єкта. Якщо страховий випадок станеться у період одночасної дії цих договорів, сумарно виплачене всіма страховиками страхове відшкодування страхувальнику не може перевищувати реальну і дійсну вартість збитку (згідно з принципом відшкодування). При цьому будь-який страховик виплачує свою частку відшкодування пропорційно розміру страхової суми за його договором страхування.
В рамках даної контрольної роботи буде вивчено принцип подвійного страхування або контрибуції. Важливість цього принципу зумовлена тим, що він стримує нечесних страхувальників від бажання застрахувати одне й те саме майно кілька разів з метою наживи.
Мета контрольної роботи - розглянути сутність та особливості застосування принцип подвійного страхування.
1. Сутність принципу подвійного страхування
У страховій практиці розрізняються поняття неодноразового та подвійного страхування.
Неодноразове, або додаткове, страхування має місце, якщо страхується один і той же інтерес проти однієї і тієї ж небезпеки протягом одного і того ж періоду часу в декількох страхових компаніях і при цьому загальна страхова сума за всіма договорами не перевищує страхову вартість об'єкта. Неодноразове страхування не забороняється законом.
Подвійне страхування має місце, якщо об'єкт застрахований проти одного і того ж ризику в один і той же період в декількох страхових компаніях і страхові суми за всіма договорами, разом узятими, перевершують страхову вартість. Це означає, що при страховому випадку сума страхових відшкодувань, належних зі страховиків, буде перевищувати загальну суму збитків. За подвійним страхуванням часто стоїть навмисність і прагнення до незаконного збагачення. Саме тому подвійне страхування в галузях страхування збитку законодавчо заборонено.
Для того щоб уникнути подвійного страхування, в правилах страхування існує вимога про те, що страхувальник зобов'язаний інформувати страховика про всі договори страхування, укладені щодо застрахованого майна з іншими страховими компаніями. У заяві на страхування страхувальник відповідає на це питання. Дане положення може бути введено і в текст договору страхування. Додатково в договорі вказується, що при виявленні факту подвійного страхування страхова компанія звільняється від обов'язку виплати страхового відшкодування за цим договором.
Якщо подвійне страхування оформлено страхувальником з метою обману, з наміром отримати незаконний дохід, то можливо через суд визнання недійсними всіх укладених договорів страхування. При цьому страховикам залишаються сплачені премії до кінця того періоду страхування, коли виявився факт страхування з недобросовісними намірами. Проте доказ недобросовісних намірів є справою досить важкою.
Іноді подвійне страхування виникає без явного наміру клієнта. При цьому необхідно розрізняти випадки, коли факт подвійного страхування:
відкрився до настання страхового випадку;
став відомий після настання страхового випадку.
Якщо факт подвійного страхування відкрився до настання страхового випадку, загальна страхова сума за договорами повинна бути приведена у відповідність зі страховою вартістю. При цьому страхувальник може вимагати, щоб страхова сума договору, який був укладений пізніше, була знижена з відповідним зменшенням страхової премії. Цей договір може бути також припинений. Зайво сплачена частина страхової премії поверненню не підлягає.
Приклад 1. Страхувальник застрахував від вогню будинок страховою вартістю 100 тис. в двох страхових компаніях:
компанії А на 70 тис. з 11 січня 2011
компанії В на 50 тис. з 1 січня 2012
За принципом першості компанія А зберігає свій договір без змін, а компанія Б повинна зменшити страхову суму на 20 тис. з відповідним скороченням страхової премії.
Подвійне страхування може виникнути при наявності двох договорів страхування, коли з часом страхова вартість починає падати, наприклад, через накопичений знос.
Приклад 2. Страхувальник застрахував будинок вартістю 100 тис. в двох страхових компаніях:
компанії А на 50 тис. з 1 січня 2006
компанії Б на 50 тис. з 1 січня 2009
До 1 січня 2012 страхова вартість будинку знижується до 75 тис. У цьому випадку проблема вирішується так само, як у першому прикладі, тобто компанія Б повинна зменшити страхову суму на 25 тис. з перерахунком страхової премії.
Якщо договори страхування укладені одночасно або за згодою страхувальника, може бути проведено пропорційне зменшення страхових сум обох договорів.
Найбільш складним є випадок, коли факт подвійного страхування став відомий після настання страхової події. При цьому страховики зобов'язані виплатити страхувальнику страхове відшкодування, загальна сума якого не повинна перевищувати суми збитку. Сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті кожним зі страховиків, скорочується пропорційно зменшенню початкової страхової суми за договором,
У той же час слід пам'ятати, що кожна страхова компанія несе відповідальність за своїм договором страхування в межах зазначеної в ньому страхової суми. Тому клієнт має право отримати всю суму страхового відшкодування від однієї страхової компанії, якщо йому це зручно. Тоді страхові компанії, які беруть участь у страхуванні даного об'єкта, повинні розділити між собою збиток і відшкодувати платнику відповідну частину переплати. В цьому випадку використовується поняття контрибуції.
Контрибуція - це право страховика звернутися до інших страховиків, які за проданими полісами несуть відповідальність перед одним і тим самим конкретним страхувальником, з пропозицією розділити витрати з відшкодування збитків.
Розмір контрибуції визначається в грошовому вираженні і розраховується по кожному страховому полісу, виписаними різними страховиками, за принципом пропорційної відповідальності.
Можливість контрибуції виникає при наявності п'яти умов:
діє два або більше договорів страхування;
у страхових договорах передбачено однакові страхові інтереси;
у страхових договорах передбачено однакові страхові ризики;
договори страхування стосуються того самого обєкта страхування;
у кожному договорі страхування встановлена відповідальність за збиток, що настав.
Договори страхування, відповідно до яких видаються страхові поліси, які беруть участь в контрибуції, не обов'язково повинні бути повністю ідентичними за покритими інтересами, ризиками і об'єктами. Один поліс може «насуватися» на інший. Наприклад, поліс, що забезпечує страхове покриття товару (або іншого виду майна) в одному місці, може зробити контрибуцію в іншій поліс, що покриває товари цього страхувальника повсюдно.
В деякі страхові поліси включається контрибуційне застереження. Формулюється воно таким чином: даний поліс не покриває збитків, якщо є інший договір страхування, який його покриває. Інший варіант застереження: в разі наявності іншого поліса, що покриває збитки, даний поліс діє тільки на суму перевищення збитку над сплаченою його частиною.
Принцип подвійного страхування дуже важливий ось чому: його застосування стримує нечесних страхувальників від бажання застрахувати одне й те саме майно кілька разів з метою наживи. Проте застосовувати принцип контрибуції потрібно досить обережно. Слід переконатися, що існують не менше як два поліси на відшкодування збитків і стосуються вони однакових ризиків і одних і тих самих предметів страхування.
2. Особливості застосування принципу контрибуції у майновому страхуванні
Принцип подвійного страхування (сприяння, контрибуції) застосовується тоді, якщо страхувальник застрахував той самий обєкт за договорами майнового страхування у декількох страховиків одночасно, причому загальна страхова сума за всіма договорами страхування перевищує реальну вартість майна, і всі страховики застрахували однакові ризики цього обєкта. Якщо страховий випадок станеться у період одночасної дії цих договорів, сумарно виплачене всіма страховиками страхове відшкодування страхувальнику не може перевищувати реальну і дійсну вартість збитку (згідно з принципом відшкодування). При цьому будь-який страховик виплачує свою частку відшкодування пропорційно розміру страхової суми за його договором страхування.
Якщо страхувальник через якісь причини одержав від декількох страховиків суми відшкодування збитку, що сумарно перевищують заподіяний йому збиток, то кожний страховик, що бере участь у такому подвійному страхуванні, і який виплатив суму відшкодування цілком, має право звернутися до інших страховиків, які ще не виплатили суми страхових відшкодувань, із вимогою покриття його збитків у частині, що перевищує його частку в спільному покритті збитків страхувальника, у вигляді частки кожного такого страховика, котра пропорційна значенню страхової суми, визначеної договором страхування між ним і страхувальником (сприяння) .
Якщо всі або більшість страховиків виплатили страхувальнику повні суми страхових відшкодувань при наявності подвійного страхування, то вони мають законне право вимагати від страхувальника повернення сум, які вони переплатили останньому (контрибуція). Термін позовної давності при цьому встановлюється загальними нормами цивільного права.
Цей принцип є похідним від принципу відшкодування і принципу граничної сумлінності, тому що страхувальник зобовязаний повідомити страховику про всі договори страхування, вже укладені стосовно конкретного обєкта страхування або які перебувають на стадії оформлення. Принцип подвійного страхування наведено у статтях 9 і 21 Закону України Про страхування.
Принцип сприяння не суперечить очевидному положенню, згідно з яким страхувальнику завжди дозволяється дострахування обєкту страхування по тих самих страхових ризиках до величини реальної дійсної вартості обєкта у будь-яких страховиків, про що буде наведено пізніше.
Страхова практика виробила стандартизовані методи розрахунків контрибуції. Зокрема, для полісів, в яких предмет страхування ідентичний, і не зачіпається застереженням леверидж, збитки оплачуються пропорційно страховим сумам.
Приклад 3.
Поліси Страхова сума
А 10 000
Б 20000
В 30 000
Припустимо, збиток по страховому випадку становить 9600. В цьому випадку компанія А має сплатити наступну частину збитку:
10000 9600 = 160010000 + 20000 + 30000подвійний страхування контрибуція
Для полісів, які підпадають під застереження еверидж або мають індивідуальний ліміт збитків в межах страхової суми, використовується метод незалежної відповідальності.
Цей метод використовується дуже часто, оскільки більшість полісів, особливо зі страхування підприємницьких ризиків, регулюються застереженням еверидж або лімітами. Для окремого страховика незалежна відповідальність визначається як сума, яку він повинен був би заплатити, якщо би був єдиним страховиком, що покриває збитки.
Приклад 4. Майно застраховане за двома полісами при пропорційній дії застереження еверидж:
Поліси Страхова сума
А 20 000
Б 10000
Вартість майна на момент збитку - 45 000;
величина збитку = 4500.
Необхідно розрахувати, яку суму заплатив би кожен страховик по страховому випадку, якщо би був єдиним.
Незалежна відповідальність для А дорівнює:
Незалежна відповідальність для Б дорівнює:
10 000 4500 = 100045 000
Загальний платіж - 1000 + 2000 = 3000
Умова еверидж робить страхувальника відповідальним за шкоду на суму недострахування, тобто на 15 000, або на 1/3:
- (20000 + 10000) = 15000
Третя частина збитку, тобто 1500, відноситься на рахунок страхувальника, решта 3000 у відповідній пропорції оплачують страхові компанії.
Якщо сума величин незалежної відповідальності дорівнює збитку, що підлягає оплаті, як у наведеному прикладі, або менше його, то кожен страховик оплачує свою незалежну відповідальність. Якщо ж сума величин незалежної відповідальності вище, ніж підлягає оплаті частина збитку, то він ділиться пропорційно.
Приклад 5. Сума величин незалежної відповідальності дорівнює 2000 + 1000 = 3000.
Якщо сума збитку, що підлягає оплаті, становить 2400, то компанія А оплачує 1600, компанія Б - 800.
Найпростіший метод розподілу відповідальності між страховиками ґрунтується на пропорційному підході. Наприклад, у трьох страховиків застрахований один і той самий автомобіль на суми відповідно 1 6500, 18000 і 20200 грн, тобто загальна страхова сума становить 54700 грн. Частка першого страховика дорівнює 30,2, другого - 32,9 і третього - 36,9 %. Якщо доведеться покривати збитки у звязку з викраденням автомобіля, що мав реальну вартість 20200 грн, суми, призначені для відшкодування, будуть розподілені в таких самих пропорціях. Отже, перший страховик сплатить 6100, другий - 6645, а третій - 7455 грн.
Слід ще раз наголосити: наведений математичний метод розподілу відшкодування на практиці не завжди прийнятний, оскільки не враховує особливостей кожного полісу. Зменшенню випадків подвійного або кількаразового страхування позитивно сприяло би створення єдиного центру електронної реєстрації страхових полісів, проданих різними страховиками, як це вже зроблено в деяких країнах світу.
Висновок
У практиці страхування зустрічається подвійне страхування, заборонене законодавством у галузях страхування збитку.
Подвійне страхування має місце, якщо об'єкт застрахований за одним і тим ж ризиком в один і той же період в декількох страхових компаніях і страхові суми, разом узяті, перевершують страхову вартість. Наприклад, одяг може бути обєктом страхування у складі полісу на домашнє майно, багаж - у складі автомобільного полісу чи полісу зі страхування туристських подорожей і т. ін. Таке дублювання стає ще виразнішим, коли йдеться про страхування комерційних ризиків, причому поліси, що тією чи іншою мірою дублюють відповідальність за збереження одних і тих самих матеріальних цінностей, видаються здебільшого різними страховими компаніями.
Це означає, що при страховому випадку суми страхових відшкодувань, належних зі страховиків, будуть перевищувати загальну суму збитків. За подвійним страхуванням часто стоять умисність і прагнення до незаконного збагачення. Якщо факт подвійного страхування відкрився до настання страхового випадку, то можливі варіанти з переукладанням договорів страхування зі зміною страхових сум і страхових премій.
У тому випадку, коли факт подвійного страхування став відомий після настання страхового випадку, страховики зобов'язані виплатити страхувальнику страхове відшкодування, загальна сума якого не повинна перевищувати величину збитку, але при цьому страхові компанії повинні розділити між собою збиток і відшкодувати компанії - первинному платнику відшкодування відповідну частину переплати, що здійснюється в рамках контрибуційних розрахунків.
Тобто клієнт отримує відшкодування від однієї страхової компанії, а решта страховики ділять збиток між собою і відшкодовують платникові-страховику відповідну частину переплати.
В цьому випадку застосовується принцип подвійного страхування. Цей принцип має й інші назви: сприяння страховикові або контрибуції. Даний принцип відноситься до фундаментальних принципів страхування.
Контрибуція - це право страховика звернутися до інших страховиків, які відповідають перед страхувальником за певний обєкт страхування згідно з укладеними договорами страхування, про взаємне відшкодування збитків.
Контрибуція виникає за наявності таких умов: діє два або більше договорів страхування; у страхових договорах передбачено однакові страхові інтереси; у страхових договорах передбачено однакові страхові ризики; договори страхування стосуються того самого обєкта страхування; у кожному договорі страхування встановлена відповідальність за збиток, що настав.
При здійсненні контрибуції взаємне покриття збитків розраховується за принципом пропорційної відповідальності або в інший спосіб, наприклад, обсяг страхового відшкодування за договором розраховується як різниця між фактичним збитком і страховим відшкодуванням, сплаченим іншим страховиком. Крім цього, передбачена пропорційна відповідальність: кожен страховик здійснює виплату пропорційно до обсягу страхової суми за укладеним ним договором страхування.
Цей принцип використовує положення принципів відшкодування і граничної сумлінності. Принцип контрибуції здійснюється на основі обмеження на обсяг страхового відшкодування (згідно з принципом відшкодування, сума страхового відшкодування не повинна перевищувати обсяг фактичних збитків), а страхувальник (згідно з принципом граничної сумлінності) зобовязаний повідомити страховику про всі договори страхування, укладені щодо конкретного обєкта страхування. Якщо страхувальник не повідомив страховика про те, що обєкт уже застрахований, новий договір страхування є недійсним.
Список використаних джерел
Безугла В.О., Постіл І.І., Шаповал Л.П. Страхування. Навч. пос. - К.: Центр учбової літератури, 2008. - 582 с.
Галімов А.В., Бастричев В.С., Михайловська І.М. Страхування: кредитно-модульний курс. Навч. посібник - Хмельницький : ХНУ, 2010. - 286 с.
Говорушко Т. А. Страхові послуги: підручник для студентів вищих навчальних закладів / Т. А. Говорушко ; Мін. освіти і науки України, Національний університет харчових технологій. - К. : Центр учбової літератури, 2011. - 375 с.
Долгошея Н.О. Страхування в запитаннях та відповідях. Навч. посіб. - К.: Центр учбової літера- тури, 2010. - 318 с.
Дьячкова Ю.М. Страхування. Навчальний посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2008. - 240 с.
Заволока Л.О. Страхування. Навчально-методичний посібник. - Дніпропетровськ. ДДФА, 2008. - 133 с.
Пасічний В.О. Страхування: Навч. посібник для студентів вищих навчальних закладів/ В.О. Пасічний, В.В. Жван; Харк. нац. акад. міськ. госпва. - Х.: ХНАМГ, 2009. - 218 с.
Сплетухов Ю.А., Дюжиков Е.Ф. Страхование. - М.: ИНФРА-М, 2006. - 312 с.
Страхование: учебник / Под ред. Т. А. Фёдоровой. - 3-е изд. - М.: Магистр, 2009. - 1006 с.
Ткаченко Н.В. Страхування. Навчальний посібник. - К.: Ліра_К, 2007. - 376 с.
Фисун В.І. Ярова Г.М. Страхування. Навчальний посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2011. - 232 с.