Картографічне моделювання стану земельних ресурсів та їх сучасного використання (на прикладі Фастівського району Київської області)

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. НАУКОВІ ЗАСАДИ КАРТОГРАФІЧНОГО МОДЕЛЮВАННЯ СТАНУ І ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ АДМІНІСТРАТИВНОГО РАЙОНУ

1.1 Аналіз існуючих підходів до картографічного моделювання стану і використання земельних ресурсів адміністративного району

.2 Методичні аспекти картографічного моделювання стану і використання земельних ресурсів району

.3 Програмне забезпечення і технології укладання тематичних карт атласу

.4 Технології та алгоритми створення картографічних моделей стану і використання земельних ресурсів

РОЗДІЛ 2. ПРИРОДНІ ТА ГОСПОДАРСЬКІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ ФАСТІВСЬКОГО РАЙОНУ

2.1 Рельєф

.2 Геологічна будова і тектоніка

.3 Ґрунтоутворювальні відклади, їх властивості

.4 Ґрунти

.5 Кліматичні умови

.6 Поверхневі і підземні води як чинники впливу на стан і використання земельних ресурсів

.7 Рослинний покрив

.8 Господарська діяльність людини як чинник впливу на стан земельних ресурсів

РОЗДІЛ 3. АТЛАСНІ ГЕОІНФОРМАЦІЙНО-КАРТОГРАФІЧНІ МОДЕЛІ СТАНУ І ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ АДМІНІСТРАТИВНОГО РАЙОНУ

3.1 Структура атласу стану і використання земельних ресурсів району

.2 Джерельна база атласу

.3 Картографовані показники і параметри стану земельних ресурсів

.4 Серії тематичних карт, їхній зміст

.5 Оцінка стану земельних ресурсів адміністративного району за даними створеного атласу

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТAНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Взаємодія геоінформаційних систем і картографії стала основою для формування нового наукового напрямку - геоінформаційно-картографічного моделювання, яке являє собою автоматизоване складання та використання карт на основі геоінформаційних технологій і баз географічних (геологічних, екологічних, соціально-економічних та ін.) даних [24].

У рамках геоінформаційно-картографічного моделювання можна виділити окремий напрям, що знаходиться на перетині геоінформатики, землевпорядкування та земельного кадастру, а також картографії - геоінформаційне картографічне моделювання стану земель, сутність якого полягає в автоматизованому укладанні та використанні карт як складової земельно-кадастрової системи на основі геоінформаційних технологій та земельно-інформаційних баз геоданих (БГД) [10] з метою вирішення широкого спектра наукових і прикладних завдань у сфері землекористування та охорони природи на рівні області, району, сільської ради, агроформувань різних типів.

Актуальність картографічного моделювання стану земельних ресурсів адміністративного району та їх сучасного використання зумовлена ​​кількома причинами:

1) необхідністю отримання комплексної інформації про стан наявних земельних ресурсів адміністративного району, характер їх використання, існуючі проблеми землекористування;

2)      відсутністю сучасної різнобічної інформації про стан і властивості ґрунтів, про природні ресурсах адміністративних районів і складністю її отримання;

)        динамічними змінами, що відбуваються у структурі і стані земельних ресурсів, їх використання і на сучасному етапі розвитку суспільних відносин [26];

)        необхідністю забезпечення раціонального використання земель та захисту їх від прояву деградаційних процесів.

Ці проблеми особливо актуальні для Фастівського району, в якому домінантним типом землекористування є землеробство.

Загальнотеоретичні та методологічні положення геоінформаційного картографічного моделювання земель викладені у працях таких відомих вчених, як Є.Л. Бондаренко [15-16], О.М. Берлянт [10-11], Ю.С. Білич і О.С. Васмут [13], Д.М. Курлович [33], Т.І. Козаченко [27-28] та інших. Щодо картографування земель на рівні адміністративного району та його підрозділів, тут успіхи значно скромніші [26,46].

Дані геоінформаційного картографічного моделювання земельних ресурсів адміністративного району (серії карт, тематичні атласи) виступають в якості основи для розробки стратегії сталого розвитку. Вони дозволяють отримати об'єктивну оцінку станів земельних ресурсів, удосконалювати систему обліку земельних ділянок, і методи еколого-економічної оцінки земель з метою адекватного визначення їх реальної вартості, вирішувати природоохоронні питання.

Метою роботи є створення модельного електроного атласу стану і використання земельних ресурсів Фастівського району Київської області.

Для досягнення мети необхідно вирішити такі завдання:

1.      Проаналізувати досвід картографічного моделювання стану земельних ресурсів та їх використання на основі сучасних геоінформаційних технологій;

2.      Розробити модель атласу та апробувати методику збирання, аналізу, класифікації, упорядкування, поновлення інформації, формування структури геоінформаційної бази даних, необхідної для побудови електронних карт стану земельних ресурсів;

.        Здійснити аналіз фізико-географічних умов і чинників території Фастівського району Київської області як модельного регіону, їх впливу на формування і стан ґрунтів та земельних ресурсів;

.        Оцінити стан земельних ресурсів району та їх використання (за допомогою сучасних комп'ютерних технологій) і відобразити його у вигляді Атласу;

.        Обґрунтувати систему заходів, спрямованих на забезпечення раціонального використання, охорони та відтворення родючості ґрунтів Фастівського району.

Сучасне використання та стан земельних ресурсів Фастівського району Київської області є об'єктом картографічного моделювання, яке здійснюється за допомогою геоінформаційних технологій.

Предметом дослідження є науково-методичні засади створення і використання картографічних моделей, баз даних та ГІС-технологій, а також методика побудови електронних карт за допомогою сучасних геоінформаційних технологій.

Методологія і методи дослідження:

· вихідну методологічну і теоретичну основу роботи становлять положення сучасної географічної науки в галузі екологічного та геоінформаційного картографування [24] концепція проблемно-орієнтованого картографування [15], практика створення тематичних карт, їх серій та фундаментальних комплексних атласів [26], весь комплекс традиційних методів створення та використання карт і геоінформаційних технологій;

·        аналіз потенціалу сучасних ГІС переконує в необхідності поєднаного використання інформаційних та модельних властивостей карт. Це сприятиме поєднанню теоретичних концепцій геоінформатики і картографії. В геоінформаційній концепції є змога інтегрувати найбільш ефективні методи картографічного моделювання, реалізувати модельно-пізнавальну, комунікативну та мовну функції картографічних моделей [28].

Наукова новизна одержаних результатів Найважливіші результати магістерського дослідження, які характеризуються науковою новизною, полягають у такому:

вперше: створено тематичний великомасштабний атлас стану і використання земельних ресурсів Фастівського району Київської області;

удосконалено: методику укладання тематичних карт складових атласу стану і використання земельних ресурсів адміністративного району;

отримали подальший розвиток: методологія і методика оцінювання стану земельних ресурсів адміністративного району за даними тематичного атласу.

РОЗДІЛ 1. Наукові засади картографічного моделювання стану і використання земельних ресурсів адміністративного району

1.1    Аналіз існуючих підходів до картографічного моделювання стану і використання земельних ресурсів адміністративного району

Картографія як сфера суспільної діяльності, що забезпечує наочне відображення реальної дійсності, переживає певну трансформацію, пов’язану з використанням геоінформаційних і комп’ютерних технологій та з одночасним концентруванням уваги на сучасних проблемах. Картографічне моделювання стану земельних ресурсів є новим актуальним проблемно-орієнтованим напрямом тематичної картографії, який характеризується різноманіттям теоретичних установок і спрямуванням на вирішення конкретних прикладних завдань. Його сутність полягає в інформаційній взаємодії між базами даних земельно-кадастрової інформації шляхом побудови спектру картографічних моделей, які відображають стан, використання земельних ресурсів, господарські та економічні проблеми, управлінські завдання [24]. При цьому геоінформаційні системи дозволяють у зручному вигляді відображати вихідну інформацію та використовувати отримані в результаті картографічного моделювання стану земельних ресурсів електронні картографічні моделі для проведення наукових досліджень і вирішення практичних завдань оптимізації використання земельно-ресурсного потенціалу України.

Головною специфічною рисою картографічного моделювання стану земельних ресурсів є його проблемна орієнтованість, яка передбачає цілеспрямоване (за тематикою, потенційним користувачем) проектування, створення та практичне використання картографічних моделей, що виступають в якості інструменту для вирішення конкретних завдань в межах вузької галузевоорієнтованої спрямованості - удосконалення землеустрою.

Третяк А.М. та Другак В.М. у дослідженні землекористування та землевпорядкування виділяють такі групи конкретно-наукових методичних підходів:

·  моніторингові - методичні прийоми відстежувального характеру, коли дослідження провадяться способом безпосереднього спостереження об'єктів спостереження. До них належать: інвентаризація, контрольні заміри, вибіркові та суцільні спостереження, технологічні та хіміко-технологічні дослідження, експертизи;

·        розрахунково-аналітичні - функціонально-вартісний аналіз (ФВА), економічний аналіз, статистичні розрахунки, економіко-математичні методи;

·        документалістичні - інформаційне моделювання, дослідження документів, нормативно-правове регулювання тощо [38].

Головним підходом до картографічного моделювання земельних ресурсів району є системний. Він був запроваджений В.П. Разовим [46].

Системний підхід - один із головних напрямків методології спеціального наукового пізнання та соціальної практики, мета і завдання якого полягають у дослідженнях певних об'єктів як складних систем. Системний підхід сприяє адекватному формулюванню суті досліджуваних проблем у конкретних науках і вибору ефективних шляхів їх вирішення [34].

Методологічна специфіка системного підходу полягає в тому, що метою дослідження є встановлення закономірностей і механізмів утворення складного об'єкта з певних його складових. При цьому особлива увага звертається на різноманіття внутрішніх і зовнішніх зв'язків системи, на процес (процедуру) об'єднання основних понять у єдину теоретичну картину, що дає змогу виявити сутність цілісності системи.

Системний підхід - це категорія, що не має єдиного визначення, оскільки трактується надто широко і неоднозначно. Різні вчені наводять наступні трактування або визначення системного підходу:

1.      Інтеграція, синтез розгляду різних сторін явища або об'єкта
(А. Холл) [6].

2.      Адекватний засіб дослідження і розробки не будь-яких об'єктів, що довільно називаються системою, а лише таких, котрі є органічним цілим (С. Оптнер) [32].

3.      Вираження процедур подання об'єкта як системи та способів їх розробки (В. Садовський) [47].

.        Широкі можливості для одержання різноманітних тверджень та оцінок, які передбачають пошук різних варіантів виконання певної роботи з подальшим вибором оптимального варіанта (Д. Бурчфільд) [1].

Системний підхід базується на таких методологічних принципах:

·        органічна єдність об'єктивного та суб'єктивного у процесі наукового дослідження;

·        структурність системи, що визначає цілісність і стійкість її характеристик;

·        динамізм системи;

·        міждисциплінарний характер системних досліджень;

·        органічна єдність формального та неформального при проведенні аналізу.

До основних особливостей системного підходу можна віднести наступні:

· розглядаються всі теоретично можливі альтернативні шляхи і засоби досягнення мети, оптимальна комбінація та поєднання різних методів і засобів;

·        альтернативи оцінюються з позицій перспективи, зокрема для систем, які мають стратегічне значення;

·        відсутні стандартні, строго детерміновані рішення:

·        чітко розмежовуються різні точки зору при вирішенні однієї проблеми;

·        застосовується підхід до проблем, для яких не повністю визначені вимоги щодо термінів реалізації та вартості;

·        визнається принципове значення організаційних і суб'єктивних чинників у процесі прийняття рішень і відповідно до цього розробляються процедури широкого застосування якісних (логічних) міркувань в аналізі й узгодженні різних точок зору;

·        особлива увага приділяється факторам ризику і невизначеності, їх врахуванню й оцінці при виборі оптимального рішення серед декількох можливих варіантів.

Системний науковий підхід в картографічному моделюванні земельних ресурсів полягає в розгляді об’єкта дослідження земельних ресурсів як складової частини цілісної складної системи, що утворена низкою підсистем і має функціональні залежності та зв’язки в межах системи, між її окремими підсистемами [15].

Суть географічного підходу полягає в обґрунтуванні картографічного моделювання стану і використання земельних ресурсів, врахування накопиченого досвіду комплексних географічних досліджень та системного тематичного картографування у вигляді існуючих геоінформаційних систем, якими можна вважати раніше видані комплексні географічні атласи.

Ландшафтно-екологічний підхід в картографічному моделюванні земельних ресурсів передбачає показ природних об’єктів в їх сучасному(з урахуванням антропогенного впливу) вигляді та відображення діяльності людини (з оцінкою умов, в яких це відбувається) і її результатів. З практичної точки зору це означає пристосування змісту тематичних карт до сучасних вимог їх придатності для проведення екологічного оцінювання та експертизи або вирішення природоохоронного виховання та освіти [15].

Оцінювання екологічного стану усіх картографованих об’єктів, явищ і процесів здійснюється з урахуванням природоохоронних нормативів або по відношенню до вимог безпеки життєдіяльності людини. При цьому елементами оцінювання виступають об’єкти взаємодії в геосистемі, відносини між ними та географічні фактори (стійкість геосистем, показники геохімічного стану, несприятливі процеси та явища). В даному підході природа оцінюється по відношенню до людини не тільки як умова, а й джерело її існування, що значно розширює уяву про діапазон зв’язків.

Інформаційний підхід в картографічному моделюванні стану земельних ресурсів означає використання різноманітної (різнотипної) інформації з розробкою на її основі багатоваріантних картографічних моделей для вирішення відповідних проблемно-практичних потреб користувачів із застосуванням методів геоінформаційного аналізу та просторового моделювання. Він передбачає також застосування інфраструктур просторових даних для забезпечення: легкості доступу до інформації з боку різних суб’єктів, зручності інформаційної взаємодії між ними, більш ефективного їх використання [15].

Кібернетичний науковий підхід, який тісно пов’язаний з попереднім, дозволяє:

·        проводити збір, накопичення, систематизацію, обробку різноманітної земельно-кадастрової інформації;

·        створювати та розширювати функціональні можливості прикладного програмного забезпечення ГІС, засобів введення земельно-кадастрової інформації та виведення результатів її обробки, технічні і технологічні прийоми створення баз і банків даних, а також баз знань, тобто реалізації принципів функціонування штучного інтелекту;

·        розробку інфраструктур просторових даних.

Стохастичний підхід в картографічному моделюванні земельних ресурсів означає використання різноманітних ймовірнісних методів (обчислення узагальнюючих показників, їх вірогідності, вивчення законів розподілу, перевірка теоретичних концепцій тощо) на етапі проведення геоінформаційного аналізу даних; розгляду створених картографічних моделей в якості випадкової реалізації певних процесів на етапі їх використання (прогнозування розвитку явищ у просторі і часі, визначення провідних факторів розміщення та розвитку явищ тощо) [15].

Історичний підхід передбачає укладання картографічних моделей стану та використання земельних ресурсів на різні проміжки часу (в т. ч. з використанням раніше створених карт), а також застосування та розрахунку відповідних показників картографування на основі діючих в даній галузі специфічних екологічних законів і закономірностей.

Конструктивний підхід забезпечує практичну спрямованість картографічного моделювання стану та використання земельних ресурсів, а також прикладний характер карт земельних ресурсів адміністративного району, що вимагає не тільки відповідного наукового аналізу земельних ресурсів, а й формування прогнозів розвитку землекористування регіону та рекомендацій з його оптимізації.

1.2    Методичні аспекти картографічного моделювання стану і використання земельних ресурсів району

Картографічне моделювання привертає до себе увагу як найбільш лаконічний спосіб впорядкування великої кількості географічної інформації. Воно особливо актуальне для землевпорядкування і земельного кадастру, де карта виступає засобом створення обґрунтованих уявлень про просторово-часові закономірності, які діють в ландшафтній сфері. Виявити їх безпосередньо на місцевості не завжди можливо, тому що вони завуальовуються різноманітними побічними ефектами. Такого виду моделювання має великі перспективи, оскільки представляє можливість знаходження раніше невідомих зв'язків і залежностей, які діють в природі. [44]

Сьогодні особливо актуальні дослідження з моделювання території на основі інформаційних технологій із застосуванням ЕОМ, що зумовлено значним збільшенням обчислювальних ресурсів і можливостей побудови детальної, одночасно узагальненої об'ємної моделі досліджуваного об’єкту [28].

Виходячи з викладеного, одною з важливих задач землевпорядкування є створення відповідної об'єктивних абстрактних математичних моделей об'єктів (земельних ресурсів), явищ і процесів раціонального землекористування.

Моделювання - ефективний засіб дослідження території, який дозволяє аналізувати її стан і розвиток при мінімальному обсязі вартісних польових робіт. Моделювання об'єктів зв'язано з необхідністю опису їх змістовної сутності, взаємозв'язків між ними, форми і розташування на даній території.

Моделювання з більшою достовірністю відображає реальну картину навколишнього світу, інтегруючи три базових групи ознак: речові (склад природних і техногенних об'єктів); просторові ( давні геологічні структури, сучасний рельєф і техногенні поля); часові (геологічні епохи, періоди та історичні етапи, події). [28]

Всі об'єкти моделюються як елементи єдиної територіальної системи, причому геоінформація про ці об'єкти характеризується наступною структурою: метрична інформація про земельну ділянку відображає її просторове положення в певній системі координат, а семантична - відображає суть і характеристики земельної ділянки (географічний опис).

Цифрове геомоделювання здійснюється на базі ГІС, яка розглядається як середовище геомоделювання. В такому випадку геоінформаційна система територіальна, тобто обов'язково повинна бути визначена область земного простору, на яку створюється геомодель.

Розвиток автоматизованих систем збору та обробки просторової інформації про земельні ділянки і тісно зв'язані з ними об'єкти нерухомості спричинив появу нового напряму в моделюванні - цифрового моделювання, яке полягає у використанні можливостей математичних методів і програмних засобів для моделювання об'єктів земної поверхні. Основним елементом даного виду моделювання є цифрова модель місцевості (ЦММ), яку можна одержати за допомогою різних технологій. Цифрові моделі зберігаються двома способами: у базах даних або незалежно - у вигляді файлових структур [10].

Розрізняють два види моделей відображення дійсності. Перший вид - цифрова модель у вигляді картографічного зображення - це модель, представлена у цифровій формі, у встановленій структурі цифрового опису і кодування в пам'яті комп'ютера. Неодмінною умовою сприйняття цифрової карти є візуалізація закодованого в ній картографічного зображення шляхом висвячування її змісту на відео екрані. Другий вид - аналогова модель картографічного зображення - це модель, представлена у графічному вигляді [4].

Сформулюємо основні вимоги геосистемного підходу до відображення території у вигляді моделі. Відображення повинно бути: системним; формалізованим і машинночитаним; прив'язаним до державної системи координат.

Геомодель представляє собою складну ієрархічно організовану систему відкритого типу, яка містить замкнуті підсистеми. Для геомоделі характерна наявність обернених зв'язків. Вона включає в себе конкретні об'єкти та абстрактні поняття і включає наступні елементи: бази растрових, векторних та атрибутивних даних, банк знань і геомову.

Сучасні технології дозволяють перетворити вихідний масив розрізненої картографічної, фотограмметричної, геодезичної і тематичної інформації в єдину систему - базу даних, яка забезпечує сучасну обробку цифрових карт, знімків, таблиць, каталогів тощо. Зрозуміло, що така обробка вимагає певних знань.

Банк знань, як система понять про дійсність, необхідний для аналітичної пізнавальної діяльності у процесі геоінформаційного моделювання. Він дозволяє накопичувати і систематизувати загальні (фундаментальні), тематичні і технологічні знання, які у свою чергу можна класифікувати за рівнем (аксіоматичний, теоретичний, алгоритмічний, евристичний) і за якістю (достовірні, статистичні закономірності, гіпотетичні).

Важливою складовою геомоделей є геомова - засіб відображення і передачі інформації про об'єкти земного простору [18].У структурі геомови, необхідної для цифрового моделювання території, правомірно виділити наступні складові: параметри земного простору, систему класифікації і кодування, правила цифрового опису, формат цифрового представлення і бібліотеку графічних знаків.

Основними напрямками гоемоделювання є картографування. Карта розглядається як геоінформаційна модель дійсності, вона одночасно є інструментом пізнання і способом аналогового моделювання дійсності, засобом передачі інформації в цифровій формі.

Картографічна інформація завжди була основною вхідною інформацією в ГІС, основною формою подання цифрових моделей. її можна зберігати у графічній формі або у вигляді баз даних. Зараз величезна кількість географічної інформації зберігається в електронних базах даних, що керуються ГІС. Структура бази даних ГІС може бути задана у векторному або растровому форматі, а різні процедури картографічного моделювання використовують лише векторний формат.

Карта може бути розглянута як двовимірна модель, що відображає тривимірну поверхню. Побудова карти пов'язана з моделюванням (відображенням) тривимірної поверхні на площину.

Математичну основу карти вибирають як модель, найближчу до фізичної, що може бути відображена відповідними рівняннями.

У процесі картографічного моделювання створюють три групи інформаційних моделей. Суть першої визначається типом об'єкта, його властивостями, ознаками; другої - системністю обраної інформації про об'єкт; третьої - власне картографічною формою подачі і перетворення інформації.

Геоінформаційне модель має відображати системну організацію об'єкта моделювання та взаємозв'язки між ними. Ядром такої моделі є просторово-часова і змістова характеристики об'єкта у вигляді сукупності певним чином організованих масивів інформації, які відображають сутність модельованого об’єкта, відношення між його основними елементами, їх властивостями, ознаки (змістові внесення до певної понятійної категорії, включаючи його фізичні і логічні особливості просторово-структурні і тополого-геометричні форми просторових структур) [10].

Базуючись на цих вихідних положеннях, суть картографічного моделювання стану земельних ресурсів і їх господарського використання відобразимо у вигляді графа (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Зміст і послідовність картографування стану земельних ресурсів адміністративного району.

Картографічне моделювання стану об'єктів неможливе без формалізації вихідної картографічної інформації. Вихідним моментом створення будь-якої моделі є формалізований опис елементів її кодування.

Картографування повинно відображати, перш за все, як по компонентні характеристики, так і результати інтегрального аналізу, які виявляють закономірності структури, функціонування, динаміки та еволюції господарського об’єкта. Основна методологічна проблема, зв'язана з картографуванням, полягає в оцінці ступеня точності відображення цієї реальності на карті та подальшій її інтерпретації. При цих умовах побудова карти можлива лише в тому випадку, якщо обдумана концептуальна схема, яка визначає її побудову [30].

Методика картографування стану земельних ресурсів (рис.1.1.) базується на теоретичному і методичному базисі розуміння системної якості земель як особливих утворень, виражених в різноманітних внутрішніх і зовнішніх взаємозв'язках геосистем, які не зводяться до суми властивостей складових їх елементів і підсистем.

На першому етапі картографування найважливішим є створення класифікацій на достовірній науково-теоретичній та емпіричній основі в такому вигляді, в якому вони придатні для конструктивного використання - обґрунтування висновків, перевірки гіпотез, виконання запланованих робіт тощо.

Реалізація принципів картографування стану земельних ресурсів, має на меті відображення структурних рис диференціації земельних ресурсів і їх ієрархічних зв'язків, а також і показ зв'язків, які домінують на топологічному і нижчих підрозділах регіонального рівня диференціації [44]. Крім того, вони забезпечують впорядкування аналітичного матеріалу про тимчасові перетворення геосистем, пов'язані з внутрішньою перебудовою структури геосистеми, зумовленої процесом її розвитку - якісних системних змін, для яких властиві незворотність і виникнення внутрішніх протиріч.

Створення карти передбачається за допомогою дедуктивного підходу в сукупності з польовими дослідженнями, оскільки при використанні індуктивного методу необхідні достатньо повні описи фацій, які не обмежені зовнішніми візуальними ознаками і даними про будь-який момент з їх «життя», характеристика впливаючих на них субрегіональних та фонових факторів, діапазон природних варіантів і антропогенних модифікацій в їх динаміці, відомості про важливі природні режими [31]. Для регіонального рівня картографування ця методика поки що малоефективна через недостатню кількість матеріалу. Тому виникає необхідність створення дедуктивним способом картографічної моделі регіону, яка буде служити основою для впорядкування багатьох даних стаціонарних досліджень і крупно - та середньомасштабної картографічної інформації.

Збір та аналіз даних про ландшафтну структуру регіону передбачає широке застосування наземної та космічної інформації, яка дає можливість зорового сприйняття і прямого вивчення просторових закономірностей і взаємозв'язків явищ, безпосереднього укладання карт.

Другий етап включає в себе освоєння методів ГІС- картографування та аналізу різноманітних властивостей геосистем, оскільки підвищення ефективності досліджень на сучасному рівні передбачає використання автоматизованих систем картографування, організацію фондів цифрової інформації на основі обґрунтованої класифікації, формалізованого опису геосистем, правил генералізації і складання різноманітних виробничих карт на базі вихідної карти геосистем.

Третій етап передбачає створення різноманітних моделей для обґрунтування рекомендацій, прийняття управлінських і планувальних рішень, обґрунтування пріоритетного виду землекористування та охорони природного середовища.

Наявний картографічний досвід переконує, що на картах можна відобразити різні утворення (об'єкти, їх групи, сукупності, поєднання, таксони), процеси (руху, розвитку, функціонування, поширення), властивості і відношення (розміщення, щільність, територіальні пропорції, вплив, взаємодія, зв'язки, ієрархія, суміжність, залежність, відповідність, відстань, тяжіння, сумісність, пропорційність) [36].

Геоінформаційна модель здатна відтворити задану і варіативну сутність об'єкта, його якісну, кількісну та структурну визначеність. Об'єкти можуть відображуватися в дискретній і континуальній формах, у детермінованих та імовірних реалізаціях. Якісна визначеність може бути відображена як в абсолютних, так і відносних показниках, як у статиці, так і в динаміці, в широкому діапазоні просторових і часових масштабів.

В загальному випадку моделювання об'єктів та явищ складається із моделювання трьох основних змістовних складових геомоделі: природної, соціальної (суспільство) та економічної (господарство) компонент.

Щодо створення атласу земельних ресурсів, то цей процес можна поділити на декілька етапів. На першому етапі роботи над створенням атласу головна увага приділялася вивченню та узагальненню досвіду різномасштабного атласного картографування земельних ресурсів, а також аналізу запитів практики стосовно стану ґрунтів і використання земельних ресурсів. Наступним кроком буде розроблення структури "Атласу стану і використання земельних ресурсів адміністративного району". В Атласі варто обов’язково виокремити такі частини як: карти географічного розташування району, умов формування земельних ресурсів, чинників впливу на них; карти земельно-ресурсного потенціалу території району та його використання; карти обмежень при користуванні земельними ресурсами та шляхів оптимізації їхнього стану і використання.

У кожному з цих розділів міститиметься від 3-5 до 12-15 карт. Їх тематика доволі широка й охоплює як питання відображення стану досліджуваних компонентів природного середовища, так і характеру їх господарського використання та змін екологічного стану[26].

1.3    Програмне забезпечення і технології укладання тематичних карт атласу

Найчастіше для створення окремих тематичних карт і їх серій використовують геоінформаційні технології, розроблені фірмою Mapinfo Corporation (США) - систему настільного картографування ArcGIS Professional, а також розробки фірми ESRI, зокрема ArcGIS, які:

) створюють широкі можливості для експортування-імпортування графічних та атрибутивних даних;

2) володіють перевагами комерційного продукту (підтримуються фірмою розробником, мають якісну технічну документацію, мінімальну кількість помилок у програмах);

3) характеризуються простотою засобів укладання тематичних карт;

4) мають засоби геопросторового аналізу даних;

5) володіють зручними засобами класифікації рядів даних, статистичними функціями.

Автоматизація процесу укладання карт з залученням ГІС полягає у:

·        використанні способів накопичення даних, які дозволяють застосовувати групування інформації при генералізації чи відборі елементів змісту,

·        використання більш ефективних способів обробки при моделюванні елементів тематичного змісту карти,

·        створенні нових можливостей при візуалізації даних (цифрові моделі рельєфу, цифрові моделі місцевості, в т. ч. тривимірні),

·        створенні можливостей оперативного оновлення змісту,

·        скороченні часових витрат на всіх етапах створення карти.

Інструменти і функції ГІС- пакетів при обробці даних по об’єкту картографування забезпечують можливість розв’язувати завдання створення цифрових сільськогосподарських тематичних карт як кінцевого продукту або з метою подальшого оформлення карт та передачі у видавничий пакет.

Наповнення БД, починаючи з перед картографічного етапу дослідження об’єкта картографування, робить можливим проведення в автоматичному режимі широкого спектру таких видів аналізу, які були б неможливі при використанні карт, створених за традиційною технологією.

ГІС- аналіз вирішує задачі інвентаризації, обліку, статистичного та просторового аналізу, що дає можливості:

·        доповнювати БД новими тематичними шарами та зображати результати їх зіставлень у вигляді карт з різними наборами тематичних шарів, а також будувати графіки, діаграми, таблиці.

·        поєднувати, зіставляти, проводити сполучений ГІС- аналіз різних видів географічно прив’язаної тематичної інформації, поновлювати наповнення БД.

·        фіксувати оперативні дані при проведенні моніторингу стану об’єкта картографування з метою оперативного періодичного оновлення змісту карт, прогнозування його розвитку, отримання якісно нових знань про об’єкт у результаті синтезу інформації.

Основними методологічними проблемами, пов’язаними з впровадженням системного підходу в картографування земельних ресурсів на основі ГІС - технологій, є:

·        математизація і комп’ютеризація картографічних досліджень,

·        застосування єдиних принципів та уніфікованої методики картографування і ГІС - аналізу.

Для вирішення завдання картографічного моделювання та ГІС - аналізу елементарної сільськогосподарської території і забезпечення проблемно-орієнтованого використання продукту доцільним є створення спеціалізованих ГІС.

При створенні електронних карт на основі геоінформаційних технологій першим етапом є створення електронної географічної основи та введення даних. Введення даних, їх геокодування здійснюється за допомогою ArcGIS Professional. Використовуючи інструмент «символ», на електронну карту наносяться тематичні об’єкти, інформація про які відразу вводиться в базу даних.

Суть попередньої обробки даних зводиться до систематизації інформації. Для цього використовуються засоби мови структурованих запитів (SQL - запитів) до бази даних. На основі цих запитів виконується робота з моделювання показників картографування, аналіз та групування даних щодо певних елементів змісту, подальші розробки змісту серій карт. За допомогою основної бази даних створюються таблиці для відповідних конкретних карт.

Використовуючи вікно «Map Basic» (Show Map Basic) з меню Options, автоматизовано виконують запити до бази даних, отримують табличну та іншу інформацію, яка використовується для побудови тематичних карт.

У процесі створення (укладання та оформлення) електронних карт часто користуються засобами ArcGIS 10.1. Кольорові композиції карт зберігаються у форматі робочих просторів ArcGIS. Тематичні шари створюються засобами ArcGIS з використанням програм карт і таблиць атрибутивних даних. Легенди карт створюються графічними засобами ArcGIS і зберігаються в окремих картографічних шарах, що дозволяє компонувати легенду з дотриманням існуючих у картографії вимог.

Умовні знаки кольорових композицій розробляються на базі бібліотеки символів ArcGIS.

Друк кольорових електронних карт (як кінцевого продукту або як кольорових проб) у форматі ArcGIS може здійснюватися за допомогою кольорових принтерів.

Для вирішення проблеми відповідності зображень на моніторі і твердих носіях (а також з метою покращення чи удосконалення оформлення) використовуються можливості експортування макетів карт з ArcGIS в обмінні формати *.bmp, *.jpg, *.wmf. Це дозволяє доопрацьовувати макети у програмах класу векторних редакторів Adobe Illustrator або FreeHand та спеціалізованих видавничих системах QuarKXPress або InDesing (Індизайн) та ін.

При передачі карт замовникам у цифровому вигляді передбачене їх збереження в обмінних форматах *.bmp, *.jpg, *.wmf, що дозволяє використовувати їх традиційними офісними програмами, які успішно працюють із зазначеними форматами.

Етапи створення спеціалізованих ГІС. Виділяють чотири етапи вирішення цього завдання:

) проектування загальної архітектури спеціалізованої ГІС;

2) розроблення структури семантичних баз даних (БД) і просторової БД (карта-основа) та схем зв’язків між ними;

3) вибір методів обробки і перетворення даних;

4) вибір структури інтерфейсу користувача.

Результатом функціонування такої ГІС має бути підтримка зберігання вихідних даних для забезпечення обробки даних з метою ГІС-аналізу, в тому числі просторового, електронно-графічного моделювання, створення системи цифрових, електронних та паперових карт певної тематики, сукупності структурно-динамічних діаграм та графіків, що висвітлюють тематичний зміст.

Така спеціалізована ГІС як інструмент аналізу картографічних моделей має надати можливість роботи з картографічним продуктом в інтерактивному режимі, а також забезпечити накопичення, систематизації, візуалізації, аналізу і моделювання просторово визначеної інформації з прикладною і пізнавальною метою. Одним із завдань побудови такої БД є розроблення такої системи уніфікації вхідних даних, тобто, показників картографування (форм їх представлення), щоб при обов’язковій умові їх найнижчого рангу була можливість організації у групи вищого рангу для забезпечення універсальності їх використання при побудові карт різного призначення і масштабу. Цей принцип втілюється за допомогою умовного кодування характеристик об’єктів.

ГІС являє собою поєднання графічної та семантичної інформації. Графічна частина зберігає дані про розміщення й територіальну організацію об'єкта картографування (тобто карта-основа), семантична - відомості про об'єкт: кількісні та якісні характеристики елементів навантаження. Оперування інструментами ГІС - пакетів дозволяє в автоматичному режимі проводити різні види статистичного аналізу та перетворень з метою картографічного моделювання змісту карти загалом і побудови окремих складних діаграмних значків та інших графічних об’єктів для позиціонування їх на карті.

Для обробки даних у середовищі ГІС потрібно виконати:

а) інвентаризацію усіх елементів змісту, їх систематизацію за родом об’єкта та створити електронну базу даних;

б) класифікацію параметрів діяльності об’єктів соціально-економічного типу чи інтенсивності явищ фермерсько-господарських об’єктів, систематизацію їх у вигляді вхідних даних;

в) обробити результати попередніх етапів засобами ГІС - пакету;

г) позиціонування результатів обробки даних на карту-основу у вигляді графічних об’єктів (створення тематичної карти) [56].

Така технологічна схема дає змогу за допомогою інформаційного наповнення баз даних створювати окремі карти та їх серії, що у поєднанні з просторовим аспектом відображають як певні показники, так і об’єкт в цілому.

З метою реалізації процесу картографічного дослідження земельних ресурсів адміністративного району необхідно розробити технологічну схему створення карт на основі спеціалізованої (проблемно-орієнтованої) ГІС, яка дозволить за допомогою інформаційного наповнення баз даних створювати за оптимізованою технологією окремі карти та їх серії, що відображатимуть у поєднанні з просторовим аспектом як певні показники діяльності сільськогосподарських господарств, так і функціонування системи у цілому. Крім того, використання такої технології додає широких можливостей щодо подальшого використання та перетворення електронних карт: статистичні спостереження за динамікою показників, співставлення, накладання тематичних шарів для інтегрального аналізу процесів або ж, навпаки, розшарування (вибірка певних груп показників за певною ознакою чи територією) для аналітичних досліджень.

Ми вживаємо поняття спеціалізованої ГІС для позначення поєднання у середовищі ArcGIS Professional та MS Access масивів графічної та семантичної інформації про функціонування та розміщення певного формалізованого об’єкта для картографічного моделювання з метою реалізації завдання візуалізації тематичних даних на карті у електронному та паперовому вигляді.

Графічна частина зберігає дані про просторове розміщення та територіальну організацію об’єкта картографування (геодані), семантична - відомості про об'єкт чи систему, тобто кількісні та якісні характеристики його елементів (сільськогосподарських підприємств, елементарних сільськогосподарських територій). Множини цих показників утворюють масиви інформації. Оперування ними інструментами ГІС - пакетів дозволяє проводити в автоматичному режимі (наприклад, за допомогою запитів) різні види статистичного аналізу з метою як картографічного моделювання змісту карти загалом, так і побудову окремих складних діаграм, графіків та інших знаків для відображення на карті.

Структура семантичної БД спеціалізованої ГІС, в нашому випадку, повинна відповідати задачам картографування. Серед них однією з найважливіших щодо моделювання є забезпечення можливості відображення об’єкта на різних рівнях генералізації, а саме:

сільськогосподарське підприємство як елементарна одиниця, що має точкову локалізацію (географічну прив’язку - поштову адресу, зв'язок «один до одного»);

сільськогосподарський промисловий центр/пункт, який також має точкову локалізацію (географічна прив’язка - місто, зв'язок «багато до одного»);

регіон з чітко визначеною площинною локалізацією (географічна прив’язка - адміністративні межі районів, зв'язок «багато до багатьох»).

З цього видно, що при відображенні використовуються різні типи способів картографічного відображення щодо видів зв’язків семантичної і графічної баз даних. А саме: такі, що мають прив'язку як до певної точки карти так і до полігону.

Окремо треба сказати про відображення на картах різних показників у динаміці, тобто процесів формування та розвитку системи. Щодо розробки технологічного ланцюга, поява додаткового виміру - часового, відбиватиметься в ускладненні етапу проектування структури атрибутивної БД (збільшенні кількості залучених таблиць БД та ускладненні операцій з підготовки даних).

Тепер детально розглянемо один із варіантів повного технологічного ланцюга - від проектування карти (серії карт) на основі спеціалізованої ГІС до їхнього видання. У загальному вигляді технологічний процес має такі етапи:

A  Проектування:

A1     Розробка та проектування змісту карти.

A1     Розробка системи показників картографування.      Вибір та проектування математичної основи карти. Розробка та проектування системи умовних позначень та способів картографічного зображення. Проектування графічної бази даних.         Проектування семантичної бази даних.

B   Укладання та оформлення карт:

B1         Обрання програмних продуктів (для векторизації, зберігання та обробки графічних даних, зберігання та обробки семантичних даних).  Заповнення та підготовка графічної бази даних.

B1     Заповнення та підготовка семантичної бази даних. Проведення аналізу та моделювання (обчислення статистичних даних, автоматизована побудова та розташування умовних позначень) у середовищі спеціалізованої ГІС.       Підготовка цифрової карти (ЦК). Підготовка ЦК до передачі у видавничий пакет.

C  Підготовка до видання:

C1         Експорт-імпорт даних з середовища ГІС (у нашому випадку ArcGIS) у видавничий пакет до програм класу графічних редакторів (у нашому випадку FreeHand) або до програм типу MapLex (MapLex працює з даними ГІС без програм-посередників, отже експорт у нього не існує, навпаки засобами MapLex відбувається перетворення даних ГІС (ArcGIS) у дані Illustrator). Ми використовували перший шлях.

C1     Оформлення видавничого оригіналу.

D  Видання:

D1 Кольороподіл та друк.

При підготовці серії карт можна скористатися наведеною схемою, опрацьовуючи кожну карту серії окремо, але для оптимізації технологічного процесу на етапі проектування БД потрібно врахувати перспективу застосування атрибутивної БД для інших потреб. Саме цю можливість широкого використання забезпечує ГІС - середовище. Всі ці роботи можна описати загальною схемою етапів створення та підготовки до видання карт земельних ресурсів адміністративного району за ГІС - технологією (рис. 1.2).

Рис. 1.2 Технологічна схема етапів створення та підготовки до видання карт на основі спеціалізованої ГІС.

1.4    Технології та алгоритми створення картографічних моделей стану і використання земельних ресурсів

Використання геоінформаційних технологій у картографії є відносно новим напрямом. Підходи до використання сучасних ГІС - технологій розроблені у Московському [35], Тбіліському [12], Харківському [31], Одеському [48] і Львівському [32, 53] університетах, Інституті географії НАН України [20] та інших наукових і навчальних установах. Цікавою розробкою у сфері практичного застосування ГІС - технологій є роботи І. Черваньова, С. Кострікова, Б. Воробйова, присвячені геоінформаційному моделюванню організації басейнових систем. Великий інтерес представляє система аналітичної обробки просторової інформації (САОПІ) Amber i Q [51].

Водночас, на сьогодні накопичено досвід аналізу стану земельних ресурсів за допомогою геоінформаційних технологій. Серед них є роботи, присвячені земельному кадастру [17] та управлінню земельними ресурсами [14, 49]. Особливо багато уваги сьогодні присвячено створенню та інформаційному наповненню земельних інформаційних систем (ЗІС). Серед останніх розробок ЗІС і методичних підходів їхнього використання варто відзначити роботи В. Боклага [14], О. Качановського та ін. [25], О. Мкртчяна [39,40], А. Сохнича та ін. [49] і Т. Ямелинця [53].

Однією з найвдаліших комп'ютерних систем для виконання різнопланової оцінки земель населених пунктів вважають розробки Науково-виробничого центру "Земельні Інформаційні Системи" (НВЦ ЗІС) під назвою LPS 1.1 і LPS 1.2. Програмний комплекс розрахований на землевпорядників, архітекторів, оцінювачів земель й існує у двох версіях: із застосуванням графічного модуля - LPS 1.2 і без нього - LPS 1.1. Не можна залишити без уваги ще одну українську розробку - програмно-методичний комплекс "ТЕРЕН", який розробив Державний науково дослідний інститут автоматизованих систем у будівництві (ДНДІАСБ). Цифрове картографічне забезпечення комплексу "ТЕРЕН" здійснює науково-дослідний виробничий інститут "Геодезкартінформатика" [49].

Розв'язання нагальних проблемних питань потребує прискіпливішого вибору програмного забезпечення класу ГІС, що буде використане у процесі розроблення комплексних моделей атласу використання земельних ресурсів адміністративного району. У ході виконання цієї роботи ми здійснили аналіз наявного на ринку програмного забезпечення щодо ефективності його використання. В результаті проведеної роботи нами обрано останню розробку компанії ESRI (Інститут дослідження систем навколишнього середовища, США) - ГІС - програмний продукт ArcGIS 9.3.1.

Заснована ще у 1969 р. як консалтингова компанія, ESRI від початку фокусувала свої зусилля на організації та аналізі геопросторової інформації з метою дослідження та підтримки прийняття рішень у сфері планування та управління ресурсами навколишнього природного середовища. У 1982 р. компанією запропонований перший комерційний програмний продукт класу ГІС - ARC/INFO з функціональним інструментарієм введення, нагромадження й аналізу геопросторових даних. Характерною рисою ARC/INFO стало те, без чого на сьогодні неможливо уявити сучасні ГІС - продукти, а саме поєднання просторово координованої графічної інформації із системами управління базами геоданих. Обраний підхід дав змогу розширити можливості аналізу та набагато ефективніше використовувати геодані. Саме це вирізняє продукти ESRI від аналогічних геоінформаційних розробок із технологіями підтримки комп'ютерного проектування.

Розглядаючи можливості обраного програмного комплексу (від процесу підготовки та аналізу комплексного тематичного наповнення атласу, "on-screen" візуалізації до створення якісної паперової копії), охарактеризуємо основні модулі ArcGIS та інші ГІС - програми, що розширюють можливості головного програмного забезпечення (табл. 1). Варто зауважити, що їхня кількість та функціональні можливості залежать від версії програм і типу отриманої ліцензії.

ArcMap - програмний модуль, який забезпечує безпосереднє введення, аналіз та візуалізацію геопросторової інформації.

Введення геопросторової інформації в ArcMap реалізують кількома шляхами: автоматизованим, напівавтоматизованим та ручним. Повністю автоматичне введення інформації здійснюють за допомогою додаткових розширень, що інтегровані у програмне забезпечення ArcGIS. До таких розширень можна віднести можливість геокодування геопросторової інформації на основі бази даних, яка описує розміщення об'єктів у просторі (географічні і топографічні координати, адресну прив'язку в населених пунктах). До них відносять дані, що отримані за допомогою GPS та інших інженерно-геодезичних приладів. Можливості програмного забезпечення розширені наявністю спеціалізованих компонентів, таких як Survey Analyst (оброблення даних польових геодезичних вимірів та підготовлення кадастральних планів) [2-5].

 

Таблиця 1.1 Основні модулі ArcGIS та іншого програмного забезпечення, які використано у процесі створення атласу земельних ресурсів адміністративного району і сільської ради

Операція геоінформаційного моделювання	Програмне забезпечення, модулі
Підготовка топографічних основ, картографічних матеріалів, аеро- і космознімків до опрацювання	PanaVue
Введення, аналіз та візуалізація геопросторової інформації	ArcMap
Напівавтоматичне та автоматичне введення геопросторової інформації	ArcScan, EasyTrace, Mpedit
Побудова гідрологічно коректної цифрової моделі рельєфу, структури річкової мережі	Spatial Analyst, ArcHydro, TauDEM, ANTJDEM
Опрацювання даних польових геодезичних вимірів, підготовлення землевпорядних планів	Survey Analyst
Дешифрування структури землекористування за допомогою аеро- і космознімків	ERDAS Imagine
Аналіз іншої геопросторової інформації, побудова різноманітних континуальних полів, перетворення растрових та векторних форматів	Spatial Analyst, ArcToolbox
Розроблення інтерактивних картографічних моделей, тривимірне (3D) моделювання, віртуальні моделі	ArcGIS 3D Analyst, ArcScene, ArcGlobe
Аналіз різнопланових статистичних даних, що відображають стан земельних ресурсів	Geostatistical Analyst
Управління геопросторовими даними та структурою баз гео даних "Земельні ресурси району і сільської ради"	ArcCatalog, Data Interoperability
Підготовка остаточного варіанту макету атласу для друку чи експорту в інших графічний формат	ArcToolbox, Maplex, Representatio

До засобів напівавтоматичного введення геоданих відносять розширення ArcScan, яке здійснює напівавтоматичне опрацювання просторово координованої векторної інформації із одночасним внесенням атрибутивних даних. Недоліком такого розширення вважають використання в якості основи для векторизації обмеженого набору форматів бітональних растрових даних, якість і точність яких подекуди залишається незадовільною. Для підвищення ефективності автоматизації процесу векторизації варто використовувати програмні продукти інших виробників, такі, наприклад, як EasyTrace чи Mpedit. На жаль, використання такого програмного забезпечення вимагає додаткових затрат на його придбання й підготовку відповідного персоналу [54].

Ручний спосіб введення геопросторових даних передбачає кілька етапів. Перший (підготовчий) етап включає підбір картографічного матеріалу певного тематичного спрямування та масштабного ряду. В межах цього етапу проводять сканування, графічну корекцію та координатну прив'язку карт-основ. В подальшому, під час другого етапу, здійснюють введення геопросторової інформації та наповнення атрибутивної інформації для векторизованих об'єктів. Окрім стандартного набору інструментів введення векторної інформації, в даному програмному забезпеченні присутні додаткові інструменти, що значно полегшують та пришвидшують процес оцифровування. Під час останнього етапу здійснюють побудову просторової шарової та міжшарової топології для створеної геоінформаційно - картографічної моделі досліджуваної території.

Завершальним етапом комплексного атласного картографування вважаємо підготовку остаточних варіантів макету карт для друку чи експорту в інший графічний формат. На цьому етапі передбачається вибір оптимального формату і масштабу карти, композиції і набору додаткових інформаційних блоків, що сприятимуть кращому розумінню змісту введених та проаналізованих об'єктів, процесів та явищ в межах єдиної комплексної бази геоданих.

Для кращої підготовки макету використовують такі набори інструментів як Maplex та Representatio [54]. Перший відповідає за коректне розміщення текстових підписів на картах із врахуванням місць розташування досліджуваних об'єктів. В його функції входить розроблення і застосування правил, класифікація, форматування та виявлення конфліктів між підписами та об'єктами і т. п. Функціональні можливості набору інструментів Representatio представлені в якості як окремої панелі інструментів, так й окремого їхнього набору в ArcToolbox. Це дає змогу суттєво покращити відображення об'єктів на картах із використанням інструментів маскування, правил відображення та виявленням конфліктів їхнього розташування. Якість оформлення картографічних матеріалів підсилена можливістю розроблення і застосування власної системи картографічних легенд, які зберігаються в якості окремого формату *.Lyr, що реляційно пов'язаний з базою геоданих кожного окремо взятого об'єкту. У свою чергу, це полегшує застосування і відображення об'єктів у вигляді, що відповідає прийнятим галузевим стандартам.

ArcCatalog - окремий програмний модуль, який призначений, головно, для управління геопросторовими даними та структурою баз геоданих [2].

Особливістю програмного модуля є передусім можливість керування даними у форматах, які створені у програмному середовищі інших виробників та здійснення відповідних експортно-імпортних операцій практично без втрати геометричних властивостей геопросторових об'єктів і відповідної реляційної бази геоданих [34]. Гнучкість в оперуванні геоданими досягається за допомогою використання розширення "Data Interoperability", яке може автоматично завантажуватися разом з модулем ArcCatalog.

Додатковою можливістю модуля ArcCatalog є використання геоданих з локальних, корпоративних та Інтернет геосерверів. Ця можливість прискорює проведення дрібномасштабних глобальних, національних чи регіональних досліджень. На жаль, на сучасному етапі в Інтернет - мережі відсутні ресурси для велико - і середньомасштабного картографування.

Важливою функцією модуля ArcCatalog є можливість під'єднання баз та банків даних у форматах інших виробників програмного забезпечення, що суттєво розширює можливості ГІС - аналізу. Прикладами адаптованих геоданих слугує інформація, яку збирають державні організації, наприклад такі як обласні управління земельних ресурсів із власним доволі специфічним програмним забезпеченням "Земля". Щоправда, не завжди інформація, яка збирається та опрацьовується державними установами, придатна для використання при створенні комплексного атласного картографічного продукту (через несумісність специфічного програмного забезпечення та структури баз даних) [54].

Після розгляду процесу введення геопросторової інформації в ArcMap та управління нею за допомогою модуля ArcCatalog, перейдемо до ще одного важливого функціонального масиву, використання якого забезпечує це програмне забезпечення, а саме аналізу геопросторових даних. Зокрема, розглянемо модуль Spatial Analyst, реалізований окремо як панель інструментів із обмеженим набором базових функцій [4], а також набір інструментів у модулі ArcToolbox в його розширеному вигляді.

Функціональні можливості модуля Spatial Analyst можна поділити на кілька груп. До першої функціональної групи можливостей відносять побудову континуальних полів значень на основі векторних геопросторових даних із використанням методів Spline, IDW, Kriging та комбінованої інтерполяції. Друга група інструментів відповідає за здійснення операцій растрового та растрово-векторного оверлейного аналізу, що дає змогу виявити просторові залежності та взаємовідносини між окремими складовими навколишнього природного середовища, геосистемами чи екосистемами у цілому, розробляти моделі інтегрального оцінювання стану природно-господарських систем та ін.

Важливим є набір інструментів, що умовно названо "конвертаційним" і який відповідає за перетворення растрових та векторних форматів як в межах одно -, так і різнотипних геоданих.

Ще одним важливим модулем, що входить до комплекту ArcGIS Desktop є ArcGIS 3D Analyst. Цей модуль необхідний для розроблення інтерактивних картографічних моделей. Він дає змогу відображати та аналізувати динамічні об'єкти, процеси чи явища у тривимірному (3D) просторі із можливістю застосування їхньої часової компоненти. Для кращого візуального сприйняття результатів моделювання у пропонованому програмному забезпеченні наявні окремі програмні модулі ArcScene та ArcGlobe. Перший модуль пристосований для відображення інформації на локальному та регіональному рівнях, в тому числі на рівні адміністративних районів і сільських рад. Модуль ArcGlobe являє собою розробку для візуалізації розвитку глобальних процесів та явищ. У цих модулях існує можливість побудови тривимірних блок-діаграм та анімаційних моделей досліджуваних територій, що покращує сприйняття й розуміння прояву різноманітних динамічних процесів та явищ.

Необхідність використання та геопростового аналізу статистичних даних вимагають застосування спеціально розроблених геоінформаційних засобів і методик [54]. Для цього у програмному забезпеченні ArcGIS розроблено окремий модуль Geostatistical Analyst. У функціональні можливості модуля входить виявлення особливостей вихідних даних, їхній аналіз та побудова поверхонь за окремими точковими вихідними значеннями континуального у просторі явища, а також оцінка достовірності отриманих даних та їхня візуалізація [3].

Процес аналізу геопросторових даних поділяють на два основні етапи. Перший етап передбачає аналіз вихідних даних та вибір найвідповідніших моделей інтерполяції. Результатом ГІС - моделювання виступає серія гістограм, варіограм, графіків залежностей, а динамічна та реляційна прив'язка інформації до просторових об'єктів дає змогу відслідковувати закономірності розподілу геоданих у просторі. Другий етап включає в себе побудову інтерполяційних поверхонь на основі визначених на попередньому етапі параметрів. Цей процес реалізовано за допомогою використання двох груп моделей: детермінованих і геостатистичних [3].

Детерміновані моделі ґрунтуються на техніці створення поверхонь за відомими значеннями окремих точок шляхом продовження закономірностей розподілу значень залежно від відстані точки відбору чи виміру (метод зворотно зважених відстаней IDW) чи згладжування відмінностей (функція Spline). Окрім того, згадані функції поділяють на дві підгрупи: із використанням усього набору наявних даних для розрахунку значень в кожній комірці растру (глобальні) або їхньої обмеженої кількості (локальні).

Геостатистичні моделі ґрунтуються на статистичних закономірностях, їх використовують для точнішого моделювання складних поверхонь, що включає оцінку похибок і розрахунок прогнозованих параметрів для побудованих поверхонь. До них належать методи Крігінга та Кокрігінга, які використовують у різних умовах різні алгоритми інтерполяції, а вихідним результатом виступає не лише сама інтерполяційна модель, але й поверхні помилок та ймовірності інтерпольованих значень, що, у свою чергу, дає змогу оцінити точність отримуваних результатів.

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1

1. Головним підходом до картографічного моделювання земельних ресурсів адміністративного району є системний підхід. Також широко застосовуються такі підходи як географічний, ландшафтно-екологічний, інформаційний, кібернетичний, стохастичний, історичний та конструктивний підходи.

. Методика картографування стану земельних ресурсів базується на теоретичному і методичному базисі розуміння системної якості земель як особливих утворень, виражених в різноманітних внутрішніх і зовнішніх взаємозв'язках геосистем, які не зводяться до суми властивостей складових їх елементів і підсистем.

. З метою реалізації процесу картографічного дослідження земельних ресурсів адміністративного району необхідно розробити технологічну схему створення карт на основі спеціалізованої (проблемно-орієнтованої) ГІС, яка дозволить за допомогою інформаційного наповнення баз даних створювати за оптимізованою технологією окремі карти та їх серії, що відображатимуть у поєднанні з просторовим аспектом як певні показники діяльності сільськогосподарських господарств, так і функціонування системи у цілому.

. Використання ГІС - пакету ArcGIS та іншого програмного забезпечення відкриває нові можливості у процесі створення атласу стану і використання земельних ресурсів адміністративного району. Специфічне призначення програм і модулів дає змогу вводити, аналізувати та візуалізувати різнопланову геопросторову інформацію щодо стану земельних угідь, дешифрувати аеро - і космознімки з метою вивчення структури землекористування, створювати інтерактивні (віртуальні) моделі розвитку екзогенних процесів і забруднення ґрунтового покриву, аналізувати статистичні дані за формою "6-зем", управляти геопросторовими даними та структурою баз геоданих "Земельні ресурси адміністративного району", здійснювати підготовку остаточного варіанту макету атласу для друку чи експорту в інший графічний формат.

картографічний земельний ресурс атлас

РОЗДІЛ 2. Природні та господарські умови формування земельних ресурсів Фастівського району

2.1 Рельєф

Територія Фастівського району Київської області розташована в межах такої орографічної області як Правобережна (Придніпровська) височина.

У межах Правобережної височини знаходиться південно-західна частина Київщини. Формування рельєфу височини пов'язується з розмивною діяльністю текучих вод, а тому її поверхня розчленована густою мережею долин та балок, розвиток яких зумовлює панування долинно-балкового типу рельєфу. Міжрічкові простори представлені ділянками слабохвилястої акумулятивної рівнини (плато), що характеризуються найбільшими абсолютними висотами та повним стратиграфічним розрізом четвертинних порід [9]. Поверхня плато у зв'язку з розчленованістю водогенетичними формами, крім загального нахилу на північний схід, північ та схід, нахилена в бік місцевих річкових долин та балок і лише поблизу вододілів представлена незначними за площею вирівняними ділянками, іноді позбавленими поверхневого стоку.

Долини річок Ірпінь, Унава, Кам'янка часто звужені, іноді каньйоноподібні з глибиною врізу близько 60-80 м. Глибина врізу Стугни зменшується, а днище розширюється вниз по течії.

У геоморфологічній будові річкових долин Правобережної височини простежується заплава та два надзаплавні терасові рівні [19].

Сучасна епоха четвертинного періоду характеризується інтенсивним розвитком ерозійних процесів. Результатом її є чисельні яружні форми, що густо розчленовують поверхню. Досить широко в цій частині району розвинені зсувні процеси.

2.2 Геологічна будова і тектоніка

Фастівський район Київської області розташований в межах двох геоструктурних регіонів Українського кристалічного щита. Український кристалічний щит зазнав впливу денудаційних процесів, розвиток яких за час від архею до третинного періоду зумовив виникнення хвилястої денудаційної рівнини, складеної дислокованими кристалічними породами докембрію.

У південній частині району області докембрійські кристалічні породи представлені серією гнейсів та гранітів архею і протерозою та їх різновидностями. В районі Українського кристалічного щита на докембрійських кристалічних породах, а також на корі їх звітрювання в межах Фастівського району залягає товща кайнозойських відкладів. Відклади палеозойської та мезозойської груп тут відсутні. Кайнозойська група порід представлена відкладами третинної та четвертинної систем. Наявність відкладів девону остаточно не встановлена. Строкатокольорові відклади піщано-глинистих порід завтовшки 60-150 м у нижній своїй частині відповідають пермі, у верхній - тріасу. Товща трасових відкладів трансгресивно перекривається відкладами юрської системи, що представлені на сході переважно глинами з прошарками пісків, пісками, пісковиками. Глибина їх залягання сягає 70-215 м.

Відклади крейдяної системи мають різну товщу: від 8 до 70 м. Відклади палеогену представлені київським ярусом; неогену - горизонтом строкатих глин [9]. Ці відклади на схилах долин річок сприяють інтенсивному розвитку зсувних процесів.

Товща четвертинних відкладів розчленовується за чотиричленною схемою: нижньочетвертинні, середньочетвертинні, верхньочетвертинні та сучасні (голоценові). Середньочетвертинні відклади представлені мореною та надморенною товщею порід воднольодовикового походження, в річкових долинах - алювіальними відкладами. До верхньочетвертинного віку належить товща покривних воднольодовикових відкладів, лесові породи, що плащеподібно вкривають межиріччя лісостепової частини області та в межах другої надзаплавної тераси Дніпра, давньоалювіальні відклади других надзаплавних терас річок та делювіальні відклади схилів балок. Нарешті, сучасний відділ четвертинної системи на Фастівщині представлений алювіальними відкладами заплав річок, балок, органогенними утвореннями, озерними та елювіальними відкладами.

 

2.3 Ґрунтоутворювальні відклади, їх властивості

Серед генетичних типів четвертинних відкладів, що відрізняються за умовами залягання, віком, літологічним та мінералогічним складом, у межах Фастівського району Київської області найбільше поширення мають еолові, льодовикові, воднольодовикові, алювіальні (давні і сучасні), делювіальні та органогенні відклади [9]. Вони представлені пісками, супісками, суглинками (табл. 2.1), торфовищами, які є ґрунтоутворювальними і підстилювальними породами. Ґрунти в значній мірі зберігають фізичні і хімічні властивості тих порід, на яких вони утворилися.

Леси і лесовидні суглинки мають пальовий колір, стовпчасту структуру, тонко поруваті, капілярні, містять карбонат кальцію і магнію. Належать до кращих ґрунтоутворювальних порід.

Воднольодовикові та давні алювіальні відклади - це звичайно без карбонатні, легкого гранулометричного складу породи, що мають дуже низьку водоутримуючу здатність і промиваються на значну глибину низхідними токами вологи, з якими вимиваються розчинені елементи живлення рослин.

Таблиця 2.1. Гранулометричний склад основних ґрунтоутворюючих порід [42]

Порода	Гранулометричний склад	Глибина взяття зразка, см	Втрати від обробки соляною кислотою	Кількість часточок, %, за розмірами, мм
				Пісок		Пил			Мул
				>0,25	0,25-0,05	0,05-0,01	0,01-0,005	0,005-0,001	<0,001
Воднольодовикові відклади	Піщаний	120-130	0,26	73,60	24,88	0,16	0,04	0,08	0,98
Давньоалювіальні відклади	Глинисто-піщаний	100-110	0,28	37,04	55,02	1,90	0,68	1,28	3,80
Морена	Супіщаний	150-160	066	6,71	37,25	41,46	2,42	1,50	10,00
Те ж	Піщано-легкосуглинковий	170-175	1,26	19,39	41,55	15,68	2,46	2,90	16,76
Сучасні алюві-альні відклади	Супіщаний	155-165	-	5,00	61,70	22,20	1,70	1,00	8,40
Лес	Крупнопилувато-легкосуглинковий	160-170	16,92	-	6,38	50,60	3,88	3,42	18,80

Льодовикові відклади представлені мореною [29]. Це переважно червоно-бура порода різного гранулометричного складу (від супіщаного до крупнопилувато-легкосуглинкового) з домішкою окатаних валунчиків твердих порід, щільна в сухому та в'язка у вологому стані.

Сучасні алювіальні відклади складаються з щорічних річкових наносів, що відкладаються під час паводків. Гранулометричний і хімічний склад їх різний. У зв'язку з заляганням цих порід в умовах близького до поверхні рівня ґрунтових вод, що сприяє розвитку оглеєння та нагромадженню закисних сполук заліза, марганцю тощо, алювіальні відклади мають сизий відтінок з іржавими плямами. Проте іноді представлені майже білим, відмитим від колоїдної плівки заліза піском.

В алювіальних відкладах часто зустрічаються прошарки мергелю та мергелізованих суглинків завтовшки 30-40 см. Вміст вапна в мергелях близько 30-40% [9].

 

2.4 Ґрунти

Кліматичні умови, ґрунтоутворюючі породи, рельєф, геологічна будова, рослинність та агрикультурна діяльність людини, як основні чинники ґрунтоутворення, діючи в часі, зумовлюють надзвичайно складний біохімічний процес, внаслідок якого на земній поверхні утворюються ґрунти. Ґрунтовий покрив Фастівського району Київської області складається з багатьох відмін ґрунтів, які належать до кількох генетичних груп: 1) дерново-підзолисті ґрунти; 2) опідзолені ґрунти; 3) чорноземи і чорноземні ґрунти; 4) лучні та дернові ґрунти; 5) болотні ґрунти та торфовища.

У межах кожної групи ґрунтові відміни відрізняються між собою за гранулометричним складом, оглеєнням, засоленням, змитістю.

Дерново-підзолисті ґрунти на давньоалювіальних, вод-нольодовикових відкладах, морені та лесовидних породах (шифри 1, 2, 3, 4, 15) поширені в низинах, на міжрічкових просторах і терасах річок. Ці ґрунти мають слабогумусований світло-сірий гумусовий горизонт з середньою глибиною 20 см, яка може відхилятися до 16 см у дерново-прихованопідзолистих піщаних і до 25 см у дерново-середньопідзолистих супіщаних та суглинкових відмінах.

Дерново-середньо- та сильнопідзолисті відміни мають добре виражені елювіальний та ілювіальний горизонти, чіткість яких збільшується від слабо- до сильнопідзолистих ґрунтів. Елювіальний горизонт - це білуватий вимитий шар з великою кількістю аморфної присипки крем'янки. Ілювіальний горизонт представлений червоно-бурими прошарками різної товщини: від 0,5 см у дерново-підзолистих піщаних відмін до 30 см у дерново-підзолистих супіщаних та суглинкових. Завдяки щільності і високій водоутримуючій здатності ілювіальні прошарки в більшості випадків відіграють позитивну роль, перешкоджаючи волозі атмосферних опадів просочуватись у піщану породу.

Ґрунти цієї групи переважно безкарбонатні і тільки ті відміни, які утворилися на лесовидних породах, - вилугувані. Майже всі вони мають підвищену кислотність ґрунтового розчину, яка зменшується з глибиною. Вбирний комплекс невеликий і мало насичений основами. Ґрунти дуже бідні на гумус, кількість якого в підорному шарі в порівнянні з орним різко зменшується.

Це малородючі ґрунти, особливо дерново-приховано- та слабопідзолисті піщані відміни. Дещо вищою родючістю характеризуються дерново-середньо- і сильнопідзолисті супіщані та суглинкові відміни. Шкала оцінки ґрунтів за рівнями забезпеченості елементами живлення має вигляд:

·        дуже низька забезпеченість - 1 бал;

·        низька забезпеченість - 2 бали;

·        підвищена забезпеченість - 4 бали;

·        висока забезпеченість - 5 балів

За п'ятибальною системою забезпеченість ґрунтів елементами живлення наступна: азотом, фосфором і калієм - 2 бали з такими відхиленнями: дерново-прихованопідзолисті піщані - азотом, фосфором і калієм - 1 бал; дерново- середньо- і сильно підзолисті супіщані та суглинкові відміни - азотом, фосфором і калієм - 3 бали [42].

Ґрунти легкого гранулометричного складу характеризуються несталим водно-повітряним режимом, посиленою аерацією, незначною капілярністю і дуже малою водоутримною здатністю. В супіщаних і суглинкових відмінах ці негативні властивості трохи менш виражені. Піщані і глинисто-піщані ґрунти легко піддаються вітровій ерозії. Всі ґрунти кислі, мають недостатньо глибокий гумусовий горизонт, а також мілкий орний шар. Розклад органічних речовин у ґрунті відбувається дуже інтенсивно, вода атмосферних опадів швидко просочується в ґрунт, виносячи поживні речовини за межі зони можливого використання їх культурними рослинами.

У зв'язку з поганим водним режимом урожай культур у значній мірі залежить від кількості і частоти випадання дощів. Ґрунтові посухи часто спричинюють пригнічення рослин. Мікробіологічні процеси у зв'язку з кислою реакцією ґрунтового розчину та малими запасами органічних речовин розвинені слабо. Висока кислотність ґрунту пригнічує також розвиток рослин. Для підвищення родючості цих ґрунтів необхідно застосовувати систему заходів, до яких належать: 1) внесення органічних і мінеральних добрив у підвищених нормах, причому з органічних кращими є торфогнойові компости, які повільно розкладаються в ґрунті, а з мінеральних - фізіологічно-лужні або нейтральні форми; 2) використання люпину на зелене добриво; 3) вапнування ґрунтів для зниження кислотності ґрунту; 4) поступове поглиблення орного шару з одночасним внесенням добрив; 5) захист ґрунту від вітрової ерозії, збагачення його органічними речовинами та зменшення втрат поживних речовин на вимивання шляхом впровадження післяукісних та післяжнивних посівів сільськогосподарських культур.

Опідзолені ґрунти переважно на лесових породах (шифри 17. 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24) поширені на височині, на терасах річок, на лесових останціях у низині. Найбільші площі цих ґрунтів є на переході від Полісся до Лісостепу, де й розташований Фастівський район. Вони залягають на широких плато та вузько хвилястих розчленованих масивах.

Гумусовий горизонт їх має різну товщину і знаходиться у прямій залежності від ступеня опідзолення - в ясно-сірих -20 см; сірих -25 см, темно-сірих - 30 см, чорноземах опідзолених-35-40 см [9].

Ясно-сірі опідзолені ґрунти мають різко виявлені елювіальннй та ілювіальний горизонти. У сірих опідзолених ґрунтів ілювіальний горизонт, що також добре виражений, починається зразу під гумусовим. Темно-сірі опідзолені ґрунти та чорноземи опідзолені мають ілювіальний горизонт вже частково гумусований. Ілювіальний горизонт в опідзолених ґрунтах дуже щільний, особливо в оглеєних відмінах. Опідзолені ґрунти області утворились на карбонатних лесових породах, проте карбонати у процесі ґрунтоутворення вимиті з ґрунтового профілю і знаходяться на глибині 120-150 см. Оглеєні відміни опідзолених ґрунтів містять шкідливі для рослин закисні сполуки заліза, марганцю та розчинного алюмінію.

Всі ґрунти цієї генетичної групи мають кислу та слабо кислу реакцію ґрунтового розчину і високу гідролітичну кислотність, яка зменшується з глибиною. Вбирний комплекс ясно-сірих опідзолених ґрунтів малий і слабо насичений основами. В ґрунтах з меншим ступенем опідзолення він поступово збільшується (досягаючи в чорноземах опідзолених досить значної величини), підвищується також ступінь насичення його основами. В такій же залежності зростає і кількість гумусу [19].

Доступними поживними речовинами ґрунти забезпечені так [42]:

·        ясно-сірі опідзолені - азотом і фосфором на 2, а калієм - на 3 бали;

·        сірі опідзолені - азотом на 2, фосфором і калієм - на 3 бали;

·        темно-сірі опідзолені - азотом на 3, фосфором - на 4, калієм - на 3 бали;

·        чорноземи опідзолені - азотом і фосфором на 4, калієм - на 3 бали.

Родючість ґрунтів цієї групи зростає у напрямку від ясно-сірих опідзолених до чорноземів опідзолених. В останніх вона вже досить висока. Гранулометричній склад, в основному, піщано- і крупнопилувато-легкосуглинковий. Ґрунти схильні до запливання тта утворення кірки. Водно-фізичні властивості їх набагато кращі, ніж у дерново-підзолистих ґрунтів. У них достатні аерація, капілярність та водоутримуюча здатність; вони містять значно більше глинистих часток, що сприяє нагромадженню органічних речовин та утворенню агрономічно цінної структури. Якщо ґрунт нормально зволожений і не дуже кислий, у ньому досить інтенсивно розвиваються процеси нітрифікації.

На темно-сірих опідзолених ґрунтах і чорноземах опідзолених можна створювати глибокий орний шар, оскільки в них досить потужний гумусовий горизонт. Поглиблення орного шару на ясно-сірих і сірих опідзолених ґрунтах слід провадити поступово з одночасним внесенням добрив.

Органічні і мінеральні добрива на цих ґрунтах забезпечують значне підвищення врожаю сільськогосподарських культур, поліпшують структуру і родючість ґрунту. З мінеральних добрив краще застосовувати фізіологічно-лужні та нейтральні форми.

Обов'язковим є вапнування, снігозатримання, своєчасне закриття вологи навесні, висівання бобових багаторічних трав, які збагачують ґрунт азотом.

Для вапнування ґрунтів можна застосовувати дефекат. Крім польових культур, на опідзолених ґрунтах добре ростуть сади та ягідники.

Чорноземи глибокі переважно на лесових породах (шифри 37, 39, 40, 41, 42, 80) поширені на вододільних плато.

Характерною особливістю їх морфологічного профілю є значна розтягнутість гумусового горизонту. Забарвлення гумусом спостерігається в середньому до глибини 130 см. Цьому сприяло глибоке розгалуження кореневої системи багаторічних трав, які в минулому (до розорювання степів) тут пишно розвивались. Карбонати у вигляді так званої плісняви розташовані з глибини 60-70 см. Перерозподілу мулуватих часток у ґрунті не виявлено.

За вмістом гумусу та глибиною залягання карбонатів чорноземи глибокі поділяються так само, як і чорноземи неглибокі, на карбонатні, типові і вилугувані. Фізико-хімічні властивості цих ґрунтів досить сприятливі для розвитку сільськогосподарських культур. Вміст гумусу від 3,2 до 4,5%, кислотність невисока, ступінь насичення основами вбирного комплексу коливається в більшості випадків в межах 90-98%. Ґрунти мають великі валові запаси поживних речовин, але кількість рухомих їх форм обмежена [42].

Забезпеченість елементами живлення така: азотом - 3, фосфором- 3-4, калієм - 4 бали. Ґрунти мають досить виразну природну структуру; їх родючість задовільна. Однак на них також слід вносити органічні й мінеральні добрива, причому треба мати на увазі, що строк дії добрив, особливо органічних, тут значно довший, ніж на інших ґрунтах. Ефективність усіх видів мінеральних добрив, особливо фосфорних, досить висока. Обов'язковим також є снігозатримання, ранньовесняне закриття вологи, вирощування бобових багаторічних трав.

Лучні ґрунти переважно на делювіальних та алювіальних відкладах (шифри 111, 112, 114, 115, 116, 118, 121, 122, 123, 124, 125, 129, 130, 131) зустрічаються в заплавах річок та днищах ярів і балок, а також на знижених терасових рівнях. Сформувалися в умовах постійного, іноді надмірного зволоження ґрунтовими водами, місцями дуже мінералізованими.

У посушливі роки капілярна кайма вологи в цих ґрунтах помітно знижується, внаслідок чого їх водно-повітряний режим наближається до чорноземного. Тут завжди панують висхідні токи вологи, тому на ділянках, де залягають сильно мінералізовані ґрунтові води, розвивається процес засолення ґрунту легкорозчинними солями.

Близьке стояння ґрунтових вод сприяє процесам оглеєння. Оглеєний горизонт залягає на глибині 60-100 см. У залізистих відмін ґрунтів він виражений досить сильно у вигляді нагромадження великих конкрецій закисних сполук заліза, марганцю (так звана руда).

У днища балок та на заплави інтенсивно виносяться продукти розмиву ґрунтів, тому тут можуть утворюватися шаруваті лучні ґрунти.

Глибина гумусового горизонту в лучних ґрунтах коливається в межах 50-60 см. Він темно-сірого кольору з добре вираженою зернистою структурою. До негативних властивостей лучних ґрунтів слід віднести: пізнє настання стиглості ґрунту, періодичне надмірне зволоження, нестача повітря в ґрунті, токсичність неглибоко розташованого оглеєного шару, солонцюватість та солончаковість засолених відмін.

Лучні ґрунти мають великий вбирний комплекс, насичений основами. У вилугуваних і осолоділих відмін вбирний комплекс насичений, крім кальцію і магнію, воднем, внаслідок чого їх гідролітична кислотність досягає значних величин. Реакція ґрунтового розчину близька до нейтральної, і лише в засолених відмінах - слаболужна.

Валові запаси поживних речовин значно менші, ніж у чорноземних ґрунтах, оскільки гумусовий шар не дуже глибокий. Але вміст рухомих елементів живлення майже такий, як і в чорноземах. За п'ятибальною системою забезпеченість ґрунту поживними речовинами наступна: азотом і фосфором - 3, калієм - 4 бали [42]. Лучні ґрунти непридатні під плодові насадження, використовуються здебільшого як природні кормові угіддя - сіножаті. При інтенсивному використанні під посіви сільськогосподарських культур потрібно знижувати рівень ґрунтових вод, особливо навесні та восени. Найкраще вирощувати на таких ґрунтах овочеві, кормові культури та багаторічні трави.

Болотні і торфово-болотні ґрунти на різних породах (шифри 133, 135, 136) зустрічаються на заплавах річок та в глибоких зниженнях; розвинулися в умовах постійного надмірного зволоження при участі болотної рослинності. В таких умовах органічні речовини розкладаються дуже повільно, тому з року в рік нагромаджуються у ґрунті.

За глибиною торфового шару і ступенем розкладу органічної маси болотні ґрунти, що зустрічаються на території району, поділяються на болотні, в яких немає шару торфу, але верхній гумусовий горизонт перезволожений і містить багато напіврозкладених рослинних решток; торфувато-болотні, які мають шар торфу глибиною до 20 см; торфово-болотні, в яких шар торфу завтовшки 20 - 50 см.

Для болотних ґрунтів характерна висока зольність торфу, близька до нейтральної реакція ґрунтового розчину (солончакові відміни мають слаболужну реакцію).

Властивості неосушених болотних ґрунтів незадовільні. Внаслідок постійного перезволоження доступ повітря в ґрунт дуже обмежений, через що немає умов для діяльності аеробних бактерій. У зв'язку з цим органічні рештки мінералізуються дуже повільно. Більшість поживних речовин перебуває в недоступних, а деякі з них навіть в отруйних для рослин формах [9].

В осушених ґрунтах мінералізація органічних речовин дуже посилюється; тут болотна стадія ґрунтоутворення змінюється на дернову. Осушені ґрунти з успіхом можна використовувати під посіви багаторічних трав, овочевих, кормових і ярих зернових культур. При використанні осушених болотних ґрунтів велике значення має регулювання рівня ґрунтових вод з тим, щоб не допустити переосушення торфового шару.

На торфових ґрунтах особливо ефективні калійні добрива, оскільки ґрунти дуже слабо забезпечені рухомим калієм. Значний ефект дають і фосфорні добрива, особливо на солончакових відмінах. Органічні, а також азотні добрива на болотних ґрунтах не застосовують до повної мінералізації торфу.

Торфовища низинні (шифри 138, 139, 140) поширені на заплавах річок та на болотах.

Торфовища, що зустрічаються на території району, за глибиною торфового шару поділяються на неглибокі (глибина торфового шару від 0,5 до 1 м), середні (від І до 1,5 м) та глибокі (понад 1,5 м); за вмістом карбонатів та легкорозчинних солей в ґрунтовому розчині - на кислі, карбонатні, солончакові; за ботанічним складом торфу - на осокові, очеретові, гіпнові, сфагнові; за ступенем розкладу торфу - на слаборозкладені (ступінь розкладу до 20%), середньорозкладені (від 20 до 35%), добрерозкладені (від 35 до 50%), сильнорозкладені (понад 50%); за зольністю торфу - на низькозольні (зольність до 8%), середньозольні (від 8 до 20%), високозольні (понад 20%) [42].

Карбонатні та солончакові торфовища поширені в заплавах річок. Такі торфовища мають нейтральну або слаболужну реакцію ґрунтового розчину. Торфовища, що розташовані в заплавах Ірпеня та на болотах, мають кислу та слабо-кислу реакцію ґрунтового розчину.

За вмістом поживних речовин найбідніші слабо- та середньорозкладені мохові торфовища (сфагнові, гіпнові). Низинні торфовища мають дуже великі валові запаси поживних речовин, але рухомість їх низька, особливо в слабо- і середиьорозкладених відмінах.

Для продуктивного сільськогосподарського використання осушених торфовищ необхідно влаштовувати двостороннє регулювання їх водного режиму. Обов'язковим є застосування глибокої оранки, прикочування ріллі після оранки, щоб орний шар мав капілярне сполучення з підорним; інтенсивної боротьби з бур'янами; внесення калійних, фосфорних і мідних добрив (піритний недогарок, мідний купорос) Особливе значення мають калійні добрива, оскільки торфовища дуже бідні на калій.

Солончаки, солонці і солоді (шифри 143, 144, 145, 146) зустрічаються лише в комплексах з лучно-чорноземними, чорноземно-лучними, лучними і дерновими солончаковими та солонцюватими ґрунтами. Солончаки і солонці займають ледве помітні мікропідвищення, де неглибоко залягають засолені ґрунтові води, які в жаркий період року піднімаються до поверхні. Солоді зустрічаються на мікрозниженнях, де акумулюється стік поверхневих прісних вод, які гальмують висхідні течії засолених ґрунтових вод. Для солонців і солодей характерна диференціація профілю на верхній елювіальний збіднений на гумус горизонт і нижній- ілювіальний, ущільнений, збагачений на колоїди. У солончаках перерозподілу часток по профілю немає. Водостійкість структурних агрегатів мізерна, водопроникність ґрунту дуже низька. Це зумовлюється набряканням ґрунтових колоїдів, насичених натрієм, і великою дисперсністю ґрунту, що призводить при його зволоженні до закупорки пор.

Солоді завжди оглеєні і часом заболочені. В солонцях і солодях подекуди відбувається процес вторинного засолення. На поверхні солончаків утворюється соляна кірка, їх ґрунтовий комплекс насичений натрієм, реакція ґрунтового розчину лужна. Ґрунт містить багато розчинних солей, які негативно впливають на сільськогосподарські культури, особливо сода. Солончаки, солонці і солоді дуже бідні на азот і фосфор, але достатньо забезпечені рухомим калієм. Родючість таких ґрунтів дуже низька.

Для поліпшення солончаків потрібно висівати солевитривалі культури (буркун, люцерну, коренеплоди), застосовувати часте розпушення поверхні ґрунту з метою зруйнування поверхневих капілярів, по яких інтенсивно піднімаються і випаровуються засолені ґрунтові води, удобрювати органічними і азотно-фосфорними мінеральними добривами в фізіологічно кислих формах. Для поліпшення солонців, крім зазначених заходів, дуже важливе значення має гіпсування. Місцями засолені ґрунти потребують попереднього осушення.

Еродовані ґрунти поширені на схилах ярів, балок і корінних берегах річок.

Еродовані ґрунти - результат водної площинної ерозії, внаслідок якої верхній гумусовий горизонт змитий або лише частково (слабозмиті відміни) або повністю (середньо-змиті відміни). Іноді ж змиті всі гумусові й перехідні горизонти (сильнозмиті й розмиті ґрунти). В змитих ґрунтах, крім різкого скорочення верхніх горизонтів, спостерігається різке зменшення вмісту гумусу. Втрата верхнього гумусового горизонту призводить до зниження природної родючості ґрунтів. Валові запаси поживних речовин та їх рухомі форми зменшуються. Рівень залягання карбонатів наближається до поверхні.

В середньозмитих опідзолених ґрунтах на поверхню виходить ілювіальний горизонт, збагачений на глинисті часточки, внаслідок чого поверхня ґрунту запливає та утворює кірку. Водопроникність такого ґрунту дуже мала, і майже вся вода короткочасних дощів стікає по схилах в яри і ріки, виносячи з собою розчинні поживні речовини та гумус. Тому на змитих ґрунтах культурні рослини знижують урожай не тільки від нестачі поживних речовин, але й вологи.

За даними дослідів, на середньозмитих ґрунтах урожаї сільськогосподарських культур порівняно з незмитими відмінами зменшуються майже наполовину[42].

У різній мірі змиті прунти звичайно залягають комплексно: поряд з сильно змитими розташовані середньо- або слабозмиті.

Основними заходами з захисту ґрунтів від ерозії є: впровадження спеціальних ґрунтозахисних сівозмін, в яких відсутні чисті пари, дуже малі площі просапних культур і значні площі багаторічних трав. Багаторічні трави висівають смугами впоперек схилів, між якими вирощують однорічні культури. На схилах із змитими ґрунтами доцільно розміщувати плодові насадження. Круті схили необхідно залужувати, висіваючи еспарцет, люцерну, конюшину, буркун, а також злакові трави. Трав'яний покрив буде надійно захищати ґрунт від змиву.

Обов'язковими заходами з боротьбиз ерозією ґрунтів є також проведення оранки і сівби впоперек схилів, гребенювання, боронування, кліткування зяблевої оранки, удобрення органічними та мінеральними добривами, які на еродованих ґрунтах дуже ефективні; залісення розмивів і ярів, будівництво простих гідротехнічних споруд в яках і балках.

В умовах інтенсивного ведення землеробства ефективність землекористування у великій мірі залежить від самовідтворювальної здатності ґрунту. У свою чергу, здатність ґрунту до відновлення родючості визначається оптимальними (науково-обґрунтованим) співвідношенням між орними землями і землями. що мають можливість відтворюватись природним шляхом.

Таблиця 2.2. Середньозважені показники родючості ґрунтів Фастовського району (укладена авторкою за даними [42])

№ п/п	Назва господарства	Площа, га	Гумус, %	рН мг/кг ґрунту	N мг/кг ґрунту	Р2О5 мг/кг ґрунту	К2О мг/кг ґрунту
Тип угідь: Рілля
1	"Великоснітинське" НДГ ім. О.В.Музиченка с.В.Снітинка	2507,00	3,67	5,9	154,3	148,8	110,8
2	ПП "Аскон"с.Триліси	1517,70	3,22	6,3	134,8	188,4	146,0
3	СФГ "Фастівське" с.Триліси	357,10	2,57	5,5	108,2	121,1	95,9
4	СФГ "Карміл" с.Триліси	45,00	3,00	6,3	149,0	140,0	114,0
5	СТОВ "Відродження"	1205,20	3,43	6,1	142,3	134,6	66,9
6	ТОВ "Агрофон" с.Дмитрівка	761,00	2,69	6,1	119,0	84,0	69,8
7	ФГ "Полісся" с.Ставки	811,80	2,54	5,4	102,7	124,9	56,6
8	ФГ "Хорс-КЛМ" с.Веприк	1628,50	2,42	5,4	102,6	85,0	71,5
9	СТ "Настуся" с.Волиця	710,30	2,56	5,2	129,6	97,2	124,4
10	ДПДГ "Фастівське" м.Фастів	387,50	2,55	5,7	128,7	144,7	122,2
11	ДПДГ "Київська дослідна станція" ЮБ УААН с.Борова	189,15	2,54	6,7	113,5	149,2	121,4
12	СТОВ "Світанок" с.Мотовилівка	936,80	2,96	5,8	144,8	119,5	89,1
13	ДПДГ "Оленівське" ННЦ ІМЕСГ УААН с.Оленівка	1341,00	3,24	6,2	144,8	154,2	113,4
14	ПЗ "Кольга В.А." с. Вільшанська Нива	44,50	2,25	6,4	75,0	107,8	149,3
15	СВК "Мрія" с.М.Снітинка	55,90	1,96	6,3	107,1	201,0	131,9
16	СТОВ "Кам"янка" с.Бортники	683,00	2,80	5,8	114,4	58,6	51,9
17	ПСП "Колос" с.Яхни	737,00	3,97	6,0	159,3	156,6	92,9
18	ПП "Яхни" с.Яхни	187,20	3,20	5,6	145,2	102,4	62,9
19	ДП "Малополовецьке" с.М.Половецьке	615,80	3,46	6,0	158,2	127,0	85,5
20	СТОВ "Перемога" с.М.Половецьке	1233,90	3,38	5,7	151,7	132,6	89,4
21	ВАТ "Унавське" м.Фастів	492,00	2,24	4,9	108,8	52,4	68,2
22	ПСП "Фастівецьке" с.Фастівець	2240,20	4,04	6,4	172,8	135,3	77,0
23	СТОВ Арістей с. Пришивальня	845,00	1,91	5,5	88,9	88,4	102,7
24	ПСП "Шевченківське" с. Дорогинка	1400,60	1,78	5,3	88,8	96,2	60,9
25	ПСП "Світанок" с.Кищинці	521,80	2,67	6,0	141,8	132,7	61,1
26	ПСП "Світанок" с.Червоне	755,30	2,97	5,7	143,2	94,3	68,0
27	ПСП "Світанок" с.Паляниченці	1332,30	3,54	6,0	134,2	113,5	70,5
28	ПСП "Світанок" с М.Снітинка	349,90	1,68	5,8	69,9	165,2	75,1
29	ПСП "Світанок" с.В.Офірна	686,00	1,66	5,2	87,1	95,6	71,8
30	ПСП "Світанок" с.Кожанка	1004,00	2,49	5,6	146,8	129,1	115,3
31	ПСП "Світанок" с.Зубарі	691,60	2,94	5,9	136,4	164,2	114,3
32	ПСП "Світанок" с.Софіївка	585,00	3,48	5,8	170,7	143,1	109,1
33	ПСП "Світанок" с.Степове	252,00	4,07	6,2	197,8	119,8	116,4
34	ПСП "Світанок" с.Півні	335,00	2,33	5,9	118,3	65,1	102,9
35	ПСП "Світанок" с.Скригалівка	546,00	1,98	5,3	84,5	76,0	91,2
36	ПСП "Світанок" с.Дмитрівка	310,00	2,27	5,7	110,7	98,4	133,0	ПСП АФ "Світанок" (Білоцерківський") с.Фурси	1014,00	2,70	6,0	134,2	113,5	70,6
38	ПСП АФ "Світанок" Білоцерківського с.Трушки	1453,00	2,93	5,5	138,2	149,0	76,8
39	ПСП АФ "Світанок" Білоцерківського с.Сорокотяги	640,00	2,75	5,5	126,3	107,1	50,6
40	ТОВ " Добрий фермер" с.В.Гуляки	1480,00	2,24	5,3	96,6	75,6	102,6
41	ТОВ "Зелена Садиба"	51,00	2,53	5,9	119,9	178,2	108,9
	Всього по ріллі	32940,05	2,93	5,8	131,9	122,2	90,8
Тип угідь: Сіножаті
	ПЗ "Кольга В.А." с. Вільшанська Нива	3,5	6,2	7,2	201	96	91
	Всього по типу угідь: Сіножаті	3,5	6,2	7,2	201	96	91
Тип угідь: Багаторічні насадження
	ТОВ " Добрий фермер" с. В.Гуляки	19,3	2,85	5	132	37	71
	ДПДГ "Фастівське" м.Фастів	466,2	26	5,55	130	120	122
	Всього по багаторічних насадженнях	485,5	2,6	5,5	130	116,9	119,5
	Всього по району	33429,05	2,77	5,8	126,9	122,1	93,0

В таблиці 2.2 наведено аналіз основних якісних показників ґрунтів Фастівського району Київської області. З аналізу кислотності ґрунту (мг-екв/100 г ґрунту)можна зробити висновок, що на території Фастівського району домінують слабокислі і нейтральні ґрунти. Також з таблиці видно, що у Фастівському районі загалом домінують ґрунти з низьким вмістом гумусу ( 2,0 - 4,0 %). Щодо вмісту легкогідролізованого азоту в орному шарі ґрунтів Фастівського району Київської області, то він є низьким (100-150 мг/кг ґрунту), а вміст рухомого фосфору - середнім та підвищеним. Також проаналізувавши зміст таблиці можна зробити висновок, що на території більшості сільських рад Фастівського району вмісту рухомого калію є середнім та підвищеним.

Таким чином, ґрунтовий покрив Фастівського району в представлений такими основними типами ґрунтів:

·  дерново-підзолисті ґрунти;

·        опідзолені ґрунти;

·        чорноземи глибокі;

·        лучні ґрунти;

·        болотні і торфово-болотні ґрунти;

·        торфовища низинні;

·        солончаки, солонці і солоді;

·        еродовані ґрунти.

Отже, стан ґрунтів Фастівського району Київської області (за середніми значеннями вмісту фосфору, калію і азоту в орному шарі) слід характеризувати, в основному як задовільний, хоча в окремих випадках спостерігалось перевищення фонового вмісту деяких елементів. Щодо вмісту гумусу, то він є низьким. Також на території району переважають слабокислі і нейтральні ґрунти.

2.5 Кліматичні умови

Клімат Фастівського району Київської області помірно-континентальний. Середня температура повітря за рік коливається в межах 6,6-7,2^о, поступово підвищуючись з півночі на південь (табл.2.3). В окремі роки спостерігаються значні відхилення від середніх температур.

Таблиця 2.3. Середня річна і середні місячні температури повітря [42].

Район	Місяці
	І	ІІ	ІІІ	ІV	V	VІ	VІІ	VІІІ	ІХ	Х	ХІ	ХІІ	рік
Фастівський	-6,5	-5,5	-1,0	7,0	14,5	17,5	19,5	18,5	13,5	7,5	1,0	-3,5	7,0

Максимальна температура повітря в районі влітку становить 37-39^о тепла, мінімальна в найбільш холодні зими - 36^о морозу. Середня багаторічна температура найтеплішого місяця (липня) коливається в межах 18,8-20^о , найхолоднішого місяця (січня) - від мінус 5,9 до мінус 6,6 ^о.

Середня багаторічна кількість опадів становить 500 мм, з коливаннями по роках від 392 до 925 мм. Основна їх кількість (близько 75%) припадає на період з квітня по жовтень (табл.4), що є позитивним для розвитку рослин.

Таблиця 2.4. Середня річна і середні місячна кількість опадів [42].

Район	Місяці
	І	ІІ	ІІІ	ІV	V	VІ	VІІ	VІІІ	ІХ	Х	ХІ	ХІІ	рік
Фастівський	23	21	26	26	57	76	76	53	42	38	30	30	510

Відносна вологість повітря висока і становить в середньому за рік 84%, знижуючись влітку до 73-60 % і підвищуючись взимку до 91%. Це зумовлює випаровування порівняно невеликої кількості вологи з поверхні ґрунту, що при значній кількості опадів створює позитивний баланс вологи в ґрунті. Проте у зв'язку з високою водопроникністю легких за гранулометричним складом порід та наявністю яружно-балкового рельєфу в регіоні бувають ґрунтові посухи, які негативно впливають на розвиток сільськогосподарських культур. Крім того, в окремі роки середньорічна кількість опадів значно менша від середньої багаторічної. В цілому ж, Фастівський район належить до зони з помірним зволоженням і помірно теплим кліматом.

2.6 Поверхневі і підземні води як чинники впливу на стан і використання земельних ресурсів

Територія Фастівського району Київської області розчленовується не великою кількістю річок. Головною водною артерією є Ірпінь, який з рядом притоків та ярів утворює єдину гідрографічну мережу. Дренуюча роль інших річок району дуже незначна, що зумовлює високе стояння вод на всіх елементах рельєфу: на заплавах всіх рік вони рідко знаходяться глибше 1 м, а часом підходять до самої поверхні. У зв'язку з високим рівнем ґрунтових вод більша частина заплавних земель оглеєна й заболочена, а іноді й засолена. Хоч засоленість ґрунтових вод й не дуже висока, проте постійні висхідні її токи сприяли в окремих місцях нагромадженню легкорозчинних солей у верхніх горизонтах ґрунтів [9]. Крім ґрунтових вод, землі заплав та перших надзаплавних терас зволожуються водами весняних паводків та атмосферними опадами.

Вододільні простори півничної частини району також мало дренуються. Ґрунтові води здебільшого знаходяться на глибині 3-4 м, а на широких зниженнях - 1,5 м, де вони викликають оглеєння ґрунтів.

На решті території району ґрунтові води залягають глибоко і не впливають на процес ґрунтоутворення. Основним джерелом зволоження ґрунтів тут є вода атмосферних опадів.

В умовах вузько хвилястого рельєфу, розчленованого мережею балок, значна частина атмосферних опадів стікає по схилах вододілів і балок, не встигаючи просочитись у ґрунт. Це зумовлює сухість ґрунту, особливо на схилах південної експозиції. Посилений поверхневий стік вод викликає процеси водної ерозії.

Унава - права притока Ірпеня (басейн Дніпра) має довжину 87 км. Площа водозбірного басейну складає 680 км², похил 1,2 м/км. Долина коритоподібна, завширшки до 4 км, глибиною до 30 м. Заплава подекуди заболочена, шириною 600 м. Річище завширшки переважно 2-10 м, впродовж 34 км відрегульоване. Живлення річки змішане. Льодостав з початку грудня до першої половини березня. Гідрологічний пост біля Фастова існує з 1949 року. Створено Фастівське водосховище. Використовується на потреби технічного водопостачання, зрошування, рибництва.

Таким чином, поверхневі і підземні (ґрунтові) води є важливим компонентом ландшафтних систем Фастівського району; річки виконують дренувальні, середовище формувальні, рибогосподарські функції, а грунтові води - агроекологічні функції.

 

2.7 Рослинний покрив

Природна рослинність Фастівського району Київської області характеризується великою різноманітністю і багатством, що зумовлено розташуванням району в геоботанічній зоні Лісостепу, а також дуже різноманітним ґрунтовим покривом.

На найменш родючих піщаних ґрунтах поширені: чисті соснові ліси (бори) з рідким деревостаном та бідним трав’яним покровом; субори, що мають вже двоярусну будову деревостану, а також сугрудки, які формуються на багатших (супіщаних) ґрунтах і характеризуються більшою різноманітністю рослинних форм. Крім сосни, дуба, берези, в них ростуть граб, липа, клен, а в підліску - ліщина, бруслина, крушина, бузина, калина та ін. [22].

На опідзолених ґрунтах поширені грабово-дубові ліси (груди).

Рослинність сіножатей та пасовищ представлена трав’яним, трав’яно-болотними та болотними угрупованнями, які формуються відповідно до рельєфу та ґрунтового покриву.

Трав’яна рослинність пісків складається, в основному, з типових псамофілів (пісколюбів), серед яких досить часто поширені келерія сиза, типець борознистий, куничник наземний, мітлиця звичайна, полин польовий, а також осока колхідська, осока рання та ін.

Трав’яний покрив Фастівського району Київської області складається з численних видів рослин. Навесні тут з’являється багато весняних багаторічників: пролісків, фіалок, жовтців тощо. З довговегетуючих ростуть тонконіг гайовий, куцоніжка лісова, костриці, зірочники, купина лікарська та ін. У Фастівському районі Київської області поширена степова трав'яниста рослинність (типчак, тонконіг, горицвіт та ін.). Велику площу в цій зоні займають заплавні луки, де в прирусловій частині зустрічаються тонконіг сизий, мітлиці, куничник; у центральній частині заплави - тонконіг вузьколистий, тонконіг лучний, різні види мітлиць, а також щавель кінський, подорожник середній, волошка лучна та багато інших.

Степова та лучна рослинність відіграють важливу роль у процесі ґрунтоутворення . Під трав'яною рослинністю джерелом утворення гумусу є корені, надземна маса значно менша; гідротермічні умови здатні стимулювати швидкий розклад органічних решток. Вони збагачені азотом, зольними елементами, які щорічно повертаються у верхню частину профілю - формується "м'який" гумус, насичений кальцієм, гуматного типу. Такі умови сприяють формуванню чорноземів зі значним вмістом гумусу, високим рівнем родючості, а також лучних, лучно-болотних, дернових та інших типів родючих ґрунтів [41].

Знижені ділянки заплав укриті болотною та водною рослинністю, де часто поширені їжачі голівки, живокіст лікарський, частуха звичайна та подорожникова, сусак зонтичний тощо[29,43].

Рис 2.2. Структура посівних площ Фастівського району Київської області станом на 2011 р.

Трав’яний покрив Фастівського району представлений також широким спектром культивованих рослин. Домінантними серед них є озима пшениця, озиме жито, овес, ячмінь, соняшник, цукрові буряки, озимий ріпак (рис. 2.2).

У структурі посівів Фастівського району за 20-річний період (1991-2011рр.) сталися істотні зміни (рис.2.3).

Рис 2.3. Зміни у структурі посівних площ Фастівського району Київської області, зайнятих основними сільськогосподарськими культурами (1991-2011рр.)

Значно збільшилися площі посівів кукурудзи на зерно, її частка у всій площі виросла від 4,54% до 21,42%. Майже у 20 разів виросли площі, зайняті посівами ярої пшениці, соняшника, сої та озимого ріпака. Посіви жита озимого збільшилися в 1,3 рази. Помітною рисою, яка характеризує зміни у структурі посівів упродовж 20 років, є стрімкий спад посівних площ, зайнятих під цукровими буряками - майже у 3,4 рази. Це свідчить про негативні тенденції у сільськогосподарському природокористуванні, порушення вимог ґрунтозахисного землеробства, зниження рівня екологічної сабільності сільського господарства та ефективності використання земельно-ресурсного потенціалу району [8].

Сільське господарство відіграє провідну роль в економіці Фастівського району. У землекористуванні сільськогосподарських підприємств та фермерських господарств знаходиться 39,3 тис.га сільгоспугідь, в тому числі 37,3 тис.га ріллі.

Крім виробництва зернових і технічних культур, сільгосппідприємства і населення району займаються тваринництвом м’ясо-молочного напрямку, свинарством, виробництвом різноманітних продуктів харчування.

 

2.8 Господарська діяльність людини як чинник впливу на стан земельних ресурсів

Крім сільського господарства, у Фастівському районі розвинута промислова діяльність. Основу промислового потенціалу Фастівського району Київської області складають Фастівське державне лісове господарство та два промислові підприємства: Філія ТОВ «Меркс - Груп» і ДП «Триліський спиртовий завод».

Філія ТОВ «Меркс - Груп». Основним видом діяльності є випуск офісних меблів. У 2007 році на підприємстві вироблено продукції на 59,6 млн. грн. Філія ТОВ «Меркс - Груп» постійно працює над оновленням своєї продукції, розробкою нових серій меблів і кабінетів, задоволенням індивідуальних запитів споживачів [29].

Впроваджуючи нові технології, підприємство забезпечило високу якість та конкурентноздатність продукції. Набрані темпи роботи дали змогу створювати нові робочі місця, покращити ситуацію на ринку праці в районі. Нині на підприємстві працює понад 500 осіб, середній рівень заробітної плати за офіційними даними становить 1250 грн.

ДП «Триліський спирзавод». Заснований у 1856 році і належав графині Браніцькій. Основним видом діяльності є виробництво етилового спирту та вуглекислоти. У наш час на заводі впроваджені технологічні схеми з виробництва спирту із зерна та з меляси, цех з виробництва диоксиду вуглецю (карбону), цех з виробництва сухих кормових дріжджів, вирощених на зерновій барді. Добова потужність підприємства становить 5700 декалітрів спирту-ректифікату, 14000 кг карбонатної кислоти (вуглекислоти) та 7500 кг сухих кормових дріжджів.

ДП «Фастівське лісове господарство» засноване у 1867 році [43]. Площа лісових насаджень становить 18,6 тис.га. Технічне, високорозвинене підприємство, в якому працюють близько 300 осіб. Протягом 2007 року створено лісових культур на площі 132 га, при запланованих 128 га, а за останні 5 років це - 1000 га зелених насаджень [21]. В цілому за період з 1991 року по 2011 рік площа лісового фонду Фастівського району скоротилася на 526,7 га, що становить 2,6 % від загальної площі лісових насаджень досліджуваної території.

На базі держлісгоспу працює два цехи з переробки деревини, де встановлено новітнє обладнання, що дає змогу виробляти пиломатеріали, заготовки дубові, дошку, тощо та реалізовувати продукцію на експорт у понад 10 країн світу. Обсяг реалізованої продукції склав 16,7 млн.грн. У 2011 році єдиною продукцією підприємства був ліс-кругляк, що постачався на експорт.

Сприятливе поєднання кліматичних і географічних умов Фастівщини, її працьовиті люди, історія та традиції краю відкривають широкі можливості для розвитку агропромислового комплексу району.

На території району діє 72 агроформування, серед них: 7 приватних підприємств, 14 сільськогосподарських товариств з обмеженою відповідальністю, 42 фермерських господарств, 9 інших форм власності.

Структура валового виробництва сільськогосподарської продукції включає: рослинництво - 76%, тваринництво - 24%. Основними напрямками сільськогосподарського виробництва в рослинництві є вирощування зернових культур, цукрових буряків, у тваринництві - виробництво молока та м'яса.

Пріоритетними напрямками сільськогосподарського виробництва є вирощування ріпаку та сої, але вони виснажують землю. Саме збільшення площ посівів цих культур і призвело до того, що родючі чорноземи, які віднесені до особливо цінних земель, мають низький вміст гумусу (в середньому 2,74 %). Сільське господарство району, при значному природно-ресурсному потенціалі та висококваліфікованих трудових ресурсах потребує значних капіталовкладень.

Транспортна галузь є важливим складником у структурі господарського комплексу району. Її діяльність спрямована на задоволення потреб населення і підприємств району в якісному та безпечному обслуговуванні транспортними засобами.

У районі послуги з перевезень пасажирів надають ВАТ «Фастів-АВТО» та 12 приватних перевізників. Перевезення пасажирів здійснюється на 25 регулярних автобусних маршрутах по дорогах з твердим покриттям загальною довжиною 249,1 км, які обслуговує спеціалізована організація -Фастівське районне дорожнє управління. Середня густота автодоріг складає 2,0 - 3,0 км/км² [42].

Автобусним сполученням охоплено майже 97,7 відсотків населених пунктів. Транспортний зв'язок сіл та селищ розроблений з урахуванням побажань жителів району.

Зовнішні транспортні зв'язки забезпечуються двома видами транспорту: залізничним та автомобільним. Зовнішні автомобільні перевезення здійснюються з міста Фастова до міст: Києва, Житомира, Білої Церкви. Ці маршрути пролягають через населені пункти району. Фастівський район обслуговується також транспортними сполученнями «Укрзалізниці» за напрямками: Київ-Фастів-Київ, Київ-Миронівка-Київ, Київ-Жмеринка-Київ, Київ-Шепетівка-Київ, Київ-Бердичів-Київ, Київ-Житомир-Київ, Київ-Вапнярка-Київ, Київ-Роток-Київ.

Внаслідок найбільшої в світі техногенної катастрофи аварії на Чорнобильській АЕС - ґрунтовий покрив району зазнав значного радіоактивного забруднення.

Сучасний рівень забруднення орних земель ізотопами цезію-137 та стронцію-90 за матеріалами останнього агрохімічного дослідження ґрунтів подано в таблиці 2.5.

Таблиця 2.5. Щільність забруднення сільськогосподарських угідь радіонуклідами цезію та стронцію станом на 1 січня 2011 року [42]

С/г угіддя	Площа, тис.га	Щільність забруднення, Кі/км2
		Цезієм-137			Стронцієм-90
		До 1	1,0-5,0		0,02-0,15
			Всього	в т.ч. торф	Всього	в т.ч. торф
Всього	32,94	32,87	0,07		0,18
в т.ч. рілля	32,11	32,11			0,18
Багаторічні насадження	0,83	0,76	0,07
Сіножаті
Пасовища

За результатами картографічного моделювання вміст Цезію-137 в ґрунтовому покриві Фастівського району Київської області в середньому становить 0,17-0,25 Кі/км². Цей показник є низьким як в Київській області загалом, так і у Фастівському районі зокрема.

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2

1. Ґрунтовий покрив Фастівського району в представлений такими основними типами ґрунтів: дерново-підзолистими, опідзоленими, чорноземами глибокими, лучними, болотними і торфово-болотними, торфовищами низинними, солончаками, солонцями і солодями, та еродованими ґрунтами.

. Стан ґрунтів Фастівського району Київської області (за середніми значеннями вмісту фосфору, калію та азоту в орному шарі) слід характеризувати, в основному, як задовільний, хоча в окремих випадках спостерігається перевищення фонового вмісту деяких елементів. Щодо вмісту гумусу, то він є низьким. Також на території району переважають слабокислі і нейтральні ґрунти.

3. Поверхневі і підземні (ґрунтові) води є важливим компонентом ландшафтних систем Фастівського району; густота річок змінюється в межах 0,5 - 3,0 км/км²; річки виконують дренувальні, середовище формувальні, рибогосподарські функції, а ґрунтові води - агроекологічні функції; глибина залягання горизонтів грунтових вод коливається в межах 3-4 м.

. Серед рослинного покриву Фастівського району Київської області найпоширенішою є степова трав'яниста рослинність, яка сприяє формуванню чорноземів зі значним вмістом гумусу, високим рівнем родючості, а також лучних, лучно-болотних, дернових та інших типів родючих ґрунтів. Вона збереглася локально.

Трав’яний покрив Фастівського району представлений також широким спектром культивованих рослин. Домінантними серед них є озима пшениця, озиме жито, овес, ячмінь, соняшник, цукрові буряки, озимий ріпак.

. Сільське господарство відіграє провідну роль в економіці Фастівського району. У землекористуванні сільськогосподарських підприємств та фермерських господарств знаходиться 39,3 тис.га сільгоспугідь, в тому числі 37,3 тис.га ріллі.

Серед промисловості району велику частку становлять деревообробні підприємства. Майже 30 % території лісового фонду району - це ліси для виробництва деревини.

РОЗДІЛ 3. Атласні Геоінформаційно-картографічні моделі стану і використання земельних ресурсів адміністративного району

3.1 Структура атласу стану і використання земельних ресурсів району

Атлас - це геоінформаційно-картографічна модель стану земельних ресурсів і характеру їз використання.

Структура атласу, тобто співвідношення та логічна послідовність частин, розділів та груп карт в атласі, визначається такими факторами [55]:

1)      типом і призначенням атласу;

)        рівнем географічного вивчення території;

)        регіональними особливостями території.

Вона повинна забезпечувати відображення зв’язків між розділами та картами різної тематики.

Структура атласу, зазвичай, обумовлюється його тематикою (загально географічний, тематичний). В нашому конкретному випадку основним елементом змісту атласу є відображення стану та використання земельних ресурсів адміністративного району, тобто атлас відноситься до категорії тематичних. Розробка цього атласу спрямована на вирішення наступних завдань:

-     відображення кількісних та якісних параметрів стану земельних ресурсів адміністративного району і характеру їх господарського використання;

-        забезпечення моніторингу стану і характеру використання земельних ресурсів адміністративного району;

         відображення на картах та контроль якісних параметрів ґрунтів, використовуваних у землеробстві;

         визначення ризиків розвитку несприятливих (деградаційних) процесів на землях сільськогосподарського призначення;

         вирішення проблем управління земельно-ресурсним потенціалом, землекористуванням та охороною земель;

         комплексне відображення всіх елементів впливу на земельні ресурси;

         прогнозування розвитку і змін стану земельних ресурсів під впливом природно-антропогенних чинників.

Вищезазначені цілі можуть бути досягнуті завдяки тому, що пропонований атлас має достатньо розгалужену структуру, властиву комплексному картографічному твору.

Як зведення різноманітної інформації у картографічній формі про природні умови формування земельних ресурсів досліджуваної території та їх стан і характери використання, комплексний атлас неминуче повинен мати достатньо складну структуру. Слід зазначити, що існують різні типи структури комплексного картографічного твору [55]. Основні з них представлені на рисунку 3.1.

Рисунок 3.1 - Різноманітність структур комплексних атласів

Для досягнення поставленої мети нами обрано блоково-проблемну структуру створюваного атласу, оскільки вона найбільш чітко може відобразити комплексність проблематики особливостей стану і використання земельних ресурсів досліджуваної території.

Специфіка цієї структури полягає у розподілі карт в атласі за відповідними темами, що розкривають окремі аспекти стану та використання земельних ресурсів адміністративного району і впливаючі на них чинники. Загалом, в атласі було виділено такі структурні блоки:

1.       Карти умов формування земельних ресурсів і впливаючих на них чинників;

2.      Ґрунти і земельно-ресурсний потенціал території.

.        Карти існуючого та можливого використання земельних ресурсів.

Кожен із вказаних блоків, у свою чергу, поділено на дрібніші складові частини (рис. 3.2), які у свою чергу містять картографічні зображення окремих параметрів стану та використання земельних ресурсів.

Рисунок 3.2 - Блоково-проблемна структура атласу стану та використання земельних ресурсів

Атлас також має виокремлену вступну частину, в якій подано загальну характеристику об’єкту картографування. Вона містить загальногеографічну інформацію про Фастівський район, а саме топографічну карту і карту розташування району на космозімку, карти адміністративного устрою, населених пунктів, шляхів сполучення та карти населення.

Розділ «Карти умов і чинників землекористування» відображає умови формування та чинники впливу на земельні ресурси (рис.3.2). Його поділено на 3 складові частини (блоки), кожна з яких відображає окремий вид чинників, від яких залежать процеси формування ґрунтів і сучасний стан земельних ресурсів. Основним завданням карт цього розділу є відображення компонентів природно-територіального комплексу умов і чинників, які є визначальними для утворення на досліджуваній території окремих видів земельних ресурсів, їх класифікації за певними ознаками. Аналіз карт, розміщених в даній частині атласу, може вказати на причини і домінантні чинники, які зумовили ту чи іншу форму просторового розподілу земельних ресурсів адміністративного району., їхні властивості тощо.

Розділ «Карти структури земельного фонду» вміщує в себе 3 блоки, які відображають сучасний стан використання земельних ресурсів в різних галузях народного господарства у розрізі сільських рад за землевласниками та землекористувачами, а також за категоріями. Він показує залежності способів використання земельних ресурсів від виробничо-промислових, побутових та культурних потреб місцевого населення району в цілому і Київської області.

Карти агроресурсного потенціалу ґрунтів розміщені в третій частині атласу і розділені на 4 блоки. Вони відображають основні риси ґрунтового покриву: параметри агрофізичного стану ґрунтів (материнські породи, гранулометричний склад ґрунтів і т.п.), параметри агрохімічного стану орних земель (вміст основних макро і мікро елементів, рівень pH, потужність гумусового горизонту, тощо), параметри екологічного стану (рівень землезабезпечення, лісозабезпечення, сільськогосподарського освоєння, лісистість території, ступінь змитості ґрунтів, їх деградованості ґрунтів та антропогенного навантаження) і карти придатності земель для вирощування основних сільськогосподарських культур (озимої пшениці, вівса, озимого ріпаку і т.д.).

Розділ «Карти трансформаційних процесів» - останній з 4 розділів -вміщує в себе 3 блоки, які відображають зміни стану та використання земельних ресурсів у часі.

Послідовність розміщення частин атласу та карт базується на внутрішній взаємодії та взаємоузгодженості компонентів природних і соціально-економічних територіальних систем, які відображаються в атласі. Така будова атласу полегшує розуміння зв’язків між компонентами територіальних систем та між частинами карт різної тематики. Вона допомагає повністю забезпечити завдання, покладені на даний атлас та підготувати його до активного і плідного використання різними користувачами: дослідниками, управлінцями, проектувальниками, викладачами, студентами, вчителями, учнями.

Загалом, блоково-проблемна структура атласу стану та використання земельних ресурсів адміністративного району покликана якнайповніше відображати властивості і риси території та району, комплексно охарактеризувати різні об’єкти, явища і процеси та їхні параметри, тобто умови і чинники формування сучасного стану земельних ресурсів і перспективи розвитку об’єкту картографування. Таким чином, за допомогою вдалого розміщення карт в атласі досягається зручність його використання, різнобічність сприйняття поданої в ньому інформації, легкість орієнтування у численних картографічних моделях.

 

3.2 Джерельна база атласу

Основними джерелами для укладання атласу стану і використання земельних ресурсів району слугували картографічні, статистичні, фондові, дослідницькі матеріали органів землеустрою, лісового господарства і ряду районних установ.

Крім них, використовують картографічні матеріали інших відомств, а також топографічні, фізико-географічні й адміністративні карти, укладені підприємствами Головного управління геодезії і картографії.

До картографічних матеріалів органів землеустрою належать:

·        плани внутрігосподарського землеустрою окремих агроформувань,

·        фотоплани землекористувань,

·        плани зовнішніх меж землекористувань, відображені в державних актах на право користування землею;

·        геодезичні дані у вигляді документів технічного діловодства, отримані при теодолітних зйомках меж землекористувань, при видачі державних актів на право користування та власності на землю;

·        матеріали державного обліку земельного фонду району;

·        дані ґрунтових та інших обстежень території району (агрохімічних, меліоративних, агрогосподарчих, земельно-кадастрових та ін.) у вигляді ґрунтових карт агроформувань, агрохімічних картограм, кадастрових матеріалів, текстових описів, матеріали технічної документації, розробленої на цю територію при проведенні земельної реформи та ін.

Крім вказаних матеріалів землевпорядних органів, залучалися для укладання карт атласу картографічні джерела органів лісового господарства. До них належать планшети лісовпорядних зйомок на кожну лісову дачу, збірні плани лісонасаджень на одне або декілька лісництв і карти лісгоспів.

Залежно від спеціального змісту типових карт, дані для відображення на картах атласу можуть бути отримані в районному управлінні агропромисловому розвитку, в інших установах та організаціях району.

До матеріалів інших відомств, які мають бути використані при укладанні карт, відносять:

·        плани підсобних господарств,

·        дані щодо встановлення міської межі міст, робочих, курортних і дачних селищ, смуг залізниць та автогужових доріг,

·        планові матеріали різних досліджень на території району (дорожніх, геологічних, гідротехнічних, планувальних і т. ін.).

Топографічні карти також повинні знайти застосування при укладанні атласу стану і використання земельних ресурсів району. У тих районах, де масштаб створюваної карти дрібніший або збігається з масштабом наявної топографічної карти, остання повинна служити основним картографічним джерелом для укладання районних сільськогосподарських карт.

У цьому разі на топографічні карти за розпізнаними ідентичними точками і за допомогою графічних засічок переносять з планів внутрігосподарського землеустрою агроформувань межі землекористувань. У місцях, де пункти меж землекористування приведені в єдину загальнодержавну систему координат, вони можуть бути нанесені на топографічні карти за їх прямокутними координатами. На топографічних картах показують загальногеографічні елементи, передбачені змістом карти і спеціальні показники за відповідними матеріалами.

На територію у деяких районів можуть бути відсутніми необхідні картографічні матеріали для укладання повноцінних карт стану і використання земельних ресурсів району. В окремих районах їх якість може виявитися невисокою, малопридатною для створення точної карти. У цих районах на перших порах слід укладати тимчасові схематичні районні карти.

Всі карти атласу укладають на основі районних сільськогосподарських карт і планів землекористування агроформувань, як правило, в рівнокутній поперечно-циліндричній проекції Гаусса-Крюгера [57].

Карти атласу укладають у прямокутних рамках, що дозволяє при вибраному форматі паперу здійснити краще їх компонування: розміщення всередині рамок території, що картографується, заголовка і легенди, необхідних карт-врізок, таблиць і діаграм, що додатково характеризують земельні ресурси, сільськогосподарське виробництво і природно-економічні умови району.

 

3.3 Картографовані показники і параметри стану земельних ресурсів

Серед картографованих показників та параметрів стану земельних ресурсів чільне місце посідають параметри стану ґрунтового покриву. Основними з них є: фізичні, механічні, хімічні та екологічні.

Фізичні та механічні характеристики ґрунтів дають кількісне уявлення про їх властивості, які необхідні при оцінюванні стану і прогнозуванні поведінки ґрунтів під навантаженням в тих чи інших умовах. Фізичні характеристики дають уявлення про стан ґрунтів у природі, а механічні - про їхню поведінку під навантаженням.

Серед багатьох фізичних властивостей ґрунтів Фастівського району для картографування було обрано гранулометричний склад та видове різноманіття ґрунтоутворювальних (материнських) порід.

Hа карті гранулометричного складу ґрунтів відображено межі кожного типу ґрунту iз вiдповiдним шифром агровиробничих груп. Різними кольорами подано гранулометричний склад ґрунтів. Цей параметр важливий при визначенні протиерозійної стійкості ґрунтів. З карти «Гранулометричний складу ґрунтів» видно, що за гранулометричним складом ґрунти Фаcтiвcького району подiляютьcя на пiщанi, cупiщанi, глиниcто-пiщанi, пiщано-легкоcуглинковi, крупнопилувато-легкоcуглинковi та крупнопилувато-cередньоcуглинковi.

Пiщанi, глиниcто-пiщанi та cупiщанi ґрунти займають дуже невеликi площi (це переважно дерново-пiдзолиcтi ґрунти на пiвнiчному-заходi району, а також на пiвночi; чаcтково такi грунти наявнi i в центральнiй чаcтинi району).айбiльшу площу займають грунти iз крупнопилувато-легкоcуглинковим гранулометричним cкладом. До цього типу ґрунтiв вiдноcятьcя, в оcновному, чорноземи звичайнi. До крупнопилувато-cередньоcуглинкових ґрунтiв, якi також займають немалу територiю, належать темно-ciрi та яcно-ciрi ґрунти, чорноземи звичайнi та чорноземи типовi.

Для відображення поширення ареалів ґрунтів iз рiзним гранулометричним cкладом було викориcтано cпоciб якicного фону. Географiчна оcнова даної карти - це гідрологічні об’єкти та наcеленi пункти.а картi ґрунтоутворювальних порiд відбражено уci наявнi материнcькi породи, на яких були cформованi приcутнi у районi види ґрунтiв. До таких порiд належать:

-       леcи i леcоподiбнi cуглинки;

-       воднольодовиковi вiдклади;

-       алювiй cучаcний та давнiй;

-       мореннi вiдклади;

-       делювiальнi вiклади.

Як видно з цієї карти найбiльшу площу (майже 90%) займають леcи i леcоподiбнi породи. Hа них cформувалиcя родючi чорноземи, чаcтина дерново-пiдзолиcтих ґрунтiв, яcно-ciрi й темно-ciрi опiдзоленi, а також лучнi, чорноземно-лучнi і каштаново-лучнi ґрунти.а воднольодовикових та давнiх алювiальних породах були cформованi дерново-пiдзолиcтi глеюватi ґрунти. Hа алювiї cучаcному утворилиcя лучнi неcолонцюватi, cлабоcолонцюватi, лучно-болотнi, дерновi глейовi ґрунти.

До моренних вiдкладів приурочені ареали дерново-пiдзолиcтих глеюватих глиниcто-пiщаних ґрунтів.

1) Також важливим параметром стану земельних ресурсів є приданість грунтів до вирощування сільськогосподарських культур. На цей показник впливають такі чинники, як вміст поживних речовин, ФАР тощо. Їх просторову диференціацію відображають карти вмicту гумуcу, калiю та фоcфору у ґрунтах Фастівського району.

Крім того, результаті картографічного моделювання було укладено серію електронних карт Фастівського району Київської області, що відображають ще й інші параметри стану грунтів, зокрема:

1. «Кислотність ґрунтів Фастівського району Київської області»;

2.      «Середньозважені показники вмісту легкогідролізованого азоту в орному шарі ґрунтів» та ін.

На першій з них способом картограм відображені середньозважені показники кислотності ґрунту (мг-екв/100 г ґрунту). З аналізу карти можна зробити висновок, що на території Фастівського району домінують слабокислі і нейтральні ґрунти.

На карті вмісту гумусу способом картограм відображені середньозважені показники вмісту гумусу (%) у ґрунтах землекористувань сільських рад. З карти видно, що у Фастівському районі загалом домінують ґрунти з низьким вмістом гумусу ( 2,0 - 4,0 %).

На наступній карті способом картограм відображені середньозважені показники вмісту легкогідролізованого азоту в орному шарі (мг/кг ґрунту) ґрунтів сільських рад. З аналізу карти випливає, що у Фастівському районі вміст легкогідролізованого азоту в ґрунтах є низьким (100-150 мг/кг ґрунту).

На наступній карті способом картограм відображені середньозважені показники вмісту рухомого фосфору в орному шару ґрунтів сільських рад (мг/кг ґрунту). Вона свідчить, що на території Фастівського району вміст рухомого фосфору є середнім та підвищеним.

На п’ятій карті способом картограм відображені середньозважені показники вмісту рухомого калію в орному шарі ґрунтів сільських рад (мг/кг ґрунту). Встановлено, що на території більшості сільських рад Фастівського району вміст рухомого калію є середнім та підвищеним.а даних картах також вiдображено рiвень забезпечення ґрунтiв поживними речовинами (виcокий, cереднiй, низький). Hайбiльшу площу займають ареали з cереднiм рiвнем забезпечення поживними речовинами.

Охарактеризовані карти є доcить iнформативними, тому що дають можливicть вирiшувати питання cтоcовно вирощування певних видiв ciльcькогоcподарcьких культур, внеcення необхiдної кiлькоcтi мiнеральних добрив та cтворення cиcтем ciвозмiн для отримання виcокого врожаю i вiдтворення родючоcтi ґрунтiв.

Родючicть ґрунту залежить вiд багатьох його влаcтивоcтей, але в оcновному визначаєтьcя найважливішими показниками, cеред яких найпершим є вмicт i запаcи гумуcу. Еталоном запаciв гумуcу cлужить величина 500 т/га у шарi 0-100 cм. Такi його запаcи характернi для найродючiших типових i звичайних глибоких виcокогумуcованих чорноземiв.

Життя роcлин тicно пов'язане з гумуcовими речовинами, якi є оcновним джерелом вуглекиcлого газу для них; також гумуc мicтить значнi запаcи поживних речовин для роcлин.

Поєднання процеciв надходження, транcформацiї i викориcтання елементiв живлення роcлинами, що забезпечує відповідний поживний режим ґрунту в цiлому i кожного елемента зокрема. Серед них важливу роль відіграє Азот - важливий бiогенний елемент, необхiдний роcлинам. Накопичення азоту у ґрунтi можливе тiльки в органiчнiй формi. Тому вмicт азоту у ґрунтi залежить вiд вмicту органiчної речовини i, перш за вcе, гумуcу. Отже, чим бiльше гумуcу мicтитьcя в ґрунтi, тим бiльше в ньому буде й азоту.

Вміст мінеральних сполук азоту , які беруть участь у харчуванні рослин, незначна і складає всього 1-3%. Інша частина азоту ( 7-99 % ) міститься у формі складних органічних сполук - гумусових, білкових та інших недоступних сполуках, які в різних ґрунтах і з неоднаковою швидкістю в процесі мінералізації перетворюються на доступні форми NH⁴⁺ і NO^3-

Ступінь забезпечення рослин доступним азотом визначають за вмістом його мінеральних форм (NH⁴⁺, NO^3-), а також легко- і лужногідролізованого азоту [58].

За рiвнем забезпечення Фаcтiвcького району Київcької облаcтi азотом можна видiлити землі з cереднiм, низьким, та дуже низьким рівнем, що також можна проcлiдкувати на карті «Середньозважені показники вмісту легкогідролізованого азоту в орному шарі ґрунтів». З низьким рiвнем забезпеченоcтi ciльcькогоcподарcьких земель азотом, що легко гiдролiзуєтьcя характеризуютьcя найбiльшi площi ciльcькогоcподарcьких угідь; вiдповiдно територiї з дуже низьким та середнім вмicтом азоту, що легко гiдролiзуєтьcя займають меншi площi на території Фаcтiвcького району Київcької облаcтi.

Калiй - важливий елемент для оптимального роcту роcлин, а отже, i для отримання виcоких врожаїв та пiдтримання виcокого рiвня родючоcтi ґрунту. Вмicт i форми калiю в ґрунтi визначаютьcя гранулометричним cкладом, природою глиниcтих мiнералiв i cтупенем їх вивiтреноcтi. Параметри забезпечення рослин різними формами калію відображають на карті «Середньозважені показники вмісту рухомого калію в орному шарі ґрунтів», з яких можна зробити висновок, що вміст рухомого калію є середнім та підвищеним.

Наступний елемент бор. Він потрiбний роcлинi для повноцiнного роcту і розвитку, бере учаcть у подiлi клiтини та її роcтi, забезпечуючи cинтез гормону аукcину та фенолів [59]. Бор регулює транcпорт окcиду вуглецю, забезпечує cинтез та cтруктурну цiлicнicть клiтинної cтiнки і мембран включень. Наcлiдком недоcтатнього надходження елементу до роcлин, якi iнтенcивно розвиваютьcя, є деформацiя їх клiтин і тканин, зупинка в роcтi та загибель.

Зазвичай в ґрунтах мicтитьcя від 2 до 200 мг/кг ґрунту бору, але менше нiж 5% перебуває в доcтупнiй формi для роcлини.

Забезпеченicть ciльcькогоcподарcьких земель Фастівського району рухомими формами бору можна проcлiдкувати по карті «Вміст бору в орному шарі грунтів Фастівського району Київської області», з якої видно, що виcокий та cереднiй рiвнi вмicту рухомих форм бору у ґрунтах на данiй територiї властивий великим площам ciльcькогоcподарcьких земель; iнодi зуcтрiчаютьcя площi з дуже виcокими показниками забезпечення ґрунту рухомими формами бору; з низьким вмicтом у грунтi рухомих форм бору виявлено незначнi площi.

З екологічних позицій важливим показником є рівень деградованості грунтів. Hа картi деградованоcтi (змитоcтi) ґрунтiв вiдображено типи ґрунтiв та проведена їх клаcифiкацiя за cтупенем змитоcтi (cлабозмитi, cередньозмитi, cильнозмитi, намитi (лише в комплекci) та розмитi).

Як видно з карти, найбiльшу площу району займають сильнозмитi ґрунти, якi зоcередженi практично по вciй його територiї. Решта ґрунтiв (слабозмитi та cередньозмитi) розташованi переважно у пiвденнiй чаcтинi району, тобто на пiдвищенiй мicцевоcтi і на дiлянках зі cтрiмкими схилами (5-10°). Розмитi грунти знаходятьcя у баcейнах малих річок, на схилах крутизною 12-15° і більше.

У районi в оcновному переважають сильнозмитi грунти, тому бiльшicть iз них ризикують перетворитися у малопродуктивнi та пiдвищення cтупеня змитоcтi ґрунтiв. Варто також звернути увагу на те, що в районi присутні територiї iз незмитими ґрунтами, але їх відсоток незначний, що вказує на необхiднicть термiнового проведення профiлактичних заходiв по вiдновленню cтруктури ґрунтового покриву, покращенню його фiзичних та хiмiчних влаcтивоcтей, оcобливо на дiлянках, розташованих у пiвденнiй та пiвденно-cхiднiй чаcтинi, де розташованi найбiльш родючi ґрунти району.

В cерiї екологічних карт відображено рiвень забрудненоcтi ciльcькогоcподарcьких земель важкими металами вiдображено cаме екологiчну cитуацiю ciльcькогоcподарcьких земель i вciєї територiї загалом. Серед них представлені такі:

1.      Вміст рухомих форм кадмію у ґрунтах

2.      Вміст рухомих форм міді у ґрунтах

.        Вміст рухомих форм свинцю

.        Вміст рухомих форм цинку у ґрунтах

5.      Вміст цезію 137 у ґрунтах

Данi карти cтворенi на оcновi даних, якi були розробленi та доcлiдженi Центром «Облдержродючість» [42].

На оcновi бази даних проведено оцiнку cтану земельних угiдь за вмicтом важких металiв, радiонуклiдiв та пеcтицидiв вiдповiдно до icнуючих норм ГДК та нормативiв. Встановлено, що вмicт рухомих форм кадмiю не перевищує ГДК, (крiм окремих територій), а вмicт рухомих форм cвинцю перевищує ГДК в 1,1 - 1,9 раза. На думку науковцiв, якi доcлiджували цi показники, перевищення ГДК по кадмiю на полях пов’язане з викориcтанням технологiй вирощування культур, якi базуютьcя на оранцi, а на перелозi - близьким розташуванням автомобiльного шляху.

Розглядаючи умови ґрунтоутворення варто також розглянути серію кліматичних карт та карт морфометричних і морфологічних параметрів рельєфу.

На картi кліматичних умов Фастівського району по iзолiнiям температур було проведено iнтерполяцiю i вiдображено cередньомicячнi температури повiтря у січні і липні на території району.

Проаналізувавши вказані карти, не важко відмітити, що по територiї району на пiвднi проходить липнева iзолiнiя з показником 20,5°С. У північному напрямку cпоcтерiгаєтьcя зниження температури i тут проходить iзолiнiя з показником 20,0°С.

Наступна карта показує середньо мicячну температура січня району. Збiльшення температури вiдбуваєтьcя з заходу району i проcтягаєтьcя до cхiдної його частини (від -4°С до -1,5°С).

Також важливими чинниками ґрунтоутворення є показники рельєфу. Метою створення карти екcпозицiї та крутизни cхилiв є відображення просторової варіації крутизни й експозиції cхилiв по територiї Фастівського району.

Карта cприяє доcлiдженню територiї Фастівського району з позицій врахування параметрів рельєфу. З неї видно, що Фастівський район в цiлому має рiвнинний рельєф, що є доcить cприятливим для ведення ciльcького гоcподарcтва i вирощування ciльcькогоcподарcьких культур. Актуальнicть даної карти є доcить високою, адже вивченню рельєфу на cьогоднi придiляють велику увагу не лище з позицій землевпорядкування, а й екологічних.

Наcтупною картою є карта екcпозицiї cхилiв. Завданням такої карти є вiдображення екcпозицій розподілу схилів на територiї Фастівського району. Дана карта має таку cаму математичну оcнову, яку мають i попереднi карти Фастівського району. Також аналогiчна топографiчна оcнова i програмне забезпечення, на оcновi яких були cтворенi i попереднi карти.

Екcпозицiя cхилiв вiдображена за вісьмома азимутами. Кожний напрям азимута на картi екcпозицiї cхилiв вiдображений вiдповiдним кольором.

За даними цієї карти можна константувати, що Фастівський район має схили з доcить рiзноманiтною екcпозицiєю. Територiй з абсолютно плоскою поверхнею в районі не спостерігається. На територiї району переважаючими за екcпозицiєю є схили з пiвденним азимутом. Наcтупними за поширеністю є схили північної експозиції. Також на данiй картi добре вираженi cхили пiвденно-західної, пiвденно-східної, захiдної і cхiдної експозиції, якi розмiщенi по вciй територiї району. Вдалий пiдбiр кольорiв для cтворення даної карти cприяє чiткому вiдображенню екcпозицiї cхилiв на картi. Знаючи екcпозицiю схилів, можна вирiшити багато землевпорядних проблем, зокрема оцінити її агрокліматичний потенціал. Це доcить важливе завдання cаме для забезпечення рацiонального ciльcькогоcподарcького використання схилів.

3.4 Серії тематичних карт, їхній зміст

Згідно з розробленою тематичною структурою, обґрунтовано зміст атласу стану та використання земельних ресурсів адміністративного району. Кожен з тематичних блоків наповнено кількома десятками тематичних карт, що відображають окремі елементи природно-територіальних комплексів і властивості земельних ресурсів району досліджень.

Кожна окрема карта атласу є невід’ємною його складовою частиною, незважаючи на достатньо різну тематику створюваних карт. Цей факт підтверджує цілісність та комплексність атласу стану та використання земельних ресурсів та виправдовує його складну структуру.

Таблиця 3.1. Серії карт атласу стану і використання земельних ресурсів адміністративного району

Серії карт	Список карт
I. Загальногеографічна інформація про Фастівський район	1. Картосхема розташування Фастівського району в Київській області 2. Топографічна карта 3. Фастівський район на космознімку 4. Карта адміністративно-територіального устрою 5. Карта населених пунктів 6. Карта шляхів сполучення 7. Кількість населення  8. Густота населення 9. Карта гідрографічної мережі 10. Карта рослинності 11. Базова вартість земель населених пунктів
II. Кліматичні карти	12. Вологість повітря 13. Сума опадів за рік 14. Середня багаторічна декадна кількість опадів 15. Тиск повітря на рівні моря 16. Температура повітря у січні 17. Температура повітря у липні 18. Сума активних температур
III. Морфометричні і морфологічні параметри рельєфу	19. Карта рельєфу 20. Карта форм схилів 21. Карта експозиції схилів 22. Карта крутизни схилів 23. Карта вертикального розчленування рельєфу 24. Карта горизонтального розчленування поверхонь
IV. Ґрунтовий покрив та параметри агрофізичного стану ґрунтів	25. Карта агровиробничих груп ґрунтів 26. Карта особливо цінних земель 27. Карта еколого-технологічних груп земель 28. Грунтоутворювальні відклади 29. Гранулометричний склад ґрунтів 30.  Фільтраційна здатність грунтів 31. Природно-сільськогосподарське районування
V. Параметри агрохімічного стану орних земель	32. Середньозважений вміст легкогідролізованого азоту 33. Середньозважені показники вмісту гумусу 34. Середньозважені показники вмісту рухомого калію 35. Середньозважені показники вмісту рухомого фосфору в орному шарі 36. Середньозважені показники кислотності ґрунтів 37. Потужність гумусового горизонту ґрунтів 38. Агрохімічна оцінка ґрунтів 39. Еколого-агорохімічна оцінка ґрунтів
VI. Агроресурсний потенціал ґрунтів	40. Придатність земель для вирощування озимої пшениці 41. Придатність земель для вирощування озимого жита 42. Придатність земель для вирощування кукурудзи на зерно 43. Придатність земель для вирощування вівса 44. Придатність земель для вирощування соняшника 45. Придатність земель для вирощування цукрових буряків 46. Придатність земель для вирощування ячменю
VII. Параметри екологічного стану	47. Рівень сільськогосподарської освоєності земель 48. Рівень розораності поверхні району 49. Карта осушуваних та зрошуваних земель 50. Карта рекомендованих напрямків консервації ґрунтів 51. Рівень землезабезпечення населення 52. Площа ріллі на 1 сільського мешканця 53. Рівень лісозабезпечення населення 54. Лісистість території 55. Природно-заповідний фонд 56. Карта водоохоронних зон 57. Карта змитості ґрунтів 58. Ступінь антропогенного навантаження  59. Карта деградованості ґрунтів 60. Рівень екологічної стабільності території 61. Вміст марганцю в орному шарі 62. Вміст бору в орному шарі ґрунтів 63. Вміст рухомих форм кадмію у ґрунтах 64. Вміст рухомих форм міді у ґрунтах 65. Вміст рухомих форм свинцю 66. Вміст рухомих форм цинку у ґрунтах 67. Вміст цезію 137 у ґрунтах
VIII. Структура земельного фонду а) за землевласниками та землекористувачами       б) структура земельного фонду     в) питома вага земель різних категорій	68. Кількість власників землі та землекористувачів у сільських радах 69. Землі власників та землекористувачів 70. Землі сільськогосподарських підприємств 71. Землі громадян, яким надані землі у власність і користування 72. Землі промислових та інших підприємств 73. Землі закладів, установ та організацій 74. Землі підприємств та організацій транспорту, зв’язку 75. Структура земельного фонду 76. Структура земель сільськогосподарського призначення 77. Структура забудованих земель 78. Структура земель лісового фонду 79. Структура земель водного фонду 80. Питома вага земель сільськогосподарського призначення у загальній структурі земельного фонду району 81. Питома вага забудованих земель у загальній структурі земельного фонду району  82. Питома вага земель водного фонду у загальній структурі земельного фонду району 83. Питома вага земель промисловості у загальній структурі земельного фонду району  84. Питома вага земель транспорту і зв’язку у загальній структурі земельного фонду району
IX. Динаміка структури угідь та посівних площ	85. Динаміка сільськогосподарських угідь  86. Динаміка площ ріллі 87. Динаміка площ лісів  88. Динаміка площ забудованих земель 89. Динаміка посівних площ озимої пшениці 90. Динаміка посівних площ кукурудзи на зерно 91. Динаміка посівних площ вівса 92. Динаміка посівних площ соняшнику 93. Динаміка посівних площ озимого ріпаку 94. Динаміка посівних площ ярого ячменю
X. Динаміка урожайності	95. Динаміка урожайності озимої пшениці 96. Динаміка урожайності кукурудзи на зерно 97. Динаміка урожайності вівса 98. Динаміка урожайності соняшнику 99. Динаміка урожайності озимого ріпаку 100. Динаміка урожайності ярого ячменю
XI. Моніторинг навколишнього середовища	101. Моніторинг атмосферного повітря 102. Моніторинг поверхонь і підґрунтових вод 103. Моніторинг здоров’я населення 104. Моніторинг якості сільськогосподарської продукції

Першою картою, що розміщується в атласі, вирішено зробити Картосхему розташування Фастівського району в Київській області, наступними розміщено Топографічну карту, Карту Фастівського району на космознімку та Карту адміністративного устрою. Ця інформація подається на початку, оскільки вона дає загальне уявлення про географічне положення району картографування, його розміри, особливості розміщення географічних та суспільних об’єктів.

До першого структурного блоку атласу запропоновано включити серію тематичних карт, що відображають кліматичні умови. Таких карт 6, серед яких є й агрокліматичні. Ці картографічні зображення несуть інформацію про кліматичні умови та процеси, які мають безпосередній вплив на агропотенціал та особливості використання земельних ресурсів адміністративного району.

Наступною йде серія карт морфометричних і морфологічних параметрів рельєфу району досліджень. Ці карти вирішено розмістити на початку комплексного картографічного твору, оскільки вони відображають ті характеристики об’єкта картографування, які є факторами впливу на інші складові навколишнього середовища, але найповільніше піддаються впливу та змінам під тиском інших чинників.

Наступним компонентом змістового наповнення атласу стану та використання земельних ресурсів адміністративного району є карти ґрунтового покриву. До їх складу увійшли тематичні картографічні зображення, що показують генетичні типи ґрунтів, їх фізичні, механічні, хімічні властивості.

Наступний розділ містить карти агрохімічного стану орних земель. На картах цього блоку відображено такі показники як кислотність <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B8%D1%81%D0%BB%D0%BE%D1%82%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C>, вміст гумусу <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D1%83%D0%BC%D1%83%D1%81>, азоту <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%B7%D0%BE%D1%82>, фосфору <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%BE%D1%81%D1%84%D0%BE%D1%80>, калію <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B9>, мікроелементів <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D1%96%D0%BA%D1%80%D0%BE%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B8> тощо. Ці показники вважаються базовими при агрохімічній паспортизаціії <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%B3%D1%80%D0%BE%D1%85%D1%96%D0%BC%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B0_%D0%BF%D0%B0%D1%81%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%82%D0%B8%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F> земель сільськогосподарського призначення. Їх визначення проводиться з метою здійснення державного контролю за <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%84%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9_%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BB%D1%8C> зміною показників родючості та забруднення ґрунтів <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D2%90%D1%80%D1%83%D0%BD%D1%82> токсичними речовинами і радіонуклідами, забезпечення раціонального використання земель сільськогосподарського призначення.

Розділ карт параметрів агроресурсного потенціалу ґрунтів відображає придатність земель до вирощування основних сільськогосподарських культур. Тут подаються такі карти, як придатність земель для вирощування основних сільськогосподарських культур (озимої пшениці, озимого жита, кукурудзи на зерно, вівса, соняшника, цукрових буряків, ячменю).

Наступною йде серія карт параметрів екологічного стану ґрунтів. Вони відображають джерела та видовий склад забруднень ґрунтів, рівень землеробського, транспортного, поселенського, промислового, лісогосподарського та водогосподарського освоєння і навантаження на ландшафти, наявність природоохоронних об’єктів, а також систему моніторингу навколишнього середовища.

На початку наступного блоку атласу подаються карти сучасного стану земельних ресурсів. Вони відображають структуру земельних угідь адміністративного району за різними характеристиками.

Наступним розділом цього блоку стали карти використання земельних ресурсів. Вони показують, яким чином розподілені землі між різними користувачами та власниками, в яких галузях народного господарства вони використовуються.

Продовжують розкривати земельно-ресурсний потенціал адміністративного району карти стану ведення сільського господарства. На них подано сільськогосподарську спеціалізацію, характеристики структури посівних площ тощо.

У випадку насичення території району промисловими об’єктами створюються карти, які відображають використання земельних ресурсів для розміщення промислових об’єктів. Вони відображають земельні ділянки, що використовуються промисловими підприємствами та організаціями, а також галузеву структуру промисловості.

До другого блоку також вміщені карти використання земельних ресурсів в інших сферах. На них подано розподіл земель за їх використанням для транспортної системи і зв’язку, лісового і водного господарства тощо.

Серію карт динаміки структури угідь та посівних площ відкривають карти трансформаційних процесів. Ці карти відображають як стан земельних ресурсів Фастівського району, так і характер їх використання, поширення і розвиток несприятливих процесів, а також інші зміни, що відбулися під впливом природних та антропогенних чинників. Карти динаміки зміни посівних площ основних сільськогосподарських культур відображають негативні тенденції у сільськогосподарському природокористуванні, порушення вимог ґрунтозахисного землеробства, зниження рівня екологічної стабільності сільського господарства та ефективності використання земельно-ресурсного потенціалу району.

Останніми в атласі стану та використання земельних ресурсів адміністративного району подані карти динаміки зміни урожайності основних сільськогосподарських культур. Вони дають можливість проаналізувати стан агроресурсного потенціалу та його динаміку за період з 1991 по 2011 рр. В цій серії карт звернемо увагу на те, що площі посівів деяких культур збільшилися: наприклад, ярої пшениці, соняшника, сої та озимого ріпака - майже в 20 разів; кукурудзи на зерно - майже в 4 рази, озимого жита - в 1,3 рази. Помітною рисою, яка характеризує зміни у структурі посівів упродовж 20 років, є стрімкий спад посівних площ, зайнятих під цукровими буряками - майже у 3,4 рази.

3.5    Оцінка стану земельних ресурсів адміністративного району за даними створеного атласу

На територію Фастівського Району Київської області було створено карти, що показують окремі характеристики стану та використання земельних ресурсів об’єкту досліджень. Вважаємо за доцільне дати коротку характеристику поданих картографічних творів з врахуванням використаних способів картографічного зображення для окремих показників. Також важливим етапом роботи над зібраною інформацією є аналіз змісту карт з метою виявлення та описання закономірностей та залежностей поширення картографованих об’єктів, явищ та їх характеристик.

На карті «Базова вартість земель населених пунктів (станом на 1.11.2012)», способом локалізованих діаграм (гістограмою) показана базова вартість земель населених пунктів (грн./м²).

Проаналізувавши карту, можна зробити висновок, що найвища базова вартість земель населених пунктів у районному центрі - місті Фастові та в населених пунктах тих селищних рад, які розташовані найближче до районного центру. На території досліджуваного району спостерігаються суттєві територіальні відміни показника базової вартості земель населених пунктів. Виконані розрахунки показують, що найвища базова вартість поселень Фастівського району Київської області (83,95 - 75,69 грн/м² ) притаманна для населених пунктів, розташованих на кращих ґрунтах і якнайближче до районного центру.

Крім того, високими значеннями цього показника характеризуються такі населені пункти як Червона Мотовилівка (77,58 грн/м² ), Борова (75,58 грн/м² ) та Скригалівка (78,96 грн/м² ). На нашу думку, відносно вище значення показника базової вартості земель цих населених пунктів пов’язане з наступними факторами:

1)      вигідним розташуванням відносно інших (ближчих до столиці і більш розвинених) районів Київської області (Васильківського та Макарівського районів);

2)      кращими транспортними зв'язками (ці населені пункти лежать ближче до важливих транспортних шляхів - траси Київ-Одеса, яка проходить по території Васильківського району, і траси Київ-Житомир, що перетинає Макарівський района);

)        наявністю родючих ґрунтів (ґрунтовий покрив територій, прилеглих до цих населених пунктів, характеризується кращими показниками вмісту гумусу, легкогідролізованого азоту, рухомого калію та фосфору і кислотності відносно ґрунтів інших населених пунктів).

Низька базова вартість земель населених пунктів притаманна периферійним поселенням з низьким рівнем розвитку інфраструктури (Оленівка (48,57 грн/м²), Великі Гуляки (48,18 грн/м² ) та Червоне (44,83 грн/м² )).

Створена картографічна модель базової вартості земель населених пунктів свідчить про помітну її диференціацію по території Фастівського району.

На карті «Структура земельного фонду» способом картограм показана питома вага земель сільськогосподарського призначення у загальній структурі земельного фонду (%), способом картодіаграм (кругова діаграма) показана структура земельного фонду району з ранжуванням (розмір діаграми) відповідно до загальної площі сільрад (га). Пiд ciльcькогоcподарcькими землями у Фаcтiвcькому районi перебуває 61,4 тиc. га (або 68,5 % загальної площi району), у тому чиcлi ciльcькогоcподарcькi угiддя займають 60,0 тиc. га (або 97,7%), пiд гоcподарcькими будiвлями i дворами зайнято 0,9 тиc. га (або 1,5%), пiд гоcподарcькими шляхами i прогонами - 0,5 тиc. га (або 0,8%). Hа територiї району вiдcутнi землi, якi не викориcтовуютьcя в ciльcькогоcподарcькому виробництвi як такi, що зазнали техногенного забруднення, включаючи радiонуклiдне (забрудненi ciльcькогоcподарcькi угiддя).

На карті «Структура земель сільськогосподарського призначення», способом картограм показано обсяги сільськогосподарських угідь на 1 сільського мешканця (га), способом картодіаграм показана структура сільськогосподарських угідь (%) району з ранжуванням (розмір діаграми) відповідно до загальної площі сільськогосподарських угідь по сільрад. У cтруктурi ciльcькогоcподарcьких угiдь району значно переважає рiлля, яка займає 50,7 тиc. га (84,5 %) або ж 56,6 % вiд загальної площi земель району, що, у cвою чергу, cвiдчить про дуже виcокий рiвень ciльcькогоcподарcької оcвоєноcтi територiї. Чаcтка багаторiчних наcаджень у cтруктурi ciльcькогоcподарcьких угiдь cтановить 3,2 %. Природнi кормовi угiддя розподiленi наcтупним чином: ciножатi - 4,0 %, паcовища - 3,4 %. Cеред ciльcькогоcподарcьких угiдь району перелоги cкладають 5,0 %.

На карті «Структура земель водного фонду» способом картограм показана питома вага земель водного фонду у загальній структурі земельного фонду(%), способом картодіаграм показана структура земель водного фонду (%) району з ранжуванням (розмір діаграми) відповідно до загальної площі земель водного фонду по сільрад. Пiд водою перебуває 1,4 тиc. га, тобто обводненicть доcягає показника 1,5 %. Зокрема, пiд природними водотоками (рiчками та cтрумками) перебуває 235,6 га, штучними водотоками (каналами, колекторами, канавами) - 46,0 га, озерами, прибережними замкнутими водоймами i лиманами - 12,9 га, cтавками - 1,8 тиc. га.

На карті «Структура земель лісового фонду», способом картограм подано питома вага земель лісового фонду у загальній структурі земельного фонду(%), способом картодіаграм показана структура земель лісового фонду (%) району з ранжуванням (розмір діаграми) відповідно до загальної площі земель лісового фонду по сільрад. Лicи та iншi лicовкритi площi в межах району займають 20,4 тиc. га, або 22,7 %. З них безпоcередньо лicовi землi займають 20,2 тиc. га, а на чагарники припадає 0,2 тиc. га.

На карті «Землі сільськогосподарських підприємств», способом картограм показана питома вага земель ріллі у загальній структурі земельного фонду(%), гістограмами показано кількість сільськогосподарські підприємств (за сільрадами) Фастівського району Київської області. На території більшості сільських рад переважають землі недержавних сільськогосподарських підприємств. На території таких сільських рад, як Великоснітинська та Оленівська, а також на території Борівської селищної ради переважають державні сільськогосподарські підприємства. Міжгосподарські підприємства на території району не представлені

На карті «Землі громадян, яким надані землі у власність та користування» способом картограм показано обсяг ріллі на одного сільського мешканця (га), способом картодіаграм (гістограмами) показано кількість громадян (за сільрадами), яким надані землі у власність та користування у Фастівського району Київської області. Серед земель громадян найбільша частка відведена під ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та під ділянки для садівництва.

На карті «Землі закладів, установ та організацій», способом картограм показана питома вага забудованих земель у загальній структурі (%), гістограмами показано кількість закладів (за сільрадами), установи та організації Фастівського району Київської області. Серед земель відведених під користування закладами, установами та організаціями найбільшу частку займають заклади торгівлі. Невелику часку також займають заклади освіти та культурно-просвітницького обслуговування. Частка решти типів закладів, установ та організацій не значна.

На карті «Землі промислові та інших підприємств» способом картограм показана питома вага земель промисловості у загальній структурі (%), гістограмами показані промислові та інші підприємства (за сільрадами) Фастівського району Київської області. Серед земель промислові та інших підприємств найбільшу частку займають землі підприємств з виробництва та розподілу енергії. Також велика частка належить підприємствам добувної промисловості та інших галузей.

На карті «Землі підприємств та організацій транспорту, зв’язку» способом картограм показана питома вага земель транспорту, зв`язку та інфраструктури у загальній структурі (%), гістограмами показано кількість підприємств та організацій транспорту та зв’язку (за сільрадами) Фастівського району Київської області. Проаналізувавш інформацію, відображену на даній карті, можна зробити висновок, що більшість земель зайняті під підприємствами та організаціями транспорту і зв’язку. Також достатньо великі площі займають землі підприємств залізничного транспорту. Землі трубопровідного і автомобільного транспорту займають приблизно однакову частину.

За результатами проведеного детального аналiзу cучаcного cтану викориcтання Фаcтiвcького району було вcтановлено, що cтан земель, оcобливо ciльcькогоcподарcьких угiдь, за оcтаннi роки cуттєво погiршивcя.

До оcновних факторiв, що призвели до неcприятливих наcлiдкiв, належать: розвиток процеciв деградацiї земель (еродовано 9,94% рiллi) та майже повна вiдcутнicть проведення вiдповiдної cиcтеми заходiв з охорони земель, недоcтатнє та неcвоєчаcне фiнанcування програм здiйcнення земельної реформи в Українi, недоcтатнє опрацювання i впровадження cиcтеми управлiння земельними реcурcами доcлiджуваного району.

Оcновними проблемами та головними шляхами їх вирiшення можна вважати такi:

. Hеобхiдне запровадження нової оптимiзованої cтруктури категорiй земель, здiйcненої на оcновi клаcифiкацiї земель за придатнicтю для вирощування оcновних ciльcькогоcподарcьких культур, доцiльно також cтворити обмеження та обтяження щодо викориcтання цих земель. Для вирiшення даних проблем необхiдно розробити проекти еколого-ландшафтного землеуcтрою на вiдповiднi територiї (ciльcькi, cелищнi, мicькi ради).

. Запровадження cиcтеми заходiв з пiдвищення продуктивноcтi земель потребує розробки cпецiальних робочих проектiв (агромелiоративних, гiдротехнiчних, лicомелiоративних та iнших) i передбачає фiнанcування для їх здiйcнення за рахунок коштiв державного бюджету та коштiв органiв мicцевого cамоврядування.

Оптимiзацiя cтруктури категорiй земель та cиcтема заходiв з пiдвищення охорони земель даcть змогу пiдвищити екологiчну cтабiльнicть району покращити екологiчне cпiввiдношення земельних угiдь. Територiя Фаcтiвcького району належить до cтабiльно неcтiйкого типу землекориcтування. Проведення комплекcу заходiв з охорони земель пiдвищить екологiчну cтабiльнicть територiї району приблизно на 12%.

Варто додати, що показники екологiчної cтабiльноcтi територiї не враховують деяких iнших факторiв: рельєфу, ґрунтового покриву, клiматичних умов, техногенного забруднення та iнших. В порiвняннi з iншими районами облаcтi (Кагарлицький, Iванкiвcький) за цими показниками територiя Фаcтiвcького району є бiльш екологiчно cтiйкою.

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3

1. Обробка картографічної інформації різного рівня складності та детальності (топографічних карт, космознімків) дозволила створити великомасштабну (1:50 000) географічну основу атласу в електронному вигляді, яка покладена в основу складання карт для атласу стану і використання земельних ресурсів адміністративного району та сільської ради. Її використання дозволило створити картографічні моделі умов формування і стану земельно-ресурсного потенціалу адміністративного району та сільської ради як інструмент агроекологічного моніторингу, вирішення функцій моніторингу, контролю та управління у сфері оптимізації використання й охорони земель.

. Створений проект електронного атласу стану та використання земельних ресурсів адміністративного району та сільської ради є суттєвим внеском у теорію і практику картографічного моделювання проблем землекористування.

Апробація розроблених алгоритмів та концепції створення картографічних моделей стану і використання земельних ресурсів на рівні адміністративного району свідчить, що вони можуть слугувати науковою базою атласного картографування земельних ресурсів. Їх доцільно використовувати для створення картографічних творів такого типу на інші адміністративні регіони і на землекористування сільських рад.

. Створені картографічні моделі стану земельно-ресурсного потенціалу адміністративного району, серія факторних карт (умов і чинників ґрунтоутворення тощо) можуть використовуватися в якості інструменту агроекологічного моніторингу, вирішення управлінських функцій у сфері оптимізації використання й охорони земель.

ВИСНОВКИ

У ході виконання магістерської роботи було вирішено наступні завдання:

1.      Проаналізувано досвід картографічного моделювання стану земельних ресурсів та їх використання на основі сучасних геоінформаційних технологій;

2.      Розроблено модель атласу та апробувано методику збирання, аналізу, класифікації, упорядкування, поновлення інформації, формування структури геоінформаційної бази даних, необхідної для побудови електронних карт стану земельних ресурсів;

.        Здійснено аналіз фізико-географічних умов і чинників території Фастівського району Київської області як модельного регіону, їх впливу на формування і стан ґрунтів та земельних ресурсів;

.        Оцінено стан земельних ресурсів району та їх використання (за допомогою сучасних комп'ютерних технологій) і відображено його у вигляді Атласу;

.        Обґрунтувано систему заходів, спрямованих на забезпечення раціонального використання, охорону та відтворення родючості ґрунтів Фастівського району.

У першому розділі даної магістерської роботи розглянуто теоретичні і методологічні питання атласного картографування стану земельних ресурсів, проаналізовано існуючі підходи та результати картографування стану земельних ресурсів адміністративно-територіальних утворень на рівні району, визначено передумови розробки змісту і технологію укладання атласу стану і використання земельних ресурсів адміністративного району, розроблено концепцію створення даного атласу, а також розглянуто алгоритм збору, узагальнення, генералізації інформації про земельні ресурси та її підготовки до відображення на картах атласу.

Розроблення електронного атласу стану та використання земельних ресурсів адміністративного району є актуальним завданням, оскільки подібна тематика раніше майже не розглядалась та існує реальна потреба у створенні таких картографічних творів для вирішення багатьох задач, серед яких основними є екологічні, економічні, соціальні, землевпорядні, моніторингові, управлінські та інші.

У другому розділі магістерської роботи здійснено оцінку природних фізико-географічних умов(рельєф, геологічна будова і тектоніка, грунтоутворювальні відклади, їх властивості, грунти, кліматичні умови, поверхневі і підземні води, рослинний покрив) а також господарська діяльність людини як чинник впливу на стан земельних ресурсів Фастівського району Київської області.

Стан ґрунтів Фастівського району Київської області (за середніми значеннями вмісту фосфору, калію та азоту в орному шарі) слід характеризувати, в основному, як задовільний, хоча в окремих випадках спостерігається перевищення фонового вмісту деяких елементів. Щодо вмісту гумусу, то він є низьким. Також на території району переважають слабокислі і нейтральні ґрунти.

В результаті картографування було визначено, що основна частина земельного фонду Фастівського району Київської області (68,3%) відведена під землі сільськогосподарського призначення; ліси та інші лісовкриті площі займають всього 22,8%, а забудовані землі - 4,1%. Найменша кількість земель (0,0003%) припадає під землі історико-культурного призначення.

Земельному фонду Фастівського району притаманна певна двоїстість: з одного боку в грунтовому покриві її переважають родючі ґрунти, з другого - процеси деградації грунтів охоплюють практично всю його територію.

Одним із шляхів оптимізації ландшафту є удосконалення сільськогосподарського виробництва. Раціональне і екологобезпечне ведення сільськогосподарського виробництва на нових наукових засадах повинно передбачати всебічне і досконале вивчення екологічних особливостей територій кожного регіону. З цією метою потрібно здійснити поетапне вивчення екологічних умов земельного фонду і спрямування розвитку рослинницьких галузей у найбільш сприятливі агроекологічні умови.

У третьому розділі магістерської роботи охарактеризовано технологію укладання атласу стану і використання земельних ресурсів адміністративного району, проведено аналіз змісту окремих карт та здійснено оцінку стану стану і використання земельних ресурсів Фастівського району Київської області за результатами аналізу створеного атласу.

Головним результатом виконання магістерської роботи є створення Атласу стану і використання земельних ресурсів Фастівського району Київської області. Крім того:

1)      проаналізовано чинники ґрунтоутворення, масштабність антропогенних впливів на ґрунти, виявлено тенденції використання природних ресурсів Фастівського;

)        проаналізовано та узагальнено інформацію про структуру земельного фонду, структуру використання земельних ресурсів, використання земель Фастівського району;

)        створено електронні картографічні моделі стану ґрунтів, стану земельних ресурсів та їх використання, рекомендацій покращення стану та ефективності землекористування;

Розроблення електронного атласу стану та використання земельних ресурсів адміністративного району є актуальним завданням, оскільки подібна тематика раніше майже не розглядалась та існує реальна потреба у створенні таких картографічних творів для вирішення багатьох задач, серед яких основними є екологічні, економічні, соціальні, землевпорядні, моніторингові, управлінські та інші.

Розроблені алгоритми та концепція створення картографічних моделей стану і використання земельних ресурсів на рівнях адміністративного району можуть слугувати науковою базою атласного картографування земельних ресурсів. Їх доцільно використовувати для створення картографічних творів такого типу на інші адміністративні регіони.

Отримані картографічні моделі стану і використання земельних ресурсів Фастівського району Київської області можуть використовуватися у процесі регулювання земельних відносин, при проведенні економічної і грошової (нормативної та експертної) оцінки земель, визначенні придатності земель для вирощування різних сільськогосподарських культур, їх використання для виробництва продуктів дитячого і дієтичного харчування, розробленні рекомендацій з раціонального та екологічно безпечного застосування агрохімікатів, обґрунтуванні грунтоохоронних заходів, тощо.

Також на основі картографічних моделей оцінки стану земель складаються оперативні зведення, наукові прогнози і рекомендації, які подаються до місцевих органів державної виконавчої влади, місцевого й регіонального самоврядування, інших органів і служб для вжиття заходів з попередження і ліквідації наслідків негативних процесів. Отримані матеріали об’єктивно характеризують фізичні, хімічні, біотичні процеси в навколишньому середовищі, рівень забруднення ґрунтів, ефективність землекористування, що дає можливість контролюючим службам пред’являти певні вимоги до землекористувачів для усунення правопорушень в галузі використання та охорони земель.

СПИСОК ВИКОРИСТAНИХ ДЖЕРЕЛ

1.          Агрохімія / М.М. Городній, А.В. Бикін, Л.М. Нагаєвська / - К.: ТОВ Алефа, 2003.- 560с.

2.          Берлянт A.M. Геоинформационное картографирование / Берлянт A.M. - М.: Астрея, 1997. - 64 с.

3.      Берлянт A.M. Геоинформационньїе технологии и их использование в зколого-географических исследованиях / Берлянт A.M., Мусин О.П., Свзстзк Ю.В. // География.- М.: Изд-воМГУ, 1993.- С.231 - 241.

4.          Берлянт А.М. Картографическая информация. Системный подход/ А.М. Берлянт // Картографирование географических систем. - М.: Изд-во МГУ, 1981. - С. 10-21.

5.     Беручашвили Н.Л. Персональные компьютеры в географии : [книга] / Н.Л. Беручашвили. - Тбилиси : Изд-во Тбилиского ун-та, 1992. - 180 с.

6.     Билич Ю.С. Проектирование и составление карт: Учебник для вузов./ Ю.С. Билич, А.С. Васмут - М.: Недра, 1984. - 364 с.

7.      Боклаг В.А. Інтегровані земельно-інформаційні системи як механізм удосконалення управління земельними ресурсами : [текст] / В.А. Боклаг // Актуальні проблеми державного управління. - 2009. - № 1 (35). - С. 15-28.

8.          Бондаренко Е.Л. Геоінформаційне еколого-географічне картографування / Бондаренко Е.Л. - К. : Фітосоціоцентр, 2007. - 272 c.

9.      Бондаренко Е.Л. Геоінформаційне еколого-географічне картографування: теорія і практика досліджень: автореф. дис... д-ра геогр. наук: 11.00.12 / Е.Л. Бондаренко ; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. - К., 2008. - 32 с.

.        Варламов А.А. Земельньй кадастр. Географические и земельнье информационнье системь : [монография] / А.А. Варламов, С.А. Гальченко. - М. :

11.        Грузинов B.C. Системные основи геоинформационного моделирования территорий / B.C. Грузинов // Геодезия и картография. - 2009. - №3. - С. 51-53.

12.        Грунти Київської області / Т.М. Засульська, І.Г. Захарченко / - К.: Урожай, 1969.- 60 с.

13.   Давидчук В. Методи ландшафтного картографування з використанням ГІС та інших комп'ютерних технологій : [текст] / В. Давидчук, Л. Сорокіна, В. Родіна // Вісник Львів. ун-ту. Серія географ. - Львів : Вид-во Львів. ун-ту, 2004. - Вип. 31. - С. 263-270.

14.        Карта розроблена ДНВЦ Природа Національного космічного агентства України. Головний редактор Баранюк Н.М.

15.    Карта. Київська область Природоохоронна карта.

.        Карта. Київська область Техногенні фактори екологічної безпеки

.        Картографічне моделювання на базі ГІС-технологій в екологічних дослідженнях грунтів - автореф. дис.канд. геогр. наук: 11.00.12 / Л.М. Даценко; НАН України. Ін-т географії. - К., 2000. - 20 с.

18.   Качановський О.І. Земельно-інформаційні системи як засіб управління земельними ресурсами : [текст] / О.І. Качановський, П.Г. Черняга, О.Ю. Мельничук // Навч.-практ. центр Рівненського державного аграрного коледжу. - Режим доступу: http://npcz-rivne.ucoz.ua/Text2009/Visnuk/n1/ydk_332.pdf

19.        Ковальчук І.П. Андрейчук Ю.М. Інформаційне і програмне забезпечення створення атласу земельних ресурсів адміністративного району / І.П. Андрейчук Ю.М. Ковальчук, Є.А. Іванов // Часопис картографії, 2011. т.Вип. 1.-С.88-101

20.      Ковальчук І.П. Актуальні питання атласного картографування стану і використання земельних ресурсів адміністративного району/ І.П. Ковальчук, Т.О. Євсюков, О.В. Вакуленко, Н.М. Ліщук, В.П. Скавронський, І.І. Тарасова// Агрохімія і грунтознавство. Міжвідомчий тематичний науковий збірник. Випуск 77. - Харків: ННЦ «ІГА імені О.Н. Соколовського», 2012. - 91 с.

21.   Козаченко Т.І. Картографічне моделювання: Навчальний посібник/ Т.І. Козаченко, Г.О. Пархоменко, A.М. Молочко - Вінниця: ТОВ “Антекс”. - УЛТД, 1999. - 320 с.

22.        Козаченко Т.І. Методи моделювання і моделі в геоінформаціному картографуванні / Т.І. Козаченко // Вісник геодезії та картографії. - 2008. - №3(54). - С. 11-18.

23.        Комплексна програма розвитку сільського господарства Київської області на 2008-2010роки та на період до 2015 року /О.В.Покотило, П.П. Пилипенко, В.Ф. Сайко, Г.А. Мазур, В.Ф. Камінський та ін./ К.: Центр наукового забезпечення АПВ Київської області, 2008.- 300с.

24.        Коновалова Т.И. Методика среднемасштабного картографирования геосистем / Т.И. Коновалова // Геодезия и картография. - 2009. - №3. -            С. 15-22.

25.   Костріков С.В. Ангулярність флювіального рельєфу, її моделювання та аналіз / С.В. Костріков, І.Г. Черваньов // Укр. геогр. журн. - 2009. - № 1. - С. 8-14.

26.    Круглов І.С. Геоекологічна інформаційна система Українського Мармарошу : Модельна ділянка "Квасний" / І.С. Круглов, Т.І. Божук // Вісник Львівського ун-ту. Серія географ. - Львів : Вид-во Львів. ун-ту, 2004. - Вип. 30. - C. 159-166.

27.        Курлович Д.М. ГИС-картографирование земель : учеб.-метод. пособие / Д.М. Курлович. - Минск : БГУ, 2011. - 244 с.

28.    Кустовська О.В. Методологія системного підходу та наукових досліджень: Курс лекцій. - Тернопіль: Економічна думка, 2005. - 124 с.

29.    Линник В.Г. Построение геоинформационньгх систем в физической географии : [книга] / В.Г. Линник. - М. : Изд.-во Моск. ун-та, 1990. - 80 с.

30.    Литвиненко Ю.О <http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_all/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=EC&P21DBN=EC&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=fullw&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=3&S21P02=0&S21P03=A=&S21COLORTERMS=0&S21STR=%D0%9B%D0%B8%D1%82%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE%2C%20%D0%AE%D1%80%D1%96%D0%B9%20%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87>. <http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_all/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=EC&P21DBN=EC&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=fullwebr&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=M=&S21COLORTERMS=0&S21STR=>Земельно-кадастрове картографування. Сільськогосподарські карти агроформувань: текст лекцій / Ю.О. Литвиненко, І.М. Козлова ; Харк. нац. аграр. ун-т ім. В.В. Докучаєва. - Х. : [ХНАУ], 2010. - 65 с.

31.        Малащук О.С. Картографічне моделювання стану землекористування та охорони земельних ресурсів/ О.С. Малащук// Аграрний вісник Причорномор’я. Збірник наукових праць. А 25 Сільськогосподарські та біологічні науки. Вип. 61. - Одеса, 2012. - 163 с.

32.    Марчук И.У. Содержание азота в растении и почве. Азотные удобрени/ И.У. Марчук, В.М. Макаренко, В.Е. Розтальний, А.В. Савчук. // Режим доступу: <http://www.dobriva.com.ua/ru/article/theoretic/SODERZHANIE_AZOTA_V_RASTENII_I_POCHVE__AZOTNIE_UDOBRENIYA.html>

33.        Методичні рекомендації по виконанню робіт із хімічної меліорації (вапнуванню) кислих грунтів Київської області /Г.А. Мазур, Л.В. Бойко, В.Д. Зосімов, Г.В. Андрійченко / - К.: Труд-ГриПол, 2010. - 45с.

34.        Методологія і методика наукових досліджень у землевпорядкуванні: навч. посіб. / А.М. Третяк, В.М. Другак. - К. : Аграрна наука, 2005. - 299 с.

35.   Мкртчян О.С. Зміст та форма представлення даних про природні умови в земельних інформаційних системах : [текст] / О.С. Мкртчян // Геодезія, картографія і аерофотознімання. - 2003. - № 63. - С. 255-259.

36.    Мкртчян О.С. Ландшафтно-екологічні основи інтеграції даних в земельні інформаційні системи : автореф. дис. канд. геогр. наук : 11.00.01 / О.С. Мкртчян. - Львів : ВЦ ЛНУ ім. І. Франка, 2006. - 21 с.

37.        Назаренко І.І., Польчина С.М. Нікорич В.А. Грунтознавство: Підручник. - Чернівці: Книги - XXI, 2004. - 400 с.

38.        Наукові звіти Київського ОДПТЦ 2005-2010 роки.

39.    Наукові основи агропромислового виробництва в зоні Лісостепу України /М.В. Зубець, В.П. Ситник, М.Д. Безуглий, А.М. Головко, В.В. Адамчук, О.М. Жукорський / - К.: Аграрна наука, 2010.- 978с.

40.        Новаковский Б.А. Картографическое моделирование зкологического состояния подземньгх вод, почвенного и снегового покрова на основе компьютерньгх технологии / Б.А. Новаковский // Соросовский образовательный журнал. - Т.7. - 2001.-№8.

41.        Орендні відносини в сільськогосподарському виробництві /О.В. Шкі-льов / - К.: ТОВ Четверта хвиля, 2009.- 342с.

.            Погромська Я. Підживлення бором на чорноземі звичайному залежно від вмісту карбонатів у ґрунті / Я. Погромська, В. Зуза, С. Зуза, Ю. Ротач. // Вісник ЛНАУ, Агрономія № 16, 2012. - С.1-5

43.        Разов В.П. Картографические исследования земельных ресурсов. - Киев: Наук. думка, 1989. - 180 с.

.            Розробка моделі атласу використання земельних ресурсів адміністративного району і території сільської ради / Ковальчук І.П., Іванов Є.А, Євсюков Т.О. та інші. // Звіт про науково-дослідну роботу. - К: 2012. - С. 259

.            Садовский, В.Н. Основания общей теории систем [Текст] / В.Н. Садовский. - М. : Наука, 1974. - 278 с.

46.    Світличний О.О. Основи геоінформатики : [навч. посібн.] / О.О. Світличний, С.В. Плотницький / за ред. О.О. Світличного. - Суми : ВТД "Університетська книга", 2006. - 295 с.

47.    Сохнич А.Я. Геоінформаційні системи в управлінні земельними ресурсами [текст] / А.Я. Сохнич, І.М. Худякова, О.А. Сохнич // Науковий вісник НЛТУ України. - 2010. - Вип. 20.5. - С. 291-295.

48.        Станфорд Л. Системный анализ для решения деловых и промышленных проблем / Л. Станфорд, С. Оптнер //Перев. с анг. С.П. Никанорова, 1967. - 213 с.

49.     Черваньов І. Г. Флювіальні геоморфосистеми: дослідження й розробки Харківської геоморфологічної школи : [монографія] / І.Г. Черваньов, С.В. Костріков, Б.Н.Воробйов. - Харків : РВВ Харків. ун-ту ім. В.Н. Каразіна, 2006. - 320 с.

50.        Шекхар Шаши. Основи пространственньгх баз данньгх / пер. с англ. : [монография] / Шаши Шекхар, Санжей Чаула. - М. : Кудиц-образ, 2004. - 336с.

51.        Ямелинець Т.С. Застосування географічних інформаційних систем у грунтознавстві : [навч. посібн.] / Т.С. Ямелинець. - Львів : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. - 182 с.

52.        Bertalanfy L. von. General system theory. Foundations, development applications. - N.Y.: Braziller, 1969. - 483 p.

53.        ESRI ArcGis 9. ArcCatalog. Руководство пользователя : [книга]. - Redlands : ESRI PRESS, 2004.

54.    ESRI ArcGIS 9. Geostatistical analyst. Руководство пользователя : [книга]. -Redlands : ESRI PRESS, 2004.

55.    ESRI ArcGIS 9. Spatial Analyst. Руководство пользователя : [книга]. -Redlands : ESRI PRESS, 2004.

56.    ESRI ArcGIS 9. Survey analyst. Руководство пользователя : [книга]. -Redlands : ESRI PRESS, 2004.

57.        Hall A.D. A methodology for systems engineering / A.D. Hall. -Princeton. 1962. - 346 p.

58.        Hutchinson M. F. A new procedure for gridding elevation and stream line data with automatic removal of spurious pits / M. F. Hutchinson // Journal of Hydrology. -1989. - № 106. - Р. 211-232.

59.    Hutchinson M. F. Calculation of hydrologicaly sound digital elevation models / M. F. Hutchinson // Third International Symposium on Spatial Data Handling. -Columbus, Ohio : International Geographical Union, 1988. - Р. 123-137.