Експериментальне дослідження виявлення рівня гуманного ставлення до оточуючих людей у дітей старшого дошкільного віку

Експериментальне дослідження виявлення рівня гуманного ставлення до оточуючих людей у дітей старшого дошкільного віку

ВСТУП

дошкільник гуманний ставлення

Однією з головних задач становлення суспільства є гуманізація взаємовідносин людей. Висока вимогливість повинна супроводжуватися такою ж високою повагою, принциповість - сполучатися з уважністю, діловитість у відносинах - з точно зваженим індивідуальним підходом.

Сучасна освіта, розглядається як складний процес створювання умов для розвитку особистості. Багато уваги приділяється вихованню людини, орієнтованого на розуміння, визнання і прийняття іншої людини. Для цього важливу роль відводять художнім засобам, тому що дослідження багатьох вчених показують, що художня література викликає емоційний відгук у дітей раніше інших мистецтв.

Актуальність теми дослідження обумовлена назрілою необхідністю перебудови системи виховання дітей в умовах соціально-економічних перетворень, що відбуваються в сучасному суспільстві. В даний час підростаюче покоління звинувачують у втраті моральних орієнтирів, бездуховності, агресивності, жорстокості. Завдання гуманізації педагогічного процесу вимагають створення атмосфери зверненості до дитини, забезпечення необхідних умов для її повноцінного розвитку, в тому числі розвитку її моральної сфери, соціальних емоцій, таких як співпереживання, співчуття, милосердя, яке виконує найважливішу регулятивну роль у психічному та особистісному розвитку дитини, визначає її відношення до інших людей і самої себе.

Сьогодні особливо гостро назріли проблеми, пов'язані з моральною культурою особистості, яка виявляється у взаєминах з людьми, в прояві таких гуманних якостей, як співчуття, доброта, милосердя, співпереживання, готовність зрозуміти іншого.

Проблема виховання гуманних відносин вивчалася у вітчизняній дошкільній педагогіці досить докладно і з різних позицій. Розглядалося ставлення дитини до дорослих, до однолітків, до дітей старшого та молодшого віку; вивчалися засоби виховання гуманних відносин (художня література, гра, заняття, праця) в умовах сім'ї та дошкільного закладу. Значний внесок у розробку проблеми внесли дослідження Л.А. Пеньєвської, A.M. Виноградової, Л.П. Князевої, Л.П. Стрілецької, А.Д. Кошелєвої, Т.В. Черник, Г.В. Довженок, Кульчицької Є.І., Литвиненко С.А. та ін.

Гуманне виховання - цілеспрямований процес залучення дітей до моральних цінностей людства і конкретного суспільства. З плином часу дитина поступово опановує прийняті в суспільстві людей норми і правила поведінки і взаємин, привласнює, тобто робить своїми, що належать їй, способи і форми взаємодії, вираження ставлення до людей, природи, до себе. Результатом морального виховання є поява та затвердження в особистості певного набору моральних якостей, сформованість етичних уявлень у дошкільників. І чим міцніше сформовані ці якості, чим менше відхилень від прийнятих у суспільстві моральних устоїв спостерігається у особистості, тим вище оцінка її моральності з боку оточуючих.

Як відомо,дошкільний вік відрізняється підвищеною сприйнятливістю до соціальних впливів. Дитина, прийшовши в цей світ, вбирає в себе все людське: способи спілкування, поведінки, ставлення, використовуючи для цього власні спостереження, емпіричні висновки та умовиводи. І рухаючись шляхом проб і помилок, вона може в кінці кінців опанувати елементарні етичні норми життя в людському суспільстві. Проте шлях цей дуже довгий, не завжди ефективний і не забезпечує глибини в освоєнні моралі. Тому роль дорослого як «соціального провідника» дуже важлива і відповідальна. Завдання дорослого - визначити, чому, як і коли вчити дитину, щоб її адаптація до людського світу відбулася і пройшла безболісно.

Тема дослідження - Виховання гуманного ставлення у дітей старшого дошкільного віку до оточуючих людей засобами художньої літератури.

Мета дослідження - науково обґрунтувати та експериментально перевірити методику виховання гуманного ставлення до оточуючих людей засобами художньої літератури.

Завдання:

. Вивчити і проаналізувати стан проблеми в психолого-педагогічній літературі.

. Визначити критерії та показники гуманного ставлення старших дошкільників до оточуючих людей.

.Виявити та охарактеризувати рівні гуманного ставлення старших дошкільників до оточуючих людей.

.Розробити систему роботи по визначенню показників гуманного ставлення до оточуючих людей в старшій групі та експериментально їх перевірити.

Об’єкт дослідження: гуманне ставлення старших дошкільників до оточуючих людей.

Предмет дослідження: процес виховання гуманного ставлення у старших дошкільників до оточуючих людей засобами художньої літератури.

Методи: аналіз літературних джерел, спостереження, бесіди, педагогічний експеримент, що складається з: констатувального, формувального і контрольного етапів.

Структура роботи: дипломна робота складається зі вступу, двох розділів, списку використаних джерел і додатків.

РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВИХОВАННЯ ГУМАННОГО СТАВЛЕННЯ У ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ДО ОТОЧУЮЧИХ ЛЮДЕЙ

1.1    Аналіз стану проблеми у вітчизняній і зарубіжній літературі

Основні положення, ідеї, концепції гуманістичного виховання своїми витоками сягають у давнину. Українська нація має самобутню історію, глибоко гуманістичну ідеологію, багату теоретичну спадщину. Як зазначає Володимир Штефуряк, наші прадіди ще в дохристиянські часи знали про нескінченність і незмірність світу, вічну змінюваність життя, про те, що людина перебуває в центрі світобудови, що природа - як матір, земля - годувальниця, а хліб - усьому голова, свобода - найбільша цінність для людини, кожний має жити по правді та ін.. Народна філософія стверджує культ Людини, Дитини, і Природи. Упродовж століть ці ідеї визначали сутність життя, народного гуманізму, моралі, естетики, становили основний зміст та напрями розвитку національної системи виховання.

Народна філософія зазнала впливу християнської філософської думки і це не могло не позначитися на національній системі виховання. В епоху великого національного Відродження (ХVI ст. - перша половина XVII століття) формувалася самобутня система навчально-виховних закладів, у яких переважали демократичні та гуманістичні принципи роботи.

Визначальними ідеями в системі педагогічних поглядів народного мислителя є ідеї гуманізму, демократизму, народності та патріотизму. Григорій Сковорода був першим вісником глибокого гуманізму. Він високо цінував знання людини: « Не будь ні вельможею, ні лихварем, ні Алкідом, ні Пігмеєм! Будь тільки Людиною. Людиною і знайдеш щастя і благо»[7, c. 7 ].

Справжнього педагога, вважав Г. Сковорода, характеризує насамперед висока людяність, чесність, принциповість, відсутність розбіжностей між словом і справою. Тільки такий педагог здатний установити теплі, сердечні стосунки з дітьми, без яких неможливий успіх виховання та навчання. Г. Сковорода сам був зразком педагога, який уміє встановлювати гуманістичні стосунки з дітьми. [ 7, с.7- 9 ].

Ще один вітчизняний педагог Ушинський К.Д. вважав, що моральне виховання дитини слід починати з найменшого віку і здійснювати постійно і систематично. Воно має бути спрямоване на формування у дітей кращих моральних рис і почуттів, зокрема, гуманізму, чесності й правдивості, почуття обов'язку, відповідальності та ін. Головними методами й засобами морального виховання є переконання, заохочення, покарання (але в жодному разі не тілесні), власний приклад вихователя, а також батьків, правильний режим дня тощо. К. Ушинський визначав вихователя як головну постать у виховному процесі.

Творча спадщина педагога Софії Русової про духовний розвиток дітей дошкільного віку особливо наголошує на великому значенні релігії у становленні особистості. Софія Федорівна писала про необхідність «з дитини, якою вона є, з природи, витворити різними засобами, що педагогічно нам слугують, людину в найкращому значенні цього слова, розвиваючи до максимуму всі позитивні здібності дитини і зводячи до мінімуму її негативні нахили» [47, c. 35]. Тому й мета нинішньої дошкільної освіти - розвиток світогляду кожної дитини, ціннісного ставлення до зовнішнього й внутрішнього світу, самовизначення й духовний розвиток . В особі малої дитини, Софія Русова поважала людину, хай ще недосвідчену, але повноцінну душею. Дитина здатна досягти високого духовного розвитку значно раніше, ніж дехто може собі уявити. Видатного педагога найбільше приваблювала чистота внутрішнього світу юної душі, ще не зіпсованої життям. Саме особистісний підхід до вищого духовного світу дитини проголошували Каменський Я.А., Шевченко Т.Г., Леся Українка, І. Франко, Ф. Фребель та багато інших мислителів.

Сьогодні кращі вітчизняні педагоги відчувають велику відповідальність за рівень людського в людині, за її духовність, адже в тому й полягає сенс гуманізації освіти. Багато хто з науковців та практиків переконаний в тому, що нашим дітям, з метою виховання у них гуманних почуттів, конче потрібно повернути основи християнської моралі й духовності. Ще відомий Т. Шевченка “Буквар” для українських дітей містив молитви і євангельські тексти. Великий Кобзар був переконаний, що найпершою абеткою для малечі мав бути голос Божий [47, с. 35-44].

Велику увагу розробці питань морального виховання приділяв А.C. Макаренко. Педагог, письменник, він створив наукову методику виховної роботи з дитячим колективом. В часи найбільш важких випробувань він вірив в перемогу ідей гуманізму, мужньо взявши на себе відповідальність за виховання нової людини. Він наголошував, що «виховання - процес соціальний у найбільш повному змісті. Зі всім світом навколишньої дійсності дитина входить в безмежне число відношень, кожне з яких розвивається, переплітаючись з іншими відносинами, ускладнюється фізичним і моральним зростанням самої дитини» [7, c. 19]. А.С. Макаренко надавав великого значення впливу колективу на формування морально-стійкої людини і підкреслював, що дитина не може жити ізольовано, що у деяких дітей раніше, в інших пізніше перевага гри на самоті починає переростати в інтерес до товаришів, до групової гри; і треба допомогти дитині з найбільшою вигодою здійснити цей досить важкий перехід.

Важливий внесок зробив видатний український педагог Сухомлинський Василь Олександрович у розробку гуманістичної новаторської педагогіки. Його педагогічна концепція високогуманна і демократична, органічно поєднує класичну і народну педагогіку. Його праці знайшли визнання в цілому світі. Головною метою, яких є прагнення до виховання та всебічного розвитку особистості. Важливим аспектом педагогічної спадщини В.О. Сухомлинського є її гуманізм. Виховання гуманних почуттів і відносин, а також людяності повинно, на думку педагога, стати одним із провідних завдань діяльності навчального закладу і педагога. Вони мають виявлятися в таких якостях і рисах особистості, як талант доброти, потреба в служінні людям - радість самовіддачі [ 7, с.19-25].

Проблема виховання гуманних почуттів і відносин вивчалася у вітчизняній дошкільній педагогіці досить докладно і з різних позицій. Розглядалося ставлення дитини до дорослих, до однолітків; вивчалися засоби виховання гуманних відносин (художня література, гра, заняття, праця) в умовах сім'ї та дошкільного закладу. Значний внесок у розробку проблеми внесли: Л.А. Пеньєвська, А.М. Виноградова, І.С. Дьоміна, Л.П. Князева, Л.П. Стрілецька, А.Д. Кошелєва, І.В. Княжина, Т.В. Черник та ін.

Відома вчена А.М. Гончаренко дослідивши педагогічні умови становлення гуманних взаємин старших дошкільників. Стверджує, що гуманні взаємини старших дошкільників є взаємоспрямованим і позитивно забарвленим зв’язком партнерів, здатних до встановлення, узгодження та збереження контактів, розгортання конструктивної спільної діяльності. Становлення та розвиток гуманних взаємин відбувається у специфічних для дошкільного віку видах діяльності: продуктивній, ігровій, художній і спілкуванні [47, с.45].

Для прогресивної російської й української педагогіки кінця XIX - поч. XX століття характерне звертання до ідей гуманізації дитячого колективу, культивування духу товариства і взаємодопомоги серед дітей, прагнення до вдосконалювання їхніх відносин з педагогами. Серед російських педагогів слід визначити О.Ф. Лазурського.

Зробив свій внесок до ідей гуманізації і відомий вчений О.В. Духнович який у своєму творі «Народна педагогія» обґрунтував вимогу виховання людини-громадянина, гуманіста, в якому міститься заклик « сили людські, тілесні і духовні, від природи дані, з молодості … зберігати, удосконалювати на користь ближнім» [7, c. 21]. Відповідно до цих завдань, на його думку, повинно здійснюватися розумове, фізичне та морально-гуманістичне виховання дітей та молоді. Успіх у навчально-виховній роботі значною мірою залежить від вихователя, до якого Духнович ставився з особливою повагою. « Хто дав тобі виховання, він більше тобі дав, ніж той, хто дав тобі життя » [7, c. 23], - так оцінював він благородне покликання вихователя, який повинен бути кращим, ніж художник, оскільки він будує не якусь « ламку річ, а людину» [7, с. 21-23 ] .

Дослідження С.А. Литвиненко, присвячене питанням гуманістичного виховання дітей, під яким учена розуміє цілеспрямований процес виховання дітей у дусі гуманізму, оволодіння системою узагальнених уявлень і понять. Гуманні почуття - це поняття, які характеризують різноманітні стани людини; в них відображені суттєві сторони гуманних відносин, тобто ставлення людини до інших людей, природи і суспільства. Показниками вихованості гуманних понять учена визначала: усвідомлення змісту, істотних ознак гуманних понять, уміння самостійно застосовувати гуманні поняття в реальних ситуаціях, використовувати у практичному досвіді [47, с. 49]. Нові взаємини між людьми, що виникають внаслідок перетворення суспільства, природно, повинні були знайти своє відбиття у практиці виховання. Однак така система не могла виникнути сама по собі, автоматично, услід за зміною суспільних умов, вона вимагала розробки нових виховних принципів, нової методики виховання. Педагоги вважали за необхідне створення передумов для усвідомлення вихователями свого високого людського призначення. Тому одним з провідних принципів виховної роботи став гуманізм: погляд на людину як на вищу цінність і вищу мету суспільства.

Педагогіка обґрунтовує найважливіший принцип виховання - гуманне ставлення до дитини, що полягає насамперед у любові і повазі особистості, яка розвивається. [7, с. 17]. Пізніше ідеї гуманізації дитячого колективу були частково реалізовані в діяльності колоній, клубів, майданчиків, «денних притулків», організованих у порядку приватної ініціативи для дітей міської бідноти великими педагогами і лікарями В.П. Кащенко, Н.Н. Іорданський, Д.І. Петров, І.Г. Розанов, А.У. Зеленко та ін. Таким чином, прогресивні педагоги залишили багато цінних спостережень, що характеризують ті чи інші соціально-психологічні процеси, які відбуваються в дитячому колективі, розкрили ряд важливих закономірностей становлення і розвитку дитячих об’єднань як соціально - психологічних спільностей. Багато припущень і висновків, до яких вони дійшли, пізніше більш чітко були сформульовані радянськими педагогами [ 7, с. 16].

Вітчизняні дослідники конкретизують принцип гуманності у взаєминах людей, звертаючись до відносин солідарності, взаємодопомоги, співучасті, активного "співпереживання загальних цінностей". Уявлення про гуманні відносини у вітчизняних дослідженнях, як правило, відрізняються активним дієвим характером і виражаються у конкретній допомозі індивідів один одному, їх взаємній турботі, співучасті у справах і переживаннях.

Дошкільний вік, перші роки життя дитини, вік " первісного складання особистості " (А.Н. Леонтьєв) є тим найважливішим періодом, коли дитина набуває певні навички спілкування, коли відбувається засвоєння нею етичних норм, якщо формується довільна, "особистісна " поведінка (Д.Б. Ельконін, А.В. Запорожець, Е.О. Смирнова ), набувається вміння діяти в інтересах інших людей (B.C. Мухіна, Т.А. Рєпіна ), тобто саме в ці роки зароджується почуття колективізму. У дослідженнях вітчизняних психологів і педагогів принцип гуманності та колективізму приймає форми: співпраці і взаємодопомоги, дружби, доброзичливості, позитивних взаємовідносин, чуйності. [ 4, с. 4 ].

Чим детерміновані гуманні відносини дітей один до одного? На думку деяких психологів, ці детермінанти слід шукати в особливостях сімейного виховання - А.П. Нєчаєв. Цей факт сам по собі не викликає сумніву, бо де, як не в родині, як не в первісному діадному спілкуванні з матір'ю формуються зразки відносин до "значущих інших", які, закріпившись, стають певними властивостями особистості. Первісне спілкування з дорослим психологічно інше, ніж подальше спілкування з однолітком - ( М.І. Лисіна; Д.Б. Ельконін ), зокрема, у взаємодії з однолітком дитина, з виконавця норми перетворюється на її носія, провісника (Є.В. Субботський ). Тому в групі однолітків в умовах дитячого саду багато в чому визначається загальна колективістська орієнтація дитини. Звідси важливість дослідження реальних груп і той інтерес педагогів і психологів до вивчення системи "дитина - група однолітків ".

Говорячи про дослідження мотивації колективної поведінки дошкільників (поведінки на користь групи ), не можна не назвати імена А.В. Запорожця, Я.З. Неверович, Л.І. Божович, Н.Н. Власової, Є.І. Кульчицької та ін. Дослідження А.В. Запорожця і Я.З. Неверович знаменують собою дуже важливий етап вивчення колективістських мотивів дошкільників: від оволодіння ними знаннями про норми поведінки в колективі, що не мають ще достатньої спонукальної сили, до прагнення дітей своїми моральними вчинками заслужити позитивну оцінку дорослого і, нарешті, поява потреби в благополуччі інших людей [4, с. 4]. Особливу роль у становленні гуманного ставлення до інших людей набувають особливі "розумні" емоції, що є своєрідною єдністю "афекту та інтелекту" (по Л.С. Виготському) і виконують роль "емоційного уяви", передчуття ситуації, яка може виникнути в результаті дій дитини і оцінки значення цих наслідків для себе і для інших людей.

Мотивація колективної поведінки виявляє зв'язок з певним рівнем усвідомленості, довільності - Л.І. Божович, О.І. Власова, Т.Є. Коннікова, Є.О. Смирнова, Є.І. Кульчицька, Д.Б. Ельконін, причому не завжди усвідомленість синонімічна "моральності", тобто дитина спочатку може оволодіти певними нормами поведінки і лише згодом усвідомити їх моральний сенс - Л.І. Божович, Т.Є. Коннікова, Я.З. Неверович.

На противагу методологічним позиціям західних досліджень, що виходять з " постулату безпосередності " до проблем гуманних стосунків дітей, вітчизняна психологія , розуміючи змістовну предметну діяльність як детермінанту відносин між людьми, реалізує свої провідні теоретичні принципи: принцип діяльності та принцип опосередкованості. Як справедливо зазначає Т.Є. Коннікова: «Ми виходимо з визнання того, що найбільш істотним для формування особистості дитини є те спілкування , яке здійснюється в цілеспрямованій практичній діяльності ... Зміст діяльності і способи її організації визначають освіту відносин, а це забезпечує втілення морального зразка в нескінченному різноманітті життєвих ситуацій. Ми вбачаємо особливу цінність практичної діяльності в тому, що в ній дитина виступає як безпосередній учасник, суб'єкт цього процесу ... діяльність ставить його перед необхідністю зайняти певну позицію у відносинах до оточуючих» [4, c. 5]. У цьому положенні Т.Є. Коннікової чітко сформульовано теоретичне кредо вітчизняних психологів і педагогів у напрямку рішень проблеми морального розвитку дитини. Гуманістична орієнтація виховання особистості дитини здійснюється, перш за все, в процесі практики спілкування і взаємодії спочатку з дорослим, потім з однолітком, в процесі спільної діяльності (М.І. Лисіна, Є.І. Кульчицька ). Саме в спільній діяльності створюються передумови колективних взаємин, уміння діяти в інтересах інших (Н.П. Бабаєва, М.В. Сапоровська), забезпечує гуманістичну спрямованість виховних впливів (О.С. Нечаєва, Є.А. Карпова, Є.І. Кульчицька, Виховання гуманних почуттів ... ) [ 4, с.5 ].

У плані розробки проблеми гуманного ставлення до однолітка не можна не відзначити роботи, що відрізняються соціально-психологічним підходом, тобто роблять предметом вивчення дитячу групу. Традиція розгляду дитячого колективу як засобу і умови формування особистості дитини, що бере свій початок ще від "Навчання про колектив" А.С. Залужного, і що йде далі до робіт А.С. Макаренка, виявилася надзвичайно плідною, в даний час у цьому плані працюють Т.А. Рєпіна, С.Г. Якобсон, К.Я Вольцис та ін. Цей список може бути поповнений численними експериментальними дослідженнями міжособистісних відносин у реальних дитячих групах (Я.Л. Коломінський; С.П. Іванова), в яких встановлюються позитивні (гуманні) відносини між дітьми [ 4, с. 5 ].

У роботах вітчизняних авторів колективна діяльність дітей виявляється не просто вплетена в тканину самих досліджень дитячих взаємин в якості необхідної умови їх існування, а й виступає як засіб формування самих відносин (Т.І. Бабаєва; Ф.С. Левін-Ширіна; М.І. Приходько; Г.А. Цукерман).

Водночас, питання про " гуманізацію " відносин дітей у групі засобами спільної діяльності, по всій ймовірності, не може бути вирішене однозначно, бо деякі дані, підкріплені життєвими спостереженнями, свідчать на користь висновку про те, що не всяка спільна діяльність сприяє оптимізації відносин між дітьми. Широко відомі групові ігри (наприклад, змагально-корпоративні), "колективні " - по формі, але "асоціальні " - по своїй гуманістичній та громадській суті; вони, як правило, породжують конфліктні відносини недоброзичливості, відчуження в дитячій групі (В.В. Абраменкова; Р.Л. Кричевський ). Отже, при вивченні групової діяльності недостатньо лише абстрактно структурних характеристик, необхідно враховувати і змістовний суспільно-цінний аспект [4, с. 5 ].

Ідея розгляду внутрішньо-групових відносин крізь призму двох найважливіших критеріїв - ступеня опосередкування цих відносин змістом групової діяльності - з одного боку , і суспільної значимості самої діяльності - з іншого, що стала евристичною для соціально-психологічних досліджень груп і колективів, може виявитися досить продуктивною і для підходу до вивчення соціальних відносин у дитячих групах .

Оптимізація досліджень соціально-психологічної проблематики гуманного ставлення до однолітків полягає, на нашу думку, в наступному:

методологічно - в розробці уявлення про гуманність як функції "колективної поведінки і співпраці" ( по Л.С. Виготському );

концептуально - у вивченні опосередкованих механізмів спільної діяльності для формування гуманних стосунків дітей, зокрема, аналіз її змісту і структури ;

операційно - у створенні адекватного емпіричного інструментарію, що дозволяє реалізувати даний підхід .

Отже, до недавнього часу у вітчизняній психології проблема гуманних відносин була поставлена і вирішувалася як проблема вивчення колективізму, виховання в дитині " ми - почуття". При цьому найважливішим теоретичним положенням було положення про опосередкування характеру спільної діяльності для формування гуманних взаємин дітей. Спільна діяльність як умова і як засіб формування гуманних відносин досліджується в різних аспектах : з точки зору її змісту, структури , цілей і т. ін [ 4, с. 5 ].

.2 Сутність поняття «гуманні відносини» людей

Психологічний словник розглядає концепцію відносин особистості як сукупність теоретичних уявлень, згідно з якими психологічним ядром особистості є індивідуально-цілісна система її суб’єктивно-оцінного, свідомо виборчого ставлення до дійсності, що являє собою інтеоретизований досвід стосунків з іншими людьми в умовах соціального оточення.

Великий тлумачний психологічний словник (автор - американський психолог Артур Ребер) визначає відносини як зв’язок між двома чи більше подіями, об’єктами чи людьми. Конкретна природа відносин може значно варіюватися в роботах різних авторів. Звичайно мається на увазі одне зі значень: 1) такий зв'язок між двома перемінними, при якому зміна однієї супроводжується зміною іншої; 2) такий зв'язок між судженнями, при якому істинність чи хибність одного припускає істинність чи хибність іншого; 3) такий зв'язок між подіями, при якому одна служить передумовою іншої. Автор указує, що можна розташувати ці три значення на вимірі, що відбиває силу відносин, тому що значення 3) припускає сильний причинний зв'язок, на якому тільки міститься натяк у значенні 2) і який логічно відсутній у значенні 1).

Система відносин визначає характер переживань особистості, особливості сприйняття дійсності, характер реакцій на зовнішні впливи. Позитивний чи негативний досвід відносин між людьми однозначно формує і відповідну систему внутрішніх відносин [7, с. 26]. Гуманістичні відносини правомірно розглядати як особливий вид суспільних відносин, сукупність залежностей і зв’язків, що виникають у людей у процесі їхнього морального спілкування, діяльності. Гуманістичні відносини можна класифікувати за змістом за формою, за способом суспільних зв’язків між людьми в процесі їхньої спільної діяльності. За змістом гуманістичні відносини розрізняють в залежності від того, стосовно кого людина має визначені обов’язки і якого роду ці обов’язки [7, с. 26 - 27].

Можна також виділити гуманістичні відносини, у яких знаходиться людина за родом своєї професійної діяльності і завдяки своїй участі в різних областях громадського життя. Специфічні обов’язки належать людині щодо членів суспільства, які знаходяться в особливому положенні: діти, старі, жінки, хворі; членів колективу, до якого вона належить (родина, група у дитячому садку, клас, трудовий колектив), до людей, з якими вона знаходиться в особливих відносинах і з якими вона так чи інакше вступає в контакт. Однак, яка б не була конкретна сфера обов’язків людини і незалежно від того, на адресу кого (приватної особи, групи людей) вони спрямовані, у всіх випадках людини у кінцевому рахунку знаходиться у визначених відносинах із суспільством, до самої себе як члена цього суспільства.

Форми гуманістичних відносин розрізняються в залежності від того, яким чином виступає перед людиною моральна вимога, наскільки узагальнений чи конкретизований характер вона має. Ця вимога, наприклад, може виявлятися у вигляді окремого розпорядження індивіду зробити визначний вчинок у конкретній ситуації; вона може веліти всім людям постійно формувати в собі відомі моральні якості, будувати спосіб життя і вибирати лінію поводження відповідно до більш узагальнених моральних норм і принципів, підкорити свою діяльність здійсненню деякої кінцевої і вищої мети, перетворенню суспільства на справді гуманістичних початках і досягненню особистої досконалості. Згідно з різними формами моральної вимоги і відношення індивіда до суспільства щораз має особливий характер . Крім того, ці вимоги щоразово відбиваються в особливих особистісних формах моральних відносин (обов’язок, відповідальність, честь, достоїнство, совість), у кожній з яких виявляється ступінь і спосіб самоконтролю людини в її моральній діяльності. У процесі спільної діяльності люди вступають поміж собою у різні зв’язки, підкоряються суспільній дисципліні, дотримуються сталих звичаїв, вдач, традицій, звичок, взаємно оцінюють вчинки, подають приклад, впливають на вчинки оточуючих через свій моральний авторитет, вступають між собою в змагання й ін. В усіх цих формах відносин завжди існують дві сторони - суб’єкт і об’єкт, але ці сторони раз у раз міняються місцями. Оскільки людина має визначені обов’язки перед суспільством, іншими людьми, сама вона виступає як суб’єкт, а суспільство - як об’єкт її моральної діяльності. Але ця ж людина є об’єктом моральних обов’язків для інших, для суспільства, тому що воно теж повинно захищати її інтереси. З одного боку, суспільство формулює обов’язки окремої особистості й оцінює її вчинки, відноситься до неї як суб’єкт до об’єкта. Але з іншого боку - моральні вимоги стають особистим боргом і відповідальністю кожної людини, усвідомлюються і активно запроваджуються в життя. Чим вище свідомість людини, чим більш вона здатна самостійно контролювати і направляти свої дії, тим більшою мірою вона є самодіяльним суб’єктом [7, с. 27 - 28].

Відношення особистості до чого-небудь містить у собі вартісний компонент і, отже, визначається її вартісними орієнтаціями, а також мотиваційною сферою. Відносини, що виявляються у вибірковості і суб’єктивній активності особистості, відбивають її інтереси і потреби.

В основі гуманістичних відносин лежать такі категорії , як «гуманізм» і «гуманність». Гуманізм (від лат. humanus - людяний) - принцип світогляду, у тому числі і моральності, в основі якого лежить переконання в безмежності можливостей людини і її здібностей до удосконалювання, вимога волі і захисту достоїнства особистості, ідея про право людини на щастя і про те, що задоволення її потреб і інтересів повинне бути кінцевою метою суспільства. Цей принцип склався на базі широкого плину, що виник в епоху Відродження і став вираженням боротьби «третього стану» (буржуазії, ремісників, селянства) проти панування феодальної аристократії і духівництва. Гуманісти проголошують людину вінцем природи, центром світобудови. У людині, з їхнього погляду, повинні гармонійно поєднуватися природний і духовний початок; вона має право на щастя в земному житті, і її природне прагнення до насолоди і щастя повинне стати основою моральності. Мораль розуміється гуманістами як здійснення мирських цілей - звільнення людини від усякого соціального і духовного гніту, рятування її від несправедливості, пороків і неуцтва, удосконалювання людської особистості, досягнення людьми певного благополуччя в матеріальному і духовному відношенні. Гуманісти надають великого значення розуму людини і вимагають підкорити чуттєві прояви контролю [7, с. 28 - 29].

Гуманність ( від лат. humanus - людяний) - обумовлена моральними нормами і цінностями система спрямувань особистості на соціальні об’єкти (людину, групу, живу істоту), що представлені у свідомості переживаннями жалю, радощів і реалізуються в спілкуванні і діяльності, в актах сприяння, співучасті, допомоги. Поняття «гуманність» як соціальна установка, що включає пізнавальний, емоційний і поведінковий компоненти, залучається при аналізі широкого кола проблем, пов’язаних із засвоєнням моральних норм, симпатією, з вивченням так званого поводження, що допомагає і ін.

У своїй розвинутій формі гуманність суб’єкта виступає в групах високого розвитку, де вона є способом існування міжособистісних відносин, при яких кожен член колективу ставиться до іншого, як до самого себе, і до себе, як до іншого, виходячи з цілей і задач спільної діяльності. У колективі кожної особистості забезпечується не тільки належна повага, але і висока вимогливість. Величезне значення в становленні гуманності дитини має спільна діяльність, що допускає реальну співпрацю дитини спочатку з дорослими, потім - з однолітками. Спільна діяльність створює спільність емоційних переживань, а зміна позицій у грі і спілкуванні формує в дитини гуманне ставлення до інших, від безпосередніх проявів емоційної чуйності (таких як страждання від неблагополуччя і спів радіння успіхам) вона переходить до опосередкованих моральними нормами актів співучасті в спільній діяльності.

Гуманізм особистості - це її психічна властивість, що поєднує в собі багато її якостей. Це любов до людей, і повага, і доброта, і терпимість, і чуйність, і цілий ряд інших якостей. В кожній з цих якостей є своя логіка формування і найтісніші зв’язки з розвитком всіх інших якостей [ 7, с.29 ].

Під гуманістичною основою особистості О.О. Бодальов розуміє сукупність стійких психічних властивостей особистості, що інтегрують систему її поглядів на інших людей і на себе саму, емоційне відношення до інших людей і до себе і характерне для неї поводження, коли об’єктом його стають як інші люди, так і вона сама. Характер і форма прояву гуманізму в спілкуванні особистості з іншими людьми в дуже великій мірі залежить від того, як ця особистість визначає себе саму, який емоційний відгук на себе дає, як поводиться стосовно себе самої.

Гуманістичні відносини впливають на формування особистості дитини. Г.Н. Філонов наголошує, що формування особистості дитини визначається насамперед місцем, що вона займає в системі доступних їй людських відносин, і тим, у якім відношенні знаходяться вимоги, пропоновані їй життям , з тими психологічними особливостями, що в неї є.

З поняттям «гуманістичні відносини» тісно пов’язане поняття «взаємини» [7, с. 30]. Під взаємовідношенням варто розуміти особистісно-значиме образне, емоційне й інтелектуальне відображення людьми один одного, що показує їхній внутрішній стан. Спілкуванням же в даному випадку є той процес, що спостерігається, у якому даний стан актуалізується і виявляється; це така взаємодія між людьми, у процесі якої розвиваються, виявляються і формуються їхні міжособистісні відносини.Отож, при аналізі внутрігрупових зв’язків можна виділити систему взаємин і систему спілкування, кожна з яких має свій характер, динаміку і структуру, а отже, вимагає особливих методів для вивчення і розуміння.

Даючи психологічний аналіз взаємин між дітьми у навчально-виховному закладі, Я.Л. Коломінський запроваджує у теорію колективу поняття «система відносин». Різноманітні відносини, що виникають між людьми в процесі тривалого взаємного спілкування, складають дві основні системи: систему ділових відносин і систему особистих відносин. Ділові відносини пов’язують людей як виконавців визначених виробничих, суспільних, навчальних і ін. функцій. У дошкільному закладі це виховання, навчання, різні види суспільної роботи. Але, виконуючи яку-небудь суспільну чи виробничу функцію, людина не перестає бути особистістю, що вибірково відноситься до інших особистостей, до інших людей, так само інші люди не байдужі до неї. До одних дітей вихованець проявляє симпатію, до інших - антипатію, до третіх - байдужість і т.ін. Усі ці відносини і являють систему особистих взаємин, що складаються з різноманітних за характером, стійкістю, і значенням для людини відносин. Це і дружба, і товариство, і ворожнеча й т.ін. Розподіл відносин на особисті і ділові є характерними для будь-якого організованого колективу, а не тільки для групи дошкільного закладу. Наприклад, колектив педагогів дошкільного закладу. Тут є система ділових відносин, структура якої визначається штатним розкладом і статусом закладу. Але разом з тим ці люди відносяться один до одного просто як людина до людини: вони можуть подобатися один одному, можуть дружити, можуть бути більш-менш далекі один від одного. У всякому разі в наявності дві системи відносин, що тісно зв’язані між собою, але далеко не тотожні [7, с. 30-31 ].

Особисті відносини, що ніби пронизують колектив невидимими нитками симпатій, прихильностей, антипатій і т ін., впливають на життя кожної дитини і на діяльність групи в цілому. Саме особисті відносини являють собою один з важливих факторів емоційного клімату групи, емоційного благополуччя її членів. Кожна дитина у колективі займає визначене місце не тільки в системі ділових відносин, але й у системі особистих.

Особисті відносини ніким спеціально не встановлюються, вони складаються стихійно в силу цілого ряду психологічних обставин. Положення дитини може бути благополучним: дитина почуває себе прийнятою у групі, почуває симпатії з боку одногрупників і сама їм симпатизує. Така психологічна ситуація переживається дітьми як почуття єдності з групою, що, у свою чергу, створює впевненість у собі, захищеність. Неблагополуччя у відносинах з дітьми в групі, переживання своєї відірваності від групи може служити джерелом важких ускладнень у розвитку особистості. Стан психологічної ізоляції негативно позначається і на формуванні особистості людини, і на її діяльності. Такі діти нерідко бувають агресивними, погано вчаться [7, с. 31 ].

У формуванні гуманістичних відносин дітей велику роль відіграє суспільна думка дитячого колективу. Суспільна думка інтенсивно впливає на розвиток особистості, сприяє формуванню гуманістичних якостей, гуманістичної вихованості дитини. Вплив суспільної думки на дитину обумовлює взаємини в колективі, обмін інформацією в процесі спілкування, взаємодію оцінки і самооцінки, колективне обговорення вчинків дітей.

Відносини, суспільна думка в колективі - найважливіший регулятор вчинків і дій дитини, вона виховує волю, прищеплює корисні навички поведінки. Стиль спілкування - дружелюбності чи байдужості відповідно - суттєво впливає на розвиток гуманістичних якостей особистості. В той же час характер внутрішньо колективних відносин багато в чому відбиває існуючий рівень суспільної думки колективу. Включаючись визначеним способом у систему внутрішньо колективних відносин, особистість засвоює норми і цінності гуманістичної моралі. Правомірно розглядати внутрішньо колективні відносини як один зі шляхів впливу суспільної думки на особистість. Думка колективу про дитину виявляється й у відносинах до неї одногрупників, і в тому положенні, що вона займає серед них [7, с. 34 ].

Вивченню взаємовідносин приділяється велика увага в теорії і практиці виховання. Товариство однолітків необхідна умова повноцінного розвитку дитини. Адже саме тут малі опановують способи суспільної поведінки, під керівництвом педагога набувають уміння дружно жити, разом гратися, трудитися, вчитися, досягти поставленої мети.

Для належного морального впливу на дітей, вихованню у них гуманних відносин у дошкільному закладі, потрібні відповідні умови, а саме: забезпечення садка необхідним обладнанням, ігровим та навчальним матеріалом, педагогічно доцільне розташування та використання його; дотримання чіткого розпорядку життя закладу і правильного стилю взаємин між дорослими і дітьми; створення в групах атмосфери доброзичливості, за якої у дитини виникає позитивне емоційне ставлення до тих, хто її оточує [25, с. 23 ].

Сучасне визначення значення дитинства як самоцінного періоду життя людини важко торує собі шлях: надто повільно змінюється реальне ставлення дорослих до світу дитинства. Можна сказати так: взаємини між дорослими і дітьми сьогодні вже не мають такого різко вираженого авторитарного характеру, як колись, але вони ще недостатньо сприяють повноцінному розвиткові особистості малят. Відтак педагог займає позицію не взаємодії, а впливу на дитину [37, с.3 ].

.3 Особливості використання художньої літератури в контексті гуманного ставлення дітей старшого дошкільного віку до оточуючих людей

Проблема виховання дітей за допомогою художньої літератури завжди цікавила вітчизняних дослідників і педагогів-практиків. Велику увагу цій проблемі приділено в дослідженнях О.В. Запорожця, О.П. Усової, Р.І. Жуковської, Н.С. Карпінської, М.М. Коніної, О.І. Соловйової, О.М. Лещенко та ін. Вітчизняні педагоги і психологи вивчають особливості сприймання дітьми дошкільного віку змісту й ідей художніх творів, позитивних і негативних героїв казок і реалістичних творів, окремих прийомів художнього зображення, специфіку виховного впливу художніх творів на дітей та ін.

Гуманність пробуджує наша народна культура, наші казки, оповідання, художня проза і поезія. Розвиток цього почуття вимагає підтримки з боку батьків - і не тільки словом, але і прикладом. Дитина повинна бачити, як ми на практиці проявляємо свою любов до ближнього, як допомагаємо старшим в будинку і по сусідству, як полегшуємо страждання хворим і немічним - і неодмінно з посмішкою, а не з досадою в серці, не з прихованою думкою, що ось, мовляв, нам і самим нелегко, а тут ще допомагай іншим. [27, с.35-36].

Мистецтво і художня література мають унікальну властивість впливати на людину, на її моральний розвиток. Добре про це сказав В.О. Сухомлинський: «Як гімнастика випрямляє тіло, так мистецтво випрямляє душу. Пізнаючи цінності мистецтва, людина пізнає людське в людині, підносить себе до прекрасного, переживає насолоду» [24, с. 83 ].

Важливу роль у вихованні підростаючої особистості відіграє дитяча література, яка є органічною і невід`ємною складовою загальної літератури. Дитині, що тільки починає пізнавати оточуючий світ, дуже потрібні книги, які готують її до активного життя в суспільстві. Твори дитячої літератури, проходячи крізь уяву і серце юного читача, збуджують в ньому співчуття до доброго і прекрасного, розширюють загальний кругозір, вчать любові й відданості, стійкості й незламності, чесності й наполегливості. Художнє слово має величезний вплив на свідомість, почуття, моральність людини за умови правильного вибору літературного твору, сучасних способів його використання в навчально-виховному процесі. Дослідження дошкільної ланки освіти засвідчують, що художнє слово є ефективним засобом розширення кола дитячих уявлень про природу й довкілля, збагачення запасу різногалузевих знань, а також морального та емоційно-ціннісного розвитку. Водночас, будь-який літературний твір - фольклорний чи авторський - має стимулювати мовленнєву й інтелектуальну активність дитини, її мислення та уяву, бути для маленького читача (слухача) об'єктом цілеспрямованих спостережень, елементарного аналізу, творчих дій. Н. Гавриш виокремлює потреби, які виховуються в дітей дошкільного віку художнім словом: у пізнанні світу через літературні твори; у книжці як засобі самоосвіти, що породжує прагнення самому навчитися читати; у милуванні красою художнього слова, збагаченні свого активного мовлення найкращими літературно-мовними формами (фразеологізмами, прислів'ями, приказками, образними виразами); у комунікації художнього змісту, висловлюванні власних думок, запитань, умовисновків; у самовираженні та самореалізації через словесну творчість, входження в різні літературні образи; у гарному настрої, позитивних емоціях, пов'язаних зі сприйманням художнього слова [33, с.83].

О. Лещенко відзначає, що художня книга - це один із факторів, під впливом якого складається гуманна сторона особистості дітей. Художні твори, сприяючи всебічному розвитку дитини, допомагають вихованню кращих її гуманних якостей і не тільки дають знання та формують окремі психічні процеси, а й формують її поведінку, ставлення до дійсності, до оточуючих людей та її світогляду. Така роль літературного твору особливо велика у вихованні дитини дошкільного віку, бо саме в цей період закладаються моральні основи особистості [34, с.65].

Саме рідна мова, на думку К. Ушинського, має найсильніший духовно-моральний вплив на розвиток дитини: «Успадковуючи слово від предків наших, ми успадковуємо не тільки засіб передавати наші думки й почуття. Від всього життя народу це єдиний живий залишок на землі, і ми - спадкоємці цих живих багатств, у яких склалися всі результати духовного життя народу» [51, с. 44]. Саме такі переконливі приклади і засоби гуманного вдосконалення особистості, які споконвіків використовував український народ, К. Ушинський знайшов у фольклорі і в результаті тривалих спостережень за народним вихованням упевнився, що ніхто не здатний «змагатися з педагогічним генієм народу». Ідеал людини, представлений у фольклорі, позначений кращими якостями душі народної, як-от: чесність і працьовитість, співчуття і прихильність до слабких і покривджених, глибокий патріотизм і оптимізм у найскрутніші хвилини життя, товариська взаємодопомога, щире прагнення до знань і краси [51, с. 44].

Застосування фольклору полягає в тому, щоб збагатити мовлення дошкільників, підготувати їх до кращого сприймання художніх творів, розширити коло їхніх інтересів, залучити молоде покоління до витоків народних традицій, сформувати вміння вчитися, створювати умови для свідомого вибору майбутньої професії та життєвого шляху, збагачувати духовний світ молодої людини. Саме усна народна творчість, зокрема дитячий фольклор, відзначається надзвичайно великим виховним та розвивальним потенціалом. «Традиційний дитячий фольклор, - зазначає Г. Довженок, - як ніяка інша ділянка народної творчості, мав яскраво виявлене ужиткове значення, становлячи невід'ємну частину практичної народної педагогіки. Він сприяв здійсненню основних функцій виховання в цілому: турботі про фізичне й моральне здоров'я підростаючого покоління, розвитку розумових здібностей і підготовці до корисної діяльності юних членів, трудящих груп суспільства» [16, с. 35 ].

Справді, у життя дитини, у зміст її культури першим входить рідномовний фольклор - усна народна творчість: пісні, потішки, скоромовки, лічилки, прислів'я, приказки, казки, загадки, музично-пісенне мистецтво; народна іграшка, промисли, що об'єднують у собі працю та мистецтво, якій належить особливе місце у формуванні гуманістичних уявлень і моральних понять у старших дошкільників. Як вказував І. Франко, «звідси вони винесуть перші міцні основи замилування до чесноти, правдомовності і справедливості» [ 52, с. 19].

Фольклор є невичерпним джерелом, з якого людина бере гуманістичні уявлення й поняття. Сила його в органічному поєднанні впливу на розум, свідомість, почуття особистості. Незважаючи на потужну виховну спрямованість, фольклорні твори позбавлені сухого моралізування, прямолінійності, штучно приплетених повчань. Навпаки, як свідчать дослідження Ю. Ступака, різноманітним жанрам народної творчості (казкам, приказкам і прислів'ям, пісням, думам, переказам, загадкам, скоромовкам тощо) «характерна художня образна форма, яка збільшує силу їх впливу, полегшує розуміння й запам'ятовування думки і змісту, сприяє гуманному, емоційному їх сприйманню. Художня форма допомагає більш переконливо, наочно і конкретно розкрити ідею. Думка, виражена в художній формі, глибше вражає, стає більш зрозумілою, легше і на довший час запам'ятовується» [45, с. 24].

Художня література використовується як засіб розвитку людяності, гуманних почуттів особистості: добра, справедливості, співчуття. Зокрема О. Хролець зазначає, що дитяча література забезпечує перехід гуманістично-ціннісних орієнтацій у внутрішнє надбання особистості [53, с. 23-29]. Художня література має велику перевагу серед мистецтв, як засобів виховання гуманних відносин і почуттів та формування духовних цінностей. Ця перевага виявляється і в можливості активно впливати на почуття і розум дитини, розвивати її емпатійність, емоційність. Недостатній розвиток цих якостей призводить до штучного обмеження можливостей дитини, вихованню людини, яка не відчуває, не розуміє, не співпереживає.

Вплив художньої літератури збільшується завдяки специфіці сприймання художніх творів дітьми дошкільного віку, що визначається їх віковими і психологічними особливостями: підвищена чутливість до зовнішніх впливів, безпосередність сприйняття оточуючого світу, високий рівень наслідування та емоційного «зараження». Сприймаючи високохудожні твори, аналізуючи їх, діти вчаться оцінювати вчинки і поведінку літературних героїв. Літературний твір сприймається дітьми в цілому, в єдності його змісту й художньої форми, а розуміння виявляється в судженнях та поглядах [53, с. 30-34]. Виховання художнім словом призводить до великих змін в гуманній сфері дитини, що сприяє появі живого відгуку на різні життєві події, змінює її відношення до речей, перебудовує її суб'єктивний світогляд. Під час читання творів дитина зображує перед собою певну картину, конкретну ситуацію, образ, переживає описані події, і чим сильніше її переживання, тим багатші його почуття і уявлення про дійсність. Моральні норми та правила в художніх творах набувають живого змісту, стають доступними і зрозумілими та легко приймаються дитиною як єдиний правильний варіант поведінки. Дитина ніби входить всередину подій художнього твору, ніби стає їх учасником [17, с. 223-224.].

Використовуючи художню літературу тільки для вирішення завдань з розвитку мовлення та поетичного слуху, ми втрачаємо велику частину потенціалу цього засобу. А надмірне моралізування, одностороннє трактування художніх образів зводить нанівець всю ефективність, заважає розвитку почуттів, духовної свідомості, правильного ціннісного відношення до дійсності. Коли мова заходить про розвиток ціннісної свідомості дітей, виховання гуманних почуттів, необхідно ставити питання, які викликають у дітей інтерес до вчинків, мотивів поведінки героя, їх внутрішнього світу, переживань. Ці питання мають допомогти дитині розібратися в образі, висловити своє відношення до нього; вони повинні допомогти вихователю зрозуміти душевний стан дитини піч час читання; виявити здатність дітей порівнювати і узагальнювати прочитане. Поступово діти вчаться порівнювати не тільки вчинки літературних героїв, але і свої, а також вчинки однолітків. Уявлення, отримані дітьми із художніх творів, переносяться в їх життєвий досвід поступово, систематично.

Велике значення тут має художня література. Позитивні персонажі і герої художніх творів викликають у дітей симпатію, почуття радості, бажання наслідувати їх. Часто герої оповідань і казок переживають від того, що заподіяли іншим шкоду, мучаться до того часу, поки не виправлять свою провину. Негативні герої, як правило висміюються, в казках вони позбавляються того до чого вони вперто прагнули, жадібні до багатства, ледачі і грубі. І поступово діти починають розуміти, що таке совість, сором, в чому виражається зло.

Виховання гуманного ставлення тісно пов'язане з вихованням у дітей доброти, турботи про тих, хто потребує допомоги, в захисті тих, хто слабший. Поступово діти дізнаються про те, що добра людина ніколи не ображає товаришів, сестер і братів, батьків, дорослих. Добра людина ніколи не мучить тварин. Виховання у дітей доброти починається з виховання у них почуття любові до батьків. Це почуття виникає як відповідь на постійну турботу і любов батьків до своєї дитини. Але іноді діти поводяться егоїстично по відношенню до батьків, вимагають одяг та іграшки, купити які батьки в даний час не можуть. Часом вони вимагають приділити їм увагу, не помічаючи, що батьки втомилися після роботи, грублять їм, якщо їх бажання з якихось причин не задоволено, не помічають, що батьки чимось засмучені, не здогадуються допомогти мамі по господарству.

Ставлення дітей до батьків і особливо до матері, докладно розкривається в художній літературі, казках. У дітей дошкільного віку масу емоцій викликають твори, в яких розповідається про маму. Добрі відносини до мами літературних героїв можуть служити хорошим прикладом для хлопців. Після читання оповідання «Важкий вечір», де Альоша насилу долаючи свій сон, піднімається з ліжка і закриває настільну лампу, щоб світло не заважало спати втомленій мамі і вкриває маму теплою ковдрою, діти починають розповідати про себе, як вони дбайливо ставляться до мами, бабусі, як вони їх жаліють, намагаються допомогти, коли мама втомилася, коли їй важко [12, с. 32-47 ].

Виховання гуманності пов'язане з вихованням у дітей доброго ставлення до молодших, турботи про них. Старший повинен розуміти, що малюк слабший за нього і потребує його захисту і допомоги. Він повинен усвідомлювати, що образити маленького, беззахисного малюка - це безсердечно и жорстоко. Гуманні почуття по відношенню до малюків виховується поступово і зароджуються вони, коли старші діти на прохання дорослого допомагають малюкам, разом з ними роблять щось, розважають їх. І старшому дошкільнику доставляє радість те, що малюк під його керівництвом зміг намалювати ялинку, побудувати будиночок з кубиків. Діти старшого віку завжди із задоволенням допомагають дітям ясельної групи спускатися сходами, коли ті повертаються з музичного залу, допомагають їм зібрати іграшки в кошик і донести їх після прогулянки. Саме з цього починається виховання гуманних відносин, почуттів. Своєчасне виховання таких почуттів по відношенню до молодших запобігає появі у дітей егоїстичних почуттів, переваги, несправедливості. У дітей пропадає бажання віднімати у них все краще, ображати їх. Зате бажання допомагати малюкам, спілкуватися з ними стає поступово внутрішньою (необхідністю) потребою, звичкою старших дошкільників.

Почуття співчуття, доброти, любові, яке спочатку діти проявляють тільки до близьких, поступово поширюється і на інших людей. Щоб так було, вихователь повинен вчити дітей піклуватися не тільки про батьків, молодших братів і сестер, а й про оточуючих їх чужих людей - про хвору сусідку, про своїх однолітків. Вихователь може запропонувати дітям подумати, що потрібно зробити, щоб доставити хворому радість, як допомогти тим, хто потрапив у біду. Вихователю велику допомогу, тут також може надати художня література, ті твори, в яких розповідається про чуйність дітей, милосердя, співпереживання, турботу їх про оточуючих людей. Така наприклад, казка «Квітка-семикольорова». Виховуючи у дітей співчуття, корисно згадувати разом з ними і раніше прочитані їм розповіді про добре ставлення до тварин, про прояви турботи до людей. Це розповіді Л. Толстого, К.Д. Ушинського, твори радянських авторів : С. Міхалкова, К. Чуковського, Є. Пермяка, В. Осєєва [12, с. 32-47 ].

Почуття доброти, бажання допомагати оточуючим розвивається у дітей також разом з радістю і гордістю за вчинки дорослих. Діти дуже люблять слухати вірш С. Міхалкова «Дядя Стьопа». Адже всі справи і вчинки дяді Стьопи - це турбота про інших людей, постійна допомога навколишньому, дітворі.

Врятувати, допомогти, зробити добру справу задарма - на це необхідно звертати увагу дошкільнят. Маленькі діти прагнуть до добрих вчинків, спочатку заради похвали, схвалення дорослих. Поступово звичка чинити добре, робити добро переростає у них в почуття турботи про іншу людину, стає їх природною потребою . Методи і прийоми, що використовуються для виховання у дітей гуманних відносин і почуттів, повинні сприяти розвитку їх емоційності, вмінню бачити людину в кожному конкретному випадку, розуміти її внутрішній стан і відповідно міняти свою поведінку.

Співчуття, що виражається в активній, безкорисливій допомозі іншій людині, в турботі про неї, відмову від свого особистого на користь іншої людини - одне з перших, що прокидаються у дошкільнят, а значить і Людини з великої літери [12, с. 32-47 ].

Перевага художньої літератури, як засобу виховання гуманного ставлення - в його емоційній оцінці дійсності. Художня література активно впливає на почуття і розум дитини, розвиває її сприйнятливість, емоційність. Недостатній розвиток цих якостей психіки дитини призводить до штучного обмеження її можливостей, до виховання людини, яка не відчуває, не розуміє, а сліпо слідує засвоєним правилами поведінки.

Виховання художнім словом призводить до великих змін емоційної сфери дитини, що сприяє появі у неї живого відгуку на різні події життя, перебудовує її суб'єктивний світ. За словами Б.М. Теплова, мистецтво захоплює різні сторони психіки людини: уяву, почуття, волю, розвиває її свідомість і самосвідомість, формує світогляд. При читанні книги дитина бачить перед собою певну картину, конкретну ситуацію, образ, переживає описувані події, і чим сильніше її переживання, тим багатше її почуття і уявлення про дійсність. Правило моралі набуває в художньому творі живого змісту [ 48, с. 96].

У дитячому садку нерідко на заняттях читання художньої літератури вирішуються лише завдання розвитку мови і поетичного слуху дитини. Таке вузьке використання художнього твору, яке зводиться до механічної передачі змісту тексту, позбавляє дитину можливості усвідомити і відчути його моральну глибину. Іноді в практиці дитячих садків бувають помилки іншого роду, коли висока ідейно-моральна спрямованість твору мистецтва підноситься як «голе» моралізування, художні образи трактуються односторонньо, часом вульгарно. Це теж заважає розвитку почуттів і гуманної свідомості дитини, формуванню у неї правильного ставлення до дійсності, до оточуючих [ 48, с. 97-99].

Художня література повинна частіше використовуватися як засіб розвитку людяності, гуманних якостей особистості: добра і справедливості, співчуття і співпереживання, милосердя. У зв'язку з цим педагог повинен звернути особливу увагу на відбір творів, методику читання та проведення бесід за художніми творами з метою формування у дітей гуманного ставлення, почуттів і етичних уявлень, та перенесення цих уявлень в життя і діяльність дітей (наскільки відбиваються почуття дітей, пробуджують мистецтвом, в їх діяльності, в їх спілкуванні з оточуючими людьми). Підбираючи літературу для дітей, потрібно пам'ятати, що моральний вплив літературного твору на дитину залежить, насамперед, від його художньої цінності [ 20, с. 66 ].

Ще в 40 роки XIX ст . В.Г. Бєлінський пред'являв дві основні вимоги до дитячої літератури: етичне та естетичне. Говорячи про етичну спрямованість дитячої літератури, він різко виступав проти настирливого моралізування. Художній твір має торкатися душу дитини, щоб у неї з'явилося співпереживання, співчуття герою. Програма виховання, висунута революціонерами-демократами, зводилася до того, що виховання в дитині громадянина своєї Батьківщини невіддільне від виховання в неї гуманних (благородних) почуттів. На думку революціонерів-демократів, дитяча книга повинна розповідати дитині про добро і зло. Але в руки дитини повинна потрапляти тільки така книга, в якій поєднуються глибока переконаність і художня виразність.

Вирішуючи завдання виховання дітей засобами художньої літератури, необхідно звернутися до класичної російської та перекладної літератури, до радянської літератури і поезії. Насамперед, це твори А.С. Пушкіна, Л.М. Толстого, С.Т. Аксакова, П.П. Єршова, Н.А. Нєкрасова, Ф.І. Тютчева, А.А. Фета, А.А. Блока, С.А. Єсеніна, з перекладних авторів - Ч. Дікенса, Р. Кіплінга, Ш. Перро, братів Грімм, Г.-Х. Андерсена, твори радянських письменників: М. Горького, В. Маяковського, С. Маршака, К. Чуковського, А. Барто, С. Міхалкова та ін.

Педагог підбирає художні твори залежно від конкретних виховних завдань, що стоять перед ним. Наприклад, для виховання у дітей старшого віку гуманного ставлення і почуттів педагог використовує казки «Сестричка Оленка та братик Іванко », «Зозуля», «Хаврошечка», «Казка про рибака і рибку» А. С. Пушкіна, «Срібне копитце» П. Бажова, « Коник -Горбоконик » П. Єршова, « Айболить» К. Чуковського, «Розповідь про невідомого героя» С. Маршака, «Поїхали» А. Барто, «На крижині» Б. Житкова, «Сіра Зірочка» Б. Заходера, «Чому ?», «Погано» В. Осєєва, вірші «Моя бабуся» С. Капутікян, «Посидимо в тиші» Є. Благиніної та ін. [12, с. 33].

Висновки з I розділу

Отже, на першому етапі нашого дослідження ми здійснили аналіз метолодогічної літератури та дослідили генезис поняття «гуманні відносини» у педагогіці, психології та філософії, особливості їх формування у дітей та роль художньої літератури у цьому процесі.

У педагогіці гуманне ставлення до людей виступає як моральний принцип виховання, як умова для формування гуманних відносин між вихованцями і оточуючими людьми, як засіб розвитку інтелектуальної культури. З психологічної точки зору на гуманних відносинах будується механізм регуляції життєдіяльності і взаємовідносин.

Формування гуманного ставлення у дошкільників значно відрізняється від формування гуманного ставлення у дорослих та має ряд своїх особливостей. Вагому роль у формуванні гуманного ставлення, та гуманних якостей особистості у дошкільників відіграє дорослий, який є не тільки прикладом для наслідування у якого дитина копіює шаблони поведінки, а й організатором виховного процесу. Ціннісні орієнтації дошкільника визначаються свідомо та підсвідомо, формуються в ході набуття особистого досвіду. Більш ефективно здійснюється формування гуманного ставлення до оточуючих за умови створення змістовного, емоційно-позитивного та виховного середовища.

Серед усіх засобів ефективним у формуванні гуманного ставлення дослідники визначають емоційну активність та художню літературу. Художня література активно впливає на почуття і розум дитини, розвиває її емпатійність, емоційність, забезпечує розуміння та прийняття моральних норм як єдиних вірних варіантів поведінки. Художнє слово призводить до змін у емоційній сфері дитини, сприяє появі живого відгуку. У творах народного фольклору через його героїв яскраво постає ідеал національного виховання: здорова, розумна, духовна, гуманна, культурна, щаслива людина; вільна, оригінальна та неповторна особистість.

Підсумовуючи сказане можна стверджувати, що художня література відіграє вагому роль у формуванні гуманного ставлення до оточуючих людей у дошкільників.

РОЗДІЛ II. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ВИЯВЛЕННЯ РІВНЯ ГУМАННОГО СТАВЛЕННЯ ДО ОТОЧУЮЧИХ ЛЮДЕЙ У ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

2.1 Характеристика базових понять гуманності в системі дошкільної освіти

Сучасний підхід до виховання полягає в можливості цілісного розвитку дитини у світі людей. Такий підхід відповідає сучасній меті виховання - створення сприятливих умов для розвитку особистості дитини, для її самореалізації. Дані положення, встановлення норм, які узгоджують інтереси дитини й потреби суспільства щодо розвитку особистості чітко визначено у Базовому компоненті дошкільної освіти в Україні. Пріоритетним тут є ціннісний, морально-соціальний розвиток особистості.

Зміст Базового компонента дошкільної освіти систематизовано за освітніми лініями життєдіяльності, кожна з яких містить ряд компетенцій дитини - дошкільника, які цікавлять нас з огляду на тему педагогічного дослідження.

Виховання гуманного ставлення до оточуючих людей у старшого дошкільника в контексті освітня лінія «дитина в соціумі» вводить дитину у світ духовної діяльності людини [ 5,с.9 - 12].

Компетентність у мистецькій діяльності передбачає розвиток естетичної чутливості, емоційно-ціннісного ставлення до навколишнього, як базису виховання гуманних взаємовідносин.

Однак особливої уваги в контексті нашого педагогічного дослідження вимагає зміст сфери “Люди”. Дана сфера життєдіяльності має на меті формування соціальних навичок поведінки, розвиток свідомого ставлення до себе як самостійної особистості, рівної з іншими людьми, як члена суспільства, що визначаються зв'язками з іншими, активного інтересу до людей, формування готовності сприймати соціальний досвід, виховувати співпереживання, співчуття, бажання пізнавати людей, робити добрі вчинки.

Компетентність у напрямі “Сім'я. Родина” передбачає комплекс знань дитини про особливості взаємин з членами родини [5, с.12 -13]. Компетентність дитини у сфері “Я сам” - важлива передумова її особистісного становлення. Правильна оцінка дитиною свого “Я” виступає регулятором її моральної поведінки, що лежить в основі гуманних взаємовідносин [5, с.17].

Компетентність у напрямі соціального “Я” становлять: уявлення дитини дошкільного віку про необхідність сприймати себе в контексті відносин з іншими, розвинена потреба в контактах з однолітками і дорослими, соціальні мотиви спільної діяльності, регуляція поведінки і діяльності, гуманне відношення до людей, прояв гуманних почуттів [5,с.18 - 19]. Як бачимо вимоги Базового компоненту дошкільної освіти значною мірою зорієнтовано на розвиток гуманної сфери та почуттів дитини й вміння керуватися ними у практичному житті.

В старшому дошкільному віці формування гуманних якостей особистості, а відтак і гуманного ставлення, активно продовжується. Зміст педагогічного процесу на цьому етапі чітко визначено програмовими вимогами.

Програма «Впевнений старт» не виокремлює завдання соціально-морального, емоційно-ціннісного розвитку дітей у самостійні розділи. Ці завдання викладено у контексті розвивальної роботи за наявними розділами програми [ 2, с. 19 ].

Розділі «Пізнавальний розвиток» забезпечується не тільки розвитком пізнавальних процесів (сприйняття, пам’яті, уваги, уяви, мислення) та розвитком розумових операцій (аналізу, синтезу, узагальнення, порівняння, класифікації та ін.), а також направлений на формування позитивного ставлення до світу, до людей на основі емоційно-чуттєвого досвіду; на розширення досвіду пізнання дитиною навколишнього світу та усвідомлення себе у ньому; що є важливим чинником для розвитку гуманності.

Підрозділ «У світі людей» забезпечує виконання таких завдань: - закріплювати і збагачувати уявлення дитини про соціальне середовище: сім’ю, родину, рід, дитячий садок; - формувати уявлення про поняття: рідні, близькі, знайомі, чужі люди, культуру стосунків з різними категоріями людей; - виховувати громадянські почуття та інтерес до сучасних подій у країні; - формувати уявлення про інші нації та народи (2-3 країни); вчити прихильно ставитися до людей інших національностей; виховувати миролюбність, інтерес до несхожого, до спільних інтересів, - закріплювати та уточнювати уявлення дитини про найбільш доступні та необхідні для розвитку їхнього соціального досвіду види праці дорослих. Викликати інтерес до різних професій дорослих [ 2, с. 19-21 ].

У розділі “Мовленнєвий розвиток” зміст виховного процесу значною мірою зорієнтовано на формування морально-етичних норм спілкування, без оволодіння якими, на нашу думку, неможливо належно висловити власні емоції, почуття.

«Художньо-мовленнєвий розвиток» передбачає: продовжувати залучати дітей до високохудожньої усної народної творчості та вітчизняної і зарубіжної класичної та сучасної літератури. Знайомити з кращими зразками у жанрі прози (казки, оповідання, легенди) і поезії (вірші, віршовані байки), малими фольклорними формами (загадки, лічилки, мирилки, пісеньки-потішки, колискові, обрядові пісні - колядки, щедрівки, веснянки, заклички, посівальні та обжинкові пісні тощо), формувати уявлення про характерні ознаки цих видів літературних творів, вчити розрізняти їх [ 2, с. 26- 27 ].

Систематично читати і розповідати дітям літературні твори різних жанрів. Підтримувати дитячу ініціативу щодо читання і розповідання їм казок, орієнтуватися при виборі літературного репертуару. Формувати художній і читацький смак.

Залучати до обговорення змісту, персонажів, висловлення власних оцінних суджень і ставлень, участі в етичних бесідах за прочитаним чи розказаним, та визначенні моральної цінності твору, а також до пошуку і аналізу засобів художньої виразності у творах, співвіднесенню їх із жанром. Сприяти свідомому запам’ятовуванню почутих від дорослих творів, вчити впізнавати назву, автора, героїв твору за його фрагментом, ілюстраціями або слайдами. Спонукати до постановки питань про те, що було незрозумілим у творі. [2, с. 26- 30].

У програмі «Українське дошкілля» з теми нашого педагогічного дослідження визначено завдання у розділі «Соціально-моральний» розвиток.

У цьому розділі викладено завдання, зміст роботи з виховання в дітей гуманних відносин, почуттів і доброзичливих взаємин і основ колективізму; конкретизовано зміст знань про норми моралі в суспільстві, що необхідні для формування основ моральних якостей; дотримано принцип наступності з усіх аспектів морального виховання між віковими групами. В програму введено напрям роботи «Духовне виховання». Особливу увагу приділено вихованню культури поведінки дітей. Зміст програми з виховання культури побуту, спілкування з дорослими та дітьми, культури діяльності з віком поступово ускладнюється [ 6, с.8].

Як бачимо, передумови для виховання гуманного ставлення у старших дошкільників закладено у кожному з видів діяльності, що організовуються в навчально-виховному процесі дошкільного закладу. Адже від оволодіння гуманною стороною взаємин в дитячому віці багато в чому залежить характер майбутніх відносин особистості з іншими людьми в учбовому, трудовому, сімейному й інших колективах. Вміння встановлювати і підтримувати доброзичливі взаємини з оточуючими свідчать про високий рівень моральної зрілості.

Збудити в чутливій дитячій душі здатність співпереживати, співрадіти, співстраждати, вміння прийти на допомогу іншому - значить вже в дошкільному віці підготувати сприятливий ґрунт для формування суспільно-спрямованої особистості.

.2 Визначення рівня сформованості гуманного ставлення у дітей старшого дошкільного віку до оточуючих людей

На початку експериментального дослідження, розробляючи його методику, було визначено такі завдання:

з'ясувати уявлення дітей про гуманні якості та гуманне ставлення до людей;

визначити показники і рівні сформованості гуманного ставлення до оточуючих людей у дітей старшого дошкільного віку;

розробити методику виховання гуманного ставлення до оточуючих людей засобами художньої літератури;

Для виявлення рівнів гуманного ставлення дітей старшого дошкільного віку до оточуючих людей було проведено констатувальний експеримент. Базою дослідження була старша група дошкільного навчального закладу № 211 м. Одеси. У експерименті брали участь 20 дітей, віком 5-6 років ( 10 дітей контрольна група, 10 дітей експериментальна).

У процесі дослідження були впровадженні наступні методи: спостереження, бесіда, педагогічний експеримент, що складається з: констатувального, формувального і контрольного етапів.

Мета:експериментально дослідити та обґрунтувати рівні сформованості гуманного ставлення у дітей старшого дошкільного віку до оточуючих людей засобами художньої літератури за наступними показниками: уявлення про гуманні якості і способи прояву гуманного ставлення (повнота, чіткість і конкретність), гуманні почуття (здатність співчувати, наявність (відсутність) позитивно забарвлених емоцій у спілкуванні з оточуючими, задоволення від надання допомоги іншим, бажання виявити гуманність по відношенню до оточуючих), гуманні вчинки (готовність діяти гуманно; стійкість проявів гуманності у змінених життєвих ситуаціях).

Ми встановили шкалу оцінювання показників.

-7 балів - повне проявлення показника.

-5 бали - не досить повне проявлення показника.

-3 бал - погане проявлення показника.

На основі показників розвитку гуманної поведінки визначено рівні її сформованості у старших дошкільників: високий рівень, середній рівень, низький рівень. Дамо їм повну характеристику.

Високий рівень - повні, чіткі уявлення про гуманні якості і способи прояву гуманної поведінки; діти свідомо сприймають правила поведінки і здатні пов'язувати їх порушення з негативними наслідками для себе та інших; виявляють співчуття, співпереживання як в уявній, так і в реальній ситуаціях; отримують задоволення від надання допомоги, прояву гуманних почуттів; готові прийти на допомогу самостійно. Прояви гуманної поведінки характеризуються постійністю.

Середній рівень - уявлення про гуманні якості і способи гуманної поведінки неповні, не завжди чіткі; діти виявляють співчуття, співпереживання тільки в уявних ситуаціях; дотримуються норм гуманної поведінки у присутності дорослих із метою уникнення покарання чи отримання похвали .

Низький рівень - відсутні чіткі уявлення про гуманні якості і способи гуманної поведінки, у поведінці переважає егоїстична спрямованість, що виявляється у чванливості, зневажливому ставленні до оточуючих, нестриманості емоцій, невмінні надати допомогу оточуючим у разі потреби.

Для виявлення рівня сформованості гуманного ставлення дітей старшого дошкільного віку до оточуючих людей здійснювалася серія спостережень під час проведення бесіди з кожною дитиною окремо. Бесіда проводилася в 2 етапи: на 1 етапі дітям пропонується відповісти на питання пошукового характеру.

Питання для бесіди:

) Як ти розумієш слово добрий, справедливий?

) Назви дітей, з якими ти дружиш і чому?

) Чим більше за все ви любите займатися з друзями?

) Якою повинна бути хороша людина?

Щоб зацікавити дітей, залучити їх до процесу роботи, в групу був принесений поштовий конверт, в якому знаходилося лист, адресований дітям дитячого садка № 211 . У ньому говорилося , що: " Дитячий гумористичний журнал" Єралаш " проводить акцію " Милосердя", ті діти, які швидше за всіх і правильно дадуть відповіді на запитання, виграють нові іграшки. Їх вони зможуть подарувати дитячому будинку, тим самим вони порадують дітлахів, у яких немає батьків ". Дітей ця пропозиція дуже зацікавила, і вони охоче відповідали на запропоновані питання .

Аналізуючи відповіді дітей на 1 -му етапі можна відзначити, що в цілому дитячі уявлення про різні види відносин не багаті. В основному діти користуються двома визначеннями : "добрий " і "хороший" . Говорячи про те, якою повинна бути хороша людина, в першу чергу говорили доброю і навпаки. Потім називають таку якість, як уміння дружити і грати, бути веселим, не жадібним, нікого не ображати. У 50% дітей викликало важкість відповідь на питання: "Як ти розумієш слово " справедливий " ? Відповіді: " не знаю ". Цей факт говорить про те, що у дітей відсутній поділ різних якостей і відношень. 50 % дітей називали такі якості, як ласкавий, турботливий, але при їх поясненні приходили до одного слова "хороший" Таким чином, ми дійшли висновку що у дітей всі гуманні якості і відносини укладені в одному понятті "хороший", відсутнє розмежування основних гуманних відносин .

На 2 етапі проводилася бесіда з незакінченими відповідями "Як би ти вчинив, якби ..."

Питання:

) Діти грали в групі, їм було дуже весело, а один хлопчик сидів дуже сумний. Що б ти зробив?

2) Якби ти грав (ла) в "Будівельників" з іншими дітьми, і комусь не вистачило б кубиків на споруду, щоб ти зробив? А якби тобі потрібні були кубики?

) Якщо б ти гуляв на ділянці дитячого саду разом з іншими дітьми і раптом хтось із хлопців впав біля тебе і сильно забився. Що б ти зробив? Як вчинив би?

Відповідаючи на перше запитання, діти показали велику активність, самостійність у взаємовідносинах.70 % дітей говорили про те, що, якби вони помітили , що хтось з дітей сидить сумний, вони б постаралися розвеселити його - дати іграшку, книжку, запросили б пограти разом. 30 % дітей сформулювало запропоноване словесне звернення до товариша, як вираз співчуття , дбайливості : "Чому ти сумний? Тебе хтось образив? "

Друге питання було важким для дітей, вони вирішували його формально : якщо дві дитини будували кожен свій будиночок, значить, вони і повинні були їх добудувати. І тому шукали вихід по лінії пошуків відсутнього матеріалу, забуваючи при цьому про шляхи взаємного спілкування . Тільки двоє дітей придумали , що можна поділитися кубиками, побудувати обом будиночки меншого розміру або побудувати спільно один будинок.

Відповідаючи на третє питання , 50 % дітей не замислюючись, сказали, що вони повідомили б вихователям, що їх товариш упав.

Після додаткового питання "А якщо вихователька була б на іншій ділянці або пішла б до групи у справі ? " і т.д. - Діти намагалися знайти різні шляхи допомоги з боку дорослих ( пошукати виховательку, покликати іншу, покликати медсестру і т.п.), але не здогадувалися , що насамперед треба було б підняти товариша, посадити його на лавку, сказати втішне слово . Тільки 30 % дітей сказали, що вони підняли б дитину, посадили б її, а якщо не змогли б, то покликали б дітей, які були близько. Потім вже діти планували звернутися до вихователя або медичної сестри. І лише 20 % дітей сказали, що вони запитали б у товариша, дуже йому боляче тощо, обережно підняли б його, посадили б на лавочку, а потім сказали б вихователю або медичній сестрі.

Як показало дослідження, уявлення дітей про гуманні взаємини не багаті, через це вони не можуть самі знайти вихід з проблемної ситуації і тому звертаються за допомогою до дорослих . Результати експерименту було зафіксовано у таблиці № 1 .

Таблиця 1. Визначення рівня сформованості гуманного ставлення дітей до оточуючих людей

В результаті проведення констатувального експерименту можна зробити такий висновок, що низький рівень гуманного ставлення у 1 підгрупі дітей мають дві дитини - це 20% від загальної кількості дітей. Середній рівень мають четверо дітей, що становить 40%. А високий рівень мають також четверо дітей - це 40% .

А результати констатувального експерименту у 2 підгрупі дітей мають такі кількісні показники. З низьким рівнем п’ятеро дітей - це 50% від загальної кількості дітей. Середній рівень мають четверо дітей - це 40%. А з високим рівнем у 2 підгрупі лише одна дитина, що означає 10% від загальної кількості.

Таким чином ми бачимо, що у другій підгрупі показники гуманного ставлення дітей до оточуючих людей гірші ніж у першої. Тому саме ця група була обрана як експериментальна.

2.3 Ефективні заходи виховання гуманного ставлення у дітей старшого дошкільного віку до оточуючих людей засобами художньої літератури

Метою даного етапу дослідження стало підвищення рівня гуманного ставлення до оточуючих людей у дітей старшого дошкільного віку засобом художньої літератури.

З цією метою ми розробили комплекс заходів, які включають в себе: систему занять та завдань з використанням художньої літератури для виховання гуманного ставлення до оточуючих людей.

Важливим показником гуманного ставлення дитини до оточуючих є її здатність до емотивності - чуйності та чутливості дитини до навколишнього світу, переживань інших людей. Найбільш яскраво ця здатність проявляється при сприйнятті дитиною художніх творів.

Дорослий розсаджує дітей навколо себе і читає вголос казку О. Уайльда «Зоряний хлопчик». Дослідження проводиться з одними і тими ж дітьми 5-7 років і складається з 3 серій.

Перша серія. Експериментатор пропонує підгрупі дітей послухати казку О. Уайльда «Зоряний хлопчик» (читання перериває на тому місці , коли син проганяє рідну матір ) .

Друга серія . Робота ведеться індивідуально. Кожній дитині нагадують, в чому сенс метафори «віддати комусь своє серце». Потім пропонують віддати вирізане з червоного паперу сердечко ( Додаток А.) тому персонажу, який найбільше сподобався, здався самим хорошим. Дитина дарує своє «серце » одному з персонажів, підходячи до малюнка, на ньому зображені два морально протилежних героя: син (зоряний хлопчик) і мати-жебрачка (Додаток Б). Після цього він повинен розповісти, кому і чому він віддав «серце ».

Третя серія. Робота ведеться індивідуально. Через деякий час пропонують ще раз зустрітися з тими ж персонажами, однак на цей раз самі герої казки бажають подарувати дітям щось на пам'ять. Дітям нагадують, що подарунки зазвичай приймають від тих, хто нам подобається і дорогий. Кожен повинен прийняти подарунок тільки від одного персонажа. Дитина, приймаючи подарунок від кращого, на його думку, героя.

Обробка даних. У першій серії спостерігають зовнішні емоційні прояви, про які свідчать застиглі пози, скрикування, питання, задані схвильованими голосами, міміка. За підсумками вибору у другій серії експерименту судять про змістовний бік переживань кожної дитини і про спрямованість цих переживань. Відзначають гуманні прояви, ступінь впевненості або сумніви в процесі вибору.

Ситуація, запропонована в третій серії, дає можливість перевірити глибину і стійкість почуттів, викликаних подіями казки.

Дітей ділять на групи:

. Діти, які віддали перевагу матері - жебрачці в обох ситуаціях вибору;

. Діти, які віддали «серце» матері і потім взяли подарунок від зоряного хлопчика;

. Діти, які віддали «серце» зоряному хлопчикові і побажали взяти від нього подарунок;

. Діти, які віддали «серце» зоряному хлопчикові і потім взяли подарунок від матері.

завдання - показники:

. дитина уважно слухає казку: співпереживання , що відповідає стану персонажа: копіювання дій героя (дитина зітхає так само, як персонаж ; - дитина мімічно відтворює емоційну реакцію героя (робить страждальний вираз обличчя, коли герой плаче);

. Неадекватне емоційне реагування на зміст казки . Сміх і посмішки в ситуаціях, коли позитивний персонаж потрапляє в скрутне становище.

завдання.

). Діти, які віддали «серце» матері;

). Діти, які віддали «серце» зоряному хлопчикові;

завдання.

). Діти, які взяли подарунок від матері-жебрачки.

). Діти, які взяли подарунок від зоряного хлопчика;

Результати експерименту представлені у таблиці № 2.

Після першого виконаного завдання ми дійшли висновку, що загалом діти експериментальної групи уважно слухали казку, співпереживали деяким станам персонажів, особливо коли зоряний хлопчик прогнав з дому рідну матір, деякі діти, навіть намагалися відтворити мімічну реакцію казкового персонажу. Також були діти які, проявили неадекватне емоційне реагування на зміст казки. Сміх і посмішки в ситуаціях, коли позитивний персонаж потрапляє в скрутне становище.

Після виконання завдань дітей ділять на групи описані вище:

Таблиця 2 Групи прояву гуманності дошкільнят по відношенню до оточуючих .

За результатами проведення методики у експериментальній групі віднесемо: до групи 1 шість дітей - що становить 60% від усієї кількості дітей; до групи 2 одна дитина - це 10%; до групи 3 також одну дитину - що становить 10% від усієї кількості дітей; і до групи 4 двох дітей - це 20%.

Наступним етапом формувального експерименту було проведення одного з занять, з розробленої нами системи конспектів занять направлених на виховання гуманного ставлення до оточуючих людей засобом художньої літератури.

Система конспектів занять для дітей старшого дошкільного віку: «Читання оповідання В. Сухомлинського «Як Сергійко навчився жаліти», «Казка нас всьому навчить», «Мила крихітка». Наведемо один з них.

Конспект заняття

Тема: «Мила крихітка» (за мотивами казки Г.Х Андерсена «Дюймовочка»)

Програмний зміст:

формувати гуманне ставлення, вміння проявляти доброту, дбайливість, жалість, чуйність за допомогою розкриття дітям сенсу казки, вчити слухати казки та оповідання, збагачувати активний і пасивний словник дітей, вчити детально, близько до тексту передавати зміст казки, розвивати зв'язне мовлення, навчити будувати перекази з питань і з опорою на картинки, іграшки і план, передаючи при цьому своє ставлення до персонажів і їх вчинків.

Матеріали до заняття: книга з казкою Андерсена «Дюймовочка», атрибутика ( ляльки та іграшки), барвисті ілюстрації до казки.

Хід заняття:

Вихователь зацікавлює дітей за допомогою ситуації - Діти, недавно Артем з нашої старшої групи на прогулянці допоміг піднятися найменшій і тендітній дівчинці з молодшої групи, коли вона впала і заплакала, і ще віддав назовсім свою іграшку. Дівчинка Люба довго раділа цьому, навіть мамі своїй розповіла . І мені дуже хочеться, щоб всі ви любили допомагати молодшим і старшим, ділилися іграшками, проявляли чуйність і турботу про інших і раділи, поступаючи по - доброму.

Знайомство з казкою про добро, чуйність й турботу («Дюймовочка» - Г.Х. Андерсен ).

Вихователь: - Сьогодні я і познайомлю вас з цією чуйністю, добротою, турботою. А розповість нам про це Г.Х. Андерсен.

Читати дітям в скороченні казку «Дюймовочка». Після прочитання дати дітям можливість розглядати картинки, ілюстрації, іграшки - персонажі і обмінюватися враженнями з один одним.

Основна частина

Розмовляти з дітьми про казку, задавати питання у відкритому діалозі.

Вихователь: Ніжна, крихітна дівчинка, що з'явилася на світ з квітки, пройшла багато випробувань. Що сталося з Дюймовочкою перш, ніж вона зробила свої добрі вчинки, проявила співпереживання і чуйність ?

Діти: З будинку її забрала бридка жаба для свого сина, і тільки рибки пожаліли і звільнили дівчинку від життя в болоті.

Вихователь: І тендітна, маленька дівчинка, залишилася зовсім одна в такому великому світі. Як же жила Дюймовочка одна - однісінька?

Діти : У лісі дівчинка пила росу, їла ягоди і спала під листом лопуха. Вона нікого не боялася.

Діти: Дюймовочка виявилася самостійної, все робила для себе сама.

Вихователь: А як Дюймовочка познайомилася з Ластівкою?

Діти: Взимку. Коли, рятуючись від холоду, стала жити зі старої Мишею в її нірці .

Вихователь: Але Ластівка - пташка, хіба вона не могла залетіти в нору.

Діти: Вона поранила крило і, як мертва, впала в ямку недалеко від нори.

Вихователь: Діти, ви знаєте, що Дюймовочка з'явилася з квітки і, напевно, тому сильно любила квіти, рослини, небо, сонечко і, звичайно ж .....

Діти : Птахів ..... Дюймовочка любила птахів і їхні пісні.

Вихователь: Тому як вчинила маленька дівчинка, коли побачила хвору Ластівку?

Діти: Дюймовочка зігрівала, лікувала, годувала й напувала пташку.

Діти : Вони подружилися.

Вихователь: Але Ластівка ж не могла жити весь час у неволі і значить, їх дружба не могла бути нерозлучною.

Діти : Дюймовочка проводила Ластівку в небо, коли пташка одужала. Але не забувала про Ластівку, хоча залишалася в норі і працювала на стару Мишу.

Вихователь: Але, мабуть, потім і сталося найголовніше, що змінило життя Дюймовочки і що найбільше подобається всім нам?

Діти: Ластівка теж не забула дівчинку. Вона зібралася в теплі краї і покликала з собою Дюймовочку. А Дюймовочці якраз було важко - Миша хотіла віддати її заміж за сліпого крота.

Вихователь: Але така добра, ніжна дівчинка, як назвав її сам казкар Андерсен словами Ластівки - «Мила крихітка », яка любить сонце, птахів, квіти, не змогла б жити під землею?

Діти : Так, Дюймовочка не могла залишитися жити в нірці під землею і полетіла з Ластівкою. Вони опинилися в теплих краях.

Вихователь: Діти, який хороший кінець у цієї казки! Яка добра, мила, хоробра і турботлива дівчинка, ця Дюймовочка, і уважна, чесна і чуйна - Ластівка. Як же їм буде добре жити разом у теплих краях?

Діти: Ні. Ластівка звила собі гніздо під дахом, а Дюймовочка познайомилася з королем ельфів, і вони полюбили один одного. У подарунок на весілля Дюймовочка отримала крильця і тепер може літати від квітки до квітки разом з ельфом. І Ластівка літає собі в небі і бачить їх зверху. Всі щасливі.

Фізхвилинка - рухлива гра «Карасі і щука» - діти - «карасі» - виконують рухи під керівництвом вихователя так, щоб «щука» їх не спіймала, а потім вихователь проводить гру - вправу «Скажи навпаки»:

Діти кажуть слова зворотні запропонованим

злий - добрий

грубий - ніжний

сумний - веселий

брехливий - чесний

черствий - м'який

жорстокий - жалісливий

розсіяний - уважний

Складання разом з дітьми плану переказу.

план переказу

( з трьох частин )

Дюймовочка спала вдома в ніжній колисці і раптом трохи не опинилася в болоті ........? ( Що було спочатку ?)

Чому Дюймовочка стала жити в норі і розповідати казки старої - Миші ....? ( Послідовність подій )

Як Ластівка віддячила Дюймовочку за доброту і чуйність ...? ( Що було в кінці? )

Які герої сподобалися ? Чому ?

Перекази 3 -х дітей вибірково по одному з питань плану з опорою на наступні іграшки і ляльки, якими діти можуть супроводжувати хід своєї розповіді для передачі свого ставлення до персонажів, або двоє дітей можуть розіграти діалог між іграшками і відповідь на питання плану перейде в творчу гру: Дюймовочка ( маленька лялечка ), простора ємність з водою, великий жук, жаби (велика і поменше ), у воді рибки, дві миші, на квітучому в горщику зеленому кущику квітів пташка ( подібна Ластівці ), а також ельф (маленька лялечка - хлопчик з крильцями ).

Підсумок заняття

Вихователь. Діти, ви, звичайно ж, погодьтеся зі мною, якщо я скажу: дуже добре бути добрим, турботливим, жалісливим ! ?

Діти. Добре.

Вихователь. А які прояви доброти, чуйності, турботи ви дізналися з казки «Дюймовочка» ?

Діти. Дюймовочка пожаліла Ластівку.

Діти. Дюймовочка піклувалась про пташку.

Діти. Годувала, зігрівала.

Вихователь. І Ластівка поставилася до Дюймовочки з теплом і участю, вона не залишилася байдужою, коли дівчинці стало важко. Послухайте уважно моє запитання: - Що зробила Ластівка, щоб змінити життя Дюймовочки ?

Діти. Ластівка полюбила Дюймовочку ще, коли дівчинка дбала про неї.

Діти. Ластівка теж запропонувала їй свою допомогу.

Діти. Ластівка забрала Дюймовочку в теплі краї.

Діти. Ластівка допомогла Дюймовочці за її добро.

Діти. Ластівка зробила Дюймовочку щасливою.

Вихователь. Остання відповідь найвірніша! Ластівка змінила життя Дюймовочки тим, що зробила її щасливою!

.4 Порівняльний аналіз виховання гуманного ставлення у старших дошкільників до оточуючих людей в контрольному експерименті

Метою даного етапу став аналіз, узагальнення та оцінка змін, що відбулися у формувальному експерименті з виховання гуманного ставлення у старших дошкільників до оточуючих людей засобами художньої літератури.

На етапі останнього контрольного експерименту ми використовували ті ж методи діагностики, що і в констатувальному експерименті: бесіда, спостереження, а також контрольно-порівняльний аналіз. Результати експерименту представлено у таблиці № 3

Таблиця 3. Визначення рівня сформованості гуманного ставлення дітей до оточуючих людей

Таким чином, в контрольній групі високий рівень склав 50% ( 5 дітей ), середній рівень склав 30% ( 3 дітей ), з низьким рівнем 20% (2 дітей ).

Щодо, експериментальної групи, то з високим рівнем 60% ( 6 дітей ), з середнім 40%, ( 4 дитини ), і з низьким рівнем не залишилося жодної дитини.

Для того, щоб з'ясувати ефективність проведеного нами експерименту, необхідно порівняти показники рівнів сформованості гуманного ставлення дітей на констатувальному і контрольному етапах. Результати представлено у таблиці №4, та у вигляді діаграми.

Таблиця 4. Контрольно-порівняльний аналіз констатувального і контрольного етапів експерименту

В результаті проведення контрольного експерименту ми дійшли висновку, що у контрольній групі показники майже не змінилися. Лише у однієї дитини підвищився рівень гуманного ставлення до оточуючих людей, мав середній рівень гуманного ставлення, отримав високий.

З низьким рівнем залишилось дві дитини: 2 дітей - це 20% від загальної кількості дітей контрольної групи; Середній рівень мають троє дітей, що означає 30% від загальної кількості; Високий рівень мають п’ятеро дітей, це 50% від загальної кількості дітей.

Що стосується експериментальної групи то з таблиці ми бачимо, що результати значно кращі, ніж на констатувальному етапі проведення дослідження. З низьким рівнем не залишилось жодної дитини, хоча на початку експерименту їх було п’ятеро. Середній рівень мають чотири дитини, що становить 40% від загальної кількості дітей експериментальної групи. Високий рівень мають шестеро дітей, що означає 60% від загальної кількості. Представимо результати у вигляді діаграми.

Діаграма контрольно-порівняльного аналізу результатів виховання гуманного ставлення дітей до оточуючих людей

Таким чином, зіставлення показників рівнів сформованості гуманного ставлення констатувального і контрольного етапів дозволяють нам зробити наступний висновок. Проведена нами експериментальна робота значною мірою дозволила підвищити ефективність процесу формування гуманного ставлення у дітей старшого дошкільного віку засобами художньої літератури. У дітей спостерігаються прояви різних видів гуманних відносин; з'являється диференціювання в основних видах гуманних відносин; ставлення дітей ґрунтується на чуттєвих переживаннях. Це свідчить про те, що запропонована нами система має позитивний вплив на підвищення гуманного ставлення до оточуючих людей у дітей старшого дошкільного віку.

Висновки з II розділу

Дослідження було проведено у дошкільному навчальному закладі № 211 м. Одеси у старшій групі №7. У експерименті брали участь 20 дітей, віком 5-6 років. Ми експериментально дослідили та обґрунтували рівні гуманного ставлення дітей старшого дошкільного віку за такими показниками: уявлення про гуманні якості і способи прояву гуманної поведінки (повнота, чіткість і конкретність), гуманні почуття (здатність співчувати, наявність (відсутність) позитивно забарвлених емоцій у спілкуванні з оточуючими, задоволення від надання допомоги іншим, бажання виявити гуманність по відношенню до оточуючих), гуманні вчинки (готовність діяти гуманно; стійкість проявів гуманності у змінених життєвих ситуаціях).

У процесі дослідження ми використовували такі методи як спостереження, бесіда, методика «Вплив художньої літератури на прояв гуманності дошкільнят по відношенню до оточуючих», педагогічний експеримент. Дослідження складалось з трьох етапів.

На констатувальному етапі ми встановили шкалу оцінювання показників та встановили три рівня гуманного ставлення дітей (високий, середній, низький). Також для виявлення рівня гуманного ставлення ми розробили запитання, які були задані під час індивідуальної бесіди з кожною дитиною; результати представлено у таблиці №1. Та згідно результатам констатувального експерименту було обрано експериментальну та контрольну групи.

На другому етапі дослідження з метою підвищення рівня гуманного ставлення старших дошкільників ми розробили систему занять та завдань з використанням художньої літератури для виховання гуманного ставлення до оточуючих людей: 1) Читання художньої літератури. " Вовка добра душа " А. Барто, 2) Продовж розповідь, 3) Читання оповідань " Провідала " В. Осєєва , " Людина захворіла " І. Туригін , "Обвал " Б. Житков., 4) Читання художньої літератури : "Далеко в море" Л. Касиль., 5) Продовж розповідь. ( див. Додаток 8.) Та занять: «Читання оповідання В. Сухомлинського «Як Сергійко навчився жаліти», «Казка нас всьому навчить». (Додаток В.)

На контрольному етапі дослідження ми використовували ті ж діагностичні методи, що і на констатувальному етапі. Після проведення експерименту, данні були занесені у таблицю. Наприкінці цілеспрямованої роботи з дітьми вже можна було спостерігати зрушення в характері пізнавальної діяльності і сформованості позитивних гуманних якостей дитини. Зміни у рівнях сформованості позитивного гуманного ставлення до оточуючих людей відображає таблиця №3 та діаграма.

Був проведений контрольно-порівняльний аналіз результатів контрольного і констатувального експериментів, данні подані у вигляді таблиці №4, та у вигляді діаграми. Зіставлення показників рівнів сформованості гуманного ставлення констатувального і контрольного етапів дозволяють нам зробити наступний висновок:

Проведена нами експериментальна робота значною мірою дозволила підвищити ефективність процесу формування гуманного ставлення у дітей старшого дошкільного віку засобом художньої літератури. У дітей спостерігаються прояви різних видів гуманних відносин; з'являється диференціювання в основних видах гуманних відносин; ставлення дітей ґрунтується на чуттєвих переживаннях. Це свідчить про те, що запропонована нами система має позитивний вплив на підвищення гуманного ставлення до оточуючих людей у дітей старшого дошкільного віку.

ВИСНОВКИ

Метою нашої роботи було науково обґрунтувати та експериментально перевірити методику виховання гуманного ставлення у старших дошкільників до оточуючих людей засобами художньої літератури. Для її здійснення ми поставили такі завдання: вивчити і проаналізувати стан проблеми в психолого-педагогічній літературі; визначити критерії та показники гуманного ставлення старших дошкільників до оточуючих людей; виявити та охарактеризувати рівні гуманного ставлення старших дошкільників до оточуючих людей; розробити систему роботи по визначенню показників гуманного ставлення до оточуючих людей в старшій групі та експериментально їх перевірити.

Аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми формування гуманного ставлення старших дошкільників засобом художньої літератури дозволяє нам зробити наступні висновки:

Старший дошкільний вік є сприятливим періодом для розвитку гуманного ставлення у дітей старшого дошкільного віку, проте в процесі роботи з дітьми було виявлено, що для досягнення більшої результативності слід цілеспрямовано звертати увагу на дану проблему вже в молодшому дошкільному віці. Саме в цей віковий період відбувається перший прояв гуманних переживань дитини - дбайливе ставлення у поводженні з ляльками.

Проблема виховання гуманного ставлення і почуттів вивчалася у психології, філософії , вітчизняній дошкільній педагогіці досить докладно і з різних позицій. Розглядалося ставлення дитини до дорослих, до однолітків, до дітей старшого і молодшого віку; вивчалися засоби художньої літератури з виховання гуманного ставлення в умовах сім'ї та дошкільного закладу.

В ході проведення дослідно-експериментальної роботи ми:

На констатувальному етапі встановили шкалу оцінювання показників та встановили три рівня гуманного ставлення дітей. Також для виявлення рівня гуманного ставлення ми розробили запитання, які були задані під час індивідуальної бесіди з кожною дитиною; результати представлено у таблиці1. Та згідно результатам констатувального експерименту було обрано експериментальну та контрольну групи.

На другому етапі дослідження з метою підвищення рівня гуманного ставлення старших дошкільників ми розробили систему занять та завдань з використанням художньої літератури для виховання гуманного ставлення до оточуючих людей (Додаток В.)

Також були розроблені плани роботи з батьками і з вихователями з виховання гуманного ставлення у дітей дошкільного віку (див. Додатки Г-Д.), був підібраний список дитячої літератури з виховним впливом на гуманне ставлення у дітей дошкільного віку. (Додаток Е.), та розроблені рекомендації для вихователів днз з виховання гуманних взаємин з дорослими та однолітками ( Додаток Є.).

На контрольно-порівняльному етапі дослідження ми використовували ті ж діагностичні методи, що і на констатувальному етапі. Після проведення експерименту, данні були занесені у таблицю № 3.

Також ми провели контрольно-порівняльний аналіз результатів констатувального і контрольного етапів експерименту, данні зафіксовано у діаграмі. При якому виявили, що результати експериментальної групи на контрольному етапі значно покращилися завдяки проведеній нами системи роботи з дітьми. Таким чином, ми побачили, що запропонована система має позитивний вплив на підвищення рівня гуманного ставлення до оточуючих людей у дітей старшого дошкільного віку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аук А.Н. Воспитание эмоций и чувств у дошкольника. / А.Н. Аук. // М.: «Знання», 1972. - 236 c.

. Андрієтті О.О. Програма розвитку дітей старшого дошкільного віку / О.О. Андрієтті, О.П. Голубович, Н.Н. Долина та ін. // «Впевнений старт». - Т: «Мандрівець», 2013. - 104c.

. Ануфрієва О. Щирість, чемність, чуйність. Виховання культури поведінки. / О. Ануфрієва // Дошкільне виховання.- К.: «Рад. шк.», 1998. - №8. - С. 20-21.

.Абраменкова В.В. Гуманные отношения в детском возрасте. / В.В. Абраменкова // Психология в детском саду. - М.: «Обнинск», 2007.- №7. - С. 4-5.

. Базовий компонент дошкільної освіти. - К.:// «Дошкільне виховання», - 1999. - С. 9-26.

. Білан О.І. Програма розвитку дитини дошкільного віку / О.І. Білан, Л. Возна, О.Л. Максименко // «Українське дошкілля». - Тернопіль: «Мандрівець», 2013. - 264с.

.Бужина І.В. Гуманні відносини молодших школярів, сутність, досвід, закономірності. / І.В. Бужина // Одеса «Маяк», 2001. - 367c.

.Богуш А. Шлях до милосердя і любові. / А. Богуш // Дошкільне виховання. - К.: «Світич», 2001. - №2. - С. 3-5.

.Білоусова Н. Психологічні особливості дітей дошкільного віку. / Н. Білоусова, А. Кошелєва та ін. // М. : «Просвіта», 1986. - 235c.

.Врочинська Л. Садок і родина: виховуємо дітей гуманними. / Л. Врочинська. // Дошкільне виховання. - Київ «Світич, 2006р. - №6. - С. 12-13.

.Виноградова А.М. Воспитание нравственных чувств у старших дошкольников. / А.М. Виноградова // Книга: [ для воспитателей детского сада под ред. А.М. Виноградовой.] - 2е изд., испр. и доп. - М.: Киев «Просвещение», 1989. - 387c.

.Виноградова А.М. Воспитание нравственных чувств у старших дошкольников. / А.М. Виноградова // (Под ред. А.М. Виноградовой.) - Москва «Просвещение», 1989. - 465c.

.Голян Л. Уроки моральності і доброти. / Л. Голян // Дошкільне виховання. - К.: «Рад. шк.», 1998. - №10. - С. 9-10.

.Глущенко А. Виховання доброти. /А. Глущенко // Дошкільне виховання. - К.: «Рад. шк.», 1981. - №10. - С. 12-13.

. Дронова О. Під звуки музики. Розвиток гуманних почуттів у дошкільнят. / О.Дронова // Дошкільне виховання. - К.: «Рад. шк.», 1997. - №5. -C. 3-5.

.Довженок Г. В. Український дитячий фольклор / Г. В. Довженок // Київ: «Наукова думка», 1981. 172с.

. Дудкевич Т.В Дошкільна психологія: Навч. посіб / Т.В. Дудкевтич // К.: Центр учбової літератури, 2007. - 386c.

. Домашенко Н.І. Розвиток морально - етичних здібностей дошкільників за творами В.О. Сухомлинського. / Н.І.Домашенко // Дошкільний навчальний заклад. - К.: «Світич», 2010. - №6. - С. 23-27.

. Духнович О.В. Етичні бесіди з малюками. / О.В. Духнович // Дошкільний навчальний заклад. - М. : «Обнинск», 2007. - №1. - С. 29-36.

.Запорожец А.В. Психология восприятия ребенком - дошкольником литературного произведения: Тезисы докладов. / А.В. Запорожец // М. : «Рад. шк.», 1948. - 368c.

.Кульчицкая Е.И. Родителям о воспитании культуры детей. / Е.И. Кульчицкая // Дошкольная педагогика и психология. - К: «Радянська школа», 1980. - 287c.

. Кулачківська С. Новий погляд на стару проблему гуманістичний підхід до розвитку дітей. / С. Кулачківська // Дошкільне виховання. - Київ «Світич», 2002. - №7. - С. 15-18.

.Копіевська Л. В.О. Сухомлинський про виховання моральної краси. / Л. Копіевська // Дошкільне виховання. - К.: «Світич», 2003. - №9. - С. 5-7.

. Козлова С.А. Нравственное воспитание. / С.А. Козлова, Т.А. Куликова // Дошкольная педагогика: Учеб. Пособие [для студентов средне педагогических учебных заведений.] - 2е изд., перераб. и доп. - М. : Издательский центр «Академия», 2000. - 258c.

. Колесников В.Г. Исследование особенностей эмоционального отношения ребенка к себе и окружающим людям. / В.Г. Колесников, А.Г. Лидерс. - Психология в детском саду. - Москва - Обнинск, 2005. - №4. С. 17-20.

. Кульчицкая Е.И. Воспитание чувств детей в семье. / Е.И. Кульчицкая // К. : «Рад. Школа», 1983. - 245c.

.Климова-Фюгнерова М. Эмоциональное воспитание в семье. / М. Климова-Фюгнерова // Минск, 1981. - 236c.

.Котырло В.К. Воспитание гуманных чувств у детей. / В.К. Котырло, С.Е. Кулачковская, С.А. Ладывир и др. // Под ред. Л.Н. Прокопиенко, В.К. Котырло. - Киев: «Рад школа», 1987. - 289c.

. Кульчицька О.І. Генезис гуманних почуттів у дітей. / О.І. Кульчицька. - Дошк. педагогіка та психологія. Ред. Колегія : Т.І. Дмитренко (відп. ред.) та ін. Вип. № 3. К. : «Рад. школа», 1967. - 325с.

.Колесникова Л.«Я» і «Ми»: Виховання доброзичливості і колективістських почуттів у повсякденному житті. / Л. Колесникова // Дошкільне виховання. - К.: «Світич», 1981. - №5. - С - 23.

.Лавренсьева Г. Моральне виховання. Формування етичних уявлень і гуманних почуттів. / Лавренсьева Г. // Дошкільне виховання - К.: «Рад. шк.», 1985. - №12. - C. 10-12.

.Литвиненко С.А. Гуманістичне виховання у контексті нової моделі освітнього процесу. / С.А. Литвиненко // Наука і Освіта. Спецвипуск. - Одеса. НВФ «Астропринт», 1997. - C. 27-31.

.Лукіна Е.Ф. Роль художньої літератури в морально-естетичному вихованні дітей. / Е.Ф. Лукина // Дошкільна педагогіка и психологія. (Республиканский научно-методичний збірник.) - К. : Рад. Школа, 1982. - Вип. №12. - С. 23-27.

. Лещенко О. М. Художня література як засіб морального виховання дітей дошкільного віку / О. М. Лещенко // - К. : «Рад. Школа», 1961. - 345c.

. Ладивір С. Доброта за доброту. Спільна робота дитячого садка і сім’ї по вихованню у дошкільників гуманних почуттів. / С. Ладивір // Дошкільне виховання. - Київ «Рад. шк.», 1983. - №12. - С.5-8.

. Макас И. А. Конфликты как неблагоприятные факторы эмоционального развития личности ребенка. / И. А. Макас. // Наука і Освіта. - Одеса: НВФ «Астропринт», 1998. - №3. - С. 58-61.

.Неверович Я.З. Развитие социальных эмоций у детей дошкольного возраста. / Я.З. Неверович, А.В. Запорожец и др. // НИИ дошкольное воспитание АПН - М.: Педагогика, 1986. - 295с.

. Ольшанникова А.С. Эмоции и воспитание. / А.С. Ольшанникова // Новое в жизни, науке, технике. Педагогика и психология. - М.: «Знание», 1983. - №10. - 80 с.

.Павленчик В. На засадах гуманізації. / В. Павленчик // Дошкільне виховання. - К.: «Рад. шк.», 1993. - №2. - С. 6-8.

.Поніманська Т. Виховання людяності: технологічний аспект. / Т. Поніманська // Дошкільне виховання. - Київ «Світич», 2008. - №4. - С. 3-5.

.Павленчик В. Разом - значить дружно. Організація морального взаємовпливу старших дошкільників у спільній праці. / В. Павленчик // Дошкільне виховання. - К.: «Світич», 1983. - №10. - C. 5-6.

.Поніманська Т. Гуманність: ціннісний аспект. / Т. Поніманська // Дошкільне виховання. - К.: «Світич», 2002. №4. - С. 3-6.

. Поніманська Т. Гуманізація педагогічної позиції у просторі дитинства. / Т. Поніманська // Дошкільне виховання. - К.: «Світич», 2003. - №12. -С. 3-6.

.Ревенко З. Вони не пройдуть повз чуже горе духовність. / З.Ревенко // Дошкільне виховання. - К.: «Рад. шк.», 1998. - №2. - С. 18-19.

. Ступак Ю. П. Виховне значення українського фольклору / Ю. П. Ступак // К. : «Рад. шк.», 1960. - 234c.

.Степанова Н. Растим детей заботливыми / Н.Степанова // Дошкольное воспитание. - К.: «Рад. шк.», 1982. - №1. - C. 63-64.

. Трифонова О.С. Морально-етичне виховання дітей дошкільного віку / О.С. Трифонова, О.І. Кисельова // Монографія. - Одеса: М.П. Черкасов, - 2010. - 239с.

.Теплов Б. М. Психологические вопросы художественного воспитания. / Б.М. Теплов // - Изд. АПН РСФСР, 1946. - вып. II. - 342c.

.Титаренко Т.М. Нравственное воспитание дошкольников в семье. / Т.М. Титаренко // - Под ред. В.М. Котырло. - К. : «Рад. шк.», 1985. - 286c.

.Тоцька Т. Виховувати серцем, моральне виховання, милосердя і сердечність, любов, дружба. / Т. Тоцька // Дошкільне виховання. - К.: «Світич», 2007. - №3. -С. 14-18.

.Ушинський К. Д. Рідне слово / К. Д. Ушинський // Вибрані педагогічні твори : у 2-х т. - К. : «Радянська школа», 1983. - 276c.

.Франко І.Я. Вибрані суспільно-політичні і філософські твори / І. Я. Франко // К.: «Рад. шк.», 1956. - 325c.

.Хролець О.І. Використання потенціалу дитячої літератури у формуванні гуманістично-ціннісних орієнтацій дітей дошкільного і молодшого шкільного віку / О. І. Хролець // Оновлення змісту, форм та методів навчання і виховання в закладах освіти. - Рівне: РДГУ, 2011. - 283c.

.Шишківська М. Виховувати доброту. / М. Шишківська // Дошкільне виховання. - К.: «Світич», 1984. - №6. - С - 18.

ДОДАТОК

Конспект заняття №1

Конспект заняття з художньої літератури на тему: «Читання оповідання В. Сухомлинського «Як Сергійко навчився жаліти»».

Програмовий зміст: продовжувати вчити дітей уважно слухати літературний твір, зокрема на морально-етичну тематику, вдосконалювати вміння узагальнювати почуте, висловлювати власну думку, давати оцінку герою. Закріплювати в словнику назви основних почуттів, емоцій, розповідати про ситуації, пов’язані з ними. Розвивати загальнолюдські моральні якості: милосердя, співчуття, чуйність. Виховувати доброзичливість, гуманне ставлення до інших людей.

Матеріал: портрет В. Сухомлинського, збірка «Джерела доброти», картинки з зображенням різних емоційних станів, картинки з зображенням різних предметів.

Хід заняття

Педагог пропонує дітям закрити міцно очі і запитує:

-  Що ви бачите?

-          Що відчуваєте?

Пропонує пройти декілька кроків.

-  Вам було легко йти? Чому?

-          А скажіть, що я роблю (показує будь-який рух)?

-          Ви здивовані?

Пропонує відкрити очі, сісти на стільчики і поглянути на портрет, запитує:

-  Хто це?

-          Які твори В. Сухомлинського ви вже знаєте?

-          Сьогодні ми послухаємо його оповідання «Як Сергійко навчився жаліти» і ви зрозумієте чому заняття розпочиналося із заплющування очей. (Читає оповідання).

Запитання до тексту:

-  Про кого розповідає автор?

-          Куди пішов Сергійко?

-          Кого хлопчик зустрів?

-          Якою була дівчинка?

-          Чому її слова дивували Сергійка?

-          У який момент він зрозумів і поспівчував дівчинці?

Педагог проводить дидактичну гру «Мовчазний актор». З поданих зображень емоційних станів ( сум, страх, жаль, радість, байдужість, злість, здивування) першим бажаючим дітям-акторам пропонується вибрати знайоме, відтворити його перед однолітками не називаючи, а тим потрібно відгадати, назвати та показати. В кінці гри вибирається найкращий актор та знавець почуттів (той що найкраще відгадував).

-          На вашу думку, які почуття відчував хлопчик?

-          А які дівчинка?

-          Чи є негативні герої у оповіданні?

-          Якби у вашому дворі була така дівчинка чи хлопчик, ви хотіли б їм допомогти?

-          Як це можна зробити? (Роздуми дітей)

Педагог пропонує потренуватися гуляти разом - фізхвилинка в парах - , де одна дитина поводир, а інша «незряча». Діти за бажанням діляться на пари, вибирають відповідні ролі, за вказівкою вихователя виконують різні рухи (стрибки, присідання, обходження предметів та інше).

За вказівкою педагога діти парами сідають за столи, проводиться дидактична вправа « Опиши предмет». Дітям - поводирям пропонується описати предмет так, щоб «незрячий» друг міг відгадати. Після обміну ролями, вправа повторюється. Вкінці вихователь пропонує всім закрити очі і уявити як шумить листям вітер, дзюрчить струмочок, хлюпочуть хвилі, їде автомобіль.

Педагог пропонує вправу «Малюємо разом», діти взявши олівець у двох (поводир та незрячий) малюють знайомий обом предмет або сюжет. Далі всі разом вибирають кращу роботу.

-          Як називалося оповідання, що ви слухали?

-          Хто його написав?

-          Чи сподобалося воно вам?

-          Вам сподобалося гратися у двох?

-          Що вашій парі вдавалося робити найкраще?

-          Хто на вашу думку працював сьогодні найкраще?

-          Пропоную вам придумати продовження оповідання і розповісти нам усім на прогулянці.

Конспект заняття №2

Тема: «Казка нас всьому навчить»

Програмовий зміст: виховувати гуманне ставлення до оточуючих людей, вміння поводити себе в різних життєвих ситуаціях, закріпити знання дітей про знайомі казки, пізнаючи їх за допомогою загадок. Вчити висловлювати своє ставлення до героїв, оцінювати їхні вчинки, робити висновки щодо поведінки в небезпечній ситуації. Продовжувати збагачувати досвід дітей знаннями про взаємини людей на прикладі казок. Вчити правильно відповідати на запитання за змістом казок, використовуючи різні типи речень, дотримуючись правильного порядку слів. Продовжувати збагачувати словник дітей відповідно до теми „Дитина між людей".

Словникова робота: неслухняний, лихо, правило.

Методи і прийоми: Відгадування загадок, розповідь вихователя, дидактична гра, художнє слово.

Попередня робота з дітьми: Читання казок, придумування забороняючих знаків. Підготовка вихователя: Виготовлення атрибутів до д/г «Казка нас всьому навчить» та «Підбери знак», підбір іграшок.

Демонстраційний матеріал: Декорація лісу, іграшки казкових персонажів.

Роздатковий матеріал: Ілюстрації до казок, забороняючі знаки.

Хід заняття

Фея Казки: Добрий день, малята! Я - Фея Казки, а як звати вас?(Діти називають свої імена) Мені дуже приємно познайомитися з вами. Я прийшла до вас, бо думаю, що ви любите слухати казки і багато їх знаєте. Тому сьогодні запрошую вас до чудової країни казок. Ви хочете піти зімною? Моя країна не проста, щоб потрапити до неї. нам потрібно пройти в чарівні ворота, а в них пройде тільки той. хто назве свою улюблену казку.

(Діти називають казки і проходять у ворота)

Фея Казки: А ось і моя країна.

Ласкаво просимо в країну чарівну.

Де королевою її величність Казка.

Побачимо там диво-дивину.

Ходім до неї. діточки, будь ласка!

В країні Казки не завжди тепло

Тут ллють дощі, хурделиця вирує,

Тут в боротьбі Добро карає Зло

І переможцем у життя крокує.

Погляньте, як тут чудово. В моїй країні живе безліч казкових героїв. Погляньте навкруги, кого ви впізнали з них?(Діти називають героїв казок. З'являється Лісовичок).

Лісовичок: Добрий день, малята!

Я - дідусь Лісовичок,

Маю гарний піджачок.

Сиву бороду ношу,

В цьому лісі я живу.

Ліс великий, ліс казковий

І чудес багато в ньому.

В лісі я сховав казки,

Ви знайдіть їх, малюки.

Потім з ними ви пограйте

І казки всі відгадайте.

(Лісовичок зникає)

Фея Казки: Зник Лісовичок, а ось мабуть і гра. Сідайте зручно, я розкажу як потрібно грати, а називається ця гра „Казка нас всьому навчить". Спочатку потрібно покрутити стрілочку, а щоб вона покрутилась, необхідно сказати чарівні слова:

Стрілка, стрілочка, крутись

І на казці зупинись.

Ви повинні знайти конверт зі смужками такого ж кольору як і сектор, на який вкаже стрілка. За допомогою загадки пригадати назву казки та відповісти на моє запитання. Хто перший почне крутити стрілочку.(Вибирають за допомогою лічилки). На сектор якого кольору вказує стрілочка? Знайди конверт зі смужками такого ж кольору.

Загадки:

. Стоїть півник на печі, їсть смачненькі калачі. Тут лисичка прибігає. Мерщій півника хапає. Як називається ця казка'? Яке лихо трапилося і чому? Як ви гадаєте, чому навчає нас ця казка?

. Бабуся онучку дуже кохала. Шапочку червону їй подарувала. Дівчинка ім'я забула сказати. Ну, відгадав, як її звати?

(„Червоний Капелюшок")

.1 відділі він утік. І від баби він утік.

А від лисички втекти не зміг.

(„Колобок")

. А малята-козенята Вовку двері відчинили.

В дім до себе упустили.

Всіх він з'їв, одне зосталось

Звіру в лапи не попалось,

Бо сховалось.

(„Вовк і семеро козенят")

Курочка дуже про півника дбала, Лікаря навіть йому викликала. Півник не слухав сестричку свою, В річці загинув від тонкого льоду.

(„Умій почекати")

Козенята в хатці жили, І сірниками її спалили.

Сталася велика біда

Без хатинки залишилася сім'я.

(„Козенята та вогонь")

Цапки на місточку зустрілись,

Посварилися, побились

Та й у річку звалились.

(„Про двох цапків")

Гарні, зелені були ягідки.

Курочка каже: „Накличеш біди".

Півник ураз захворів на живіт,

Більше не схоче він ягідок тих.

(„Умій почекати")

(Закінчується гра, з'являється Лісовичок)

Лісовичок: Бачу, що ви знайшли всі мої казки і гадаю, що багато чому навчилися за допомогою них. А щоб ви мене не забували, подарую вам ось цю книжку з новими казками, ви їх читайте і мене не забувайте. А ще візьміть ось ці знаки, вони допоможуть вам уникнути лиха. До побачення, діти.

Фея Казки: Дякуємо тобі, Лісовичок. В чарівній країні ми побували, але настав час повертатися до дитячого садка, давайте знову пройдемо через чарівні ворота.

(Діти повертаються)

Фея Казки: Ось ми і в садочку. Сідайте зручно і давайте поглянемо, які знаки подарував нам Лісовичок, пограємо з ними. У кожного з вас лишився малюнок до казки, яку ви відгадали. Я буду показувати знак, а ви скажете, що забороняє робити цей знак і до чиєї казки він підходить.

Гра „Підбери знак"

Фея Казки: Я гадаю, що ви добре запам'ятали ці правила і завжди будете їх виконувати і тоді з вами не трапиться лиха. А мені теж час повертатися у свою країну. До побачення, малята.

Конспект заняття №3

Тема :«Мила крихітка » (за мотивами казки Г.Х Андерсена «Дюймовочка» )

Цілі:

формувати гуманні почуття (доброту, дбайливість, жалість, чуйність) за допомогою розкриття дітям сенсу казки, вчити слухати казки та оповідання, збагачувати активний і пасивний словник дітей, вчити детально, близько до тексту передавати зміст казки, розвивати зв'язне мовлення, навчити будувати перекази з питань і з опорою на картинки, іграшки і план, передаючи при цьому своє ставлення до персонажів і їх вчинків.

Матеріали до заняття: книга з казкою Андерсена «Дюймовочка», атрибутика (ляльки та іграшки), барвисті ілюстрації, альбом з картинками і фотографіями.

Хід заняття:

Вихователь зацікавлює дітей за допомогою ситуації - Діти, недавно Артем з нашої старшої групи на прогулянці допоміг піднятися найменшій і тендітній дівчинці з молодшої групи, коли вона впала і заплакала, і ще віддав назовсім свою іграшку. Дівчинка Люба довго раділа цьому, навіть мамі своїй розповіла . І мені дуже хочеться, щоб всі ви любили допомагати молодшим і старшим, ділилися іграшками, проявляли чуйність і турботу про інших і раділи, поступаючи по - доброму.

Знайомство з казкою про добро, чуйність й турботу («Дюймовочка» - Г.Х. Андерсен ).

Вихователь: - Сьогодні я і познайомлю вас з цією чуйністю, добротою, турботою. А розповість нам про це Г.Х. Андерсен.

Читати дітям в скороченні казку « Дюймовочка». Після прочитання дати дітям можливість розглядати картинки, ілюстрації, іграшки - персонажі і обмінюватися враженнями з один одним. (Показати дітям і заздалегідь приготований альбом за казками Андерсена ).

Основна частина

Розмовляти з дітьми про казку, задавати питання у відкритому діалозі.

Вихователь: Ніжна, крихітна дівчинка, що з'явилася на світ з квітки, пройшла багато випробувань. Що сталося з Дюймовочкою перш, ніж вона зробила свої добрі вчинки, проявила співпереживання і чуйність ?

Діти: З будинку її забрала бридка жаба для свого сина, і тільки рибки пошкодували і звільнили дівчинку від життя в болоті.

Вихователь: І тендітна, маленька дівчинка, залишилася зовсім одна в такому великому світі. Як же жила Дюймовочка одна - однісінька?

Діти : У лісі дівчинка пила росу, їла ягоди і спала під листом лопуха. Вона нікого не боялася.

Діти: Дюймовочка виявилася самостійної, все робила для себе сама.

Вихователь: А як Дюймовочка познайомилася з Ластівкою?

Діти: Взимку. Коли, рятуючись від холоду, стала жити зі старої Мишею в її нірці .

Вихователь: Але Ластівка - пташка, хіба вона не могла залетіти в нору.

Діти: Вона поранила крило і, як мертва, впала в ямку недалеко від нори.

Вихователь: Діти, ви знаєте, що Дюймовочка з'явилася з квітки і, напевно, тому сильно любила квіти, рослини, небо, сонечко і, звичайно ж .....

Діти : Птахів ..... Дюймовочка любила птахів і їхні пісні.

Вихователь: Тому як вчинила маленька дівчинка, коли побачила хвору Ластівку?

Діти: Дюймовочка зігрівала, лікувала, годувала й напувала пташку.

Діти : Вони подружилися.

Вихователь: Але Ластівка ж не могла жити весь час у неволі і значить, їх дружба не могла бути нерозлучною.

Діти : Дюймовочка проводила Ластівку в небо, коли пташка одужала. Але не забувала про Ластівку, хоча залишалася в норі і працювала на стару Мишу.

Вихователь: Але, мабуть, потім і сталося найголовніше, що змінило життя Дюймовочки і що найбільше подобається всім нам?

Діти: Ластівка теж не забула дівчинку. Вона зібралася в теплі краї і покликала з собою Дюймовочку. А Дюймовочці якраз було важко - Миша хотіла віддати її заміж за сліпого крота.

Вихователь: Але така добра, ніжна дівчинка, як назвав її сам казкар Андерсен словами Ластівки - «Мила крихітка », яка любить сонце, птахів, квіти, не змогла б жити під землею?

Діти : Так, Дюймовочка не могла залишитися жити в нірці під землею і полетіла з Ластівкою. Вони опинилися в теплих краях.

Вихователь: Діти, який хороший кінець у цієї казки! Яка добра, мила, хоробра і турботлива дівчинка, ця Дюймовочка, і уважна, чесна і чуйна - Ластівка. Як же їм буде добре жити разом у теплих краях?

Діти: Ні. Ластівка звила собі гніздо під дахом, а Дюймовочка познайомилася з королем ельфів, і вони полюбили один одного. У подарунок на весілля Дюймовочка отримала крильця і тепер може літати від квітки до квітки разом з ельфом. І Ластівка літає собі в небі і бачить їх зверху. Всі щасливі.

Фізхвилинка - рухлива гра «Карасі і щука» - діти - «карасі» - виконують рухи під керівництвом вихователя так, щоб «щука» їх не спіймала, а потім вихователь проводить гру - вправу «Скажи навпаки»:

Діти кажуть слова зворотні запропонованим

злий - добрий

грубий - ніжний

сумний - веселий

брехливий - чесний

черствий - м'який

жорстокий - жалісливий

розсіяний - уважний

Складання разом з дітьми плану переказу.

план переказу

( з трьох частин )

Дюймовочка спала вдома в ніжній колисці і раптом трохи не опинилася в болоті ........? ( Що було спочатку ?)

Чому Дюймовочка стала жити в норі і розповідати казки старої - Миші ....? ( Послідовність подій )

Як Ластівка віддячила Дюймовочку за доброту і чуйність ...? ( Що було в кінці? )

Які герої сподобалися ? Чому ?

Перекази 3 -х дітей вибірково по одному з питань плану з опорою на наступні іграшки і ляльки, якими діти можуть супроводжувати хід своєї розповіді для передачі свого ставлення до персонажів, або двоє дітей можуть розіграти діалог між іграшками і відповідь на питання плану перейде в творчу гру: Дюймовочка ( маленька лялечка ), простора ємність з водою, великий жук, жаби (велика і поменше ), у воді рибки, дві миші, на квітучому в горщику зеленому кущику квітів пташка ( подібна Ластівці ), а також ельф (маленька лялечка - хлопчик з крильцями ).

Підсумок заняття

Вихователь. Діти, ви, звичайно ж, погодьтеся зі мною, якщо я скажу: дуже добре бути добрим, турботливим, жалісливим ! ?

Діти. Добре.

Вихователь. А які прояви доброти, чуйності, турботи ви дізналися з казки «Дюймовочка» ?

Діти. Дюймовочка пошкодувала Ластівку.

Діти. Дюймовочка піклувалась про пташку.

Діти. Годувала, зігрівала.

Вихователь. І Ластівка поставилася до Дюймовочки з теплом і участю, вона не залишилася байдужою, коли дівчинці стало важко. Послухайте уважно моє запитання: - Що зробила Ластівка, щоб змінити життя Дюймовочки ?

Діти. Ластівка полюбила Дюймовочку ще, коли дівчинка дбала про неї.

Діти. Ластівка теж запропонувала їй свою допомогу.

Діти. Ластівка забрала Дюймовочку в теплі краї.

Діти. Ластівка допомогла Дюймовочці за її добро.

Діти. Ластівка зробила Дюймовочку щасливою.

Вихователь. Остання відповідь найвірніша! Ластівка змінила життя Дюймовочки тим, що зробила її щасливою!

Система завдань з виховання гуманного ставлення у дітей старшого дошкільного віку до оточуючих людей засобом художньої літератури включає:

) Читання художньої літератури. " Вовка добра душа " А. Барто.

завдання:

• учити вживати слова подяки ;

• виховувати у дітей гуманне, уважне ставлення до стану інших людей.

Після читання цього твору, вихователь розмовляє з дітьми, задає питання, що допомагають дітям усвідомити сенс вчинків Вовки.

питання:

. Що кричав з вікна перехожим Вовка ?

. Як вчинив Вовка , щоб заспокоїти Катю ?

. Що сталося з Катею , чому вона плакала ?

Вихователь підтримує відповіді дітей, пояснює, що Вовка був уважним до стану інших людей і придумував, як можна їм допомогти, подбати про них. Тут же потрібно звернути увагу на добрі вчинки дітей у групі .

"Чарівне слово" В. Осєєва - вчить дітей не тільки вживати слова подяки у відповідь на турботу оточуючих, але показує, як змінюється в добру сторону настрій оточуючих через грубості "героя" і змінюється на краще, коли " герой " усвідомлює свої помилки .

) Продовж розповідь

завдання:

• виховувати гуманне ставлення, почуття співчуття , співпереживання до інших людей;

• запропонувати дитині дати свій варіант відповіді в даній ситуації;

• вчити надавати допомогу іншим людям у важкій ситуації.

Діти катаються з гірки. Вони веселі, сміються. Один хлопчик впав. Він тре ногу, плаче. Вихователь запитує в дітей : "Що сталося ? ". Просить дітей описати стан хлопчика. Пропонує йому допомогти , але не говорити як . Діти пропонують свої варіанти. Якщо їм важко відповісти, то вихователь допомагає : " Хлопчику боляче, він забив ногу, злякався і заплакав. Йому прикро, що над ним сміються. Хіба не треба йому допомогти? Можна підняти його, посадити на лавку, посміхнутися йому, сказати ласкаві слова. Він дуже зрадіє, що у нього є друзі ! " Такі міркування допомагають дітям задуматися над поведінкою "героїв", оцінити його з позиції прояви співчуття, дружелюбності до однолітка .

) Читання оповідань " Провідала " В. Осєєва , " Людина захворіла " І. Туригін , " Обвал " Б. Житков .

завдання:

• на прикладі героїв даних оповідань показати дітям, яка складна і часом небезпечна професія лікаря;

• виховувати у дітей гуманне ставлення, почуття взаємодопомоги та взаємовиручки .

Потім провести бесіду про професію лікаря, про те, як важливо, щоб у лікаря було добре серце .

) Читання художньої літератури : "Далеко в море" Л. Касиль.

завдання:

• виховувати гуманне, уважне ставлення до оточуючих ;

• вчити знаходити вихід зі сформованої ситуації ;

• формувати навички гуманного, дбайливого і доброзичливого ставлення до оточуючих.

Бесіда про прочитане Вихователь розмовляє про професію моряка, звертає увагу дітей на те , якими якостями повинні володіти моряки . ( Бути сильними, витривалими, справедливими, чуйними, прийти на допомогу один одному в скрутну хвилину).

) Продовж розповідь

завдання:

• виховувати гуманне ставлення до переживань однолітка;

• бажання допомогти впоратися з прикрощами .

Аліна любила порядок. Вона завжди забиралася у ляльковий куточок. Розставляла іграшки на свої місця, протирала пил з лялькової меблів. Але одного разу, за черговим прибиранням, Аліна ненавмисно пролила воду на килим. Вона в розгубленості стояла і дивилася на калюжку. До неї підійшла Олеся ... Продовжить розповідь. Про що говорили дівчата? Щоб ви зробили? Чому ви так думаєте ?

План роботи з вихователями з теми: Виховання гуманного ставлення у дітей старшого дошкільного віку до оточуючих людей засобами художньої літератури

План роботи з батьками з теми: Виховання гуманного ставлення у дітей старшого дошкільного віку до оточуючих людей засобами художньої літератури

Рекомендована література для виховання гуманних відносин у дітей старшого дошкільного віку.

. Андерсен Г-Х. «Гидке каченя», «Снігова королева»

. Андерсен Г-Х. «Дюймовочка», «Олє-Лукойє».

. Бажов. П. П. «Срібне копитце».

. Благініна.Є. «Посидимо в тиші».

. Катаєв В. «Цветик-семицветик».

. Маршак С. «Розповідь про невідомого героя», «Пошта».

. Маршак С. «Дванадцять місяців».

. Осєєва В. «На ковзанці».

. Осєєва В. «Отомстила».

. Толстой Л. «Лев і собачка».

. Токманова І. «Рукавички», «Живи ялинка».

. «Вже як я свою коровку люблю». Російська народна потішка.

. Підбірка прислів'їв про дружбу. Збірник загадок.

. Н.Саконська «Подружки».

. «Снігуронька», «Сестричка Альонушка і братик Іванко» російські народні казки.

. К.Д. Ушинський «Разом тісно, а нарізно нудно», «Сила - не право».

. С. Міхалков «Як друзі пізнаються».

. Л. Толстой «Кісточка», «Правду сказав»

. Російська народна казка «Крошечка Хаврошечка»

. В. Маяковський «Що таке добре і що таке погано?»,«Ким бути?».

. А. Барто «Вовка - добра душа».

. Е. Пермяк «Як Маша стала великою».

. Н. Носов «Живий капелюх», «На гірці».

.К. Чуковський «Федорине горе».

Рекомендації для вихователів днз з виховання гуманних взаємин з дорослими та однолітками

.Оскільки дитина діє за прикладом людей, які її оточують, то на перше місце виходять добрі взаємини між батьками й педагогами,з якими спілкується дитина.

. Намагайтеся в дитячому колективі створити таку атмосферу, яка б не обмежувала дій дитини: (уникайте неаргументованих висловів: «Так не можна « (чому? ), « Так не гарно» (чому?).

Проведіть із дітьми бесіду про те, до яких стосунків з однолітками у групі вони прагнуть.

.Ефективним методом подолання байдужості дитини та неприязного ставлення до оточуючих людей є організація театралізованої діяльності (інсценізація добре знайомих та улюблених казок).

.Змістовим матеріалом для ігор - демонстрацій та інсценувань можуть бути, не тільки казки, а спеціально створені вихователями оповідання, в яких йдеться про виникнення якогось непорозуміння чи конфліктної ситуації.

. Доцільно для налагодження контактів серед дітей використовувати моделювання ситуацій спілкування на комбінованих заняттях із мовленнєвих та продуктивно - творчих видів діяльності.

. Час від часу вихователеві варто вдаватися до бесіди - аналізу, бесіди - узагальнення, аби показати переваги позитивних вчинків та формування у дітей гуманних взаємин.

. Доцільно, порадившись із дітьми, встановити добрі традиції у групі, наприклад,зустрічати одне одного усмішками, веселими репліками. Це також сприятиме покращенню стосунків.

.Одним із засобів формування позитивних взаємин є здійснення особистісно-зорієнтованого підходу у виховані, який базується на самоповазі дитини, наданні їй права на вільний вибір партнера, дій, способу спілкування.

.Створюйте умови, що сприяють встановленню та розвитку дружніх, приязних стосунків між дітьми. Проводьте ігри, аби зняти у них напруження, це дає їм змогу виявити здатність до співпереживання.

. Визначте дітей, які схильні усамітнюватися. Спонукайте інших дітей запрошувати їх до спільних ігор.

. Обговорюйте негативні вчинки, не зачіпаючи гідності дитини (скажімо, на прикладах персонажів художніх творів).