Управління дебіторською заборгованістю в умовах антикризового регулювання фінансового стану підприємства

Управління дебіторською заборгованістю в умовах антикризового регулювання фінансового стану підприємства

Міністерство освіти і науки України

Вінницький національний технічний університет

Кафедра фінансів

Курсова робота

Управління дебіторською заборгованістю в умовах антикризового регулювання фінансового стану підприємства

Студента 5 курсу МОф-13м групи

Спеціальності 8.03060101

Грибіник О.М.

Керівник:

к.е.н., доцент каф. Фінансів

Т.О. Журко

м. Вінниця - 2014 рік

Індивідуальне завдання до виконання курсової роботи

дебіторський заборгованість управління фінансовий

студенту Грибіник Олександрі Миколаївні Інституту менеджменту групи МОф-13м на тему: Управління дебіторською заборгованістю в умовах антикризового регулювання фінансового стану підприємства

Тема курсової роботи затверджена на засіданні кафедри протокол №10 від "28" січня 2014 р.

Вихідні дані:

1. Кількість вихідної фінансової звітності - не менш як 2 форми ("Баланс", "Звіт про фінансові результати"), наведені в додатках.

2. Період дослідження 2010-2011 рр.

3. Визначення сутності поняття "дебіторська заборгованість" - не менше трьох.

4. Абсолютні показники, що характеризують фінансовий стан підприємства - не менше десяти.

5. Відносні показники, що характеризують фінансовий стан підприємства - не менше десяти.

6. Кількісні показники за темою курсової роботи - не менше п’яти.

Зміст розрахунково-пояснювальної записки

Вступ. Визначення сутності дебіторської заборгованості та її класифікація. Огляд особливостей аналізу дебіторської заборгованості. Формування методики аналізу дебіторської заборгованості. Загальна характеристика підприємства. Оцінка фінансового стану діяльності підприємства та аналіз дебіторської заборгованості підприємства за 2010-2011 рр. Формування пропозицій та рекомендацій щодо покращення діяльності підприємства.

Завдання видано "3" лютого 2014 р.

Керівник Журко Т.О.

Завдання отримав: Грибіник О.М.

Анотація

В роботі розглянуто питання управління дебіторською заборгованістю підприємства. Зокрема досліджено теоретико-методологічні основи управління дебіторською заборгованістю в умовах антикризового регулювання фінансового стану підприємства; проаналізовано загальні показники фінансового стану та дебіторської заборгованості ПАТ "Вінницький універмаг"; надано пропозиції та рекомендації щодо покращення діяльності ПАТ "Вінницький універмаг".

Ключові слова: заборгованість, дебіторська заборгованість, резерв сумнівних боргів, тривалість погашення заборгованості, коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості.

Зміст

Вступ

. Теоретико-методологічні основи управління дебіторською заборгованістю в умовах антикризового регулювання фінансового стану підприємства

.1 Сутність дебіторської заборгованості та її класифікація

1.2 Особливості управління дебіторською заборгованістю

.3 Сучасні методики аналізу дебіторської заборгованості

Висновок по розділу 1

2. Аналіз фінансового стану та дебіторської заборгованості ПАТ "Вінницький універмаг"

2.1 Організаційно-економічна характеристика ПАТ "Вінницький універмаг"

2.2 Аналіз фінансового стану ПАТ "Вінницький універмаг"

2.3 Аналіз дебіторської заборгованості ПАТ "Вінницький універмаг" за 2010-2011 рр.

Висновок по розділу 2

3. Пропозиції та рекомендації щодо покращення діяльності ПАТ "Вінницький універмаг"

Висновок по розділу 3

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Сучасний етап економічного розвитку країни характеризується значним сповільненням платіжного обороту, що зумовлює зростання дебіторської та кредиторської заборгованості на підприємствах. Частково цю заборгованість в процесі господарсько-фінансової діяльності неможливо уникнути, зокрема це авансові та завдаткові платежі. Проте можливим є і порушення платіжно-розрахункової дисципліни.

Перехід до ринкової економіки по-новому ставить питання регулювання розвитку підприємства. Невтручання держави у господарську діяльність підприємств примушує їх самостійно шукати шляхи адаптації до ринкових умов, знаходити методи удосконалення своєї діяльності для забезпечення нарощення економічного потенціалу і конкурентоспроможності.

Мета кожного підприємства - це прибутковість та ефективність його діяльності. Невід’ємною складовою у прийнятті управлінських рішень є аналіз показників, що характеризують його фінансову діяльність та оцінка основних факторів, що впливають на її ефективність. Сучасний етап розвитку економіки країни характеризується значним уповільненням платіжного обороту, що викликає погіршення стану заборгованості на підприємстві, в тому числі дебіторської.

Тема курсової роботи є дуже актуальною ще й тому, що нині найскладнішим питанням є управління заборгованістю, що пов’язано з проблемою неплатежів. Підприємства першочергово розв’язують власні проблеми, незважаючи на виконання фінансових зобов’язань із платежів перед контрагентами. І тоді виникає ситуація ухилення від взаєморозрахунків із ними. У таких умовах особливо зростає необхідність управління дебіторською заборгованістю.

Питання управління дебіторської заборгованості підприємства є досить розробленим в економічній літературі, зокрема вони досліджуються такими вченими, як: Ковальов А.М., Поддєрьогін А.М., Бутинець Ф.Ф., Савицька Г.В., Слав'юк Р.А.

Метою курсової роботи є формування пропозицій щодо покращення фінансового стану підприємства на основі розширення і поглиблення отриманих теоретичних і практичних знань із фінансового аналізу дебіторської заборгованості.

Курсова робота складається із трьох розділів.

Основними завданнями, які вирішуються в першому розділі роботи є:

- визначити сутність поняття "дебіторська заборгованість підприємства",

-        розглянути та систематизувати особливості управління дебіторською заборгованістю,

         розробити методику аналізу заборгованості об’єкта дослідження.

Основними завданнями другого розділу є:

- надати організаційно-економічну характеристику об’єкта дослідження,

-        провести аналіз фінансового стану об’єкта дослідження,

         здійснити аналіз дебіторської заборгованості підприємства за допомогою розробленої методики.

Завданням третього розділу роботи є розробка пропозицій та рекомендацій щодо покращення діяльності підприємства на основі попередньо проведеного аналізу.

Об’єктом дослідження є процес управління дебіторською заборгованістю на визначеному підприємстві.

Предметом дослідження виступає дебіторська заборгованість торговельного підприємства.

1. Теоретико-методологічні основи управління дебіторською заборгованістю в умовах антикризового регулювання фінансового стану підприємства

.1 Сутність дебіторської заборгованості та її класифікація

Трактувань дебіторської заборгованості у сучасній економічній літературі є чимало.

Дебіторська заборгованість - сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.

Дебіторська заборгованість - фінансовий актив установи, що виникає унаслідок договірних відносин між двома юридичними особами, серед яких одна, що є власником активу, після настання відповідних умов угоди має право на отримання платежів, товарів, робіт та послуг.

Дебіторська заборгованість - це сума вимог банку до юридичних і фізичних осіб на певну дату щодо отримання активів, послуг тощо.

Дебіторська заборгованість - заборгованість покупців, замовників та інших дебіторів (у тому числі яка забезпечена векселями) за надані їм продукцію, товари, роботу або послуги; фінансових і податкових органів за податками, зборами та іншими платежами до бюджету; також заборгованість з сум нарахованих дивідендів, відсотків, роялті тощо, що підлягають надходженню; заборгованість пов'язаних сторін та з внутрішньовідомчих розрахунків; інша поточна дебіторська заборгованість. Дебіторська заборгованість, у разі створення щодо неї резерву сумнівних боргів, наводиться за чистою реалізаційною вартістю.

Дебіторська заборгованість - сума заборгованості суб'єкту державного сектору на певну дату, що виникає внаслідок обмінних та необмінних операцій.

Заборгованість підприємства виникає внаслідок безготівкових розрахунків з покупцями, підрядчиками, фінансовими органами, робітниками, службовцями, органами соціального страхування, депонентами, підзвітними особами тощо. Існує два види заборгованості: дебіторська та кредиторська. Виникнення дебіторської та кредиторської заборгованості обумовлено неспівпадінням моменту відвантаження готової продукції, виконання робіт, послуг, одержання товарно-матеріальних цінностей, нарахування зарплати і платежів з моментом їх оплати. Значні розміри дебіторської та кредиторської заборгованості призводять до перерозподілу обігових коштів [1].

Дебіторська заборгованість розглядається як кошти, вилучені у підприємства, або які певний термін знаходяться у інших осіб. Таке трактування дебіторської заборгованості з’явилося ще у VIII ст. Особливо важливим і суттєвим є внесок Е. Дегранжа і Дж. Дзаппи, котрі почали розглядати дебіторську заборгованість як один із показників, що характеризує фінансовий стан підприємства. Відомо, що фінансовий стан підприємства - це показник його фінансової конкурентоспроможності, тобто кредитоспроможності, платоспроможності, виконання зобов’язань перед державою та іншими підприємствами [2].

За довгий період свого розвитку визначення поняття "дебіторська заборгованість" суттєвих змін не зазнало., але з розвитком бухгалтерського обліку і фінансів це поняття все-таки удосконалилось. Доктор економічних наук Білик М.Д. у своїй роботі виділяє шість груп різних підходів науковців до визначення сутності дебіторської заборгованості [2]. Але найобгрунтованішою точкою зору є та, яка характеризує дебіторську заборгованість як борги. Борги - це зобов’язання особи перед іншою щодо передачі майна або сплати певної суми коштів. Таким чином, дебіторська заборгованість - сума боргів юридичних та фізичних осіб підприємству. Дебіторська заборгованість є наслідком господарських операцій, що мали місце в минулому, але підлягають погашенню в майбутньому, оскільки така угода залишається незавершеною. Отже, дебіторську заборгованість можна ще трактувати як матеріальні ресурси, не оплачені контрагентами, або готівка, що вилучена у підприємств.

Також дебіторську заборгованість можна трактувати як відволікання з діяльності підприємства оборотних засобів, що є причиною фінансових ускладнень [3].

Існує тенденція ототожнювати дебіторської заборгованості з комерційним кредитом. Комерційний кредит надається покупцю з урахуванням її вартості (ресурси компанії видають у користування на платній основі) і терміновості (термін використання наданих коштів обмежений).

Дебіторська заборгованість показана в розділі II балансу за статтями "Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги" та "Дебіторська заборгованість за розрахунками" [4].

Згідно з П(С)БО 10 дебіторська заборгованість - це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.

Під дебіторами слід розуміти юридичних та фізичних осіб, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів [5].

Дебіторська заборгованість як складова активу фінансової звітності має визнаватися і відображатися у балансі та звіті про фінансові результати у грошовій сумі. Грошова сума, за якою має визнаватися та відображатися дебіторська заборгованість, визначається з урахуванням таких чинників:

оцінки дебіторської заборгованості у поточному обліку;

оцінки дебіторської заборгованості у фінансових звітах.

Оцінка дебіторської заборгованості у поточному обліку ґрунтується на первинній вартості. Вона залежить під впливом ряду факторів:

надання покупцю торгівельної знижки до дати реалізації;

надання покупцю торгівельної знижки після дати реалізації;

повернення товарів від покупців [10].

З метою складання фінансової звітності дебіторська заборгованість класифікується за такими ознаками:

зв’язком з нормальним операційним циклом (нормальний операційний цикл - проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності та отримання коштів від реалізації виробленої них продукції або товарів і послуг);

терміном погашення;

- об'єктами, щодо яких виникли зобов'язання дебіторів;

- своєчасністю оплати боржником дебіторської заборгованості.

За першими двома ознаками виділяють довгострокову та поточну дебіторську заборгованість.

Довгострокова дебіторські заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після 12 місяців з дати балансу [5].

Поточна дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде пoгашена протягом 12 місяців з дати балансу. Поточною дебіторською заборгованістю вважається т; сума дебіторської заборгованості, яка продовжується більш як один рік, але очікується, що вона, буде погашена в ході нормального операційного циклу підприємства.

Якщо такі випадки мають місце, необхідно, підприємство розкривало для кожного активу, поєднує суми, очікувані до отримання як до, так і після 12 місяців від дати балансу, суму, що підлягає одержанню після 12 місяців від дати балансу.

Дебіторська заборгованість за об'єктами, щодо яких виникають зобов'язання дебіторів класифікується як:

дебіторська заборгованість, пов'язана з нормальною діяльністю підприємства з реалізації продукції, товарів, робіт, послуг;

- дебіторська заборгованість, що не пов'язана з реалізацією продукції, товарів, робіт, послуг, а виникає внаслідок здійснення інших операцій.

Дебіторську заборгованість, пов'язану з реалізацією продукції, товарів, робіт, послуг, поділяють на:

- дебіторську заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги;

векселі, одержані в забезпечення дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги [6].

Дебіторська заборгованість покупців, замовників та інших дебіторів за відвантажену продукцію (товари), виконані роботи, надані послуги може бути забезпечена векселями одержаними.

Вексель - цінний папір, що засвідчує безумовне грошове зобов’язання особи, що видала вексель (векселедавця) сплатити після настання строку визначеної суми грошових коштів власнику векселя (векселедержателю). Векселі одержані в забезпечення дебіторської заборгованості за реалізовану продукцію, виконані роботи вважаються ліквідними, оскільки вони конвертуються у грошові кошти. Вони відображаються у поточному обліку за номінальною вартістю.

Поточна дебіторська заборгованість, пов'язана з реалізацією продукції, товарів, робіт, послуг, представлена в балансі у складі оборотних активів окремими статтями зазначених різновидів.

Дебіторську заборгованість, не пов'язану з реалізацією продукції, робіт, послуг, складають:

дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом;

- дебіторська заборгованість за розрахунками за виданими авансами;

дебіторська заборгованість з нарахованих доходів;

дебіторська заборгованість із внутрішніх розрахунків;

інша поточна дебіторська заборгованість [7].

Зазначені види поточної дебіторської заборгованості (в тому числі поточної частини довгострокової заборгованості), що не пов'язані з реалізацією продукції, товарів, робіт, послуг, відображуються у балансі як окремі статті [8].

Залежно від своєчасності оплати дебіторську заборгованість поділяють на:

дебіторську заборгованість, термін оплати якої не настав (нормальна);

дебіторську заборгованість, не оплачену в термін (прострочена);

- дебіторську заборгованість, за якою минув строк позовної давності (безнадійна).

За характером утворення і строками виникнення дебіторська заборгованість ділиться на допустиму (виправдану, нормальну) та недопустиму (невиправдану, ненормальну) [9].

Допустима дебіторська заборгованість - це заборгованість, що утворилася згідно діючих форм розрахунків і строк оплати якої ще не наступив.

Недопустима дебіторська заборгованість - це заборгованість конкретних осіб при нестачах, розтратах і розкраданні, втратах від псування товарно-матеріальних цінностей, не списаних з балансу у встановленому порядку , прострочена заборгованість та інше. Недопустима дебіторська заборгованість групується за строками утворення [10]:

до 1 місяця;

до 3 місяців;

до 1 року;

більше 1 року;

безнадійна.

.2 Особливості управління дебіторською заборгованістю

Управління дебіторською заборгованістю - це, насамперед, контроль за обігом грошових коштів у розрахунках. Зростання дебіторської заборгованості означає сповільнення обігу, зниження платоспроможності підприємства, зростання потреби в позикових коштах. Все це призводить до зниження економічної рентабельності активів підприємства.

Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги займає приблизно 80-90% у загальній сумі дебіторської заборгованості і відображається в активі балансу підприємства одночасно із визнанням доходу, що в свою чергу, може суттєво вплинути на визначення фінансових результатів діяльності суб’єкта господарювання. Якщо обсяги дебіторської заборгованості становлять більше 40% від вартості оборотних активів, то говорити про ефективну роботу підприємства неможливо, адже це означає, що майже половина оборотних активів підприємства тимчасово вилучена із обігу.

За цих умов особливо нагальним стає питання ефективного управління дебіторською заборгованістю, яке включає такі складові:

формування заборгованості; контроль за своєчасністю її повернення;

розробка заходів щодо повернення боргу у випадку прострочення платежів;

попередження виникнення безнадійних боргів, що дасть змогу зменшити не тільки саму заборгованість, але й витрати, пов’язані з її утриманням (відсотки за кредити на поповнення нестачі оборотного капіталу і т. п.).

Управління дебіторською заборгованістю може бути порівняним з будь-яким іншим видом управління як процес реалізації специфічних управлінських функцій: планування, організації, мотивації і контролю.

Планування - це попередні фінансові рішення. Щоб воно було ефективним, необхідно: визначити довгострокову мету організації, сформулювати стратегію організації, визначити політику дій, вибрати раціональні процедури дій.

Організація управління означає координацію дій в такій послідовності: вся область дій повинна бути згрупована за обраними функцій; особам, які відповідальні за свою діяльність, повинні бути надані адекватні права.

Під мотивацією розуміється сукупність психологічних моментів, якими визначається поведінка людини в цілому.

Дії з контролю - це: підготовка стандартів дій, порівняння фактичних результатів із стандартними.

Таким чином, управління дебіторською заборгованістю представляє собою частину загального управління оборотними активами і маркетингової політики підприємства, спрямованої на розширення обсягу реалізації продукції та полягає в оптимізації загального розміру цієї заборгованості, забезпечення своєчасної її інкасації.

В основі кваліфікованого управління дебіторською заборгованістю фірми лежить прийняття фінансових рішень з наступних фундаментальних питань:

-       обліку дебіторської заборгованості на кожну звітну дату;

-       діагностичний аналіз стану та причин, в силу яких у фірми склалося негативне становище з ліквідністю дебіторської заборгованості;

-       розробка адекватної політики та впровадження в практику фірми сучасних методів управління дебіторською заборгованістю;

-       контроль за поточним станом дебіторської заборгованості.

Завданнями управління дебіторською заборгованістю є:

-       обмеження прийнятного рівня дебіторської заборгованості;

-       вибір умов продажу, що забезпечують гарантоване надходження грошових коштів;

-       визначення знижок або надбавок для різних груп покупців з точки зору дотримання ними платіжної дисципліни;

-       прискорення запитання боргу;

-       зменшення бюджетних боргів;

-       оцінка можливих витрат, пов'язаних з дебіторською заборгованістю, тобто упущеної вигоди від невикористання коштів, заморожених в дебіторській заборгованості.

Якість дебіторської заборгованості оцінюється також питомою вагою в ній вексельної форми розрахунків, оскільки вексель виступає високоліквідним активом, який може бути реалізований третій особі до настання строку його погашення. Вексельне зобов'язання має значно більшу силу, ніж звичайна дебіторська заборгованість. Збільшення питомої ваги отриманих векселів в загальній сумі дебіторської заборгованості свідчить про підвищення її надійності та ліквідності.

Особливу актуальність проблема дебіторської заборгованості набуває в умовах інфляції, коли відбувається знецінення грошей. Щоб підрахувати збитки підприємства від невчасної оплати рахунків дебіторами, необхідно від простроченої дебіторської заборгованості відняти її суму, скориговану на індекс інфляції за цей термін.

Проблема ліквідності (здатність активу конвертуватися в грошові кошти без значної втрати в ціні) дебіторської заборгованості - стає ключовою проблемою майже кожної організації. Вона, у свою чергу, розподіляється на кілька проблем: оптимальний обсяг, оборотність, якість дебіторської заборгованості.

Вирішення цих проблем вимагає кваліфікованого управління дебіторською заборгованістю, що є одним з видів зміцнення фінансового становища фірми. Досвід реформування підприємств показує, що заходи з повернення дебіторської заборгованості входять до групи найбільш дієвих заходів підвищення ефективності за рахунок внутрішніх резервів підприємства і можуть швидко принести позитивний результат. Повернення заборгованості в стислі терміни - реальна можливість поповнення дефіцитних оборотних коштів.

Ефективна політика управління дебіторами дозволяє розширювати ринки збуту товарів, залучати нових реалізаторів продукції, але прорахунки в роботі з дебіторами можуть призвести до непередбачуваних наслідків, у тому числі і до банкрутства підприємства. Для нормального функціонування підприємство повинно бути забезпечене необхідним розміром оборотного капіталу. Нестача оборотного капіталу викликає необхідність додаткового фінансування, відповідно і додаткових витрат на його забезпечення. Зміна величини оборотного капіталу викликається зміною наступних складових: величини запасів, дебіторської або кредиторської заборгованості. Управління кожною із складових вимагає формування ефективної політики. Підприємства надають перевагу попередній оплаті або оплаті по факту доставки, адже в цьому разі не виникає ризику неповернення грошових коштів за реалізовану продукцію.

.3 Сучасні методики аналізу дебіторської заборгованості

Велике значення для підприємства відіграє правильність здійснення аналізу заборгованості, в тому числі дебіторської та кредиторської . Дана тема є досить актуальною в сучасних ринкових умовах, тому розглянемо методики декількох авторів, які досліджували дані питання [11].

Завданням аналізу дебіторської заборгованості є вивчення та оцінка [12-15]:

складу та структури дебіторської заборгованості;

питомої ваги дебіторської заборгованості в сумі поточних активів;

її реальності (правдивості);

правильності оформлення дебіторської заборгованості;

впливу дебіторської заборгованості на фінансові результати підприємства;

пошуку шляхів прискорення оборотності дебіторської заборгованості.

Для аналізу використовують дані бухгалтерського балансу та аналітичного обліку.

Так, розглянемо методику проведення аналізу, запропоновану Івахненко В.М. Він пропонує розпочинати аналіз дебіторської заборгованості з вивчення даних балансу, за якими визначають ступінь збільшення або зменшення їх протягом звітного періоду. Далі визначається невиправдана заборгованість і з'ясовуються причини її виникнення. Важливим завданням аналізу є визначення за даними відомостей дати виникнення кожної суми заборгованості, що дає змогу встановити строки застарілості позову [6].

Потрібно також аналізувати заборгованість за окремими покупцями та строками виникнення заборгованості. Постійний облік та аналіз дебіторської заборгованості дає можливість вживати заходів щодо усунення простроченої заборгованості. Інформація, одержана від такого аналізу, необхідна як для внутрішнього управління, так і для зовнішніх користувачів, оскільки вони хочуть бути обізнаними щодо стану дебіторської заборгованості підприємств-партнерів. Збільшення дебіторської заборгованості призводить до нестійкості фінансового стану [6].

Івахненко В. М. аналіз дебіторської заборгованості пропонує починати з вивчення складу і структури дебіторської заборгованості за даними балансу.

Автор визначає декілька показників, що характеризують стан дебіторської заборгованості, а саме:

-         Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості [16]:

Коб.дз = , (1.1)

де Вреал - виручка від реалізації продукції,

Дз - середня дебіторська заборгованість.

Цей коефіцієнт вказує на збільшення або зменшення комерційного кредиту, яке підприємство надає. Збільшення коефіцієнта вказує на скорочення продажу в кредит. Зменшення коефіцієнта означає збільшення обсягів кредитів. Регулятором даного коефіцієнта є виручка від реалізації.

Строк погашення дебіторської заборгованості [16]:

Спог.дз = ,(1.2)

де Спог.дз - строк погашення дебіторської заборгованості,

Коб.дз - коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості.

Цей показник характеризує середній строк погашення дебіторської заборгованості. Збільшення цього показника оцінюється позитивно. І навпаки, його зниження оцінюється негативно.

Коефіцієнт співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованості [16]:

Кдз.кз = ,(1.3)

де Кз - дебіторська заборгованість,

Дз - кредиторська заборгованість.

Тарасенко Н.В. вважає, що якість оборотного капіталу, фінансовий стан підприємства значною мірою залежить від стану розрахункової дисципліни від розміру і якості дебіторської заборгованості [8]. Автор пропонує вивчити зміни, які відбулися в складі та структурі дебіторської заборгованості на кінець звітного періоду порівняно з початком, а також у питомій вазі дебіторської заборгованості щодо загальної суми поточних активів.

Потім доцільно буде визначити темпи зростання дебіторської заборгованості і порівняти її з попередніми періодами. Більш високі темпи зростання порівняно з минулими періодами, пов’язані із неплатежами, свідчать про погіршення платоспроможності підприємства.

Після загального ознайомлення зі структурою дебіторської заборгованості необхідно дати оцінку щодо реальної її вартості, вірогідності повернення, оскільки не вся заборгованість може бути стягнута з дебіторів. Вірогідність повернення дебіторської заборгованості визначається за досвідом минулих років та реальних умов. Розрахунок неповернення боргів проводиться за середніми даними кількох минулих років.

Важливо дати оцінку показникам якості та ліквідності дебіторської заборгованості. Під якістю розуміють вірогідність одержання цієї заборгованості в повному обсязі. Показником цієї вірогідності є термін утворення заборгованості., а також питома вага простроченої заборгованості в загальній сумі. Практика свідчить, що чим більший строк дебіторської заборгованості, тим менша вірогідність її одержання [1]. Тому в ході аналізу доцільно згрупувати дебіторську заборгованість за термінами її виникнення.

Слав’юк Р.А. пропонує проводити аналіз дебіторської заборгованості у шість етапів:

- вивчення рівня загальної суми дебіторської заборгованості, її динаміки;

визначення періоду інкасації дебіторської заборгованості, коефіцієнта оборотності;

вивчення складу дебіторської заборгованості за її видами та аналіз динаміки її складових;

вивчення складу дебіторської заборгованості за термінами її погашення;

аналіз складу простроченої заборгованості, причин її виникнення;

оцінка безнадійних боргів підприємства [7].

Рівень дебіторської заборгованості визначається багатьма факторами:

- видом продукції;

місткістю ринку;

ступенем насичення ринку; - загальноприйнятою системою розрахунків.

Управління дебіторською заборгованістю передбачає, перш за все, контроль за оборотністю коштів у розрахунках.

Контролювати дебіторську заборгованість доцільно, попередньо здійснивши аналіз стану дебіторської заборгованості за термінами утворення. Він дасть можливість чітко уявити стан розрахунків зі споживачами і виявити прострочену заборгованість. Крім того, він полегшує проведення інвентаризації стану розрахунків з дебіторами.

Фактично дебіторську заборгованість можна розглядати як безвідсоткову позику покупцям чи замовникам, в яку підприємство здійснює інвестування оборотного капіталу.

Аналіз дебіторської заборгованості передбачає перш за все контроль за оборотністю засобів у розрахунках. Крім того, оцінка реального стану розрахунків з дебіторами на підприємстві передбачає використання табличного та графічного способів оцінки дебіторської заборгованості, а також з допомогою абсолютних та відносних показників, що розглядаються у динаміці (так званий R- аналіз).

Висновок до розділу 1

У межах даного розділу ми розглянули поняття "дебіторська заборгованість". Отже, дебіторська заборгованість - це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату. Заборгованість підприємства виникає внаслідок безготівкових розрахунків з покупцями, підрядчиками, фінансовими органами, робітниками, службовцями, органами соціального страхування, депонентами, підзвітними особами тощо.

Обов'язок здійснювати контроль за повнотою та своєчасністю розрахунків, станом дебіторської заборгованості лежить у першу чергу на самому підприємстві. Для цих цілей у структурі управлінського персоналу передбачається спеціальний підрозділ фінансової служби.

Розглянуто та систематизовано основні методики аналізу та стратегію управління дебіторською заборгованістю підприємства, в процесі чого встановлено, що з метою проведення аналізу дебіторської заборгованості підприємства усі автори пропонують проаналізувати кредиторську та дебіторську заборгованості та порівняти отримані результати з метою оптимізації розмірів заборгованості підприємства. Аналіз дебіторської заборгованості передбачає перш за все контроль за оборотністю засобів у розрахунках. Оцінка реального стану розрахунків з дебіторами на підприємстві передбачає використання табличного та графічного способів оцінки дебіторської заборгованості, а також з допомогою абсолютних та відносних показників.

2. Аналіз фінансового стану та дебіторської заборгованості ПАТ "Вінницький універмаг"

.1 Організаційно-економічна характеристика ПАТ "Вінницький універмаг"

Товариство є правонаступником майнових прав i обов'язкiв ЗАТ "Вiнницький унiвермаг", заснованого вiдповiдно до рiшення установчих зборiв вiд 21 травня 1993 року, протокол №1, наказу ФДМ №126 вiд 18.03.1993 р., шляхом перетворення органiзацiї орендарiв Трудового Червоного Прапора орендного пiдприємства "Вiнницький унiвермаг" у Закрите акцiонерне товариство "Вiнницький унiвермаг" зареєстрованого рiшенням Ленiнського райвиконкому м. Вiнницi 3 червня 1993 року №224, та взято на облiк Реєстрацiйною палатою Вiнницької мiської Ради, наказ № 336-Р вiд 16 червня 1998 року, реєстрацiйний №1923. За результатами проведення загальних зборiв акцiонерiв протокол №1/10 вiд 10.03.2010 р. з метою приведення дiяльностi товариства у вiдповiднiсть до виомг Закону України "Про акцiонернi товарства" було прийнято рiшення про змiну типу акцiонерного товариства ЗАТ "Вiнницький унiвермаг" - публiчне акцiонерне товариство, скорочено - ПАТ та щодо змiни найменування Закритого акцiонерного товариства "Вiнницький унiвермаг" на Публiчне акцiонерне товариство "Вiнницький унiвермаг".

Публiчне акцiонерне товариство "Вiнницький унiвермаг" розташоване в центральнiй частинi мiста за адресою м. Вiнниця, площа Гагарiна, 2. Основним видом дiяльностi пiдприємтсва є здавання в найм власного нерухомого майна - 98% та роздрiбна торгiвля медикаментами - 2%. Вартiсть 1 кв.м. орендованого майна залежить не тiльки вiд середньої цiни по регiону, але i вiд зростання цiн на комунальнi послуги, якi включаються до складу орендної плати. Тому пiдприємство при рiзкому зростаннi цiн на комунальнi послуги повинно збiльшити i вартiсть оренди, щоб не працювати собi в збиток. А це може вплинути на попит тих послуг, якi пропонує пiдприємство своїм орендарям. На площах унiвермагу пропонуються товари легкої промисловостi, культурно-побутового призначення, сувенiри, ювелiрнi та шкiрянi вироби, оптика, аудiо-вiдео продукцiя, парфюмерiя i косметика та iн. Розширився обсяг послуг, якi додатково надаються покупцям: пакування товарiв, ремонт одягу, ремонт годинникiв, вiддiлення банкiв, в яких можна здiйснити необхiднi платежi та розрахунки. Пiдприємство надає свої торговельнi площi в оренду, де продається одяг, взуття, косметика, предмети домашнього господарювання. Конкуренцiя з кожного виду товарiв висока. Пiдприємство конкурує як з роздрiбними торговцями, що мають низькi цiни, так i з тими, що мають високi цiни. Роздрiбнi торговцi з низькими цiнами - це вуличнi торговцi та торговцi за межами мiста, що готовi продавати товар за дуже низькими цiнами.

Пiдприємство також конкурує з торговельними пiдприємствами, що продають високоякiснi товари вiдомих марок за високими цiнами. У бiльшостi випадкiв спецiалiзованi магазини пропонують лише один вид товару i, як правило, iмпортний. Iнколи маленькi спецiалiзованi магазини пропонують одяг, взуття, косметику. Пiдприємство досить успiшно конкурує з цими магазинами завдяки доступним цiнам та бiльш широкому асортименту. "Сезоннi" фактори, а скорiше - вихiднi днi, коли бiльшiсть населення прямує у вiдпустку, на вiдпочинок, впливає на зменшення вiдвiдування унiвермагу. Однак, виходячи з того, що унiвермаг не сам реалiзує товари, а тiльки надає торговельнi площi в оренду, то дiя такого фактору впливає скорiше на орендарiв та їх товарообiг, нiж на прибутковiсть товариства взагалi. Також на дiяльнiсть пiдприємства впливають виробничо-технологiчнi фактори, а саме реконструкцiя площi Гагарiна, що прилягає до будувлi Вiнницького унiвермагу: будування пiдземного паркiнгу, торгiвельної площi над пiдземним паркiнгом та облаштування фонтанної площi.

Основною iстотною проблемою, що впливає на дiяльнiсть пiдприємства є фiнансово-економiчна група факторiв, якi безпосередньо залежать вiд платоспроможностi населення. Другорядними є виробничо-технологiчнi, якi залежать вiд впровадження нової технiки. Пiдприємство знаходиться поки що у стабiльному фiнансовому станi, про що свiдчать отриманий прибуток, своєчаснiсть розрахункiв з бюджетом, з позабюджетними фондами та з працiвниками по оплатi працi. Але в разi зменшення податкового тиску пiдприємство працювало б ще краще. Керiвництво пiдприємства постiйно дбає про збiльшення обсягiв наданих послуг, що в подальшому повинно ще покращити фiнансовий стан пiдприємства.

.2 Аналіз фінансового стану ПАТ "Вінницький універмаг"

Проведемо аналіз фінансової діяльності ПАТ "Вінницький універмаг".

Фінансова діяльність підприємства характеризується показниками майнового стану, фінансовими результатами діяльності підприємства, показниками ліквідності, фінансової стійкості та ділової активності.

В першу чергу проаналізуємо фінансові результати підприємства.

Фінансові результати діяльності підприємства зведемо до таблиці 2.1

Таблиця 2.1 - Фінансові результати діяльності ПАТ "Вінницький універмаг"

Проаналізувавши дані таблиці 2.1 можна сказати що фінансовий результат від основної операційної діяльності складає негативну динаміку що свідчить про його зменшення на суму 15550 тис. грн.., темп приросту якого складає (-29,8%).

Фінансовий результат від іншої основної операційної діяльності в 2011 р. (-422 тис. грн.), порівняно з 2010р. (-526 тис грн.), має позитивну динаміку так як зміна цього показника становить 104 тис. грн., а темп приросту складає (-19,8%).

Фінансовий результат від операційної діяльності зменшився в звітному періоді в порівняні з попереднім періодом на суму 189 тис. грн., темп приросту якого складає (-7,1%), що свідчить про негативну динаміку. Фінансовий результат від участі в капіталі в 2011р. був відсутнім, тоді як в 2010 р. періоді цей показник мав від’ємне значення (-4 тис. грн.), отже динаміка є позитивною.

Фінансовий результат від фінансової діяльності показує негативну динаміку, зміна якої становить (-4 тис. грн.), а темп приросту складає (-66,7%). Фінансовий результат від іншої звичайної діяльності збільшився на суму 32 тис. грн., Отже динаміка зміни є позитивною. Фінансовий результат від звичайної діяльності показує негативну динаміку так як його зміна становить (-157 тис. грн.), темп приросту склав (-6%).

Фінансовий результат від надзвичайної діяльності відсутній. Динаміка зміни фінансового результату від господарської діяльності є негативно. Цей показник в абсолютному значенні зменшився на 172 тис грн., темп приросту склав -8% за рік.

Для більш повного аналізу фінансового стану ПАТ "Вінницький універмаг" розрахуємо показники, які характеризують його ліквідність, фінансову стійкість та ефективність господарської діяльності. В першу чергу проведемо аналіз показників ліквідності, до яких відносяться коефіцієнт покриття, швидкої та абсолютної ліквідності.

Коефіцієнт поточної ліквідності показує, скільки грошових одиниць обігових коштів припадає на кожну грошову одиницю короткострокових зобов’язань і розраховується за формулою [16]:

, (2.1)

де ОА - оборотні активи,

ПЗ - поточні зобов’язання.

р.:

р.:

Коефіцієнт швидкої ліквідності розраховується за формулою [16]:

, (2.2)

де З - запаси підприємства.

2010р.:

р.:

Коефіцієнт абсолютної ліквідності характеризує здатність підприємства ліквідовувати короткострокову заборгованість і визначається за формулою [16]:

, (2.3)

де ГК - грошові кошти підприємства.

Проведемо аналіз показників ліквідності та їх динаміки, обраховані показники зведемо до таблиці 2.2

Таблиця 2.2 - Аналіз ліквідності діяльності ПАТ "Вінницький універмаг" за 2010-2011рр.

Проаналізувавши дані таблиці 2.2 можна сказати що ні один з показників ліквідності ПАТ "Вінницький універмаг" не відповідає нормативному значенню, як в 2010р., так і в 2011 р.

Досить негативним є те, що коефіцієнти ліквідності не лишене відповідають встановленим нормативним значенням, проте й мають негативну динаміку зменшення. Зокрема, коефіцієнт покриття в 2011р. склав 0,2, що на 35,48% менше порівняно із 2010р.

Коефіцієнт швидкої ліквідності зменшився на 44,82%, а коефіцієнт абсолютної ліквідності - на 25%.

Таким чином аналіз ліквідності показав, що ПАТ "Вінницький універмаг" потрібно покращувати ліквідність.

Проведемо аналіз показників фінансової стійкості, які характеризують співвідношення між власними та позиковими коштами підприємства.

Коефіцієнт автономії, який характеризує частку вкладників підприємства в загальній сумі авансованих коштів і визначається за формулою [16]:

, (2.4)

де ВК - середньорічна вартість власного капіталу підприємства,

А - загальна вартість майна підприємства.

2010 рік: ;

рік: .

Вважається, що чим більшим є значення даного показника, тим більшою є фінансова стійкість підприємства і незалежність його від кредиторів. У загальній сумі фінансових ресурсів частка власного капіталу повинна бути більшою за 50%.

Коефіцієнт концентрації залученого капіталу розраховується за формулою [16]:

 (2.5)

де  величина залученого капіталу підприємства.

рік: ;

рік: .

коефіцієнт співвідношення залучених та власних коштів, тобто фінансового ризику [16]:

, (2.6)

де ЗК - величина залучених підприємством коштів.

2010 рік: ;

рік: .

коефіцієнт маневрування власного капіталу відображає здатність підприємства маневрувати своїми коштами і визначається за формулою [16]:

 (2.7)

де необоротні активи підприємства;

власний оборотний капітал підприємства, тобто та частина власного капіталу, яка вкладена в оборотні активи.

рік: ;

коефіцієнт забезпеченості власним оборотним капіталом відображає частку власного оборотного капіталу в загальній величині оборотних активів і визначається за формулою [16]:

 (2.8)

де оборотні активи підприємства.

2010 рік: ;

рік: ;

Проведений розрахунок показав, що підприємство є фінансово нестійким та фінансово залежним від своїх кредиторів. Зокрема, в аналізованому періоді коефіцієнт автономії мав тенденцію до зменшення і не відповідав своєму нормативному значенню. Так, в 2009р. частка власного капіталу в загальній сумі коштів, авансованих у підприємство складала лише 30%, а в 2010р. - 28%.

Розраховані показники аналізу фінансової стійкості підприємства зведемо до таблиці 2.3

Таблиця 2.3 - Аналіз фінансової стійкості ПАТ "Вінницький універмаг" за 2010-2011 рр.

Як видно з таблиці 2.3, коефіцієнт автономії (коефіцієнт концентрації власного капіталу) характеризує частку коштів, вкладених власниками підприємства в загальну вартість майна. Нормальне мінімальне значення коефіцієнта автономії орієнтовано оцінюється на рівні 0,5, що припускає забезпеченість позикових коштів власними, тобто, реалізувавши майно, сформоване із власних джерел, підприємство зможе погасити зобов’язання. Чим більший коефіцієнт автономії, то кращий фінансовий стан підприємства. У 2010 році цей показник склав 0,32, що є меншим у порівнянні з нормативним значенням, і є свідченням низької фінансової стійкості підприємства. У 2011 році цей показник зменшився на 0,03% і почав становити 0,29, що свідчить про значне погіршення фінансової стійкості підприємства.

Коефіцієнт концентрації залученого капіталу - це відношення суми зобов’язань по залучених і позичених коштах до підсумку по балансу. Чим нижчий показник концентрації позикового капіталу, тим стійкіший його стан і тим менша заборгованість підприємства. У 2010 році цей показник склав 0,68 і у 2011 році зріс на 0,03% і почав відповідно становити 0,71. Зростання цього показника в динаміці означає збільшення частки позикових коштів у фінансуванні підприємства

Коефіцієнт фінансового ризику, показує співвідношення залучених засобів і власного капіталу. Даний показник характеризує кількість одиниць залученого капіталу, яка припадає на одиницю власного капіталу. Зростання показника в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від інвесторів і кредиторів, тобто про деяке зниження фінансової стійкості і навпаки. У 2010 році цей показник склав 2,14, а у 2011 році цей показник зріс на 0,34% і склав 2,48, що є свідченням того, що на 1 грн. власного капіталу стало припадати 24,8 грн. залученого.

Коефіцієнт маневрування власного капіталу відображає здатність підприємства маневрувати своїми коштами. З фінансової точки зору, чим вищий цей коефіцієнт, тим краще. Він характеризує ступінь мобілізації власного капіталу, показує, яка частина власного капіталу знаходиться в обігу, тобто в тій формі, яка дає змогу вільно маневрувати цими засобами. Чим вищий показник, тим кращий фінансовий стан підприємства, забезпечується більш достатня гнучкість у використанні власних коштів господарюючого суб’єкта. Оптимальне значення показника становить від 0,3 до 0,5. У 2010 році цей показник склав -1,64 і у 2011 році зменшився на 0,43 і почав становити -2,07, що спричинене нестачею власного оборотного капіталу.

Коефіцієнт забезпеченості власним оборотним капіталом відображає частку власного оборотного капіталу в загальній величині оборотних активів. У 2010 році цей показник склав -3,33, а у 2011 році відповідно склав -5,01. Це є свідченням нестачі власного оборотного капіталу в загальній величині оборотних активів.

Коефіцієнт забезпеченості матеріальних запасів власними оборотними коштами - це співвідношення власних оборотних коштів та матеріальних запасів, тобто показник того, в якій мірі матеріальні запаси покриті власними джерелами та не потребують залучення позикових. Нормальним є рівень коефіцієнта в межах 0,6-0,8. У 2010 році цей показник становив -122,78, а у 2011 році склав -175,08, що свідчить про погану діяльність підприємства, адже розраховані дані не збігаються з нормативним значенням.

Отже фінансова стійкість підприємства погіршилась, про що свідчить динаміка зміни розрахованих показників. Для покращення фінансової стійкості підприємству необхідно збільшити власний капітал та зменшити залучений капітал, щоб таким чином стати менш залежним від інвесторів та кредиторів та поліпшити фінансову стійкість.

Визначимо основні показники рентабельності, які характеризують прибутковість та ефективність різних сторін господарської діяльності, зокрема:

рентабельність активів, яка визначає ефективність використання активів підприємства, можна розрахувати за формулою [16]:

 (2.9)

де ЧП - чистий прибуток.

р.: ;

р.: .

Рентабельність власного капіталу відображає ефективність використання власного капіталу [16]:

 (2.10)

р.:

р.:

Рентабельність продажу характеризує величину прибутку на одиницю реалізованої продукції і розраховується за формулою (2.10) [6]:

 , (2.11)

де ЧД(В)Р - Чистий дохід (виручка) від реалізації.

р.:

р.:

Коефіцієнт рентабельності активів, характеризує величину отриманого прибутку в розрахунку на 1 грн. активів підприємства, які постійно знаходиться на його балансі. У 2010 році становив - 3,43%, тобто на одну гривню активів приходилось 3,43 коп. прибутку, а в 2011 році - 2,66%. Отже динаміка показника є негативною, його значення зменшилось на 0,77. Тобто, ефективність використання майна є невеликою і зменшується в динаміці. Необхідно підвищити ефективність використання активів.

Проаналізовані показники рентабельності підприємства зведемо до таблиці 2.4.

Таблиця 2.4 - Аналіз рентабельності ПАТ "Вінницький універмаг" за 2010-2011рр.

Як видно з таблиці 2.4, рентабельність власного капіталу характеризує величину отриманого прибутку (збитку), отриманого на 1 грн. власного капіталу підприємства. В 2010 році показник становив 10,77%, а в 2011 - 9,26%, отже на 1 грн. власного капіталу стало припадати на 1,51 коп. менше в звітному році ніж в попередньому. Ця тенденція є негативною.

Коефіцієнт рентабельності залученого капіталу показує величину прибутку, яка припадає на 1 грн. залученого капіталу. У 2010 році склав 5,05%, у 2011 - 3,73%, що на 1,32% зменшилось в звітному періоді порівняно з попереднім, що є негативною тенденцією для підприємства. Це сталось за рахунок збільшення залученого капіталу і невеликого зростання чистого доходу, отже ефективність використання залучених коштів значно знизилась.

Рентабельність продажів показує величину чистого прибутку або ж збитку, що надходить підприємству в кожній грн. від продажу продукції, товарів, робіт, послуг. У 2010 році з кожної гривні від продажу продукції підприємство мало 16,83 коп. чистого прибутку, а в 2011 році - 20,15 коп. Показник збільшився на 3,32%. Аналізуючи показники рентабельності даного підприємства ми бачимо що такі коефіцієнти рентабельності як рентабельність операційної, звичайної та господарської діяльності, а також рентабельність продажу зросли у звітному періоді в порівняні з попереднім, що є позитивною тенденцією. Негативним же фактором є зниження таких показників рентабельності як: коефіцієнт загальної рентабельності, коефіцієнт рентабельності активів, рентабельність власного капіталу, рентабельність залученого капіталу та рентабельність витрат.

Таким чином, аналіз фінансового стану ПАТ "Вінницький універмаг" показав, що на протязі даного періоду підприємство працювало неефективно, оскільки воно є неліквідним, фінансово нестійким. Крім того, на підприємстві погіршується рівень рентабельності.

.3 Аналіз дебіторської заборгованості ПАТ "Вінницький універмаг" за 2010-2011 рр.

Проведемо аналіз дебіторської заборгованості ПАТ "Вінницький універмаг". Для цього в першу чергу проаналізуємо динаміку зміни дебіторської заборгованості підприємства та її склад.

З метою аналізу дебіторської заборгованості підприємства визначимо її склад, структуру та динаміку і наведемо усі розрахунки в таблиці 2.5.

Таким чином, як видно із таблиці 2.5, дебіторська заборгованість в 2010-2011 рр. складалась із дебіторської заборгованості за товари, роботи послуги та дебіторської заборгованості за розрахунками.

При цьому найбільшу питому вагу в складі дебіторської заборгованості складала заборгованість за розрахунками.

В цілому на кінець 2011р. дебіторська заборгованість ПАТ "Вінницький універмаг" зменшилась на 17,32% та склала 6862 тис. грн.

Дебіторська заборгованість за товари, роботи та послуги в 2011р. склала 16,76 тис. грн., що становить 24,42% загальної величини дебіторської заборгованості. Необхідно відмітити, що дебіторська заборгованість за товари, роботи та послуги на кінець 2011р. зменшилась на 1234 тис. грн.. порівняно із кінцем 2010р.

Аналіз показників дебіторської заборгованості зведемо до таблиці 2.5.

Таблиця 2.5 - Аналіз дебіторської заборгованості ПАТ "Вінницький універмаг"

Як ми бачимо з таблиці 2.5, найбільшу питома вагу в складі дебіторської заборгованості підприємства займає дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом, яка склала 60,65% загальної величини заборгованості станом на кінець 2010р. та 70,72% - на кінець 2011 р. Разом з тим. Позитивним є зменшення даного виду заборгованості в абсолютному вираженні.

Отже, підприємство досить ефективно здійснює управління дебіторською заборгованістю. Крім того, при аналізі заборгованості підприємства необхідно визначити оборотність дебіторської заборгованості та тривалість надходження коштів в дебіторській заборгованості

За формулою (1.1) розрахуємо коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості:

р.:

р.: .

За формулою (1.2) розрахуємо строк погашення дебіторської заборгованості:

р.: ;

р.: .

Таким чином, коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості зменшився у 2011 році порівняно з 2010 роком на 0,1. Зниження коефіцієнта оборотності дебіторської заборгованості свідчить про погіршення функціонування підприємства при взяття плати зі своїх дебіторів.

За формулою (1.3) розрахуємо коефіцієнт співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованості:

2010р: Кдз.кз = ;

р: Кдз.кз = .

Таким чином, коефіцієнт співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованості зменшився у 2011 році порівняно з 2010 роком на 0,23. Зниження коефіцієнта співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованості свідчить про збалансування структури дебіторської і кредиторської заборгованості.

Отже, ПАТ "Вінницький універмаг" здійснює ефективне управління дебіторською заборгованістю.

Висновок до розділу 2

Публiчне акцiонерне товариство "Вiнницький унiвермаг" розташоване в центральнiй частинi мiста за адресою м. Вiнниця, площа Гагарiна, 2. Основним видом дiяльностi пiдприємтсва є здавання в найм власного нерухомого майна - 98% та роздрiбна торгiвля медикаментами - 2%.

Пiдприємство також конкурує з торговельними пiдприємствами, що продають високоякiснi товари вiдомих марок за високими цiнами. У бiльшостi випадкiв спецiалiзованi магазини пропонують лише один вид товару i, як правило, iмпортний. Iнколи маленькi спецiалiзованi магазини пропонують одяг, взуття, косметику. Пiдприємство досить успiшно конкурує з цими магазинами завдяки доступним цiнам та бiльш широкому асортименту. "Сезоннi" фактори, а скорiше - вихiднi днi, коли бiльшiсть населення прямує у вiдпустку, на вiдпочинок, впливає на зменшення вiдвiдування унiвермагу. Однак, виходячи з того, що унiвермаг не сам реалiзує товари, а тiльки надає торговельнi площi в оренду, то дiя такого фактору впливає скорiше на орендарiв та їх товарообiг, нiж на прибутковiсть товариства взагалi.

Коефiцiєнт абсолютної лiквiдностi (характеризує негайну готовнiсть товариства лiквiдувати поточнi зобов'язання i визначається як вiдношення суми грошових коштiв товариства та їх еквiвалентiв та поточних фiнансових iнвестицiй до суми поточних зобов'язань) пiдприємства на 31.12.2010 р. менший нiж межi орiєнтовно позитивного значення, а станом на 31.12.2011 р. спостерiгається тенденцiя до зменшення цього коефiцiєнту, а це свiдчить про те що можливiсть пiдприємства погасити свої зобов'язання негайно зменшилась, i знаходиться поза меж орiєнтовно позитивного значення. Коефiцiєнт загальної лiквiдностi (характеризує готовнiсть товариства лiквiдувати поточнi зобов'язання i визначається як вiдношення оборотних активiв товариства до суми поточних зобов'язань товариства) свiдчить про те що у пiдприємства недостатньо власних ресурсiв для погашення його поточних зобов'язань, про що свiдчить значення коефiцiєнту, й спостерiгається тенденцiя до його зменшення у 2011 роцi в порiвняннi з 2010 роком. Коефiцiєнт фiнансової стiйкостi (характеризує спiввiдношення власних коштiв та вартостi майна товариства визначає рiвень фiнансової стiйкостi вiдносно зовнiшнiх фiнансових джерел) пiдприємства знаходиться в межах орiєнтовано позитивного значення, це характеризує пiдприємство з достатньою питомою вагою власного капiталу в загальнiй сумi авансованих засобiв у його дiяльностi. Коефiцiєнт структури капiталу (характеризує спiввiдношення зобов'язань та власних коштiв товариства), тобто спiввiдношення залучених та власних засобiв, цей показник характеризує, що залежнiсть власного капiталу вiд залучених засобiв вiдсутня, спостерiгається тенденцiя до збiльшення даного показника у 2011 роцi в порiвняннi з 2010 роком.

3. Пропозиції та рекомендації щодо покращення діяльності ПАТ "Вінницький універмаг"

Дебіторська заборгованість є одним з найбільших негативних явищ в економіці країни. Велика сума заборгованостей, які існують між українськими підприємствами призводить до сумнівно відомої кризи неплатежів. Криза неплатежів призводить до гальмування розвитку ринків, на яких працюють дані підприємства.

У процесі управління дебіторською заборгованістю з метою прискорення розрахунків доцільно використовувати сучасні форми її рефінансування. Під рефінансуванням розуміють переведення дебіторської заборгованості в інші форми оборотних активів підприємства (грошові кошти, високоліквідні цінні папери) з метою прискорення розрахунків. До основних форм рефінансування дебіторської заборгованості можна віднести: спонтанне фінансування, факторинг, облік векселів або їх продаж на фондовому ринку, форфейтинг (трансформація комерційного кредиту у банківський).

Спонтанне фінансування можна розглядати як спосіб кредитування діяльності підприємства, що ґрунтується на використанні системи знижок. При цьому таке кредитування не потребує забезпечення, має відносно довгий строк для пільгових розрахунків.

Факторинг - це унікальний комплекс рішень, що дозволяє максимально підвищити ефективність ведення бізнесу та отримати додаткові переваги від обслуговування дебіторської заборгованості банком. Послуга факторингу полягає в тому, що клієнт переуступає банку свою дебіторську заборгованість, а банк одразу оплачує клієнту значну частку цієї заборгованості. Залишок коштів банк повертає клієнту після сплати боржником переуступленої дебіторської заборгованості.

Облік векселів, які надаються покупцями продукції, являють собою фінансову операцію по продажу їх банку або другому фінансовому інституту, другому суб’єкту господарювання по визначеній (дисконтній) ціні, яка встановлюється в залежності від їх номіналу, строку погашень та облікової вексельної ставки. Облікова вексельна ставка включає: середню депозитну ставку, ставку комісійної винагороди, а також рівня премії за ризик в разі сумнівної платоспроможності векселедавця. Зазначена операція може бути здійснена тільки щодо переказаного векселя.

Форфейтинг являє собою фінансову оперативність по експертному товарному кредиту шляхом передачі (індосамента) переказного векселя на користь банка зі сплатою банку комісійної винагороди. Банк бере на себе зобов'язання щодо фінансування експертної операції шляхом сплати по обліковому векселю, який гарантується наданням авалю банка держави імпортера. В результаті форфейтування заборгованість покупця по товарному кредиту трансформується в заборгованість фінансову (на користь банку). По суті форфетинг об’єднує елементи факторинга і обліку векселів. Форфейтинг використовується при здійсненні довгострокових експортних поставок і дозволяє експортеру негайно отримати грошові кошти шляхом обліку векселів. Водночас його недоліки є значна вартість цих операцій.

Ефективне управління дебіторською заборгованістю підприємства неможливе без всебічного й об'єктивного аналізу інформації про зміни, що впливають на розмір дебіторської заборгованості, з метою оцінювання можливих коливань фінансових результатів і збереження необхідного рівня платоспроможності.

Методологія проведення аналізу та результати аналізу повинні розкривати взаємозв'язок між інформацією про стан дебіторської заборгованості за звітний період, загальним напрямом зміни суми дебіторської заборгованості, прийнятими рішеннями, що дає можливість оцінити результати діяльності суб'єкта господарювання, ефективність управлінських рішень за минулі періоди та спрогнозувати діяльність суб'єкта на майбутній період. На основі фінансової звітності приймаються управлінські рішення, отже, якість рішень залежить від якості використовуваної інформації за результатами аналізу. З метою виявлення пропозицій щодо покращення діяльності підприємства в першу чергу проведемо факторний аналіз зміни рентабельності власного капіталу з метою виявлення чинників, що вплинули на коефіцієнт.

З метою проведення факторного аналізу рентабельності власного капіталу перетворимо формулу (2.10) таким чином [16]:

 (3.1)

де а - рентабельність продажу;

б - коефіцієнт фінансового левериджу;

в - коефіцієнт поточної заборгованості;

г - коефіцієнт покриття;

д - коефіцієнт оборотності активів.

В таблиці 3.1 проведемо розрахунок показників, за допомогою яких буде проводитись факторний аналіз рентабельності власного капіталу.

Таблиця 3.1 - Розрахунок показників для проведення факторного аналізу рентабельності власного капіталу

Визначимо загальну зміну рентабельності власного капіталу [16]:

 (3.2)

Визначимо зміну рентабельності власного капіталу внаслідок зміни прибутковості продажу за формулою [16]:

 (3.3)

Визначимо зміну рентабельності власного капіталу внаслідок зміни коефіцієнта фінансового левериджу [16]:

 (3.4)

Визначимо зміну рентабельності власного капіталу за рахунок зміни коефіцієнта поточної заборгованості [16]:

 (3.5)

Визначимо зміну рентабельності власного капіталу за рахунок зміни загальної ліквідності підприємства:

 (3.6)

Визначимо зміну рентабельності власного капіталу за рахунок зміни ефективності використання оборотних активів [16]:

 (3.7)

Визначимо зміну рентабельності під впливом вищезазначених факторів [16]:

 (3.8)

Результати аналізу узагальнимо у таблиці 3.2.

Таблиця 3.2 - Результати факторного аналізу зміни рентабельності

Проведений факторний аналіз дає можливість визначити ступінь впливу окремих факторів на зміну рентабельності власного капіталу.

Отже, коефіцієнт рентабельності власного капіталу у звітному році порівняно з попереднім зменшився на 0,02. Внаслідок зменшення коефіцієнта покриття на 0,17, відбулося зменшення коефіцієнта рентабельності власного капіталу на -0,06. Це означає, що підприємство отримало менше на 0,17 грн. прибутку на 1 грн. власного капіталу у звітному році порівняно з попереднім, що є негативним моментом. При зменшенням коефіцієнта оборотності оборотних активів на 0,2, відбулося зменшення рентабельності власного капіталу на 0,02, отже вплив цього показника є негативним.

На збільшення коефіцієнта рентабельності власного капіталу вплинуло збільшення рентабельності продажу на 0,03. За рахунок цього зростання, коефіцієнт рентабельності власного капіталу зріс на 0,02. Отже, рентабельність продажу здійснив позитивний вплив на рівень прибутковості підприємства. Коефіцієнта поточної заборгованості, зріс на 0,07, за рахунок цієї зміни коефіцієнт рентабельності власного капіталу зріс на 0,03. Ця тенденція є позитивною.

На збільшення коефіцієнта рентабельності власного капіталу значно вплинуло збільшення коефіцієнта фінансового левериджу на 0,34, що призвело до збільшення коефіцієнта рентабельності власного капіталу на 0,01, що стало позитивною тенденцією на підприємстві.

Для збільшення коефіцієнта рентабельності власного капіталу необхідно збільшити власний капітал підприємства та ефективніше використовувати оборотні активи підприємства.

На підставі аналізу "Звіту про фінансові результати" ПАТ "Вінницький універмаг" видно, що підприємство має високий рівень поточних витрат. В зв’язку із цим, доцільним є пропозиція зниження цих витрат шляхом більш економного використання МШП, витратних матеріалів, накладних витрат тощо.

Підприємству необхідно здійснювати коригування платежів з метою зменшення максимальної і середньої потреби в залишках грошових активів шляхом оперативного регулювання. На першому етапі необхідно (регулювати декадні строки витрачання грошових коштів, що дозволяє мінімізувати залишки грошових активів в межах кожного місяця (кварталу). Критерієм оптимальності цього етапу регулювання потоку платежів виступає мінімальний розмір середньоквадратичного відхилення залишку грошових активів підприємства від середнього їх значення.

На другому етапі розмір середнього залишку грошових активів оптимізується з врахуванням передбаченого резервного запасу цих активів. При цьому спочатку визначається максимальний залишок грошових активів з врахуванням нерівномірності платежів і резервного запасу, а потім їх середній залишок (половина суми мінімального і максимального залишків грошових активів).

Вивільнену в процесі коригування потоку платежів суму грошових активів підприємству доцільно реінвестувати в короткострокові фінансові вкладення або в інші види активів.

Для забезпечення прискорення обороту грошових активів на підприємстві необхідно знайти такі резерви:

) прискорення інкасації грошових коштів, при якому скорочується залишок грошових активів в касі;

) скорочення розрахунків готівкою, так як готівкові розрахунки збільшують залишок грошових активів в касі і скорочують строк користування власними грошовими активами на період надходження платіжних документів постачальників;

) скорочення обсягів розрахунків з постачальниками з допомогою акредитивів і чеків, оскільки вони відволікають на тривалий період грошові активи з обороту в зв'язку з необхідністю попереднього їх резервування на спеціальних рахунках в банках.

Висновок до розділу 3

Проведено факторний аналіз рентабельності власного капіталу. Розроблено пропозиції та рекомендації із покращення фінансового стану підприємства на основі попередньо проведеного аналізу.

На підставі аналізу "Звіту про фінансові результати" ПАТ "Вінницький універмаг" видно, що підприємство має високий рівень поточних витрат. В зв’язку із цим, доцільним є пропозиція зниження цих витрат шляхом більш економного використання МШП, витратних матеріалів, накладних витрат тощо.

Підприємству необхідно здійснювати коригування платежів з метою зменшення максимальної і середньої потреби в залишках грошових активів шляхом оперативного регулювання. На першому етапі необхідно (регулювати декадні строки витрачання грошових коштів, що дозволяє мінімізувати залишки грошових активів в межах кожного місяця (кварталу). Критерієм оптимальності цього етапу регулювання потоку платежів виступає мінімальний розмір середньоквадратичного відхилення залишку грошових активів підприємства від середнього їх значення.

Висновки

Після виконання завдань, поставлених на початку ДРБ можна зробити ряд висновків:

. Заборгованість підприємства виникає внаслідок безготівкових розрахунків з покупцями, підрядчиками, фінансовими органами, робітниками, службовцями, органами соціального страхування, депонентами, підзвітними особами тощо. Дебіторська заборгованість є наслідком господарських операцій, що мали місце в минулому, але підлягають погашенню в майбутньому, оскільки така угода залишається незавершеною. Отже, дебіторську заборгованість можна ще трактувати як матеріальні ресурси, не оплачені контрагентами, або готівка, що вилучена у підприємств. Під дебіторами слід розуміти юридичних та фізичних осіб, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів.

. Управління дебіторською заборгованістю - це, насамперед, контроль за обігом грошових коштів у розрахунках. Зростання дебіторської заборгованості означає сповільнення обігу, зниження платоспроможності підприємства, зростання потреби в позикових коштах. Все це призводить до зниження економічної рентабельності активів підприємства. В основі кваліфікованого управління дебіторською заборгованістю фірми лежить прийняття фінансових рішень з наступних фундаментальних питань:

-       обліку дебіторської заборгованості на кожну звітну дату;

-       діагностичний аналіз стану та причин, в силу яких у фірми склалося негативне становище з ліквідністю дебіторської заборгованості;

-       розробка адекватної політики та впровадження в практику фірми сучасних методів управління дебіторською заборгованістю;

-       контроль за поточним станом дебіторської заборгованості.

Завданнями управління дебіторською заборгованістю є:

-       обмеження прийнятного рівня дебіторської заборгованості;

-       вибір умов продажу, що забезпечують гарантоване надходження грошових коштів;

-       визначення знижок або надбавок для різних груп покупців з точки зору дотримання ними платіжної дисципліни;

-       прискорення запитання боргу;

-       зменшення бюджетних боргів;

-       оцінка можливих витрат, пов'язаних з дебіторською заборгованістю, тобто упущеної вигоди від невикористання коштів, заморожених в дебіторській заборгованості.

. Розглянуто методику проведення аналізу, запропоновану Іваненком В.М., Тарасенком Н.В, Слав’юком Р.А.

Іваненко В.М. пропонує розпочинати аналіз дебіторської заборгованості з вивчення даних балансу, за якими визначають ступінь збільшення або зменшення їх протягом звітного періоду. Далі визначається невиправдана заборгованість і з'ясовуються причини її виникнення. Важливим завданням аналізу є визначення за даними відомостей дати виникнення кожної суми заборгованості, що дає змогу встановити строки застарілості позову.

Тарасенко Н.В. вважає, що якість оборотного капіталу, фінансовий стан підприємства значною мірою залежить від стану розрахункової дисципліни від розміру і якості дебіторської заборгованості. Автор пропонує вивчити зміни, які відбулися в складі та структурі дебіторської заборгованості на кінець звітного періоду порівняно з початком, а також у питомій вазі дебіторської заборгованості щодо загальної суми поточних активів.

Слав’юк Р.А. пропонує проводити аналіз дебіторської заборгованості у шість етапів:

- вивчення рівня загальної суми дебіторської заборгованості, її динаміки;

визначення періоду інкасації дебіторської заборгованості, коефіцієнта оборотності;

вивчення складу дебіторської заборгованості за її видами та аналіз динаміки її складових;

вивчення складу дебіторської заборгованості за термінами її погашення;

аналіз складу простроченої заборгованості, причин її виникнення;

- оцінка безнадійних боргів підприємства.

Управління дебіторською заборгованістю передбачає, перш за все, контроль за оборотністю коштів у розрахунках.

. Для аналізу ми обрали ПАТ "Вінницький універмаг". Публiчне акцiонерне товариство "Вiнницький унiвермаг" розташоване в центральнiй частинi мiста за адресою м. Вiнниця, площа Гагарiна, 2. Основним видом дiяльностi пiдприємтсва є здавання в найм власного нерухомого майна - 98% та роздрiбна торгiвля медикаментами - 2%. Вартiсть 1 кв.м. орендованого майна залежить не тiльки вiд середньої цiни по регiону, але i вiд зростання цiн на комунальнi послуги, якi включаються до складу орендної плати. Тому пiдприємство при рiзкому зростаннi цiн на комунальнi послуги повинно збiльшити i вартiсть оренди, щоб не працювати собi в збиток.

. На підставі аналізу "Звіту про фінансові результати" ПАТ "Вінницький універмаг" видно, що підприємство має високий рівень поточних витрат. В зв’язку із цим, доцільним є пропозиція зниження цих витрат шляхом більш економного використання МШП, витратних матеріалів, накладних витрат тощо.

. У процесі управління дебіторською заборгованістю з метою прискорення розрахунків доцільно використовувати сучасні форми її рефінансування. Під рефінансуванням розуміють переведення дебіторської заборгованості в інші форми оборотних активів підприємства (грошові кошти, високоліквідні цінні папери) з метою прискорення розрахунків. До основних форм рефінансування дебіторської заборгованості можна віднести: спонтанне фінансування, факторинг, облік векселів або їх продаж на фондовому ринку, форфейтинг (трансформація комерційного кредиту у банківський).

. Підприємству необхідно здійснювати коригування платежів з метою зменшення максимальної і середньої потреби в залишках грошових активів шляхом оперативного регулювання. На першому етапі необхідно (регулювати декадні строки витрачання грошових коштів, що дозволяє мінімізувати залишки грошових активів в межах кожного місяця (кварталу). Критерієм оптимальності цього етапу регулювання потоку платежів виступає мінімальний розмір середньоквадратичного відхилення залишку грошових активів підприємства від середнього їх значення.

Список використаної літератури

1.      Економічний аналіз: Навч. посібник / Київський національний економічний ун- т / М.Г. Чумаченко (ред.). - 2.вид., перероб. і доп. - К.: КНЕУ, 2003. - 555с.

.        Білик М.Д. Управління дебіторською заборгованістю підприємства / Білик М.Д. // Фінанси України. - 2007.- №12.- с. 24-36.

3.      Бланк И.А. Финансовый менеджмент: Учебный курс / Бланк И.А. - К.: "Ника-Центр", 2000. - 528 с.

.        Івашкевич В.Б., Семенова І.М. Облік і аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості. - К.: Видавництво "БО", 2006. - 322 с.

.        Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №10 "Дебіторська заборгованість", затверджене наказом Міністерством фінансів України від 08.10.1999. №237.

.        Івахненко В.М. Курс економічного аналізу: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. - К.: КНЕУ, 2000. - 263 с.

7.      Слав`юк Р. А. Фінанси підприємств: підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Національний банк України; Університет банківської справи. - К.: УБС НБУ, 2010. - 550 c.

.        Тарасенко Н.В. Економічний аналіз діяльності промислового підприємства. - 2-ге вид., стер. - К.: КНЕУ, 2007. - 485 с.

9.      Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навчальний посібник. - К.: Товариство "Знання", КОО, 2007. - 387 с.

.        Попович П.Я. Економічний аналіз діяльності суб’єктів господарювання. - Тернопіль: Економічна думка, 2001. - 348 с.

.        Савицька Г.В. Аналіз господарської діяльності підприємств: відмінно-те вид. Мінськ: ТОВ "Нове знання", 2001. - 688 с.

.        Фінанси підприємств: Підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред. проф. А.М. Поддєрьогін. 3-тє вид. переробл. і доп. - К.: КНЕУ, 2001. - 688 с.

.        Финансы предприятий: Учебник / Колгина Н.В., Поляк Т.Б. и др.: под ред. Колгиной Н.В. - М.:ЮНИТИ, 2007, - 376 с.

.        Цал-Цалко Ю.С. Фінансова звітність підприємства та її аналіз. Навчальний посібник. - Житомир, 2001, - 356 с.

.        Фінансовий аналіз: Навч. посібник / Г.В. Митрофанов, Г.О. Кравченко, Н.С. Барабаш. - К.: Націон. Торгов. Універ. 2002, - 301 с.

16.       Зянько В.В.Фінансовий аналіз та звітність: практикум [для студ. спец. "Менеджмент організацій" / Вінницький національний технічний ун-т] / Зянько В.В., Єпіфанова І.Ю. - Вінниця : ВНТУ, 2010. - 83 с.

17.    Терещенко О.О. Фінансова санація та банкрутство підприємств: Навч. посібник. - К.:КНЕУ, 2000. - 412 с.

18.    Петров А.М. Контроль за рухом дебіторської і кредиторської заборгованості // Сучасний бухоблік - 2004 - №9.

Додатки

Додаток А

Таблиця А1 - Баланс станом на 2010 рік

Таблиця А2 - Звіт про фінансові результати за 2010 рік

Додаток Б

Таблиця Б1 - Баланс станом на 2011 рік

Таблиця В2 - Звіт про фінансові результати за 2011 рік