Склад бібліографічної спадщини Івана Захаровича Бойка

Склад бібліографічної спадщини Івана Захаровича Бойка

Склад бібліографічної спадщини Івана Захаровича Бойка

Зміст

Вступ

РОЗДІЛ 1. Біографія Івана Захаровича Бойка

.1 Основні віхи життєвого шляху бібліографа

.2 Узагальнююча характеристика творчого доробку фахівця

РОЗДІЛ 2. ДІЯЛЬНІСТЬ ІВАНА ЗАХАРОВИЧА БОЙКА В ГАЛУЗІ ЛІТЕРАТУРНОЇ БІБЛІОГРАФІЇ

.1 Бібліографічна шевченкіана І.З. Бойка, її характеристика

.2 Українські літературні альманахи і збірники ХІХ - поч. ХХ ст. до 1917 р. як провідна праця вченого в галузі літературної бібліографії

.3 Українські письменники та драматурги в бібліографічній діяльності І.З. Бойка

.4 Бібліографічні посібники типу Російський письменник і Україна, їх характеристика

РОЗДІЛ 3. ІВАН ЗАХАРОВИЧ БОЙКО В УКРАЇНСЬКІЙ БІБЛІОГРАФІЇ ТА БІБЛІОГРАФОЗНАВСТВІ

.1 Бібліографічні посібники про І.З. Бойка

.2 Творчий шлях бібліографа на сторінках навчальних посібників та в рецензіях

.3 Бібліографічна діяльність Івана Бойка в контексті сучасного бібліографознавства

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

У процесі сучасної підготовки висококваліфікованих фахівців-документознавців останнім часом важливого значення набуває їх ознайомлення не лише з теоретичними засадами бібліографознавства, а й з біографіями тих науковців, які доклали чимало зусиль для становлення цієї науки. Серед таких учених варто назвати І.І. Корнєйчика, С.В. Сороковську, Л.Н. Чернеця та інших. Однак найцікавішою є постать Івана Захаровича Бойка - видатного бібліографа та літературознавця другої половини ХХ століття.

Іван Захарович Бойко - один із найталановитіших українських вчених, який зробив великий внесок у розвиток української літературної бібліографії 40-60 рр. XX століття. Він був видатним бібліографом за покликанням душі та серця. На необхідність ґрунтовного вивчення історії бібліографії неодноразово вказували такі відомі українські та російські бібліографознавці як І.А. Айзеншток, М.Т. Биковська, І.Н. Баранов, М.А. Вальо, Л.І. Гольденберг, І.Я. Госин, М.П. Гуменюк, А.М. Катренко, Н.Ф. Королевич, Н.М. Рева, Ф.К. Сарана та інші.

Актуальність дипломної роботи полягає не лише в необхідності комплексного підходу до вивчення біографії та творчої спадщини видатного бібліографа, яка є маловідомою, але і в бажанні реконструювати цілісну картину діяльності вчених, які розвивали цю галузь в 1940-1960-х роках, охарактеризувати значний внесок фундаторів української бібліографії у формування національного бібліографічного репертуару. Тому темою дипломної роботи і була обрана бібліографічна діяльність Івана Захаровича Бойка в контексті сучасного бібліографознавства.

Актуальність роботи диктувалась ще й тим, що в Україні на сучасному етапі відбувається відновлення забутих сторінок з бібліографії, до якого залучені всі установи всеукраїнського та низового рівнів - Національні бібліотеки, обласні універсальні наукові бібліотеки, Книжкова палата України, архіви, музеї та вищі навчальні заклади. Кожен бібліографічний факт чи явище, які мали і мають відношення до історії вітчизняної бібліографії не повинні бути забуті. У дипломній роботі зроблена спроба подати узагальнюючу характеристику бібліографічної діяльності Івана Захаровича Бойка, детально проаналізувати творчу спадщину бібліографа та літературу про нього. Саме цим була продиктована актуальність дипломної роботи.

Мета дипломної роботи полягає в тому, щоб ґрунтовно дослідити основні напрямки бібліографічної діяльності Івана Захаровича Бойка, а також простежити та проаналізувати його праці для збагачення бібліографічної практики сучасних бібліотек та бібліографічних установ.

Завдання роботи полягає в тому, щоб:

відтворити біографію Івана Захаровича Бойка;

визначити основні віхи життєвого шляху бібліографа;

проаналізувати творчий доробок фахівця;

охарактеризувати діяльність Івана Захаровича Бойка в галузі літературної бібліографії;

простежити бібліографічну шевченкіану І.З. Бойка;

розглянути його роботу Українські літературні альманахи і збірники ХІХ - поч. ХХ ст. до 1917 р. як провідну працю в галузі літературної бібліографії;

виявити роль українських письменників та драматургів у бібліографічній діяльності І.З. Бойка;

проаналізувати бібліографічні посібники типу Російський письменник і Україна;

відтворити постать Івана Захаровича Бойка в українській бібліографії та бібліографознавстві;

охарактеризувати бібліографічні посібники про І.З. Бойка;

простежити творчий шлях бібліографа на сторінках навчальних посібників та в рецензіях;

розглянути бібліографічну діяльність Івана Бойка в контексті сучасного бібліографознавства.

Обєкт дипломної роботи - бібліографічна діяльність бібліографа, яка знайшла свій прояв на сторінках біобібліографічних нарисів, покажчиків, навчальних посібників та в рецензіях.

Предметом дослідження стали особливості та склад бібліографічної спадщини Івана Захаровича Бойка й літератури про нього, які заслуговують на ретельне вивчення.

Історіографія та джерельна база дослідження

Сучасне бібліографознавство має у своєму розпорядженні чимало ґрунтовних досліджень та окремих публікацій з бібліографічної діяльності І.З. Бойка. Насамперед, це роботи Н.Ф. Королевич Українські бібліографи ХХ століття (К., 1998) та Українська радянська бібліографія (К., 1980), М.П. Гуменюка Українські бібліографи ХІХ - поч. ХХ століття, І.О. Вовченка Бібліографія художньої літератури та літературознавства на Україні. 1946-1966 рр., Ф.К. Сарани Пропагандист художнього слова І.З. Бойко, Л.І. Гольденберга Українська радянська літературна бібліографія, а також опубліковані праці Івана Бойка й архівні матеріали, здебільшого невідомі та маловідомі.

Дослідник зробив значний внесок у розвиток українознавчої бібліографії красного письменства, персоналій українських бібліографів і діячів культури, у пропаганду бібліографічних покажчиків шляхом їх рецензування. Праці бібліографа зберегли свою інформаційну та наукову вартість і дають можливість повно уявити історію української бібліографії як невідємної складової частини загальнонаціональної української культури. Можна з повним правом констатувати, що він поповнив сузіря провідних бібліографів України другої половини ХХ століття і є взірцем для багатьох фахівців та студентства.

Методологічною основою дослідження послужило узагальнення праць бібліографа про відомі та маловідомі факти з історії вітчизняної бібліографії в контексті сьогодення.

Для досягнення поставленої в роботі мети використовуються такі методи дослідження: історичний, статистичний, аналізу і синтезу, бібліографічний та бібліометричний.

Історичний метод полягає в аналізі процесів, явищ, подій біографічного життя бібліографа в тому контексті та вимірі, у якому вони відбувались.

Статистичний метод передбачає кількісні дані з праць, які видав Іван Бойко. А саме, досліджуючи бібліографічний двотомник Т.Г. Шевченко: Бібліографія літератури про життя і творчість. 1839-1959, можна визначити за допомогою цього методу, що в покажчику зареєстровано записів літератури: у першому томі - 3689, у другому томі - 5575, а коли до цього числа додати зазначені в анотаціях відгуки, статті в збірниках та інших колективних виданнях, які не мають окремих номерів, то загальна кількість врахованих в першому томі матеріалів складає понад 5000, а в другому - близько 7000 назв.

Метод аналізу використовуємо на початковому етапі дослідження, визначаючи за допомогою нього структуру роботи. Застосування методу синтезу дозволяє обєднати деякі частини роботи у одне ціле.

Бібліографічний метод допомагає визначити особливості складання Іваном Бойком бібліографічних покажчиків, посібників, оглядів. Цей метод дає змогу визначити тематику і час видання праць бібліографа.

Бібліометричний метод використовуємо під час написання вступу до роботи, визначаючи за його допомоги актуальність теми, внесок окремих фахівців у дослідження проблеми.

Практичне значення роботи полягає в тому, що матеріали дипломної роботи можуть бути використані бібліографами та вченими, які працюють у галузі бібліографії для написання дисертацій та монографій. Вдале висвітлення теми збагатить історичний розділ курсу Бібліографознавство та бібліографічні ресурси галузі, зацікавить вітчизняних дослідників, які розробляють історичні теми бібліографознавства про життя та діяльність українських бібліографів. Розвиток української бібліографії на сучасному етапі потребує серйозного наукового осмислення спадку фундаторів-бібліографів. Сподіваємося, що запропонована праця стане одним із кроків на цьому шляху.

Апробація. Основні положення бакалаврської роботи були оприлюднені на кафедрі українознавства НАУ під час її попереднього захисту (травень, 2009).

Наявні матеріали, які слугували обєктом дослідження, дозволили визначити структуру дипломної роботи, яка складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.

Список використаних джерел налічує 71 позицію.

Розділ I. Біографія Івана Захаровича Бойка

.1 Основні віхи життєвого шляху бібліографа

Іван Захарович Бойко - один із найталановитіших українських бібліографів другої половини XX ст. - народився 20 жовтня (2 листопада) 1908 р. у с. Нова Гребля, тепер Роменського району на Сумщині, в сімї селянина-бідняка. У 1915-1919 рр. навчався в початковій школі рідного села, а 1923 р. вступив до 7 класу Глинської семирічної школи, яку закінчив у 1924 р. У цьому ж році Іван Бойко вступив до Роменської профтехшколи і закінчив її у 1926 р. Після закінчення профтехшколи завідував клубом у рідному селі й займав посаду секретаря комсомольського осередку [35, с. 47].

У 1927-1931 рр. І.З. Бойко навчався на факультеті мови та літератури Харківського інституту народної освіти. Протягом 1931-1933 рр. навчався в аспірантурі Інституту Тараса Шевченка і після її закінчення займався редакційно-видавничою діяльністю у видавництві «Рух», яке випускало художню літературу, працював у Харківському обласному радіокомітеті, в газеті «За соціалістичне землеробство» та ін. Ще в інституті бібліограф знайомиться зі своєю майбутньою дружиною, Анною Борисівною Кониською, яка навчалася на тому ж факультеті [35, с. 50]. Пізніше у щасливої родини народились син і донька, на виховання яких батьки віддали всю свою душу.

Через деякий час, як зазначає Н.Ф. Королевич, Іван Бойко стає членом літературної організації письменників України «Молодняк», пише вірші та оповідання. У видавництві «Молодий більшовик» виходить його перша збірка поезій «Парують землі» (Xарків; Київ, 1931), оповідання «Чумчирик» (Харків; Одеса, 1931), «Новели зросту» (Харків,1932) [36, с. 75].

Доцільно було б відмітити, що Іван Захарович виступає і як перекладач. Саме йому належить майстерний переклад «Гренади» М. Светлова українською мовою. Втім, тогочасна політизована марксистсько-ленінська критика творчість Івана Бойка сприйняла негативно, називаючи його «куркульським письменником», і ця несправедливість так вплинула на Івана Захаровича, що він, наскільки відомо, ніколи не повертався до художньої творчості [37, с. 124].

І.З. Бойко був добрим наставником і помічником багатьох літераторів, а інколи й редактором перших книг українських авторів. Слід зазначити, що саме ця редакторська праця, а також прекрасне знання літератури дуже йому знадобилися у подальшій бібліографічній діяльності, яка й стала головною та улюбленою справою життя.

У 1935-1936 рр. Іван 3ахарович Бойко служив у лавах Червоної армії, потім знову займався редакторською роботою [5, с. 508]. А з 1938 р. працював бібліографом Бібліотеки Академії Наук України. У квітні 1938 р. почав працювати консультантом з питань української літератури в бібліотеці АН УРСР (тепер НБУ ім. В. Вернадського) у м. Києві [7, с. 84].

Іван Захарович у Національній бібліотеці України ім. В. Вернадського працював разом з багатьма відомими бібліографами, одним з яких є Нінель Федорівна Королевич. Пропрацювавши один з одним понад 10 років, вони мали дуже гарні стосунки. Нінель Федорівна зазначає, що це була дуже працьовита, старанна та добра людина [39, с. 202]. Н.Ф. Королевич написала статтю до 75-річчя з дня народження І.З. Бойка, назвавши її «Герой бібліографічної романтики», де коротко висвітлила життєвий шлях бібліографа, охарактеризувала головні бібліографічні праці, показала все нове, що було введено ним в бібліографічну практику, а також проаналізувала виконані бібліографом письмові довідки, які зберігаються в архіві довідково-бібліографічного відділу Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського.

І.З. Бойко був учасником Великої Вітчизняної війни. У боях за Будапешт дістав тяжке поранення. У бойовій характеристиці на нього командир першої стрілецької роти гвардії капітан Ломановський відзначав, що, «виконуючи обовязки рядового бійця, показав себе у тяжких наступальних боях при ліквідації оточеного групування ворога в м. Будапешті відважним і хоробрим воїном», що свідчить про його завзятість та патріотизм. За бойові заслуги був нагороджений орденом Червоної Зірки і багатьма медалями [39, с. 215].

Після демобілізації з лютого 1946 р. і до останніх днів свого життя Іван Захарович Бойко працював головним бібліографом Центральної наукової бібліотеки Академії Наук України (тепер НБУ ім. В. Вернадського), де і виявив неабиякі здібності талановитого бібліографа, широкий світогляд і прекрасне знання українського та російського красномовного письменства, культури та їх взаємозвязку, а також взаємин з літературами інших народів світу.

Також вчений активно співпрацював з Українською Радянською Енциклопедією, до 1-го видання якої написав понад 30 статей з історії бібліографії та журналістики.

Поет-академік М. Бажан - організатор і керівник Української Радянської Енциклопедії - у вітальному листі до Івана Бойка стверджував: «Ми високо цінуємо підготовлені Вами бібліографічні видання. В той же час відзначаємо Вашу плідну участь у підготовці статей і допомогу в обробці бібліографічних матеріалів в Українській Радянській Енциклопедії» [15, с. 30].

За досягнуті успіхи в розвитку української науки І.3. Бойко 21 квітня 1967 р. був нагороджений медаллю «За трудову доблесть». Ювілеї бібліографа відзначені в пресі, а Львівська наукова бібліотека підготувала покажчик, присвячений бібліографу [23].

Понад 30 років своєї трудової діяльності Іван Захарович повязав з бібліографічним відділом Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського.

Варто підкреслити, що Іван Бойко ще при житті заслужив повагу і визнання за свою скромну, благородну роботу. Він був працелюбом, принциповим і надзвичайно вимогливим, навіть настирливим у своїй подвижницькій праці, завжди уважним до читачів, справжнім бібліографом-романтиком.

Помер видатний бібліограф 25 квітня 1970 р. Герой романтики пішов з життя, коли йому було 62 роки, залишивши після себе не тільки значний творчий доробок, а й дружину, двох дітей та пятьох онуків [59].

Іван Захарович Бойко зробив великий внесок у розвиток української літературної бібліографії 40-60 рр. XX століття, який розкрив його індивідуальність як бібліографа. Він прокладав нові шляхи, розробляв нетрадиційні методи бібліографування літератури, здійснював величезну роботу повязану з довідками. Його праці, перш за все, стосувалися персональних бібліографічних покажчиків, присвячених українським письменникам XIX - XX століть [30, с. 94].

Івану Захаровичу належить до 80 друкованих праць, серед яких покажчики науково-допоміжного й рекомендаційного характеру, бібліографічні пам'ятки, списки, огляди, присвячені в основному питанням української та російської літератур, частково історії й журналістиці.

Перша бібліографічна праця І.З. Бойка була присвячена поетові-революціонерові П.А. Грабовському і зявилася друком у 1939 році [4, с. 10]. З того часу бібліограф надрукував понад 70 праць, які стосувалися питань української літератури. Зокрема, цінним є покажчик «Іван Якович Франко», випущений до 100-річчя з дня народження письменника. У покажчику застосована чітка та продумана систематизація матеріалу, а змістовні анотації сприяють розкриттю багатогранної творчої спадщини Івана Франка [11, с. 135].

Ще напередодні Великої Вітчизняної війни І.3. Бойко уклав свої перші невеликі бібліографічні посібники. Вони були присвячені Т. Шевченку, П. Грабовському, М. Кропивницькому, О. Кобилянській та ін. У післявоєнний час виходять його основні бібліографічні праці, зокрема про Т. Шевченка, І. Франка, П. Тичину, О. Гончара [12, с. 56].

У 1951 р. Іван Бойко підготував бібліографічний покажчик «Павло Тичина». Це була перша ґрунтовна праця, в якій були зібрані твори та їх переклади видатного українського поета, починаючи з 1918 року - року виходу книги «Сонячні кларнети» - до 1950 року [10, с. 73].

Однією з друкованих праць Івана Бойка був бібліографічний список «Що читати з Шевченка і про Шевченка», вміщений у четвертому номері журналу «Комуністична освіта» за 1939 р [70, с. 154]. З того часу з'явилося близько 30 бібліографічних праць, укладачем чи співукладачем яких був бібліограф. До них належать персоналії українських письменників дожовтневого й радянського періодів, тематичні бібліографічні покажчики, списки, бібліографічні огляди з питань художньої літератури й літературознавства та історії.

Помітний вклад зробив Іван Бойко в бібліографування літератури про російсько-українські літературні зв'язки. Цікавили його й питання журнальної бібліографії та бібліографії українських альманахів і збірників. Окремо слід сказати, що Іван Бойко досить часто звертався до такої недостатньо розробленої на той час ділянки бібліографічної роботи, як бібліографія другого ступеня.

Велику роботу провів І.З. Бойко як один з укладачів двотомної Шевченкіани. Високий професіоналізм і неабиякі організаторські здібності Івана Захаровича яскраво проявилися при укладанні двотомного бібліографічного покажчика, присвяченого Тарасу Шевченку [1, с. 145]. Вихід з друку цього покажчика, приуроченого до 150-річчя від дня народження великого Кобзаря, був знаменною подією в культурному житті України. Кілька років працював над створенням цієї унікальної шевченкіани колектив київських і львівських бібліографів під керівництвом Івана Бойка, який був його душею, натхненником, організатором і активним співавтором. Робота Івана Захаровича у цій сфері не обмежувалася старанним збиранням матеріалу і його описом: він був керівником групи бібліографів, які підготували цю вартісну бібліографію.

Видання цього фундаментального покажчика стало видатною подією не тільки в українській літературній бібліографії, а й у літературознавстві в цілому, і супроводжувалося схвальними рецензіями, опублікованими як в Україні, так і за її межами [6, с. 79].

У 1954 р., коли пожвавилася робота в галузі франкознавства в зв'язку з наближенням 100-річного ювілею письменника, вийшов друком анотований покажчик І.З. Бойка «Іван Франко. 1856-1916», який мав допомогти широкому колу читачів у вивченні творчої спадщини письменники, його життєпису, громадської діяльності, звязків з літературами інших народів світу [25, с. 130].

Іван Бойко зарекомендував себе і як автор багатьох рецензій та відгуків. В одній з своїх рецензій на працю О. Куща «Осип Маковей» бібліограф вказує на значну дослідницьку роботу, проведену на підставі архівних і рукописних матеріалів щодо виявлення творів і перекладів Осипа Маковея, літератури про життя та діяльність, розкриття його псевдонімів та криптонімів. Також одного з провідних бібліографів Ф. Сарану називає «штурманом книжкового моря». Федір Сарана, в свою чергу, маючи дружні стосунки з Іваном Бойком, віддає йому належну повагу та пошану, як одному з українських бібліографів, які заклали фундамент української бібліографії після 1917 р [58, с. 115].

Одностайне схвальне визнання громадськості України заслужила загальнолітературна бібліографічна праця «Українські літературні альманахи і збірники XIX - початку XX ст.» (1967) - остання праця І.З. Бойка, яка вважається класичною. Вона є першою спробою зібрати в повному обсязі всі українські альманахи і збірники, що відіграли значну роль в розвитку української літератури та й взагалі культури XIX - початку XX ст. і були чи не єдиним місцем (за відсутністю періодичних видань), де друкувались українські письменники. Більшість з цих видань давно стала бібліографічною рідкістю і відсутня навіть у найбільших бібліотеках України. Унікальність цього покажчика полягає ще й в тому, що зміст усіх альманахів і збірників було аналітично розписаний: після їх опису йде перелік усіх публікацій, вміщених в них [41, с. 229].

Ця праця зявилася друком у 1967 р. Широке охоплення матеріалу, повне, старанне його розкриття, система допоміжних покажчиків - усе це робить бібліографічну працю І.З. Бойка про альманахи незамінним довідковим посібником.

Важливу роль у розвитку української дожовтневої літератури відіграли зазначені альманахи і збірники. Цей бібліографічний посібник є першою спробою зібрати в більш-менш повному вигляді українські альманахи й збірники дожовтневого періоду, що виходили як в Україні, та і в Росії українською і російською мовами. Подано зміст понад 200 альманахів і збірників та розміщено їх у хронологічній послідовності. До цього покажчика ввійшли альманахи й збірники літературно-художні, літературно-критичні, частково літературно-наукові, тому вся праця має назву «Українські літературні альманахи й збірники ХІХ - початку ХХ ст.» [8, с. 217].

Іван Захарович Бойко - це перший бібліограф, який розкрив питання російсько-українських відносин. Чимало зробив І.3. Бойко для висвітлення бібліографії російсько-українських літературних звязків, уклавши такі праці, як «Пушкін і Україна», «Гоголь і Україна», «Короленко і Україна».

Він склав ряд цікавих покажчиків про російських письменників і був одним із ініціаторів створення бібліографічних праць типу «Російський письменник і Україна». Ним була відпрацьована композиційна структура таких покажчиків, де подані твори певного письменника, видані в Україні (в оригіналі і в перекладі українською мовою), а також та література, що розкриває його творчі зв'язки з Україною. Тут також наводяться матеріали про перебування російського письменника в Україні, відзначення його ювілейних дат і вшанування пам'яті [71, с. 50].

Певним внеском І.З.Бойка в розробку бібліографії журнальних статей є «Систематичний покажчик змісту журналу «Основа» та бібліографія другого ступеня - покажчик «Т.Г. Шевченко. Бібліографія бібліографії» [13, с. 30].

Івану Захаровичу Бойку належать також бібліографічні праці краєзнавчого характеру, а саме «Крик в українській літературі», бібліографії на суспільно-політичну тематику, наприклад, «300-річчя воззєднання України з Росією» тощо.

Окремо слід сказати, що І.З. Бойко є автором багатьох статей з історії української літератури та журналістики, надрукованих в Українській Радянській Енциклопедії [6, с. 79].

На фоні багатоаспектної діяльності І.З. Бойка як головного бібліографа ЦНБ АН України особливо виділяється його довідково-бібліографічна діяльність. Блискуча ерудиція, знання джерел і, особливо, глибока інтуїція дозволили Івану Захаровичу швидко і якісно виконувати найскладніші як усні, так і письмові довідки переважно у гуманітарній сфері. У фонді виконаних письмових довідок, організованому в довідково-бібліографічному відділі Наукової Бібліотеки України ім. В. Вернадського у 1950 р., зберігається масив різноманітних довідок, складених І.З. Бойком. До нього із запитами зверталися як наукові працівники, діячі культури, письменники, критики, так і викладачі вузів, вчителі, студенти, бібліотекарі і бібліографи, керівники художньої самодіяльності та ін. Аналіз довідок, виконаних Іваном Захаровичем, показав, що запити надходили з різних міст і місцевостей СРСР і географія їх дужа широка: Москва, Ленінград, Тбілісі, Алма-Ата, Ростов-на-Дону, Махачкала, Гомель, Іркутськ, Таганрог, Барнаул, Самарканд, Іжевськ, не говорячи вже про міста і села України. Велика кількість запитів була від бібліотек, різних видавництв, музеїв, українського радіо і телебачення, Спілки письменників України, різних закордонних установ тощо [23].

Найбільше виконано довідок, присвячених українським і російським письменникам, їх взаємозвязкам. Взаєминам українських письменників з російськими присвячені довідки типу «Т. Шевченко і М. Гоголь», «М. Вовчок і декабристи». Творчі контакти письменників відбиті у таких довідках, як «К. Рилєєв і Україна», «Д. Писарев і українська література», «Переклади М.Ю. Лермонтова в українських альманахах XIX - поч. XX ст.», «М. Горький і М. Коцюбинський», «О. Купрін в українських публікаціях». Для різних республіканських бібліотек Азербайджану, Вірменії, Грузії, Латвії, Молдови, Естонії, Татарської АРСР та інших були виконані довідки про переклади в Україні творів письменників народів СРСР Я. Купали, Я. Коласа, Саят-Нови, І. Чавчавадзе та ін. Більш скромне місце посідає у довідково-бібліографічній діяльності І.3. Бойка тема відбиття співдружності із зарубіжними країнами, наприклад, довідки «Українська школа в польській літературі», «І. Франко і чеська література», «Переклади Т. Шевченка словянськими мовами» та ін.

У довідково-бібліографічній діяльності І.3. Бойка, зокрема, у виконанні письмових довідок на запити читачів (а були ще сотні усних довідок), найбільш плідними були 1950-ті роки. Це був період, коли справжня бібліографічна база художньої літератури і літературознавства в Україні тільки починала створюватися і довідки виконувалися або паралельно з укладанням фундаментальних бібліографічних покажчиків, або передували їм. Нерідко пошуки відповідей на запити читачів вимагали колосальних затрат часу, а іноді і великої науково-дослідної роботи. Часто-густо треба було ставати слідопитом, і недарма постійні читачі бібліотеки, а серед них було і багато відомих письменників, режисерів й акторів приходили по бібліографічну допомогу тільки до Івана Захаровича. Його методи бібліографічної евристики були повчальними і для колег, і для молоді, яка тільки починала свій трудовий шлях у царині української бібліографії [2].

У відділі, де працював Іван Захарович, велась найбільша довідкова картотека бібліотеки. Це була дуже відповідальна робота, оскільки майже вся допомога у наданні довідок з боку бібліографа надавалася в усній формі, тому Іван Бойко завжди плідно працював. Його бібліографічна самоосвіта не зупинялась після закінчення робочого дня. Бібліограф постійно читав різноманітну літературу для того, щоб бути корисним у довідковій діяльності. Тогочасні довідки, на відміну від сучасних, потребували часу та праці науковців та співробітників бібліотеки, особливо діяльності Івана Бойка.

Праці І.3. Бойка відзначаються актуальністю, новаторством, оригінальністю. Вони дають уявлення про різні аспекти бібліографічної діяльності Івана Захаровича. А підготував він понад 40 різних бібліографічних посібників - загальнолітературних, персональних, тематичних, краєзнавчих, написав більше 30 статей з історії бібліографії та журналістики для 1-го видання Української Радянської Енциклопедії [14].

Крім бібліографічних праць, Івану Бойку належить кілька десятків статей, заміток, надрукованих в Українській Радянській Енциклопедії, журналах, газетах. У них він порушував питання української преси дожовтневого і радянського періодів, подавав біографічні матеріали про українських письменників, бібліографів тощо. Певна частина виступів Івана Бойка в періодичній пресі - це інформації про книжково-ілюстративні виставки, що їх влаштовувала ЦНБ АН УРСР в Києві (виставки, присвячені В.Г. Бєлінському, О. Кобилянській), замітки про українських і російських письменників тощо.

Серед українських радянських бібліографів 1940-1960-х років Іван Бойко зайняв визначне місце головним чином завдяки бібліографічним покажчикам про Тараса Григоровича Шевченка, про українські альманахи і збірники XIX - початку XX ст. і про російських та українських письменників.

При аналізі його бібліографічних праць нерідко звучало слово «вперше»: зібрав і забібліографував українські літературні альманахи і збірники XIX - поч. ХХ ст.; започаткував покажчики типу «Російський письменник і Україна»; видав перший покажчик другого ступеня про Тараса Шевченка; удосконалив систему допоміжних «ключів» до покажчиків (особливо це стосується предметно-тематичного покажчика й іменного покажчика) і т.п. Його праці відзначалися високим професіоналізмом і бібліографічною культурою, деякі з них є класичними [22, с. 30].

Таким чином можна сказати, що Іван Захарович Бойко був видатним бібліографом за покликанням душі та серця. Майже все своє життя він служив бібліографії.

Іван Бойко був видавцем, перекладачем та громадським діячем. Ще при житті заслужив повагу і визнання за його скромну та благородну роботу. Він був принциповим й надзвичайно вимогливим як до себе, так і до своїх товаришів, уважним до читачів, настирливим у своїй подвижницькій праці бібліографа-романтика. Не дарма український літературний критик Л. Косарик привітав його: «Любий наш герой бібліографічної романтики» [39, с. 206]. Під такою ж назвою вийшла стаття до 75-річчя від дня його народження. А видатний український бібліограф Ю.О. Меженко так звернувся до ювіляра у день його 60-річчя: «Кажуть, що не марно прожив той, хто за своє життя посадив бодай одне дерево. А Ви посадили цілий зелений та ще й густенький гай».

Іван Захарович завжди працював чесно, самовіддано, в імя України, її духовного та культурного відродження. Підготовлені Бойком бібліографічні видання високо цінуються багатьма бібліографами. Також його плідна участь у підготовці статей і допомогу в обробці бібліографічних матеріалів в Українській Радянській Енциклопедії є досить вагомою. Це була людина інтелігентна, широкої ерудиції, високих професійних знань, які він показував коли працював головним бібліографом в Національній бібліотеці України ім. В. Вернадського.

Вчений-бібліограф зробив великий внесок у розвиток української та російської бібліографії, про що свідчать такі праці як «Пушкін і Україна», «Гоголь і Україна», «Короленко і Україна». Великої уваги заслуговують такі його праці, як «Українські літературні альманахи і збірники ХІХ - поч. ХХ ст. до 1917 р.», його бібліографічна шевченкіана та ін.

Іван Бойко був професіоналом високого класу, який зробив достойний внесок у скарбницю української літературної бібліографії 40-60 рр. ХХ ст. Його праці відзначалися типологічною різноманітністю, новаторськими пошуками в методиці складання покажчиків - від невеликих рекомендаційних покажчиків до бібліографічного двотомника «Т.Г. Шевченко: Бібліографія про життя і творчість (1839-1959)».

Його бібліографічні праці були і тепер є надзвичайно актуальними та потрібними в наш час, стали невичерпним джерелом, до якого звертаються дослідники української культури.

Іван Бойко зробив значний внесок у розвиток українознавчої бібліографії красного письменства, персоналій українських бібліографів і діячів культури, у пропаганду бібліографічних покажчиків шляхом їх рецензування. Праці бібліографа зберегли свою інформаційну та наукову вартість і дають можливість повно уявити історію української бібліографії як невідємної складової частини загальнонаціональної української культури. Можна з повним правом констатувати, що він поповнив сузіря провідних бібліографів України другої половини ХХ століття.

Розділ II. Діяльність Івана Захаровича Бойка в галузі літературної бібліографії

.1 Бібліографічна шевченкіана І.З. Бойка, її характеристика

Спадщина Тараса Григоровича Шевченка, геніального поета, художника, мислителя, революціонера-демократа, належить не тільки українському народові, а й усім народам Радянського Союзу; вона дорога і близька всьому прогресивному людству. В Україні, у братніх республіках СРСР та за рубежем рік у рік поширюються видання творів Т.Г. Шевченка та літератури про його життя та діяльність. Чим далі збільшується потік шевченківської літератури, тим все гостріше відчувається потреба в повній науковій бібліографії Шевченка, яка б відбила значні досягнення радянського шевченкознавства, подала в історичному плані, що видавалося раніше в республіках соціалістичного табору та в інших зарубіжних країнах [3, с. 120].

Професіоналізм і організаторські здібності яскраво виявилися при укладанні Іваном Бойком капітального двотомного бібліографічного покажчика, присвяченого Т.Г. Шевченку (за редакцією члена-кореспондента АН УРСР Є.П. Кирилюка). Вихід з друку цього покажчика, приуроченого до 150-річчя від дня народження великого Кобзаря, був знаменною подією в культурному житті України. Кілька років над створенням цієї унікальної Шевченкіани працював колектив київських і львівських бібліографів (М.В. Булавицька, Г.М. Гімельфарб, О.Д. Кізлик, Є.Є. Кравченко, Л.В. Беляєва, К.Є. Скокан) під керівництвом І.3. Бойка, який був його душею, натхненником, організатором і активним співавтором. Він зумів підібрати і згуртувати цей колектив [31, с. 88].

Бібліографічний покажчик «Тарас Григорович Шевченко. Література про життя і творчість» (т. 1 - 1839-1916 рр. і т. 2 - 1917-1959 рр.) є спробою складання однієї з частин зведеної наукової шевченківської бібліографії.

Ця праця вийшла в 1963 р. Покажчик уклала група бібліографів ЦНБ АН УРСР (тепер НБУ ім. В. Вернадського) та ЛНБ АН УРСР (Ленінська наукова бібліотека) під керівництвом І. Бойка [32, с. 209].

Цей покажчик включає вітчизняну літературу (російську, українську та літературу мовами народів СРСР), видану за 1839-1916 рр. на території царської Росії, Галичини, Буковини, Закарпаття, а за 1917-1959 рр. - на території СРСР в теперішніх адміністративних межах (Російська РФСР, Українська РСР, братні республіки Радянського Союзу). Таким чином, у покажчику представлена і література західних областей України та інших вітчизняних земель до їх воззєднання в єдиній Радянській соціалістичній державі [33, с. 100].

При складанні бібліографії за весь охоплений період були опрацьовані каталоги і фонди Державної публічної бібліотеки АН УРСР, Львівської бібліотеки АН УРСР, найбільших бібліотек Радянського Союзу, архівів та музеїв, використані наявні бібліографічні покажчики, як присвячені Шевченкові, так і загальні бібліографічні огляди та замітки, «Літописи друку» УРСР та СРСР, що реєструють книги, журнальні та газетні статті, рецензії [38, с. 206]. Також були суцільно переглянуті численні періодичні українські видання, літературно-мистецькі і громадсько-політичні журнали, збірники і альманахи, центральні та обласні газети УРСР, основні періодичні видання СРСР (російською мовою).

Весь поданий в бібліографії матеріал описаний «de visu». У поодиноких випадках, якщо література описувалася за джерелами, це позначено у відповідних місцях зірочкою (*) [43, с. 202].

Література першого тому подається у двох розділах:

. В.І. Ленін і дожовтнева «Правда» про Т.Г. Шевченка.

. Бібліографія літератури про життя і творчість Т.Г. Шевченка. 1839-1916.

Зібрана в першому розділі література висвітлює ставлення В.І. Леніна до вшанування памяті Т.Г. Шевченка в дореволюційний час, подає оцінку творчості поета дожовтневою більшовицькою пресою. Література в розділі розподіляється за роками публікації, але твори В.І. Леніна - за роками їх написання [46, с. 120].

Другий розділ містить літературу про життя і творчість Т.Г. Шевченка: книги, збірники, журнальні та газетні статті, огляди, замітки, різні публікації, рецензії на видання творів Шевченка і літературу про нього.

Перший том охоплює літературу, видану на території Росії, Галичини, Буковини, Закарпаття протягом 1839-1916 рр. Тут забібліографовано і деякі зарубіжні видання вільної української та російської преси, опубліковані в Женеві, Лондоні, Лейпцигу, Празі тощо. Особливу увагу приділено прижиттєвим публікаціям і виданням перших років після смерті поета [48, с. 75].

З основного ряду в кожному році виділено окремо матеріали, що стосуються вшанування памяті Т.Г. Шевченка. Тут подаються книги, статті, замітки та повідомлення в періодичних виданнях про шевченківські роковини і ювілеї, будівництво памятників, впорядкування могили, про заборонні дії царської влади щодо вшанування та увічнення памяті поета [54, с. 345].

Література другого тому наводиться в чотирьох розділах:

. Постанови Комуністичної партії та Радянського уряду про вшанування памяті Т.Г. Шевченка.

. Література про життя і творчість Т.Г. Шевченка. 1917-1959.

. Матеріали до бібліографії літератури про життя і творчість Т.Г. Шевченка мовами народів СРСР (за радянський і дореволюційний періоди).

. Бібліографія бібліографії видань творів Т.Г. Шевченка та літератури про нього. 1840-1959 рр.

Другий том бібліографічного покажчика «Т.Г. Шевченко. Бібліографія літератури про життя і творчість» включає вітчизняну літературу, видану на території Радянського Союзу (в теперішніх адміністративних межах). Література мовами народів СРСР про поета та бібліографічні видання, присвячені Т.Г. Шевченкові, враховуються в цьому томі як за радянський, так і за дореволюційний періоди [61].

Другий том охоплює літературу, видану на території Радянського Союзу в 1917-1959 рр.

Окремо подано розділ «Матеріали до бібліографії про життя і творчість Т. Шевченка мовами народів СРСР», складений на основі матеріалів, що знаходиться в бібліотеках союзних і автономних республік СРСР. З особливою старанністю укладачі виявляли забуті і маловідомі публікації, встановлювали авторство багатьох невідомих раніше робіт, тобто працювали як справжні слідопити-науковці [62].

Матеріали першого розділу свідчать про виняткову увагу Комуністичної партії і Радянського уряду до збереження спадщини Шевченка та увічнення його памяті. Бібліографічний список постанов в такому повному обсязі подається вперше. Документи розташовані за хронологією дат їх прийняття, які здебільшого збігаються з датами їх опублікування.

Другий розділ - бібліографія літератури про життя і творчість Т.Г. Шевченка - містить назви монографій, збірників, праць і записок науково-дослідних та учбових закладів, журнальних і газетних статей, оглядів, повідомлень, публікацій, заміток, рецензій на видання творів Шевченка та літератури про нього [64, с. 70].

У покажчику зібрані матеріали про памятники, музеї, заповідники, памятні місця, присвоєння імені Шевченка різним установам і закладам, про лекції, вистави, фільми, присвячені Шевченкові, урочисті збори, пленуми, сесії, мітинги, виставки та інші заходи, спрямовані на масове відзначення роковин і ювілеїв Шевченка.

До третього розділу ввійшла література про життя і творчість Т.Г. Шевченка мовами народів СРСР.

Розташування літератури в цьому розділі прийнято за мовами національних республік, а всередині кожної мови за алфавітом авторів або назв. Порядок опису і склад цієї літератури пояснені в короткому вступі до розділу.

Четвертий розділ, який завершує обидва томи покажчика, охоплює бібліографію бібліографії видань творів Т.Г. Шевченка і літератури про нього за 1840-1959 рр. З можливою повнотою у цьому розділі подається загальний перелік бібліографічних покажчиків, списків та оглядів, виданих окремо і опублікованих в книгах і періодичних виданнях, каталогів, путівників, довідників та інших матеріалів, які є джерелом шевченківської бібліографії. Хронологічний порядок розміщення радянських і дореволюційних матеріалів відбиває історію питання про створення бібліографії Т.Г. Шевченка [66, с. 151].

Всього в покажчику зареєстровано записів літератури: в першому томі 3689, в другому томі 5575, а коли до цього числа додати зазначені в анотаціях відгуки, статті в збірниках та інших колективних виданнях, які не мають окремих номерів, то загальна кількість урахованих в першому томі матеріалів складає понад 5000, а в другому - близько 7000 назв [65, с. 213].

Уся література в обох томах описується і розміщується за роками першого видання або публікації, а наступні перевидання збираються під першим.

На перевидані в радянський час праці дореволюційних авторів (Бєлінського, Герцена, Чернишевського, Добролюбова, Франка, Грабовського та ін.), які зібрані під першодруком у першому томі бібліографії, в другому томі у відповідних роках подається тільки посилання.

Критичні матеріали та рецензії на книги і статті про Шевченка подаються разом з цими виданнями в хронологічному порядку під заголовком «Відгуки».

Рецензії на видання творів Т.Г. Шевченка описуються за автором і назвою, а коли рецензія не підписана і не має назви - під умовною назвою «[Рецензія]». Повний опис рецензованого видання шевченківських творів виноситься в анотацію [67, с. 125].

Рецензії на прижиттєві видання творів Шевченка описуються Іваном Бойком як літературні статті, оскільки вони є першими оцінками творчості поета тогочасною критикою.

Література в покажчику анотована, за винятком тих випадків, коли назва книги або статті визначає зміст матеріалу. В анотаціях розкривається зміст збірників, наукових записок і журналів, повністю або частково присвячених Шевченкові, а також монографій, які мають назви розділів.

Опис матеріалів провадився за загальноприйнятими правилами українського правопису. В необхідних випадках зберігалися лексичні особливості мови оригіналу.

Довідковий апарат кожного тому складено окремо:

. Предметно-тематичний покажчик літератури про життя і творчість Т.Г. Шевченка.

. Алфавітний покажчик імен та матеріалів, описаних за назвою.

. Покажчик використаних періодичних видань.

Укладачі провели велетенську роботу з виявлення необхідних матеріалів про життя і творчість поета за 120 років - від 1839 р. до 1959 р. Вони переглянули покажчики російських і українських бібліографів - М. Гербеля, Г. Геннаді, братів Ламбіних, В. Межова, М. Комарова, І. Левицького, І. Айзенштока, І. Плевака, М. Яшека та інших, численні списки, огляди, опрацювали середтекстові та підрядкові посилання у всіх шевченкознавчих публікаціях. Було також переглянуто каталоги багатьох великих бібліотек не тільки України, а й всього тодішнього СРСР, фонди архівів, музеїв тощо. Це дозволило значно повніше відбити літературу про Тараса Шевченка у порівнянні з відомими покажчиками М. Комарова, М. Яшека та ін. До покажчика включено історико-літературні документи, монографії, статті із збірників, періодичних видань, численні хронікальні матеріали, що свідчать про різне ставлення прогресивних та реакційних кіл Росії до памяті Шевченка, про глибоку пошану до нього народів світу. І.З. Бойко зазначає, «що при перегляді de visu шевченківської літератури нами усунені багаточисленні помилки, що були допущені при описі цих матеріалів бібліографами минулого» [62, с. 89].

Бібліографи, які укладали покажчик надіслали листи у десятки бібліотек, в тому числі сорока зарубіжних країн. Вони склали велику картотеку з 30 тисячами анотованих карток. У покажчику не прагнули представити всі виявлені матеріали, а в процесі їх вивчення відбирали ті, що відбивають головні тенденції в шевченкознавстві: другорядні, компілятивні, випадкові укладачі відкидали (щоправда це не завжди вдалося зробити). У результаті титанічної праці з вивчення літератури, її відбору (ясна річ, що укладачам довелося вилучати публікації так званих «буржуазних націоналістів», які всіляко «перекручували» роль і значення поета) у двотомний покажчик було включено 12 тисяч бібліографічних записів шевченкознавчої літератури.

Для порівняння вкажемо, що покажчик М. Комарова «Тарас Шевченко в литературе и искусстве» (Одеса, 1903) має 1200 записів [31, с. 90].

Двотомник, підготовлений під керівництвом І.3. Бойка, має хронологічне групування літератури, що сприяє історичному підходу до вивчення шевченкознавства більш як за 100 років. Укладачі розробили методику бібліографічного опису та анотування. Довідкові анотації найчастіше подавалися там, де за назвою публікації важко було зрозуміти її зміст і відношення до Тараса Шевченка.

Разом з І.З. Бойком над складанням бібліографічного покажчика працювали співробітники бібліографічного відділу Державної публічної бібліотеки АН УРСР Г.М. Гімельфарб, М.В. Булавицька, К.Є.Скокан, Л.В. Бєляєва та співробітники Львівської бібліотеки АН УРСР О.Д. Кізлик, Є.Є. Кравченко за участю М.О. Мороза [64, с. 52].

У суцільному перегляді періодичних та інших видань брали участь співробітники Державної публічної бібліотеки АН УРСР Р.Я. Королик, В.В. Павлова, І.Г. Петренко, Є.М. Пузирьов.

Автори покажчика висловили щиру подяку за допомогу у пошуках та описі шевченківських матеріалів шевченкознавцю М.М. Новицькому, бібліографам Ф.К. Сарані та Ю.Й. Бібіло, аспірантові Р.Я. Романцю і А.А. Куніній [48, с. 74].

При формальному хронологічному розташуванні літератури особливого значення набуває науково-допоміжний апарат покажчика. Тому особливо детально розроблено предметно-тематичний покажчик, який є першою спробою створення допоміжного покажчика про життя і діяльність Т.Г. Шевченка, що охоплює широке коло тем і окремих питань, значно підвищує інформативність покажчика, він допомагає розшукувати найрізноманітніші матеріали про життя і діяльність Кобзаря, творчі контакти і дружбу з діячами літератури і мистецтва, вшанування його пам'яті тощо. Але, як зазначає Д. Малахівський та А. Костенко, трапляються деякі незручності в користуванні допоміжним покажчиком, зокрема, деякі рубрики надто широкі за змістом, у них сконцентровано багато посилань (в окремих випадках - до 200, наприклад, в рубриці «Бібліографічні покажчики, списки і огляди літератури» та ін.) до основної частини покажчика [61].

Матеріали в покажчику розташовані за хронологічним принципом, в межах років - за алфавітом авторів і назв.

Покажчик, містить приблизно 12 000 назв (в першому томі їх 3689, в другому - біля 7000). Сюди входять як суцільно нумеровані позиції, так і література (відгуки, статті в збірниках та інших колективних виданнях), згадана в анотаціях.

Як зазначено в передмові до першого тому, «з численної вітчизняної літератури про життя і творчість Т. Г. Шевченка за 120 років (1839-1959) у бібліографічному покажчику подається науково цінна, важлива з громадсько-політичного боку, документальна література, яка відбиває різні періоди історії стану та розвитку шевченкознавства» [46, с. 120].

Звичайно, здійснити такий відбір було нелегко. У рецензії на цей покажчик бібліограф Ф.К. Сарана наводить думку дослідників про те, що «повна бібліографія шевченкіани мовами народів світу сягала б вже понад сто тисяч записів».

Інформаційна наповненість бібліографічного двотомника «Т.Г. Шевченко: Бібліографія про життя і творчість (1839-1959)» робить його незмінно цінним джерелом вивчення творчості Кобзаря в світовому контексті і, зокрема, його звязків із російською літературою та культурою.

Пошуку відомостей про літературні контакти поета сприяла добре продумана структура, формулювання рубрик предметно-тематичного допоміжного покажчика, наприклад, «Творчість Шевченка. Переклади. Шевченко-перекладач», «Т.Г. Шевченко і російське образотворче мистецтво. Шевченко і окремі російські художники ХІХ - ХХ ст.», «Переклади творів Т.Г. Шевченка російською мовою» [67, с. 164].

Великий матеріал, який присвячений міжнародним взаємозвязкам, відбито і в рубриках «Т.Г. Шевченко і література народів СРСР», «Вшанування памяті Т.Г. Шевченка в СРСР», «Переклади творів Т.Г. Шевченка іноземними мовами» та ін. У рубриці «Т.Г. Шевченко і зарубіжна література. Шевченко і окремі зарубіжні письменники» виділені підрубрики, присвячені видатним зарубіжним письменникам: Г. Гейне, Данте, Р. Бернсу, А. Міцкевичу, В. Войнич та ін. А з посилань від рубрики «Вшанування памяті Т.Г. Шевченка за рубежем» знаходимо матеріали про памятники поету в Америці, Канаді, Угорщині, інших країнах, про відкриті музеї тощо.

Чимала заслуга Івана Захаровича і в тому, що він був не тільки хорошим організатором усієї роботи над покажчиком, але й безпосереднім її виконавцем, редактором видання.

Таким чином, укладачі подали в бібліографії приблизно десяту частину того, що мало б бути відображено в ґрунтовній науковій бібліографії шевченкіани як мовами народів СРСР, так і мовами зарубіжних країн. Очевидно, покажчик слід розглядати як серйозний крок на шляху до створення якомога повнішої наукової бібліографії шевченкіани, в якій були б відображені видання і публікації творів Т. Г. Шевченка та літератури про нього всіма мовами, якими вони друкувалися [64, с. 55].

У згаданій рецензії на покажчик літератури про Т. Г. Шевченка Ф.К. Сарана висловив ряд суттєвих зауважень. Так, на його думку, треба було б подати більше матеріалів періоду від Великої Жовтневої соціалістичної революції до середини 1930-х років; слід було також подати шевченківські матеріали з газет, що їх видавали Комуністичні партії Західної України і Закарпаття; збідненими виглядають в покажчику, на думку рецензента, шевченківські матеріали мовами деяких народів СРСР (наприклад, молдавською, вірменською); вказав рецензент і на недоліки допоміжного предметно-тематичного покажчика, багатьох анотацій [54, с. 113]. І все ж, Ф.К. Сарана відзначає, «вихід у світ двотомної бібліографії літератури про великого Кобзаря - визначна подія в радянському шевченкознавстві».

Видання цього фундаментального покажчика відзначалося як видатна подія не тільки в українській літературній бібліографії, але й в літературознавстві в цілому і отримало чимало схвальних рецензій (більше 10), які були опубліковані як в Україні, так і за її межами. Літературознавець А. Костенко назвав свою рецензію «Подвиг шевченкознавців», а бібліограф Ф.К. Сарана підкреслив, що це «цінний і конче потрібний посібник, який надовго стане настільною книгою усіх, хто вивчає і пропагує спадщину безсмертного Кобзаря» [38, с. 206]. Бібліограф і книгознавець Л.І. Гольденберг справедливо вважає, що цей «покажчик є одним з найкращих персональних посібників в українському літературознавстві. Відрізняється високим науково-методичним рівнем, майстерністю бібліографічного опрацювання матеріалів» [19, с. 57].

Ще за два роки до виходу у світ цієї бібліографічної праці І.3. Бойко та Г.М. Гімельфарб опублікували покажчик бібліографічних матеріалів «Тарас Григорович Шевченко: Бібліографія бібліографії» (1840-1960). Праця з'явилася друком до 100-річчя від дня народження поета. Покажчик, як зазначено в передмові, «охоплює вибрану бібліографію шевченківської бібліографії, починаючи з перших бібліографічних повідомлень про вихід «Кобзаря» Шевченка в 1840 році до бібліографічних матеріалів останнього часу» [62].

Це перший окремо виданий персональний покажчик другого ступеня в Україні. Тут охоплено усі виявлені під час підготовчої роботи бібліографічні посібники, матеріали, починаючи від перших бібліографічних повідомлень про вихід «Кобзаря» в 1840 р. і до 1960 р. Крім бібліографічних видань, безпосередньо присвячених Тарасу Шевченку, до покажчика включено загальні бібліографічні посібники, в яких є матеріали про публікації творів поета і література про нього.

Покажчик складається з таких розділів:

) бібліографічні покажчики, списки, огляди творів Т.Г. Шевченка і література про нього;

) загальні бібліографічні роботи і довідники;

З) каталоги та путівники; в кінці - допоміжні «ключі».

Групування матеріалу таке саме, як і у двотомному покажчику - за роками видань публікацій. Укладачі двотомника ретельно вивчили бібліографічні праці й відібрали потрібне. У виправленому і доповненому вигляді цей докажчик включено до двотомника в розділ «Бібліографія бібліографії» [29, с. 7].

Покажчик містить відомості про 287 праць (з 1849 по 1960 рр.). Серед них бібліографічні покажчики, безпосередньо присвячені Шевченкові, списки, огляди, статті, замітки; загальні бібліографічні покажчики, які містять відомості про твори Шевченка й літературу про нього, путівники, каталоги, збірники тощо. Праця має допоміжні покажчики: тематичний, алфавітний імен та матеріалів, описаних за назвою, та список використаних періодичних видань.

Бібліографічний опис видань відзначається повнотою та чіткістю. Взагалі, цей бібліографічний покажчик розрахований на наукових працівників, літературознавців, критиків і письменників, викладачів вищих учбових закладів, яким потрібно ґрунтовно ознайомитися з літературою для вивчення, дослідження та популяризації біографії і творчої спадщини Шевченка.

Як писали відомі рецензенти А. Дашкевич та С. Соковська, що хоч укладачі й зазначають у передмові, що до покажчика «включено основні покажчики, списки і замітки», проте насправді він містить чимало матеріалів, які навряд чи можна назвати основними.

Що ж до анотацій, то головним їх недоліком, на погляд рецензентів, є те, що в анотаціях, по-перше, не вказано хронологічних меж, врахованих у тому чи іншому покажчику матеріалів, а по-друге, не подано відомостей про кількість назв, характер матеріалу (книги, журнальні статті тощо). Нерідко анотації мають такий характер: «короткий список», «бібліографічна замітка», «бібліографічний список», які, по суті, мало чого дають читачеві [33, с. 101].

На покажчик з'явилася змістовна рецензія І.Я. Айзенштока. Рецензент піддав сумніву доцільність внесення до покажчика ряду матеріалів, вказав на низку пропусків (пропущено, зокрема, біля 10 бібліографічних праць М. Яшека), зробив понад 40 доповнень. Однак, не можна погодитися з категоричним твердженням рецензента, що «цю спробу бібліографії шевченківської бібліографії не можна вважати вдалою» [48, с. 78].

2.2 «Українські літературні альманахи і збірники ХІХ - поч. ХХ ст. до 1917 р.» як провідна праця в галузі літературної бібліографії

бібліограф бойко шевченкіана письменник

Важливу роль в розвитку української дожовтневої літератури на всіх етапах відіграли літературні альманахи і збірники. Вони були складовою частиною літературного процесу в Україні протягом ХІХ - початку ХХ ст.

В окремі періоди історії альманахи і збірники представляли українську літературу, бо інших друкованих видань майже не було. Будучи виданнями не періодичними, не журналами, вони заміняли українську періодичну пресу, яку царський уряд забороняв. У роки гоніння на українське слово альманахи і збірники були майже єдиними виданнями, де друкувались твори української літератури. Література альманахів і збірників в Україні мала велике значення як у початковий період розвитку української літератури, так і пізніше. Різні за ідейними напрямками й художнім рівнем, українські альманахи й збірники дають багато матеріалу для узагальнень і висновків про складну боротьбу груп, течій і стилів в українській літературі дожовтневого періоду [51].

Перші українські альманахи й збірники зявились в 30-40-х роках ХІХ ст. у Харкові - єдиному тоді в Україні університетському місті, де вже склалися літературні традиції й існувала видавнича база у вигляді університетської друкарні. Це були - «Украинский альманах», фольклорно-історичні збірки «Запорожская старина», «Утренняя звезда», «Украинский сборник», «Сніп», «Молодик», «Южный русский сборник». Видавцями згаданих альманахів і збірників були люди, які гуртувались навколо Харківського університету, вчилися в ньому або його закінчили: І.І. Срезневский, І.В. Росковшенко, Л.П. Боровиковський та ін.

Одностайне визнання громадськості України дістало загальнолітературне бібліографічне видання «Українські літературні альманахи і збірники XIX - поч. XX ст.» (К., 1967) - остання праця І.З. Бойка, яка увійшла в «золотий фонд» української культури і по праву вважається класичною. Це перша спроба зібрати в повному обсязі ці видання. Багато років (чи не увесь свій творчий шлях!) збирав Іван Захарович українські дореволюційні альманахи і збірники, що відіграли значну роль у розвитку української літератури та всієї культури ХІХ - початку XX століття і були чи не єдиним місцем (за відсутністю періодичних видань), де могли друкувати свої твори українські письменники. Більшість з цих видань давно стала бібліографічною рідкістю і відсутня навіть у найбільших бібліотеках України. Унікальність даного покажчика полягає ще й в тому, що зміст усіх альманахів і збірників розписано аналітично: після їх опису іде перелік усіх вміщених в них публікацій [41, с. 229].

Праця «Українські літературні альманахи і збірники XIX - початку XX ст.» складається з:

. Передмови.

. Хронологічного покажчика літературних альманахів і збірників.

. Допоміжних покажчиків (Алфавітного покажчика; Топографічного покажчика; Покажчика імен; Покажчика анонімних творів) [42, с. 206].

У вступній статті (понад 20 с.) до покажчика «Із історії літературних альманахів і збірників на Україні» І.З. Бойко виступив як досвідчений літературознавець. Він подав характеристику, аналіз і оцінку ролі цих видань у розвитку української літератури і культури XIX - початку XX ст., навів цікаві яскраві факти з їх історії. Тут згадуються ті події в літературному житті України, які неможливо знайти у жодному історико-літературному виданні. І. Бойко розкриває роль літературних альманахів і збірників у розвитку української літератури дожовтневого періоду, подає чимало відомостей з їх історії, починаючи з 30-40-х років XIX ст. і до початку XX ст.

Ця ґрунтовна вступна стаття є прикрасою покажчика.

У головній частині покажчика забібліографовано у хронології видань понад 200 альманахів і збірників, опублікованих в Україні, Росії, у містах: Женеві, Відні, Будапешті та інших протягом 1831-1917 рр. У покажчику згадується близько двох тисяч імен авторів і вісім тисяч їх творів. Поряд із художніми творами тут містяться критичні, публіцистичні, наукові статті не тільки з літературознавства, а й мовознавства, етнографії, фольклору, історії, мистецтва тощо [47].

В основному розділі - «Хронологічний покажчик літературних альманахів і збірників» - укладач після повного й точного опису книг подає їх докладний зміст.

Цікаві дані містить невеличкий «Топографічний покажчик українських альманахів і збірників». З нього можна довідатися, що найбільше українських альманахів і збірників XIX - початку XX ст. вийшло у Львові (67), Києві (40), Харкові (22), Чернівцях (13), Одесі (10), Петербурзі (9), Москві (5), Женеві (6), Відні (4) [44, с. 77].

Інформаційною багатогранністю відзначається «Покажчик імен». Після прізвищ авторів, псевдонімів, криптонімів, які по можливості розкрито, за алфавітом в ньому подано назви творів, причому при наявності відповідних матеріалів виділено в окремі підрубрики їх переклади та твори, які покладено на музику тощо.

Високим методичним рівнем опрацювання відзначається складений за участю Л.В. Бєляєвої допоміжний апарат, який займає майже третину покажчика: алфавітний, топографічний покажчики, покажчик анонімних авторів і найґрунтовніше - ретельно розроблений покажчик імен, де після прізвища письменника чи діяча культури подаються назви усіх їх творів, перекладів і переспівів, а також література про них, яка зафіксована у головній частині покажчика. Вказується, що саме виходило під псевдонімами і криптонімами [49, с. 78].

Вивчаючи покажчик І.3. Бойка, уважний читач може познайомитися з цікавими фактами, явищами, подіями в історії української літератури та культури. Так, в альманахах і збірниках вперше були опубліковані «Наталка Полтавка» та «Москаль-чарівник» І. Котляревського, «Микола Джеря» І. Нечуя-Левицького, «Повія» П. Мирного та ін. Зі сторінок альманахів і збірників вперше заговорили українською мовою О. Пушкін, М. Гоголь, Д. Байрон та ін. Тут надруковані переклади творів І. Тургенєва, М. Леонова, А. Міцкевича, Ю. Словацького, Й. Гете, Ф. Шиллера та ін. 3 іменного допоміжного покажчика дізнаємося, що, І. Франко переклав на українську мову Сапфо, Р. Бернса, Й. Гете, Е. Золя, В. Гаршина, Ф. Достоєвського, а Б. Грінченко - Г. Гейне, Й. Гете, В. Гюго, В. Короленка, Ф. Шиллера, І. Тургенєва та ін. На сторінках покажчика читач може знайти забуті, маловідомі чи зовсім невідомі прізвища, матеріали, видання [55, с. 132].

І.3. Бойко був засмучений тим, що обмежений обсяг покажчика, визначений видавництвом, не дозволив включити складений ним систематичний допоміжний покажчик, який би сприяв розшуку матеріалів з різних галузей знань (з літературознавства, історії, мовознавства, етнографії, фольклору), вміщених в альманахах і збірниках.

Появі друком бібліографічного покажчика «Українські альманахи і збірники XIX - початку XX ст.» передувала публікація списку на таку ж тему. Зі вступу до списку дізнаємося, що І. Бойко працював над бібліографуванням українських альманахів і збірників багато років і що він описав сотні видань цього типу. Автор звертався до літературознавців, бібліографів, колекціонерів, книгознавців з проханням перевірити його список, внести зміни і зробити доповнення тощо. Порівняльний аналіз списку самого покажчика показує, що вони де в чому доповнюють один одного, бо в кожному з них трапляються бібліографічні позиції, яких немає в іншому [68, с. 130].

Джерелами для виявлення українських літературних альманахів і збірників були насамперед загальновідомі бібліографічні посібники як українські, так і російські, довідники державної реєстраційно-облікової бібліографії, бібліографічні покажчики, каталоги Центральної наукової бібліотеки АН УРСР, Державної публічної бібліотеки ім. М.К. Салтикова-Щедріна в Ленінграді тощо.

Альманахи і збірники, що ввійшли до бібліографічного покажчика, описані de visu. Кілька видань, відсутніх в ЦНБ АН УРСР та інших бібліотеках, описані за бібліографічними джерелами [55, с. 140].

Покажчик охоплює:

. Літературно-художні альманахи й збірники.

. Альманахи й збірники мішаного характеру, в яких, поряд з художніми творами, надруковані критичні, публіцистичні, наукові матеріали.

. Російські літературно-художні збірники, що виходили в Україні за цей період і які за тематикою, авторами, мовними впливами наближаються до українських видань. До цієї групи належать так звані «москвофільські» альманахи й збірники, що виходили в Галичині.

. Літературно-критичні збірники, переважно присвячені життю й творчості українських письменників.

. Антології й деякі декламатори, що подаються з творами багатьох невідомих або маловідомих авторів, які вперше друкувалися в цих виданнях («Вік», «Акорди», «Українська муза», «Досвітні огні», «Розвага»).

До бібліографії не ввійшли:

. Видання, які лише формально мають назву альманахів, а насправді є замаскованими з цензурних міркувань журналами, а також видавничі конвалюти, що являють собою довільне поєднання під однією обкладинкою книг різного змісту.

. Дитячі альманахи й збірники.

. Лубочні альманахи й збірники.

У цьому виданні альманахи й збірники розташовані в хронологічній послідовності за роками, а в межах років - за алфавітом.

В описі ініціали, імя та по батькові автора подано після прізвища. Справжні прізвища розкритих псевдонімів наводяться в квадратних дужках. Напр.: Чайченко В. [Грінченко Б.Д.].

Загальновідомі псевдоніми в основному покажчику не розкриваються (напр., Дніпрова Чайка, Леся Українка, Марко Вовчок, Олена Пчілка, Панас Мирний та ін.).

Перед назвою анонімних творів ставиться: Б. підп., якщо автор невідомий. Напр.: [Б. підп.]. Робітникам. («Ви, що терпіли від віку й до віку…»).

Вірші без заголовка описані за першим рядком [49, с. 79].

В описі подаються цифрові позначення сторінок кожного твору, вміщеного в тому чи іншому альманасі.

Твори одного автора відділяються один від одного крапкою з комою. Напр.: Кримський А. «Поезіє, сопутнице моя…», с. 208-209; В горах ліванських. («Скали…Кедри…Скоро й вечір…»), с. 210; Опівночі. («Стоять зачаровані, сяйвом облиті…»), с. 211.

Відомості про жанри, взяті з книги, беруться в круглі дужки. Коли жанр не вказаний в книзі, але ясний з тексту, зазначається в квадратних дужках: [оповідання], [стаття]. У віршах, як правило, після заголовка в круглих дужках подається перший рядок [68, с. 150].

Подаються такі допоміжні покажчики:

І. Алфавітний покажчик літературних альманахів і збірників. Основним описом є повна назва альманаху чи збірника з зазначенням місця і року видання, а також номера, під яким він зареєстрований в хронологічному ряду.

ІІ. Топографічний покажчик альманахів і збірників.

ІІІ. Покажчик імен.

У покажчику імен твори окремих авторів збираються під справжнім прізвищем або під псевдонімом, залежно від того, як вони були підписані в альманаху чи збірнику. Після псевдоніму в квадратних дужках зазначене справжнє прізвище автора.

Від справжнього прізвища даються відсилки до всіх псевдонімів, під якими даний автор виступав в описаних тут альманахах і збірниках. Посилання даються по формі: Див. також: [41, с. 228].

Анонімні твори виділені в окремий допоміжний покажчик.

Твори народної словесності: пісні, казки, загадки тощо, які друкувались в альманахах і збірниках, не виділяться в окремий покажчик, а подаються в «Покажчику анонімних творів».

Якщо твір має кілька редакцій, то кожна редакція подається окремо.

У «Покажчику імен» для кожного автора порядок розташування матеріалів такий:

. Оригінальні твори в алфавітному порядку з відсилкою до номера і сторінки альманаху чи збірника, де вони вміщені. (Перша цифра означає номер альманаху в основному покажчику, друга - сторінку твору в альманасі).

. Під заголовком «Переклади» в алфавітному порядку зазначені прізвища письменників, твори яких перекладались даним автором з зазначенням номера й сторінки альманаху чи збірника.

. Під заголовком «Про нього» в алфавіті авторів - твори присвячені даній особі, опубліковані в альманахах і збірниках із зазначенням номера й сторінки. У цьому ж розділі наводяться біографії і портрети даного письменника, що зустрічаються в альманахах, а також статті про нього [44, с. 76].

У процесі роботи над бібліографією альманахів і збірників, зокрема на останньому етапі, авторові надали допомогу такі товариші: бібліограф Львівської державної наукової бібліотеки, кандидат філологічних наук М.О. Мороз, старший бібліограф Центральної наукової бібліотеки АН УРСР Л.В. Бєляєва, за що автор висловив їм глибоку подяку. Посмертно висловлена подяка поетові М.І. Терещенкові, який сприяв виходу цієї праці в світ, дав можливість користуватися його власною бібліотекою і описав ряд видань, відсутніх в ЦНБ АН УРСР.

На бібліографічний покажчик «Українські альманахи і збірники ХІХ - поч. ХХ ст.» з'явилося кілька рецензій. Всі вони мають схвальний характер. Чи не найбільш кваліфікованою була рецензія А. Костенка, який писав: «Це перший надзвичайно цінний бібліографічний довідковий покажчик такого профілю, де вичерпно розписано зміст (імена авторів, назви їх творів і сторінки) всіх без винятку збірникових неперіодичних видань за всю історію українського письменства, себто за XIX і початок XX ст.» [27, с. 40]. Рецензент відзначає, що до покажчика з різних причин не увійшла певна кількість літературних альманахів і збірників, проте, на жаль, не називає їх конкретно.

Цей покажчик був високо оцінений пресою. У грудні 1967 р. А. Погрібний писав у газеті «Друг читача»: «Працю Бойка найкраще характеризує той рівень наукової культури, якого так часто ще бракує у наших навіть академічних виданнях... Значення таких видань для подальшого розвитку історії літератури неоціненне». А. Костенко відзначив, що «для однієї людини така колосальна робота потребує десяток років... Тепер у цій книзі назавжди зібрано розкидані, не виявлені і ледве не втрачені чудові здобутки художнього слова, хисту і слави українського народу. Розрізнені і напівзабуті вони були малопомітні, а тепер засвітились яскравим скарбом, і кожен, хто захоче глянути на нього, перехопити краплину теплого проміння, хай розгорне книгу «Українські літературні альманахи і збірники» [49, с. 78]. Це, по суті, був бібліографічний репертуар цих видань

2.3 Українські письменники та драматурги в бібліографічній діяльності І.З. Бойка

Для з'ясування деяких особливостей бібліографічної методики Івана Бойка зупинимося на характеристиці укладених ним самим чи спільно з іншими бібліографами таких покажчиків, як «Іван Франко» (перше й друге видання), «Т. Г. Шевченко», «Українські альманахи і збірники XIX - початку XX ст.» і «Тарас Григорович Шевченко. Бібліографія бібліографії» [17, с. 116].

Доцільно було б відмітити, що діяльність Івана Захаровича Бойка на ниві української літературної бібліографії важлива не лише для дослідників української літератури, а й російської та білоруської давніх літератур.

У діяльності Івана Бойка спостерігалось прагнення систематично пропагувати твори українських письменників за допомогою персональних покажчиків. Він видавав серію рекомендаційних покажчиків про видатних українських радянських письменників, призначених для широких кіл читачів. Також були видані памятки і короткі рекомендаційні покажчики про творчість класиків української літератури: П. Грабовського, О. Кобилянської, М. Рильського, М. П. Тичину, Т. Шевченка та ін.

Видання рекомендаційних покажчиків, присвячених українським радянським письменникам, були своєчасними: небагато в той час зявлялося бібліографій їх творчості [10, с. 40].

Іван Захарович вніс певний вклад у розвиток бібліографії художньої літератури та літературознавства в Україні. Він видавав краєзнавчі покажчики, а також посібники бібліографічних та методичних матеріалів.

Серед праць І.3. Бойка, присвячених українським радянським письменникам, слід відзначити покажчик «Павло Тичина» (К., 1951). Це була перша ґрунтовна праця, де охоплено твори видатного українського поета та їх переклади, починаючи з 1918-го року, року виходу книги «Сонячні кларнети», до 1950-го, а література про нього представлена в основному за 40-50 роки ХХ ст. Виділяються окремі рубрики, де відбиваються міжнародні звязки П. Тичини з літературами народів різних країн [26, с. 130].

Оптимальні умови для успішного бібліографічного пошуку створив ґрунтовно розроблений науково-допоміжний апарат: алфавітний покажчик поезій П. Тичини; покажчик творів, перекладених поетом з мов народів СРСР та іноземних мов; покажчик публіцистичних та критичних праць П. Тичини; покажчик окремих видань творів; іменний покажчик. Як бачимо, великого значення Іван Захарович надавав науково-довідковому апарату. Він вивчав досвід інших бібліографів, їх методичні знахідки в структурі та складанні «ключів», (особливо до покажчиків про поетів), а потім приймав рішення. У 1954 р. вийшов друком анотований покажчик І.З. Бойка «Іван Франко, 1856-1916» у зв'язку з наближенням 100-річного ювілею письменника. Покажчик мав допомогти широкому колу читачів у вивченні творчої спадщини письменники, його життєпису, громадської діяльності, звязків з літературами інших народів світу [34].

Він складається з девяти розділів. Перший - «Галичина під гнітом Австро-Угорської імперії в другій половині XIX - на початку XX ст. (До характеристики епохи, в яку жив і творив І.Я. Франко)». У другому розділі «Хронологічна канва життя і діяльності І.Я. Франка» І.З. Бойко виступає як літературознавець, рік за роком розгортаючи основні події його творчої, суспільно-політичної діяльності та особистого життя.

Вважаємо, що варто було б у 1916-му році згадати, що саме тоді кандидатуру І. Франка було висунуто на здобуття Нобелівської премії, але передчасна смерть завадила цьому (посмертно ця премія не присуджується). У третьому розділі подаються видання творів І.Я. Франка за період 1941-1953 рр. Найбільший розділ покажчика - четвертий «Література про життя і діяльність І.Я. Франка», має кілька підрозділів, в яких зібрані за той же період біографічні матеріали, література про його творчість як поета, прозаїка, драматурга, літературознавця, вченого тощо. Розділ IV - «Література про життя і творчість і. Я. Франка» - має три підрозділи:

. Біографічні матеріали.

. Суспільно-політичні погляди І.Я. Франка.

. Творчість І.Я. Франка. Останній в свою чергу має рубрики: а) загальні питання; б) Іван Франко-поет; в) Іван Франко-прозаїк; г) Іван Франко-драматург; д) Іван Франко-вчений, літературознавець, критик [27, с. 39].

У наступних тематичних розділах «Іван Франко і українська література», «Іван Франко і російська література», «Іван Франко і світова література» Каменяра представлено у світовому контексті. У кінці основної частини покажчика вміщено розділ «Іван Франко в художній літературі». Важливою частиною покажчика є допоміжний апарат: «Покажчик художніх творів І.Я. Франка», де за алфавітом подаються назви поезій, повістей, оповідань, драматичних творів, казок, що ввійшли до видання, зазначені в основних розділах покажчика [10, с. 46]. Паралельно наводяться назви творів І.Я. Франка, перекладені російською мовою. До покажчика імен включені прізвища авторів статей, монографій, редакторів видань, перекладачів, художників та ілюстраторів книг, редакторів. У покажчику подана література за 1941-1953 рр.

Література в більшості розділів покажчика розташована за алфавітом авторів чи назв, бібліографічні описи супроводжуються анотаціями, в яких укладач наводить дані про час написання й публікації творів, викладає міркування рецензентів (переважно критичні) про ту чи іншу працю, подає рецензії на книги [26, с. 131].

Допоміжні покажчики складаються з покажчика художніх творів І. Франка (за алфавітом назв), списку літератури, що вийшла після здачі покажчика до друку, й покажчика імен.

Слід сказати, що хоч основний допоміжний «Покажчик художніх творів І.Я. Франка» і займає майже третину всього обсягу покажчика, проте інформаційна цінність його незначна [34].

З відгуків на бібліографічний покажчик І. Бойка найпомітнішими є рецензії Г. Сидоренко і О. Дея та О. Мороза. У першій відзначалося, що складений І. Бойком покажчик може стати в пригоді широкому колу читачів - студентам, учителям середніх шкіл, бібліотекарям і що, натомість, наукові працівники, на яких також розрахований покажчик (принаймні про це зазначено в передмові до нього) не зможуть «цілком продуктивно використати його» [69, с. 115]. Г. Сидоренко та О. Дей зробили ряд доповнень до покажчика, висловили критичні зауваження, вказали на допущені неточності. О. Мороз також зробив ряд доповнень, висловив сумнів щодо критерію відбору літератури для покажчика, при якому в «одному випадку звертається увага читача на слабенькі статті, а в іншому - замовчуються хороші журнальні статті», а також відзначив, що в ньому не розкрито псевдоніми, якими користувався І. Франко тощо [34].

Отже, рецензенти розглядають покажчик І. Бойка як рекомендаційний, а доповнення, критичні зауваження зроблені ними лише з точки зору вимог, які ставляться до науково-допоміжної бібліографії.

Через два роки вийшло друге доповнене, перероблене видання цього покажчика, де були враховані критичні зауваження і побажання, висловлені в рецензіях на перше видання. З одного боку, укладач відмовився від розділу «Галичина під гнітом Австро-Угорської імперії в другій половині XIX - на початку XX ст. (До характеристики епохи, в яку жив і творив І.Я. Франко)», з другого - увів у структуру покажчика такі розділи, як «Перші видання І.Я. Франка», «Твори І.Я. Франка в перекладі на російську мову» з підрозділами «Збірки творів», «Окремі видання», «Видання для дітей», «Твори І.Я. Франка в перекладі на мови народів СРСР», «Твори І.Я. Франка в перекладі на іноземні мови», «Світова література в перекладах І.Я. Франка» [69, с. 115].

Розділ «Видання творів І.Я. Франка» поповнено виданнями творів письменника за воєнні роки (мається на увазі Велика Вітчизняна війна 1941-1945 рр.) Істотно перероблено допоміжний покажчик художніх творів письменника, що увійшли до видань, описаних у покажчику. По-перше, укладач виділив з нього в окремий допоміжний покажчик відомості, про переклади творів І. Франка російською мовою з рубриками: 1) назва твору (в перекладі на російську мову і в оригіналі); 2) основні російські видання. По-друге, в допоміжному покажчику «Художні твори І.Я. Франка, що увійшли у видання, зазначені в цьому покажчику» подано рік написання того чи іншого твору, відомості про першодрук.

У покажчику виділено чотири нових розділи, значно розширено розділ про життя і творчість І. Франка, удосконалено допоміжний апарат тощо. Проте читацька адреса покажчика залишилася визначеною нечітко - від науковця до студента, і це дало підставу М.П. Гуменюку твердити, що «І. Бойко прагнув наблизити друге видання покажчика «І.Я. Франко» до рівня науково-допоміжного, однак мети не досяг», а це перш за все позначилося у доборі літератури [10, с. 49].

Рецензенти відзначали високу бібліографічну культуру покажчика, який став важливим джерелом, що допомагає у вивченні творчості великого Каменяра. У рік століття від дня народження Каменяра Державна бібліотека СРСР ім. В. Леніна (нині Російська державна бібліотека) видала російською мовою укладену І.З. Бойком пам'ятку «Иван Яковлевич Франко» обсягом до чотирьох друкованих аркушів.

До недоліків другого видання покажчика слід віднести певну непослідовність в анотуванні окремих позицій, невмотивованість у подачі тієї чи іншої літератури. Якщо, наприклад, брошуру І.Я. Франка «О ргасу. Ksiazeczka dla robotnikow… Lwow, 1881» укладач анотує докладно, то бібліографічний опис «Гоголь М. Мертві душі, або мандрівка Чичикова...» цілком позбавлений анотації. А тим часом доцільно було б в анотації на це видання відзначити, яким чином встановлено, що «Мертві душі» українською мовою в даному випадку переклав І. Франко. (Про це він писав у праці «Нариси історії українсько-руської літератури до 1890 р.») [17, с. 106].

Не варто було, на наш погляд, подавати в покажчику - та ще й без будь-яких коментарів - твір «Wielkа utrata», який Франко помилково приписав А. Міцкевичу.

Трапляється в покажчику й дублювання тих чи інших позицій без застосування в подібних випадках відcилок. Наприклад, здійснені І. Франком переклади «Каїна» Байрона і «Фауста» Гете подані в розділах «Перші видання І.Франка» та «Світова література в перекладах І.Я. Франка». Укладач назвав М. Тарновського прогресивним поетом Канади, в той час як до переїзду в нашу країну він жив у США. Недоліком покажчика є й те, що в ньому прийнято алфавітний принцип розміщення матеріалу.

Одна з праць, яка стосується діяльності Івана Бойка в українській літературній бібліографії є укладання капітального двотомного бібліографічного покажчика, присвяченого Т.Г. Шевченку (за редакцією члена-кореспондента АН УРСР Є.П. Кирилюка). Цей покажчик, приурочений до 150-річчя від дня народження великого Кобзаря, був знаменною подією в культурному житті України та виявив високий професіоналізм і неабиякі організаторські здібності Івана Захаровича. Кілька років над створенням цієї унікальної Шевченкіани працював колектив київських і львівських бібліографів (М.В. Булавицька, Г.М. Гімельфарб, О.Д. Кізлик, Є.Є. Кравченко, Л.В. Беляєва, К.Є. Скокан) під керівництвом І.3. Бойка, який був його душею, натхненником, організатором і активним співавтором [26, с. 130].

Головна вимога, яку І. Бойко ставив до всіх своїх покажчиків - створення ефективного і зручного допоміжного апарату, який би дозволяв читачам легко орієнтуватися в матеріалі, відбитому у покажчику з великою ретроспекцією [34].

.4 Бібліографічні посібники типу «Російські письменники і Україна», їх характеристика

І.З. Бойко був одним з активних пропагандистів українсько-російських бібліографічних взаємин: він склав чимало цікавих покажчиків про російських письменників і був одним із ініціаторів створення бібліографічних праць типу «Російський письменник і Україна». Ним відпрацьована композиційна структура покажчиків, де представлені твори того чи іншого письменника, видані в Україні в оригіналі і в перекладі українською мовою, а також та література, що розкриває його творчі звязки з Україною. Тут також наводяться матеріали про перебування російського письменника в Україні, відзначення його ювілейних дат і вшанування пам'яті. Окремо можуть включатися твори про Україну, а також твори українських письменників, композиторів, художників, присвячені російському письменнику. Методика складання таких покажчиків з роками удосконалювалася [9, с. 49].

Розглянемо композицію рекомендаційного покажчика «Пушкін і Україна» (К., 1949), підготовленого І.З. Бойком разом з Г.М. Гімельфарб до 150-річчя від дня народження великого російського поета. Покажчик цікавий тим, що це була перша спроба висвітлити засобами бібліографії пропаганду творів О. Пушкіна, а також вивчення пушкінської спадщини в Україні. У передмові до видання розкривається роль поета у розвитку української літератури, методика відбору літератури, характеристика розташування матеріалу, вказується читацьке призначення [21, с. 15]. У розділі «Твори О. Пушкіна в перекладах на українську мову» представлені окремо видані переклади його творів за 1917-1948 рр., публікації у періодичних виданнях за 1937-1948 рр. Серед перекладачів творів О. Пушкіна - видатні поети України: І. Франко, М. Рильський, В. Сосюра, П. Тичина та ін. Цікавий за наповненням розділ «Пушкін про Україну. Література про Пушкіна», в якому відбиті джерела, що розкривають найрізноманітніші аспекти взаємозвязків поета з Україною. Тут виділяються підрубрики про переклади, видання і поширення творів О. Пушкіна, його перебування в Україні, про пушкінські місця, в окремі рубрики зібрано матеріали за темами «Пушкін і українські дореволюційні письменники» та «Пушкін і українські радянські письменники». У покажчику також представлені художні твори українських авторів про О. Пушкіна і твори російських письменників про поета в українських перекладах [40, с. 118].

І.І. Корнєйчик, позитивно оцінивши цей покажчик, вказав і на окремі недоліки. Зокрема, він відзначив, що треба було дати допоміжний покажчик за алфавітом російських заголовків, оскільки це дозволило б швидко дізнаватися, які саме твори були перекладені на українську мову. Крім того, не простежується канва життя і творчості письменника, відсутній розділ «Україна в творчості Пушкіна» [45, с. 75]. У цілому покажчик був позитивно зустрітий фахівцями як перша спроба зібрати багатий матеріал про російсько-українські літературні звязки.

Другий покажчик - «Гоголь і Україна», виданий до 100-річчя від дня смерті письменника (К., 1952), створено також у співавторстві з Г.М. Гімельфарб. При роботі над ним укладачі врахували допущені раніше методичні недоліки. До покажчика було включено розділ «Україна в творчості М.В. Гоголя», введено основні дати життя та творчості письменника; переклади творів М. Гоголя українською мовою дано в зворотно-хронологічному порядку.

Покажчик починається з розділу «Хронологічні дати життя й творчості М.В. Гоголя», де висвітлюється життєвий і творчий шлях Гоголя, його звязки з Україною.

Наступний розділ «Україна в творчості М.В. Гоголя» подає бібліографічний огляд творів Гоголя, які увійшли до збірників поета.

У розділі «Переклади творів М.В. Гоголя на українську мову» наведені основні дореволюційні і радянські видання. Взагалі всіх перекладів творів Гоголя українською мовою як в радянські, так і в дореволюційні часи було далеко більше, але в покажчику подаються вибірково лише найвизначніші та доступні для користування видання.

Друга частина покажчика має такі розділи: «В.І. Ленін і Й.В. Сталін про Гоголя», «Про творчість М.В. Гоголя (загальні праці)», «Література до теми «Гоголь і Україна» [50, с. 52].

У розділі «Про творчість М.В. Гоголя (загальні праці)» з численної літератури про Гоголя подано лише короткий список творів радянських дослідників та видатних представників дореволюційної російської літератури.

У розділі «Література до теми «Гоголь і Україна» подаються відповідно основні твори кращих російських та українських дореволюційних письменників про М.В. Гоголя та праці радянських літературознавців, які досліджували цю тему.

До списку літератури в кінці додаються також кілька творів художньої літератури, присвячених М.В. Гоголю [53, с. 14].

У своїх працях Іван Захарович зазначає, що М.В. Гоголь, який разом з О.С. Пушкіним був основоположником критичного реалізму в російській літературі, відіграв важливу роль і в зміцненні російсько-українських літературних звязків. М.В. Гоголь не тільки народився в Україні, його творча діяльність була звязана з нею. І.В. Бойко представив збірники повістей російського поета, які були створені на українському матеріалі: «Вечера на хуторе близ Диканьки», «Миргород» і саме вони внесли в російську літературу чарівну поезію українського народу. Творчість Гоголя відзначав не тільки Іван Захарович, а й В.Г. Бєлінський та інші бібліографи [56, с. 56].

Бібліографічний покажчик розрахований на літературознавців, викладачів літератури, бібліотечних працівників, лекторів і пропагандистів, які розробляють тему «Гоголь і Україна», що є частиною великого питання про російсько-українські літературні та культурні звязки.

Весь матеріал у покажчику звірений з фондами Державної публічної бібліотеки Української РСР.

У третьому покажчику - «Короленко і Україна» (К., 1957) І.З. Бойко в основному застосував ті ж методичні знахідки і прийоми, що і у попередніх покажчиках [50, с. 22].

З часу виходу цих бібліографічних праць минуло понад 40 років. За цей період надруковано чимало творів О. Пушкіна, М. Гоголя, В. Короленка, а також літератури про цих письменників та їх звязки з Україною. І тому відчувається велика необхідність у доповнених перевиданнях цих рекомендаційних покажчиків, а також у створенні капітальних науково-допоміжних праць про вищевказаних письменників. До речі, у наступні десятиріччя і, особливо, у 70-80-ті рр., розвиваючи традиції й удосконалюючи методичні прийоми, розроблені І.3.Бойком, українські бібліографи випускають ряд ґрунтовних аналогічних покажчиків, присвячених, зокрема М. Лермонтову, М. Некрасову, Л. Толстому, М. Шолохову та іншим, їх зв'язкам з Україною [40, с. 118].

Принагідно хотілося б відзначити, що І.З. Бойко у всіх своїх як загальнолітературних, так і у персональних покажчиках, присвячених українським письменникам, поряд із виділенням рубрик про контакти письменника з літературами народів світу, організовує і спеціальні рубрики про різноманітні його зв'язки з російською літературою, культурою і окремими письменниками. Звертаємо також увагу і на колективну працю бібліографів ЦНБ АН УРСР на чолі з І.3.Бойком і співробітників Державної бібліотеки СРСР ім. В. Леніна (тепер Російська державна бібліотека) - бібліографічний рекомендаційний покажчик «Украинская литература: Дооктябрский период» (М., 1957), метою якого було допомогти широким колам читачів колишнього СРСР познайомитися з творчістю видатних українських письменників XIX - поч. XX ст. у перекладах на російську мову.

Можна підсумувати, що діяльність Івана Захаровича Бойка в галузі літературної бібліографії є вагомим досягненням бібліографа.

Чимала заслуга Івана Захаровича і в тому, що він був не тільки хорошим організатором усієї роботи над покажчиком, але й безпосереднім її виконавцем, редактором видання, вимогливим як до себе, так і до всього колективу.

Очевидно, покажчик слід розглядати як серйозний крок на шляху до створення якомога повнішої наукової бібліографії шевченкіани, в котрій були б відображені видання і публікації творів Т. Г. Шевченка і літератури про нього всіма мовами, якими вони друкувалися.

Також слід підсумувати роботу Івана Захаровича щодо дослідження альманахів і збірників ХІХ - поч. ХХ ст. Бібліографічне видання «Українські літературні альманахи і збірники XIX - поч. XX ст.» (К., 1967) - це перша спроба зібрати в повному обсязі такого типу видання [21, с. 55].

Це справді цінне видання, оскільки Іван Захарович багато років збирав українські дореволюційні альманахи і збірники, що відіграли значну роль у розвитку української літератури та всієї культури ХІХ - початку XX століття і були чи не єдиним місцем, де українські письменники і поети мали змогу друкувати свої твори. Більшість з цих видань давно стала бібліографічною рідкістю і відсутня навіть у найбільших бібліотеках України.

Вдало охарактеризував видання А. Костенко, який писав: «Це перший надзвичайно цінний бібліографічний довідковий покажчик такого профілю, де вичерпно розписано зміст (імена авторів, назви їх творів і сторінки) всіх без винятку збірникових неперіодичних видань за всю історію українського письменства, себто за XIX і початок XX ст.» [9, с. 37].

Взагалі, головна вимога, яку Іван Бойко ставив до всіх своїх покажчиків - це створення ефективного і зручного допоміжного апарату, який би дозволяв читачам легко орієнтуватися в матеріалі, відбитому у покажчику з великою ретроспекцією.

Отже, бібліографічні праці І.З.Бойка, присвячені як українській, так і російській літературі, допомагають розкрити цікаві сторінки взаємозв'язків української та російської літератури і на численних прикладах показати, як вони, взаємозбагачуючись, плідно впливали одна на одну.

Розділ III. Іван Захарович Бойко в українській бібліографії та бібліографознавстві

.1 Бібліографічні посібники про І.З. Бойка

Плідна подвижницька діяльність Івана Захаровича Бойка на ниві бібліографії та літературознавства дає підставу стверджувати, що він посідає почесне місце серед діячів української культури другої половини ХХ століття.

Діяльність Івана Бойка висвітлена у великій кількості навчальних посібників. Так, напр., видатний бібліограф Нінель Федорівна Королевич, яка мала чи не найкращі дружні стосунки з Іваном Захаровичем Бойком, видала в 1983 році статтю «Герой библиографической романтики» до 70-річчя з дня народження І.З. Бойка. Мета цієї статті - коротко висвітлити життєвий шлях І.З. Бойка, охарактеризувати головні його бібліографічні праці, показати те нове, що було розроблено ним і введено в бібліографічну практику, а також проаналізувати виконані бібліографом письмові довідки, які зберігаються в архіві довідково-бібліографічного відділу Центральної наукової бібліотеки Академії наук УССР (ЦНБ АН УССР) [16, c. 35].

Н.Ф. Королевич писала багато праць про І.З. Бойка: «Зарубіжні словянські літератури в українській бібліографії», «Участь бібліографів України в журналі «Советская библиография», «Бойко Іван Захарович», «Бібліограф Іван Захарович Бойко». Остання праця є біобібліографічним нарисом виданим в 1997 році. Цей нарис присвячено І.З.Бойку - одному з найталановитіших українських бібліографів другої половини ХХ ст., який працював переважно на ниві української бібліографії. Він як справжній герой бібліографічної романтики вірою і правдою служив українській книзі, понад 30 років працюючи у Центральній науковій бібліотеці ім. В. Вернадського АН України [24].

Видання адресується викладачам, аспірантам, студентам інститутів культури, педінститутів, університетів, усім, хто цікавиться розвитком бібліотечно-бібліографічної справи в Україні.

Зазначена вище стаття була покладена в основу написання Н.Ф. Королевич навчального посібника для інститутів культури України в 1998 році, який був виданий Книжковою палатою України під назвою «Українські бібліографи ХХ століття». Взагалі навчальний посібник присвячено життю і діяльності двадцяти видатних бібліографів-професіоналів ХХ ст., які працювали переважно в гуманітарній сфері, одним з який є І.З. Бойко. Кожна персоналія починається біографічним нарисом, де охарактеризовано всі аспекти діяльності бібліографа. У наступних розділах висвітлено найбільш важливі напрями бібліографічної роботи. В кінці кожної персоналії подаються додатки: хронологічний покажчик праць бібліографа та покажчик літератури про нього [52].

Запропоновані в книзі портрети-нариси про відомих українських бібліографів, кожний з яких виступає неповторною особистістю, дадуть можливість студентам усвідомити ту велику роль скромних і тихих трудівників на ниві бібліографії, яких життя не балувало особливою увагою, визнанням заслуг, нагородами тощо.

Українські бібліографи ХХ ст., нариси про яких представлені в цій книзі, прагнули розвязати, в міру свого таланту і можливостей, ряд важливих проблем, що ставило перед ними життя в Україні. Життя та діяльність українських бібліографів приводить нас до роздумів про результати їх праць, досягнень і втрат.

Ще одним з посібників, який розкриває Івана Захаровича Бойка як талановитого бібліографа є «Українська радянська бібліографія» видана в 1980 році [16, c. 37].

У посібнику характеризуються історія і тогочасний стан основних видів бібліографії: державної, науково-допоміжної, рекомендаційної, книготорговельної, краєзнавчої, бібліографії бібліографій, а також розглядаються питання бібліографії, методики та організації бібліографічної діяльності в Української ССР.

Цей посібник було підготовлено викладачами Київського та Харківського інститутів культури: І.О. Вовченко, О.П. Довгополою, Н.Ф. Королевич, В.Д. Масленниковою, Д.Д. Тарамановим та старшим науковим співробітником ЦНБ АН УРСР С.В. Сороковською [24].

Також до біографії та творчої діяльності І.З. Бойка звертався М.П. Гуменюк у своїй вступній статті до 60-річчя з дня народження під назвою «Видатний бібліограф», він коротко розкрив талант Івана Захаровича як професіонала своєї справи. В кінці покажчика подані друковані праці бібліографа та рецензії на них. Цим покажчиком Львівська державна наукова бібліотека розпочала видання серії, присвяченої українським книгознавцям та бібліографам жовтневого і радянського періодів.

Одним з бібліографів, який звертався до постаті І.З. Бойка є М.П. Гуменюк, який надрукував статтю «Бібліографічна діяльність І.З. Бойка», яка вийшла в 1991 році. Ця стаття вирізняється чіткістю, повнотою та доступністю інформації про відомого Героя романтики.

Особливо лаконічно та коротко подані відомості про бібліографа в навчальному посібнику під назвою «Українські бібліографи. Біографічні відомості. Професійна діяльність. Бібліографія», який виданий Національною парламентською бібліотекою України, авторами-укладачами є Р.С. Жданов, Н.І. Абдулаєв, В.О. Кононенко. Цей посібник виданий в 2008 році в Києві [52].

Посібники, які присвячені Івану Захаровичу Бойку, хоча їх видана і не велика кількість, містять в собі найголовніші відомості про бібліографа і розкривають його як визначну та геніальну особистість. Саме за допомогою таких посібників широке коло користувачів має змогу ознайомитись та дослідити творчу спадщину бібліографів, особливо це стосується героя бібліографічної романтики - І.З. Бойка.

3.2 Творчий шлях бібліографа на сторінках навчальних посібників та в рецензіях

Навчальні посібники дають змогу широкому колу читачів дізнатися про видатних діячів української бібліографії. Однією з найяскравіших постатей, описаних у підручниках є бібліограф Іван Захарович Бойко.

Спадщина Івана Захаровича Бойка належить до маловивчених. Перші пореволюційні роки, на які припадає його особливо активна діяльність, чи не найменш об'єктивно висвітлені в українській радянській історіографії. Про І.З. Бойка згадували рідко, і як правило, в руслі офіційних догм. Лише в останні роки стало можливим видання робіт, в яких дається об'єктивна оцінка його творчої спадщини та особистості [16, c. 40].

Серед перших праць, присвячених І.З. Бойку-бібліографу, слід назвати статтю Н.Ф. Королевич «Герой бібліографічної романтики», в якій вперше позитивно оцінюється його внесок до української бібліографії.

Не маючи змоги користуватись архівними матеріалами, Л.І. Гольденберг на підставі праць І.З. Бойка 1950-х років окреслює його внесок в бібліографію, коротко характеризує його погляди на російсько-українські відносини, подає докладні та цікаві примітки. Дуже сумлінним було дослідження М.П. Гуменюка «Біля джерел української бібліографії». Він першим вдався до епістолярної спадщини І.З. Бойка, деяких архівних матеріалів для означення головних етапів його діяльності [18, c. 112].

Особистість Івана Захаровича, визначного бібліографа, керівника робіт зі створення української шевченкіани, українського інтелігента, діяча культури відбивають публікації Ф.К. Сарани, ціла низка яких з'явилася після 1967 року. Базуються вони здебільшого на особистих спогадах та враженнях автора і тому займають осібне місце в літературі про І.З. Бойка [28].

Досить повний огляд бібліографічної діяльності подає біобібліографічний нарис Н.Ф.Королевич «Український бібліограф І.З. Бойко», яким відкрилася цікава серія видань «Видатні діячі української книги». У ньому вперше наведено хронологічний список найважливіших праць І.З. Бойка та літератури про нього. У 1990 р. стаття про І.З. Бойка з'явилася і в Петербурзі. Написана з глибокою повагою до його особистості, вона вводить до наукового обігу невідомі раніше архівні матеріали, що зберігаються в Петербурзі, хоч і має деякі неточності, які здебільшого стосуються українського періоду діяльності бібліографа.

Уявлення про бібліографічну діяльність Івана Бойка поглиблюють публікації Н.М. Реви, М.А. Вальо, І.О. Вовченко, Г.І. Ковальчук, М. Базилівського [60, c. 240].

У зв'язку зі 100-річчям від дня народження І.З. Бойка в Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського було виконано підсумкову роботу «Іван Захарович Бойко (1908-1970)». Це матеріали до біографії з ґрунтовною передмовою відомого бібліографа Ф.К. Сарани та вченого-історика, бібліографа Н.Ф. Королевич [58]. Укладачі (Т.А. Ігнатова, Н.В. Козакова, Н.В. Стрішенець) уперше з вичерпною повнотою зібрали публікації І.З. Бойка, до яких добрали не лише всі рецензії, але по можливості і всі відгуки та посилання на його роботи.

Приміром, під назвою роботи І.З. Бойка «Тарас Григорович Шевченко: Бібліографія бібліографії. 1840-1960» подано, крім рецензії, ще 19 праць, що містять посилання на неї. Це дає змогу не лише судити про її наукову цінність; утворюється тематичне бібліографічне гніздо, невеличкий покажчик в покажчику, що дає можливість фахівцю відразу мати попередній перелік літератури з питання. Завдяки широкому використанню упорядниками архівних джерел вдалося включити до біобібліографії навіть неопубліковані праці І.З. Бойка, укласти список доповідей [38, с. 120].

Повнотою відзначається і розділ літератури про його життя та діяльність. Підготовка цієї біобібліографії переконала, що багатий фактичний матеріал, зосереджений в архівах, цілі періоди та напрямки бібліографічної діяльності І.З. Бойка лишаються не висвітленими, а деякі оцінки заідеологізованими.

Доцільно було б відмітити, що Іван Захарович зарекомендував себе і як перекладач. Бібліограф переклав «Гренаду» М. Светлова українською мовою. Але тогочасна політизована критика творчість Івана Бойка сприйняла негативно і назвала його «куркульським письменником», і саме через це він ніколи більше не повертався до художньої творчості [16, с. 18].

Організатор і керівник Української Радянської Енциклопедії поет-академік М. Бажан високо оцінував підготовлені бібліографом бібліографічні видання. В той же час відзначив його плідну участь у підготовці статей і допомогу в обробці бібліографічних матеріалів в Українській Радянській Енциклопедії.

Велика кількість рецензій зявилась після виходу в світ двотомного видання «Т.Г. Шевченко: Бібліографія літератури про життя і творчість. 1839-1959». Видання цього покажчика відзначалося як видатна подія не тільки в українській літературній бібліографії, але й в літературознавстві в цілому і отримало чимало схвальних рецензій, які були опубліковані як в Україні, так і за її межами.

В рецензії на цей покажчик бібліограф Ф.К. Сарана наводить думку дослідників про те, що «повна бібліографія шевченкіани мовами народів світу сягала б вже понад сто тисяч записів».

Таким чином, саме на сторінках навчальних посібників, статей та рецензій було чи не найповніше висвітлений творчий шлях видатного бібліографа - Івана Захаровича Бойка.

3.3 Бібліографічна діяльність Івана Бойка в контексті сучасного бібліографознавства

Розробка історико-бібліографічної проблематики на основі нових підходів є одним з актуальних завдань сучасного бібліографознавства. Вивчення генезису та розвитку української радянської бібліографії, яке здійснив Іван Захарович Бойко дає можливість поглиблено осмислити її національну специфіку, характер основних тенденцій, засвоїти спадщину видатних бібліографів минулого (ще донедавна замовчуваних), щоб викликати до життя ще нереалізовані ідеї, відновити наукові школи, продовжити неперервну традицію української бібліографічної науки, врешті, сформувати ефективну систему національної бібліографії (НБ) [19, с. 105]. У зв'язку з цим особливий інтерес і актуальність становить спадщина Івана Захаровича Бойка, що охоплює практично всі галузі бібліографознавства і найповніше відображає пошуки українською бібліографією власних шляхів розвитку.

Історико-теоретичний аналіз, який здійснював Іван Бойко наукової спадщини видатних письменників у контексті розвитку вітчизняного бібліографознавства дасть змогу частково компенсувати відсутність узагальнюючих монографій з історії української бібліографії за певний період.

Саме творчий доробок І.З. Бойка дає сучасним бібліографам ознайомитись з бібліографічною шевченкіаною, виявити її переваги та недоліки для того, щоб продовжити дослідження розпочаті Іваном Захаровичем про Т.Г. Шевченка [57].

Праці бібліографа є особливо цінними у бібліографознавстві сьогодення. Так, наприклад, праця «Українські літературні альманахи і збірники ХІХ - початку ХХ століття» дає змогу оцінити роботу Івана Захаровича, оскільки він зумів зібрати, дослідити та систематизувати всі альманахи і збірники певного періоду, які є вагомою частиною української історії.

Іван Захарович є зачинателем встановлення російсько-українських літературних відносин, які сьогодні сучасні бібліографи вже розвивають на основі тих праць, які видав бібліограф. І.З. Бойко - перший бібліограф, який видав бібліографічний покажчик присвячений М.В. Гоголю.

Також Іван Бойко стояв у витоків започаткування довідкової діяльності. У 1950 році не було електронних і телефонних довідок, а тому пошуки розвязання проблеми чи питання покладались на найдосвідченіших працівників. Це була титанічна робота, яка виконувалась як письмово, так і усно й потребувала ґрунтовних та постійно обновлюваних знань не тільки у конкретній галузі, а й у всій науці. Сьогодні ж письмовими довідками Івана Бойка користуються досліджуючи питання, що повязані з бібліографознавством, ці довідки занесені в електронний документообіг [63, с. 90].

Взагалі, мета бібліографії Івана Захаровича Бойка - орієнтувати користувачів у книжковому океані. Він складав певні методи бібліографічної роботи, почали виникати самостійні бібліографічні заклади і бібліографічні відділи бібліотек.

Висвітлення бібліографічної діяльності і наукової спадщини учених-бібліографів, бібліографічна і типологічно-видова реконструкція біобібліографічних видань, вивчення проблем їх походження, аналіз складу і змісту є мало розробленим напрямом у бібліографознавстві [69, с. 115].

Так, окремі аспекти дослідження бібліографічної діяльності і біобібліографій письменників і драматургів та окремі спроби їх реконструкції знаходимо в працях Івана Захаровича Бойка та наукових колективів Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського. В них аналізується зміст біобібліографічних видань, частково реконструюється спадщина поетів.

Сьогодні з відродженням багатьох дисциплін як гуманітарних (сходознавство, українознавство), суспільних (історична демографія, українське право), так і природничих (генетика, фізика напівпровідників та ін.), стає актуальним встановлення кола вітчизняних учених, які працювали в тій чи іншій галузі науки, тому постала проблема заповнення лакун в історії та літературі [57].

При відсутності джерел часто тільки за рахунок реконструкції бібліографії і біографії науковців, вивчення їх бібліографічної діяльності можна дослідити коло наукових проблем, вирішуваних тим чи іншим ученим або науковою установою, де він працював, та рівень розвитку окремих дисциплін і отримати практичні результати, а саме: сформувати одну з ретроспективних складових національної бібліографії України.

Розвязати ці питання можливо лише за умов копіткої бібліографічної діяльності. На особливу увагу заслуговує коло питань, повязаних з бібліографічною реконструкцією наукового доробку учених-літературознавців, аналізом їх бібліографічної діяльності, науковим узагальненням бібліографознавчих питань в певній галузі. Саме цим і займався Іван Захарович Бойко.

Переважно основне місце серед бібліографічних посібників з філології посідають персональні покажчики, які відображають творчий доробок та літературно-критичні матеріали про відомих українських дореволюційних письменників та бібліографів. Серед них особливою постаттю є Іван Захарович Бойко.

Діяльність Івана Бойка висвітлена у великій кількості навчальних посібників. Серед перших праць, присвячених І.З. Бойку-бібліографу, слід назвати статтю Н.Ф. Королевич «Герой бібліографічної романтики», в якій вперше позитивно оцінюється його внесок до української бібліографії [57].

Вивчення генезису та розвитку української радянської бібліографії, яке здійснив Іван Захарович Бойко дає можливість поглиблено осмислити її національну специфіку, характер основних тенденцій, засвоїти спадщину видатних бібліографів минулого (ще донедавна замовчуваних), щоб викликати до життя ще нереалізовані ідеї.

Саме творчий доробок І.З. Бойка дає можливість сучасним бібліографам ознайомитись з бібліографічною шевченкіаною, виявити її переваги та недоліки для того, щоб продовжити дослідження, які були розпочаті Іваном Захаровичем про Т.Г. Шевченка [20, с. 115].

Праці бібліографа є особливо цінними у бібліографознавстві сьогодення. Іван Захарович є зачинателем встановлення російсько-українських літературних відносин, які сьогодні сучасні бібліографи вже розвивають на основі тих праць, які видав бібліограф. Також Іван Бойко стояв у витоків започаткування довідкової діяльності.

Сьогодні, з відродженням багатьох гуманітарних та суспільних дисциплін стає актуальним встановлення кола вітчизняних учених, які працювали в тій чи іншій галузі науки та бібліографії, постає проблема заповнення лакун в історії та літературі. Саме це намагався вирішити Іван Захарович Бойко займаючись бібліографією та довідковою діяльністю.

Висновки

У бакалаврському дослідженні доведено, що Іван Захарович Бойко зробив великий внесок у розвиток української літературної бібліографії 40-60 рр. XX століття, який розкрив його індивідуальність як бібліографа. Він прокладав нові шляхи, розробляв нетрадиційні методи бібліографування літератури, здійснював величезну роботу повязану з довідками. Насамперед його праці стосувалися персональних бібліографічних покажчиків, присвячених українським письменникам XIX-XX століть.

У дипломні роботі відтворено цілісну біографію Івана Захаровича Бойка. Варто підкреслити, що Іван Бойко ще при житті заслужив повагу і визнання за свою скромну, благородну роботу. Він був працелюбом, принциповим і надзвичайно вимогливим, навіть настирливим у своїй подвижницькій праці, завжди уважним до читачів, справжнім бібліографом-романтиком.

Також проаналізовано творчий доробок фахівця та подано його узагальнюючу характеристику. Івану Захаровичу належить до 80 друкованих праць, серед яких покажчики науково-допоміжного й рекомендаційного характеру, бібліографічні пам'ятки, списки, огляди, присвячені в основному питанням української та російської літератур, частково історії й журналістиці.

Аналіз наукової літератури засвідчив, що Івану Захаровичу Бойку належать також бібліографічні праці краєзнавчого характеру, а саме «Крик в українській літературі», бібліографії на суспільно-політичну тематику, наприклад, «300-річчя воззєднання України з Росією» тощо.

Окремо слід сказати, що І.З. Бойко є автором багатьох статей з історії української літератури та журналістики, надрукованих в Українській Радянській Енциклопедії.

На фоні багатоаспектної діяльності І.З. Бойка як головного бібліографа ЦНБ АН України особливо виділяється його довідково-бібліографічна діяльність. Блискуча ерудиція, знання джерел і, особливо, глибока інтуїція дозволили Івану Захаровичу швидко і якісно виконувати найскладніші як усні, так і письмові довідки переважно в гуманітарній сфері. У фонді виконаних письмових довідок, організованому в довідково-бібліографічному відділі Наукової Бібліотеки України ім. В. Вернадського у 1950 р., зберігається масив різноманітних довідок, складених І.З. Бойком.

У ході виконання наукової роботи охарактеризовано діяльність Івана Захаровича Бойка в галузі літературної бібліографії. Особливо детально прослідковано бібліографічну шевченкіану І.З. Бойка. Високий професіоналізм і неабиякі організаторські здібності яскраво виявилися при укладанні Іваном Бойком капітального двотомного бібліографічного покажчика, присвяченого Т.Г. Шевченку. Бібліографічний покажчик «Тарас Григорович Шевченко. Література про життя і творчість» (т. 1 - 1839-1916 рр. і т. 2 - 1917-1959рр.) є спробою складання однієї з частин зведеної наукової шевченківської бібліографії.

Детально розглянуто «Українські літературні альманахи і збірники ХІХ - поч. ХХ ст. до 1917 р.» як провідну працю в галузі літературної бібліографії. Вивчаючи покажчик І.3. Бойка, уважний читач може познайомитися з цікавими фактами, явищами, подіями в історії української літератури та культури. Так, в альманахах і збірниках вперше були опубліковані «Наталка Полтавка» та «Москаль-чарівник» І. Котляревського, «Микола Джеря» І. Нечуя-Левицького, «Повія» П. Мирного та ін. Зі сторінок альманахів і збірників вперше заговорили українською мовою О. Пушкін, М. Гоголь, Д. Байрон та ін. Тут надруковані переклади творів І. Тургенєва, М. Леонова, А. Міцкевича, Ю. Словацького, Й. Гете, Ф. Шиллера та ін. 3 іменного допоміжного покажчика дізнаємося, що саме І. Франко переклав на українську мову Сапфо, Р. Бернса, Й. Гете, Е. Золя, В. Гаршина, Ф. Достоєвського, а Б. Грінченко - Г. Гейне, Й. Гете, В. Гюго, В. Короленка, Ф. Шиллера, І. Тургенєва та ін. На сторінках покажчика читач знайде забуті, маловідомі чи зовсім невідомі прізвища, матеріали, видання.

Визначено роль українських письменників та драматургів в бібліографічній діяльності І.З. Бойка. Доцільно було б відмітити, що діяльність Івана Захаровича Бойка на ниві української літературної бібліографії важлива не лише для дослідників української літератури, а й для російської та білоруської давніх літератур.

Можна констатувати факт, що у діяльності Івана Бойка спостерігалось прагнення систематично пропагувати твори українських письменників за допомогою персональних покажчиків. Він видавав серію рекомендаційних покажчиків про видатних українських радянських письменників, призначених для широких кіл читачів. Також були видані памятки і короткі рекомендаційні покажчики про творчість класиків української літератури: П. Грабовського, О. Кобилянської, М. Рильського, М. П. Тичину, Т. Шевченка та ін.

Проаналізовано бібліографічні посібники типу «Російський письменник і Україна». І.З. Бойко був одним з активних пропагандистів українсько-російських бібліографічних взаємин: він склав чимало цікавих покажчиків про російських письменників і був одним із ініціаторів створення бібліографічних праць типу «Російський письменник і Україна». Ним відпрацьована композиційна структура покажчиків, де представлені твори того чи іншого письменника, видані в Україні в оригіналі і в перекладі українською мовою, а також і література, що розкриває його творчі звязки з Україною. Тут також наводяться матеріали про перебування російського письменника в Україні, відзначення його ювілейних дат і вшанування пам'яті. Окремо можуть включатися твори про Україну, а також твори українських письменників, композиторів, художників, присвячені російському письменнику. Методика складання таких покажчиків з роками удосконалювалася.

Простежено творчий шлях бібліографа на сторінках навчальних посібників та в рецензіях. Спадщина Івана Захаровича Бойка належить до маловивчених. Перші пореволюційні роки, на які припадає його особливо активна діяльність є чи не найменш об'єктивно висвітленими в українській радянській історіографії. Про І.З. Бойка згадували рідко, і як правило, в руслі офіційних догм. Лише в останні роки почали видаватися можливими роботи, в яких дається об'єктивна оцінка його творчої спадщини та особистості.

Обумовлена важливість бібліографічної діяльності Івана Бойка в контексті сучасного бібліографознавства. Праці бібліографа є особливо цінними у бібліографознавстві сьогодення. Іван Захарович є зачинателем встановлення російсько-українських літературних відносин, які сьогодні сучасні бібліографи вже розвивають на основі тих праць, які видав бібліограф. Також Іван Бойко стояв у витоків започаткування довідкової діяльності.

Наукова проблема, висвітлена в роботі, може бути продовжена в подальших дослідженнях. Результати роботи можуть бути корисними при вивченні фахових дисциплін «Бібліографознавство» та «Бібліографічні ресурси галузі».

Список використаних джерел

1. Айзеншток І.А. Про бібліографію шевченківської бібліографії // Рад. літературознавство. - 1963. - № 3. - С. 142-146.

. Биковська М. Промовляє історія // Літ. Україна. - 1968. - 9 січ.

. Бойко І.З. // Українські письменники: Бібліографічний словник. - К., 1965. - Т.4. - С. 121- 122.

. Бойко І.З. До 75-річчя з дня народження поета-революціонера П.А. Грабовського. 1864-1939: Матеріали вист. - К., 1939. - 15 с.

. Бойко Іван Захарович // УРЕ. - 2-ге вид. - К., 1977. - Т.1. - С. 508-509.

. Бойко Іван Захарович // Шевченківський словник. - К., 1976. - Т.1. С. 79.

. Бойко Иван Захарович // Книговедение: Энциклопед. словарь. - М., 1982. - С. 84.

. Бойко І.З. Українські літературні альманахи і збірники ХІХ - поч. ХХ ст. / ЦНБ АН УРСР. - К., 1967. - 372 с.

. Бойко І.З. Короленко і Україна: Бібліогр. покажч. - К., 1957. - 48 с.

. Бойка І.З. Павло Тичина: Бібліогр. покажч. - К., 1951. - 140 с.

. Бойко І.З. Іван Франко. 1896-1916: Бібліогр. покажч. - К., 1954. - 202 с.

. Бойко І.З. Іван Франко: Бібліогр. покажч. - 2-ге вид., допов. і перероб. - К., 1956. - 288 с.

. Бойко І.З. Систематичний покажчик журналу «Основа», 1861-1862. - К., 1948. - 35 с.

. Бойко Іван Захарович // Енциклопедичний словник: Сумщина в іменах. - Суми: Сумський державний університет рекламно-видавниче обєднання «АС-Медіа», 2003. - С. 57.

. Баранов І. // Літ. газ. - 1957. - 23 лип.

. Вовченко І.О. Бібліографія художньої літератури та літературознавства на Україні. 1946-1966 рр. - Х., 1968. - 38 с.

. Вальо М.А. Відображення в радянській бібліографії звязків української літератури з літературами народів СРСР. - К., 1981. - 126 с.

. Гольденберг Л.І. Українська радянська літературна бібліографія. - К., 1971. - 182 с.

. Гольденберг Л.І. Бібліографічні джерела українського бібліографознавства: Путівник. - К.: Вища шк., 1977. - 200 с.

. Гольденберг Л.І. Бібліографічні джерела українського літературознавства: Путівник. - 2-ге вид. - К.: Вища шк., 1990. - 256 с.

. Гоголь і Україна: Бібліогр. покажч.: До 100-річчя з дня смерті М.В. Гоголя / Уклад.: І.З. Бойко, Г.М. Гімельфарб. - К.: Вид-во АН УРСР, 1952. - 76 с.

. Госин И.Я. Библиографические указатели, посвященные 300-летию воссоединения Украины с Россией // Сов. библиогр. - 1954. - № 36. - С. 73-81.

. Гуменюк М.П. Бібліографічна діяльність І.З. Бойка // Гуменюк М.П. Біля джерел української радянської бібліографії. - К., 1991. - С. 25-34.

. Гуменюк М.П. На ниві бібліографії: До 60-річчя І.З. Бойка // Друг читача. - 1968. - 19 листоп.

. Гуменюк М.П. Бібліографічна діяльність І.З. Бойка // Бібліотекознаство та бібліогр. - К., 1982. - С. 133-142.

. Гущин В.А., Шаповалова И.И. Библиография литературы об Иване Франко // Сов. библиогр. - 1958. - № 52. - С. 130-134.

. Дашкевич Я. // Славія.- 1966. - № 1. - С. 39-144.

. 28. Живой Франко: (Материалы о писателе в БАН УССР) // Сов. Украина. - 1940. - 25 сент.

. І.З. Бойко: Бібліогр. покажч. / Львів. держ. наук. б-ка. - Львів, 1968. - 10 с.

. І.З. Бойко: Некролог // Рад. літературознавство. - 1970. - № 6. - С. 94.

. Исаева К.Н. Библиографические указатели художественной литературы, изданные библиотеками УССР // Сов. библиогр. - 1954. - №36. - С. 87-99.

. Жур П. // Звезда. - 1963. - № 12. - С. 209-211.

. Катренко А. // Архіви України. - 1968. - № 3. - С. 99-101.

. Клименко П. Цінна памятка читачеві про Франка // Рад. слово. - 1956. - 23 трав.

. Королевич Н.Ф. Герой библиографической романтики: К 75-летию со дня рождения И.З. Бойка // Сов. библиогр. - 1983. - № 5. - С. 47-53.

. Королевич Н.Ф. Зарубіжні словянські літератури в українській бібліографії // Рад. літературознавство. - 1983. - № 8 . - С. 73-78.

. Королевич Н.Ф., Одинока І.В. Участь бібліографів України в журналі Советская библиография, 1933-1983 рр. // Бібліотекознавство і бібліогр. - 1987. - Вип. 27. - С. 122-129.

. Королевич Н.Ф. Бойко Іван Захарович // УЛЕ. - 1968. - Т.1. - С. 206-207.

. Королевич Н.Ф. Українські бібліографи ХХ століття. - К.: Кн. палата України, 1998. - 328 с.

. Корнейчик И.И. Библиографические пособия о русско-украинских литературных связях // Сов. библиогр. - 1958. - № 50. - С. 117-122.

. Корнейчик И.И. По страницам украинских альманахов и сборников // Вопр. лит. - 1968. - № 5. - С. 228-230.

. Костенко А. Джерела великої ріки // Вітчизна. - 1968. - № 5. - С.205-209.

. Костенко А. Подвиг шевченкознавців // Вітчизна. - 1964. - № 4. - С. 202-204.

. Малахівський Д. // Наук. - інформ. бюл. Арх. упр. УРСР. - 1964. - № 1. - С. 76-78.

. Милькина Р.Б. Библиография литературы народов СССР в переводах на русский язик // Сов. библиогр. - 1964. - №3. - С.74-76.

. Мороз О. Бібліографічні покажчики // Жовтень. - 1955. - № 4. - С. 120-121.

. На допомогу лекторам і бібліотекарям // Веч. Київ. - 1954. - 14 січ.

. Нові книги // Вісн. АН УРСР. - 1956. - № 12. - С. 73-76.

. Нові книги // Вісн. АН УРСР. - 1957. - № 6. - С. 78-79.

. Нерушимая дружба братских народов СССР: К 300-летию воссоединения Украины с Россией: Сб. библиогр. И метод. Материалов для массовых б-к. / Сост.: И.З. Бойко, А.М. Гимельфарб и др. - М., 1954. - 72 с.

. Погрібний А. Українські альманахи // Друг читача. - 1967. - 19 груд.

. Працівникам науки - високі нагороди // Веч. Київ. - 1967. - 29 квіт.

. Пушкін і Україна: До 150-річчя з дня народження. 1799-1949: Корот. Бібліогр. покажч. / АН УРСР. Держ. публ. б-ка УРСР / Уклад.: І.З. Бойко, Г.М. Гімельфарб. - К.: Вид-во АН УРСР, 1949. - 54 с.

. Рева Н.М. Рекомендаційна бібліографія художньої літератури і літературознавства на Україні. - К., 1992. - 194 с.

. Рева Н.М. Бібліографія української художньої літератури та літературознавства: Навч. посібник. - К., 1979. - 232 с.

. Російські і українські письменники про воззєднання України з Росією // Вісн. АН УРСР. - 1954. - № 1. - С. 56-57.

. Сарана Ф.К. Памяті відомого бібліографа // Літ. Україна. - 1970. - 15 трав.

. Сарана Ф.К. Пропагандист художнього слова - І.З. Бойко // Літ. Україна. - 1965. - 18 жовт.

. Сарана Ф.К. Бібліографія шевченкіани // Рад. літературознавство. - 1964. - № 2. - С. 146-149.

. Сарана Ф.К., Тараманова Д.Д. Українська радянська бібліографія: Навч. посіб. - К., 1980. - 263 с.

. Сандул В. Віра в силу правди // Комуністичним шляхом. - 1988. - 30 груд.

. Сидоренко Г., Дей О. Початок важливої роботи // Літ. газета. - 1955. - 3 берез.

. Сороковська С.В. Библиография в помощь науке: [Обзор изд., вышедших в Украинской ССР в 1962-1963 гг.] // Сов. библиогр. - 1964. - № 2. - С. 88-94.

. Тарас Григорович Шевченко: Бібліогр. бібліографії. 1840-1960 / АН УРСР. Держ. публ. бка УРСР / Уклад.: І.З. Бойко, Г.М. Гімельфарб. - К.: Вид-во АН УРСР, 1961. - 76 с.

. Т.Г. Шевченко: Бібліогр. літ. Про життя і творчість. 1839-1959: В 2 т. / АН УРСР. Держ. публ. б-ка / Уклад.: І.З. Бойко, М.В. Булавицька та ін. - К., 1963. - Т.1. /1899-1916/. - 425 с.; Т.2. /1917-1959/. - 604 с.

. Т.Г. Шевченко: Бібліогр. літ. про життя і творчість. 1839-1959: В 2 т. / Уклад.: Бойко І.З., Булавицька М.В. та ін. - К., 1963. - Т. 1.(1899-1916). - 424 с.

. Українські бібліографи. Біографічні відомості. Професійна діяльність. Бібліогрфія / Авт. - уклад.: Н.І. Абдулаєва, Р.С. Жданов, В.О. Кононенко, Н.Я. Зайченко. - К., 2008. - 232 с.

. Чернец Л.Н., Губарь А.И. Павло Тичина // Сов. книга. - 1952. - № 7. - С. 115-117.

. Що читали з Шевченка і про Шевченка // Ком. Освіта. - 1939. - № 4. - С. 153-159.

. 300-річчя воззєднання України з Росією / 1648-1654: Бібліогр. покажч. / АН УРСР. Держ. публ. б-ка; Уклад.: І.З. Бойко, Л.І. Гольденберг та ін. - К., 1953. - 64 с.