ясування впливу податкового контролю на ефективність суспільного виробництва, зміну податкової бази і економічну безпеку країни.
.2 Субєкти податкового контролю
У процесі податкового контролю беруть участь і контролюючі органи, і підлягають контролю юридичні та фізичні особи. Саме поняття «суб'єкт» трактується як «людина, що пізнає зовнішній світ (об'єкт) і впливає на нього у своїй практичній діяльності».
У більшості робіт українських авторів за державним фінансового та податкового контролю під суб'єктом податкового контролю увазі контролюючі. Суб'єктом податкового контролю називають також « юридична або фізична особа, яка повинна встати на податковий облік та за законодавством зобов'язана сплачувати податок (платник податків)». Таким чином, одні автори до суб'єктів податкового контролю відносять тільки контролюючі органи, інші - тільки підконтрольних суб'єктів [5;c.53].
З точки зору юридичної та фінансової науки пропонується розділяти суб'єктів податкового контролю на:
Контролюючих суб'єктів (тих, хто здійснює податковий контроль);
Контрольованих суб'єктів (тих, хто піддається податковому контролю);
Допоміжних суб'єктів (тих, хто факультативно бере участь у контрольних податкових правовідносинах ( експерти, свідки, поняті, органи, що представляють додаткову інформацію, та ін.)
Наскільки обґрунтовано відносити до суб'єктів податкового контролю контролюючих, контрольованих осіб та допоміжних суб'єктів? Згідно філософського розуміння категорії, суб'єкт - це «носій предметно - практичної діяльності і пізнання, джерело активності, спрямований на об'єкт». Таке трактування суб'єкта бере свій початок від Декарта, який визначав суб'єкт як активний початок в пізнавальному процесі.
Суб'єкту протиставляють об'єкт як зовнішній предмет, предмет свідомості та діяльності суб'єкта» [5;c.53]. Таким чином, суб'єкт - це активна сторона, що впливає на об'єкт або предмет.
При податковому контролі на предмет контролю активно впливають державні законодавчі органи (за допомогою встановлення елементів оподаткування і в цілому регламентують податкові правовідносини), контролюючі органи (безпосередньо здійснюють податковий контроль) і платники податків (податкові агенти, які мають певні права та обов'язки і визначають стан об'єкта або предмета контролю).
Допоміжні суб'єкти, в свою чергу, впливають побічно, та їх вплив виражається опосередкованим чином через діяльність підконтрольних або контролюючих суб'єктів.
Крім того, податковий контроль безпосередньо визначається податковим правом, а суб'єкт права - це «фізична особа (людина ) або юридична особа (організація, установа і т. п.), наділене за законом якими правами і здатністю приймати на себе юридично обов'язки».
Законодавчі органи, підконтрольні та контролюючі суб'єкти володіють певними правами і обов'язками в процесі регламентування та проведення податкового контролю, проте діяльність допоміжних суб'єктів, їх права та обов'язки визначаються іншими нормами права. Виходячи з викладеного, до суб'єктів податкового контролю слід відносити органи законодавчої влади, що забезпечують регламентацію контрольно - перевірочної діяльності, органи виконавчої влади, що здійснюють податковий контроль і контрольовані або підконтрольні реальні та потенційні платники податків, податкові агенти та інші суб'єкти, що піддаються податковому контролю.
Згідно зі статтею 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.
У складі контролюючих органів діють підрозділи податкової міліції. Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.
1.3 Принципи здійснення податкового контролю
Розглядаючи різні підходи до змісту податкового контролю та його принципів, можна сформулювати таке їх визначення: принципи податкового контролю становлять собою базові положення, які є імперативними й загальнообов'язковими, вони складають основний зміст податкового контролю. їм притаманні як риси, характерні для принципів права в цілому, так і специфічні. Закономірністю для них є те, що, як принципи нижчого структурного рівня, вони не повинні вступати у протиріччя із принципами загально-правовими (конституційними).
Важливим у принципах податкового контролю є їх закріплення в нормах, що визначається наступним [10;c.66]:
- самі норми виступають основними елементами, що втілюють у життя принципи податкового контролю;
податково-правові норми, як результат узагальнення типових суспільних відносин, регулюють поведінку як контролюючих органів, так і платників податків і, будучи абстрактними, організовують надходження податків і зборів до бюджетів і фондів держави;
вони сприяють чіткому формулюванню податкового контролю, від чого залежить ефективність правотворчої діяльності;
через нормативне закріплення норми права сприяють вирішенню колізій податкового законодавства, обґрунтуванню й розробленню рекомендацій з його удосконалення;
виражені в нормі, принципи закріплюють у першу чергу інтереси держави.
На даний час у процесі нормативно-правового регулювання застосовуються основні способи впливу, відповідно до яких визначаються принципи податкового контролю, як-то зобов'язання, уповноваження й заборона.
Оскільки за своєю природою принципи податкового контролю становлять собою вимоги, основну їх частину можна уявити у вигляді зобов'язань і заборон. Загальна частина принципів податкового контролю містить загальні зобов'язання: загальність оподаткування, рівність усіх платників перед законом, фіскальна достатність та ін. Заборона в податковому праві виступає у формі певних вимог до поведінки зобов'язаних суб'єктів і «вказує на те, як не можна себе вести, що неприпустимо робити; тим самим визначається негативне ставлення до такої поведінки» [13]. Наприклад, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації виявляється в забороні закріплення і введення податків, що мають дискримінаційний характер. Законодавець не допускає встановлення диференційованих ставок податків, податкових пільг залежно від громадянства та ін. Розглядаючи питання щодо системи досліджуваних принципів, ми поділяємо думку тих науковців, які реально існуючими принципами податкового контролю виділяють положення, які прямо визначені в Конституції, Податковому кодексі України або які можна обґрунтувати й достовірно вивести шляхом аналізу як податкового законодавства, так і податкової практики.
Не дивлячись на те, що в ст.61 Податкового кодексу [13] дано визначення податкового контролю, в ньому бракує конкретного закріплення категорії «принципи податкового контролю». Виходячи з того, що всі дії, пов'язані з податковим контролем, базуються на певних принципах, це є суттєвою прогалиною у податковому законодавстві. Причиною цього може бути суб'єктивний чинник.
Але зазначимо, що у формуванні принципів податкового контролю основну роль відіграють чинники об'єктивні, які охоплюють рівень розвитку держави, політичну та економічну ситуацію та ін.
Процес податкового контролю передбачає послідовність дій, які мають бути здійснені податковими органами з метою виявлення дотримання платниками податків податкового законодавства.
Важливу роль у податковому контролі відіграють загально-правові принципи. Вони властиві всій правовій системі України. До них відносять:
принцип законності - полягає в тому, що при здійсненні податкового контролю контролюючі органи повинні керуватись нормою закріпленою в ч.2 ст.19 Конституції України «Органи державної влади та органи місцевого, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України» [12;c.145], тобто повноваження контролюючих органів, порядок проведення податкового контролю його форми та методи встановлюються Податковим кодексом та іншими нормативно-правовими актами.
принцип юридичної рівності, який передбачає, що нормативні акти, які регулюють порядок здійснення податкового контролю, не повинні містити певних спеціальних умов проведення контролю в залежності від таких особливостей, як форма власності, громадянство суб'єкта оподаткування та інше;
принцип гласності - передбачає можливість вільного доступу платників податків до інформації про діяльність контролюючих органів, які не містять державну (податкову) таємницю.
принцип відповідальності - до особи, яка скоїла податкове правопорушення, застосовуються передбачені законодавством заходи юридичної відповідальності, тобто за податкові правопорушення передбачена кара. Податкова відповідальність виступає визначальним елементом податкового контролю і є гарантом забезпечення дотримання законодавства в сфері оподаткування.
Для податкового контролю притаманні також принципи, які відображають його специфіку. До таких можна віднести:
принцип презумпції правомірності рішень платника податку. У Податковому кодексі положення про конфлікт інтересів зазначено двічі - у пп.4.1.4, п.4.1 ст.4 і в п.56.21 ст.56. Ці норми співпадають між собою як загальна і спеціальна.
Дотримання розглянутих вище принципів створює передумови для виваженої діяльності держави у сфері податкового контролю. На жаль, на сьогодні практичне використання названих принципів є недостатнім. До перепон, що стоять на шляху реалізації принципів податкового контролю, можна віднести: 1) брак конкретного законодавчого їх закріплення; 2) неоднозначність тлумачення понятійного апарату законодавства, що потребує додаткового їх роз'яснення; 3) брак правил безпосереднього використання цих принципів.
податок контроль збір
1.4 Податкова перевірка як інструмент податкового контролю
Основна інституту податкового контролю - податкова перевірка. Податкові перевірки забезпечують безпосередній контроль за повнотою і правильністю обчислення податків і зборів, який може бути реалізований тільки шляхом порівняння податкових розрахунків (декларацій), що їх подають платники податків, з фактичними даними щодо їх фінансово-господарської діяльності.
Податкова перевірка як інститут податкового контролю - це діяльність податкових та інших контролюючих органів у межах визначеної компетенції з метою встановлення правильності обчислення та сплати податків і зборів (обовязкових платежів). Залежно від видів податкового контролю зміст її охоплює, по-перше, дослідження документів податкового обліку і звітності, в яких відображаються результати фінансово-господарської діяльності платників податків протягом звітного періоду, а по-друге, обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів або повязані з утриманням обєктів оподаткування [10;c.67].
Перевірки податковими органами за місцезнаходженням платника податку (виїзні перевірки) можуть бути плановими, позаплановими та фактичними.
В направленні на перевірку повинні бути зазначені: дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (обєкта), перевірка якого проводиться (прізвище, імя, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку, підпис керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби (ст. 81 ПК).
Тривалість перевірки субєктів малого підприємництва не повинна перевищувати 10 робочих днів (ст. 82 ПК).
При проведенні перевірок посадові особи мають право отримувати копії фінансових та господарських документів, але їм заборонено вилучати оригінали первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, за винятком випадків, передбачених кримінально-процесуальним законом (ст.85 ПК).
За результатами перевірки у разі відсутності порушень складається довідка, у разі встановлення порушень складається акт (ст.86 ПК), які підписуються посадовими особами податкової служби і надаються для підпису підприємцю або його уповноваженій особі. Відмова платника податків від підписання акту не звільняє його від обовязків, тому найкраще перед підписом зазначити «із запереченнями, які додаються (або будуть направлені)» та поставити дату отримання акту [10;c.68].
Заперечення можуть бути направлені до податкового органу протягом пяти робочих днів із дня отримання акту, в них можна зазначити бажання підприємця прийняти участь в розгляді заперечень. Податковий орган зобовязаний розглянути заперечення протягом пяти робочих днів за участі платника податків (за його бажанням) та в присутності керівника відповідного податкового органу.
Працівникам податкової міліції забороняється брати участь у проведенні планових та позапланових виїзних перевірок, якщо такі перевірки не повязані з веденням оперативно-розшукових справ або розслідуванням кримінальних справ, порушених стосовно таких платників податків (ст.78 ПК).
Планові перевірки проводяться не частіше одного разу на рік, з повідомленням підприємця під розписку за 10 календарних днів до початку проведення перевірки (ст. 77 Податкового кодексу України). Допускати до планової перевірки підприємці зобовязані посадових осіб державної податкової служби за умови попереднього отримання ними повідомлення про проведення за 10 днів перевірки та при предявленні податківцем направлення на таку перевірку (ст.81 ПК).
РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ОСОБЛИВОСТІ ПОДАТКОВОГО КОНТРОЛЮ
Кризові явища в українській економіці призводять до кризи суспільного сектору, що є причиною збільшення порушень податкового законодавства. Високі податки зумовлюють приховування підприємцями своїх реальних доходів, криміналізації виробництва, маніпуляції з готівковими та безготівковими розрахунками, завуальованість справжнього виду діяльності з метою уникнення оподаткування.
Органи податкової служби є єдиною системою контролю за дотриманням податкового і валютного законодавства, правильністю обчислення, повнотою та своєчасністю внесення до бюджету певного рівня податків і зборів [13].
Податковий контроль здійснюється службовими особами податкового органу в межах своєї компетенції за допомогою податкових перевірок; вимагання у платника податку проведення інвентаризації; обстеження будь-яких приміщень платника податку, в тому числі і житла громадян, якщо вони використовуються для отримання доходу (прибутку); одержання інформації від платника податку та третіх осіб; а також надання доручення органам Контрольно-ревізійної служби України на проведення ревізії. Податкові органи застосовують ту чи іншу форму контролю залежно від напрямку податкового контролю.
Згідно зі ст. 62 ПКУ "Способи здійснення податкового контролю"
податковий контроль здійснюється шляхом:
ведення обліку платників податків;
інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби;
перевірок і звірок відповідно до вимог ПКУ, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
На етапі попереднього аналізу здійснюється вивчення обліку платників податків у податковому органі, податкові декларації, порівнюються динаміка даних про нарахування й сплату податків, аналіз розвитку підприємства, аналіз основних показників підприємства.
На етапі планування контролю здійснюється відбір необхідних даних про платника податків, відбір об'єктів для проведення перевірки, підготовка планів і графіків перевірок, визначаються джерела інформації, методичні прийоми контролю, відповідальні за проведення та результати контролю.
Далі на основі програми перевірки безпосередньо здійснюється податкова перевірка. Програми перевірки - це обов'язків мінімум питань, що підлягають документальній перевірці [14;c.104].
Недоліками податкового контролю є те, що чинними нормативно-правовими актами не встановлено чітких процедур організації проведення документальних перевірок платників податків. Як правило, кожний контролюючий орган самостійно розробляє правила та порядок проведення перевірок у вигляді методичних рекомендацій. Зрозуміло, що такі рекомендації є відомчими нормативними актами і необов'язкові до виконання суб'єктами підприємницької діяльності. На сьогодні на більш високому законодавчому рівні деяке врегулювання знайшли лише виїзні перевірки.
Незважаючи на те, що чинний Податковий кодекс України передбачав певне вдосконалення податкової системи, зокрема: порядок організації та проведення податкового контролю органами державної податкової служби разом з іншими контролюючими органами, уповноваженими від імені держави здійснювати перевірку фінансово - господарської діяльності субєктів господарювання; перелік контролюючих органів, які мають право здійснювати перевірки субєктів господарської діяльності; форми проведення податкового контролю; загальні правила проведення податкових перевірок (камеральних і виїзних);
РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ПОДАТКОВОГО КОНТРОЛЮ В УКРАЇНІ
Роль податкового контролю в сучасних умовах особливо зростає через низьку податкову дисципліну та культуру субєктів підприємництва і населення щодо сплати податків і зборів, значну тінізацію економіки. Чинне податкове законодавство України не узгоджене з міжнародними нормами та нормами Європейського Союзу, що призводить до нерівних умов оподаткування вітчизняних і зарубіжних субєктів господарювання на території України [2, с. 154].
Крім того, складні економічні умови, спричинені світовою фінансовою кризою, вимагають застосовувати більш ефективні способи наповнення державного бюджету України [3, с. 168].
На ефективність проведення податкового контролю впливають багато чинників. Насамперед вимагають удосконалення:
законодавча база.
організація і методика податкового контролю.
співпраця з незалежними аудиторами.
застосування непрямих методів визначення податкових зобовязань.
проведення податкових перевірок та прийняття вмотивованих рішень за їх результатами [3, с. 169].
У своїй діяльності податкові аудитори керуються цілим рядом інструкцій, розяснень, які недоступні платникам податків. Зважаючи на це можна стверджувати, що по-перше, чим складніше, заплутаніше, суперечливіше податкове законодавство, тим важче здійснювати податковий аудит; по-друге, це приводить до породження корупції [4].
За таких умов податкові аудитори і платники податків фактично стали заручниками наслідків такого законодавства. Відсутність спільної мети між незалежними аудиторськими фірмами та державною податковою службою ставить їх у протидію, причому з перевагою на користь перших, які надають послуги щодо уникнення від сплати податків різними законними способами. Ці послуги користуються попитом у субєктів господарювання. Криза державного податкового аудиту, в першу чергу виникла через суттєву різницю професійних рівнів аудиторів незалежних аудиторських фірм та державної податкової служби на користь перших, що пояснюється постійним підвищенням кваліфікаційного рівня незалежних аудиторів для того, щоб користуватись попитом на ринку аудиторських послуг. Тому варто започаткувати підвищення кваліфікації податкових аудиторів [3, с. 170].
Сьогодні працівники податкових органів при проведенні податкових перевірок орієнтуються виключно на стандартний перелік питань, які необхідно висвітлити в акті перевірки. Проте, на наш погляд, цього не достатньо.
Досягти підвищення рівня ефективності податкового аудиту допоможе такий захід, як запровадження у практичній діяльності податкових органів непрямих методів визначення податкових зобовязань [5].
Доцільно покращити роботу щодо обслуговування платників податків.
Тобто, поліпшення роботи консультативних відділів органів Міністерства
доходів і зборів (далі Міндоходів) . Не завжди працівники консультативних
відділів Міндоходів надають вичерпні консультації та розяснення норм податкового законодавства платникам податків. Перегляд свого відношення до платників податків сприятиме підвищенню рівня дотримання податкового законодавства, добровільності сплачування податків та ефективності податкової системи в цілому [3, с. 172].
Варто звернути увагу на те, що реформування податкового контролю повинно бути спрямовано передусім на досягнення позитивних змін на користь платників податків, а саме:
зменшення податкового тиску за рахунок розширення бази оподаткування
зниження ставок, виведення з «тіньового» обігу оподатковуваних капіталів
зменшення кількості перевірок та підвищення їх якості шляхом більш ефективного відбору підприємств для перевірок
зменшення контролю за діяльністю підприємств малого та середнього бізнесу;
зменшення контролю за дисциплінованими платниками податків;
покращання якості обслуговування клієнтів;
запровадження податкових компромісів з використанням механізмів розстрочення чи відстрочення, договірних податкових кредитів
підвищення рівня кваліфікації працівників органів контролю
збільшення мотивування та заохочень.
У ході проведення податкового аудиту необхідно підвищувати рівень його якості. Підвищення якості контрольно-перевірочної роботи передбачає підвищення якості матеріалів перевірок, і, як результат, збільшення рівня узгодженості або безапеляційності донарахувань та збільшення суми стягнення до бюджету донарахованих коштів. Ефективність податкового аудиту залежить не тільки від повноти проведеної перевірки. Виявлені порушення і зловживання (в практиці перевірочної роботи це донарахування, штрафні та фінансові санкції) - це є лише половиною справи. На сьогодні для податкових органів залишається досить проблематичним питанням стягнення донарахованих за результатами перевірки сум до бюджету. Завданнями податкових аудиторів є не тільки виявити, правильно задокументувати факти порушення податкового чи валютного законодавства, але й належним чином переконати платника податків в порушеннях та правомірності дій перевіряючого й необхідності сплати донараховані суми до бюджету. Якість оформлення результатів податкового аудиту та вияв толерантності з боку податкового аудитора повинні забезпечити успіх самої перевірки [2].
Отже, напрямами подальшого удосконалення ефективності податкового аудиту можна вважати:
вдосконалення законодавства, яке орієнтоване на розвиток регулюючої функції, спрощення, стабільність і передбачуваність податкового
законодавства, введення обовязкової перевірки ефективності запропонованих законів за допомогою імітаційної моделі;
розширення бази оподаткування, яке дасть змогу зменшити податковий тиск на платників податків та підвищити добровільну сплату податків, що збільшить надходження до бюджету;
підвищення ефективності перевірок, що дасть можливість за рахунок автоматизованого відбору платників для документальних перевірок підвищити ймовірність виявлення ухилень від оподаткування при загальному зменшенні кількості перевірок та перевіряючих;
збільшення і удосконалення контактів безпосередньо між платниками податків та органами податкового аудиту;
вдосконалення документального оформлення та більш чітке розяснення норм податкового законодавства;
скорочення та ліквідація недоїмки для поліпшення роботи платниками податків, заохочення їх до добровільної сплати податків та скорочень заборгованості перед бюджетом за рахунок реалізації майна боржників;
залучення до реалізованого державою податкового аудиту послуг недержавних аудиторських фірм, що дасть змогу охопити більш ширше коло ризикоорієнтованих платників податків, без додаткового залучення державних ресурсів;
впровадження у практику податкового аудиту непрямих методів визначення податкового зобовязання;
підвищення рівня кваліфікації податкових аудиторів;- вдосконалення заходів мотивування та відповідальності.
Отже, податковий контроль є суттєвим важелем регуляторної та фіскальної спрямованості в системі державних фінансів, адже за його допомогою можна ефективно впливати на процеси економічного зростання та соціального розвитку. Проведення результативного, модернізованого податкового контролю є головним чинником попередження неплатежів до бюджетів та ефективним засобом наповнення їх дохідної частини одночасно.
Виходячи з цього, однією з найсуттєвіших проблем у процесі виходу української економіки із кризи є визначення методів оцінки ефективності проведення податкового контролю.
ВИСНОВКИ
Податковий контроль є складним багатовимірним процесом, а відтак забезпечення його дієвості і ефективності значною мірою можливе за уточнення його теоретико-методологічних і розроблення конкретних рекомендацій щодо вдосконалення проведення різнопланових контрольно - ревізійних, контрольно-аналітичних і експертних заходів у цій сфері.
Основну частину надходжень до бюджету держави становлять податки, тому питання оподаткування є постійним предметом дослідження. Україна, з точки зору контролю за виконанням платниками податків законодавства, характеризується такими факторами:
низька фінансова дисципліна платників податків, як наслідок низької податкової культури суспільства;
завищена фіскальна орієнтація податкової політики;
недосконала законодавча база в податковій сфері.
Слід зазначити, що значна частина правових актів у сфері оподаткування є складною та незрозумілою широкому і різноманітному колу платників податків, існує дуже багато упущень в податковому законодавстві, суперечностей. Внаслідок цього виникає дуже велика кількість порушень. Така політика держави не тільки не створює умов для розвитку економіки, а й мимоволі заганяє платника податків у глухий кут, здійснювати неправильні дії в сфері оподаткування. Таким чином, на сьогоднішній день в першу чергу необхідно вдосконалювати законодавчу базу, яка регулює організацію та здійснення податкового контролю.
Вивчення та аналіз зарубіжного досвіду функціонування податкових систем і діяльності податкових органів має справити значний вплив на удосконалення організації та функціонування податкової міліції в Україні.
Податкові реформи в Україні, що здійснюються протягом останніх років, супроводжуються кризовими явищами у сферах суспільного життя, що спричиняє збільшення кількості податкових злочинів і правопорушень. Це, в свою чергу, зумовлює необхідність удосконалення роботи державних податкових служб, ефективність здійснення податкових перевірок, стимулювання платників податків до сумлінного виконання своїх обовязків шляхом застосування суворих адміністративних штрафів і стягнень.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року. Із змінами та доповнення станом на 07.10.2014 р.
. Брегін М.Г. та ін. Основи податкового законодавства. - Львів: Світ, 2000. - 88 с.
. Буряк П.Ю. Податковий контроль: підр. / П.Ю. Буряк, Б.А. Карпінський, // - К.: «Хай-Тек Прес», 2010. - 608 с.
. Богачев С. И. Налоговый контроль в Республике Казахстан и направления его совершенствования: автореф. дис. на соискание учен. степени канд. экон. наук: спец. 08.00.10 "Финансы, денежное обращение и кредит" / С. И. Богачев. - Караганда, 2006. - 31 с.
. Зюнкін А.Г. Фінансове право: Опорний конспект лекцій. - 2-е вид., доп. - К.: МАУП, 2001.. - 144 с.
. Карпінський Б. А. Податковий контроль в Україні: концептуальні засади функціонування й удосконалення /-Донецьк: ДонДУЕТ, 2011.-С.53-60.
. Крисоватий А.І., Десятнюк О.М. Податкова система: Навчальний посібник. - Тернопіль: Карт-бланш, 2004. - 331 с.
. Іванов Ю.Б. Податкова система: підр. / Ю.Б. Іванов, А.І. Крисоватий, О.М. Десятнюк //- К.: Атіка, 2011.- 920 с.
. Лещак В.В. Удосконалення системи прямого оподаткування //Фінанси України. - 2004. - №11. - С. 95-107.
. Литвинчук І. В. Податковий контроль: напрями удосконалення [Електронний ресурс] / І. В. Литвинчук, Н. М. Бурківська // Вісник ЖДТУ. - 2009. - № 2. - Режим доступу: http://www.ztu.edu.ua/ ua/science/publishing/visnik/.
11. Мельник В.М. Механізм прямого оподаткування у фінансовій теорії // Фінанси України. - 2009. - № 5. - С. 66-77
12. Нестеров Г. Г. Развитие механизмов налогового контроля в системе обеспечения экономической безопасности России: автореф. дис. на соискание учен. степени канд. экон. наук: спец. 08.00.10 "Финансы, денежное обращение и кредит" / Г. Г. Нестеров. - М., 2009. - 26 с.
. Орлюк О.П. Фінансове право: Навч.посібник. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 528 с.
. Податкова політика України: стан, проблеми, перспективи: Монографія / П.В.Мельник, Л.Л.Тарангул, З.С.Варналій та ін.;за ред. З.С.Варналія - К.: Знання України, 2008. - 675с. - С.237
. Ситниченко В.М Сучасні системи методи управління ефективністю як інструмент виходу з кризи / В. Ситниченко // Стандартизація. Сертифікація. Якість.- 2009.- №3.- С. 57- 61.
. Соловйова Ю. О. Податковий контроль як спеціальний вид державного фінансового контролю [Електронний ресурс] / Ю. О. Соловйова. - Режим доступу: http://www.lex-line.com.ua/?go=full_article&id=250
. Финансовое право: Учебник. / Под ред. H.H. Пахомова. - X.: ООО "Одиссей", 2003. - 448 с.
. Французов Д. В. Организация налогового контроля в системе государственного регулирования: автореф. дис. на соискание учен. степени канд. экон. наук: спец. 08.00.05 "Экономика и управление народным хозяйством" / Д. В. Французов. - М., 2008. - 23 с.
. Швабій К.І. Ефективність адміністрування податків в Україні: методологія та аналіз / К.І.Швабій // Фінансова система України. Збірник наукових праць. - Острог: Вид-во НаУ „Острозька академія, 2007. - Вип.9. -Ч.3. - с.520 - 527