Тема: Конкуренція як сучасна економічна система

  • Вид работы:
    Курсовая работа (т)
  • Предмет:
    Эктеория
  • Язык:
    Украинский
  • Формат файла:
    MS Word
  • Размер файла:
    24,58 Кб
Конкуренція як сучасна економічна система
Конкуренція як сучасна економічна система
Вы можете узнать стоимость помощи в написании студенческой работы.
Помощь в написании работы, которую точно примут!

Міністерство освіти і науки України

Київський національний торговельно-економічний університет

Хмельницький торговельно-економічний коледж










Курсова робота

з дисципліни Політекономія

на тему: Конкуренція як сучасна економічна система

Студентки ІІ курсу, групи ОМ-15

напрям підготовки 030508 Фінанси і кредит

спеціальність 5.03050802 Оціночна діяльність

Глибко Вікторії Олександрівни

Керівник: Цісар Галина Адольфівна


Хмельницький 2014

Зміст

Вступ

. Конкуренція як сучасна економічна система

.1 Сутність і форми конкуренції. Конкуренція як категорія ринкової системи

.2 Умови виникнення конкуренції

.3 Методи і способи конкурентної боротьби

. Сутність та види монополій

.1 Суть і основні види монополій

.2 Причини виникнення монополій

.3 Види, форми і типи монополій

. Тенденції розвитку монополії та конкуренції в економіці сучасної України

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Сучасна ринкова економіка являє собою складний організм, що складається з величезної кількості різноманітних виробничих, комерційних, фінансових і інформаційних структур, що взаємодіють на фоні розгалуженої системи правових норм бізнесу, і що обєднуються єдиним поняттям - ринок.

Мій інтерес до даної теми повязаний, насамперед, із тим, що конкурентна політика та монополізація економіки є не тільки найбільш поширеними, але і найбільш актуальними в сучасній ринкові економіці. Зараз настав час іншими очима подивитися на ринкові перетворення, демократичність владного устрою, реалізацію прав приватної власності, суспільні свободи й громадянські права - з метою пошуку шляхів реального соціально-економічного розвитку і піднесення нації.

Метою курсової роботи є вивчення конкуренції і монополії як моделей ринкових структур та тенденції розвитку конкуренції і монополії в економіці України.

Для досягнення мети курсової роботи потрібно виконати такі завдання:

- визначити суть, основні види конкуренції;

- розглянути умови виникнення конкуренції та конкурентної боротьби;

- визначити суть монополії, причини її виникнення та існування;

- розглянути тенденції розвитку монополії і конкуренції в економіці сучасної України.

Обєктом дослідження курсової роботи є конкуренція і монополія як моделі ринкових структур.

Предметом дослідження є конкуренція і монополія їх суть та наслідки для ринкової економіки.

Курсова робота складається з вступу, основної частини, що складається з трьох розділів та їх підрозділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Перший розділ складається з трьох підрозділів. В першому підрозділі розкриваються загальні питання, поняття та форми конкуренції. У другому підрозділі розглянуті умови виникнення конкуренції. У третьому підрозділі розглянуті методи і способи конкурентної боротьби. Другий розділ так само поділяється на три підрозділи. Перший підрозділ розглядає сутність та основні види монополії. В другому підрозділі розкриваються причини виникнення та існування монополій. В третьому розділі розкриваються тенденції розвитку монополії та конкуренції в економіці сучасної України.

Інформаційною базою курсової роботи є: Конституція України від 28.06.1996 № 254 к/96 - ВР [1], Господарський кодекс України від 16.01.2003 № 436 - IV [2], Закон України "Про антимонопольний комітет України" від 26.11.1993 № 3659 - ХІІ [3], "Про захист від недобросовісної конкуренції" від 07.06. 1996 № 236/96 - ВР [4], "Про природні монополії" від 20.04.2000 № 1682 - ІІІ [7], "Про захист економічної конкуренції" від 11.01.2001 № 2210 - ІІІ [5]та ін.

1. Конкуренція як сучасна економічна система

.1 Сутність і форми конкуренції. Конкуренція як категорія ринкової системи

Розвиток країн світу однозначно свідчить, що ефективне функціонування ринкової економіки зумовлюється наявністю конкуренції, за якої всі субєкти господарювання мають рівні можливості для здійснення певної діяльності.

Конкуренція - це потужний інструмент ринкової економіки, рушійна сила, яка примушує товаровиробників підвищувати ефективність виробництва, знижувати виробничі затрати, підвищувати якість продукції (товарів, робіт, послуг), прискорювати організаційні та структурні зміни в ході підприємницької діяльності. Сукупність розвитку економічної конкуренції є одним із вирішальних критеріїв розвиненості й цивілізованості ринкових відносин.

Що ж таке конкуренція?

Конкуренція (від лат. concurrere - "зіштовхуватися") - економічне суперництво, боротьба між субєктами господарської діяльності за кращі умови виробництва реалізації товарів та послуг з метою отримання якомога більшого прибутку (рис. 1.1.) [10, с. 283].

Рис.1.1. Значення конкуренції

Конкуренція - багатоаспектний ринковий феномен зі складною структурою. За різними ознаками виокремлюють такі види конкуренції (рис.1.2) [10, с. 285].

Внутрішньогалузева конкуренція - це боротьба між товаровиробниками однієї галузі за вигідніші умови виробництва і реалізації товарів з метою одержання надприбутку.

Рис.1.2. Класифікація видів конкуренції

Функцією внутрішньогалузевої конкуренції є зведення індивідуальної вартості товарів до їх єдиної суспільної (ринкової) вартості, яка визначається вартістю товарів, що виробляються за середніх умов галузі й утворюють значну частину її продуктів. За такого суперництва перемагають власники тих підприємств, на яких внаслідок використання досконалішої техніки, технології та організації виробництва індивідуальна вартість товарів менша за їх суспільну вартість, що дає змогу одержати їм надприбуток. За сучасним неокласичним підходом цей надприбуток є економічним прибутком, що визначається як різниця між сукупним доходом фірми від реалізації продукції та відміненими економічними витратами, що включають нормальний середній прибуток. Наслідком внутрішньогалузевої конкуренції є впровадження досягнень науки і техніки, зниження витрат виробництва, підвищення якості продукції.

Однак внутрішньогалузева конкуренція не усуває різниці у величині норм прибутку на однакові капітали, вкладень в різні галузі. Цю проблему вирішує міжгалузева конкуренція.

Міжгалузева конкуренція - це боротьба між товаровиробниками різних галузей економіки за найвигідніші умови (сфери) застосування капіталу.

Вона здійснюється у формі стихійної міграції капіталів з галузей з низькою до галузей з високою нормою прибутку. В результаті цього формується середня норма прибутку в масштабах економіки, яку отримують товаровиробниками за принципом "Рівновеликий прибуток на рівновеликий капітал".

Переміщуючи капітали до більш ефективних галузей і сфер виробництва, міжгалузева конкуренція сприяє оптимальному використанню ресурсів суспільства. Одночасно вона встановлює необхідні пропорції в економіці.

Міжнародна конкуренція - це конкуренція національних і транснаціональних економічних субєктів за найвигідніші умови виробництва і реалізації товарів та послуг на світовому ринку.

Міжнародна конкуренція поєднує внутрішньогалузеву і міжгалузеву форми конкуренції. Вона сприяє переливанню капіталів і товарів між різними державами, забезпечує збалансований розвиток світового ринку і світового господарства. На світовому ринку домінують національні й транснаціональні компанії найрозвинутіших країн світу.

Досконала (вільна) конкуренція - це така ринкова ситуація, за якої чисельність, незалежно діючі виробники продають ідентичну продукцію і жоден із них не в змозі контролювати ринкову ціну.

Досконало конкурентний ринок характеризується такими рисами:

наявність великої кількості продавців і покупців, жодний з яких не має впливу на ринкову ціну, яка формується на основі попиту та пропозиції;

кожний виробник випускає однорічний (стандартизований) продукт, що не відрізняється від продукту інших продавців;

барєри для входу на ринок мінімальні або їх взагалі немає;

немає жодних штучних обмежень попиту, пропозиції, переміщення ресурсів;

кожний продавець і покупець володіє повною інформацією про попит, пропозицію і ціну на ринку.

В умовах досконалої конкуренції немає боротьби з конкурентним конкурентом. Вона зіштовхує фірму з ринком. Ринок повністю знеособлений. Усі конкуренти незалежні один від одного, дії підприємця залежать не від дій окремого конкурента, а від ринку загалом.

Недосконала конкуренція виникає там, де не виконуються зазначені вище умови вільної конкуренції. Головна ознака недосконалої конкуренції - здатність окремих учасників ринків певною мірою впливати на ціни і отримувати тим самим додатковий прибуток.

Монополістична конкуренція - це така ситуація а ринку, коли велика кількість виробників пропонує подібну, але не ідентичну продукцію, тобто вона базується на диференціації продукції.

Монополістична конкуренція синтезує деякі риси досконалої конкуренції та монополізму.

Досконалу конкуренцію вона нагадує двома аспектами:

велика кількість продавців і покупців;

вхід на ринок і вихід із нього - практично вільний, хоча мають місце деякі перешкоди.

Відмінність полягає у тому, що за досконалої конкуренції продукція є ідентичною (стандартизованою), а за монополістичної - диференційованою (гетерогенною).

Олігополістична конкуренція - це модель ринкової структури, за якої небагато великих фірм монополізують виробництво і реалізацію маси товарів [1, с.244-249].

Недобросовісна конкуренція - це конкуренція, котра передбачає розповсюдження необєктивної інформації про характер і властивості товару, засоби його виготовлення, якість, використання без дозволу товарного знака, самовільне використання або розголошення конфіденційної інформації тощо.

Однак у цілому конкуренція має більше негативних наслідків, ніж позитивних. Крім того, з метою обмеження негативних наслідків конкурентної боротьби і посилення її позитивних результатів у розвинених країнах здійснюється державна конкурентна політика, спрямована на створення сприятливих умов розвитку конкуренції й недопущення недобросовісних дій у боротьбі. Загалом, конкуренція була і є найважливішим елементом механізму ринкової економіки, рушійною силою її ефективного розвитку.

1.2 Умови виникнення конкуренції

Основними умовами виникнення та існування конкуренції є:

-наявність на ринку необмеженої кількості незалежних виробників і покупців товарів або ресурсів;

-свобода виробників щодо вибору господарської діяльності;

абсолютно вільний доступ економічних субєктів до ринку і такий же вільний вихід з нього;

певна відповідність між попитом та пропозицією;

відсутність надвиробництва і дефіциту;

абсолютна мобільність матеріальних, трудових, фінансових та ін. ресурсів;

відсутність угод між постачальниками та споживачами ресурсів, які можуть обмежити конкуренцію;

наявність у кожного учасника конкуренції повної інформації про попит, пропозицію, ціни, норми прибутку тощо.

На сучасному етапі розвитку ринкової економіки конкуренцію визначають як процес використання вже відомих (вищеназваних) умов та відкриття та використання нових умов розвитку.

У своєму розвитку конкуренція пройшла складний еволюційний шлях - від простих до складних сучасних форм.

Сучасними факторами розвитку конкуренції можна вважати:

-загальноекономічні - загальний рівень і динаміка виробництва; стан ринків; наявність та структура ресурсів; розвиненість кредитно-фінансової системи; стан ділової активності;

технологічні - галузева структура економіки; рівень поширення сучасних технологій; наявність в економіці технологічного лідера; сприйнятливість економіки до інновацій;

інституційно-соціальні - наявність юридичних норм економічної діяльності; створення ринкових інститутів; цілі державної політики; сукупність втручання держави в економічні процеси; національні традиції; менталітет і духовні цінності народу; загальна і професійна культура; політична, економічна та соціальна стабільність у суспільстві;

міжнародні - ділова активність на міжнародних ринках; дії міжнародних економічних організацій; стабільність світової фінансової системи [11, с. 239].

Отже, економічним підґрунтям розвитку конкурентних відносин у постсоціалістичних країнах і в Україні зокрема стали демонополізація, приватизаційні процеси, роздержавлення власності, стимулювання підприємницької ініціативи, розвиток малого і середнього бізнесу, залучення у вітчизняну економіку іноземного капіталу, лібералізація торгівлі та зовнішньоекономічної діяльності.

1.3 Методи і способи конкурентної боротьби

На конкурентному ринку суперники використовують різні методи боротьби: цінові, нецінові, нечесні (недобросовісні) та чесні (добросовісні).

Історично конкуренція в ринковій економіці починалася із застосування переважно методів цінового суперництва.

Цінові методи конкуренції - це суперництво, в якому головним засобом боротьби є ціна.

За цінової конкуренції перемагає той, хто домагається нижчої ціни продукції, ніж конкуренти. Це, по суті, боротьба за скорочення затрат виробництва завдяки використанню досягнень науково-технічного прогресу, наукової організації праці, підвищення її продуктивності тощо.

Залежно від форм і цілей конкуренції формуються такі види цін: монопольно високі, монопольно низькі, демпінгові, дискримінаційні.

Монопольно висока ціна - це різновид ринкової ціни речового товару або послуг, яка встановлюється монополіями вище від вартості товару і забезпечує їм прибуток. Ця ціна встановлюється внаслідок виробництва монополіями переважної кількості товарів чи послуг певного виду, обмеження ними конкуренції, досягнення панівного становища на ринку. У цьому випадку монополісти обмежують конкуренцію, порушують права споживачів і отримують внаслідок цього високі прибутки.

Монополістично низькі ціни встановлюються на товари та послуги, які закуповують великі компанії, на комплектуючі деталі у дрібних та середніх фірм через контрактну систему; на сировину яка закуповується в країнах, що розвиваються; на товари, виготовлені у державному секторі економіки і т. ін.

Демпінгові ціни - це надзвичайно заниженні ціни на товари при продажу їх на внутрішніх та зовнішніх ринках з метою розорення та усунення конкурентів з уже освоєних ринків, що з часом дає можливість компенсувати свої втрати значними підвищеннями цін на товари.

Дискримінаційні ціни - це неоднакові ціни на один і той самий товар для різних покупців. Тобто, встановлюючи різні підходи до обслуговування покупців, фірма здійснює цінову дискримінацію.

В умовах сучасної конкуренції переважають нецінові методи конкуренції.

Нецінова конкуренція - це стратегія конкурентної боротьби, яка не на зміну цін, а на створення передумов, які поліпшують реалізацію продукції.

Це означає, що розробляючи стратегію й тактику поведінки на ринку, фірма насамперед дбає про те, щоб створена продукція за споживчим якостями відповідала запитам споживачів. Тому неодмінною умовою економічної політики фірми є врахування динаміки очікувань споживачів. А вже в рамках цих параметрів вона визначає шляхи зменшення затрат і зниження ціни.

Нецінові методи конкуренції поділяються на два види: конкуренція за продуктами і конкуренція за умовами продажу.

Конкуренція за продуктами передбачає таких нецінових характеристик товарів, як покращення їх якості за збереження ціни, підвищення надійності під час експлуатації, оновлення асортименту, відповідність товарів міжнародним стандартам тощо.

Конкуренція передбачає поширення вдосконалення послуг, що супроводжують реалізацію товарів.

Нечесна конкуренція - це нецивілізовані форми конкурентної боротьби, які проявляються в порушені субєктами ринкових відносин чинного законодавства, професійних, етичних, моральних норм і правил поведінки для досягнення неправомірних переваг у конкуренції.

Найпоширенішими методами нечесної конкуренції є такі:

неправомірне використання позначень товару іншого виробника. Це здійснюється шляхом копіювання зовнішнього вигляду товару, найменування, фірмового знака, упаковки та інших позначень, які можуть привести до змішувань його з товаром конкурента.

дезінформація споживачів про товар. Вона виявляється в неправдивих відомостях про властивості товару.

компрометація товарів конкурентів. Вона здійснюється шляхом поширення у будь-якій формі відомостей про властивості товарів конкурентів.

тиск на постачальників ресурсів і банки.

неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці про діяльність суперника.

переманювання провідних спеціалістів фірм-конкурентів шляхом підкупу.

іноді деякі нечесні методи боротьби переростають у кримінальні злочини: шантаж, підпали, вибухи, убивства.

Все це зумовлює необхідність втручання держави в регулювання та усунення неприпустимих форм конкурентної боротьби [12, с. 252-257].

Отже, конкурентна боротьба виконує важливі функції стимулювання товаровиробників до здійснення ефективних інновацій, регулювання переливання ресурсів між галузями і видами економічної діяльності, контролю конкурентоспроможності економічних субєктів, диференціації товаровиробників, забезпечення ринкового ціноутворення.

2. Сутність та види монополій

2.1 Суть і основні види монополій

Монополія (від гр. "monos" - один; "poleo" - продаю) - це захоплення фізичною чи юридичною особою частини або всього ринкового простору і встановлення на ньому свого панування. Окремі монополії зявилися ще кілька століть тому, але великого поширення вони набули наприкінці ХІХ і на початку ХХ ст. У вузькому розумінні монополія означає виключне право на володіння будь-чим або на здійснення якихось заходів.

Монополія - це зосередження основної частини виробництва, реалізації товарів і послуг, контролю ринку та його інфраструктури у великого товаровиробника чи підприємця (бізнесмена), їх мегаобєднань чи в окремих устроях держави.

Монополії мають переваги, вони сприяють розвитку НТП, запровадженню нових технологій та інновацій у секторі виробництва й секторі реалізації товарів та послуг, створюють додаткові робочі місця, сприяють підвищенню продуктивності та інтенсивності праці, підвищеною якості та ефективності діяльності тощо.

Однак вони мають недоліки - "звужують" конюнктуру ринку товарів і послуг, зосереджують свою діяльність на виробництві великих партій однойменних товарів, витісняють з ринку дрібних товаровиробників. Встановлюють монопольно високі ціни на товари і послуги, не допускають на ринок дрібних товаровиробників.

На зниження монопольних цін необхідно впливати економічним методами, наприклад, запроваджувати прогресивні податки: підвищуєш ціну - плати більший податок [13, с.74-75].

Головною ознакою монополій є посідання монопольного становища. Воно є бажаним для кожного підприємства і підприємця, тому що:

дозволяє уникнути їм цілого ряду проблем і небезпеки повязаних із конкуренцією.

зайняти привілейовану позицію на ринку.

можуть впливати на інших учасників ринку, навязувати їм свої умови.

Є три види монополій (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Основні види монополій (розроблено автором)

Характерною особливістю сучасного ринку є поєднання, переплетення, взаємопроникнення різноманітних організаційних форм монополій, що свідчить про подальший розвиток, поглиблення процесів монополізації сучасної економіки.

.2 Причини виникнення монополій

Вільна конкуренція як одна з динамічних сил розвитку економіки діяла у XVIII - XIX ст. На той час монополії були винятком, існували переважно у сфері обігу і не впливали суттєво на процес суспільного відтворення. Однак на межі XIX - XX ст. почався бурхливий процес становлення і розвитку монополій, які зайняли панівне становище у матеріальному виробництві й нематеріальній сфері. Водночас відбувався перехід від вільної конкуренції до панування монополій (рис. 2.2) [10, с. 287].

У чому полягають причини виникнення і розвитку монополій?

Ці причини повязані з дією обєктивних економічних законів, розвитком продуктивних сил і суттєвими змінами в технологічному способі виробництва. Конкретно цими причинами є такі.

Рис. 2.2. Класифікація причин виникнення та існування монополій

По-перше, дія закону конкуренції. Закон конкуренції та кожна його функція підпорядковані досягненню головної мети виробництва - максимізації прибутку. Щоб максимізувати прибуток, виробник повинен постійно нарощувати обсяги виробництва і продажу товарів, поступово усувати своїх конкурентів. Врешті-решт виробник захоплює велику частину виробництва і збуту товарів, перетворюється на монополіста. Це свідчить, що конкуренція продовжує свій антипод - монополією. Конкуренція і монополія завжди існують у реальній ринковій економіці як дві протилежності і взаємообумовлюючі їх характеристики.

Монопольне становище є бажаним для кожного підприємця. Воно дає змогу йому уникнути цілої низки проблем і ризиків, повязаних із конкуренцією, зайняти привілейовану позицію на ринку. Концентруючи в своїх руках визначену господарську владу, вони мають можливість із позицій сили впливати на інших учасників ринку, навязувати їм свої умови і досягати найбільшої вигоди.

По-друге, причиною виникнення монополії є дія закону концентрації капіталу і виробництва.

Тому наслідком концентрації капіталу є концентрація виробництва. Рушійною силою цього процесу є конкурентна боротьба. В результаті конкуренції з маси дрібних і середніх підприємств виокремлюються кілька найбільших, які стають монополіями. Таким чином, створюється ланцюжок: конкуренція породжує концентрацію виробництва, а ця концентрація, на певному ступені свого розвитку, призводить до монополії.

По-третє, причиною створення монополії є процес централізації капіталу. конкуренція монополія приватизація власність

Централізація капіталу - це збільшення розмірів капіталу внаслідок поглинання або обєднання кількох раніше самостійних індивідуальних капіталів в один, більший.

Однією з основних форм централізації капіталу є створення акціонерних компаній.

По-четверте, причиною виникнення монополій є трансформація індивідуальної приватної власності.

В останній третині ХІХ ст. організаційно-економічна структура виробництва була представлена переважно малими і середніми підприємствами індивідуальної приватної власності, яка стала гальмом розвитку продуктивних сил. У цей час значні досягнення науково-технічного процесу створили можливість будівництва залізниць, морських портів, каналів, великих заводів, інших великих обєктів. Однак жоден капіталіст окремо не мав необхідних капіталів, щоб фінансувати такі проекти. Отже, потрібна була нова форма власності, яка могла б розвязати ці проблеми. Нею стала велика акціонерна властивість, яка обєднала капітали декількох підприємств.

По-пяте, економічні кризи, які у другій половині ХІХ ст. стали фактором прискорення концентрації і централізації виробництва і створення на цій основі монополій

Наслідком економічних криз є масове розорення і банкрутство дрібних і середніх підприємств. Деякі з них насильно поглинаються великим капіталом, а інші змушені погоджуватись на обєднання, щоб уникнути розорення. Взаємоповязаність цих двох явищ - криз та монополій - показує одну з причин прискореної монополізації економіки [11, с. 257-259].

Отже, концентрація і централізація капіталу й виробництва створили обєктивну необхідність і можливість виникнення монополій, стали їх економічною основою, і найбільш визначальним критерієм монопольного утворення є панування на ринку.

2.3 Види, форми і типи монополій

За характером і причинами виникнення монополії поділяються на три типи:

монополія окремого підприємства;

монополія як угода;

монополія, що ґрунтується на диференціації продукту.

Досягти монополії першого типу нелегко. Це абсолютна монополія й існує вона рідко.

Поширеним шляхом створення монопольного становища є угода декількох могутніх фірм. Він дає можливість швидко створити ситуацію, коли продавці (виробники) виступають на ринку "єдиним фондом", зводять нанівець конкурентну боротьбу, насамперед цінову, а покупець перебуває в безальтернативних умовах.

Монополія, що базується на диференціації продукту, створює ринок монополістичної конкуренції.

За сферою функціонування і причиною виникнення розрізняють природну, адміністративну та економічну монополію.

Природна монополія виникає внаслідок обєктивних причин. Вона відображає ситуацію, коли попит на певний товар чи послугу найкраще задовольняється однією або кількома фірмами. В її основі - особливості технологій виробництва й обслуговування споживачів.

Тут конкуренція не можлива або не бажана, оскільки при входженні в галузі інших фірм затрати на виготовлення продукції зростуть. Причиною є "економія від масштабу" - чим більше вироблено продукції, тим менша її вартість. Це має місце в таких сферах, як електро-, водо-, тепло-, газопостачання, окремих сферах звязку і транспорту, послугах звязку. Ліквідація чи розукрупнення таких монополій економічного недоцільні.

З природними монополіями тісно повязанні монополії, які базуються на володінні унікальними природними ресурсами. Класичними прикладом такого виду монополій виступає алмазний синдикат "Де Бірс".

Діяльність природних монополій, особливо їх цінова політика, регулюється державою.

Адміністративна монополія виникає внаслідок дій державних органів. З одного боку, це надання окремим фірмам виключного права на виконання певного роду діяльності.

З іншого - це організаційні структури для державних підприємств, коли вони обєднуються і підпорядковуються державним органам. Вони діють на ринку як єдиний субєкт господарювання і між ними немає конкуренції. Економіка колишнього Радянського Союзу належала до найбільш монополізованих структур. Більше того, існувала абсолютна монополія самої держави на організацію й управління економікою, яка базувалась на пануючій державній власності на засоби виробництва. Державний монополізм є найбільш небезпечним для економічних систем.

Економічна монополія. Її поява зумовлена економічними причинами, вона формується на базі закономірностей господарського розвитку. Йдеться про підприємців, які зуміли завоювати монопольне становище на ринку. До нього ведуть два основні шляхи. Перший полягає в успішному розвитку підприємства, постійному зростанні його масштабів шляхом концентрації капіталу. Другий - набагато швидший - базується на процесах централізації капіталу [11, с. 260-262].

Існує багато форм монополістичних об'єднань. Найпростіші з них - це конвенції, корнери, пули, ринги. Це короткочасні угоди про ціни. Такі угоди мають тимчасовий характер, вони розпадаються при зміні умов на ринку. Вищими, основними формами монополістичних обєднань є картелі, синдикати, трести і концерни.

Основні організаційні форми економічних монополій є такі.

Картель - це обєднання декількох підприємств однієї сфери виробництва, учасники якого зберігають власність на засоби виробництва і зароблений продукт, виробничу та комерційну самостійність і домовляються про частку кожного загальному обсязі виробництва, цінах, ринках збуту.

Синдикат - це обєднання низки підприємств однієї галузі промисловості, учасники якого зберігають власність на засоби виробництва, але втрачають власність на вироблений продукт, тобто зберігають виробничу, але втрачають комерційну самостійність. У синдикатів збут товару здійснюється загальною збутовою конторою.

Трест - це обєднання низки підприємств однієї або декількох галузей промисловості, учасники якого втрачають право власності на засоби виробництва і вироблений продукт, виробничу і комерційну самостійність, тобто обєднують виробництво, збут, фінанси, керування, а на суму вкладеного капіталу власники окремих підприємств одержують акції тресту, що дає їм право брати участь у керівництві та привласнювати відповідну частину прибутку тресту.

В наші дні картелі, синдикати, трести втратили своє значення й у чистому вигляді майже на зустрічаються.

В сучасних умовах на основі диверсифікації капіталів створюються нові форми монополій: багатогалузевий концерн, конгломерат, консорціум.

Багатогалузевий концерн - це обєднання десятків і навіть сотень підприємств різноманітних галузей промисловості, транспорту, торгівлі, учасники якого втрачають право власності на засоби виробництва і вироблений продукт, а головна фірма здійснює над іншими учасниками обєднання фінансовий контроль.

Конгломерат - це велетенський промисловий комплекс, в якому під єдиним фінансовим контролем зосереджені компанії, що діють у різних, технологічно не повязаних між собою галузях. Як правило, конгломерати належать одній фірмі і виступають на одній або більше стадіях виробництва різнорідні неконкурентні товари або оперують на сегментах ринку, які не перетинаються. Підприємства при цьому мають широку автономію економічної діяльності; управління ними централізоване.

Консорціум створюється на основі тимчасових угод між кількома банками і виробничим корпораціями для проведення спільних великомасштабних фінансових операцій чи здійснення виробничих проектів (будівництва морських каналів, портів трубопроводів тощо). Після закінчення спільних робіт, консорціум розпадається [11, с. 262-263].

За своїм становищем на ринку, монополії можна поділити на:

а) прості монополії. Монополіст, що намагається отримати максимальний прибуток, буде намагатися встановити таку ціну і таку кількість товару, які будуть сумісні з вимогами попиту на цей товар, з його кривою витрат. Він роздивляється попит як еластичний. Якщо він підніме ціну, то загубить частину своїх клієнтів; якщо зменшить ціну, то продасть більше. Поведінку монополіста легко пояснити. В умовах досконалої конкуренції продавець може збільшити кількість продаваної продукції, не викликаючи зменшення ціни; продаж додаткової одиниці продукції додає до загального доходу ціну продажу цієї одиниці, і в цих умовах граничний дохід дорівнюватиме ціні продажу. При монополії будь-який додатковий продаж призводить до зниження ціни, що відображається на всіх інших проданих одиницях товару. Таким чином отриманий монополістом доход менший за суму доходів, втрачених внаслідок зменшення цін на інші одиниці товару. Наприклад: продавець міг продати 7 одиниць товару по 50 грн. але, щоб продати восьму одиницю йому необхідно було б знизити ціну до 49 грн. Але восьма одиниця не принесе йому 49 грн., так як 7 попередніх одиниць будуть тепер продаватись по 49 гр., що означатиме втрату 7 грн. Таким чином граничний дохід за восьму одиницю становитиме лише 42 грн. Але монополіст коли він встановлює ціну повинен також передбачити небезпеку того, що може зявитись при появі конкурентів в цій галузі, де він домінував поки один. Тому монополіст буде намагатись встановити таку ціну, яка була б йому вигідна і забезпечувала прибуток на довгостроковий період, уникаючи того, щоб ця ціна могла вплинути на появу конкурентів.

Дискримінуючі монополії. Дискримінація виникає тоді коли монополіст протягом одного періоду пропонує покупцям один і той же товар за різними цінами. Зрозуміло що дискримінація може відбуватися тоді коли продавець контролює ринок.

Три основних типи дискримінаційної монополії:

особиста: наприклад, лікар встановлює різні гонорари в залежності від рівня доходів його хворих, або місця в театрі коштують найдорожче в партері а ніж в інших місцях залу. В цих випадках Д складається у врахуванні структури попиту і в вилученні споживчої ренти;

матеріальна: вона базується на використанні продаваних товарів і послуг. Наприклад, встановлюється різний тариф для використання електрики в промисловості і побуті, для професійного і власного транспорту;

географічна. Продавець враховуючи відстань між містами, різні транспортні витрати, встановлює різні ціни.

б) монопсонії. Цей вид монополії на ринку виникає тоді, коли велика кількість продавців має справу з одним покупцем. Чистий монопсоніст - це єдина фірма на ринку, яка є покупцем ресурсу чи послуг, які пропонуються на цьому ринку. Монопсоніст має владу, достатньою для впливу на ціну ресурсу, який закупає. Крива пропозиції послуг ресурса монопсоніста має зростаючий характер, тому монопсоніст може впливати на ціну ресурсу шляхом зміни його кількості.

в) двосторонні монополії - це така ситуація, коли на ринку існує один продавець і один покупець якогось товару чи послуги. Частіше така ситуація виникає на ринку труда, де профспілці працівників протидіє профспілка роботодавців. В умовах двосторонньої монополії продавець і покупець обумовлюють своє замовлення заздалегідь - вони обумовлюють як ціни так і кількість товару. Кожна з сторін хотіла б встановити умови найбільш вигідні для себе, але ризикуючи не отримати нічого, вони встановлюють ціни обмежені двома границями: верхнім - ціна яка позбавляє будь-якого прибутку покупця, нижнім - ціна яка позбавляє будь-якого прибутку продавця.

Існує ще особливий вид монополій, який не відноситься до жодної з цих класифікацій - міжнародні монополії. Економічною основою виникнення і розвитку міжнародних монополій є інтернаціоналізація господарського життя. Існує два різновиди міжнародних монополій. Перший - транснаціональні монополії. Вони національні за своїм капіталом та контролем, але міжнародні за сферою своєї діяльності. Наприклад більша частина виробленої потужностей та збуту організацій швейцарського харчового концерну "Нестлє" знаходиться в інших країнах. І тільки 2-3% всього обігу припадає на Швейцарію. Другий різновид - власне міжнародні монополії. Особливість міжнародних трестів та концернів - міжнародний розподіл акціонерного капіталу. Наприклад: англо-голандський хімічно-харчовий концерн "Юнілевер", німецько-бельгійський трест "Агфа-Геверт". Їх кількість невелика, оскільки обєднання капіталу з різних країн супроводжується великими труднощами: різниця в законодавстві країн, подвійний податок тощо. Основні форми обєднання: започаткування монополіями різних країн спільної компанії у формі самостійно існуючого тресту чи концерну; придбання однією монополією частки контрольного пакету акцій іноземної монополії; безпосереднє злиття активів фірм різних країн; обєднання фірм різних національностей шляхом "квазізлиттів". Останнє відбувається шляхом обміну акціями між фірмами, які зберігають юридичну незалежність. Обєднання такого типу є найбільш популярною формою створення міжнародних трестів та концернів.

Отже, форми монополій різноманітні, вони змінювалися з розвитком імперіалізму. Тому в якому б вигляді монополія не фігурувала, вона так чи інакше деструктивно впливає на ринок. Найбільш деформує ринок двостороння монополія, коли взаємодіють один продавець і один покупець. У цій ситуації, практично неможливий контроль суспільства за цінами, якістю, бо вони встановлюються шляхом угоди між ними.

3. Тенденції розвитку монополії та конкуренції в економіці сучасної України

В умовах ринкової трансформації економіки України питання захисту конкуренції, недопущення зловживання ринковою владою монополістичних структур є особливо актуальним. Створення конкурентного середовища, захист законних інтересів підприємців і споживачів, регулювання діяльності монополій сприяють формуванню цивілізованих ринкових відносин, підвищенню ефективності функціонування національної економіки і є однією зі складових антимонопольної діяльності держави.

Від командно-адміністративної системи СРСР українською економікою був успадкований високий рівень монополізації. В ході ринкових перетворень в Україні було ліквідовано більшість монопольних структур. Поглиблену структурну демонополізацію було проведено в багатьох галузях вітчизняної економіки.

Сьогодні в Україні створено цілісну систему правових та організаційних механізмів антимонопольної діяльності, яка відповідає сучасним нормам ЄС і загальносвітовим тенденціям.

Антимонопольне законодавство в Україні представлено Законами України: "Про захист від недобросовісної конкуренції" від 07.06. 1996 № 236/96 - ВР [4], "Про природні монополії" від 20.04.2000 № 1682 - ІІІ [7], "Про захист економічної конкуренції" від 11.01.2001 № 2210 - ІІІ [5], "Про Антимонопольний комітет України" від 26.11.1993 № 3659 - ХІІ [3] та ін.

На початку 90-х рр. XX ст. головний наголос у вітчизняній антимонопольній політиці робився на подоланні й обмеженні монополізму, що було повязано з пануванням у тодішній українській економіці монополій як спадку колишнього соціалістичного господарства. Економічна політика України в той період закономірно набула форми антимонопольної політики.

Після проведення радикальних реформ, приватизації та демонополізації ситуація у сфері конкурентних відносин в Україні кардинально змінилася. У нових соціально-економічних умовах основною проблемою антимонопольної політики стало не просто формальне усунення монополізму, а створення ефективного конкурентного середовища, здатного забезпечити стале економічне зростання і стабільне підвищення життєвого рівня народу. Наголос у здійсненні антимонопольної політики в Україні на початку XXI ст. переноситься з подолання та обмеження монополізму на захист економічної конкуренції.

Основним змістом сучасного етапу антимонопольної політики в Україні є захист уже створеного конкурентного середовища, підвищення ефективності функціонування існуючих конкурентних відносин.

Це призвело до трансформації антимонопольної політики держави у конкурентну політику, антимонопольне законодавство - у конкурентне законодавство.

Конкурентна політика - це система заходів держави щодо створення та розвитку конкурентного середовища, регулювання конкурентних відносин і конкурентного процесу з метою підтримки та заохочення економічної конкуренції, боротьби з негативними наслідками монополізму, захисту законних інтересів підприємців і споживачів, сприяння розвитку цивілізованих ринкових відносин, створення конкурентоспроможного вітчизняного виробництва.

Стратегічною метою конкурентної політики є державна підтримка ефективної конкуренції та створення однакових умов для всіх агентів ринкових відносин. Головне завдання конкурентної політики - формування такого середовища, в якому дії ринкових агентів, що порушують конкурентні правила, стають економічно невигідними.

Важливо стимулювати конкурентну поведінку субєктів господарювання, сприяти прийняттю ними більш ефективних ринкових рішень, кращому захисту прав та інтересів споживачів.

Мета і завдання конкурентної політики поєднані з усім комплексом проблем соціально-економічного розвитку в Україні. Більшість питань у сфері конкурентної політики мають системний характер і потребують комплексних заходів та повсякденного контролю.

Державний контроль за дотриманням конкурентного законодавства, захист інтересів підприємців та споживачів від його порушень здійснюється Антимонопольним комітетом України відповідно до його повноважень, визначених законом.

Основними завданнями Антимонопольного комітету України є:

здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції;

запобігання, виявлення і припинення порушень конкурентного законодавства;

контроль за економічною концентрацією;

сприяння розвитку добросовісної конкуренції.

До методів здійснення антимонопольної політики відносять:

правові: прийняття відповідних законодавчих та нормативно-правових актів;

організаційно-контролюючі: розробка та організація виконання заходів, спрямованих на запобігання порушення конкурентного законодавства; проведення моніторингу, перевірок, призначення експертизи;

адміністративно-імперативні: примусовий поділ субєктів господарювання, застосування санкцій, накладання штрафів;

профілактично-розяснювальні: інформування, внесення пропозицій, надання рекомендацій, попередніх висновків стосовно порушень, розяснення щодо кваліфікації порушень.

За зловживання монопольним (домінуючим) становищем Законом України "Про захист економічної конкуренції" встановлені такі види відповідальності:

штрафи;

примусовий поділ монопольних утворень;

адміністративна відповідальність;

відшкодування завданої шкоди [11, с. 267].

Правовою базою конкурентної політики є конкурентне законодавство.

Наприкінці 90-х років ХХ століття в економіці України відбулися важливі зміни, які позначилися на стані конкуренції і монополізму. У цей час на більшості товарних ринків України виникли конкурентні відносини. У 1994 - 2000 роках кількість монополізованих загальнодержавних ринків продукції машинобудування і металообробки скоротилася на 16,5 %, металургійної продукції - на 23,8 %, продукції легкої промисловості - на 45 %, продукції лісової, деревообробної і целюлозно-паперової промисловості - на 56 %. У той же час можливості структурної демонополізації були в основному вичерпані [21, с. 187].

У звязку з цим змінився характер антимонопольно-конкурентної політики в державі. Завдяки перетворенню власності, вступу на товарні ринки нових субєктів господарювання відбулося певне розширення конкурентного сектора економіки. За 2000 - 2003 роки питома вага (у загальному обсязі реалізації товарів, робіт і послуг) підприємств, що діяли на ринках із структурними ознаками домінування та монополізованих ринках, зменшилася до 30,4%; частка олігопольного сектора виросла до 15,3 %; частка підприємств, які діяли на ринках з конкурентною структурою,- до 54,3 %. У цих умовах завдання захисту ефективної конкуренції закономірно висувалося на перший план [21, с. 187].

Як свідчать дані організованих АМКУ наукових досліджень, за підсумками 2013 року більше 53% всього обсягу товарів, робіт і послуг в ціновому виразі реалізовувалося в умовах, коли структура ринків не створювала істотних перешкод для конкуренції між їх учасниками. Разом з тим, приблизно третина всіх товарів, робіт і послуг (за винятком перепродажу без додаткової обробки) реалізовувалася в Україні на ринках з високим рівнем концентрації, несприятливим для ефективної конкуренції між підприємцями, зокрема на ринках, на яких діє один або практично один продавець,- близько 7% [21, с. 187].

Отже, можна стверджувати, що в Україні на сьогодні створено законодавчу базу й організаційні засади здійснення ефективної державної конкурентної політики. Однак життя, поглиблення ринкових перетворень постійно створюють нові проблеми у сфері конкурентної політики, які вимагають нових підходів до їх розвязання. Тому питання з обмеження монополізму, підтримки і розвитку економічної конкуренції мають бути й надалі важливим елементом економічної політики держави.

Висновки

Отже, після всього вищесказаного можна зробити висновок, що в економічній теорії монополія є однією з найбільш суперечливих, але в той же час однією з найбільш цікавих тем. Різні провідні економісти постійно намагалися висловити свої думки з приводу них. Ще давні вчені виявили існування такого явища в суспільному житті.

Конкуренція є необхідною і визначальною умовою нормального функціонування ринкової економіки. Але як будь-яке явище має свої плюси і мінуси. До позитивних рис можна віднести: активізацію інноваційного процесу, гнучке пристосування до попиту, високу якість продукції, високу продуктивність праці, мінімум витрат, реалізацію принципом оплати по кількості і якості праці, можливість регулювання зі сторони держави. До негативних наслідків - "перемога" одних і "поразка" інших, відмінність в умовах діяльності, що призводить до нечесних прийомів, надмірна експлуатація природних ресурсів, екологічні порушення і ін.

Монополія, як економічний процес має результатами своєї діяльності певні наслідки. Переважна частина з них була перерахована в роботі, та слід зазначити, що серед цих наслідків, як і скрізь, є позитивні, а є й негативні. І реальність на сьогодні така, що негативні, на жаль, набагато переважають позитивні. Одним з найголовніших таких наслідків є придушення конкуренції, без якої неможливе нормальне існування ринку.

Щоб запобігти деяким з цих негативних наслідків, держава була змушена проводити регулюючу антимонопольну політику, до складу якої входить видання різних актів, які мають силу законів, обмеження сфери впливу монополістичних обєднань і, звісно, застосування різних санкцій до порушників - від економічних (штрафи, пені) до кримінальних (тюремні увязнення).

В цілому, конкуренція несе менше негативних моментів, чим позитивних; конкуренція - значно менше зло, чим монополія, яка зловживає своїм положенням в економіці.

Конкуренція - визначальна умова підтримання динамізму в економіці, і в умовах конкуренції створюється більше національне багатство при меншій вартості кожного виду продукції в порівнянні з монополією і плановою економікою.

Список використаних джерел

1.Конституція України: Відомості Верховної Ради України від 28 червня 1996р. №254к / 96-ВР [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80.

2.Господарський кодекс України: Відомості Верховної Ради України від 16 січня 2003 р. № 436 - IV [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/436-15.

3.Про антимонопольний комітет України: Закон України від 26 вересня 2003р. №3659-ХІІ [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.

4.Про захист від недобросовісної конкуренції: закон України від 07 червня 1996 р. № 237/96 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/236/96-%D0%B2%D1%80.

5.Про захист економічної конкуренції : закон України від 11 січня 2001 р. № 2210-ІІІ [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2210-14.

6.Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності : Закон України від 18 лютого 1992 р. №2132 - ХІІ [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.

7.Про природні монополії : Закон України від 20 квітня 2000 р. №1682 - ІІІ [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.

8.Архангельський Ю. - Про необхідність державного планування ринкової економіки // Економіка України. - 2004. - № 3 (508). - С. 47-53.

9.Архангельський Ю. - Чи є шкода від монополії" // Економіка України. - 2006. - № 11. - С. 62 - 69

.Базилевич В.Д. Економічна теорія: Політекономія: Підручник - 7-ме вид., стер. - К. : Знання-Прес, 2012.- 719 с.

11.Башнянин Г. І., Лазур П. Ю, Медведєв В.С. - Політична економія: підручник. - К. : Ніка-Центр 2011. - 526 с.

.Бодров В.Г., Рибалкін В.О. Політична економія. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. - К. : Академвидав, 2004. - 672 с.

13.Валітов С.С. Конкурентне право України: Навчальний посібник. - К. : Юрінком Інтер, 2006 . - 432 с.

14.Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю. І. Основи економічних знань: Навч. посіб. / 2-ге вид., перероб. і допов. - К. : Вища шк., 2002. - 543 с. : іл.

15.Денисенко М.П., Діденко О.М., Ніколенко Ю.М., Руженський М.М., Федоренко В.Г. Основи економічної теорії: Підручник / За науковою ред. проф. Федоренка В.Г. - К. : Алерта, 2005. - 511 с.

16.Лагутін В. - Шкода від монополії і користь від конкуренції: чи все так просто? // Економіка України. - 2007. - № 4 (55). - С. 55 - 61.

.Мочерний С.В. Основи економічної теорії : Посібник для студентів вищих навчальних закладів. - К. : Видавничий центр "Академія", 2002. - 472 с. (Альма-матер).

18.Мочерний С.В. Політична економія: Навч. посіб. - К.: Знання-Прес, 2002. - 687 с. - (Вища освіта ХХІ століття).

.Никифоров А. Є., Куценко Т.Ф., Чистов С.М. та ін. Державне регулювання економіки: Навч. посібник. - К. : КНЕУ, 2000. - 316 с.

.Ніколенко Ю.В. Політекономія: Підручник. - Київ: ЦУЛ, 2010. - 412 с.

21.Станько Н.Л. Основні засади реалізації антимонопольної політики на регіональному рівні // науковий вісник Волинського державного університету імені Лесі Українки. - 2013. - № 12. - с. 185 - 191.

.Тарнавська Н. Напрями удосконалення антимонопольної політики в Україні // Вісник Хмельницького національного університету. - 2009. - № 3 (82). - С. 56 - 61

.Филюк Г. - Соціально-економічні наслідки монополії : теоретичний і практичній аспекти // Економіка України. - 2012. - № 1. - С. 30 - 40.

Похожие работы

 

Не нашел материал для курсовой или диплома?
Поможем написать качественную работу
Без плагиата!