Географія туризму Німеччини
ВСТУП
Актуальність теми. У Німеччині немає
теплих морських пляжів, і в її садах не цвітуть лимонні дерева. Однак ця країна
завжди приваблювала і вражала туристів.
Щорічно Німеччину відвідують близько
18 млн. туристів, кожен з яких проводить у готелі не менше двох ночей. Найбільш
активно відпочивають в Німеччині голландці, американці та англійці. Самими
популярні серед зарубіжних туристів німецькі міста - Берлін, Мюнхен, Гамбург і
Баден-Баден.
Можна виділити наступні основні
фактори, які приваблюють туристів в країну:
. Висока концентрація історичних і
культурних пам'яток;
. Спрощений візовий режим
(можливість широкого спектра комплексних турів);
. Високий рівень сервісу.
Німеччина - країна, де туристичний
сезон триває весь рік, і це не випадково, так як вона вважається найкрасивішою
країною Центральної Європи і спогади про відпочинок в Німеччині залишаться
надовго.
Німеччина - країна приголомшливо
різноманітних ландшафтів, що змінюють один інший на ділянці суші протяжністю
1000 км з півночі на південь (від Північного та Балтійського морів до Альп) і
700 км із заходу на схід. Тут є що досліджувати - від характеру і традицій
жителів сільської Баварії до звичаїв берлінців, від незмінних у своїй принади
сільських пейзажів до метушливого життя великих міст.
Щоб дізнатися Німеччину краще,
необхідно познайомитися з маршрутами, турами та екскурсіями по цій країні.
Сьогодні туризм у Німеччині займає
одне з найголовніших місць. Країна приваблює туристів різноманітністю пам'яток
і великим вибором туристичних маршрутів по країні. Тому дана тема є актуальною.
Об’єктом дослідження виступає
Німеччина як туристична дистинація.
Предметом дослідження є особливості
туристичних ресурсів Німеччини.
Звідси за мету курсової роботи ми
ставимо характеристику природних і культурно-історичних ресурсів та визначення
географії видів туризму.
Завданнями курсової роботи є:
дати визначення поняттю «туристичні
ресурси» та відповідну їх класифікацію;
визначити форми і види туризму;
розглянути соціально-економічні
передумови розвитку туризму в країні;
дати характеристику природних
туристичних ресурсів;
дати характеристику
культурно-історичних природніх ресурсів;
визначити географію видів туризму.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ
ДОСЛІДЖЕННЯ ГЕОГРАФІЇ ТУРИЗМУ НІМЕЧЧИНИ
.1 Туристичні ресурси: поняття та
класифікація
Трактування поняття «туристичні
ресурси» достатньо широке, а номенклатура туристичних ресурсів практично
безмежна. Туристичні ресурси - це ті об'єкти природи, історії, культури,
поточні події, явища, які можуть бути використані при створенні та реалізації
туристичного продукту. Туристичні ресурси - це частина туристсько-рекреаційного
потенціалу певної території, яка включена до складу туристичного продукту і
підлягає реалізації з туристичною метою. Туристичні ресурси є почасти
мотиваційною підставою для вибору певного тур продукту [6, c. 36].
Туристична діяльність на певній
території розвивається на основі тих ресурсів, які існують чи можуть бути
задіяні або створені в країні. Розрізняють наявні ресурси, що вже
використовуються в туристичній діяльності, та потенційні які можуть бути
задіяні за певних умов.
За Любіцевою туристичні ресурси
поділяються на: природні, інфраструктурні та культурно-історичні, відповідно до
таблиці 1.1.
Природні рекреаційні ресурси - це
особливості природи, природні та природно-технічні геосистеми, тіла, явища
природи, їх компоненти й властивості, природоохоронні об'єкти.
Природно-туристичні ресурси мають
чітку структуру, що зображена на рисунку 1.1. До них входять водні,
бальнеологічні, лісові, орографічні, ландшафтні, флоро-фауністичні та
клімато-терапевтичні.
Рис. 1.1 - Природні туристичні
ресурси: [2, c. 19]
До природних туристичних ресурсів
входять ландшафти, компоненти природи, що використовуються в сфері рекреації і
туризму:
геологічні: геологічні відшарування,
еталонні ділянки, місця з рідкісними мінералами, виходи на поверхню мінеральних
і гідротермальних джерел, кратери вулканів, метеоритні кратери, грязьові
вулкани тощо;
гідрологічні: це всі води
гідросфери <#"701044.files/image002.gif">
Рис. 1.2 - Структура туристичних
ресурсів
туристичний ресурс
німеччина курорт
фауністичні: запаси тваринного
світу, що історично склалися на певній території, за стан розвитку цього виду
ресурсів відповідають мисливські господарства та рибоохоронна інспекція.
До природно-антропогенних
туристичних ресурсів входять національні парки, біосферні та природні
заповідники, заказники, пам’ятки природи, ботанічні сади, печерні міста та
інше.
До складу культурно-історичних
ресурсів відносять архітектурно-історичні, біосоціальні та подійні ресурси. До
перших відносять пам’ятки архітектури, що мають історичну, наукову, художню або
іншу цінність. Біосоціальні - це об’єкти, що пов’язані з життям та діяльністю
відомих особистостей. Останні вказують на знакові події в історії певної
території.
Структура туристичних ресурсів достатньо
добре розроблена і представлена в літературі.
До класифікації туристичних ресурсів
можна застосувати такі підходи:
сутнісний;
діяльнісний;
атрактивний;
ціннісний, оснований на унікальності
даного ресурсу;
функціональний, оснований на
неповторності туристичних умов і ресурсів в поєднанні з комплексністю їх
використання;
еколого-економічний [6, c. 40].
Згідно предметно-сутнісного підходу
туристичні ресурси поділяються на: а) природно-рекреаційні; б)
культурно-історичні, куди відносяться археологічні, архітектурні пам'ятки,
здобутки історії і культури минулого та сучасні архітектурні та техногенні
шедеври; інфраструктурні, представлені територією, яка сама є ресурсом,
населенням з його традиційною етнічною культурою, втіленою як в традиційну, так
і в сучасну систему господарювання, яка забезпечує функціонування туристичної
галузі в складі суспільно-географічного комплексу території шляхом розвитку
виробничої та соціальної інфраструктури.
Діяльнісний підхід дозволяє
класифікувати ресурси за соціально-економічною сутністю, вартісними та
трудовими ознаками на: а) туристичні блага, наявність яких об'єктивна і
практично не залежить від людської діяльності. Це природно-рекреаційний
потенціал території, представлений сприятливим для відпочинку в будь-яку пору
року кліматом, мальовничими краєвидами, іншими природно-географічними умовами;
б) туристичні ресурси, які включають об'єкти, створені людською працею та
об'єкти, до яких докладається людська праця з метою підтримки їх атрактивних
якостей; в) туристична інфраструктура, представлена підприємствами розміщення,
харчування, транспорту, екскурсійного обслуговування та проведення дозвілля.
За атрактивністю в туристичну
діяльність можна виділити: а) об'єкти показу або атрактивні об'єкти, які
включають до складу турпродук- ту і використовують як елементи програмного
забезпечення турів; б) об'єкти дозвілля, які можуть становити як програмне
забезпечення, так і входити до складу додаткових послуг, що надаються в місцях
відпочинку.
Відповідно до ціннісного підходу
розрізняють світову культурну та природну спадщину та національне
культурно-історичне і природне надбання. Поняття культурної і природної
спадщини формувалося протягом другої половини XX ст. і оформилось прийняттям у
1972 р. Конвенції ЮНЕСКО про охорону всесвітньої культурної і природної
спадщини. До Списку всесвітньої спадщини внесено майже 600 об'єктів, з яких 76
% становлять об'єкти культурної, 21 % - природної та 3% - природно-культурної
спадщини, що розташовані в більш ніж 110 країнах світу [1, с. 63].
Функціональний підхід до
класифікації туристичних ресурсів оснований на комплексному характері
туристичного споживання і туристичної діяльності з виробництва тур продукту.
Комплексність споживання туристичних ресурсів відтворює мотивацію подорожування
і ґрунтується на георозмаїтті. Поняття георозмаїття в його
конкретно-територіальному наповненні може розглядатися як «родове» щодо
туристичних ресурсів. Таке твердження ґрунтується на розумінні мотиваційної
туристичної привабливості певних територій як таких, що є відмінними за
комплексом ознак від місця постійного проживання туриста.
Еколого-економічний підхід
ґрунтується на оцінці споживчої вартості туристичних благ і ресурсів. Наявність
туристичних ресурсів розглядається багатьма авторами як чинник виробництва тур
продукту, в той час як ми вважаємо їх неодмінною його складовою, яка, залежно
від характеру ресурсу, має певну споживчу вартість.
Наведені підходи і побудовані на їх
основі класифікації не вичерпують всієї багатоаспектності туристичних ресурсів,
вони лише підкреслюють складність і неоднозначність поняття «туристичний
ресурс» при його видимій зрозумілій простоті.
1.2 Форми та види туризму
Досі немає чіткої загальноприйнятої
класифікації туризму. Це пояснюється насамперед тим, що практично неможливо
виокремити чисті форми і види сучасного туризму.
Туризм можна класифікувати за
найрізноманітнішими показниками: за метою, засобами пересування, характером,
термінами і тривалістю подорожі, засобами розміщення тощо. У класифікації
туристських подорожей і розподілі їх на види вирішальне значення має їхня мета.
Щоправда, мандруючи, турист ставить перед собою не одну мету. Втім, залежно від
індивідуальних потреб туриста, одна з них переважає.
Форма туризму безпосередньо
пов’язана з тим, чи перетинає кордон мандрівник. Таким чином виділяють
міжнародний та внутрішній туризм.
Міжнародний туризм - це подорожі за
межами держави, він буває в’їзним та виїзним.
Внутрішній туризм - це подорожі в
межах країни.
Форми туризму за певними ознаками
поділяються на різні види. До цих ознак відносять: мету, тривалість подорожі,
вікові рамки, використаний транспорт та інше. Відповідно до цього виникають
різні класифікації туризму. За метою подорожі виділяють наступні види
туризму:релігійний (подорожі з метою поклоніння святим місцям), спортивний,
агротуризм, наркотуризм, алкотуризм, екотуризм (пов'язаний зі збереженням
природи), сафарі, благодійний, медичний (подорожі з метою лікування),
оздоровчий (подорожі з метою фізичної і психологічної рекреації), з метою
пологів, гастрономічний, пізнавальний, пригодницький, освітній (подорожі з
метою освіти), ностальгічний, культурний (відвідування культурних обєктів),
книжковий, музичний (відвідування музичних фестивалів), толкін туризм.
За ландшафтною і географічною
ознакою: гірський, спелеотуризм, сільський, лісовий, сафарі.
За кількістю учасників на груповий
та самостійний (сімейний відпочинок також вважається самостійним, оскільки
колектив дуже згуртований).
За способом організації на
організований та неорганізований.
За соціально-віковою ознакою: дитячій,
юнацький, студентський, сімейний, дорослий, для людей з обмеженими можливостями
та віком старше 65 років.
За тривалістю: короткостроковий (до
тижня), середньостроковий (від тижня до 3 місяців), довгостроковий (від 3
місяців до року).
Рис. 1.3 - Форми і види туризму
За видами пересування: автотуризм,
мототуризм, вело, водний, парусний, кінний, лижний, пішохідний, гірський,
спелеотуризм, комбінований [3, с. 86]. Різноманіття форм та видів туризму наведено
в таблиці 1.3.
Таким чином, можна підкреслити
різноманіття форм і видів туризму на сучасному етапі, що слугує вагомою базою
для розширення інфраструктури туризму.
1.3 Соціально-економічні передумови
розвитку туризму в країні
Німеччина - етнічно однорідна
країна. На кордонах з Нідерландами і Данією проживають кілька тисяч датчан і
голландців. На сході - близько 100 тис. лужицьких сербів. Майже 5 млн.
становлять емігранти з Туреччини, країн Центральної і Східної Європи, що
приїхали сюди на заробітки і постійне місце проживання. Еміграція доповнює
комплекс соціальних і політичних проблем, тому урядом прийнята система
законодавчих заходів щодо регулювання міграційного потоку [5, c. 266-267].
Незважаючи на великі людські втрати
під час Другої світової війни (10 млн. чоловік), кількість населення країни
відновилося, зокрема, завдяки поверненню репатріантів - німців, що опинилися на
територіях інших держав після зміни кордонів. Повернення "етнічних
німців" продовжується, зокрема, з території Росії і Казахстану. Динаміку
росту населення після війни можна відстежити за допомогою рисунка 1.4.
Рис. 1.4 - Динаміка росту населення
Німеччини
Транспортна система Німеччини добре
розвинена. Вона забезпечує не тільки внутрішні перевезення, а й транзитні,
оскільки країна знаходиться в центрі Європи. Німеччина бере участь у створенні
Європейської системи автострад і транс’європейських швидкісних залізниць.
Вантажо-і пасажироперевезення здійснюються залізницями, автошляхами і водними
шляхами. На водний транспорт припадає близько 20% вантажоперевезень, що виділяє
країну за цим показником у Європі. Найбільш важливу роль відіграє річкова
система Рейну. Канал Рейн - Везер дав вихід Руру до Північного моря в межах
державної території. Середньо-канал, перетинаючи територію з заходу на схід,
сполучає річки півночі в єдину транспортну систему. Побудований в 90-і роки
канал Рейн-Майн-Дунай сполучає Північне і Чорне моря, утворюючи
транс’європейську водну магістраль. Від північного порту Кіль починається
глибоководний Кільський канал, за значенням поступається тільки Суецькому і
Панамському. Поромні переправи з'єднують Німеччину з Данією, Швецією,
Фінляндією, Литвою.
Німеччина - високорозвинена
індустріальна держава. При обмежених сировинних ресурсах економіка країни
великою мірою орієнтована на експорт. Визначальним чинником досягнення високої
конкурентоздатності створюваної продукції стало забезпечення її високої якості.
В останнє десятиріччя відзначається зростання економічних показників, що
свідчить про динамічний розвиток господарського комплексу країни.
Валовий національний продукт 2307,20
млрд. євро, третє місце у світі за потужністю національного господарства.
Приріст ВНП становив +2,7%. Валовий внутрішній продукт на 1 душу населення
становив 28012 євро.
Структура ВНП: послуги - 69,2%,
промисловість і будівництво -29,9%, сільське господарство -1,0%. Експорт (2006
р.) - 896,05 млрд. євро. Товари, що експортуються: верстати, автомобілі,
хімікати, метал і сталепрокат, продукти харчування, текстиль. Регіони
промисловості виділені на карті (Додаток А). Основні партнери по зовнішній
торгівлі - країни ЄС 56.4%, США 9,4%, Японія 1,9%. Частка ФРН у світовому
імпорті - 9%, в експорті - 11%. В останні роки роз ширюються зв'язки з країнами
Центральної Європи. У країни, що розвиваються, Німеччина постачає машини та
обладнання, а одержує звідти сировину та напівфабрикати. Імпорт: 731,48 млрд.
євро. Товари, що імпортуються: верстати, автомобілі, хімікати, метали,
текстиль. Імпорт з країн: ЄС 52,2%, США 8,1%, Японія 4,9%. За статистикою
Німеччина займає за ІРЛП - 5-те місце [8, с. 9]. Туризм в Німеччині забезпечує
8 відсотків ВВП країни. Поряд з торгівлею це - найбільший сектор у сфері
послуг[11, с. 7]. Тут діють в основному підприємства малого і середнього
бізнесу, що відкриває широкі можливості для підприємців-початківців. Щорічно
Німеччину відвідують близько 18 млн. туристів. Найбільш популярні серед
зарубіжних туристів німецькі міста - Берлін, Мюнхен, Гамбург і Баден-Баден.
Галузь туризму займає друге місце після автомобілебудування. Слід зазначити, що
Німеччина стає все більш популярним туристським напрямком. Загалом варто
зазначити високий рівень розвитку Німеччини в порівнянні з іншими країнами
Європи та світу. Не зважаючи на відносну сировинну бідність їй вдається займати
перші місця у світових рейтингах за рівнем життя населення та оборотами
виробництва.
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ГЕОГРАФІЇ
ТУРИЗМУ НІМЕЧЧИНИ
.1 Характеристика природних туристичних
ресурсів
На півдні Німеччини простягаються
пагорби і гори, а на півночі - велика рівнина. Різноманітність рельєфу
відображає складність геологічної будови, багато в чому визначає різницю в
ґрунтовому покриві, кліматі, формуванні річкової мережі.
Територія країни підвищується з
півночі на південь і ділиться на 5 ландшафтних зон: Північно-Німецька низовина
з яскраво вираженими формами льодовикового рельєфу; Середньо середньовисотні
гори і височини (Рейнські Сланцеві гори висотою до 880 м, Везерські гори,
Тюрінгський Ліс, в центрі країни - масив Гарц, на сході - Рудні гори на кордоні
з Чехією та Баварський Леc); Південно-західне Німецьке середньогір'я (масиви
Шварцвальд, Оденвальд, Шпессарт та ін); Південно-Німецьке Передальпійське
плоскогір'я (Швабсько-Баварське плато висотою від 600 м на півночі до 300 м на
півдні, Дунайська низовина); Баварські Альпи - передові хребти Східних Альп з
широким розвитком льодовикових і карстових форм рельєфу. У межі Німеччини
входять північні хребти Альп. На заході переважають низькі хребти, складені
пісковиками, але в Баварії, на південь від Мюнхена, представлені також Північні
Вапнякові Альпи. Тут знаходиться найвища точка Німеччини - гора Цугшпітце (2962
м) [3, c. 86].
Кліматичні умови Німеччини
сприятливі для проживання населення і ведення господарства. Країна розташована
в помірній зоні. Клімат помірний, морський і перехідний від морського до
континентального. У гірських районах виявляється висотна кліматична поясність.
Суворість зим наростає з видаленням від морського узбережжя, але сильні морози
рідкість. Середня температура січня на рівнинах від -4 до -2 ° С, в Альпах - до
-5 ° С, липня на рівнинах +16 ... +20 ° С, у високогір'ї до +14 ° С. При
поширенні над Європою антициклону, приносить маси холодного повітря з Сибіру, спостерігаються
низькі температури. Наприклад, на Північно-Німецької низовини температури
знижуються до -12 ° С. Влітку температури підвищуються в південному напрямку, і
найвищі показники відзначаються на Верхньорейнської низовини. Середня температура
липня там 19 ° С.
Середньорічна кількість опадів в
цілому по країні становить 600-700 мм. На Північно-Німецької низовини їх
випадає 600-750 мм, в середньовисотних горах з навітряного західного боку
набагато більше, з підвітряного східної (наприклад, у Гарці) - менше, в Альпах
- 1000-2000 мм і більше[11, с. 10]. Максимум опадів на північному заході
припадає на осінь, мінімум - на весну, південніше максимум припадає на літо і
мінімум - на зиму. У горах і на узбережжі часті тумани. Тривалість залягання снігового
покриву наростає з видаленням від моря і підвищенням місцевості в горах. Засухи
рідкісні, часті повені, викликані дощами і бурхливим таненням снігу і льоду в
горах.
Німеччина особливо багата на
мінеральні води, що робить ії центром лікувального туризму з 18-го століття.
Налічується близько 300 курортів, деякі з яких мають світове значення. Серед
найбільш відомих виділяють Баден-Баден, Віс-Баден, Вільдбад, Баденвайєр,
Бад-Наухайм, Аахен, Оберхоф, Дамс, Штрамт та інші. Щорічно до Німеччини
приїздить більше 1 млн. чоловік з лікувальною метою.
Вихід до Північного та Балтійського
морів дає змогу розвитку купально-пляжного туризму, але здебільшого ці курорти
місцевого значення. Це пов’язано з тим, що моря доволі холодні, відповідно не
можуть конкурувати з курортами Середземного моря. Зокрума виділяють такі
курорти як Кампен і Ліст на Північному морі та Граль-Мюриц на Балтійському
морі.
Судноплавні річки дають змогу
розвитку круїзного туризму в Німеччині. Щонайдовший тур здійснюється по Рейну:
з Роттердама в Нідерландах і до Базеля в Швейцарії. Дуже романтична ділянка між
Кельном і Майнцем, а також поїздка по Мозелю. У будь-якому пункті круїз можна
на якийсь час перервати для ближчого ознайомлення із знаменитими центрами
виноробства, до яких відносяться, наприклад, Кенігевінтер, Бахарах,
Ассманхаузен і Рюдехсхайм.
Відомі в Німеччині райони туризму
пов’язані з долиною Рейну, Баварією, Шварцвальдом, Балтійським побережжям.
Район середньовисотних гір Шварцвальд є одним з улюблених місць проведення
канікул і відпусток в Німеччині. Південь країни цікавий великими озерами.
Балтійське побережжя чарує своєю красою. Суворий ландшафт з піщаними дюнами і
будиночками, дахи яких покриті очеретом, неспокійне море, кораблі на рейді -
все це має свою неповторну красу. У курортних місцях на Балтійському морі
знаходиться понад тисяча санаторіїв, будинків відпочинку, туристських баз.
Озера здебільшого розташовані в
передгір’ї Альп. Вони також спонукають до розвитку туризму. Зокрема такі озера,
як Боденське, Хімзєє, Штернбергерзєє, Аммерзєє.
Природі тут відведено великі
заповідники. В Німеччині приділяється першочергова увага турботі про природне
середовище і про чистоту екології. Саме завдяки цьому тут є де прогулятися
первісними лісами і походити верховими болотами, познайомитися в річкових
долинах з численними рідкісними видами тварин і рослин і насолодитися співом
ранніх птахів.
У Німеччині близько 500
охоронюваних територій. Найбільше значення представляють так звані природні
парки, які не тільки служать охороні природи, але одночасно є основними
районами відпочинку і туризму. Розташовуються вони переважно в гірничо-лісових
місцевостях, але у відносній близькості від великих міст. Їх загальна площа -
65 тис.км. Прикладами таких місць стануть: Парк Тиргартен (Берлін),
Олімпійський парк (Мюнхен), Ботанічний сад (Гамбург), Озеро Альстер (Гамбург),
Ауенвальд і Ауензеє <#"701044.files/image005.gif">
ДОДАТОК Б
Гірськолижні курорти Німеччини
ДОДАТОК В
Біосоціальні ресурси
ДОДАТОК
Г
Об’єкти охорони ЮНЕСКО
Об’єкт всесвітньої спадщини ЮНЕСКО
|
Рік занесення до списку
|
Кафедральний собор у місті Ахен
|
1978
|
Кафедральний собор в місті Шпайєр
|
1981
|
Паломницька церква в селі Віс
|
1983
|
Палац Аугустусбург і мисливський замок
Фалькенлуст в місті Брюль
|
1984
|
Кафедральний собор Св. Марії і церква Св.
Михайла в місті Хільдесхайм
|
1985
|
Давньоримські пам'ятники, кафедральний собор Св.
Петра і церква Богоматері в місті Трір
|
1986
|
Ганзейського місто Любек
|
1987
|
Укріплені рубежі Римської імперії
|
1987, 2005,2008
|
Палаци та парки Потсдама і Берліна
|
1990, 1992, 1999
|
Монастир і надбрамна капела в місті Лорш
|
1991
|
Шахтарське місто Рерус і його околиці
|
1992, 2010
|
Місто Бамберг
|
1993
|
Монастирський комплекс Маульбронн
|
1993
|
Залізовиготовний завод у місті Фëльклінген
|
1994
|
Коллегіатская церква, замок і Старе місто у
Кведлінбурзі
|
1994
|
Кафедральний собор в місті Кëльн
|
1996
|
Пам'ятники архітектурної школи Баухаус у
містах Веймар і Дессау
|
1996
|
Пам'ятні місця Лютера у містах Айслебен і
Віттенберг
|
1996
|
«Класичний Bеймар»
|
1998
|
Замок Вартбург
|
Музеумсінзель (Музейний острів) в Берліні
|
1999
|
«Паркове королівство» Дессау-Верліц
|
2000
|
Монастирський острів Райхенау
|
2000
|
Стара вугільна шахта Цольферайн в місті Ессен
|
2001
|
Долина Середнього Рейну
|
2002
|
Історичні центри міст Штральзунд і Вісмар
|
2002
|
Мускауер-Парк / Парк-Музаковскі
|
2004
|
Ратуша і статуя Роланда на Ринковій площі в
місті Бремен
|
2004
|
Старе місто в Регенсбурзі, включаючи район
Штадтамхоф
|
2006
|
Райони житлової забудови в стилі модерн
Берліна
|
2008
|
Ваттове море
|
2009
|
ДОДАТОК Д
Карта видів туризму
ДОДАТОК Е
Карта основних центрів пізнавального
туризму