Характеристика фінансового та управлінського обліку

Характеристика фінансового та управлінського обліку

Контрольна робота

Предмет: бухгалтерський облік

1.  Характеристика фінансового та управлінського обліків

Методологічно й організаційно сучасний бухгалтерський облік поділяється на фінансовий (financial accounting) і управлінський (managerial accounting).

Фінансовий облік - це сукупність правил та процедур, що забезпечують підготовку і надання інформації про фінансовий стан та результати діяльності організації згідно з вимогами законодавчих і нормативних актів, а також стандартами бухгалтерського обліку. За даними фінансового обліку складається фінансова (бухгалтерська) звітність, що не є комерційною таємницею і призначена як для внутрішніх, так і для зовнішніх користувачів.[6]

Фінансовий облік відображає стан майна, зобов’язань, капіталу та фінансового результату діяльності підприємства в єдиному грошовому вимірнику за допомогою подвійного запису з метою формування звітності різних видів та встановлених форм.

Управлінський (внутрішній) облік - це сукупність методів і процедур, що забезпечують підготовку і надання інформації для внутрішнього аналізу, планування, контролю і прийняття рішень на різних рівнях управління. Управлінський облік ведеться для задоволення потреб в інформації керівництва всієї організації та її структурних підрозділів.[4]

Фінансовий облік ґрунтується на єдиній системі збирання і первинної обробки облікової інформації: цю систему називають також “первинним обліком” або “обліком першого поверху”. Саме на рівні первинного обліку відбувається реєстрація окремих господарських подій або фіксація певних чинників, пов’язаних з цими подіями. Надалі ця інформація узагальнюється і обробляється у системах управлінського та фінансового обліку відповідно до їх цільового призначення.

Фінансовий облік значною мірою ґрунтується на концепції відповідності в управлінні. Ієрархія відповідальності у фінансовому обліку в основному існує у вигляді “власники - вищий менеджмент”, а в управлінському - охоплює всі рівні від вищого менеджменту до окремого працівника, який відповідає за здійснені ним витрати.

Дані фінансового обліку використовуються для прийняття рішень - акціонерами, кредиторами, інвесторами, податковими органами та ін. Ці рішення у кінцевому підсумку впливають на діяльність підприємства.

Фінансовий облік грає регулюючу роль і несе в собі елементи такої системи, котра передбачає прямі і зворотні зв’язки при виконанні функцій спостереження, вимірювання різних характеристик виробництва або його окремих частин, обробки інформації за даними первинної документації. Підтвердженням тому служить рух звітної документації між підрозділами і службами підприємства і бухгалтерією. [7]

Ведення фінансового обліку є обов’язковим для кожного підприємства. Законом встановлюються вимоги до фінансової інформації. Регламентуються форми звітності і їх зміст, порядок розрахунку показників. Оскільки менеджерам необхідна часто термінова (негайна) інформація, то для прийняття рішень використовуються приблизні (наближені) оцінки. Вимоги до точності в управлінському обліку послаблені в сторону (бік) прискорення отримання інформації. В той час як фінансовий облік базується на точності інформації, законом регламентуються не тільки обмеження, але і вимоги. Фінансові звіти готуються для зовнішніх користувачів, тобто людей, які не працюють на підприємстві. Інформація, що міститься в фінансових звітах, відображає операції, котрі вже здійснені, і тому вона піддається перевірці і оцінці надійності.

Фінансові звіти узагальнюють інформацію про діяльність всього підприємства. В деяких випадках (коли підприємство або розміщене в різних регіонах, або має декілька видів діяльності) складаються окремі фінансові звіти або розрахунки за галузями, видами діяльності.

Мета обліку - основна (основоположна) ознака відмітної характеристики. Призначення фінансового обліку - складання фінансової звітності зовнішнім користувачам інформації. Мета рахується досягнутою, якщо документи складені і представлені (доставлені, подані) за призначенням.

Фінансовий облік будується на основі загальноприйнятих норм і стандартів бухгалтерського обліку. Цей принцип дозволяє зовнішнім користувачам інформації проводити порівняння і співставлення. Крім того, користувачі повинні бути впевнені, що облік ведеться по загальноприйнятому порядку, дякуючи чому він в достатній степені (мірі) достовірний. В фінансовому обліку використовується наступна базисна рівність:

Активи = Зобов’язання + Власний капітал

Завданням управлінського обліку є складання звітів, інформація яких призначена для власників підприємства, де ведеться облік, і його керівників (менеджерів), тобто для внутрішніх користувачів бухгалтерської інформації.

Предметом управлінського обліку в загальному вигляді виступає сукупність об'єктів в процесі всього циклу управління виробництвом. Зміст предмету розкривають його об'єкти, які можна об'єднати у дві групи: 1) виробничі ресурси і 2) господарські процеси та їх результати. [4]

Методи, що використовуються в бухгалтерському управлінському обліку, доволі різні, але взагалі методом управлінського обліку є системний оперативний аналіз.

Управлінський облік використовує оперативну (первинну) інформацію незалежно від її кількісного виміру, наприклад, відзиви покупців про якість продукції. Але більша частина первинної інформації не задовольняє запити керівників.

Управлінський облік побудований на наступних принципах: 1) безперервність діяльності підприємства; 2) використання єдиних планово-облікових одиниць виміру в плануванні та обліку виробництва; 3) оцінка результатів діяльності структурних підрозділів підприємства; 4) принцип прийнятності та багаторазового використання інформації; 5) принцип повноти і аполітичності інформації; 6) принцип періодичності; 7) принцип бюджетного методу управління.

Системи управлінського обліку класифікуються за повнотою охоплення інформацією, ступенем взаємозв'язку фінансового і управлінського обліку, ступенем нормування, повнотою включення витрат до собівартості продукції.

Такий підхід до організації управлінського обліку допускає виділення його складових частин: облік постачальницько-заготівельної діяльності; облік виробничої діяльності; облік витрат на виробництво і собівартість продукції; облік фінансово-збутової діяльності; облік організаційної діяльності.[4]

Порівняльна характеристика фінансового та управлінського обліку наведена в таблиці 1.

Таблиця 1 - Порівняльна характеристика фінансового та управлінського обліку

Як видно між управлінським та фінансовим обліками існує багато відмінностей, але є і спільні риси. Обидва вони, по-перше, ґрунтуються на даних єдиної інформаційної системи обліку; по-друге, спираються на концепцію відповідальності в управлінні господарськими об'єктами; по-третє, їх інформація служить для прийняття рішень, хоча й різної спрямованості.

2. Облік процесу реалізації

Значення і роль процесу реалізації істотно зростають в умовах становлення ринкових відносин і створення конкурентного середовища. Виробник мусить глибоко вивчати потреби ринку з метою планування обсягів і асортименту виробництва продукції потрібного ринку.

Обліковими завданнями реалізації готової продукції, робіт і послуг є:

забезпечення інформації про обсяг і структуру реалізованої підприємством продукції (робіт і послуг);

облік і контроль виконання договірних зобов'язань щодо поставки товарної продукції;

облік нарахування та сплати належних до обсягу реалізації податків та зборів;

визначення ціни реалізації та фінансових результатів як у цілому за підприємством, так і за окремими видами продукції, робіт і послуг.[7]

Облік процесу реалізації здійснюється за допомогою системи рахунків бухгалтерського обліку: 26 "Готова продукція", 90 "Собівартість реалізації", 70 "Доходи від реалізації", 36 "Розрахунки з покупцями і замовниками", 37 "Розрахунки з різними дебіторами", 64 "Розрахунки за податками й платежами", 79 "Фінансові результати" та ін.

Бухгалтерський облік процесу реалізації тісно пов'язаний з податковим обліком доходів. Тому важливе визнання моменту реалізації, оскільки він є визначальним для обчислення податків. Відповідно до податкового законодавства України за правилами ведення податкового обліку датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів, що підлягають продажу, у разі продажу товарів за готівку - дата її оприбуткування в касі підприємства; дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.[5]

На синтетичному рахунку 90 "Собівартість реалізації" узагальнюється інформація про фактичну собівартість реалізованої продукції, товарів, виконаних робіт і наданих послуг. За дебетом цього рахунка відображають виробничу собівартість реалізованої готової продукції, робіт, послуг, фактичну собівартість реалізованих товарів (без торгових націнок), за кредитом - списання в порядку закриття дебетових оборотів на рахунок 79 "Фінансові результати". При відвантаженні готової продукції покупцеві та передачі виконаних робіт і наданих послуг замовнику дебетують рахунок 90 "Собівартість реалізації" і кредитують рахунки 26 "Готова продукція", 25 "Напівфабрикати", 28 "Товари" та ін. Операції відображаються на основі таких первинних документів: накладні, ордери, акти прийому-передачі, товарно-транспортні накладні, рахунки, рахунки-фактури, довіреності та ін.

Адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати не включають до складу виробничої собівартості готової та реалізованої продукції, а тому інформація про такі витрати узагальнюється на рахунках обліку витрат - 92 "Адміністративні витрати", 93 "Витрати на збут", 94 "Інші витрати операційної діяльності". Наприкінці місяця сума дебетового обороту за рахунком 90 "Собівартість реалізації" списується з кредита на дебет рахунка 79 "Фінансові результати". На дебет рахунка 79 "Фінансові результати" також списують із кредиту відповідних рахунків адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

Отже, рахунок 90 "Собівартість реалізації" є номінальним, обороти за дебетом і кредитом якого характеризують фактичну собівартість реалізації, яка є складовою валових витрат для податкового обліку і формує витратну (дебетову) сторону рахунка 79 "Фінансові результати" та є необхідною базою для складання фінансової звітності й податкової декларації.

Після відвантаження готової продукції, товарів покупцеві, передачі виконаних робіт і послуг замовнику процес реалізації переміщується у сферу розрахунків. У момент реалізації продавець передає покупцеві необхідну супровідну документацію та розрахункові документи. У рахунках, рахунках-фактурах, які виставляються покупцям і замовникам поряд із сумою за товар вказують окремим рядком податок (акцизний збір, податок на додану вартість тощо) або знижку. Момент пред'явлення розрахункових документів або їх оплати є визнанням доходу від реалізаційної операції. При цьому дебетують рахунки 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками", 30 "Каса", 31 "Рахунки в банках" та ін. і кредитують рахунки 70 "Доходи від реалізації", 71 "Інший операційний дохід", 74 "Інші доходи" та ін. Отримана продавцем від покупця вартість продукції, товарів за їх реалізаційними цінами називається доходом або виручкою від реалізації. Одночасно на суму належних до сплати податків та зборів з реалізації дебетують рахунки доходів від реалізації (70, 71) і кредитують рахунок 64 "Розрахунки за податками і платежами".[6]

Отже, на рахунку 70 "Доходи від реалізації" узагальнюється інформація про доходи від реалізації готової продукції, товарів, робіт і послуг, а також про суму знижок, наданих покупцям, та про інші вирахування з доходу (непрямих податків, зборів). За кредитом цього рахунка протягом місяця відображають суму загального доходу (виручки) разом із сумою непрямих податків і зборів, що включені до ціни продажу, а за дебетом - щомісячне відображення належної суми непрямих податків і зборів, що підлягають перерахуванню їх одержувачам (як правило, бюджету), щомісячне віднесення суми чистого доходу на рахунок 79 "Фінансові результати".

На рахунках доходів і витрат накопичується інформація в розрізі видів та груп продукції. Наприкінці місяця (звітного періоду) рахунки доходів і витрат закриваються списанням їх даних на фінансові результати. При цьому на суму одержаних чистих доходів дебетують рахунок 70 "Доходи від реалізації" і кредитують рахунок 79 "Фінансові результати", а на суму понесених витрат дебетують рахунок 79 "Фінансові результати" і кредитують рахунок 90 "Собівартість реалізації". Отже, рахунок 79 "Фінансові результати" є номінальним, за кредитом якого відображають суму чистих доходів від реалізації продукції, а за дебетом - фактичну собівартість реалізованої продукції, товарів, робіт і послуг та адміністративні витрати, витрати на збут, інші витрати операційної діяльності. Порівнюючи одержані доходи та понесені витрати визначають фінансовий результат: перевищення суми одержаних чистих доходів над валовими витратами показує прибуток, а перевищення валових витрат над чистими доходами показує збиток. Наприкінці звітного періоду (місяця, кварталу) сальдо рахунка 79 "Фінансові результати" переносять на рахунок 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)" і рахунок 79 "Фінансові результати" при цьому закривають.[5]

Загальну схему обліку процесу реалізації наведено на рис. 1.

Рис. 1

Отже, облік процесу реалізації дає змогу виявити та оцінити валові доходи та відповідні їм валові витрати, а також визначити суми зобов'язань підприємства за непрямими податками. Порівняння отриманих чистих доходів і валових витрат на рахунку 79 "Фінансові результати" до моменту відображення на ньому адміністративних витрат, витрат зі збуту та інших операційних витрат дає змогу визначити фінансовий результат від реалізації продукції: прибуток чи збиток.

3. Тестове завдання

1. П(С)БО 29 „Фінансова звітність за сегментами" застосовується підприємствами, які відносяться до:

А) Малих підприємств;

Б) Підприємств, зобов'язаних оприлюднювати річну фінансову звітність;

В) Банківських установ;

Г) Неприбуткових організацій.

Відповідь: Б) - п. 1

. Господарський сегмент - відокремлювана частина діяльності підприємства з виробництва та/або продажу певного виду (або групи) продукції (товарів, робіт, послуг), яка відрізняється від інших:

А) видом продукції (товарів, робіт, послуг) та характером виробничого процесу;

Б) характерними для цієї діяльності ризиками та категорією покупців;

В) способом отримання доходу (способом розповсюдження продукції, товарів, робіт, послуг);

Г) всі відповіді вірні

Відповідь: Г) - п. 2

. Згідно П(С)БО 29 за характером впливу на фінансовий результат звичайної діяльності підприємства звітні сегменти поділяються на:

А) Подібні та неподібні;

Б) Географічні та господарські;

В) Пріоритетні та допоміжні;

Г) Виробничі та збутові.

Відповідь: В) - п. 14

. Види сегментів, пріоритетний вид сегмента, засади ціноутворення у внутрішньогосподарських розрахунках визначаються:

А) положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку;

Б) статутом підприємства;

В) законодавством України;

Г) обліковою політикою підприємства

Відповідь: Г) - п.17

. До складу витрат звітних сегментів не включаються:

А) адміністративні витрати та витрати на збут, які пов'язані з діяльністю підприємства в цілому і не можуть бути віднесені до окремого сегмента; витрати з податку на прибуток; надзвичайні витрати, якщо їх виникнення прямо не пов'язано з певним звітним сегментом;

Б) загально виробничі витрати та надзвичайні витрати, які пов'язані з діяльністю підприємства в цілому і не можуть бути віднесені до окремого сегмента;

В) фінансові витрати та втрати від участі в капіталі; витрати з податку на прибуток;

Г) адміністративні витрати та витрати на збут, які пов'язані з діяльністю господарського сегмента, загально виробничі витрати та надзвичайні витрати.

Відповідь: А) - п. 21

. До якого звітного сегмента включаються основні засоби і нематеріальні активи, які використовуються одночасно кількома звітними сегментами підприємства?

А) до витрат якого включено суму витрат на придбання та монтаж таких необоротних активів;

Б) до витрат якого включено суму амортизації за такими необоротними активами;

В) до такого звітного сегменту, де такі необоротні активи фактичного розміщені;

Г) до доходу якого включено суму доходу від продажу таких необоротних активів.

Відповідь: Б) - п. 26

. Згідно П(С)БО 29 до складу зобов'язань звітного сегмента повинні включатися:

А) Зобов'язання, що виникли на рівні підприємства і стосуються кількох його звітних сегментів;

Б) Забезпечення наступних витрат і платежів та цільове фінансування, якщо вони стосуються діяльності підприємства в цілому;

В) Відстрочені податкові зобов'язання;

Г) Поточні зобов'язання за розрахунками з учасниками.

Відповідь: А) - п. 29

. Якщо показники дочірнього підприємства не включаються до консолідованої фінансової звітності, то такі показники включаються до:

А) фінансової звітності цього дочірнього підприємства;

Б) приміток до фінансової звітності;

В) нерозподілених статей;

Г) доходів та витрат майбутніх періодів

Відповідь: В) - п. 34

4. Практичне завдання

фінансовий управлінський облік зобов'язання

1. Використовуючи наведені дані накреслити схеми синтетичних рахунків та записати в них суми залишків на початок звітного періоду.

. Використовуючи рахунки синтетичного обліку, скласти бухгалтерські проводки за такими господарськими операціями (табл. 2).

. Провести записи, кожної операції в схемах бухгалтерських рахунків, зазначивши номер операції та суму.

Підрахувати в кожному рахунку обороти за дебетом та кредитом, визначити сальдо на кінець звітного періоду.

. Скласти оборотну відомість за рахунками синтетичного обліку.

. Скласти бухгалтерський баланс підприємства на кінець звітного періоду за формою 1.

Таблиця 1 - Суми початкових залишків (тис. грн.)

Таблиця 2 - Зміст господарських операцій

Розв’язок

Схеми синтетичних рахунків.

2. Журнал господарських операцій

. За даними журналу господарських операцій проводимо запис кожної операції в схемах відповідних рахунків. Розраховуємо обороти за дебетом та кредитом, визначаємо сальдо на кінець періоду.

. Складаємо оборотну відомість за рахунками синтетичного обліку.

. Складемо баланс підприємства на кінець звітного року. (Див. додаток А)

Список літератури

2.     Закон № 996 - Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. за № 996-XIV.

3.      Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс».

.        Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 29 «Фінансова звітність за сегментами».

.        Голов С. Ф. "Управлінський облік" Підручник. - К: Лібра, 2003р.

.        Голов С.Ф., В.Костюченко „Фінансовий облік” - К: Лібра, 2005р.

.        Єфименко Т.І., Чебанова Н.В. „Фінансовий облік” 2007р.

.        Бухгалтерський фінансовий облік. Практикум: Навчальне видання для студентів вищих навчальних закладів спеціальності 7.050106 "Облік і аудит". / За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця та доц. Л.В. Чижевської. - 3-є вид., доп. і перероб. - Житомир: ЖІТІ, 2001р.