єднань в контексті формування нової парадигми національного виховання.
Зазначимо, що методологічною основою даної роботи є сучасні методи наукового пізнання, застосування яких обумовлене змістом і метою поставлених завдань.
Для цього у роботі було використано такі методи: порівняльний; діалектичний; формально-логічний; формально-догматичний.
Структура даної роботи та її послідовність частин обумовлені об'єктом, метою та завданнями дослідження. Робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел.
Розділ 1. Визначення політичної соціалізації та її сутності
Поняття "соціалізація" виникає в американській та французькій соціології в кінці ХІХ ст. (Ф. Гіддінгс, Г. Тард).
Вагомий внесок у розробку теорії соціалізації здійснив Т. Парсонс. Вчений розумів соціалізацію як процес інтеграції індивіда в соціальну систему шляхом інтернаціоналізації загальноприйнятих норм, "вбирання" в себе загальних цінностей. В соціології і політології існують найрізноманітніші визначення політичної соціалізації.
Соціалізація - процес входження людини в суспільство, під час якого людина навчається думати і поводитися соціально припустимим чином. В умовах спілкування особи з іншими людьми, соціальними групами, що відбувається у різноманітних сферах людської життєдіяльності, відбувається засвоєння й активне відтворення індивідом соціального досвіду. Результатом політичної соціалізації, яка здійснюється в межах загальної соціалізації, є політична поведінка та діяльність людини у сфері політичного спілкування.
Отже, політична соціалізація - це процес засвоєння притаманних певному суспільству політичних цінностей, настанов, переконань, моделей поведінки, що відбувається упродовж становлення та еволюції індивіда як члена політичної спільноти, і спрямований на забезпечення його свідомої участі в політичному житті суспільства.
Під соціалізацією розуміють "процес засвоєння людським індивідом певної системи знань, норм і цінностей, які надають йому можливість функціонувати як повноправному членові суспільства".
Політична соціалізація - це процес засвоєння індивідом певної системи політичних знань, норм і цінностей, тобто політичної культури.
Політична соціалізація забезпечує набуття індивідом уміння орієнтуватись у політичному просторі й виконувати в ньому певні владні функції. Через політичну соціалізацію здійснюється формування, відтворення і розвиток політичної культури.
Політична соціалізація є істотним чинником функціонування політичної системи суспільства, її стабільності. Вона може бути використана як інструмент політичного контролю, засіб прищеплення індивіду потрібних тим чи іншим групам політичних норм, цінностей і цілей, причому надає змогу зробити це в ефективних і непомітних для самого індивіда формах. Цим пояснюється прагнення всіх політичних сил узяти під свій вплив і контроль процес політичної соціалізації, умови, механізми й засоби його здійснення. Політична соціалізація є процесом і результатом взаємодії між об'єктивними умовами життєдіяльності індивіда та його поведінкою. В сукупності цих умов важливу роль відіграють ті групи, які оточують індивіда. Залежно від характеру особистих контактів і ступеня формальної організованості ці групи поділяються на первинні і вторинні. Первинні - це безпосередньо контактні, як правило, неформальні групи. До них належать сім'я, об'єднання друзів, ділові, ігрові, релігійні та інші малі групи. Вторинні групи політичної соціалізації - це неперсоніфіковані групи з формалізованою структурою. До них належать школа, громадські організації, політичні партії, трудові колективи тощо.
Політична соціалізація відбувається у двох основних формах: прямій та опосередкованій. У першому разі політична соціалізація здійснюється шляхом поширення відповідних знань, пропаганди певної інформації, популяризації зразків бажаної поведінки. Зміст набутих індивідом таким чином знань та орієнтацій має яскраво виражений політичний характер. Такими є, наприклад, уявлення про державний лад тієї чи іншої країни, про діяльність політичних партій і політичних лідерів, про характер пануючої ідеології тощо. У другому разі процес політичної соціалізації відбувається шляхом створення таких умов життєдіяльності індивіда, які спонукають його діяти саме так, а не інакше.
політична соціалізація молодь україна
Розділ 2. Дитячі та молодіжні організації у процесі політичної соціалізації
2.1 Політична культура молоді України та її розвиток в умовах реформ
Ефективна соціалізація молоді є не обхідною умовою сталого розвитку політичної системи України, великою мірою визначає обриси майбутнього країни. Перспектива подальшого розвитку суспільства повязана, перш за все, з особливостями формування політичної культури молоді, її політичними цінностями, соціально-політичною орієнтацією, політичним вибором та ставленням до влади.
У звязку з цим виникає потреба у вивченні процесів, що поширюються у молодіжних субкультурах, політичному аналізі субкультурної диференціації молоді, виробленню технологій та механізмів попередження девіантної поведінки, кризових ситуацій та явищ у молодіжному середовищі.
У рамках вивчення молодіжних субкультур виділяються праці, присвячені політичній активності молоді та студентства. У центрі уваги М. Остапенко, Т. Кузьменка, Д. Дмитренка, В. Ярошенко є також розробка категоріального апарату: політична соціалізація, адаптація, система показників соціальної адептації та політичної соціалізації.
Аналізують різні аспекти проблем реалізації державної молодіжної політики науковці Е. Лібанова, О. Бакаєва, П. Біленчук, М. Перепелиця та ін. У працях вітчизняних учених приділяється увага механізмам і технологіям взаємодії органів влади та громадських організацій.
В умовах глибокої економічної та демографічної кризи, кризи культури й ідеології, в якій перебувають країни пострадянського простору, включаючи й Україну, молодіжні проблеми у різних сферах набувають певних специфічних рис, відзначаються тяжкими та довготривалими наслідками, а відтак, потребують поглибленого аналізу й регулювання, розробки реалістичної, збалансованої, виваженої політики стосовно молодих поколінь [6, с.5].
Стан політичної культури молоді, як і суспільства в цілому, значною мірою фрагментований. Окремі групи молоді відрізняються одна від одної інтересом до політики, рівнем включення в політичне життя, орієнтаціями на різні ідейно-політичні течії сучасної України. Усі ці відмінності поки що не мають характеру гострого антагонізму і не призводять до надмірної політизованості.
Молоде покоління ставиться до політики і влади, як до данності, що не викликає ні захоплення, ні особливо різких негативних емоцій. Це, перш за все, проявляється у відстороненості досить значної частини молоді від політичного життя. Деякою мірою апатія молоді зумовлена, перш за все, тим, що реформи, які проводяться в Україні найболючіше вдарили саме по ній, і тим, що в країні відсутня будь-яка осмислена політика щодо молоді як самостійної соціально-демографічної групи, з тим, що вона, з одного боку, не бачить необхідності будь-що кардинально змінювати в оточуючому середовищі, а з іншого - не розглядає політичну діяльність як значущу для себе, знаходячи більш перспективні способи і форми самореалізації. У результаті, тотальне відчуження молоді від влади, здатне в будь-який момент перерости в активне її несприйняття.
Сьогодні поки що відбувається тільки декларування державою принципів політичної культури участі, культури громадянськості. На стадії формування молодого покоління необхідно всебічно вивчати ситуацію, досліджувати глибину, гостроту соціальних проблем, налагоджувати моніторинг життя молоді.
Задіяти молодих людей у реалізацію державної молодіжної політики вдається сьогодні за рахунок залучення їх у молодіжні та дитячі громадські організації. Такі організації є одним із найбільш важливих соціальних інститутів, що сприяють формуванню громадянського суспільства. Громадські організації мають виключні можливості для політичної соціалізації молоді, оскільки вони є не тільки ключовими субєктами молодіжної політики, що ефективно впливає на її формування та реалізацію, але і хорошим кадровим резервом для органів державної влади та місцевого самоврядування. Громадський рух є силою, котру не можна ігнорувати і яку не слід ігнорувати.
Отже, важливо створити правові та інші умови для співробітництва органів державної влади, молодіжних громадських організацій і активних представників цієї частини населення. Принципова зміна ставлення молоді до політики відбудеться, коли сама молодь відчує себе реальним учасником процесів перетворення і розвитку українського суспільства.
2.2 Роль дитячих та молодіжних обєднань у процесі політичної соціалізації
Сучасне становлення молодих громадян України як активних субєктів соціально-політичних відносин повязане з певними труднощами, що визначаються специфікою розвитку країни за умов проголошення незалежності та розбудови її державності.
Саме ці процеси призвели до змін "класичних" за радянських часів моделей суспільно-політичної та соціально-економічної поведінки молоді. Зрозуміло, що в умовах кризи системи традиційних інститутів соціалізації (родини, школи, вищого навчального закладу, армії) особливої уваги набувають такі її складові, яким притаманний вищий рівень адаптація до змін. Серед останніх провідне місце займають молодіжні та дитячі організації, метою яких є здійснення діяльності, спрямованої на задоволення та захист своїх законних соціальних, економічних, творчих, духовних та інших спільних інтересів [1].
Проблеми соціалізації молоді в контексті аналізу її змісту, основних етапів та механізмів здійснення розглядаються багатьма російськими і вітчизняними дослідниками (М.В. Андреєнков, С.С. Батенін, О.В. Безпалько, Л.П. Буєва, І.Д. Звєрєва, М.П. Лукашевич, І.І. Минович, В.Г. Немировський, І.М. Пінчук та іншими). Окремо основні інститути соціалізації (від родини до недержавних організацій) аналізуються в працях таких представників системи соціально-гуманітарних знань, як О.М. Балакірєва, Н.А. Бугаєць, Н.М. Бутенко, Л.С. Волинець, Н.М. Комарова, Ю.Й. Поліщук, І.М. Трубавіна.
Разом з тим, незважаючи на той факт, що з початку 2007 року в Україні функціонують 132 всеукраїнські молодіжних громадські організації, які мають свої філії в усіх її регіонах, дослідження специфіки їхньої діяльності в сучасних умовах розвитку українського суспільства з позиції формування нової парадигми виховання ще не отримали відповідного рівня інтерпретації [9].
Сучасні дослідження соціальної організації як певного елементу соціальної структури базуються на теоретико-методологічних засадах, які були розроблені представниками всієї системи соціально-гуманітарного знання протягом тривалого часу. Так, уже у XVIII столітті в працях відомих представників англійської політекономічної науки А. Сміта та Д. Рикардо розглядаються природа та зміст соціальних організацій в контексті розвитку капіталістичного виробництва. Надалі ці питання набувають розвитку в дослідженнях американських учених Е. Мейо, Ф. Тейлора, А. Файоля в межах розробки проблем соціального менеджменту. А з середини ХХ століття аналіз структури та функцій соціальних організацій починає здійснюватися з позиції дослідження проблем процесу соціалізації (П. Блау, І. Гофман, У. Самнер, Т. Парсонс, Н. Дж. Смелзер та інші).
У сучасному науковому співтоваристві домінує думка, що зміст поняття "організація" в межах дослідження різних форм взаємодії соціальних обєктів може розглядатися щонайменше з трьох позицій.
По-перше, поняття "організація" визначає штучне обєднання соціальних одиниць інституціонального рівня, що має визначений статус в сучасному соціумі й орієнтоване на виконання конкретних функцій. У межах цієї позиції як організації досліджуються різні органи влади, фірми, політичні партії, добровільні спілки тощо.
По-друге, поняття "організація" визначає певну діяльність соціальних обєктів щодо процесу організації, яка містить у собі розподіл навантаження, координацію дій між структурними компонентами, обґрунтування рівня стійких звязків між останніми й таке інше. У контексті реалізації цієї позиції
Поняття "організація" розглядається як синонім поняття "менеджмент" або поняття "управління".
По-третє, поняття "організація" визначає певну ступінь підпорядкованості соціальних одиниць, що існують та функціонують в межах конкретних соціальних структур. З позиції такої інтерпретації цього поняття організація розглядається як одна із головних характеристик соціального обєкта, яка містить інформацію про структуру, побудову та тип звязків, що утворюють цілісність його існування. Саме в контексті розвитку цієї позиції в науковій соціально-гуманітарній літературі виокремлюються та досліджуються: "формальні" та "неформальні" організації; "організовані" та "неорганізовані" системи; "ефективні" та "неефективні" структури; "підпорядковані" та "не підпорядковані" соціальні обєкти.
Аналіз сучасної соціально-педагогічної літератури свідчить, що її представники за умов звернення до поняття "організація" (насамперед, в контексті дослідження процесу соціалізації) поділяють твердження саме першої з вищезазначених позицій. Тобто, розглядаючи соціально-педагогічну діяльність, як таку, що "спрямована на створення сприятливих умов соціалізації, всебічного розвитку особистості, задоволення її культурних і духовних потреб чи відновлення соціально схвалених способів життєдіяльності людини", її основні субєкти визначаються як державні організації (певні соціальні інститути) та недержавні організації (обєднання громадян) [8; 9, с.13].
При цьому недержавні обєднання громадян розглядаються як "добровільні громадські формування, утворені на основі єдності інтересів громадян з метою спільної реалізації прав і свобод" [9, с.15].
Найчастіше в установчих документах українських молодіжних громадських обєднань основними видами їхньої діяльності визначаються представлення інтересів і допомога своїм членам, тобто:
захист прав та інтересів окремих соціальних, професійних та вікових груп молоді;
лобіювання їхніх інтересів на різних рівнях здійснення державної політики;
проведення різних типів тренінгів та надання консультативної допомоги в контексті вирішення соціальних питань різного рівня розвязання;
просвіта та поширення різного плану інформації для різних груп молоді країни;
освітня діяльність [7, с.63-64].
Виходячи з матеріалів підсумкової колегії Міністерства освіти та науки України (від 21 березня 2008 року, м. Київ), "у сучасних умовах шлях до нової парадигми виховання у вищих навчальних закладах лежить через переосмислення сутності національного виховання студентської молоді, його цілей, змісту, завдань, методів", тобто через формування нової моделі сучасного фахівця, розробленої на засадах "теоретичного вивчення і порівняння різних поглядів вітчизняних і зарубіжних учених, практиків…" [3, с.18].
При цьому наголошується, що провідним напрямом цієї моделі є національно-патріотичне виховання, яке передбачає, насамперед, "формування громадських якостей майбутнього спеціаліста - представника вітчизняної інтелігенції, зокрема громадської самосвідомості, готовності працювати на благо народу, високої політичної культури; виховання соціальної активної і творчої особистості, національної свідомості; патріотичне й інтернаціональне виховання; оволодіння національними культурами" [3, с.18].
Аналіз створення умов щодо формування визначених громадських якостей сучасного студентства в контексті розгляду вищезазначених основних видів діяльності українських молодіжних громадських обєднань дозволяє зробити такі висновки.
Формування громадської свідомості майбутнього фахівця та підвищення його рівня політичної культури (основні завдання процесу політичної соціалізації) реально можуть здійснюватися саме в межах функціонування молодіжних обєднань через залучання додаткових матеріальних та людських ресурсів в контексті здійснення інноваційних соціальних проектів. Так (при першому наближені), ці проекти мають містити як мінімум три групи заходів з відповідними засобами та методами їхнього проведення. Першу групу може становити система заходів щодо регулярного змістовного обговорення студентством найбільш вагомих суспільно-політичних проблем за участю представників владних структур усіх рівнів та провідних експертів в проблемному полі політики. Організацію та проведення цієї групи заходів пропонується здійснювати через формат дискусії, які можуть бути:
телевізійними та представленими на шпатах періодичних видань, тощо.
Друга група може містити структуровану сукупність заходів щодо створення певних інформаційних ресурсів, які сприяють творчому, інноваційному аналізу суспільно-політичних ситуацій та поточних соціально-економічних та політичних подій. Організацію та проведення цієї групи заходів пропонується здійснювати через:
створення безпосередньо молодіжних газет та журналів (самостійно і за допомогою професіоналів);
-розробку та випуск телевізійних проектів (на місцевому й на регіональному рівнях);
конструювання, відкриття та координування інтернет-блогів, форумів та різноманітних тематичних сайтів.
Третю групу можна сформувати із комплексу заходів щодо формування навичок реальної практики участі українських студентів в обговоренні та врегулюванні різноманітних соціально-політичних ситуацій та подій. Організацію та проведення цієї групи заходів пропонується здійснювати через:
тренінги (наприклад, через участь у проекті "Лідери нового покоління", який зорієнтований на набуття слухачами практичних навичок політичного лідерства та реалізується в межах діяльності громадської організації "Інститут соціально-політичних ініціатив" м. Харкова,) [10];
-спеціальні формати (наприклад, проведення в школах та ВНЗ Днів учнівського та студентського самоврядування);
публічні лекції з презентаціями та захистом власних інноваційних проектів, спрямованих на реалізацію в суспільно-політичній сфері життєдіяльності українського суспільства.
Зрозуміло, що перспективи подальших розвідок у даному напрямку в контексті розвитку сучасної соціально-педагогічної науки концентруються навколо проблеми конкретизації умов щодо підтримки діяльності молодіжних обєднань та підвищення рівня їхньої ефективності як провідних засобів політичної соціалізації студентства.
Розвиток різноманітних видів і форм громадської діяльності є основою функціонування демократичного суспільства, яка сприяє підтримці рівноваги та злагоди у суспільстві, забезпечує здійснення стратегічних соціальних перспектив у сфері економіки, політики й культури. На сьогодні підтримка діяльності дитячих та молодіжних громадських організацій, що відповідає цілям молодіжної політики, розширює можливості у вирішенні нагальних потреб молоді.
Держава зацікавлена в розвитку й співпраці з молодіжними неурядовими організаціями, діяльність яких сприяє підвищенню ролі молоді в суспільно-політичних процесах, формуванню демократичного, громадянського суспільства.
Підтримка і стимулювання позитивної суспільної молодіжної ініціативи сприяє підвищенню рівня демократичної культури, виховання почуття патріотизму, якостей лідера, позитивно впливає на процес соціалізації молоді. Саме в системі громадських організацій складається найбільш сприятливі умови для реалізації економічної, інноваційної, творчої активності молодого покоління.
Усі дитячі та молодіжні організації мають рівні можливості у державній підтримці. Дитячим та молодіжним організаціям для проведення їхніх заходів повинні надаватися приміщення шкіл, позашкільних установ, установ культури, спортивні й інші споруди.
При фінансуванні заходів у рамках державної молодіжної політики пріоритет буде віддаватися соціально значимим суспільним ініціативам молоді.
Розділ 3. Дитячі та молодіжні організації у процесі політичної соціалізації у волинській області
Українські дитячі та молодіжні громадські організації виявляють значну активність у сучасному суспільстві, репрезентують інтереси громадян перед владою та надають можливість представникам суспільства брати участь у громадському та політичному житті.
Реєстр громадських організацій Волинської області можна переглянути на сайті Головного управління юстиції Волинської області [11], також створено чимало довідників [5], які дають можливість ознайомитися з такими організаціями більш детально.
Перш як розглядати дитячі і молодіжні організації Волинської області як субєктів політичної соціалізації, слід вказати, що реалізація державної молодіжної політики є одним із пріоритетних напрямків діяльності Волинської обласної державної адміністрації і забезпечується шляхом:
. Прийняття рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, спрямованих на реалізацію державної молодіжної політики в області;
. Внесення на розгляд сесії обласної ради питань щодо поліпшення становища молоді в області;
. Здійснення заходів органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, що реалізують державну політику щодо сімї та молоді;
. Розробки та реалізації цільових комплексних молодіжних програм, передбачення у державному та місцевих бюджетах цільових коштів на фінансування державної молодіжної політики, залучення матеріальних і фінансових ресурсів підприємств, установ, організацій, обєднань громадян зацікавлених у роботі з молоддю;
. Участь молоді, молодіжних громадських організацій у формуванні і реалізації державної молодіжної політики;
. Дотримання прав та законних інтересів молоді у різних сферах життєдіяльності;
. Здійснення фінансової та іншої підтримки молоді, молодіжних громадських організацій з метою створення умов для всебічного розвитку молодих громадян.
Розглянемо декілька дитячих та молодіжних організацій, які на нашу думку найбільш впливають на процес політичної соціалізації, одна з таких - "Асоціація захисту прав молоді Волині". Її метою є всебічний захист законних інтересів членів Асоціації та молоді Волині; сприяння побудові повноцінного, справедливого громадянського суспільства, заснованого на ідеалах демократії, традиційних моральних цінностях та гармонії інтересів суспільства і окремих особистостей.
Ще однією з таких організацій є - "Асоціація молодих політологів та політиків". Її метою є задоволення та захист законних соціальних, економічних, творчих, вікових та інших спільних інтересів своїх членів та сприяння побудові правової української держави, становленню громадянського суспільства та формуванню нової високоінтелектуальної української політичної еліти.
Слід вказати спілка молодіжних та дитячих громадських організацій - "Молодіжний парламент Волині". Її метою є розвиток молодіжних організацій Волині, координація їх діяльності та інтеграція у всеукраїнський молодіжний рух, сприяння створенню умов для самореалізації молоді, залучення молодих людей у державотворчий процес, підвищення їх політичної, суспільної та культурної активності.
Вкажемо молодіжну громадську організацію - "Перспектива", мета якої: сприяння розвитку гармонійної особистості; залучення молоді до вирішення проблем і задач розвитку громади; захист інтересів молоді та вплив на прийняття рішень органами влади. [5]
Отже, такі організації відкривають нові шляхи для комунікації, пошуку партнерів та активізації громадського руху Волині.
Висновок
Отже, задіяти молодих людей у реалізацію державної молодіжної політики вдається сьогодні за рахунок залучення їх у молодіжні та дитячі громадські організації. Такі організації є одним із найбільш важливих соціальних інститутів, що сприяють формуванню громадянського суспільства. Громадські організації мають виключні можливості для політичної соціалізації молоді, оскільки вони є не тільки ключовими субєктами молодіжної політики, що ефективно впливає на її формування та реалізацію, але і хорошим кадровим резервом для органів державної влади та місцевого самоврядування. Громадський рух є силою, котру не можна ігнорувати і яку не слід ігнорувати.
Таким чином, важливо створити правові та інші умови для співробітництва органів державної влади, молодіжних громадських організацій і активних представників цієї частини населення. Принципова зміна ставлення молоді до політики відбудеться, коли сама молодь відчує себе реальним учасником процесів перетворення і розвитку українського суспільства.
Список використаних джерел
1.Закон України "Про молодіжні та дитячі громадські організації" від 01.12.1998 № 281-XIV
2.4. Безпалько О.В. Соціальна педагогіка в схемах і таблицях: [навч. посібник] / Ольга Володимирівна Безпалько. - К.: Центр навчальної літератури, 2003. - 134 с.
.6. Вища освіта України - європейський вимір: стан, проблеми, перспективи. Підсумкова колегія МОН // Освіта України. - 2008. - № 21-22 (19 березня) - 24 с.
.Гордієнко М. Реконструкція консервативних ідей як механізм відтворення нації / М. Гордієнко // Українознавчий альманах. Випуск 5. - К., 2011. - С. 200
.Довідник громадських організацій Волинської області // Ред. Порицька Р. - Волинський прес-клуб - 88 с.
.Молодь та молодіжна політика в Україні: соціально-демографічні аспекти / За ред.Е.М. Лібанової. - К.: Інститут демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи НАН України, 2010. - 248 с.
.Паливода Л. Стан та динаміка розвитку неурядових організацій України 2002-2006 роки. Звіт за даними дослідження / Паливода Л., Кікоть О., Власова О. - К.: "КІТ‖, 2006.
.Рожков М.И. Теория и методика воспитания: учеб. пособие для студ. высш. учеб. Заведений / М.И. Рожков, Л.В. Байбародова. - М.: Изд-во ВЛАДОС-ПРЕСС, 2004. - 384 с.
.Сахаренко К., Герасимчук Ф. Государственная молодежная политика в Украине
.[Електронний ресурс] Громадська організація "Інститут соціально-політичних ініціатив". - Режим доступу: #"justify">.[Електронний ресурс] Реєстр громадських організацій - http://justvolyn.gov.ua/reestr/inform/rgr. shtml