язана із практикою: вивчає, розробляє, удосконалює методи отримання, обробки інформації про економічні явища та процеси, їх становлення та розвиток. Практика виступає:
) джерелом пізнання, адже існування економічного аналізу викликано потребами практики;
) основою пізнання, його рушійною силою - пронизуючи весь процес наукового пізнання, починаючи від емпіричного його рівня і до побудови абстрактних теорій, постійний рух від конкретного до абстрактного і у зворотному напрямі;
) фундаментальним спрямуванням (метою у загальному розумінні) - наукове пізнання відбувається не заради самого себе, а для забезпечення регулювання економічних явищ і процесів, їх розвитку, підсилення позитивних тенденцій та нівелювання негативів;
) складовою критерію істинності та цінності отриманого знання - перевірка знання на істинність є складним і неоднозначним процесом, враховуючи постійну динамічність економічного середовища.
Економічний аналіз поєднує наукові теорії, фундаментальні положення, принципи та методи, що пояснюють дослідницьку галузь суспільних відносин, а разом з нормативно-правовою базою формує теоретико-правові засади аналітичної діяльності. Постає питання дослідження стану економічного аналізу як практичної діяльності, а також можливості задовольняти інституційні запити, використовуючи результативну аналітичну інформацію.
1.Погляди вітчизняних економістів на проблеми економічного аналізу
Питання економічного аналізу відіграють важливу роль при оцінці ефективності господарської діяльності та пошуку шляхів її підвищення. Будь-яка підприємницька діяльність потребує постійного контролю за своїм розвитком, аналізу процесів, під дію яких потрапляє підприємство в сучасних умовах господарювання. Це пов'язано із зміною економічних умов, в яких працює підприємство, кон'юнктури ринку, податкового законодавства тощо.
Сьогодні проблемами ролі економічного аналізу займається велика кількість економістів та науковців: В.М. Івахненко, В.О. Мец, А.Ф. Павленко, Є.В. Мних, І.І. Цигилик , І.П. Житна, А.М. Нескреба, Л.Ю. Буряк, В.І. Захарченко, Волкова Н.А та інші. Всі вони приділяють значну увагу теоретичному підходу до вирішення проблем, з якими може зіткнутися підприємство, здійснюють розробку методології економічного аналізу та її практичне втілення.
Дослідженням питань розробки й удосконалення інструментарію економічного аналізу займались зокрема такі науковці, як М.А. Болюх, А.Г. Загородній, Г.І. Кіндрацька, М.О. Кизим, О.Г. Мельник, Є.В. Мних, Г.В. Савицька та інші.
Визначення предмета економічного аналізу у працях вчених
ДжерелоВизначенняМ.А. Болюх, В.З.Бурчевський, М.І. Горбатюк і ін.Предметом економічного аналізу є діяльність підприємств і їх підрозділів, а також інших господарських формувань, спрямована на досягнення максимальних результатів за мінімальних витратМ.І. Баканов, А.Д. ШереметПід предметом економічного аналізу розуміють господарські процеси підприємства, об'єднань, асоціацій, соціально-економічна ефективність та фінансові результати їх діяльності, які формуються під впливом об'єктивних та суб'єктивних факторів, і отримують відображення через систему економічної інформаціїЯцків М.І.Предметом економічного аналізу є господарська діяльність підприємств, їх виробничих підрозділів, колективів, відображення у системі показників планування, договорів, обліку, звітності, та інших джерел інформації, яка вивчається для знаходження резервів підвищення ефективностіЄ.В. Мних, І.Д. ФеренцПід предметом економічного аналізу необхідно розуміти реальну господарську діяльність, яка характеризується сукупністю економічних відносин у зв'язку з виробничо-фінансовими ресурсами, навколишнім природнім середовищем та соціально-політичною атмосферою і знаходить своє вираження через систему економічної інформації.
І.І. Цигилик у своєму дослідженні зазначає, що економічний аналіз необхідний на всіх етапах підприємницької діяльності: від задумів і формування підприємства до реалізації кожного етапу його функціонування, дотримуючись принципів етапності самого аналізу.
Від того, наскільки конкретно й точно проведено аналіз і правильно здійснений синтез, залежить доцільність і ефективність всієї виробничої діяльності. Тому в конкретних виробничих умовах необхідно проаналізувати кожний із факторів, який впливає на виробничий процес, окремо і у взаємозв'язку з іншими чинниками, визначивши за кожним із них втрачені можливості і невикористані резерви.
Економічний аналіз і синтез повинні проводитися постійно і стати основним змістом економічної роботи як на підприємстві (в організації, фірмі), так і на рівні району, області, держави. Результати аналізу, розроблені висновки і шляхи використання цих резервів на всіх рівнях господарювання повинні становити основу для підготовки обґрунтованих проектів управлінських рішень
Економіст зазначає, що систематичний економічний аналіз не на всіх підприємствах, в районах і областях України проводиться належним чином. Якщо й проводиться, то не забезпечується його ефективність, не розробляється моделі управління, яка б забезпечувала уникнення таких недоліків.
У монографії Волкової Н.А «Сучасні проблеми розвитку економічного аналізу як інструменту ефективності діяльності» поповнено теоретичних підходів, прикладного інструментарію, які надають можливість розробляти успішну ринкову стратегію, оцінку перспектив і напрямок розвитку субєктів господарювання.
Автор зазначає, що важливими сучасними напрямами аналітичного дослідження є такі питання, як діагностика внутрішнього потенціалу підприємства, аналітична оцінка ефективності окремих бізнес - процесів, матричний аналіз, систематизація рейтингових оцінок та інших методів узагальнення одиничних показників. Ці аналітичні дослідження будуть сприяти підвищенню якості управлінських рішень, їх аналітичного обґрунтування.
Значну увагу Волкова Н.А приділяє інтерпретації окремих питань економічного,фінансового та стратегічного аналізу, аналітичному обґрунтуванню найбільш раціональних способів розвязання проблем, що виникають в операційній діяльності субєктів господарювання.
В праці «Економічний аналіз» авторів Болюх М. А., Бурчевський В.З. розкриваються найважливіші проблеми сучасного економічного аналізу. Ґрунтовно висвітлено методику вивчення господарських процесів, проведення фінансового аналізу, аналізу використання ресурсів і забезпечення ефективного управління діяльністю підприємства з урахуванням нових положень (стандартів) бухгалтерського обліку та звітності.
Автори визначають мету економічного аналізу - сприяння виконанню планів підприємств і їх підрозділів, а також інших господарських формувань, сприяння дальшому розвитку і поліпшенню економічної роботи завдяки підготовці проектів оптимальних управлінських рішень.
Разом з тим, визначаються перспективи розвитку економічного аналізу. Автори вважають, що з поширенням роздержавлення, приватизації і встановлення господарської самостійності всіх організаційних структур розширюватиметься сфера його застосування. Зокрема, конкретніше і глибше вивчатимуться потреби і конюнктура ринку, попит і пропозиція, маркетинг. Посилиться значення аналізу фінансових позицій, дохідності, кредитоспроможності та конкурентоспроможності підприємств. Визначатимуться пріоритетні напрями експорту й імпорту, інвестиційної політики, ефективність внутрішніх і зовнішніх звязків у питаннях виробництва, постачання, збуту.
Усе, що було розроблене раніше, - це надійний фундамент для практичного використання економічного аналізу за нових умов.
Але перебудова господарського механізму, орієнтація його на ринкові відносини потребують перегляду традиційних прийомів дослідження і засвоєння багатьох нових економічних категорій.
Важливим завданням економічного аналізу за сучасних умов є дослідження комерційного ризику. В економічних структурах розвинутих капіталістичних держав існують спеціальні науково-дослідні підрозділи, що розробляють методику такого аналізу.
Перед економічним аналізом як наукою за сучасних умов розвитку економіки постало багато проблем. Насамперед належить створити єдину систему економічного аналізу, яка б інтегрувала аналіз діяльності на всіх рівнях. З цим має бути повязана і система різнострокових прогнозів, що базувалася б на закономірностях, тенденціях і резервах, виявлених аналізом.
Треба створити єдину обґрунтовану систему оцінних показників ефективності господарювання підприємств і їхніх підрозділів. Існує також необхідність у підвищенні оперативності економічного аналізу, удосконаленні організаційних форм аналітичної роботи і перебудові інформаційних потоків.
Варто також запозичити досвід розвинутих країн з організації та методики аналізу конюнктури ринку. Щодо перспектив розвитку економічного аналізу доцільно звернутись до тих його методичних і організаційних засад, які протягом десятків років формувалися у США. Дуже важливим є розроблення багатоваріантних розвязань аналітичних задач та методика вибору з них того варіанта, який буде оптимальним для заданих параметрів.
Вирішення актуальних проблем аналізу потребує широкого застосування економіко-математичних методів, електронно-обчислювальної техніки й персональних компютерів. Це дасть змогу скоротити протяжність інформаційних потоків, знизити ймовірність помилок під час добору й передавання даних. Такі погляди розділяє і М. Чумаченко.
У навчальному посібнику «Теорія економічного аналізу» автор Купалова Г.І., висвітлено сутність, значення, науково-методологічні основи здійснення, особливості організації та інформаційного забезпечення економічного аналізу, історичні етапи його становлення і розвитку. Значне місце відведено методиці комплексного економічного аналізу, традиційним методам детермінованого та стохастичного факторного аналізу, методу оптимізації показників, евристичним методам, функціонально-вартісному аналізу, а також питанням пошуку резервів підвищення ефективності господарської діяльності. Поряд із традиційними питаннями курсу велика увага приділяється новим підходам і методам економічного аналізу, що випливають із потреб ринкової економіки.
Автор визначає основні принципи економічного аналізу. Економічний аналіз, як й інші науки, має ґрунтуватися на чітко визначених принципах. Принцип (лат. principium - початок, основа) означає норму поведінки і діяльності. Отже, при проведенні аналізу слід керуватися такими принципами: державний підхід; науковість; комплексність; системність; об'єктивність; конкретність; точність; дієвість; безперервність; ефективність (економічність); порівнянність; оперативність; демократичність; доступність; принцип основної ланки, або вузьких місць.
. Проблеми економічного аналізу в поглядах західних економістів
У зарубіжній практиці аналіз не виокремився в самостійну науку і розглядається як певний етап дослідження або складова інших наук, зокрема фінансового менеджменту. Тут набув значного розвитку фінансовий аналіз, тоді як вивченню інших показників діяльності приділялося дуже скромне місце. Обмеженість такого підходу очевидна і визнана як вітчизняними, так і зарубіжними вченими. Так, французький професор Жак Рішар пише: «Тривалий час на Заході аналіз господарської діяльності підприємства обмежувався аналізом фінансового стану, тобто в основному зводився до вивчення рентабельності і платоспроможності підприємства… Думаю, що в новому міжнародному контексті стосовно управління підприємствами необхідно віддавати перевагу всебічному підходу, за якого аналіз фінансової діяльності не буде відокремлено від інших аспектів економічного аналізу, і він створюватиме з ними гармонічне ціле».
Iнтенсивний розвиток економічний аналіз одержав завдяки англійським і французьким вченим ХVII-ХVIII ст. - класикам політекономії, які вперше застосували абстрактний метод дослідження. Розробка У. Петті трудової теорії вартості поклала початок дослідженню внутрішніх залежностей процесу виробництва. Продовженням розвитку економічного аналізу стала школа фізіократів, які перенесли дослідження про походження додаткового продукту у сферу виробництва і тим самим заклали основу для аналізу як самого капіталістичного виробництва, так і капіталу.
Особливе значення в історії економічного аналізу мають роботи А. Сміта і Д. Рікардо. Аналізуючи капітал, А. Сміт першим підрозділив його на основний і оборотний. Д. Рікардо охарактеризував капітал як головний фактор розвитку продуктивних сил у суспільстві. Також об'єктом його розгляду був фонд виробництва, запас засобів виробництва. Він першим висунув питання про відносну і реальну вартість товару.
За останні роки вітчизняна економічна література поповнилася науковими працями, присвяченими економічному аналізу в банківській сфері. Проте таких праць небагато, і це насамперед навчальна література. Більшість наукових досліджень мають фрагментарний характер, публікуються, як правило, у періодичних виданнях і приділяють увагу передовсім таким питанням, як аналіз виконання обовязкових економічних нормативів Національного банку України, методика формування рейтингів на основі аналізу фінансової звітності, аналіз окремих видів банківської діяльності (здебільшого кредитної). Переважну частину публікацій присвячено методиці зовнішнього аналізу діяльності банків, а проблеми формування методологічних засад аналізу банківських активів та пасивів з позицій прийняття управлінських рішень залишаються найменш дослідженими.
Останнім часом вийшли друком численні перекладні видання, навчальні й практичні посібники, монографічні дослідження з цієї тематики. Активізація банківської діяльності в нашій країні сприяла вивченню зарубіжного досвіду в цій сфері, перекладу праць визнаних у світі вчених. Серед найвідоміших - Дж. Сінкі, П. Роуз, Т. Кох, Дж. Маршалл, Р. Міллер, Д. Ван-Хуз, К. Валравен та ін. Вивченню проблем економічного аналізу присвячують свої роботи Верена Фріц, Кай Кайзер, Брайан Леві.
Відомі представники сучасної фінансової думки Заходу: Дж. Б'юкенен, Р. Масгрейв, А. Пікок, Г. Роузен, Дж. Стігліц, Г. Таллок, М. Фрідмен, Д. Хайман та інші, а також їх попередники, хто справив неминущий вплив на фінансову думку - А. Вагнера, К. Вікселля, Е. Ліндаля, М. Пантелеоні, А. Пігу, В. Парето.
У цьому звязку слід наголосити, що дослідження зарубіжних авторів спираються на законодавчу базу та економічні реалії розвинутих країн (і це природно), існування стабільної банківської системи та розгалуженої інфраструктури фінансового ринку, політику економічної лібералізації, рівний і вільний доступ усіх банків до світових ринків - валютного, кредитного, строкового, фондового і т. д. Зрозуміло, що вітчизняна дійсність ще далека від таких умов. Тому наукові результати, отримані зарубіжними вченими, запропоновані ними методи, формули та моделі, як правило, на вітчизняному ринку не працюють, потребуючи перевірки, адаптації, коригування.
За своїми філософськими поглядами більшість західних учених-фінансистів займають проміжну позицію між ідеалізмом і матеріалізмом, визнають як матеріалістичні, так і ідеалістичні першопричини фінансових явищ. Філософський дуалізм служить основою комбінації позитивних і нормативних методів дослідження. Позитивісти визнають єдиною основою знання незалежний від суб'єктивних оцінок емпіричний досвід. За М. Фрідменом: Економіка як позитивна наука є засобом дослідницького узагальнення економічних явищ, що може бути використане для передбачення наслідків при зміні тих чи інших обставин.
За останні роки опубліковані ґрунтовні розробки вітчизняних та російських вчених з проблем банкрутства в системі фінансового аналізу, присвячені зокрема формуванню його методичного апарату. Це дослідження Л. Давидової, Ю. Зайцевої, Г. Крамаренко, А. Матвійчука, О. Островської, М. Фірсової, П. Щеглової. В основу робіт вищезазначених авторів покладено праці західних вчених: С. Альтмана, І. Бівера, Л. Грінера, Дж. Моссіна, М. Самуельса, Д. Тобіна, Р. Таффлера, В. Шарпа. Утім, поки що зарубіжний досвід ще не повною мірою адаптовано до умов вітчизняної економіки, і зокрема до специфічних умов, характерних для сучасного етапу розвитку економіки.
Однією з характерних ознак сучасного фінансового аналізу є загальна тенденція нової управлінської парадигми, сутність якої полягає в нових підходах до проблеми антикризового управління, у посиленні акцентів на його «дослідницькій», аналітичній складовій, особливо у частині фінансового аналізу банкрутства на основі різних моделей, розрахунків, програмних продуктів. Зазначені процеси потребують відображення у первинній характеристиці цієї підсистеми, тобто у визначенні, яке презентовано у такій формі: аналіз банкрутства - це процес виявлення рівня наближення фінансового стану підприємства до фактичної неспроможності або банкрутства у його фінансовому аспекті.
. Історичні і сучасні погляди на зміст та проблеми економічного аналізу
Засновником економічного аналізу по праву вважається Аристотель, який, крім безпосереднього розвитку економічної думки, намагався проникнути в сутність економічних явищ, вивчити закономірності їх розвитку. У XIX ст. аналіз було поглиблено і розширено в Англії, Німеччині, Франції та інших країнах. У нашій державі розвиток економічного аналізу прийшовся на початок XX століття. У 1926 році вийшла в світ книга А.Я. Усачова «економічний аналіз балансу», де вперше з'являється словосполучення «економічний аналіз» поза зв'язком з обліком і контролем.
Більш повно і всебічно в 20-ті роки розроблялися принципи і методи економічного аналізу в кооперативних підприємствах. Цьому сприяли використання досвіду, наявного в дореволюційній Росії. Найбільш значним дослідженням того періоду є робота Н.Р. Вейцмана «Розрахунковий аналіз (методи дослідження з даними бухгалтерії)». У ній закладені вихідні дані, розвинені в більш пізніх роботах. У 20-і роки на російську мову переводяться роботи з економічного аналізу зарубіжних авторів: Йоганна Шерра (Швейцарія), Пауля Геретнера (Англія), Джеймса Блісса (США) і ін.
Економічний аналіз почав формуватися в 20-30 рр. ХХ століття, як заключний розділ курсу „Бухгалтерський облік. Зявилися перші підручники і посібники з економічного аналізу. Їхніми авторами були Н.Р. Вейцман, С.К. Татур, М.І. Баканів та ін. У становленні економічного аналізу велика роль належить і українським ученим, особливо М.І. Туган-Барановському.
Теорія, методологія, методика, способи і прийоми економічного аналізу складалися поступово, проходячи складні, часом суперечливі етапи розвитку. Економічний аналіз сформувався на базі таких дисциплін, як балансознавство, бухгалтерський облік, фінанси, статистика. У рамках цих наук з'явилися перші найпростіші способи аналітичного дослідження.
Розвиток методів аналізу обумовлювався спочатку необхідністю оцінки бухгалтерських звітів. Розробку методику аналізу тривалий час здійснювали фахівці з галузі бухгалтерського обліку. Вони ж були першими, а інколи єдиними практичними працівниками, які проводили аналіз діяльності підприємств. При цьому, аналізували тільки бухгалтерський баланс підприємства, звідси перша назва курсу „Аналіз балансу. Згодом, коли обсяг звітності розширився (зросла кількість даних і значно змінився зміст інформації) курс одержав назву „Обліковий аналіз.
На початку 30-х років XX ст. було введено в користування терміни «економічний аналіз» та «аналіз господарської діяльності». Спочатку економічний аналіз викладався окремим розділом у складі курсу бухгалтерського обліку, потім - у вигляді окремого навчального курсу «Аналіз балансу і звіту», пізніше - як «Обліковий аналіз», «Техніко-економічний аналіз», згодом - як «Аналіз господарсько-фінансової діяльності», а ще пізніше - як «Теорія економічного аналізу господарсько-фінансової діяльності», «Економічний аналіз» у вищих навчальних закладах СРСР, і найперше в Харківському університеті.
Для цього були випущені перші підручники і посібники з аналізу, авторами яких стали М.І. Бананів, Н.Р. Вейцман, С.К. Татур та ін. Так, були опубліковані підручники М. Баканіва та С. Щенкова «Аналіз господарської діяльності», Н.Р. Вейцмана - «Рахунковий аналіз. Основні прийоми дослідження діяльності промислового підприємства за даними обліку», С.К. Татура «Аналіз господарської діяльності промислових підприємств».
Аналіз пропонувалося здійснювати за такими трьома етапами: перший - відбір цифрових даних та інших матеріалів; другий (основний) - обробка цих даних; третій (заключний) - формування висновків. Джерелами інформації було визначено: первинні документи, облікові регістри, звітність. Значне місце в підручниках відводилося методам аналізу, насамперед методу порівняння, індексному, факторному, використанню середніх величин. Основними об'єктами аналізу виступали план виробництва, витрати та рентабельність підприємств.
Наприклад, підручник Н.Р. Вейцмана - «Рахунковий аналіз. Основні прийоми дослідження діяльності промислового підприємства за даними обліку» мав таку структуру за тематичними розділами:
предмет та метод рахункового аналізу;
технічні засоби рахункового аналізу та організація аналітичного процесу;
аналіз виконання виробничої програми;
аналіз виробничих витрат;
аналіз використання ресурсів підприємства;
аналіз операцій з реалізації та рентабельності підприємства: загальнометодичні питання, аналіз калькуляції, аналіз виробничих витрат за елементами.
Третій етап розвитку економічного аналізу охоплює період Великої Вітчизняної війни та після неї, тобто воєнний та післявоєнний і до 90-х років XIX ст. включно (1941-1991 pp.). З початку цього періоду господарство України було переорієнтовано на потреби оборони. Відбувалася масова евакуація заводів, кваліфікованих працівників, учених на схід. Багато заводів було перепрофільовано на випуск військової техніки. Значно збільшилося число металургійних заводів, було проведено мобілізацію робочої сили.
У роки війни було видано цілу низку праць з обліку й аналізу діяльності підприємств. Перехід до мирного будівництва після закінчення війни став новим етапом у розвитку економічного аналізу. На перше місце встають питання аналізу виробництва і розробляється відповідна послідовність вивчення всієї діяльності підприємства. Як джерела аналізу залучаються дані не тільки балансу, а й бухгалтерської та статистичної звітності, а також дані обліку і планування.
Набуває особливого значення аналіз діяльності окремих галузей народного господарства, вивчається робота госпрозрахункових підприємств і їхніх підрозділів, розробляються методики аналізу зведених звітів. Широко публікуються монографії, підручники, різні посібники, журнальні статті, присвячені економічному аналізу.
Радянськими вченими було створено теорію економічного аналізу та методику аналізу за галузями економіки на відміну від інших країн, де самостійного курсу економічного аналізу ще не створили. Короткий курс історії розвитку економічного аналізу розкрито в підручнику з теорії економічного аналізу М.І. Баканова і А.Д. Шеремета, які визначилися, крім цього, розробкою методики аналізу в торгівлі та комплексного економічного аналізу. В підручнику автори розкривають внесок вітчизняних науковців-економістів у розвиток економічного аналізу, особливо відзначають Н.Р. Вейцмана, М.Д. Дембинського, Л.І. Кравченка, Й.І. Поклада, С.К. Татура.
Економічний аналіз цього етапу характеризувався тим, що зусилля аналітиків були спрямовані на виявлення найменш затратних шляхів перебудови економіки на військовий лад, забезпечення її ефективного функціонування, створення міцної матеріально-технічної бази для досягнення перемоги, а також на виявлення резервів щодо виконання планів з випуску воєнної продукції.
У повоєнні роки (1950-1960 pp.) активізувалися наукові дослідження з економічного аналізу, роль якого в системі економічних наук значно підвищилася. Цьому сприяв і вихід у світ знаменитої роботи Й. Шумпетера «Історія економічного аналізу» (1954 р.), в якій автор обґрунтував власний підхід до аналізу ролі історії економічного аналізу у становленні сучасної економічної теорії, приділивши велику увагу аналітичному апарату та методам дослідження економічних явищ і процесів. Економічний аналіз охоплював такі важливі напрями та ділянки, як аналіз господарської діяльності підприємств, аналіз витрат, собівартості продукції, рахунковий аналіз, і ґрунтувався на використанні економіко-математичних методів.
У зазначений період видавалися також численні методики аналізу, наукові монографії, підручники, авторами яких були Л.Ф. Аксененко, М.І. Баканов, О.С. Бородкін, М.З. Вайсман, Н.Р. Вейцман, М.Д. Дембинський, І.І. Каракоз, Л.I. Кравченко, А.Ш. Маргуліс, С.У. Неділін, Й.І. Поклад, Н.Н. Ряузова, С.К. Татур, М.Г. Чумаченко та багато інших. Так, Й.І. Поклад опублікував монографію «Економічний аналіз виробничо-фінансової діяльності промислових підприємств», С.К. Татур - «Основи аналізу економіки підприємств» (1956р.), а С.У. Неділін - «Аналіз господарської діяльності радгоспів» (1955 p.).
У 1970-1980 pp. з'явилося багато наукових і навчальних видань з економічного аналізу, підготовлених (крім названих вище) такими відомими вченими-економістами, як С.М. Альошин, С.Б. Барнгольц, О.А. Бугуцький, Є.В. Довгополов, М.Я. Коробов, A.M. Кузьмінський, В.Б. Ліберман, Б.М. Литвин, B.C. Льовочкін, В.О. Мец, В.В. Онікієнко, В.Ф. Палій, А.Г. Попов, П.Я. Попович, Г.В. Постніков, B.C. Самборський, Я.В. Соколов, В.В. Сопко, В.І. Стражева, Г.М. Тацій, А.Д. Шеремет, С.І. Шкарабан та ін.
Для проведення аналізу почали використовуватися наукові методики економічного аналізу - комплексного, тематичного, оперативного стосовно досліджуваних галузей, а також різні інформаційні джерела, зокрема дані статистичної, бухгалтерської звітності, первинних документів, планові показники, а не лише дані балансів. Четвертий етап розвитку економічного аналізу розпочався з часу проголошення 24 серпня 1991 р. Верховною Радою Акта незалежності України, який відкрив нову епоху в історії України, і триває донині.
На розвиток теорії сучасного економічного аналізу вплинули роботи, видані за останні роки. До них можна віднести: С. Б. Барнгольц «Экономический анализ хозяйственной деятельности на современном этапе развития» (1984 р.) «Теория экономического анализа хозяйственной деятельности» за ред.А. Д. Шеремета (1982 р.) та інші роботи.
Слід відмітити внесок українських вчених, які відіграли значну роль у розвитку теорії, методології та практики економічного аналізу. Серед них: М. І. Туган-Барановський, (заклав основи теорії аналізу господарської діяльності та факторного аналізу), І. І. Каракоз та В. І. Самборський (зробили вагомий внесок у розвиток методики комплексного економічного аналізу), Г. Т. Лещенко (один з перших перших в Україні, хто написав підручник з аналізу господарської діяльності сільськогосподарських підприємств), М. Г. Чумаченко (вніс вагомимий внесок у розвиток прогресивних напрямків економічного аналізу).
Серед вітчизняних вчених, які фундаментально займались аналізом господарської діяльності, слід також відмітити М. І. Яцківа, який вивчав і впроваджував аналіз господарської діяльності сільськогосподарських підприємств, та В. М. Івахненко, науково-педагогічний напрямок якого - «Економічний аналіз».
Отже, до даного часу було зроблено велику роботу з розвитку теорії економічного аналізу й удосконалення його методики. Фактично було під готовлено ґрунт для наступного етапу - економічного аналізу в період переходу до ринкових відносин.
Сучасний стан аналізу можна охарактеризувати як ґрунтовно розроблену в теоретичному плані науку. Ряд методик, створених науковцями, використовуються в управлінні виробництвом на різних рівнях. Ведуться дослідження в області більш широкого застосування економіко-математичних методів, ЕОМ, що дозволяють оптимізувати управлінські рішення. Відбувається процес впровадження теоретичних досягнень вітчизняної і закордонної науки в практику.
Сучасний економічний аналіз як наукова дисципліна - це система спеціальних знань, повязана з дослідженням існуючих економічних процесів і господарських комплексів, темпів, пропорцій, а також тенденцій розвитку, вивченням глибинної їх суті і причин, що спричиняють різні відхилення від запланованих показників, договірних зобовязань, виробничих потужностей, і обєктивною оцінкою їх виконання.
На сучасному етапі розвитку економіки застосування економічного аналізу повязане із рядом проблем. У першу чергу, необхідно створити єдину систему економічного аналізу, яка б інтегрувала аналіз діяльності на усіх рівнях. З цим має бути повязана і система різнотермінових прогнозів, що базувалася б на закономірностях, тенденціях і резервах, виявлених аналізом. Існує також необхідність створення єдиної обґрунтованої системи оцінних показників ефективності господарювання підприємств і їхніх підрозділів, удосконалити організаційні форми аналітичної роботи.
економіст вчений облік
Висновки
Отже, дослідивши сучасні погляди на проблеми економічного аналізу, можна дійти таких висновків:
.Засновником економічного аналізу по праву вважається Аристотель, який, крім безпосереднього розвитку економічної думки, намагався проникнути в сутність економічних явищ, вивчити закономірності їх розвитку.
.Економічний аналіз почав формуватися в 20-30 рр. ХХ століття, як заключний розділ курсу „Бухгалтерський облік. Зявилися перші підручники і посібники з економічного аналізу. Їхніми авторами були Н.Р. Вейцман, С.К. Татур, М.І. Баканів та ін.
.Слід відмітити внесок українських вчених, які відіграли значну роль у розвитку теорії, методології та практики економічного аналізу. Серед них: М. І. Туган-Барановський, (заклав основи теорії аналізу господарської діяльності та факторного аналізу), І. І. Каракоз та В. І. Самборський (зробили вагомий внесок у розвиток методики комплексного економічного аналізу), Г. Т. Лещенко (один з перших перших в Україні, хто написав підручник з аналізу господарської діяльності сільськогосподарських підприємств), М. Г. Чумаченко (вніс вагомимий внесок у розвиток прогресивних напрямків економічного аналізу).
.Сьогодні проблемами ролі економічного аналізу займається велика кількість економістів та науковців: В.М. Івахненко, В.О. Мец, А.Ф. Павленко, Є.В. Мних, І.І.Цигилик , І. П. Житна, А. М. Нескреба, Л. Ю. Буряк, В.І. Захарченко, Волкова Н.А та інші. Всі вони приділяють значну увагу теоретичному підходу до вирішення проблем, з якими може зіткнутися підприємство, здійснюють розробку методології економічного аналізу та її практичне втілення.
.У зарубіжній практиці аналіз не виокремився в самостійну науку і розглядається як певний етап дослідження або складова інших наук, зокрема фінансового менеджменту. Тут набув значного розвитку фінансовий аналіз
6.Особливе значення в історії економічного аналізу мають роботи А. Сміта і Д. Рікардо. Відомі представники сучасної фінансової думки Заходу: Дж. Б'юкенен, Р. Масгрейв, А. Пікок, Г. Роузен, Дж. Стігліц, Г. Таллок, М. Фрідмен, Д. Хайман та інші, а також їх попередники, хто справив неминущий вплив на фінансову думку - А. Вагнера, К. Вікселля, Е. Ліндаля, М. Пантелеоні, А. Пігу, В. Парето.
7.Перед економічним аналізом як наукою за сучасних умов розвитку економіки постало багато проблем. Насамперед належить створити єдину систему економічного аналізу, яка б інтегрувала аналіз діяльності на всіх рівнях. З цим має бути повязана і система різнострокових прогнозів, що базувалася б на закономірностях, тенденціях і резервах, виявлених аналізом. Треба створити єдину обґрунтовану систему оцінних показників ефективності господарювання підприємств і їхніх підрозділів. Існує також необхідність у підвищенні оперативності економічного аналізу, удосконаленні організаційних форм аналітичної роботи і перебудові інформаційних потоків.
Список використаної літератури:
1.Андрущенко, Володимир Леонідович. Фінансова думка Заходу: генеза та еволюція : Автореф. дис... д-ра екон. наук / В.Л. Андрущенко . - Київ : Б.в., 2001 . - 33 с.
.Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория экономического анализа: Учебник. - М.: Финансы и статистика, 1997. - 416 с.
.Економічний аналіз: Навч. посібник / М.А. Болюх, В.З. Бурчевський, М.І. Горбаток та ін.; За ред. акад. НАНУ, проф. М.Г. Чумаченка. - Вид. 2-ге, перероб. і доп. - К.: КНЕУ, 2003. - 556 с.
.Економічний аналіз: навч. посібник/ М.А. Болюх, В.З. Бурчевський, М.І. Горбатюк; За ред. акад. НАНУ, проф. М.Г. Чумаченка. - К.: КНЕУ, 2001. - 540 с.
.Івахненко В. М. Курс економічного аналізу: Навч. пос. - К.: Знання - Прес 2000, - 459 с.
.Косова Т.Д., Сухарев П.М., Ващенко Л.О. та ін. Організація і методика економічного аналізу. Навч. посіб. - К.: Центр учбової літератури, 2012. - 528 с.
.Мец В.О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства: Навч. пос. - К.: КНЕУ, 1999, - 356 с.
.Мних Є.В., Ференц І.Д. Економічний аналіз: Навч. посіб. - Львів:Армія України, 2000. - 144 с.
.Організація та методика економічного аналізу: Навчальний посібник для бакалаврів всіх напрямків підготовки. - Одеса, ОДЕУ. - 2010 - 351 с.
.Петрицька О.С. Напрями розвитку економічного аналізу в сучасних умовах / О.С. Петрицька // Вісник Запорізького національного університету. - 2012. №4(16). - С. 131-136.
.Приходько Н.С. Проблеми теоретичних основ економічного аналізу Регіональні перспективи: науково-практичний журнал2-3 (15-16), 2001. - С. 160-161.
.Савчук К.І. Економічний аналіз як основний чинник підвищення ефективності діяльності підприємства; наукові конференції [Електронний ресурс] / Савчук К.І., Чаплінська А.А. - Режим доступу : http://intkonf.org.
.Сучасні проблеми розвитку економічного аналізу як інструменту ефективності діяльності/ за редакцією к.е.н., доц. Волкової Н.А., Одеса.; 2012. - 292 с.
.Цигилик І.І. Економічний аналіз - основний чинник підвищення ефективності підприємницької діяльності. - Актуальні проблеми економіки №7, 2003, с.93-94
.Яцків М.І. Теорія економічного аналізу. - Львів: Світ, 1993. - 216 с.