Проектування жіночих ботильйонів

Зміст

Вступ

. Напрямок моди

. Стильова направленість і призначення взуття

. Обгрунтування вибору конструкції і фасону взуттєвої колодки

. Обґрунтування вибору конструкції взуття

. Засоби художньої виразності; способи гармонізації, що застосовується при проектуванні розроблюваної моделі

. Обґрунтування вибору матеріалів та фурнітури

. Обґрунтування методів з’єднання деталей взуття

. Конструктивна характеристика моделі

. Одержання УРК та розгортки сліду колодки

. Розробка основної моделі верху (зовнішніх деталей)

. Проектування внутрішніх та проміжних деталей верху взуття

. Проектування деталей низу взуття

. Градирування контурів шаблонів деталей

. Технологічний маршрут складання заготовки верху взуття

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

За останні роки взуттєва галузь легкої промисловості України зазнала значних змін, спершу відбувався занепад цієї галузі, а саме в 90-х роках ХХ століття, але починаючи з 2000 року галузь із кожним роком нарощує випуск взуття. Це підтверджує й статистика. В період з 2004-2010 рр. виробництво взуття у світі зросло на 30 %.

Щодо України, то в підгалузі виробництва шкіри та шкіряного взуття працює 1,5 тис. підприємств, 99% з них приватизовані, менше 1% становлять підприємства державної форми власності. Завдяки високій якості і доступним цінам продукція цих підприємств має стабільний попит на ринках України та деяких зарубіжних країн.

Вітчизняним виробникам дуже тяжко конкурувати з іноземними фірмами в умовах ринкової економіки, але результати цієї боротьби можуть утішити. Сучасне українське взуття за умов значної конкуренції на ринку збуту продукції почало відповідати високим вимогам щодо якості його виготовлення, напряму моди, зовнішнього вигляду та доступної для звичайного покупця ціни, тобто воно стало конкурентоспроможним. І все це досягається за умов дотримання високих вимог сучасного проектування взуття та технології його виробництва.

Перехід України на нові ринкові відносини різко вплинув на виробництво взуття: змінилися взаємозв'язки з постачальниками комплектуючих деталей і матеріалів та технічна оснащеність фабрик, розпочалось впровадження нових форм організації праці й управління підприємством. Завдяки високій якості і доступним цінам продукція цих підприємств має стабільний попит на ринку України та ряду зарубіжних країн.

Все це стало можливим завдяки досягненням в галузі нової техніки, змінам у технології та конструюванні виробів зі шкіри, появі нових матеріалів для деталей верху та низу взуття, нових клеїв і методів його опорядження й оздоблення, впровадженню нового напівавтоматичного й автоматичного обладнання. Створення конкурентоспроможних конструкцій взуття вимагає від фахівців глибоких знань анатомії і фізіології стопи, законів зміни її розмірів, основ біомеханіки. Створюючи нову модель, конструктор повинен правильно вибрати методику проектування, визначити форму і розміри деталей, використати найбільш раціональні конструкції швів і їх розміщення у виробі, щоб максимально зменшити навантаження, яких вони зазнають в процесі експлуатації взуття. При цьому конструктор повинен знати, як створити модель з певними гігієнічними і фізичними властивостями, а також зменшити матеріальні та трудові витрати.

Перспективи подальшого розвитку підприємств взуттєвої промисловості:

ü Формування і реалізація інноваційної моделі розвитку з закріпленням матеріально-технічної бази.

ü  Створення умов для впровадження нових технологій і обладнання з найкращими технічно-економічними показниками, максимального використання потужностей підприємств.

ü  Використання нового, високопродуктивного обладнання.

ü  Виготовлення продукції різного асортименту і розміру, повнот.

ü  Визначення довгострокової стратегії розвитку підприємств легкої промисловості всіх форм власності з врахуванням вимог і стандартів Всесвітньої торгівельної організації.

ü  Створення умов для постійного розвитку внутрішнього ринку і експорту вітчизняних товарів.

ü  Відповідність і вдосконалення науково-технічної бази.

При використанні цих умов розвитку взуттєвої промисловості Україна вийде на світовий ринок торгівлі з великим асортиментом і високоякісним взуттям.

1. Напрямок моди

Жіноче взуття

Мода змінюється з кожним сезоном, практично на очах, сьогодні модне одне, завтра зовсім інше. Що ж стосується саме моди на взуття, то тут вона трішки стабільніша. Один фасон може бути модний декілька сезонів, а мінятися будуть тільки декорування чи кольорова гама. Відійшли в

минуле як непомірно довгі загострені носи колодки, так і вкорочені широкі силуетні форми. Найбільш модна форма носка в цьому сезоні - трикутна (рис.1), при цьому допускається як гострий, так і злегка заокруглений кінчик. Також вернулись і квадратні носи, благополучно забуті декілька сезонів назад, тепер вони мають більш м’які обриси і виглядають більш жіночно (рис. 2). Дуже актуальною залишається танкетка, як правило значної висоти (рис. 3). Багато з сучасних дизайнерів звернулися до етнічного стилю, а саме єгипетського - легкі сандалі, туфлі-балетки, ботильйони з безліччю ремінців, переважно на низькій підошві.

Ботільйони і напівчеревики із замші зроблять цю весну витонченою і елегантною (рис. 4). У цьому сезоні актуальне замшеве взуття на каблуці або низькому ходу сміливих кольорів(рис. 5).

Особливою популярністю весною 2010 користується фіолетова замша. Але її наздоганяють бірюзовий, червоний, рожевий, теракотовий, темно-зелений, яскраво-червоний, синій, малиновий кольори. На вістрі моди весняного взуття - жіночні ботильйони в стилі 20-х, зі шнурівкою, прихованою платформою та стійким конусоподібним каблучком.

Тенденції взуттєвої моди досить сильно відрізняються по стилях: "Класичний стиль", як відомо, найбільш претензійний до застосовуваних матеріалів і комплектуючих. Сполучення "дорога класика", що характеризує якісне, стильне, але без надмірностей, модне взуття, на жаль, не застосовується до більшої частини поступаючого на український ринок взуття. Це пояснюється відсутністю якісних матеріалів, колодок, а також дорожнечею технології виробництва. Що стосується колірної гами, то чорний помітно здає свої позиції, поступаючись місцем шляхетному темно-коричневому, білому.

Найбільш різноманітними і яскравими моделями представлений романтичний стиль "фентезі" (рис. 6). Тут явно простежується тенденція до італійського стилю ексцентричної розкоші. У літньому взутті акцент ставиться на декор, оригінальний, різних форм і висот каблук та інші додаткові засоби художньої виразності - фактура, колір, малюнок, орнамент (рис. 7, 8). У декорі ніяких обмежень. Вишивка, інкрустація каменями, стразами, перфорація, декоративні шкіряні й текстильні квіти. Декоративні квіти досягають величезних розмірів, особливо актуальні вони в літньому ремінцевому взутті, підкреслюючи добірність і сексуальність жіночої ніжки.

Слід зазначити, що в прийдешньому сезоні ремінцеві конструкції максимально прості і відкриті, достатньо прикрашені декором, причому декоруванню піддається не тільки верх, але і низ взуття.

При акценті на танкетку верх повинен бути максимально простим. В орнаментах і декорі дуже популярним залишається етнічний напрямок: візерунки в грецькому, єгипетському стилі, бахрома в північноамериканському стилі й ін.

У цьому сезоні популярні матеріали орнаментовані з різноманітними рослинними візерунками, імітація під шкіру тварин - тигр, леопард (рис. 9, 10, 11), пітон, а також матеріали з орнаментами в стилі модерн. Колірні сполучення найрізноманітніші. Популярна чорно-біла класика, синій, малиновий, сірий, зелений, лимонний. Колірна гама в цілому дуже насичена й життєрадісна.

Спортивний стиль, як завжди, відрізняється підкресленою комфортністю. Підошви: формовані клейові або клейопрошивні, литтьові. З’являються нетипові рішення низу взуття (заготівка, що загортається на підошву, заготівка, що настрочується на підошву). Всі рішення покликані підкреслити добротність і комфортність взуття. Конструкція верху м’яка, з мінімумом твердих деталей. Колірні сполучення світлі, радісні (білий + рожевий, білий + голубий беж у різних інтерпретаціях). Одна з помітних тенденцій - акцент на строчки, виконані контрастною ниткою, у тому числі й "селянський напрямок" - грубий зиґзаґоподібний шов. З цим способом декорування також використовуються перфорація, тиснення, лазерна перфорація та ін.

Чоловіче взуття

Класичний стиль нового сезону практично продублював тенденції минулих сезонів: форма носкової частини колодки - класичний злегка звужений овал. Матеріали: чорні й коричнева (рис. 12), синя, бордова гладкі шкіри, велюр; більше вишукані моделі виготовляють із використанням шкіри рептилії (рис. 13). Також дуже популярні моделі з білої шкіри (рис. 14).

Спортивний стиль відрізняється більшою оригінальністю й розмаїттям. Контрастні сполучення матеріалів. Найбільш нове й авангардне сполучення нового сезону - чорний + фіолетовий, чорний + синій.

Із найбільш характерних для нового сезону тенденцій у чоловічому взутті можна виділити: застосування рельєфних строчок, вінтажні ефекти (в обробці верху або устілок у літньому взутті), які покликані підкреслити ручне, одиничне виробництво взуття.

 

. Стильова направленість і призначення взуття

Ботильйони - це справжній must-have сезону, вони призначені для весняно - осіннього сезону носіння, так як в цей час погода нестабільна, досить таки ще прохолодно, і тому існує потреба у більш закритому взутті ніж туфлі.

Призначення даного взуття повсякденне, орієнтоване на молодіжну категорію споживачів, так як саме вони прагнуть одягатися стильно, модно і зручно. Сьогоднішня мода диктує в першу чергу ненав’язливу простоту, зручність у носінні і актуальність моделі . Тому стильова направленість даного взуття - жіночих ботильйонів більше все таки тяжіє до класичного стилю, кольорова гама - темно-коричнева, чіткість форм та ліній, мінімум декору, легкий та зручний каблучок. Все це створює неповторний образ молодості та краси в поєднанні з мінімалізмом.

3. Обґрунтування вибору конструкції і фасону взуттєвої колодки

Однією з основних характеристик взуття є його зручність, яка значною мірою визначається відповідністю форми і розмірів внутрішньої поверхні взуття формі і розмірам стопи. Вона, як відомо, залежить від форми і розмірів колодки, на якій формується взуття. Тому колодка є основною технологічною оснасткою для формування взуття. Виходячи з форми та розмірів колодки, конструюють виконавчі органи деяких взуттєвих машин. Таким чином, колодка має важливе значення як для створення комфортного взуття, так і для правильного виконання технологічного процесу виготовлення взуття.

Взуттєві колодки випускають згідно з вимогами ГОСТ 3927-88. Відповідно до цього стандарту колодки поділяються за такими ознаками:

1 технологічною - на основні і допоміжні;

2 за конструкцією - на суцільні, з випиленим клином, зчленовані, розсувні;

3 за ступенем укріплення сліду - з металевою пластиною по всьому сліду; з металевою пластиною в п'ятково - геленковій частині; з металевою пластиною в п'ятковій частині; з металевою пластиною в носковій (від перетину 0,9 Д) частині; без металевої пластини;

4 за матеріалами, з яких вони виготовлені - дерев’яні (з бука, граба, берези), пластмасові, металеві.

5 за статево - віковою ознакою, розмірами і повнотами.

Основні (або затягувальні) колодки використовують для формування заготовки з метою надання їй необхідної форми і виготовлення взуття.

Допоміжні колодки, які використовують на деяких операціях виготовлення взуття, отримали свою назву від цих операцій: оздоблювальні і гладильні.

До допоміжних також відносять пуансон пресів для гарячої вулканізації і лиття низу взуття. Для розправлення взуття в період його експлуатації служать розправні колодки.

Особливості технології взуття визначають і основні конструкції колодок.

Для виготовлення відкритого взуття (сандалів, пінеток, домашніх тапочок) використовують суцільні колодки. Недоліком суцільних колодок є те, що вони не змінюють своїх поперечних розмірів і на них не можливо виготовляти закрите взуття.

Колодки з випиляним клином використовують для виготовлення закритого взуття. Клин утримується на тілі колодки двома штифтами-упорами. Один з упорів має пружину, що дає змогу сховати штифт у тілі колодки, коли треба зняти або встановити клин. Головний недолік цієї конструкції полягає в тому, що при зніманні з неї взуття дуже деформується верх і низ. Ця деформація може бути настільки великою, що призводить до пошкодження взуття.

Щоб запобігти пошкодженню взуття використовують зчленовані колодки, п'яткова частина яких з'єднана з передньою шарніром. Завдяки цьому при зніманні взуття з колодки спочатку виймають п'яткову частину, а потім витягують всю колодку без деформацій взуття. Однак ці колодки мають суттєвий недолік. Шарнірне з'єднання ослаблює матеріал колодки (особливо з пластмаси), і вона швидко руйнується, не витримуючи встановлених строків експлуатації.

Для виготовлення взуття внутрішнім способом формування заготовки використовують розсувні колодки. Конструктивно вони можуть бути виконані по-різному: з прямим розрізом і поздовжнім переміщенням передньої і задньої частин колодки; з розрізом по дузі, з поздовжнім переміщенням задньої частини і дугоподібним рухом передньої частини колодки; з розрізом по дузі, з поздовжнім переміщенням передньої частини і дугоподібним рухом п'яткової частини колодки.

Особливості способів прикріплення затягувальної кромки до устілки при формуванні заготовки висувають додаткові вимоги укріплення сліду колодки. Коли затягувальна кромка прикріплюється цвяхами (скобками) до устілки по всьому периметру, то слід колодки повністю покривається пластиною (укріплюється). Металева пластина виконує таку технологічну функцію: вістря цвяха загинається, вдаряючись об пластину, і надійно скріплює затягувальну кромку з устілкою. Якщо затягування заготовки на цвяхи передбачається лише в п'ятковій або п'ятково-геленковій частинах, то, відповідно, вони укріплюються металевою пластиною.

Для даної моделі (жіночих ботильйонів) ми використовуємо зчленовані колодки, п'яткова частина яких з'єднана з передньою шарніром. Завдяки цьому при зніманні взуття з колодки спочатку виймають п'яткову частину, а потім витягують всю колодку без деформацій взуття.

 

Рисунок 15. Зчленована колодка, п'яткова частина якої з'єднана з передньою шарніром.

Рисунок 16. Конструкції колодок: а - суцільна; б - з випиляним клином; в - зчленована; г - розсувна з прямим розрізом; д - розсувна з розрізом по дузі в носково-пучковій частині; є - розсувна з розрізом по дузі п'яткової частини.

Класифікація колодок за технологічним призначенням За технологічним призначенням колодки поділяють на: основні (затягувальні), допоміжні (гладильні, опоряджувальні, пресові, розправочні, розтяжні). Основні (затягувальні) колодки призначені для формування взуття. Затягувальними колодки бувають залежно від:

ü  способу закріплення затягувальної кромки - без металевої пластини (сандальний, допельний методи кріплення, клейовий - з клейовим затягуванням та ін.); з металевою пластиною по всьому сліду (коли застосовується кругове (глухе) затягування цвяхами), з металевою пластиною в п'ятковій частині (для взуття рантового методу кріплення);

ü  в п'ятково-геленковій частині, до перерізу 0,68Д_ст;

ü  у носковій частині - до 0,9 Д_ст.

ü  Допоміжні колодки поділяються на: гладильні, опоряджувальні, пресові, розправні, розтяжні. Гладильні (для розгладження підошов), які порівняно із затяжними мають набагато нижчий підйом. Площадка в них горизонтальна, рівна і довша, ніж у затяжних; п'яткова частина закруглена донизу більше, ніж у затяжних колодок. Слід укріплений металевою пластиною. Розміри гладильних колодок менші за відповідні розміри затяжних: довжина сліду - на 13-14 мм, ширина п'яткової частини - на 8-10 мм, обхват у пучках - на 10 мм. Опоряджувальні (для виконання процесів обробки, наприклад, за прошивного методу кріплення підошов) колодки коротші за затяжні по сліду на 10 мм, вужчі в п'ятковій частині на 5 мм, а в інших ділянках - на 1 мм. П'яткова частина знизу закруглена, обхвати повинні бути на З мм менші порівняно з відповідними розмірами затяжних колодок. Пресові (для прикріплення низу взуття методами пресової вулканізації і литтєвим) становлять пуансони пресів для пресової вулканізації і литтєвих машин. Розправні - колодки у вигляді вкладиша для збереження форми взуття. Розтяжні (правила) - колодки для розтягання взуття в поперечному напрямку.

Класифікація колодок за матеріалами

За матеріалами, з яких вони виготовлені, колодки бувають: дерев'яні, металеві, пластмасові. Дерев'яні затягувальні колодки виготовляють з деревини бука або граба, опоряджувальні - з берези.

Недоліки дерев'яних колодок:

ü нестабільність розмірів колодок в умовах взуттєвого виробництва;

ü  низька стійкість до навантажень;

ü  низький відсоток використання деревини під час виготовлення колодок та ін.

Металеві пресові колодки застосовують під час виготовлення взуття методом пресової вулканізації та литтєвим. Пластмасові колодки виготовляють з поліетилену високого та низького тиску, останнім часом з силікону (найпоширеніші). Переваги пластмасових колодок: мають стабільніші розміри; більшу стійкість до навантажень і термін їх використання; підлягають повторній переробці, ремонту та ін.

Класифікація колодок за асортиментним призначенням

Асортимент - підбір товарів за різними видами, найменуваннями та призначенням. За асортиментним призначенням колодки класифікують за: статево-віковими ознаками, розмірами, повнотами, типом, висотою підняття п’яткової частини, шириною носкової частини.

Класифікація колодок за статево - віковими ознаками, розмірами, повнотами

Класифікація колодок за статево - віковими ознаками, розмірами збігається з класифікацією взуття за статево - віковими ознаками та розмірами. Стопи за тієї самої довжини Д_ст мають різну повноту. Тому колодки тієї ж статево - вікової групи за однієї і тієї самої довжини стопи (розміру) виготовляють у кількох повнотах. Повнота колодки характеризує її обхват по головках плеснових кісток. Інтервал між суміжними повнотами за метричної системи становить:

мм - для юхтового взуття (виробничого);

мм - для повсякденного взуття;

мм - для модельного взуття та взуття з 1-ої до 3-ї групи.

Колодки кожного розміру мають бути виготовлені щонайменше в трьох повнотах: вузькій, середній, широкій (окрім пінеток, закритого та літнього взуття; 1, 2, 3 груп і домашнього взуття, що виготовляються в одній повноті).

У нашій країні та в країнах СНД повноти колонок позначають арабськими цифрами від 1 до 12. В інших державах (Австрії, Німеччині) повноту колодки позначають великими літерами латинського алфавіту від А до Н відповідно.

Класифікація колодок за типом За типом взуття колодки поділяють: 1 - для закритого(черевики, напівчеревики, туфлі, опанки, сандалети); 2 - для легкого(сандалі, домашні туфлі, дорожні туфлі, чув’яки); 3 - для літнього відкритого(туфлі з відкритими п’ятковою та носковою частинами, ремінцевого типу); 4 - для утепленого(чобітки, на півчобітки, черевики на резинках); 5 - для модельного взуття(туфель типу "човник"); 6 - для хромових чобіт; 7 - для юхтових чобіт(полуботків); 8 - для спортивного взуття; 9 - для спеціального виробничого взуття.

Класифікація колодок за висотою підняття п'яткової частини

За цією ознакою колодки можуть бути:

ü 0 - без каблука;

ü  1,2 - на низькому (5-25 мм);

ü  3,4 - на середньому(30-40 мм);

ü  5,6 - на високому (50-60 мм);

ü  7-9 - на особливо високому каблуці (70-90 мм).

Класифікація колодок за шириною носкової частини

За цією ознакою їх поділяють на колодки:

ü 1 - з широкою;

ü  2 - з середньою;

ü  3 - з вузькою носковою частиною.

Далі в індексі є буква"У" (Україна) і знову одна або дві цифри, які позначають порядковий номер моделі колодки в даній серії. У колодках, які призначені для випуску чобіток без підкладки, друга цифра в індексі - 1, а після останніх - буква "С". Іноді в колодках, які призначені для виробництва модельного взуття, перед індексом ставиться буква "М".

Дана колодка має такий індекс 8182-У 15:

- взуття жіноче;

- для закритого взуття;

- висота каблука 80 мм;

- носкова частина середня;

У- Україна

- порядковий номер

 

. Обґрунтування вибору конструкції взуття

взуття колодка фурнітура каблучний

Так як восени та весною як правило прохолодно, потрібно робити взуття закритого типу.

Саме тому я роблю закрите взуття. Я відштовхуюсь від останніх тенденцій моди: округла форма носкової частини, кольорова гама спокійна та класична форма взуття з мінімумом фурнітури.

Конструкція верху - ботильйони, метод кріплення на нозі - за допомогою застібки - "блискавка", із відрізним носком.

Стильова направленість цього взуття - це поєднання стилю "класика" і молодіжного "casual", я вважаю, що це дуже актуально і оригінально.

Враховуючи те, що взуття повинно бути комфортним, відповідати ергономічним показникам якості я підібрала необхідні матеріали, форму колодки, розробила конструкцію моделі. Для закріплення конструкції на нозі я пропоную застібку - "блискавку", яка буде краще утримати взуття на стопі (більш комфортні умови експлуатації), та навколощиколотним ремінцем, який є декоративною прикрасою цього взуття.

Через те, що це взуття не на високому каблуці, не має специфічного забарвлення та фурнітури, воно підходить для людей, які люблять класику, простоту і зручність.

Всі деталі верху та підкладки - натуральні матеріали.

Метод кріплення - клейовий.

5. Засоби художньої виразності; способи гармонізації, що застосовується при проектуванні розроблюваної моделі

Гармонія - це злиття різноманітних компонентів в одне ціле.

Гармонія досягається шляхом застосування гармонізуючих засобів композиції.

Кожен дизайнер-художник при створенні своїх моделей, повинен дотримуватись правил гармонії, знати принципи гармонізації. Існує декілька принципів гармонізації, завдяки яким можна досягти гармонії у будь-якому витворі:

-     принцип пластичної узгодженості;

-        принцип симетрії - асиметрії;

         принцип пропорційності та рівноваги;

         принцип ритмічної та метричної узгодженості;

         принцип контрасту, подібності та нюансу.

Для досягнення бажаного привабливого вигляду розроблюваної моделі, використовувались наступні з вище зазначених принципів гармонізації. Принцип пластичної узгодженості забезпечується стильовою єдністю та єдністю пластики матеріалів. Пластична узгодженість характеризується єдиною пластикою ліній всіх елементів форми. Пластична узгодженість форм костюма та взуття тісно пов’язана з єдністю пластики лінії та силуету.

Принцип симетрії сприяє досягненню художньої рівноваги композиції. Симетрія і асиметрія доповнюючи одна іншу становиться якісною

характеристикою виробу та забезпечує його гармонію та красу. Асиметрія може виступати як своєрідний принцип композиції. Вона сприяє досягненню динамічності композиції та надає речі більш оригінального вигляду.

Принцип пропорційності та рівноваги. Пропорція - співрозмірність, співвідношення елементів, узгодженість частині цілого. Пропорція є найважливішим засобом гармонізації. У даному випадку розчленованість конструкції була викликана: конструктивними особливостями, утилітарними вимогами та, перш за все, художньою ідеєю.

За допомогою емоційної виразності ліній та самої форми моделі була досягнута динамічність виробу, як єдиного цілого.

До засобів художньої виразності відносяться лінії, форма, фактура матеріалу.

Лінії бувають контурні (силуетні), конструктивні (обмежують кожну окрему деталь) та декоративні (композиційні).

В даному взутті застосовуються всі види ліній, які своєю плавністю забезпечують більшу м’якість та тендітності даного взуття, що сприяє кращому зовнішньому вигляду і покращує його естетичні властивості.

Форма взуття відіграє чи не одну з самих головних ролей в його привабливості. Форма - це об’ємно - просторова характеристика виробу. Найбільш привабливими виглядають конструкції прямокутної видовженої форми і прилягаючого силуету. Форма взуття складається із форми верху + форма низу.

Найбільш залежною від моди є саме форма носкової частини і форма та висота каблука. Для даної конструкції взуття запропонована саме округла форма носкової частини, яка виглядає витончено і жіночно, а високий каблук стовпчик створює більшу грандіозність конструкції, і одночасно підкреслює тендітність жіночої ніжки, робить саму фігуру жінки ще стрункішою.

Фактура матеріалу також відіграє невід’ємну роль у художньому оздобленні моделі, оскільки саме завдяки їй можна надати виробу більш об’ємної форми, чи навпаки візуально звузити його. Гладкі глянцеві поверхні відбиваючи від себе світло візуально звужують виріб, витягують форму, наближаючи її до прямокутника. Шершаві, ворсисті поверхні з нерівномірною структурою додають формі більшої приземленості, візуально розширюють її.

Отже, для більшої гармонізації даного взуття і надання йому витонченої форми я використовую коричневу шкіру з натуральною лицьовою поверхнею.

До зовнішніх деталей верху в даній конструкції належать: зовнішня союзкова частина та внутрішня союзкова частина - призначена для закриття тильної поверхні плесни стопи; внутрішня задинкова частина - призначена для закривання тильної поверхні п’ятково - геленкової частини стопи; носок - призначений для закриття носкової частини взуття, захисту від механічних ушкоджень під час ходьби; навколощиколотний ремінець - декоративний елемент взуття.

Внутрішні деталі верху взуття: кишеня заготовки - призначена для розміщення задника або підноска; підкладка взуття - призначена для поліпшення гігієнічних і теплозахисних властивостей, формостійкості взуття, а також для ізоляції ноги від швів і зовнішніх деталей верху.

Проміжні деталі верху взуття: задник - призначений для збереження форми п’яткової частини взуття; підносок - призначений для збереження форми носкової частини; міжпідкладка - призначена для підвищення формостійкості взуття.

До зовнішніх деталей низу в даній конструкції належать: каблук - призначений для того, щоб підняти п’яткову частину стопи на певну висоту; набійка - призначена для захисту нижньої частини каблука від швидкого

стирання; підошва - призначена для захисту плантарної поверхні стопи від механічних ушкоджень. Внутрішні деталі низу взуття: устілка - відповідає п’ятково - геленковій частині основної устілки. Проміжні деталі низу взуття: геленок - призначений для формостійкості геленкової частини взуття; простилка - проміжна деталь, що заповнює об’єм, обмежений краями затяжної кромки сліду затягнутого взуття. До фурнітури в жіночих ботильйонах згідно завдання на курсовий проект та розробленої моделі належить пряжка, яка не виконує функціональних властивостей, а являється декоративним елементом у взутті. Далі наводяться порівняльні таблиці фізико-механічних властивостей матеріалів для взуття.

Таблиця 1. Фізико-механічні властивості шкіри для верху взуття.

Найменування шкір	Межа міцності при розтягненні, МПа, не менше	Подовження при напруженні, 10 МПа, не менше	Стійкість покриття до багаторазового згину, мегацикли	Жорсткість, сН
1	2	3	4	5
Виросток з лицьовою поверхнею натуральною(ДСТУ 939 - 75)	16	15-28	3,0-3,5	22
ДСТУ 2726. Шкіра для верху взуття (опойок)	18	15-35	4,0-5,0	30-45
ТУ 17-06-49. Шкіра для верху взуття, вироблена з воротків шкур в.р.х.	14	20-40	3,5	45

Таблиця 2. Фізико-механічні властивості гуми для низу взуття

Марка гуми	Межа міцності при розтяганні, МПа, не менше	Опір до стирання, Дж/мм3, не менше	Твердість зі сторони малюнка, у.о.	Щільність, г/см3, не менше
1	2	3	4	5
"Міпора" (ТУ 17-21-326), марки РПШ	2,3	3,9	-	0,35-0,50
"Вулкапора" (ТУ 17-21-544 - 86)	2,2	2,2	45-65	0,35±0,5
"Депора" (ТУ 17-21-498)	2,3	3,5	36-52	0,40-0,55

Таблиця 3. Фізико-механічні властивості шкір для підкладки

Найменування шкіри	Масова доля оксиду хрому, %, не менше	Масова доля вологи, %,	Межа міцності при розтяганні по партії, МПа, не менше	Подовження при напрузі 10 МПа по партії, %
1	2	3	4	5
ГОСТ 940. Шкіра для підкладки взуття (виросток)	4,3	14	15-35
ТУ 17-947, Шкіра підкладкова свиняча підвищеної якості для модельного взуття.	4,5	12-16	13	15-30
ТУ 17-06-3-76, Шкіра для підкладки взуття хромового дублення	4,3	12-16	11	15-35

Для задників та підносків вибираємо матеріал термопластичний ЕП-2(ТУ 17-21-592-87).

Ергономічні вимоги

Ці вимоги повинні забезпечувати оптимальні умови експлуатації взуття. Вони складаються з антропометричних, фізіологічних та гігієнічних вимог.

Гігієнічні вимоги

Важливими є гігієнічні вимоги до даних матеріалів. Вони повинні мати достатні ізоляційні властивості проти втрати тепла стопою і проникнення води у взуття ззовні, що дуже важливо, оскільки взуття призначене саме для весняно - осіннього сезону носіння.

Антропометричні вимоги

Забезпечують відповідність взуття розмірам стопи та гомілки людини. Ці вимоги визначають вплив внутрішніх розмірів і форми взуття на зовнішні розміри та форму взуття. Із внутрішніми розмірами та формою взуття пов’язані зовнішні розміри і форма взуття. Форма взуття визначається формою носкової частини взуття, висотою і формою підборів, формою п’яткової частини взуття, габаритами та формою підошов взуття та іншими факторами.

Я вважаю, що форма носової частини жіночих ботильйонів повинна бути округлою. Форма п’яткової частини залежить від висоти підбору.

Фізіологічні вимоги

Забезпечують зручність взуття в процесі носіння, загальні енергетичні витрати людини при ходінні та її втомленість. Ці вимоги реалізуються через масу, гнучкість та жорсткість взуття. Зменшення ваги взуття досягається за рахунок малої щільності і товщини матеріалу.

Гігієнічні вимоги

Матеріал повинен мати достатні ізоляційні властивості проти втрати тепла стопою і проникнення води у взуття ззовні. Але взуття повинно поглинати вологу і піт, які виділяє стопа і віддавати вологу в навколишнє середовище.

Естетичні вимоги

Забезпечують зовнішній вигляд взуття, гармонію та його образність, художньо-колористичне оформлення, виразність та стиль взуття. Ці вимоги визначаються такими естетичними елементами, як композиція, краса виробу, гармонічна цілісність форми взуття та його інформативна виразність, колір та фактура поверхні матеріалів, з яких виготовлене взуття, модель та фасон взуття в залежності від напрямку моди.

Красу промислового виробу визначають декілька естетичних елементів: характер композиції, колір, світло - тінь, якість поверхні, співвідношення елементів форми, симетрії та асиметрії, контрасту, динаміки форми, пропорції, гармонійності.

Гармонійна цілість форми передбачає пропорційність, масштабність, колірне рішення моделі та єдність форми.

Інформаційна виразність взуття - це виразність матеріалу, що проявляється за допомогою його декоративної якості та технологічності.

Для даного взуття - жіночих ботильйонів, допустиме застосування невеликої кількості декоративних елементів та фурнітури, використовується шкіра - коричнева з натуральною лицевою поверхнею. Це взуття повинне забезпечувати комфортність, надійність та естетичність.

Проаналізувавши фізико - механічні, естетичні та ергономічні показники (16) до даних матеріалів і керуючись останніми напрямками моди, для даного взуття - жіночих ботильйонів з настрочною союзкою, я обираю такі матеріали:

для матеріалів верху - ДСТУ 2726. Шкіра для верху взуття (опойок);

для підкладки - ГОСТ 940. Шкіра для підкладки взуття (виросток);

для задників та підносків вибираємо матеріал термопластичний ЕП -2(ТУ 17-21-592-87).

Ці матеріали добре гармоніюють між собою, є модними, зручними, з красивим зовнішнім виглядом та гарними показниками якості.

Для деталей низу обираю гуму "Депора" (ТУ 17-21-498) . Ця гума володіє красивим зовнішнім виглядом і має гарні фізико - механічні та естетичні властивості. Каблуки з спеціальної пластмаси, набійки поліуретанові. Для основної устілки вибираю взуттєвий картон, а вкладна устілка із підкладкової шкіри - ГОСТ 940. Шкіра для підкладки взуття (виросток).

 

. Обґрунтування методів з’єднання деталей взуття

Для того, щоб взуття набуло певної форми, деталі, з яких воно складається потрібно скріпити між собою. Щоб плоским деталям взуття надати об’ємної форми, їх з’єднують між собою за допомогою різноманітних скріплювачів. Вибір скріплювача в основному визначається товщиною скріплюваних деталей та умовами роботи шва. Шов - місце з’єднання деталей. Усю різноманітність швів, що з’єднують деталі верху взуття, залежно від виду скріплювача поділяють на механічні та хімічні. Механічні шви (ниткові) поділяюся також на багато видів, а саме: настрочний, зшивний, виворітний, переметувальний, потайний, окантувальний, закріпний, декоративний. По кількості строчок шви бувають одно-, двох-, трьох- і багатострочечні. Бувають також ланцюгові та човникові внутрішнього чи зовнішнього переплетення.

Деталі верху взуття після оброблення з’єднують у заготовку нитковими швами. При цьому для виготовлення жіночих ботильйонів проводяться наступні технологічні операції для з’єднання деталей верху взуття між собою: Намащування клеєм деталей - нанесення клею на деталі. Клей наносять по краях склеюваних деталей або по всій поверхні з бахтарм’яного боку. Вибір клею залежить від призначення операції та матеріалу деталей, що склеюють. Ми використовуємо клей з натурального каучуку(НК). Нанесений клей висушують. Операцію можна виконувати машинним або ручним способом; Пристрочування однієї деталі заготовки до іншої - з’єднання двох деталей настрочним швом за умови, що на лицьову поверхню однієї деталі накладають іншу деталь бахтармяною стороною. Для точного накладання на деталях мають бути гофри, наколки або нанесені орієнтувальні лінії для строчіння. Залежно від виду взуття, матеріалу верху і призначення операції деталі пристрочують однією або двома строчками.

Параметри строчки крім цього залежать від товщини скріплюваних деталей. Вибір ниток і голок залежить від виду матеріалу скріплюваних деталей і призначення операції. Для з’єднання деталей заготовок з лицьових шкір хромового дублення використовують нитки: капронові 50К, 65К; армовані 44ЛХ, 65ЛХ; бавовняні №30, №40; синтетичні; голки таких моделей і номерів: 0335-33-80(90, 100); 0445-33-80(90, 100). Носок настрочуємо настрочним дворядним швом (рис.17). Зовнішню союзкову частину та внутрішню союзкову частину по передньому та задньому (п’ятковому) контурі з’єднуємо зшивним швом (рис.18).

Різновидом настрочного шва являється підкладковий шов, при якому деталі складають нелицьовими сторонами і скріплюють по вирівненому краю строчкою - строчка канта. Цим швом (рис.19) з’єднуємо вузли зовнішніх і внутрішніх деталей по канту, а також декоративний ремінь з підкладкою. При цьому зовнішня деталь може бути оброблена загинанням або фарбуванням. До підкладки даємо припуск 2-4мм для зручності виконання операції (строчки).

Рисунок 19. Підкладковий шов

Заготовка верху взуття кріпиться до підошви клейовим методом кріплення (рис.20). Переваги клейового методу кріплення:

ü зберігається висока міцність протягом всього періоду експлуатації взуття завдяки придатності до високоеластичних деформацій;

ü  знижується маса виробу (можна з’єднувати м’які матеріали дуже низької щільності й опору розриванню);

ü  склеюються поверхні одночасно по всій площі, паралельним способом з’єднання;

ü  створюються передумови для автоматизації процесу;

ü  з’являється можливість необмежено змінювати зовнішній вигляд виробу з огляду на тенденції моди;

ü  виробництво взуття клейового методу кріплення відрізняється меншою трудомісткістю порівняно з іншими методами.

 

Рисунок 20. Клейовий метод кріплення: 1 - верх заготовки; 2 - підкладка; 3- устілка; 4- простилка; 5- підошва;

Видимі краї деталей верху обробляють для поліпшення зовнішнього вигляду взуття, збільшення міцності з’єднання деталей в заготовці. Вибір способу оброблення залежить від матеріалу деталей, виду та призначення взуття. Для обробки країв деталей існують такі методи:

ü обпалювання та гаряче формування країв деталей - операція скорочення волокон шкіри під дією високої температури;

ü  загинання країв деталей - оброблення загинанням видимих країв деталей, які спочатку стоншено та промащено клеєм;

ü  оброблення країв деталей струмами високої частоти - краї деталей верху зі штучних та синтетичних шкір, штучного лаку на нетканій основі оплавляють струмами високої частоти для декоративного оформлення верху взуття;

ü  оброблення країв деталей тепловим способом - оброблення деталей для декоративного оформлення верху взуття;

ü  окантовування краю деталей - оброблення видимого краю деталей окантовувальною тасьмою, стрічкою, хутром, щоб запобігти опадання, поліпшити зовнішній вигляд, підвищити міцність взуття;

ü  відсікання або перфорування видимих країв - суміщення перфорування країв з вирубанням деталей різаками, що мають по краю ножа фігурний профіль;

ü  фарбування країв деталей - найпростіший спосіб оздоблювання торця видимих країв деталей верху взуття.

Для даної моделі - жіночих ботильйонів я обираю настрочний та зшивні шви для з’єднання деталей між собою, також загинання країв носка, ременя і верхнього канта. Всі деталі піддаються такій операції, як скошування країв, для зменшення їх товщини та більш кращого і щільного прилягання деталей між собою.

 

. Конструктивна характеристика моделі

Дана модель взуття являє собою жіночі ботильйони, клейового методу кріплення, з навколощиколотним декоративним ремінцем і висотою каблука 80 мм.

Дана модель має:

деталі верху: зовнішня союзкова частина, внутрішня союзкова частина, внутрішня задинкова частина, носок.

деталі низу: підошва з язичком, каблук, набійка, основна устілка.

проміжні деталі: задник, підносок, геленок, міжпідкладка.

внутрішні: підкладка під зовнішню та внутрішню союзкові частини, підкладка під носок, шкіряна кишеня, підкладка під декоративний ремінець.

Рисунок 21. Зовнішній вигляд моделі жіночих ботильйонів

9. Одержання УРК та розгортки сліду колодки

Взуттєва колодка має складну просторову форму, яка не може бути описана простими математичними залежностями. Вона задається натуральною моделлю, що ускладнює побудову розгортки її поверхні загальноприйнятими методами нарисної геометрії.

Розгортка служить основою для проектування деталей взуття, які мають просторову форму, якщо вони виготовляються з плоских або рулонних матеріалів. Побудова розгорток поверхонь технічних форм завжди пов'язана з вирішенням конкретних задач проектування, що робить цей етап одним з основних. Тому вирішення проблеми інженерного проектування взуття має розпочатися з наукового розв'язання задачі побудови розгорток поверхонь взуттєвої колодки. Інженерні науково обґрунтовані методи побудови розгорток відкривають шлях до вирішення задач технічного розрахунку і проектування конструкцій, обґрунтуванню фізико-механічних характеристик матеріалів, що застосовуються для виготовлення взуття, технологічних параметрів процесів, пов'язаних з оформленням просторової форми і її збереження.

У більшості випадків при проектуванні взуття користуються так званою середньою копією бокової поверхні взуттєвої колодки, яку ще називають умовною розгорткою. Точно кажучи, це не те, ні інше. Копією будь-якої поверхні, що прийнята за вихідну, або оригінал, слід називати аналогічну іншу поверхню. Визначення розгортки має більш глибокий зміст, про що поведемо мову пізніше. Слід відмітити, що, якщо термін "копія" є традиційним, то термін "розгортка" в даному випадку вступає в протиріччя з відомою технічною термінологією.

"Середня копія" - результат усереднення суміщених "копій" бокових поверхонь колодки, які отримують з допомогою надрізаних паперових

Складність побудови розгорток поверхонь взуттєвих колодок полягає в тому, що поверхня колодки не є геометричною поверхнею, елементи якої можна визначити аналітично. Вона не є також і графічною поверхнею, тобто не задається в графічному вигляді за допомогою креслення. Такі поверхні в нарисній геометрії називають "випадковими", тобто геометрично невизначеними.

Створення моделей колодок має прикладний характер, що ускладнює застосування законів геометрії при побудові форм взуттєвих колодок.

Нарисна геометрія залежно від здатності поверхні теоретично точно розгортатись на площині, ділить їх на два типи: такі, що розгортаються і мають розгортку, та такі, що не розгортаються. З цієї точки зору поверхня колодки відноситься до останніх.

Теоретично у поверхонь, що не розгортаються, розгортки не може бути. Та на практиці часто доводиться при виготовленні просторових деталей з листових матеріалів будувати наближені розгортки. Різниця між лінійними параметрами поверхні в такому випадку усувається за рахунок використання фізико-механічних властивостей матеріалу, здатного на додаткове розтягування або стиснення.

Створення відповідної форми взуття пов'язано з додатковим розтягуванням матеріалу, яке має за мету не стільки утворення форми, як її збереження в період експлуатації. Тому точність наближеної розгортки для створення форми взуття не відіграє важливої ролі завдяки великій тягучості матеріалів, що застосовуються для взуття на сучасному етапі його виробництва.

Техніка графічних побудов завжди пов'язана з деякою похибкою, яка залежить від якості і досконалості інструментів, що використовуються, і суб'єктивних особливостей (майстерності) виконавця.

Таким чином, розгортки, побудовані графічно, є наближеними. Тому в подальшому, говорячи про розгортки, матимемо на увазі саме наближені розгортки.

На відміну від геометричних розгорток, які враховують лише геометричну форму поверхні, технічні або технологічні, враховують ще й властивості матеріалів, що застосовуються для виготовлення виробу просторової форми з плоских листів, характер технологічного впливу на них, а також конструктивні особливості виробу. Таким чином, конфігурація технологічної розгортки і її розміри залежать від основних технологічних чинників, які визначають і обумовлюють її форму і конструктивне оформлення, тобто вона в основному визначається її конструктивним призначенням.

Шаблонний спосіб одержання розгорток бокової поверхні колодки

На практиці використовують декілька способів одержанні розгортки бокової поверхні колодки за допомогою паперових шаблонів: А. Хассельбарта (спрощений), В.П. Апанасєнка, Г.І. Рослика, Е.А. Дубинського, Л.А. Тонковида та ін.

Вперше запропонував використання розгортки колодки при проектуванні взуття Арно Хассельбарт, удосконалюючи графічний спосіб побудови деталей верху взуття Р. Кнеффеля. Попередньо тильну поверхню колодки лініями поділу розділяли на дві поверхні зовнішню і внутрішню. Лінії поділу проводили через середину носково - гребеневої частини колодки, а також п'яткової частини. Умовну розгортку бокової поверхні колодки (УРК) одержують прикріплюючи на бокові поверхні колодки паперові шаблони, надрізані по краях. Опорна ненадрізана смуга залишається приблизно посередині бокової поверхні колодки (рис.22). Наклеєний шаблон повинен перекривати лінії поділу, а смужки розправлятися без зморщок. При цьому на плоских ділянках смужки надрізаного паперу лягають поряд, на опуклих - накладаються одна на одну, а на ввігнутих - розходяться під деяким кутом. На смужках відмічають контури ребра устілки і лінії поділу колодки.

Паперовий шаблон з нанесеними лініями знімають з колодки, наклеюють на цупкий папір і відрізають по відмічених лініях.

Рисунок 22. Підготовка шаблонів для одержання розгортки з зовнішньої (а) і внутрішньої (б) бокових поверхонь.

Одержані копії з зовнішньої та внутрішньої бокових поверхонь накладають одна на одну і усереднюють по всьому периметру, зберігаючи контури зовнішнього та внутрішнього пучків. При усередненні суміщували найбільш випуклі точки в п'ятковій і носковій частинах (рис. 23).

За Макаровою В.С. при усередненні розгорток, шаблони суміщують в найбільш випуклій точці носкової частини - в і в верхній точці п'яткового контуру - Ву (рис.24, а). Між контурами, за винятком пучково-геленкової частини, проводять середню лінію (рис. 24,б).

Таким чином, був започаткований спрощений шаблонний спосіб одержання умовної розгортки бокової поверхні колодки. Потім він дещо удосконалювався і сьогодні є одним з найпоширеніших серед шаблонних способів одержання розгорток з колодки.

Застосування спрощеного шаблонного способу одержання розгорток не вимагає дефіцитних матеріалів і устаткування. Відрізняється простотою і низькою трудомісткістю. Але він має і суттєві недоліки, а саме невисоку точність, не враховує конструкцію заготовки. Тому його рекомендують застосовувати при конструюванні простих моделей взуття, при виготовленні взуття за індивідуальними замовленнями та в інших випадках, коли не вимагається висока точність проектування та виготовлення заготовки верху взуття.

Інші шаблонні способи одержання розгортки відрізняються від спрощеного формою шаблона, способами його надрізів, розміщенням опорної (ненадрізаної) смуги, варіантами усереднення розгорток (рис. 25).

Рисунок 25. Форми і характер надрізів шаблонів для одержання розгорток за методиками: а - Рослика Г.І.; в - КТІЛП; в - Апанасенка В.П.

Шаблонний спосіб Г.І. Рослика передбачає при підготовці колодки, крім поділу на зовнішню та внутрішню бокові поверхні, проведення на колодці і шаблоні геодезичних ліній по довжині (1/3 висоти п'яткової і середина носкової частини) та по ширині (лінія обхвату колодки в пучках). Шаблон надрізають як показано на (рис. 25, а), наклеюють почергово на бокові поверхні по геодезичній лінії. Отримавши розгортки зовнішньої і внутрішньої поверхонь, їх суміщують в точках найбільшої випуклості в носковій частині і верхній точці п’яткової частини і усереднюють за винятком пучково - геленкової частини, де при різниці між контурами більшій 3 мм наводять обидва контури внутрішнього і зовнішнього пучків.

Методика одержання розгортки за методом Апанасенка В.П. аналогічна попереднім, але підготовка колодки та шаблона більш складна оскільки розгортку використовують для побудови просторових заготовок. У даному випадку на колодці відмічаються пограничні лінії верхньої носково - пучкової частини за формою овальної вставки (рис.21, в). Тому кількість паперових шаблонів у даному випадку дорівнює трьом. Одержують розгортки з бокових поверхонь і верхньої частини окремо, а потім суміщують і усереднюють. Трудомісткість та складність цього способу роблять його непопулярним і він мало застосовується на практиці.

Одержання розгорток колодки способом зліпка

Рисунок 26. Виготовлення шаблона для одержання зліпка з тканини: а - проекція колодки з припуском; б - шаблон для розкрою; в - наклеювання шаблона на колодку, нанесення орієнтованих точок і ліній поділу

Зліпок - це об'ємна оболонка після зняття її з колодки. Його можна одержати з допомогою тканини, кальки, підкладкової еластичної штучної шкіри - Т, клейкої стрічки. Цей спосіб був запропонований Буділом В. (Чехія) та Пєшиковим Ф.В. (Росія).

Рисунок 27. Одержання і сплощення зліпка способом внутрішніх надрізів

На перевірену та підготовлену колодку наклеюється з допомогою каучукового клею один з перерахованих вище матеріалів без складок та зморщок на тильній поверхні та особливо по грані сліду. На отриманий зліпок наносять лінії поділу колодки на зовнішню та внутрішню бокові грані (рис. 26), контрольні точки та лінії надрізів, характер яких залежить від способу формування заготовки та її конструкції. Раціональніше робити внутрішні надрізи, оскільки отримана розгортка задовольняє вимоги всіх способів формування, а також удосконаленим способом - для заготовок, що формуються обтяжно-затягувальним способом. При внутрішніх надрізах (рис.27) виточки та накладення компенсуються по площі всередині шаблона розгортки. Щоб розгортки не розтягувались уздовж ліній розрізу, їх краї укріплюють стрічкою шириною 4-5 мм.

Рисунок 28. Сплощення і коректування зліпка удосконаленим способом

При удосконаленому способі розпластування (рис. 28) надрізи роблять в носковій і п'ятковій частинах. У місцях розрізів утворюються виточки. Площу розгортки коректують на площу виточок, як показано на рис. 28. На площу накладень (точки В і Г) площу шаблона не коректують, оскільки це враховується при проектуванні деталей верху. Отримані розгортки зовнішньої та внутрішньої бокових поверхонь усереднюють (рис. 29).

Рисунок 29. Одержання умовної розгортки колодки

Спосіб зліпка в порівняні з шаблонним дає можливість одержати розгортку з високою точністю, оскільки він повніше відтворює площу поверхні колодки, для різних способів формування заготовки.

Одержання розгорток комбінованим способом

Враховуючи переваги і недоліки розглянутих вище способів одержання розгорток, італійські модельєри пропонують свій спосіб, який полягає у використанні способу зліпка для одержання розгортки зовнішнього боку і шаблонного - для одержання розгортки внутрішнього боку. При цьому до підготовки колодки відносяться дуже ретельно, домагаючись високої точності виконання робіт на кожному етапі. Поділ колодки на бокові грані і визначення положення лінії пучків наведений на (рис. 30).

Рисунок 30 . Поділ колодки на бокові грані і визначення лінії пучків

Для одержання зліпка на зовнішню бокову поверхню колодки наклеюють клейку стрічку (кальку, тканину) без зморщок та складок (рис. 31), обрізають по граничних лініях, переносять лінію пучків. Відстань від точки союзки - С до вершини гребеня - Д ділять на три рівні відрізки, через отримані точки проводять лінії, паралельні лінії пучків СП, (рис. 32) і знімають зліпок. По проведених лініях роблять розрізи, не доходячи до країв на 2-3 мм, потім його наклеюють на цупкий папір, починаючи з п'яткової частини, старанно розгладжують і вирізають. Для одержання розгортки внутрішньої поверхні

колодки на папері обводять розгортку зовнішнього боку, дають припуск в геленковій частині, проводять на ньому середню лінію і роблять надрізи по вертикалі, недоходячи до проведеної лінії на 5-10 мм (рис.33). Шаблон наклеюють по лініях поділу, відмічають ребро грані сліду, знімають з колодки, наклеюють на цупкий папір і вирізають по відмічених лініях.

Рисунок 31 . Покриття матеріалом зовнішньої бокової поверхні колодки

Рисунок 32. Надрізування і сплощення зліпка і одержання розгортки зовнішнього боку колодки

Рисунок 33. Побудова шаблона для одержання розгортки внутрішнього боку колодки

На цупкому папері обводять розгортку зовнішнього боку. На неї по п'ятково - гребнево - носковому контуру накладають розгортку внутрішнього боку і відмічають нижній контур. Для коректування надлишку площі зліпка, який утворився при розпластуванні на спаді гребеня, розгортку розрізають по лінії пучків, залишаючи перемичку посередині 1,5-2,0 мм, розводять в точці союзки С на 1,5 мм і фіксують частини розгортки у цьому положенні клейкою стрічкою.

Цей спосіб одержання розгорток вирізняється високою точністю, має невелику трудомісткість і набув широкого розповсюдження як за кордоном, так і в нашій країні.

Таким чином, ми розглянули найбільш поширені способи одержання розгорток бокової поверхні взуттєвих колодок. Найбільш точними є способи зліпка та італійський. Вони враховують ряд конструктивних особливостей заготовки, способи формування тощо. Який спосіб вибрати в тому чи іншому випадку, залежить від того, яке взуття потрібно спроектувати, яка точність пред'являється до нього, які способи формування будуть застосовуватись при його виготовленні.

Отже, проаналізувавши різні способи одержання УРК і враховуючи висоту каблука (80мм), для даного виду взуття - жіночих ботильйонів я усереднюю розгортку за системою запропонованою Макаровою В.С., рис.24.

 

. Розробка основної моделі верху (зовнішніх деталей)

До зовнішніх деталей жіночих ботильйонів згідно завдання на курсовий проект та розробленою основною моделлю верху належать такі деталі: : зовнішня союзкова частина, внутрішня союзкова частина, внутрішня задинкова частина, носок.

Основою для побудови внутрішніх та проміжних деталей є грунт - модель верху (без припуску на обробку).

Проектування моделей різних конструкцій взуття за копіювально-графічною системою включає такі етапи: встановлення (вписування) умовної розгортки колодки (УРК) в осі координат, розрахунок і нанесення базисних ліній; розрахунок положення контрольних точок і ліній; розробка загального виду - конструктивної основи креслень зовнішніх, внутрішніх і проміжних деталей верху. Основою для проектування креслень моделей верху взуття за копіювально-графічною системою є умовна розгортка колодки, вписана у систему координат і затверджений ескіз моделі. Після нанесення осей координат по осі ОУ вверх відкладають висоту каблука і товщину пакета деталей верху і низу (т. В_кВ'_к), від точки В'_к радіусом В_к'П який дорівнює 0,62 Д, на осі ОХ відмічають т. П (точка зовнішнього

пучка). Через точки В'_к і П проводять пряму О ₁Х ₁, яку продовжують в обидва боки. З врахуванням контурів зовнішнього та внутрішнього пучків, товщини деталей верху і низу в п'ятковій частині (5-8 мм), окреслюють контур УРК. Перпендикулярно до лінії В_к'П та О ₁ Х ₁ дотично до п'яткового контуру УРК проводять лінію О ₁У ₁ (рис. 34). Таким чином, отримують зміщені осі Х ₁О ₁У ₁, по відношенню до яких проводять базисні та допоміжні лінії.

Рисунок 34. Встановлення УРК в осі координат і побудова конструктивної сітки

Базисні лінії - це проекції поперечних перерізів стопи, які проходять через найбільш характерні її анатомічні точки. Система базисних ліній служить для визначення розмірів і обґрунтованої побудови контурів деталей верху взуття з врахуванням анатомічно-фізіологічної будови стопи.

Для побудови конструктивної сітки використовують п'ять базисних ліній. Відстань до базисних ліній визначається відповідним коефіцієнтом залежно від довжини розгортки (без декоративного припуску в носковій частині):0,23 Д_р - центр зовнішньої щиколотки;0,41 Д_р - точка згину стопи в гомілковостопному суглобі;

Ш- 0,48 Д_р - середина стопи;

ІV-0,68Д_р - центр головки внутрішнього пучка;

V-0.78Д_р - кінець мізинця.

Відстані до базисних ліній відкладають від т. О ₁ по осі О ₁Х ₁.Через одержані точки проводять базисні лінії, перпендикулярно до осі О ₁Х ₁.

Основними розмірами деталей верху взуття є: висота берців напівчеревика, туфель, черевика, халяви чобіт, задинки, задника, підноска тощо. Деякі з цих розмірів визначаються державним стандартом на взуття. Тому для визначення їх розмірів користуються формулами, запропонованими Хохловим Б.П. і Пєшковим Ф.В. у 1948 році. Висоту берця напівчеревиків і закритих туфель (В'_к В_п)визначають за формулою:

Зокрема, для чоловічого і жіночого взуття ця формула має вигляд:

Висоту задинки визначають за формулою:

де N_m- розмір взуття в метричній системі нумерації.

Відрізок п'ятої базисної лінії, обмежений контуром УРК, ділять пополам (т. а) і з'єднують з точками В_б та В_з одержуючи відповідно верхню допоміжну В_ба і контрольну В_за лінії. Ці лінії є орієнтиром при побудові берців в туфлях та напівчеревиках.

Напрям лінії верхнього канта В_ба залежить від висоти каблука. Тому нижню половину базисної лінії V ділять на три однакові відрізки і отримують відповідно точки: а', а", і а'". Лінія В_ба' - відповідає положенню верхнього канта для взуття на низькому; В_ба"-середньому; В_ба'"- високому каблуці. Для побудови переднього контуру берців у моделях черевиків і напівчеревиків з настрочною союзкою проводять допоміжні лінії, які визначають положення заглиблення союзки і ниткової закріпки. Для цього з'єднують прямими точку перетину верхнього контуру УРК з базисною лінією V (т. К) і точки перетину базисних ліній III і II з нижнім контуром

УРК (відповідно т. Л і т. Л ¹). На лінії КЛ від т. К відкладають відстані 0,35 КЛ (б) і 0,50 КЛ (6^і). Точка б - верхня межа, а точка б' - нижня межа заглиблення союзки (т. Г).

Розрахунок базисних ліній та розмірних параметрів жіночих ботильйонів з висотою каблука 80см.

Д=265мм

В'_кВ_п = 0,15 N_м + 25,5 = 0,15×250 + 25,5 = 63 (мм)

В'_кВ_з= 0,15 N_м + 12,5 = 0,15×250+ 12,5 = 50 (мм)

Рисунок 35. Побудова зовнішніх деталей ботильйонів

Креслення зовнішніх контурів деталей називається конструктивною основою. Побудова конструктивної основи моделі верху ботильйонів включає в себе проектування двох конструктивних вузлів: п’яткового конструктивного вузла - берців напівчеревика та переднього вузла - союзки і носка. Побудову починають з традиційного вписування УРК в сітку проекту. Найбільш важливим моментом побудови моделі напівчеревиків є визначення висоти напівчеревика. Орієнтиром для побудови висоти служить т. Внч, яка лежить на І базисній лінії.

Вн/ч = 0,15 N_м + 25,5 (мм)

Лінія перегину союзки тут також визначається за допомогою прямокутного трикутника, покладеного катетами на т. Р' і т. Н', а вершина прямого кута - на контур УРК.

Відрізок п'ятої базисної лінії, обмежений контуром УРК, ділять пополам (т. а) і з'єднують з точками В_б та В_з одержуючи відповідно верхню допоміжну В_ба і контрольну В_за лінії. Ці лінії є орієнтиром при побудові берців в туфлях та напівчеревиках.

Напрям лінії верхнього канта В_ба залежить від висоти каблука. Тому нижню половину базисної лінії V ділять на три однакові відрізки і отримують відповідно точки: а', а", і а'". Лінія В_ба' - відповідає положенню верхнього канта для взуття на низькому; В_ба"-середньому; В_ба'"- високому каблуці.

 

. Проектування внутрішніх та проміжних деталей верху взуття

До внутрішніх та проміжних деталей жіночих ботильйонів згідно завдання на курсовий проект та розробленою основною моделлю верху належать такі деталі: кишеня заготовки, підкладка взуття, задник, підносок. Підкладка складається (рис.33) із шкіряної підкладки під зовнішню та внутрішню союзкові частини, шкіряної підкладки під носок, шкіряної кишені. При кресленні деталей підкладки відносно зовнішніх деталей верху враховується товщина проміжних деталей та тягучість матеріалів.

Рисунок 36. Побудова підкладки взуття

Верхній край шкіряної підкладки проводять паралельно верхньому краю деталей верху з припуском 2 - 4 мм під обрізування.

Підкладка або внутрішні деталі моделі будують за контурами зовнішніх деталей верху ботильйонів. По передньому контурі підкладку будуємо меншою на 3 мм, а в носково - пучковій частині збільшуємо її на 3 мм. Шкіряна підкладка у п’ятковій частині проектується з розширеним заднім ременем, який має лінію згину. Лінія згину ременя на 8 мм менша від п’яткового контуру деталей верху.

Проектування міжпідкладки

Призначення міжпідкладки - зменшити та зробити більш рівномірним розтягування заготовки, збільшити формостійкість готового взуття при експлуатації. Контур міжпідкладки будують відносно контурів зовнішніх деталей верху без припусків на обробку видимих країв. При проектуванні необхідно враховувати, що міжпідкладка не повинна попадати під загинання, а тільки під строчку і затягування. Нормативи проектування міжпідкладки відносно зовнішніх деталей верху черевика (пунктирна лінія). Міжпідкладку відносно контуру зовнішньої деталі будують так: від контуру, що іде під зшивний шов - менше на 1-1,5 мм; від контуру що загинається - менше на 5 мм; від контуру з настрочним швом - менше на 2 мм; від контуру, що іде під затяжку - менше на 8 - 10 мм.

 

. Проектування деталей низу взуття

До деталей низу жіночих ботильйонів згідно завдання на курсовий проект належать такі деталі: каблук, набійка, підошва, геленок, устілка основна і вкладна, простилка. Базою для проектування деталей низу взуття служить розгортка устілкової поверхні колодки. Для побудови контуру підошви встановлений у найбільш характерних точках сумарний припуск до лінії устілки, пов’язаний зі зміною товщини затяжної кромки верху й характером обробки підошви на даній ділянці. Вкладну устілку для закритого взуття проектують по контуру основної з такими відхиленнями: у п'ятковій частині вкладна устілка довша і ширша основної на 2 мм, щоб закрити ребро основної устілки; в геленковій частині: ззовні припуск становить 2,5-3,0 мм, з внутрішнього боку - 3-4 мм. В пучковій частині контури устілки і вкладної устілки співпадають. В носковій частині контур вкладної устілки коротший на 2-3 мм.

Побудова плоскої підошви. Контур підошви з язичком для взуття на високому каблуці будують по контуру устілки (аналогічно плоскій підошві) шляхом додавання сумарного припуску П_д, який визначають за формулою:

П_д = П_в + Р + Ф,

де П_в -сумарний припуск на товщину деталей верху, мм:

П_в= Ті Ку

Ті - товщина пакету деталей верху у відповідному перерізі, мм;

Ку - коефіцієнт спресування деталей під час формування;

Р - припуск на видимий край підошви, мм;

Ф - припуск на обробку зрізу підошви, мм:

Ф = Ф_М + Ф_д,

Ф_м - мінімальний припуск на фрезерування;

Ф_д - додатковий припуск (неточність накладання підошов при приклеюванні).

Товщину матеріалу в носковій, п'ятковій та геленково - пучковій частинах вибирають відповідно до стандарту, за яким виготовляється взуття, або замірюють товщиноміром. Коефіцієнт спресування К_у дорівнює: в носковій частині 0,6; в п'ятковій - 0,7; в геленково-пучковій - 0,5. Величина припуску на видимий край підошви залежить від типу взуття, методу кріплення, напрямку моди та інших чинників і коливається від 0,5 до 7,5 мм.

Припуск на фрезерування також може бути різним. Так, мінімальний припуск коливається в межах 0,5-0,75 мм і потрібен для безпосереднього фрезерування зрізу підошви при сучасному способі розрубу. Додатковий припуск залежить від матеріалу підошви і точності виконання технологічних операцій при приклеюванні, коливань її розмірів від впливу гігротермічних операцій (зволоження, сушіння) до її накладання і приклеювання, коливань розмірів сліду затягнутого взуття, різаків. Залежно від технологічної дисципліни цей припуск коливається в межах від 0 до 4 мм. Це суттєво впливає на раціональне використання матеріалів. На контур устілки перпендикулярно її осі наносять прямі лінії на відстані 0,20; 0,40; 0,70; 0,90 від довжини стопи. Припуски відкладають в точках перетину цих ліній з контуром устілки. Потім з'єднують одержані точки, використовуючи в якості лекала шаблон устілки.

0,2Dст=250·0,2=50мм

,4Dст=250·0,4=100мм

,7Dст=250·0,7=175мм

,9Dст=250·0,9=225мм

Товщини деталей: шкіра верху - 0,9 мм, шкір підкладка - 0,6мм, між підкладка - 0,6 мм, задник - 0,6 мм, підносок - 0,6мм. Ті=0,9+0,6+0,6+0,6=2,7 мм в п’ятковій та носковій частинах заготовки

Ті=0,9+0,6+0,6=2,1 мм в геленково - пучковій

Пв=2,7·0,6=1,69 мм в носковій частині

Пв=2,7·0,7=1,89 мм в п'ятковій частині

Пв=2,7·0,5=1,05 мм в геленково - пучковій

П_д = 1,69+3+1,5 ≈ 6 мм в носковій частині

П_д = 1,89+1,5 ≈ 3,39 мм в п'ятковій частині

П_д = 1,05+1,5 ≈ 2,55 мм в геленково-пучковій частині.

Підошва з язичком під каблук (рис. 37) будується до п’яткової частини аналогічно для побудови плоскої підошви (див. вище) . Для побудови п’яткової частини - язичка проводять вісь симетрії п’яткової частини устілки (а’ж), для чого ширину п’яткового контуру ділять пополам. Цю величину відкладають з зовнішнього боку устілки по лінії пучків. Одержані точки сполучають. На п’ятковий контур накладають каблук так, щоб співпали контури каблука та устілки, відмічають лінію фронту каблука. Контур підошви продовжують за лінію фронту на 3 мм. Форма язичка може бути різною. Якщо в каблуці є відповідне заглиблення, то форма язичка має йому відповідати. В іншому випадку каблук проводять симетрично осі симетрії п’яткової частини довільної форми та розмірів.

Рисунок 37.Побудова плоскої підошви з язичком (під каблук)

Рисунок 38. Побудова простилки та геленка

Проектування геленка та простилки (рис. 38). Геленок та простилка заповнюють простір, утворений затягувальною кромкою або губою рантової устілки. Тому цей контур і є основою для побудови цих деталей. Передня лінія геленка не доходить до лінії пучків на 8 мм, а простилки перекриває цю лінію теж на 8-10 мм. Між контуром затягувальної кромки і контуром геленка чи простилки повинен бути простір 1,5-2,0 мм. У багатьох випадках, коли застосовується вузол устілки, простилка будується суцільною за тим самим принципом.

Рисунок 39. Проектування задника і підноска

Задник (рис. 36) визначають за висотою і довжиною: висота задника дорівнює Вз=0,15Nм+8,5(мм), Вз=0,15·250+8,5=46(мм) де Nм- розмір взуття в метричній системі; довжина задника залежить від висоти каблука взуття: для низького до ІІ базисної лінії, для середнього між ІІ і ІІІ базисними лініями, для високого він заходить за ІІІ базисну лінію. В нашому випадку, так - як в нас взуття на середньому каблуці (80мм), то задник знаходиться між ІІ і ІІІ базисними лініями.

Підносок (рис. 39) будують за контуром носкової частини заготовки до V базисної лінії, лінія перегину збігається з лінією перегину союзки, від контуру затягувальної кромки - менше на 5мм.

Вкладну устілку (рис.40) для закритого взуття проектують по контуру основної устілки з такими відхиленнями: у п’ятковій частині вкладна устілка довша і ширша на 2 мм; в геленковій частині : з зовнішнього боку припуск становить 2,5-3 мм, з внутрішнього 3-4 мм. В пучковій частині контури устілок співпадають. В носковій частині контур вкладної устілки коротший на 2-3 мм.

Рисунок 40. Побудова вкладної устілки

Набійку проектуємо по контуру нижньої (набійкової) частини каблука. Зображаємо також поздовжньо-осьові та поперечні перетини набійки. Товщина штифта набійки повинна мати по відношенню до відповідного заглиблення в каблуці припуск не менше 0,05мм.

 

. Градирування контурів шаблонів деталей

В основі процесу градирування лежать чотири закономірності зміни розмірів стоп і колодок. Перша закономірність встановлює, що розподіл розмірних ознак стоп в однорідному колективі підпорядковано закону нормального розподілу. Друга - що середні поперечні розміри стоп пов’язані з їхньою довжиною лінійною залежністю

у = kx + b.

Третя - що всі розміри стопи за довжиною пропорційні її довжині. Четверта - що всі поперечні розміри стопи пов’язані з її шириною і обхватом пропорційною залежністю.

Вихідними даними для градирування деталей верху взуття є абсолютний приріст за довжиною, абсолютний приріст за шириною, довжина грунт - моделі верху, ширина грунт - моделі верху.

Абсолютний приріст за довжиною - це зміна основних параметрів шаблонів, деталей і колодок від розміру до розміру за довжиною моделі: у метричній системі нумерації - 5мм; у штихмасовій - 6,67мм.

Абсолютний приріст за шириною - це зміна основних параметрів шаблонів, деталей і колодок від розміру до розміру за шириною моделі: у метричній системі нумерації - 2мм; у штихмасовій системі нумерації - 2,4мм.

Довжину грунт - моделі верху вимірюють від найвипуклішої точки п’яткового контуру до середини носка заготовки верху або від точки перетину осі заготовки з дотичною до п’яткового контуру і до точки середини носка. Розрахунковим шляхом довжина грунт - моделі визначається за формулою:

L_i = L₀ ± ∆L_p - n, (1)

де L_i - довжина грунт - моделі крайнього (більшого чи меншого) розміру взуття в серії;

L₀ - довжина грунт - моделі вихідного розміру;

∆L_p - абсолютне збільшення УРК по довжині;

n - число розмірів у серії (до більшого чи меншого розміру).

Знак "плюс" застосовується при розрахунку довжини грунт - моделі більшого розміру, а "мінус" - при розрахунку меншого.

Ширину грунт - моделі верху вимірюємо як подвійну довжину перпендикуляра. Проведеного до лінії довжини у межах заготовки у пучках(0,68Д_ст).

Вихідними даними для градирування деталей низу взуття є довжина основної устілки, ширина основної устілки, абсолютний приріст за довжиною та абсолютний приріст за шириною.

Довжину основної устілки вимірюємо від крайньої точки середини п’ятки до середини носка основної устілки. Ширину основної устілки вимірюємо по середині пучків(0,68Д_ст) основної устілки. Абсолютний приріст за довжиною - це зміна основних параметрів шаблонів, деталей і колодок від розміру до розміру за довжиною основної устілки: у метричній системі нумерації - 5мм; у штихмасовій системі нумерації - 6,67мм. Абсолютний приріст за шириною - це зміна основних параметрів шаблонів, деталей і колодок від розміру до розміру за шириною основної устілки: у метричній системі нумерації - 1мм; у штихмасовій системі нумерації - 1,5мм. Існують графічні, графоаналітичний, механічний способи градирування та спосіб градирування шаблонів деталей за допомогою ПЕОМ. Дамо коротку характеристику кожному із них.

До графічних способів градирування відносять: спосіб градирування за двома крайніми розмірами та градирування за спрощеним методом Єреванського

БМВ. Градирування за двома крайніми розмірами потребує використання шаблонів або грунтів двох крайніх розмірів. Однойменні точки зміщених один відносно другого шаблонів з’єднують прямими лініями і поділяють їх на різницю номерів між більшим і меншим. Отримані точки на лініях з’єднують у деталь потрібного розміру. Градирування за спрощеним методом Єреванського БМВ використовують для градирування моделей нескладної конструкції. Для цього на папері роблять допоміжну сітку ліній: по вертикалі відстань між лініями дорівнює 2,6мм, а по горизонталі - 1мм. Лінію згину продовжують за п’ятковий контур, позначаючи точку середини, через яку проводять перпендикуляр. Грунт середнього розміру накладають на сітку так, щоб збігалися осьові лінії сітки і грунт - моделі, обводять контур деталей. Для отримання наступного(більшого) розміру грунт зміщують на одну клітинку праворуч і вниз від середньої, обводять носкову частину, а ліворуч і вниз від середньої обводять п’яткову частину грунту і т.д. Для отримання меншого розміру грунт переміщують вгору і відповідно до середини.

Графоаналітичний спосіб градирування за допомогою градирувального трикутника виконують на основі грунт - моделі середнього розміру розрахунково-графічним способом. Грунт - модель середнього розміру вписують в осі координат таким чином, щоб її довжина збігалася з віссю ОХ, а ширина - з віссю ОY. На осі OY відкладають однакові відрізки, кількість яких дорівнює числу розмірів у серії, і проводять через них перпендикуляри. Довжину моделі поділяють на однакові відрізки, відстань між якими становить 15-20мм, і також проводять через них перпендикуляри. Через конструктивні точки або в місцях складного контуру проводять додаткові перпендикуляри. Визначають довжину моделі крайнього розміру за формулою:

D_і = D₀ (1+/-ng)

Поперечні розміри грунт - моделі визначають за формулою або з допомогою градирувального трикутника

Ш_і = Ш ₀ (1+/-ng).

Основа градирувального трикутника (рівнобедреного або прямокутного) дорівнює найбільшій ширині моделі середнього розміру в пучках, висота - більшою за основу в півтора разу. За формулою визначають ширину моделі крайніх розмірів у пучках і відкладають по обидва боки трикутника. Через отримані точки проводять додаткові бічні сторони трикутника. На моделі вибирають широтний розмір, знаходять його на горизонталі трикутника і визначають ширину, відповідну до розміру. Отримані точки з’єднують плавними лініями.

Механічний спосіб градирування шаблонів деталей виконують на спеціальних градин - машинах АСГ(Росія), "Альбеко-25"(Німеччина) або машина одеського виробництва з елементами програмного управління. Основними робочими органами градин - машини є: модельний столик, копіювальна каретка, різальна каретка, поздовжній і широтний пантографи, коректори, стіл для закріплення картону, привід, станина. В основі способу лежить використання довжинного і широтного пантографів і коректорів, які дають змогу пропорційно збільшувати або зменшувати розміри деталей взуття. Машина потребує настроювання відповідно до довжини та ширини моделі вихідного розміру, необхідного розміру серії і збереження постійних припусків до деталі. Вихідні шаблони вирізають з жерсті завтовшки до 1 мм, а шаблони серії - з електростатичного картону.

Градирування шаблонів деталей за допомогою ПЕОМ є локальним модулем у структурі програмних комплексів з автоматизованого проектування взуття. Процес градирування виконують за формалізованими алгоритмами теорії градирування, закладеними у пам’яті машини. Вихідними даними для градирування на ПЕОМ є координати вершин багатокутника, якими описано шаблон. Контури деталей викреслюють на графічному плоттері, друкують на принтері або вирізають на різальному плоттері.

Градирування на машині АСГ-3 Для визначення установочних чисел та напрямів градирування на креслення грунт - моделі верху або деталі низу наносять лінії довжини і ширини моделі (шаблона). Довжина грунт - моделі вимірюється від найбільш опуклої точки п’яткової частини до кінця носкової паралельно лінії згину союзки, а її

ширина - по IV базисній лінії. Довжина деталей низу вимірюється між найбільш опуклими точками носкової і п’яткової частин, а ширина - перпендикулярно поздовжній осі в перерізі 0,68Д (Д - довжина стопи вихідного розміру).

Установочні числа пантографів визначаються з рівнянь:

для довжинного:

U_д = 1/g = (Д_м + d_шт)/∆Д, (2)

для широтного:

U_ш = 1/b = (Ш_м + d_шт)/ ∆Ш, (3)

де Д_м, Ш_м - відповідно довжина і ширина грунт - моделі або розгортки вихідного розміру;

d_шт - діаметр обвідного штифта, рівний 2 мм; .

∆Д - абсолютний приріст по довжині при переході від розміру до суміжного розміру. Для деталей низу ∆Д = 5 мм; для грунт - моделі верху ∆Д = 5,1 ... 5,3 мм; ∆Ш - абсолютний приріст по ширині при переході від розміру до суміжного розміру. Для деталей низу ∆Ш = 1 мм; для грунт - моделі верху ∆Ш = 2 мм

Для даної грунт - моделі:

U_д = 1/g = (250+2)/5,1=49,4

U_ш = 1/b = (132+2)/2=67

 

. Технологічний маршрут складання заготовки верху взуття

. Спускання країв деталей верху під строчку та загинання.

. Загинання країв деталей з одночасним нанесенням клею - розплаву.

. Дублювання деталей верху з міжпідкладкою (з термоматеріалів).

. Зістрочування передніх країв внутрішньої і зовнішньої союзкових частин зшивним швом.

. Настрочування носка на внутрішню і зовнішню союзові частини дворядною строчкою.

. Зістрочування задніх країв зовнішньої союзкової частини та внутрішньої п’яткової частини зшивним швом.

. Зістрочування підкладки під внутрішню і зовнішню союзові частини з підкладкою під носок переметувальним швом.

8. Настрочування шкіряної кишені на зовнішню союзкову частину та внутрішню задинкову частину настрочним однорядним швом.

. Зістрочування вузла верху з вузлом підкладки по канту настрочним однорядним швом.

. Наклеювання підкладки під навколощиколотний декоративний ремінець.

. Обстрочування навколощиколотного декоративного ремінця з одночасною обрізкою налишків шкірпідкладки.

. Пристрочування внутрішньої задинкової частини до внутрішньої союзкової частини до розрізу під застібку - "блискавка".

. Пристрочування застібки - "блискавки" до внутрішньої задинкової частини та внутрішньої союзкової частини з одночасним пристрочуванням навколощиколотного декоративного ремінця.

14. Чищення заготовок.

 

Висновки

В даній курсовій роботі я закріпила уміння проектування жіночих ботильйонів на внутрішній застібці - "блискавка" клейового методу кріплення і висотою каблука 80 мм. Набула уміння створення виробу з окремих функціональних елементів із такою логіко просторовою їх організацією, яка забезпечує виконання виробом функції, що випливають з його призначення. Також я набула навичок, потрібних для роботи з конструкторськими документами та довідковою літературою. Завдяки даній курсовій роботі я навчилась самостійно вибирати матеріали для різних деталей взуття, керуватися напрямком моди при розробці моделі, естетичними смаками та вподобаннями. Навчилася проектувати складні деталі (верху, підкладки і проміжні) жіночого високо каблучного взуття з використанням фурнітури. Важливою метою даного курсового проекту, яку я успішно опанувала, навчитися правильно підбирати варіанти з’єднання деталей між собою (види швів) та метод кріплення, які б задовольняли естетичні, фізико - механічні та ергономічні показники якості взуття. Самостійно навчилася підбирати фасон і модель взуттєвої колодки в залежності від призначення взуття, сезону носіння та напрямків моди. Враховуючи особливості пошиття даної моделі жіночих ботильйонів було складено технологічний маршрут складання заготовки, що полегшить процес виготовлення даної пари взуття.

 

Список використаної літератури

.       Справочник обувщика. Проектирование обуви, материалы. Т.І, - М: Легкая и пищевая промышленность. - 1988, - 428 с.

2.      Практикум з конструювання і проектування взуття. (Під заг. ред. B.I. Бегняк), - Хмельницький, 2002. - 272 с., іл.

3.     Технологія взуттєвого виробництва (Коновал В.П., Олійникова Л.Т.., Л.Т. Свістунова) - К.: "Либідь"-2003,-365с.

4.     Зыбин Ю.П. и др. Конструирование изделий из кожи. - М.: Легкая и пищевая промышленность, 1982, - 264 с.

5.     Універсальний довідник взуттєвика (Коновал В.П., Гаркавенко С.С., Л.Т. Свістунова) - К.: "Лібра"-2005,-

6.     Лиокумович В.Х. Проектирование обуви. - М.: Легкая индустрия, 1971. - 312 с.

7.     Бегняк B.I. Основи конструювання і проектування виробів із шкіри. Навчальний посібник. - Хмельницький: ТУП, 2002. - 259 с.

8.     Натуральні і штучні матеріали для взуття (В.П. Коновал, В.В. Рибальченко, М.Є.Хом’як,Г.І.Шевченко) - К.: КНУТД-2005,-217с.

9.      ГОСТ 3927-88. Колодки обувные деревянные.

.        Джерело інформації про сучасну моду та стиль - Інтернет сторінка:-"All shoes".

.        Сучасні журнал каталоги:"Collezione"2010.

.        Каталог "Bazar" 2010

.        Джерело інформації про сучасну моду та стиль - Інтернет сторінка:-"Moda-online.Ru"

.        Конспект лекцій з дисципліни.

.        Матеріали з інтернету.

.        Рибальченко В.В., Коновал В.П., Матеріалознавство виробів зі шкіри, Київ, КНУТД, 2005,- 312-314 с.