Управління фінансуванням оборотних активів

Управління фінансуванням оборотних активів

Курсова робота

Управління фінансуванням оборотних активів

Вступ

Оборотні активи - це грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи підприємства, призначені для реалізації або споживання протягом операційного циклу чи протягом 12 місяців із дати складання балансу. Недостатня забезпеченість підприємства оборотними активами паралізує його діяльність і приводить до погіршення фінансового положення.

Отже, актуальність теми даної курсової роботи пояснюється тим, що в сучасному економічному середовищі поняття оборотних активів є надзвичайно вагомим і потребує подальшого дослідження, вивчення та узагальнення з метою удосконалення системи управляння фінансуванням оборотних активів на вітчизняних підприємствах.

Мета: курсової роботи полягає в аналізі сутності оборотних активів проведенні аналізу управління фінансування оборотних активів на ВАТ «Житомирський мясокомбінат».

Відповідно до зазначеної мети виникає необхідність вирішення таких завдань:

-          зясувати природу і сутність оборотних активів підприємства;

-          провести узагальнення класифікації оборотних активів;

-          розглянути політику управління фінансування оборотних активів;

-          провести аналіз управління фінансуванням оборотних активів на ВАТ «Житомирський м’ясокомбінат»;

-          виявити можливі шляхи удосконалення сиситеми управління фінансування оборотних активів підприємства;

Обєктом курсової роботи є оборотні активи, як головний засіб забезпечення безперервності офінансового циклу.

Предметом курсової роботи є управління фінансуванням оборотними активами.

1. Теоретичні основи управління фінансуванням оборотних активів підприємства

1.1 Економічна сутність і значення оборотних активів підприємства

оборотний актив управління фінансування

Неодмінною умовою здійснення підприємством ефективної господарської діяльності є наявність оборотних активів, які разом з робочою силою є найважливішим елементом (чинником) виробництва. Недостатня забезпеченість підприємства оборотними активами паралізує його діяльність і приводить до погіршення фінансового положення.

На сучасному етапі розвитку економіки України питання управління оборотними активами є надзвичайно важливими у напряму забезпечення достатнього рівня ліквідності, прибутковості вітчизняних підприємств, і тому розглядалися в багатьох наукових працях, зокрема в працях Колодяжної К.А., Барнгольц С.Б., Омелянович Л.А., Бланк І. О., Ямпольського М.М., Філімоненкова О.С., Римарчук А.М. та інших, але в літературних джерелах немає одностайності щодо визначення сутності поняття «оборотні активи».

В П(С) БО 2 зазначено, що «Оборотні активи - грошові кошти та їх еквіваленти, які не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації або споживання протягом операційного циклу, або протягом дванадцяти місяців з дати балансу» [15].

Потрібно акцентувати увагу на тому, що економічна сутність оборотних активів визначається їх роллю в організації поточної діяльності підприємства: знаходячись в постійному русі вони здійснюють безперервний кругообіг форм вартості, в результаті якого відбувається постійне відновлення процесу виробництва[6].

Таблиця 1.1. Різновиди визначень сутності оборотних активів в сучасній економічній літературі[6]

Проведене дослідження дозволяє зробити авторське визначення оборотних активів: «Під оборотними активами промислового підприємства слід розуміти сукупність таких матеріальних та грошових цінностей, котрі обслуговують його поточну фінансово-господарську діяльність, внаслідок високого рівня ліквідності забезпечують платоспроможність підприємства знаходяться у постійному кругообігу й в повному обсязі переносять свою вартість на виготовлену».

Аналізуючи існуючі в економічній літературі трактування категорії «оборотні активи» (табл. 1.1), можна відмітити, що більшість авторів в характеристиці оборотних активів акцентують увагу на матеріально-речовий складовій активів підприємства, обслуговуванні поточного господарського процесу, споживанні протягом одного року або одного операційного періоду (виходячи з цього необхідно також підкреслити високий рівень ліквідності оборотних активів і, як наслідок, значний вплив на платоспроможність підприємства) [6].

Оборотні активи як натурально-речовинна категорія - це сукупність матеріально-речовинних цінностей і грошових коштів, які беруть участь у створенні продукту, цілком споживаються у виробничому процесі і повністю переносять свою вартість на виробничий продукт упродовж операційного циклу або дванадцяти місяців з дати балансу (сировина, матеріали, готова продукція, грошові кошти тощо).

В економічній літературі існують інші погляди на сутність оборотних активів. Одні економісти трактують їх як «грошові кошти», авансовані в оборотні виробничі фонди та фонди обігу», інші вважають, що оборотні активи - це частина капіталу підприємства, вкладена в його поточні активи, або це кошти, авансовані для створення оборотних виробничих активів та активів обігу. Але оборотні активи включають як матеріальні, так і грошові ресурси. Тому ототожнювати їх тільки з грошовими коштами економічно не обґрунтовано[16].

Разом з тим в умовах існування товарно-грошових відносин матеріальні засоби підприємств виражаються не лише в натуральній, а й у вартісній формі.

В організації оборотних активів слід розрізняти їх склад і структуру. (рис. 1.)

Склад оборотних активів - це сукупність окремих елементів (статей) оборотних виробничих фондів і фондів обігу[16].

Структура оборотних активів - це співвідношення окремих елементів оборотних активів у їх загальному обсязі.

Рис. 1. Структура оборотних активів[16]

До виробничих фондів належать:

- сировина;

основні й допоміжні матеріали;

напівфабрикати;

паливо;

тара;

запасні частини для ремонтів;

малоцінні і швидкозношувані предмети;

незавершене виробництво;

напівфабрикати власного виготовлення;

витрати майбутніх періодів.

Фонди обігу - це залишки готової продукції на складі підприємств, відвантажені, але не оплачені покупцями товари, залишки коштів підприємств на поточному рахунку в банку, касі, у розрахунках, у дебіторській заборгованості, а також укладені в короткострокові цінні папери.

До фондів обігу належать:

готова продукція на складах підприємства;

готова продукція, яка відвантажена і перебуває в дорозі;

грошові кошти на розрахунках та інших рахунках;

грошові кошти у незавершених розрахунках;

дебіторська заборгованість;

- готівка в касі. [16]

Склад і структура оборотних активів не є сталими. Вони змінюються як за роками, так і протягом року залежно від зміни характеру виробничої діяльності підприємства, особливостей формування запасів і витрат[6].

Незважаючи на відмінності у призначенні, оборотні фонди та фонди обігу тісно взаємопов'язані. Вони обслуговують єдиний процес відтворення на виробництві й забезпечують його неперервність. Водночас оборотні фонди та фонди обігу є складовими оборотних активів, що відображають розміщення їх за сферами відтворення у процесі руху, і водночас є самостійними економічними категоріями.

Економічною категорією, що об'єктивно існує, є оборотні активи. Для з'ясування економічного змісту оборотних активів необхідно розмежувати їх функціональні форми, яких вони постійно набувають і змінюють, проходячи через сфери виробництва         та обігу, пов'язувати рух (зміну) цих функціональних форм з рухом їх речових носіїв, а також розглядати оборотні активи як категорію в русі[5].

Якщо процес виробництва на кожному підприємстві неперервний, то оборотні активи, що обслуговують його, у кожний момент перебувають одночасно як у сфері виробництва у вигляді виробничих запасів, незавершеного виробництва, так і у сфері обігу у вигляді готових виробів та грошових коштів. Крім того, зі сфери виробництва вони переходять у сферу обігу і навпаки, тобто постійно перебувають у русі, проходячи три стадії кругообігу - грошову, товарну та виробничу.

Співвідношення оборотних активів у сфері виробництва і сфері обігу залежить від особливостей організації виробництва, постачання, збуту, а також системи розрахунків. Для забезпечення безперервності процесу виробництва і реалізації продукції необхідно досягти оптимального співвідношення оборотних активів у сфері виробництва й обігу. Підприємство заінтересоване у зменшенні оборотних активів у сфері обігу за рахунок поліпшення системи постачання, раціональніших форм розрахунків.

Отже, предмети праці у грошовій оцінці становлять виробничі оборотні фонди. До них на промислових підприємствах належать сировина, матеріали, паливо, запасні частини, пальне, інші матеріальні цінності.

Оборотні кошти - це грошові ресурси, які вкладено в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервного виробництва та реалізації виготовленої продукції, які беруть участь у виробничому процесі один раз і повністю переносять свою вартість на собівартість продукції.

Організація оборотних коштів включає:

-          визначення складу і структури оборотних коштів;

-          визначення потреби підприємства в оборотних коштах;

-          визначення джерел формування оборотних коштів;

-          розпорядження та маневрування оборотними коштами;

-          відповідальність за зберігання та ефективне використання оборотних коштів[7].

Склад оборотних коштів - це сукупність окремих елементів оборотних виробничих фондів і фондів обігу. Структура оборотних коштів - це частка вартості окремих статей оборотних виробничих фондів і фондів обігу в загальній сумі оборотних коштів.

Структура оборотних коштів має значні коливання в окремих галузях господарства. Вона залежить від складу і структури витрат на виробництво, умов поставок матеріальних цінностей, умов реалізації продукції, проведення розрахунків (наприклад, вугільна промисловість, легка та харчова промисловість, машинобудування, нафтохімічна промисловість).

Склад і структура виробничих запасів, незавершеного виробництва і готової продукції є важливим індикатором комерційної діяльності підприємства.

Розуміння специфіки структури оборотних активів на підприємстві дає змогу не лише краще управляти ними, а й концентрувати увагу саме на тих ділянках, де має бути забезпечене найефективніше їх використання. Це можна віднести не лише до нормованих статей оборотних активів, а й до тієї їх частини, яка обслуговує сферу обігу.

До складу виробничих оборотних фондів входять також незавершене виробництво та витрати майбутніх періодів.

Основне призначення (функція) виробничих фондів полягає в забезпеченні планомірного й ритмічного процесу виробництва на підприємствах та в об'єднаннях.

Крім виробничих оборотних фондів кожне підприємство має частину активів, що перебувають в обороті. Це готова продукція, грошові кошти на рахунках у банку та в касі підприємства, кошти в розрахунках тощо. Ця частина активів, оцінена у грошах, називається фондами обігу. Основне їх призначення (функція) полягає в забезпеченні коштами планомірного процесу обороту на підприємствах.

Справді, якщо процес виробництва на кожному підприємстві неперервний, то оборотні активи, що обслуговують його, у кожний момент перебувають одночасно як у сфері виробництва у вигляді виробничих запасів, незавершеного виробництва, так і у сфері обігу у вигляді готових виробів та грошових коштів. Крім того, зі сфери виробництва вони переходять у сферу обігу і навпаки, тобто постійно перебувають у русі, проходячи три стадії кругообігу - грошову, товарну та виробничу[10].

В умовах товарно-грошових відносин рух, кругообіг товарно-матеріальних цінностей опосередковується їх вартістю, що не витрачається, не споживається подібно до її речових носіїв, а залишається в межах процесу відтворення і змінює лише форми свого руху. У цьому зв'язку К. Маркс писав: «вартість взагалі авансується, а не витрачається, оскільки ця вартість, проходячи різні фази свого кругообігу, знову повертається до свого вихідного пункту». Отже, оборотні активи не витрачаються, не споживаються, а авансуються та повертаються підприємству у процесі реалізації продукції.

Отже, оборотні активи як вартісна категорія - це вартість, авансована у кругообіг виробничих оборотних фондів та фондів обігу для забезпечення неперервності процесу виробництва та обігу.

В організації оборотних активів слід розрізняти їх склад і структуру. Під складом оборотних активів розуміють сукупність їх елементів (статей).

Структура оборотних активів - це співвідношення окремих елементів оборотних активів у їх загальному обсязі.

У народному господарстві склад і структура оборотних активів різняться й залежать від галузі, складу витрат, виду продукції, що випускається, особливостей матеріально-технічного постачання тощо. У виробничій сфері, а також у торгівлі найбільшу питому вагу в оборотних активах мають запаси.

Запаси - це активи, які перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу отриманого продукту виробництва, утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності, а також для споживання у процесі виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг.

У господарській діяльності запаси поділяються на такі види:

-          сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва тощо;

-          вироби незавершеного виробництва у вигляді не до кінця оброблених деталей, вузлів, виробів та незавершених технологічних процесів;

-          готову продукцію, виготовлену на підприємстві та призначену для продажу;

-          товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються на підприємстві з метою подальшого продажу;

-          малоцінні та швидкозношувані предмети;

-          молодняк тварин і тварин на відгодівлі, продукцію сільського і лісового господарства, якщо вони оцінюються за цим положенням (стандартом) [7].

Матеріальною основою виробництва є виробничі фонди у вигляді засобів і предметів праці. У процесі функціонування вони по-різному переносять свою вартість на вартість готового продукту.

На відміну від основних виробничих фондів оборотні фонди споживаються в одному виробничому циклі і їхня вартість повністю переноситься на вартість виготовленої продукції. При цьому одна їхня частина в речовій формі входить до створеного продукту і набирає товарної форми, в якій її буде використано споживачем. Інша частина також повністю споживається у процесі виробництва, але, втрачаючи свою споживну вартість, у речовій формі до продукту праці не входить (паливо).

Оборотні виробничі фонди становлять собою мінімально необхідні для виконання виробничої програми запаси сировини, основних матеріалів, покупних напівфабрикатів, допоміжних матеріалів, палива, запасних частин для ремонту, малоцінних і швидкозношуваних предметів, а також незавершеного виробництва.

Фонди обігу, хоч і не беруть участі безпосередньо у виробничому процесі, є необхідним елементом для забезпечення єдності виробництва і обігу. Сфера їхнього функціонування створює передумови для виділення їх у самостійне поняття «фонди обігу».

Фонди обігу складаються із запасів готової продукції на складі підприємства; товарів, відвантажених покупцям; залишку грошових коштів на рахунку в банку і касі підприємства.

Таким чином, виникає об'єктивна необхідність авансування коштів для забезпечення безперервного руху оборотних виробничих фондів і фондів обігу з метою створення необхідних виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції і умов для її реалізації.

Рух оборотних виробничих фондів і фондів обігу становлять єдиний процес, який забезпечується відповідним оборотним капіталом. Це дає можливість об'єднати оборотні виробничі фонди і фонди обігу в єдине поняття - оборотні кошти.

Щодо співвідношення оборотних активів і оборотного капіталу, то це самостійні економічні категорії, які перебувають у тісному зв’язку та взаємозалежності один з одним, а саме: початково оборотний капітал завжди виступає інвестицією, тобто джерелом утворення, однак ця інвестиція повинна бути десь розміщеною. Оборотні активи відображають характер розміщення інвестованого капіталу у процес господарської діяльності підприємства. Оборотний капітал будучи джерелом авансування формує оборотні активи, які пізніше повертають авансований капітал, що і забезпечує кругообіг капіталу, який умовно припиняє своє існування як капітал із завершення кожного операційного циклу, вичерпуючи свою функцію у виробництві, та постійно відтворюється шляхом продажу готової продукції та після інкасування дебіторської заборгованості. Оборотний капітал і оборотні активи відновлюють один одного, тим самим забезпечують безперервність господарчих процесів. Основне призначення оборотного капіталу є інвестування вартості в елементи оборотних активів з метою забезпечення поточної господарської діяльності; оборотні активи характеризують речовий склад активів підприємства для обслуговування поточного господарського процесу [6].

1.2 Класифікація оборотних активів

Під впливом змін потреб управління оборотними активами, постійно розвивається їх класифікація. Вона еволюціонує шляхом введення нових критеріїв.

Економічно обґрунтована класифікація оборотних активів є важливою передумовою успішної організації бухгалтерського обліку, оскільки від цього залежить здатність своєчасно і чітко управляти оборотними активами, можливість оперативного аналізу і прогнозування, а в кінцевому підсумку - обґрунтованість управлінських рішень.

Проблеми класифікації оборотних активів знайшли своє відображення в працях таких вітчизняних вчених як А.Н. Бородавкін, О.С. Бородкін, Ф.Ф. Бутинець, С.Ф. Голов, В.П. Дяченко, З.В. Задорожний, В. М Івахненков, Р.С. Коршикова, Я.Д. Крупка, В.Н. Копоруліна, М.В. Кужельний, Н.М. Малюга, Д.С. Моляков, С.В. Мочерний, П. Л Носов, М А. Пессель, М.С. Пушкар, В.В. Сопко, Р. Сорока, Н.М. Суков, Г.П. Урбан, І. С. Чухно та

інших. Разом з тим, враховуючи зміни, що відбуваються в системі управління, постійно розвивається і класифікація оборотних активів, що потребує додаткових ґрунтовних досліджень.

У загальному розумінні класифікація є розподілом предметів, явищ та понять за класами, видами, розрядами залежно від їхніх загальних ознак. Класифікація оборотних активів є їх систематизацією та групуванням для потреб управління активами підприємства. Згрупована різними способами інформація про оборотні активи потрібна для ефективного управління підприємством[12].

З одного боку, виявлені і сформульовані потреби управління активами обумовлюють вибір критеріїв класифікації і поділ сукупності активів підприємства відповідно до них. З іншого боку, дослідження класифікації активів дозволяє виявити нові критерії розрізнення та групування активів і тим самим удосконалювати інформаційне забезпечення прийняття рішень, надавати наявну інформацію. Чим більше ознак класифікації виділено, тим більша ймовірність пізнання об’єкта.

Необхідність класифікації оборотних активів зумовлена наступними проблемами:

− науковою розробкою питань аналізу оборотних активів;

− подальшим удосконаленням методики аналізу оборотних активів;

− покращенням підготовки та підвищенням кваліфікації аналітичних кадрів.

Важливого значення набуває класифікація оборотних коштів, оскільки дає можливість підприємству визначити оптимальний склад і структуру, потребу та джерела формування оборотних коштів. Від цього значною мірою залежить фінансовий стан підприємства. Оборотні кошти класифікуються за декількома ознаками (таб. 1.2).

Таблиця1.2. Класифікація оборотних активів[13]

Існують різні підходи до класифікації оборотних активів. Розглянемо, які види оборотних активів виділяють сучасні науковці. Погляди різних вчених на це питання згруповано в табл. 1.3.

Таблиця 1.3. Класифікація оборотних активів за різними авторами[13]

Аналіз таблиці дає можливість зробити висновок, що більшість вчених розрізняють оборотні активи залежно від участі в кругообігу, за характером фінансових джерел формування та за видами. Менш поширеним є поділ за

ступенем захищеності від інфляції, за ризиком вкладених оборотних активів, за ступенем ліквідності, за періодом та за формою функціонування. На нашу думку, всі ці види оборотних активів є важливими і забезпечують проведення економічного аналізу в цілому.

При класифікації оборотних активів за характером фінансових джерел формування виникає проблема їх поділу на валові оборотні активи, чисті оборотні активи, власні оборотні активи чи власні, позикові та залучені. Позиковими є кошти, які підприємства отримують у вигляді банківських кредитів з метою створення сезонних запасів матеріальних цінностей та покриття витрат виробництва. Ці кошти надаються підприємствам на певний строк, після завершення якого вони мають бути повернені банку [13]

Деякі науковці (Бетехтіна Л.О., Івахненко В.М., Поддерьогін А.М., Сікора І.) не виділяють групування оборотних активів за формою функціонування, вважаючи, що цей поділ є тотожним поділу залежно від участі в кругообігу.

Однак є певні відмінності. Монетарна форма оборотних активів передбачає перебування їх переважно у вигляді готівки. Тоді як оборотні активи у сфері обігу включають в себе не лише готівку, а й дебіторську заборгованість та поточні інвестиції. Тому доцільно використовувати обидві класифікаційні ознаки.

Особливо актуальною у період фінансової кризи є класифікація за ризиком вкладених оборотних активів та за ступенем їх захищеності від інфляції, яка дасть змогу побачити, чи виживе підприємство під час зростання інфляційних процесів чи неповернення дебіторської заборгованості.

Не досить поширеним є поділ на постійні та змінні частини оборотних активів. Постійна - незмінна частина коштів, що не залежить від сезонних та інших коливань операційної діяльності і не пов’язана з формуванням товарно-матеріальних цінностей сезонного зберігання. Тобто це мінімум оборотних активів, необхідних для здійснення операційної діяльності. Змінна - пов’язана з сезонними зростаннями обсягів виробництва і реалізації продукції, що вимагає в певні періоди наявності додаткової кількості оборотних активів [12].

Однією з найвагоміших та найсуперечливіших класифікаційних ознак оборотних активів є джерела фінансування. Так, Бланк I.A. класифікує оборотні активи за характером фінансових джерел формування на: валові оборотні активи - загальна сума активів, сформована за рахунок власного та позичкового капіталу. В балансі відображаються як сума другого й третього розділу активу; чисті оборотні активи (чистий робочий капітал) - це та частина оборотних активів, що сформувалася за рахунок власного та довгострокового запозиченого капіталу. Суму чистих оборотних активів розраховують як різницю між валовими оборотними активами та короткостроковими поточними фінансовими зобов’язаннями; власні оборотні активи - це та частина оборотних активів, що сформувалася за рахунок лише власного капіталу і розраховується як різниця між валовими оборотними активами та довгостроковим запозиченим капіталом, інвестованим у оборотні активи та короткостроковими поточними фінансовими зобов’язаннями.

Поддєрьогін A.M. за джерелам формування оборотних активів поділяє на: власні та прирівняні до них; залучені та інші. До власних джерел формування оборотних активів він відносить статутний фонд, надходження від емісії цінних паперів, чистий прибуток, а також сталі зобов’язання. До залучених джерел фінансування належать кошти кредиторів, що надаються підприємствам у позику під певний відсоток[11].

Онисько С.М., Марич П.М. залежно від джерел формування поділяють оборотні активи на власні, залучені та позичені. Власні джерела формування оборотних активів складаються з коштів підприємства, якими вони покривають мінімальний розмір оборотних активів, що необхідні для забезпечення нормального і безперервного процесу виробництва і реалізації продукції. Залучені джерела формуються з коштів, які не належать підприємству, але в результаті функціонування діючої системи розрахунків знаходяться в його користуванні. До них належать стійкі пасиви, тобто мінімальна заборгованість по заробітній платі, кредиторська заборгованість. Позикові джерела формування характеризують ту частину оборотних активів, що сформувалась за рахунок залученого підприємством товарного чи фінансового кредиту як на короткостроковій так і на довгостроковій основі [12].

Наступна класифікаційна ознака оборотних активів - за видами:

-        запаси сировини, матеріалів та напівфабрикатів. Цей вид оборотних активів характеризує об’єм вхідних потоків у формі запасів, що забезпечують виробничу діяльність підприємства;

-        запаси готової продукції. Цей вид оборотних активів характеризує об’єм вхідних потоків у формі запасів продукції, що призначається для реалізації. Зазвичай, до цього виду оборотних активів додається незавершене виробництво з розрахунком коефіцієнта його завершеності за окремими видами. Але при значному обсязі незавершеного виробництва його виділяють в окремий вид оборотних активів;

-        дебіторська заборгованість. Вона характеризує суму заборгованості підприємству за товари, роботи, послуги;

-        грошові активи. До них відносять залишки грошових коштів в іноземній та національній валюті та короткострокові фінансові інвестиції;

-        інші види оборотних активів (витрати майбутніх періодів) [13].

Джеймс К. Ван Хорн та Джон М. Вахнович виділяють дві основні

класифікаційні ознаки оборотного капіталу: за статтями та за часом. За статтями оборотний капітал розподіляється на: грошові кошти, ринкові цінні папери, дебіторську заборгованість та товарно-матеріальні запаси.

Ковальов В.В. у складі оборотних активів виділив три групи: матеріально-виробничі запаси, грошові кошти і дебіторську заборгованість та інші оборотні засоби, що не ввійшли в попередні дві групи. Далі він показав послідовну трансформацію матеріально - виробничих запасів в дебіторську заборгованість, а дебіторську заборгованість - в грошові кошти [7].

За характером участі в операційному процесі оборотні активи поділяються на: оборотні активи, що обслуговують виробничий цикл підприємства (запаси сировини, матеріалів, напівфабрикатів, незавер незавершене виробництво, запаси готової продукції); оборотні активи, що обслуговують фінансовий цикл підприємства (грошові кошти, дебіторська заборгованість) [3].

Поддєрьогін А.М. називає цю класифікаційну ознаку по іншому - в залежності від участі оборотних активів у кругообігу, але розмежування оборотних активів аналогічне: оборотні кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди (оборотні фонди у виробничих запасах, оборотні кошти у виробництві); оборотні кошти, авансовані в фонди обігу (готова продукція, кошти і кошти в розрахунках) [13].

Балабанов І.Т. зазначає, що оборотні виробничі фонди та фонди обігу є самостійними, відмінними одна від одної економічними категоріями. їх одночасне існування обумовлено тим, що процес виробництва продукції є єдністю процесу виробництва та реалізації продукції. Оборотні виробничі фонди приймають одноразову участь у процесі виробництва, змінюючи при цьому свою натурально-речову форму. їх вартість повністю переноситься на новостворений продукт. Балабанов І.Т. в сукупності оборотних виробничих фондів виділяє предмети праці, що повністю використовуються в процесі виробництва і матеріально не входять в продукт праці - паливо, електроенергія. Інша частина оборотних виробничих фондів матеріально входить в продукт праці та отримує в процесі виробництва таку форму, в якій далі може використовуватись

-        сировина.

Фонди обігу пов’язані з обслуговуванням процесу продажу продукції. Вони включають дві відносно самостійні групи: готову продукцію, що знаходиться в процесі реалізації та грошові кошти (в касі, в дорозі, на рахунках, в розрахунках). Фонди обігу в процесі створення вартості не приймають участі, а є носіями вже створеної вартості і їх основним призначенням є забезпечення грошовими коштами процес обігу.

Важливою класифікаційною ознакою оборотних активів є період їх функціонування. За періодом функціонування оборотних активів виділяють:

-        постійну частину оборотних активів. Це мінімум оборотних активів, який потрібен підприємству для здійснення операційної діяльності. Це та частина оборотних коштів, як не залежить від сезонних коливань та не пов’язана з формуванням запасів сезонного характеру;

-        змінну частину оборотних активів. Це та частина оборотних активів, що пов’язана із сезонним збільшенням обсягу виробництва та реалізації продукції, необхідність формування в окремі періоди запасів товарно - матеріальних цінностей сезонного зберігання. Зазвичай, в складі змінної частини оборотних активів виділяють максимальну та середню їх частину.

Джеймс К. Ван Хорн, Джон М. Вахнович вважають, що за часом оборотний капітал розподіляється на фіксований та тимчасовий. Величина оборотних активів, необхідна для задоволення мінімальних довгострокових потреб підприємства називається фіксованим оборотним капіталом (permanent working capital) а поточні активи, потреба в яких пов’язана з сезонними коливаннями називаються тимчасовим оборотним капіталом (temporary working capital) [12].

З метою планування оборотних активів їх розподіляють на нормовані та ненормовані. Нормованими називають оборотні активи (засоби), запаси яких створюються в установлених мінімальних розмірах, необхідних для забезпечення нормальної безперервної роботи підприємств. До нормованих оборотних активів відноситься сировина, основні матеріали, куповані напівфабрикати, допоміжна матеріали, тара, паливо, запасні частини, МШП; незавершене виробництво, напівфабрикати власного виробництва, витрати майбутніх періодів, готова продукція на складі. Ненормованими називають оборотні активи (засоби), розмір яких не встановлюється. До їх складу відноситься відвантажена готова продукція, кошти на рахунках у банках і в касі підприємства, кошти в розрахунках, дебіторськазаборгованість [13].

Стоянова Є.С. та Поляк Г.Б. оборотні активи поділяють в залежності від можливості обертатися у гроші, на: ті, що повільно реалізуються; ті, що швидко реалізуються та найбільш ліквідні. До оборотних активів, що повільно реалізуються відносяться запаси сировини, матеріалів, незавершеного виробництва, готової продукції, при цьому, запаси готової продукції є найбільш ліквідною їх частиною. Менш ліквідними є запаси сировини та матеріалів. До оборотних активів, що швидко реалізуються відноситься дебіторська заборгованість, оскільки вона швидко трансформується у грошові кошти. Найбільш ліквідною частиною оборотних активів є цінні папери - короткострокові фінансові вкладення в цінні папери інших підприємств, державні облігації та ін. І абсолютно ліквідними є грошові кошти в касі та на рахунках. Поддєрогін А.М. дає подібну класифікацію оборотних активів за рівнем ліквідності:

-        високоліквідні (гроші, цінні папери);

-        тсередньоліквідні (відвантажені товари, дебіторська заборгованість);

-        низьколіквідні (матеріальні оборотні засоби) [13, с. 220].

Однією з найважливіших характеристик оборотних активів є їх оборотність. Відповідно до цієї характеристика Коваленко Л.О., Ремньо - ва Л.М. виділяють оборотні активи з високою оборотністю та активи з низькою оборотністю. До активів з високою оборотністю відносять запаси сировини і матеріалів, за якими не створюються страхові резерви; запаси готової продукції, що користується значним попитом; грошові кошти, які постійно перебувають у платіжному обороті.

До активів з низькою оборотністю відносять сезонні запаси сировини і матеріалів; запаси готової продукції зі зниженим попитом; довгострокову та короткострокову дебіторську заборгованість; усі форми поточних фінансових інвестицій строком більше шести місяців; неліквідні фінансові інструменти.

Азаренкова Г.М., Журавель Т. та Михайленко Р.М. залежно від стандартів обліку і відбиття в балансі підприємства виділяють оборотні кошти в запасах; кошти; розрахунки; інші активи. Залежно від матеріально-речовинного утримання оборотні активи поділяються на: предмети праці; готова продукція і товари; гроші і кошти в розрахунках.

Загородній А.Т., Вознюк Г.Л за формами функціонування оборотні активи поділяють на матеріальні та фінансові. До матеріальних відносяться оборотні активи у формі запасів сировини, матеріалів, напівфабрикатів, незавершеного виробництва та готової продукції. До фінансових належать оборотні активи у формі грошових коштів, короткострокових фінансових інвестицій та дебіторської заборгованості. Таку класифікацію оборотних активів зазвичай використовують при плануванні відповідних матеріальних або фінансових потоків на підприємстві.

Оборотні активи класифікуються за рівнем їх доходності на активи, що приносять прямий доход (поточні фінансові інвестиції, депозити), активи, що не приносять прямого доходу, але обслуговують оборот підприємства (запаси, грошові кошти), активи, що приносять збитки (за запаси товарів, якість та кількість яких в процесі зберігання зменшується, безнадійна заборгованість).

В залежності від інфляційної захищеності оборотні активи поділяються на: активи, захищені від інфляційного знецінення (матеріальні оборотні активи, захищена дебіторська заборгованість, ефективні фінансові інвестиції, валютні кошти) та активи, не захищені від інфляції (грошові кошти в національній валюті, незахищена дебіторська заборгованість, неефективні фінансові інвестиції) [13].

Чебанова Н.В. виділяє три групи оборотних активів за рівнем їх ринкової цінності: мінімальна ринкова цінність; середня ринкова цінність; потенційно висока ринкова цінність. Виокремлення групи оборотних активів мінімальної ринкової цінності обумовлено тим фактом, що активи підприємства не можуть мати від’ємної вартості, всі вони можуть бути реалізованими за договірними цінами. Група оборотних активів середньої ринкової цінності об’єднує матеріальні ресурси, які можуть бути реалізованими без збитку для підприємства, це потребує певних витрат часу на пошуки потенційних покупців. Виокремлення третьої групи оборотних активів базується на тому, що в умовах інфляції ціна на ресурси підвищується в силу наявності стабільного попиту на них [14].

Однією з найактуальніших класифікаційних ознак в сучасних умовах господарювання є ризиковість оборотних активів. Поддєрьогін А.М., Кірейцев Г.Г за ризиком вкладення виділяють такі групи оборотних активів: з найменшим ризиком вкладення (гроші, цінні папери); із середнім ризиком вкладення (товари відвантажені, дебіторська заборгованість, виробничі запаси, готова продукція); із значним ризиком вкладення (незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів) [13].

1.3 Політика управління фінансуванням оборотних активів

Управління фінансуванням оборотних активів підприємства підпорядковане цілям забезпечення необхідної потреби в них відповідними фінансовими засобами й оптимізації структури джерел формування цих засобів. З урахуванням даних цілей формується політика фінансування оборотних активів, яка розробляється на підприємстві.

Політика фінансування оборотних активів це частина загальної системи управління його оборотними активами, що полягає в оптимізації обсягу й складу фінансових джерел їх формування з позицій забезпечення ефективного використання власного капіталу та достатньої фінансової стійкості підприємства.

Розробка політики фінансування оборотних активів здійснюється за такими основними етапами:

. Аналіз стану фінансування оборотних активів підприємства в попередньому періоді.

. Формування принципів фінансування оборотних активів підприємства.

. Оптимізація обсягу поточного фінансування оборотних активів з урахуванням фінансового циклу підприємства.

. Оптимізація структури джерел фінансування оборотних активів підприємства[9].

Етап 1. Оцінка достатності фінансових засобів, що інвестуються в оборотні активи, із позицій задоволення потреби в них у попередньому періоді:

.1. Оцінка достатності фінансових засобів, що інвестуються в оборотні активи, із позицій задоволення потреби в них у попередньому періоді.

Коефіцієнт достатності фінансування оборотних активів в аналізованому періоді підприємства в цілому:

 (1.1)

де ФПОоа - фактичний період обороту оборотних активів (у днях) в аналізованому період; НПОоа - норматив оборотних активів підприємства (у днях), установлений на відповідний аналізуючий період.

Коефіцієнт достатності фінансування власних оборотних активів:

 (1.2)

де ФПОвоа - фактичний період обороту власних оборотних активів (у днях) в аналізованому періоді; НПОвоа - норматив власних оборотних активів підприємства в днях, установлений на відповідний період, що аналізується.

1.2. Аналіз суми і рівеня чистих оборотних активів або чистого робочого капіталу й темпи зміни цих показників за окремими періодами.

Коефіцієнт чистих оборотних активів:

                                                (1.3)

де ЧОА - середня сума чистих оборотних активів або чистого робочого капіталу підприємства в аналізованому періоді; ОА - середня сума оборотних активів або робочого капіталу підприємства в аналізованому періоді.

Данний показник в значній мірі характеризує тип політики фінансування оборотних активів.

1.3. Аналіз обсягу і рівеня поточного фінансування оборотних активів підприємства у звітному періоді, що визначаються потребами його фінансового циклу:

А. Обсяг поточного фінансування оборотних активів підприємства розраховується за такою формулою:

ОПФоа = Зтмц + ДЗ - КЗ                                  (1.4)

де Зтмц - середня сума запасів товарно-матеріальних цінностей у складі оборотних активів підприємства в періоді, що аналізується; КЗ - середня сума кредиторської заборгованості підприємства в аналізованому періоді; ДЗ - середня сума дебіторської заборгованості підприємства в аналізованому періоді;

Б. Рівень поточного фінансування оборотних активів підприємства оцінюється коефіцієнтом поточного фінансування оборотних активів:

 (1.5)

де ОПФоа - середній обсяг поточного фінансування оборотних активів підприємства в аналізованому періоді; ОА - середня сума оборотних активів підприємства в аналізованому періоді.       

1.4. Аналіз динаміки суми і питомої ваги окремих джерел фінансування оборотних активів підприємства в попередньому періоді. У процесі аналізу позикових джерел фінансування оборотних активів ці джерела розглядаються в плані термінів їх використання (довгострокових і короткострокових) і видів кредиту (фінансового й товарного), що залучається.

Результати проведеного аналізу використовуються у процесі наступної розробки окремих параметрів політики фінансування оборотних активів.

Етап 2. Формування принципів фінансування оборотних активів підприємства.

Дані принципи необхідні для того, щоб відображати співвідношення рівня прибутковості й ризику фінансової діяльності, а також мати зв'язок з раніше розглянутими принципами формування оборотних активів. У процесі формування принципів фінансування оборотних активів виділяються постійна і перемінна їх частина[14].

Існує три принципових підходи щодо фінансування оборотних активів підприємства.

1) Консервативний підхід щодо фінансування оборотних активів припускає, що за рахунок власного й довгострокового позикового капіталу повинні фінансуватися постійна частина оборотних активів і приблизно половина змінної їх частини. Інша половина змінної частини оборотних активів повинна фінансуватися за рахунок короткострокового позикового капіталу. Така модель фінансування оборотних активів забезпечує високий рівень фінансової стійкості підприємства (за рахунок мінімального обсягу використання короткострокових позикових засобів), проте збільшує витрати власного капіталу на їх фінансування, що за інших рівних умов призводить до зниження рівня його рентабельності.

2) Помірний (компромісний) підхід до фінансування оборотних активів припускає, що за рахунок власного і довгострокового позикового капіталу повинна фінансуватися постійна частина оборотних активів, у той час як за рахунок короткострокового позикового капіталу - весь обсяг змінної їх частини. Така модель фінансування оборотних активів забезпечує прийнятний рівень фінансової стійкості підприємства та рентабельність використання власного капіталу, наближену до средньоринкової норми прибутку на капітал.

3) Агресивний підхід щодо фінансування оборотних активів передбачає фінансування за рахунок власного й довгострокового позикового капіталу лише невеликої частки постійної їх частини (не більш ніж 50%), утой час як за рахунок короткострокового позикового капіталу - переважна частина постійної і вся змінна частина оборотних активів. Така модель створює проблеми в забезпеченні поточної платоспроможності та фінансової стійкості підприємства. Водночас вона дозволяє здійснювати операційну діяльність із мінімальною потребою у власному капіталі, а отже, забезпечувати за інших рівних умов найбільш високий рівень його рентабельності.

Та чи інша модель фінансування відображає коефіцієнт чистих оборотних активів. Мінімальне його значення характеризує здійснення підприємством політики агресивного підходу, у той час як достатньо високе його значення (прагне до одиниці) - політики консервативного підходу.

Формування відповідних принципів фінансування оборотних активів в остаточному підсумку визначає співвідношення між рівнем рентабельності використання власного капіталу й рівнем ризику зниження фінансової стійкості та платоспроможності підприємства.

Етап 3. Оптимізація обсягу поточного фінансування оборотних активів з урахуванням фінансового циклу підприємства.

Така оптимізація дозволяє виявити та мінімізувати реальну потребу підприємства у фінансуванні оборотних активів за рахунок власного капіталу й залученого фінансового кредиту у довгостроковій або короткостроковій його формах.

Дана оптимізація проходить у три етапи.

3.1. Прогнозується обсяг кредиторської заборгованості підприємства в наступному періоді:

Її основу складає як кредиторська заборгованість за товарними операціями, так і внутрішня кредиторська заборгованість підприємства. Розрахунок прогнозованого обсягу кредиторської заборгованості підприємства в наступному періоді здійснюється за такою формулою:

КЗ_н = (КЗ_т + КЗ_вн - КЗ_НР) * (1 + D%В)                        (1.6)

де КЗт - середня фактична сума кредиторської заборгованості підприємства за товарними операціями в аналогічному попередньому періоді; КЗвн - середня фактична сума внутрішньої кредиторської заборгованості підприємства в аналогічному попередньому періоді; КЗпр - середня фактична сума простроченої кредиторської заборгованості підприємства (усіх видів) в аналогічному попередньому періоді; D%В-планований темп приросту обсягу виробництва продукції, виражений десятковим дробом.;

3.2. Виходячи з визначених планових обсягів запасів товарно-матеріальних цінностей, дебіторської заборгованості, а також прогнозованого обсягу кредиторської заборгованості, визначається прогнозований обсяг поточного фінансування оборотних активів підприємства. Розрахунок здійснюється за такою формулою:

ОП_ФП = Зп + ДЗ_П - КЗ_П                            (1.7)

де Зп - планований обсяг запасів товарно-матеріальних цінностей у складі оборотних активів підприємства; ДЗп - планований обсяг дебіторської заборгованості підприємства; КЗп - прогнозований обсяг кредиторської заборгованості підприємства.

Якщо в наступному періоді тривалість фінансового циклу підприємства не змінюється, то розрахунок прогнозованого обсягу поточного фінансування оборотних активів підприємства здійснюється за спрощеною формулою:

ОПФП = ТФЦ х ОРП                              (1.8)

де ТФЦ - тривалість фінансового циклу підприємства, у днях; ОРп - планований одноденний обсяг реалізації продукції.

3.3. Розробка заходів для скорочення прогнозованого обсягу поточного фінансування оборотних активів (а відповідно, і тривалості фінансового циклу) підприємства, бо плановані запаси товарно-матеріальних цінностей забезпечують реальний приріст операційної діяльності.

Основна увага при розробці таких заходів приділяється забезпеченню скорочення обсягу дебіторської заборгованості й особливо - збільшенню обсягу кредиторської заборгованості підприємства.

Оптимізований, з урахуванням даних заходів, прогнозований обсяг поточного фінансування оборотних активів (поточних фінансових потреб) є основою вибору конкретних джерел фінансових засобів, що інвестуються в ці активи[9].

Етап 4. Оптимізація структури джерел фінансування оборотних активів підприємства.

При визначенні структури даного фінансування виділяють такі групи джерел:

власний капітал підприємства;

довгостроковий фінансовий кредит;

короткостроковий фінансовий кредит;

товарний (комерційний) кредит;

внутрішня кредиторська заборгованість підприємства.

А. Обсяги фінансування оборотних активів за рахунок товарного кредиту постачальників (кредиторської заборгованості за товарними операціями), а також за рахунок внутрішньої кредиторської заборгованості визначаються при прогнозуванні загального обсягу та складу кредиторської заборгованості.

Б. Обсяг фінансування оборотних активів за рахунок короткострокового фінансового кредиту визначається на основі прогнозованої суми чистих оборотних активів (відповідно до обраного типу політики їх фінансування) і прогнозованого обсягу поточного їх фінансування (поточних фінансових потреб). Розрахунок планової потреби в короткостроковому фінансовому кредиті здійснюється за формулою:

КФКП = ЧОАП - ОТ                      (1.8)

де ЧОАП - прогнозована сума чистих оборотних активів (чистого робочого капіталу); ОТФп - прогнозований обсяг поточного фінансування оборотних активів (поточних фінансових потреб) підприємства.

В. Участь власного і довгострокового позикового капіталу у фінансуванні чистих оборотних активів визначається з урахуванням мети залучення довгострокового фінансового кредиту. Розрахунок обсягу фінансування чистого оборотного капіталу за рахунок довгострокового фінансового кредиту здійснюється за формулою:

ДФКОА = ДФК - ДФКПА                       (1.9)

де ДО - загальна сума довгострокового фінансового кредиту, залученого підприємством, на початок планового періоду; ДФКва - сума довгострокового фінансового кредиту, залученого підприємством на цільове фінансування розвитку позаоборотних активів (капітальне будівництво нових об'єктів, фінансовий лізинг устаткування тощо).

Г. Обсяг власного капіталу, інвестованого в оборотні активи (чистий робочий капітал), здійснюється за формулою:

ВКОА = ЧОАП - ДКФОА                                (1.9)

де ЧОАп - прогнозована сума чистих оборотних активів (чистого робочого капіталу); ДФКоа - сума довгострокового фінансового кредиту, інвестованого в оборотні активи (чистий робочий капітал).

Результати розробленої політики формування й політики фінансування оборотних активів одержують своє відображення у зведеному плановомудокументі - балансі формування та фінансування оборотних активів. Даний баланс пов'язує загальну потребу в оборотних активах із плановим обсягом фінансових засобів, що залучаються з різних джерел для забезпечення їх формування[14].

Термін «оборотні активи» має в економічній теорії кілька синонімів - оборотні кошти, оборотний капітал, робочий капітал тощо. Але, незважаючи на різноманітність термінів, економічна сутність поняття, що ними визначається, трактується у вітчизняній та зарубіжній літературі досить однозначно.

Питанням оборотних коштів в радянській спеціальній науковій літературі приділялося багато уваги, проте, методологія аналізу поняття оборотних коштів в основному носила макроекономічний характер, що було зумовлено централізованим управлінням держави всіма суб’єктами і об’єктами господарської діяльності. Таким чином, з точки зору підприємства, оборотні кошти аналізувалися як окремі об’єкти, і такий ретроспективний аналіз був методологічно відірваний від прогнозування і не ставив за мету створення ефективної інформаційної системи для внутрішнього управління фінансовими ресурсами підприємства.

Особливість оборотних активів полягає у її двоякій природі. З одного боку, вони виступають у вигляді активів, втілених у матеріальні цінності, засоби сфери виробництва та сфери обігу (виробничі запаси; матеріальні цінності у виробництві; готова продукція, незавершене виробництво; кошти в касі, на розрахунковому рахунку та інших рахунках в банку). З іншого боку, формування їх як активів підприємства нерозривно пов’язане із конкретними джерелами капіталу, які забезпечують це формування. З’ясування цього зв’язку і викликало появу термінів, що уточнюють це поняття, - оборотний капітал, робочий капітал тощо.

Оборотні активи сфери виробництва обслуговують сферу виробництва і повністю переносять свою вартість на вартість готової продукції. Водночас оборотні активи сфери обігу хоч і не беруть безпосередньої участі у виробничому процесі, але забезпечують єдність виробництва та обігу. Таким чином, оборотні активи забезпечують єдиний процес.

На підставі аналізу вітчизняної та зарубіжної теорії та практики, дослідження економічної літератури з даного питання поняття активів підприємства визначається наступним чином: оборотні активи виробничого підприємства характеризують групу мобільних активів із періодом використання до одного року, що безпосередньо обслуговують його операційну діяльність і внаслідок високого рівня їхньої ліквідності повинні забезпечувати його платоспроможність за поточними фінансовими зобов’язаннями.

З розвитком економічної науки розширюється й змінюються підходи до класифікації оборотних активів. Із змінами потреб управління та фінансування оборотних активів вводяться все нові критерії їх поділу. На сучасному етапі розвитку визначальними умовами господарювання є невизначеність та ризиковість і тому актуальності набуває така класифікаційна ознака оборотних активів яка ризик. Для детальнішого й ґрунтовнішого аналізу ризиковості оборотних ми вважаємо за доцільне розділити оборотні активи не тільки за рівнями ризику, але й за видами ризику на: оборотні активи, яким притаманний виробничий ризик, комерційний ризик, фінансовий ризик та інвестиційний ризик.

Отже, з метою забезпечення ефективного, цілеспрямованого управління оборотними активами вони потребують певної класифікації. Економічно обґрунтована класифікація оборотних активів є важливою передумовою успішної організації бухгалтерського обліку, оскільки від цього залежить здатність своєчасно і чітко управляти оборотними активами, можливість оперативного аналізу і прогнозування, що в кінцевому підсумку впливає на обґрунтованість управлінських рішень.

2. Особливості управління фінансуванням оборотних активів на ВАТ «Житомирський мясокомбінат»

2.1 Аналіз стану фінансування оборотних активів на ВАТ «Житомирський м’ясокомбінат»

.1. Оцінка достатності фінансових коштів, що інвестуються в оборотні активи, з позиції задоволення потреби в них у попередньому періоді:

А. Коефіцієнт достатності фінансування оборотних активів ТОВ «Житомирський м’ясокомбінат» в цілому:

КДФ_ОА2011 = 22 днів / 35 днів = 0,63 дні

КДФ_ОА2012 = 58 днів / 36 днів = 1,61 дні

де  - фактичний період обороту оборотних активів у днях в розглянутому періоді;  - норматив оборотних активів підприємства в днях, установлений на відповідний період, що розглядається.

Пояснення:

- Тривалість (період) обороту оборотних активів () = 365: (Коефіцієнт оборотності оборотних активів)

= 365 днів (в році) / 16,45 = 22 днів

= 365 днів (в році) / 6,30 = 58 днів

Коефіцієнт оборотності оборотних активів (К_ООА)= Ф. 2 (ряд. 035): Ф. 1 (ряд. 260 гр. 3 + 4, тобто середньорічна вартість оборотних активів) х 0,5

або

Чистий дохід / на Середньорічну вартість оборотних активів =

= 60311,6 / ((3055,9+4277,2)/2) = 16,45 обор.

= 44561,1 / ((4277,2+9862,5)/2) = 6,30 обор.

- приймається умовно на рівні підприємства, тобто бухагтерією чи планово-економічним відділом, в нашому випадку на ТОВ «Житомирський м’ясокомбінат» він буде у 2011 р. = 35 днів, у 2012 р. = 36 дні

Висновок. Порівнювати фактичний період обороту оборотних активів, то тут слід сказати, що він у 2011 році був дещо нижчий (на 13 днів) від нормативного значення встановленого на підприємстві, а от у 2012 році він був вищий від нормативного на 22 дні, що відповідно говорить про покращення політики підприємства у напрямку фінансування оборотних активів.

В цілому коефіцієнт достатності фінансування оборотних активів характеризує достатності фінансових ресурсів, що інвестуються в оборотні активи, з позиції задоволення потреби в них може проводитися на основі коефіцієнта достатності фінансування оборотних активів у цілому, у тому числі власних оборотних активів.

Як висновок, можна сказати, що оптимальне значення даного коефіцієнта повинне бути наближене до одиниці, як видно у 2012 році він був 0,63, що говорить про те, що підприємство має нестачу оборотних активів негативно впливають на хід господарської діяльності підприємства. Порівнюючи фактичні дані даного коефіцієнта у 2012 році відносно оптимального значення свідчить про те, що підприємство має надлишок оборотних активів.

Б. Коефіцієнт достатності фінансування власних оборотних активів ТОВ «Житомирський м’ясокомбінат»:

КДФ_ВОА2011 = 8 днів / 20 дня = 0,40 дні

КДФ_ВОА2012 = 20 днів / 22 дня = 0,91 дні

де  - фактичний період обороту власних оборотних активів у днях в розглянутому періоді;  - норматив власних оборотних активів підприємства в днях, установлений на відповідний період, що розглядається.

Пояснення:

= = 365: (Коефіцієнт оборотності власних оборотних активів)

= 365 днів (в році) / 46,0 = 8 днів

2012 = 365 днів (в році) / 18,4 = 20 днів

- Коефіцієнт оборотності власних оборотних активів (К_ОВОА)= Ф. 2 (Чистий дохід): Ф. 1 (Середньорічну вартість власних оборотних активів (ВОА₂₀₁₁+ ВОА₂₀₁₂) /2)

= 44561,1 / 2421,7 = 18,4 обор.

- Наявність власних (чистих) оборотних активів (ВОА), яка розраховується за формулою: ВОА = ВК-НА або ВОА=ОА-ЗП,

де ВК - власний капітал; НА - необоротні активи; ОА - оборотні активи; ЗП - зобов’язання підприємства.

2010 ВОА = 3438,6 - 2000,8 = 1437,8 тис. грн.

ВОА = 3299,8 - 2117,2 = 1182,6 тис. грн.

2012 ВОА = 6076,6 - 2415,9 = 3660,7 тис. грн.

Звідси знаходимо середньорічну вартість власних оборотних активів:

СВОА = 1437,8+1182,6 = 1310,2 тис. грн.

СВОА = 1182,6 + 3660,7 = 2421,7 тис. грн.

 - приймається умовно на рівні підприємства, тобто бухагтерією чи планово-економічним відділом, в нашому випадку на ТОВ «Житомирський м’ясокомбінат» він буде у 2011 р. = 20 днів, у 2012 р. = 22 дні

Висновок. Оптимальне значення коефіцієнта достатності фінансування власних оборотних активів повинне бути наближене до одиниці, як видно у нашому випадку воно найбільш наближене до оптимального у 2012 році. Тобто коефіцієнт достатності фінансування власних оборотних активів ТОВ «Житомирський м’ясокомбінат» був вищий у 2012 році на 0,51 дня від рівня 2011 року, що говорить про покращення політики підприємства у напрямку фінансування власних оборотних активів. Слід зазначити, що прискорення оборотності поточних фінансових потреб, яке ми можемо спостерігати згідно розрахунків на ТОВ «Житомирський м’ясокомбінат» позитивно характеризує політику фінансування оборотних активів.

1.2. Аналіз суми, рівня і темпів зміни чистих оборотних активів (чистого робочого капіталу) за окремими періодами.

Коефіцієнт чистих оборотних активів ТОВ «Житомирський м’ясокомбінат»:

К_ЧОА2011 = 2369,4 / 3666,55 = 0,65

К_ЧОА2012 = 6094,7 / 7069,85 = 0,86

де ЧОА - середня сума чистих оборотних активів (чистого робочого капіталу) підприємства в розглянутому періоді; ОА - середня сума оборотних активів (робочого капіталу) у розглянутому періоді.

Цей показник значною мірою характеризує тип політики фінансування оборотних активів.

Пояснення:

Суму чистих оборотних активів (ЧОА) розраховують за такою формулою:

ЧОА = ОА - КФЗ,

= 4277,2 - 1907,8 = 2369,4 тис. грн.

= 9862,5 - 3767,8 = 6094,7 тис. грн.

де ЧОА - сума чистих оборотних активів підприємства; ОА - сума валових оборотних активів підприємства; КФЗ - короткострокові поточні фінансові зобов’язання підприємства.

Середньорічну вартість оборотних активів (ОА) - див. першу формулу розрахунок Ф. 1 (Середньорічну вартість власних оборотних активів (ВОА₂₀₁₁+ ВОА₂₀₁₂) /2)

= ((3055,9+4277,2)/2) = 3666,55 тис. грн.

= ((4277,2+9862,5)/2) = 7069,85 тис. грн.

Висновок. Коефіцієнт чистих оборотних активів ТОВ «Житомирський м’ясокомбінат» свідчить, що у 2012 році 86% чистих оборотних активів залишилось у підприємства після розрахунків за його зобов’язаннями, це досить високий показник, оскільки нормативний рівень становить не нижче 50%. Можна сказати, що діяльність підприємства забезпечена на 86% власним оборотним капіталом. Даний показник є своєрідним мірилом ризику здійснюваної політики фінансування оборотних активів підприємства. Якщо порівнювати з попереднім 2011 роком, то можна також відзначити позитивну теннедцію, оскільки частка чистих оборотних активів у 2012 році збільшилась на 21%, що з позитивної сторони характеризує стан фінансування оборотних активів за рахунок чистого робочого капіталу.

1.3. Аналіз обсягу і рівня поточного фінансування оборотних активів (поточних фінансових потреб) підприємства в звітному періоді, визначених потребами його фінансового циклу:

А. Обсяг поточного фінансування оборотних активів (поточних фінансових потреб) ТОВ «Житомирський м’ясокомбінат»:

ТФ2011 = 1966,15 + 813,15 - 514,3 = 2265 тис. грн.

ТФ2012 = 4281,85 + 1118,4 - 707,75 = 4692,5 тис. грн.

де ТМЦ - середня сума запасів товарно-матеріальних цінностей у складі оборотних активів підприємства в аналізованому періоді; ДЗ - середня сума дебіторської заборгованості підприємства в розглянутому періоді; КЗ - середня сума кредиторської заборгованості підприємства в розглянутому періоді.

Пояснення:

ТМЦ2011 року - (всі запаси підприємства додаються на початок періоду + на кінець періоду) і потім діляться на 2.

Аналогічно і ДЗ і КЗ додається і ділиться на 2

Висновок. Обсяг поточного фінансування оборотних активів складає у 2012 році 4692,5 тис. грн., що на 2427,50 тис. грн., більше ніж у попередньому році.

Б. Рівень поточного фінансування оборотних активів (поточних фінансових потреб) ТОВ «Житомирський м’ясокомбінат»:

= 2265 / 3666,55 = 0,62.

= 4692.5 / 7069,85 = 0,66

Пояснення: Всі дані з попердніх формул.

Висновок. Як видно в умовах ТОВ «Житомирський м’ясокомбінат» даний рівень дещо збільшився у 2012 році на 0,04 пункти відно попереднього року. Отже, оскільки економічні ресурси надаються підприємству на платній основі, тому ТОВ «Житомирський м’ясокомбінат» повинно бути зацікавлене в скороченні своїх фінансових потреб з метою мінімізації витрат на їх обслуговування. Тому підприємству необхідно прагнути до зниження рівня поточних фінансових потреб.

1.4. Аналіз динаміки суми і питомої ваги окремих джерел фінансування оборотних активів підприємства в попередньому періоді - в розрізі строків використання цих джерел (довгострокових і короткострокових) і видів залученого кредиту (фінансового і товарного).

А. Обсяг поточного фінансування товарів ТОВ «Житомирський м’ясокомбінат»:

ТФтоварів = Середн.товарів + ДЗ - КЗ

ТФ2011 = 671,3 + 813,15 - 514,3 = 970,15 тис. грн.

ТФ2012 = 1565,25 + 1118,4 - 707,75 = 1975,9 тис. грн.

Висновок. Обсяг поточного фінансування товарів складає у 2012 році 1975,9 тис. грн., що на 1005,75 тис. грн., більше ніж у попередньому році.

Б. Рівень поточного фінансування товарів ТОВ «Житомирський м’ясокомбінат»:

КТФ товарів = ТФтоварів / Сер.ОА

= 970,15 / 3666,55 = 0,26

= 1975,9 / 7069,85 = 0,28

Висновок. Як видно в умовах ТОВ «Житомирський м’ясокомбінат» рівень поточного фінансування товарів дещо збільшився у 2012 році з 0,26 до 0,28, тобто на 0,02 пункти відносно попереднього року. Однак в цілому даний рівень э не значний, тому підприємству необхідно прагнути до збереження данного рівня поточних фінансових потреб у товарах.

2.2 Оптимізація обсягу поточного фінансування оборотних активів на ВАТ «Житомирський м’ясокомбінат» (за 2011 та за 2012 роки)

Етап 3. Оптимізація обсягу поточного фінансування оборотних активів (поточних фінансових потреб) з урахуванням формованого фінансового циклу підприємства.

Ціль оптимізації - виявити і мінімізувати реальну потребу підприємства у фінансуванні оборотних активів за рахунок власного капіталу і залученого фінансового кредиту (у довгостроковій або короткостроковій його формах).

.1. Прогнозується обсяг кредиторської заборгованості ТОВ «Житомирський м’ясокомбінат» в майбутньому періоді:

КЗПЛ = (ТКЗ + ВКЗ - КЗПР) * (1 + D% В)

КЗПЛ 2011 = (77,1 + 437,2 - 30,9) * (1 + 10%) = 483,4 * 1,10 = = 531,8 тис. грн.

КЗПЛ 2012 = (92,0 + 615,7 - 35,4) * (1 + 15%) = 672,4 * 1,15 = = 773,2 тис. грн.

де ТКЗ - середня фактична сума кредиторської заборгованості підприємства за товарними операціями (товарного кредиту) в попередньому періоді; ВКЗ - середня фактична сума внутрішньої кредиторської заборгованості (кредиторської заборгованості інших видів) підприємства у попередньому періоді; КЗПР - середня фактична сума простроченої кредиторської заборгованості (всіх видів) у попередньому періоді; D% В-планований темп приросту обсягу виробництва продукції, частки одиниці.

Пояснення: Сума кредиторської заборгованості підприємства за товарними операціями взяли умовно-тіпа за даними планово-економічного відділу підприємства в розмірі у 2011 р. = 15%, у 2012 р. = 13% від рівня загальної середньорічної суми кредиторської заборгованості.

Сума внутрішньої кредиторської заборгованості (кредиторської заборгованості інших видів) підприємства - це сума кредиторської заборгованості, яка залишилась після вирахування кред. заборг. за товарними операціями.

Сума простроченої кредиторської заборгованості (всіх видів) взяли умовно-тіпа за даними планово-економічного відділу підприємства в розмірі у 2011 р. = 6%, у 2012 р. = 5% від рівня загальної середньорічної суми кредиторської заборгованості.

Висновок. Таким чином, при прогнозному збільшенні обсягу виробництва продукції на 15% спостерігається збільшення прогнозного обсягу кредиторської заборгованості на 65,5 тис.грн. або на 9,25%

.2. Визначається прогнозований обсяг поточного фінансування оборотних активів (поточних фінансових потреб) ТОВ «Житомирський м’ясокомбінат», виходячи з раніше визначених планових обсягів запасів товарно-матеріальних цінностей, дебіторської заборгованості, а також прогнозованого обсягу кредиторської заборгованості:

ТФПЛ = ТМЦПЛ + ДЗПЛ - КЗПЛ

ТФПЛ 2011 = 2518,8 + 925,1 - 531,8 = 2912,1 тис. грн.

ТФПЛ 2012 = 6326,1 + 1392,1 - 773,2 = 6945,0 тис. грн.

де ТМЦПЛ - планований обсяг запасів товарно-матеріальних цінностей у складі оборотних активів підприємства; ДЗПЛ - планований обсяг дебіторської заборгованості підприємства; КЗПЛ - прогнозований об'єм кредиторської заборгованості підприємства.

Пояснення: визначення планових показників

ТМЦПЛ 2011 = 2421,9 * 4% = 2518,8 тис. грн.

ТМЦПЛ 2012 = 6141,8 * 3% = 6326,1 тис. грн.

ДЗПЛ 2011 = 898,2 * 3% = 925,1 тис. грн.

ДЗПЛ 2012 = 1338,6 * 4% = 1392,1 тис. грн.

Якщо в майбутньому періоді тривалість фінансового циклу підприємства не змінюється, то розрахунок прогнозованого обсягу поточного фінансування оборотних активів (поточних фінансових потреб) підприємства здійснюється за спрощеною формулою:

ТФПЛ = ТФЦ х В0 ПЛ

де ТФЦ - тривалість фінансового циклу підприємства, у днях; В0 ПЛ - планований одноденний обсяг реалізації продукції.

Висновок. Таким чином, при визначенні прогнозованого обсягу поточного фінансування оборотних активів ми з’ясували, що у 2011 році його збільшили на 647,1 тис. грн. або на 28,6%, а у 2012 році на 2252,5 тис. грн. або на 48% у порівняні із попередніми показниками обсягів поточного фінансування оборотних активів (поточних фінансових потреб) ТОВ «Житомирський м’ясокомбінат» (у 2011 р. = 2265 тис. грн. та = 4692,5 тис. грн.

.3. Розробка заходів щодо скорочення прогнозованого обсягу поточного фінансування оборотних активів (а відповідно і тривалості фінансового циклу) ТОВ «Житомирський м’ясокомбінат» з урахуванням розкритих у процесі аналізу резервів.

Формування оборотних активів здійснюється за рахунок різних джерел фінансування, при цьому кожний з них має свою вартість залучення, тому підприємство ставить своєю метою мінімізацію витрат за рахунок управління структурою фінансування оборотних активів. Чим менше величина поточної фінансової потреби, тим краще для фінансового стану підприємства. Підприємству необхідно прискорення оборотності поточних фінансових потреб позитивно характеризує політику фінансування оборотних активів

Оскільки економічні ресурси надаються підприємству на платній основі, тому підприємству зацікавлене в скороченні своїх фінансових потреб з метою мінімізації витрат на їх обслуговування. Тому підприємство повинне прагнути до зниження рівня поточних фінансових потреб.

Так як плановані запаси товарно-матеріальних цінностей забезпечують реальний приріст операційної діяльності, основна увага при розробці таких міроприємств приділяється забезпеченню скорочення обсягу дебіторської заборгованості і особливо - збільшенню обсягу кредиторської заборгованості ТОВ «Житомирський м’ясокомбінат».

Кредиторська заборгованість є допустимою (нормальною), якщо її зумовлено чинним порядком розрахунків. Наприклад, заборгованість постачальникам за розрахунковими документами, термін оплати яких не настав, за невідфактурованими поставками. Однак на підприємстві може бути і прострочена кредиторська заборгованість, що утворюється в результаті порушення покупцями порядку і термінів оплати розрахункових документів. Якщо покупець, використовуючи в обігу неоплачені товарно-матеріальні цінності, одержує додаткові кошти, які йому не належать, то постачальник змушений звертатися до позапланового перерозподілу наявних коштів, до пошуків додаткових джерел формування його поточних фінансових ресурсів.

За кредиторської заборгованості постачальникам залучення коштів відбувається у товарній формі на відміну від власних оборотних коштів і банківського кредиту, які виступають у грошовій формі. Розмір і тривалість простроченої кредиторської заборгованості залежать від конкретних умов організації та використання оборотних коштів, особливо - від розміру та тривалості простроченої дебіторської заборгованості, головним джерелом покриття якої і є кредиторська заборгованість.

Джерела формування оборотних коштів справляють вплив на їх обертання. Особливості різних джерел формування і принципи різного режиму використання власних і залучених оборотних коштів впливають на ефективність використання оборотних коштів і всього оборотного капіталу. Раціональне формування названих джерел оборотних коштів має значний вплив на процес виробництва, на фінансові результати і фінансовий стан ТОВ «Житомирський м’ясокомбінат», сприяє досягненню мети з мінімально необхідними за даних умов оборотними коштами.

Поліпшення використання оборотних коштів вивільняє їх. Це вивільнення може бути абсолютним і відносним.

Абсолютне вивільнення оборотних коштів - це пряме скорочення потреби в оборотних коштах проти попереднього періоду за одночасного збільшення обсягу виробництва (реалізації). Відносне вивільнення оборотних коштів виникає тоді, коли внаслідок поліпшення їх використання підприємство з тією самою сумою оборотних коштів або з незначним їх зростанням у плановому році збільшує обсяг виробництва.

За нинішніх умов господарювання через інфляційні процеси найбільш реальним є відносне вивільнення оборотних коштів. Ураховуючи це, ТОВ «Житомирський м’ясокомбінат» слід більше уваги приділяти реалізації заходів, які сприяють відносному вивільненню оборотних коштів.

Пошук шляхів досягнення компромісу між прибутком, ризиком втрати ліквідності і станом оборотних засобів і джерел їх покриття передбачає урахування різних видів ризику.

Ризик втрати ліквідності, або зниження ефективності, обумовлений змінами у поточних активах, називають лівостороннім, оскільки ці активи розміщені в лівій частині балансу. Подібний ризик, але обумовлений змінами в зобов’язаннях, по аналогії називають правостороннім.

Потенційними носіями лівостороннього ризику є такі явища: недостатність грошових коштів, власних кредитних можливостей, виробничих запасів, виробничих запасів, надмірний обсяг поточних активів.

До найбільш суттєвих явищ, які потенційно несуть у собі правосторонній ризик, відносять такі: високий рівень кредиторської заборгованості, неоптимальне співвідношення між короткостроковими і довгостроковими джерелами залучених коштів, висока частка довгострокового позикового капіталу.

Таким чином, оптимізований з урахуванням цих заходів прогнозований обсяг поточного фінансування оборотних активів (поточних фінансових потреб) служить основою вибору конкретних джерел фінансових коштів, що інвестуються в ці активи.

2.3 Шляхи удосконалення управління фінансуванням оборотних активів підприємства

Одним з факторів успіху будь-якого бізнесу є є ефективне використання його оборотних активів. Удосконалення механізму управління оборотними коштами підприємства є одним з головних чинників підвищення економічної ефективності виробництва на сучасному етапі розвитку економіки. Раціональне використання оборотних коштів в умовах їх хронічного дефіциту є одним з пріоритетних напрямків діяльності підприємств, в основі якого правильне керування оборотними коштами та запасами, розробка і впровадження заходів, що сприяють зниженню матеріалоємності продукції і прискоренню руху оборотних коштів.

Ефективно управляючи оборотними активами можна достатньо швидко досягти позитивних результатів у фінансовому оздоровленні підприємства. Розробка стратегії фінансового оздоровлення організацій обов’язково включає розробку принципів використання оборотних коштів, як найбільш мобільної частини майна[2].

Ефективне використання оборотних коштів в першу чергу передбачає визначення оптимальної величини, розробку варіантів фінансування та забезпечення ефективності їх використання. Оптимальна величина оборотних коштів повинна з однієї сторони забезпечувати безперебійне ефективне функціонування підприємства, з іншої - мінімізувати наявність недіючих поточних активів.

Раціональне використання оборотними активами є одним з першочергових завдань підприємства в сучасних умовах, забезпечується це прискорення їхньої оборотності на всіх стадіях кругообігу.

На стадії створення виробничих запасів - це ефективне їх використання, ліквідація наднормативних запасів матеріалів, удосконалення нормування, поліпшення організації постачання.

На стадії незавершеного виробництва - упровадження новітньої техніки та технологіх, зокрема безвіхідної, економного використання матеріальних та паливно-енергетичних ресурсів, удосконалення основних фондів.

На стадії обігу - це раціональна організація збуту готової продукції, застосування прогресивних форм розрахунків, своєчасне оформлення документації та прискорення її руху, дотримання договірної та платіжної дисципліни[3].

Для того, щоб прискорити оборотність оборотних активів необхідно:

-        удосконалити рух товару та нормалізувати розміщення оборотних активів;

-        повністю і ритмічно виконувати плани господарської діяльності;

-        удосконалювати організацію торгівлі, упроваджувати прогресивні форми і методи продажу;

-        удосконалювати розрахунки з постачальниками і покупцями;

-        покращувати претензійну роботу;

-        прискорювати оборот грошових коштів за рахунок поліпшення інкасації торгової виручки, строгої лімітації залишків грошових коштів в касах торгових підприємств, в дорозі, на розрахунковому рахунку в банку;

-        звести до мінімуму запаси господарських матеріалів, малоцінних і швидкозношувальних предметів, інвентарю, спецодягу на складі, скоротити підзвітні суми, витрати майбутніх перідів;

-        не допускати дебіторської заборгованості.

У сучасних умовах вкрай важливо правильно визначити потребу в оборотних коштах. Оборотні кошти підприємства повинні бути розподілені по всіх стадіях кругообігу у відповідній фррмі й у мінімальному, але достатньому обсязі.

Наднормативні запаси відволікають з обігу грошові кошти, свідчать про недоліки матеріально-технічного забезпечення, неритмічності процесів виробництва і реалізації продукції. Усе це приводить до омертвіння ресурсів, їзнбому неефективному використанню.

Отже, як висновок можна відмітити, що одним з шляхів удосконалення є нормалізація обсягу оборотних активів, який має бути достатнім для забезпечення в довгостроковому періоді стабільної виробничої та фінансової діяльності підприємства. Крім того, він повинен бути оптимальним у контексті управління поточною діяльністю підприємства, тобто забезпечувати ліквідність та платоспроможність господарюючого суб’єкта на належному рівні[2].

Ще одним з можливих шляхів удосконалення є забезпечення ефективності використання оборотних засобів залежить від багатьох чинників. У тому числі можна назвати зовнішні чинники, мають вплив незалежно від інтересів та зовнішньоекономічної діяльності підприємства, та внутрішні, куди підприємство може це має активно впливати.

До зовнішніх чинникам ставляться: загальна економічна ситуація, особливості податкового законодавства, умови отримання кредитів і відсоткові ставки із них, можливість цільового фінансування, що у програмах, фінансованих з бюджету. Зважаючи на ці інші чинники, підприємство може використовувати внутрішні резерви раціоналізації руху оборотних засобів[1].

В результаті проведених досліджень можна виділити основні напрямки підвищення ефективності управління оборотними активами підприємства:

)        прискорення оборотності оборотних активів за рахунок визначення

зайвих запасів та їх ліквідації, оптимального вибору постачальників і поліпшення організації постачання; впровадження нових технологій та підвищення ефективності праці; раціональної організації збуту, формування і реалізація ефективної кредитної політики;

) формуванні такого обсягу та структури запасів, які б забезпечили неперервність і стабільність виробничого процесу при мінімальних витратах на утримання запасів;

) оптимізація обсягу дебіторської заборгованості, розрахунків та визначення оптимального залишку грошових коштів, складання бюджетів поточних надходжень і витрат.

Проведені дослідження дозволили сформувати систему управління оборотними активами підприємства, що передбачає визначення оптимальної величини оборотних активів, їх ефективне використання та розробку варіантів фінансування оборотних активів підприємства[14].

Поліпшення використання оборотних коштів ТОВ «Житомирський м’ясокомбінат» і підвищення ефективності виробництва можна досягти через:

1) скорочення виробничих запасів товарно-матеріальних цінностей у зв’язку з переходом на оптову торгівлю та прямі економічні зв’язки з постачальниками;

2)      прискорення обертання оборотних коштів за рахунок реалізації непотрібних, залежалих товарно-матеріальних цінностей.

Висновки і пропозиції

Узагальнюючи результати теоретичної та практичної роботи слід зробити наступні висновки.

Термін «оборотні активи» має в економічній теорії кілька синонімів - оборотні кошти, оборотний капітал, робочий капітал тощо. Але, незважаючи на різноманітність термінів, економічна сутність поняття, що ними визначається, трактується у вітчизняній та зарубіжній літературі досить однозначно.

Питанням оборотних коштів в радянській спеціальній науковій літературі приділялося багато уваги, проте, методологія аналізу поняття оборотних коштів в основному носила макроекономічний характер, що було зумовлено централізованим управлінням держави всіма суб’єктами і об’єктами господарської діяльності. Таким чином, з точки зору підприємства, оборотні кошти аналізувалися як окремі об’єкти, і такий ретроспективний аналіз був методологічно відірваний від прогнозування і не ставив за мету створення ефективної інформаційної системи для внутрішнього управління фінансовими ресурсами підприємства.

Особливість оборотних активів полягає у її двоякій природі. З одного боку, вони виступають у вигляді активів, втілених у матеріальні цінності, засоби сфери виробництва та сфери обігу (виробничі запаси; матеріальні цінності у виробництві; готова продукція, незавершене виробництво; кошти в касі, на розрахунковому рахунку та інших рахунках в банку). З іншого боку, формування їх як активів підприємства нерозривно пов’язане із конкретними джерелами капіталу, які забезпечують це формування. З’ясування цього зв’язку і викликало появу термінів, що уточнюють це поняття, - оборотний капітал, робочий капітал тощо.

Оборотні активи сфери виробництва обслуговують сферу виробництва і повністю переносять свою вартість на вартість готової продукції. Водночас оборотні активи сфери обігу хоч і не беруть безпосередньої участі у виробничому процесі, але забезпечують єдність виробництва та обігу. Таким чином, оборотні активи забезпечують єдиний процес.

На підставі аналізу вітчизняної та зарубіжної теорії та практики, дослідження економічної літератури з даного питання поняття активів підприємства визначається наступним чином: оборотні активи виробничого підприємства характеризують групу мобільних активів із періодом використання до одного року, що безпосередньо обслуговують його операційну діяльність і внаслідок високого рівня їхньої ліквідності повинні забезпечувати його платоспроможність за поточними фінансовими зобов’язаннями.

В процесі дослідження визначено також характерні ознаки, притаманні оборотним активам, а саме:

мобільність, що визначає їхню здатність забезпечувати внаслідок високої ліквідності постійну платоспроможність підприємства за поточними зобов’язаннями;

тісна пов’язаність з джерелами, за рахунок яких вони утворені (власні та залучені);

досить вузька сфера застосування - обслуговування лише операційної діяльності підприємства, пов’язаної з процесами поточного виробництва продукції та її реалізації.

Нові умови господарювання потребують зміни в управлінні господарськими суб’єктами. Управління фінансами на рівні підприємства має ряд цілей: прибуток, ліквідність, достатність оборотних активів. Для досягнення поставлених цілей необхідно налагодити систему планування, прогнозування та контролю за раціональним використанням оборотних активів.

Необхідно зазначити, що відсутність управління оборотними активами, поряд з інфляцією і відсутністю механізму поповнення оборотних коштів, є одним з основних факторів, що негативно вплинули на формування оборотних активів підприємств в процесі перебудови вітчизняної економіки.

Відсутність управління оборотними активами підприємств призводить до розбалансованої діяльності, що спричиняє виникнення ризикових ситуацій. Саме до таких ситуацій можна віднести недостатність оборотних активів. Важлива роль оборотних активів у забезпеченні ефективності виробничої діяльності підприємства визначає пріоритетність управління ними в загальній системі управління фінансами.

Управління оборотними активами повинне включати обґрунтування відповідних управлінських рішень щодо двох основних напрямків:

формування необхідного обсягу окремих видів оборотних активів і суми їх в цілому, завдання якого є забезпечення запланованого обсягу виробництва та реалізації продукції, необхідного рівня рентабельності оборотних активів та платоспроможності підприємства;

формування структури джерел фінансування цих активів, яке включає в себе вибір оптимальної політики фінансування оборотних активів, оптимізацію структури джерел їх фінансування, розробку планового балансу фінансування.

Необхідність перебудови облікової системи України на міжнародні принципи обліку та статистики потребує формування нової бази обліку і аналізу оборотного капіталу на підприємствах різних форм власності.

Аналіз діяльності досліджуваного підприємства щодо організації управління оборотними активами висвітлив проблеми, характерні для більшості підприємств, а саме:

нераціональне розміщення оборотних активів між сферою виробництва і сферою обігу;

відсутність механізму поповнення оборотних активів;

незабезпечення збереження оборотних активів, а також ряд причин, які не залежать від діяльності підприємства, але впливають на стан оборотних коштів (інфляція, недосконала податкова політика, загальна криза платежів та ін.).

Порівнювати фактичний період обороту оборотних активів, то тут слід сказати, що він у 2011 році був дещо нижчий (на 13 днів) від нормативного значення встановленого на підприємстві, а от у 2012 році він був вищий від нормативного на 22 дні, що відповідно говорить про покращення політики підприємства у напрямку фінансування оборотних активів.

При визначенні прогнозованого обсягу поточного фінансування оборотних активів ми з’ясували, що у 2011 році його збільшили на 647,1 тис. грн. або на 28,6%, а у 2012 році на 2252,5 тис. грн. або на 48% у порівняні із попередніми показниками обсягів поточного фінансування оборотних активів (поточних фінансових потреб) ТОВ «Житомирський м’ясокомбінат» (у 2011 р. = 2265 тис. грн. та = 4692,5 тис. грн.

Поліпшення використання оборотних коштів ТОВ «Житомирський м’ясокомбінат» і підвищення ефективності виробництва можна досягти через:

3) скорочення виробничих запасів товарно-матеріальних цінностей у зв’язку з переходом на оптову торгівлю та прямі економічні зв’язки з постачальниками;

4)      прискорення обертання оборотних коштів за рахунок реалізації непотрібних, залежалих товарно-матеріальних цінностей.

Список використаної літератури

1)      Булат Г.В., Інновації у залученні джерел фінансування оборотних активів підприємства; Вісник Хмельницького національного університету №6. - 2009.с. 180-183.

)        Виздрик О.О., Ковальчук Н.О., Напрями підвищення ефективності використання оборотних активів вітчизняних підприємств.; Буковинський фінансово-економічний університет. - 2010.

)        Гоцуляк С.М., Джерела фінансування оборотного капіталу: Одеський державний економічний університет. - 2010

)        Дейнека О.В., Юрченко К.М., Оптимізація структури джерел формування оборотного капіталу підприємства; Інноваційна економіка №3. - 2012.с. 257

)        Кірейцев Г.Г.Фінансовий менеджмент: Навч.пос.:Курс лекцій.-Житомир: ЖІТІ, 2001.-432 с.

)        Кравченко О.С., Іванова Г.М., Оборотні активи: сутність, особливості формування та місце в фінансово-економічному механізмі управління підприємством; Вісник Хмельницького національного університету №5. - 2011, с. 29-33

)        Лепейко Т. І., Ромаза Є.Г., Сутність оборотних коштів та їх аналіз на підприємстві; Вісник унів-ту банківської справи НБУ №1. - 2012, с. 214-221Мулик Т., Єгель Г., Панадій О.:Нові підходи щодо класифікації оборотних активів; Економічний аналіз №6. - 2010

)        Нашкерська М.М., Вплив обсягу та джерел фінансування оборотного капіталу на дохідність підприємства; Збірник науково-технічних праць «Економіка, планування та управління галузі» №4. - 2012, с. 215.

)        Павлеченко О.І., Теоретичні аспекти управління використанням оборотних коштів підприємства; Науковий вісник НЛТУ України №21. - 2011.с. 247-251.

)        Поважний О.С., Крамзіна С.О., Кваша Ю.В, Особливості визначення сутності та складу поняття «оборотні активи»; Економічний простір №12 (2). - 2008, с. 41

)        Поддєрьогін А.М.Фінансовий менеджмент: Підручник.-К.:КНЕУ, 2005.-535 с.

)        Cамохін Л.В., Проблеми класифікації фінансових результатів та шляхів їх вирішення; Научніе труді ДонТУ №91. - 2005

)        Семенюк Н.О., Узагальнення та удосконалення класифікації оборотних активів: Економічний простір №59. - 2012, с. 242-250.

)        Філатова З.В., Ротанова А.Г., Напрями формування системи управління оборотними активами підприємства; Економічний простір №3. - 2011

)        Янковська В.В., Економічна сутність оборотних активів підприємства; Міжнародний збірник наукових праць №16 (1). - 2009.с. 342-350.

)        Сайт фінансової статистики; Електронний ресурс.-режим доступу: http://financeblog.com.ua