Підготовка організації і проведення аудиту на підприємстві

Підготовка організації і проведення аудиту на підприємстві

РЕФЕРАТ

з дисципліни Аудит

на тему: Підготовка організації і проведення аудиту на підприємстві

ЗМІСТ

ВСТУП

.Суть планування та його необхідність в аудиті

.Етапи планування

.1 Роботи до укладання договору

.2 Знання бізнесу клієнта

.3 Підготовчі роботи

.4 Оцінка системи внутрішнього контролю

.5 Загальний план

. Вивчення системи внутрішнього контролю з метою планування аудиторських процедур

.Програма аудиту

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

планерування внутрішній контроль аудиторська процедура

ВСТУП

Аудиторська діяльність - це організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок та надання інших аудиторських послуг.

Аудитор (аудиторська фірма) повинен ретельно планувати свою роботу, контролювати свою діяльність, вести облік виконаної роботи. Тому планування в аудиті слід розглядати як планування аудиторської діяльності та планування конкретної аудиторської перевірки. Аудиторська фірма розробляє і складає стратегічні плани аудиторської діяльності, які розраховані на декілька років, і поточні бізнес-плани на поточний рік. Це потрібно для того, щоб чітко розрахувати штати, кошторис фірми, можливості подальшого розвитку тощо.

Для того, щоб своєчасно і якісно провести аудит фінансової звітності, бухгалтерського балансу, законності і достовірності господарсько-фінансових операцій і правильності їх відображення на рахунках бухгалтерського обліку, необхідно чітко спланувати кожну перевірку.

Планування аудиторської перевірки - це система заходів, направлених на ефективне і своєчасне проведення аудиту.

1. Суть планування та його необхідність в аудиті

Планування аудиторської перевірки здійснюється на основі даних попереднього аналізу і повинно забезпечувати:

-отримання необхідної інформації про стан бухгалтерського обліку і ефективність внутрішнього контролю;

-встановлення очікуваного рівня довіри внутрішньому контролю, тобто з'ясування того, наскільки аудитор може вірити матеріалам внутрішнього аудиту;

-визначення змісту, часу проведення і обсягу контрольних процедур, які підлягають виконанню на наступному етапі аудиторської перевірки;

-координацію виконуваних робіт зі збору і аналізу інформації, необхідної для оцінки достовірності і законності господарсько-фінансових операцій, достовірності бухгалтерського балансу і фінансових звітів.

Аудитор повинен планувати свою перевірку з трьох причин:

1. це дасть йому можливість одержати достатню кількість інформації про стан справ клієнта. Одержання необхідної кількості інформації допоможе аудитору дати обґрунтований висновок і в результаті звести до мінімуму правові зобов'язання, а також зберегти хорошу репутацію фірми серед представників своєї професії;
2. це допоможе утримати в рамках розумного витрати на аудит. Збереження витрат в розумних межах допоможе аудиторській фірмі (окремому аудитору) зберегти конкурентоспроможність і тим самим не втратити своїх клієнтів за умови, якщо фірма (аудитор) зарекомендувала себе високою якістю послуг, що надає;

3)це дозволить уникнути непорозумінь з клієнтом. Планування повинно базуватись на обізнаності щодо діяльності клієнта, на ретельному вивченні його особливостей та умов економічного середовища.

Вимоги та рекомендації щодо планування аудиту визначені ННА № 9 "Планування аудиту", згідно з яким аудитори і аудиторські фірми України мають право самостійно визначати форми і методи аудиту на підставі чинного законодавства, існуючих норм і стандартів, умов договору із замовником, професійних знань та досвіду.

Метою планування аудиту є концентрація уваги аудитора на найважливіших напрямках аудиту, виявленні проблем, які слід перевірити найбільш детально. Планування допомагає аудитору належним чином організувати свою роботу та здійснювати нагляд за роботою асистентів, які беруть участь у перевірці, а також координувати роботу, яка здійснюється іншими аудиторами та фахівцями інших професій.

Характер планування залежить від організаційної форми, розміру і виду діяльності підприємства, виду аудиту, правильного уявлення аудитора про стан справ на підприємстві. Аудиторові слід розробити і документально оформити загальний план аудиту, визначити в ньому істотність помилок, а потім здійснити аудит за цим планом.

Загальний план аудиту розробляється настільки детально, що аудитор має можливість завдяки йому підготувати програму аудиту. У свою чергу, програма аудиту, її зміст та розмір залежать від розміру, виду і специфіки підприємства, умов договору на проведення аудиту, а також особливостей методики і техніки, що їх використовує аудитор під час перевірки.

Слово "план" означає послідовний перелік дій у процесі виконання певної роботи. В аудиті загальний план скоріше нагадує сукупність найбільш важливої інформації, яку слід брати до уваги при встановленні розвитку та особливостей аудиту.

Загальний план повинен служити основою для підготовки програми аудиту. В ньому слід передбачити термін проведення аудиту, скласти графік проведення аудиту, зазначити дату надання письмової інформації про результати аудиту і аудиторського висновку. Плануючи витрати часу, аудитору необхідно враховувати:

·розрахунок витрат часу, витраченого в попередньому періоді (в разі проведення наступного аудиту), і його зв'язок з поточним розрахунком;

·рівень суттєвості перевірок;

·проведені оцінки ризиків.

2. Етапи планування

Планування аудиту - це досить складний процес, який допомагає аудитору сконцентрувати увагу на найважливіших напрямках перевірки, найкращим чином організувати свою роботу та роботу асистентів, а також дає можливість здійснювати контроль виконання аудиторських процедур в період перевірки з метою вчасного коригування планових завдань.

Процес планування аудиту умовно можна поділити на декілька етапів. У табл. 1. виділено 7 етапів планування. Розглянемо послідовність планування більш детально.

Таблиця 1. Етапи планування

ЕтапВиди робітЕтап 1Згода клієнта та укладання договоруЕтап 2Постановка мети і завдань аудиту. Мета: висловлення незалежної думки щодо достовірності фінансової звітності. Завдання: збір загальних даних та інформації про бізнес клієнта; ознайомлення із системою обліку і внутрішнього контролю; визначення і оцінка матеріальності й аудиторського ризику; визначення критеріїв оцінки фінансової звітності; збір аудиторських доказів та їх аналізЕтап 3Оцінка існуючого середовища суб'єкта перевірки. Внутрішні фактори системи: управління; облік і внутрішній контроль; виробництво; фінансова діяльність; діяльність персоналу. Зовнішні фактори сфери: економічна; політична; соціальна; юридичнаЕтап 4Складання загального плану аудитуЕтап 5Розробка програм аудитуЕтап 6Визначення процедур для кожного етапу процесу аудиторської діяльностіЕтап 7Коригування загального плану і програми протягом всього процесу аудиту

Укладанню договору на проведення аудиту передує етап обстеження об'єкта аудиту з метою визначення обсягів роботи, вартості аудиту та власної спроможності. Ця робота виділяється в плані як "домовленість до контракту", і на її виконання, в залежності від типу клієнта, може відводитись до 20 % часу, передбаченого на проведення аудиту.

2.1 Роботи до укладання договору

Безпосередній аудиторській перевірці передує такий вид роботи, як визначення обсягу аудиту. Аудитор повинен достатньо розуміти всі сторони господарсько-фінансової діяльності клієнта, особливості організації бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю на підприємстві.

Рівень обізнаності аудитора про діяльність підприємства буде достатнім для того, щоб якісно провести аудит, якщо він знає загальновідому інформацію про економіку та галузь, в якій підприємство здійснює діяльність, а також більш детальну інформацію про те, як це підприємство працює. Однак, інформація, яка використовується аудитором з цією метою, як правило, менша за обсягом, ніж та, яка знаходиться в розпорядженні керівництва.

2.2 Знання бізнесу клієнта

Порядок отримання інформації про стан справ на підприємстві наводиться в ННА № 10 "Знання бізнесу клієнта". Отримання необхідних знань про діяльність підприємства - це безперервний процес накопичування та оцінки даних, а також співвіднесення інформації, набутої в результаті цього, з фактичними результатами аудиту протягом усіх етапів аудиторської перевірки.

Для ефективного використання інформації, яка стосується діяльності підприємства, аудитор повинен проаналізувати, як вона впливає на звітність в цілому і чи узгоджуються твердження цієї звітності з уявленням та знанням аудитора про таку діяльність. Це необхідно йому для того, щоб встановити обсяг, характер і види діяльності клієнта, що прямо впливає на обсяг і зміст аудиторської перевірки і тим самим дозволяє правильно спланувати аудиторську перевірку. У зв'язку з цим аудитор повинен вивчити наступні матеріали: річні звіти; інформацію з протоколів зборів акціонерів, засідань ради директорів; внутрішні фінансові звіти клієнта; аудиторський звіт за попередній період; матеріали внутрішнього контролю; періодичні друковані комерційні видання (газети, журнали тощо).

Аудитору необхідно уважно ознайомитись з діючою на підприємстві системою організації документування господарських операцій і документообігу, організацією аналітичного обліку, його взаємозв'язку з синтетичним обліком, матеріалами інвентаризацій господарських засобів і розрахунків (строки проведення, склад інвентаризаційних комісій, результати інвентаризації і відображення їх в обліку) та іншими питаннями організації і ведення бухгалтерського обліку.

Попереднє планування аудиту включає ознайомлення з потенційним клієнтом: аналіз зовнішніх факторів, що впливають на його господарську діяльність, збір інформації про його індивідуальні особливості.

На етапі попереднього планування аудитору необхідно чітко встановити:

·забезпечення усіх аспектів незалежності аудитора;

·попередню оцінку ризику системи внутрішнього контролю;

·розмір необхідної вибірки;

·попередню оцінку власного ризику;

·попередній розрахунок витрат часу на аудиторську перевірку;

·попередній розрахунок власної спроможності.

Для визначення всіх аспектів незалежності аудитора збір інформації про нового клієнта досить часто здійснюється за неофіційними каналами шляхом проведення усного опитування осіб, які мають відповідні стосунки з потенційним замовником (юристи, банкіри, постачальники, покупці, контролюючі органи та інші джерела інформації). Офіційним джерелом інформації з цього приводу є попередній аудитор. Аудитор, що має проводити аудит, може звернутись з проханням до попереднього аудитора з метою одержання всієї необхідної інформації щодо клієнта. Проте для цього він повинен отримати дозвіл замовника на контакт з попереднім аудитором.

У процесі проведення підготовчої роботи, тобто початкового вивчення підприємства, аудитор зобов'язаний:

·визначити приблизний обсяг роботи та тривалість перевірки;
виділити найбільш важливі питання аудиту;
·з'ясувати питання, які вимагають особливої уваги (можливість матеріальних помилок, обману або залучення інших підприємств, організацій до сфери зловживань тощо);

·визначити ступінь довіри до облікової системи і внутрішнього контролю клієнта;

·встановити суть і обсяг необхідних аудиторських доказів;

·проаналізувати роботу суб'єктів внутрішнього контролю і можливість їх залучення до аудиту;

·вивчити доцільність залучення інших аудиторів для проведення аудиту у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства, виділених на окремі баланси;

·виявити необхідність залучення експертів.

У відповідності з обсягом і складністю роботи встановлюється та погоджується з клієнтом вартість аудиту. Якщо клієнт невпевнений в обґрунтованості суми, слід підкріпити її величину відповідними розрахунками. Погоджена сума вказується в договорі на проведення аудиторської перевірки.

Підготовчий процес закінчується складанням договору на проведення аудиту. Якщо керівництво аудиторської фірми прийняло рішення почати аудит і договір про проведення аудиту був підписаний обома сторонами, аудитору необхідно одержати подальшу більш детальну інформацію для підготовки до планування аудиту.

Під час підготовки до планування аудиту необхідно:

·вивчити організаційно-управлінську структуру підприємства;

·отримати інформацію про види діяльності і номенклатуру продукції, яка виготовляється підприємством;

·розрахувати основні економічні показники діяльності підприємства та провести фінансовий аналіз діяльності підприємства за попередній звітний період;

·провести аналіз структури власного і залученого капіталу;

·ознайомитись з технологічними особливостями виробництва продукції;

·провести аналіз інформації про основних покупців і постачальників;

·з'ясувати порядок розподілу прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства;

·отримати інформацію про дочірні та споріднені підприємства;

·провести аналіз системи внутрішнього контролю;

·проаналізувати робочу програму внутрішнього аудиту;

·перевірити виконання рекомендацій, наданих за результатами попереднього аудиту;

·ознайомитись з актами перевірок державних контролюючих органів;

·ознайомитись зі змінами в діяльності підприємства, які відбулися з моменту останнього аудиту.

Аудитові (аудиторській фірмі) для правильної оцінки початкових залишків по рахунках, якщо існує така необхідність, попередній аудитор надає відповідні пояснення.

За згодою підприємства він дає пояснення аудитору, який починає роботу, використовуючи свою робочу документацію.

2.4 Оцінка системи внутрішнього контролю

Щоб повніше визначити характер, обсяг і зміст аудиторських процедур на етапі планування аудиту, аудитор повинен дати оцінку системі бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю у клієнта. В процесі такої оцінки встановлюється ймовірність наявності помилок в бухгалтерському обліку, які впливають на достовірність фінансової інформації. При цьому слід мати на увазі, що система внутрішнього контролю не може дати абсолютних гарантій щодо його ефективності, оскільки:

·ніхто не може гарантувати відсутність корисливих мотивів у працівника, наділеного владою;

·керівництво часто ігнорує контроль, який воно саме встановило;

·незважаючи на відбір кваліфікованих кадрів, які заслужили довіру, можливий вплив на них як всередині, так і за межами підприємства;

·можливі помилки і неточності в записах, підрахунках в результаті нерозуміння завдання, втоми або неохайності.

Враховуючи наведені обмеження ефективності внутрішнього контролю, зовнішній аудитор повинен дати оцінку результативності внутрішнього контролю за наступними ознаками:

·ступінь незалежності внутрішнього контролю;

·чисельність, кваліфікація і досвід персоналу, який займається внутрішнім аудитом;

·масштаб, глибина, напрямок і строки проведення перевірок суб'єктами внутрішнього контролю;

·огляд всіх документів, які стосуються внутрішнього аудиту, перевірок, які може надати клієнт;

·ступінь впливу органів управління на роботу суб'єктів внутрішнього контролю.

На початковому етапі планування рекомендується виконати аналітичні процедури, які допоможуть аудитору виявити вагомі для аудиту питання і тим самим краще спланувати роботу. Це може бути тестування економічних показників за декілька років, виявлення значних відхилень, що свідчать про необхідність загострення уваги на цих позиціях, тестування облікових даних по місцях тощо. Важливим етапом у підготовці загального плану перевірки є вивчення системи бухгалтерського обліку, оцінка системи внутрішнього контролю, які здійснюються шляхом:

·аналізу відповідної документації;

·бесід з керівництвом;

·опитування персоналу, зайнятого в цих системах.

Від оцінки системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю залежить обсяг перевірки. Зниження ризику контролю дозволяє зменшити обсяг перевірки та спиратись на дані внутрішнього контролю при винесенні аудиторського висновку.

2.5 Загальний план

При підготовці загального плану і програми перевірки слід встановити рівень суттєвості (ступінь точності підготовленої бухгалтерської звітності клієнта, в межах якої її можна вважати достовірною).

План повинен складатись до початку конкретної роботи з клієнтом і повинен враховувати:

·умови договору на виконання аудиту;

·зміст аудиторського висновку, терміни його представлення;

·відповідальність підприємства за бухгалтерську звітність, яка надається для перевірки;

·відповідальність підприємства за повноту і достовірність іншої необхідної інформації; систему і форму бухгалтерського обліку; список членів аудиторської робочої групи, тривалість роботи, бюджет часу і витрат;

·ступінь впливу на аудит нових бухгалтерських або аудиторських законів, нормативів, інструкцій;

·ступінь довіри до надійності системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю;

·порядок узгодження роботи внутрішніх аудиторів і співпрацю з ними;

·сутність і обсяг аудиторських доказів;

·умови, які вимагають особистої уваги (можливість помилки, обману тощо);

·ступінь аудиторського ризику;

·список помічників, які будуть використовуватись в аудиті.
При цьому слід врахувати такі фактори, як реальні затрати праці, необхідні для роботи, затрати часу попередньої перевірки, рівень суттєвості і проведення оцінки ризиків.
Орієнтовна послідовність складання плану зображена в таблиці 2.

Таблиця 2. Порядок складання плану аудиту

Види робітДомовленість до контракту - схвалення замовника та укладення контракту - ознайомлення з особливостями діяльності клієнта та станом галузі1. Рівень планування - огляд результатів попереднього аудиту - оцінка фінансових показників діяльності за попередній період - розрахунок попереднього бюджету часу2. Рівень планування - зустріч із замовником - коригування питань, поставлених перед аудитором - підготовка програми проміжних аудиторських процедур3. Рівень підготовки - аудиторська перевірка4. Рівень підготовки - аудиторський звіт5. Аудиторський висновок

Загальний план аудиту варто розробляти настільки детально, щоб аудитор мав можливість завдяки йому підготувати програму аудиту.

3. Вивчення системи внутрішнього контролю з метою планування аудиторських процедур

В ході аудиторської перевірки аудитор зобов'язаний в першу чергу вивчити систему внутрішнього контролю клієнта, оскільки характер і якість комплексної аудиторської перевірки багато в чому залежить від того, наскільки грамотно і достовірно аудитор дасть оцінку функціонування і ефективності системи внутрішнього контролю суб'єкта господарювання.

Основна мета вивчення та оцінки аудитором системи внутрішнього контролю клієнта - підготувати основу для планування аудиту та встановлення виду, термінів проведення і обсягу аудиторських процедур.

В тому випадку, якщо аудитор впевнюється, що він може покластися на відповідні засоби внутрішнього контролю, він отримує можливість проводити аудиторські процедури менш детально і більш вибірково, а також може внести зміни до суті аудиторських процедур, що застосовуватимуться, і до запланованих витрат часу на їх здійснення.

Аудитор повинен впевнитись в тому, що засоби контролю економічного суб'єкта, що перевіряється, досягають наступних цілей:

·господарські операції виконуються за згодою керівництва як в цілому, так і в конкретних випадках;

·всі операції фіксуються в бухгалтерському обліку в правильних сумах, на належних балансових рахунках, в межах того періоду часу, коли були здійснені, у відповідності з прийнятою в клієнта обліковою політикою і забезпечують можливість підготовки достовірної бухгалтерської звітності;

·доступ до активів стає можливим тільки з дозволу відповідного управлінського працівника;

·відповідність зафіксованих в бухгалтерському обліку і фактично наявних активів визначається керівництвом із встановленою періодичністю, а у випадку розходжень, керівництвом застосовуються належні дії.

При визначенні ефективності системи внутрішнього контролю враховують багато факторів:

·коло працівників, які беруть участь у формуванні інформації на підприємстві, і наявність у них відповідальності за доручену справу;

·наявність упорядкованих взаємовідносин між ними щодо ведення справ і формування інформації;

·наявність технічних засобів контролю;

·наявність технології контролю;

·контрольовані параметри.

Аудитор зобов'язаний брати до уваги те, що система внутрішнього контролю може не з абсолютною впевненістю, а лише з ймовірністю підтвердити, що цілі, заради яких вона була створена, досягнуті.

Процедура вивчення і оцінки системи внутрішнього контролю є обов'язковою при проведенні аудиту незалежно від характеристики клієнта. Як правило, це здійснюється одночасно із перевіркою даних бухгалтерського обліку.

Маючи у своєму розпорядженні матеріали дослідження, виконаного перед укладанням договору, звіт попереднього аудиту, аудитор проводить вивчення системи внутрішнього контролю шляхом опитування персоналу замовника, проведення власного спостереження, спілкування з попереднім аудитором, вивчення організаційно-розпорядчої і облікової документації на місці, вивчення результатів ревізій і перевірок всіх перевіряючих органів тощо.

Зважаючи на те, що в системі внутрішнього контролю значне місце займає система бухгалтерського обліку, аудитору слід окремо виділити питання з її вивчення та оцінки.

Аудитор в ході аудиторської перевірки повинен перевірити відповідність організації системи бухгалтерського обліку клієнта діючим нормативним документам і відобразити в робочій документації випадки встановлених порушень.

Обсяг робіт цього етапу залежить від того, здійснюються вони для нового замовника чи постійного. В останньому випадку аудитор зосереджує увагу на змінах, що відбувались у структурі внутрішнього контролю порівняно з попереднім періодом, а також врахуванні замовником раніше висловлених порад щодо усунення недоліків у здійсненні контролю.

Показником того, що аудитор отримав необхідне знання системи бухгалтерського обліку і відповідності внутрішнього контролю, може бути те, що він знає про недоліки в цих системах. При виявленні істотних недоліків у структурі або функціонуванні систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю аудитору слід повідомити про це керівництво відповідного рівня управління у найкоротший термін з відповідною впевненістю та доказовістю своєї правоти. Повідомлення керівництву про істотні помилки необхідно представити у письмовому вигляді. Проте, якщо аудитор вважає за доцільне, можна надати усне повідомлення керівництву, яке необхідно зафіксувати в аудиторській робочій документації. У повідомленні важливо зауважити, що аудитор дає перелік тільки тих недоліків, котрі потрапили в коло його зору під час проведення аудиту, і що аудит не мав на меті окреме визначення відповідності внутрішнього контролю завданням, поставленим керівництвом підприємства.

4. Програма аудиту

Програма аудиту - це детальний перелік змісту аудиторських процедур. Цей перелік є детальною інструкцією для асистентів аудитора та рядових учасників перевірки, який також є засобом контролю за якістю їх роботи.

Програма повинна бути настільки деталізованою, щоб можна було використовувати її як інструкцію для виконавців аудиту, які беруть участь у перевірці. Програма повинна також служити засобом контролю за роботою виконавців аудиту.

У програмі аудиту види, зміст та час проведення запланованих аудиторських процедур повинні співпадати з прийнятими до роботи показниками загального плану аудиту. Аудиторська програма допомагає керувати виконавцями аудиту та контролювати їх роботу. Аудиторська програма також містить перелік об'єктів аудиту по його напрямках, а також час, який необхідно витратити на кожен напрямок аудиту або аудиторську процедуру.

Аудитор затверджує програму, визначаючи суттєвість по процедурах аудиту, об'єкт аудиту з кожного питання окремо та масштаб перевірки.

Програма оформлюється у вигляді таблиці на кожен об'єкт перевірки окремо. На початку програми вказується:

·назва підприємства;

·період перевірки;

·дата перевірки;

·об'єкт перевірки.

У програмі, крім прізвища, також вказують ініціали аудитора, який робив перевірку конкретного об'єкта аудиту, час, який необхідно витратити на перевірку конкретного об'єкта перевірки, та передбачають місце для поміток про фактичне виконання плану аудиту з кожного питання.

Програма по кожному об'єкту аудиту підписується керівником групи аудиторів або керівником аудиторської фірми.

Є два типи підготовки програми: максимально жорсткий і максимально гнучкий.

При першому аудиторська фірма розробляє основну програму, до якої включає максимально важливий обсяг інформації. Маючи таку програму, аудитор може скласти план своїх дій, викресливши з програми пункти, які не підходять для даного клієнта.

Найкращим є змішаний варіант. Аудитор, маючи основну програму, складає свою з урахуванням специфічних властивостей клієнта.

Програма може включати наступні об'єкти аудиту:

1. Основні відомості про підприємство
2. Правові основи діяльності підприємства:

·правовий аналіз установчих документів;

·наявність державних дозволів на проведення окремих видів діяльності.

3.Оцінка діючої системи обліку та внутрішнього контролю:

·форма рахівництва, рівень автоматизації бухгалтерського обліку;

·перевірка бухгалтерської комп 'ютерної програми на предмет ймовірності допущення нею помилок в обліку;

·організація бухгалтерського обліку у відповідності з діючими вимогами;

·дотримання прийнятої методології відображення окремих господарських операцій;

·оцінка діючої системи внутрішнього контролю;

·правильність виведення результатів проведених інвентаризацій.

4.Перевірка обліку основних засобів:

·правильність оцінки та постановка на облік;

·аналіз вибуття основних засобів;

·правильність відображення капітального ремонту;

·правильність нарахування зносу;

·правильність проведення індексації балансової вартості та нарахованого зносу;

·правильність відображення в обліку вартості основних засобів, прийнятих або переданих у фінансову оренду.

5.Перевірка обліку нематеріальних активів:

·склад нематеріальних активів, обґрунтованість віднесення об'єктів до їх складу, документальне обґрунтування;

·правильність оцінки;

·правильність нарахування зносу.

6.Облік капітальних витрат та устаткування:

·документальне обґрунтування;

·правильність оцінки;

·наявність необхідних дозволів органів державної влади на будівництво;

·наявність необхідних дозволів органів державної влади на реконструкцію виробництва, на впровадження нових технологій.

7.Облік фінансових внесків в інші підприємства:

·склад і структура фінансових внесків;

·правильність оцінки;

·джерела придбання цінних паперів і відображення в обліку коштів, використаних на фінансові вкладення;

·правильність зберігання цінних паперів, оплата послуг депозитарію, наявність депозитарного договору;

·проценти.

8.Виробничі запаси:

·правильність оцінки;

·підтвердження залишків запасів;

·порядок списання запасів на виробництво;

·правильність нарахування зносу малоцінних та швидко зношуваних предметів.

9.Валові витрати і витрати виробництва та обігу:

·правильність та своєчасність віднесення до валових витрат платежів та нарахувань;

·калькуляція собівартості продукції;

·правильність оцінки незавершеного виробництва.

10.Готова продукція:

·правильність оцінки вартості запасів готової продукції.

11.Товари:

·організація обліку;

·правильність розрахунку і списання торгової націнки;

·правильність відображення в обліку переоцінки й уцінки залишків товарів.

12.Дебіторська заборгованість:

·оцінка операцій, які проводились підприємством;

·оцінка реальності заборгованості;

·наявність безнадійності щодо отримання дебіторської заборгованості та своєчасність і обґрунтованість нарахування страхових резервів;

·склад і реальність іншої дебіторської заборгованості;

·проведення зустрічних перевірок заборгованості;

13.Облік позикових коштів:

·реальність кредиторської заборгованості;

·банківські кредити та інші позикові кошти;

·облік довготермінових та короткотермінових позик банків;

·додержання порядку відображення в обліку витрат, пов'язаних з емісією цінних паперів;

·напрямки використання коштів, одержаних від емісії цінних паперів у відповідності до зареєстрованої інформації;

·види облігацій, мета випуску, термін погашення та їх одержання;

·стан обліку іменних облігацій, своєчасність реєстрації зміни їх власників;

·формування та джерела виплати відсотків за облігаціями, джерела погашення (викупу) облігацій;

·аналіз коштів, позичених у споріднених підприємств.

14.Грошові кошти:

·дотримання діючих норм ведення готівкових операцій;

·наявність банківських рахунків;

·склад інших грошових коштів;

·отримання письмових тверджень від банку про залишки по рахунках, заданих підприємству, та співвідношення цієї інформації з обліком;

·внутрішній контроль за проведенням грошових операцій.

15.Реалізація:

·методи обліку реалізації готової продукції і товарів та забезпечення незмінності визначених методів протягом звітного періоду;

·облік реалізації при здійсненні зовнішньоекономічних операцій;

·оцінка системи внутрішнього контролю підприємства за дотриманням встановленого порядку реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

·правильність реалізації інших активів, які належать підприємству;

·дотримання порядку обліку і реєстрації податкових накладних;

·правильність ведення книги обліку продажу продукції (товарів, робіт, послуг);

·правильність оформлення і проведення інвентаризацій товарів у дорозі;

·наявність необхідних дозволів і ліцензій на право здійснення господарської діяльності (у разі необхідності).

16.Статутний капітал:

·організація аналітичного обліку;

·відповідність розміру статутного фонду, відображеного у звітності, загальної суми номінальної вартості випущених та сплачених акцій сумі, зазначеній в установчих документах;

·дотримання діючого порядку збільшення статутного фонду, проведення емісій акцій, викупу власних акцій;

·правильність оцінки внесків учасників;

·обґрунтованість оцінки внеску у вигляді нематеріальних активів;

·організація обліку бланків суворої звітності;

·продаж акцій декільком інвесторам;

17.Оподаткування підприємства:

·визначення переліку податків, які підприємство повинно було сплатити;

·вибіркова перевірка на предмет своєчасності сплати податків згідно з визначеним аудитором переліком податків, які необхідно було сплатити, та правильності використання підприємством процентних ставок податків;

·вибіркова перевірка правильності розрахунків та своєчасності сплати податків;

·правильність розрахунку податків у разі представлення консолідованої бухгалтерської звітності;

·оподаткування сум нарахованих та виплачених дивідендів.

18.Фонди спеціального призначення:

·склад фондів спеціального призначення;

·обґрунтованість формування та використання;

·перевірка правильності нарахованих резервів та фондів.

19.Валовий дохід, скоригований валовий дохід, прибуток та його розподіл:

·своєчасність і повнота відображення у бухгалтерському обліку валових доходів;

·правильність коригування валового доходу на суму валових витрат;

·своєчасність і повнота відображення в обліку доходів з придбання ринкових акцій, облігацій;

·своєчасність і повнота відображення в обліку емісійного доходу;

·правильність формування балансового прибутку;

·склад позареалізаційних доходів і витрат;

·правильність розрахунку дивідендів (необґрунтоване завищення рівня дивідендів);

·правильність відображення в обліку курсових різниць по операціях з іноземною валютою;

·правильність відображення в обліку знижок від звичайних цін (оподаткування знижок).

20.Бухгалтерська звітність:

·обґрунтованість і правильність складення передаточного балансу (при перетворенні державного підприємства в акціонерне товариство);

·відповідність показників бухгалтерської звітності результатам синтетичного та аналітичного обліку;

·правильність заповнення форм бухгалтерської звітності;

·правильність консолідації бухгалтерської звітності.

21.Консультаційні послуги і рекомендації щодо усунення недоліків, аудиторський висновок.

З наведеного переліку питань аудитор може виключити ті, що на його думку є несуттєвими для діяльності підприємства, а також додатково включити питання, які він вважає доцільними.

Програму повинен підписати керівник групи по перевірці, а затвердили - керівник аудиторської фірми.

ВИСНОВКИ

Одним із найважливіших етапів аудиту є планування. Аудитор зобов'язаний чітко прогнозувати, контролювати й обліковувати процеси своєї діяльності для того, щоб забезпечити на кожній стадії роботи найбільш ефективні процедури.

Планування аудиту передбачає визначення його стратегії і тактики, складання загального плану аудиторської перевірки, побудову аудиторської програми і аудиторські процедури, оцінювання обсягу аудиторського контролю.

Обсяг планування може змінюватися залежно від величини суб'єкта підприємницької діяльності, набутого досвіду аудиторської роботи з клієнтом і знання особливостей його діяльності. Планування діяльності аудиторської фірми чи окремого аудитора має бути скероване на якісне і своєчасне виконання аудиторських робіт, ритмічне завантаження аудитора роботою, на перевірку виконання договірних зобов'язань, формування портфеля замовлень. При плануванні вивчаються напрями бізнесу замовника, історія його діяльності, нинішні умови, майбутня перспектива, територіальне розміщення, вид продукції, ринки її збуту, перспективи розвитку виробництва в майбутньому, зміни у структурі виробництва і управління, останні зміни у функціонуванні бухгалтерського обліку, ефективність контролю, сутність облікової політики і сфера облікового ризику, організація аудиту на підприємстві, труднощі в його проведенні.

Після укладання договору на аудит і вивчення необхідної допоміжної інформації про підприємство-клієнта аудитор складає повний план аудиту і програму. Протягом всього терміну проведення аудиту його загальний план і програма переглядаються і уточнюються аудитором у зв'язку з імовірністю змін умов і напрямів аудиту і можливістю отримання інших результатів після проведення аудиторських процедур.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Закон України "Про аудиторську діяльність" від 22 квітня 1993р. № 3125 - XII // Відомості Верховної Ради України. - 2011 р. - № 32.

.Міжнародні стандарти аудиту та етики, що застосовуються при аудиті фінансової звітності в якості Національних стандартів аудиту згідно рішення Аудиторської палати України, протокол № 122 від 18 квітня 2003 р.

.Рудницький В. С. Методологія і організація аудиту. - Т: Економічна думка, 2010. - 191с.

.Організація проведення аудиту на підприємстві [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://osvita.ua/vnz/reports/accountant/15855

.Методика проведення внутрішнього аудиту окремих систем управління на підприємстві [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://pidruchniki.ws/1924070136922/buhgalterskiy_oblik_ta_audit/metodika_provedennya_vnutrishnogo_auditu_okremih_sistem_upravlinnya_pidpriyemstvi