Тема: Основні тенденції зовнішньоторговельної стратегії АСЕАН

  • Вид работы:
    Курсовая работа (т)
  • Предмет:
    Мировая экономика, МЭО
  • Язык:
    Украинский
  • Формат файла:
    MS Word
  • Размер файла:
    290,1 Кб
Основні тенденції зовнішньоторговельної стратегії АСЕАН
Основні тенденції зовнішньоторговельної стратегії АСЕАН
Вы можете узнать стоимость помощи в написании студенческой работы.
Помощь в написании работы, которую точно примут!

Зміст

Вступ

Розділ 1. Місце і роль АСЕАН в світовому господарстві

.1 Загальні відомості про АСЕАН

.2 Етапи розвитку Асоціації

Розділ 2. Основні тенденції зовнішньоторговельної стратегії АСЕАН

.1 Динаміка зовнішньої торгівлі країн АСЕАН

.2 Перспективи розвитку інтеграційних процесів АСЕАН

Розділ 3. Поточний стан відносин України з АСЕАН та перспективи їх розвитку

.1 Сучасний розвиток економічних зв'язків України з країнами АСЕАН

.2 Пріоритети розвитку відносин України з АСЕАН

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Актуальність теми дослідження. В даний час АСЕАН стала однією з найбільш авторитетних організацій багатопрофільного співробітництва не тільки в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні, але і в світі, й вирізняється динамічним розвитком.

За роки свого розвитку Асоціація набула унікального досвіду колективної розробки спільної лінії поведінки на міжнародній арені, а також практики спільного пошуку шляхів вирішення внутрішніх проблем на основі принципів консенсусу, взаємодопомоги, консультацій, довіри, толерантності, врахування інтересів всіх сторін. У результаті АСЕАН перетворилася на базову структуру багатостороннього регіонального співробітництва, що відіграє ключову роль в основних механізмах політичної та економічної взаємодії в АТР, організацію, яка у своєму внутрішньому розвитку впритул наблизилася до реального втілення висунутого нею гасла «Єдність в різноманітті».

З самого початку програмна установка Асоціації полягала в забезпеченні економічного зближення країн-членів, створення зони вільної торгівлі, реалізації спільних промислових та інших багатосторонніх проектів. Крім прискорення розвитку та підвищення рівня добробуту, мета при цьому переслідувалася ще й та, щоб зменшити залежність від позарегіональних держав та ринків. При цьому плани субрегіональної інтеграції не служили і не могли служити антитезою більш широким східноазіатським і пантіхоокеанским схемам з огляду на те, що відсутня достатня ступінь економічної взаємодоповнюваності асеанівської шістки (якщо мати на увазі "старих", тобто первинних членів організації). Певний парадокс полягав у тому, що справжніми інтеграторами асеанівскої зони виступили транснаціональні корпорації Заходу і Японії, які в набагато більшому ступені, ніж національні промислові кола, зацікавлені у демонтажі внутрішньорегіональних бар'єрів.

АСЕАН - це зона стабільного застосування капіталу як в підприємницькій, так і позичкової формі. До того ж в Сінгапурі розташований один з найбільших світових центрів позичкового капіталу, що має велике значення для всієї Асоціації. І, нарешті, АСЕАН - це найбільш життєздатна в Азії економічна група, що витримала перевірку часом і має гарні перспективи розвитку.

Зрушення у зовнішньоекономічних і зовнішньополітичних відносинах АСЕАН відбувалися в умовах швидкої інтернаціоналізації світової економіки і посилення взаємозалежності.

За час існування АСЕАН вигляд країн, що входять в угруповання, сильно змінився, підвищилася і їхня роль у світовій економіці. Але країні, глибоко втягненій в міжнародний поділ праці, постійно доводиться підтверджувати своє право на участь в ньому. Це не тільки джерело подальшого соціально-економічного прогресу, а й передумова можливих зривів і криз. Навіть найбільш "просунуті" периферійні країни значно поступаються Заходу за рівнем розвитку продуктивних сил, науково-технічного потенціалу, продуктивності праці. А в даний час саме цими параметрами визначаються вигоди, які отримують країни від участі в міжнародному поділі праці. Незважаючи на економічні успіхи, в АСЕАН все ще гостро стоять проблеми ліквідації бідності, безробіття, вдосконалення розподільчих механізмів.

Проте існують потужні зовнішні сили, що стимулюють розвиток Асоціації. Серед них нове утворення, що отримало назву "АСЕАН плюс три" (Китай, Японія, Південна Корея). «Правила гри» в регіональному співробітництві змінюються, оскільки динаміка розвитку регіону змінилася. Китай і Японія є великими державами, що мають різні погляди на майбутнє і різні амбіції.

Другою потужною зовнішньою силою є глобалізація. Країни АСЕАН та підприємства цих країн зрозуміли, що глобалізація впливає на економіку, фінансовий сектор і валюти їхніх країн. Вони більше не можуть забезпечити захист своїх підприємств на внутрішньому ринку. Більшість успішних компаній працюють в міжнародному масштабі. Щоб вижити і процвітати, недостатньо займати сильну позицію в окремій країні або окремому регіоні, такому як АСЕАН.

Третьою потужною зовнішньою силою є Китай. КНР поставила світовий рекорд економічного зростання, і її вплив на АСЕАН величезний. Це, з одного боку, добре для АСЕАН, оскільки Китай є економічним локомотивом регіону і багатим ринком, а з іншого - погано, оскільки зростає економічна конкуренція.

Саме тому проблема розвитку АСЕАН в умовах глобалізації вимагає постійних досліджень, представляючи велику теоретичну і практичну значущість в сучасних міжнародних відносинах.

Економічні та політичні проблеми, що стосуються АСЕАН, знайшли відображення в цілому ряді робіт як вітчизняних, так і зарубіжних авторів. Різнім аспектам розвитку АСЕАН присвятили свої роботи такі вітчизняні автори, як Б.М. Гончар, Є.Є. Камінській, С.В. Пронь, Л.О. Лещенко, О.В. Шевчук, С.О. Шергін.

Метою курсової роботи є дослідження товарної та територіальної структури зовнішньої торгівлі країн АСЕАН. Відповідно до мети дослідження поставлено такі завдання:

визначити місце та роль АСЕАН у системі світогосподарських зв'язків;

розглянути тенденції зовнішньої торгівлі країн АСЕАН, її динаміку та структуру;

оцінити перспективи співпраці України та АСЕАН.

Об'єкт дослідження - АСЕАН, як регіональна організація.

Предмет дослідження - зовнішня торгівля АСЕАН в умовах глобалізації.

Методологічну основу дослідження становлять такі традиційні методи, характерні для вивчення міжнародних відносин, як, наприклад, метод історичних аналогій, метод порівняльного аналізу. Автором був використаний також системний підхід до міжнародних відносин.

Розділ 1. Місце і роль АСЕАН в світовому господарстві

.1 Загальні відомості про АСЕАН

Асоціація держав Південно-Східної Азії (англ. Association of Southeast Asian Nations, ASEAN, АСЕАН) - це геополітична та економічна міжнародна організація, до якої входять 10 краïн, розташованих в Південно-Східній Азіï.

Організація була створена 8 серпня 1967 року Філіпінами, Малайзією, Індонезією, Сінгапуром та Тайландом, які прийняли Бангкокську декларацію. Пізніше до них приєднались Бруней, Камбоджа, Лаос, Мянма і Вєтнам. Проте сам союз був закріплено на папері у вигляді Договору про дружбу та співробітництво АСЕАН в Південно-Східній Азіï лише в 1976 році на Балі [5, 118].

Батьками-засновниками АСЕАН вважають цих міністрів іноземних справ: Адам Малік з Індонезіï, Нарцисо Рамос з Філіпін, Абдул Разак з Малайзіï, С.Раджаратнам з Сінгапуру та Танат Хоман з Таïланду.

Ціль створення даної асоціації - сприяння соціальному й економічному розвитку країн-членів асоціації, співробітництво в промисловості й сільському господарстві, проведення науково-дослідних робіт.

В 1976 р. на першій нараді керівників країн-членів АСЕАН були прийняті Договір про дружбу й співробітництво в Південно-Східній Азії й Декларація АСЕАН - основні документи, якими керується асоціація у своїй діяльності. Декларація АСЕАН проголошує, що країни, що входять в асоціацію, будуть займати загальну позицію по найважливіших питаннях і проблемам регіональних і світових економічних відносин. Були створені відповідні керівні й виконавчі органи, спеціалізовані установи. Найвищим органом АСЕАН є саміт лідерів (глав держав та урядів) краïн-учасниць, який проводиться щорічно починаючи з 2000 року. Саміт триває 3 дні і супроводжується зустрічами з партнерами по регіону. Повсякденне керування роботою організаціï виконує постійний комітет в складі міністра зовнішніх справ поточноï краïни-голови та послів інших краïн-учасниць. Постійний секретаріат розташований в Джакарті. На чолі секретаріату стоïть Генеральний секретар. В листопаді 2011 року цю посаду займав колишній міністр зовнішніх справ Таïланда Сурин Питсуван. Робота Асоціації ведеться в 29 комітетах та 122 робочих групах. Щорічно в АСЕАН проводиться понад 300 заходів та зустрічей. Також відповідно до прийнятих документів передбачалося створення зони вільної торгівлі АСЕАН до 2011 р., поглиблення співробітництва через поширення його на такі сфери, як безпека, фінанси, телекомунікації, туризм, навколишнє середовище, сільське господарство, транспорт і охорона здоров'я [8, 213].

Населення краïн АСЕАН перевищує 500 млн. чоловік, загальна площа краïн ставновить 4,5 млн. км2, а валовий внутрішній продукт - більше 737 млрд. доларів США [1, 5].

Специфіка діяльності АСЕАН визначається тим, що її учасниці фактично є одночасно членами інших регіональних об'єднань, а також наявністю двосторонніх договірних зобов'язань між АСЕАН і США. Також слід зазначити, що АСЕАН являє собою на даний час найефективнішу структуру в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні.

.2 Етапи розвитку Асоціації

Шлях, яким пройшла Асоціація країн Південно-Східної Азії з часу свого заснування в 1967 р. у складі пяти держав - Індонезії, Малайзії, Сінгапуру, Таїланду та Філіппін до сьогоденної десятки (в 1984 р. до них приєднався Бруней, в 1995 - Вєтнам, у 1997 - Лаос і Мянма, в 1999 р. - Камбоджа), є прикладом складного випробування регіональної спільності в процесі розвитку економічної інтеграції та забезпечення політичної стабільності.

У рік свого 25-ти річного ювілею (1992 рік) країни-члени АСЕАН підписали Угоду про створення зони вільної торгівлі (АФТА) упродовж наступних 15 років. У 1996 р. було прийнято Нову схему індустріального співробітництва АСЕАН (АІКО); в 1997 р. прийнято програму АСЕАН - бачення в 2020 р.: партнерство за умов динамічного розвитку; в 1998 р. - Рамкову угоду про створення зони інвестицій АСЕАН (АІА). На 6-му саміті країн АСЕАН у грудні 1998 р., щоб якнайшвидше подолати наслідки фінансової кризи, була поставлена нова мета - створити АФТА в 2002-2003 рр. на основі зниження митних зборів до 0-5%. Повну ліквідацію митних тарифів планувалося здійснити до 2013 р. для шістки найрозвиненіших країн-членів АСЕАН і до 2015 - для четвірки інших. Головна мета АФТА - підвищення конкурентоспроможності країн-членів шляхом усунення торговельних барєрів, зростання інвестиційної привабливості держав АСЕАН і досягнення економічної ефективності в регіоні [8, 215].

Цільові напрями АФТА включають:

скорочення ставок ввізного мита до 0-5% на промислову та сільськогосподарську продукцію, за виключенням продукції нафтохімії, автобудування та металургії;

впровадження Загального ефективного преференційного тарифу (СЕПТ);

гармонізацію національних стандартів відповідно до міжнародних норм;

ліквідацію кількісних обмежень у взаємній торгівлі промисловими товарами;

введення принципу взаємного визнання щодо сертифікатів якості;

координацію макроекономічної політики [1, 8].

Стосовно оцінки економічних успіхів АСЕАН слід зазначити що результати були не досить успішними. Слабкими місцями АСЕАН були неузгодженість політичних курсів, високий рівень суперництва та конфліктність інтересів. За останнє десятиріччя Асоціація спромоглася лише на скромний прогрес в економічному співробітництві та створенні численних інституцій без будь-яких наднаціональних функцій. Характеризуючи АСЕАН з позицій теорії регіональної інтеграції, філіппінський дослідник Ренато Круз де Кастро кваліфікує Асоціацію як сердечний союз (entente cordiale).

У 2002 р. країни формату АСЕАН+3 (країни АСЕАН + Китай, Японія та Південна Корея) домовилися про проведення політики „діалогу на рівні міністрів фінансів один раз на рік і на рівні заступників міністрів для узгодження заходів у галузі фінансової політики. В листопаді того самого року на саміті АСЕАН у Камбоджі Китай і країни Асоціації підписали Рамкову угоду про створення до 2013 року найкрупнішої в азійському регіоні зони вільної торгівлі. Нова економічна угода в регіоні, безумовно, відповідає інтересам країн АСЕАН.

У 2003 р. під час проведення 9-го саміту АСЕАН Японія уклала з нею Рамкову угоду про всебічне економічне співробітництво, а Китай (разом з Індією) офіційно приєднався до Договору про дружбу і співробітництво, підписаного країнами АСЕАН ще в 1976 році (Балійська угода). З боку АСЕАН було висловлено побажання встановити аналогічні відносини з Росією, Японією і Південною Кореєю, щоб перетворити Східну та Південно-Східну Азію на регіон миру, стабільності, дружби та співробітництва як умову для забезпечення сталого розвитку [1, 9].

На думку багатьох дослідників даної проблематики, окрім позитивних моментів в утворенні та діяльності нового формату АСЕАН+3 існують і не зовсім чіткі відповіді на деякі питання, при чому з боку самих країн-членів. По-перше, чи здатне нинішнє покоління японської еліти вивести свою країну із тривалої рецесії? По-друге, чи зможе Китай мінімізувати те зростання напруги в суспільстві, яке супроводжує активну модернізацію і при незначних прорахунках політичного керівництва розвязується соціальним вибухом? Нарешті, чи обєднається в майбутньому Корея? Очевидно, що відповіді на ці запитання мають для повномасштабної реалізації проекту АСЕАН+3 принципове значення.

З іншого боку, існує чимало складних проблем, розвязанням яких мають зайнятися самі члени АСЕАН. Перше місце серед них посідають кризи національної державності в Камбоджі і Мянмі, які набувають там хронічного характеру, а також в старих країнах АСЕАН, які мають значний досвід суспільної модернізації, - в Індонезії і на Філіппінах. Характерно, що навіть у країнах зі стабільною соціально-економічною системою, асеановську модель інтеграції необхідно корегувати за допомогою партнерських звязків держави з елементами громадянського суспільства.

Наприкінці 2005 р. Азійський банк розвитку повідомив, що з березня 2006 р. у країнах АСЕАН, а також Китаї, Південній Кореї та Японії зявиться єдина, але поки ще віртуальна валюта - АКЮ (ACU - Asian Currency Unit), яка є аналогом європейському ЕКЮ (ECU - European Currency Unit). При визначенні курсу АКУ враховуватимуться ступінь участі національної валюти в міжнародних розрахунках, розмір ВВП і обсяг зовнішньої торгівлі кожної країни з угрупованням АСЕАН+3 [16, 42].

Загалом країнам Азії доцільно обрати зразком для наслідування Єврозону і зробити своєю метою створення єдиної валюти і єдиного монетарного простору. Поява AКЮ стане першим кроком у цьому напрямі та може привести до значної координованості валютних курсів у регіоні. У такий спосіб країни рухатимуться курсом створення спільного економічного простору, що вже апробований ЄС. Президент Азійського банку розвитку Харухіко Курода зазначив, що випуск азійської валютної одиниці АКЮ сприятиме розвитку азійського ринку цінних паперів і зміцнить ринок капіталів з метою зменшення впливу зовнішніх факторів.

Цілком імовірно, що саміт міністрів фінансів країн АСЕАН, Китаю, Японії та Південної Кореї стане аналогічним саміту провідних промислових країн світу (G7) і координуватиме грошову політику та валютний курс 13-ти країн регіону. Проте, говорити про введення в обіг єдиної для азійських країн валюти дещо завчасно. Йдеться лише про створення зведеного статистичного індексу, який не виконуватиме функцій грошей. Досвід Європейського Союзу щодо створення євро показав, що потрібно тривалий час і ретельна підготовка (ЄС знадобилося близько 20 років) для запровадження подібної валютної одиниці [18, 73].

Відтак, за всіма параметрами та тенденціями економічний розвиток східноазійського регіону дедалі більше орієнтується на Китай. Якщо взяти до уваги активну участь Китаю в АТЕС, співробітництво за формулою АСЕАН+3, а також членство в СОТ, то перетворення його на могутній центр економічної сили в регіоні є незаперечним фактором. В цілому сьогоднішній Китай позиціонує себе як сила, що набуває глобальної ваги. На регіональному рівні Японія розглядає Китай як конкурента в питаннях інтеграційної економічної взаємодії з країнами АСЕАН і як загрозу інтересам США в Східній Азії. З іншого боку, Токіо бачить у Китаї джерело регіональної стабільності - як, наприклад, роль Китаю в урегулюванні північнокорейської ядерної проблеми або ж у боротьбі з тероризмом, піратством тощо. Однак, суттєвим фактором, який зміцнює двохсторонні відносини, є економічна взаємозалежність двох держав та їх спільна зацікавленість у збереженні стабільності в Східній Азії.

Розділ 2. Основні тенденції зовнішньоторговельної стратегії АСЕАН

.1 Динаміка зовнішньої торгівлі країн АСЕАН

Економічна інтеграція в АСЕАН розпочалась із виробничого співробітництва. Група експертів ООН на чолі з О. Робінсоном запропонувала 13 проектів створення спільних промислових підприємств у галузі машинобудування й хімічної промисловості для зацікавлених країн-учасниць, які були схвалені Асоціацією. Мета реалізації цих проектів - максимальне використання власних природних ресурсів і забезпечення задоволення потреб країн-учасниць у продовольстві, сировині, деяких видах готової промислової продукції за рахунок поділу праці. Однак проекти було виконано лише частково через взаємні фінансові труднощі. Вони завершилися створенням двох заводів з виробництва мінеральних добрив в Індонезії та Малайзії. На двосторонній основі, за рахунок залучення приватного капіталу, в АСЕАН було побудовано спільний агропромисловий комплекс Сінгапуру і Таїланду на таких умовах поділу праці: Сінгапур здійснює поставки сільськогосподарських машин, хімічної продукції, а Таїланд вирощує рис, кукурудзу, овочі, добуває морепродукти.

Важливого значення для подальшого розвитку промислової кооперації набуло рішення про формування зони преференційної торгівлі АСЕАН (1977), незважаючи на те що преференції поширювались на невелику кількість товарів (20, пізніше 71), які не переважали у взаємному товарообігу країн (їхня питома вага становила менше 5%). Ця форма інтеграційних зв'язків стала поштовхом до поступового формування зони вільної торгівлі АФТА [20, 31].

Основним інструментом реалізації ідеї створення зони преференційної торгівлі стала Угода про єдиний ефективний преференційний тариф (Common Effective Preferential Tariff - CEPT). АФТА (початок дії - січень 1993) охоплює усі види промислової і сільськогосподарської продукції з різними термінами завершення лібералізації і збереження вилучень (п. 2-3 положень СЕРТ) [18, 73].

Відповідно до положень СЕРТ усі товари поділено на такі групи:

) товари, рівень тарифів на які підлягає зниженню за прискореним чи звичайним графіком (фармацевтична продукція, дерев'яні меблі, цемент, рослинні масла, мінеральні добрива, продукція зі скла та кераміки, електроніка, ювелірні вироби, текстиль, пластмаса, целюлоза, мідні катоди, дорогоцінне каміння та вироби з нього, гумові та шкіряні вироби);

) товари, що не підлягають лібералізації, бо є важливими для забезпечення інтересів національної безпеки, захисту суспільної моралі, життя й здоров'я людей, флори, фауни, а також становлять художню, історичну й археологічну цінність (1036 позицій - 1,61% усіх товарних позицій СЕРТ);

) товари, які не підлягають лібералізації тимчасово, оскільки зниження тарифів на них протягом 7 років не є доцільним через внутрішньоекономічні причини (9674 позиції- 15,04% СЕРТ у 2000 р.; надалі планується поступове зменшення переліку цих товарів);

) сільськогосподарська сировина - т. зв. чутливі товари, які спочатку були повністю виключені зі схеми СЕРТ. Однак у 1995 р. було визначено особливі умови зниження тарифів на різні групи цих товарів. Для шести основних країн АСЕАН установлено термін лібералізації торгівлі в цій групі - 2013 р., для В'єтнаму - 2013 р., для Лаосу і М'янми - 2015 р., для Камбоджі - 2018 р. [1, 95]

У Договорі про торгівлю товарами визначено, що імпортне мито на товари першої групи буде знято для АСЕАН-6 до 2013 р., для АСЕАН-4 - до 2015 р. (за винятком деяких товарів). Для товарів другої групи встановлене поетапне зменшення імпортного мита з кінцевою датою зняття - 2013 р., а для третьої групи -2015 р. Четверта група товарів має свої особливості поступового зниження та зняття імпортного мита від 5 до 0%: 2013 р. - для АСЕАН-6, 2013 р. - для В'єтнаму, 2015 р. - для Лаосу і 2017 р. - для Камбоджі (термін лібералізації скорочено на один рік). Незважаючи на графік, для В'єтнаму імпортне мито на цукор буде знижено від 5 до 0 % вже у 2013 р. [17, 135]

Зниження тарифів на торгівлю усередині блоку не захищає від впливу дезінтегруючих чинників (юридично оформлені зобов'язання, економічна нерівність країн, обмеження на пересування робочої сили тощо), а також не може розв'язати проблем зовнішньої торгівлі АСЕАН. Однак упровадження безмитної торгівлі в межах Асоціації, за оцінками експертів, стимулює надходження іноземних інвестицій для виробництва й подальшого експорту товарів до країн-учасниць.

До створення АСЕАН торгівля між її учасниками була несуттєвою, але завдяки успішному застосуванню схеми СЕРТ вона збільшилася з 43,7 млрд доларів США у 1993 р. до 879,3 млрд доларів США у 2014 р., що свідчить про зміцнення співробітництва та розширення інтеграційних зв'язків (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Економічні показники країн АСЕАН у 2014 р. [18, 75]

КраїниНаселення, млн. осібВВП, млрд. дол. СШАВВП на душу населення, дол. СШАзалучені ПІІ, млрд. дол. СШАЕкспорт товарів, млрд. дол. СШАІмпорт товарів, млрд. дол. СШАБруней 0,398 14,5 36308,0 0,239 8,8 3,1Камбоджа 14,7 11,2 762,5 0,815 4,4 4,4Індонезія 228,5 513,0 2245,0 7,9 137,0 129,2Лаос 5,8 5,4 937,6 0,228 0,828 1,8Малайзія 27,9 222,1 8008,2 7,3 194,5 144,3Мянма 58,5 26,2 447,9 0,283 6,6 3,8Філіппіни 90,5 166,8 1843,6 1,5 49,0 56,6Сінгапур 4,8 182,1 37629,2 22,8 241,4 230,8Таїланд 66,5 273,7 4117,3 9,8 174,9 177,6Вєтнам 86,2 90,5 1050,5 8,1 61,8 79,6АСЕАН583,5 1505,4 2579,9 59,0 879,3 831,2

Найбільша частка у внутрішньорегіональному експорті АСЕАН у 2014 р. припадала на Сінгапур - 42,0%, Малайзію - 20,9% і Таїланд - 16,4%. За 2000-2014 рр. частка експорту всередині АСЕАНзбільшилася лише з 24 до 27,6% загального експортного обсягу учасників Асоціації. Це пояснюється розвитком двосторонніх зовнішньоторговельних зв'язків поза Асоціацією і нижчим економічним потенціалом нових учасників АСЕАН (Камбоджі, Лаосу, М'янми та В'єтнаму). Сільське господарство донині є провідною галуззю економіки Камбоджі, Лаосу та М'янми: його питома вага у структурі ВВП становить від 40 до 50%, а зайнятість у цій галузі сягає 70-80% населення. Основними продуктами їхнього експорту є рис і цукор. Серед інших експортних товарів - морські продукти, лісоматеріали, нафтопродукти. Особливістю сучасної структури експорту Камбоджі та Лаосу стала переорієнтація від експорту сировинних товарів до експорту одягу, частка якого у загальному обсязі експорту Камбоджі становить 85,5%, Лаосу - 77,5% (для порівняння - М'янми - 39,5%, В'єтнаму -15,1%).

Характерною ознакою зовнішньої торгівлі чотирьох нових учасників АСЕАН є помітні зміни її географічних напрямків. У 2000-2014 рр. частка експорту в зовнішній торгівлі АСЕАН-4 щодо аналогічного показника АСЕАН-10 збільшилася з 2,14 до 5,11%, але відчутніше підвищилася питома вага ринків Японії, ЄС та США в імпорті товарів із АСЕАН-4. Так, частка експорту Камбоджі на ринок США збільшилася за вказаний період із 0 до 60%, тоді як на ринок ЄС - лише з 5 до 24%. Ці два ринки становили 84% експорту Камбоджі, де переважали одяг та взуття. Для Лаосу ці зміни були такими: 0,1 і 0,7% та 9,4 і 28,5%; для В'єтнаму - 0 і 15% та 6,8 і 24,2%; для М'янми - 2,3 і 13,2% та 6,9 і 13,8% [16, 44].

Поясненням таких змін можуть бути взаємоприйняті двосторонні договори, у яких закладено менші розміри мита або зміна квоти. Наприклад, після підписання двостороннього торговельного договору між США та В'єтнамом у грудні 2001 року розмір мита зменшився від 40 до 3%, що збільшило експорт в'єтнамського текстилю, взуття та морських продуктів до США. Крім того, США зняли ембарго в торгівлі з В'єтнамом. Унаслідок таких дій імпорт США із В'єтнаму підвищився від 210 млн доларів США у 2005 р. до 2,6 млрд у 2014 р. Схожа ситуація була у торговельних відносинах між США та Камбоджею.

Звичайно, двосторонні торговельні договори мають негативні наслідки. Так, після підписання двостороннього договору із США В'єтнам був змушений відкрити для американських корпорацій свій енергетичний, фінансовий і телекомунікаційний ринок, оскільки США все ще не визнавали його економіку ринковою.

Питома вага кожної країни - учасниці АСЕАН - у загальному обсязі торгівлі визначає її статус і впливає на масштаби торговельної інтеграції. Від початку формування зони АФТА центральні позиції у внутрішньорегіональній торгівлі належать Сінгапуру та Малайзії. На ці дві країни у 2014 р. припадало 66,8% із 94,3% внутрішньорегіонального експорту АСЕАН-6. Нижчою є питома вага цих країн у загальному обсязі зовнішнього експорту АСЕАН-10 (22,1% для Сінгапуру і 22,8% для Малайзії). Наприклад, частка експорту М'янми у зовнішній торгівлі - 41,8%, а у внутрішньорегіональній - 1,6%, однак М'янма вступила до АСЕАН лише 1997 р., і зниження митних тарифів до 5% для неї відбулося у 2011 р., а встановлення нульового тарифу в торгівлі очікується у 2015 р. [18, 76]

Особливо відчутними проблеми в зовнішній торгівлі АСЕАН із позаблоковими країнами стали після азійської фінансової кризи 1997-1998 рр., коли торговельні партнери та інвестори почали переходити на ринки Індії та Китаю. У той час основними експортними ринками для АСЕАН були США, ЄС, Японія та Південна Корея. Однак через сповільнення темпів економічного зростання у США та ЄС, а також унаслідок економічного спаду в Японії експорт із країн Асоціації в ці держави скорочувався. Тому країни АСЕАН були змушені шукати нові ринки збуту своєї продукції або пропонувати вигідніші умови торгівлі.

У 2002 р. було підписано рамкову угоду з Китаєм про створення зони вільної торгівлі до 2013 р., згідно з якою від 1995 р. почалося зниження митних тарифів у двосторонній торгівлі з їх повним скасуванням до 2015 р. За підрахунками економістів, це дасть змогу створити загальний ринок із 1,7 млрд населення, 2 трлн доларів США ВВП та 1,23 трлн доларів США товарообігу. Обсяг експорту з АСЕАН до Китаю може збільшитися на 48%, а експорт із Китаю - на 55%.

Станом на 2014 р. загальний товарообіг АСЕАН із Китаєм становив 191,5 млрд доларів США (85,5 млрд доларів США - експорт до Китаю та 106 млрд доларів США імпорт з Китаю). За обсягами імпортованих товарів до АСЕАН Китай має другу позицію після Японії, максимально до неї наближаючись. З урахуванням потенційної ЗВТ АСЕАН та Китай можуть сподіватися на третю сходинку після ЄС і НАФТА за обсягами товарообігу.

Аналогічну угоду про створення ЗВТ було підписано між АСЕАН, Індією та Японією. У 2002 р. обсяг індійського експорту в країни АСЕАН становив лише 8% від загального обсягу експорту країни (4,8 млрд доларів США), а обсяг двосторонньої торгівлі Індії з АСЕАН - менше 10 млрд доларів США. У 2014 р. обсяг двосторонньої торгівлі сягнув 47,3 млрд доларів США, у т. ч. індійського експорту - 30,1 млрд доларів США, чому сприяло зниження тарифів на товари у 2006 р. та послуги й інвестиції у 2007 р. До 2015 р. за умовами двосторонніх угод планується створити повноцінну ЗВТ між Індією та АСЕАН [19, 3].

Підписання двосторонніх торговельних угод здійснювалося з метою збалансувати зростаюче економічне домінування Китаю в Азійсько-Тихоокеанському регіоні за рахунок зміцнення зв'язків із великими ринками, зокрема Індії. Крім того, нові ринки Китаю та Індії були використані АСЕАН для послаблення залежності її учасників від експорту до США, країн Європи та Японії. Так, якщо у 2014 р. частка внутрішньорегіональної торгівлі АСЕАН становила 28,4%, то частка АСЕАН-10 разом з Китаєм, Гонконгом, Тайванем, Південною Кореєю та Японією у загальному обсязі торгівлі АСЕАН досягала 57,9%, а з урахуванням торгівлі з Індією, Пакистаном та Австралією - 65,9%.

Отже, АСЕАН розширює межі зовнішньої торгівлі в Південній Азії та поглиблює економічну взаємодію у Східній Азії. Причому обсяги торгівлі за межами АСЕАН перевищують обсяги внутрішньорегіональної торгівлі.

Частка внутрішньорегіональної торгівлі Східної Азії в загальній торгівлі регіону Східної Азії за період понад 28 років збільшилася з 35 до 58%, або на 66,9%, тоді як для АСЕАН-10 цей показник підвищився з 18 до 28,4%, або на 57,8% (табл. 2.2).

Таблиця 2.2

Внутрішньорегіональна торгівля [21, 58]

Регіони 1980199020002014АСЕАН-101818,925,728,4Східна Азія-1534,745,654,057,9зовнішньоторговельний асоціація азія

Торговельна інтеграція в Східній і Південно-Східній Азії має певні особливості, пов'язані з високим індексом торговельної інтенсивності3 в АСЕАН-10 - з 2000 р. приблизно 4,1 порівняно з 2,5 у НАФТА та 1,7 у СС-15. Це підтверджує, що регіональна економічна інтеграція у Східній Азії за показником торговельної інтенсивності має доволі високий і порівнювальний рівень із СС та НАФТА. Водночас торгівля між країнами Східної Азії розвивалася швидко, але не за рахунок внутрішньорегіональних торговельних зв'язків, отже, східно-азійські країни підтримують свою експортну конкурентоспроможність за рахунок торгівлі за межами регіону.

Перевага використання індексів торговельної інтенсивності щодо показника питомої ваги в торгівлі полягає в забезпеченні контролю за показником регіонального обсягу у світовій торгівлі і нині є кращою одиницею виміру інтегрованості економік усередині регіону. При цьому характерно, що саме невеликі регіональні угруповання, як АСЕАН-10, мають високі індекси торговельної інтенсивності.

Розширенню торгівлі в Східній Азії сприяють двосторонні договори поза межами АСЕАН, основою яких є лібералізація імпортного режиму за рахунок зниження тарифних і нетарифних бар'єрів. Особливо активно цей процес відбувався протягом 80-90 років XX ст. Так, Гонконг і Сінгапур практикують по суті вільний режим торгівлі. Малайзія на початку 80-х років XX ст. мала відносно низькі середньозважені тарифи, які наприкінці 90-х років становили: на сировинні товари - 10%, промислові вироби - 5,5%, на іншу продукцію - 5,8%. Високі середньозважені тарифи на початку 80-х років XX ст. застосовували Індонезія і Таїланд (від 14 до 35% на різні товарні групи). Упродовж наступних двадцяти років Індонезія стрімко знижувала митні бар'єри, зупинившись на ставці 2,8% для сировинних, 6,6% - промислових товарів і 5,4% - для іншої продукції. Політика Таїланду була пов'язана із хвилеподібним зменшенням тарифів, які становили: для сировини 7,7%, для індустріальних виробів -10,1% і для інших товарів - 9,7%. Особлива тарифна політика характерна для Китаю, де середні розміри тарифів на початку 80-х років XX ст. сягали 50%, а на початку XXI ст. зупинилися на рівні 15% [21, 58].

Нетарифні методи регулювання у більшості країн Східної Азії наприкінці XX - на початку XXI ст., за винятком Китаю, також були спрямовані на зниження торговельних бар'єрів.

Політика країн Східної Азії передбачає зменшення тарифних і нетарифних обмежень переважно на імпортні напівфабрикати, що, зрештою, сприяє виробництву продукції на експорт. Ця система має такий самий ефект для збільшення обсягів експорту продукції, як і зони вільної торгівлі.

Порівняння основних показників АСЕАН з показниками інших регіональних угруповань свідчить про її суттєве відставання за обсягами ВВП і торгівлі, але АСЕАН має значні переваги за чисельністю населення та темпами зростання ВВП, що відображає її сильний регіональний потенціал.

Інтеграція з міжнародними ринками товарів і послуг значно посилилась із другої половини 80-х років XX ст., і країни Південно-Східної Азії почали відчувати перевагу глобалізації. З кінця 90-х років XX ст. офіційні ініціативи АСЕАН були направлені на зміцнення відносин із країнами-сусідами та посилення внутрішньо регіональної інтеграції.

Частка АСЕАН (1,5%) у світовій торгівлі є низькою, хоча в динаміці вона зросла більше ніж удвічі. АСЕАН+3 (Японія, Китай, Південна Корея) демонструє значно вищу питому вагу (5,8%), за 2000-2014рр. вона підвищилася майже вдвічі. У загальному обсязі торгівлі регіону на АСЕАН припадає 26%, на АСЕАН+3 - 29%, але в динаміці їх частка зростала значно повільніше - відповідно в 1,4 та 1,1 раза, що свідчить про посилення взаємозалежності всередині інтеграційного угруповання та розширення торговельних зв'язків із найвпливовішими країнами-сусідами [22, 88].

Інший шлях лібералізації торгівлі полягає в утворенні експортно-технологічних зон, у яких експортери чи виробники експортної продукції можуть отримати переваги від вільної торгівлі на імпорт товарів. Ці зони не лише сприяють збільшенню обсягів торгівлі, а й пропонують стимули для іноземних виробників у вигляді податкових канікул для залучення експортоорієнтованих прямих іноземних інвестицій ПІІ) - Причому більшість країн Східної Азії із середини 80-х років XX ст. пом'якшили політику залучення таких інвестицій на державному рівні.

Лібералізація ПІІ розпочалася зі створення в АСЕАН інвестиційної зони в 1998 р., яка забезпечує та координує інвестиційне співробітництво, доступ до ринків і національний режим усіх галузей. Незважаючи на те що лібералізація ПІІ, як і торгівлі, супроводжувалася загостренням регіональних та глобальних суперечностей, багато країн Східної Азії у 80-90-ті роки XX ст. підписали двосторонні інвестиційні договори щодо стимулювання ПІІ.

Сукупна кількість таких договорів за період 1990-2002 рр. збільшилася з 33 до 418; найбільше з них припадало на Китай (107), Малайзію (67), Південну Корею (62) та Індонезію (56). Загалом у світі станом на 2002 р. було підписано 2181 двосторонній інвестиційний договір, у т. ч. країнами, що розвиваються, - 1745, що відповідно у 12,1 і 10,8 раза більше порівняно з 1980 р. Як правило, такі договори передбачали лібералізацію режиму ПІІ та їх захист.

Важлива роль у формуванні зони вільної торгівлі та інвестиційної зони АСЕАН належить двостороннім відносинам між Японією та Сінгапуром, які були оформлені комплексним договором у 2002 р. Він охоплює не лише лібералізацію руху товарів та послуг, а й торговельну, інвестиційну допомогу та економічну кооперацію [18, 81].

Азійська криза прискорила розвиток інвестиційних процесів у АСЕАН. Із 1998 р. основна увага її учасників приділена створенню сприятливого інвестиційного клімату в регіоні та підтриманню конкурентоспроможності товарів за рахунок зняття інвестиційних бар'єрів і лібералізації інвестиційної політики на основі підписання договорів. Водночас, якщо порівняти розвиток інвестування й торгівлі, то реалізація інвестиційних ініціатив здійснюється відносно повільно.

2.2 Перспективи розвитку інтеграційних процесів АСЕАН

Великі розміри ринку АСЕАН і кількість споживачів, а також його економічний потенціал є привабливими для інвесторів з огляду на можливість отримання прибутку. Однак важливе значення має те, чи інтеграція принесе стабільність і конкурентоспроможність регіону.

Саме тому поточний стан інтеграційних процесів у Південно-Східній Азії залежить від розв'язання таких основних проблем:

слабкість інституціональної основи для імплементації різних ініціатив;

відставання макроекономічних та монетарних координаційних заходів від інших форм кооперації і недостатня стабільність у регіоні;

відірваність регіональної інтеграції і внутрішніх реформ один від одного [22, 86].

Надходження ПІІ в Східну Азію сприяє регіональній економічній інтеграції. Основними інвесторами цього регіону є корпорації промислово розвинутих країн. Майже 56% обсягу ПІІ АСЕАН, який у 2014 р. загалом становив 63,3 млрд доларів США, було залучено із ЄС, Японії та США. Серед учасників АСЕАН за 2014 р. період найбільша частка залучених ПІІ із усіх джерел припадала на Сінгапур (40,0%), Таїланд (17,8%) і Малайзію (13,3%). Характерно, що економічні інтереси ЄС-15, США та Японії щодо експорту ПІІ зосереджені в економіці Сінгапуру, Малайзії та Таїланду.

Збільшуються ПІІ Китаю в економіку АСЕАН, переважно в обробну промисловість та фінансовий сектор Сінгапуру, В'єтнаму, Малайзії, загальний обсяг яких у 2000-2014 рр. становив понад 3 млрд доларів США. У ці самі галузі за цей період активно надходили ПІІ з Гонконгу (3,6 млрд доларів США) і Тайваню (4,7 млрд доларів США). Загалом із зовнішніх та внутрішніх джерел у економіку країн - учасниць АСЕАН - було залучено 417,5 млрд доларів США ПІІ за 2000-2014 рр., із них 78% припадало на Сінгапур, Таїланд і Малайзію.

Надходження ПІІ до країн Східної Азії, у т. ч. до АСЕАН, були нерівномірними, що зумовлено такими чинниками: коротким періодом стагнації кінця 80-х - початку 90-х років XX ст., пов'язаної з економічним спадом у світі; фінансовими кризами 1997-1998 рр. та 2007-2011 рр.; погіршенням світової економічної кон'юнктури на початку XXI ст.; наслідками терористичних актів у США (2001), що спричинило зниження обсягів інвестицій.

Пріоритетними галузями вкладення ПІІ в АСЕАН є торгівля, обробна промисловість, фінансове посередництво і послуги, частка яких у загальному обсязі в 2000-2014 рр. становила відповідно 30,4,20,3 і 7,3%. Вибір саме цих галузей для інвестування характерний як для країн конкуруючої тріади (США, СС, Японія), так і для країн - учасниць АСЕАН - у внутрішньорегіональному інвестуванні. Діапазон інвестиційних вкладень у 2000-2014 рр. становив: у галузі обробної промисловості АСЕАН - від 35,9 млрд доларів США (СС) до 1,2 млрд доларів США (США); у фінансове посередництво й послуги, у т. ч. страхові, - від 15,5 млрд доларів США (СС) до 5,9 млрд доларів США (Японія); у торгівлю - від 11,8 млрд доларів США (СС) до 2,6 млрд доларів США (країни АСЕАН). Із загального обсягу 62,9 млрд доларів США ПІІ, вкладених упродовж 1995- 2007 рр. у торгівлю АСЕАН, 44% припадало на Японію та Велику Британію. Сферою особливої уваги інвесторів ПІІ в АСЕАН є також електронна індустрія Малайзії та Сінгапуру, де частка ПІІ у цю галузь відносно загальної кількості залучених ПІІ у промисловість перевищує 50% [21, 61].

Особливість розширення інвестиційної зони АСЕАН полягає в перерозподілі ПІІ між країнами - учасницями Асоціації (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Частка країн АСЕАН у взаємних ПІІ, 2014 р. [21, 61]

Так, у внутрішньорегіональному розподілі ПІІ АСЕАН, залучених із джерел його учасників, у 2014 р. переважали частки Малайзії - 40,1%, Таїланду - 27,0% та Індонезії - 11,7%, які були найбільшими імпортерами. Обсяг внутрішньорегіональних ПІІ АСЕАН у 2014 р. становив 9,5 млрд доларів США.

Найбільшими експортерами ПІІ всередині АСЕАН є Сінгапур - 76,1% та Малайзія - 11,5%. На ці дві країни припадало 87,6% всього внутрішньорегіонального експорту ПІІ АСЕАН, що, у свою чергу, свідчить про нерівномірність економічного розвитку країн - учасниць цього інтеграційного об'єднання.

Важлива умова надходження ПІІ в Східну Азію полягає в рефінансуванні прибутку від операцій філій ТНК за кордоном.

Відповідно до даних МВФ, частка реінвестицій у доходах від використання ПІІ у Гонконгу, Китаї та Філіппінах у 2014 р. становила 30-50%. Така висока частка забезпечувалась, по-перше, діяльністю ТНК у цих країнах, де функціональне використання ПІІ створювало прибуток для реінвестицій; по-друге, усталеними сприятливими умовами для бізнесу, які гарантували перспективу привабливості реінвестування.

Іншим способом розширення обсягу інвестицій є процеси транскордонних злиттів і поглинань (ЗІП), ініційовані корпораціями розвинутих країн. Для Східної Азії ці процеси посилилися після фінансової кризи 2011 р., а вартість ЗІП збільшилася з 16,7 млрд у 2011 р. до 31,7 млрд доларів США у 2014 р. Частка ЗІП в обсязі ПІІ країн Східної Азії збільшилася з 18% до 34% [20, 42].

Розширенню зовнішньої торгівлі та зростанню ПІІ в Східній Азії сприяють дві групи факторів. Найважливішими є внутрішні фактори, пов'язані з лібералізацією торговельного й інвестиційного режимів і вдосконаленням макроекономічного середовища, яке забезпечує відносно стабільний рівень цін, передбачувану бізнесову сферу, підтримку приватного сектору, добре розвинуту інфраструктуру, кваліфіковану, але відносно низькооплачувану робочу силу. До зовнішніх факторів належать суттєвий перегляд валютних курсів, особливо єни та долара в середині 80-х років XX ст. (подорожчання валют у нових індустріальних економіках щодо американського долара спричинило вивезення ПІІ із цих країн до інших держав Східної Азії); прискорений прогрес інформаційних технологій, який полегшив торгівлю та рух ПІІ завдяки зменшенню вартості зв'язку; зростання конкуренції між ТНК, частково пов'язане з політичною лібералізацією та дерегуляцією у багатьох країнах, що сприяло їхній глобальній діяльності і тим самим розширенню торгівлі та ПІІ.

Отже, Південно-Східна Азія є одним із найдинамічніших регіонів світу, її багатий досвід внутрішньорегіональної інтеграції є основою для майбутньої інтеграції в глобальну економіку.

Інтеграційний потенціал АСЕАН демонструє усталену тенденцію до зростання на основі використання переваг внутрішньо регіональної кооперації та поглиблення економічних зв'язків із країнами-сусідами.

Основними завданнями АСЕАН на перспективу є завершення формування зони вільної торгівлі, поліпшення інвестиційного клімату та посилення інвестиційного потенціалу, розбудова інституціональних структур.

Розділ 3. Поточний стан відносин України з АСЕАН та перспективи їх розвитку

.1 Сучасний розвиток економічних зв'язків України з країнами АСЕАН

На перший погляд, Україна має мало спільного з далекими країнами-членами АСЕАН. Однак нині постійно зростає інтерес, зумовлений глобалізацією, до інтеграційних процесів в інших регіонах світу, зокрема на Південному Сході Азії. Урядові експерти, численні приватні компанії вивчають політико-економічні процеси та інвестиційно-торговельні можливості цього регіону.

Як відомо, відносини України з країнами Південно-Східної Азії регулюються такими законодавчими актами, як "Основні напрями зовнішньої політики України", що введені в дію Постановою Верховної Ради України ще у 1993 р., а також відповідними концепціями українсько-азійського співробітництва, розробленими МЗС за участю його закордонних установ. Лейтмотивом усіх нормативних, і тим паче директивних, та інформаційно-аналітичних документів була безперечна константа - реальна, невідворотна перспектива переходу світового центру економічного розвитку до Азійського регіону, зокрема Південно-Східної Азії.

Розташування України на межі двох великих цивілізаційних просторів - європейського й азійського - було і є одним із визначальних факторів її політичного та економічного розвитку. Зазначене вище потрібно враховувати під час формування національної системи бірегіональних (Європа - Азія) пріоритетів, реалізації національних інтересів та у пошуку шляхів подолання труднощів становлення України як європейської держави. Своєю чергою, їх чітке визначення, консолідація базових національних інтересів є найважливішими передумовами сталого економічного розвитку України. У більшості випадків геополітичні пріоритети ґрунтуються на базових цінностях суспільства, таких як економічний добробут, розвиток, а також таких параметрах, як міжнародне середовище, зокрема, геополітичне, історичний досвід тощо.

Розроблення довготермінової програми співробітництва України з країнами Південно-Східної Азії з визначенням пріоритетів співробітництва та конкретних заходів сприяло б збалансуванню торговельно-економічного співробітництва між ними та значному підвищенню обсягів торгівлі. Як видно з табл.3.1 і рис.3.1, показники експорту України в країни Азії з 2012 р. по 2014 р. істотно знизились. У 2014 р. спостерігалось збільшення експортованих поставок, порівняно з 2012 р., тільки з Китаєм та Японію [23].

Для розуміння необхідного типу зовнішньої політики, потрібна для умов України, варто передусім звернутися до сучасних тенденцій геополітики, які переживають глибокі трансформації - ці зміни стосуються світового порядку і є своєрідною реакцією на внутрішньополітичні процеси в багатьох, насамперед провідних, державах.

Таблиця 3.1

Показники експорту України в країни Азії у 2012-2014 рр. [23]

Країна201220132014Експорт, тис. дол. СШАІмпорт, тис. дол. СШАЕкспорт, тис. дол. СШАІмпорт, тис. дол. СШАЕкспорт, тис. дол. СШАІмпорт, тис. дол. СШАБанґладеш54502,211013,733220513237,6112710,517773,9В'єтнам167971,2171341,2244338,2116329136699,1117624,2Iндiя1005577,26499351152457476788,71426117680748,6Iран859231,471676,3755820,133193,1103074549911,4Китай547524,85601545,81434405273425713165504700394Саудiвська Аравiя956391,912238,7498177,98301,2644548,737358,9Сирія1037338,5104003,2753297,815609,564681644569Японiя115671,42795769,5111163,9519505,9104804,4801829,7

Рис. 3.1 Динаміка експорту України до країн Азії, 2012, 2014 рр. [23]

Сьогодні практично всі країни втягнуті в процес формування ефективної моделі майбутньої архітектури світу, пов'язаної зі становленням нового багатополярного світового порядку. Йдеться про актуальне завдання зі створення такої системи міжнародних відносин, яка здатна підвищити керованість процесами світового розвитку загалом й одночасно гарантувати надійну безпеку кожному члену міжнародної спільноти. Тому немає іншого вибору, крім як змінити геополітичну структуру світу, щоб охопити цими змінами більшу кількість сучасних демократичних держав і, цим самим, відкрити шляхи для широкого міжнародного співробітництва.

Очевидно, що зовнішньополітичний курс України необхідно максимально адаптувати до нового багатополярного світу, а отже, відмовитися від застарілого уявлення про єдиний центр сили, на який потрібно було б орієнтуватися. Зауважимо, що в умовах зміни міжнародних відносин від одно- до багатополярного формату нового наповнення набуває концепція багатовекторності. Її характерна особливість - чіткіше сприйняття різноманіття сучасного світу, в якому уряди так званих нових демократій наполягають на ширшому представництві власних інтересів на світовій арені і, з огляду на це, будують свої зовнішню політику [13, 198].

Європейський статус України утруднює її можливості безпосереднього користування перевагами азійської регіональної інтеграції - пільговим інвестиційним, митним і торговим режимом, що поширюється на країни Південно-Східної Азії відповідно до угоди про вільну торгівлю АСЕАН (АФТА). Водночас, азіатсько-тихоокеанський вектор у контексті реалізації наших економічних інтересів має низку переваг. По-перше, розвиток співробітництва з провідними країнами АСЕАН і АТЕС не матиме для України наслідків асиметричної залежності. По-друге, отримати практичну віддачу від такого співробітництва можна в найкоротший термін. Нарешті, цей вектор здатний виконувати важливу функцію балансування зовнішньополітичних пріоритетів України в рамках міжнародної системи, що тяжіє до мультиполярності.

Набуття впливових партнерів важливе не тільки для диверсифікації економічних зв'язків України. Потрібно враховувати, що АСЕАН із її півмільярдним населенням стає природним балансом головних "гравців" в АТР - Китаю, США, Японії і, можливо, Росії, із якими Україна зацікавлена підтримувати стабільні партнерські відносини.

Подальший розвиток співробітництва з країнами АТР потребує скористатися досвідом європейських країн, котрі прагнуть перенести свої виробництва і технології у Східноазіатський регіон, де нагромаджено величезний потенціал і якому прогнозують стабільний розвиток у XXI ст. [1, 302]. Наведені аргументи свідчать, що економічне співробітництво України з країнами Азії потребує розширення. Для цього Україні необхідно досягти внутрішньої політичної та економічної стабільності, просувати у регіоні позитивний імідж надійного партнера, розвивати політичний діалог.

.2 Пріоритети розвитку відносин України з АСЕАН

Значний потенціал розвитку торговельно-економічної співпраці України з країнами АСЕАН, на жаль, все ще не використовується повною мірою. Розвиток ділового співробітництва з країнами АСЕАН стримується наступними факторами:

гостра конкуренція на регіональному ринку;

традиційні зв'язки членів Асоціації з японськими, американськими, європейськими, китайськими (в т.ч. тайванськими) компаніями, які активно діють на ринках країн Південно-Східної Азії;

обмеженість експортних ресурсів України, у деяких випадках недостатня якість українських машин та обладнання, відсутність можливостей проведення активної кредитної політики та ін.

Нагальними питаннями залишаються:

започаткування співпраці з АСЕАН, у т.ч. акредитація представника України при АСЕАН;

налагодження ефективного функціонування існуючих механізмів двосторонньої співпраці з країнами АСЕАН (політичні консультації, міжпарламентські комісії, ділові ради) та здійснення контролю за виконанням досягнутих домовленостей;

організація прямих авіаційних сполучень з окремими країнами регіону (В'єтнам, Сінгапур);

запровадження безвізового режиму поїздок громадян;

створення зон вільної торгівлі з окремими країнами АСЕАН, що, у свою чергу, має сприяти зростанню обсягів торгівлі та інвестицій, а також підвищенню довіри з боку потенційних інвесторів.

При цьому ключовими моментами відповідних угод мають стати лібералізація торгівлі товарами і послугами, інвестиційний режим, спрощення митних процедур, сприяння конкуренції, доступ до державних закупівель, співпраця у сфері захисту інтелектуальної власності тощо.

Інтереси України у розвитку співробітництва з АСЕАН полягають переважно у торговельно-економічній площині. Серед найбільш перспективних галузей та напрямів економічної і науково-технічної співпраці можна виділити:

машино-, судно- та авіабудування, розширення постачання до країн регіону промислової продукції України (включаючи високотехнологічну);

участь українських компаній у проектах з розвитку інфраструктури країн регіону;

військово-технічне співробітництво (постачання наявних в Україні зразків озброєння та військової техніки (ОВТ), ремонт та модернізація ОВТ;

енергетика (зокрема, будівництво енергетичних обєктів, освоєння родовищ, розвиток відновлювальної енергетики);

гірничодобувна промисловість (участь у геологорозвідувальних роботах, проектах з переробки корисних копалин);

сільське господарство та харчова промисловість (збільшення постачання продукції та створення спільних підприємств);

комерційне освоєння космосу;

інформатика і телекомунікації;

біотехнологічні матеріали та технології;

композиційні і керамічні матеріали, метали і сплави з високими технічними параметрами;

медицина, медичні прилади, засоби діагностики та лікування, фармацевтика.

Українські підприємства і компанії може також зацікавити Програма промислового співробітництва в рамках АСЕАН (АІСО), покликана стимулювати промисловий розвиток країн асоціації шляхом розширення виробничої кооперації між окремими компаніями. Дана схема передбачає надання компаніям з іноземним капіталом тарифних та інших пільг в рамках зони вільної торгівлі АСЕАН (AFTA) за умов, що частка національного капіталу в них становить не менше 30%. Крім того, Україна могла б брати участь у проектах, що реалізовуються в рамках Комітету АСЕАН з питань науки і технологій (COST).

Важливим напрямом розвитку контактів між Україною та країнами АСЕАН є пошук потенційних інвесторів.

Висновки

Сучасний розвиток світового господарства характеризується такими протилежними тенденціями: зростає роль глобалізації й посилюється цілісність світової економіки; створюються і розвиваються міжнародні інтеграційні угруповання. За сучасних умов налічується понад 40 інтеграційних об'єднань за участю більше ніж 120 країн, які різняться за глибиною й характером обраної інтеграційної стратегії та інституціональною будовою, сферою й масштабами діяльності, кількістю країн-учасниць.

Формування АСЕАН у середині 60-х років XX ст. було зумовлене не економічними причинами, а необхідністю воєнно-політичної стабілізації в Південно-Східній Азії. У подальшому політичний чинник сприяв інтеграційній взаємодії в економічній сфері, а також забезпечив сприятливий імідж АСЕАН на світовій арені.

На країни АСЕАН припадає 81% світового виробництва натурального каучуку, 38% - пальмової олії, 53% - кокосового масла, 62% - олова, 60% - мідної руди, 12% - хромової руди. Вони володіють значними запасами нафти і природного газу. Чисельність населення АСЕАН становить приблизно 584 млн осіб, сукупний ВВП - 1,5 трлн доларів США, обсяг зовнішнього товарообігу - 1,7 трлн доларів США.

Важливим кроком на шляху розвитку АСЕАН був І саміт, що відбувся 23-24 лютого 1976 року в Балі (Індонезія). На ньому було прийнято Договір про дружні відносини та співпрацю в Південно-Східній Азії, мета якого полягала в забезпеченні миру, дружби й співробітництва між народами для зміцнення солідарності та відкритості відносин між країнами. Відповідно до цього договору відносини між державами - учасницями АСЕАН - будуються за такими фундаментальними принципами:

взаємного визнання незалежності, суверенітету, рівності, територіальної цілісності та національної ідентичності усіх народів;

визнання права кожної країни на самоіснування, вільне від зовнішнього втручання, підривної діяльності або примусу;

невтручання у зовнішні справи один одного;

вирішення розбіжностей і суперечок мирним шляхом;

відмови від застосування сили;

ефективного співробітництва.

На І саміті АСЕАН було також прийнято Декларацію АСЕАН «Конкорд». Її основні положення стосувалися таких напрямів співробітництва: політика, безпека та покращення системи управління; економіка, співпраця у виробництві основних товарів, особливо продовольства та енергетичних ресурсів, промислова та торговельна кооперація; спільне розв'язання міжнародних і світових економічних проблем; взаємодія в соціальній сфері, культурі та використанні інформаційних ресурсів.

Отже, основними сферами співпраці в межах АСЕАН є:

політична взаємодія і безпека;

економічне співробітництво;

ділове співробітництво;

розвиток кооперації.

Постадійні кроки, які забезпечують досягнення результату в конкретній сфері регіонального розвитку Асоціації, націлені на:

гармонізацію політики поступового створення регіональної законодавчої бази;

гармонізацію інституціонального механізму реалізації регіонального режиму управління, особливо в державному секторі;

створення можливості розбудови і підтримки секторів, які ініціюють інституціональні зміни в напрямі досягнення гармонізації.

У своїй практичній діяльності країни АСЕАН особливо стимулюють сферу економіки, де співробітництво поширюється на торгівлю, митну справу, стандарти, інвестиції, а також сільське й лісове господарство, навколишнє середовище, науку, технологію та соціальний розвиток.

Список використаних джерел

АСЕАН в начале ХХІ века Актуальные проблемы и перспективы / Л.Е. Васильев [и др.]. - М.: ИД "ФОРУМ", 2013. - 368 с.

Ватманюк Г. та ін. Макроекономіка. - К.: Заповіт, 2012. - 275 с.

Воронова Є. М. Мазаракі А. А. Україна в міжнародній торгівлі. - К.: КДТУ, 2011. - 254 с.

Козак Ю.Г. та ін. Міжнародна торгівля: Підручник. - К.: центр учбової літ., 2014.- 512 с.

Международные экономические организации / И. Н. Герчикова. - М.: «Консалтинг», 2012. - 389 с.

Міжнародна економіка: Навч. посіб. для студентів, аспірантів і викладачів ВНЗ. Рекомендовано МОН / Герасимчук В.Г. - К., 2012. - 302 с.

Міжнародна економіка: Підручник. - 3-тє вид., перероб. і доп. Затверджено МОН / Савельєв Є.В. - К., 2011. - 622 с.

Міжнародна економіка: Теорія і практика: Підручник. - 2-ге вид., перероб. і доп. Затверджено МОН / Шевчук В.О. - К., 2011. - 663 с.

Міжнародна торгівля: Навч. посіб. для студентів ВНЗ, викладачів, аспірантів. Рекомендовано МОН / Крилова Н.В. - К., 2011. - 365 с.

Міжнародні міжурядові організації: Навч. посібник. Видання друге, доповнене та виправлене. - К.: НАОУ, 2011. - 280 с.

Міжнародні організації. Кредитно-модульний курс.: 3-те вид. перероб. та доп. / За ред. Козака Ю. Г., Ковалевського В. В., Логвінової H. С., -К.: Центр учбової літератури, 2014. - 344 с.

Міжнародні організації: Навч. посіб. - 2-ге вид., перероб. і доп. Рекомендовано МОН / За ред. О.С. Кучика. - К., 2007. - 749 с.

Мокій І.А. Яхно Т.П. Міжнародні організації: Навч. посібник. - К.: Центр учбов. Літ., 2014.- 280 с.

Світова економіка: Підручник / А. С. Філіпченко, О. І. Рогач, О. І. Шнирков та ін. - К.: Либідь, 2011. - 582 с.

Світовий pинок товаpів та послуг: pегіональна стpуктуpа: Hавч. посібник / [А. А. Мазаpакі, H. П. Ващенко, Є. М. Воpонова та ін.]; Ін-т змісту і методів навчання; Київ. деpж. тоpг.-екон. ун-т ; За заг. pед. А. А. Мазаpакі. - К., 2012. - 346 с.

Канаев, Е. А. Ассоциация государств Юго-Восточной Азии: становление и развитие // Российский юридический журнал. - 2015. - № 3. - С. 40-44.

Киселева, А. Ю. Анализ внешнеторговых предпосылок интеграции стран АСЕАН+3 в единую валютную зону и сравнение с ситуацией в ЕС [Текст] / А. Ю. Киселева // Пространственная экономика. - 2014. - № 3. - С. 131-142.

Локшин, Г. М. АСЕАН на новом этапе интеграции // Проблемы Дальнего Востока. - 2015. - № 2. - С. 73-82.

Носов, М. ЕС - АСЕАН: взаимовыгодное сотрудничество / М. Носов // Современная Европа. - 2015. - № 1. - С. 31-43.

Не нашел материала для курсовой или диплома?
Пишем качественные работы
Без плагиата!