Самостійна робота студентів як засіб формування професійної майстерності педагога-хореографа

Самостійна робота студентів як засіб формування професійної майстерності педагога-хореографа

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. САМОСТІЙНА ПІЗНАВАЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ СТУДЕНТІВ-ХОРЕОГРАФІВ ЯК ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА

.1 Самостійна пізнавальна діяльність студентів як предмет психолого-педагогічних досліджень

.2 Особливості формування професійної майстерності майбутнього педагога-хореографа в процесі самостійної роботи

.3 Класичний танець як основа професійної майстерності майбутнього вчителя хореографії

Висновки до першого розділу

РОЗДІЛ 2. ШЛЯХИ РОЗВИТКУ НАВИЧОК САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ-ХОРЕОГРАФІВ ПІД ЧАС ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ «ТЕОРІЯ ТА МЕТОДИКА КЛАСИЧНОГО ТАНЦЮ

.1 Вивчення рівня розвитку навичок самостійної роботи студентів з дисципліни «Теорія та методика класичного танцю»

.2 Педагогічні умови формування навичок самостійної роботи майбутнього педагога-хореографа під час вивчення дисципліни «Теорія та методика класичного танцю»

Висновки до другого розділу

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Модернізація системи вищої освіти України потребує розробки ефективних засобів формування всебічно розвиненої особистості, здатної не лише використовувати здобуті знання у професійній діяльності, а й постійно їх поповнювати. Об’єм інформації, необхідної для плідної праці та життя освіченої людини, постійно зростає. Це вимагає від майбутніх фахівців умінь самостійно орієнтуватися у всезростаючих інформаційних потоках, сприймати їх системно, здійснюючи критичний аналіз.

У зв’язку з цим до рівня сформованості самостійності фахівців сьогодні ставляться особливі вимоги. У «Національній доктрині розвитку освіти» [64] одним із вагомих завдань визначається формування в дітей та молоді сучасного світогляду, розвитку творчих здібностей і навичок самостійного наукового пізнання, самоосвіти і самореалізації особистості. Пріоритетом розвитку освіти є впровадження сучасних інформаційно-комунікаційних технологій, що забезпечують подальше вдосконалення навчально-виховного процесу, доступність та ефективність освіти. Зазначені соціальні завдання актуалізують проблему формування вмінь самостійної пізнавальної діяльності у студентів засобами інформаційних технологій.

У дослідженні проблеми розвитку самостійної пізнавальної діяльності суб’єктів учіння можна виділити кілька напрямів.

Сутність самостійної пізнавальної діяльності, технологію та методику її організації вивчали Ю. Бабанський [5], В. Буряк [12], М. Гарунов [17], М. Дайрі [23], М. Данилов [24], Б. Єсіпов [30], Л. Жарова [31], І. Зимня [36], І. Лернер [49], В. Майборода [53], В. Манько [54], О. Савченко [80], М. Скаткін [81], Н. Тализіна, О. Усова, Г. Щукіна та інші науковці.

Психологічний аспект самостійної пізнавальної діяльності висвітлено в працях Д. Богоявленської, П. Гальперіна, О. Леонтьєва [48], Н. Менчинської, А. Петровского, К. Платонова [74], Г. Костюка, С. Рубінштейна [78], І. Смирнова [85] та ін. Організаційно-педагогічні умови підвищення ефективності самостійної пізнавальної діяльності студентів у вищих навчальних закладах відображено в дослідженнях А. Алексюка [1; 2], В. Козакова [39; 40], В. Мороза [61], О. Нільсона, П. Підкасистого [73] та ін.

Формування вмінь самостійної пізнавальної діяльності у студентів частково висвітлено в працях В. Бондаря, О. Мороза [61], В. Орлова та інших науковців.

Деякі аспекти проблеми розкрито в дисертаційних дослідженнях Г. Адамів, Я. Галети, С. Каяліної, В. Логвіненко (формування пізнавальної самостійності), В. Качурівського, С. Кустовського, З. Кучер, Т. Пащенко, Ю. Приходька, М. Сичової, М. Смирнової, А. Цюприк, І. Шайдур, І. Шимко, Н. Шишкіної (організація та методика управління самостійною роботою), Л. Головко, В. Мичковської, М. Солдатенка (формування самостійної навчально-пізнавальної діяльності) Л. Савенкової, О. Снігур, О. Хом’юк, С. Яшанова (формування вмінь і навичок самостійної роботи) та ін.

Широке впровадження самостійної роботи у практику вищих навчальних закладів гальмується й тим, що методика її організації є нелегкою і копіткою справою. До такої роботи студентів слід готувати поступово. На жаль, сьогодні у багатьох викладачів відсутня система, спрямована на те, щоб привчити студентів виконувати самостійні розумові вправляння. Внаслідок цього не завжди усвідомлюється і засвоюється навчальний матеріал без допомоги викладача. Ось чому питання організації самостійної роботи студентів у процесі навчання повинні бути актуальними як для педагогів-дослідників, так і педагогів-практиків.

Наше дослідження спрямоване на вивчення проблеми організації самостійної навчальної роботи студентів-хореографів.

Об`єкт дослідження - процес організації самостійної навчальної роботи студентів-хореографів.

Предмет дослідження - педагогічні умови ефективної організації самостійної роботи педагогів-хореографів у процесі формування професійної майстерності.

Мета дослідження - теоретично обґрунтувати і експериментально перевірити педагогічні умови організації самостійної навчальної діяльності майбутніх педагогів-хореографів під час вивчення дисципліни «Теорія та методика класичного танцю»

Відповідно до мети дослідження було поставлено такі завдання:

1. Провести теоретичний аналіз психолого-педагогічних досліджень з питань організації самостійної навчальної роботи студентів ВНЗ.

2.      Проаналізувати особливості формування професійної майстерності майбутніх педагогів-хореографів, визначити місце у цьому процесі дисципліни «Теорія і методика класичного танцю».

.        З’ясувати відношення майбутніх педагогів-хореографів до самостійної навчальної діяльності, виявити рівень розвитку навичок самостійної роботи з дисципліни «Теорія та методика класичного танцю».

.        Визначити та обґрунтувати педагогічні умови організації самостійної роботи студентів-хореографів під час вивчення дисципліни «Теорія та методика класичного танцю».

Гіпотеза дослідження: якщо в процесі вивчення дисципліни «Теорія та методика класичного танцю» ефективно поєднувати аудиторні та позааудиторні форми та методи самостійної роботи студентів, систематично керувати самостійною роботою студентів на основі методичних інструкцій і дидактичних матеріалів (тексти лекцій, підручники, посібники, відео та аудіо матеріали), самостійна навчальна робота буде відповідати індивідуальним особливостям студентів та рівню їх хореографічної підготовки; завдання для самостійної роботи будуть мати проблемно-пошуковий та творчий характер; пізнавальна активність і самостійність сприятиме підвищенню професійної майстерності майбутнього педагога-хореографа.

Методологічною і теоретичною основою дослідження є положення сучасної філософської та психолого-педагогічної наук про закони пізнання і організації навчально-пізнавальної діяльності (К. Абульханова-Славська, М. Алексєєв, Дж. Брунер, Д. Богоявленський, П. Гальперін, Є. Ільєнков, Г. Костюк, Н. Менчинська, С. Рубінштейн, М. Скаткін, Г. Щукіна та ін.), про активність суб’єкта і об’єкта у процесі трансформації знань (Л. Аристова, А. Брушлинський, В. Євдокимов, Л. Кондрашова, В. Лозова, В. Паламарчук, О. Савченко, А. Слободанюк, Т. Шамова), про організацію самостійної роботи учнів (В. Буряк, Б. Єсипов, Л. Жарова, В. Козаков, Б. Коротяєв, І. Огородников, П. Підкасистий, А. Усова та ін.). Загальнотеоретичні основи професійної підготовки педагога-хореографа розглядаються в роботах, Є. Валукіна, Ю. Громова, Т. Калашникової, А. Мессерера, С. Забредовського, та ін. Біля витоків виникнення та формування школи класичного танцю стояли Х. Іогансон, Н. Легат, М. Петіпа. Дану проблему досліджували такі відомі російські та вітчизняні педагоги, як Н. Базарова, Г. Березова, А. Ваганова, В. Костровицька, В. Мей, А. Пісарєв, М. Тарасов, Л. Цвєткова та інші.

Комплексний підхід до вивчення проблеми обумовив застосування таких методів дослідження: теоретичний аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми дав можливість визначити рівень самостійності студентів; емпіричні методи спостереження, порівняння, опитування показали можливості самостійної роботи; вивчення змісту матеріальних носіїв інформації (документальних джерел, студентських робіт, анкет) дозволило визначити стан проблеми в практиці підготовки майбутніх педагогів-хореографів; педагогічний експеримент був спрямований на виявлення умов раціональної організації самостійної роботи студентів спеціальності «Хореографія»; методи кількісної і якісної обробки експериментальних даних застосовувалися для визначення динаміки якості знань студентів і мотивації навчальної діяльності.

Наукова новизна і теоретична значущість дослідження: автором розкрито сутність і особливості організації самостійної навчальної роботи; виявлено характер її впливу на якість знань майбутніх педагогів-хореографів, на розвиток пізнавального інтересу; визначено умови ефективної організації самостійної навчальної та тренувальної роботи; визначено шляхи і засоби оптимальної організації самостійної роботи студентів-хореографів.

Практична значущість дослідження: полягає в розробці методичних рекомендацій щодо організації самостійної навчальної роботи студентів, системи завдань для раціональної організації самостійної роботи, дидактичного посібника для організації і проведення самостійної роботи студентів - робочого зошита.

Вірогідність і обгрунтованність результатів забезпечені правильним методологічним підходом до організації самостійної навчальної роботи студентів-хореографів, відповідністю наукового апарату предмета дослідження і впровадженням дослідницької методики, адекватної до поставлених задач. Реалізація методики дослідження підтверджена експериментальним шляхом. Висновки дослідження одержані, перевірені і підтверджені в ході дослідної роботи.

Структура роботи: магістерська робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (96 найменувань).

Текст роботи викладено на 109 сторінках, подано 3 рисунки, 3 таблиці.

РОЗДІЛ 1. САМОСТІЙНА ПІЗНАВАЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ СТУДЕНТІВ ХОРЕОГРАФІВ ЯК ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА

1.1   Самостійна пізнавальна діяльність студентів як предмет психолого-педагогічних досліджень

Проблема розвитку самостійної пізнавальної діяльності студентів неодноразово була предметом різноманітних психолого-педагогічних досліджень. Існує декілька підходів до трактування поняття «самостійна пізнавальна діяльність студентів. Поряд з «самостійною пізнавальною діяльністю» широко вживаються терміни «пізнавальна самостійність», «самостійна робота» і т. п. Без визначення співвідношень та взаємозв’язків між ними, уточнення їх сутності неможливо означити поняття «вміння самостійної пізнавальної діяльності».

Термін «вміння самостійної пізнавальної діяльності» складається з кількох ключових слів, які виражають певні поняття.

В. Даль тлумачив: «Самостійний - той, що стоїть або йде сам по собі, незалежно від інших, від чогось іншого. Самостійна людина - у кого свої міцні переконання, в кому немає хиткості. Самостійність - властивість, якість» [83].

Науковці зазначають, що в основі самостійності лежить наслідувальна діяльність. «Наслідування, - пише В. Просецький, - «будівельні ліси», які прибирають у міру росту і розвитку творчої самостійності та активності особистості» [76, с. 35].

Самостійність як суб’єктна активність особистості є предметом багатьох психологічних та педагогічних досліджень, її розглядають, як вольову якість особистості чи властивість (В. Богословський [9], А. Петровський, Г. Костюк та ін.), як рису характеру (К. Платонов [74]), як напрямок поведінки (С. Рубінштейн [78]) та ін.

В «Українському педагогічному словнику» С. Гончаренко подає тлумачення «самостійності», як однієї з властивостей особистості, яка характеризується двома факторами: по-перше, сукупністю засобів знань, умінь і навичок, якими володіє особистість, по-друге, ставленням особистості до процесу діяльності, її результатів і умов здійснення, зв’язками з іншими людьми, що складаються в процесі діяльності [89, с. 297].

О. Грінько визначає самостійність як «рису особистості, вольову якість, що виявляється в умінні свідомо спрямовувати свою діяльність, поведінку у відповідності з власними поглядами й переконаннями, долаючи труднощі на шляху до поставленої мети» [22, с. 165 - 166].

Самостійність, за визначенням Ю. Дмитрової, - це така властивість особистості, яка проявляється в умілому використанні знань для вирішення на основі вольового зусилля поставлених життям завдань. Не сума психічних функцій, а органічна властивість особистості, в основі якої лежать такі компоненти, як система знань, володіння методами мислительної діяльності, організаційно-технічні навички, вольова спрямованість. Спрямованість особистості на вирішення завдання, зважування можливих шляхів і способів досягнення поставленої мети, прийняття відповідного рішення і, нарешті, його виконання - ось основні віхи, які, на думку Ю. Дмитрової, формують самостійну дію. Однак, в цьому випадку автор ототожнює самостійність з волею. Самостійність - не абстрактна характеристика особистості загалом, а характеристика, яка співвідноситься з поведінкою особистості. Людина, самостійна в одних сферах діяльності, може бути зовсім не самостійною в інших [26, с. 24].

Самостійність, - відзначає Н. Лук’янова, - це якість особистості, що передбачає прагнення, потребу діяти самостійно, оволодіння такими способами поведінки, які дозволять реалізувати прагнення. Якщо мотив діяльності та способи виконання роботи є стійкими, можна вважати, що самостійність сформувалась як якість поведінки загалом. Спостерігається об’єднання самостійності як способу виконання виду діяльності і самостійності як риси особистості, яка формується у процесі її загального розвитку [51, с. 21].

А. Люблінська [52, с. 67] називає самостійність особливим способом дій. Аналізуючи генезис самостійності, вона зауважує, що ця якість особистості може мати місце лише там, де побудований фундамент життєвих навичок, а звички формують вплив на потреби, які стимулюють до активних дій.

А. Ларин [47, с. 143] акцентує увагу на провідній ролі діяльності у формуванні самостійності. Психічні процеси і стани, що формуються у її різноманітних видах - трудовій, ігровій, навчальній приводять до утворення особистісних якостей. На думку

А. Ларина, для формування самостійності потрібна самоосвіта, самокритичність, цілеспрямованість, мужність, наполегливість, належний рівень інтелекту, здібностей і розвитку, ідейна спрямованість, кмітливість, пізнавальний тонус.

І. Молнор зауважує, що самостійність - це цілісна якість особистості, а не мислення, розуму чи волі. В самостійності проявляється інтегральна єдність інтелектуальної, емоційної та вольової сторін. Вона виявляється та розвивається у взаємозв’язку особистості з дійсністю, в її взаємовідносинах із людьми. Для розвитку самостійності важливо виділити переконання, позиції, соціальні установки, спрямованість особистості в цілому [60, с. 29].

Г. Ковальова вважає, що самостійність - це, скоріше всього, самостійна діяльність, мислення. Основна достатня умова для глибокого засвоєння матеріалу - це його аналітико-синтетична обробка, яка полягає в самостійному аналізові нової інформації, тобто виділення в ній основних понять, встановлення причинно-наслідкових зв’язків та відношень між ними і, таким чином, розуміння навчального матеріалу, а загалом, визначення в ньому головного і другорядного. Тільки на основі такого осмислення матеріалу можна самостійно мислити, доводити, узагальнювати [38, с. 3].

Аналіз наукових джерел показав, що серед провідних педагогів-науковців, методистів та психологів немає однозначного тлумачення поняття самостійність. В основних дослідженнях самостійність характеризують як:

-  вольову властивість особистості, здатність систематизувати, планувати, регулювати та активно здійснювати власну діяльність без постійного керівництва та практичної допомоги ззовні;

-        здатність особистості до діяльності без втручання ззовні; незалежність, здатність та прагнення людини до здійснення дій або вчинків без допомоги інших відповідно до умов, що об’єктивно змінюються;

-        узагальнену властивість особистості, що виявляється в ініціативності, критичності, адекватній самооцінці й почутті особистої відповідальності за свою діяльність і поведінку;

-        якість особистості, виражену в здатності мислити, аналізувати ситуацію, виробляти власну думку, ухвалювати рішення і діяти за власною ініціативою, незалежно від нав’язуваних поглядів і способів вирішення тих або інших проблем;

-        якість особистості, що характеризується здатністю критично розглядати життєві явища, потребою та вмінням самостійно мислити, орієнтуватися у новій ситуації, розуміти завдання, що виникають, вміти знаходити способи їх вирішення власними силами, мислити та діяти ініціативно, творчо; прагненням до відкриття нового, здатністю завзято йти до досягнення мети, виходячи з конкретних умов, враховуючи різноманітні погляди та висловлюючи власну точку зору;

-        вольову дію, що характеризує розумову діяльність, ознаку активності особистості, її здатності до пізнавального пошуку;

-        рису особистості, яка забезпечує вибір та реалізацію певного способу розв’язання завдання та ін.

У більшості наведених визначень підкреслюється єдність внутрішньої готовності особистості до діяльності та інтенсивний вияв цієї готовності. Крім того, сутність самостійності розкривається через вольові риси особистості (рішучість, наполегливість, витримка, постійність), її здібності та інтелектуальну діяльність.

Аналіз наукових праць з проблеми «самостійність» дозволяє її розглядати у двох аспектах (репродуктивному та продуктивному) і визначити специфічні її властивості.

Самостійність на репродуктивному рівні означає:

1)  роботу над собою без будь-якої допомоги, але за завданням або режимом, загальноприйнятим розкладом, звичкою, вимогою дорослих, суспільства;

2)      звичні відношення до повсякденної діяльності, зовнішнього середовища, до самого себе;

3)      дія за прийнятою мотиваційною установкою;

4)      розвиток набутих знань, умінь, навичок, звичок.

Самостійність на продуктивному рівні означає:

1)  роботу над собою не за шаблоном, загальноприйнятими установками, а з пробою новизни, ризику, творчості, винахідливості, інтересу, потребою до самовдосконалення;

2)      внесення змін за змістом, організацією та результатом діяльності;

3)      з одного боку ускладнення змісту діяльності, з іншого боку, спрощення характеру діяльності з метою покращення результату діяльності;

4)      розробку нових засобів, рівнів, комбінацій, направлень характеру діяльності;

5)      виявлення елементів раціоналізації, винахідливості, створення нового продукту;

6)      опору на дослідницький принцип розвитку і вдосконалення діяльності.

Отже, розглядаємо зв’язок та взаємозалежність до ознак, що становлять репродуктивну та продуктивну діяльність. Це два обов’язкових етапи в професійній педагогічній готовності студента. Якщо перша позиція достатньо вивчена у педагогічній літературі, то інша потребує значної активізації з боку науковців.

Отже, в педагогічній науці проблема самостійності залишається завжди актуальною, тому форми, засоби та методи, умови та завдання виховання, діяльність викладача та студентів змінюються.

Під самостійністю розуміємо вольову властивість особистості, якій притаманні незалежність, активність, свідомість та відповідальність, вміння самостійно мислити та приймати рішення, здатність до конкретного виду діяльності, яка виявляється під час виконання навчально-пізнавальних і практичних завдань.

Розглянемо суть понять «пізнання».

Як зауважує С. Рубінштейн, пізнання - це загально-історичний процес творчої діяльності людей, що формує їх знання, на основі яких виникають цілі та мотиви людських дій [78, с. 30].

В «Українському педагогічному словнику» С. Гончаренко визначає, що: «Пізнання - це процес цілеспрямованого активного відображення об’єктивного світу у свідомості людей. Пізнання є специфічною, вищою формою відображення. На відміну від нижчих форм відображення, воно здатне виходити за межі наявного стану речей, тобто відображати не тільки сучасне, а й майбутнє, не лише дійсне, а й численні можливості - конкретні й абстрактні - для вибору тієї з них, що найбільше відповідає інтересам людини» [89, с. 261].

Одним із ключових понять вмінь самостійної пізнавальної діяльності є «діяльність».

За О. Леонтьєвим, діяльність - це система, яка має будову, свої внутрішні переходи та перетворення, свій розвиток [48, с. 4].

Основою будь-якої діяльності є дія. Дія в психології - одна із складових діяльності людини, що зумовлена певним мотивом і співвідноситься з відповідною метою. Дія завжди направлена на досягнення мети. Один мотив але різна мета може поступово привести людину до різних дій.

Діяльність, дія, операція виявляють мотиваційні, цільові, інструментальні відносини особистості, утворюють гнучку динамічну систему, співвідношення з різними частинами дійсності: діяльність виступає як перетворення відношень між потребами суб’єкта і можливостями їх задоволення; дії - як відтворення та створення нових предметів людської культури; операції - як використання засобів матеріального та духовного освоєння світу [18, с. 32 - 39].

Діяльність завжди носить опосередкований характер. Її засобами є знаряддя, матеріальні предмети, знаки, символи та спілкування з іншими людьми. Здійснюючи будь-яку діяльність, ми реалізуємо в ній певне ставлення до інших людей, якщо вони навіть не присутні у момент її здійснення.

Людська діяльність завжди цілеспрямована, підпорядкована меті як запланованому результату. Мета направляє діяльність і коригує її процес.

У педагогіці діяльність - динамічна система взаємодій суб’єкта з навколишнім світом [26, с. 59], найважливіша форма прояву активного ставлення людини до навколишньої дійсності [15, с. 709].

Психологи К. Платонов та Г. Голубєв визначають діяльність як активну взаємодію людини із середовищем, у якому вона свідомо досягає поставленої мети [74, с. 53].

Психологічний та педагогічний аспекти теорії діяльності підкреслюють таку специфіку людської діяльності, як активність, динамічність, наявність потреби, яку людина задовольняє, взаємодіючи з навколишнім світом.

Кожна діяльність, як зазначає І. Зимня, має чітко визначену структуру, бо мінімально необхідною умовою формування будь-якої діяльності є наявність усіх її структурних компонентів та встановлення їх взаємозв’язків [36, с. 5].

Теоретичні положення наукових праць про діяльність дозволяють виділити у її структурі такі компоненти: суб’єкт, предмет, засіб, процес, зовнішні умови та продукт. Їх можна вважати незалежними один від одного. Суб’єкт існує незалежно від предмету (об’єкту) його діяльності. Те ж саме можна сказати про відношення засобу і предмету. Продукт діяльності - колишній її предмет, а предмет є майбутній продукт, вони не можуть існувати самостійно. Підсумками трансформації суб’єкта діяльності і її засобу (змінений суб’єкт і змінений засіб) є об’єкти. Вони можуть виявитися вельми значними та побічними результатами діяльності.

В. Козаков визначає дві групи елементів, що входять до складу діяльності: елементи організації (суб’єкт, процес, предмет, умови, продукт) та соціально-психологічні елементи (мета, мотив, засіб-спосіб, результат), що дозволяють розглянути діяльність у двох аспектах, а саме: її організаційну та психологічну структуру [39, с. 14].

О. Леонтьєв, який є автором теорії діяльності, вважає, що предметом діяльності є її дійсний мотив, під яким розуміють предмет речовий або ідеальний, що спонукає і направляє на себе діяльність [99, с. 68]. «Навчальна діяльність, - відзначає дослідник, - один із основних видів діяльності людини, спеціально спрямована на оволодіння способами предметних і пізнавальних дій, узагальнених у формі теоретичних знань. Навчальна діяльність - це вид діяльності, особлива форма соціальної активності особистості» [48, с. 69].

Діяльність у всіх випадках є актом, що ініціюється суб’єктом, а не запускається зовнішньою дією. Тому діяльність - це не сукупність реакцій, а система дій, які зв’язані в єдине ціле з її мотивом. Мотив - це те, заради чого здійснюється діяльність, він визначає сенс того, що робить людина.

Діяльність завжди носить продуктивний характер, тобто її результатом є перетворення як в зовнішньому середовищі, так і в самій людині, її знаннях, мотивах, здібностях. Залежно від того, які зміни відіграють головну роль або мають найбільшу питому вагу, виділяють різні види діяльності (трудова, пізнавальна, комунікативна і т.п.).

Отже, у психологічній науці виділяють різні види людської діяльності. Але, не дивлячись на різні підходи щодо її класифікації, більшість психологів виділяють саме пізнавальну діяльність.

В. Шапар тлумачить пізнавальну діяльність як сукупність дій пошукового характеру, що ведуть до відкриття невідомих фактів, теоретичних знань та способів діяльності, створення принципово нових духовних та матеріальних цінностей. Є такі види пізнання: пізнання наукове, пізнання повсякденне, пізнання художнє та пізнання релігійне [77, с. 339].

Пізнавальна діяльність - це система, що зв’язує між собою елементи, які в процесі реалізації навчально-пізнавальної мети забезпечують виконання трьох основних функцій: орієнтувальної, виконавчої, контрольно-коригуючої.

На нашу думку пізнавальна діяльність є складною системою, в якості структурної одиниці якої можна виділити пізнавальну дію. Пізнавальна діяльність характеризується усвідомленням мети, в якості чого усвідомлюється і сама дія, яка веде до досягнення даної мети. Отже, пізнавальна діяльність - це усвідомлений, ціленаправлений, результативно завершений пізнавальний процес, який пов’язаний із вирішенням пізнавального завдання.

У навчальному процесі пізнавальна діяльність студента - це навчання, складний процес переходу від незнання до знання, від систематизованого пізнання предметного світу до оволодіння науковими знаннями.

Однак, загальні поняття «самостійність» та «пізнання» не зовсім розкривають специфіку поняття «вміння самостійної пізнавальної діяльності студентів». Для його уточнення розглянемо суть проблеми «пізнавальної самостійності».

І. Лернер визначає пізнавальну самостійність як здатність особистості до самостійної організації навчально-пізнавальної діяльності і здійснення її для вирішення нових проблем [49, с. 15].

О. Савченко зауважує, що: «У більшості досліджень, проведених останнім часом, пізнавальна самостійність учня визначається як сформованість прагнення й уміння пізнавати в процесі цілеспрямованого пошуку» [80, с. 12]. Вона [80, с. 252] трактує пізнавальну самостійність як якість особистості, яка розкриває взаємозв’язок із різними аспектами навчального процесу. На її думку, у навчанні ця якість проявляється різнопланово. У процесі формування всебічно розвиненої особистості - це мета навчання, у процесі засвоєння знань, вмінь і навичок - засіб підвищення усвідомленості, дієвості засвоюваного матеріалу. Тому О. Савченко вважає, що загальна готовність до пошукової діяльності в рамках навчального процесу - це інтегративний стан особистості, який включає такі окремі підструктури, як мотиваційну, змістову та організаційно-процесуальну, що функціонують як цілісна складна система.

Отже, на думку О. Савченко, пізнавальна самостійність особистості виявляється в потребі й умінні самостійно мислити, у здатності орієнтуватися в новій ситуації, самому бачити питання, задачу і знайти підхід до їх розв’язання [80, с. 14].

М. Данилов визначаючи пізнавальну самостійність як якість особистості, вказує на такі її ознаки:

1) прагнення і вміння самостійно мислити;

2)      здатність орієнтуватися в новій ситуації, знайти свій спосіб

вирішення нового завдання;

3) бажання не тільки зрозуміти знання, що засвоюються, але і способи їх досягнення;

4)      критичний підхід до інших думок;

5)      незалежність власних суджень [24, с. 18].

На оволодінні вміннями пізнавальної самостійності в навчальній діяльності наголошують П. Гальперін, В. Давидов, Н. Менчинська і Н. Тализіна, розкриваючи змістовні аспекти пізнавальної активності особистості.

Отже, пізнавальна самостійність ґрунтується на інтелектуальних здібностях особистості, на її вміннях, що дозволяють самостійно навчатися й здобувати нові знання. Показниками наявності пізнавальної самостійності є:

1) вміння студента самостійно здобувати нові знання з різних джерел інформації та удосконалювати свої вміння і навички;

2)      вміння використовувати набуті знання, вміння і навички для подальшої самоосвіти;

3)      вміння застосовувати їх в практичній діяльності для вирішення будь-яких життєвих ситуацій.

Ці якості студента обумовлюються наявністю у нього високого рівня пізнавальної потреби і інтересу до знань, наявністю мотивів навчання.

.2      Особливості формування професійної майстерності майбутнього педагога-хореографа в процесі самостійної роботи

В аспекті підготовки вчителя хореографії, який має оволодіти необхідними навичками навчання і виховання, бути одночасно хореографом-професіоналом і мистецтвознавцем, лектором і педагогом-вихователем, для найповнішого розкриття його здібностей та професійних якостей важливого значення набувають проблеми організації самостійної роботи.

Проблема організації самостійної роботи студента не нова і актуальна в усьому світі. Питання самостійності було підняте педагогікою Стародавньої Греції. В історії цієї прадавньої країни людство зробило перші кроки виховання особистості, яка могла б брати участь у керівництві державою. Коли ж в епоху раннього Середньовіччя освіта стала належати церкві, в школах надовго запанував догматизм. Доба Відродження сприяла звільненню шкіл від пут схоластики та зазубрювання. В цей час виникає вільна самостійна людина, яка може логічно мислити і активно діяти, спроможна розібратися в суті навколишнього середовища. «Спостерігай і вивчай!» - закликали видатні педагоги тієї епохи.

У власній теорії навчання, яку створив Я. Коменський, викладено ідею самостійності учня вже як суб’єкта навчання. У різних типах українських шкіл крізь кригу офіційної педагогіки прокладала дорогу ідея примату самостійного проникнення в суть навчального матеріалу, бо тільки так можна було підготувати молоду людину до активного життя, в якому знання без практичних навичок мало що варті. Г. Сковорода у своїй викладацькій практиці також акцентував увагу на самостійному осмисленні та усвідомленості знань учнями.

В. Сухомлинський в основі навчання учнів у школі вбачав виховання в них самостійності, критичності мислення, активності. Дидакт наголошував, що справжнім можна вважати лише те навчання, яке має спрямованість на розвиток дитини, її мислення, діяння у процесі пізнання, оскільки «розум не формується без розумового напруження, без думки, без самостійних пошуків» [88, с. 585].

Великий педагог К. Ушинський розглядав самостійну роботу не лише як один із засобів активізації навчально-виховного процесу, а й як програму самоосвіти на все життя: «Треба постійно пам’ятати, що слід передавати учневі не тільки ті чи інші знання, а й розвинути в ньому бажання і здатність самостійно, без учителя набувати нові знання. Ця здатність ... повинна залишитись в учня і тоді, коли вчитель його залишить; дати учневі засіб здобувати корисні знання не тільки з книг, а й з предметів, що його оточують, з життєвих подій, з історії власної його душі» [90, с. 57].

Питання самостійної діяльності школярів здобули всебічного розгляду у працях П. Підкасистого [73]. У результаті тривалого теоретико-експериментального дослідження вчений обґрунтував модель самостійної діяльності учнів, розкрив такі вихідні поняття, як дидактична задача, пізнавальна задача, визначив специфічні особливості формування самостійних дій, розробив класифікацію самостійних робіт.

В українському педагогічному словнику самостійна навчальна робота трактується як «різноманітні види індивідуальної та колективної діяльності школярів, яка здійснюється на навчальних заняттях або вдома за завданням вчителя, під його керівництвом, однак без його безпосередньої участі» [89, с. 275].

В останні роки посилилась увага викладачів вищої школи до організації самостійної роботи студентів, що значною мірою визначає якість професійної підготовки майбутніх спеціалістів. Під час самостійної роботи спеціально організований і керований процес навчання спрямовується на формування пізнавальних інтересів студентів, розвиток їхніх творчих здібностей на основі оволодіння системою фахових знань, умінь і практичних навичок. При цьому рівень самостійності, здатність студентів до самостійної роботи розглядаються науковцями як один з основних критеріїв якості вищої освіти. Розвиток самостійності студентів вимагає постійного вдосконалення методів і підходів до організації навчання. Навчити студента самостійно оволодівати знаннями - одне з головних завдань дидактики вищої школи.

Завданнями самостійної роботи студентів можуть бути засвоєння певних знань, умінь та навичок, закріплення і систематизація набутих знань, застосування отриманих знань для розв’язання практичних завдань та виконання творчих робіт, виявлення прогалин у системі знань з предмету. Самостійна робота дає змогу студентові працювати виважено, не побоюючись негативної оцінки викладача і своїх товаришів, обираючи темп роботи та умови її виконання. Отже, самостійною є та робота, яку студент здійснює без сторонньої допомоги, спираючись на власні знання, мислення, вміння, життєвий досвід, переконання. Самостійна робота через збагачення студента знаннями формує риси самостійності.

Відтворити у навчальних умовах все різноманіття психологічно складних ситуацій, що зустрічаються в діяльності майбутнього вчителя хореографії для відповідного ознайомлення з ними студентів, немає реальних можливостей. Мета хореографічного навчання - закласти основу для формування самостійної професійної діяльності, яка складається з системи знань, умінь і навичок, а також з методів творчого підходу до незнайомих ситуацій, гнучкого застосування їх особових і професійних якостей.

“Формування самостійності - одне з головних завдань в процесі музичного навчання. Відповідно, аналіз умов такого формування - одне з завдань педагогічної науки. Вчитель повинен активно формувати у студента самостійність в навчанні як властивість діяльності і як рису особистості. Ці два фактори взаємопов’язані. Якщо, наприклад, при постановці певного завдання в людини виявляється спонука до дії та бажання відмовитись від сторонньої допомоги, то вона володіє необхідною для самостійності мотиваційною установкою. Але якщо вона при цьому не має відповідних знань, умінь або навичок, то, характеризуючи цю людину, можна сказати, що вона самовпевнена, але не самостійна. У випадку, коли людина володіє необхідною сумою засобів для виконання діяльності без сторонньої допомоги, але відсутність необхідної мотивації не дає їй можливості здійснити дію без спонукання ззовні, не можна приписати їй таку властивість особистості, як самостійність. Самостійність - це не абстрактна характеристика особистості взагалі, а характеристика, яка співвідноситься з поведінкою особистості. Людина, самостійна в одній сфері діяльності, може бути несамостійною в іншій» [6, с. 38].

З психології відомо, що знання, отримані самостійно, шляхом подолання труднощів, засвоюються краще і є міцнішими, ніж одержані від викладача в готовому вигляді. Психологи розглядають самостійність як одну з вольових рис характеру. Самостійність полягає «у вмінні орієнтуватися на власний досвід, знання й переконання, а не на тиск чи прохання з боку інших». На думку Д. Дубравської, самостійною варто вважати людину, якій притаманні вольові якості [27, с. 244].

Самостійна робота студентів факультетів мистецтв передбачає оволодіння певними знаннями та навичками з метою творчого вирішення хореографічно-педагогічних завдань, а також включає в себе потребу в безперервному професійному вдосконаленні. Вироблення свідомого ставлення студентів до хореографічного мистецтва, розширення їх світогляду, розвиток художньої індивідуальності, вдосконалення слухової уваги та самоконтролю - все це виховується у процесі самостійної роботи майбутніх вчителів музики.

Кращим критерієм засвоєння всієї навчальної програми, можливості конструювати на її основі самостійну професійну діяльність, є не оцінки в дипломі, а стійке відчуття себе в нових умовах роботи. Це можливо при відповідній психологічній компетентності і формуванні мотиваційного комплексу. Тому особливого значення набуває мотиваційний аспект самостійної роботи.

Важливою проблемою розвитку самостійності є визначення шляхів, які б спонукали студентів-хореографів до самостійної роботи, озброювали навичками хореографічної самоосвіти та естетичного самовиховання, прищеплювали смак до самостійного набуття професійних знань. Викладацькі умовляння - роз’яснювання в роботі з сучасним студентством мало дієві. Необхідно знаходити інші методи заохочення, що вимагали б від студентів систематичної роботи за інструментом, самостійного удосконалення диригентських умінь, усвідомленого ставлення до проблем вокального мистецтва [4, с. 87].

Студент повинен бути повністю переконаний в тому, що його самостійна робота - це основний шлях до успіху, досягнення його мети, до самоствердження як особистості, професіонала, майстра своєї справи.

Активізація навчання хореографії неможлива без добре організованої самостійної роботи, яка розширює, закріплює та удосконалює знання, уміння й навички, готує студентів до підвищення професійної майстерності [4, с. 87]. Основну мету самостійної роботи ми вбачаємо у спонуканні студентів до самостійного опрацювання хореографічного матеріалу, поширенні та поглибленні знань, які були отримані на практичних заняттях, розвитку вмінь та навичок працювати самостійно, творчо.

Як показує досвід, не всі студенти готові можуть самостійно працювати. Потрапляючи у нові умови навчання, багато з них мають складнощі у виборі прийомів самостійної роботи, не вміють розподілити свій час. Навіть за деяких умінь самостійно працювати, процес прийому, осмислення, переробки, інтерпретації і фіксування необхідної навчальної інформації викликає суттєві труднощі. За таких умов провідна роль відводиться викладачеві, який повинен створювати для майбутніх вчителів хореографії відповідні умови та надавати допомогу в організації самостійної роботи.

В складному процесі виховання молодих спеціалістів, що обумовлюється специфікою педагогічних вузів і, зокрема, факультетів мистецтв, де заняття в основному проводяться індивідуально, роль педагога з фаху є величезною. Від особистості викладача, його кваліфікації, людського та творчого контакту зі студентами залежить дуже багато. Постійно спілкуючись зі студентами, він впливає на формування їхнього світогляду, громадської активності, виховує відчуття відповідальності, дисципліни, творчого ставлення до праці, вчить власній професії, готує кваліфікованих фахівців.

“Самостійна (під спостереженням педагога) робота молодого хореографа найбільш природний і дієвий важіль творчого становлення потенційного виконавця», - пише Е. Либерман [50, с. 229], тобто завдання викладача навчити студента розібратися у творі та показати результат своєї дослідницької і практичної роботи. Самостійна робота передбачає роботу над деталями виконання (ритмом, динамікою, нюансуванням, артикуляцією), технічне засвоєння твору, осмислення художніх завдань, тобто пошуку найбільш оптимальних методів та прийомів роботи над хореографічним твором та вміння аналізувати якість свого виконання. Самостійне засвоєння нового матеріалу - знайомство з методичною літературою, прослуховування звукозаписів, робота над творами для ескізного вивчення, читання хореографічного тексту також може бути завданнями для самостійної роботи майбутніх вчителів хореографії.

Самостійна робота як вид навчальної діяльності буде ефективною лише за таких умов: коли ця робота буде чітко організована; коли вона є складовою навчально-виховного процесу, а не епізодичним явищем; коли за самостійною роботою студентів здійснюється постійний контроль. Здатність студента до самостійної роботи можна розвивати різними засобами.

Активність особистості студента виявляється у постановці мети самостійної роботи, її плануванні, визначенні засобів, самомобілізації та самоконтролю, оцінці результатів. Педагог повинен постійно виявляти і підтримувати творчу ініціативу студента, виховувати в нього здатність самостійно вирішувати художні завдання. Важливим є підбиття підсумку кожного заняття, що прищеплює студентові усвідомлене критичне ставлення до власної роботи.

Самостійна робота студентів є основним засобом виявлення та розвитку в них творчих здібностей, підготовки їх до практичної професійної діяльності. Залежно від підготовленості студентів викладач щоразу повинен визначати послідовність і насиченість самостійної роботи. У зв’язку з цим і види самостійної роботи поступово ускладнюються.

Для того, щоб самостійна робота студентів була ефективною, потрібно дотримуватись певних умов: чіткої, конкретної постановки завдань; характер завдань для самостійної роботи та їх складність на різних етапах навчання повинне змінюватись; завдання для самостійної роботи мають бути доступними і посильними; повинна бути диференціація завдань для самостійної роботи; повинна дотримуватись систематичність і послідовність застосування самостійної роботи в процесі навчання; важливо дотримуватись взаємозв’язку різних видів самостійної роботи; повинен існувати взаємозв’язок аудиторної та позааудиторної самостійної роботи.

Самостійна робота сприяє оволодінню практичним матеріалом та загальному хореографічному розвитку студентів Відомо, що без наполегливої, систематичної самостійної роботи, оволодіння складною професією педагога-хореографа стає неможливим.

Незважаючи на те, що зазначена якісна характеристика особистості трактується дослідниками по-різному, всі вони вважають, що пізнавальна самостійність характеризується, перш за все, засвоєнням способу творчої діяльності, тобто самого шляху пізнання.

Вчені доводять, що основу пізнавальної самостійності становлять інтелектуальні здібності та вміння, готовність особистості до самостійної пізнавальної діяльності, до оволодіння методикою самостійного пошуку, організованість, цілеспрямованість, самоконтроль, здатність коригувати пізнавальну діяльність відповідно до певних методичних настанов.

Отже, можна вважати, що «пізнавальна самостійність» лежить в основі «вмінь самостійної пізнавальної діяльності студентів». Пізнавальна самостійність студентів у процесі навчання необхідна, оскільки вона повинна забезпечити здійснення одного з найважливіших принципів педагогіки вищої школи - принципу свідомості.

В основі пізнавальної самостійності студента лежить його пізнавальна активність. Активність у навчанні характеризується стійким інтересом до навчального матеріалу, його розумінням, спрямованістю на подолання труднощів у його засвоєнні, спрямованістю уваги і мислительних операцій (аналізу і синтезу, порівняння, систематизації й узагальнення тощо). У сучасній дидактиці виділяють три рівні пізнавальної активності [12; 13; 80]:

1) відтворююча активність - характеризується прагненням особистості запам’ятати і відтворити навчальний матеріал, оволодіти його застосуванням за зразком, їй властива відсутність бажання поглиблювати знання;

2)      інтерпретуюча активність - характеризується прагненням особистості усвідомити вивчене, пов’язати його з вже відомим навчальним матеріалом, оволодіти способами застосування знань у нових умовах. На цьому рівні активності особистість більш самостійна, вона намагається знайти шляхи подолання труднощів;

3)      творчий рівень активності - характеризується прагненням особистості до знаходження нового, раніше невідомого способу розв’язування задачі (вирішення проблеми). Особистість наполегливо просувається до мети.

Отже, є підстави вважати, що активність у навчанні - це не просто діяльність студента, а якість цієї діяльності, в якій знаходить прояв особистість самого студента, його ставлення до змісту і характеру діяльності та прагнення мобілізувати свої морально-вольові зусилля на досягнення навчально-пізнавальної мети.

Найбільш дослідженим у проблемі «вмінь самостійної пізнавальної діяльності» є питання «самостійної роботи» студентів.

Розглядаючи вміння самостійної пізнавальної діяльності студента, необхідно враховувати такі її особливості. По-перше, вона є правильно організованою навчальною діяльністю на занятті, що мотивує самостійне її розширення, поглиблення та продовження в позааудиторний час.

По-друге, самостійної пізнавальної діяльності більш ширше поняття, ніж самостійна робота, тобто передбачає виконання завдань, заданих викладачем на самостійне опрацювання для підготовки до наступного заняття. самостійної пізнавальної діяльності є позааудиторною навчальною діяльністю.

По-третє, самостійної пізнавальної діяльності - специфічна форма (вид) навчальної діяльності студента, основний вид навчальної діяльності.

Самостійна пізнавальна діяльність повинна бути усвідомлена студентом як вільна за вибором, внутрішньоумотивована діяльність.

Аналіз наукових джерел показав наявність багатьох суміжних понять самостійної пізнавальної діяльності студентів. Для уточнення змісту цього поняття виділимо ключові характеристики особистості, необхідні для самостійної пізнавальної діяльності:

-  виконання студентами різних видів завдань навчального призначення;

-        вміння самостійно вирішувати навчальні завдання;

-        вольова властивість особистості;

-        вольова дія;

-        готовність та спрямованість на досягнення результативності;

-        здатність орієнтуватися в новій ситуації;

-        здатність особистості до діяльності;

-        незалежність власних суджень;

-        опора на власні знання, вміння, навички;

-        прагнення і вміння самостійно мислити;

-        самостійність думок і висновків;

-        свідома умотивованість дій та їх обґрунтованість;

-        синтезована риса характеру, здібностей, інтелекту та волі;

-        ставлення особистості до процесу діяльності.

-        сукупність дій пошукового характеру;

-        сукупність засобів, знань, вмінь і навичок;

-        узагальнена властивість особистості;

-        умова продуктивності розумових процесів.

Отже, самостійна пізнавальна діяльність студентів - це комплекс дидактично передбачених зусиль, які збагачують інтелектуальну чутливість та сприяють поглибленому самостійному пошуку під керівництвом викладача тієї інформації (знань), котра «працює» на фаховий досвід (вміння та навички) та подальше професійне самовдосконалення.

Успішність та продуктивність самостійної пізнавальної діяльності залежить від практичної готовності до неї, в основі якої лежить комплекс професійно-значущих вмінь.

Проблема формування вмінь самостійної пізнавальної діяльності студентів не є новою в педагогічній науці. Існують різні точки зору на природу та сутність цього поняття.

Психологи Д. Богоявленська, П. Гальперін, О. Леонтьєв [48], Н. Менчинська, К. Платонов [74] та інші зробили великий внесок у теорію та практику формування вмінь та навичок самостійної пізнавальної діяльності студентів. Але у наукових дослідженнях немає однозначного визначення понять «вміння» та «навички». Найбільш поширеною є характеристика вміння як можливості здійснювати яку-небудь дію, операцію, коли вміння передують навичці та є вищим рівнем оволодіння діями.

Одні науковці навички порівнюють з діями, а інші - під навичками називають способи виконання дій. Отже, поняття навичок дуже відносне, що пояснюється динамічною його природою, ієрархічними зв’язками у процесі функціонування.

Навичка не може бути зв’язана з мікроструктурою якоїсь окремої діяльності, вона органічно присутня на усіх етапах функціонально-структурної одиниці-операції, до вищої її ланки - діяльності [21, с. 26].

Вміння самостійної пізнавальної діяльності, безумовно, входять до цілісної системи педагогічних вмінь та підкреслюють творчий характер діяльності вчителя-вихователя.

В «Українському педагогічному словнику» С. Гончаренка наголошується: «Вміння - засвоєний суб’єктом спосіб виконання дій, який забезпечується сукупністю набутих знань і навичок”[89, с. 58].

Педагогічна енциклопедія дещо ширше трактує поняття «вміння» - це можливість ефективно виконувати діяльність відповідно до мети та умов, в яких доводиться діяти [15, с. 223].

А. Петровський відзначає психологічні аспекти суті поняття «вміння». На його думку, терміном «вміння» позначають володіння складною системою психічних та практичних дій, необхідних для доцільної регуляції діяльності набутими у суб’єкта знаннями та навичками».

О. Леонтьев [48, с. 35] визначаючи концепцію діяльності зауважує, що «вміння» являє собою:

-  процес, окрему діяльність, яка входить до складу спеціальної діяльності (професійної) людини;

-        складну стійку освіту, будову системи знань і навичок, спосіб діяльності людини;

-        психічну властивість особистості, внутрішню можливість найбільш успішного виконання діяльності, здатність особистості.

Усі ці якості особистості, володіння засобами і прийомами практичної діяльності, засноване на свідомому застосуванні знань і навичок, складають, на нашу думку, структуру психологічної і практичної готовності людини до діяльності, зокрема самостійної пізнавальної діяльності.

Таким чином, вміння - це засвоєння такої дії, яку необхідно удосконалювати не автоматично, а з творчим використанням пізнавальних сил, знань та навичок, тобто вміння - це осмислення дії та операції. Кожне вміння опосередковане творчим мисленням та носить особистісно-індивідуальний характер.

Наше дослідження потребує уточнення поняття «вміння самостійної пізнавальної діяльності студентів».

Вміння самостійної пізнавальної діяльності являють собою навчальну діяльність.

Науковці по-різному класифікують вміння самостійної пізнавальної діяльності. Найкраще, на нашу думку, їх згрупувати у три блоки: вміння отримання та переробки інформації, вміння самоорганізації, вміння самоконтролю.

У педагогіці навчальні вміння прийнято об’єднувати в дві основні групи: спеціальні та загально-навчальні. Перші можна формувати одним навчальним предметом, інші створюються та широко використовуються в системі більшості навчальних предметів. Виділяють різні види таких вмінь.

Так, Ю. Бабанський, який за творчий фактор у своїй системі взяв структурні компоненти навчальної діяльності (планування завдань і способів діяльності, мотивація, організація визначених дій, самоконтроль) [5, с. 92], виділив три види навчальних вмінь:

1.   Організаційні (вміння усвідомлювати навчальні завдання; планувати форми діяльності і їх виконання; створювати умови для успішного завершення діяльності (режим дня, чергування різних видів діяльності); здійснювати самоконтроль; оцінювати результати навчальної діяльності).

2.   Інформаційні (вміння здійснювати пошук необхідних даних, роботу з різними видами інформації, проводити спостереження і зіставлення, добір необхідних інформаційних матеріалів і т. п.) До цієї групи навчальних вмінь належать і комунікативні вміння, значимість яких особливо актуалізувалась із використанням студентами з навчальною метою засобів нових інформаційних технологій. До складу комунікативних вмінь і навичок пропонуємо включити оволодіння способами побудови діалогу в залежності від умов спілкування: з інформаційним партнером, колективом, комп’ютерною мережею і т.п.).

3.   Інтелектуальні (вміння сприймати нові дані і запам’ятовувати їх, вміння осмислювати і мотивувати свою діяльність, самостійно вирішувати завдання, здійснювати самоконтроль і корекцію навчання).

Важливе значення у процесі становлення та розвитку вмінь займає проблема методів їх формування.

У процесі формування вмінь К. Платонов [74, с. 100] виділяє п’ять етапів:

1)  первісне вміння (усвідомлення мети дії і пошук способів її виконання; діяльність методом спроб і помилок);

2)      недостатньо уміла діяльність (наявність знань про способи виконання дій і використання раніше набутих, не специфічних для цієї діяльності навичок);

3)      окремі загальні вміння (окремі, високорозвинені, але вузькі вміння);

4)      високорозвинені вміння (творче використання знань і навичок діяльності з усвідомленням мети, мотивів вибору, способів її досягнення);

5)      майстерність (творче використання різних вмінь).

Г. Костюк виділяє три фази у процесі формування вмінь:

1)  усвідомлення завдання та способів його виконання. Процес формування вмінь має свідомий характер, а тому людина повинна не тільки осмислити мету своєї діяльності, а й свідомо засвоїти прийоми і оволодіти засобами практичного застосування знань;

2)      спроба застосування на практиці, де внаслідок багаторазового повторення дії стають усе більш чіткими і злагодженими;

3)      дії стають завченими: «Уявлення про дію є руховим і узагальненим. Опорні пункти виконуваної дії і помилки, що виникають у процесі вправляння, чітко усвідомлюються».

Узагальнити зміст умінь самостійної пізнавальної діяльності студентів допоможе таблиця 1.1.

Вміння самостійної пізнавальної діяльності студентів розглядається нами з позиції особистісно-орієнтованого підходу. Вони належать до сукупності навчально-професійних здатностей та формуються у процесі навчання у вищих навчальних закладах, детермінуючи процес самореалізації особистості у вирішені творчих завдань; як спосіб навчальної діяльності.

Таблиця 1.1

Зміст умінь самостійної пізнавальної діяльності студентів

У дослідженні виділяємо чотири основних види вмінь самостійної пізнавальної діяльності студентів:

Репродуктивно-пізнавальні вміння. Дії тільки за зразком, узагальнення відсутні або носять емпіричний характер, виклад матеріалу копіюється, зв’язок між системою знань та системою вмінь практично відсутній.

Інструментально-алгоритмічні вміння. Під час виконання завдань спостерігаються аналогічно міцніші стереотипні знання, узагальнення емпіричного характеру, зв’язок між системою знань та системою вмінь слабкий.

Продуктивно-перетворювальні вміння. Під час виконання завдань переважає індуктивно-пошуковий підхід, студент самостійно використовує аналогії; узагальнення на дедуктивно-доказовому рівні з елементами індукції.

Творчо-пошукові вміння. Студент здатний самостійно замінити проблему та вибрати шляхи її вирішення; узагальнення здійснюється на теоретичному рівні, знання та вміння утворюють єдину систему, зв’язок між предметами усвідомлюється на світоглядному та рефлексивному рівнях.

У науково-педагогічній літературі значно більше вивчається самостійна робота студентів. Оскільки самостійна робота є одним із основних складових самостійної пізнавальної діяльності, розглянемо її класифікації, типи і види.

Автори відомих класифікацій самостійної пізнавальної діяльності закладали в їх основу різні системоутворюючі фактори (Ю. Бабанський [5], В. Бондар, В. Буряк [12], Б. Єсіпов [30], Л. Журавська [32], І. Кобиляцький, В. Козаков [40], О. Мороз [61], В. Оконь, М. Скаткін [81] та ін.).

У педагогічній науці існують різні класифікації самостійних робіт [6, с. 51], в основу яких покладені різні чинники:

1.   Характер навчальної діяльності тих, хто навчається (Н. Журавська [32], І. Шимко, Н. Павлова).

2.      Рівень самостійної діяльності студентів (Л. Головко).

3.      Зміст та задачі навчальної теми (Б. Степанишин [87]).

4.      Ступінь розумових зусиль (Б. Степанишин [87], К.І. Карпова).

5.      Принцип структурності пізнавальної діяльності учня і принцип зростаючих труднощів (П. Підкасистий [73]).

6.      Ступінь самостійності і евристичності роботи, рівень проблемності (С. Козлов).

7.      Дидактична мета (А. Усова).

Для аналізу методів навчання з погляду їх впливу на формування вмінь самостійної пізнавальної діяльності у студентів скористаємось системою загальнодидактичних методів, визначеною І. Лернером [49, с. 64], яка, на наш погляд, є найбільш придатною для оцінки самостійної пізнавальної діяльності та має такі рівні: інформаційно-рецептивний; репродуктивний; евристичний; проблемного навчання; дослідницький.

На нашу думку два перших методи були і залишаються основними при організації засвоєння готових знань невеликої складності, проте, не можуть забезпечити умов для розвитку творчої діяльності - вони є передумовою для цього. Великі можливості для розвитку творчої діяльності мають три інші методи: евристичний, проблемного викладу, дослідницький.

У сучасній вищій школі при організації навчання використовують усі названі методи, але, очевидно, для підготовки спеціалістів до творчої роботи найвищого рівня, найважливіша роль належить трьом останнім методам, які стимулюють самостійну розумову діяльність.

Отже, в самостійної пізнавальної діяльності студентів важливе значення мають ті компоненти навчання, які визначають розумовий розвиток, зокрема навчальні вміння, від наявності яких істотно залежать умови самостійного оволодіння системою знань.

За дидактичними цілями (Б. Єсіпов) самостійна робота класифікується на такі види:

1)  самостійні роботи з отримання нових знань (попереднє читання інформації, спостереження, виконання практичних завдань);

2)      засвоєння вмінь і навичок (вправ, вирішення задач, складання задач і ін.);

3)      застосування знань (підбір і співставлення предметів, виконання різних завдань, підготовка твору);

4)      повторення і перевірка знань (письмові відповіді, завдання на обрахунки, самостійне виконання завдань на повторення невеликих тем, робота з метою попередження помилок) [30, с. 123].

Дослідниця Л. Жарова [31, с. 25] виділяє такі види самостійної роботи: робота з підручником; вправи; робота з картою; заповнення таблиць; вирішення задач; творчість; доповідь; лабораторна робота; самостійна робота на основі спостереження.

О. Нильсон розрізняє два види самостійної роботи студентів:

1)  розраховану на діяльність пам’яті (вона зводиться до засвоєння знань, умінь або до використання матеріалу, поданого в підручниках і навчальних посібниках);

2)      розраховану на діяльність мислення і творчого відображення (направлення на засвоєння знань, на творчу переробку засвоєних знань і придбання умінь самостійно удосконалювати знання).

У дидактиці вищої школи склався новий підхід до класифікації самостійних робіт. Наприклад, у роботі І. Малкіна кожен тип та вид самостійної роботи визначає характер пізнавальної діяльності студентів, будучи зумовленим її структурою. Звідси ступінь самостійності і творчості студента при виконанні роботи. Враховуючи цю обставину, він пропонує таку класифікацію самостійної роботи студентів:

1.   Самостійні роботи репродуктивного типу: відтворювальні; тренувальні; оглядові; перевірні.

2.      Самостійні роботи пізнавально-пошукового типу: підготовчі; констатуючі; експериментально-пошукові; логічно пошукові.

3.      Самостійні роботи творчого типу: наочно-образні; науково-творчі; конструктивно-технічні.

4.      Самостійні роботи пізнавально-практичного типу: навчально-практичні; суспільно практичні.

Така класифікація самостійної роботи авторкою не повною мірою реалізує початковий принцип структурної діяльності: так, підготовчі і констатувальні види самостійних робіт вона виділяє тільки в другому типі, тоді як вони певною мірою можуть бути віднесені до всіх типів самостійних робіт.

Найбільш повно враховано завдання вищої школи у класифікація П. Підкасистого [73, с. 29-30], який розмежовує самостійну роботу студентів за рівнем продуктивності самостійної діяльності студентів:

1.   Самостійні роботи за зразком, які включають рішення типових завдань, виконання різноманітних вправ за зразком. На наш погляд, вони дозволяють засвоїти матеріал, але не розвивають творчої активності. Це перший тип розумової діяльності, що ґрунтується на розпізнанні об’єкта, предмета, явища, що вивчається.

2.      Реконструктивно-варіативні самостійні роботи передбачають необхідність відтворення не лише функціональної характеристики знань, а й структури знань, залучення відомих знань для вирішення завдань, проблем, ситуацій. Це другий тип (рівень) розумової діяльності, на якому відбувається відтворення й розуміння явищ, що вивчаються.

3.      Евристичні самостійні роботи, пов’язані з вирішенням окремих питань, проблем, поставлених на лекціях, семінарських, лабораторних, практичних заняттях, на яких формуються вміння бачити проблему вивчення, самостійно її формулювати, розробляти план її вирішення. Це третій тип (рівень) розумової діяльності, де відбувається більш глибоке розуміння явищ, процесів і починається творча діяльність.

4.      Творчі (дослідницькі) самостійні роботи. У цих роботах - курсових, дипломних, інших завданнях - студенти повинні намагатися відійти від зразка, діяльність набуває пошукового характеру, розробляються й передбачаються свої методи вирішення проблемних ситуацій, виявляються усі розумові здібності студента. Це четвертий тип (рівень) розумової діяльності, реалізація творчих здібностей студента.

Ця класифікація, на наш погляд, задовольняє основні принципи дидактики вищої школи, а саме:

-    орієнтує всі ланки навчального процесу на всебічний гармонійний розвиток особистості;

-        забезпечує єдність навчального процесу;

-        дає можливість викладачеві викладати на високому професійному рівні;

-        поєднує індивідуальний і комплексний підхід у навчанні;

-        поєднує конкретне і абстрактне;

-        забезпечує надійність засвоєння знань, вміння удосконалювати і застосовувати їх на практиці.

Отже, самостійна робота може відбуватися:

1)  позанавчальним процесом;

2)      під час навчального процесу, що, в свою чергу, розділяє самостійну роботу: за програмою; як доповнення до програми в позанавчальний час.

По формі організації самостійні роботи поділяються на фронтальні, групові, парні, індивідуальні, які, в свою чергу, мають недиференційований (загальний) і диференційований (індивідуальний) вид.

Враховуючи класифікації самостійних робіт, виділимо рівні керівництва, які здійснює викладач:

1)  жорстке керівництво, при якому регламентується навчання на всіх етапах;

2)      відносно жорстке керівництво, при якому чітко визначені мета-мотив, орієнтири і проводиться контроль окремих знань;

3)      гнучке керівництво, при якому заданий мета-мотив.

Проведений аналіз літературних джерел дає підстави стверджувати, що проблема самостійної пізнавальної діяльності у навчальній діяльності завжди вважалась досить актуальною. Багатогранність самої проблеми зумовлена різноманітність визначень самого поняття «самостійна пізнавальна діяльність», різноманітність класифікацій її видів та рівнів, відмінності розуміння її значення в навчальному процесі.

На нашу думку, будь-яка самостійної пізнавальної діяльності повинна відповідати меті та завданням навчання: передбачати поетапне просування від незнання до знання. самостійної пізнавальної діяльності студентів покликана забезпечувати реалізацію таких дидактичних завдань: формування вмінь самостійної пізнавальної діяльності (головна мета); засвоєння знань, вмінь та навичок (мета навчання); визначення студентами предмету діяльності; забезпечення контролю дій студентів; інформування студентів про рівень досягнення поставленої мети; визначення характеристик продукту діяльності студента; створення сприятливих умов для самостійної пізнавальної діяльності студента; забезпечення внутрішніх умов (мотивація діяльності); врахування індивідуальних можливостей кожного студента; надання студентові можливостей планувати свої дії; забезпечення студентові можливостей коригувати свої дії на основі самоконтролю і аналізу інформації про результативність.

Отже, самостійна робота майбутніх учителів хореографії є однією з головних умов оволодіння професійними навичками. Ефективність самостійної роботи студентів залежить від змісту та складності її завдань, керівництва з боку викладача, засобів та прийомів навчальної діяльності тощо. Формування навичок самостійної роботи студентів в процесі хореографічної діяльності разом з іншими фаховими чинниками забезпечують якісну професійну підготовку студентів.

Вважаємо, що поступово оволодіваючи вміннями пізнання реальної дійсності та застосовуючи їх на практиці (спочатку у вирішенні навчальних завдань, а згодом - у вирішенні професійних проблем), майбутній вчитель хореографії формує у себе здатність самостійно мислити, аналізувати та приймати рішення. У такому разі майбутні вчителя хореографії виходять на якісно новий рівень навчання і перетворюються у відповідальну творчу особистість. Результатом самостійної роботи студентів стає формування в них здатності до майбутньої професійної діяльності.

1.3 Класичний танець як основа професійної майстерності майбутнього вчителя хореографії

Класичний танець завжди відігравав особливу роль в хореографічному мистецтві, його часто називають безсмертним мистецтвом чистої та довершеної краси. В наш час здобути хореографічну освіту без вивчення та оволодіння класичним танцем неможливо.

Класичний танець - це основа балетного театру та хореографічної освіти [4, с. 4]. Це стійка система виразових засобів хореографічного мистецтва, яка склалася історично за принципом поетично-узагальненої трактовки сценічного образу, формувалась протягом століть у багатьох народів [2, с. 83-84]. Не оволодівши законами класичного танцю не можна стати вправним артистом і викладачем не лише в класиці, але й у народно-сценічному, модерному, джазовому і навіть спортивному бальному танці. Адже саме першокласні майстри балету, виховані на класичному танці, зокрема Р. Нурієв, Н. Макарова, М. Баришніков, В. Васильєв, К. Максимова, М. Лієпа, В. Малахов стали неперевершеними виконавцями хореографічних перлин модерну і постмодерну [4, с. 4].

Навчання - цілеспрямований процес передачі і засвоєння знань, умінь, навичок і способів пізнавальної діяльності людини [1, с. 223]. Процес навчання є двостороннім процесом, оскільки передбачає, з одного боку, процес викладання, а з іншого - процес учіння. В зв’язку з цим виокремлюється три типи завдань, які об’єднують суб’єктів освітньої діяльності в єдину систему. Стосовно хореографічної освіти, це:

-   здатність викладача навчати, а студента - свідомо набути навичок виконання певного руху або вправи;

-        здатність викладача оцінювати і визначати рівень засвоєння студентами знань і умінь та здатність студента на основі засвоєних знань та вмінь відрізняти правильне виконання від неправильного;

-        вміння викладача пояснити вихованцю принципи навчання, а студента - визначити, обґрунтувати особливості та основні правила виконання та використовувати їх відповідно до навчальних і виробничих умов.

Результатом цього процесу повинно стати засвоєння технології навчання як усвідомленої дії, а саме: в кожному конкретному випадку переконливо і аргументовано формулювати мету певної дії, зміст діяльності і метод, за допомогою якого досягається необхідний результат [4, с. 12-13].

Вивчаючи класичний танець, студент засвоює всі необхідні знання, уміння та навички які знадобляться йому у його майбутній хореографічній діяльності, тому здобуваючи освіту майбутній вчитель хореографії повинен розуміти всю важливість засвоєння даного виду хореографічного мистецтва.

Фахова підготовка з дисципліни є складним процесом, що вимагає не лише досконалого професійного оволодіння всім багатством виражальних засобів класичного танцю, а й освоєння методики його виконання. Це завдання реалізується поетапно і включає такі базові моменти:

-   опанування методики виконання рухів і вправ;

-   засвоєння прийомів координації руху;

-        оволодіння методикою розробки і викладання як окремих рухів і комбінацій, так і уроку класичного танцю;

-   освоєння методики організації і проведення занять з класичного танцю в навчальних закладах різного рівня акредитації і фахової спрямованості;

-        засвоєння методики проведення занять з класичного танцю в різних хореографічних колективах [4, с. 15].

Закінчено строгі, співучі форми та лінії класичного танцю, його пози покликані передавати людські почуття. В чарівних і відточених образах класичного танцю стверджуються великі гуманістичні ідеали прекрасної людини, прославляється добро, кохання, героїзм [2, с. 87]. Весь процес навчання танцівника будується таким чином, що разом із технікою і на її основі прививається артистизм. Все йде одночасно, в єдиному сплаві [3, с. 15].

Класичний танець є основною дисципліною в оволодінні хореографічним мистецтвом. Майбутній вчитель хореографії здобуває теоретичні знання та вміння, набуває всіх необхідних навичок, опановує методику виконання рухів і вправ, оволодіває методикою проведення занять, стає взірцем наслідування для майбутнього покоління.

Засвоєння дисципліни «Теорія і методика класичного танцю» здійснюється згідно програми курсу, в якій відповідно до мети і завдань визначені форми проведення занять та викладена тематика.

Форми проведення занять класифікуються:

    за місцем проведення - аудиторні і позааудиторні;

-        за дидактичною метою - теоретичні (лекції) і практичні;

         за кількістю студентів - групові та індивідуальні.

Аудиторні заняття передбачають такі форми:

) лекція, в процесі якої відбувається знайомство з основними теоретичними засадами дисципліни І завдяки якій формується база для подальшого засвоєння практичного матеріалу;

2) практичні заняття забезпечать набуття вмінь і навичок, оскільки викладач здійснює детальний розгляд навчального матеріалу, в процесі якого відбувається засвоєння студентами методики виконання основних елементів, рухів, вправ, принципів їх поєднання, розвиток координаційних прийомів, музикальності і виразності виконання, принципів побудови окремих частин уроку. Відпрацювання навчального матеріалу повинно відбуватись шляхом чіткого усвідомлення кожного положення, руху, дії, бо саме це може забезпечити формування сталих вмінь і навичок.

В процесі практичних занять під час підготовки і проведення студентами окремої вправи або частини уроку відбувається накопичення педагогічного досвіду. Складання комбінації, демонстрація, показ вправи удосконалюють виконавські прийоми, формують уміння методично грамотно вибудувати навчальний матеріал, виховують професійні навички спілкування з аудиторією, тобто збагачують педагогічний досвід майбутнього фахівця. Викладач повинен допомагати студентам при побудові останніми комбінацій або уроку чітко формулювати свої думки, розуміти І переконливо аргументувати власну точку зору.

Індивідуальні заняття проводяться з кожним студентом з метою з’ясування рівня усвідомлення ним окремих теоретичних положень, практичного засвоєння І удосконалення виконавського рівня, виявлення проблемних ситуацій і пошуку шляхів їх розв’язання.

Якщо зміст попередніх форм занять визначається робочою програмою, то тематика індивідуальних занять має динамічний характер, оскільки особистісно-зорієнтована на рівень засвоєння знань і вмінь кожним конкретним студентом, успіхи і проблеми яких обумовлюються їх рівнем довузівської підготовки, індивідуальними психофізичними якостями.

Самостійна робота як одна з форм позааудиторної роботи спрямована на здобуття і поглиблення знань, удосконалення вмінь та навичок, отриманих в процесі проходження систематичного курсу навчання (С. Гончаренко) [21]. Стосовно хореографічної освіти, самостійна робота представлена різноманітними видами переважно Індивідуальної діяльності, зорієнтованої на постійну самоосвіту, самовдосконалення, здатність приймати самостійні рішення.

Поряд з традиційними формами занять сучасна педагогічна наука рекомендує цілий ряд активних форм навчання, які в системі хореографічної освіти повинні широко використовуватись. Головні з них: тренінги, ділові ігри, ситуаційні завдання, майстер-класи, проблемні заняття.

Тренінг означає «тренування, тренувальний режим». За характером їх можна розділити на практичні і психологічні. Перші спрямовуються на розвиток почуття ритму, подолання недосконалості фізичних даних та ін. В цьому випадку за допомогою різноманітних комплексів рухів (гімнастичних вправ, партерного тренажу) здійснюється корекція відповідних частин тіла, розвиваються окремі групи м’язів.

Інші спрямовуються на подолання психологічного дискомфорту, вміння спілкуватись з партнером, концентрувати увагу і розслаблятись, усвідомлювати власну поведінку в запропонованих обставинах.

Ділові ігри - сучасна форма організації навчального процесу. Під час їх проведення відтворюється певна ділова обстановка, відбувається розподіл ролей в системі «студент - викладач», вирішуються професійні проблеми відповідно до мети, навичок, які необхідно розвинути і закріпити в їх процесі.

Під час підсумкових обговорень результатів ділової гри визначається доцільність задіяних методів, виокремлюються найкращі прийоми пояснення матеріалу, виявляється здатність студента побачити помилку, визначити її причини, витоки, вербалізувати рекомендації щодо її усунення, оцінюється образність зауважень, коректність ставлення студентів один до одного.

Ситуаційні завдання пов’язані з необхідністю термінового вирішення проблеми, яка виникла безпосередньо в процесі заняття. Пошук оптимальних шляхів передбачає використання елементів імпровізації. Це дозволить розвивати у студентів вміння миттєво і адекватно реагувати на зовнішні обставини, готувати їх до подальшої професійної діяльності. При аналізі заняття слід обговорити запропоновані шляхи вирішення проблеми, визначити недоліки і переваги кожного з них.

Майстер-клас - форма заняття, як правило, короткочасного, для проведення якого запрошується знаний викладач або виконавець. В процесі цих занять студенти мають можливість познайомитись з різними формами подачі матеріалу, сформувати уявлення про поліваріативність методик проведення занять, здійснити їх порівняльний аналіз і визначити шляхи і засоби комбінаторності при створенні власного методу.

Проблемні заняття - інноваційна форма, в ході якої викладач створює і формулює проблему, спрямовуючи пошукову діяльність студентів на виявлення шляхів і засобів її розв'язання.

Однією з головних умов ефективності навчання є стимулювання творчої активності студентів, що значною мірою досягається в процесі самостійної роботи, орієнтованої на творчий пошук. Організація самостійної роботи повинна вибудовуватись таким чином, щоб чітко прослідковувався і переважав її інноваційно-пошуковий характер, а у студентів розвивались навички дослідницької роботи.

Самостійна робота студента - це навчальна діяльність студента, яка планується, виконується за завданням, під методичним керівництвом і контролем викладача, але без його прямої участі [2, с. 309].

Самостійна робота студента-хореографа виступає важливим засобом освоєння програмового матеріалу в будь-якій формі навчальної діяльності. Вона є плановою організаційно-методичною системою завдань, яка здійснюється без прямої допомоги викладача з орієнтацією на досягнення успішного результату.

Спрямованість самостійної роботи майбутнього вчителя хореографії орієнтована на формування як професійних знань та вмінь, так і на розвиток організаторських, комунікативних та творчих якостей, необхідних для успішного професійного становлення студента та формування його творчого потенціалу.

Організація самостійної роботи в процесі вивчення теорії і методики класичного танцю характеризується чіткою поставкою мети та завдань навчальної роботи, необхідним результатом і формою контролю отриманих знань, умінь, професійних навичок.

Головною метою самостійної роботи при вивченні даної дисципліни є активізація розумової та творчої діяльності студентів, формування потреби безперервного самостійного поповнення та вдосконалення необхідних для професійного становлення інтелектуальних та творчих здібностей.

Змістом самостійної роботи студента-хореографа на шляху вивчення теорії і методики класичного танцю є заздалегідь спроектовані та скеровані на досягнення основної мети завдання, які передбачають:

-   частину теоретичного (додаткового) матеріалу, менш складного за змістом, що не вимагає втручання викладача на етапі ознайомлення або матеріалу дослідницького характеру;

-   окремі практичні завдання, які не потребують безпосередньої взаємодії педагога та студента в процесі вивчення чи відпрацювання;

-          творчі завдання.

Враховуючи спосіб здійснення педагогом контролю за якістю самостійної роботи студента-хореографа можна виділити наступні її форми:

-   самостійна робота на аудиторних заняттях;

-          позааудиторна самостійна робота.

Зміст окремих форм самостійної роботи студента в процесі вивчення класичного танцю характеризує її класифікацію:

-   репродуктивна;

В основі репродуктивної самостійної роботи майбутнього вчителя танцю виступає технічне відпрацювання вивчених в процесі занять танцювальних елементів біля станка чи посеред зали.

-   реконструктивна;

Даний вид самостійної роботи характеризується доопрацюванням поданого викладачем навчального матеріалу: запис хореографічної композиції (чи навпаки - розбір та постановка), написання конспекту прослуханої лекції тощо.

-   продуктивна (творча);

Особливий вид роботи, спрямований на побудову власних, передбачених навчальною програмою, танцювальних комбінацій, етюдів, хореографічну імпровізацію, створення образу, а саме - виконання творчого завдання спрямованого на створення нового оригінального продукту.

-   науково-дослідницька;

Важливий і водночас необхідний вид самостійної роботи студента, що характеризується включенням в навчально-виховний процес інтелектуальних зусиль. Основними завданнями самостійної науково-дослідницької роботи студента-хореографа є дослідження танцювального фольклору з подальшою інтерпретацією у сценічний варіант, проведення педагогічного експерименту, теоретичні обґрунтування окремих явищ хореографічного мистецтва, підготовка до участі в конференції, олімпіаді тощо.

Самостійна робота студентів-хореографів забезпечується системою навчально-методичних засобів, передбачених для вивчення теорії і методики класичного танцю:

-   основна література (підручник, конспект лекцій викладача, навчальні та методичні посібники, методичні вказівки щодо виконання певного роду завдання);

-          додаткова література (фахова, наукова, періодична, Інтернет ресурси);

Під час самостійного опрацювання навчального матеріалу великого значення для студента набуває навчально-методичний комплекс дисципліни, який зберігається в паперовому варіанті на кафедрі та електронному - в системі дистанційного навчання «Moodle» чи іншого її аналогу, зміст якого передбачає:

-   навчальну та робочу програму з дисципліни з чітким визначенням змісту й обсягу аудиторної і позааудиторної навчальної роботи;

-          лекційний курс;

-          методичні рекомендації до виконання танцювальних елементів, які виносяться на самостійне вивчення;

-          методичні рекомендації до самостійної роботи студента з чітко встановленими завданнями та вимогами щодо їх виконання;

-          критерії до оцінки знань і вмінь із даної дисципліни;

-          перелік тем індивідуальних навчально-дослідних завдань;

-          перелік запитань, що виносяться на залік чи екзамен;

-          пакет контрольних завдань, запитань, тестів для самоперевірки;

-          список основної та додаткової літератури;

-          ілюстративні матеріали.

Важливо також звернути увагу на проблеми, покращення яких може призвести до збільшення ефективності самостійної роботи. Вважаємо, що чи не основною проблемою постає правильно організований процес контролю.

Контроль виконання самостійної роботи студента проводиться відповідно до вимог кредитно-модульної системи організації навчального процесу.

Рекомендовані такі основні форми контролю самостійної роботи:

-   поточний контроль;

-          модульний контроль;

-          тестування;

-          проведення контрольних (самостійних) робіт;

-          усне опитування з теорії;

-          перевірка домашніх (творчих) завдань;

-          прослуховування доповіді з самостійно вивчених розділів дисципліни;

-          практичний показ самостійно складеної комбінації чи етюду;

-          захист індивідуального навчально-дослідного завдання;

-          проведення олімпіади, круглого столу серед студентів, які одночасно вивчають курс «Теорія і методика класичного танцю»;

-          підсумковий контроль (залік, екзамен).

Можливим є застосування й інших форм контролю самостійної роботи.

Варто відзначити, що самостійна діяльність майбутнього вчителя хореографії повинна здійснюватися за систематичним графіком з чіткими вимогами та регламентом, поєднуючи в собі певні правила та стимули.

Основними факторами, які стимулюють студента-хореографа до систематичної самостійної діяльності є:

-   формування внутрішньої мотивації студента (самовдосконалення, саморозвиток, професійне зростання тощо);

-          чітка установка з боку педагога на постійність і поетапність в ході навчально-самостійної діяльності;

-          планування змісту самостійної роботи як однієї із провідних форм навчально-виховного процесу;

-   комплексний підхід до організації самостійної роботи;

-   постановка конкретних, чітких вимог та критеріїв оцінки до результатів самостійної роботи;

-   індивідуальні консультації студентів;

-          планомірний розподіл обсягу аудиторної і самостійної роботи;

-          надання необхідного методичного матеріалу;

-          своєчасна оцінка результатів самостійної діяльності студента;

Самостійна робота є особливою формою прояву творчої активності студента, ефективність якої залежить від її планування, організації, змісту, взаємозв’язку, характеру завдань та результатів її виконання.

Отже, залучення студентів-хореографів до основних форм та видів самостійної роботи в процесі вивчення теорії і методики класичного танцю успішно сприятимуть формуванню необхідних особистісних якостей, знань, умінь, навичок на шляху професійного становлення.

Висновки до першого розділу

У розділі представлено аналіз наукових підходів до визначення понять самостійність, пізнання, діяльність, пізнавальна діяльність, пізнавальна самостійність, самостійна робота», «самостійна пізнавальна діяльність», «інформаційні технології» і т. п., визначено необхідність самостійної пізнавальної діяльності студентів, розкрито значення інформаційних технологій навчання в процесі самостійної пізнавальної діяльності.

Аналіз філософської та психолого-педагогічної літератури показав, що вміння є результатом оволодіння дією або сукупністю дій, основаних на будь-яких правилах або системі правил. Вміння самостійної пізнавальної діяльності розглянуто з позиції особистісно-орієнтованого підходу. Вони належать до сукупності навчально-професійних здатностей та формуються у процесі навчання у ВНЗ, детермінуючи процес самореалізації особистості у вирішені творчих завдань, і є способом навчальної діяльності.

Ефективність самостійної роботи студентів залежить від змісту та складності її завдань, керівництва з боку викладача, засобів та прийомів навчальної діяльності тощо. Формування навичок самостійної роботи студентів в процесі хореографічної діяльності разом з іншими фаховими чинниками забезпечують якісну професійну підготовку студентів.

Класичний танець - основа фахової підготовки педагогів-хореографів, організація самостійної роботи студентів з дисципліни «Теорія і методика класичного танцю» має значний вплив на формування професійних вмінь та навичок майбутнього фахівця.

Поступово оволодіваючи вміннями пізнання реальної дійсності та застосовуючи їх на практиці (спочатку у вирішенні навчальних завдань, а згодом - у вирішенні професійних проблем), майбутній вчитель хореографії формує у себе здатність самостійно мислити, аналізувати та приймати рішення.

У такому разі майбутні вчителя хореографії виходять на якісно новий рівень навчання і перетворюються у відповідальну творчу особистість. Результатом самостійної роботи студентів стає формування в них здатності до майбутньої професійної діяльності.

РОЗДІЛ 2. ШЛЯХИ РОЗВИТКУ НАВИЧОК САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ-ХОРЕОГРАФІВ ПІД ЧАС ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ «ТЕОРІЯ І МЕТОДИКА КЛАСИЧНОГО ТАНЦЮ»

2.1 Вивчення рівня розвитку навичок самостійної роботи студентів з дисципліни «Теорія та методика класичного танцю»

Основне педагогічне завдання, яке є метою навчання й виховання у ВНЗ, викладач вирішує шляхом перетворення навчання студентів у самонавчання, зовнішньої регуляції їхніх дій і вчинків у саморегуляцію. Викладач перетворює педагогічні цілі в психологічні цілі студента. Вирішити це складне педагогічне завдання він може, лише усвідомивши загальну мету, розклавши її на декілька менших, супідрядних цілей, перетворивши їх у педагогічні завдання [4, с. 74]. Завдання вищого навчального закладу - виховати такого балетмейстера-педагога, який би був носієм і пропагандистом танцювальної культури; розширити музикознавчу та хореографічну базу знань й опанувати виконавські навички, що забезпечують якість подачі танцювального матеріалу учасникам танцювального колективу; опанувати систему методів і методик викладання танцю й постановки хореографічного твору.

Під поняттям «самостійна робота студента» ми розуміємо інтегративну якість особистості, що забезпечує її професійне зростання та інтелектуальний розвиток через формування системи мотивів активної самоосвітньої діяльності, дослідницького стилю організації самостійного навчально-пізнавального процесу.

Нами виділені компоненти творчої самостійності (табл. 2.1): мотиваційний, когнітивний, організаційний, особистісно-орієнтований.

Таблиця 2.1

Компоненти самостійної роботи студента

Дослідження навчально-виховного процесу в навчальному закладі дозволяє виділити наступні проблеми:

-    практика навчання спрямована на здобуття традиційного набору професійних знань, навичок, умінь, але не завжди враховує особистісний аспект підготовки спеціаліста;

-           недостатньо використані методи пошуково-творчої активності, проблемні та ігрові методи, спрямовані насамперед на формування і розвиток професійно-особистісних якостей;

-           не розроблені організаційні форми та технічні засоби забезпечення навчального процесу, методи оцінювання рівня сформованості творчої самостійності.

Все це обумовлює наявність суперечностей: між соціальним замовленням, зростаючими вимогами науково-технічного прогресу до рівня творчого і самостійного стилю діяльності та недостатньою орієнтованістю освітньої практики на формування творчої самостійності студентів; між необхідністю постійної самоосвітньої діяльності, спрямованої на творчий розвиток особистості в умовах зростаючого потоку сучасної науково-технічної інформації та недостатнім науково-теоретичним осмисленням проблеми формування творчої самостійності майбутніх фахівців у процесі навчання; між можливостями дисциплін навчального плану з формування творчої самостійності майбутніх спеціалістів та недостатнім рівнем розробки наукових підходів до методики її формування. Зазначені суперечності дозволяють сформулювати проблему дослідження - підвищення ефективності формування творчої самостійності студентів в навчальних закладах з науково-технічного прогресу та нових вимог ринку праці.

Вирішення зазначеної проблеми може бути реалізоване через:

-    зміну ставлення студента до мотивації в професійній діяльності, до процесу освоєння нових знань, придбання навичок і вмінь на основі самоорганізації й самооцінки;

-           виховання таких якостей особистості, як самостійність, індивідуальна активність, прагнення до самоосвіти;

-           розвиток здатності бачити ситуацію в комплексі, оцінювати її проблематичність, робити логічні висновки й приймати нестандартні рішення, використовувати технології критичного мислення, уміння відповідати за прийняті технічні рішення;

-           навчання професійним знанням, навичкам, умінням і їхнього використання на основі творчого мислення.

Для досягнення цілей сучасного суспільства необхідний спеціаліст, спроможний оперативно приймати нешаблонні рішення, діяти самостійно, творчо. Творчість починається там, де здійснюється самостійний пошук принципів, способів поведінки і дій. Творчість набуває розвитку на основі самостійності особистості і є вищим ступенем її розвитку. У сучасних умовах самостійність стає професійно необхідною якістю особистості будь-якого спеціаліста. Отже, і підготовка майбутніх спеціалістів у вищому навчальному закладі має орієнтуватися на формування у студентів цієї якості, а не лише на репродуктивну виконавську діяльність з оволодіння певною сумою знань і вмінь.

Нами було встановлено три рівні сформованості творчої самостійності за компонентами:

-    достатній рівень характеризується тим, що рішення приймаються переважно на основі рекомендацій викладача або підказок і порад інших студентів, креативні показники самооцінки особистості зміщені до низьких значень; умінням більш-менш точно формулювати визначення, вибирати запропоновану схему без пояснень; заучуванням матеріалу без системності; теоретичною необґрунтованістю рішення завдань; мінімальним використанням джерел інформації. Відсутні уміння й навички володіння методами й механізмами творчого пошуку, навички організації самостійної діяльності. Має місце неточне розуміння завдань, труднощі у визначенні причини й наслідку. У процесі навчання не проявляються творча активність, самостійність.

- середній рівень - великий вплив на мотив реалізації творчої самостійності мають зовнішні фактори, засновані на помітності особистості й можливості одержати схвалення своїм діям; особистий досвід превалює при виробленні рішення, а креативні показники самооцінки тримаються в рамках значень середнє, вище за середнє. Є присутнім грамотне формулювання термінів, уміння застосовувати правило; уміння виділяти головне в досліджуваному матеріалі; рішення приймаються на теоретичній основі, але відсутнє всебічне дослідження ситуації; використання різних джерел інформації; алгоритмізоване рішення. При цьому проявляється низька самостійність. Потребує допомоги при плануванні професійної діяльності.

Не завжди адекватно оцінює себе за результатами своєї професійної діяльності. В особистісному аспекті нестійкі показники працездатності, прояв творчої активності не носить систематичного характеру.

високий рівень - творча самостійність активізується внутрішніми мотивами особистості, прагненням до самовдосконалення, самореалізації; рішення приймаються не тільки на основі особистого знання, досвіду, але й використовуються всілякі інформаційні джерела; оцінка особистісних творчих резервів у студентів досить висока. Відпрацьовано вміння точно й обґрунтовано формулювати визначення, указувати залежність одного поняття від іншого, робити конкретні теоретичні висновки; виділяти головне й уміти пов'язувати з попередніми знаннями; технічно грамотно описувати ситуацію й адекватно її оцінювати; мотивоване використання сучасних джерел інформації; власне бачення ситуації й вироблення власного стилю в ухваленні рішення. Технологічна сфера показує вміння організувати самостійну діяльність, володіння методами творчої самостійної діяльності, уміння критично оцінювати результати діяльності; самостійність при плануванні роботи; правильне осмислення змісту професійного завдання, виділення елементів і визначення способів виконання; постійно оцінює себе з погляду успішного виконання професійної діяльності.

Отже, системоутворюючим фактором вивчення дисципліни визначена творча самостійність студента як інтегративна якість особистості, що проявляється в самостійному, мотивованому і творчому стилі діяльності. Структура і зміст компонентів творчої самостійності студентів наступна: мотиваційний - націленість на успіх, цілеспрямованість самостійної діяльності, усвідомлення себе як професіонала та значимості професійної творчості; когнітивний - адекватність знань, що добуваються самостійно, творче їх застосування, уміння оцінювати ситуацію та своє ставлення до неї, генерувати ідеї; організаційно-технологічний - уміння ставити цілі та приймати рішення, планувати і прогнозувати свою самостійну діяльність, володіння методами і механізмами творчого пошуку, систематизації та застосування інформації; особистісний - розвиток творчих якостей особистості та самостійності мислення, докладання вольових зусиль для подолання інтелектуальних ускладнень.

Констатувальний експеримент проводився у Бердянському державному педагогічному університеті на кафедрі хореографії і мав за мету - визначити ставлення студентів-хореографів до самостійної навчальної діяльності та з’ясувати рівень зацікавленості даною проблемою. З цією метою нами було проведено анкетування серед студентів 1-4 курсів денної форми навчання, використовувався метод спостереження за навчальною діяльністю студентів, за їх самостійною роботою в аудиторний та позааудиторний час. Особливу увагу ми приділяли самостійній роботі студентів з дисципліни «Теорія та методика класичного танцю».

Основними методами на цьому етапі дослідження були спостереження, анкетування та бесіда. Важливість анкетування визначалася відповідністю змісту запитань меті дослідження. Анкети мали закриті питання, у яких були можливі варіанти відповіді, та відкриті - відповіді, на які давали самі студенти (див. додаток).

У процесі дослідження вивчалися:

) обсяг самостійної пізнавальної діяльності студентів у загальному бюджеті навчального часу; сформованість та формування вмінь самостійної пізнавальної діяльності у студентів; відношення та прагнення студентів до самостійної пізнавальної діяльності; запропоновані види самостійної пізнавальної діяльності; рівень вмінь самостійної пізнавальної діяльності;

) труднощі, які виникають у викладачів при організації самостійної пізнавальної діяльності студентів; наявність програм (планів) навчання самостійної пізнавальної діяльності; методичне забезпечення самостійної пізнавальної діяльності студентів; організація самостійної пізнавальної діяльності студентів та її контроль.

Зробимо детальний аналіз результатів анкетування. Аналіз результатів анкетування показав, що у більшості студентів спеціальності «Хореографія» (70%) виникає інтерес до самостійного виконання навчальних завдань, 30% студентів відповідають, що цей інтерес виникає лише іноді. Це доводить, що студенти спеціальності «Хореографія» у більшості розуміють важливість самостійного виконання навчальних завдань.

На запитання: «Чи плануєте Ви самостійної пізнавальної діяльності?» одержані дані підтвердили негативну відповідь студентів. Так за загальними даними 56% студентів не планують самостійної пізнавальної діяльності. Навіть при деяких вміннях самостійно працювати студенти відзначають, що повільно сприймають навчальний матеріал на слух, а також при вивченні та конспектуванні. Таким чином, можна виявити не сформованість у студентів психологічної готовності до самостійної пізнавальної діяльності, незнання загальних правил її організації, невміння реалізувати запропоновані дії.

На запитання анкети: «Скільки часу на тиждень Ви відводите на самостійну підготовку до занять?» отримані результати засвідчили, що більше 25 годин на тиждень відводить на самостійну підготовку до занять 9,3% студентів; 21 - 25 годин - 10,2%; 16 - 20 годин - 18,4%; 11 - 15 годин - 20,8%; 6 - 10 годин - 13,2%.

На запитання: «Чи вистачає Вам часу для самостійної пізнавальної діяльності?» відповіли «так» - 18%, «ні» - 80%, не змогли дати відповідь - 2%. Проведений аналіз виявив таку цікаву деталь: студент, який намагається навчатися добре та відмінно, витрачає більше часу на підготовку до занять і все ж вважає, що цього не достатньо. Студент, який навчається задовільно і приділяє менше часу самостійній роботі, вважає, що відведеного часу цілком достатньо.

Дані цього дослідження свідчать на користь того, що потрібно вивчати бюджет часу студента. Але разом з тим вони з гострою необхідністю ставлять питання про актуальність з’ясування суті і місця самостійної роботи, оскільки одержані дані лише факти, які знаходяться на поверхні, а справжні причини їх появи залишаються невідомими. Окрім того, додаткові ускладнення виникають у зв’язку з тим, що самостійна робота і самостійної пізнавальної діяльності розглядаються як ідентичні поняття.

Самостійна пізнавальна діяльність, яка є основним видом навчальної діяльності у ВНЗ, передбачає поетапне засвоєння нового матеріалу, його закріплення, використання, повторення. Фактично єдиний і неподільний процес індивідуального навчального пізнання штучно розчленовується, що гальмує мислення студента або у всякому разі не дозволяє набути такі знання, які сприяли б його розвиткові. У процесі такої діяльності, по суті, рідко враховується суб’єктивний досвід студента, його навчальні можливості.

На запитання анкети: «Яка мета Вашої самостійної пізнавальної діяльності при підготовці до занять?» відповіді студентів розділилися на дві групи: одні (80,6%) орієнтуються на завдання, сформовані викладачем, інші (19,4%) намагаються виходити за рамки запропонованого для самопідготовки. Студенти першої групи пояснювали бажанням отримати позитивну оцінку (50%) та знайти відповідний матеріал до теми заняття (30,6%). Студенти другої групи, основна кількість, ставлять за мету стати висококваліфікованим спеціалістом (6%) та дізнатися більше нової інформації з фаху (13,4%).

На запитання: «Чи завжди Ви досягаєте поставленої мети самостійної пізнавальної діяльності?» позитивну відповідь дали лише 31% студентів, 69% - не змогли дати відповідь.

На запитання: «Які види завдань найкраще сприяють самостійному опрацюванню навчального матеріалу?» більшість студентів (49%) не змогли дати відповідь (мабуть, не зрозуміли питання), лише 19% опитуваних (студенти старших курсів) відповіли, що це практичні види завдань та дослідницькі - 10%.

Аналіз анкетування показав, що студенти найбільше приділяють уваги пізнавально-практичному виду самостійної роботи (42%), а найменше - творчому (12%).

Констатувальний експеримент дав результати, графічна інтерпретація яких наводиться на рис. 2.1.

Рис. 2.1. Рівень сформованості самостійної роботи у студентів (%)

Експеримент показав, що у більшості студентів вміння сформовані на достатньому (50%) та середньому (40%) рівнях і тільки 10% мають високий рівень сформованості вмінь самостійної роботи.

Аналізуючи рівні підготовки студентів до самостійної роботи, встановлено, що вони не завжди усвідомлюють суттєву різницю в обсягах, а головне у якості навчального матеріалу між школою та ВНЗ. Їх рівень самостійної роботи буває недостатнім для ефективного оволодіння новими навчальними дисциплінами. Дослідження науковців підтверджують [80], що найлегше на молодших курсах студенти вміють запам’ятовувати, записувати і переказувати почуте і прочитане. У той же час вміння узагальнювати, аналізувати, виділяти головне у теоретичному матеріалі дається важко, а тому студентові необхідні постійні зусилля, і, в першу чергу, в самостійної роботи, під час оволодіння навчальним матеріалом. Отже, самостійної роботи як вид навчальної діяльності вимагає спеціального навчання її прийомам, методам і змісту.

Якісний аналіз даних констатувального експерименту дозволяє зробити висновки про причини отриманих результатів:

-  відсутність установки на самостійний розвиток професійно значимих якостей студента;

-        індиферентне ставлення студента до організації самостійної роботи;

-        відсутність комплексу методичних рекомендацій з проблеми формування вмінь самостійної роботи студентів;

-        неусвідомленість студентами змісту завдань самостійної роботи.

Другий етап констатувального експерименту передбачав спостереження за самостійною позааудиторною роботою майбутніх учителів хореографії.

Результати спостережень довели, що рівень самостійної пізнавальної діяльності студентів залежить від того, наскільки навчальні завдання відповідають структурі і змісту навчального матеріалу і наскільки адекватно в них відображені закономірності навчального процесу та дидактичні принципи.

Так, майбутні вчителі хореографії у більшості виконують такі види позаурочної самостійної роботи:

-   робота з навчально-методичною літературою (дисципліни «Теорія і методика роботи з дитячим хореографічним колективом», «Теорія і методика класичного танцю», «Теорія і методика історико-побутового танцю», «Історія хореографічного мистецтва» та ін.;

-        робота з відеоматеріалом («Мистецтво балетмейстера», «Теорія і методика народно-сценічний танцю», «Теорія і методика сучасного танцю», «Сучасні напрямки хореографії» та ін.;

         самостійна творча діяльність (складання фрагментів уроків, постановка хореографічних етюдів, композицій тощо);

         тренувальна робота у класі («Мистецтво балетмейстера», «Підготовка концертних номерів»).

Як ми бачимо, результати спостереження дещо відрізняються від відповідей на питання анкети. Це пов’язано з тим, що студенти у деяких випадках оцінюють свою діяльність, як бажану, а не як дійсну. Великий відсоток часу щодо самостійної роботи у позаурочний час майбутні педагоги-хореографи присвячують творчій діяльності (постановці танців, розробці фрагментів уроків). Така ситуація пояснюється підвищеною відповідальністю студентів під час підготовки до демонстрації результатів виконання індивідуальних завдань. Щодо заняття класичним танцем, спостерігається тенденція підвищення навчально-пізнавальної та навчально-тренувальної роботи лише наприкінці семестру під час складання іспитів.

Задля виявлення повної картини організації самостійної роботи майбутніх педагогів-хореографів нами було зроблено аналіз методичного забезпечення дисципліни «Теорія і методика класичного танцю».

У результаті вивчення методичного забезпечення ми зробили висновок, що документацію складено грамотно, відповідно до загальноприйнятих правил. Пакет документів складається із навчальної програми дисципліни, робочої програми до кожного курсу, планів лекційних та практичних занять, завдань до самостійної та індивідуальної роботи студентів. Навчально-методичний комплекс містить програми до екзаменів, завдання для тестового контролю, РКР тощо. Однак, спостерігається тенденція, що документацію розроблено лише для роботи педагога. Наявна відсутність методичних рекомендацій щодо виконання завдань для самостійної роботи, посилання лише на літературні джерела, недостатність відео та аудіо матеріалу створюють певні труднощі в організації самостійної роботи студентів.

2.2 Педагогічні умови формування навичок самостійної роботи майбутнього педагога-хореографа під час вивчення дисципліни «Теорія та методика класичного танцю»

Спеціальна психолого-педагогічна література [31; 47; 48] подає традиційні вимоги до організації самостійної роботи студентів у ВНЗ, що направлені на підвищення формування вмінь самостійної роботи у студентів за рахунок:

-  побудови процесу навчання за перехідною схемою від організації навчання у школі до організації навчання у ВНЗ, що повинно сприяти швидшій адаптації студентів до системи навчання у ВНЗ;

-        створення умов для формування у студентів крім загальних систем знань і вмінь з конкретного предмета, вмінь самостійної роботи, що дозволить студенту правильно враховувати та розподіляти час, планувати і реалізовувати самостійної роботи, яка служить активним засобом осмислення навчальної і наукової інформації та застосування одержаних знань на практиці;

-        створення умов для оцінювання рівня своїх знань, ступеня сформованості вмінь, для коригування самостійної роботи, що обумовлено невмінням значної частини студентів само організовуватися.

Рівень розвитку самостійності залежить від умов, у яких розвивається особистість, характеру її стосунків з довкіллям.

Ми поділяємо думку Козакова В., який для ефективного функціонування технології формування навичок самостійної роботи майбутнього вчителя хореографії виявляє наступні психолого-педагогічні умови творчої самостійності студентів [39]:

-    залучення студентів до різноманітних форм та видів творчої діяльності, яке передбачає, що студенти включені у навчально-пізнавальну діяльність, пов’язану з творчими пошуками та створенням творчого результату;

-    збагачення змісту освіти прийомами та методами, які мають вплив на мотиваційну, вольову, емоційну та діяльнісну сфери особистості: рефлексивно-стимулюючі, мотиваційно-стимулюючі, діяльнісно-організаційні;

-    включення до навчально-пізнавального процесу творчих завдань, які формують творчу самостійність студентів: завдання на рефлексивну здогадку, творчу інтерпретацію тощо.

Отже, процес формуванням навичок самостійної роботи студентів-хореографів являє собою отримання студентами нових навчальних (і особистісних) продуктів, які виробляють у них вміння свідомо діяти в ситуації вибору, грамотно, самостійно ставити, досягати своїх цілей, діяти творчо як у процесі навчання, так і в майбутній професійній та життєвій (суспільній) областях.

Процес навчання студентів передбачає три етапи формування творчої самостійності: мотиваційно-цільовий, орієнтувально-виконавчий, контрольно-корегуючий. В процесі формування творчої самостійності студентів в навчальному закладі нами виділені дві складові: теоретична й практична (рис.2.2).

Формування творчої самостійності студентів найкраще реалізовується під час виконання ними самостійної роботи. 3 огляду на рівень прояву творчості студентів нами використовуються наступні види самостійних робіт:

1) репродуктивна самостійна робота, що здійснюється за певним зразком (виконання тренувальних завдань, що вимагають осмислення, запам'ятовування і простого відтворення раніше отриманих знань);

2)      реконструктивна самостійна робота, яка передбачає слухання і доповнення лекцій викладача, складання планів, конспектів, тез та ін.

Рис. 2.2. Складові процесу формування творчої самостійності

3) евристична самостійна робота спрямована на вирішення проблемних завдань, отримання нової інформації, її структурування і використання в нових ситуаціях (складання опорних конспектів, схем-конспектів, анотацій, розв'язання творчих завдань).

4)      дослідницька самостійна робота, яка орієнтована на проведення наукових досліджень (експеримент, прогнозування ситуацій та ін.).

При самостійній роботі з навчальними текстами формуванню творчої самостійності студентів сприятимуть: складання плану прочитаного; складання тез; конспектування; складання анотації; цитування; виписування незрозумілих слів з наступним поясненням їх значення; складання рецензії; реферування; аналіз тексту і визначення його ключових слів. Формування творчої самостійності студентів здійснюється і під час підготовки та проведення семінарських занять. Семінарські заняття тісно пов'язані з лекціями та іншими формами навчальної роботи у вищому навчальному закладі і зорієнтовані на формування у студентів умінь і навичок самостійно здобувати знання. Вони сприяють розвитку пізнавальної активності і творчості студентів більшою мірою, аніж будь-які інші форми організації навчання; розвивають логічне мислення, спонтанне мовлення, уміння висловлювати і аргументувати власні думки, критично аналізувати аргументи опонентів, а також допомагають глибокому засвоєнню фундаментальних знань, формуванню переконань, виробленню активної життєвої позиції.

Семінарські заняття у вищій школі виконують такі функції [2]:

-    поєднання лекційної форми навчання із систематичною самостійною роботою студентів над підручниками, посібниками і першоджерелами, теоретичної їх підготовки з практичною, формування пізнавальної мотивації;

-           навчання студентів творчо працювати з підручниками, посібниками та іншими матеріалами, реферувати їх, готувати доповіді, виступи і повідомлення з окремих питань і виступати з ними на заняттях перед студентами групи чи курсу, відстоювати свою точку зору;

-           розвиток творчого професійного мислення, умінь і навичок розумової праці, використання теоретичних знань для розв'язання практичних професійних завдань;

-           формування у студентів інтересу до науково-дослідної роботи в галузі певної науки і залучення їх до досліджень, які здійснює циклова комісія, до студентських гуртків і товариств.

Серед семінарських занять зі студентами хореографічних спеціальностей, найпоширенішими є такі види: семінар-доповідь (повідомлення); семінар-диспут (дискусія); семінар-конференція або прес-конференція; семінар - «мозковий штурм». Творчу самостійність формують і на практичних заняттях, які є різноманітними.

На практичних заняттях студенти дотримуються принципу максимальної самостійності. Вони самостійно виконують роботу, оформлюють звіт і дають інтерпретацію результатів. Звичайно, при виникненні суттєвих труднощів у процесі роботи студенти консультуються у викладача.

Важливе значення для практичних занять має використання активних методів навчання: неімітаційних (дискусії, екскурсії, виїзні заняття), імітаційних неігрових (аналіз конкретних ситуацій, розбір документації, дії за інструкцією), імітаційних ділових, рольових ігор, ігрового проектування.

Отже, дослідивши основні погляди провідних вчених на формування творчої самостійності визначаємо такі педагогічні умови формування навичок самостійної роботи майбутнього педагога-хореографа під час вивчення дисципліни «Теорія та методика класичного танцю»: наявність стійкої позитивної мотивації до активної художньо-образної та творчої діяльності студентів; орієнтація навчального процесу на саморозвиток та самовираження студентів відповідно до їх можливостей та здібностей; поєднання різних форм та методів навчання, що стимулюють розвиток художньо-образного мислення, творчої уяви; оптимальний вибір завдань, що відповідають інтересам, потребам і здібностям студентів та привчають їх порівнювати, зіставляти, застосовувати досвід інших.

Значно покращити професійну підготовку майбутніх вчителів хореографії, виходячи за рамки традиційної моделі навчання, підготувати конкурентоздатних фахівців можна за допомогою інноваційних освітніх технологій. Необхідність пошуку нових підходів щодо організації самостійної роботи студентів-хореографів у сучасних умовах, де інформаційні технології є невід’ємною частиною, пов’язана з розв’язанням наступних протиріч: між динамічним розвитком інформаційних технологій, засобів дидактичного супроводження та збереженням традиційних моделей навчання; між потребами в опануванні способами моделювання навчання з застосуванням інформаційних технологій і відсутністю реалізації процесів системних технологій. Вміння вчитися самостійно набувається з застосуванням електронних навчальних матеріалів, освітніх баз даних, комп’ютерних навчальних програм, систем тестування.

Застосування сучасних інформаційних технологій у процесі організації самостійної роботи майбутніх вчителів хореографії має ряд переваг: можливість вибору студентом індивідуального режиму роботи; використання переносу акцентів на електронні носії; варіативність завдань з урахуванням потенційних можливостей та здібностей студентів; підвищення професійної мотивації студентів; можливість об’єктивного електронного контролю за станом засвоєння студентом необхідного навчального матеріалу.

Самостійну роботу студентів спеціальності «Хореографія» з використанням інформаційних технологій можна організувати як систему роботи з електронними виданнями в бібліотеці (методичному кабінеті), підготовки до практичних занять; виконання індивідуальних завдань на основі використання інформаційних технологій; поточної атестації за допомогою електронного тестування; використання освітніх сайтів та автоматизованих навчальних програмних засобів.

У вищій школі самостійну роботу традиційно розглядають у двох основних напрямах. Перший - самостійна робота в процесі аудиторних занять, яка вимагає від викладача розроблення та застосування нових методик і форм організації, забезпечує формування високого рівня самостійності студентів, поліпшення якості їх професійної підготовки і реалізується під час читання лекцій, практичних занять, проведення консультацій, колоквіумів та ін. Другий напрям - самостійна робота в позааудиторний час, яка передбачає написання рефератів, доповідей, тез та інших письмових робіт (з правом вибору теми і форми звітності); виконання індивідуальних навчально-дослідних і творчих завдань різного характеру; виконання курсових проектів; підготовка до семінарських і практичних занять, участь у науково-теоретичних конференціях, олімпіадах, конкурсах тощо). Організація цього виду діяльності ускладнюється певними перепонами: психологічною і професійною неготовністю до неї більшості студентів і викладачів, недостатнім інформаційним забезпеченням навчального процесу загалом і самостійної роботи зокрема, відсутністю інтелектуальної ініціативи та пізнавальної активності суб'єктів процесу навчання.

Розвиток комп'ютерних технологій, зростання кількості паперових та електронних підручників, навчальних посібників сприяє перегляду традиційних підходів викладача до проведення лекцій, пошуку шляхів активізації самостійної діяльності студентів (експрес-опитування з конкретної теми, міні-бесіди, міні-диспути, розв'язування професійних завдань, аналіз ситуацій, посилання на хореографічний досвід та ін.). Останнім часом набувають актуальності інноваційні лекції, проведення яких передбачає ретельну попередню підготовку студентів. На першому етапі студент знайомиться на сайті факультету (кафедри) з темою лекції, її планом, змістом, переліком основної та додаткової літератури; опрацьовує матеріали лекції та додаткову літературу; з'ясовує для себе важкі, незрозумілі питання, або ті питання, які найбільш зацікавили; добирає запитання, на які хоче почути від лектора відповіді та відправляє їх викладачеві електронною поштою. За бажанням бере участь в обговоренні з однокурсниками питань лекції в мережі Інтернет за допомогою електронної пошти.

Інноваційні форми проведення лекцій для майбутніх учителів хореографії є особливо актуальними, оскільки сприяють підвищенню мотивації студентів до самостійної роботи за рахунок її наближення до реальних умов майбутньої професійної діяльності, сприяють розвитку пізнавальної самостійності та професійної компетентності студентів. Але недоліком таких лекцій є те, що не всі студенти активно працюють як на етапі підготовки, так і на етапі проведення такої лекції.

Для організації самостійної роботи студентів-хореографів на практичних заняттях викладачу необхідно створити банк диференційованих завдань, ситуацій, задач для самостійного розв'язування. Однією з ефективних форм самостійної роботи для практичних занять є ділова навчальна гра, тематика якої має бути пов'язана з конкретними науковими чи практичними проблемами, моделюванням педагогічних ситуацій («Бійка ораторів» - підготувати коротку захоплюючу розповідь про свою спеціальність), «Конкурс ситуацій» - обіграти в ролях конфліктну ситуацію з професійної діяльності (між дітьми, між керівником та батьками, керівником та адміністрацією, тощо), «Презентація майстер-класу - розробка та показ майстер-класу з хореографії, «Вибори хореографа» - зіграти роль адміністрації закладу, яка представляє на співбесіді вакансію керівника танцювального колективу та ін.). Публічне обговорення і захист своєї позиції, творчого проекту підвищує роль самостійної роботи, формує у майбутніх фахівців прагнення якісно виконати завдання, сприяє розвитку навичок пізнавальної активності, самостійності й системності мислення для необхідності успішного розв’язання життєвих і професійних завдань, з якими неминуче зіткнуться молоді фахівці в процесі самостійної професійної діяльності.

Під час організації навчальної самостійної роботи викладач має чітко поставити перед студентами цілі, пов'язані з необхідністю засвоєння навчального матеріалу, запропонувати їм самостійно, тобто без безпосередньої його участі їх досягнути. Залежно від задуму він визначає час здійснення самостійної роботи в процесі навчальних занять, узгоджує її з іншими видами навчальної діяльності, пропонує конкретні завдання, проводить інструктаж щодо їх виконання, з'ясовує повноту, глибину та обсяг обов'язкового виконання завдань, здійснює допоміжні заходи (консультації, спостереження, співбесіди та ін.) з опосередкованого управління діяльністю студентів і діагностики якості самостійної роботи.

Особливості організації самостійної роботи студентів-хореографів у позааудиторний час залежить від завдань та форми її проведення. Традиційно даний вид самостійної роботи розподіляється на: обов’язкову - передбачену навчальними дисциплінами і робочими програмами (виконання традиційних домашніх завдань, завдань навчальної, виробничої і переддипломної практик, написання і захист курсових, дипломних і магістерських робіт); бажану - науково-дослідницьку та творчо-пошукову роботу (самостійне проведення досліджень, збирання й аналіз наукової інформації, створення хореографічних проектів, пошук нетрадиційної лексики і постановки на її основі танцювальних форм, розкриття хореографічними засобами актуальних тем сучасного суспільства); добровільну - участь у роботі наукового студентського товариства (гуртки, конференції, підготовка доповідей, тез, статей); внутрішньокафедральних, міжвузівських, всеукраїнських та міжнародних конкурсах та олімпіадах тощо. Студентів, які працюють над спорідненими темами, об'єднують в одну дослідну групу. Під час засідань таких груп доцільно застосовувати активні методи, які сприяють самостійному прийняттю рішень: «мозковий штурм», «рольову гру», «дискусію без лідера» та інші.

Для ефективного пошуку інформації теоретичного та практичного напряму студенти активно використовують Інтернет-технології. Доступність великої кількості електронних статей, книг, довідкової літератури, електронних навчально-методичних розробок, які викладено на сайтах університетів, майстер-класів, академічних показів, концертних програм, балетмейстерських постановок безумовно розширюють творчий потенціал студентів за умов, якщо вони вміють творчо працювати з добутою інформацією, аналізувати її, систематизувати та використовувати для власного професійного росту.

Важливою умовою організації самостійної роботи є розроблення навчально-методичного комплексу, в якому мають чітко визначатися теми для самостійного вивчення, мета та завдання самостійної роботи, питання та творчі завдання формулювання яких має сприяти стимулюванню активного самостійного творчого мислення студента, методичні рекомендації щодо її проведення, інформаційні джерела, критерії та форми оцінювання результатів.

Вважаємо доцільним визначити умови ефективної організації самостійної роботи студентів як цілісної системи освітнього середовища: організація самостійної роботи в усіх ланках навчального процесу, в тому числі й на етапі засвоєння нового матеріалу; мотивація навчального завдання (для чого, чому сприяє); чітка постановка пізнавальних задач; усвідомлення студентом способів виконання; забезпечення накопичення студентами фонду загальних прийомів, умінь, способів розумової праці; навчання студентів бачити і формулювати проблеми, самостійно їх вирішувати, вибірково використовуючи для цього наявні знання, уміння й навички, перевіряти здобуті результати; диференціація та індивідуалізація самостійної роботи; визначення критеріїв оцінювання навчальних досягнень студентів; урізноманітнення видів і форм контролю (академ-покази, творчі танцювальні проекти, колоквіуми, контрольні роботи, тести тощо); розробка навчально-методичних комплексів для організації самостійної роботи студентів з використанням інноваційних технологій.

Враховуючи специфіку педагогічної діяльності хореографічної сфери, досить ефективною формою формування самостійності студентів може бути завдання підготувати хореографічний етюд, або композицію без будь-якої сторонньої підготовки, враховуючи рівень виконавської майстерності. Такі твори вчаться у досить короткий термін та презентуються в присутності викладача та інших студентів-виконавців, що отримали аналогічне завдання.

Переваги такого підходу значні: по-перше, ніхто не чинить тиску на студента в процесі вибору теми та ідеї композиції; по-друге, ніхто не примушує зосередити свої зусилля при самостійній творчій роботі; по-третє, усвідомити свої помилки, критично підійти до власного виконання та оцінити виконання інших.

Викладач-наставник, у свою чергу, має доброзичливо, у формі поради (а не зауважень) вказати на помилки та недоліки, враховуючи особливості кожного студента та створити атмосферу заохочення до подальшого самовдосконалення, наполегливої самостійної роботи.

Практика переконливо свідчить, що самостійна робота студента буде більш ефективною, якщо він буде зацікавлений її результатом. З огляду на це значним мотиваційним чинником до самостійного вивчення хореографічної композиції та надання їй власної інтерпретації, може слугувати пропозиція виступити з власним номером в концерті або взяти участь у інших мистецьких заходах.

За таких умов самостійна робота студента цілком буде націлена на кінцевий результат та сприятиме оптимальному розподілу часу на самопідготовку, роботу над технікою, художнім образом тощо.

Проведене спостереження свідчить, що формування вмінь самостійної пізнавальної діяльності студентів може відбуватися як на свідомій, так і на інтуїтивній основі. В першому випадку початковою базою для правильної організації діяльності служить розуміння мети, завдань, форм. У другому - переважають навички, що сформувалися під впливом механічних повторень, наслідувань і т. п.

Завдання кожного виду самостійної пізнавальної діяльності студентів будуть відповідно різними, але загалом викладач повинен заздалегідь збудувати її систему, враховуючи мету та види, відбираючи навчальну інформацію і засоби педагогічної комунікації, продумавши роль студента в самостійної пізнавальної діяльності.

Дуже важливо, щоб кожен викладач чітко знав норми часу, необхідні студентам на виконання того або іншого завдання у відповідності з Державним освітнім стандартом.

Важливо також звернути увагу на проблеми, покращення яких може призвести до збільшення ефективності самостійної робота. Вважаємо, що чи не основною проблемою постає правильно організований процес контролю. Контроль виконання самостійної роботи студента проводиться відповідно до вимог кредитно-модульної системи організації навчального процесу. Рекомендовані такі основні форми контролю самостійної роботи:

поточний контроль;

модульний контроль;

тестування;

проведення контрольних (самостійних) робіт;

усне опитування з теорії;

перевірка домашніх (творчих) завдань;

прослуховування доповіді з самостійно вивчених розділів дисципліни;

практичний показ самостійно складеної комбінації чи етюду;

захист індивідуального навчально-дослідного завдання;

проведення олімпіади, круглого столу серед студентів, які одночасно вивчають курс «Теорія і методика класичного танцю»;

підсумковий контроль (залік, екзамен).

Варто відзначити, що самостійна діяльність майбутнього вчителя хореографії повинна здійснюватися за систематичним графіком з чіткими вимогами та регламентом, поєднуючи в собі певні правила та стимули.

Основними факторами, які стимулюють студента-хореографа до систематичної самостійної діяльності є:

формування внутрішньої мотивації студента (самовдосконалення, саморозвиток, професійне зростання тощо);

чітка установка з боку педагога на постійність і поетапність в ході навчально-самостійної діяльності;

планування змісту самостійної роботи як однієї із провідних форм навчально-виховного процесу;

комплексний підхід до організації самостійної роботи; - постановка конкретних, чітких вимог та критеріїв оцінки до результатів самостійної роботи;

індивідуальні консультації студентів;

планомірний розподіл обсягу аудиторної і самостійної роботи; - надання необхідного методичного матеріалу;

своєчасна оцінка результатів самостійної діяльності студента; Самостійна робота є особливою формою прояву творчої активності студента, ефективність якої залежить від її планування, організації, змісту, взаємозв’язку, характеру завдань та результатів її виконання.

Отже, залучення студентів-хореографів до основних форм та видів самостійної роботи в процесі вивчення теорії і методики класичного танцю успішно сприятимуть формуванню необхідних особистісних якостей, знань, умінь, навичок на шляху професійного становлення.

Ми поділяємо погляди багатьох дослідників [1, 3, 6, 8, 12, 13, 14] щодо необхідності вчити студентів ефективно формувати й розвивати свої творчі здатності й самостійність у процесі навчальної діяльності, оскільки уміння, знання, показники особистості, які накопичуються в процесі навчання, є основою для подальшого розвитку творчих здатностей майбутнього хореографа в його професійній діяльності.

Аналіз розглянутих вище основних психолого-педагогічних концепцій, теорій і технологій дозволяє зробити висновок про можливість їхньої адаптації, конкретизації й використання в процесі підготовки майбутніх хореографів при навчанні хореографічним дисциплінам.

Розробка й побудова методики формування творчої самостійності, що ґрунтується на системному підході, забезпечить створення моделі методики й підпорядкування всіх компонентів такої системи єдиній меті - формуванню творчої самостійності; з'явиться можливість обґрунтування мотивів, цілей, ієрархічності компонентів, а також визначення результатів застосування методики.

Створення методики на основі теорії діяльністного підходу, розвиваючого навчання забезпечить суб'єкт-суб'єктну систему навчання хореографічних дисциплін і цілеспрямований розвиток професійно-особистісної якості фахівця - творчу самостійність. Застосування теорії поетапного формування розумових дій допоможе обґрунтувати й розробити не тільки когнітивний, але організаційний компоненти творчої самостійності майбутнього хореографа.

Змістовний компонент методики формування творчої самостійності базується на теорії проблемного навчання, що дозволяє максимально забезпечити суб’єктність навчання, мобілізувати мотиваційні, спонукальні й творчі ресурси студента. Теорія рішення винахідницьких задач найбільш повно задовольнить зближення цілей і методів навчання із професійною діяльністю майбутнього хореографа.

Забезпеченням технічних засобів навчання, інструментом інформаційної насиченості навчального процесу, засобом досягнення повноти використання професійних знань, навичок, умінь майбутнього хореографа при формуванні творчої самостійності можуть стати інформаційні технології навчання.

Теорія особистості має величезне значення на всіх етапах розробки методики формування творчої самостійності як один із провідних аспектів формування професійно-особистісних якостей фахівця, його розвитку в процесі навчання майбутніх хореографів.

Розроблена нами модель формування творчої самостійності (рис. 2.2.1) включає основні компоненти: мету, завдання, принципи, зміст, методи навчання, форми організації й технічні засоби забезпечення навчального процесу, методи оцінювання рівня сформованості творчої самостійності в процесі навчання хореографічним дисциплінам.

Мета методики - формування навичок самостійної роботи при вивченні хореографічних дисциплін як значимої професійно-особистісної характеристики підготовки фахівця.

Завдання методики:

-     формування в студентів емоційно-ціннісного ставлення до процесу навчання, творчої самостійної діяльності й потреби в ній;

-              оволодіння систематизованими знаннями, навичками, уміннями, усвідомлення соціальної й особистої значимості творчої самостійної діяльності, прагнення й уміння вирішувати проблемні ситуації;

-              розвиток умінь виділяти, аналізувати й врегульовувати проблемні ситуації, практично застосовувати отримані знання;

-              забезпечення самостійного, рефлексивного (критичного) мислення, прогнозування й самооцінки результатів своєї діяльності.

Методика базується на принципах навчання - організаційних і процесуальних, що є невід'ємним компонентом дидактичної структури формування творчої самостійності. Саме принципи навчання забезпечують шляхи досягнення поставленої мети, з яких у першу чергу варто виділити загальнодидактичні (науковість, системність, свідомість і активність, доступність і наочність, індивідуальність, оптимізація, зв'язок з життям, проблемність).

У розробленій методиці формування творчої самостійності майбутніх фахівців передбачений комплекс організаційних форм і методів навчання (лекції, практичні, лабораторно-практичні заняття, самостійна, консультаційна робота, навчальне проектування, заліки), спрямовані на вивчення, обговорення й корекцію когнітивних і особистісних змін особистості, ціннісної орієнтації й методів організації навчальної діяльності.

Властивості структурних компонентів творчої самостійності студента як інтегративних якостей особистості

При розробці методики формування творчої самостійності майбутніх хореографів у процесі навчання хореографічним дисциплінам використані результати досліджень Т.І. Шамової, О.Я. Савченко [80], Ч.М. Федоркова, у яких виділені й охарактеризовані структурні компоненти пізнавальної самостійності. На їхній основі ми розробили компоненти творчої самостійності і включили їх у модель функціональної дидактичної системи: мотиваційний, когнітивний, організаційний, особистісно-орієнтований.

Розроблена нами модель формування творчої самостійності, що включає організаційно-орієнтуючий, змістовно-цільовий і результативний етапи, забезпечує формування усвідомленого бажання самореалізації особистості, її саморозвитку, прагнення до високих професійних показників і кар'єрного росту для забезпечення повноти зайнятості й гідного рівня життя.

Варто додати рефлексію, що повинна стати супутником студента на кожному етапі організації навчальної діяльності й застосовуватися у випадку виникнення труднощів, тому що без самостійного виявлення помилок і їх причин не може бути забезпечений необхідний рівень досягнення мети.

Рефлексія є важливою психологічною передумовою саморегуляції творчої, самостійної освітньої діяльності студентів, що забезпечує усвідомлення майбутніми фахівцями ціннісної орієнтації, способів і прийомів здійснення цієї діяльності. Тому основне завдання другого, моделюючого етапу формування творчої самостійності, полягало в активізації рефлексивних процесів, забезпеченні усвідомлення студентами змісту навчальних дій.

Досягнення поставлених завдань стало можливим під час проведення практичних і лабораторних занять, на яких реалізовувалися такі види завдань, як:

·    обговорення доповідей студентів на запропоновані теми;

·              проведення проблемних колективних порівнянь різних підходів до реалізації завдання;

·              поетапне вирішення завдань згідно набутим теоретичним знанням;

·              створення власних компонувань змінних налагоджень і їх обґрунтування;

·              складання й оформлення в електронному вигляді документації, аналіз документації за зразком;

·              використання комп'ютерних технологій;

·              індивідуальна проектно-дослідницька діяльність у рамках виконання єдиного завдання в групі, відстоювання й захист результатів роботи;

·              самооцінка й самоаналіз.

Реформування системи вищої освіти в Україні, метою якої є, безумовно, підняття її якості, спричинило неоднозначні, на думку авторів, зміни у якісному та кількісному наборі дисциплін, які викладають студентам хореографічних спеціальностей. Як підсумок, випускаючі кафедри, а саме вони формують навчальні плани, суттєво зменшили кількість аудиторних годин, що відводяться на вивчення фундаментальних дисциплін. Так, наприклад, для студентів спеціальності «Хореографія» з 54 годин, передбачених для вивчення дисципліни відведено тільки 24 аудиторних години.

На жаль, тенденція зменшення кількості аудиторних годин зберігається. Одночасно, обсяг і тематика матеріалу, якій вивчається, постійно збільшується, оскільки поповнюється результатами сучасних наукових досліджень та їх практичного впровадження, і, відповідно, значно зростає частина матеріалу, якій студенти повинні опанувати самостійно. А якщо врахувати те, що у більшості студентів 1 і 2 курсів практично відсутні навички самостійної роби, то виникає проблема у якісному засвоєнні студентами теоретичного матеріалу та оволодінні прийомами розв'язування практичних завдань.

Забезпечення відповідності рівня підготовки фахівця сучасним вимогам напряму залежать від якості організації всього навчального процесу і, в тому числі її невід'ємної складової - організації самостійної роботи студентів (СРС).

Тому була поставлена задача - розробити нові методичні підходи до організації СРС при вивченні хореографічних дисциплін в сучасних умовах реформування вищої освіти на основі реалізації чотирьох принципів:

Перший принцип - доступності комплексу навчально-організаційних та методичних матеріалів, які необхідні студенту при вивченні дисципліни;

Другий принцип - повноти інформації, яка доставляється викладачем протягом навчального процесу;

Третій принцип - забезпечення максимального рівня самостійності у виконання студентами індивідуальних завдань, курсових робіт тощо;

Четвертий принцип - об'єктивності оцінювання знань студентів.

Для реалізації першого принципу, ми пропонуємо забезпечувати студентів електронними варіантами наступними навчально-методичними матеріалами, які структуровані по семестрах:

1. Анотація дисципліни

2.     Навчальна програма дисципліни

3.     Робоча навчальна програма дисципліни

4.     Робочі плани

5.     Опорні конспекти лекцій

6. Питання до колоквіумів

7.     Питання до іспитів і заліків

8.     Методичні вказівки до практичних занять

9.     Методичні вказівки до СРС і індивідуальної роботи

Наявність у користуванні таких матеріалів дозволяє студентам свідомо організовувати та економити свій робочій час, здійснювати планування самостійної роботи.

Реалізація другого принципу здійснюється:

1. За рахунок надання студентам електронних підручників, навчальних посібників, методичних вказівок тощо.

2.     За рахунок надання разом з традиційними дистанційних консультацій.

Реалізація третього принципу базується на розробці до кожного практичного заняття і кожного завдання детальних методичних матеріалів, які б містили покрокове рішення.

Як свідчить досвід, наявність такого набору методичних розробок, коли студенту пропонується виконувати індивідуальне завдання «за аналогом» прискорює сам процес виконання і суттєво підвищує його самостійність.

Реалізація четвертого принципу забезпечується:

1. Наявністю в навчальних посібниках тестів з окремих тем, за допомогою яких студент має можливість самостійно оцінити рівень власних знань з дисципліни.

2. Можливістю самостійної оцінки знань в дистанційному курсі, на якій студент денної форми навчання може зареєструватись і використовувати як додаткове джерело отримання і контролю знань.

Запропоновані методичні підходи до організації СРС дозволяють частково компенсувати недостатню кількість аудиторних годин для засвоєння хореографічних дисциплін.

Активізація самостійної роботи студентів за рахунок використання вище запропонованих підходів підвищує зацікавленість у набутті конкретних знань на аудиторних лекційних та практичних заняттях.

Висновки до другого розділу

Отже, у ході дослідження були визначені наступні педагогічні умови формування навичок самостійної роботи майбутнього педагога-хореографа під час вивчення дисципліни «Теорія та методика класичного танцю»: наявність стійкої позитивної мотивації до активної художньо-образної та творчої діяльності студентів; орієнтація навчального процесу на саморозвиток та самовираження студентів відповідно до їх можливостей та здібностей; поєднання різних форм та методів навчання, що стимулюють розвиток художньо-образного мислення, творчої уяви; оптимальний вибір завдань, що відповідають інтересам, потребам і здібностям студентів та привчають їх порівнювати, зіставляти, застосовувати досвід інших.

Значно покращити професійну підготовку майбутніх вчителів хореографії, виходячи за рамки традиційної моделі навчання, підготувати конкурентоздатних фахівців можна за допомогою інноваційних освітніх технологій. Необхідність пошуку нових підходів щодо організації самостійної роботи студентів-хореографів у сучасних умовах, де інформаційні технології є невід’ємною частиною, пов’язана з розв’язанням наступних протиріч: між динамічним розвитком інформаційних технологій, засобів дидактичного супроводження та збереженням традиційних моделей навчання; між потребами в опануванні способами моделювання навчання з застосуванням інформаційних технологій і відсутністю реалізації процесів системних технологій. Вміння вчитися самостійно набувається з застосуванням електронних навчальних матеріалів, освітніх баз даних, комп’ютерних навчальних програм, систем тестування.

Таким чином, організація самостійної роботи студентів спеціальності «Хореографія» на різних етапах навчально-пізнавальної діяльності (під час вивчення нового матеріалу на лекції, застосування вивченого до розв’язування прикладів на практичному занятті, виконання індивідуального домашнього завдання тощо) сприяла підвищенню результативності навчання, розвитку довільної уваги студентів, формуванню в них здатності міркувати, запобігати формалізму у засвоєнні знань, розвитку активності та самостійності як рис характеру. Використання інформаційних технологій в організації самостійної роботи студентів дозволило не тільки інтенсифікувати їх роботу, а й сприяло закладанню основи для їх подальшої постійної самоосвіти. Отже, педагогічне інформаційно-освітнє середовище, яке створюється за допомогою інтеграції сукупності інтерактивних та традиційних форм навчання визначає самостійну роботу студента як більш незалежну та творчу.

Розроблені методичні підходи до організації самостійної роботи студентів при вивченні хореографічних дисциплін на основі реалізації чотирьох принципів: доступності комплексу навчально-організаційних та методичних матеріалів, які необхідні студенту при вивченні дисципліни; повноти інформації, яка доставляється викладачем протягом навчального процесу; забезпечення максимального рівня самостійності у виконання студентами індивідуальних завдань, курсових робіт тощо; об'єктивності оцінювання знань студентів.

Для реалізації першого принципу, ми пропонуємо забезпечувати студентів електронними варіантами наступними навчально-методичними матеріалами, які структуровані по семестрах:

1. Анотація дисципліни

2.     Навчальна програма дисципліни

3.     Робоча навчальна програма дисципліни

4.     Робочі плани

5.     Опорні конспекти лекцій

    Питання до колоквіумів

6. Питання до іспитів і заліків

7.     Методичні вказівки до практичних занять

8.     Методичні вказівки до СРС і індивідуальної роботи

Наявність у користуванні таких матеріалів дозволяє студентам свідомо організовувати та економити свій робочій час, здійснювати планування самостійної роботи.

Реалізація другого принципу здійснюється:

1. За рахунок надання студентам електронних підручників, навчальних j посібників, методичних вказівок тощо.

2.     За рахунок надання разом з традиційними дистанційних консультацій.

Реалізація третього принципу базується на розробці до кожного практичного заняття і кожного завдання детальних методичних матеріалів, які б містили покрокове рішення.

Як свідчить досвід, наявність такого набору методичних розробок, коли студенту пропонується виконувати індивідуальне завдання «за аналогом» прискорює сам процес виконання і суттєво підвищує його самостійність.

Реалізація четвертого принципу забезпечується:

1. Наявністю в навчальних посібниках тестів з окремих тем, за допомогою яких студент має можливість самостійно оцінити рівень власних знань з дисципліни.

2. Можливістю самостійної оцінки знань в дистанційному курсі, на якій студент денної форми навчання може зареєструватись і використовувати як додаткове джерело отримання і контролю знань.

Запропоновані методичні підходи до організації самостійної роботи студентів, на нашу думку, дозволять частково компенсувати недостатню кількість аудиторних годин для засвоєння хореографічних дисциплін.

Активізація самостійної роботи студентів за рахунок використання вище запропонованих підходів підвищує зацікавленість у набутті конкретних знань на аудиторних лекційних та практичних заняттях.

ВИСНОВКИ

Аналіз філософської, соціально-гуманітарної та психолого-педагогічної літератури свідчить, що конструювання методики повинно узгоджуватися з тенденціями соціально-культурного розвитку суспільства та відповідними закономірностями і особливостями майбутньої професійної діяльності. Вивчення проблеми самостійної навчальної роботи студентів у вітчизняних та зарубіжних джерелах дало можливість констатувати, що в педагогічній теорії та практиці (М. Гарунов, Б. Єсіпов, Л. Жарова, В. Козаков, О. Мороз, П. Підкасистий, О. Савченко, М. Скаткін, Н. Тализіна та ін.) досліджувалися різноманітні аспекти самостійної навчальної роботи особистості (самостійність, пізнання, діяльність, пізнавальна діяльність, пізнавальна самостійність, самостійна робота). Разом з цим недостатньо розробленими є науково-методичні підходи до формування вмінь самостійної навчальної роботи у студентів, відсутні чіткість у тлумаченні поняття «вміння самостійної навчальної роботи студентів» та педагогічна модель їх формування.

Уточнено зміст поняття «вміння самостійної навчальної роботи студентів» як сукупності навчально-професійних цінностей, що формуються в процесі навчання у вищих навчальних закладах, детермінуючи процес самореалізації особистості у вирішені творчих завдань і є способом навчальної діяльності.

Самостійна робота майбутніх учителів хореографії є однією з головних умов оволодіння професійними навичками. Ефективність самостійної роботи студентів залежить від змісту та складності її завдань, керівництва з боку викладача, засобів та прийомів навчальної діяльності тощо. Формування навичок самостійної роботи студентів в процесі хореографічної діяльності разом з іншими фаховими чинниками забезпечують якісну професійну підготовку студентів.

Вважаємо, що поступово оволодіваючи вміннями пізнання реальної дійсності та застосовуючи їх на практиці (спочатку у вирішенні навчальних завдань, а згодом - у вирішенні професійних проблем), майбутній вчитель хореографії формує у себе здатність самостійно мислити, аналізувати та приймати рішення. У такому разі майбутні вчителя хореографії виходять на якісно новий рівень навчання і перетворюються у відповідальну творчу особистість. Результатом самостійної роботи студентів стає формування в них здатності до майбутньої професійної діяльності.

Класичний танець є основною дисципліною в оволодінні хореографічним мистецтвом. Майбутній вчитель хореографії здобуває теоретичні знання та вміння, набуває всіх необхідних навичок, опановує методику виконання рухів і вправ, оволодіває методикою проведення занять, стає взірцем наслідування для майбутнього покоління.

Отже, залучення студентів-хореографів до основних форм та видів самостійної роботи в процесі вивчення теорії і методики класичного танцю успішно сприятимуть формуванню необхідних особистісних якостей, знань, умінь, навичок на шляху професійного становлення.

Аналізуючи рівні підготовки студентів до самостійної роботи, встановлено, що вони не завжди усвідомлюють суттєву різницю в обсягах, а головне у якості навчального матеріалу між школою та ВНЗ. Їх рівень самостійної роботи буває недостатнім для ефективного оволодіння новими навчальними дисциплінами. Дослідження науковців підтверджують [80], що найлегше на молодших курсах студенти вміють запам’ятовувати, записувати і переказувати почуте і прочитане. У той же час вміння узагальнювати, аналізувати, виділяти головне у теоретичному матеріалі дається важко, а тому студентові необхідні постійні зусилля, і, в першу чергу, в самостійної роботи, під час оволодіння навчальним матеріалом. Отже, самостійної роботи як вид навчальної діяльності вимагає спеціального навчання її прийомам, методам і змісту.

Якісний аналіз даних констатувального експерименту дозволяє зробити висновки про причини отриманих результатів:

-  відсутність установки на самостійний розвиток професійно значимих якостей студента;

-        індиферентне ставлення студента до організації самостійної роботи;

-        відсутність комплексу методичних рекомендацій з проблеми формування вмінь самостійної роботи студентів;

-        неусвідомленість студентами змісту завдань самостійної роботи.

Спостереження за самостійною позааудиторною роботою майбутніх вчителів хореографії довели, що результативність самостійної пізнавальної діяльності студентів залежить від того, наскільки навчальні завдання відповідають структурі і змісту навчального матеріалу і наскільки адекватно в них відображені закономірності навчального процесу та дидактичні принципи.

Аналіз методичного забезпечення дисципліни «Теорія та методика класичного танцю показав, що воно, як правило, включає програму робіт (проведення спостережень, вивчення першоджерел і т. д.), індивідуальні завдання для кожного студента, рекомендації для їх виконання.

У ході дослідження були визначені наступні педагогічні умови формування навичок самостійної роботи майбутнього педагога-хореографа під час вивчення дисципліни «Теорія та методика класичного танцю»: наявність стійкої позитивної мотивації до активної художньо-образної та творчої діяльності студентів; орієнтація навчального процесу на саморозвиток та самовираження студентів відповідно до їх можливостей та здібностей; поєднання різних форм та методів навчання, що стимулюють розвиток художньо-образного мислення, творчої уяви; оптимальний вибір завдань, що відповідають інтересам, потребам і здібностям студентів та привчають їх порівнювати, зіставляти, застосовувати досвід інших.

Значно покращити професійну підготовку майбутніх вчителів хореографії, виходячи за рамки традиційної моделі навчання, підготувати конкурентоздатних фахівців можна за допомогою інноваційних освітніх технологій. Необхідність пошуку нових підходів щодо організації самостійної роботи студентів-хореографів у сучасних умовах, де інформаційні технології є невід’ємною частиною, пов’язана з розв’язанням наступних протиріч: між динамічним розвитком інформаційних технологій, засобів дидактичного супроводження та збереженням традиційних моделей навчання; між потребами в опануванні способами моделювання навчання з застосуванням інформаційних технологій і відсутністю реалізації процесів системних технологій. Вміння вчитися самостійно набувається з застосуванням електронних навчальних матеріалів, освітніх баз даних, комп’ютерних навчальних програм, систем тестування.

Отже, організація самостійної роботи студентів спеціальності «Хореографія» на різних етапах навчально-пізнавальної діяльності (під час вивчення нового матеріалу на лекції, застосування вивченого до розв’язування прикладів на практичному занятті, виконання індивідуального домашнього завдання тощо) сприяла підвищенню результативності навчання, розвитку довільної уваги студентів, формуванню в них здатності міркувати, запобігати формалізму у засвоєнні знань, розвитку активності та самостійності як рис характеру. Використання інформаційних технологій в організації самостійної роботи студентів дозволило не тільки інтенсифікувати їх роботу, а й сприяло закладанню основи для їх подальшої постійної самоосвіти. Отже, педагогічне інформаційно-освітнє середовище, яке створюється за допомогою інтеграції сукупності інтерактивних та традиційних форм навчання визначає самостійну роботу студента як більш незалежну та творчу.

Розроблені методичні підходи до організації самостійної роботи студентів при вивченні хореографічних дисциплін на основі реалізації чотирьох принципів:

Перший принцип - доступності комплексу навчально-організаційних та методичних матеріалів, які необхідні студенту при вивченні дисципліни;

Другий принцип - повноти інформації, яка доставляється викладачем протягом навчального процесу;

Третій принцип - забезпечення максимального рівня самостійності у виконання студентами індивідуальних завдань, курсових робіт тощо;

Четвертий принцип - об'єктивності оцінювання знань студентів.

Для реалізації першого принципу, ми пропонуємо забезпечувати студентів електронними варіантами наступними навчально-методичними матеріалами, які структуровані по семестрах:

1. Анотація дисципліни

2.     Навчальна програма дисципліни

3.     Робоча навчальна програма дисципліни

4.     Робочі плани

5.     Опорні конспекти лекцій

6.     Питання до колоквіумів

7.     Питання до іспитів і заліків

8.     Методичні вказівки до практичних занять

9.     Методичні вказівки до СРС і індивідуальної роботи

Наявність у користуванні таких матеріалів дозволяє студентам свідомо організовувати та економити свій робочій час, здійснювати планування самостійної роботи.

Реалізація другого принципу здійснюється:

1. За рахунок надання студентам електронних підручників, навчальних j посібників, методичних вказівок тощо.

2.     За рахунок надання разом з традиційними дистанційних консультацій.

Реалізація третього принципу базується на розробці до кожного практичного заняття і кожного завдання детальних методичних матеріалів, які б містили покрокове рішення.

Як свідчить досвід, наявність такого набору методичних розробок, коли студенту пропонується виконувати індивідуальне завдання «за аналогом» прискорює сам процес виконання і суттєво підвищує його самостійність.

Реалізація четвертого принципу забезпечується:

1. Наявністю в навчальних посібниках тестів з окремих тем, за допомогою яких студент має можливість самостійно оцінити рівень власних знань з дисципліни.

2. Можливістю самостійної оцінки знань в дистанційному курсі, на якій студент денної форми навчання може зареєструватись і використовувати як додаткове джерело отримання і контролю знань.

Запропоновані методичні підходи до організації самостійної роботи студентів, на нашу думку, дозволять частково компенсувати недостатню кількість аудиторних годин для засвоєння хореографічних дисциплін.

Активізація самостійної роботи студентів за рахунок використання вище запропонованих підходів підвищує зацікавленість у набутті конкретних знань на аудиторних лекційних та практичних заняттях.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.        Алексюк А. М. Педагогіка вищої освіти України: Історія. Теорія: підруч. [для студ., асп. та мол. викл. вузів] / Анатолій Миколайович Алексюк. - К. : Либідь, 1998. - 558 с.

2.        Алексюк А.М. Организация самостоятельной работы студентов в условиях интенсификации обучения.: учеб. пособие [А.М. Алексюк, А.А. Аюрзанайн. П.И. Пидкасистый, В.А. Козаков и др.]. -К.: ИСИО, 1993. - 335с.

3.    Андрощук Л. М. Формування індивідуального стилю діяльності майбутнього вчителя хореографії / Людмила Михайлівна Андрощук // Збірник наукових праць. - К. : Міленіум, 2005. - Частина 2. - С. 9-16.

4.        Архангельский С. Учебный процесс в высшей школе, его закономерные основы и методы / С. И. Архангельский. - М., 1980. - 128 с.

.          Бабанский Ю.К. Оптимизация учебно-воспитательного процесса / Ю.К. Бабанский. - М.: Просвещение, 1982. - 192 с.

.          Базарова Н. Азбука классического танца / Н. Базарова, В. Мей. - Ленинград: Издат «Искусство», 1964.

7.      Березова Г. Класичний танець у дитячих хореографічних колективах. 2-ге видання / Г. Березова. - К.: Музична Україна, 1990.

8.      Благова Т. О. Особливості професійної підготовки майбутніх учителів-хореографів у системі педагогічної освіти [Електронний ресурс] / Т. Благова // Вісник Житомирського університету. Випуск 50. Педагогічні науки. - Режим доступу : <http://eprints.zu.edu.Ua/4256/1/> vip50_15.pdf

9.       Богословський В.И. Информационные системы: словарь [сост. В.И. Богословський и др.]. - СПб.: Изд-во РГПУ им. А.И. Герцена, 1998. - С. 4.

10.      Бондаренко Л. Ритміка і танець у 1-4 класах загальноосвітньої школи / Л. А. Бондаренко. - К. : Музична Україна, 1989. - 242 с.

.          Бурля О. А. Формування педагогічної майстерності керівника дитячого хореографічного об єднання : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.06 «Теорія, методика і організація культурно-просвітньої діяльності» / Бурля Олена Анатоліївна. - К., 2004. - 20 с.

12.    Буряк В.К. Самостоятельная работа учащихся: [книга для учителя] / В.К. Буряк. - М.: Просвещение, 1984. - 64 с.

13.  Валукин Е. П. Мужской классический танец : [учеб. пособие] / Е. П. Валукин. - М. : ГИТИС им. А. В. Луначарского, 1987. - 103 с.

14.      Вергасов В. Д. Активизация познавательной деятельности студентов в высшей школе / В. Д. Вергасов. - К. : Вища школа, 1985. - 175 с.

15.      Виробнича педагогічна хореографічна практика: програма для студентів вищих педагогічних навчальних закладів зі спеціальності7.010103 "Педагогіка і методика середньої освіти. Хореографія" / Укл. Т. О. Благова. - Полтава, ПДПУ, 2007. - 18 с.

16.  Гаврилюк В. Ю. Творча активність старшокласників як психолого- педагогічна проблема / В. Ю. Гаврилюк // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді : збірник наукових праць. - К., 2005. - Вип. 8. - Кн. 1. - С. 95-100.

17.      Гарунов М.Г. Самостоятельная работа студентов / М.Г. Гарунов, П.И. Пидкасистый. - М.: Знание, 1978. - Вып. 1. - 44 с.

18.      Гендерная компетенция педагога-хореографа [Электронный ресурс] / Т.Н. Шаталова // Грани познания : электрон. науч.-образов. журнал ВГПУ. - 2010. - № 2 (7). - Режим доступа : www.grani.vspu.ru

19.      Гецов Г. Работа с книгой: рациональные приемы. - М.: Книга, 1984. - 120 с.

.          Голант Е.Я. О развитии самостоятельности и творческой активности учащихся в процессе обучения / Е.Я. Голант // Воспитание познавательной активности и самостоятельности учащихся. - Казань, 1969. - Ч. 1. - С. 36.

.          Гончаренко С. Український педагогічний словник / С. Гончаренко. - К.: Либідь, 1997. - С. 373.

.          Гринько О.О. Формування пізнавальної самостійності учнів у навчальному процесі / О.О. Гринько // Гуманізація навчально- виховного процесу. - Слов’янськ, 1999. - Вип. VI. - С. 165 - 166.

23.    Дайри Н.Г. Главное усвоить на уроке / Н.Г. Дайри. - М.: Знание, 1984. - 80 с.

24.      Данилов М.А. Дидактика: Проблемы методологии педагогики и методики исследования / М.А. Данилов. - М.: Педагогика, 1972. - 350 с.

.          Дмитриева Ю.П. Психологические основы самостоятельности как свойства личности / Ю.П. Дмитриева // Учен. записки ЛГПИ им. Герцена. - Л., 1964. - С. 24 - 28.

.          Дубравська Д.М. Основи психології: навч. посіб. / Д.М. Дубравська - Львів: Світ, 2001. - 280 с.

28.    Еднак В. Основи організації самостійної роботи студентів факультету фізичного виховання / В. Еднак // Наукові записки ТДПУ Серія: Педагогіка. - 2002. - № 3. - С. 128-131.

29.      Есарева З. Особенности деятельности преподавателя высшей школы / З. Ф. Есарева. - Л.,1974. - 112 с.

.          Есипов Б.П. Самостоятельная работа учащихся на уроке / Б.П. Есипов. - М.: Учпедгиз, 1961. - 239 с.

31.    Жарова Л.В. Учить самостоятельности: [книга для учителя] / Л.В. Жарова. - М.: Просвещение, 1993. - 205 с.

32.      Журавська Л. М. Концептуальні умови управління самостійною роботою студентів у вищих навчальних закладах / Л. М. Журавська // Освіта і управління. - 1999. - Т 3, № 2. - С. 105-115.

.          Захаров Р.В. Сочинение танца. Страницы педагогического опыта. - М.: Искусство, 1983.

.          Зеер Е. Психология профессий / Е. Ф. Зеер. - М., 2003. - 229 с.

35.  Зеер Э. Ф. Психология личностно ориентированного профессионального образования / Э. Ф. Зеер. - Екатеринбург, 2000. - 257 с.

36.      Зимняя И.А. Педагогическая психология: учеб. [для вузов] / И.А. Зимняя. - М.: Логос, 2001. - 384 с.

37.      Кириллов А.П. Мастерство хореографа : учеб. пособ. [для студ. хорео-граф. отд. вузов культуры и искусств] / А.П. Кириллов. - М. : МГУКИ, 2006. - 154 с.

38.      Ковалева Г.Е. Организация самостоятельной работы студентов на основе деятельностной теории учения / Г.Е. Ковалева. - СПб., 1995. - 183 с.

39.    Козаков В.А. Самостійна робота студентів як дидактична проблема / В.А. Козаков. - К.: НМК ВО, 1990. - 48 с.

40.    Козаков В.А. Самостоятельная работа студентов и ее информационно-методическое обеспечение: [учеб. пособ.] / В.А. Козаков. - К.: Высша школа, 1990. - 248 с.

41.      Колногузенко Б. М. Види мистецтва та хореографії: методичний посібник для підготовки бакалаврів і спеціалістів за фахом «Хореографія» (6.020200) / Б. М. Колногузенко - Х. : ХДАК, 2009. - 140 с.

42.      Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи : Бібліотека з освітньої політики / під заг. ред. О. В. Овчарук. - К. : «К.І.С.», 2004. - 112 с.

43.      Костровицкая В. С. Классический танец. Слитные движения. Руки: Учебное пособие / В. С. Костровицкая. - СПб. : Издательство «Лань»; «Издательство ПЛАНЕТА МУЗЫКИ», 2009. - 128 с.

44.    Кремень В. Г. Модернізація освіти - важливий чинник соціального, економічного і політичного розвитку України [Електроний ресурс] / В. Г. Кремень // Вісник НАН України. - 2001. - № 3. - Режим доступу : <http://www.nbuv>. gov.ua/e-joumals/NarOsv/2007-1/07kvgdlo.htm

45.      Кузьмінський А.І. Педагогіка вищої школи. / А.І. Кузьмінський. - К. : Знання, 2005.- 486 c.

.          Кухарев Н. Диагностика педагогического мастерства и педагогического творчества / Н. В. Кухарев, В. С. Решетько. - Мозырь, 1998. - 98 с.

47.      Ларин А.П. Самостоятельность и её роль в развитии личности / А.П. Ларин // Сб. науч. трудов. - М.: АПН РСФСР, - 1963. - Вып. 1. - С. 142 - 144.

48.      Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность / А.Н. Леонтьев. - М., 1975. - 304 с.

49.    Лернер И.Я. Дидактические основы методов обучения / И.Я. Лернер. - М.: Педагогика, 1981. - 185 с.

50.      Либерман Е.Я. Творческая работа пианиста с авторским текстом. / Е.Я. Либерман. - М.: Музыка, 1988. - 236 с.

.          Лукьянова Н.А. Формирование самостоятельности младших школьников в процессе трудового обучения / Н.А. Лукьянова. - Л., 1969. - С. 21.

52.    Люблинская А.А. Воспитание самостоятельности у детей / А.А. Люблинская // Дошкольное воспитание. - 1962. - № 2. - С. 66 - 72.

.        Майборода В.К. Формирование активности и самостоятельности в процессе обучения у учащихся младшего школьного возраста (на материалах уроков истории): автореф. дис. на соискание ученой степени канд. пед. наук: спец. 13.00.01 «Общая педагогика, история педагогики и образования» / В.К. Майборода. - К., 1969. - 18 с.

.        Манько В.М. Розвиток самостійності студентів під час вивчення спеціальних дисциплін / В.М. Манько, Н.С. Гомеля // Соціалізація особистості: Зб. наук. статей Національного педагог. унту ім. М.П. Драгоманова. - К.: Логос, 2000. - Т. XVII. - Вип. 2. - С.98 - 107.

55.      Маркова А. Психология профессионализма / А. К. Маркова. - М., 1996. - 308 с.

56.  Мартиненко О. В. Професійна підготовка майбутнього вчителя хореографії до роботи в дитячому танцювальному колективі / Олена Мартиненко // Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка. - 2013. - № 10(269). - Ч. ІІ.

57.      Медвидь Т. А. Формирование творческой активности студентов- хореографов в учебном процессе / Т. А. Медвидь, Н. В. Терешенко // Психология и педагогика в современном мире: вызовы и решение : VIII Международная научно-практическая конференция для студентов, аспирантов и молодых ученых (01.02.2014 г., Москва). - М. : Московский научный центр психологии и педагогики, 2014. - С. 156-159.

.          Методика навчання мистецтва у початковій школі: [посібник для вчителів] / [Л. М. Масол, О. В. Гайдамака, Е. В. Бєлкіна, О. В. Калініченко, І. В. Руденко] ; за ред. Л. М. Масол. - Х. : Веста; «Ранок», 2006. - 256 с.

59.    Митакович Л. А. Подготовка будущих педагогов-хореографов к решению профессиональных задач [Электронный ресурс] / Л. А. Митакович. - Режим доступа : <http://www.google.com/url7urH> <http://Hbold.herzen.spb.ra/text/mitakovich_116_185_189.pdf&rct=j&q=&e> src=s&sa=U&ei=L6yEVLCNAcWpyQO8wIGgBw&ved=0CBQQFjAA&u sg=AFQjCNEhAEL4IlVPvx0y3tHpWuj_k1qe-w

60.      Молнор И. Некоторые особенности самостоятельности подростков / И. Молнор. - Л., 1965. - С. 29.

.          Мороз О.Т. Підготовка майбутнього вчителя: зміст та організація: навчальний посібник / О.Т. Мороз, В.О. Сластьонін, Н.І. Филиппенко. - К., 1997. - 168с.

62.      Навчальна фольклорна практика: програма для студентів вищих педагогічних навчальних закладів зі спеціальності 6.010103 "Педагогіка і методика середньої освіти. Хореографія" / Укл. Л. М. Сокіл. - Полтава, ПДПУ, 2008. - 16 с.

63.    Навчально-методична хореографічна практика: програма для студентів вищих педагогічних навчальних закладів зі спеціальності 6.010103 "Педагогіка і методика середньої освіти. Хореографія" / Укл. Т. О. Благова. - Полтава, ПДПУ, 2008. - 16 с.

64.      Національна доктрина розвитку освіти [Електронний ресурс] − 2002. − № 347. − Режим доступу до файлу: http://www.mon.gov.ua/laws/Ukaz_Pr_347.doc.

65.    Организация самостоятельной работы студентов в условиях интенсификации обучения / [Алексюк А.М. и др.]. - К.: ІСДО, 1993. - 336 с.

66.      Освітні технології : навч.-метод. посіб. / О.М. Пєхота, А.З. Кіктенко, О.М. Любарська та ін. ; за заг.ред. О.М. Пєхоти. - К. : А.С.К., 2001. - 256 с.

67.    Основи наукових досліджень : навч. посіб. / Г.С. Цехмістрова. - К. : Видавничий Дім «Слово», 2003. - 240 c.

68.      Основні засади розвитку вищої освіти України в контексті Болонського процесу (документи і матеріали) / За ред. Кременя В.Г. / авт. М.Ф. Степко, Я.Я. Болюбаш, В.Д. Шинкарук, В.В. Грубіянко, І.І. Бабін - Київ-Тернопіль: Вид-во ТДПУ, 2004. - 114 с.

69.      Падалка Г.М. Музична педагогіка: Курс лекцій з актуальних проблем викладання музичних дисциплін в системі педагогічної освіти / За ред. В.Г. Бутенка. - Херсон: ХДПІ, 1995. - 104 с.

.          Пасютинская В.М. Волшебный мир танца: Кн. для учащихся. - М.: Просвещение, 1985.

71.    Педагогика и психология высшей школы ( Отв. ред. С.И. Самыгин. - Ростов-на -Дону: Феникс, 1998.- 544с.

72.      Педагогічна майстерність : підручник / [І. А. Зязюн, Л. В. Крамущенко, І. В. Кривонос та ін.] ; за ред. І. А. Зязюна. - 2-ге вид., допов. і переробл. - К. : Вища школа, 2004. - 422 с.

.          Пидкасистый П.И. Самостоятельная познавательная деятельность школьников в обучении / П.И. Пидкасистый. - М.: Педагогика, 1980. - 240 с.

.          Платонов К.К. Психология / К.К. Платонов, Г.Г. Голубев. - М.: Высшая школа, 1997. - 342 с.

.          Плугина М. Психологическое сопровождение образовательной деятельности преподавателей высшей школы в системе повышения квалификации / М. И. Плугина. - Ставрополь, 2004. - 98 с.

.          Просецкий В.А. Вопросы психологии подражания / А. Просецкий // Материалы I съезда психологов СССР. - М.: АПН РСФСР, 1959. - Вып. 1. - С. 35 - 39.

77.    Психологічний тлумачний словник [уклад. В.Б. Шапар]. - Х.: Прапор, 2004. - 640 с.

.        Рубинштейн С.Л. Теоретические вопросы психологии и проблема личности / С.Л. Рубинштейн // Психология личности. Тексты. - М., 1982. - С. 28 - 35.

79.      Рудницька О. Педагогіка: загальна та мистецька: навч. посібник / О. П. Рудницька. - К. : ТОВ «Інтерпроф», 2002. - 270 с.

.          Савченко О.Я. Дидактика початкової школи: підруч. [для студ. пед. фак.] / О.Я. Савченко. - К.: Абрис, 1997. - 416 с.

81.    Скаткин М.Н. Активизация познавательной деятельности учащихся в обучении / М.Н. Скаткин // Матер. научн. конф. по дидактике. - М., 1965. - С. 38.

82.      Сластенин В. Пути совершенствования психолого-педагогической подготовки учителя в свете основных направлений реформы общеобразовательной и профессиональной школы / В .А. Сластенин. - Полтава : ПГПИ, 1995. - 315 с.

83.    Словарь В.И. Даля ON-LINE [Электронный ресурс]. - Режим доступа: <http://vidahl.agava.ru/> - Заглавие с экрана.

.        Словарь-справочник по педагогике [авт.-сост. А. Мижериков; под общ. ред. П.И. Пидкасистого]. - М.: ТЦ Сфера, - 448 с.

85.      Смирнов И. Искусство балетмейстера / И. В. Смирнов. - М. : Просещение, 1986. - 112 с.

86.      Современный бальный танец: пособие [для студ. ин-тов культ., руков. кол-вов бальн. танца] / [под ред. В. М. Стриганова, В. И. Уральской]. - М. : Просвещение, 1977. - 431 с.

87.      Степанишин Б.І. Література - вчитель учень (Самостійне вивчення учнями літератури): Посібник для вчителя. / Б.І. Степанидин. - К.: Освіта, 1998. - 240 с.

88.    Сухомлинський В.О. Вибрані твори: в 5- ти т. - К.: Рад. школа, 1977. - Т. 4. - 638 с.

89.      Український педагогічний словник / [авт.-уклад. Гончаренко С.У.]. - К.: Либідь, 1997. - 374 с.

.          Ушинский К.Д. Собрание сочинений, т. 2. - М.- Л.: Музгиз, 1948. - 245 с.

91.  Філімонова О. Актуальні проблеми професійної підготовки майбутніх хореографів [Електронний ресурс] / О. Філімонова. - Режим доступу : http:// oldconf. neasmo. org.ua/ node/1538

92.      Фомкин А.В. Инновационные подходы к вузовской подготовке ис-следователей хореографического искусства [Электронный ресурс] / А.В. Фомкин // Современая российская наука глазами молодых иссле-дователей - 2011 : Всеросс. электрон. науч.-практ. конф.-форум молод. учен. и спец. - Режим доступа : http.//e-conf.nkras.ru/forum.html

93.  Цвєткова Л. Ю. Методика викладання класичного танцю : підручник / Л. Ю. Цвєткова. - К. : Альтерпрес, 2005. - 324 с.

94.      Чепалов О.І. Хореологія у комплексному дослідженні танцю / О.І. Чепалов // Хореографічна та театральна культура України: педа-гогічні та мистецькі візири : зб. матер. Всеукр. наук.-практ. конф., Ч. І: 18-19 квітня, 2013 р., Київ / упор. А.М. Підлипська. - К. : КНУКІМ, 2013. - С. 17-28.

95.    Шаріков Д.І. Мистецтвознавча наука хорологія як феномен художньої культури. Філософія балету та онтологія танцю / Д.І. Шаріков. - К. : КиМУ, 2013. - Ч. І. - 204 с. : іл.

96.      Ярмаченко М. Д. Важливий етап у розвитку педагогічної науки / М. Д. Ярмаченко // Вісник АПН України. - 1993. - № 1. - С. 8-10.

ДОДАТКИ

Додаток 1

Анкета

з метою виявлення відношення майбутніх учителів хореографії до самостійної роботи з дисциплін хореографічного циклу

1)      Чи виникав у Вас інтерес до самостійного виконання навчальних завдань?

А) так;

Б) ні

)        Що мотивує Вас до самостійного навчання? (виберіть необхідне):

А) бажання отримати нові знання;

Б) бажання отримати позитивну оцінку викладача;

В) прагнення зайняти відповідний статус у групі

Г) бути на рівні з іншими студентами.

)        До самостійного навчання у позанавчальний час Вас спонукають:

А) викладачі;

Б) власні бажання, інтереси;

В) друзі, батьки.

)        Самостійна робота з якої спеціальної дисципліни, на Ваш погляд, потребує більшої уваги?_____________________________________________

_____________________________________________________________

5)      Які види самостійної роботи з хореографічних дисциплін Ви виконуєте найчастіше?

А) робота з літературою (конспекти, реферати, ін..)

Б) робота з аудіо, відео матеріалом;

В) самостійна тренувальна робота у класі.

)        Коли ви займаєтесь самостійною навчальною діяльністю?:

А) продовж усього семестру;

Б) наприкінці семестру;

В) під час підготовки до складання заліків та екзаменів.

)        Чи приділяєте Ви увагу самостійній позаурочній роботі з дисципліни «Теорія і методика класичного танцю»?

А) так;

Б) ні;

)        Які види самостійної роботи з дисципліни «ТМ класичного танцю» Ви практикуєте найчастіше?

А) робота з літературою;

Б) робота з аудіо, відео матеріалом;

В) самостійна тренувальна робота у класі.

)        Як часто Ви приділяєте увагу самостійній тренувальній роботі з класичного танцю?

А) 1 раз на тиждень

Б) 2 рази на тиждень

В) 1 раз на місяць

Г) взагалі не приділяю увагу

)        Якими якостями повинні володіти студенти для успішного виконання завдань до самостійної роботи?___________________________________________________________

_____________________________________________________________

)        Які заходи слід вживати для стимулювання студентів до самостійного виконання навчальних завдань?___________________________________________________________

____________________________________________________________

Додаток 2

Бердянський державний педагогічний університет

Інститут психолого-педагогічної освіти та мистецтв

Кафедра хореографії

Практичне заняття

до державного екзамену

за кваліфікацією « Теорія та методика викладання в дитячому хореографічному колективі»

Студентки 6 курсу 602 групи

спеціальності: 8.02020201

Хореографія*

Горожанкіної О.О.

Бердянськ-2015 р.

Практичне заняття з дисципліни «Теорія та методика класичного танцю»

Тема заняття: «Складання комбінацій класичного екзерсісу»

Мета заняття: набуття студентами навичок самостійного складання комбінацій класичного екзерсісу, активізація творчого пошуку.

Зміст заняття

Водна частина:

студенти входять до танцювальної зали

уклін

Основна частина:

екзерсис у станка

екзерсис на середині зала

allegro

Заключна частина:

(вправи виконуються по діагоналі)

Вальсовий оберт

Tours chaines

Tour en dedans

Port de bras

уклін

Література

1. Базарова Н.П., Мей В.П. Азбука классического танца. - Л.: Искусство, 1983.

. Звездочкин В.А. Классический танец. - Ростов-на-Дону, 2003.

. Костровицкая В.С. 100 уроков классического танца. - Ленинград: Искусство,1981.

Екзерсис біля станка

Plie

Музичний розмір 4/4

Preparation -рука відкривається через підготовчу позицію в другу.

Вихідне положеня І позиція ніг.

такт - 2 р. demi plie по І п. н.

такт - grand plie по ІІ п. н.

такт - 2 р. demi plie по І п. н.

такт - grand plie по ІІ п. н.

такт - 2 р. demi plie по ІV п.н.

6 такт - grand plie по ІV п.н.( провести через passe и закрити в V п.н.)

- 8такт - 2 р. grand plie по V п.н.

9 такт - в epauliment port de bras вперед в V п.н

10 такт - port de bras назад в V п.н

11-12 такт - бокове port de brastendu

Музичний розмір 2/4

Вихідне положення V позиція ніг

1 такт - battement tendu вперед

такт - passe par terre

такт - demi plie по ІІ п. н.

такт - battement tendu в сторону по І п. н. і закрити в V п. н.

5 такт - battement tendu назад

такт - passe par terre

7 такт - demi plie по ІІ п. н.

такт - battement tendu в сторону по І п.н. в закрити в V п.н. повернутись в положення epauliment

такт - battement tendu вперед по V п.н.

такт - battement tendu назад по V п.н.

такт - підготовка до pirouette по V п.н.

12 такт - pirouette по V п.н.

-24 такт - повторити комбінацію з лівої ногиtendu jete

Музичний розмір 2/4

Вихідне положення V позиція ніг

-6 такт - проходящий Battement tendu jete закрити назад в V п.н.

такт 12 - проходящий Battement tendu jete назад

закрити працюючу ногу назад довернутись до станка

8-11такт - Battement tendu jete в сторону

12 такт 12 проходящий Battement tendu jete в сторону

закрити працюючу ногу назад довернутись на ліву ногу

-24 такт - повторити комбінацію з лівої ноги

Rond de jambe par terre

Музичний розмір 3/4

Вихідне положення V позиція ніг

-4 такт - вальсовий оберт

-9 такт - pas de bourree в сторону закінчити обертом soutenu

-14 такт - вальсовий оберт

-17 такт - крок до станку

18 такт - Preparation

-22 такт - Rond de jambe par terre en dehors

-24 такт - Rond de jambe en l'air en dedans

такт - Rond de jambe par terre en dedans опорна нога у demi plie рука у ІІІ п.

26 такт - Demi rond вперед

такт - Demi rond назад

такт - grand battement

такт - оберт fuette до станку

-31такт - закінчити позу 1 arabesque

такт - Preparation з лівої ноги

-64 такт - повторити комбінацію з лівої ногиattement fondu

Музичний розмір 4/4

Вихідне положення V позиція ніг

1 такт - epauliment croise вперед battement fondu вперед на 450

такт - battement fondu вперед на 900

такт - double battement fondu в сторону

такт - en face double battement fondu в сторону

5 такт - epauliment croise назад battement fondu назад на 450

такт - battement fondu назад на 900

такт - double battement fondu в сторону

такт - en face double battement fondu в сторону

9-12 такт - an tournant

13 такт - обличчам до станку rond de jambe en lair en dehors

-15 такт - fouetté

такт - pas de bourrée шаг до станку

17-36 такт - повторити комбінацію з лівої ноги

Battement frappe

Музичний розмір 2/4

Вихідне положення V позиція ніг

такт - battement frappe вперед

такт - double battement frappe опорна нога в demi plie, працююча нога в точці battement tendu назад

-4 такт - повторити 1-2 такти назад

-6 такт - petit battement вперед опорна нога в demi plie, працююча нога в точці battement tendu в сторону

-8 такт - повторити 5-6 такти назад

такт - double battement frappe в точку epauliment croise вперед опорна нога в demi plie, працююча нога в точці battement tendu вперед

такт повторити 9 такт назад

-12 такт повторить 9 и 10 такт

-14такт - attitude

-16 такт - подбивка

такт поворот soutenu від станка

-24 такт double battement frappe

-48 такт - повторити комбінацію з лівої ноги

Adajio

Музичний розмір 4/4

Вихідне положення V позиція ніг

1 такт - epauliment croise releve lent

2 такт - attitude

такт - pas tombé

такт - attitude

такт - releve lent правою ногою

такт - releve lent лівою ногою

такт - attitude

8-12 такт - виконавці по черзі виконують полуоберт від станку, вирівнюючи ногу

-24 такт - повторити комбінацію у зворотному порядку назад

Grand battement

Музичний розмір 2/4

Вихідне положення V позиція ніг

1-4 такт - an tournant

такт - Sissonne вперед

такт - Sissonne назад

7 такт - grand battement вперед у проходящий battement tendu назад

такт - grand battement вперед опорна нога в demi plie, працююча нога в точці battement tendu назад

такт - grand battement puente

-11 такт - grand battement м’який

такт - grand battement поворот soutenu від станка

13-24 такт -повторити комбінацію у зворотньому порядку назад

Экзерсис на середині зала

Мале Adajio

Музичний розмір 2/4

Вихідне положення V позиція ніг

1-2 такт - epauliment croise 2 р. demi plie

4такт - pas de bourrée

такт - вихід в позу epauliment croise

такт - вихід в ІІ Arabesque

7 такт -вихід в 6 точку класа обертом fouetté

такт - перехід в позу ecarte вперед

-16 такт - повторити комбінацію у зворотньому порядку назад

-18 такт - port de bras бокове

-20 такт - вихід в 7 точку класа в перший attitude

21-22 такт - an tournant в перший attitude

23-24 такт - pas de bourrée вперед вихід в позу

Battement tendu

Музичний розмір 2/4

Вихідне положення V позиція ніг

1 такт - epauliment croise battement tendu вперед

такт - battement tendu в сторону

такт - degaje

4-7 такт - an tournant

такт - battement tendu в сторону с нажимом

такт - degaje вправо

такт - degaje вліво

11-12 такт - battement tendu в сторону

-14 такт - battement tendu вперед

такт - passe par terre

такт - полуоберт в 6 точку класа

-20такт - повторити комбінацію у зворотньому порядку назад с лівої ноги

21 такт - Preparation pirouette

такт - pirouette en dehors з V п.н.

-24 такт також тільки en dedans

Battement tendu jete

Музичний розмір 2/4

Вихідне положення V позиція ніг

1 такт - еpauliment efface Battement tendu jete вперед лівою ногою

такт - Battement tendu jete назад правою

такт - Battement tendu jete в сторону лівою ногою

такт - en face Battement tendu jete в сторону лівою ногою

-8 такт - epauliment croise повторити комбінацію у зворотньому порядку назад

-10 такт - Piqué по квадрату

- такт - проходящий

такт - Piqué вперед

-16 такт повторити комбінацію у зворотньому порядку назад

17-18 такт - en face Battement tendu jete квадратом вперед

-20 такт - Battement tendu jete квадратом назад

такт - pas glissade

такт - pas assamble

-24 такт повторити рух у зворотньому порядку назад

Rond de jambe par terre

Музичний розмір 3/4

Вихідне положення V позиція ніг

Preparation

1- 3такт - rond de jambe par terre en dehors

-5 так - rond de jambe par terre з півобертом опорна нога demi plie

-8 такт - повторити рух у 5 точку класа

-14 такт - an tournant rond de jambe par terre en dehors

-17 такт - rond de jambe par terre en dehors еpauliment efface

8-19такт - grand battement через passe battement

20-24 такт - 6 port de bras

-48 такт - повторити комбінацію у зворотньому порядку назад

Battement fondu

Музичний розмір 4/4

Вихідне положення V позиция ніг

1-2такт - epauliment croise Battement fondu вперед закінчити V п.н.

3-4 такт - повторити рух у зворотньому порядку назад

5-7 такт - double battement fondu в сторону

8 такт - pas tombé

такт - півоберт вліво

-12 такт - 3 port de bras

-24 такт - повторити комбінацію у зворотньому порядку назад

Adajio

Музичний розмір 4/4

Вихідне положення V позиція ніг

1 такт - epauliment croise releve lent вперед

такт - releve lent назад

3 такт - développe

4 такт - releve lent в сторону.

5 такт - pas tombé

такт - півоберт вправо

такт - en face releve lent в сторону вправо

такт - releve lent в сторону вліво

такт - 7 точка класа attitude

-11 такт - an tournant

такт - закончити у положенні І Arabesque

-24 такт - повторити комбінацію з лівої ноги

Grand battement

Музыкальный размер 4/4

Вихідне положення V позиція ніг

1-2 такт - epauliment croise 2 раза grand battement вперед

такт - battement tendu в сторону

такт - grand battement в сторону

-8 такт - повторити 5-6 такти

-16 такт - повторити вправу з лівої ноги

Allegro

SAUTE

Музичний розмір 2/4

Вихідне положення І позиции ног

-2 такта - SAUTE по І п.н.

-4 такта - SAUTE по ІІ п.н.

4-6 такт - epauliment croise SAUTE по ІV п. н.

-8 такт - еpauliment efface SAUTE по ІV п. н.

-12 такт - changement de pied по точкам

13-16 такт - SAUTE по І п.н.

Сhangement de pied

Музичний розмір 2/4

Вихідне положення V позиція ніг

-2 такт - changement de pied

-4 такт - Sissonne ouverte вперед

-6 такт - Sissonne ouverte назад

-8 такт - 2 раза changement de pied

-11 такт стрибок по ІІ п.н. an tournant

12 такт - закінчити в demi plie

Pas échappé

Pas echappes у II, IV позиції.

Музичний розмір 4/4

Комбінація на 4такта

такт: 2 echappes у II позиції зі зміною ніг, на кожне 2/4

такт: double echappes у II позиції

такт: double echappes в IV позиції croisee

такт: echappes в IV позиції en facee на 2/4 , ліву ногу закрити тому, releve в V позиції на 2/4assembles

Музичний розмір 2/4

Комбінація на 4 такти

такт: 3 assembles в бік зі зміною ніг вперед з правої, лівої і з правої на 1/4 кожне, пауза 1/4 ,

такт assembles на croisee вперед правою ногою на 2/4

такт: double assembles лівою ногою на 2/4 , пауза 2/4

такт: повторити couble assembles з правої ноги