиваючі ігри сприяють розвитку кмітливості, логіки, просторової уяви, математичних, конструкторських і інших здібностей та прийомів мислення. Головне при цьому творчість: дитина сама, виконуючи різні завдання, робить безліч відкриттів і привчається до самостійного, творчого мислення. Починати грати з такими іграми можна з самого раннього віку. Завдання-сходинки створюють умови, що випереджають розвиток здібностей, піднімаючись, кожного разу самостійно до своєї «стелі», дитина розвивається найбільш успішно [23].
Розвиваючі ігри різноманітні за змістом, вони як всі ігри не терплять примусу і створюють атмосферу вільної творчості.
Класифікація ігор:
. Ігри, спрямовані на розвиток сенсорики
кольоросприйняття: «Літаки», «Кольорові фони», і т.д.
зорові і тактильні сприйняття геометричних форм і розміру: «Чудесний мішечок», «Рамки Монтессорі», «Палички»
сприйняття складних форм: «Силуети», «Вгадай, що ...»,» Плутанина «
. Ігри, що сприяють розвитку дрібної моторики:
«Рамки Монтессорі», «Склади візерунок», «Танграм»; ігри, пов'язані з замальовкою (або обведення за трафаретом) окремих фігур і візерунків. У цю групу входять і графічні ігри («Штрихування», «Лабіринт»).
. Ігри, спрямовані на розвиток пам'яті, уваги і спостережливості:
Різні модифікації гри «Що?» (На предметах, картинках, позах грають дітей), «Увага» і т.п.
. Ігри на розвиток мислення:
Початкові математичні уявлення: "крапочки", "Дроби"
Ігри на класифікацію та узагальнення: ігри з м'ячем, «Що чим було», «Що зайве», «Блоки Дьенеша», та ін
Розвиток абстрактного мислення: серія ігор, пов'язаних з читанням і придумуванням різноманітних символів «Погода», «Чоловічки», «Вивіски», «Замалюйте казку» і т.д.
. Ігри, спрямовані на розвиток фантазії:
«Мішок гнома», «Кольорові подарунки», «Наклей фігурку», «Ляпки», «Танграм», «Монгольська гра».
. Розвиток мовлення, переказ і твір казок:
«Антоніми», «Опиши предмет», «Склади розповідь», «Що сталося потім?», «Що було і що буде?», «Добре-погано», і т.д [24].
Отже, гра як феномен культури навчає, виховує, розвиває, соціалізує, розважає, дає відпочинок, не вносячи в зміст дозвілля нескінченні сюжети і теми життя та діяльності людини, зберігаючи при цьому свою самоцінність.
РОЗДІЛ 2.. ОРГАНІЗАЦІЯ ІГРОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
2.1 Гра як основна діяльність дитини
Гра посідає чільне місце в системі фізичного, морального, трудового та естетичного виховання дошкільнят. Вона активізує дитину, сприяє підвищенню її життєвого тонусу, задовольняє особисті інтереси та соціальні потреби. Враховуючи неоціненну роль гри у житті дошкільника, вважаємо за потрібне ще раз повернутися до цього питання. Наголосимо, що завдання і зміст ігрової діяльності визначаються Базовим компонентом дошкільної освіти в Україні (сфера "Культура", субсфера "Світ гри"), чинними програмами розвитку, навчання та виховання дітей дошкільного віку "Малятко", "Дитина", "Українське дошкілля", "Дитина в дошкільні роки", "Зернятко". На виході "Базова програма розвитку дітей дошкільного віку", спрямована на збалансований розвиток дитини, формування елементарних форм її життєвої компетентності, реалізацію природного потенціалу, індивідуалізацію особистісного становлення [22].
Проблема гри широко висвітлена в науково-методичній літературі (у працях Д.В. Менджерицької, Л.П.Усової, А.І. Сорокіної, Р.І. Жуковської, В.Г. Нечаєвої та інших авторів-класиків), у сучасних розробках, зокрема Л.В. Артемової, у багатьох статтях педагогів-практиків і методистів, які друкуються у журналах "Дошкільне виховання", "Палітра педагога" та інших педагогічних виданнях. Незважаючи на це організація ігрової діяльності в дошкільних навчальних закладах потребує істотного вдосконалення. Вона так і не посіла належного місця в житті дітей, що пояснюється недооцінкою педагогами її ролі в різнобічному розвитку дошкільнят. У багатьох садках не створено належного ігрового середовища, недостатньо уваги приділяється формуванню в дітей уявлень про навколишній світ, їхнім самодіяльним іграм. Підпорядкування гри завданням навчання завдає вихованцям подвійної шкоди: призводить до вилучення самодіяльних ігор з життя дитячого садка, знижує пізнавальну мотивацію, що є основою формування навчальної діяльності. Майже зовсім випала з поля зору вихователів важливість формування ігрових умінь у дітей. Іноді час, відведений на ігрову діяльність, використовується для навчальних занять, гурткової роботи, підготовки до свят, ранків тощо. Щоб усунути ці недоліки, необхідно подбати про доцільну організацію ігрової діяльності в дошкільних навчальних закладах. При цьому варто пам'ятати, що гра як специфічна діяльність не однорідна, кожний її вид виконує свою функцію в розвитку дитини [29].
Умовно виділяють три класи ігор:
) ігри з ініціативи дитини (творчі);
) ігри з ініціативи дорослого з готовими правилами (дидактичні, рухливі);
) народні ігри (створені народом).
Розглянемо кожний з цих видів. Творчі ігри становлять найбільш насичену типову групу ігор дошкільнят. Творчими їх називають тому, що діти самі визначають мету, зміст і правила гри, відображаючи здебільшого навколишнє життя, діяльність людини та відносини між людьми [28]. Значна частина творчих ігор - це сюжетно-рольові ігри "в когось" або "в щось". Діти зображають людей, тварин, роботу лікаря, будівельника тощо. Усвідомлюючи, що гра - не справжнє життя, малюки тим часом по-справжньому переживають свої ролі, відверто виявляють своє ставлення до життя, свої думки та почуття, сприймають гру як важливу справу. Насичена яскравими емоційними переживаннями, сюжетно-рольова гра залишає в свідомості дитини глибокий слід, який позначається на її ставленні до людей, їхньої праці, взагалі до життя [26].
До сюжетно-рольових ігор належать також ігри з елементами праці та художньо-творчої діяльності. Різновид творчої ігрової діяльності - театралізована діяльність. Вона пов'язана зі сприйманням творів театрального мистецтва та відтворенням в ігровій формі набутих уявлень, вражень, почуттів. Ключові поняття театралізованої діяльності: сюжет, сценарій, гра за сюжетом літературного твору, театралізація, казка-переказ [14].
Любов Артемова поділяє театралізовані ігри залежно від їх виду та специфічного сюжетно-рольового змісту на дві основні групи: режисерські ігри та ігри-драматизації [18]. У режисерській грі дитина як режисер і водночас "голос за кадром" організовує театрально-ігрове поле, акторами і виконавцями в якому є ляльки. В іншому випадку акторами, сценаристами, режисерами виступають самі діти, які під час гри домовляються про те, хто яку роль виконуватиме, що робитиме. Ігри-драматизації створюються за готовим сюжетом з літературного твору або театральної вистави. План гри та послідовність дій визначають заздалегідь. Така гра важча для дітей, ніж наслідування того, що вони бачать у житті, оскільки треба добре зрозуміти й відчути образи героїв, їхню поведінку, пам'ятати текст твору (послідовність розгортання дій, реплік персонажів). У цьому й полягає особливе значення ігор-драматизацій - вони допомагають дітям глибше зрозуміти ідею твору, відчути його художню цілісність, сприяють розвитку виразності мови і рухів [7].
Ще один вид - конструкторські ігри (у літературі їх інколи помилково називають конструктивними). Ці творчі ігри спрямовують увагу дитини на різні види будівництва, сприяють набуттю конструкторських навичок організації та зближенню дітей, залученню їх до трудової діяльності. У конструкторських іграх яскраво проявляється інтерес дітей до властивостей предмета і бажання навчитися з ним працювати. Матеріалом для цих ігор можуть бути конструктори різних видів та розмірів, природний матеріал (пісок, глина, шишки тощо), з якого діти створюють різні речі за власним задумом або за завданням вихователя. Важливо, щоб педагог допомагав вихованцям здійснити перехід від безцільного нагромадження матеріалу до створення продуманої будівлі. При всій різноманітності творчих ігор вони мають спільні риси: діти самі або за допомогою дорослого (особливо в іграх-драматизаціях) обирають тему гри, розвивають її сюжет, розподіляють між собою ролі, добирають потрібні іграшки. Усе це має відбуватися в умовах тактовного керівництва дорослого, спрямованого на активізацію ініціативи дітей, розвиток їхньої творчої фантазії [16].
Ігри з правилами. Ці ігри дають можливість систематично вправляти дітей у виробленні певних навичок, вони дуже важливі для фізичного та розумового розвитку, виховання характеру й волі. Без таких ігор у дитячому садку важко було б проводити навчально-виховну роботу. Ігри з правилами діти засвоюють від дорослих, один від одного. Багато з них передається від покоління до покоління, однак вихователі, обираючи гру, обов'язково мають враховувати вимоги сучасності.
За змістом та способами ведення ігри з правилами поділяють на дві групи: дидактичні та рухливі. Дидактичні ігри сприяють, головним чином, розвиткові розумових здібностей дитини, оскільки містять розумове завдання, саме в розв'язанні якого й полягає сенс гри. Вони також сприяють розвитку органів чуття дитини, уваги, пам'яті, логічного мислення. Зауважимо: хоча дидактична гра - ефективний метод закріплення знань, вона аж ніяк не повинна перетворюватися на навчальне заняття. Гра захоплюватиме дитину лише в тому разі, якщо даватиме радість і задоволення. Неодмінною умовою дидактичної гри є правила, без яких діяльність набуває стихійного характеру. У добре продуманій грі саме правила, а не вихователі, керують поведінкою дітей. Правила допомагають усім учасникам гри перебувати та діяти в однакових умовах (діти отримують певну кількість ігрового матеріалу, визначають черговість дій гравців, окреслюють коло діяльності кожного учасника) [13].
Рухливі ігри важливі для фізичного виховання дошкільнят, оскільки сприяють їхньому гармонійному розвитку, задовольняють потребу малюків у русі, сприяють збагаченню їхнього рухового досвіду. За методикою Едуарда Вільчковського з дітьми дошкільного віку проводять два різновиди рухливих ігор - сюжетні ігри та ігрові вправи (несюжетні ігри). В основу сюжетних рухливих ігор покладено досвід дитини, її уявлення про навколишній світ (дії людей, тварин, птахів), які вона відтворює рухами, характерними для того чи іншого образу. Рухи, які виконують діти під час гри, тісно пов'язані із сюжетом. Більшість сюжетних ігор колективні, в них дитина навчається узгоджувати свої дії з діями інших гравців, не вередувати, діяти організовано, як того вимагають правила [20].
Ігрові вправи характеризуються конкретністю рухових завдань відповідно до вікових особливостей та фізичної підготовки дітей. Якщо в сюжетних рухливих іграх основна увага гравців спрямована на створення образів, досягнення певної мети й точне виконання правил, що часто призводить до ігнорування чіткості у виконанні рухів, то під час ігрових вправ дошкільнята мають бездоганно виконувати основні рухи (влучання м'ячем у ціль, пролізання під мотузкою тощо).
Оскільки ігрові вправи та сюжетні ігри застосовуються в усіх групах дошкільних закладів, організація і методики їх проведення мають багато спільного. Оптимальні умови для досягнення позитивних результатів у розвитку рухів дошкільнят - поєднання конкретних рухових завдань у формі ігрових вправ та сюжетних ігор, під час яких рухи, засвоєні дітьми раніше, вдосконалюються. За ступенем фізичного навантаження розрізняють рухи великої, середньої та малої рухливості. У рухливих іграх, що проводяться з дошкільнятами, не обов'язково визначати переможця. По закінченні гри педагог оцінює умови та її хід, виконання дітьми правил, їхнє ставлення один до одного. Тільки в старших групах поступово починають вводити елементи змагання, порівнювати сили команд та окремих гравців [22].
Важливе місце в старшому дошкільному віці посідають спортивні ігри: городки, настільний теніс, бадмінтон, баскетбол, хокей, футбол тощо.
Народні ігри - це ігри, які походять з давніх-давен, їх побудовано з урахуванням етнічних особливостей (хороводи, забави, ігри з народною іграшкою тощо). Вони - невід'ємна складова життя дитини в сучасному дошкільному закладі, важливе джерело засвоєння загальнолюдських цінностей. Розвивальний потенціал цих ігор забезпечується не тільки наявністю відповідних іграшок, а й особливою творчою аурою, яку має створювати дорослий. У народних іграх відображається життя людей, їхній побут, національні традиції, вони сприяють вихованню честі, сміливості, мужності тощо. З цією метою дітям пропонують розпитати в своїх мам, тат, бабусь та дідусів, в які ігри вони грали у дитинстві [30].
Розрізняють індивідуальні, колективні, сюжетні, побутові, театралізовані ігри та рухливі ігри-забави. Особливо популярні серед дітей ігри без певного сюжету, побудовані на ігрових завданнях, які містять багато пізнавального матеріалу (ігри "Палички-виручалочки", "Хлібець", "Піжмурки", "Квач", "Гуси-гуси", "Диби-диби" тощо). У цих іграх від дитини вимагається швидка та правильна реакція [26].
Особливе місце в житті дітей посідає народна іграшка. Її простота, виразність і доцільність відіграють неабияку роль у розумовому, моральному, естетичному розвиткові дитини. Українську народну іграшку характеризують ритмічність форм, декоративність розпису, орнаментальність, яскравість, стриманість у доборі кольорів. Це - дзвінкоголосі свистульки, фігурки людей, тварин, птахів, ляльки, каталки з різноманітного матеріалу. Добираючи іграшки для дітей, слід виходити з того, наскільки вони відображають національний колорит, сприяють активності й самодіяльності дітей, розширенню їхнього світогляду.
Для організації ігор важливо створити предметно-ігрове середовище. Вихідна вимога - розвивальний характер та відповідність таким принципам, як реалізація дитиною права на гру (вільний вибір іграшки, теми, сюжету гри, місця та часу її проведення); універсальність предметно-ігрового середовища, щоб діти могли разом з вихователями готувати й змінювати його, трансформувати відповідно до задуму гри, II змісту, перспектив розвитку; системність, тобто оптимальне співвідношення окремих елементів гри між собою та іншими предметами тощо.
До складу предметно-ігрового середовища входять: велике організуюче ігрове коло, ігрове обладнання, іграшки, різноманітна ігрова атрибутика, ігрові матеріали. Всі ці ігрові засоби знаходяться не в абстрактному просторі, а в ігровій кімнаті, спортивній залі, на майданчику. В інтер'єрі не повинно бути нічого зайвого, всі ігрові засоби мають бути безпечними для дітей. Для проведення ігор створюються ігрові осередки: загальний набір різних видів іграшок); драматичний (комплекти обладнання, нескладні декорації, елементи вбрання та костюми для ігор-драматизацій, інсценівок); для настільних та будівельних ігор (конструктори: дерев'яні, пластмасові, металеві, коробки, колодки та інші матеріали, знаряддя та допоміжне обладнання). Усе обладнання має бути зручним та легко трансформуватися. Діти можуть самостійно обирати гру, змінювати осередок, переходячи від однієї гри до іншої[29].
Провідне місце у дитячій грі відводиться іграшкам. Вони насамперед мають бути безпечними, цікавими, привабливими, яскравими, але простими. І не тільки привертати увагу дитини, а й пробуджувати, активізувати її мислення.
Усі іграшки можна умовно поділити на три типи:
)готові іграшки (автомобілі, літаки, ляльки, різні тварини тощо); 2) напівготові іграшки (кубики, картинки, конструктори, будівельний матеріал тощо);
) матеріали для створення іграшок (пісок, глина, дріт, шпагат, картон, фанера, дерево).
За допомогою готових іграшок дітей ознайомлюють з технікою, навколишнім середовищем, створюють певні образи. Граючись ними, діти відтворюють свої враження, переживають яскраві почуття, активізують уяву дітей, коригують зміст ігор. Напівготові іграшки використовуються переважно з дидактичною метою. Маніпуляції з ними потребують активізації розумової діяльності, для виконання поставлених педагогом завдань: розташувати кубики за розміром, у порядку збільшення та зменшення, підібрати пару до картинки, скласти з деталей конструктора якусь будівлю тощо. Матеріал для створення іграшок дає великі можливості для розвитку творчої уяви дітей. Так, залежно від віку, вони будують з піску пароплави, будинки, автомобілі, з гілочок, зібраних на прогулянці, "розбивають" у пісочнику невеликий садочок, ліплять посуд, тварин з глини. З обрізків дерева, шпагату, кольорового паперу виходить гарний, прикрашений прапорцями автомобіль тощо. Бажано комбінувати всі три типи іграшок, адже це дуже розширює можливості для творчості. До особливої групи відносимо театральні іграшки та костюми для різних персонажів, атрибути, які доповнюють створені образи. Це театрально-ігровий матеріал (іграшки, ляльки, площинні фігури, пальчикові персонажі), елементи костюмів (головні убори, різні капелюшки, комірці, манжети тощо). У дитячих садках активно використовуються персонажі-ляльки, декорації, виготовлені вихователями й дітьми власноруч [26].
2.2 Організація ігрової діяльності протягом дня
Протягом дня діти мають можливість гратися чотири рази: до сніданку (5-40 хв), між сніданком та заняттями (5-7 хв), на відкритому повітрі (1 год.-1 год. 30 хв), після денного сну (20-40 хв). Ігри до сніданку розпочинаються з приходом дитини до садка, перериваються сніданком і тривають до початку занять. Завдання вихователя в цей період - так раціоналізувати педагогічний процес, щоб мати можливість організувати гру дітей в найефективніших формах, активно впливати на її хід та взаємини дітей. У молодшій групі перевага надається іграм, в яких діти могли б якнайповніше задовольнити свої потреби в грі без складних особистісних взаємин. Це ігри, наприклад, з піском та водою, в які можна грати будь-якої пори року в кімнаті або на відкритому майданчику, нескладні будівельні ігри, під час яких може виникати потреба не тільки в індивідуальних, а й у спільних діях, погодженні задумів. Для зазначених ігор потрібний матеріал та іграшки, які спонукають дітей до рухів [23].
У другій половині року набувають оформленого характеру рольові ігри, які дуже подобаються малечі. У вихованців середньої групи досвід ігрової діяльності значно більший, вони приносять іграшки з дому, що урізноманітнює та ускладнює ігри. Діти швидко розуміють один одного, втілюючи свій задум. Ігри та іграшки формують почуття і думки малюків, отже, дітям слід надати якнайширші можливості гратися в усе, що їм хочеться. Вихователь коригує гру, не порушуючи її, зберігаючи її самодіяльний і творчий характер, безпосередність переживань, віру дитини в правдивість того, що діється. Вихованцям старшої групи надаються широкі можливості для гри в рольові, будівельні, дидактичні та рухливі ігри як індивідуально, так і колективно. Ігри дітей після сніданку мають узгоджуватися з характером та змістом подальших занять. Так, перед заняттями з рідного мовлення, математики, малювання доречними будуть ігри на розвиток мислення, уваги, уяви. Іншу спрямованість надаємо іграм, якщо наступні заняття потребують від дітей рухів (хореографія, фізкультура). Отже, керівництво іграми треба узгоджувати з педагогічним процесом. Важливо відходити від шаблонів. Ні в якому разі не варто нав'язувати щось дітям, викликаючи тим самим у них спротив, вихід з гри або її припинення. Тут доречними будуть запитання, поради, рекомендації [15].
Ігри між заняттями. Для всіх груп дітей добирають ігри, які передбачають незначне розумове навантаження - з дрібними іграшками, м'ячем, нескладним конструктором. Немає потреби надто регламентувати ці ігри, але бажано, щоб вони давали дитині можливість рухатися. У перервах між заняттями варто уникати ігор усією групою. Це втомлює дітей. Також недоречними будуть нові ігри, які потребують тривалих і складних пояснень. Перехід від ігор до занять має відбуватися спокійно та невимушено.
Ігри на відкритому повітрі. Діти можуть продовжувати гру, розпочату раніше (до занять або між ними), якщо вона їх зацікавила, або вигадати щось нове. Ці ігри бажано всіляко урізноманітнювати, оскільки є великий простір для активних рухів, тож варто якомога повніше використати ці умови, щоб вихованці могли побігати, пострибати, просто побавитися. Організуючи ігри на відкритому повітрі, слід обов'язково враховувати такий важливий чинник, як сезонність. У холодну погоду вони мають давати достатнє навантаження, але при цьому не передбачається дотримання однакового темпу для всіх дітей, тривалої підготовки, великих зусиль, уваги. Ігри мають швидко розігрівати дітей, але без шкоди здоров'ю. Вимоги до них повинні бути індивідуалізовані, з урахуванням стану здоров'я кожного вихованця, погодних умов.
Молодші дошкільнята досить активні, вони багато рухаються, однак досвід рухової діяльності в них ще малий та одноманітний. Щоб підвищити активність та збагатити рухи малят, слід створювати відповідні умови, використовувати різноманітні предмети й іграшки (м'ячі, кульки, кубики, скакалки та ін.). Так, навесні можна організовувати різні перебіжки, починаючи з найпростіших ("Конячки", "Коники", "Дожени м'яч", "Принеси предмет", "Ширше крок" і т.п.); підскоки та стрибки ("Стрибни вище", "Торкнися м'яча", "Злови метелика"); лазіння і повзання (проповзти по дошці, лаві), гру "Квочка та курчатка"; вправи з обручем, катання на гойдалках, їзда на велосипеді, ігри-забави ("Хованки", "Піжмурки", "Мильні бульбашки" тощо). Більш цільові у цьому віці ігри з піском, будівельним матеріалом, що є початком конструкторської діяльності. Педагог обов'язково навчає дітей грати, створює ігрову ситуацію, безпосередньо спілкується з вихованцями, використовуючи методи прямого впливу. Водночас має місце й опосередкований вплив через іграшку, нескладну інсценівку тощо. Малюкам цього віку подобаються сюжетно-рольові ігри на побутові теми, пов'язані з повсякденним життям (наприклад, дівчатка грають у ляльки, хлопчики - з машинами) [25]. Вихованцям середньої групи можна запропонувати для гри різноманітні природні матеріали. Води і піску має бути вдосталь. У цей віковий період також проводять дидактичні ігри, пов'язані з рухом. Це ігри-загадки, де діти рухами зображають якийсь предмет або дію. їх доцільно проводити після бігу або іншого активного фізичного навантаження. Продовжується збагачення сюжетно-рольових ігор ("водії", "сім'я", "магазин", "залізниця", "пілоти", "лікарня", "зоопарк" та ін.). Чергування ігор з правилами і без них сприяє розвитку та урізноманітненню ігор, їхньому виховному впливові на дітей. Важливий постійний контакт вихователя з дітьми як опосередкований, так і безпосередній. Хоча вміння самоорганізації ігор у середній групі ще невеликі, варто на них спиратися, коригуючи в разі потреби зміст та умови гри.
У старшій групі можна запропонувати дошкільнятам перед виходом на майданчик домовитися, у що і як вони гратимуть. Це відразу надасть спрямованості їхній діяльності. Деякі ігри (в "моряків", "льотчиків", "космонавтів") можуть тривати тижнями, поступово розвиваючись. Доцільні ігри-драматизації (якщо план гри, послідовність дій визначено заздалегідь), дидактичні, сюжетно-рольові, рухливі ігри. Втручання вихователя має зводитися до порад, як краще організувати задуману гру. Для цього досить побіжних зауважень під час збирання на прогулянку. Для кращої самоорганізації бажано, щоб діти у групі знали кілька ігор і вміли у них грати [2]. Важливий і спосіб організації дітей. Наприклад, вони можуть обрати ведучого в грі самі за допомогою лічилки, або його призначить вихователь.
Ігри після денного сну в усіх групах проходять у кімнаті або на відкритому повітрі. Кімнату, в якій грають діти, бажано віддати повністю у їхнє розпорядження: розташування меблів, іграшок підпорядковується грі. Вихователь спрямовує дитячу самодіяльність, сам бере участь, ознайомлює дошкільнят з новою грою. Якщо вони грають у різні види ігор, виховні завдання урізноманітнюються та індивідуалізуються. Надвечір можна продовжити будівельні та рольові ігри, розпочаті на відкритому повітрі. У дітей накопичується достатньо образів, щоб грати різні ролі, будувати споруди тощо. Рівень цих ігор значно зростає за умови, якщо вихователь запропонує завдання.
Можна проводити з дітьми дидактичні ігри, зміст яких досить різноманітний. Поєднання дидактичних ігор з іншими видами дає змогу досягти значного успіху у всебічному розвитку дітей. У цей час доречними будуть музичні ігри, в яких вихователеві відводиться значна роль. Це - ігри-хороводи з піснями, рухливі ігри, ігри під музику, ігри-загадки. Активною має бути роль вихователя і в іграх-драматизаціях [6]. Неабияку роль у житті дитини відіграє гра-праця з використанням продуктів трудової та художньо-творчої діяльності. Однак, якщо ставиться завдання дати ще й певні навички (вишивання, склеювання, вирізання тощо), це знижує рівень самої гри, а в багатьох випадках призводить до її припинення. Тому для цих ігор доречною є така діяльність, навичками якої діти вже володіють. Улітку, коли дитячі знання та досвід значно збагатилися, менше часу витрачається на одягання, роздягання, збирання на прогулянку, є можливість повніше задовольняти потреби дітей у грі. Так, з вихованцями молодшої групи після денного сну проводяться веселі рухливі ігри, ігри з піском та іншим будівельним матеріалом. Можна запропонувати малятам побавитися заводними іграшками, послухати музичну шкатулку, пограти в нескладну дидактичну гру типу "Вгадай, хто покликав", "Впізнай, що це", "Хто як кричить?". Якщо погода вітряна, прохолодна, доцільно організувати ігри з вітрячками або запропонувати дидактичні ігри. Сонячного спекотного дня малюкам подобається купати ляльок, мити іграшки, пускати мильні бульбашки [3].
Улітку у середній та старшій групах слід активно впроваджувати творчі ігри з використанням природного матеріалу. Не варто залишати поза увагою також ігри-драматизації, оскільки діти вже мають достатньо знань та досвіду для інсценування знайомих літературних творів. Старшим дошкільнятам можна запропонувати дидактичні ігри, які за змістом пов'язані з навчальною програмою з рідного мовлення, ознайомленням з навколишнім світом, з навчанням лічби тощо. Слід активно запроваджувати відгадування загадок, знаходження частин предмета та його складання, які проводяться як з усією групою, так і з окремими дітьми. У дощові дні діти охоче гратимуть у настільні ігри (шашки, шахи, ігри-лабіринти, ігри з кубиками, настільний хокей тощо). Ігри-забави досить популярні й у старших дітей. "Веселі подорожі", "Спритні рибалки" та інші розважають та зацікавлюють їх. Але варто вдумливо поставитися до змісту цих ігор, подбати, щоб вони не лише розважали, а й слугували педагогічним цілям [7].
Дітям подобаються будівельні ігри. Тож матеріали для них завжди мають бути на спеціально відведеному місці, щоб діти мали можливість розпочати різні ігри - будівельні, сюжетні, які тривають кілька днів (наприклад, "Побудова дачі", яка "переобладнується" багато разів і може перетворитися на іншу споруду, куди діти проводять електрику, телефон, біля якої будують сауну тощо) [8].
Закінчується насичений цікавими різноманітними іграми день. Вихователь нагадує, що треба навести лад серед іграшок, усе покласти на свої місця. Прибиранню також можна надати вигляд гри, при цьому вихователь привчає дітей до послідовності, виконання установлених правил, підтримання порядку. "Де наші робітники?- запитує вихователь, - Мабуть, пішли вечеряти. - А треба ж матеріали до складу відвезти, щоб завтра закінчити "будівництво". Почувши такі слова, "робітники" швидко й охоче збирають матеріали. "А ви, пане водію, - запитує вихователь, - куди везете іграшки? - До шафи. - Швидше везіть, робочий день завершується, треба ставити машину в гараж".
2.3 Взаємозв'язок між окремими видами ігор як чинник формування інтелектуальної готовності дошкільника до навчання в школі
Зміст творчих ігор та ігор з правилами - своєрідне відображення навколишньої дійсності, однак більш безпосереднє. Мета гри може змінюватися, взаємини між людьми нестійкі, умовні й не завжди обов'язкові для кожного. На відміну від творчих зміст дидактичних ігор завжди відомий заздалегідь. Завдання та правила гри однаково обов'язкові для кожного. Мета дидактичних ігор - розвиток розумових здібностей. Спільною для обох видів ігор є діяльність дітей, завдяки якій дидактичні ігри наближаються до творчих. Інтерес до дії - основний чинник, який захоплює дітей. При цьому дії якісно різняться. Так, у творчих іграх дія стихійна, не пов'язана з обов'язковими правилами. Діти самі створюють, змінюють, пристосовують правила для своїх дій, вирішують, чи вони потрібні. У дидактичних іграх ігрова дія завжди пов'язана із заздалегідь установленими правилами. Інша відмінність в ігрових діях проявляється в їхній функції, яка в творчих іграх сприяє загальному розвитку дитини, а в дидактичних - досягненню конкретної мети за допомогою різноманітних цікавих завдань [19]. Дорослі мають коригувати проведення всіх видів ігор. Зокрема, керівництво творчими іграми полягає в збагаченні уявлень та вражень дітей, доборі відповідних іграшок та матеріалів, збереженні безпосередніх переживань дітей, розвитку їхньої ініціативи тощо. Коли вихователь проводить дидактичні ігри, він є ініціатором, організатором, має обов'язково пояснити правила гри, стежити за її перебігом, а інколи й брати у ній безпосередню участь [26]. Відмінність обох видів ігор не виключає їхньої взаємодії. У дидактичних іграх діти навчаються різних видів ігрової діяльності, дотримуватися правил гри. Вони начебто проходять школу організованої поведінки, справедливих взаємин, що значною мірою переноситься й у творчі ігри. Дидактичні ігри як метод навчання в дитячому садку допомагають закріплювати здобуті знання, застосовувати їх на практиці, переносячи опрацьований матеріал у творчі ігри та збагачуючи їхній зміст. Прикладом взаємозбагачення можуть бути дидактичні ігри "Школа", "Подорож" тощо, елементи яких часто зустрічаються і в творчих іграх дітей. З іншого боку, безпосередність переживань, вільне включення дитини в дію, характерні для творчої гри, легко переносяться в дидактичні ігри, що робить їх жвавішими та цікавішими.
Незрівнянно більше взаємозв'язані дидактичні та рухливі ігри. Вони мають однакову структуру. Як у дидактичних, так і в рухливих іграх дітям дається завдання [30]. Відмінність між дидактичними та рухливими іграми полягає, головним чином, у змісті: виконуються завдання розумового або фізичного характеру. Спільна ознака цих ігор - зацікавленість дітей у перебігу та результатах гри.
2.4 Ігри для формування інтелектуальної готовності дітей до навчаня в школі
Ігри для формування у дітей дошкільного віку культури спілкування.
«Життя в лісі»
Вихователь сідає на килим, розсаджуючи навколо себе дітей.
Вихователь. Уявіть собі, що ви опинилися в лісі і говорите на різних мовах. Але вам треба якось спілкуватися між собою. Як це зробити? Як запитати про що-небудь, як висловити своє доброзичливе ставлення, не промовивши ні слова? Щоб задати питання, як справи, ляскаємо своєю долонею по долоні товариша (показ). Щоб відповісти, що все добре, схиляємо голову до його плеча; хочемо висловити дружбу і любов - ласкаво гладимо по голові (показ). Чи готові? Тоді почали. Зараз ранній ранок, виглянуло сонечко, ви тільки що прокинулися ...
Подальший хід гри педагог розгортає довільно, стежачи за тим, щоб діти не розмовляли між собою.
«Добрі ельфи»
Вихователь сідає на килим, розсаджуючи дітей навколо себе.
Вихователь. Колись давним-давно люди, борючись за виживання, змушені були працювати і вдень і вночі. Звичайно, вони дуже втомлювалися. Зглянулися над ними добрі ельфи. З настанням ночі вони стали прилітати до людей і, ніжно погладжуючи їх, ласкаво заколисувати добрими словами. І люди засипали. А вранці, повні сил, з подвоєною енергією бралися за роботу.
Зараз ми з вами розіграємо ролі стародавніх людей і добрих ельфів. Ті, хто сидить по праву руку від мене, виконають ролі цих трудівників, а ті, хто по ліву, - ельфів. Потім ми поміняємося ролями. Отже, настала ніч. Знемагають від втоми люди продовжують працювати, а добрі ельфи прилітають і заколисують їх ...
Розігрується безсловесна дійство.
«Пташенята»
Вихователь. Ви знаєте, як з'являються на світ пташенята? Зародок спочатку розвивається в шкаралупі. Через належний час він розбиває її своїм маленьким дзьобиком і вилазить назовні. Йому відкривається великий, яскравий, незвіданий світ, повний загадок і несподіванок. Все йому нове: і квіти, і трава, і осколки шкаралупи. Адже він ніколи не бачив усього цього. Пограємо в пташенят? Тоді сядемо навпочіпки і почнемо розбивати шкаралупу. Ось так! (Показ.) Все! Розбили! Тепер досліджуємо навколишній світ - познайомимося один з одним, пройдемося по кімнаті, принюхався до предметів. Але врахуйте, пташенята не вміють розмовляти, вони тільки пищать.
«Мурахи»
Вихователь розсаджує дітей навколо себе.
Вихователь. Чи доводилося комусь із вас бачити в лісі мурашник, усередині якого день і ніч вирує життя? Ніхто з мурашок не сидить без діла, кожен зайнятий: хтось тягає голки для зміцнення житла, хтось готує обід, хтось виховує дітей. І так всю весну і все літо. А пізньої осені, коли настають холоди, мурашки збираються разом, щоб заснути в своєму теплому будиночку. Вони сплять так міцно, що їм не страшні ні сніг, ні заметіль, ні морози. Мурашник прокидається з настанням весни, коли перші теплі сонячні промені починають пробиватися крізь товстий шар голок. Але перш ніж почати звичну трудове життя, мурашки закочують величезний бенкет. У мене така пропозиція: зіграємо роль мурашок в радісний день свята. Покажемо, як мурашки вітають один одного, радіючи приходу весни, як розповідають про те, що їм снилося всю зиму. Тільки не забудемо, що розмовляти мурашки не вміють. Тому будемо спілкуватися жестами.
Вихователь і діти розігрують пантомімою і діями викладений розповідь, закінчуючи його хороводом і танцями.
"Театр тіней"
Вихователь. Чи звертали ви увагу на те, як в яскравий сонячний день за вами невідступно слідує власна тінь, в точності повторюючи, копіюючи всі ваші рухи? Гуляєте ви, бігаєте, стрибаєте - вона весь час з вами. А якщо ви з кимось йдете або граєте, то ваша тінь, як би подружившись з тінню вашого супутника, знову-таки в точності все повторює, але не розмовляючи, що не видаючи жодного звуку. Вона все робить безшумно. Уявімо, що ми - наші тіні. Погуляємо по кімнаті, подивимося один на одного, спробуємо один з одним поспілкуватися, а потім разом що-небудь збудуємо з уявних кубиків. Але як? Будемо рухатися тихо-тихо, не видаючи жодного звуку. Отже, почали!
«Ожили іграшки»
Вихователь сідає на килим, розсаджуючи дітей навколо себе.
Вихователь. Вам, напевно, розповідали або читали казки про те, як оживають вночі іграшки. Закрийте, будь ласка, очі і уявіть свою найулюбленішу іграшку, уявіть, що вона, прокинувшись, робить вночі. Представили? Тоді пропоную вам виконати роль улюбленої іграшки і познайомитися з іншими іграшками. Тільки знов-таки всі наші дії виконуємо мовчки, щоб не розбудити старших. А після гри спробуємо відгадати, хто яку іграшку зображував.
Після закінчення гри діти на прохання педагога розповідають, хто кого зображував. Якщо хтось не може, дорослий пропонує ще раз, пройшовшись по кімнаті, показати свою іграшку.
Ігри на розвиток емоційно-моральної сфери і навичок спілкування у дітей старшого дошкільного віку
«Назви себе»
Мета: вчити представляти себе колективу однолітків.
Хід: дитині пропонують уявити себе, назвавши своє ім'я так, як йому більше подобається, як називають його в дома або як він хотів би, щоб його називали в групі.
«Поклич лагідно»
Мета: виховувати доброзичливе ставлення дітей один до одного.
Хід: дитині пропонують кинути м'яч або передати іграшку будь-якому однолітка (за бажанням), ласкаво назвавши його по імені.
«Чарівний стілець»
Мета: виховувати вміння бути ласкавим, активізувати в мові дітей ніжні, ласкаві слова.
Хід: одна дитина сідає в центр на «чарівний» стілець, інші говорять про нього добрі, ласкаві слова, компліменти. Можна погладити сидить, обійняти, поцілувати.
«Передача почуттів»
Мета: вчити передавати різні емоційні стани невербальних способом.
Хід: дитині дається завдання передати «по ланцюжку» певний почуття за допомогою міміки, жестів, дотиків. Потім діти обговорюють, що вони відчували при цьому.
«Перевтілення»
Мета: вчити вмінню перевтілюватися в предмети, тварин, зображуючи їх за допомогою пластики, міміки, жестів.
Хід: діти по черзі загадують певний «образ», зображують його, не називаючи. Решта відгадують, даючи словесний портрет.
"Моя улюблена іграшка"
Мета: розвивати вміння слухати один одного; описувати улюблену іграшку, відзначаючи її настрій, поведінку, спосіб життя.
Хід: діти вибирають, яку іграшку будуть описувати, не називаючи її, і розповідають про неї. Решта відгадують.
«Подарунок другу»
Мета: розвивати вміння невербально «описувати» предмети.
Хід: одна дитина стає «іменинником»; інші, «дарують» йому подарунки, передаючи рухами і мімікою своє ставлення до «іменинника».
«Скульптор»
Мета: вчити домовлятися і взаємодіяти в групі однолітків.
Хід: одна дитина - скульптор, троє-п'ятеро дітей - глина. Скульптор «ліпить» композицію з «глини», розставляючи фігури по задуманому проекту. Решта допомагають, потім разом дають назву «композиції».
«Чарівна квітка»
Мета: вчити висловлювати свою індивідуальність, представляти себе іншим дітям в групі.
Хід: дітям пропонують уявити себе маленькими паростками квітів. За бажанням вони вибирають, хто якою квіткою буде. Далі під музику показують, як квітка розпускається. Потім кожна дитина розповідає про себе: де і з ким він росте, як себе почуває, про що мріє.
«Різнобарвний букет»
Мета: вчити взаємодіяти один з одним, отримуючи від цього радість і задоволення.
Хід: кожна дитина оголошує себе квіткою і знаходить собі іншу квітку для букета, пояснюючи свій вибір. Потім все «букетики» об'єднуються в один «букет» і влаштовують хоровод квітів.
«Свічка»
Мета: розвивати вміння керувати своїм емоційним станом, розслаблятися, розповідати про свої почуття і переживання.
Хід: діти в зручних позах розсідаються навколо свічки, протягом 5-8 секунд пильно дивляться на полум'я, потім закривають очі на 2-3 секунди (свічка гасне). Розплющивши очі, розповідають, які образи побачили в полум'ї свічки, що відчували при цьому.
"Сонячний зайчик"
Мета: продовжувати виховувати доброзичливе ставлення дітей один до одного, розвивати атмосферу тепла, любові і ласки.
Хід: дітям пропонують за допомогою дзеркала «зловити» «сонячного зайчика». Потім вихователь каже, що він теж піймав «зайчика», пропонує передати його по колу, щоб кожен міг приголубити його, зігрітися його теплом. Коли «зайчик» повертається до вихователя, він звертає увагу на те, що за цей час «зайчик», обласканий дітьми, виріс і вже не вміщується в долонях. «Зайчика» випускають, але кожен ловить частинки його тепла, ніжні промінчики своїм серцем.
«Піраміда любові»
Мета: виховувати шанобливе, дбайливе ставлення до світу і людям; розвивати комунікативні здібності.
Хід: діти сидять у колі. Вихователь каже: «Кожен з нас щось або когось любить; всім нам властиво це почуття, і всі ми по-різному його висловлюємо. Я люблю свою сім'ю, своїх дітей, свою оселю, своє місто, свою роботу. Розкажіть і ви, кого і що любите ви. (Розповіді дітей.) А зараз давайте побудуємо «пірамідку любові» з наших з вами рук. Я назву щось улюблене і покладу свою руку, потім кожен з вас буде називати своє улюблене і класти свою руку. (Діти вибудовують піраміду.) Ви відчуваєте тепло рук? Вам приємно це стан? Подивіться, яка висока у нас вийшла піраміда. Висока, тому що ми улюблені і любимо самі «.
Ігри на розвиток комунікативних здібностей дітей дошкільного віку
Розвиваємо уміння співпрацювати. Вчимо чути, розуміти і підкорятися правилам
«Зайчики і лисиця»
Діти (зайчики) збираються у одній зі стін, одна дитина (в масці лисиці) ховається за «кущем» (стілець). Вихователь стоїть біля протилежної стіни і голосно вважає: «Раз, два, три, чотири, п'ять, вийшли зайчики гуляти». Діти вибігають на середину приміщення і починають весело стрибати. Через хвилину - іншу вихователь продовжує: «Раптом лисиця вибігає, зайців сіреньких вона зловить». Всі зайчики розбігаються, лисиця намагається кого-небудь «зловити», але марно. Вихователь додає: «У лапи лисячі не були - зайчики в ліс все втекли». Вибирають іншу лисицю, гра повторюється. Така гра є елементарною формою інсценівок, до яких діти поступово підводять. Потрібно стежити за тим, щоб вони діяли в чіткій відповідності зі словесними вказівками вихователя.
«Совушка - сова»
Дітям показують сову (картинка, фотографія), розповідають про неї. Одна дитина - сова; інші - лісові пташки. Сова сидить на дереві (стілець, ящик і т.д.), пташки бігають навколо неї, обережно до неї наближаються.
вихователь:
«Совушка - сова, велика голова,
На дереві сидить, головою крутить,
На всі боки дивиться.
Раптом вона як полетить ...
При останньому слові (не раніше) сова «злітає» з дерева і починає ловити пташок. Спіймана пташка стає новою совою, і гра поновлюється.
У цю гру охоче грають навіть малюки. Вони поки не вміють ловити один одного, зате радісно бігають по залу, чекають сигналу (удар в долоні, вигук «стоп!»), За яким вони повинні зупинитися.
Вчимо контролювати рухи і працювати за інструкцією
«Холодно - гаряче, право - ліво»
Вихователь ховає умовний предмет (іграшка), а потім за допомогою команд типу «Крок вправо, два кроки вперед, три вліво» веде гравця до мети, допомагаючи йому словами «тепло», «гаряче», «холодно». Коли діти навчаться орієнтуватися в просторі по словесним вказівкам дорослого, можна використовувати план-схему.
«Обігравши перетворення»
Ведучий по колу передає предмети (м'яч, пірамідка, кубик і ін.), Називаючи їх умовними іменами. Діти діють з ними так, як якщо б це були названі дорослим об'єкти. Наприклад, по колу передають м'ячик. Ведучий називає його «яблуко» - діти «їдять» його, «миють», «нюхають» і т.д.
Виховуємо довіру один до одного, почуття відповідальності за іншого
«Я не повинен»
Вихователь заздалегідь готує сюжетні картинки, пов'язані з прийнятними і неприйнятними взаємовідносинами (в системах дорослий - дитина, дитина - дитина, дитина - навколишній світ), і шаблон «Я не повинен» (наприклад, зображення знака «-»).
Дитина розкладає близько шаблону ті картинки, які зображують ситуації, неприйнятні у взаєминах між людьми, між людиною і природою, людиною і предметним світом, пояснюють свій вибір.
Решта дітей виступають в ролі спостерігачів і порадників.
«Звірі на болоті»
Грають всі діти групи. Вони - «звірі», які потрапили в болото. У кожного по три дощечки (три аркуша паперу). Вибратися з болота можна тільки парами і тільки по дощечках.
У одного з гравців зламалися і пішли на дно дві дощечки. Щоб він не потонув, йому треба допомогти - це може зробити партнер (його «пара»). У ролі потерпілого і рятує повинен побувати кожна дитина.
«Поводир»
У групі розкладені і розставлені предмети - перешкоди (стільці, кубики, обручі і т. Д.). Діти розподіляються по парам: ведучий - ведений. Ведений пов'язує на очі пов'язку, провідний веде його, розповідаючи, як рухатися, наприклад: «Переступи через кубик», «Тут стілець. Обійдемо його «. Потім діти міняються ролями.
Розвиваємо уміння активно слухати:
Вчимося спілкуватися на вербальному і невербальному рівнях, визначати емоційний стан інших людей, висловлювати свої почуття
«Пантомімічна етюди»
Дітям пропонують пройтися так, як ходить маленька дівчинка, хлопчик в гарному настрої, старий, дитина, яка тільки вчиться ходити, втомлена людина і ін.
«Казки навиворіт»
Ляльковий або настільний театр по відомій казці.
Вихователь пропонує дітям придумати варіант казки, де характери героїв змінені (наприклад, колобок злий, а лисиця добра), і показати за допомогою настільного театру, що може статися в такій казці.
«Відображення почуттів»
Діти об'єднуються в пари, домовляються, хто буде «говорить», а хто «відбивачем». Вихователь шепоче на вухо «говорить» фразу типу: «За мною прийшла мама». Хто говорить емоційно повторюєте, а «відбивач» повинен визначити, яке почуття відчуває його друг в момент, коли вимовляв фразу.
Розвиваємо слухове сприйняття
«Телефон»
За допомогою лічилки вибирається телефоніст. Він задумує слово і передає його першому гравцю (на вухо, пошепки), той по ланцюжку наступному і т. Коли слово доходить до останнього гравця, телефоніст запитує його, яке слово він «отримав по зв'язку». Якщо слово названо невірно, телефоніст перевіряє кожного гравця і встановлює, де порушилася зв'язок.
«Ланцюжок слів»
Вибирається ведучий. Він придумує і називає три - п'ять слів, потім вказує на будь-якого гравця, який повинен повторити слова в тій же послідовності. Якщо дитина справляється із завданням, він стає ведучим.
Вчимо задавати відкриті і закриті питання
«Пошта»
Між учасниками гри і ведучим зав'язується діалог.
Ведучий. Дінь, дінь, дінь!
Діти. Хто там?
Ведучий. Листоноша.
Діти. Звідки?
Ведучий. З Рязані.
Діти. А що там роблять?
Ведучий. Танцюють (співають, сміються, плавають, літають) і т. Д. (Діти зображують дії, названі ведучим).
«Так» і «ні» не кажіть
У грі беруть участь дві команди. Вихователь пропонує одній з команд вибрати «добровольця»: він встає перед іншою командою, гравці якої протягом хвилини «обстрілюють» його питаннями. «Доброволець» повинен відповідати на них, дотримуючись правило: «Та й немає не кажіть».
Якщо гравець скаже одне з цих слів, це буде означати, що команда - суперниця його перехитрила і він повинен повернутися на своє місце. Якщо ж гравець протягом хвилини втримається і не скаже заборонених слів, то команда-суперниця визнає себе переможеною. «Доброволець» отримує фішку. Потім команди міняються ролями. В кінці гри підраховують фішки: команда, у якої їх більше, перемогла.
«Азбука чомучок»
Задавайте питання так, щоб їх перші слова починалися з кожної букви алфавіту (по порядку). Програє той, хто перший зіб'ється, хто забуде послідовність літер в алфавіті.
Ананас - це фрукт або овоч?
Бегемот - це хто?
Вовки водяться в наших лісах?
Де зимують їжаки?
Дітей хто виховує?
Йорж - це птах?
Жадібність в чому проявляється?
Ірис - це квітка або цукерка?
Куди відлітають восени птахи?
Любиш ти тварин?
Можна ображати маленьких?
Ніч - частина доби або пори року?
Радієш новим іграшкам?
Собака друг людини?
Ти часто задаєш питання дорослим?
Фломастерами що роблять?
Чапля де живе?
Часто ти читаєш книги з дорослими?
Шаріками що можна прикрасити?
Цуценята чиї діти?
Юла - це іграшка?
Яблука якого бувають кольору?
Вчимо перефразувати сказане (зберігши головний сенс)
«Про що я сказала»
Дорослий звертається до дітей: «Послухайте, що я зараз скажу. Біжить собака. Біжить струмок. Біжить вода з крана. Про що я сказала? «. Підводить дітей до висновку: «Ви сказали, що собака, струмочок, вода з крана можуть бігти».
Кожній дитині дають по три предметні картинки. Перефразувати думку педагога буде та дитина, про чиї картинки піде мова. Наприклад, «Склади речі. Склади руки. Склади дрова. Пливе качка. Пливе людина. Пливе корабель. Летить літак. Летить птах. Летить хмара. Ніжка біля столу. Ніжка у гриба. Ніжка у меблів. Вушко у ляльки. Вушко у кішки. Вушко у голки «. І т.д.
«Поясни Незнайку!»
Педагог говорить: «Незнайко не розуміє того, про що я йому кажу. Давайте йому допоможемо. Як можна сказати по-іншому? Праця годує, а лінь псує. Вміючи почати, вмій закінчити. Незнайка лежить, а Знайка далеко біжить «. І т.д.
«Слухай і повторюй»
Грати можуть двоє дітей і більше. У першій грі роль ведучого вихователь бере на себе. Коли діти засвоять правила гри, провідним може стати будь-який бажаючий.
Вихователь за допомогою лічилки обирає одну дитину для передачі інформації дітям. Дитина уважно слухає, вникаючи у зміст сказаного. Потім йому пропонують передати дітям суть сказаного йому, але іншими словами. Наприклад, «Я прочитаю цікаву розповідь про мандрівника мурашку. - «Вихователь (ім'я, по батькові) прочитає нам розповідь про подорожі мурашки».
Ускладнити гру можна, використовуючи вірші, казки, оповідання, невеликі за змістом і обсягом.
Формуємо уміння виділяти основну ідею висловлювання, підводити підсумок
«Дзеркало рухів»
Одна дитина - «дзеркало», всі інші ненадовго закривають очі або відвертаються. Вихователь мовчки показує «дзеркала» якесь вправу або ряд дій. Діти відкривають очі, а «дзеркало» докладно розповідає, які дії повинні бути виконані (відображені). Якщо у більше половини дітей правильні дії не виходять, вибирають нове «дзеркало».
«Йде слідство»
За допомогою лічилки обирають двох дітей (детективів), всі інші - свідки. Вони бачать, як вихователь непомітно для детективів вішає на дошці якусь сюжетну картинку, наприклад «Пожежа у висотному будинку». Свідки дають показання про це, але не прямо, а опосередковано, наприклад: «Я відчуваю запах диму. Стає все спекотніше. Хтось голосно кричить. Чути автомобільні сирени. Під'їжджають машини червоного кольору «. І т.д.
Свідки, з одного боку, повинні свідчити так, щоб детективи не відразу зрозуміли, що саме відбувається; з іншого - вони не можуть давати неправдивих свідчень.
Як тільки детектив вирішить, що він зрозумів, в чому справа, він говорить: «У мене є відповідь». Однак якщо він скаже, що це пожежа, але не здогадається, що це пожежа у висотному будинку, відповідь не буде прийнятий в якості задовільного. Кожен детектив має право тричі висувати свої версії.
Перелік повсякденних ситуацій для гри: «У автомобіля проколота шина», «Вона із задоволенням читає книгу». І т.д.
Вчимо використовувати такий прийом активного слухання, як розвиток думок співрозмовника
«Я почну, а ви продовжите»
Дорослий вимовляє незакінчені пропозиції з оповідання Н. Н. Носова «На гірці». Дитина повинна закінчити пропозицію, використавши образні слова і вирази. Наприклад. «Був ясний день, сніг на сонці ... (виблискував, іскрився, переливався, блищав). Миша сіл на санки і помчав з гори ... (кулею, вихором, так що дух захоплювало). Санки перекинулися, і хлопчик ... (гепнувся, шубовснув у сніг, полетів шкереберть). Колі дуже захотілося, щоб гора вийшла. Він працював ... (не покладаючи рук, без утоми, в поті чола) «.
Вчимо переробляти інформацію:
Розвиваємо уміння розуміти один одного, вникати в суть одержуваної інформації
«Через скло»
Двом дітям пропонують передати один одному будь-яку інформацію жестами, уявивши, що один з них знаходиться в поїзді, а інший - на пероні, тобто вони відокремлені один від одного склом, через яке не проникають звуки. Можливі теми повідомлень для передачі: «Я тобі подзвоню, коли приїду», «Напиши мені листа» і ін. Після гри бажано обговорити, наскільки правильно діти зрозуміли один одного, чи легко їм було це зробити.
«Магазин іграшок»
Діти діляться на дві групи - «покупці» і «іграшки». Останні загадують, який іграшкою кожен з них буде, і приймають пози, характерні для них. Покупці підходять до них і запитують: що це за іграшки? Кожна іграшка, почувши питання, починає рухатися, здійснюючи характерні для неї дії. Покупець повинен здогадатися, яку іграшку йому показують. Той, що не здогадався йде без покупки.
«Вечір загадок»
Починати доцільніше з зовнішніх ознак навколишніх предметів, наприклад: «Великий, круглий, смугастий». (Кавун.) Потім можна додати функціональні ознаки: «Шумить, бурчить, ковтає, всі будинки очищає». (Пилосос.) Після цього можна запропонувати «образні» загадки типу «краш коромисло через річку повисло». (Веселка.) Незрозумілі слова треба обов'язково пояснювати.
Розвиваємо уміння встановлювати логічні, причинно-наслідкові зв'язки, робити висновки
«Що на що схоже»
Дорослий домовляється з дітьми, що вони для опису задуманого предмета або живої істоти будуть використовувати тільки порівняння (за зовнішнім виглядом, діям і т.п. з подібними і відомими всім предметами). Призначається ведучий, який виходить з кімнати і стоїть за дверима, поки діти загадують що-небудь або кого-небудь. Потім він повертається і за описами - порівнянь намагається відгадати, що ж діти задумали.
«Я кидаю тобі м'яч»
Діти стають в коло і перекидають один одному м'яч, називаючи по імені того, кому кидають, і кажуть: «Я кидаю тобі цукерку (квітка, котика і т. Д.)». Той, кому кинули м'яч, ловить його і відповідає приблизно так: «Дякую, ти знаєш, що я люблю солодке (люблю грати з кошеням, люблю дивитися на квіти і т. Д.)».
«Задом-наперед»
Вихователь підбирає пари картинок: гніздо з яйцем - птах; хлопчик в ліжку - він же йде з портфелем; гриб маленький - гриб великий; бабуся в'яже шкарпетки - шкарпетки пов'язані; хлопчик брудний - хлопчик миється в душі; чистий аркуш паперу - на аркуші малюнок; іграшки розкидані по кімнаті - в кімнаті порядок; у дівчинки повітряна куля - дівчинка без кулі. Вихователь розкладає картинки по порядку і розповідає першу історію: «У гніздечку лежало яйце. З нього вилупився пташеня. Пташеня виріс і навчився літати «. Дітям пропонують розповісти історію за цими ж картинкам, але починаючи з другої з пари. Можливий варіант: «Летіла пташка, звила гніздечко, знесла яєчко».
Розвиваємо здатність аргументувати свою точку зору
«Що було б, якби ...»
До дітей приходить Фея з чарівною паличкою (іграшка) і каже, що може перетворити їх в того, в кого вони побажають, але вони повинні обґрунтувати свій вибір. Варіанти. «Якби я був художником, то намалював би ...»; «Якби я був артистом, то зіграв би роль ...»; «Якби я був квіткою, то радував би ...»; «Якби я був вихователем, то ...».
«Буває - не буває»
Вихователь підбирає предметні картинки, викликає двох дітей: перша дитина бере картинку і придумує небилицю. (Крокодил літає.) Другий повинен довести, що так бути не може. (Крокодил не літає, у нього немає крил.) Перший доводить, що може, але при певних умовах, і називає їх. ( «Ні, літає: його везуть в літаку».)
Вчимо конструювати «Текст для іншого»:
Розвиваємо вміння викладати свої думки точно і лаконічно
«Художник слова»
Діти (по черзі) задумують когось із групи і починають малювати його словесний портрет, не називаючи імені цієї людини. Попередньо можна запропонувати дітям вправу на асоціативне сприйняття: «На яку тварину схожий? На який предмет меблів? «І т. д.
«Магазин»
Одна дитина - «продавець», інші діти - «покупці». На прилавку «магазина» розкладені різні предмети. Покупець не показує предмет, який хоче купити, а описує його або розповідає, для чого він може стати в нагоді, що з нього можна зробити. Продавець повинен зрозуміти, який саме товар потрібен покупцю.
Вчимо встановлювати «зворотний зв'язок» при взаємодії з іншими людьми
«Телеграф»
Четверо дітей - «зв'язківці», інші - спостерігачі, вихователь - відправник телеграми, одна дитина - її одержувач. Зв'язківці і одержувач телеграми виходять за двері. Вихователь запрошує одного зв'язківця і зачитує йому текст телеграми один раз. Перший зв'язківець, щоб краще запам'ятати текст, може ставити уточнюючі питання. Потім він запрошує другого зв'язківця і передає йому почутий текст; другий - третьому; третій - четвертому; четвертий - одержувачу. Одержувач переказує почуте спостерігачам і питає: чи правильно він все зрозумів?
Приблизний текст. Вилітаю рейсом 47. Зустрічай о 13.00 за київським часом. Не забудь про цукерки і квіти. До зустрічі. Твій друг.
«Діалоги»
-й варіант. Діти об'єднуються в пари. Їм дають завдання поговорити на тему типу «Моє улюблене час року» ( «Кращий день», «День народження» і ін.) І запам'ятати, про що розповів співрозмовник. Протягом 5 - 7 хвилин діти спілкуються. Потім по умовному сигналу розмови припиняються, і діти, помінявшись парами, розповідають один одному, що почули від попередніх співрозмовників.
-й варіант. «Переговори». Діти діляться на дві команди. Тему для розмови вибирають самі. Умова: не перебивати один одного. Протягом 5 - 7 хвилин команди спілкуються з обраної теми і роблять висновок, про який повідомляють педагогу або дитині-спостерігачеві.
ВИСНОВКИ
Гра є одним із основних чинників формування інтелектуальної готовності дітей до навчання в школі. Готовність до школи визначається соціальною та емоційною зрілістю дитини. Вона виражається в умінні контактувати з іншими людьми (дітьми та дорослими), дотримуватись прийнятих у суспільстві правил поведінки, уміти грати в ігри за правилами, самому їх дотримуватись і стежити за їх дотриманням іншими учасниками. Гра, будучи простим і близьким людині способом пізнання навколишньої дійсності, повинна бути найбільш природним і доступним шляхом до оволодіння тими чи іншими знаннями, вміннями, навичками. Існуюча ж необхідність у раціональному побудові, організації та застосування її в процесі навчання і виховання вимагає більш ретельного і детального її вивчення. Про навчальні можливості ігор відомо давно. У грі проявляються здібності дитини. Гра - особливо організоване заняття, що вимагає напруги емоційних та розумових сил. Для дітей гра перш за все - захоплююче заняття. Вона посильна навіть слабким учням.
Довгий час у теорії і практиці дошкільного виховання панував вузько дидактичний підхід до гри як до вільної діяльності дитини, що розвивається за її ініціативою. Роль педагога зводилася лише до створення умов для гри, забезпечення дитини ігровим матеріалом. Останніми роками гра розглядається як форма організації дитячого життя, пізнання світу. Змінився і погляд на позицію вихователя. Він повинен організовувати дитяче життя і діяльність; керувати формуванням взаємин у дитячій спільності. Така позиція спонукає педагогів до використання активної тактики, до керівництва розвитком ігор і формування у їх процесі позитивної основи, суспільно корисних якостей особистості. Доцільність такого підходу доведена практикою дошкільного виховання і спеціальними дослідженнями.
Керівництво ігровою діяльністю є тонким і складним процесом. Воно потребує глибоких знань теорії ігрової діяльності, спеціальних умінь, довіри і поваги дітей. Намагання керувати нею без знань внутрішніх законів діяльності може зруйнувати гру. Гра є вільною, невимушеною дитячою діяльністю, що необхідно зберегти за будь-якого стилю і способу керівництва нею. Важливою передумовою продуктивного спілкування педагога з дітьми с стимулювання в умовах прийняття дорослим на себе однієї з ролей, взаємодія з ними у процесі гри.
На ранніх етапах розвитку гра слід дуже близько до практичної діяльності. У практичному підставі дій зі оточуючими предметами, коли дитина осмислює, що вона годує ляльку порожній ложкою, уяву вже бере участь, хоча розгорнутого ігрового перетворення предметів ще спостерігається.
Для дошкільнят основна лінія розвитку лежать у формуванні непредметных дій, а гра виникає, як завислий процес.
З роками, коли ці види діяльності змінюються місцями, гра стає провідною, пануючій формою будівлі власного світу. Не вигравати, а грати - така є загальна формула, мотивація дитячої гри.
Дитина може опанувати широким, безпосередньо недоступним йому колом дійсності лише у грі, в ігровий формі. У цілому цей процес освоєння минулого світу через ігрові дії цьому світі, включені як ігрове свідомість, і ігрове невідоме.
Діти самі вибирають гру, самі організують її. Однак у водночас над жодній іншій діяльності немає таких суворі правила, такий зумовленості поведінки, як. У цій гра привчає дітей підкоряти свої дії і думки певної виховної мети, допомагає виховувати цілеспрямованість.
У грі дитина починає почуватися членом колективу, справедливо оцінювати дії і їх учинки своїх друзів і свої власні. Завдання вихователя у тому, щоб зосередити увагу граючих на таких цілях, які викликали б спільність почуттів та дій, сприяти встановленню між дітьми відносин, заснованих на виключно дружбі, справедливості, взаємну відповідальність.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1.Аніщенка О.А. Розвиваємо у грі: Посібник для педагогів тапрактич. Психологів дошк. установ / О.А. Аніщенка, Л.А.Вяткина, М.В.Мащенко. - Мінсь, 2000. - 112 с.
.Белопольская Н.Л. Азбука настрою: навч.посіб. / Н.Л. Белопольская.- Москва: Інститут психології, 1993. Букатов В. М. Педагогічні таїнства дидактичних ігор: Посібник. - К.: Ред. загальнопед. газ., 2004. - 126 с.
.Букатов В. М. Педагогічні таїнства дидактичних ігор: Посібник. - К.: Ред. загальнопед. газ., 2004. - 126 с.
4.Ващенко Г.Г. Роль ігрової діяльності у навчанні / Г. Г.Ващенко // Загальні методи навчання. - К., 1997. - С. 366-380.
5.Виготский Л.С. Педагогическая психология: навч.посіб. / Л.С. Виготский - М.:1991
6.Використання гри для активізації навчально-виховного процесу: Посіб. для студ. пед. вузу та викладачів / Уклад.: Мішкурова В. Ф.; Пащенко М. І. - К.: Науковий світ, 2001. - 188 с.
7.Воронова В. Я. Творчі ігри старших дошкільників / В.Воронова - М., 1991 - 31с.
.Горбатих В. Будівельно-конструкційні ігри - джерело всебічного розвитку дошкільників / В.Горбатих // Вихователь-методист дошкільного закладу. - 2009. - №5.
9.Гончаренко С.У. Педагогічні дослідження: методологічні поради молодим науковцям / С.У. Гончаренко. - К., Вінниця: ДОВ «Вінниця», 2008. - 278 с.
10.Денисюк О.М. У центрі уваги - раннє дитинство / О.М.Денисюк // Дошкільне виховання. - 2003. - № 8. - С. 10- 16.
11.Дошкольная педагогіка / под ред. В.И. Логиновой - М.:Просвящение,1988. - 280 с.
12.Євдокімова Л.Г. Українські народні ігри та забави в дошкільних установах / Л. Євдокімова // БВДС - 2007. - №12. - С.40-49.
13.Заїка Є.В. Комплекс ігор для розвитку уяви / Є.В.Заїка // Питання психології. - 1993. - № 2. - С. 54-58.
.Захарченко В. Г. Формування звязного мовлення дітей старшого дошкільного віку засобами сюжетно-рольової гри: дис. канд. пед. наук: 13.00.01 / В.Захарченко. - К., 1997. - 186 с.
15.Колоцца Д.А. Детские игры, их психологическое и педагогическое значение / Д.А. Колоцца. Пер. с итал. - М.: Моск. кн. изд-во, 1999. - 266 с.
16.Кудикіна Н.В. Теоретичні засади педагогічного керівництва ігровою діяльністю молодших школярів у позаурочному навчально-виховному процесі [Текст]: дис... д-ра пед. наук: 13.00.01 / Кудикіна Надія Василівна; Інститут педагогіки АПН України. - К., 2004.- С. 14-34.
17.Луцан Н. І. Методика розвитку мовлення дітей старшого дошкільного віку за текстами українських народних ігор. / Н. І. Луцан / Дис... канд. пед. наук: 13.00.02/ Південноукраїнський педагогічний ун-т ім. К. Д. Ушинського. - О., 1995. - 186 с.
18.Любашина В. В. Формування діалогічних умінь у старшого дошкільного віку в іграх за сюжетами художніх творів: дис. канд. пед. наук: спец. 13.00.02 / В.Любашина. - Одеса, 2006. - 244 с.
.Матищина І.Г. Природа, сутність, історія гри // Проблеми виховання. - 2006. - №1. - С. 5-12.
20.Нікітін Н.П. «Розвиваючі гри для дітей». Довідник М. «Гомо». 2001 р.
21.Поніманська Т.І. Дошкільна педагогіка: навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / Т.І. Поніманська - К.: Академвидав, 2004. - С. 306-308
22.Поздняков М. А. Менджеріцька Д. В. Дослідник ігри дітей дошкільного віку / М.А.Поздняков, Д.А.Менджеріцька // Дошкільне виховання. - 1995. - № 12. - С. 12-15.
.Смирнова Е.О. Педагогічні системи та програми дошкільного виховання: навч. посібник для студентів пед. коледжів, які навчаються за спеціальності «Дошк. освіту» / Е.О. Смирнова. - Москва, 2005. - 119 с.
25.ТихомироваЛ.Ф., Басов А.В. «Розвиток логічного мислення дітей». Ярославль. 1996 р.
26.Шмаков С. А. Ігри учнів - феномен культури / С.Шмаков. - М., 1994. - 239 с.
27.Шмаков С.А. Природа і структура гри // Проблеми виховання. - 2006. - №1. - C. 30-37.
.Щербань П. М. Навчально-педагогічні ігри: навч. посібник для студентів вищ. навч. закл. - К.: Вища школа, 2004 - 206 с.
.Ядешко В.І. Дошкольная педагогіка / В.І.Ядешко, Ф.А.Сохин, Т.А. Ільїна та ін., [під ред. В.І.Ядешко, Ф.А.Сохина]. - 2-ге вид.- Москва: Просвітництво, 1986. - 415 c.
.Яницька О.Ю. Українські народні рухливі ігри для дітей старшого дошкільного віку / О. Яницька. - Рівне, 1992. - 132 с.
ДОДАТКИ
ПАЛИЧКА-ВИРУЧАЛОЧКА (ЧОРНА ПАЛИЧКА)
Діти по лічилки обирають ведучого. Він відбігає від них і стає обличчям до стіни. Біля стіни лежить паличка-виручалочка. Ведучий бере паличку, стукає по стіні і каже: «Паличка прийшла, нікого не знайшла. Кого першого знайде, той за паличкою піде». Після цих слів він ставить паличку біля стіни і йде шукати. Помітивши одного з гравців, голосно називає його по імені, швидко підбігає до стіни, бере паличку, стукає нею по стіні і кричить: «Паличка-виручалочка знайшла...» (називає по імені грає). Так ведучий знаходить всіх дітей. При повторенні гри повинен водити той, хто був знайдений першим.
Якщо гравець, якого знайшли, добіжить до палички-виручалочки раніше ведучого, він швидко бере паличку і зі словами: «Паличка, виручи мене!» - стукає нею по стіні, потім кидає її як можна далі і, поки її шукає ведучий, ховається. Ведучий знаходить паличку, повертається до умовного місця, стукає нею і голосно говорить: «Паличка прийшла, нікого не знайшла, кого першого знайде, той за паличкою піде!»
Правила
. Ведучий не повинен підглядати, коли діти ховаються.
. Ведучий говорить слова повільно, щоб всі діти могли сховатися.
. Він повинен шукати по всьому майданчику, не стояти біля палички-стукалочки.
. Діти можуть перебігти з одного місця укриття до іншого, поки ведучий шукає паличку-виручалочку і ставить її на місце.
Вказівки до проведення
Цю гру добре проводити на лісовій галявині. Обов'язково потрібно обмежити ігровий майданчик і показати дітям кілька місць, де вони зможуть сховатися (за кущі, дерева, пеньки, канавку, у високу траву).
Для проведення гри потрібно зробити паличку-виручалочку з дерева завдовжки 50-60 см, пофарбувати в яскравий колір, щоб його добре було видно в зеленій траві.
Ускладнення до гри
Можна виручити гравця, якого знайшов ведучий. Якщо хтось з гравців непомітно вийде з укриття, швидко підбіжить до палочки-виручалочки, постукає нею по стіні зі словами: «Паличка-виручалочка, виручи...» - і назве ім'я выручаемого. Паличку кидає як можна далі, і, поки ведучий шукає її, діти знову ховаються.
КВАЧ
Мета: удосконалювати навички швидкого бігу; розвивати швидкість і спритність.
Хід гри
Діти стоять у різних кінцях майданчика. Одну дитину обирають «квачем», їй дають до рук кольорову стрічку, і вона стає посередині майданчика. Вихователь Квачик, квачик, раз, два, три, Швидше ти дітей лови! «Квач» намагається когось догнати (квацнути). Той, кого він квацнув, відходить убік. Гра завершується, якщо «квач» зловить трьох-чотирьох дітей (за домовленістю). Потім вихователь призначає «квачем» найспритнішу дитину, яку жодного разу не спіймали. Рекомендації до гриСпійманим уважається той, кого «квач» квацнув, він відходить убік. Якщо «квач» протягом 30-40 с не може нікого квацнути, то необхідно призначити іншу дитину.