Інвестиційне забезпечення природоохоронної діяльності в Україні
Вступ
Перетворення природних
систем, що відбулися протягом тисячоліть, призвели до різкого погіршення стану
навколишнього природного середовища, який є важливим фактором життєдіяльності
людини і розвитку економіки. Основою розв’язання гострих соціально-економічних
і ресурсо-екологічних проблем є перехід до моделі сталого розвитку, яка має
забезпечити баланс між задоволенням сучасних потреб людства і захистом
інтересів майбутніх поколінь, включаючи їхню потребу в безпечному і здоровому
довкіллі.
Серед чинників, які
обумовлюють екологічну ситуацію в країні і відіграють важливу роль у вирішенні
проблем сталого розвитку економіки, особливе місце посідають екологічні
інвестиції в цілому, і природоохоронні інвестиції зокрема. Ще до недавніх часів
людина вважала, що інвестиції в збереження навколишнього природного середовища
та природно-ресурсного потенціалу непотрібні і екосистема самостійно подолає
антропогенне навантаження. Але науково-технічний і економічний розвиток
суспільства створює дестабілізуючий вплив на природне середовище та порушує
його рівновагу, послаблюючи здатність екосистем до самовідновлення. Сьогодні
стає зрозумілим, що без нарощування інвестиційних ресурсів, поліпшення
структури інвестиційних джерел та оптимізації напрямів їх вкладення досягнення
позитивних результатів у сфері охорони навколишнього природного середовища є
неможливим.
Проблемам інвестування
охорони та раціонального використання природних ресурсів присвячено багато
наукових праць, серед яких доцільно відмітити роботи таких науковців, як Н.М.
Андрєєва, В.О. Аніщенко, С.В. Арестов, Б.М. Буркинський, О.І. Вишницька, О.В.
Кліменко, К.М. Крамаренко, С.І. Рассадникова, О.М. Федчак, М.А. Хвесик та ін. В
роботах зазначених науковців розглядаються питання екологізації інвестиційної
діяльності, інвестиційної привабливості природокористування, реформування
інвестиційного забезпечення природокористування та ряд інших проблем. Проте
вважаємо, що дослідження сучасного стану та проблем інвестування
природоохоронної діяльності залишаються вкрай актуальними.
Метою даної роботи є дослідження сучасних тенденцій та проблем
інвестиційного забезпечення природоохоронної діяльності в Україні. Досягнення
вказаної мети передбачає постановку й послідовне розв’язання наступних завдань:
- узагальнити погляди
вчених стосовно сутності природоохоронних інвестицій;
дослідити види,
особливості природоохоронних інвестицій та джерела їх фінансування;
проаналізувати сучасний
стан інвестування природоохоронної діяльності в Україні;
з’ясувати регіональні
особливості залучення інвестицій у сферу природоохоронної діяльності;
визначити шляхи
активізації інвестування природоохоронної діяльності України.
Об’єктом дослідження виступають процеси природоохоронної діяльності.
Предметом дослідження є сукупність теоретичних і практичних засад з питань
інвестування в природоохоронну діяльність.
Методологічною основою
дослідження є теоретичні положення економічної науки в галузі економіки
природокористування і охорони навколишнього природного середовища.
Дослідження ґрунтуються
на використанні методів: абстрактно-логічного (для узагальнення теоретичних
концепцій інвестиційного забезпечення природоохоронної діяльності); системного
аналізу (для дослідження видів та особливостей природоохоронних інвестицій);
економіко-статистичного аналізу (для оцінки інвестиційного забезпечення
природоохоронної діяльності); спостережень і порівнянь (при вивченні
регіональних особливостей інвестування природоохоронної діяльності); графічного
(при дослідженні основних тенденцій інвестування природоохоронної діяльності).
1. Теоретичні засади
інвестиційного забезпечення природоохоронної діяльності
.1 Економічна суть
інвестицій у природоохоронну діяльність
природоохоронний
інвестиція правовий економічний
У вітчизняній і
зарубіжній економічній літературі використовується цілий ряд термінів для
позначення інвестицій у сферу охорони навколишнього природного середовища:
екологічні інвестиції, екологічно орієнтовані інвестиції, природоохоронні
інвестиції, інвестиції в природокористування, природозберігаючі інвестиції,
інвестиції в охорону навколишнього середовища, «зелені інвестиції» тощо [1; 4;
5; 16; 24; 30].
Спробуємо проаналізувати
позиції деяких авторів щодо визначення та розмежування зазначених категорій.
Наприклад, Н.М. Андрєєва
розглядає екологічні інвестиції, під якими розуміє всі види майнових та
інтелектуальних цінностей, які вкладаються в народногосподарський обіг,
основною метою яких є запобігання, обмеження, усунення і відновлення забруднень
навколишнього природного середовища [1]. При цьому автор стверджує, що
екологічні інвестиції містять у своєму складі екологічно орієнтовані
інвестиції, під якими розуміються всі види майнових та інтелектуальних
цінностей, які вкладаються в господарську діяльність, і спрямовані на зниження
та ліквідацію негативного антропогенного впливу на навколишнє середовище,
збереження, поліпшення і раціональне використання пpиpодноpесуpсного потенціалу
територій, забезпечення екологічної безпеки країни, внаслідок яких досягаються
екологічні, соціальні, економічні і політичні результати [2, с. 98].
Водночас складовою
частиною екологічних інвестицій Н.М. Андрєєва називає природоохоронні
інвестиції. З міркувань автора можна зрозуміти, що екологічно орієнтовані
інвестиції і є природоохоронними інвестиціями. Подібної точки зору дотримується
і С.В. Арестов, який зазначає, що екологічні інвестиції є ширшим поняттям і
включають у себе, поряд з іншими різновидами, й природоохоронні інвестиції,
тобто ті, які безпосередньо пов’язані з екосистемами [4].
На таких же позиціях
стоїть Л.Г. Мельник, розглядаючи поняття «природоохоронна діяльність» як
складовий елемент екологізації. При цьому, на думку автора, природоохоронна
діяльність (у частині охорони компонентів середовища від забруднення і
деструктивного впливу) фактично використовується для пом’якшення екологічної
недосконалості існуючих технологій і сприяє консервації технічних принципів, на
яких засновані дані технології, неефективного виробництва по відношенню до
природи. Екологізація ж в принципі означає процес постійного екологічного
удосконалювання, який спрямований на ліквідацію екодеструктивних чинників, а
відповідно і потреби в природоохоронних заходах [19].
О. І. Вишницька,
навпаки, ототожнює екологічні інвестиції і інвестиції у сферу
природокористування, даючи визначення, подібне до вище наведеного: екологічні
інвестиції (інвестиції у сферу природокористування) - це всі види майнових та
інтелектуальних цінностей, що вкладаються в господарську діяльність і
спрямовані на зменшення негативної антропогенної дії на навколишнє середовище,
зниження екодеструктивного впливу процесів виробництва, споживання та
утилізації товарів та послуг; збереження, раціональне використання природних
ресурсів та покращення природно-ресурсного потенціалу територій; забезпечення
екологічної безпеки країни, внаслідок яких досягаються екологічний, соціальний
та економічний результати [5].
С.І. Рассадникова у
своїх дослідженнях вживає таке поняття як «інвестування у сферу
природокористування», під яким розуміє сукупність дій щодо вкладення інвестицій
у формі грошових коштів, майнових та інтелектуальних цінностей в об’єкти сфери
природокористування з метою досягнення позитивного результату у вигляді доходу
або соціального, економічного та екологічного ефекту. До таких цінностей
належать: грошові кошти, рухоме і нерухоме майно (матеріальні цінності), права
на користування землею та іншими природними ресурсами, майнові права, ноу-хау,
інтелектуальні цінності тощо [24].
Об’єктом нашого
дослідження є природоохоронна діяльність, тому в подальшому ми будемо оперувати
поняттям «природоохоронні інвестиції» або «інвестиції у природоохоронну
діяльність».
Для того, щоб розкрити
суть «природоохоронних інвестицій», необхідно, на наш погляд, розглянути зміст
понять «охорона навколишнього природного середовища» та «інвестиції».
Охорона навколишнього
природного середовища - це сукупність державних, адміністративних, правових,
економічних, політичних і суспільних заходів, спрямованих на раціональне
використання, відтворення і збереження природних ресурсів землі, обмеження
негативного впливу людської діяльності на навколишнє середовище [21].
В результаті
неконтрольованого розвитку господарської та іншої діяльності людини і різкого
посилення навантажень антропогенної та іншої техногенної діяльності на природу
окремі природні ландшафти перестали виконувати повною мірою такі
соціально-економічні функції, як: ресурсозабезпечуюча (забезпечення людини і
суспільства різними природними ресурсами - відтворюваними і невідтворюваними,
вичерпними і невичерпними, мінеральними і біологічними тощо); ресурсовідтворююча
(стосується поновлення ресурсів); середовищевідтворююча (відтворення складу
атмосферного повітря, якості ґрунтів і вод та інших елементів навколишнього
середовища); біовідтворююча (відтворення генофонду або біологічної
різноманітності природи). Це й викликало необхідність в охороні навколишнього
природного середовища як сукупності заходів щодо корегування та відновлення
даних функцій.
Сукупність цих заходів
надзвичайно велика і включає в себе наступні напрями: 1) охорона та раціональне
використання невідтворюваних (вичерпних) природних ресурсів; 2) зниження або
запобігання забрудненню і руйнуванню (змінам хімічного і фізичного складу)
навколишнього середовища; 3) забезпечення простого або розширеного відтворення
поновлюваних природних ресурсів; 4) підтримання біологічного різноманіття
природи, збереження еталонів незмінної природи, підтримання стабільності
біогеоценозів і т. п. [6].
Відповідно до
рекомендацій конференції європейських статистиків, викладених в Єдиній
європейській стандартній статистичній класифікації природоохоронних об’єктів і
витрат на охорону навколишнього середовища (Париж, 13-17 червня 1994 р.),
розрізняють дві конкретні форми природоохоронної діяльності: поточну
природоохоронну діяльність і природоохоронні заходи. Поточна природоохоронна
діяльність - це безперервно здійснювана діяльність, спрямована на досягнення
стабільності або поліпшення стану навколишнього середовища. Вона пов’язана, в
основному, з експлуатацією, а не створенням основних фондів природоохоронного
призначення. Природоохоронні заходи - це природоохоронна діяльність, яка
здійснюється з метою істотного поліпшення стану навколишнього природного
середовища або створення умов для його поліпшення. Результатом природоохоронних
заходів може бути створення основних фондів природоохоронного призначення [31, с. 185]. Саме тому термін
«природоохоронні заходи» часто асоціюється з терміном «природоохоронні
інвестиційні заходи» [1].
Отже, всі види
господарської діяльності, спрямовані на зниження або усунення негативного
антропогенного впливу на навколишнє природне середовище, збереження, поліпшення
і раціональне використання природно-ресурсного потенціалу належать до
природоохоронних заходів. Природоохоронні заходи покликані забезпечити
дотримання нормативних вимог до якості навколишнього середовища з урахуванням
перспективних змін, зумовлених розвитком виробництва і демографічними
зрушеннями.
Вище зазначені напрямки
і форми охорони навколишнього природного середовища вимагають витрат людських,
матеріальних і фінансових ресурсів на проведення відповідних заходів. Ці
витрати в загальному вигляді можуть бути розділені на дві категорії: а)
поточні, тобто витрати на формування поточних оборотних активів; б)
інвестиційні, тобто витрати на придбання, створення або реконструкцію необоротних
активів.
Інвестиції - це види
майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької
та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток або
досягається соціальний ефект [22].
Виходячи з вище
викладеного, сформулюємо сутність поняття «інвестиційне забезпечення
природоохоронної діяльності» як сукупність інвестиційних ресурсів, необхідних
для реалізації природоохоронних заходів, спрямованих на збереження, поліпшення
і раціональне використання природно-ресурсного потенціалу.
природоохоронний
інвестиція правовий економічний
1.2 Основні види та
особливості природоохоронних інвестицій
Згідно з офіційною
термінологією Державної служби статистики України, складовими природоохоронних
витрат є: поточні витрати на охорону природи, пов’язані з експлуатацією та
обслуговуванням засобів природоохоронного призначення; інвестиції в основний
капітал (капітальні інвестиції), спрямовані на будівництво й реконструкцію
природоохоронних об’єктів; придбання обладнання для реалізації заходів
екологічного спрямування й витрати на капітальний ремонт природоохоронного
обладнання [8].
До поточних витрат
природоохоронної діяльності відносяться: кошти для оплати праці робітників і
фахівців, зайнятих в природоохоронній діяльності; витрати на придбання
матеріалів і сировини, необхідних для проведення спеціальних будівельних,
меліоративних, рекультиваційних та інших робіт; забезпечення функціонування
очисних установок і іншого природоохоронного обладнання; витрати на паливо і
електроенергію; витрати на придбання швидкозношуваних інструментів, інвентарю
тощо.
Що стосується складу
інвестиційних витрат природоохоронного призначення, то з урахуванням чотирьох
основних напрямків природоохоронної діяльності можна виділити чотири основних
види природоохоронних інвестицій: 1) ресурсозберігаючі - інвестиції в охорону
не відтворюваних природних ресурсів (насамперед охорона та раціональне
використання ресурсів надр); 2) ресурсововідтворювані - інвестиції в охорону і
відтворення відновлюваних ресурсів - лісових, ґрунтових, рибних, інших
біологічних ресурсів, які широко використовуються; 3) середовищезахисні -
інвестиції в охорону навколишнього середовища (середовища перебування людини);
4) природоконсервуючі - інвестиції в охорону генофонду (біологічної різноманітності)
і біогеоценозів (екосистем) [7].
Інвестиції в основний
капітал є ефективнішими, оскільки вони здебільшого спрямовані на зміну
технологій і попередження забруднення навколишнього природного середовища
За формами вкладення
слід виділити реальне й фінансове інвестування. До реального інвестування
відносяться вкладення у виробничі (основні й обігові) фонди чи реальні активи,
що включають матеріальні активи (природоохоронні та ресурсозберігаючі, для
переробки й знищення відходів, обладнання, устаткування, спорудження,
механізми, будинки і устаткування для виробництва екологічно чистої продукції,
засоби виміру і контролю стану і споживання природних ресурсів і систем тощо) і
нематеріальні активи (патенти, ліцензії, «ноу-хау», науково-технічна, проектна,
технологічна й інша документація). Фінансове інвестування - це вкладення в
різні фінансові інструменти екологічного призначення: фондові цінні папери
(акції, облігації, ф’ючерси, опціони й ін.), спеціальні банківські вклади,
депозити, паї та інше, цей напрямок практично не розвинуто в Україні [28].
Залежно від просторового
аспекту інвестування в природокористування підлягає поділу на внутрішнє й
зовнішнє. Внутрішні інвестиції пов’язані із вкладенням коштів вітчизняних
інвесторів для захисту навколишнього природного середовища, забезпечення
ресурсно-екологічної безпеки України. Зовнішні (іноземні) інвестиції
здійснюються шляхом залучення іноземного капіталу для досягнення екологічних
цілей розвитку економіки країни [24].
Інші критерії
класифікації інвестицій у природоохоронну діяльність представлені у додатку А
(рис. А.1-А.4).
Інвестиції в охорону
навколишнього природного середовища спрямовані на раціональне використання
природних ресурсів; поліпшення властивостей (якостей) екосистеми; попередження
та ліквідацію екологічних катастроф; запобігання та зниження екологічних
ризиків і пов’язаних з ними соціальних, економічних ризиків самого
підприємства-природокористувача.
Однією з важливих цілей
інвестицій в природоохоронну сферу є поліпшення умов життєдіяльності людини, їх
відтворення, оскільки екологічний стан безпосередньо впливає на здоров’я
людини, може викликати різні захворювання, негативні наслідки на її фізичний і
моральний стан, працездатність [3].
Інвестиційна діяльність
у природоохоронній сфері має значну соціальну спрямованість (рис. 1.1),
оскільки в результаті знижуються витрати на оздоровлення людини, стимулюється
збільшення тривалості та якості життя, відбувається скорочення довгострокових
та поточних витрат в людський капітал. Тобто інвестиції в сферу природокористування
підвищують якість людського капіталу шляхом забезпечення охорони здоров’я
людини, умов її існування, що збільшує продуктивність праці і, як наслідок,
сприяє формуванню такого типу економічного зростання, що орієнтується на
підвищення добробуту населення [23].
Рис. 1.1. Соціальна спрямованість інвестиційної діяльності у
природоохоронній сфері [23]
Природоохоронні
інвестиції мають певні особливості порівняно з інвестиціями в інші сфери
господарської діяльності.
) Безпосередньою метою
природоохоронних інвестицій не є отримання прибутку. Результатом такого типу
інвестицій є одержання суспільного
блага, що не може бути привласнено окремим індивідом і буде використано всіма
членами суспільства.
) Об’єкт
природоохоронних інвестицій має загальний для багатьох суб’єктів характер і це
зумовлює те, що для реалізації природоохоронних інвестицій необхідно докласти
зусиль багатьом учасникам (окремим суб’єктам господарювання, органам влади
місцевого та загальнодержавного рівня). В природоохоронні інвестиції може бути
залучена велика кількість природокористувачів, оскільки в результатах цього
процесу зацікавлене все людство. Ці інвестиції, на відміну від інших форм
інвестицій, можуть швидше поєднати ресурси незалежно від форми власності їхніх власників.
) Природоохоронні
інвестиції безпосередньо пов’язані з природними процесами, тому повинні
здійснюватися з урахуванням саморегулюючої, самовідновлюючої здатності
екосистем, окремих її компонентів (до певної межі). Це обумовлено тим, що
людською працею неможливо повністю відтворити те, що створює природне
середовище. А тому природоохоронні інвестиції повинні спрямовуватися не лише на
відновлення природного середовища, а й на запобігання негативного
антропогенного впливу на природу [17; 29].
) Інвестиції в охорону
навколишнього природного середовища повинні здійснюватися системно у часі та
просторі. Це пов’язано з тим, що відновлення та поліпшення якості довкілля або
властивостей екосистеми через їхню просторову спільність потребують тривалого
періоду та значних зусиль [3; 29].
) Інвестиції
природоохоронного призначення від інших форм інвестування відрізняються:
наочністю, транспарентністю, особливо для членів колективу фірми, підприємства,
населення в зоні функціонування підприємства в масштабі природних комплексів,
екосистем, популяцій; конкретністю, ясністю місії проекту і самих інвестицій;
визначеністю і ясністю цілей інвестицій для всіх, чіткістю у питаннях
задоволення потреб щодо їхньої ефективності [15].
) Природоохоронні
інвестиції об’єднують безліч джерел в часі і в просторі, їх форми і види.
) Інвестиції можуть бути
різними за формами власності та формами організації економічної діяльності
природокористувачів: державні, міждержавні, приватні, змішані [6].
Розглянемо джерела
інвестування природоохоронної діяльності.
Під джерелами
фінансування інвестицій розуміються фонди і потоки грошових коштів, які
дозволяють здійснювати процес інвестування [25].
Природоохоронні
інвестиції формуються за рахунок внутрішніх та зовнішніх джерел. Внутрішні
джерела представлені власними коштами природокористувачів - підприємств та
організацій, а зовнішні - позиченими і залученими коштами (кредити, кошти
іноземних інвесторів, кошти місцевих та Державного бюджету, міжнародних
організацій, Державного фонду охорони навколишнього природного середовища
тощо).
Інвестиційне
забезпечення охорони навколишнього природного середовища та раціонального
природокористування в Україні здійснюється за наступною схемою (рис. 1.2).
Рис. 1.2. Схема інвестиційного
забезпечення охорони навколишнього природного середовища та раціонального
природокористування [23]
Кошти, отримані від
природокористувачів-забруднювачів, акумулюються в спеціальному фонді Державного
бюджету та фондах охорони навколишнього природного середовища місцевих рівнів
(обласного та міського), а потім витрачаються на природоохоронні заходи,
перелік яких затверджується постановою Кабінету Міністрів України [16].
В цілому всі джерела
фінансування в природоохоронну діяльність можна поділити на централізовані
(бюджетні) і децентралізовані (позабюджетні).
Основні характерні риси,
а також переваги та недоліки джерел фінансування природоохоронних заходів
наведені в табл. А.2 (додаток А).
2. Аналіз інвестиційного
забезпечення природоохоронної діяльності в Україні
2.1 Сучасний стан
інвестиційного забезпечення природоохоронної діяльності
В процесі аналізу
інвестиційного забезпечення природоохоронної діяльності за 2000-2011 роки
виявлено тенденцію зростання загальних витрат суб’єктів господарювання на
охорону навколишнього природного середовища протягом 2000-2008 років. У 2009
році обсяги інвестування знизились на 9%, але у 2010 р. їх зростання
відновилося і в 2011 р. спостерігалися найбільші внески капітальних інвестицій
та поточних витрат на охорону навколишнього середовища, які становили - 18490,5
млн. грн. - на 41% більше порівняно з 2010 р. (рис. 2.1). З них 65,1% (12039,7
млн. грн.) - поточні витрати на охорону природи, пов’язані з експлуатацією і
обслуговуванням засобів природоохоронного призначення, 30,3% (5607,4 млн. грн.)
- інвестиції в основний капітал, направлені на будівництво і реконструкцію
природоохоронних об’єктів, придбання обладнання для реалізації заходів
екологічного спрямування і 4,6% (843,6 млн. грн.) - витрати на капітальний
ремонт природоохоронного обладнання [8].
Рис. 2.1.
Інвестування природоохоронної діяльності в Україні у 2000-2011 рр. (побудовано
за даними: [26; 27])
За розрахунками,
збільшуються не лише обсяги капітальних інвестицій екологічного призначення, а
й темпи їх зростання (виняток 2002, 2005, 2009, 2010 роки), при цьому не дуже
випереджаючи темпи зростання поточних витрат на охорону природного середовища,
а в окремі періоди навіть відстаючи.
Однак, навіть зважаючи
на зростання природоохоронних інвестицій в основний капітал, варто нагадати, що
за даними Держстату у 2010 р. в Україні 74,9% основних фондів відпрацювали свій
ресурс і потребують заміни, а середня зношеність основних фондів за останнє
десятиріччя досягла рівня 53,9%, причому її динаміка показує щорічне
прогресуюче старіння основних фондів [26].
Викликає занепокоєння
все ще дуже висока частка поточних витрат (68-81% від загального обсягу витрат
за 2000-2010 рр.) і досить низький відсоток капітальних інвестицій (в межах
19-32%) на охорону навколишнього природного середовища, оскільки обсяги витрат
на експлуатацію й обслуговування засобів екологічного призначення такого рівня
зношеності є значними, а їхня ефективність - низькою. Водночас у 2011 р.
спостерігалася активізація підприємств, установ і організацій України щодо
капітального інвестування природоохоронного призначення, частка капітальних
інвестицій у загальних витратах суб’єктів господарювання на охорону навколишнього
природного середовища зросла до 34,9%.
В цілому необхідно
констатувати, що інвестиційне забезпечення охорони навколишнього природного
середовища та раціонального використання природних ресурсів в Україні на
сучасному етапі знаходиться на низькому рівні.
Незважаючи на те, що
спостерігається синхронність динаміки питомої ваги капітальних вкладень на
охорону навколишнього природного середовища та раціональне природокористування
у складі виробленого ВВП та темпу їхнього зростання за роками досліджуваного
періоду, фактичний рівень першого показника залишається на вкрай низькому
рівні, коливаючись від 0,26 у 2010 р. до 0,53 у 2004 р. (у 2011 р. - 0,49)
(Додаток Б, табл. Б.2; рис. 2.2). Для порівняння: в розвинених країнах світу
цей показник становить в середньому 1-3,6% від загального обсягу ВВП
(наприклад, у Болгарії - 1,5%, Австрії - 3,6%, Франції - 0,8% від загального
обсягу ВВП) [16].
Рис. 2.2. Інвестиції в
основний капітал природоохоронної сфери України у 2000-2011 рр. (побудовано за
даними: [26; 27])
Якщо розглянути
структуру капітальних інвестицій та поточних витрат на охорону навколишнього
середовища за напрямами природоохоронної діяльності в Україні, то можна зазначити, що вагоме місце протягом 2006-2011
років займають очищення зворотних вод, поводження з відходами та охорона
атмосферного повітря і клімату (Додаток Б, табл. Б.3; Б.4; Б.5). Так, у 2011 р.
найбільше коштів в цілому по Україні було вкладено: в очищення зворотних вод -
33,0%, поводження з відходами - 27,3%, охорону атмосферного повітря і клімату -
21,7% [11].
Щодо структури
капітальних інвестицій на охорону навколишнього середовища, то за досліджуваний
період спостерігаємо поступове скорочення інвестування очищення зворотних вод,
захисту і реабілітації ґрунту, підземних і поверхневих вод, зростання
інвестицій у поводження з відходами, зростання, а у 2011 р. незначне зменшення,
частки інвестицій на охорону атмосферного повітря і клімату. Крім того, у 2011
р. значна частка інвестицій (19,8%) припадає на радіаційну безпеку (додаток Б,
рис. Б.1).
У структурі поточних
природоохоронних витрат традиційно високою є частка на очищення зворотних вод,
хоча і спостерігається її деяке скорочення за період 2000-2011 рр.; поводження
з відходами, яка за зазначений період зросла в 3 рази; а також на охорону
атмосферного повітря і клімату, яка коливалася в межах 12-17% (додаток Б, рис.
Б.2).
Разом з тим, освоєні
обсяги інвестицій на охорону і раціональне використання ресурсів рослинного і
тваринного світу за досліджуваний період становили лише від 0,2 до 1,1% усіх
капітальних інвестицій природоохоронного призначення, що не відповідає сучасним
вимогам формування сталого соціально-економічного розвитку країни.
На думку вчених,
гальмування реалізації природоохоронних та ресурсоощадних проектів, які мають
вагоме економічне, екологічне та соціальне значення для розвитку суспільного
виробництва, зумовлене відсутністю потужних джерел інвестиційного забезпечення
- як вітчизняних, так і закордонних. Суб’єкти господарювання ще не забезпечили
необхідної концентрації фінансових ресурсів, яка дозволила б запроваджувати
енергозберігаючі та природоохоронні технології.
Та незважаючи на
вищезазначене, основним джерелом інвестицій в охорону навколишнього природного
середовища та раціональне природокористування є власні кошти підприємств, адже
безпосередньо на підприємствах відбувається залучення (використання) природних
ресурсів у господарський оборот, що спонукає до запровадження екологічно
безпечних та ресурсозберігаючих технологій (додаток Б, табл. Б.6; Б.7). У 2011
році за рахунок власних коштів підприємств, організацій та установ країни було
освоєно 66,6% загального обсягу капітальних інвестицій природоохоронного
призначення проти 77,7% у 2010 р. і 76,5% у 2009 р.
Як свідчать дані додатку
Б (табл. Б.6, Б.7, Б.8) і рис. 2.3, питома вага державних коштів у структурі
джерел фінансування природоохоронних заходів є незначною, нестабільною,
коливається, демонструючи періодичне чергування зростання і скорочення. У 2011
р. частка капіталовкладень на охорону навколишнього природного середовища,
освоєних за рахунок коштів державного бюджету, знизилась до найнижчого за
досліджуваний період рівня і становить 4,4%.
Рис. 2.3. Частка коштів
держбюджету у капітальних інвестиціях на охорону навколишнього природного
середовища у 2000-2011 рр. (побудовано за даними: [26; 27])
Проведене дослідження
свідчить, що порівняно з потенційною потребою в інвестуванні природоохоронної
діяльності наявні інвестиційні ресурси є незначні за обсягом та
використовуються неефективно. Інвестиції, що спрямовані на охорону
навколишнього природного середовища, вкрай обмежені відносно накопичених
проблем у сфері охорони й відновлення якості довкілля і природних ресурсів,
відтворення національного природного багатства країни, розмірів економічних
збитків, заподіяних природі та екологічних втрат для суспільства, перспектив
збалансованого природокористування.
Постійна нестача
бюджетних коштів, нерозвиненість фінансового сектора економіки та надзвичайно
низька присутність іноземних інвесторів примушують вітчизняні підприємства
сподіватись лише на власні ресурси та фінансувати природоохоронні заходи за
рахунок амортизації та нерозподіленого прибутку [12].
До основних причин
недостатнього інвестиційного забезпечення природоохоронної діяльності, на нашу
думку, необхідно віднести:
недосконалість
нормативно-правової бази щодо державної підтримки природоохоронної діяльності;
недостатні контроль і правове застосування екологічних юридичних норм;
великий рівень
морального та фізичного зносу основних фондів природоохоронного призначення;
низький рівень вітчизняних технологій, високі матеріало - та енергоємність
національного продукту;
обмеженість фінансових
ресурсів і незначні обсяги поєднання різних джерел фінансування заходів для
підвищення ефективності використання коштів на природоохоронні заходи;
- недостатню екологічну
спрямованість податкової системи країни; неефективну роботу органів контролю та
низький рівень бюджетної дисципліни у сфері охорони навколишнього природного
середовища;
- розбалансованість
дохідної та видаткової частин фінансування природоохоронних заходів; другорядність
екологічних цілей щодо фіскальних цілей; недостатнє врахування у видатках
визначених пріоритетів і комплексного підходу до вирішення питань в екологічній
сфері;
- недостатня
концентрація коштів на пріоритетних напрямах, розпорошення їх по багатьох
фондах, об’єктах і заходах, які не розв’язують основних екологічних проблем;
слабкий зв’язок між виділенням коштів і отриманням екологічного ефекту;
недостатній розвиток системи результативних показників, які характеризують
ефективність виконання бюджетних програм природоохоронного спрямування;
- обмежене використання
вітчизняними виробниками світових досягнень у сфері забезпечення охорони
навколишнього природного середовища та раціонального природокористування.
2.2 Регіональні
особливості залучення інвестицій у сферу природоохоронної діяльності
За даними Держстату
проаналізуємо залучення капітальних інвестицій та поточних витрат підприємств,
організацій, установ на охорону та раціональне використання природних ресурсів
в регіони України за 2009-2011 роки.
Проведений аналіз
свідчить, що найбільші витрати на охорону навколишнього природного середовища
за останні три роки притаманні таким областям як: Дніпропетровська (23,2%;
25,8% і 25,4% від загального обсягу витрат у 2009 р., 2010 р і 2011 р.
відповідно), Донецька (16,7%; 16,8%; 16,5%), Запорізька (8,6%; 7,05%; 7,4%) і
Луганська (13,7%; 10,7%; 7,03%). Саме в цих областях розташовані особливо
небезпечні промислові об’єкти, які забруднюють навколишнє середовище. Натомість
найменші витрати спостерігаємо у Тернопільській області (0,26%; 0,19%; 0,11%),
Закарпатській (0,45%; 0,43%; 0,34%), Чернівецькій (0,64%; 0,39%; 0,35%)
(Додаток В, табл. В.1).
За досліджуваний період
значних змін зазнала Київська область, де розмір капітальних інвестицій та
поточних витрат у 2011 р. зріс порівняно з 2010 р. в 5,8 рази, а порівняно з
2009 р. - у 7,5 раз (додаток В, табл. В.4) Збільшились інвестиції за цей же
період і в інших регіонах: у АР Крим - на 92% і у 2,8 рази відповідно, у м.
Києві - на 89% і 90,5%, у Харківській області - на 58,4% і 67,6%. Водночас, у
Кіровоградській області, збільшившись у 2010 р. порівняно з 2009 р. на 31%,
розмір інвестицій у 2011 р. порівняно з 2010 р. зменшився майже на 47%. Спадні
темпи зростання капітальних інвестицій і поточних витрат за досліджуваний
період спостерігаються також у Тернопільській, Хмельницькій, Луганській
областях.
Щодо безпосередньо
капітальних інвестицій на охорону навколишнього середовища, у цій частині
спостерігаються аналогічні тенденції (додаток В, табл. В.2). Частка Київської
області в загальній сумі капітальних інвестицій України у 2011 році досягла
21,7% (при 1,08% у 2009 р.), Харківської - 8,2% (при 2,8% у 2009 р.), а частка
Луганської області зменшилась до 2,6% (при 12,7% у 2009 р.). При цьому у
поточних витратах частка Київської області практично не змінилась, а
Харківської і Луганської - зменшилась (табл. В.3, додаток В).
У Київській області капітальні
інвестиції у 2011 р. порівняно з 2010 р. зросли у 26 разів, а порівняно з 2009
р. - аж у 42,7 рази. У АР Крим темпи зростання становлять відповідно 2,7 і 5,2
рази; у м. Києві - 5,7 і 2,5 рази; у Харківській області - 5,4 і 6,3 рази, у
Волинській області - 9,7 і 2,8 рази. Обсяг капітальних інвестицій за той же
період зменшився у Івано-Франківській області - на 22,5% і 45,1%; у
Кіровоградській - на 71,9% і 11,8%; у Рівненській - на 39,1% і 63,9%; у
Хмельницькій - на 11,6% і 42,9%. Темпи зростання поточних витрат (табл. В.6,
додаток В), на відміну від темпів зростання капітальних інвестицій, в цілому є
невисокими.
Для аналізу
нерівномірності інвестиційного забезпечення охорони і раціонального
використання природних ресурсів пропонуємо використати індекс концентрації
Герфіндаля-Гіршмана:
, (1)
де k = 27 - кількість регіонів (25 областей, м. Київ і м. Севастополь)
України; ij - об’єм капітальних
інвестицій на охорону та раціональне використання природних ресурсів у j-му регіоні; І - загальний об’єм капітальних інвестицій на охорону
та раціональне використання природних ресурсів в Україні. Теоретично
максимальне значення індексу ННІ дорівнює 10000 і досягається тоді, коли весь
об’єм інвестиційних надходжень припадає на один регіон. Мінімальне значення
індексу відповідає рівномірному розподілу інвестицій по 27 регіонах і дорівнює
370,37 (10000 / 27 = 370,37).
За формулою (1)
нами було розраховано індекси неоднорідності ННІ за 2009-2011 роки. На рис. 2.4
наведена динаміка індексу ННІ, де пунктирною лінією позначено мінімально
можливий рівень індексу ННІ при повній рівномірності розподілу капітальних
інвестицій на охорону та раціональне використання природних ресурсів по
території України. З рисунку також видно, що загалом інвестиційні надходження в
регіони України характеризуються значним відхиленням від рівномірного
розподілу, що свідчить про концентрацію капітальних інвестицій в обмеженому
числі регіонів.
Рис. 2.4. Динаміка
індексу ННІ на регіональному рівні
Капітальні інвестиції на
охорону та раціональне використання природних ресурсів із державного бюджету
також нерівномірно розподіляються за регіонами. За 2009-2011 рр. найбільшу
частку отримали Івано-Франківська область (37,6% у 2009 р., 46,61% у 2010 р.,
15,76% у 2011 р.), АР Крим (30,84% у 2011 р.), Львівська область (13,1% у 2009
р., 17,02% у 2010 р.), Чернівецька область (10,9% у 2009 р.) (додаток В,
таблиця В.7). Це було зумовлено необхідністю усунення екологодеструктивних
процесів у цих регіонах України.
3. Шляхи активізації
інвестування природоохоронної діяльності в Україні
Не дивлячись на певні
позитивні тенденції, інвестування природоохоронної діяльності в Україні
потребує подальшої активізації для забезпечення збільшення обсягів
природоохоронних заходів. Адже удосконалення інвестиційної діяльності в сфері
охорони навколишнього природного середовища і раціонального використання
ресурсів є підґрунтям життєдіяльності і життєздатності суспільства та
забезпечення його матеріальних і духовних потреб. Для досягнення стійкого розвитку економіки України, на думку С.
Рассадникової, обсяг необхідних інвестицій у природокористування повинен
становити не менше, ніж 3-3,5% ВВП [24]. У зв’язку з цим необхідно вжити невідкладні заходи щодо формування
в Україні дієвої інвестиційної політики, спрямованої на активізацію інвестицій
у природоохоронну діяльність.
В умовах обмеженості
джерел формування інвестиційних ресурсів як на рівні підприємств, так і на
рівні держави з метою активізації інвестування природоохоронної діяльності, на
наш погляд, необхідно створити сприятливе середовище для екологізації
інвестиційної діяльності. Це, в свою чергу, передбачає:
удосконалення
природоохоронного та інвестиційного законодавства, зокрема у сферах податкової,
кредитної і цінової політики, усунення його декларативного характеру і
спрямування на регулювання процесів природоохоронної діяльності;
визначення і реалізацію
заходів, спрямованих на вирішення пріоритетних природоохоронних проблем;
створення сприятливого
інвестиційного клімату, розвиненого фондового ринку та фінансово-кредитної
системи;
застосування системи
економічних стимулів, а саме: надання податкових знижок з продажу екотехніки,
пільг за умови прискореної амортизації очисного обладнання, субсидій, пільгових
кредитів на природоохоронне устаткування тощо;
забезпечення прозорості
формування і використання коштів на природоохоронні заходи і, зокрема,
цільового природоохоронного призначення та інші заходи [12; 18; 29].
У податковому
законодавстві України варто закласти основи стимулювання активізації інвестицій
у природоохоронну діяльність шляхом зниження податкового тиску на
підприємців-прирокористувачів. Зокрема, підприємства, що впроваджують
екологічні технології, варто звільнити від оподаткування на певний
період або зменшити для них оподатковуваний прибуток на суму, яку підприємство
реінвестувало на охорону природного середовища. При цьому необхідно
проаналізувати і використати зарубіжний досвід. Наприклад, Чехія і Словаччина
звільняють на п’ять років від оподаткування прибуток, отриманий підприємством
при впровадженні сонячної, вітрової, гідроелектричної енергії. В Польщі надають
податкові пільги при використанні відходів виробництва, при інвестиціях на
охорону довкілля в сільському господарстві [14]. В загальному випадку податкові пільги для виробників повинні
встановлюватися з урахуванням рівня проведення природоохоронних заходів,
екологічності виду діяльності.
При цьому важливо
враховувати і регіональний аспект. В місцевостях з напруженою екологічною
ситуацією система оподаткування повинна бути більш м’якою у порівнянні із
екологічно чистими регіонами. Пільгові податки мають надаватися підприємствам,
які виробляють екологічне обладнання, матеріали, а також тим, що пропонують
екологічні послуги (будівництво та реконструкція природоохоронних об’єктів).
Підвищені податки має
сенс застосовувати при оцінюванні екологічно небезпечної продукції (препаратів,
що руйнують озоновий шар, етильованого бензину, пестицидів, енергомісткої
техніки). Для того, щоб дати промисловості час на перехід до виробництва
альтернативної продукції, цей податок необхідно зробити прогресивним у часі [18].
До перспективних
напрямків удосконалення інвестування варто віднести: концентрацію інвестиційних
ресурсів на соціально та економічно значимих пріоритетах, які дають позитивний
синергетичний ефект для суспільства; підвищення ролі інноваційної складової в
інвестуванні природокористування, дієвості управління усім ланцюгом руху
інвестицій від накопичення, розподілу, використання до досягнення результату
[24].
При розподілі бюджетних
ресурсів слід враховувати екологічний стан, а також можливості по залученню
коштів у кожному регіоні. Державну підтримку природоохоронній діяльності в
регіонах варто надавати у різних формах: субсидій, дотацій, субвенцій.
Важливо мобілізувати
інвестиції у природоохоронну діяльність з усіх можливих джерел, збільшити
державні інвестиції, активізувати альтернативне інвестування, стимулювати
притік іноземних інвестицій у природоохоронну діяльність. Для цього потрібно
створити привабливі інвестиційні проекти, які передбачатимуть не лише
економічний, але і соціальний та екологічний ефекти. Одним із перспективних і
ефективних шляхів вирішення проблеми інвестування природоохоронної діяльності
може стати лізинг. Він передбачає товарне кредитування, що дозволяє без значної
фінансової напруги відновити виробничі фонди та придбати майно значної
вартості.
До числа важливих
перспективних фінансових інструментів природоохоронної діяльності слід віднести
страхування екологічних ризиків (екологічне страхування). Страхові операції
можуть стати одним із джерел для фінансування природоохоронних заходів.
Капітальні інвестиції
мають бути спрямовані на впровадження сучасних екологічно безпечних виробництв,
систем утилізації та рекуперації відходів життєдіяльності, реконструкції
промислових, сільськогосподарських, транспортних та комунальних об’єктів, що
завдають великої екологічної шкоди навколишньому середовищу.
Висновки
Результати проведеного
дослідження дозволяють зробити наступні висновки:
. На основі узагальнення
поглядів вчених стосовно природоохоронних інвестицій, нами визначена сутність
поняття «інвестиційне забезпечення природоохоронної діяльності» як сукупності
інвестиційних ресурсів, необхідних для реалізації природоохоронних заходів,
спрямованих на збереження, поліпшення і раціональне використання
природно-ресурсного потенціалу.
. З урахуванням основних
напрямків природоохоронної діяльності можна виділити основні види
природоохоронних інвестицій: ресурсозберігаючі, ресурсововідтворювані,
середовищезахисні, природоконсервуючі. За формами вкладення інвестування в
природоохоронну діяльність поділяється на реальне та фінансове, а залежно від
просторового аспекту - на внутрішнє та зовнішнє.
До особливостей
природоохоронних інвестицій можна віднести: залучення великої кількості
природокористувачів; безпосередньо пов’язаність з природними процесами,
спрямованість не лише на відновлення природного середовища, а й на запобігання
негативного антропогенного впливу на природу; системність здійснення у часі та
просторі; наочність, транспарентність, конкретність, ясність цілей.
Безпосередньою метою природоохоронних інвестицій не є отримання прибутку.
Інвестиції можуть бути різними за формами власності та формами організації
економічної діяльності природокористувачів: державні, міждержавні, приватні,
змішані. Всі джерела фінансування в природоохоронну діяльність можна поділити
на централізовані (бюджетні) і децентралізовані (позабюджетні).
. На сучасному етапі
обсяги капітальних інвестицій та поточних витрат на охорону навколишнього
природного середовища зростають. Але, незважаючи на це, інвестиційне
забезпечення охорони навколишнього середовища та раціонального використання
природних ресурсів в Україні перебуває на низькому рівні, обсяги природоохоронних
інвестицій є недостатніми і використовуються неефективно.
Постійна нестача
бюджетних коштів, нерозвиненість фінансового сектора економіки та надзвичайно
низька присутність іноземних інвесторів примушують вітчизняні підприємства
сподіватись лише на власні ресурси та фінансувати природоохоронні заходи за
рахунок амортизації та нерозподіленого прибутку. Але власні кошти підприємств,
які є основним джерелом формування природоохоронних інвестицій, дуже обмежені,
адже на сьогодні багато підприємств в Україні збиткові.
Вагоме місце в структурі
капітальних інвестицій та поточних витрат на охорону навколишнього середовища в
Україні займають очищення зворотних вод, поводження з відходами та охорона
атмосферного повітря і клімату.
. Інвестиційні
надходження в регіони України характеризуються значним відхиленням від
рівномірного розподілу, що свідчить про концентрацію капітальних інвестицій в
обмеженому числі регіонів. Найбільші витрати на охорону навколишнього
природного середовища за останні три роки притаманні таким областям як:
Дніпропетровська, Донецька, Запорізька і Луганська. Саме в цих областях
розташовані особливо небезпечні промислові об’єкти, які забруднюють навколишнє
середовище. Натомість найменші спостерігаємо у Тернопільській області, Закарпатській,
Чернівецькій.
. З метою активізації
інвестування природоохоронної діяльності необхідно створити сприятливе
середовище, що передбачає удосконалення природоохоронного та інвестиційного
законодавства, зокрема у сферах податкової, кредитної і цінової політики;
визначення і реалізацію заходів, спрямованих на вирішення пріоритетних
природоохоронних проблем; створення сприятливого інвестиційного клімату;
застосування системи економічних стимулів, а саме: надання податкових знижок з
продажу екотехніки, пільг за умови прискореної амортизації очисного обладнання,
субсидій, пільгових кредитів на природоохоронне устаткування тощо; забезпечення
прозорості формування і використання коштів на природоохоронні заходи і,
зокрема, цільового природоохоронного призначення.
Список використаних
джерел
1. Андрєєва Н.М. Теоретичні основи екологізації інвестиційної
діяльності в Україні / Н.М. Андрєєва // Науковий вісник Національного
лісотехнічного університету України. - 2005. - Вип. 15.6. - С. 314-320.
2. Андреева Н.Н. Экологоориентированные инвестиции в системе
обеспечения ресурсно-экологической безопасности / Н.Н. Андреева, С.К. Харичков.
- Одесса: Институт проблемы рынка и экономико-экологических исследований НАН
Украины, 2000. - 196 с.
3. Аніщенко В.О. До питання щодо вдосконалення
теоретико-методологічних засад екологічного інвестування / В.О. Аніщенко //
Актуальні проблеми економіки. - 2007. - №8. - С. 175-183.
. Арестов С.В. Основи формування ефективності екосистемного
трансферу при екологічному інвестуванні [Електронний ресурс] / С.В. Арестов. -
Режим доступу: http: // www.nbuv.gov.ua
. Власов М.В. Инвестиции
в рациональное природопользование (на примере разработки и реализации целевых
комплексных экологических программ) / Автореферат дис. канд. эконом. наук. - Екатеринбург, 2004. - 32 с.
7. Глотова И.И. Финансово-кредитный механизм рационализации
природопользования [Электронный ресурс] / И.И. Глотова, Е.П. Томилина, Ю.Е.
Клишина. - Режим доступу: http://www.uecs.ru/
8. Державна служба статистики [Електронний ресурс]. - Режим
доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/
9. Довкілля України. Статистичний збірник. 2009. - К., 2010.
- 201 с.
. Довкілля України. Статистичний збірник. 2010. - К., 2011.
- 205 с.
. Довкілля України. Статистичний збірник. 2011. - К., 2012.
- 185 с.
. Жавнерчик О.В. Інвестиційні проблеми трансформації
природоохоронної діяльності на засади сталого розвитку [Електронний ресурс] /
О.В. Жавнерчик. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua
13. Инвестирование природоохранной деятельности / [Б.В.
Буркинский В.Г. Ковалев, Н.Г. Ковалева и др.] - Одесса: Институт проблем рынка
и экономико-экологических исследований НАН Украины, 2002. - 222 с.
14. Кашенко О.Л. Фінансові аспекти екологічних платежів / О.Л.
Кашенко // Фінанси України. - 2009. - №1. - С. 36-38.
. Кімліченко О.І. Теоретико-методологічні засади інвестицій
в раціональне природокористування [Електронний ресурс] / О.І.Кімліченко. -
Режим доступу: http://www.confcontact.com/2010spec_tezi/ec_kimlich.php
. Кліменко О.В. Еколого-економічне обґрунтування
інвестиційної діяльності промислового підприємства: дис…канд. екон. наук:
08.00.06. / Сумський державний університет. - Суми, 2011. - 240 с.
. Крамаренко К.М. Теоретичні аспекти екологізації
інвестиційної діяльності / К.М. Крамаренко // Інноваційна економіка. - 2012. -
№6. - С. 161-163.
. Кубай Д. Формування і використання природоохоронних
інвестицій в Україні / Д. Кубай // Вісник Львівського університету. - 2008. -
Вип. 39. - С. 251-256.
. Мельник Л.Г. Екологічна економіка / Л.Г. Мельник. - Суми:
Видавництво Університетська книга, 2001. - 350 с.
. Новак У.П. Інвестиційна політика України у контексті
еколого-економічних реформ / У.П. Новак, В.О. Мандрик // Вісник Національного
університету водного господарства та природокористування. Серія «Економіка». -
2012. - №1. - 199-205.
. Охорона довкілля [Електронний ресурс]. - Режим доступу:
http://uk.wikipedia.org/wiki/Охорона_довкілля
. Про інвестиційну діяльність: Закон України №1560 ХII від
18.09.91 р. (зі змінами і доповненнями) [Електронний ресурс]. - Режим доступу:
www.rada.gоv.ua
. Рассадникова С.І. Інвестиційна привабливість як фундамент
сталого розвитку / С.І. Рассадникова // Екологічний менеджмент у загальній
системі управління: Десята всеукраїнська наукова конференція, 20-21 квітня 2010
р.: тези доповідей. - Суми, 2010. - С. 64-67.
. Рассадникова С.І. Сучасні тренди і проблеми реформування
інвестиційного забезпечення природокористування
/ С.І. Рассадникова // Економіст. -
2010. - №8. - С. 38-41.
. Староверова С.Г. Инвестиционное
проектирование / С.Г. Староверова. - Вологда: ВоГТУ, 2005. - 111 с.
. Статистичний щорічник України за 2011 рік / Державна
служба статистики України [За редакцією О.Г. Осауленка]. - К.: ТОВ «Август
Трейд», 2012. - 559 с.
. Статистичний щорічник України за 2007 рік / Державний комітет
статистики України [За редакцією О.Г. Осауленка]. - К., 2008. - 572
с.
. Стельмащук А.М. Державне регулювання економіки.
Навчальний посібник / А.М. Стельмащук. - Тернопіль: ТАНГ, 2000. - 315 с.
. Федчак О.М. Інвестиційна складова
організаційно-фінансового механізму раціонального природокористування та
охорони навколишнього природного середовища [Електронний ресурс] / О.М. Федчак.
- Режим доступу: www.nbuv.gov.ua
. Хвесик М.А. Проблеми раціонального природокористування в
процесі забезпечення сталого розвитку в Україні [Електронний ресурс] / М.А.
Хвесик, Н.А. Степанюк // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції
«Перший Всеукраїнський з’їзд екологів» Збірник матеріалів. - Режим доступу:
http://www.eco.com.ua/