Управління навчальним закладом як середовищем інтелектуального розвитку особистості

Управління навчальним закладом як середовищем інтелектуального розвитку особистості

"Управління навчальним закладом як середовищем інтелектуального розвитку особистості"

інтелектуальний навчальний заклад технічний

Вступ

Серед численних факторів, що зумовлюють рівень матеріального та культурного життя у будь-якій країні, чільне місце займає досягнутий нею інтелектуальний потенціал. Історичний досвід розвитку суспільства свідчить про те, що за наявності могутнього інтелектуального потенціалу, який визначається здатністю людей до розумової діяльності та до розвитку творчих нахилів особистості, високого рівня життя можуть домогтися навіть ті держави, які не відзначаються багатством природних ресурсів (наприклад, Німеччина, Японія та інші), але в яких є наявний інтелектуальний потенціал. У наш час від нього залежать близькі та віддалені перспективи економічного, соціального та культурного розвитку країни. Максимальний розвиток та реалізація потенціалу в галузі політики, економіки, матеріального виробництва, управління, науки, техніки, літератури, мистецтва, освіти та інших сфер життя є запорукою виходу України з того стану, в якому вона зараз опинилася.

Спроби молодої незалежної України здійснити перебудову у різних сферах суспільного життя переконливо доводять, що у інтелектуальній діяльності людей приховані невичерпні резерви підвищення ефективності матеріального виробництва та рівня життя. Однак інтелектуальний потенціал людства не з'являється просто так. Він потребує розпізнання, розвитку і стимулювання. Численні психолого-педагогічні дослідження доводять, що найсприятливіший період розвитку інтелектуальних здібностей людини - це дитинство.

Проблема інтелектуального розвитку досліджується як психологами, так і педагогами. Вона здавна була і залишається в центрі уваги вчених психологів, педагогів, методистів, вчителів практиків. Нею займалися такі вчені як Ж.Ж. Руссо, М. Монтессорі, Й. Герберт, Й.Г. Песталоцці (власне йому належить термін «розвивальне навчання»), К.Д. Ушинський, Л.В. Виготський, Л.В. Занков, П.Я. Гальперін, Н.Ф. Дусавицький, О.Я. Савченко. Вирішенню проблем інтелектуального розвитку присвячені також праці Л. Богоявленського, Н. Менчинської, С. Рубінштейна. Проте, враховуючи положення системного та середовищного підходів, зупиняємось на думці, що проблема індивідуального інтелектуального розвитку може бути ефективно вирішена лише за умови відповідним способом зорганізованого управління навчальним закладом, що інтегрувала б його інтелектуально-розвивальні чинники як складові певного середовища.

Теоретики та практики управління в сфері освіти завжди приділяли певну увагу проблемам управлінської роботи в навчальних закладах, насамперед в загальноосвітніх школах різних типів. Широке розповсюдження отримали праці багатьох українських вчених і практиків: Є.С.Березняка, Г.В.Єльникової, О.М.Коберника, В.І.Маслова, В.С.Пікельної, В.О.Сухомлинського, Ю.Я.Табакова та ін., а також дослідження науковців із країн ближнього зарубіжжя: Ю.П.Батишева, Ю.В.Васильєва, М.Г.Захарова, М.Л.Кондакова, В.В.Коробейникова, А.А.Попова, М.М.Поташника, Л.М.Портнова, В.С.Татьянченко та ін.

Проте перелічені дослідження спрямовані насамперед на теоретичні і технологічні питання управлінської діяльності і організації роботи з інтелектуального розвитку учнів педагогічними колективами загальноосвітніх шкіл, тобто не відображають специфічних умов навчально-виховного процесу, притаманного іншим навчальним закладам, що працюють із підлітками та юнаками, зокрема навчальних закладів системи професійно-технічної освіти, тобто діапазон досліджень залишається дещо обмеженим.

Разом з тим, в даний час в умовах соціальної нестабільності, втрати духовної орієнтації особливо важливою стає роль установ початкової професійної освіти, як своєрідного початкового ступеня у формуванні громадської моральності особистості. Початкова професійна <#"649134.files/image001.gif">

Рисунок 1. 1. Професійно-технічна освіта (контингент)

Занепад нашої економіки, який відбувся в останні роки, потребує впровадження нових технологій, докорінних змін в системі управління виробництвом, використання виробничих ресурсів з урахуванням творчих потенційних можливостей кожної особистості. Тому головним завданням сучасної системи освіти є формування людини нової якості, нового світогляду, готової до постійної участі у виробничому та громадському житті, проявляти здібності не стандартно розв’язувати щоденні проблеми, бути рішучою, не зупинятися на досягненнях, сміливо мислити, вміти прогнозувати як на найближчі, так і віддалені перспективи, тобто мати такі особистісні утворення, які сприяють творчому вирішенню проблем, котрі виникають у процесі її життєдіяльності, бути конкурентоспроможними на ринку праці. Саме дотримання цих вимог є головною умовою запобігання безробіття. Професійно-технічна освіта виконує важливі функції соціального захисту молоді. В минулому навчальному році було оприлюднені такі дані: в ПТНЗ навчається 8,6 тис. сиріт (1,8 % числа випускників шкіл, які здобувають професію вперше), понад 50 тис. напівсиріт (9,6 %), 170 тис. з малозабезпечених та неблагополучних сімей (33 %) [].

З метою виявлення та підтримки обдарованої молоді в системі професійно-технічної освіти, підвищення рівня професійної підготовки, розвитку творчої активності учнів проводяться конкурси фахової майстерності серед учнів професійно-технічних навчальних закладів. Щорічно проводиться до 5 Всеукраїнських конкурсів.

Фінансування ПТНЗ здійснюється з Державного бюджету, що надає змогу забезпечити більш стабільний фінансовий стан професійно-технічних навчальних закладів. На виконання Закону України «Про професійно-технічну освіту» Кабінетом Міністрів та Міністерством освіти і науки України було прийнято низку виключно важливих директивних актів. Зокрема, положення: Про професійно-технічний навчальний заклад, Про вище професійне училище та Центр професійно-технічної освіти, Про училище-агрофірму, Про організацію навчально-виробничого процесу, Про ступеневу професійно-технічну освіту, Про порядок надання робочих місць для проходження учнями виробничої практики та інші.

Проводиться робота щодо оптимізації та впорядкування мережі професійно-технічних навчальних закладів за умови збереження учнівських місць, а відтак і робочих місць педагогічних працівників, здійснюються реальні кроки щодо скорочення спеціалізацій і збільшення підготовки фахівців за інтегрованими професіями. Збільшилась до 129 кількість професійно-технічних навчальних закладів нових типів. Навчання у ПТНЗ здійснюється з 342 професій (див. рис. 1.2).

Рисунок 1.2. Мережа ПТНЗ за профілями навчання

З метою координації діяльності навчальних закладів для підготовки та перепідготовки фахівців в системі ступеневої освіти, спільного використання матеріально-технічної бази, розробки та впровадження науково-методичного забезпечення навчального процесу в Україні діють більше 70 навчально-науково виробничих комплексів за участю ПТНЗ.

Навчальний процес у ПТНЗ забезпечують біля 51 тис. педагогічних працівників, у тому числі 25 тис. майстрів виробничого навчання. Майже кожний другий директор ПТНЗ та кожний третій його заступник, більше половини викладачів професійно-технічного циклу мають відповідну робітничу кваліфікацію. Більшість майстрів виробничого навчання володіють двома і більше робітничими професіями та мають відповідну психолого-педагогічну підготовку. Тож практична сторона професійно-технічної освіти на сьогодні забезпечена достатньо.

Однак до останнього часу в практиці та теорії виховання не приділялося відповідної уваги щодо інтелектуального розвитку учнів ПТНЗ. Це було пов’язане як з суспільно-політичною ситуацією, ідеологічними установками на формування людини-виконавця, яка здібна виконувати лише готові рішення, так і з об’єктивними можливостями професійно-технічних навчальних закладів.

Слід зазначити, що успіх реалізації цих завдань залежить від багатьох складових, в тому числі і від того, наскільки розвинуті в особистості інтереси до творчого вирішення проблем, а також від сформованості позитивного ставлення до творчої діяльності.

Суттєва особливість інтересів полягає в тому, що вони є важливим регулятором життєдіяльності людини, і, крім того, знаходяться в тісному взаємозв`язку з іншими підсистемами, які здійснюють регуляцію творчої поведінки особистості. Тому формування в учнів глибоких і стійких інтересів до творчої діяльності є однією з основних передумов становлення творчої особистості при підготовці майбутніх фахівців будь-якого профілю, розвитку вербального, практичного та творчого інтелекту, запорука запобігання безробіття на ринку праці.

Отже, досягнення високих результатів у праці потребує від фахівця будь-якого профілю не лише загальної та професійної підготовки та здібностей, які відповідають особливостям професійної діяльності (І.А.Зязюн, В.О.Моляко та ін.), але й наявності інтересу та позитивного ставлення до неї, бачення і прийняття її особисісно-розвивального потенціалу (А.Г.Здравомислов, А.Г.Ковальов, Г.С.Костюк, О.М.Леонтьєв, В.М.Мясіщев, В.В.Рибалка, К.К.Платонов, П.С.Перепелиця, та ін.).

За якими ж проявами можна судити про те, що індивід виявляє інтерес до творчої діяльності та позитивно ставиться до неї? Це, перш за все, допитливість, стійкий нахил до творчої діяльності, зацікавленість нею, читання відповідної літератури, систематичний перегляд телепередач, які присвячені даному питанню, прагнення пізнати і розібратися в різних видах творчої діяльності, ознайомитися з особливостями використання творчих прийомів і засобів при вирішенні нестандартних проблем тощо. Тобто, провідними структурними компонентами цього процесу є:

а) пізнавальна спрямованість, яка виражається в прагненні пізнати особливості творчої діяльності, проникнути в її сутність, пізнати основні творчі прийоми та методи вирішення складних нестандартних проблем тощо;

б) активно-вольові дії, які спрямовані на придбання знань, умінь та навичок в галузі творчої діяльності, досягнення позитивних результатів у творчих пошуках, в проблемних ситуаціях;

в) емоційна забарвленість (радість від досягнутої мети, задоволення наслідками своєї діяльності в обраному напрямку, придбаними знаннями, вміннями і навичками в галузі творчості) тощо.

Основними показниками, які свідчать про рівень сформованості в учнівської молоді інтересу до творчої діяльності, є: а) усвідомленість творчої діяльності. Під усвідомленістю ми розуміємо осмислення особистістю значущості творчої діяльності для майбутнього, наявність потягу займатися нею. Саме показник усвідомленості демонструє рівень «зрілості» ставлення особистості до творчої діяльності, детермінує поведінку суб’єкта, є мотиваційним ядром особистості; б) спрямованість інтересу до творчої діяльності; в) яскраво виражений потяг займатися творчою діяльністю (активно-вольові дії, спрямовані на досягнення мети, яка ставиться); г) емоційна захопленість у процесі творчого пошуку при вирішенні різних нестандартних ситуації.

Не менш важливою ланкою розвитку інтелекту, як вже зазначалося, є сформованість позитивного ставлення до інтелектуально напруженої діяльності. Спираючись на надбання вчених, котрі міститься в психолого-педагогічних дослідженнях, нами була з’ясована система критеріїв, яка дозволяє визначити ступінь сформованості даного феномену, а саме: позитивне, нейтральне, або пасивне ставлення до інтелектуальної діяльності. Основними критеріями при визначенні цього феномену виступають: а) розуміння суттєвої характеристики мислення, особливостей перебігу інтелектуальної діяльності; б) потяг до засвоєння прийомів і методів неординарного вирішення будь-яких ситуацій; в) творча активність при досягненні кінцевої мети; г) потяг до самовдосконалення.

Як бачимо з вищезазначеного, основна увага в процесі розвитку інтелекту повинна бути зосереджена насамперед на виявленні, розвитку і задоволенні інтересів і потреб особистості, які, безумовно, повинні узгоджуватися з потребами суспільства, формуванню позитивного ставлення до інтелектуальної діяльності. Тобто, одним з головних напрямків роботи педагогів з учнівською молоддю в умовах сьогодення є збудження в неї потягу до самопізнання, до активізації внутрішньої позиції щодо творчого вирішення проблем, які виникають у процесі життєдіяльності, об’єктивної оцінці своїх досягнень в різних видах навчальної та виробничої діяльності.

Крім цього, слід передбачити також активне формування в учнів психологічних якостей, здібностей, ціннісних орієнтацій, професійних намірів, психологічних знань щодо оцінки своїх психофізіологічних особливостей тощо. Все це, в кінці кінців, буде готувати її до свідомого працевлаштування на ринку праці, сприяти самостійному прийняттю рішення щодо конкретного вибору професії, яка: а) узгоджується з інтересами самої особистості; б) відповідає кращій реалізації її інтелектуального потенціалу; в ) відповідає потребам подальшого розвитку особистості; г) відповідає умовам сучасного ринку в фахівцях відповідної кваліфікації тощо.

З метою визначення того, як учні ПТНЗ уявляють сутність інтелектуальної діяльності, ставляться до її проявів у процесі набуття майбутньої професії, нами було здійснено дослідження в Полтавському професійному ліцеї транспорту.

За змістову основу дослідження було взято творчий інтелект і творчість як його діяльнісний вияв.

Учням пропонувалось написати твір, в якому вони повинні були висловити свої думки відносно того, як вони розуміють творчість, у чому особливості її прояву; чим відрізняється творча діяльність від нетворчої; як вони уявляють «творчу особистість», чи вважають вони себе творчою людиною та ін. Поряд з цим учням ПТНЗ пропанувалось відповісти на серію запитань аналогічного змісту у процесі бесід з ними.

Аналіз емпіричного матеріалу свідчить, що ставлення учнів ПТНЗ щодо творчості неоднозначне. В більшості випадків воно носило емоційно-позитивний характер, однак ступінь його прояву в учнів був різним. Так, серед учнів ПТНЗ - 27,2% мали стійке позитивне ставлення до творчої діяльності. Вони досить чітко пояснювали своє позитивне ставлення до творчості, завжди прагнули не ординарно вирішувати ситуації, які виникали в навчально-трудовій діяльності, в більшості випадків робили спробу самостійно досягати позитивних результатів, а коли були не спроможні вирішити проблему, зверталися за допомогою як до педагогів, так і до літературних джерел.

,1% учнів, хоча і мали відповідні знання про сутність творчої діяльності, ґрунтовні судження про особливості її перебігу, але не завжди мали чітке уявлення про те, чим відрізняється дана діяльність від репродуктивної, якими якостями повинна володіти творча особистість. Їх судження в цих питаннях були поверхові. І, як наслідок цього, в процесі навчально-трудової діяльності, хоча вони й робили спробу проявляти творчій підхід до виконання завдань, їм не завжди вдавалося втілювати свої задуми до кінця.

Поряд з цим, зустрічались й такі учні (21,7%), які не мали чітких уявлень про особливості творчої діяльності, а вказували лише окремі, причому не суттєві її характеристики. Вони мали поверхові уявлення про якості, які визначають творче вирішення проблем; про те, чим відрізняється творча діяльність від не творчої, неспроможні були дати повну характеристику якостей, які притаманні творчої особистості тощо. Вони ніколи не робили спроби застосувати неординарні способи вирішення проблем і завжди використовували вже їм відомі прийоми. В них був відсутній інтерес до творчості, бажання будь-що майструвати, конструювати, творити.

Саме таке різне ставлення до творчості відображалося й на поведінці учнів. Про це свідчать бесіди як с педагогами, так і з майстрами ПТНЗ. Ті з учнів, які вказували, що їм подобається творити, при виконанні завдань систематично проявляли прагнення виконувати їх з елементами творчості. Ті ж учні, які висловлювали байдуже ставлення до творчості, таке ж ставлення виявляли при виконанні завдань. Вони працювали без ініціативи, були байдужі до оцінки результатів їх праці.

Ймовірно, однією з головних причин такого становища, як свідчить узагальнення досвіду роботи педагогічних працівників ПТНЗ, було те, що в навчально-виховному процесі при організації діяльності учнів використовуються в основному репродуктивні методи, не приділяється належної уваги щодо підготовки їх до творчої діяльності та розвитку творчого потенціалу учнів, розвитку якостей, які визначають творчій підхід до вирішення завдань.

В той же час, позитивне ставлення до творчої діяльності успішно виховується лише тоді, коли навчально-виховний процес в ПТНЗ організований у відповідності з такими вимогами: а) носить не репродуктивний, а творчій характер; б) відповідає принципам розвивального навчання, яке випереджує розумовий розвиток й веде його за собою; в) орієнтується на інтереси, схильності, здібності, потенційні можливості учнів, які знаходяться ще в стадії формування.

Проте слід пам’ятати, що будь-яка діяльність при опануванні майбутньої професією повинна бути позитивно мотивованою. Тому навчально-трудову діяльність в ПТНЗ необхідно організовувати так, щоб учні чітко розуміли результати своїх дій, бачили успіхи, помилки, недоліки, розуміли й об`єктивно оцінювали свої досягнення при досягненні мети на кожному етапі відчували радість, здійснюючи її, чітко розуміли суспільну й особистісну значущість того, що роблять.

Отже, розвиток інтелекту в учнівської молоді ПТНЗ, стійких інтересів до творчості, ознайомлення її з прийомами і методами нестандартного вирішення проблем, які можуть виникнути у процесі життєдіяльності, а також формування стійкого позитивного ставлення до творчості є однією з головних запорук не лише розвитку творчої особистості майбутнього фахівця будь-якого профілю, але й буде головною запорукою розвитку інтелектуального, що дозволить «знайти себе» як у професійному, так і в особистісному плані.

Торкаючись психологічних аспектів розвитку особистості, слід брати до уваги ще й той чинник, що більшість учнів ПТНЗ - старші підлітки.

У підлітковому віці закладається фундамент особистості, формуються її основні якості: фізичне і психічне здоров’я, культурний, етичний і інтелектуальний потенціал. Успішне становлення підлітка як особистості визначає не тільки його залучення до суспільного життя, знаходження своєї ніші на ринку праці, але і прогрес розвитку суспільства в цілому. Учні професійно-технічних навчальних закладів - не просто особливий соціальний пласт. Вони є пріоритетною групою, оскільки ступінь освіченості і соціалізованості, масштаби і рівень культури, їх професійне становлення та набуття майбутньої професії з урахуванням особистісного потенціалу завтра матеріалізуються в нові технології і безпеку соціального життя, в авторитет країни в світі.

Допомагати учням ПТНЗ відповідно до їх віку оволодівати засобами саморозуміння, самоприйняття і саморозвитку в контексті гуманістичної взаємодії з оточуючими людьми в умовах культурних, соціальних, економічних і екологічних реалій навколишнього світу є потребою сьогодення. Неабияку роль в цьому складному процесі відіграє психологічна служба. Як відзначав В.Г.Кремень, «...психологічна служба повинна забезпечити, щоб кожен учень дізнався про себе за допомогою психологів набагато більше, ніж він спроможний це зробити стихійно» [1] Тому діяльність психологічної служби ПТНЗ повинна включати створення психолого-педагогічних умов, що забезпечують духовний розвиток кожного підлітка, його душевний комфорт, що лежить в основі психологічного здоров’я [2].

Отже, завданням психологічної служби є сприяння психічному, психофізичному і особистісному розвитку підлітків у процесі навчання. Конкретними завданнями психологічної служби у зв’язку з цим є наступні:

реалізація в роботі з учнями можливостей, резервів розвитку підліткового віку;

розвиток індивідуальних особливостей підлітків їх інтересів, здібностей, відчуттів, стосунків, захоплень, життєвих планів і т.д.;

створення сприятливого для розвитку особистості учня психологічного клімату в навчальному закладі, який визначається першочергово;

організацією продуктивного спілкування підлітків з дорослими людьми і однолітками;

надання своєчасної психологічної допомоги і підтримки як підліткам, так і їх батькам, педагогам, майстрам.

Слід зазначити, що, на жаль, майстри, викладачі, що мають великий педагогічний стаж в профтехосвіті, часом мають в своєму розпорядженні надмірно бідні і одноманітні відомості про психологічні особливості підлітків. Основний сенс психологічної освіти полягає в тому, щоб знайомити членів педагогічного колективу і батьків з основними закономірностями і умовами сприятливого психічного розвитку підлітка; популяризувати і роз’яснювати результати новітніх психологічних досліджень; формувати потребу в психологічних знаннях, бажання використовувати їх в роботі з підлітками або на користь розвитку власної особистості; знайомити учнів з основами самопізнання, самовиховання. Форми психологічної освіти можуть бути найрізноманітнішими: лекції, бесіди, семінари, педради, виставки, підборка літератури тощо. Важливо, щоб ця робота не проходила на абстрактно-теоретичному рівні, а мала предметом свого обговорення конкретні проблеми навчального закладу, даного контингенту учнів, тобто наочно показували б, що психологічні знання безпосередньо пов’язані з рішенням конкретних проблем навчання і виховання учнів.

Психологічна профілактика припускає відповідальність за дотримання в навчальному професійному закладі психологічних умов, необхідних для повноцінного психічного розвитку і формування особистості учнів від підліткового віку до ранньої юності;своєчасне виявлення таких особливостей підлітка, які можуть привести до певних складностей, відхилень в його інтелектуальному і емоційному розвитку, в його поведінці і відносинах; попередження можливих відхилень у зв’язку з переходом підлітка на наступний віковий рівень.

У складному комплексі умов, що формують особистість, звичайно виділяють два основні чинники - сім’ю і навчальний заклад. Первинна спрямованість інтересів виникає, звичайно, в неповторному спілкуванні підлітка з батьками і однолітками, потім з вчителями. Але філософ І.О.Овчинников звертає увагу на один, мабуть, ледве вловимий чинник - епоху, в якій народилася і розвивається людина: «Особливості культури даного часу, неповторні форми інтелектуального життя, найяскравіше виражені переваги і тенденції несуть в собі необмежені можливості впливу на людину протягом всього його життя, і особливо в ранньому віці. Від індивідуальної долі особистості залежить, до якої саме сфери необмежених переваг епохи вона торкнеться». Тому необхідно розширити сфери пізнання і діяльності кожного учня, дати кожному відчути на собі «дії культури даного часу» [4]. Саме це і повинне лягти в основу розвиваючих програм, розрахованих на учнів даного віку.

Найважливішою стороною психопрофілактики є забезпечення психологічних умов професійного становлення особистості учнів ПТНЗ в процесі навчання і виховання. Як свідчать наслідки опитування, більшість учнів ПТНЗ відчувають навчальні перевантаження, зумовлені перш за все психологічними причинами: недостатньо сформовані інтелектуальні і навчальні уміння і навички, відсутня позитивна навчальна і професійна мотивація, нерозвинена пізнавальна активність, у багатьох виявляється неадекватна самооцінка, що зумовлює невпевненість в своїх силах, підвищену тривожність, агресію і ін. Скоригувати всі ці небажані явища в позитивну сторону можливо лише тоді, коли з моменту вступу до професійно-технічного закладу дотримуватимуться певні умови.

А саме: на первинному етапі зі всіма абітурієнтами необхідно проводити співбесіди і тестування для визначення уявлень про обрану ними професію і наявність творчих здібностей, що допоможе педагогічному колективу створити необхідні психологічні умови для адаптації учнів до нових умов навчального закладу. Психологу необхідно тримати в центрі своєї уваги перехідні періоди, критичні точки розвитку учнів з 1 курсу по 3 курс. Саме на них повинна бути спрямована основна діяльність з психологічної профілактики. Причому дуже важливо привернути до рішення цих проблем і, головне, до їх попередження педагогічний колектив навчального закладу і батьків учнів.

При цьому діагностика причин не самоціль для практичного психолога, вона завжди підпорядкована головному завданню - розробці рекомендацій по розвитку тих або інших здібностей підлітка, подоланню труднощів у процесі його професійного становлення та набуття тих професійних якостей, які в майбутньому визначатимуть успішність його трудової діяльності та конкурентоспроможність на ринку праці.

Основою практичної психологічної діагностики служить цілісне вивчення особистості підлітка в її взаємодії з навколишнім середовищем, стверджував Л.С.Виготський. Він попереджав, що «ми ніколи не зрозуміємо до кінця людську особистість, якщо розглядатимемо її статично, як суму проявів, вчинків і т.п., без єдиного життєвого плану цієї особистості, її лейтмотиву, що перетворює історію життя людини з ряду незв’язних і розрізнених епізодів в зв’язаний, єдиний біографічний процес. Всякий розвиток в теперішньому базується на минулому розвитку і має перспективу розвитку в майбутньому» [5].

Науковий аналіз проблем і узагальнення досвіду роботи практичних психологів показує, що в рамках психологічної служби освіти не може йтися окремо про корекцію або розвиток. Тут повинен існувати діагностично-корекційний, діагностично-виховний (або розвиваючий) напрям як єдиний за своєю суттю напрям роботи [6].

Психолог не просто ставить діагноз і розробляє програму подальшого розвитку тих або інших сторін у професійному становленні особистості, здібностей учня, але і стежить за виконанням даних їм рекомендацій і значною мірою сам здійснює частину коректувальної, виховної (розвиваючої) роботи. У діагностиці необхідне уміння вирішити психологічну проблему, правильно поставити питання, отримати потрібну інформацію від педагогів, батьків, підлітків, проаналізувати цю інформацію і сформулювати висновок, що має спрямованість на аналіз конкретного, одиничного випадку.

Таким чином діагностично-корекційна діяльність в навчальному закладі повинна здійснюватися в наступній послідовності:

вивчення практичного запиту і формулювання психологічної проблеми;

висунення гіпотез про причини явищ, що спостерігаються;

вибір методу дослідження і використання методу;

формулювання психологічного діагнозу, який повинен обов’язково містити і прогноз подальшого розвитку підлітка, причому прогноз ніби в двох напрямах: за умови, що з підлітком буде своєчасно проведена необхідна робота та за умови, що така робота з ним своєчасно проведена не буде; розробка рекомендацій, програми психокоректувальної або розвиваючої роботи з учнями; здійснення цієї програми, контроль за її виконанням.

Поза сумнівом, ця схема не є жорсткою по суті, проте вона можлива для практичного застосування залежно від типу навчального закладу освіти. Отже, психологічну службу можна розглядати як своєрідне поле взаємодії практичного психолога з підлітками, їх майстрами, викладачами, викладачами і батьками, в центрі якого знаходяться інтереси підлітка як особистості, що формується. Ефективність функціонування психологічної служби в ПТНЗ досягається лише тоді, коли психолог і педагог (викладач, майстер), з одного боку, стають однодумцями, а з іншою - чітко розрізняють свої функції і можливості: педагог не підміняє психолога, психолог - педагога. Вони можуть успішно співпрацювати лише за умови чіткого виконання своїх функціональних обов’язків і довіри один до одного. Тобто психологу в професійно-технічному навчальному закладі слід тісно співпрацювати з майстрами, викладачами; без такої взаємодії не буде ніякої значної користі від роботи, яким би професійним він не був.

Безумовно, успішне вирішення складних завдань навчання і виховання учнів ПТНЗ у процесі їх професійного становлення в значній мірі залежить від діяльності всього педагогічного колективу навчального закладу, від кожного педагога, його професійної майстерності, ерудиції, культури. Опора на досвід майстрів і викладачів, які протягом довгого часу постійно, спілкуються з учнями, спостерігають їх в різноманітних ситуаціях, необхідна в роботі практичного психолога. Він, крім того, здійснює синтез педагогічного досвіду з даними психологічної науки. Взаємодоповненість позицій психолога і педагога в підході до підлітка, їх тісну співпрацю на всіх стадіях роботи і з окремими учнями, і з навчальними групами слід розглядати як необхідну умову забезпечення роботи психологічної служби ПТНЗ у професійному становленні майбутніх конкурентоспроможних фахівців.

Економічні та політичні перетворення в сучасній Україні вимагають від системи професійно-технічної освіти визначення основних напрямів розвитку механізмів адаптації в сучасних соціально-економічних умовах, що дає нове бачення ролі професійно-технічної освіти в державній політиці. Зростає необхідність її наукового супроводу, конструктивного використання українського та зарубіжного досвіду, врахування загальносвітових тенденцій розвитку економіки й людських ресурсів.

Однак аналіз літератури та власного досвіду засвідчив, що загальною тенденцією закладів ПТО є ігнорування проблем інтелектуального розвитку учнів, що неприпустимо, оскільки різнобічність поняття інтелекту дає змогу стверджувати, що цей процес має особистісну і професійну значущість.

Допомагати учням ПТНЗ відповідно до їх віку оволодівати засобами саморозуміння, самоприйняття і саморозвитку в контексті гуманістичної взаємодії з оточуючими людьми в умовах культурних, соціальних, економічних і екологічних реалій навколишнього світу є потребою сьогодення, яку має забезпечувати освітнє середовище ПТНЗ.

2. Дослідження проблем управління навчальним закладом як середовищем інтелектуального розвитку молодої людини

.1 Управлінські чинники становлення інтелектуально-розвивального середовища освітнього закладу

На сьогодні відкритим залишається питання формування середовища професійно-технічного навчального закладу як максимально сприятливого для інтелектуального розвитку.

Сприятливим для вирішення навчально-виховних завдань є середовище, що його український дослідник О. Макагон визначає як таке, «у якому взаємодія всіх суб’єктів педагогічного процесу має своїм результатом їхнє духовне, інтелектуальне, моральне, естетичне, фізичне взаємозбагачення, сприяє розвитку творчого потенціалу, самореалізації особистості; формує готовність до особистісного самовдосконалення, забезпечує реалізацію співтворчості в межах гуманістичної парадигми» [1, с.49]. Отже, управлінська практика в загальноосвітньому навчальному закладі повинна бути зорієнтована саме на такі результати як критерії його ефективної, з психолого-педагогічної точки зору, діяльності.

Основним шляхом формування такого середовища нам уявляється впровадження в закладі системи аксіологічних впливів, зорієнтованих на актуальні цінності сучасного суспільства [2, с.43-44], унаслідок чого усвідомлення важливості інтелектуальних надбань особистості, поваги до них було б сформоване, насамперед, у самих учнів як суб’єктів самовиховання.

До засобів інтелектуального розвитку учнів відносимо три групи таких впливів: мотиваційні, коли інтелектуальні досягнення розглядаються як один з вагомих критеріїв соціальної цінності особистості (причому, кожної, а не лише тієї, що досягла передових позицій щодо якості свого навчання); змістові, коли опанування навчального змісту проходить свідомо, він осмислюється як система, в сукупності свідомо поціновуваних форм роботи над його опанування, а також процесуальні, коли педагогічний колектив відходить від зорієнтованості на репродуктивність навчального процесу і звертає увагу на освоєння учнями засобів інтелектуального розвитку та саморозвитку.

Таким чином, інтелектуальний розвиток учня повинен носити системний характер не лише з огляду на потреби окремого підлітка чи юнака, а як один з напрямків організації навчально-виховного середовища навчального закладу, забезпечення якого бачиться важливим завданням керівників закладу професійної освіти.

Здійснення соціально-економічних перетворень в Україні кардинально змінило напрями і зміст управлінської діяльності керівників професійно-технічних навчальних закладів. Аналіз ситуації в системі ПТО свідчить, що методи роботи, знання, уміння й навички, сформовані у значної кількості керівників ПТНЗ у попередній період управління й господарювання, є недостатніми для виконання управлінських функцій за сучасних умов. Нині гостро відчувається потреба в технологізації їхньої діяльності, формування у них культури управлінської праці, освоєння нових управлінських функцій (проектування, моделювання освітнього процесу, розробка особистісно орієнтованого підходу до управління на різних рівнях). Набутий досвід функціонування системи ПТО за роки демократичного суспільства та ринкових відносин стає методологічною основою формування демократичного механізму управління навчальним закладом. За цих умов демократизація управління передбачає створення нових моделей взаємодії суб’єктів освітньої політики, в основі яких персональна відповідальність кожного учасника навчально - виховного процесу за його результативність. Демократизація функціонального устрою навчального закладу позитивно впливає на розвиток якісно нових трудових відносин у педагогічному колективі. Основними елементами управління ПТНЗ в регіоні залишаються збір інформації, прийняття управлінського рішення та організація його виконання, здійснення контролю; координація і регулювання дій, оцінювання результатів демократизації функціональних засад. Зауважимо, що внутрішньоучилищний контроль в умовах розвитку ПТНЗ на засадах гуманізму і демократії не повинен перетворюватися на безпідставні перевірки, інспекції, ревізії. Внутрішньоучилищний контроль як функція управління - це контроль за реалізацією мети управління в межах того чи іншого циклу.

Важливість менеджменту та необхідність навчатися управління визнає кожний керівник професійно-технічного навчального закладу, але далеко не кожний перейшов від демонстративної згоди до справді серйозних зусиль щодо засвоєння законів і технологій менеджменту. На жаль, сьогодні багато заступників директорів професійно-технічних навчальних закладів задовольняються і користуються тими досягненнями, які прийшли до них не за рахунок технологічного менеджменту, а за рахунок особистих досягнень. Але досвід говорить про те, що часто проблема виконання наказів, реалізації завдань, мотивації працівників полягає не у виконавцях, а в керівниках. Навчання педагогічного колективу та адмінперсоналу - одна з безпосередніх функцій заступника директора.

Розглянемо детальніше ефективні управлінські функції заступника директора професійно-технічного навчального закладу.

Планування, проектування, прогнозування. Ця функція будується на підставі перспективного плану та прогнозу розвитку подій, які відбуваються в професійно-технічному навчальному закладі. Враховуючи картину об’єктивного майбутнього розвитку навчального закладу заступник директора планує свій день, тиждень, місяць. План - це в першу чергу аналіз, а краще - самоаналіз майбутніх досягнень заступника директора Мета такого планування - краще пізнати себе і використати свої знання в подальшому прийнятті рішень, в ефективному управлінні професійно-технічним навчальним закладом.

Добір і оцінка кадрів - важлива функція заступника директора. На жаль, заступники директора професійно-технічних навчальних закладів не володіють технологіями оцінки і добору кадрів. Унаслідок цього добір кадрів відбувається частіше спонтанно, ніж технологічно грамотно, втрачається дорогоцінний час на перенавчання підлеглих. Процес добору кадрів повинен мати стратегію. Для заступника директора професійно-технічного закладу знання стратегії - це пошук висококваліфікованих спеціалістів. Тільки такий фахівець може підготувати конкурентоспроможного робітника на ринку праці.

Навчання кадрів і адаптація. У професійно-технічних навчальних закладах де грамотно організовано навчання педагогічних працівників нема плинності кадрів. Більше того в корпоративному навчанні використовуються елементи виховання своїх підлеглих. Але для того, щоб ефективно вчити інших - заступнику директора необхідно опанувати основи менеджменту.

Інформування всіх учасників навчально-виробничого процесу. Як часто буває в професійно-технічному навчальному закладі, коли накази, розпорядження не доходять до виконавців, інформація втрачається, виникає плутанина в роботі всього колективу. Ця функція заслуговує на окрему увагу, враховуючи значну кількість інформаційних технологій, якими, на жаль, сьогодні не володіють заступники директора.

Мотивація і активізація співробітників. Ефективний менеджмент наполовину залежить від здатності заступника директора створити команду, тобто знайти однодумців і таких, що бажають працювати заради досягнення спільних цілей. Потрібно багато часу та зусиль для того, щоб знайти та зберегти кращих працівників, які зможуть підготувати ще кращих висококваліфікованих робітників, випускників навчального закладу.

Організація навчально-виробничого процесу і адміністрування. Організація навчального процесу та адміністрування потребує вміння працювати в різному режимі, здатності швидко приймати оперативні рішення; вміння орієнтуватися в складній ситуації, розуміння, що робити самому, а що треба передати (делегувати) для виконання підлеглим, уміння знаходити ресурси, розподіляти їх і брати відповідальність за їх використання.

Визначення цілей і розподіл завдань. Основна ціль заступника директора професійно-технічного навчального закладу - зробити так, щоб поставлена мета була виконана правильно і вчасно. Професіоналізм керівника залежить від того, як він уміє визначати цілі своїм підлеглим і навпаки.

Контроль за навчально-виробничим процесом. Функція контролю має велике значення у всіх сферах діяльності заступника директора професійно-технічного навчального закладу. Контроль найбільш слабке місце менеджменту. Існує декілька видів контролю: випереджувальний, контроль процесу, контроль результату. Заступник директора повинен так працювати, щоб функція контролю стала основною в його діяльності .

Пошук і прийняття рішень. Найголовніша функція в діяльності заступника директора, адже що він приймає рішення щохвилини, щогодини, щодня... Хоче того заступник директора чи ні, але його рішення визначає життєдіяльності як його, так і його підлеглих, а також навчального закладу.

Управлінський вплив. Скільки способів впливу на підлеглого використовує у своїй практиці заступник директора? Кожному керівникові необхідно провести інвентаризацію власних способів управлінських впливів з метою досягнення результативності індивідуально-орієнтовного управління до всіх учасників навчально-виробничого процесу.

Комунікативна функція. Хибною є думка, що в наш час міжособистісне спілкування втрачає своє значення. Навпаки, внаслідок стрімкого розвитку інформаційних технологій в найближчий час заступнику директора треба навчитися спілкуватися більш ефективно. На думку спеціалістів, у час сучасного розвитку інформаційних технологій навіть дрібні помилки в усних заявах, письмових документах миттєво стають помітнимими і можуть негативно вплинути на результативність роботи заступника директора професійно-технічного навчального закладу.

2.2 Шляхи і засоби інтелектуально-розвивального впливу на учнів професійного ліцею

Період навчання у студентів професійних навчальних закладів збігається з юністю - важливим віковим етапом, пов’язаним у соціальному плані зі стартом багатьох життєвих напрямків.

Зважаючи на положення щодо того, ніби рушійними силами розвитку психіки людини як суб'єкта діяльності, як особистості є внутрішні суперечності, Г. С. Костюк виділяє такі основні суперечності віку, до якого належить переважний контингент учнів професійних училищ:

- розходження між новими потребами, цілями, прагненнями особистості та досягнутим нею рівнем оволодіння засобами, необхідними для їх задоволення;

розходження між новими пізнавальними цілями і наявними в учнів способами дій;

розходження між досягнутим рівнем розвитку індивіда й способом його життя;

розходження між очікуваним, бажаним майбутнім і теперішнім.

Навчання й виховання сприяють переборенню внутрішніх суперечностей. Так, суперечності між новими вимогами діяльності і несформованими вміннями й навичками, що постійно виникають у ході навчальної діяльності учнів, розв'язуються через оволодіння новими способами дій, більш досконалими операціями й прийомами розумової діяльності.

Характерно, що на ранніх етапах розвитку людини суперечність внутрішніх тенденцій, як правило, не усвідомлюється. Лише на пізніх життєвих етапах вона стає предметом самоусвідомлення, переживається як невдоволеність людини собою і, одночасно, як прагнення до подолання цієї невдоволеності.

Розв'язання суперечностей і, відповідно, прогресивний розвиток особистості можливі за умов їх усвідомлення особистістю, наявності волі в їх вирішенні, гуманістичних міжособистісних стосунків, виховання і самовиховання. Підсумком розв'язання суперечностей є виникнення психічних новоутворень віку, побудова нової системи стосунків, включення в нову ситуацію розвитку, що засвідчує перехід людини до нового психологічного віку. На кожному етапі онтогенезу виникають нові суперечності, які потребують свого способу їх розв'язання.

Соціально-економічні перетворення в Україні характеризуються складністю й неоднозначністю процесів на ринку праці. Та, не зважаючи на це зміст, форми і методи підготовки молоді, які забезпечать її успішне входження у світ професійної праці й формування своєї перспективної професійної траєкторії потребують модернізації. Результати психолого-педагогічних і соціологічних досліджень свідчать про аморфність професійних намірів сучасної молоді, нездатність підростаючого покоління до раціонального поєднання професійно-технічної підготовки з процесами самопізнання й саморозвитку з метою професійного зростання, недостатню ефективність виховного впливу професійно-технічних навчальних закладів (ПТНЗ) на процес її підготовки до прогнозування свого професійного розвитку тощо. У цьому зв’язку є актуальною проблема підготовки учнів ПТНЗ до побудови особистої професійної кар’єри, що визначає необхідність пошуків нових підходів до її розв’язання в інтересах як самої особистості, так і суспільства. Підготовка до вибору кар’єри передбачає формування у молодої людини системи специфічних знань та навичок, які дали б їй змогу в прийдешньому адаптуватися до суспільно-економічних змін, домогтися щоб робота стала значущою часткою способу життя. Обрання такої позиції підготовку особистості до вибору кар’єри можна трактувати як загальний обсяг досвіду, через який накопичуються знання й виробляється ставлення до себе й професійній праці, а також формуються навички, що допомагають самоідентифікувати, обрати, підготуватися до професійної праці й інших життєвих можливостей, що у своїй сукупності власне й утворюють кар’єру в широкому розумінні цього слова. Підготовка молоді до планування професійної кар’єри передбачає організацію адекватного психолого-педагогічного забезпечення й супроводу цього процесу, які являють собою цілісний комплекс організаційних та психолого-педагогічних заходів, спрямованих на вивчення, формування, розвиток й корекцію професійного становлення особистості. Теоретико-методологічною базою такого супроводу сьогодні виступає особистісно орієнтований підхід, з позицій якого професійний розвиток особистості розуміється як вибір і засвоєння суб’єктом професійно-технічної підготовки, тих або інших шляхів професійного становлення. За такого підходу психолого-педагогічний супровід підготовки учня ПТНЗ до вибору професійної кар’єри може трактуватися як допомога у формуванні орієнтаційного поля професійного розвитку, відповідальність за подальші дії в якому несе вона бере на себе. Однією з ефективних технологій підготовки учнів ПТНЗ до побудови професійної кар’єри є розвивальна психодіагностика, яка може здійснюватися у процесі профорієнтаційної роботи. Розвивальна функція психодіагностики полягає в тому, що вона, використовуючи інтерпретацію результатів діагностування індивідуально-психологічних характеристик особистості учня, актуалізує наявні в нього психологічні знання й ініціює їх розширення. А оскільки індивідуальні показники діагностики мають значну суб’єктивну значущість для учня, то пояснення сутності психологічних характеристик набуває особливої особистісної значущості. За рахунок засвоєння психологічних знань відбувається формування специфічної складової соціально-професіональної компетентності, яка набуває статусу одного з провідних чинників самореалізації професійно-психологічного потенціалу особистості.

У дидактичному аспекті планування кар’єри можна розглядати як процес поступового розвитку професійної Я-концепції й самовизначення у контексті здібностей особистості, її талантів, мотивів, потреб, ставлень, цінностей тощо. Формування професійної Я-концепції учня ПТНЗ доцільно організувати як процес його послідовного включення в пізнавальну (репродуктивну за характером), дослідницьку й проектно-практичну діяльність з побудови особистого плану кар’єри. Організаційно-предметним середовищем реалізації такої діяльності може слугувати курс „Планування кар’єри».

В ідеальному варіанті підготовка учнів ПТНЗ до вибору майбутньої кар’єри повинна реалізовуватися в рамках єдиної багатоступеневої системи психолого-педагогічної підтримки підготовки особистості до професійної діяльності, в тому числі - вибору професії, вибору та побудову професійної кар’єри. Одним з провідних елементів такої системи може виступати психологічна служба, яка забезпечувала б професійний розвиток молодої людини залежно від вибору нею майбутнього професійного маршруту. За такого підходу підготовці учнів ПТНЗ повинна передувати підготовка учнів 8-9-х класів середньої загальноосвітньої школи до вибору освітньо-професійних маршрутів, один з варіантів яких передбачає набуття обраної професії у системі професійно-технічної освіти. При цьому набуті учнями школи знання, вміння та навички з вибору освітньо-професійного маршруту слугуватимуть підґрунтям для вибору професійної кар’єри під час навчання в ПТНЗ та її коригування у процесі професійної діяльності. Слід зазначити, що основні психолого-педагогічні та методичні умови для створення такої служби в Україні є. Проте на державному рівні сьогодні ще не сформувалося розуміння необхідності такої служби (в багатьох розвинутих країнах Європи та у США аналоги таких служб упродовж багатьох років) і не здійснюються заходи з організації структури, яка забезпечувала б її діяльність.

Особлива роль в інтелектуальному розвитку молоді належить сьогодні комп’ютеризації усіх сфер життя.

Динаміка сучасних політичних, економічних і суспільних змін надзвичайно велика. Основа багатьох змін обумовлена новими способами створення, збереження, передачі та використання інформації.

Дедалі більше людей частіше й частіше опиняються перед проблемою необхідності опрацювання великого обсягу різної інформації. Комп’ютерні та комунікаційні технології стають основою інформаційної революції, яка сьогодні відбувається в суспільстві. Розвиток та створення індустрії інформації дають суспільству змогу розв'язувати такі глобальні проблеми свого розвитку:

·   забезпечення найефективнішого використання накопичених знань у всіх сферах людської діяльності;

·   створення умов для науково обґрунтованого та ефективного функціонування управлінських органів влади;

·   створення умов для розроблення, прийняття й упровадження планів, програм та концепцій сталого розвитку країн і регіонів світу на близьку й тривалу перспективу;

·   перехід від індустріальної до постіндустріальної фази суспільного розвитку та інтеграцію розвинених країн в єдину інформаційно-структуровану спільноту.

Людство рухається до інформаційного суспільства, до суспільства, що ґрунтується на знаннях. Тому інвестування в людину, її знання і здібності ми вважаємо найбільш ефективним засобом стимулювання розвитку держави як в економічному, так і в соціальному розумінні. Здобуті в процесі освіти знання повинні стати джерелом, спонукальною силою оновлення українського суспільства.

Для того, щоб кожний громадянин міг здобути у своїй державі якісну освіту на рівні міжнародних стандартів, був конкурентноздатним на міжнародному ринку праці, необхідно поширити міжнародні стандарти на систему навчання і виховання в Україні, при умові збереження кращих традицій і досягнень вітчизняної системи освіти.

Професійна школа як соціальний інститут не може не відчути на собі зміни, що відбуваються в суспільстві. Процес інформатизації суспільства стимулює розвиток інформаційних технологій в освіті. Для того, щоб випускник школи знайшов своє місце в інформаційному суспільстві, він має досконало володіти новими інформаційними технологіями, насамперед персональним комп’ютером і системою «Інтернет».

Точкою відліку виникнення нових інформаційних технологій навчання в школі вважають урядову постанову «Про заходи щодо забезпечення комп’ютерної грамотності учнів середніх навчальних закладів і широкого впровадження електронно-обчислювальної техніки в навчальний процес», прийняту 1985 року. Ця постанова передбачала введення в 9-10 класах нового предмета - «Основи інформатики та обчислювальної техніки». Було обрано курс на розробку вітчизняної обчислювальної техніки навчального призначення і програмно-методичного забезпечення курсу інформатики в школі. Педагогічні інститути відкривали нові спеціальності, пов’язані з підготовкою вчителів інформатики. Багато вчителів математики та фізики пройшли курсову перепідготовку на базі інститутів підвищення кваліфікації і почали викладати інформатику. З оснащенням шкіл класами навчальної обчислювальної техніки виникла можливість проведення масових педагогічних досліджень із питань використання комп’ютерів системах середньої та вищої освіти.

Отже, інформатизація освіти - це процес забезпечення сфери освіти теорією і практикою розроблення та використання сучасних нових інформаційних технологій, орієнтованих на реалізацію психолого-педагогічної мети навчання і виховання, а відтак - і на інтелектуальний розвиток молоді. Тому ми розглядаємо її як одну з потенційних умов інтелектуального розвитку учнів, обов’язкову в сьогоднішньому світі складову інтелектуально-розвивального середовища.

Головною ланкою процесу інформатизації освіти є зміна мети і змісту навчання. Технологічне переоснащення навчального процесу, розроблення нових методів і організаційних форм навчання - це лише похідні, що забезпечують досягнення наміченої мети. Зміст навчання змінюється за кількома напрямами, значущість яких теж змінюється з розвитком процесу інформатизації суспільства.

Перший напрям пов’язаний зі становленням навчальних дисциплін, що забезпечують підготовку учнів у галузі інформатики.

Другий напрям пов’язаний з активним використанням комп’ютерів і комп’ютерних комунікацій, застосування яких стає нормою в усіх галузях діяльності. Цей процес змінює предметний зміст усіх навчальних дисциплін на всіх рівнях освіти.

Третій напрям пов’язаний із впливом інформатизації на мету навчання. Це буде дедалі відчутнішим із розвитком процесів інформатизації суспільства, працею з переструктурування знань, що накопичило людство. Має бути вироблена якісно нова модель підготовки членів майбутнього інформаційного суспільства, для яких здатність до людських комунікацій, активне оволодіння науковою картиною світу, гнучка зміна своїх функцій у праці, відповідальна громадянська позиція і розвинена планетарна свідомість стануть початковою життєвою потребою.

Нові інформаційні технології - це сукупність методів і технічних засобів збирання, організації, збереження, опрацювання, передачі й подання інформації за допомогою комп’ютерів та комп’ютерних комунікацій.

Засоби нових інформаційних технологій (ЗНІТ) - це програмно-апаратні засоби і пристрої, що функціонують на базі обчислювальної техніки, а також сучасні засоби та системи інформаційного обміну, що забезпечують операції зі збирання, накопичення, збереження, опрацювання, передачі інформації.

Засоби інформатизації освіти - це засоби нових інформаційних технологій із навчально-методичним, нормативно-технічним й організаційно-інструктивним матеріалом, що забезпечує їх педагогічно доцільне використання.

Нові інформаційні технології навчання - це методологія і технологія навчально-виховного процесу з використанням новітніх електронних и засобів навчання й, насамперед, ЕОМ. В умовах професійного ліцею для інтелектуального розвитку учнів важливо, щоб педагог не просто використовував ці засоби в процесі власної діяльності,

Нові інформаційні технології відкривають учням доступ до нетрадиційних джерел інформації, підвищують ефективність самостійної роботи, створюють цілком нові можливості для творчості, знаходження і закріплення професійних навиків, дають змогу реалізувати принципово нові форми і методи навчання.

Поява і широке впровадження у практику освіти такого поняття як «нова інформаційна технологія (НІТ)» пов’язано з появою і значним розповсюдженням комп’ютерів в освіті. Розглядаючи на сьогоднішній день нові інформаційні технології, звичайно виділяють як найважливіші характеристики:

• типи комп’ютерних повчальних систем (повчальні машини, навчання і тренування, програмоване навчання, інтелектуальне репетиторство, керівництво і користувачі);

• повчальні, що використовуються, засоби (ЛОГО, навчання через відкриття, мікросвіти, гіпертекст, мультимедіа);

• інструментальні системи (програмування, текстові процесори, бази даних, інструменти уявлення, авторські системи, інструменти групового навчання).

За інформаційних технологій навчання учитель може для досягнення дидактичної мети застосовувати як окремі види навчальної роботи так і будь-який їхній набір, тобто спроектувати навчальне середовище. Орієнтовані на вчителя інструментальні засоби (програми-конструктори уроків) дають йому змогу оперативно поновлювати зміст навчальних та контролювальних програм відповідно до виникнення нових знань і технологій. Учитель отримує додаткові можливості для підтримки й спрямовування розвитку особистості учня, творчого пошуку й організації їхньої спільної роботи. Як показує сучасна педагогічна практика, використання комп’ютера її навчальному процесі спрямовано переважно на виконання таких чотирьох типів дидактичних завдань.

1.      Комп’ютер використовують як допоміжний засіб для ефективнішого вирішення вже існуючої системи дидактичних завдань. Змістом об’єкта засвоєння в комп’ютерній навчальній програмі цього типу є довідкова інформація, інструкції, обчислювальні операції, демонстрації тощо.

Комп’ютер, котрий оснащено технічними засобами мультимедіа, дає змогу використовувати дидактичні можливості відео і аудіоінформації. Технології мультимедіа не тільки перетворили комп’ютер на повноцінного і співрозмовника, завдяки їм учні, не залишаючи навчального класу (дому), можуть бути присутніми на лекціях видатних учених та педагогів, стати свідками історичних подій минулого й сучасного, відвідати найвизначніші музеї і культурні центри світу, найвіддаленіші й цікаві з географічного погляду регіони Землі. Упровадження в навчальний процес гіпертекстових технологій забезпечило учнів і викладачів принципово новими можливостями роботи з довідковою інформацією. За допомогою гіпертекстових систем можна створювати перехресні посилання в текстових масивах, що полегшує пошук потрібної інформації з ключових слів. Системи гіпермедіа дають змогу пов’язати один з одним не тільки фрагменти тексту, а й графіку, звукозаписи, фотографії, мультфільми, відеокліпи тощо. Завдяки таким системам створюють і широко тиражують на лазерних компакт-дисках «електронні» довідники, книги, енциклопедії. Розвиток інформаційних телекомунікаційних мереж дає новий імпульс системам дистанційного навчання, забезпечує доступ до гігантських обсягів інформації, що зберігається в різних регіонах нашої планети.

2.      Комп’ютер може бути засобом, на який покладено вирішення окремих дидактичних завдань за збереження загальної структури, мети і завдань безмашинного навчання. При цьому навчальний зміст не закладають у комп’ютер (ЕОМ виконує функції контролера, тренажера тощо). Цю функцію широко подано в діалогових навчальних системах, що моделюють діяльність учителя. Нині найчастіше використовують довідково-контролюючі програми з деяких шкільних предметів. Нові цікаві можливості під час роботи з текстами дає текстовий редактор (тренаж, самоконтроль, самокорекція, порівняння з еталоном).

3.      Використовуючи комп’ютер, можна ставити і вирішувати нові дидактичні завдання, не розв’язувані традиційним шляхом. Характерними є імітаційно-моделювальні програми, наприклад, комп’ютерні програми з імітації експерименту. У цих програмах об’єктом засвоєння є:

а)      зовнішні параметри того або іншого процесу;

б)      закономірності, не доступні для спостереження в природних умовах;

в)      зв’язки імітованих явищ із тими параметрами, які автоматично задані програмою;

г)       пошук параметрів, котрі оптимізують проходження імітованого процесу тощо.

Наприклад, у процесі викладання математики можливо використовувати інструментальні програмні засоби, що дають змогу створювати різні математичні моделі, керувати ними і досліджувати їх «поведінку» (зокрема, під час вивчення тематики, пов’язаної з дослідженням функцій, виконанням завдань на оптимізацію, моделюванням геометричних об’єктів і ситуацій).

4.      Комп’ютер можна використовувати як засіб, що допомагає засвоювати складні абстрактні теоретичні поняття. Такого засвоювання досягають, моделюючи поняття. Водночас реалізують принципово нові стратегії навчання. Характерним прикладом цього напрямку розробок є так звані «комп'ютерні навчальні середовища» або «мікросвіти» - моделі освоюваних галузей знань.

Комп’ютер має багато технічних можливостей: графіку, звук, анімацію, що робить його привабливим для дітей. Але головне, що відрізняє комп’ютер від інших засобів навчання, - це можливість діалогу - не формального, коли комп’ютер задає запитання, а школяр має відповідати в жорстко заданих рамках, а інтерактивного діалогу: коли головною у діалозі стає дитина, коли вона нав’язує комп’ютерові свої правила або «навчає» його, примушуючи виконувати певні дії.

Водночас проблеми й обмеження цієї технології навчання, базованої на принципі конструктивізму в психології (відповідно до концепції інтелектуального розвитку Ж. Піаже), обумовлені характером діяльності учнів, який не регулюється, бо здійснюється через систему ігрових дій користувача зі змістом предметного середовища. Тому актуальною в розробленні цих технологій навчання залишається проблема перетворення ігрової мотивації.

Об’єднання шкіл і установ освіти в інформаційну мережу забезпечує розв’язання проблеми обміну оперативною інформацією між органами керування освітою й освітніми установами (накази, довідки, статистичні дані тощо).

Стрімкий розвиток новітніх технологій, перехід більшості галузей виробництва, науки і освіти в Україні на інноваційний шлях розвитку висуває однією з пріоритетних задачу підвищення рівня опанування інформаційних технологій студентами усіх спеціальностей і напрямків підготовки, набуття знань і навичок, які б сприяли зростанню їх професійного рівня у практичній діяльності. Проте в останні роки як в Україні, так і в усіх пострадянських державах, спостерігається негативна, на наш погляд, тенденція отримання вузькоспеціалізованої освіти, про що свідчать чинні навчальні плани і програми з окремих дисциплін. Ця тенденція обумовлена низкою причин як об’єктивного, так і суб’єктивного характеру, однією з яких є недостатній рівень загальної інформаційної культури студентів. Не секрет, що основним джерелом інформації при підготовці курсових і дипломних робіт багатьма студентами є мережа Internet, якість якої у багатьох випадках дуже сумнівна, що не сприяє творчій роботі та не відповідає вимогам сьогодення. В той же час інші джерела інформації лишаються поза увагою через непідготовленість студентів до користування ними, зокрема пошук місцезнаходження ґрунтовних наукових і навчальних матеріалів на паперових носіях через електронну мережу, здійснення патентного пошуку і т. ін. Ця проблематика розробляється як спеціалістами з інформаційних технологій, так і освітянами-практиками. Причиною цього є недостатність у розробленні теорії і узагальнення досвіду з інформаційної культури як серед студентства, так і суспільства в цілому.

Останнім часом навчальних закладах все частіше і частіше вимовляється і повторюється слово якість. У наукових колаах, в управлінських і методичних структурах формуються концепції якості освіти, визначаються підходи і показники, ставиться питання про критерії якості. В освітніх установах освоюється моніторинг навчаємості і навченості учнів як одна з технологій оцінки якості. З поняттям «якість освіти» сьогодні намагаються працювати всі: і вчені, і методисти, і практики. При цьому саме інтелектуальний розвиток учнів є базовою основою забезпечення такої якості, оскільки пізнавальна активність та самостійність учнів (а відтак, і достатня навченість) без нього неможлива.

Спроби модернізації педагогічної технології пов’язані з комп’ютеризацією освітньої сфери, яка обумовлює виникнення якісно нових технологій, вносить суттєві зміни в навчально-виховну діяльність, значно підвищує її результативність і дає змогу докорінним чином змінити підхід до навчання. Упровадження комп’ютерної техніки призводить до суттєвої зміни традиційних способів організації навчально-виховного процесу. Комп’ютер є засобом організації спільної діяльності вчителя й учнів, учнів між собою і забезпечує форми їх взаємодії.

Якість освіти буде підвищуватись, якщо в діяльність педагогів та керівників освітніх закладів активно впроваджувати нові інформаційні технології з використанням сучасної комп’ютерної техніки. Комп’ютер став незамінним приладом обробки і перетворення найрізноманітнішої інформації. Бурхливо розвиваються інформаційні комп'ютерні технології, отже сучасний викладач повинен вміти не тільки сам використовувати комп’ютер в повсякденному житті, а й показати роль комп’ютерної техніки та нових інформаційних технологій при вивченні спеціальних предметів. Отже, нашою метою є - проаналізувати ефективність використання нових інформаційних технологій для підвищення якості освіти у навчальних закладах в сучасних умовах.

Під інформаційною технологією в одних випадках розуміють спосіб і засоби збору, обробки і передачі інформації для отримання нових відомостей про об'єкт, що вивчається, в інших сукупність знань про способи і засоби роботи з інформаційними ресурсами. За визначенням академіка В.Н. Глушкова всі педагогічні технології є інформаційними, оскільки навчально-виховний процес не можливий без обміну інформацією між педагогом і студентом. Проте в сучасному розумінні інформаційна технологія навчання - це педагогічна технологія, що застосовує спеціальні способи, програмні і технічні засоби (кіно, аудіо і відеотехніку, комп’ютери, телекомунікаційні сіті) для роботи з інформацією. І значення інформатизації освіти полягає в створенні як для педагогів, так і для студентів сприятливих умов для вільного доступу до культурної, навчальної та наукової інформації. Будь-які методики або педагогічні технології описують, як переробити і передати інформацію, щоб вона була найкращим чином засвоєна тими, що навчаються. Тобто будь-яка педагогічна технологія це - інформаційна технологія. Коли ж комп’ютери стали настільки широко використовуватися в освіті, що з’явилася необхідність говорити про інформаційні технології навчання, з’ясувалося, що вони давно фактично реалізуються в процесах навчання, і тоді з’явився термін «нова інформаційна технологія навчання» .

На думку Матроса Д.Ш., головне в НІТ - це комп’ютер з відповідним технічним і програмним забезпеченням, звідси і визначення: нові інформаційні технології навчання - процес підготовки і передачі інформації особі що навчається, засобом здійснення якого є комп'ютер. Такий підхід відображає, як було відзначено вище, первинне розуміння педагогічної технології, як застосування технічних засобів в навчанні. Суть сучасного підходу укладена в ідеї максимально можливої керованості роботи ВУЗу, перш за все його основної ланки - процесу навчання.

Таким чином, на чолі стає процес навчання зі своїми особливостями, а комп’ютер - це могутній інструмент, що дозволяє вирішувати нові, раніше не вирішені, дидактичні задачі. Як ми вже відзначали, в освіті «педагогічна технологія» і «інформаційна технологія» - це в певному значенні синоніми. Лернер А.Я. вважає, що саме впровадження НІТ зумовлює отримання необхідної управлінської інформації, яка має не усереднений, а індивідуально-особовий характер, дозволяє побачити просування кожного студента в процесі навчання. З впровадженням НІТ пов'язано більш широке розуміння управління навчання, усвідомлюване не тільки як управління закладом у цілому, але і управління процесом навчання кожного хто вчиться. При цьому суб’єктами управління виступають вже не тільки керівники закладів, але і викладач, і сам учень. Йдеться про кібернетичний підхід до управління навчанням, коли під управлінням розуміється така дія на об’єкт (процес), яке вибране з безлічі можливих дій з урахуванням поставленої мети, стану об'єкту (процесу) його характеристик і веде до поліпшення функціонування або розвитку даного об’єкту, тобто до наближення до мети.

Управляти якістю освіти з використанням НІТ неможливо, якщо в навчальному закладі немає достатньої кількості необхідної комп’ютерної техніки. Тому керівникам необхідно звернути особливу увагу на інформатизацію і комп’ютеризацію навчального закладу.

У концепції національної програми iнформатизацiї сутність iнформатизацiї системи освіти трактується як упорядкована сукупність взаємопов’язаних організаційно-правових, соціально-економічних, навчально-методичних, науково-технічних, виробничих, управлінських процесів, спрямованих на задоволення освiтнiх iнформацiйних обчислювальних і телекомунiкацiйних потреб учасників навчально-виховного процесу, на формування та розвиток інтелектуального потенціалу нації, удосконалення форм i змісту навчально-виховного процесу шляхом впровадження комп’ютерних методів навчання й тестування.

Як зазначає Хриков Є.М., якщо узагальнити рiзнi точки зору на iнформатизацiю навчального закладу, то можна сказати, що бiльшiсть науковцiв звертає увагу на таку функцію, як підтримка управлiнських рiшень. Дiйсно, iнформацiйнi технології дозволяють пiдвищити ефективнiсть усiх складових процесу розробки та реалізацї управлiнського рiшення: отримання необхiдної iнформацiї, розробка управлiлського рiшення, доведення управлiнського рiшення до виконавцiв, контроль за виконанням управлiнського рiшення.

Однак, базовою для всiх iнших функцiй iнформатизацiї навчального закладу є функцiя отримання, фiксацiї, зберiгання та перетворення iнформацiї. Ця функцiя є ширшою за попередню у зв’язку з тим, що iнформацiя потрiбна не тiльки для прийняття управлiнських рiшень. Саме ця функцiя створює умови для реалiзацiї ще однiєї важливої функцiї iнформатизацiї навчального закладу - задоволення iнформацiйних потреб студентiв, працiвникiв, потенцiйних споживачiв освiтнiх послуг, працiвникiв iнших освiтнiх установ та структур управлiння освiтою. Хоча цi функції мiж собою тiсно пов’язанi, але кожна з них забезпечує реалiзацiю специфiчних завдань, пов’язаних з управлiнською та освiтньою діяльністю.

Л.М. Забродська розробила алгоритм технологiї впровадження iнформацiйної системи управлiння навчально-виховним процесом, кроками якого є:

• аналiз педагогiчної доцiльностi впровадження iнформацiйної технології управлiння;

• визначення мети функцiонування iнформацiйної системи управлiння навчально-виховним процесом;

• визначення складу функцiональних задач;

• розробка iнформацiйноiї та функцiональної моделi IСУНП;

• розробка iнформацiйних процесiв;

• визначення функцiональних систем, якi входять до складу iнформацiйноiї системи управлiння навчально-виховним процесом;

• експериментальна перевiрка iнформацiйної системи управлiння навчально-виховним процесом;

• аналiз результатiв впровадження, оцiнка ефективностi впровадження iнформацiйної технології управлiння;

• розробка методичних рекомендацiй керiвникам загальноосвiтнiх навчальних закладiв.

За Хриковим Є.М., який стверджує, що з наведеним переліком складових технології iнформатизації можна погодитися, але бiльшiсть iз цих кроків пов’язана з моделюванням системи управління iнформатизацiєю. Керiвнику навчального закладу для вирiшення зазначеної проблеми, крiм моделювання iнформацiйної мережi, необхiдно вирiшувати й iншi управлiнськi завдання. Іншим таким завданням є створення та розвиток матеріальної бази iнформатизації, що передбачає придбання або отримання комп’ютерiв, придбання або розробку комп’ютерних програм, створення корпоративної мережі, підключення до мережі Інтернет, обладнання вiдповiдних приміщень.

Паралельно з першими двома завданнями керівнику навчального закладу треба вирішувати третє завдання - розробку та впровадження органiзацiйноiї структури управління процесом iнформатизацiї. Це завдання передбачає, що будуть внесенi змiни в посадовi обов’язки працiвникiв навчального закладу, пов’язанi з iнформатизацiєю, буде призначений вiдповiдальний за цей процес, буде створений центр або вiддiл, лабораторiя, рада з проблем iнформатизацiї.

Четвертим управлінським завданням управління iнформатизацiєю є підготовка членів колективу до оптимального використання можливостей iнформацiйних технологій. Підготовка студентів здійснюється за допомогою навчального процесу, позааудиторної роботи, створення можливості використовувати комп’ютерну техніку в повсякденному житті.

Могільов А.В. відзначає, що проблемі інформаційного забезпечення керівників освіти до останнього часу не приділялося належної уваги. В значній мірі це пояснюється великою складністю формалізації процедур ухвалення управлінських рішень в цій сфері і їх інформаційного забезпечення. До того ж, чим вище рівень керівника, тим складніше задача системного забезпечення його управлінською інформацією: розширюється коло напрямів, які повинні бути охоплені інформаційним забезпеченням, ускладнюється задача її інтеграції, виникає необхідність в обліку особових особливостей її споживача і т.п. Від фахівців, які цю проблему вирішуватимуть, знадобиться знання не тільки володіння загальними основами теорії управління в застосуванні до освіти, психологічною стороною роботи керівника, але і сучасними інформаційними технологіями, особливо заснованими на комп’ютерних сітях і Інтернет.

Існує два канали інформаційного забезпечення керівників:

формалізований (по ньому циркулює регламентована формою, змістом і часом уявлення інформація, що має достатній ступінь достовірності) і стихійний (по ньому до керівників не керовано поступає величезна кількість самих різнохарактерних відомостей, далеко не завжди об’єктивно що відображають дійсне положення речей: це дзвінки по телефону, усний обіг або відповіді та ін.).

В практиці управління освітою поки превалює другий канал. Важливо, щоб забезпечення керівників у сфері утворення об'єктивної, достовірної, регламентованої формою і часу інформацією було максимальне повним, а відомості, що поступають по другому каналу, лише доповнювали інформацію формалізованого каналу.

Оволодіння основами будь-якої професії розпочинається з оволодіння системою загальних і професійних знань, тобто опанування фахівцем „наукового дискурсу професії» або професійного мовлення - галузевої фразеології та термінології, що допоможе під час навчання у ПТНЗ, а також у подальшій професійній діяльності, яка вимагає застосування у виробничій сфері української науково-технічної мови. Для вільного володіння усною та писемною формами професійного спілкування студенти повинні мати чималий активний лексичний запас фахової термінології, бо мовленнєва специфіка такого стилю спілкування визначається насамперед великою кількістю термінів, що активно обслуговують сферу професійно-виробничої діяльності. Мовознавцями доведено, що спеціальні галузеві терміни становлять понад 60 % професійної лексики фахівця, решту займає загальнонаукова термінологія та загальновживані лексеми. Крім того, термінологічна лексика має велике значення для науково-виробничої комунікації, сприяючи її інтелектуалізації, полегшує процес засвоєння знань та реалізацію їх у майбутній фаховій діяльності, поглиблює знання учнів про ознаки виучуваних понять, є засобом розширення активного професійно зумовленого словникового запасу, підвищує культурний рівень майбутньої української інтелігенції.

Поки що українське професійне мовлення перебуває на етапі становлення, унормування. Йому властиві ознаки, що визначають рівень культури усного й писемного ділового мовлення: правильність, комунікативна досконалість, аргументованість, доцільність, стислість, точність. Специфіка професійного мовлення полягає в обслуговуванні сфери виробничих відносин, потреб спілкування між представниками однієї професії. Добре знання мови фаху підвищує ефективність праці, допомагає краще орієнтуватися в складній професійній ситуації «. Кожна галузь науки має свої мовленнєві особливості, що виражаються в специфічній фаховій термінології, мовних кліше, професіоналізмах і утворюють мову фахової галузі.

Враховуючи, що значне зростання термінологічної лексики, притаманне більшості галузей науки і техніки (виникнення нових термінів, а також розширення значень уже існуючих термінів) потребує й швидких змін в термінологічній базі навчальних дисциплін, учні, майстри виробничого навчання сучасних ПТНЗ й викладачі спеціальних дисциплін мають орієнтуватися як на українські терміносистеми, так й на мають поширеності терміна в інших мовах та показник його вмотивованості, тобто відповідності внутрішньої форми його тлумаченню.

Вирішення проблеми вбачаємо у використанні в навчальному процесі нового виду забезпечення - інформаційно-технологічного, який є педагогічною системою, що включає дві самостійні і в той же час взаємозв’язані і взаємодоповнюючі одна одну складові - інформаційну і технологічну.

Першу з названих складових, що забезпечує змістовий аспект підготовки фахівця в професійному навчальному закладі, доцільно розглядати в контексті рішення завдання повного і адекватного надання учням, майстрам виробничого навчання і викладачам спецдисциплін навчальної та іншого роду інформації, яка сприяє досягненню поставлених дидактичних цілей.

Як інформаційну складову пропонується застосовувати дидактичний компонент інформаційного забезпечення навчальної дисципліни, що є дидактичною системою, в яку, з метою створення умов для педагогічно активної інформаційної взаємодії між викладачем і учнем інтегруються прикладні педагогічні програмні продукти, бази даних, графіка, ілюстративний матеріал, аудіо та відеокомпоненти, а також сукупність інших дидактичних засобів і методичних матеріалів, що забезпечують і підтримують навчальний процес.

Результатом проектування і конструювання такої технології навчання може слугувати професійно-орієнтований навчальний електронний словник.

Необхідно відзначити, що навчальні словники як самостійні відзначаються навчальною спрямованістю і використовуються як один із засобів навчання. Навчальний характер їх виявляється у складі словника, відборі, розміщенні, способах подачі інтерпретації інформації, мові викладу, обсязі, оформленні.

Навчальні словники виконують навчальну, довідкову і систематизуючу функції, а також їм притаманні інформативна та нормативна функції. Як свідчать дослідження, навчальна лексикографія розвивається в двох напрямах. З одного боку, створюються різноманітні аспектні навчальні словники, з другого - намітилася тенденція щодо створення комплексних комп’ютерних словників, які тяжіють до словників універсального типу, створених на основі мультимедійних технологій. Доцільність створення словників другого типу зумовлена роллю викладача в навчальному процесі, кінцева мета якого - навчити учнів опановувати системою певних професійних знань. Цей процес може істотним чином вплинути на розвиток учнів. В цьому випадку, з одного боку, має місце навчання „інформаційне і залучаюче», з іншого - процес не зводиться тільки до пошуку учнями інформації з певних галузей науки, техніки і культури, але і включає розвиток інтересів і здібностей до пізнання, мислення, спостережливості, розвитку уваги і уяви. Крім того, метою навчання із залученням в навчальний процес такого типу універсальних навчальних словників є формування у тих, що навчається, основ наукового світогляду, залучення їх до систематичного і самостійного придбання знань, до індивідуальної пізнавальної діяльності, до всебічного інтелектуального розвитку, який пов’язаний з емоційним розвитком і формуванням вольових якостей особистості. Робота зі словником стає побічно спрямованою освітою.

Електронний навчальний словник призначений допомагати підвищувати рівень навчання учнів сучасних ПТНЗ за рахунок надання їм більш широких можливостей роботи з навчальним матеріалом - термінологією за фахом підготовки, а також зменшує навантаження на викладача, який повинен не тільки підготувати лекцію, а й дібрати, відредагувати необхідний навчальний матеріал, який буде відповідати дидактичній і методичній складовим навчального процесу й індивідуальним особливостям конкретного контингенту учнів.

Здатність до творчості є однією з найбільш важливих умов для успішного самовираження особистості її всебічної самореалізації та адаптації в сучасному світі. Проте, як свідчить проведений аналіз, в сучасних освітніх інститутах (школах, професійно-технічних навчальних закладах (ПТНЗ), інститутах питома вага часу, що відводиться на творчу діяльність тих, хто навчається, дуже мала. Так, частка часу на творчі ситуації (вирішення творчих завдань, навчальних проблем, дискусії та інше) в реальній педагогічній практиці складає: в школі - 0,5, в ПТНЗ - 0,2, а в інститутах - близько 5 відсотків.

Наявні недоліки навчально-виховного процесу закладів ПТО пов’язані з тією командно-адміністративною авторитарною системою, в якій людина була „гвинтиком», і як наслідок її - вади в самій системі освіти, які суттєво ускладнюють розвиток творчих здібностей учнів. Далі розглянемо їх.

Авторитарна педагогіка, яка характеризується деспотизмом, пригнобленням учня, передбаченням того, що без примусу неможливо залучити учнів до праці. Вона формує часто навчену безпорадність, конформізм, тому можна не дивуватися соціальній та інтелектуальній пасивності учнів.

Валовий підхід у підготовці фахівців - ігнорування особистості. А відомо, що масове, уніфіковане навчання не тільки не розвиває індивідуальні здібності людини (включаючи і творчі), але й гальмує їх розвиток, навіть блокує.

Пасивна педагогіка. Майже 99% часу в навчальному процесі становлять споглядальні процеси. Освітній інститут скоріше декларує, ніж сприяє розвитку творчих здібностей учнів. Він виховує учнів, звичних до відсутності творчої напруги у навчальній діяльності, породжує своєрідне інтелектуальне утриманство.

Учень в освітній системі сприймається як об’єкт, від якого майже нічого не залежить. Все залежить тільки від діяльності викладача. Учень не суб'єкт, а «реактивний пристрій», який керується зовні. В цій системі не залишається місця та часу для розвиту різних форм самовиховання та творчості.

Певна невідповідність структури та змісту навчання реальній практичній діяльності фахівців. Перевантаження змісту навчання, ігнорування психолого-фізіологічними рекомендаціями стосовно засвоєння учнями навчального матеріалу. Тому й не дивно, що учні нерідко використовують такий „нелюдський алгоритм навчання»: зазубрив - склав - забув.

Школа монологу не дає змогу інтенсивно розвиватися учням, реалізувати звернену мову - каталізатор мислення, навчитися спілкуватися, самостійно вирішувати складні завдання, які нині виникають перед людиною.

Школа пам’яті, в якій існує стійка ілюзія, що кількість знань збільшує інтелект. В такій школі дуже мало часу витрачається на творчі операції. Тому й не дивно, що в ній існують такі визначення учня: „учень - це пам’ять учня», „учень - магнітофонна плівка» та інші.

Недостатня розробленість всебічної системи мотивації навчання. Воно й не дивно, тому що головний принцип авторитарної педагогіки: не мотивувати, а примусити учнів учитися.

Проведені соціологічні дослідження в навчальних закладах ПТО [62, с. 3-4] свідчать про незадовільнений стан щодо розвитку творчості учнів. У навчальному процесі не вистачає гуманістичної спрямованості, співробітництва. Більша половина опитуваних (53%) учнів бажає більше самостійності в навчальному процесі. На заняттях рідко виникають дискусії, відповіді 44% опитуваних свідчать про це. Ступінь проблемності занять задовольняє трохи більше половини учнів. 80% опитуваних учнів бажають уникнути невдачі, що характеризує їх тривожність, невпевненість, низьку самооцінку, пояснення своїх невдач зовнішніми причинами.

Отже, для інтелектуального розвитку учнів закладів професійної освіти (а він бачиться однією з основних цілей і водночас засобів у системі освіти) потрібно спеціальним чином організоване педагогічне середовище на певних педагогічних засадах. Теорією і практикою доведено, що до них належать: педагогіка співробітництва; педагогіка оптимізму і успіху; проблемне навчання; діалог як форма творчої діяльності; рефлексивна позиція викладачів і учнів у навчальному процесі; евристичні методи навчально-творчої діяльності; самостійна робота учнів.

Дотримання означених педагогічних засад у навчально-виховному процесі допоможуть викладачу більш ефективно та цілеспрямовано розвивати в учнів ПТНЗ інтелектуальні здібності.

2.3 Проект удосконалення інтелектуально-розвивального впливу на учнів у Полтавському професійному ліцеї транспорту

Ціннісний або аксіологічний підхід все частіше знаходить застосування в різноманітних дослідженнях, в тому числі і педагогічних. Якщо виходити із визначення педагогіки як сукупності теоретичних і прикладних наук, що вивчають процеси виховання, навчання і розвитку особистості, то приходимо до висновку, що одне із головних завдань педагогіки - виховувати і навчати людину відповідно до потреб суспільства. Соціально-економічні трансформації, які відбувалися у 80 - 90-х років двадцятого сторіччя, привели до корінних змін в аксіологічній сфері людини. Деякі дослідники вказують на виникнення „культурного шоку», „ціннісного конфлікту», причини яких шукають у невідповідності елементів нової соціальної системи і традиційних цінностей суспільства, порушенні зв’язків між окремими ціннісними орієнтаціями. Вимоги сьогодення пов’язані із визнанням, що людина є найвищою цінністю суспільства і метою соціального розвитку, тому поступово відбувається перехід на нову парадигму освіти - в центрі якої стоїть людина в усій своїй унікальності, неповторності та своєрідності. Ідеї гуманізму стають основними в психолого-педагогічних дослідженнях саме завдяки застосуванню аксіологічного підходу.

Гуманістична спрямованість освіти базується на вихованні загальнолюдських цінностей, які є пріоритетними над національними, класовими, партійними, релігійними та іншими. Застосування аксіологічного підходу зумовлено тим, що кожному виду діяльності людини, в тому числі і педагогічному, притаманні свої оцінки, критерії і способи оцінювання. Це дає змогу вивчати різні явища і предмети з точки зору їх можливості задовольняти потреби людей та вирішувати завдання гуманізації суспільства. Саме ціннісний підхід зв’язує теоретичні та практичні сторони діяльності. Розвиток і становлення системи цінностей в нових суспільних умовах створили потужний поштовх для проникнення аксіології в різні сфери життєдіяльності. Зокрема, аксіологія стає основою нової філософії освіти і методологією сучасної педагогіки.

Сучасні тенденції розвитку і модернізації професійно-технічної освіти в Україні визначаються вимогами ринку до якості виробничої праці та входженням країни до європейського освітнього простору. Професійна освіта виступає основою соціально-економічного розвитку суспільства та науково-технічного прогресу, а також багатьох сфер життєдіяльності держави. В Концепції розвитку професійно-технічної (професійної) освіти вказується, що мета сучасної професійно-технічної освіти полягає, зокрема, у створенні належних умов для забезпечення країни якісним трудовим потенціалом шляхом задоволення потреб особистості, суспільства і держави в освітніх послугах, формуванні творчої, духовно багатої особистості з урахуванням її потреб, інтересів і здібностей. Ринок праці вимагає саме робітника з високим рівнем освіченості, вихованості та професійної кваліфікації. Тому зростають вимоги до формування ціннісних орієнтацій особистості майбутнього кваліфікованого працівника.

Ціннісні орієнтації як компонент належать і до свідомості (світоглядні структури свідомості), і до поведінки (мотиваційний компонент). Під ціннісними орієнтаціями розуміють вибірковість свідомості та поведінки, їх детермінованість уявленнями особистості про життєві цінності, інакше кажучи - направленість особистості на ті чи інші цінності. Тому ціннісна орієнтація - це поняття, яке дає можливість аналізувати включення індивіда в рух до соціально бажаної поведінки, використовується як спеціальна категорія теорії поведінки. В практичній діяльності ціннісні орієнтації можуть проявлятися в оцінках і діях, які людина обирає в процесі свого життя. Саме ціннісні орієнтації формуються в процесі становлення особистості. Вони пов’язані із поняттям "цінності", але не є тотожними. Цінність не існує без людини, а виникає при взаємодії оточуючого світу і людини. Людина оцінює предмети, явища, їх властивості, ідеї і визначає цінність того чи іншого об’єкта для себе. Цінність завжди об’єктивна і позитивна, тому що виникає в процесі соціального та історичного розвитку суспільства і людства; оцінка - суб’єктивна і може бути як позитивною так і негативною, тому що може або відповідати, або не відповідати цінності.

Цінність для особистості може проявлятися як значення. При цьому людина з врахуванням власних потреб та інтересів виконує оцінювання властивостей предмета або явища. Виявлення значення об’єкта дає змогу віднести його до певної системи цінностей. Тільки після цього, внаслідок збільшення зв’язків між об’єктом та суб’єктом, цінність набуває суб’єктивного, особистісного смислу і може стати ціннісною орієнтацією.

Формування ціннісних орієнтацій - досить складний і тривалий процес. Починається цей процес із пред’явлення цінності, усвідомлення учнем значення цінності. Цьому етапу сприяють емоції, які виступають необхідною умовою для виникнення особистісного смислу цінності. Потім відбувається прийняття або неприйняття цінності. Педагог сприяє розвитку численних зв’язків між об’єктом та учнем у процесі активної діяльності, а багаторазове використання цінності в безпосередніх поведінкових діях формує і закріплює певну ціннісну орієнтацію.

Без формування системи ціннісних орієнтацій в учнівської молоді неможливо вирішити ті завдання, які стоять перед професійно-технічною освітою відповідно до Національної доктрини розвитку освіти, зокрема: формування національних і загальнолюдських цінностей, постійне підвищення якості освіти, оновлення її змісту та форм організації навчально-виховного процесу, виховання людини сучасного демократичного світогляду, яка дотримується громадянських прав і свобод, стимулювання у молоді прагнення до здорового способу життя.

Ціннісний підхід до формування особистості майбутнього кваліфікованого робітника передбачає, що мета освіти буде, насамперед, полягати у досягненні результативності в загальному та професіональному розвитку особистості. Проте педагогічний колектив повинен добиватися того, аби самоцінністю для учня ставав інтелектуальний розвиток.

Наша дослідницька робота відбувалась на базі Полтавського професійного ліцею транспорту. Він є державним професійно-технічним навчальним закладом, який входить до системи освіти України.

Навчання учнів в ліцеї проводиться для підприємств та установ міста, області, інших регіонів з 16 професій:

·              помічник машиніста тепловоза, електровоза, дизель-поїзда;

·              провідник пасажирського вагона, касир квитковий, касир багажний, прийомоздавальник вантажу та багажу;

·              слюсар з ремонту рухомого складу;

·              оглядач-ремонтник вагонів;

·              оператор комп’ютерного набору; оператор комп’ютерної верстки;

·              електромонтер з ремонту та обслуговуванню електроустаткування;

·              токар, оператор верстатів з програмним керуванням;

·              електрогазозварник;

·              секретар керівника; оператор комп’ютерного набору;

·              слюсар з ремонту автомобілів;

·              слюсар-ремонтник;

·              слюсар-електрик.

За роки існування навчального закладу було випущено більше 12000 кваліфікованих робітників. На сьогоднішній день в ліцеї навчається 401 учень.

В ліцеї працюють: директор, три заступники директора, методист, 18 викладачів, 17 майстрів виробничого навчання, 2 лаборанти, бібліотекар, психолог, керівники гуртків та обслуговуючий персонал.

Матеріально-технічна та навчально-методична база ліцею відповідає переліку типових приміщень та обладнання для середніх професійно - технічних навчальних закладів. В контексті нашого дослідження можемо зазначити, що його матеріальна база є цілком сприятливою для функціонування інтелектуально-розвивального середовища:

·              навчальні кабінети загальноосвітнього і професійно-технічного циклів;

·              комп’ютерні класи;

·              лабораторії;

·              навчальні майстерні;

·              актовий зал;

·              спортивний зал;

·              тренажерний зал;

·              бібліотеку;

·              їдальню.

Комплексно-методичне забезпечення, розроблене педагогами з кожного предмет,а включає в себе навчальні плани та програми, навчальну та методичну літературу, дидактичний та роздатковий матеріал, технічні засоби навчання. Вонно побудоване таким чином, щоб учні отримували не лише належну навчальну інформацію, а й були організовані як суб’єкти інтелектуальної діяльності.

Методичний кабінет, який створений в ліцеї, спрямовує свою діяльність на вивчення і впровадження передового педагогічного досвіду.

В ліцеї щорічно проводяться олімпіади, обласні конкурси профмайстерності, обласний конкурс знавців української мови імені Петра Яцика.

Для навчання комп’ютерних технологій в ліцеї є кабінети, оснащені сучасною комп’ютерною технікою, виконано підключення до мережі «Internet».

Матеріально-технічна база навчальних кабінетів загальноосвітнього та профтехциклу дозволяє урізноманітнити типи уроків, 100 % виконати програми з лабораторних та практичних робіт, проводити цікаву позакласну роботу.

Наявність в ліцеї навчальних майстерень та лабораторій створює необхідні умови для фронтального навчання учнів, дозволяє раціонально чергувати теоретичні заняття з виробничим навчанням, забезпечує послідовність вивчення програмного матеріалу.

Особливістю виробничого навчання з деяких професій є те, що частина програмного матеріалу засвоюється учнями безпосередньо на виробництві.

Працюючи в майстернях і виробничих дільницях підприємств, учні набувають навичок раціональної організації робочого місця, ознайомлюються з механізмами та інструментами, технологічними лініями та установами, оволодівають трудовими прийомами з виконання операцій і комплексних робіт у технологічної послідовності, засвоюють виробничу культуру, техніку безпеки, виробничу і технологічну дисципліну.

Основні підприємства з якими ми співпрацюємо по підготовці робітничих кадрів: АТ «ТРЗ», Локомотивне депо Полтава, Вагонне депо Полтава, Полтавська вагонна дільниця. , з якими складаються угоди про співробітництво та шефську допомогу між ліцеєм та базовими підприємствами.

В ліцеї працюють різножанрові гуртки та колективи художньої самодіяльності: вокального співу, ансамбль естрадного танцю, фольклорний колектив, а також предметні гуртки, технічної творчості, в яких учні можуть проявити свої здібності, інтереси, вподобання.

В позаурочний час, вихідні та канікулярні дні працюють спортивні секції, проводяться змагання з настільного тенісу, волейболу, баскетболу, футболу.

Бібліотека - скарбниця інформації, де постійно діють книжкові виставки і тематичні полиці. В читальній залі проводяться перегляди літератури, презентації нових книг, усні журнали, зустрічі з письменниками, ветеранами війни і праці.

В ліцеї працює рада профілактики правопорушень, старост ліцею. На сумісних засіданнях ради профілактики правопорушень, старостату училища і батьківського комітету розглядаються питання успішності учнів, їх поведінка.

Складовою частиною виховної роботи є тісний контакт педагогічного колективу з батьками учнів. Працює батьківський комітет, проводяться батьківські збори, на яких розглядаються питання навчання та виховання учнів. Проте можемо стверджувати, що виховній системі ліцею бракує системи заходів, спрямованих на стимуляцію інтелектуального розвитку учнів. Як відгук на цю проблему, нами запропоновано створити в ліцеї інтелектуальний клуб.

В центрі уваги педагогів клубу - особистість, робота із здібними та обдарованими дітьми, які вирізняються насамперед високим інтелектом, що є наслідком як природних задатків, так і сприятливих умов виховання та навчання. За даними психологів, яскрава обдарованість у більшості випадків виявляється не раніше, ніж у віці 13 - 14 років. Тому заклади освіти повинні скеровувати свою діяльність на перспективу: забезпечувати роботу учнів не лише у гуртках художнього та прикладного спрямування, де діти працюють над розвитком своїх практичних вмінь і навичок, а й на розвиток інтелектуальних, лідерських та організаторських здібностей і обдарувань.

Особистість людини формується під впливом умов життя і виховання. У різних дітей життєвий і виховний вплив надходить з різних джерел і падає в різний ґрунт, тому й має різні результати. Ми знаємо, що формування особистості успішно здійснюється в процесі практичної діяльності. Отже ця діяльність повинна бути так організована, щоб учень виступав її суб’єктом: чим активніша дитина в діяльності, тим більший вплив цієї діяльності на неї.

У підлітковому віці діти найбільше схильні до об’єднань за інтересами, до діяльності, яка має більш нерегламентований характер. Тому в такому віці для дітей більше підійде робота у клубному об’єднанні. Відвідування клубу не може бути обов’язковим. Проте клуб має свій актив, навколо якого гуртуються ті, хто проводять у клубі стільки часу, скільки можуть.

За тематичною спрямованістю інтелектуальний клуб „Ерудит» можна віднести до світоглядного клубу і частково культурологічного. Одним із завдань інтелектуального клубу є забезпечення практичної спрямованості змісту освіти, саморозвиток і самовизначення здібних та інтелектуально обдарованих дітей.

Метою є виявлення та розвиток інтелектуальної обдарованості, розширення світогляду та академічних знань учнів, формування світоглядних цінностей, навичок самоосвіти; розвиток організаторської та лідерської обдарованості у старших підлітків та молоді; виховання морально-вольових якостей; організація альтернативних форм проведення змістовного дозвілля.

План роботи клубу може мати такий вигляд (див. табл.. 2.1)

Таблиця 2.1. Приблизний план роботи інтелектуального клубу

Аби надати роботі клубу більщ особистісно цінних для учнів цілей, нами був розроблений проект чемпіонату серед професійних ліцеїв Полтави з «Брейн-рингу». Проект проведення першого чемпіонату Професійних ліцеїв Полтави з «Брейн-рингу»

1. Вступ

Розвиток суспільства, науково-технічний прогрес, новий суспільно-політичний стан, - все це призвело до того, що багато з методик навчання застаріли. Потрібен якісно новий підхід до освіти. У навчальному закладі учень одержує обсяг знань, визначений рамками освітньої програми. Найпоширеніший метод навчання - метод «шаблонів». При цьому розвитку логічного та творчого мислення учнів приділяється дуже мало уваги, перевага надається практичній професіоналізації. Клуби інтелектуальних ігор дозволяють учням самостійно одержувати більш глибокі знання з окремих, цікавих для них, предметів, демонструвати їх в інтелектуальних змаганнях. Ігрові моделі «Що? Де? Коли?», «Брейн-рингу» та «Своєї гри» не є новими. І якщо до цього часу ці ігрові моделі використовувалися для відповіді на питання «Яка команда сильніша?», то в цьому проекті запропоновані навчальні пакети питань, що направлені на розвиток логічного та творчого мислення, а також на засвоєння нового матеріалу навчальних предметів.

. Мета, основні завдання проекту

Основна мета - це реалізація права кожної людини мати умови для всебічного розвитку, бути надійно соціально та психологічно захищеною. Такою ж важливою метою, яка поставлена при написанні посібника є розвиток творчих та інтелектуальних здібностей, логічного мислення та суспільної комунікативності у дітей та підлітків, естетичне виховання, підвищення рівня ерудиції.

Основним завданням проекту є:

створення сприятливих умов для фізичного, психологічного, соціального і духовного розвитку учнів ліцею з особливою увагою до їхнього інтелектуального розвитку;

реалізація наукових розробок, спрямованих на вирішення актуальних проблем навчання в закладі професійно-технічної освіти.

Розвиток суспільства, науково-технічний прогрес, новий суспільно-політичний стан, - все це призвело до того, що багато з методик навчання застаріли. Потрібен якісно новий підхід до освіти.

Досвідчені вихователі неодноразово згадували про набагато кращу засвоюваність інформації в процесі гри. Але ж зараз інтелектуальні ігри існують лише як форма позашкільної освіти. Слід поновлювати в позакласній роботв ігрові моделі „Що? Де? Коли?», „Брейн-рингу», як такі, що здатні підвищити інтелектуальний розвиток учнівського контингенту, залучити до процесу гри якомога більше учнів. Такою ж важливою метою проекту є розвиток творчих та інтелектуальних здібностей, логічного мислення та суспільної комунікативності у педагогічно занедбаних учнів, яких у професійних ліцеях чимало.

. Новизна : створення системи роботи з розвитку логічного та творчого мислення у учнів професійної школи. На жаль, сучасна школа далеко не завжди здатна навчити мислити нестандартно, не по заданих схемах та алгоритмах, закласти основи творчого мислення, що сьогодні є вкрай необхідним.

. Доступність

Проект може бути використаний при організації навчально-виховного процесу шкіл та установ позашкільної освіти не зважаючи на статус та місце розташування навчального закладу.

. Очікувані результати від реалізації проекту:

розширення соціальної бази інтелектуального руху (розвиток інтелектуального руху в системі освіти, залучення ширших верств населення через клуби, рекламна компанія, реорганізація системи пропаганди інтелектуальних ігор);

подалання кризи безграмотності у підлітків;

збільшення кількості осіб, що займаються інтелектуальними іграми;

започаткування науково-методичного забезпечення системи інтелектуальних ігор;

поява співтовариства педагогів, зацікавлених у поліпшенні викладання, обміні досвідом, методичними рекомендаціями тощо;

підвищення активності учнів на уроках і в позаурочний час, їхньої зацікавленості у вивченні предмета, відповідно, підвищення якості викладання.

. Опис гри «Брейн-ринг»

.1. Правила гри. Команди (по 6 гравців в кожній) шляхом жеребкування розбиваються на пари (або групи). Одночасно грають дві команди. Максимальний час обговорення питання одна хвилина. Для відповіді на питання команда повинна першою натиснути на кнопку спеціальної кнопкової системи (нижче наводяться технічні характеристики такої системи). Якщо одна з граючих команд дає неправильну відповідь на питання, то у іншої команди є 20 секунд для відповіді.

Далі гра може йти по трьох системах:

олімпійській;

круговій;

змішаній.

При олімпійській системі команди розбиваються на пари. Команда, що програла, вибуває з гри, а команда, що перемогла, продовжує грати. Нічия не допускається. При рівному рахунку після певного (заздалегідь обумовленого) числа питань (звичайно це 5, 7, 9, 11 питань: кількість питань збільшується від початкових боїв до фіналу) задаються додаткові питання, аж поки буде дана перша вірна відповідь. Гра триває доти, поки не залишаться дві команди, які розіграють між собою перше і друге місця. Окремо грається бій за третє місце.

Кругова система потребує розбиття команд на групи по чотири команди (можливі варіанти з числом команд в групі, рівним трьом і п'яти, якщо кількість заявлених на гру команд не ділиться на чотири). У групі кожна команда повинна зіграти по одному бою з рештою всіх команд групи. За перемогу в бою команда отримує 2 ігрових очка, за нічию - 1 і за поразку - 0. З групи в наступний тур виходять 2 команди. Команди, що вийшли в наступний тур, знову розбиваються на групи. Гра продовжується доти, поки не залишиться 4 команди, які розіграють між собою призові місця.

Змішана система використовує на відбіркових етапах кругову систему, а починаючи з ¼ фіналу - олімпійську.

Як і відома телегра «Що? Де? Коли?», «Брейн-ринг» - це командна гра. Але в «Брейн-ринзі» головне - це швидкість мислення. Ігрова модель учить швидко приймати рішення в екстремальних ситуаціях, коли часу на обговорення мало, вірно оцінювати свої сили і ступінь ризику. Стратегія гри, на відміну від «Що? Де? Коли?», ускладнюється тим, що відповідь на питання необхідно дати щонайшвидше. Можна ризикнути і відповісти на першій секунді, а можна продовжувати обговорювати питання, ризикуючи бути випередженими суперниками. Для успішної гри необхідна чітка структура команди, коли кожен знає свою роль. Важливим є розміщення команди за ігровим столом. Так, найбільш гучних гравців бажано садити подалі від капітана, оскільки їх все одно почують. Найбільш же тихих бажано, навпаки, садити поряд з капітаном.

У «Брейн-ринзі» особливо гостро виявляється необхідність прораховувати ступінь командної довіри. Часто за ігровим столом є декілька правдоподібних версій. Але чи потрібно ризикувати і затягувати час, вирішуючи, чия версія краща, даючи тим самим можливість обіграти себе команді суперників? Часто в таких випадках капітан вибирає версію того гравця, ступінь командної довіри якого вищий. Ступінь командної довіри - це відношення правильних версій до неправильних. Ступінь командної довіри прораховується постійно і постійно оновлюється.

Досвідчена команда, зазвичай, зводить обговорення команди до мінімуму. Зазвичай, якщо гравець на 70-80% упевнений в своїй версії, він, не озвучуючи її, підіймає догори великий палець. Це сигнал для «кнопківця», який означає, що потрібно «вигравати кнопку», тобто натискати першим. Команда вищого рівня в змозі обговорювати питання ще по ходу читання його ведучим.

Питання «Брейн-рингу» декілька простіші, ніж питання «Що? Де? Коли?». Вони не можуть бути довгими, тому що повинні сприйматися на слух відразу. Як правило, інтуїція відразу правильно підказує відповідь.

.2. Пристрій кнопкової системи

Кнопкова система складається з 2-х блоків:

. Блок індикації, на якому розміщений великий секундний індикатор, динамік і штепсельні розетки для підключення ламп індикації;

. Пульт ведучого.

Зразки питань, які можна запропонувати, подаємо в додатку.

Без формування системи ціннісних орієнтацій в учнівської молоді неможливо вирішити ті завдання, які стоять перед професійно-технічною освітою відповідно до Національної доктрини розвитку освіти, зокрема: формування національних і загальнолюдських цінностей, постійне підвищення якості освіти, оновлення її змісту та форм організації навчально-виховного процесу, виховання людини сучасного демократичного світогляду, яка дотримується громадянських прав і свобод, стимулювання у молоді прагнення до здорового способу життя.

Ціннісний підхід до формування особистості майбутнього кваліфікованого робітника передбачає, що мета освіти буде, насамперед, полягати у досягненні результативності в загальному та професіональному розвитку особистості. Проте педагогічний колектив повинен добиватися того, аби самоцінністю для учня ставав інтелектуальний розвиток.

Як засіб систематизації і розширення такої роботи, нами запропоновано створення клубу «Ерудит», складена програма його діяльності, визначені перспективи.

Метою роботи клубу є виявлення та розвиток інтелектуальної обдарованості, розширення світогляду та академічних знань учнів, формування світоглядних цінностей, навичок самоосвіти; розвиток організаторської та лідерської обдарованості у старших підлітків та молоді; виховання морально-вольових якостей; організація альтернативних форм проведення змістовного дозвілля.

Висновки

У сучасному світі жодна країна не може бути не зацікавлена в інтелектуальному розвитку свого населення. Інтелектуальний потенціал, тобто здатність до розумової діяльності та до розвитку творчих нахилів особистості, досягнутий нею, безпосередньо зумовлює рівень матеріального та культурного життя в країні, дозволяє посісти значне місце серед інших країн, забезпечити високий рівень життя народу. У наш час саме від інтелектуального потенціалу залежать близькі та віддалені перспективи економічного, соціального та культурного розвитку країни, тоді як сам він залежить насамперед від рівня організації освіти.

Зміст професійної освіти забезпечує поглиблене вивчення наукових основ і технології обраного виду праці, формування спеціальних практичних умінь та навичок, виховання психологічних, моральних, естетичних якостей, необхідних фахівцеві конкретної галузі трудової діяльності.

На сьогодні проблеми системи професійно-технічної освіти зумовлені економічною й політичною нестабільністю в суспільстві, посиленням розриву між конституційними гарантіями здобуття доступної й безкоштовної професійно-технічної освіти та реальним державним забезпеченням цієї освіти; незбалансованістю потреб особистості в професійних освітніх послугах і суспільства в професійно-кваліфікаційній структурі підготовки робочих кадрів; недостатнім бюджетним фінансуванням, нерозробленістю основних напрямів розвитку системи професійно-технічної освіти.

Аналіз і узагальнення нагромадженого за останнє десятиліття досвіду створює методологічну основу для вироблення основних напрямів модернізації та розвитку професійно-технічної освіти. Визначення основних напрямів розвитку системи професійно-технічної освіти й механізмів їх реалізації має бути забезпечене нормативно-правовою базою, достатнім фінансуванням та спиратися на стратегічні прогнози.

Одним з важливих аспектів психічного розвитку людини в її юнацькому періоді є інтенсивне й інтелектуальне дозрівання, провідна роль в якому належить розвитку мислення.

Молоді люди 15 до 18 рр. здатні замислюватись над своїми власними думками, їх систематизувати, на цій основі доходити до більш загальних теорій.

Підвищення рівня мислительної діяльності учнів ПТНЗ, удосконалення її форм і прийомів виявлення в тому, що вони глибше розуміють природничі й соціально-історичні явища, оволодівають науковим їх поясненням, оцінкою соціальних факторів і подій, уміння самостійно поповнювати свої знання, орієнтуватись у стрімкому потоці наукової і політичної інформації.

Універсальним засобом поліпшення інтелектуального розвитку учнів ПТНЗ бачимо систему інтелектуальних ігор, які передбачається застосовувати як у самому закладі, так і в міжліцейних турнірах.

Список використаних джерел

.Державна національна програма «Освіта» (Україна ХХІ ст.) - К., 1994.

.Закон України «Про освіту» - К., 1996

.Айзенк Г.Ю. Интеллект: новый взгляд / Г.Ю. Айзенк // Вопр. Психологии, 1995. - № 1. - С. 111 - 131.

.Актуальні питання формування інтересу у навчанні / За ред. Г.І. Щукіної. - М., 1984.

.Варшавський І.А. Основи вікової періодизації // Вікова фізіологія. - Л., 1989.

.Ахмеджанов З.Р. Психологические тесты. - М, 1997.

.Безлюдна Н. Розвиток мислення у спадщині В. Сухомлинського // Початкова школа, 1998, №4.

.Безруких М.М., Ефимова С.П. Знаете ли вы своего ученика? - М, 1991.

.Бех І. Наукове розуміння особистості як основа ефективності виховного процесу // Початкова школа. - К. - 1998. - №1. - С. 2-6.

.Бітянова М.Р., Азарова Т.В., Афанасьєва Е.І., Васильєва Н.Л. Робота психолога в початковій школі. - К., 1999. - С. 179-210.

.Братани О. Проблема дефініцій базових понять у теорії диференційованого навчання // Рідна школа. - К. - 2000. - №7. - С. 43-45.

.Бурлачук Л.Ф., Блейхер В.М. Психологічна діагностика інтелекту особистості. - К., 1978.

.Васецька Т. Темперамент в індивідуальному стилі діяльності молодших школярів // Початкова школа. - К. - 2000. - №6. - С. 7-8.

.Вікова психологія /За ред. Г.С. Костюка - К.:Вища школа, 1996. - 250 с.

.Галузинський В.М. Педагогіка: теорія та історія / ВюМ. Галузинський. - К., 1995.

.Гільбух Ю.З. Навчально-виховний процес у диференційованих класах початкової школи, психологічні аспекти / Ю.З. Гільбух. - К..: Либідь, 1991. - 320 с.

.Гільбух Ю.З. Темперамент і пізнавальні здібності школяра: (Діагностика, педагогіка). - К.:Либідь, 1992. - 215 с.

.Гончаренко С. Український педагогічний словник. /С.У. Гончаренко- К.: Педагогіка, 1997. - С. 98-146.

.Данилова Е.Е. Практикум по возрастной и педагогической психологи / Е.Е. Данилова. - М.: Педагогика, 1998. - 315 с.

.Зайчук В.О. Вдосконалювати підготовку кваліфікованих робітників у професійних закладах // Науково-методичне забезпечення діяльності сучасної професійної школи: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. Львів, 11-14 травня 1994. Ч. 1 - К. 1994, Ч. 2 -К. 1994.

.Закон України «Про забезпечення молоді, яка отримала вищу або професійно-технічну освіту, першим робочим місцем з наданням дотації роботодавцю» від 4 листопада 2004 року № 2150-IV на офіційному сайті Верховної Ради України.

.Закон України «Про професійно-технічну освіту» від 10 лютого 1998 року № 103/98-ВР на офіційному сайті Верховної Ради України.

.Захарова Г. Розвивальне навчання / Г.Захарова// Початкова школа. - 2000. - №4.-С. 7-8.

.Зязюн І.А. Світоглядні приоритети педагогіки / І.А. Зязюн // Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми.- Київ-Винниця, 2002.-С.10-16.

.Киричук О.І. Виховання в учнів інтересу до навчання / О.І. Киричук. - К., 1986. - 70 с.

.Кичук Н.В. Активізація навчальної діяльності молодших школярів / Н.В. Кичук// Початкова школа. - 1998. - №4. - С. 2-4.

.Козловська І.М. Теоретично-методологічні аспекти інтеграції знань учнів професійно-технічної школи: дидактичні основи. Монографія / За ред. С.У. Гончаренка. / І.М. Козловська. - Львів: Світ, 1999.

.Коломинский Я.Л., Панько Е.А. Учителю о психологии детей шестилетнего возраста. - М.: Педагогика,, 1988. - 112 с.

.Концепція розвитку професійно-технічної (професійної) освіти в Україні // Освіта України. - 7-14 липня. - 2004.

.Костюк Г.С. Про роль спадковості, середовища і виховання в психічному розвитку дитини. Розвиток і виховання // Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості. - К.: Знання, 1989. - С. 98-194.

.Кремень В.Г. Актуальні проблеми сучасної освіти та виховання учнівської молоді / В.Г. Кремень // Практична психологія та соціальна робота . - 2000. - №5. - С.3 с.

.Кузьменко В. Індивідуалізація виховання і навчання // Дошкільне виховання / В. Кузьменко. - К. - 2000. - №10. - С. 5-7.

.Леонтьев А.Н. Личность. Мотив. Деятельность.- М.:Высшая школа, 1970. - 141 с.

.Ломов Б.Ф. Методологические и теоретические проблемы психологии / Б.Ф. Ломов. - М. Наука, 1984.

.Макиенко Н.Н. Педагогический процесс в училищах профессионально-технического образования. Метод. пособие / Под ред.М.А. Жиделева. Н.Н. Микиенко. - М. Высшая школа 1983. - 80 с.

.Методи, прийоми та засоби навчання в ПТНЗ та їх ефективність. Технологія особистісно-орієнтованого уроку. Педагогічна технологія модульного навчання професії: Монографія / Нікуліна А. С., Олійник В. В., Матвєєв Г. П. та ін. - Донецьк: ДІПО ІПП, 2001.

.Молчанов В. М. Способы активизации познавательной деятельности учащихся профессионально-технических учебных заведений. Учебно-методическое пособие / В.М. Молчанов. - Донецк: ДИПО ИПР, 2003. - 78 с.

.Моляко В.О. Концепція виховання творчої особистост / В.О. Моляко //Рад.школа, 1991.-№5.-С.47-51.

.Никулина А.С., Шацкая Р.М. Активные формы и методы обучения и их применение в учебном процессе школ и профессионально-технических учебных заведений. Учебно-методическое пособие. - Донецк: ДИПО, 2002. - 120 с.

.Ничкало Н.Г. Професійно-технічній освіті - державну політику та науково-педагогічне забезпечення / Н.Г. Ничкало //Нові технології навчання: Наук. метод. зб. Вип. 15. - К., - 1995.

.Основні аспекти педагогіки профтехосвіти. Навчальний посібник /Нікуліна А. С., Молчанов В. М., Верченко Н. В., Торба Ю. І. - Донецьк: ДІПО ІПП, 2006. - 296 с.

.Основи практичної психології / Панок В., Титаренко Т., Рибалка В. та ін.. - К.: Вища школа, 1999. - 230 с.

.Підласий І. П.Педагогічні інновації / Підласий І. П., Підласий А. І. // Рідна школа. - 1998. - № 12. - С. 24-26

.Підласий І. П. Формування професійного потенціалу як мета підготовки вчителя / Підласий І. П., Трипольська С. А. // Рідна школа. - 1998. - № 1. - С. 17-19.

.Платонов К.К. Структура и развитие личности / К.К. Платонов. - М.:Наука,1986.- 256 с.

.Полонский В. Н. Методы анализа и прогноза развития педагогической науки / В.Н. Полонский // Педагогика . - 1995. - № 5.

.Поляков С. Д. В поисках педагогической инноватики / С.Д. Поляков. - М., 1993.

.Помелов В. Б. Петер Петерсен и его «Йена-план» / В.Б. Помелов// Педагогика. - 1997. - № 3.

.Пономарев Я.А. Психология творчества и педагогик / Я.А. Пономарёв . - М., 1976. - 280 с.

.Попова О. В. Становлення і розвиток інноваційних педагогічних ідей в Україні у XX столітті. - Харків, 2001.

.Постанова Верховної Ради України «Про стан і перспективи розвитку професійно-технічної освіти в Україні» від 3 квітня 2003 року № 699-IV на офіційному сайті Верховної Ради України

.Поташник М. М. Управление качеством образования / М.М. Поташник. - М.: Просвещение, 2001. - 170 с.

.Професійна освіта: словник. Навч. посіб. / уклад. С. У. Гончаренко та ін.; за ред. Н. Г. Ничкало. - К. : Вища школа, 2000. - 380 с.

.Психологія праці та професійна підготовка особистості /Під ред. П.С.Перепелиці та В.В.Рибалка. - Хмельницькій, 2001.- 330 с.

.Развитие школы как инновационный процесс / Хомерики О. Г., Поташник М. М., Лоренсов А. В.. - М.: Педагогика, 1994. - 200 с.

.Рибалка В.В. Психологія розвитку творчої особистості / В.В. Рибалка. - К.:Освіта, 1996. - 235 с.

.Роджерс Э., Коммуникации в организациях / Э. Роджерс, Р. Агарвала-Роджерс. - М.: Экономика, 1980. - 176 с.

.Савченко О. Я. Дидактика початкової школи. - К., 1997.

.Селевко Г. К. Современные образовательные технологии. - М., 1998.

.Сиротенко Г. О. Педагогіка Френе (техніка Френе) // Постметодика. - 1996. - № 4. - С. 17-22

.Сисоєва С. О. Основи педагогічної творчості вчителя / С.О. Сисоєва. - К., 1994.- 180 с.

.Скаткин М. Н. Методология и методика педагогических исследований (В помощь начинающему исследователю) / М.Н. Скаткин. - М.:Педагогика, 1986. - 180 с.

.Сластенин В. А.. Педагогика: инновационная деятельность / В.А. Сластёнин, Л.С. Подымова. - М: Педагогика, 1997.- 140 с.

.Торба Н.Г. Мотивация обучения учащихся в ПТУЗ. Учебно-методическое пособие / Н.Г. Торба. - Донецк: ДИПО ИПР, 2003

.Торба Н. Г. Організація та управління виховним процесом професійно-технічного навчального закладу. Навчально-методичний посібник / Н.Г. Торба. - Донецьк: ДІПО ІПП, 2003. - 44 с.

.Торба Ю. І. Педагогічна підготовка викладачів спеціальних та загальнотехнічних дисциплін і майстрів виробничого навчання ПТНЗ у системі післядипломної освіти. Навчально-методичний посібник / Ю.І. Торба. - Донецьк: ДІПО ІПП, 2005. - 40 с.

.Фонарев А.Р. Формы становления личности в процессе ее профессионализации А.Р. Фонарёв // Вопр. психол. - 1997. - № 2. - С. 88 - 94.

.Френе С. Избранные педагогические сочинения / С.Френе. - М.: Гардарики, 1990. - 340 с.

.Фурман А. В. Методологічний аналіз систем розвивального навчання / А.В. Фурман // Педагогіка і психологія. - 1995. - № 1.

.Шрагина Л. И. Логика воображения: Учебное пособие / Л. И. Шрагина. - М.:Просвещение, 2001. - 176 с.

.Щербак О.І. Зв’язок стандартів професійної освіти з вимогами ринку праці / О.І. Щербак// Педагогіка і психологія професійної освіти / Науково-методичний журнал. - 2006. - № 1.- С. 181 - 188.

.Эльконин Д. Б. Избранные психологические труды / Д.Б. Эльконин. - М: Просвещение, 1989. - 320 с.

.Юсуфбекова Н. Р. Общие основы педагогической инноватики. Опыт разработки теории инновационных процессов в образовании. - М.: Идея, 1991. - 234 с.

.Яблонко В. Я. Психолого-педагогічні основи формування особистості: навч. посіб. / Валерій Якович Яблонко. - К. : Центр учбової літератури, 2008. - 220 с.

.Якобсон П.М. Психологические критерии и компоненты становления зрелой личности / Павел Максимович Якобсон // Психологический журнал, 1981. - №4. - С. 28-35.

Додатки

Додаток А

Варіанти завдань до інтелектуальних ігор «Брейн-ринг» та

«Що? Де? Коли?»

1.У стародавній Ассірії з їх яєць виготовляли посудини, римляни вбивали їх на арені, а в Єгипті їх пір'ям прикрашали віяла і одяг. А чого так і не вдалося зробити одному з їх представників, не дивлячись на всі зусилля грифа, згідно одному анімаційному фільму?

Відповідь: Злетіти

. Ці птахи були завезені до Австралії з Південної Африки в 60-і роки 19 століття. Знавці стверджують, що м'ясо цієї птиці нагадує телятину, шкіра має відмінну якість, а пір'я час від часу входить у моду. Що це за птах?

Відповідь: Страус

. У самця цього птаха пір'я над хвостом, що помилково приймається за хвіст, має таку ж довжину, як і решта всього тулуба. А який мультиплікаційний герой прагнув почути спів цього птаха? Відповідь: Барон Мюнхгаузен

. За однією з версій, назва цієї тварини походить від татарського слова „земля». До речі, у російських і естонських селян існували повір'я, що ці тварини живуть під землею. А що це за тварина, якщо її пам'ятник встановлений в Якутії?

Відповідь: Мамонт

. Ці тварини слабо реагують на зміни температури від +50 до -50 градусів, але зовсім не переносять підвищену вологість повітря, чому і не знайшли поширення в Європі. А що це за тварина, якщо найдовший елемент скелета у нього все-таки прямий?

Відповідь: Верблюд

. Герой відомого радянського мультфільму довгий час переслідував невеликого звіра, для того, щоб його з'їсти. До речі, на Алясці заборонено законом будити ведмедів, щоб їх з'їсти. Яке дієслово ми замінили на дієслово з'їсти, якщо історія цього почалася з доказу чутливості до світла нітрату срібла?

Відповідь: Сфотографувати

. З риб найстрашнішим ворогом павуків є форель, з амфібій - жаба, з рептилій - ящірки, з птахів - шпак. А хто є взагалі найстрашнішим ворогом павуків?

Відповідь: Павуки

. Оса мешкає біля берегів Північної Австралії, діаметр її парасольки досягає 12 см, її отрута аналогічна за складом отруті кобри. Якого прикметника не вистачає в цьому твердженні, щоб інформація стала достовірною?

Відповідь: Морська. Мова йде про медуз

. Цей лікувальний засіб для гірудотерапії завозиться в наші дні на територію України з Азербайджана із-за сильного забруднення природних водоймищ України. Назвіть цей засіб.

Відповідь: П'явки

. У Латинській Америці відомі випадки масової загибелі худоби на березі річок від спраги. А через кого це відбувається?

Відповідь: через піраній

. Насправді, роль піщинок ТАМ найчастіше грають глисти, а одного разу ТАМ виявили детонатор двадцятиміліметрового снаряду. А що ТАМ знаходять найчастіше?

Відповідь: Перли

. Деякі з них хрюкають, деякі, відлякуючи чужаків від гнізда, гарчать, деякі свистять. Процитуйте приказку, яка спростовується вищевикладеними фактами.

Відповідь: Німий як риба

. Існування деяких народів Америки настільки залежало від цих тварин, що із зменшенням їх чисельності відбувалося вимирання індіанців. А що це за тварини, якщо в Техасі заборонено законом стріляти в них з другого поверху готелю?

Відповідь: Бізони

. У шлюбний час у самців трав'яної жаби горло змінює забарвлення. А з яким казковим персонажем порівнював Станіслав Старікович цих жаб, відзначаючи при цьому, що, на відміну від казкового персонажа, число 7 для жаб не можливе, оскільки самців серед них більше, ніж самок?

Відповідь: Синя борода

. Весною 1942 року фашисти глибинними бомбами пошкодили англійський підводний човен, і він не міг відірватися від грунту. Завдяки яким птахам вдалося врятувати цей підводний човен?

Відповідь: Голубам. У маленькій капсулі їх випустили через торпедний апарат

Додаток Б

Завдання до екологічного «Брейн-рингу»

. Назвіть птаха, у якого, незважаючи на назву, досить хороший слух.

Відповідь: Глухар

. Пташеня альбатроса 4 місяці ходить в пуху і ще 5 місяців не покидає гнізда. Уявіть себе на його місці і дайте відповідь, що ще, окрім їжі, приносять йому батьки?

Відповідь: Іграшки

. Який птах не нападає на тих, хто вище зростом за нього ?

Відповідь: Страус

. У звичайного ремеза вони грушоподібної форми, у ткачів вони кулясті, а у деяких видів орлів вони важать до 0,5 тонн. Про що йде мова?

Відповідь: Про гнізда

. Назва цього птаха в перекладі з латинської означає «жирна», а з англійської - «гостре крило». Про якого птаха йде мова, якщо з легкої руки одного письменника його вважають дурним?

Відповідь: Пінгвін

. Під час шлюбного залицяння павуки приносять самицям пійману муху, а самець галапагоського баклана - жмут трави. Але самка використовує його не як букет квітів, а як… що?

Відповідь: Будівельний матеріал для гнізда

. У журналі «Світ тварин» в розділі «Птахи» читаємо: «Папуги Ара, гуляючи по гілках, допомагають собі «Третьою ногою». А що малося на увазі під «Третьою ногою»?

Відповідь: Дзьоб

. Папуги водяться у всіх частинах світу, окрім двох. Яких?

Відповідь: Європа, Антарктида

. Першим використовував цих птахів для комунікативных цілей Рамзес Третій. А що це за птахи?

Відповідь: Голуби

. У якого птаха дзьоб росте впродовж всього життя зі швидкістю третини міліметра за день?

Відповідь: У дятла. Стирається він у нього швидко

. Перші подібні споруди почали створюватися в середні віки в Європі. Їх робили з глини, а мета виготовлення була гастрономічною - щоб ласувати яйцями і пташенятами. Про які споруди йде мова?

Відповідь: Про шпаківні

. У старовинній книзі «Життєпис тварин безсловесних», виданій в XVII ст., стверджується: «Можуть ці птахи віднесені бути і до лицемірів, які при сонці або перед людьми здаватися хочуть святенниками, а вночі всякі нечестія роблять». Про яких птахів йде мова?

Відповідь: Сови

. Які птахи дуже схожі на метеликів-бражників?

Відповідь: Колібрі.

. Ці птахи, що стали для туристів символом Парижу, змусили міські власті змінити ліхтарі міста. Що то за птахи?

Відповідь: Голуби. Селилися в ліхтарях старої конструкції

. На сайті «Веселі історії» в розділі «Все про дятлів», повідомляється, що рожевий співаючий дятел, як і його танцюючий різновид, зустрічається, але тільки у вигляді… чого?

Відповідь: Галюцинацій

. Назвіть єдиного птаха, який може плавати, але не може літати.

Відповідь: Пінгвін

. На відміну від людей, птахи здатні робити це навіть уві сні. Це виходить безпосередньо з їх мозку. У пік шлюбного сезону одна зонотріхія робила це по 2300 разів на день. Про що йде мова?

Відповідь: Про спів птахів

. Як відомо, пінгвіни п'ють і прісну і солону воду. А що вони їдять за відсутністю води? Відповідь: Сніг

. Що, як вважають вчені, виникло з видозміненої луски рептилій?

Відповідь: Пір'я птахів

. Пінгвіни досить часто провадять двобої. А чим, окрім каменів, вони найчастіше кидають у супротивників?

Відповідь: Яйцями, які вони висиджують

. Вважається, що представлені в грецькій міфології грифони - жахливі міфічні істоти з орлиним дзьобом та тілом лева - мають своїм прообразом птахів. Яких?

Відповідь: грифів

. Курка з американського міста Мандхема зробила це 421 раз за 223 дня. А що ж вона робила?

Відповідь: Несла яйця

. Найбільша кількість пір'я у тундрового лебедя (більше 25000). А у якого птаха кількість пір'я найменша (трохи менше тисячі)?

Відповідь: Колібрі

. Услід за героями Метерлінка, Андрій Макаревич полював на цього птаха. А якого саме?

Відповідь: Синього птаха

. Стараннями селекціонерів були виведені численні породи кур. А що в результаті селекції перестали робити курки, що відкладають до 300 яєць за рік? Відповідь: Висиджувати яйця

. Крутиголовка, побачивши ворога, витягає шию, крутить головою і грізно шипить. А яку тварину вона таким чином імітує?

Відповідь: Змію

. Під час холодної зими 2006 року у всій країні загинуло багато птахів. А ось куріпки і тетеруки переносили холод добре. А під чим грілися ці птахи?

Відповідь: Під снігом

. Які птахи одного разу везли збрую Птолемея Філадельфа?

Відповідь: Страуси

. Українська назва якого птаха походить від дієслова «співати»?

Відповідь: Півень

. Згідно легенди, цей птах, рятуючи своїх пташенят, дав їм пити свою кров. А що це за птах, що зображався на гудзиках викладачів дореволюційної гімназії?

Відповідь: Пелікан