Оподаткування прибутку юридичних осіб

  • Вид работы:
    Дипломная (ВКР)
  • Предмет:
    Финансы, деньги, кредит
  • Язык:
    Украинский
    ,
    Формат файла:
    MS Word
    106,07 Кб
  • Опубликовано:
    2013-03-26
Вы можете узнать стоимость помощи в написании студенческой работы.
Помощь в написании работы, которую точно примут!

Оподаткування прибутку юридичних осіб

Зміст

Вступ

1.      Основи оподаткування прибутку юридичних осіб в Україні

1.1    Сутність та значення податку на прибуток

1.2    Еволюція прибуткового оподаткування юридичних осіб за часів незалежності України

Висновки до розділу 1

.        Справляння податку на прибуток юридичних осіб в Україні

.1      Загальна характеристика ДПІ в Обухівському районі

.2      Механізм розрахунку та порядок сплати податку на прибуток

.3      Місце прибуткового оподаткування юридичних осіб в Державному бюджеті

Висновки до розділу 2

.        Шляхи вдосконалення системи оподаткування прибутку юридичних осіб

.1 Зарубіжний досвід прибуткового оподаткування підприємств

.2 Проблеми та напрями реформування системи прибуткового оподаткування юридичних осіб в Україні

3.3 Відповідальність за ухилення від сплати податків

Висновки до розділу 3

Висновки та пропозиції

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Економічні трансформації в країні і її економічне оздоровлення неможливі без формування дієздатної податкової системи. Важливе місце в мобілізації грошових ресурсів суспільства відіграє податкова система з властивими їй особливостями.

Сучасний економічний розвиток України і її регіонів у значній мірі визначається станом податкової політики. Податкова система, через яку здійснюється податкова політика, як складова частина бюджетної політики держави повинна бути побудована таким чином, щоб вона не перешкоджала нормальному здійсненню розширеного відтворювання з урахуванням необхідних резервів для кожного типу господарства.

На сьогодні система оподаткування акумулює в собі інтереси різних соціальних груп. В умовах ринкових відносин центр економічної діяльності переміщається до основної ланки всієї економіки - підприємства. Ефективність функціонування підприємства визначається багатьма обставинами. Але кінцевим критерієм (показником) ефективності діяльності підприємства є прибуток. Таким чином, держава, впливаючи на прибуток юридичних осіб, може здійснювати регулювання основних економічних процесів, що відбуваються у країні в цілому.

Податок на прибуток підприємств вже довгий час є одним із найголовніших і найвагоміших джерел наповнення державного бюджету. І так буде й надалі, якщо з боку держави буде якось стимулюватись ведення підприємницької діяльності. Адже саме підприємства (не має значення чи це велика корпорація, чи мале підприємство) роблять такий вагомий внесок в розвиток економіки країни. Система оподаткування прибутку юридичних осіб має ряд суттєвих недоліків і потребує вдосконалення. Це й пояснює актуальність обраної теми.

В умовах фінансової кризи бюджетні надходження залежать від результатів діяльності суб’єктів господарювання. Саме тому, правильно та раціонально організована система оподаткування повинна стимулювати господарську і підприємницьку ініціативу, бути простою і зрозумілою, забезпечувати ефективність процесу стягнення податків.

У будь-якій державі юридичні особи зобов’язані віддавати частину своїх доходів на загальнодержавні потреби. Досконалість форм і методів передачі цих коштів свідчить про рівень розвитку держави, її економічних і правових інститутів.

В Україні податкове регулювання прибутків юридичних осіб перебуває у стадії становлення. Складний механізм нарахування податків до бюджету, часті зміни податкового законодавства ускладнюють як теоретичне сприйняття окремих податків, так і практичне їх нарахування.

Питання оподаткування прибутку підприємств є предметом дослідження багатьох вчених-економістів, зокрема: Сердюка О.М., Крисоватого А.І., Соколовської А.М., Резніченко О.О., Василика О.Д., Олійника О.В. та інших. Однак, досліджень щодо організації напрямів реформування недостатньо.

Метою дослідження є всебічне вивчення процесу справляння податку на прибуток, механізму його розрахунку та розробка практичних рекомендацій щодо його реформування.

Досягнення поставленої мети магістерської роботи обумовлене вирішенням наступних завдань:

1)   дослідити сутність та особливості справляння податку на прибуток;

2)      проаналізувати історію справляння податоку на прибуток в Україні;

)        вивчити сучасний стан справляння податку на прибуток;

)        проаналізувати динаміку надходження коштів за податком на прибуток;

)        дати обґрунтовані рекомендації щодо вдосконалення системи оподаткування прибутку підприємств та розглянути усі можливі напрямки вирішення проблем у цій сфері, спираючись на досвід розвинених країн.

Об’єктом дослідження виступають прибутки юридичних осіб і система оподаткування таких прибутків вцілому.

Предмет дослідження - економічні відносини, що виникають між державою у вигляді податкових органів та платниками податків (суб’єктами господарювання) з приводу справляння податку на прибуток до бюджету країни.

При написанні магістерської роботи було використано ряд методів дослідження:

·        бібліографічний метод (дослідження літературних джерел та статистичних матеріалів, пошук необхідної інформації);

·        аналітичний метод (аналіз окремих складових об’єкта та предмети дослідження);

·        метод порівняння (співставлення подібних параметрів або показників об’єкта дослідження за якимись критеріями - часовими, якісними, кількісними тощо);

·        метод узагальнення (формування відповідних узагальнюючих висновків, що базуються на використанні ряду інших методів дослідження).

Інформаційною базою магістерської роботи є законодавчі документи та нормативні акти України, праці вітчизняних і закордонних вчених- економістів з питань оподаткування податку на прибуток.

Наукова новизна дослідження полягає у розробці низки науково-практичних рекомендацій щодо удосконалення оподаткування прибутку юридичних осіб в Україні.

Практичне значення одержаних результатів полягає у проведенні детального та глибокого аналізу досліджуваної проблеми, що може бути використано в подальших наукових дослідженнях даного напрямку.

1. Основи оподаткування прибутку юридичних осіб в Україні

1.1    Сутність та значення податку на прибуток

Сукупність податків, зборів та інших обов’язкових платежів утворює податкову систему держави. Встановлення і скасування податків, зборів, інших обов’язкових платежів, а також пільги їх платникам надаються Верховною Радою України, ВР АРК і місцевими радами народних депутатів. Податки є найважливішою і найдавнішою формою фінансових відносин між державою і членами суспільства.

Податки - це обов’язкові платежі, які законодавчо встановлюються державою, сплачуються юридичними та фізичними особами в процесі перерозподілу частини вартості валового внутрішнього продукту й акумулюються в централізованих грошових фондах для фінансового забезпечення виконання державою покладених на неї функцій.

У теорії оподаткування для класифікації податків використовують різні підстави (Додаток А).

Прямі податки - це податки, які встановлюються безпосередньо на доходи і майно платників, і сплачуються ними з власних надходжень грошових коштів.

Податок на прибуток підприємств є одним з видів прямого оподаткування - прибуткового - і оподатковує доходи юридичних осіб.

Податок на прибуток підприємств в Україні має дуже вагоме фіскальне значення, чим відрізняється від аналогічних податків в економічно розвинутих країнах. Це обумовлено, перш за все, пропорціями в розподілі ВВП, які склалися історично: у централізовано-плановій економіці основну масу доходів бюджету становили надходження від державних підприємств і досить незначну - податки з населення, оскільки штучно стримувався фонд споживання і збільшувався фонд нагромадження.

Податок на прибуток підприємств, крім вагомого фіскального значення, має ще й широкі можливості для регулювання і стимулювання підприємницької діяльності. За допомогою цього податку держава може здійснювати стимулюючий вплив на розвиток окремих галузей або регіонів, на виробництво пріоритетних товарів, робіт, послуг, на пожвавлення інвестиційної й інноваційної діяльності та розвиток конкурентних відносин тощо. Цей вплив може здійснюватись за рахунок диференціації ставок оподаткування і надання пільг, амортизаційної політики, податкового кредиту та податкових знижок.

Таким чином, до переваг податку на прибуток підприємств можна віднести значні можливості для регулюючого впливу на виробничу сферу. Крім того, пряма залежність суми податку від отриманого прибутку забезпечує соціальну справедливість цієї форми оподаткування.

До недоліків цього податку слід зарахувати досить складний порядок його визначення, що створює проблеми як для платників, так і для контролюючих органів, значні можливості стосовно ухилення від сплати [23, с. 90].

Податок на прибуток підприємств є прямим загальнодержавним податком. Порядок оподаткування прибутку підприємств встановлено Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. №283/97 - ВР (далі - Закон України).

Податок на прибуток підприємств - це прямий податок, який сплачується підприємствами з прибутку, одержаного від реалізації продукції (робіт, послуг), основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів та матеріальних цінностей, а також із прибутку від орендних операцій, роялті та від позареалізаційних операцій.

Платниками податку на прибуток є:

1) з числа резидентів - суб’єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами. Резиденти - юридичні особи, які створено і здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України з місцезнаходженням на її території. Дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва України за кордоном, які мають дипломатичні привілеї та імунітет, а також філії і представництва підприємств і організацій України за кордоном, що не здійснюють підприємницької діяльності;

) з числа нерезидентів - юридичні особи, створені у будь-якій організаційно-правовій формі, які отримують доходи з джерелом їхнього походження з України, за винятком установ і організацій, що мають дипломатичний статус, або імунітет згідно з міжнародними договорами України або законом. Нерезиденти - юридичні особи з місцезнаходженням за межами України, які створено й здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства іншої держави. Розташовані на території України дипломатичні представництва, консульські установи й інші офіційні представництва іноземних держав, міжнародні організації та їхні представництва, що мають дипломатичні привілеї та імунітет, а також представництва інших іноземних організацій і фірм, які не здійснюють підприємницької діяльності відповідно до законодавства України;

) філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади. Платник податку, який має таку філію, може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій, а також до бюджету територіальної громади за своїм місцезнаходженням. Відповідальність за своєчасне та повне внесення сум податку до бюджету територіальної громади за місцезнаходженням філії несе платник податку, у складі якого знаходиться така філія;

) постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження з України або виконують представницькі функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників;

5) інші платники з особливим режимом оподаткування (наприклад, НБУ та його установи, крім госпрозрахункових) [50, с. 195].

Платником податку на прибуток, отриманий від господарської діяльності залізничного транспорту, є управління залізниці. Перелік робіт і послуг, що належать до господарської діяльності залізничного транспорту, затверджується Кабінетом Міністрів України. Доходи залізниці, отримані від господарської діяльності залізничного транспорту, визначаються в межах дохідних надходжень, перерозподілених між залізницями в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. Платниками податку на прибуток, отриманий не від господарської діяльності залізничного транспорту, є підприємства залізничного транспорту і їхні структурні підрозділи.

Національний банк України і його установи (крім госпрозрахункових, що оподатковуються у загальному порядку) сплачують у Державний бюджет України суму перевищення валових доходів консолідованого балансу над валовими витратами і частиною валових витрат років, що передують звітному (у випадку якщо вони не відшкодовані валовими доходами таких років), по закінченні фінансового року. У разі перевищення за підсумками року затверджених витрат Національного банку України над отриманими доходами дефіцит покривається за рахунок Державного бюджету України.

Постійне представництво до початку своєї господарської діяльності стає на облік у податковому органі за своїм місцезнаходженням в порядку, встановленому центральним податковим органом України. Постійне представництво, що почало свою господарську діяльність до реєстрації в податковому органі, вважається таким, що ухиляється від оподаткування, а отриманий ним прибуток вважається прихованим від оподаткування [31, с.9].

Об’єктом оподаткування є прибуток, який визначають шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку та суму амортизаційних відрахувань.

ОП = СВД - ВВ - А,              (1.1)

де ОП - оподатковуваний прибуток;

СВД - скоригований валовий доход звітного періоду;

ВВ - валові витрати звітного періоду;

А - амортизаційні відрахування.

Скоригований валовий дохід обчислюється за формулою:

СВД = ВД - (доходи, що не включаються до складу ВД) (1.2)

Базова ставка податку на прибуток складає 25% до об’єкта оподаткування. За ставкою 15% оподатковуються дивіденди нерезидентів. За ставкою 6% оподатковуються доходи нерезидентів від фрахту, у зв’язку із здійсненням міжнародних перевезень та валові доходи страхувальників за договорами страхування і перестрахування життя в разі дострокового розірвання договору, не пов’язаного зі смертю застрахованої особи (0% - за звичайних умов). За ставкою 3% оподатковуються інші доходи від страхової діяльності. Доходи страховика від здійснення діяльності, не пов’язаної зі страхуванням, оподатковуються за ставкою 25% [15, с. 57].

Податковими періодами з податку на прибуток є: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.

Розрахунок податку на прибуток за результатами звітного періоду здійснюється за формулою:

ПНП = (ВД - ВВ - А)*0,25,            (1.3)

де ПНП - податок на прибуток.

У процесі обліку та розрахунку податку на прибуток слід пам’ятати, що поняття «валовий дохід» та «валові витрати» суттєво відрізняються від фактичних доходів та витрат підприємства: валовий дохід являє собою доход платника, що підлягає оподаткуванню, а валові витрати представляють собою витрати, на які платник податку має право зменшити оподатковуваний дохід. Таким чином, розмір фінансового результату діяльності платника податку найчастіше не співпадає з розміром об’єкта оподаткування на прибуток [72, с. 108-109].

Згідно Закону України валовий дохід (ВД) - це загальна сума доходу платника податку від всіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

До складу валового доходу включають:

. Загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу
юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою доходністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (крім операцій з їх первинного випуску (розміщення) та операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) і операцій з консолідованим іпотечним боргом).

. Доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов’язаннями та вимогами.

3. Доходи від операцій особливого виду (від товарообмінних (бартерних) операцій; від страхової діяльності; від операцій з розрахунками в іноземній валюті; від операцій з пов’язаними особами; від продажу (обміну, інших видів відчуження) основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації; від операцій з торгівлі цінними паперами та деривативами: інші доходи по операціях особливого виду - спільній діяльності без створення юридичної особи, виплаті дивідендів, операціях з борговими вимогами та зобов’язаннями, виконаних довгострокових договірних зобов’язань).

. Доходи від спільної діяльності та у вигляді дивідендів, отриманих
від нерезидентів, процентів, роялті, володіння борговими вимогами,
а також доходів від здійснення операцій лізингу (оренди).

. Доходи, не враховані в обчисленні валового доходу періодів, що передують звітному, та виявлені у звітному періоді.

. Доходи з інших джерел, у тому числі у вигляді:

· сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи;

·        сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги із цього податку.

У разі, коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів.

. Суми невикористаної частини коштів, що повертаються зі страхових резервів.

8. Суми коштів страхового резерву, використані не за призначенням.

9. Вартість матеріальних цінностей, переданих платнику податку згідно з договорами схову (у відповідальне зберігання), та використаних ним у власному виробничому чи господарському обороті.

10. Суми штрафів та/або неустойки чи пені, фактично одержані за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду.

. Суми державного мита, попередньо сплаченого позивачем, що повертається на його користь за рішенням суду.

12. Суми акцизного збору, сплачені (нараховані) покупцями підакцизних товарів (за їх рахунок) на користь платника такого акцизного збору, уповноваженого законом вносити його до бюджету, та рентних платежів, а також суми збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію.

13. Суми дотацій і субсидій з фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування або бюджетів, отримані платником податку.

До складу валового доходу не включають:

1. Суми податку на додану вартість, отримані (нараховані) платником податку на додану вартість, нарахованого на вартість продажу товарів (робіт, послуг), за винятком випадків, коли підприємство-продавець не є платником податку на додану вартість.

2. Суми коштів або вартість майна, отримані платником податку як компенсація (відшкодування) за примусове відчуження державою іншого майна платника податку у випадках, передбачених законодавством.

3. Суми коштів або вартість майна, отримані платником податку за рішенням суду або внаслідок задоволення претензій у порядку, встановленому законодавством як компенсація прямих витрат або збитків, понесених таким платником податку в результаті порушення його прав та інтересів, що охороняються законом, у разі, якщо вони не були віднесені таким платником податку до складу валових витрат або відшкодовані за рахунок коштів страхових резервів.

4. Суми коштів у частині надмірно сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів), що повертаються або мають бути повернені платнику податку з бюджетів, якщо такі суми не були включені до складу валових витрат.

. Суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески, згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи.

6. Суми доходів органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування від надання державних послуг (видачі дозволів (ліцензій), сертифікатів, посвідчень, реєстрації, інших послуг, обов’язковість придбання яких передбачена законодавством), у разі зарахування таких доходів до відповідних бюджетів.

. Суми коштів у вигляді внесків, які:

·        надходять платникам податку, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення відповідно до закону, від вкладників пенсійних фондів, вкладників пенсійних депозитних рахунків, а також осіб, що уклали договори страхування відповідно до Закону України «Про недержавне пенсійне страхування»;

·        надходять страховикам, що здійснюють довгострокове страхування життя, від страхувальників;

·        накопичуються за пенсійними внесками, рахунками учасників фондів банківського управління відповідно до закону.

8. Кошти спільного інвестування, а саме кошти, залучені від
інвесторів інститутів спільного інвестування (ІСІ), доходи від здійснення операцій з активами ІСІ та доходи, нараховані за активами ІСІ, а також кошти, залучені від власників сертифікатів фондів операцій з нерухомістю, доходи від здійснення операцій з активами фондів операцій з нерухомістю та доходи, нараховані за активами фондів операцій з нерухомістю, створених відповідно до закону.

. Номінальну вартість взятих на облік, але неоплачених (непогашених) цінних паперів, які засвідчують відносини позики, а також платіжних документів, емітованих (виданих) боржником на користь (на ім'я) платника податку як забезпечення або підтвердження заборгованості такого боржника
перед таким платником податку.

. Доходи від спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, дивіденди, отримані платником податку від інших платників податку.

11. Кошти або майно, які повертаються власнику корпоративних прав, емітованих юридичною особою, після повної і кінцевої ліквідації такої юридичної особи-емітента або після закінчення договору про спільну діяльність, але не вище номінальної вартості акцій (часток, паїв).

. Кошти або майно, що надходять у вигляді міжнародної технічної допомоги, яка надається іншими державами відповідно до міжнародних угод, що набрали чинності у встановленому законодавством порядку.

13. Кошти, що надаються платнику податку з Державного інноваційного фонду на зворотній основі пря здійсненні інноваційних проектів у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

14. Вартість основних фондів, безоплатно отриманих платником податку з метою здійснення їх експлуатації у випадках, передбачених законодавством.

15. Кошти або майно, що надаються у вигляді безповоротної допомоги громадським організаціям інвалідів.

. Суми коштів або вартість майна, одержаних засновником третейського суду як третейський збір чи на покриття інших витрат, пов'язаних з вирішенням спору третейським судом відповідно до закону.

Скоригований валовий доход - валовий доход, визначений згідно з переліком тих видів доходів, які включаються до валового доходу без урахування тих доходів, які до валового доходу не включаються [47, с.36-40].

Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, що здійснюються як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбані (виготовлені) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Існують витрати, які в повній мірі або частково відносять до складу валових витрат, та витрати, які не можна віднести до складу валових витрат, тобто на зменшення об’єкта оподаткування.

До складу валових витрат включають:

. Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, передбачених законодавством.

. Суми коштів або вартість товарів (робіт, послуг), добровільно перераховані (передані) протягом звітного року до Державного бюджету України або бюджетів місцевого самоврядування, до неприбуткових організацій, суми коштів, що перераховані юридичним особам, у тому числі неприбутковим організаціям - засновникам постійно діючого третейського суду, у розмірі, що перевищує 2 %, але не більше 5 % оподатковуваного прибутку попереднього звітного року.

. Сума коштів, перерахованих підприємствами всеукраїнських об’єднань осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на яких працює за основним місцем роботи не менше 75 % таких осіб, цим об’єднанням для проведення їх благодійної діяльності, але не більше 10 % оподаткованого прибутку попереднього звітного періоду.

. Суми коштів, внесені до страхових резервів.

. Суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених Законом України «Про систему оподаткування» (крім тих, що прямо не визначені у переліку податків, зборів (обов'язкових платежів), визначених зазначеним Законом), включаючи акцизний збір та рентні платежі, а також збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну й теплову енергію, за винятком тих податків, які не можна включати до валових витрат. Крім того, для платників податку, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, до складу валових витрат включається плата за землю, що не використовується в сільськогосподарському виробничому обороті.

. Суми витрат, не віднесені до складу валових витрат минулих звітних податкових періодів у зв'язку з втратою, знищенням або псуванням документів, встановлених правилами податкового обліку, та підтверджені такими документами у звітному податковому періоді.

7. Суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок і виявлені у звітному податковому періоді в розрахунку податкового зобов'язання.

8. Суми безнадійної заборгованості в частині, не внесеній на валові витрати, у випадку, якщо відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного результату, а також суми заборгованості, щодо яких закінчився строк позовної давності.

9. Суми витрат, пов’язані з поліпшенням основних фондів, і суми перевищення балансової вартості основних фондів і нематеріальних активів над вартістю їхнього продажу.

. Суми витрат, пов’язаних з безоплатним наданням працівникам вугільної промисловості, непрацюючим пенсіонерам, які мають стаж роботи на підприємствах галузі не менш як 10 років на підземних роботах або не менш як 20 років на поверхні, інвалідам з числа осіб, що під час роботи на цих підприємствах отримали каліцтво або професійні захворювання, а також сім’ям працівників вугільної промисловості, що загинули на виробництві, які отримують пенсію в разі втрати годувальника, вугілля на побутові потреби за нормами, що встановлюються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

. Суми коштів, спрямовані уповноваженими банками в додатковий спеціальний резерв страхування коштів пенсійного фонду банківського управління.

. Суми коштів або вартість майна, добровільно перераховані (передані) для цільового використання з метою охорони культурної спадщини установам науки, освіти, культури, заповідникам, музеям-заповідникам, а також неприбутковим установам та організаціям, у розмірі, що становить не менше 2 та не більше 5% оподатковуваного прибутку попереднього звітного періоду (для громадських організацій інвалідів - не більше 10% оподатковуваного прибутку попереднього звітного періоду).

Не включаються до складу валових витрат витрати на:

Потреби , не пов’язані з веденням господарської діяльності, а саме:

·        організація та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, в межах від 2 до 5% від прибутку, та пов’язаних з проведенням рекламної діяльності, але не більше 2% від суми прибутку за минулий рік);

·        придбання лотерей, участь в азартних іграх;

·        фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком тих сум, які включаються до валових витрат.

. Придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації.

. Сплату податку на прибуток підприємств, податку на нерухомість, податок на дивіденди, податки на доходи від грального бізнесу, сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), придбаних платником податку для виробничого або невиробничого використання, сплату податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються за рахунок сум виплат таких доходів згідно із законом України «Про оподаткування доходів фізичних осіб».

4. Сплату вартості торгових патентів, яка враховується у зменшення податкових зобов'язань платника податку.

5. Сплату штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду.

. Виплату емісійного доходу на користь емітента корпоративних прав.

7. Виплату дивідендів.

. Суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що є нижчими за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

9. Витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або псування зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза. Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення [48, с. 153-157].

В процесі здійснення господарської діяльності підприємство може здійснювати витрати, які не повністю зараховуються до складу валових витрат (табл. 1.1)

Таблиця 1.1

Порядок зарахування окремих видів витрат до складу валових витрат підприємства [72, с. 111]

Вид витрат

Ліміт зарахування до складу валових витрат

База для розрахунку

Організація прийомів, презентацій з рекламними цілями (передпродажні й рекламні заходи)

Не більше 2%

Оподатковуваний прибуток попереднього року

Суми коштів або вартість майна, добровільно перераховані (передані) для цільового використання з метою охорони культурної спадщини установам науки, освіти, культури, заповідникам, музеям-заповідникам

Більше 2% і не більше 10%

Оподатковуваний прибуток попереднього звітного періоду

Капітальні витрати на ремонт, модернізацію основних фондів

Не більше 10%

Балансова вартість груп основних фондів на початок звітного року

Професійна підготовка працівників за профілем підприємства в українських закладах освіти

Не більше 3%

Фонд оплати праці попереднього звітного року


Звичайно, у господарській діяльності платників податків не завжди сума одержаних доходів покриває суми здійснених витрат, а оскільки зі збитку податку не заплатити, то існує механізм, яким регулюється порядок врахування від'ємного значення об'єкта оподаткування у результатах наступних податкових періодів. Отже, якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення. При цьому слід пам'ятати, що у випадку, коли від'ємне значення об'єкта оподаткування декларується платником податку протягом чотирьох послідовних податкових періодів, податковий орган має право провести позачергову перевірку правильності визначення об'єкта оподаткування. В інших випадках наявність від'ємного значення об'єкта оподаткування не є достатньою підставою для проведення такої позачергової перевірки [48, с. 161].

Досить широкого застосування набула така складова, як амортизаційні відрахування, що по своїй суті є знижкою з податку на прибуток підприємств. Тому чим більшу частку прибутку підприємство може віднести на амортизацію, тим менше податків воно сплачує і більше доходів залишається у його розпорядженні.

Згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» під амортизацією основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань. Амортизації підлягають витрати на придбання, виготовлення та проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

У таблиці 1.2 зображено умови нарахування амортизації на основні засоби та нематеріальні активи.

Таблиця 1.2

Умови нарахування амортизації на основні засоби та нематеріальні активи [6, с.448]

Витрати, що підлягають амортизації

Витрати, що не підлягають амортизації

Витрати, що не підлягають амортизації та провадяться за рахунок відповідних джерел фінансування





1.

Придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення

Придбання і відгодівлю продуктивної худоби

Витрати бюджетів на будівництво та утримання споруд благоустрою й жилих будинків, придбання і збере-ження бібліотечних і архівних фондів

2.

Самостійне виготовлення основ-них фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на ви-готовленні таких основних фондів

Вирощування багаторічних плодоносних насаджень

Витрати бюджетів на будівництво та утри-мання автомобільних доріг загального кори-стування

3.

Проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів

Придбання основних фондів або нематеріаль-них активів з метою їх подальшого продажу іншим особам чи їх використання як комплек-туючих (складових частин) інших основних фондів, призначених для подальшого продажу іншим особам

Витрати на придбання та збереження Націо-нального архівного фонду України, а також бібліотечного фонду, що формується та утримується за рахунок бюджетів, бібліотечних і архівних фондів

4.

Капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшен-ня землі

Утримання основних фондів, що знаходяться на консервації

Витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих фондів

5.


Створення та придбан-ня аудіовізуальних творів



З метою визначення об’єкту оподаткування податком на прибуток та нарахування амортизації під терміном основні фонди, слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень [72, с. 113].

Для нарахування амортизації в податковому обліку платника податку основні фонди підлягають розподілу за 4 групами (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Поділ основних фондів за групами

Амортизація окремого об'єкта основних фондів групи 1 провадиться до досягнення балансовою вартістю такого об'єкта ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Залишкова вартість об'єкта підноситься до складу валових витрат за результатами відповідного податкового періоду, а вартість такого об'єкта прирівнюється до нуля. Амортизація основних фондів груп 2, 3 і 4 проводиться до досягнення балансовою вартістю групи нульового значення [39, с. 69].

Норми амортизації зазначених вище груп основних фондів наведено в таблиці 1.3.

Таблиця 1.3

Норми амортизації на податковий квартал [39, с. 69]

Група основних фондів

Нові норми (для основних фондів, що введені після 01.01.04),%

Старі норми (для основних фондів, що введені до 01.01.04),%

1

2

1,25

2

10

6,25

3

6

3,75

4

15


Платник податку може прийняти рішення про застосування інших норм амортизації, що не перевищують зазначених норм. Зазначене рішення приймається платником до початку звітного податкового року , воно не може бути змінене протягом року і доводиться до відома податкового органу разом із поданням декларації за перший квартал такого звітного року [36, с. 175].

Сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного з календарних кварталів, що входять до такого звітного періоду (далі - розрахункові квартали). Сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки (розрахунковий квартал), визначається шляхом застосування норм амортизації до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу.

Балансова вартість групи основних фондів (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок звітного періоду (розрахункового кварталу) визначається за формулою:

Б(а) = Б(а-1) + П(а-1) - В(а-1) - А(а-1),             (1.4)

де Б(а) - балансова вартість групи (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок розрахункового кварталу;

Б(а-1) - балансова вартість групи (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок кварталу, що передував розрахунковому;

П(а-1) - сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкцій, модернізацій та інших поліпшень основних фондів, що підлягають амортизації, протягом кварталу, що передував розрахунковому;

В(а-1) - сума виведених з експлуатації основних фондів (окремого об'єкта основних фондів групи 1) протягом кварталу, що передував розрахунковому;

А(а-1) - сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у кварталі, що передував розрахунковому [15, с. 58-59].

Податкові пільги - переваги, надані певним категоріям громадян або суб’єктів підприємницької діяльності. Можуть надаватися у вигляді часткового чи повного звільнення від сплати податків у відповідності із діючим законодавством.

Пільги щодо податку на прибуток умовно можна поділити на чотири групи:

. Звільнення від сплати податку. При цьому можуть звільнятися від оподаткування як окремі суб’єкти, так і окремі види доходів.

. Звільнення від сплати податку на певний строк.

. Зменшення оподатковуваного прибутку (доходу).

. Зменшення розміру ставки податку.

Податкові пільги є одним з елементів податкової політики і мають як економічну, так і соціальну спрямованість. Використовуючи податкові пільги, держава регулює певні економічні процеси, а також забезпечує соціальний захист окремих видів діяльності та груп населення. До податкових пільг належать: неоподатковуваний мінімум доходів, податкові знижки, вилучення з оподатковуваних доходів деяких їх видів, повернення раніше сплачених податків (податкові амністії), повне звільнення від сплати деяких податків тощо [52, с. 191].

На мою думку, на надходження податку на прибуток до бюджету кількість наданих пільг безперечно впливає, але більший вплив має економічний стан країни і, особливо, рівень податкової культури.

Отже, податок на прибуток підприємств - прямий загальнодержавний податок, який сплачується суб’єктами підприємницької діяльності й іншими підприємствами, установами та організаціями, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку. Цим податком за ставкою 25 % обкладається оподатковуваний прибуток, який визначається як скоригований валовий доход зменшений на суми валових витрат виробництва й обігу та амортизаційних відрахувань основних фондів та нематеріальних активів.

1.2 Еволюція прибуткового оподаткування юридичних осіб за часів незалежності України

Податок на прибуток підприємств - одна із найрозвиненіших форм оподаткування, яка має багатовікову історію. Цей податок - продукт цілої епохи економічного і політичного розвитку суспільства, фіскальний інститут, який властивий високій культурі державності з витонченим механізмом функціонування, що потребує від платників усвідомленого ставлення до своїх прав та обов’язків. Цей податок є платою з боку виробництва за сприятливі умови господарювання, тобто вилучаючи частину доходів юридичних осіб держава гарантує їм ефективніше використання капіталу, що залишається в їх розпорядженні [8, с. 97].

Прибуткове оподаткування підприємств та організацій завжди було в центрі уваги законодавців, які неодноразово пробували вдосконалити його. Зміни об'єкта оподаткування, ставок податку, складу податкових пільг викликали необхідність прийняття нових законодавчих актів.

Перехід до податкової форми взаємовідносин між підприємствами і державою розпочався з 1990 р., коли в процесі проведення податкової реформи було ухвалено Закон СРСР «Про податки з підприємств, об’єднань і організацій». Так, в 1991 р. діяв Закон СРСР «Про податок з підприємств і організацій», відповідно до якого об’єктом оподаткування був балансовий прибуток підприємства, розрахований як сума прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг), інших матеріальних цінностей і доходів від позареалізаційних операцій, зменшених на суму затрат з цих операцій. Для підприємств встановлювався максимальний рівень рентабельності, диференційований за галузями. Максимальна ставка податку на прибуток в межах встановленого рівня рентабельності складала 35 %. Крім того, ставки податку на прибуток були диференційовані в залежності від сфери діяльності.

В Україні аналогічні взаємовідносини було започатковано ухваленням 21 лютого 1992 р. Закону «Про оподаткування доходів підприємств і організацій». Згідно з цим Законом об’єктом став валовий дохід підприємства, зменшений на суму матеріальних затрат і обов’язкових платежів. В об’єкт оподаткування були включені затрати на оплату праці. Ставка податку складала 18 % доходу. Понижені ставки в розмірі 15 % були встановлені для спільних підприємств з часткою іноземного інвестора в статутному фонді більше 30 % і в розмірі 9 % для дослідних заводів. Підвищені ставки були встановлені для посередницької діяльності (65 %) і доходів від казино, відеосалонів, ігрових автоматів (70 % ) [36, с. 164-165].

З переходом до оподаткування підприємств відразу постало питання про те, що має стати об’єктом оподаткування - валовий дохід чи прибуток.

Доцільність оподаткування валового доходу в перші роки становлення системи прибуткового оподаткування підприємств зумовлена гіперінфляцією, зниження якої потребувало антистимулів для підвищення заробітної плати і сукупного попиту.

Серед аргументів проти оподаткування валового доходу підприємств найбільш вагомим було твердження, згідно з яким заробітна плата як частина валового доходу стає об'єктом подвійного оподаткування - прибутковим податком з громадян і податком на валовий дохід, отже, в разі застосування останнього логічним було б скасування прибуткового податку з громадян.

У І кварталі 1993 р. повернулися до оподаткування прибутку, а з II кварталу - знову до оподаткування валового доходу. Зазначений податок стягувався і протягом 1994 р. [75, с. 227-228].

З 1 січня 1995 року Закон України «Про оподаткування доходів підприємств і організацій» був замінений Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств». Об’єктом оподаткування став балансовий прибуток підприємств, розрахований як сума прибутку від усіх видів діяльності за звітний період. Базова ставка податку складала 30 %. Для підприємств агропромислового комплексу була встановлена ставка 15%, для посередницьких операцій - 45 %, для прибутку від проведення лотерей і ігрового бізнесу - 60 %.

Таким чином, у процесі становлення прибуткового оподаткування підприємств в Україні простежується тенденція до переходу від оподаткування доходу до оподаткування прибутку, внаслідок чого об’єкт оподаткування наближається до встановлених у світовій практиці норм.

З 1 липня 1997 року був введений в дію Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно з яким суттєво змінились методичні основи оподаткування прибутку, які вимагають ведення спеціального податкового обліку.

Після введення даного Закону об’єктом оподаткування виступає розрахунковий прибуток, основою для визначення якого є валові надходження і витрати, які підприємство понесло не за конкретно реалізовану продукцію, а за певний період часу. Даний метод розрахунку об’єкту оподаткування носить назву «сальдового». В таких умовах платникам надається можливість понизити податковий прес на балансовий прибуток.

З 1 січня 2003 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (№349 від 24 грудня 2002 року), який вніс суттєві зміни в механізм справляння податку на прибуток [36, с. 165].

Щодо визначення величини об’єкта оподаткування, то в його еволюції простежуються дві тенденції. З одного боку, спостерігається прагнення до збільшення коригуючих вирахувань з об’єкта оподаткування певних видів доходів і витрат з метою як виконання податком на прибуток регулюючої функції, так і запобігання подвійному оподаткуванню доходів на корпоративні права, а також нарахуванню податків на податки. З іншого боку, має місце тенденція до збільшення об’єкта оподаткування в процесі його коригування з метою зменшення можливостей заниження оподатковуваного прибутку внаслідок реалізації продукції за бартерними угодами з використанням цін, нижчих від звичайних, та інших операцій, спрямованих на приховування доходів. Зокрема, відповідно до Декрету Кабінету Міністрів «Про податок на прибуток підприємств і організацій» від 26 грудня 1992 р. з метою оподаткування валовий прибуток зменшується на суму: а) рентних платежів, що вносяться в установленому порядку до бюджету з прибутку; б) доходів (дивідендів, процентів) з акцій, облігацій та інших цінних паперів, випущених в Україні, що належать підприємству; в) доходів від пайової участі в діяльності інших підприємств, створених на території України.

Законом «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 р. передбачено не лише зменшення, а й збільшення об’єкта оподаткування. Зокрема, він має бути збільшений: на суму збитків з товарообмінних операцій, здійснених за цінами, нижчими від звичайних; коштів фондів, створених платником податку за рахунок собівартості продукції, використаних не за цільовим призначенням; суму коштів, одержаних платником податку від інших суб’єктів підприємницької діяльності на власні потреби безоплатно чи у вигляді безповоротної фінансової допомоги або неврахованих на рахунку реалізації.

Балансовий прибуток для цілей оподаткування зменшується на суму: прибутку від володіння корпоративними правами (отриманих дивідендів); податку на майно підприємств; податку на землю, що використовується у сільськогосподарському або виробничому обороті; податку з власників транспортних засобів; витрат на утримання об’єктів соціально-культурного призначення, що перебувають на балансі підприємств; грошових коштів, матеріальних цінностей і нематеріальних активів підприємств, перерахованих до фондів, установ, закладів, релігійних організацій, метою діяльності яких не є одержання прибутку, але не більше 4 % балансового прибутку; прибутку від реалізації інвестором належної йому частки житла та об’єктів торгівлі й соціально-побутового призначення, збудованих за рахунок його коштів для військовослужбовців та членів їхніх сімей.

З 1997 р. запроваджується нова методика визначення оподатковуваного прибутку, яка передбачає не окремий розрахунок прибутку (доходу) від різних видів діяльності підприємства (шляхом вирахування з доходу від цього виду діяльності витрат, у тому числі з виручки від реалізації продукції витрат, які відносяться на собівартість) з подальшим обчисленням суми їх, а вирахування зі скоригованого валового доходу підприємства як доходу від усіх видів його діяльності валових витрат, що становлять суму будь-яких витрат платника, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), придбаних (виготовлених) для їх використання у господарській діяльності платника, та амортизаційних відрахувань.

Запровадження цієї методики мало на меті, по-перше, наближення оподаткування прибутку підприємств до світових стандартів; по-друге, зменшення податкового тиску на прибуток підприємств, який був вищим, ніж у багатьох країнах з розвинутою ринковою економікою не внаслідок завищення податкової ставки, а внаслідок чинних правил визначення податкової бази.

Зменшенню рівня оподаткування прибутку підприємств певною мірою сприяло збільшення вирахувань з валового доходу в процесі розрахунку скоригованого валового доходу порівняно з тими вирахуваннями, які здійснювалися спочатку з валового, потім з балансового прибутку в процесі коригування їх для цілей оподаткування. Зокрема, відповідно до Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22 травня 1997 р. до складу валового доходу, окрім сум акцизного збору, ПДВ, коштів взаємного інвестування інвестиційних фондів та інвестиційних компаній, номінальної вартості взятих на облік, але неоплачених (непогашених) цінних паперів, доходів, накопичуваних на пенсійних рахунках у межах механізму додаткового пенсійного забезпечення, суми коштів або вартості майна, що надходять платнику у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані платником, які не були об’єктом оподаткування і згідно із Законом 1994 р., не включалися також: суми коштів або вартість майна, отримані платником податку як компенсація за примусове відчуження державою іншого майна у випадках, передбачених законодавством; суми доходів органів виконавчої влади та місцевого самоврядування від надання державних послуг у разі зарахування таких доходів до відповідних бюджетів; кошти або майно, що надходять у вигляді міжнародної технічної допомоги, яка надається іншими державами відповідно до міжнародних угод; кошти, що надаються з Державного інноваційного фонду на зворотній основі при здійсненні інноваційних проектів, та деякі інші надходження [75, с. 230-232].

Розвиток прибуткового оподаткування підприємств в Україні супроводжувався також зміною ставки податку та об'єктивною тенденцією до переходу від диференціації ставок до застосування єдиної ставки податку для підприємств, що займаються різними видами діяльності.

Якщо у 1993 р. Ставка податку на валовий дохід була встановлена на рівні 18 %, то з 1 лютого 1994 р. Її було підвищено до 22 %. Податок на прибуток підприємств в усі періоди його запровадження стягувався за ставкою 30 %, лише з 1 січня 2004 р. Цю ставку було знижено до 25 % [6, с. 429].

Окрім базової, Законом «Про оподаткування доходів підприємств і організацій» було передбачено пільгові ставки для спільних підприємств з часткою іноземного інвестора понад 30 %; дослідних заводів з часткою відповідної продукції не менше 80 %; доходів іноземних учасників, що утворюються в результаті розподілу доходу спільних підприємств, при їх переказуванні за кордон; доходів, одержаних підприємствами від належних їм акцій, облігацій та інших цінних паперів. На високому рівні (65, 70, 75 %) було встановлено ставки на доходи від посередницької діяльності, грального бізнесу, масових концертно-видовищних заходів тощо.

У нетривалі періоди переходу до оподаткування прибутку зазначений податок стягувався також за диференційованими ставками. Ступінь диференціації їх і рівень податкових ставок на окремі види діяльності (зокрема, на доходи від грального бізнесу) було зменшено лише з 1995 р., після набрання чинності Закону «Про оподаткування прибутку підприємств».

Наступний крок у відмові від диференціації ставок податку на прибуток було зроблено у 1997 р., коли скасовано підвищені ставки податку і залишилися тільки кілька пільгових ставок на окремі види діяльності (страхову, інноваційну діяльність інноваційних центрів, внесених до державного реєстру).

Застосування великої кількості податкових ставок пояснювалося спробами державного регулювання розвитку певних видів діяльності. Однак на початковому етапі становлення оподаткування підприємств воно навряд чи доцільне і можливе, оскільки, по-перше, ускладнює роботу як фінансових служб підприємств, які змушені вести облік доходів і видатків за кожним видом діяльності окремо, так і податківців. По-друге, стимулює до ухилень від оподаткування тих, хто має сплачувати податки за надмірною ставкою, а також збільшує можливості для приховування доходів шляхом різного роду маніпуляцій. Тому відмову від широкої диференціації податкових ставок можна розглядати як закономірний напрямок розвитку прибуткового оподаткування підприємств в умовах становлення такого оподаткування.

3акономірною для етапу становлення податкової системи можна вважати і тенденцію до обмеження податкових пільг. У перші роки запровадження оподаткування підприємств в Україні широко використовувалися податкові пільги. Зокрема, значні пільги передбачались як Законом «Про оподаткування доходів підприємств і організацій», так і Декретом «Про податок на прибуток підприємств і організацій», у тому числі: звільнення від оподаткування окремих типів підприємств і видів доходів; зменшення доходу, що оподатковується, на суму доходів, отриманих від певних видів діяльності, або на суму витрат, що є особливо важливим з позицій розвитку підприємства; надання податкового кредиту; оподаткування за нижчою ставкою певних типів підприємств і видів доходів. Великі повноваження щодо уточнення складу податкових пільг надавалися Кабінету Міністрів України (ст. 8 Декрету «Про податок на прибуток підприємств і організацій»). Лише Законом від 01 лютого 1994 р. До Закону «Про оподаткування доходів підприємств і організацій» було внесено зміну, якою передбачено, що склад пільг і розміри ставок податку можуть уточнюватися Верховною Радою України при затвердженні бюджету на наступний рік за поданням Кабінету Міністрів України [75, с. 244-246].

Отже, в Україні після здобуття незалежності та проведення податкової реформи, взаємовідносини підприємств з бюджетом супроводжувалися становленням системи оподаткування доходів підприємств, яка багатьма своїми параметрами не відповідала стану і рівню трансформації економічної системи України, не вписувалася повною мірою в реалії економічного і соціально-політичного життя, не враховувала рівня розвитку і можливостей фіскальних органів, її подальший розвиток відбувся в двох напрямках. З одного боку, в напрямку адаптації до особливостей української економіки шляхом певного спрощення механізму справляння податку на прибуток внаслідок відмови від диференціації його ставок, звуження ситеми податкових пільг. З іншого боку, в напрямку подальшого наближення до зрілих форм оподаткування, властивих розвинутим податковим системам, в результаті змін у механізмі обрахування і справляння податку [6, с. 429].

Взагалі вже давно відомо, що податок на прибуток підприємств - є одним із основних джерел наповнення доходної частини державного бюджету. До речі, в останні роки надходження податку на прибуток мають тенденцію до зростання. І це при тому, що в нашій країні багато підприємств працюють в тіні і ухиляються від оподаткування. Можна тільки уявити, наскільки б зросли надходження цього податку до бюджету, якби суб’єкти підприємницької діяльності чесно платили податки.

Висновки до розділу 1

Податок на прибуток підприємств є прямим загальнодержавним податком. Порядок оподаткування прибутку підприємств встановлено Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. №283/97 - ВР (зі змінами та доповненнями).

В Україні цей податок почали застосовувати з 1991 року, проте в окремі періоди перевага надавалась податку на доходи. Підтвердженням цього є розвиток податкового законодавства України в 1991-1995 рр. Так, з 1992 по 1994 р. стягувався податок на дохід підприємств, а з 1995 р. знову перейшли до оподаткування прибутку. Розвиток податку на прибуток в Україні характеризується не лише частим варіюванням об’єкта оподаткування, але й зміною складу платників, пільг, ставок, строків сплати, механізму стягнення. У 1997 р. відбулись чергові дуже суттєві зміни умов оподаткування цим податком, які є чинними (з незначними відхиленнями) і дотепер.

Податок на прибуток підприємств - це прямий податок, який сплачується підприємствами з прибутку, одержаного від реалізації продукції (робіт, послуг), основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів та матеріальних цінностей, а також із прибутку від орендних операцій, роялті та від позареалізаційних операцій.

Об’єктом оподаткування є прибуток, який визначають шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку та суму амортизаційних відрахувань.

Ставка податку на прибуток складає 25 % до об’єкта оподаткування.

Податковими періодами з податку на прибуток є: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.

Розрахунок податку на прибуток за результатами звітного періоду здійснюється за формулою:

ПНП = (ВД - ВВ - А)*0,25,

де ПНП - податок на прибуток;

ВД - валовий дохід;

ВВ - валові витрати звітного періоду;

А - амортизаційні відрахування.

У процесі обліку та розрахунку податку на прибуток слід пам’ятати, що поняття «валовий дохід» та «валові витрати» суттєво відрізняються від фактичних доходів та витрат підприємства: валовий дохід являє собою доход платника, що підлягає оподаткуванню, а валові витрати представляють собою витрати, на які платник податку має право зменшити оподатковуваний дохід.

Валовий дохід - це загальна сума доходу платника податку від всіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, що здійснюються як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбані (виготовлені) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Амортизація основних фондів і нематеріальних активів являє собою поступове віднесення витрат з їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку у межах норм амортизаційних відрахувань. Амортизації підлягають витрати на придбання, виготовлення та проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

2. справляння ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК ЮРИДИЧНИХ ОСІБ В уКРАЇНІ

.1 Загальна характеристика ДПІ Обухівського району

Обухівський район - індустріально-аграрний. Розташований в центральній частині Київської області. Територія району становить 77,3 тисячі гектар, або 2,4 % території області.

По адміністративно-територіальному розподілу район має 46 населених пунктів, в тому числі 2 міста (Обухів і Українка), селище міського типу Козин та 43 села.

У районі 25 промислових підприємств з річним обсягом виробництва більше 1 млрд. грн.

На території району зареєстровано 2566 юридичних осіб (таблиця 2.1); з них 15 найбільших.

Таблиця 2.1

Кількість зареєстрованих платників податків по ДПІ в Обухівському районі за 2007-2009 роки, тис. грн..

Платники

Всього

З них сплачують платежі

Частка платників, що сплачуюють платежі, %


2007

2008

2009

2007

2008

2009

2007

2008

2009

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

Зареєстровано платників, всього

5640

6477

7287

4405

5920

6794

78,1

91,4

93,2

З них юридичні особи

2158

2326

2566

1485

1990

2238

68,8

85,6

87,2

Фізичні особи

3482

4151

4721

2920

3922

4556

83,9

94,5

96,5


Згідно даних таблиці 2.1 можна зробити висновки, що в Обухівському районі у 2008 році збільшилась частка платників, що сплачують платежі порівняно з 2007 роком на 16,8 % або на 505 юридичних осіб, а в 2009 році порівняно з 2008 роком - на 1,6 % або на 248 юридичних осіб, тобто спостерігається тенденція до збільшення платників податків з кожним роком.

Рис. 2.1. Структура платників податків в Обухівському районі в 2009 році

Найбільший обсяг в загальній структурі промислового виробництва займають ВАТ ”Трипільська ТЕС”, ВАТ ”Київський картонно-паперовий комбінат”, ВАТ ”Завод ”Цегла Трипілля”, ВАТ ”Обухівський завод пористих виробів”, ТОВ ”Інтерфом”, ВАТ ”Стіролбіотех”, АТЗТ ”Обухівський молокозавод”. Підприємства виробляють електричну та теплову енергію, картон, туалетний папір, поліграфічну продукцію, біологічні добавки до кормів тваринам, дріжджі, цеглу силікатну, пористі будівельні блоки, плитку тротуарну, пінополіуретан, масло вершкове, цільномолочну продукцію, борошно та інше.

В районі зареєстровано 2285 малих підприємств різних форм власності з загальною чисельністю працюючих біля 4500 чоловік. Приватних підприємців зареєстровано 2895.

Підприємства малого бізнесу займаються в основному переробкою сільськогосподарської продукції, надають торговельно-посередницькі послуги, займаються будівництвом малих архітектурних споруд, перевезенням пасажирів та вантажів.

Субєктами малого бізнесу району вироблено продукції в 2009 році майже на 50 млн. грн., що складає 7 % від загального обсягу виробництва по району.

Район має розвинуту шляхову мережу, що забезпечує внутрішні і зовнішні зв’язки. На території району знаходяться 4 автотранспортні підприємства та підприємство промислового залізничного транспорту. Перевезенням пасажирів в районі займаються ВАТ ”Обухівське АТП”, Київські автопідприємства та 135 приватних підприємців.

ДПІ в Обухівському районі безпосередньо підпорядковується державній податковій адміністрації в Київській області. ДПІ забезпечує контроль за правильністю нарахування та своєчасністю надходжень податкових платежів до місцевого бюджету м. Обухова.

ДПІ в Обухівському районі у своїй діяльності керується Конституцією України, Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та іншими законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, наказами, розпо-рядженнями, постановами та іншими розпорядчими документами Державної податкової адміністрації України та Київської міської державної податкової адміністрації, а також Положенням про ДПІ в Обухівському районі.

ДПІ в Обухівському районі здійснює свої повноваження безпосередньо. Робота інспекції, її структурних підрозділів є відкритою і гласною за винятком питань, які становлять державну службову таємницю. Гласність роботи забезпечується шляхом підконтрольності та звітності перед ДПА України та ДПА в Київській області, взаємодії з іншими державними органами влади та неурядовими організаціями через роботу ЗМІ, публікації в пресі матеріалів на податкову тематику, трансляції по радіо і телебаченню репортажів, інтерв’ю, виступів керівництва ДПІ, начальників управлінь і відділів.

ДПІ в Обухівському районі очолює начальник, який призначається на посаду та звільняється з посади Головою ДПА України за поданням голови ДПА в Київській області. Заступники начальника ДПІ призначаються та звільняються з посади головою ДПІ в Київській області за поданням начальника ДПІ в Обухівському районі. Кількість заступників начальника ДПІ визначається головою ДПА в Київській області. В Обухівській ДПІ на сьогоднішній момент два перших заступника начальника інспекції та два заступника начальника інспекції.

Структура ДПІ в Обухівському районі (Додаток Б) затверджена Головою ДПА в Київській області наказом № 80-0 від 24 січня 2006 року «Про розподіл обов`язків по керівництву роботою управлінь і відділів Державної податкової інспекції в Обухівському районі».

ДПІ в Обухівському районі для забезпечення ефективної реалізації своїх повноважень, координації дій структурних підрозділів ДПІ під час виконання завдань ДПА України, а також для вирішення оперативних питань може утворювати постійні і тимчасові робочі органи (комісії, робочі групи тощо).

Загалом штатна чисельність працівників в ДПІ становить 114 чоловік. Робота Обухівської ДПІ відповідає нормам встановленим чинним законодавством. Всі посадові особи відповідають кваліфікаційним вимогам державних службовців органів державної податкової служби та забезпечують дотримання комерційної та службової таємниці.

Основним завданням даної Обухівської ДПІ є:

·        здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі);

·        здійснення контролю за погашенням податкової заборгованості платниками податків, інших платежів, у тому числі тими, майно яких перебуває в податковій заставі;

·        здійснення в межах своїх повноважень контролю за обліком, зберіганням, оцінкою та реалізацією конфіскованого та іншого належного державі майна;

·        формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та банку даних про платників податків - юридичних осіб районного рівня;

·        роз'яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків, інших платежів;

·        запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх виявлення, розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення;

·        розшук платників податків, які ухиляються від сплати податків, інших платежів.

Обухівська ДПІ відповідно до покладених на неї завдань, виконує безпосередньо, роботу, пов'язану з:

1. Здійсненням контролю за додержанням законодавства про податки, інші платежі, валютні операції, порядку розрахунків із споживачами з використанням реєстраторів розрахункових операцій, лімітів готівки в касах та її використанням для розрахунків за товари, роботи, послуги, а також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності та ліцензій, патентів, інших спеціальних дозволів на здійснення окремих видів підприємницької діяльності; здійсненням контролю за додержанням виконавчими комітетами сільських і селищних рад порядку прийняття і обліку податків, інших платежів від платників податків, своєчасністю і повнотою перерахування цих сум до бюджету; обліком платників податків, інших платежів; проведенням диференціації платників податків, інших платежів залежно від сум сплачених ними податків, інших платежів; веденням обліку надходжень податків, інших платежів.

2. Проведенням роботи по боротьбі з незаконним обігом алкогольних напоїв та тютюнових виробів, оптових та роздрібних торговців, місць зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, організацією виконання актів законодавства в межах своїх повноважень, здійсненням систематичного контролю за їх реалізацією, узагальненням практики застосування законодавства, застосуванням у випадках, передбачених законодавством, фінансових санкцій до суб'єктів підприємницької діяльності за порушення законодавства про виробництво і обіг спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, здійсненням заходів щодо вилучення та знищення або передачі на промислову переробку алкогольних напоїв, знищення тютюнових виробів, що були незаконно вироблені чи знаходилися в незаконному обігу.

. Здійснення контролю за погашенням податкової заборгованості платниками податків, інших платежів, у тому числі тими, майно яких перебуває в податковій заставі.

Методи підвищення кваліфікації кадрового складу. Кожен рік працівники і спеціалісти направляються на факультет підвищення кваліфікації фахівців податкових адміністрацій при Національній Академії Державної Податкової Служби України в м.Ірпіні Київської області.

Форми і методи підвищення кваліфікації:

·        наставництво для вперше прийнятих працівників;

·        заочне навчання у вузах і технікумах;

·        проведення короткотермінових курсів по вивченню змін у податковому законодавстві;

·        обговорювання актів перевірок з питань оподаткування;

·        вивчення і поширення передового досвіду роботи;

·        самоосвіта.

Планування роботи Обухівської ДПІ є одним з найважливіших чинників організаційного забезпечення виконання її функцій і здійснюється відповідно до плану основних питань економічної і контрольної роботи ДПІ в Обухівському районі на поточний рік та квартальних планів роботи структурних підрозділів.

До структури плану району включаються основні напрями роботи:

Ø  організація роботи та надання практичної допомоги ДПІ;

Ø  застосування законодавчих актів про податки, поліпшення аналітичної і контрольно-економічної роботи;

Ø  заходи щодо добору та розстановки кадрів;

Ø  організація контрольної роботи та відомчого контролю;

Ø  проведення семінарів;

Ø  обслуговування платників податків;

Ø  комп’ютеризація податкової служби;

Ø  заходи щодо модернізації податкової служби та інші.

План основних питань економічної і контрольної роботи складається групою оперативного прогнозування надходжень до першого січня кожного року на основі пропозицій самостійних структурних підрозділів, які подаються до 15 грудня, що передує плановому року і погоджується з заступниками начальника ДПІ згідно зі структурними підпорядкуваннями. План затверджується наказом начальника ДПІ. Всі планові заходи мають визначену дату та відповідальні структурні підрозділи. Контроль за виконанням плану основних питань економічної і контрольної роботи ДПІ в Обухівському районі здійснює відповідальний працівник відділу кадрів.

Відповідальність за виконання плану роботи підрозділів несуть керівники цих підрозділів.

Таким чином, ДПІ в Обухівському районі функціонує згідно чинного законодавства. Всі відділи працюють злагоджено. Платежі надходять ритмічно та в повному обсязі.

2.2 Механізм розрахунку та порядок сплати податку на прибуток

Прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковуються згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку», за ставкою 25% до об’єкта оподаткування. Це так звана базова (загальна) ставка податку на прибуток. Крім того існують специфічні ставки по деяких операціях і для деяких категорій платників податків (Додаток В).

Платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті. Щодо податку на прибуток використовують такі податкові періоди:

календарний квартал;

календарне півріччя;

календарні три квартали;

календарний рік.

Податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду.

Якщо платник податку береться на облік податковим органом всередині податкового періоду, то перший звітний податковий період розпочинається з дати, на яку припадає початок такого обліку, та закінчується останнім календарним днем наступного податкового періоду. Якщо ж платник податку ліквідується, то останнім податковим періодом вважається період (що закінчується днем такої ліквідації), на який припадає дата такої ліквідації.

Датою для збільшення валових витрат виробництва вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

1)    дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а вразі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

2)      дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Якщо платник податку придбав товари (роботи, послуги) з використанням кредитних, дебетових карток або комерційних чеків, датою збільшення валових витрат вважається дата оформлення відповідного рахунку (товарного чека).

Датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є або нерезидентами, або резидентами, які сплачують податок на прибуток за ставкою, нижчою базової (крім страховиків), чи тими, які сплачують податок на прибуток у складі єдиного чи фіксованого податку або взагалі не є його платниками, є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг) - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

Датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

1)    дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

2)      дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

У випадку здійснення торгівлі продукцією (валютними цінностями) або роботами (послугами) з використанням торговельних автоматів або іншого подібного обладнання, що не передбачає наявності касового апарата, контрольованого уповноваженою на це фізичною особою, датою збільшення валового доходу вважається дата вилучення з таких торговельних апаратів або подібного обладнання грошової виручки.

Якщо торгівля продукцією (роботами, послугами) через торговельні автомати здійснюється з використанням жетонів, карток або інших замінників гривні, датою збільшення валового доходу вважається дата продажу таких жетонів, карток або інших замінників гривні.

У випадку коли торгівля продукцією (роботами, послугами) здійснюється з використанням кредитних або дебетових карток, дорожніх, комерційних, персональних або інших чеків, датою збільшення валового доходу вважається дата оформлення відповідного рахунку (товарного чека).

Датою збільшення валових доходів кредитора від здійснення кредитно-депозитних операцій є дата нарахування процентів (комісійних) у строки, визначені кредитним (депозитним) договором. Датою збільшення валових доходів власника іпотечного сертифіката участі за операціями з таким іпотечним сертифікатом є дата нарахування протягом відповідного звітного періоду доходу за консолідованим іпотечним боргом (зменшеного на суму винагороди за управління і обслуговування іпотечних активів).

Податок, що підлягає сплаті до бюджету, визначається за формулою:

,           (2.1)

де  - сума податку на прибуток, яка підлягає сплаті до бюджету;

ОО - об’єкт оподаткування;

 - ставка податку на прибуток;

 - плата за патент (якщо підприємство викупило патент для здійснення своєї діяльності) [36, с.176-177].

Слід зазначити, що податок, який підлягає сплаті до бюджету, зменшується на вартість торгових патентів, придбаних платником податку згідно із Законом України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності». Важливий момент тут наступний: платник податку, який здійснює діяльність, що підлягає патентуванню відповідно до Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», зобов’язаний окремо визначати податок на прибуток від кожного окремого виду такої діяльності та окремо визначати податок на прибуток від іншої діяльності. З цією метою такі платники податку ведуть окремий облік:

·        валових доходів, отриманих від здійснення діяльності, що підлягає патентуванню;

·        валових витрат, понесених у зв’язку із здійсненням такої діяльності;

·        балансової вартості товарів, матеріалів, сировини, комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, які використовуються для здійснення діяльності, що підлягає патентуванню. При цьому балансова вартість таких запасів не бере участі у розрахунку приросту (убутку) балансової вартості для визначення об’єкта оподаткування від іншої діяльності;

·        амортизаційних відрахувань, нарахованих на відповідну групу основних фондів, що використовуються для здійснення діяльності, що підлягає патентуванню.

У разі, якщо основні фонди використовуються як для здійснення діяльності, що підлягає патентуванню, так і для іншої діяльності, то з метою визначення об’єкта оподаткування для різних видів діяльності застосовується метод пропорційного розподілу суми амортизаційних відрахувань залежно від питомої ваги доходів, що припадає на кожний вид діяльності. За цим методом валовий дохід платника податку, одержаний за окремим видом діяльності, що підлягає патентуванню, підлягає зменшенню на частку загальної суми нарахованих амортизаційних відрахувань звітного періоду, як сума доходу, одержаного за окремим видом діяльності, що підлягає патентуванню, відноситься до загальної суми валового доходу. Аналогічно відбувається розподіл валових витрат, що одночасно пов’язані як з діяльністю, що підлягає патентуванню, так і з іншою діяльністю [47, с. 98-99].

Податок за звітний період сплачується до відповідного бюджету у термін, визначений законом для квартального податкового періоду, тобто протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя). Платники податків зобов’язані у терміни, визначені законом, подати до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності (Додаток Г). Згідно з законом, якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового періоду. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року в складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

За звітні квартал, півріччя та три квартали платники подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну. Форми декларацій з цього податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики [82, с. 153].

Державний податковий орган не приймає до розгляду декларацію:

що має підчищення або дописки, закреслені слова, а також написані олівцем;

текст або цифри неможливо прочитати через пошкодження;

з порваними аркушами;

кількість прошнурованих аркушів не завірена підписом посадової, уповноваженої на це особи та печаткою установи, підприємства, організації.

Якщо підприємство не відобразило всі необхідні показники у декларації з податку на прибуток за відповідний квартал, то згодом це підприємство повинно подати до органів податкової служби уточнюючий розрахунок з виправленими показниками.

Якщо платник податку вважає за доцільне роз'яснити окремі результати фінансово-господарської діяльності, зазначені у податковій декларації, то він може надіслати податковому органу таке пояснення, складене у довільній формі.

Платник податку, який має філії, може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку і сплачувати податок до бюджетів територіальних громад за місцем знаходженням філій, а також до бюджету територіальної громади за своїм місцезнаходженням, зменшуючи його на суму податку, сплаченого до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій. Нерезиденти, що проводять діяльність на території України через постійне представництво, щоквартально подають податковим органам за місцезнаходженням постійного представництва декларацію про прибуток, одержаний із джерел в Україні, а також розрахунок нарахованого податку на прибуток за формою, встановленою центральним податковим органом.

Якщо постійне представництво припиняє діяльність до закінчення звітного кварталу, зазначені документи подаються державному податковому органу протягом 15 календарних днів з моменту такого зупинення.

Податок на прибуток нерезидента обчислюється платником податку і підлягає підтвердженню податковим органом за місцезнаходженням постійного представництва [36, с. 177-179].

Граничні строки подачі платниками податків податкових декларацій за податковий період встановлені чинним законодавством. Так, якщо податковий період дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), то податкові декларації подаються протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового місяця). При податковому періоді, що дорівнює календарному кварталу, або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків) податкові декларації подаються протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу (півріччя). Якщо ж податковим періодом встановлено календарний рік, податкові декларації подаються протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року. Останнє не стосується подачі податкових декларацій по податку на доходи фізичних осіб. У цьому випадку граничним терміном подачі податкової декларації визначено 1 квітня року, наступного за звітним. Якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається наступний за вихідним або святковим робочий день.

Надміру внесені до бюджету суми податку, що нараховані за звітний період наростаючим підсумком з початку року, зараховуються в рахунок наступних платежів або повертаються платнику податку не пізніше 10 робочих днів з дня одержання письмової заяви такого платника податку.

Відповідальність за правильність нарахування, своєчасність сплати податку та дотримання податкового законодавства несе платник податку у порядку та розмірах, визначених законом. Суми виявленого прихованого (заниженого) прибутку та штрафи справляються за весь час ухилення від сплати податку. Після закінчення встановлених строків сплати податку до бюджетів невнесені суми стягуються з нарахуванням пені, відповідно до чинного законодавства [48, с. 171].

Оподаткування операцій особливого виду включає:

оподаткування товарообмінних (бартерних) операцій;

оподаткування страхової діяльності;

оподаткування операцій із розрахунками в іноземній валюті;

оподаткування операцій з торгівлі цінними паперами та деривативами;

оподаткування дивідендів;

оподаткування операцій з борговими вимогами та зобов’язаннями;

оподаткування доходів від виконання довгострокових договірних зобов’язань;

оподаткування неприбуткових установ і організацій;

оподаткування інноваційної діяльності інноваційних центрів, внесених до Державного реєстру.

Оподаткування товарообмінних (бартерних) операцій.

Доходи та витрати від здійснення бартерних операцій визначаються виходячи з договірної ціни такої операції, але не нижче за звичайні ціни.

Звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Оподаткування страхової діяльності.

Оподатковувані доходи від страхової діяльності (крім страхування ризиків життя) страховиків-резидентів оподатковуються за ставкою 3 % від суми валового доходу, отриманого від страхової діяльності. Оподатковуваний дохід від страхової діяльності - сума страхових внесків, страхових платежів або страхових премій, одержаних страховиками-резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами (крім страхування договорів життя), зменшених на суму страхових платежів, сплачених страховиком за договорами перестрахування з резидентом та сплачених за договорами перестрахування з нерезидентом у тому ж звітному періоді.

Оподатковувані доходи страховиків-резидентів від страхування ризиків життя оподатковуються (крім доходів від операцій, здійснених за договорами довгострокового страхування життя) за ставкою у розмірі 3 %.

Оподатковувані доходи страховиків-резидентів, отримані за договорами довгострокового страхування життя, оподатковуються за ставкою 0 %.

Для цілей оподаткування операцій зі страхування життя під оподатковуваним доходом від страхування (перестрахування) життя слід розуміти суму страхових платежів, одержаних страховиками протягом звітного періоду, за договором страхування (перестрахування) життя, зменшених на суму страхових платежів, сплачених страховиком за договорами перестрахування з резидентом чи нерезидентом у тому ж звітному періоді.

У випадку порушення вимог договору довгострокового страхування життя, в тому числі його довгострокового розірвання протягом визначеного граничного терміну, доходи, одержані страховиком за таким договором, оподатковуються за ставкою 6 % у податковому періоді, в якому відбулося порушення, з нарахуванням пені на суму такого доходу, розрахованої з початку податкового періоду до дня їх включення до валового доходу страховика [36, с.179-180].

Оподаткування операцій із розрахунками в іноземній валюті.

З метою оподаткування будь-яка іноземна валюта або заборгованість в іноземній валюті, а також всі доходи і витрати, перераховуються в гривні за офіційним курсом Національного банку України, що діяв на дату одержання (нарахування) таких доходів.

Витрати, понесені платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат, визначаються у сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти і не підлягають перерахуванню у зв’язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом звітного періоду.

Балансова вартість іноземної валюти визначається за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України. Облік балансової вартості іноземної валюти здійснюється за оцінкою її середньозваженої вартості відповідно до правил національного стандарту бухгалтерського обліку.

У випадку купівлі іноземної валюти за гривні, валові витрати або валові доходи платника податку не змінюються. У разі продажу іноземної валюти за гривні валові доходи платника збільшуються на суму гривень, отриманих від покупця, а валові витрати платника збільшуються на суму балансової вартості такої валюти.

Банки здійснюють відмінний від інших платників податку податковий облік результатів операцій з іноземною валютою [31, с.23-25].

Оподаткування операцій з торгівлі цінними паперами та деривативами.

З метою оподаткування платник податку веде окремий облік фінансових результатів операцій з торгівлі цінними паперами та деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Якщо протягом звітного періоду витрати, понесені у зв’язку із придбанням цінних паперів і деривативів, перевищують доходи, отримані від їх продажу, то від’ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів. Якщо ж доходи перевищують витрати - то прибуток включається до складу валових доходів за результатами такого звітного періоду.

Оподаткування дивідендів.

Дивіденд - платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв’язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Виплати дивідендів проводяться власнику корпоративних прав пропорційно до його частки в статутному фонді підприємства-емітента незалежно від того, чи була діяльність підприємства прибутковою при наявності інших джерел для виплати дивідендів, а також від того, чи є наявним прибуток, розрахований за правилами податкового обліку.

Платник податку - емітент корпоративних прав зменшує суму нарахованого податку на прибуток звітного періоду у зв’язку із нарахуванням дивідендів.

Юридичні особи, що отримують дивіденди, з яких утримано податок або дивіденди, виплачені у вигляді акцій не включають такі дивіденди до складу валового доходу.

Авансовий внесок з податку на прибуток підприємств, сплачений у зв’язку з нарахуванням дивідендів є частиною такого податку та не може розцінюватись як податок, який справляється при репатріації дивідендів [48, с.165-167].

Оподаткування операцій з борговими вимогами та зобов’язаннями.

Не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв’язку з:

отримання платником фінансових кредитів від інших осіб-кредиторів, а також повернення основної суми фінансових кредитів, наданих платником іншим особам - дебіторам;

залученням коштів або майна у довірче управління, коштів у депозит (вклад) або на інші строкові чи довірчі рахунки;

залучення майна на підставі договору лізингу, концесії, комісії, консигнації довірчого управління, а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно.

Не включаються до валових витрат кошти або майно, надані платникам у зв’язку з:

повернення основної суми кредиту іншим кредиторам, а також надання кредиту іншим особам дебіторам;

повернення коштів з довірчого управління, основної суми депозитів;

надання майна на підставі договорів лізингу, концесії, комісії, довірчого управління тощо.

За відсотковими цінними паперами суми процентів включаються до валових витрат платника у податковий період, протягом якого була здійснена виплата відсотків.

За дисконтними цінними паперами, балансові збитки від їх розміщення відносяться до складу валових витрат платника у податковий період, протягом якого відбулося погашення цінних паперів.

Оподаткування операцій з безстроковими цінними паперами здійснюється у порядку, передбаченому для оподаткування дивідендів (крім цінних паперів, що засвідчують корпоративні права).

Безстрокові цінні папери - це цінні папери, які не мають терміну погашення чи мають термін погашення більш як 10 років з моменту їх емісії (випуску) або згідно з умовами емісії передбачають право емітента приймати одноособове рішення про продовження терміну погашення (ліквідації) таких цінних паперів, незалежно від терміну дії таких цінних паперів. Витрати, понесені платником у зв’язку з придбанням таких паперів, не включаються до складу валових витрат і підлягають амортизації як нематеріальні активи.

Оподаткування операцій лізингу здійснюється в такому порядку:

передання майна в оперативний лізинг не змінює податкових зобов’язань орендодавця та орендаря. При цьому орендодавець збільшує суму валових доходів, а орендар - валових витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому проводиться таке нарахування;

передача майна у фінансовий лізинг для цілей оподаткування прирівнюється до його продажу в момент такої передачі. При цьому орендодавець збільшує валові доходи, а в разі передачі у фінансовий лізинг майна, що на момент такої передачі перебувало у складі основних фондів орендодавця, - змінює відповідну групу основних фондів, а орендар збільшує відповідну групу основних фондів на вартість об’єкта фінансового лізингу за наслідками податкового періоду;

Оподаткування доходів від виконання довгострокових договірних зобов’язань.

Платник податку може вибрати особливий порядок оподаткування результатів діяльності, що здійснюються за довгостроковим договором (контрактом). Сюди відносять договір на виготовлення, будівництво, установку, монтаж матеріальних цінностей і складових частин основних фондів та нематеріальних активів за умови, що такий контракт не планується завершити раніше ніж через 9 місяців з моменту здійснення перших витрат або утримання авансу.

Виконавець самостійно визначає доходи і витрати, використовуючи оцінюючий коефіцієнт виконання контракту, який розраховується як співвідношення суми фактичних витрат звітного періоду до суми загальних витрат, що плануються при виконанні контракту.

Дохід виконавців у звітному періоді визначається як добуток загальної договірної ціни довгострокового контракту на оцінюючий коефіцієнт його виконання. Витрати виконавця у звітному періоді визначаються як сума фактично оплачених витрат, пов’язаних із виконанням такого договору.

Після завершення довгострокового договору виконавець здійснює перерахунок сум податкових зобов’язань, попередньо визначених за наслідками кожного податкового періоду протягом терміну виконання договору. При цьому визначається фактичний коефіцієнт виконання довгострокового договору як співвідношення витрат відповідних звітних періодів до фактичних загальних витрат та дохід як добуток кінцевої договірної ціни об’єкта договору на фактичний коефіцієнт виконання довгострокового договору.

Якщо в результаті перерахунку виясниться, що платник завищив або занизив суму податкових зобов’язань, розраховану за наслідками будь-якого податкового періоду протягом виконання договору, то таке завищення чи заниження змінює відповідно валовий дохід із застосуванням до суми визначеної різниці відсотка, що дорівнює 120 % ставки НБУ, яка діяла на момент перерахунку, за термін дії такої переплати чи недоплати.

Оподаткування неприбуткових установ і організацій.

Неприбутковими установами чи організаціями можуть бути юридичні особи, діяльність яких не передбачає одержання прибутку. Від оподаткування звільняються доходи таких організацій.

Набуття статусу неприбуткової організації здійснюється при її первісній реєстрації. Перереєстрація неприбуткової організації у випадках, передбачених законом, здійснюється без справляння будь-якої плати з такої неприбуткової організації.

Якщо неприбуткова установа ліквідується, то її активи повинні бути передані іншій неприбутковій організації відповідного виду або зараховані до доходу бюджету.

З метою оподаткування центральний податковий орган веде реєстр всіх неприбуткових організацій, які звільняються від оподаткування [47, с. 62-71].

Оподаткування інноваційної діяльності інноваційних центрів, внесених до Державного реєстру.

Прибуток від продажу інноваційного продукту оподатковується у розмірі 50 % від діючої ставки перші 3 роки після державної реєстрації продукції як інноваційної.

Оподаткування окремих платників податку.

Звільняються від оподаткування:

прибуток підприємств, отриманий від продажу на митній території України спеціальних продуктів дитячого харчування власного виробництва, спрямований на збільшення обсягів та зменшення роздрібних цін таких продуктів;

доходи заготівельних підприємств від продажу відповідно до закону окремих видів відходів як вторинної сировини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України;

прибуток підприємств, отриманий за рахунок міжнародної технічної допомоги, яка надається на безоплатній та безповоротній основі та подальшої експлуатації [36, с. 188-190].

Особливою групою платників податку на прибуток в Україні є нерезиденти. Тому порядок оподаткування їх підприємницької діяльності дещо відрізняється від підприємців-резидентів.

Резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу, джерелом походження якого є Україна, отриманого від провадження господарської діяльності, зобов'язані утримувати податок з таких доходів за ставкою 15 % від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати.

Сума фрахту, яка виплачується резидентами нерезиденту за договорами фрахту, оподатковуються за ставкою 6% у джерела виплати таких доходів за їх рахунок. При цьому базою оподаткування є базова ставка такого фрахту, а особами, уповноваженими стягувати цей податок та вносити його до бюджету, є резидент, який виплачує доходи незалежно від того, чи є він платником податку, а також чи є він суб'єктом спрощеного оподаткування чи ні.

Страховики, які здійснюють виплати в межах договорів страхування або перестрахування ризиків на користь нерезидентів, оподатковують такі суми наступним чином:

Ø  при укладанні договорів страхування або перестрахування ризику безпосередньо зі страховиками й перестраховиками-нерезидентами, рейтинг фінансової надійності яких відповідає вимогам, установленим центральним органом виконавчої влади з регулювання ринків фінансових послуг, за ставкою 0%;

Ø  в інших випадках - за ставкою 3% від суми таких виплат за власний рахунок у момент здійснення перерахування таких виплат.

Резиденти, які здійснюють виплати нерезидентам від наданих рекламних послуг на території України, сплачують податок за ставкою 20% від суми таких виплат за власний рахунок.

Суми прибутків нерезидентів, які здійснюють свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються у загальному порядку.

Якщо нерезидент здійснює свою діяльність не лише в Україні, а й за її межами і при цьому не визначає прибуток від своєї діяльності, що проводиться ним через постійне представництво в Україні, сума прибутку, що підлягає оподаткуванню в Україні, визначається на підставі складення нерезидентом відокремленого балансу фінансово-господарської діяльності, погодженого з податковим органом за місцезнаходженням постійного представництва. У випадку неможливості шляхом прямого підрахування визначити прибуток, одержаний нерезидентами з джерелом його походження з України, оподатковуваний прибуток визначається податковим органом як різниця між валовим доходом та валовими витратами, визначеними шляхом застосування коефіцієнта 0,7 до суми одержаного (нарахованого) валового доходу.

Не підлягають оподаткуванню доходи, отримані нерезидентами у вигляді процентів або доходу на державні цінні папери, продані нерезидентам за межами території України через уповноважених агентів - нерезидентів, або процентів, сплачених нерезидентам за отримані Україною позики, які відображаються у Державному бюджеті України чи кошторисі Національного банку України [47, с. 81-84].

Отже, прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковуються згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку», за ставкою 25% до об’єкта оподаткування.

Платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті. Щодо податку на прибуток використовують такі податкові періоди: календарний квартал, календарне півріччя, календарні три квартали, календарний рік.

Звітним документом з податку на прибуток підприємств є Декларація з податку на прибуток підприємств, яка складається наростаючим підсумком протягом року і подається до податкового органу протягом терміну, що передбачений для квартального податкового періоду (протягом 40 днів, наступних за останнім днем звітного податкового кварталу). Сплата податку здійснюється протягом десяти днів, наступних за останнім днем граничного терміну подання декларації з податку на прибуток підприємств.

Операції особливого виду платників податку на прибуток підприємств оподатковуються за окремим порядком.

податок прибуток бюджет юридичний

2.3 Місце прибуткового оподаткування юридичних осіб в Державному бюджеті

Податок на прибуток підприємств є одним із видів прямого оподаткування - прибуткового, і оподатковує доходи юридичних осіб. Податок на прибуток підприємств в Україні має значне фіскальне значення, чим відрізняється від аналогічних податків в економічно розвинутих країнах. Це обумовлено перш за все пропорціями в розподілі ВВП, які склалися історично: в централізовано-плановій економіці основну масу доходів бюджету становили надходження від державних підприємств і досить незначну - податки з населення, оскільки штучно стримувався фонд споживання і збільшувався фонд нагромадження.

Податок на прибуток підприємств крім значного фіскального значення має й широкі можливості для регулювання і стимулювання підприємницької діяльності. За допомогою цього податку держава може здійснювати стимулюючий вплив на розвиток окремих галузей або регіонів, на виробництво пріоритетних товарів, робіт, послуг, на пожвавлення інвестиційної та інноваційної діяльності та розвиток конкурентних відносин тощо [23, с. 90].

Характерною негативною рисою сучасного становища підприємств є зростання їх дебіторської та кредиторської заборгованості. Дисбаланс між дебіторською та кредиторською заборгованістю перетворюється на важливий фактор формування прибутку. Враховуючи те, що частина підприємств України працює зі збитками, вимагає розгляду питання ефективності залучення банківських кредитів, виходячи з мінімуму збитків. Встановлено, що найбільший ефект від використання залучених коштів досягається на підприємствах, де є високою частка умовно постійних витрат.

Прибуток має не тільки функціональний, а й інституціональний характер, який виявляється передусім у податковому законодавстві. Тому комбінування або спеціалізація виробництва, приводить до зміни суми сплачених податків. А це, разом зі зміною необхідного розміру обігових коштів, безпосередньо відображається на прибутку підприємства. Методи аналізу прибутку, які враховують вплив цього фактора, підвищують обґрунтування управлінських рішень у галузі створення господарюючих об’єднань та розукрупнення підприємств. У процесі дослідження було встановлено: якщо розглядати структуру виробництва на підприємстві з позицій обсягу виготовленої продукції, то спостерігається така закономірність: чим більше за розміром підприємство, чим більше воно виготовляє продукції, тим вищий в нього рівень комбінування виробництва. У зв’язку з цим для забезпечення рівних умов господарювання усім суб’єктам ринкових відносин необхідно удосконалити податкове законодавство, передбачивши в ньому встановлення залежності розміру податкової ставки від обсягу одержуваного прибутку.

Разом з тим, необхідно мати на увазі, що стандартні методики моделювання розвитку систем прямого оподаткування не завжди придатні до використання у вітчизняних умовах, перш за все через невідповідність статистичної бази та наявність великого тіньового сектору в економіці. Крім того, при проектуванні державного бюджету, в тому числі і його дохідної частини, яка в значній мірі формується завдяки надходженням основних прямих податків, органами державної влади і управління нерідко враховуються позаекономічні (як правило, політичні) фактори, які ми не можемо брати до уваги у випадку використання економетричних моделей прогнозування вказаних надходжень. Врахування позаекономічних чинників доцільно проводити з використанням методів експертного аналізу.

В нинішніх умовах поступово вирівнюється співвідношення між фондом споживання і нагромадження, наслідком чого є поступове зменшення бюджетного значення податку на прибуток підприємств і збільшення - податку з доходів фізичних осіб (таблиця 2.2 та додатки Е, Ж,З). Це говорить про те, що структура надходжень основних прямих податків поступово наближатиметься до визнаних європейських норм. Дана тенденція спостерігається і в Обухівському районі.

Таблиця 2.2

Фактичні надходження платежів до Зведеного бюджету за 2006-2009 рр. по ДПІ Обухівському районі, тис. грн.

Назва платежів

Роки

Абсолютні відхилення


2006

2007

2008

2009

2007 від 2006

2008 від 2007

2009 від 2008

1

2

3

4

5

6

7

8

Податок з доходів фізичних осіб

88,8

109,8

111,5

96,6

21,0

1,7

-14,9

Податок на прибуток підприємств

66,9

54,1

65,7

31,4

-12,8

11,6

-34,3

Інші надходження

36,5

97,3

130,6

127,7

60,8

33,3

-2,9

Всього надходжень

192,2

261,2

307,8

255,7

69

46,6

-52,1


Аналіз фактичних надходжень платежів до Зведеного бюджету за 2007 - 2009 роки по ДПІ в Обухівському районі наведено в додатках Е, Ж та З. За результатами аналізу ми можемо зробити висновок, що до Зведеного бюджету за 2007 рік надійшло 261177,8 тис. грн., за 2008 рік - 307787,0 тис. грн., а за 2009 рік - 255689,0 тис. грн.

За даними таблиці 2.3, видно, що за 2007 рік найбільшу частку від загальної суми надходжень складає податок з доходів фізичних осіб, а саме - 42,1 % (109848,4 тис. грн.), податок на прибуток займає друге місце - 20,7 % (54110,1 тис. грн.), податок на додану вартість складає 18,1 % (47197,4 тис. грн.). За 2008 рік найбільшу частку складає також податок з доходів фізичних осіб - 36,2 % (111538,1 тис. грн.), на другому місці - податок на прибуток - 21,4 % (65726,0 тис. грн.), на третьому - податок на додану вартість - 18,5 % (56833,6 тис. грн.). У 2009 році податок з доходів фізичних осіб знову складає найбільшу частку від загальної суми надходжень - 37,8 % (96569,0 тис. грн.), на другому місці - податок на додану вартість - 20,4 % (52239,9 тис. грн.), а податок на прибуток займає третє місце і складає 12,3 % (31435,5 тис. грн.).

Таблиця 2.3

Динаміка надходжень податків та обов’язкових платежів по ДПІ в Обухівському районі за 2007-2009 роки, тис. грн.

Види податків

2007 рік

2008 рік

2009 рік


Фактично надійшло, тис. грн.

%

Фактично надійшло, тис. грн.

%

Фактично надійшло, тис. грн.

%

1

2

3

4

5

6

7

Податок з доходів фізичних осіб

109848,4

42,1

111538,1

36,2

96569,0

37,8

Податок на прибуток

54110,1

20,7

65726,0

21,4

31435,5

12,3

Податок на додану вартість

47197,4

18,1

56833,6

18,5

52239,9

20,4

Плата за спеціальне водокористування

7580,4

2,9

7309,3

2,4

13163,2

5,1

Плата за ліцензії

1709,4

0,7

1822,3

0,6

1938,4

0,8

Разом

220445,7

84,4

243229,3

79,0

195346,0

76,4


Провівши аналіз надходжень платежів до Зведеного бюджету по Обухівському району можна зробити висновок, що з 2006 по 2008 роки податок на прибуток займає друге місце в структурі фактичних надходжень платежів після податку з доходів фізичних осіб, а в 2009 році він займає третє місце, поступаючись податку з доходів фізичних осіб і податку на додану вартість (рисунок 2.2).

Рис. 2.2. Структура надходжень платежів до Зведеного бюджету по ДПІ в Обухівському районі за 2009 рік

Суттєве зменшення сум надходжень даного податку спостерігається в 2009 році до 31,4 млн.грн., що на 34,3 млн.грн. менше ніж у 2008 році. Дана ситуація була наслідком фінансової кризи, яка розпочалася в кінці 2008 року. Загальну динаміку надходжень платежів до Зведеного бюджету в Обухівському районі наведено на рисунку 2.3.

Рис. 2.3. Динаміка надходжень платежів до Зведеного бюджету по ДПІ в Обухівському районі з 2006 по 2009роки

Як видно з рисунку 2.3 надходження за податком з доходів фізичних осіб за період 2006-2009 рр. Динамічно зростають за виключенням 2009 року, в якому надходження за цим податком знизилися, але не суттєво на 1,7 млн. грн. в порівнянні до надходжень 2008 року.

Не стабільними є інші надходження до складу яких входять:

·        податок з власників транспортних засобів,

·        плата за спеціальне використання природних ресурсів,

·        податок на додану вартість,

·        єдиний податок з юридичних та фізичних осіб тощо.

За даними додатків Е, Ж та З суттєвий вплив на динаміку інших надходжень в Обухівському районі справили саме вищенаведені платежі.

Аналіз виконання плану надходжень платежів до Державного бюджету (додатки И, К, Л) таблиця 2.4 показали, що в 2009 році за податком на прибуток підприємств план перевиконано на 7609,9 тис. грн., або на 32,6%. Що стосується загальної структури податкових надходжень до Державного бюджету, то за 2009 рік спостерігається зворотна тенденція, зменшення податкових платежів на 4632,1 тис. грн. Загальна динаміка податку на прибуток по Обухівському районі наведена на рисунку 2.4.

Таблиця 2.4

Динаміка виконання плану податку на прибуток підприємств до Державного бюджету за 2007-2009 роки по ДПІ в Обухівському районі, тис. грн.

Показник

Надходження за 2007 рік

Надходження за 2008 рік

Надходження за 2009 рік

Відхилення


План

Факт

План

Факт

План

Факт

(+,-) до 2007 року

(+,-) до 2008 року

1

2

3

4

5

6

7

8

9

Податок на прибуток

65915,9

53537,7

57820,0

65279,2

23331,1

30941,0

11741,5

-34338,2

Всього податкових надходжень

133260,5

122509,0

140804,6

154820,7

110234,9

105602,8

32311,7

-49217,9



В Обухівському районі найбільшими платниками податку на прибуток є наступні підприємства (таблиця 2.5).

Таблиця 2.5

Найбільші платники податку на прибуток в Обухівському районі за останні роки, тис. грн.

Найбільші платники

Роки



2007

2008

2009

1

2

3

4

5

1

ВАТ ”Трипільська ТЕС”

4863,2

5239,4

4039,6

2

ВАТ ”Київський картонно-паперовий комбінат”

4211,0

5958,6

3146,4

3

ВАТ ”Обухівський завод пористих виробів”

4175,3

4732,5

2658,9

4

ВАТ ”Стіролбіотех”

3896,1

4298,7

1876,3

5

ВАТ ”Завод ”Цегла Трипілля”

3852,7

3557,9

891,7

6

ТОВ ”Інтерфом”

3743,9

3978,6

2876,4

7

АТЗТ ”Обухівський молокозавод”

3721,8

4758,9

2259,4

8

ТОВ «Будівельник»

3621,4

3456,1

1123,8

9

ТОВ «Карма»

3259,6

4986,4

1894,3

10

ТОВ «Омела»

3157,0

2965,8

438,9

11

ЗАТ «ОКТ»

3025,6

4147,2

874,6

12

ТОВ «Ренус»

2657,3

2598,7

864,2

13

ТОВ «Укрпластик»

1836,2

2846,5

2242,9

14

ТОВ «Обухівміськавтомат»

1258,9

1574,9

1854,2

15

Інші платники

6257,7

10179,0

3899,4


Всього

53537,7

65279,2

30941,0


Проаналізувавши структуру надходжень платежів по податку на прибуток підприємств, було виявлено, що майже 86% коштів надходять від найбільших платників і лише 14% від решти платників (таблиця 2.6).

Таблиця 2.6

Структура надходжень податку на прибуток по ДПІ в Обухівському районі, тис. грн.

Показники

Роки



2007

2008

2009

1

2

3

4

5

1

Найбільші платники

47280,0

55100,2

27041,6

2

Інші платники

6257,7

10179,0

3899,4

3

Всього

53537,7

65279,2

30941,0

4

Питома вага найбільших платників у загальних над-ходженнях по податку на прибуток підприємств, %

88,3

84,4

87,4


На нашу думку, це негативна тенденція, тому що криза неплатежів одного з найбільших платників суттєво вплине на суму загальних надходжень по Обухівському районі. Одним із головних завдань, що стоять перед податковими органами, є необхiднiсть ретельного аналізу фінансового стану підприємств, що не забезпечують повноту та своєчасність надходження податків та платежів до бюджету, тобто спроможність цих підприємств виконувати свої зобов'язання перед бюджетом, кредиторами та іншими органами.

При розгляді цього питання необхідно визначати: наявність недоїмки; заходи, що вживаються керівництвом підприємства щодо погашення недоїмки у вексельних заліках, взаємозаліках, скорочення обсягу бартерних операцій; підготовку матерiалiв на порушення арбітражним судом санкції про визнання підприємства банкрутом за умови вичерпуючих заходів зі своєчасності розрахунків з бюджетом, прийнятих керівництвом підприємства; надання допомоги підприємству, що аналізується, в частині стягнення дебіторської заборгованості i спрямування її на погашення простроченої заборгованості бюджету; вивчення стану дебіторської та кредиторської заборгованості в спiввiдношеннi з даними на початок року, попереднім звітним періодом, тобто скласти динаміку й розкрити причини її наявності, при збiльшеннi - причини її росту; розшифрування складу дебіторської заборгованості (виділити основних неплатників за відвантажену їм продукцію чи надані послуги, вказати період виникнення боргів i їх суму, визначити реальні стягнення); розшифрування складу кредиторської заборгованості, звернути особливу увагу на значення та період виникнення заборгованості бюджету.

Таблиця 2.7

Найбільші боржники за податком на прибуток підприємств в Обухівському районі, тис. грн.

Підприємства - боржники

Роки



2007

2008

2009

1

2

3

4

5

1

ТОВ»БУДIВЕЛЬНI РIШЕННЯ»

13975,3

18175,4

0

2

ЗАТ «ОРIЯНА»

11694,1

12894,5

10345,1

3

ТОВ БК «ОБУХIВIНВЕСТБУД»

7247,6

7247,6

7247,6

4

ПП»ЄВРОПА-АВIА»

5430,1

4830,1

430,1

5

ТОВ «АНКЕР»

4364,7

4364,8

2711,2

6

ПМП»ТОРГОВИЙ ДIМ»ГЕРМЕС»

1189,1

1796,3

0

7

ПП»ДЖЕСIКА»

981,7

1479,4

0

8

ПП»АГРОТЕХКОМПЛЕКТ»

743,9

0

0

9

ТОВ»ПОЛIТРЕЙД»

551,7

0

0

10

ПП»ПРОФЕСIОНАЛ»

0

2367,8

3812,3

Всього

46178,2

53155,9

24546,3


Оцінивши динаміку боргів по податку на прибуток в Обухівському районі слід відзначити, що в 2009 році була проведена активна робота по скороченню суми заборгованості і вже в 2009 році в порівнянні з 2008 роком ця сума скоротилася більш ніж на половину (28609,6 тис.грн.), але за окремими боржниками і в 2009 році збільшувалась сума заборгованості, зокрема ПП «Професіонал».

Проте офіційні джерела отримання інформації часто не відображають реального стану податкової дисципліни на підприємстві. У зв'язку з цим, органам податкової служби з метою підвищення ефективності проведення документальних перевірок та максимального залучення до оподаткування тіньових доходів необхідно опановувати та застосовувати в роботі непрямі методи, поширені в мiжнароднiй практиці (і вперше прийняті для оцінки правильності нарахування ПДВ в Україні), для визначення об’єктів оподаткування господарюючих суб’єктів та, вiдповiдно, їх податкових зобов'язань. Метою проведення перевірки платника податків iз застосуванням непрямих методів є виявлення усіх його доходів - відображених i не відображених в наданих для перевірки документах. Провівши аналіз надходження платежів за податком на прибуток за способами сплати (таблиця 2.8), було виявлено, що більш як 92% платежів надходить від добровільної сплати, а це свідчить про те, що в Обухівському районі переважно добропорядні платники податку на прибуток. В 2009 році майже 8% надійшло коштів податку на прибуток підприємств шляхом примусового стягнення та за результатами контрольної роботи, а це насамперед сплата штрафних санкцій, пені та інші надходження. В структурних підрозділах, як показує додаток М, переважають надходження по Управлінню оподаткування юридичних осіб.

Таблиця 2.8

Виконання прогнозних показників з податку на прибуток підприємств до Зведеного бюджету по структурних підрозділах в розрізі способів сплати по ДПІ в Обухівському районі за 2008-2009 рр., тис. грн.

Способи сплати

2008 рік

2009 рік


План

Факт

% виконання

План

Факт

% виконання

1

2

3

4

5

6

7

Добровільна сплата

58308,6

65726,0

112,7

23527,2

31435,5

133,6

Шляхом заходів примусового стягнення

201,4

594,3

295,1

1786,9

2009,0

112,4

За рахунок контрольно-перевірочної роботи

576,0

334,5

58,1

350,0

403,3

115,2

1

2

3

4

5

6

7

Всього по ДПІ

59086,0

66654,8

112,8

25664,1

33847,8

131,9

Питома вага добровільної сплати в загальних надходженнях, %

-

98,6

-


92,9

-

Питома вага примусового стягнення в загальних надходженнях, %

-

0,9

-


5,9

-

Питома вага контрольної сплати в загальних надходженнях, %

-

0,5

-


1,2

-


За станом на сьогоднішній день існує проблема з регламентацією податкових пільг. Річ у тому, що цивілізована податкова система повинна припускати наявність мінімальної кількості економічно обґрунтованих податкових пільг. Визначити оптимальний перелік таких пільг на практиці досить складно, не говорячи вже про розробку оптимального рівня їхньої регламентації. Адже при високому рівні регламентації пільг їхня ефективність вкрай незначна.

Найчастіше пільги створюють стимули для розвитку всякого роду посередницьких напівкримінальних структур, що надають послуги по легальним (з формальної точки зору) схемам заниження податкових платежів у бюджет. Дохідна частина бюджету через це несе колосальні втрати.

Оцінивши ситуацію з надання пільг в Обухівському районі (таблиця 2.9) було виявлено, що близько 80% від загального надходження платежів за податком на прибуток займають пільги, що є негативним моментом в діяльності Обухівської ДПІ.

Таблиця 2.9

Динаміка пільг по податку на прибуток в Обухівському районі, тис. грн.

Показники

Роки

Абсолютні відхилення


2007

2008

2009

2008 від 2007

2009 від 2008

1

2

3

4

5

6

Надходження платежів по податку на прибуток до Зведеного бюджету

54110,1

65726,0

31435,5

11615,9

-34290,5

Надано пільг

46178,2

53155,9

24546,3

6977,7

-28609,6

Питома вага пільг в загальних надходженнях по податку на прибуток Зведеного бюджету, %

85,3

80,9

78,1

-4,5

-2,8


Таким чином, різнобічний аналіз надходжень за податком на прибток в Обухівському районі показав, що досягнення ефективного розвитку податкової системи не можливо без зміни державою ідеології підприємця, тобто потрібно створити такі умови, коли відчуження грошових коштів з боку населення мало б вигляд добровільного відмовлення, а це можливо тільки за умови, коли той, хто віддає свою частку, буде твердо впевнений в її ефективному використанні для спільного блага або в поверненні власникові її у вигляді певних послуг. З цього випливає одне з найгостріших та най-актуальніших питань діяльності держави в галузі податкової політики - створення прозорої податкової системи.

Незважаючи на значні суперечності реформ, у деяких своїх частинах зміст податкової системи відповідає вимогам, що склалися у світовій практиці. Україна пережила проблеми наповнення бюджету грішми, уникнення надходження до бюджету шляхом взаємозаліків, невиконання більшості прийнятих щорічних бюджетів, реструктуризації боргів як засобу поліпшення фінансового стану підприємств та їх розрахунків з бюджетом. Із часом завдяки трансформації бюджетної і податкової систем окремі із зазначених явищ відійшли в минуле, а деякі змінили свій характер, хоча ще залишаються не розв'язаними повною мірою. Але такі проблеми, як масове ухиляння від податків, втрати доходів бюджету від податкових пільг, зростання зовнішньої заборгованості, залишаються актуальними.

Висновки до розділу 2

Податок на прибуток підприємств є одним із видів прямого оподаткування - прибуткового, і оподатковує доходи юридичних осіб. Податок на прибуток підприємств в Україні має значне фіскальне значення, чим відрізняється від аналогічних податків в економічно розвинутих країнах. Це обумовлено перш за все пропорціями в розподілі ВВП, які склалися історично: в централізовано-плановій економіці основну масу доходів бюджету становили надходження від державних підприємств і досить незначну - податки з населення, оскільки штучно стримувався фонд споживання і збільшувався фонд нагромадження.

В нинішніх умовах поступово вирівнюється співвідношення між фондом споживання і нагромадження, наслідком чого є поступове зменшення бюджетного значення податку на прибуток підприємств і збільшення - податку з доходів фізичних осіб. Це говорить про те, що структура надходжень основних прямих податків поступово наближатиметься до визнаних європейських норм. Дана тенденція спостерігається і в Обухівському районі.

Прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковуються згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку», за ставкою 25% до об’єкта оподаткування.

Платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті. Щодо податку на прибуток використовують такі податкові періоди: календарний квартал, календарне півріччя, календарні три квартали, календарний рік.

Звітним документом з податку на прибуток підприємств є Декларація з податку на прибуток підприємств, яка складається наростаючим підсумком протягом року і подається до податкового органу протягом терміну, що передбачений для квартального податкового періоду (протягом 40 днів, наступних за останнім днем звітного податкового кварталу). Сплата податку здійснюється протягом десяти днів, наступних за останнім днем граничного терміну подання декларації з податку на прибуток підприємств.

Операції особливого виду платників податку на прибуток підприємств оподатковуються за окремим порядком.

Розглядаючи податковий стан підприємств Обухівського району за період з 2007-2009 роки, можна зробити загальний висновок. Надходження податку на прибуток у 2007 році склали 54110,1 тис. грн. до Зведеного бюджету, з них до Державного - 53537,7 тис. грн. та до Місцевого бюджету - 572,4 тис. грн. У 2008 році ці надходження збільшились до 65726,0 тис. грн. до Зведеного бюджету, з них відповідно до Державного бюджету надійшло 65279,2 тис. грн. та до Місцевого бюджету - 446,8 тис. грн. У 2009 році надходження по податку на прибуток підприємств зменшились до 31435,5 тис. грн. до Зведеного бюджету, до Державного - 30941,0 тис. грн., до Місцевого - 494,5 тис. грн. В Обухівському районі у 2008 році збільшилась частка платників, що сплачують платежі порівняно з 2007 роком на 16,8 % або на 505 юридичних осіб, а в 2009 році порівняно з 2008 роком - на 1,6 % або на 248 юридичних осіб, тобто спостерігається тенденція до збільшення платників податків з кожним роком.

Провівши аналіз надходжень платежів до Зведеного бюджету по Обухівському району можна зробити висновок, що з 2006 по 2008 роки податок на прибуток займає друге місце в структурі фактичних надходжень платежів після податку з доходів фізичних осіб, а в 2009 році він займає третє місце, поступаючись податку з доходів фізичних осіб і податку на додану вартість.

3. шляхи вдосконалення системи оподаткування прибутку юридичних осіб

.1 Зарубіжний досвід прибуткового оподаткування підприємств

Формування податкової системи України потребує вивчення досвіду розвинутих країн, податкові системи яких мають багатолітню історію. Вивчення світового досвіду супроводжується порівнянням податкової системи України з податковими системами розвинутих країн, яке стає підставою для визначення шляхів удосконалення податкової системи України.

Системи оподаткування в різних країнах світу відрізняються одна від одної за структурою, набором податків, зборів та обов’язкових платежів, методами їх стягнення, податковими ставками, фіскальними повноваженнями органів різних рівнів влади, податковою базою та податковими пільгами. Це закономірно, оскільки податкові системи формувалися та формуються сьогодні під впливом різних економічних, політичних і соціальних факторів.

Однією з характеристик сучасних податкових систем розвинутих країн є співвідношення прямих і непрямих податків. Це співвідношення має певні особливості у різних країнах. Так у США, Японії, Канаді, Англії переважають прямі податки. У Франції - непрямі, які становлять 67,9 відсотків. Італія і Німеччина мають досить урівноважену структуру (табл.3.1).

Таблиця 3.1

Частка податкових надходжень у країнах з ринковою економікою

Країни

Прямі податки, %

Непрямі податки, %

Інші податки, %

1

2

3

4

5

1

США

43,6

42,1

14,3

2

Англія

46,1

39,9

14,0

3

Німеччина

32,1

61,1

6,8

1

3

4

5

4

Франція

17,2

67,9

14,9

5

Італія

36,3

55,2

8,5

6

Канада

47,6

37,8

14,6

7

Японія

48,3

37,6

14,1


Еволюція структури податкових систем розвинутих країн та сучасна практика оподаткування свідчать про закономірну залежність співвідношення прямих і непрямих податків від таких чинників: життєвого рівня переважної частини населення; досконалості механізму стягнення податків, його здатності звести до мінімуму ухилення від оподаткування; рівня податкової культури; загальної орієнтації західних суспільств на соціальний компроміс, розв'язання найгостріших соціальних проблем, традицій оподаткування.

Наступним важливим аспектом структури податкових систем розвинутих країн є структура прямих податків, яка характеризується певними закономірностями, а саме - співвідношення між податком на прибуток корпорацій і особистим прибутковим податком.

У світовій практиці податок на прибуток є однією з основних частин бюджету будь-якої країни. Прибуток компаній може складатись з двох частин: нерозподілений і розподілений. В залежності від підходу до оподаткування цих компонентів прибутку, система оподаткування поділяється на такі види:

. Класична система, яка не передбачає послаблення подвійного оподаткування. Розподілений прибуток компаній оподатковується корпораційним прибутковим податком. Протягом багатьох років ця система діє в США, Люксембурзі, Нідерландах і Швейцарії. Недавно її прийняла Бельгія і Швеція.

. Система зменшення оподаткування прибутку на рівні компанії може функціонувати в двох варіантах:

Ø  на основі різних ставок, при цьому розподілений прибуток оподатковується по більш низькій ставці. Ця система використовується в Австрії, Німеччині, Японія і Португалії;

Ø  на основі часткового звільнення від оподаткування розподілений прибутку. Система діє в Фінляндії, Ісландії, Іспанії і Швеції.

. Система зменшення оподаткування прибутку на рівні акціонерів.

. Система повного звільнення від податку з розподіленого прибутку:

Ø  на рівні компанії ( в Греції);

Ø  на рівні акціонерів (в Австрії, Данії, Італії).

У більшості країн ставка не є єдино визначеною, існують знижені, мінімальні й максимальні ставки податку. Так, максимальні ставки податку становлять в Німеччині - 50%, Греції - 49%, Франції - 42%, Бельгії й Ірландії - 43%, Італії - 36%, Великобританії, Нідерландах, Іспанії, Португалії - 35%, Люксембурзі - 34%.

Така методика оподаткування прибутку спонукає підприємців до збільшення продуктивності праці та максимального одержання прибутку, що зрештою призводить до збільшення надходжень до державного бюджету.

Досить цікаву політику щодо оподаткування прибутку юридичних осіб здійснює США. В цій країні, одній з найрозвиненіших у світі, оподаткування корпорацій здійснюється за певною схемою. Ставки зростають поступово в залежності від отриманого прибутку. Податок на прибуток корпорацій вноситься за такою шкалою: за перші 50 тис. дол. - 15 %, за подальші 25 тис. дол. - 25 % і лише на суму, що перевищує 75 тис. дол. ставка становить 34 %. Оподаткування прибутку підприємств в США має ту особливість, що із загальної суми податку вираховуються суми податку на прибуток, вже внесені в бюджети штату і місцеві бюджети. Крім того, суми, які витрачені з прибутку на інвестиції, науково-технічні розробки, оподатковуються за заниженими ставками. Якщо підприємство використовує сонячну енергію або енергію вітру у виробничому процесі, підприємству надається податковий кредит у розмірі 50 % вартості цього обладнання [81, с. 65].

У Великобританії податок на прибуток корпорацій оподатковується за стандартною ставкою у розмірі 33 %. Передбачено знижки для компаній із прибутком менше 1,25 млн. фунтів стерлінгів на рік. Невеликі компанії з прибутком, що не перевищує 250 тис. фунтів стерлінгів на рік, оподатковуються за ставкою 25 %. З метою стимулювання капіталовкладень у будинки і устаткування, в умовах чинної у Великобританії податкової системи, правила амортизації будинків і устаткування дозволяють робити списання за ставкою 25 % із вартості придбання з урахуванням балансової вартості, що знижується. Для деяких невеликих підприємств відрахуванню може підлягати до 40 % від вартості нових будинків й устаткування. Але мають право на цю пільгу лише підприємства, річний оборот яких не перевищує 11,2 млн. фунтів стерлінгів або вартість активів яких не перевищує 5,6 млн. фунтів стерлінгів. З нерезидентів податок стягується з прибутку, отриманого від операцій у Великобританії.

У Німеччині для розвитку і успішної діяльності підприємств важливу роль відіграє сприятливе фіскальне середовище. Корпоративний податок на прибуток, якщо він не розподіляється відносно дивідендів, оподатковується тут за ставкою 50 %, якщо розподіляється - 36 %. Стандартна ставка 45 %, для деяких категорій підприємств 42 %, на прибуток, що розподіляється у виді дивідендів - 30 % (дивіденди включаються в доходи акціонерів і обкладаються прибутковим податком). З акціонерних компаній і інших юридичних осіб, зареєстрованих у Німеччині, податок стягується з прибутку, отриманого в Німеччині і за рубежем; з іноземних компаній - із прибутку, отриманого лише з німецьких джерел. Але, незважаючи на досить високі ставки податку на прибуток, у Німеччині не виникає значних проблем зі сплатою податків. В цій країні діє майже 50 видів податків і по кожному із них надаються певні пільги. В Німеччині, як і в багатьох інших розвинених країнах, акцент робиться на стимулювання малих та середніх підприємств, адже саме на успішному їх функціонуванні базується економіка країни. Тому якщо щорічний прибуток підприємства не перевищує 2 млн. марок, то воно оподатковується за ставкою, яка на 50 % менша, ніж для великих корпорацій.

Податкові пільги, які використовуються в нових землях Німеччини, мають три головні види: спеціальні норми амортизаційних відрахувань; створення резервів прибутку, який не оподатковується; інвестиційні надбавки, що надаються податковим відомствам. Якщо підприємство продається або закривається, то існують також спеціальні пільги з корпоративного податку у розмірі 51200 євро.

У Франції підприємства сплачують податок на прибуток за такими ставками: основна ставка - 34 %, також ставки - 42 %, 34 %, занижені ставки 10-24 %. Якщо підприємство у звітному році зазнало збитків, то на цю суму зменшується оподатковуваний прибуток поточного року. Якщо підприємство вкладає кошти в розвиток виробництва, то сума оподатковуваного прибутку зменшується на 10 %, а якщо в наукові розробки - на 50 %. Податок на прибуток стягується з компаній, деяких державних підприємств, що займаються промисловою чи торговою діяльністю, а також асоціацій і партнерств, не звільнених від сплати даного податку. Збитки можуть бути враховані за період у п’ять років.

Особливостями оподаткування юридичних осіб Франції є такі: щойно створені невеликі підприємства повністю звільняються від сплати податку на прибуток протягом перших двох років роботи, на 75 % - на третьому році, на 50 % - на четвертому і 25 % - на п’ятому; знижки для підприємств, які мають намір прижитися на іноземному ринку; знижка на науково-дослідні витрати тощо [81, с. 85].

У Швеції податок на прибуток корпорацій стягується за ставкою 28 %, яка є стандартною. До речі, вона однакова для розподіленого і нерозподіленого прибутку. Стягується з компаній і інших юридичних осіб - резидентів і нерезидентів. Компанії-резиденти сплачують податок із усіх доходів, а іноземні компанії та інші юридичні особи - тільки з доходів, отриманих від постійного підприємства чи нерухомості у Швеції. Дозволяються відрахування витрат на ведення бізнесу, а також перенесення збитків на наступний рік.

У Японії податок на прибуток має найбільшу питому вагу. Сплачується в розмірі 33,48 %, що надходить у державний бюджет, 1,67 % - у бюджет префектури і 4,12 % - муніципалітету. Окремі види підприємців - медичні заклади, кооперативи, громадські організації - сплачують податок у розмірі 27 %. Прибуток до 8 млн. обкладається за ставкою 28 %.

В Австрії податок на прибуток корпорацій стягується за ставкою 34 %. Акціонерні товариства з обмеженою відповідальністю, кооперативи, асоціації й інші юридичні особи чи штаб-квартира - органи керування, які знаходяться в Австрії, сплачують податок з усіх доходів, отриманих з австрійських та іноземних джерел; корпорації, асоціації й інші юридичні особи, що не мають в Австрії органів керування, - тільки з доходів в Австрії. Від сплати податку на прибуток звільняються федеральні залізниці, Австрійський центральний банк, некомерційні і благодійні організації, а також деякі сільськогосподарські і інші асоціації.

Що стосується Бельгії, то тут зменшення загальної ставки для оподаткування прибутку юридичних осіб здійснювалося в два етапи: перший - з 39% до 33 %, а другий етап - до 30 %. Для підприємств, які отримують прибуток менше 1 млн. бельгійських франків, ставку було зменшено з 28 % до 24 %. Податок на прибуток скорочується на 25 %, якщо прибуток надходить через кордон і оподатковується там податком, а також, якщо доход надходить від майна за рубежем. З оподатковуваного прибутку дозволяється віднімати всі витрати, понесені в процесі створення цього прибутку.

У Греції стандартна ставка при оподаткуванні прибутку юридичних осіб - 35%. Оподатковуються доходи грецьких компаній з обмеженою відповідальністю, державних і муніципальних комерційних підприємств, кооперативів і їхніх асоціацій, іноземних комерційних підприємств у будь якій формі власності, а також із грецьких та іноземних компаній, які не мають на меті одержання прибутку, включаючи фонди усіх видів. Іноземні підприємства і організації, що роблять фінансове і науково-технічне сприяння, або які приймають участь у здійсненні державних чи приватних проектів у Греції, мають пільги при сплаті податку на прибуток.

У Іспанії податок на прибуток корпорацій стягується з юридичних осіб: резидентів і нерезидентів, що одержують доходи від капіталу чи від підприємства, що знаходиться а іспанській території. Стандартна ставка для резидентів 35 %, застосовуються також занижені ставки для кооперативів - 20% і неприбуткових організацій - 7 %. Доходи нерезидентів від капіталу, розміщеного в Іспанії, оподатковуються за ставкою 35 %, а доходи нерезидентів, що не мають постійного підприємства в Іспанії, але доходи отримують на її території, - за ставкою 25 % (до деяких доходів застосовуються занижені ставки 14 % і 4 %). Практикується система відрахувань, а також податкових пільг (наприклад, при інвестиціях в основний капітал надається знижка з податку на прибуток в розмірі 5 %, а на діяльність, пов’язану з експортом - 25 %). Для невеликих підприємств в Іспанії діє знижена ставка податку в розмірі 30 %. Величина прибутку, яка оподатковується за цією ставкою, була збільшена з 3 до 5 млн. євро; термін, на який переносяться збитки, був збільшений з 10 до 15 років [81, с. 103].

В Італії з 2003 року уряд зменшив стандартну ставку корпоративного податку з 36 % до 34 %. Податок стягується з нетто-доходів компаній і об’єднань усіх правових форм, що займаються підприємницькою діяльністю. Звільняється від оподаткування дохід сільськогосподарських, деяких виробничих кооперативів. З прибутку можуть бути вирахувані збитки за п’ять років. Податок зменшується на 50 % для регіональних і муніципальних організацій, торговельних палат, комунальних, навчальних і деяких інших установ. Крім державного податку на прибуток юридичні особи сплачують ще й місцевий податок на прибуток за ставкою 16 %.

Згідно із Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” прибуток, що підлягає оподаткуванню оподатковується за ставкою 25 %, причому як розподілюваний, так і не розподілюваний.

Отже, ідеальної шкали оподаткування не існує. В кожній країні система оподаткування підприємств має свої недоліки і свої переваги. Та напевно можна сказати одне, - дуже важливе значення у вдосконаленні системи оподаткування мають національні, культурні і психологічні чинники. Американці, наприклад, вважають, що при високих ставках податку на прибуток, таких, які спостерігаються у багатьох країнах світу, у США ніхто б не став працювати в легальній економіці. Але у всіх країнах різні економіки і різні менталітети і саме тому Україні потрібна така система оподаткування, яка б найточніше відповідала економічним та соціальним реаліям нашої держави.

.2 Проблеми та напрями реформування системи прибуткового оподаткування юридичних осіб в Україні

Ні для кого не секрет, що система прибуткового оподаткування юридичних осіб в Україні має ряд суттєвих недоліків і проблем та потребує вдосконалення. Ідеальної системи оподаткування, звичайно, не існує. Тому найголовнішим завданням, яке стоїть перед державою є не створення ідеальної системи оподаткування, а вирішення найактуальніших питань і усунення найсуттєвіших прогалин у системі прибуткового оподаткування підприємств. Адже, на превеликий жаль, у цій системі існують реальні проблеми, які гальмують розвиток українських підприємств та економіки країни в цілому. Основні недоліки податкової системи зображені на рисунку 3.1.

Рис. 3.1. Основні недоліки податкової системи

Відзначимо кілька основних задач удосконалювання оподаткування прибутку, які необхідно вирішити в найближчий час.

Одним із напрямів вдосконалення є необхідність цілісної системи оподаткування підприємств і законодавства, яке її регулює. Зараз складається враження, що про цілісність системи оподаткування юридичних осіб в Україні та податкової системи в цілому не може бути й мови. Вже досить довгий час йде мова про прийняття Податкового Кодексу. Але поки що реальним кроком у цьому напрямку є лише його проект. Основним напрямом при розробці податкового кодексу повинна бути не більш жорстока відповідальність і тотальна перевірка, а шлях спрощення податкового законодавства, загальнодоступності і зрозумілості норм, що використовуються. Також необхідно уникати частих змін податкового законодавства. Адже Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств” з моменту його прийняття зазнав понад 7 тисяч змін і доповнень [29, с. 37].

Важливим завданням є зниження реального податкового навантаження на товаровиробників у сполученні з безумовним забезпеченням необхідними фінансовими ресурсами бюджетів усіх рівнів. Дана проблема може розв'язатися шляхом визначення оптимальної ставки (шкали) податку на прибуток.

Необхідно забезпечити максимально рівномірний розподіл податкового навантаження по податку на прибуток організацій шляхом вирівнювання податкової бази.

Наявність надмірного податкового навантаження гальмує економічне зростання. Безумовно, підприємствам буде набагато легше працювати за умов меншого податкового тиску і скоріше за все це призведе до більш успішного їх функціонування. І держава, на мою думку, перш за все, повинна працювати саме в цьому напрямку, адже гармонізація прибуткового оподаткування юридичних осіб просто необхідна для забезпечення підприємствам належних умов для здійснення своєї діяльності.

На сьогоднішній день існує проблема з регламентацією податкових пільг. Суть у тім, що цивілізована податкова система повинна припускати наявність мінімальної кількості економічно обґрунтованих податкових пільг. Визначити оптимальний перелік таких пільг на практиці досить складно. Найчастіше пільги створюють стимули для розвитку всякого роду посередницьких напівкримінальних структур, що надають послуги по легальним (з формальної точки зору) схемам заниження податкових платежів у бюджет. Дохідна частина бюджету через це несе колосальні втрати. Потрібно пам’ятати з досвіду зарубіжних країн, що правильно організована система наданих пільг по податку на прибуток не зменшує надходження цього податку до бюджету, а навіть збільшує його.

Необхідно чітко сформулювати основні поняття, зокрема доходів і витрат, що використовуються при визначенні прибутку, який підлягає оподаткуванню [6, с. 432].

Податкове законодавство намагається спростити податковий облік у платників податків та надто часті зміни у законодавстві навпаки призводять до ускладнення адміністрування податку на прибуток. Необхідно визначити систему регістрів для обробки і систематизації даних первинного обліку, без чого за наявності досить великого масиву даних неможливо обійтись. Декларація з податку на прибуток не може слугувати як система, що забезпечує накопичення, аналіз та підготовку відповідних даних для визначення об’єкта оподаткування. Тому в багатьох випадках податковий облік здійснюється хаотично. А отже, необхідні уніфіковані підходи до узагальнення з метою оподаткування даних первинного обліку. Це дасть можливість уникати конфліктних ситуацій, зниження оперативного контролю, зменшити випадки ухилення від оподаткування.

На мою думку, необхідним також є спрощення податкового обліку об’єкта оподаткування податку на прибуток, адже на сьогоднішній день він є насправді дуже складним. Поряд з цим паралельно існує ще й система бухгалтерського обліку, яка також досить складна і потребує багато робочого часу. Отже, платник податку сьогодні на складання податкової звітності витрачає вдвічі більше робочого часу, ніж у тих країнах, де за базу для визначення об’єкта оподаткування приймаються дані бухгалтерського обліку, що призводить до підвищення собівартості товарів (робіт, послуг) і негативно впливає на стан економіки в цілому. Тобто, необхідно гармонізувати взаємозв'язок податкового та бухгалтерського обліку.

Також потрібно підвищити регулятивну та стимулюючу ефективність механізму дії податку на прибуток. Основною ідеєю даних реформ з'явився той факт, що яка би високої не була фіскальна функція податків у результаті великого дефіциту бюджету, вона не повинна обмежувати розвитку інших своїх функцій: регулюючої і стимулюючої. Оскільки завдання полягає не просто в тім, щоб зібрати якнайбільше податків, а в тім щоб при цьому розширювалася база податків, ефективно розвивалися підприємства в сфері виробництва й обороту [6, с. 432-433].

Ефективність податкового регулювання підприємницької діяльності за допомогою податку на прибуток прямо зв'язана зі стабільністю податкової ставки і податкової системи взагалі. Порушення стабільності оподатковування в країні стало одним з найважливіших факторів звуження підприємництва у виробничій сфері і перетікання капіталу в сферу невиробничої діяльності, де перекладання прямих податків на споживача за допомогою збільшення цін здійснюється простіше, а контроль за діяльністю цих підприємств - складніше. Оптимальне сполучення принципу стабільності з принципом рухливості податків важка задача. Податкова система в цілому і система оподаткування прибутку зокрема, повинна бути гнучкою й активно реагувати на кон'юнктурні зміни в економіці. Це незаперечний факт, однак створення сприятливих умов для інвестиційної й інноваційної діяльності підприємств у пріоритетних напрямках економіки вимагає наявності стабільного податкового законодавства, що є свого роду гарантом вкладення інвестицій.

Необхідним кроком щодо вдосконалення прибуткового оподаткування юридичних осіб залишається вирішення проблеми ухилення українських підприємств від сплати податку на прибуток. Для цього необхідні наступні методи:

1) Боротьба з фіктивним банкрутством. Кожний випадок ініціювання процедури банкрутства суб'єктів господарювання, які мають заборгованість зі сплати податків, хочуть приховати прибутки, чи в інших випадках, повинен ретельно досліджуватися співробітниками податкової міліції.

) Використання непрямих методів для визначення реальних об’єктів оподаткування. Важливим інструментом для боротьби з ухиленням від сплати податку на прибуток, який отримали податкові органи згідно з Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є так звані непрямі методи. Якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податку на прибуток у зв'язку з не встановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів або ухиленням платника податку чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкового зобов'язання у зв'язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом, тобто за оцінкою витрат платника податків, приросту його активів, кількості осіб, які перебувають з ним у відносинах найму, а також оцінкою інших елементів податкових баз, які приймаються для розрахунку податкового зобов'язання щодо конкретного податку, збору (обов'язкового платежу) відповідно до чинного законодавства.

Отже, реформування податкової системи має базуватися на принципі прозорості та фіскальної достатності, тобто формуванні дохідної частини бюджету на рівні, достатньому для здійснення державних функцій, а також на засадах забезпечення обов'язковості й рівнонапруженості у сплаті податків; недопущення проявів дискримінації щодо окремих платників або категорій платників податків, а також стосовно оподаткування товарів вітчизняного чи іноземного походження, сума податку повинна дорівнювати вартості благ та послуг, що надаються державою. В сучасних умовах податкова система України повинна будуватися саме на наступних началах: створення сприятливих умов та стимулювання виробництва товарів та надання послуг; забезпечення можливостей щодо помірного і відносно рівномірного збагачення нації в цілому і кожного суб'єкту зокрема.

3.3 Відповідальність за ухилення від сплати податків

Процес ринкових перетворень в Україні та становлення власної системи оподаткування супроводжується таким негативним явищем, як ухилення від сплати податків, що призводить до тяжких наслідків - бюджетного дефіциту та гальмування економічного розвитку держави.

Відповідальність за ухилення від сплати податків регламентується Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року № 2181-III, Кримінальним кодексом та деякими іншими законодавчими актами.

Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Одним із видів фінансових санкцій є пеня - це плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання. При цьому податковим боргом є податкове зобов'язання із урахуванням штрафних санкцій (за їх наявності) не сплачене у визначений законом строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Якщо відповідним законодавством встановлюється самостійне обчислення платником податків сум податкового зобов'язання, то при несвоєчасній його сплаті пеня нараховується починаючи від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання. Нарахування пені закінчується у день прийняття банком, обслуговуючим платника податків, платіжного доручення на сплату суми податкового боргу. У разі часткової сплати суми податкового боргу нарахування пені зупиняється на таку сплачену частку. При цьому, якщо платник податків до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання та погашає його, пеня не нараховується.

Пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120% річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті. Зазначений розмір пені діє щодо всіх видів податків і зборів (обов'язкових платежів), крім пені щодо порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно Закону України № 2181-ІІІ штраф - це плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

При неподачі платником податків податкових декларацій у встановлений термін він сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке порушення.

У випадку, коли контролюючий орган (митні органи, установи Пенсійного фонду України, установи Фонду соціального страхування України, податкові органи (щодо податків і зборів, що справляються до бюджетів різних рівнів та державних цільових фондів, окрім вищезазначених) самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків внаслідок несвоєчасної подачі ним податкової декларації, додатково до зазначеного штрафу платник сплачує штраф у розмірі 10% суми податкового зобов'язання за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше 50% від суми нарахованого податкового зобов'язання та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Якщо контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання внаслідок неподачі платником податків податкових декларацій у встановлені строки, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 5% від суми недоплати за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше 25% такої суми та не менше 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При виявленні контролюючим органом арифметичних або методологічних помилок у поданій платником податковій декларації, які призвели до заниження сум податкового зобов'язання, контролюючий орган проводить донарахування сум податкового зобов'язання, при чому в цьому випадку платник податків повинен сплатити штраф у розмірі 5% донарахованої суми податкового зобов'язання, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Якщо в ході документальної перевірки результатів діяльності платника податку контролюючим органом виявлено дані, що свідчать про заниження сум податкових зобов'язань такого платника, заявлених у податкових деклараціях, то такий платник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 5% від суми недоплати за кожний з податкових періодів, встановлених для такого податку, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше, ніж 25% такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За декларування переоцінених або недооцінених об'єктів оподаткування, що призводить до заниження суми податкового зобов'язання у великих розмірах платник податків (зборів) сплачує штраф у розмірі 50% від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Статтею 212 Кримінального кодексу України визначено, що під великим розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів і інших обов'язкових платежів, які в три тисячі і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Строки сплати податків та зборів чинним законодавством України встановлено виходячи із строків подачі відповідних податкових декларацій. Так, згідно підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про порядок погашення платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку дня подання податкової декларації. У разі коли відповідно до законодавства контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом 10 календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.

У разі порушення вищевказаних вимог платник податків зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

• при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі 10% такої суми;

• при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі 20% такої суми;

• при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі 50% такої суми. Платник податків сплачує один із зазначених штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, передбачені за несвоєчасне подання податкової декларації, подання декларації із помилками та декларування переоцінених або недооцінених об'єктів, що призвело до заниження сум податкового зобов'язання, чи ні.

У разі коли платник податків до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання, а також самостійно погашає суму недоплати та штраф у розмірі 10% суми такої недоплати, штрафи, визначені за несвоєчасну подачу податкових декларацій, якщо це призвело до необхідності нарахування сум податкового зобов'язання контролюючим органом; подання податкових декларацій, які містять арифметичні або методологічні помилки, що призвели до заниження сум податкового зобов'язання; виявлені в ході документальної перевірки результатів діяльності платника податків факти заниження суми податкового зобов'язання; декларування перецінених або недооцінених об'єктів оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах та за несвоєчасну сплату платником податків сум податкового зобов'язання, інші штрафи, в тому числі і адміністративні, не застосовуються.

Податкова застава - спосіб забезпечення податкового зобов'язання платника податків, не погашеного у строк. У силу податкової застави орган стягнення має першочергове право у разі невиконання забезпеченого податковою заставою податкового зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна перед іншими кредиторами у порядку, встановленому законодавством.

Право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу (рис. 3.2).

Рис. 3.2. Випадки виникнення податкової застави

Платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом:

• продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком майна, майнових та немайнових прав, що використовується у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за їх звичайними цінами;

• використання об'єктів нерухомого чи рухомого майна, майнових чи немайнових прав, а також коштів для здійснення прямих чи портфельних інвестицій, а також цінних паперів, що засвідчують відносини боргу, надання гарантій, поручительств, уступлення вимоги та переведення боргу, виплату дивідендів, розміщення депозитів або надання кредитів;

• ліквідації об'єктів нерухомого або рухомого майна, за винятком їх ліквідації внаслідок обставин непереборної дії (форс-мажорних обставин) або відповідно до рішень органів державного управління.

Надання майна, що перебуває у податковій заставі, у наступну заставу або його використання для забезпечення дійсної чи майбутньої вимоги третіх осіб не дозволяється.

Активи платника податків звільняються з податкової застави з дня:

• отримання податковим органом копії платіжного документа, завіреного обслуговуючим банком, що засвідчує факт перерахування до бюджету повної суми податкового зобов'язання, а у разі виникнення права податкової застави у зв'язку із неподанням або несвоєчасним поданням податкової декларації - з дня отримання такої податкової декларації контролюючим органом;

• визнання податкового боргу безнадійним, у тому числі внаслідок ліквідації платника податків як юридичної особи або зняття фізичної особи з реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності чи у зв'язку з недостатністю майна особи, оголошеної банкрутом;

• отримання податковим органом довідки про смерть фізичної особи - платника податків або про визнання її померлою чи безвісно відсутньою згідно із законодавством, за винятком випадків, коли активи такої фізичної особи переходять за правом спадщини у власність інших осіб;

• закінчення строків позовної давності щодо такого податкового боргу;

• отримання податковим органом договору поруки на повну суму податкового боргу платника податків або інших видів його забезпечення, передбачених податковим законодавством;

• прийняття рішення про арешт активів платника податків - на строк дії такого арешту;

• отримання платником податків рішення відповідного органу про скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми податкового зобов'язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження;

• прийняття податковим органом рішення про розстрочення, відстрочення суми податкового боргу або досягнення податкового компромісу у разі коли умови, визначені в рішенні про розстрочення, відстрочення або податковий компроміс, передбачають зупинення права податкової застави;

• прийняття відповідного рішення судом (арбітражним судом) у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства.

Підставою для звільнення активів підприємства з-під податкової застави та її виключення з державних реєстрів застав рухомого або нерухомого майна є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, зазначених вище.

У разі, коли всі зазначені вище заходи не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення узгодженої суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності - шляхом продажу інших активів такого платника податків.

Активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкових зобов'язань виключно за рішенням суду (арбітражного суду). В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу.

Кримінальна відповідальність за порушення податкового законодавства передбачена статтею 212 Кримінального кодексу України.

Кримінальна відповідальність передбачена за наступні порушення: умисне ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності або особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи чи будь-якою іншою особою, яка зобов'язана їх сплачувати, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах. Такі порушення караються штрафом від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Якщо ті самі діяння, вчинені за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони призвели до ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у великих розмірах, такі злочини караються штрафом від п'ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Особа, яка вперше вчинила зазначені вище діяння звільняється від кримінальної відповідальності у випадку, якщо до притягнення до кримінальної відповідальності така особа сплатила податки, збори (обов'язкові платежі), а також відшкодувала шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня).

При вчиненні вищезазначених порушень особою, раніше судимою за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, або якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах, покарання здійснюється шляхом позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років та позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років із конфіскацією майна.

Одним із видів санкцій за порушення податкового законодавства є адміністративна відповідальність. Підставою для застосування адміністративної відповідальності є наявність складу адміністративного правопорушення. Склад таких правопорушень та міра відповідальності за їх скоєння передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення. На рисунку 3.3 вказані особливості адміністративних санкцій.

Рис. 3.3. Особливості адміністративних санкцій

До адміністративної відповідальності можуть бути притягнуті громадяни та посадові особи, що є винними в порушенні податкового законодавства. Із усіх видів адміністративних стягнень податковим органам дозволено використовувати лише адміністративні штрафи.

Щодо порушень податкового законодавства заходи адміністративної відповідальності застосовуються при:

• ухиленні від подання декларації про доходи (ст. 164-1);

• порушенні законодавства з фінансових питань (ст. 164-2);

• ухиленні від реєстрації в органах Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування України платників обов'язкових страхових внесків та порушенні порядку обчислення і сплати внесків на соціальне страхування (ст. 165-1);

• порушення порядку проведення розрахунків із споживачами (ст.155-1);

• порушенні порядку подання фінансової звітності та ведення бухгалтерського обліку при ліквідації юридичної особи (ст. 166-6).

Ухилення від подання декларації про доходи від зайняття кустарно-ремісничим промислом, іншою індивідуальною трудовою діяльністю чи про інші доходи, що оподатковуються прибутковим податком, та в інших випадках, коли подання декларації передбачено законодавством, або несвоєчасне подання декларації, чи включення до неї завідомо перекручених даних - тягнуть за собою попередження або накладення штрафу від шести до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Приховування в обліку валютних та інших доходів, непродуктивних витрат і збитків, відсутність бухгалтерського обліку або ведення його з порушенням установленого порядку, внесення неправдивих даних до фінансової або статистичної звітності, неподання фінансової звітності, несвоєчасне або неякісне проведення інвентаризацій грошових коштів і матеріальних цінностей, порушення правил ведення касових операцій, перешкоджання працівникам державної контрольно-ревізійної служби у проведенні ревізій та перевірок, невжиття заходів по відшкодуванню з винних осіб збитків від недостач, розтрат, крадіжок і безгосподарності - тягнуть за собою накладення штрафу від восьми до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, ухилення від сплати податків призводить до тяжких наслідків - бюджетного дефіциту та гальмування економічного розвитку держави. Відповідальність за ухилення від сплати податків регламентується Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року №2181-III, Кримінальним кодексом та деякими іншими законодавчими актами.

Висновки до розділу 3

Вивчення світового досвіду супроводжується порівнянням податкової системи України з податковими системами розвинутих країн, яке стає підставою для визначення шляхів удосконалення податкової системи України.

Системи оподаткування в різних країнах світу відрізняються одна від одної за структурою, набором податків, зборів та обов’язкових платежів, методами їх стягнення, податковими ставками, фіскальними повноваженнями органів різних рівнів влади, податковою базою та податковими пільгами.

Але перш ніж використовувати теоретичну базу і практичний досвід країн Заходу, все це має бути переусвідомлене й адаптовано до наших умов. Встановлення високого рівня оподаткування з метою вирішення передусім фіскальних завдань і поповнення бюджету може бути основою податкової стратегії на якийсь час, тому, що це заважає створенню нових підприємницьких структур і призводить до масових банкрутств.

Ідеальної системи оподаткування, звичайно, не існує. Тому найголовнішим завданням, яке стоїть перед державою є не створення ідеальної системи оподаткування, а вирішення найактуальніших питань і усунення найсуттєвіших прогалин у системі прибуткового оподаткування підприємств.

Напрями щодо удосконалення оподаткування прибутку підприємств:

1)           необхідність цілісної системи оподаткування підприємств і законодавства, яке її регулює;

2)      зниження реального податкового навантаження на товаровиробників у сполученні з безумовним забезпеченням необхідними фінансовими ресурсами бюджетів усіх рівнів;

)        необхідно забезпечити максимально рівномірний розподіл податкового навантаження по податку на прибуток організацій шляхом вирівнювання податкової бази;

)        податкова система повинна припускати наявність мінімальної кількості економічно обґрунтованих пільг;

)        потрібно гармонізувати зв'язок бухгалтерського та податкового обліку;

6)      вирішення проблеми ухилення українських підприємств від сплати податку на прибуток.

Ухилення від сплати податків - дії платників податків, спрямовані на зменшення податкового тягаря через заниження доходів та вартості майна або їх повне приховування. Розрізняють легальне (дозволене законодавством) та нелегальне (з порушенням вимог чинного законодавства) ухилення від сплати податків.

Відповідальність за ухилення від сплати податків регламентується Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року № 2181-III, Кримінальним кодексом та деякими іншими законодавчими актами.

Закон України № 2181-ІІІ є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

У разі порушення податкового законодавства передбачені адміністративні, кримінальні та фінансові заходи, які застосовуються до платників податків з боку контролюючих органів.

Висновки та пропозиції

Підсумовуючи викладений в дипломній роботі матеріал, можна зробити такі висновки.

Молода Українська держава розпочала створення власної податкової системи, яка не є простим копіюванням досвіду інших країн і не останнє місце в цій податковій системі належить податку на прибуток підприємств.

Розглянувши теоретичні основи податку на прибуток підприємств, можна зробити висновок, що система прибуткового оподаткування підприємств має ряд суттєвих недоліків і невідкладних проблем та потребує вдосконалення не в близькому майбутньому, а вже сьогодні. На даному етапі поки що не сформовано ще однозначних підходів до цих проблем; підприємства так і продовжують працювати в умовах сильного податкового навантаження та тиску збоку податкових органів, відбуваються постійні зміни в законодавстві, які, з одного боку, заважають стабільній діяльності вітчизняних підприємств, а з другого - мають на меті боротьбу з негативними процесами в житті суспільства, такими як ухилення від сплати податків.

Проблеми України в галузі побудови податкової системи насамперед пов’язані саме з відсутністю чіткої економічної доктрини, визначеної виходячи з тієї чи іншої економічної теорії. Це не дає змогу проводити чітку стратегічну лінію, призводить до нестабільності податкової політики, що, у свою чергу, негативно впливає на стан економіки. Саме вироблення цієї доктрини є першочерговим завданням.

Податкове законодавство в Україні сформовано на основі нормативної бази, успадкованої від командно-адміністративної системи. Основи Української національної податкової політики розроблялись під тиском обставин без належного наукового обгрунтування та аналізу макро- і мікроекономічних наслідків запровадження різних податків і розміру їх ставок, без урахування світового та історичного досвіду формування й розвитку податкових систем. Більшість рішень щодо формування податкової системи в Україні приймалась відповідно до особистих знань, інтуіції або інтересів керівництва держави та її організаційних структур.

Створення нової законодавчої бази у сфері оподаткування повинно віддзеркалювати традиції існуючої податкової системи та відповідати світовим тенденціям розвитку податкових систем.

Проблем, які стосуються прибуткового оподаткування підприємств багато. Але особисто я виділяю дві, які, на мою думку, на сьогоднішній день є найголовнішими: перша - це надмірне податкове навантаження на підприємства; друга - ухилення від оподаткування. Перша проблема негативно впливає на розвиток економіки, друга - як на економіку, так і на рівень надходжень до бюджету.

Один із методів попередження негативних наслідків ухилення підприємствами від сплати податку - виховання фіскальної свідомості платників. Лише з усвідомленням усієї соціально-економічної значущості податкових платежів до державного бюджету та неприйнятності порушень податкового законодавства з погляду моралі власні податкові зобов’язання сприйматимуться підприємствами, як фіскальний обов’язок перед суспільством.

На основі проведеного дослідження можна запропонувати наступні напрямки проведення податкової реформи в Україні:

·      Загальне спрощення правової бази оподаткування, забезпечення зрозумілості норм основного законодавчого акту з оподаткування.

·        Зниження рівня податкового навантаження на суб'єктів господарювання.

·        Стимулювання здійснення інвестицій, а також направлення коштів на інноваційну діяльність.

·        Скасування безпідставних пільг.

·        Створення раціональної податкової системи, яка забезпечить збалансованість загальнодержавних і приватних інтересів, буде сприяти розвитку підприємництва та нарощуванню національного багатства України.

Необхідно удосконалювати не лише систему прибуткового оподаткування підприємств, але й усю податкову систему, і в тому числі необхідна модернізація самої податкової служби, що могла б на достатньому рівні забезпечувати надходження до бюджету.

Зрозуміло, що за рік чи два неможливо створити ідеальну систему оподаткування. Більше того, ідеальної системи оподаткування не існує. І взагалі, система оподаткування підприємств у відриві від економіки існувати не може. Тому заходи щодо вдосконалення не повинні обминути і українську економіку безпосередньо. З одужанням економіки удосконалюватиметься й система прибуткового оподаткування підприємств. Але при цьому податки повинні не стримувати розвиток економіки, а навпаки - стимулювати його. Тому головним є питання гармонізації системи прибуткового оподаткування юридичних осіб, тобто визначення того оптимального рівня оподаткування, який відповідав би соціально-економічним інтересам держави і був би прийнятним для підприємств.

Список використаних джерел

1. Азаренкова Г.М., Журавель Т.М., Михайленко Р.М. Фінанси підприємств. Навчальний посібник. - 2-ге вид., випр. і доп. - К.: Знання-Прес, 2006. - 287с.

. Азаров М.Я., Андрущенко В.Л., Данілов О.Д. Податкові системи зарубіжних країн. Монографія. - К.: Компютерпрес, 2004. - 240 с.

. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Державні фінанси. Навчальний посібник. Вид. 2-ге доп. і перероб. - К.: Атіка, 2004.

. Бех Г.В., Дмитрик О.О., Криницький І.Є. Фінансове право. Підручник. - К.: Юріком Інтер, 2006. - 320 с.

. Буряк П.Ю., Беркита К.Ф. Податкова система: теорія і практика застосування активних методів навчання. Навчальний посібник. - К.: Професіонал, 2004. - 224 с.

. Буряк П.Ю., Карпінський Б.А., Залуцька Н.С., Білінський В.З. Податковий контроль. Підручник. - К.: «Хай-Тек Прес», 2007. - 608 с.

7. Бюджетний кодекс України № 2542-ІІІ, від 21.06.2001 р. // Електронна нормативно-правова бібліотека «Експерт-Юрист». - www.expertsoft.com.ua.

. Василик О.Д. Податкова система України. Навчальний посібник. - К.: ВАТ «Поліграфкнига», 2004. - 478 с.

. Ватуля І.Д., Ватуля М.І., Рибалько Л.В. Податки, збори, платежі. Навчальний посібник. - Київ, 2006. - 352 с.

. Венгер В.В. Фінанси. Навчальний посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 432 с.

. Вишневський В., Вєткін А. Ухилення від сплати податків: моделювання вибору та дій економічного суб’єкта // Економіка України. - 2004 р. - № 1. - с. 9.

. Власюк І.О.. Податок на прибуток як елемент податкової системи України // Финансовые рынки и ценные бумаги. - 2008. - № 24. - с. 31-36.

. Габрук О. Особливості заповнення декларації про прибуток підприємства // Бухгалтерський облік і аудит. - 2005 р. - № 1. - с. 37.

. Дедекаєв В. Ухилення від сплати податків в Україні: витоки проблеми та шляхи її розв’язання // Економічний часопис - ХХІ. - 2004. - № 9. - с. 33-35.

. Демиденко Л.М., Субботович Ю.Л. Податкова система. Навчальний посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 184с.

. Добродій Т. Оподаткування доходів юридичних та фізичних осіб // Вісник Податкової служби України. - 2007. - № 40. - с. 38-39.

17. Добродій Т. Оподаткування прибутку юридичних осіб // Вісник Податкової служби України. - 2008. - № 37. - с. 22-24.

. Ерш С.М. Податкова система України. Навчально-наочний посібник. - К.: Кондор, 2008. - 108 с.

. Єфименко Т.І. Концептуальні підходи до реформування податкової системи України // Формування ринкових відносин в Україні. - 2004. - №32. - с. 9-19.

. Захарін С.В. Вплив оподаткування на заощадження та інвестиції // Фінанси України. - 2005. - № 10. - с. 83-90.

. Захожай В.П., Литвиненко Я.В., Захожай К.В., Литвиненко Р.Я. Система оподаткування та податкова політика. Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 468 с.

. Золотухін О. Розподіл податку на прибуток за видами діяльності, що підлягають або не підлягають патентуванню // Вісник податкової служби України. - 2006 р. - № 14. - с. 26.

. Золотько І.А. Податкова система. Навчальний посібник. - К.: КНЕУ, 2004. - 204 с.

. Іванов Ю.Б. Система оподаткування в схемах і таблицях. - К.: Експерт-Про, 2004. - 416 с.

. Іванишина О.С. Концептуальні засади реформування системи прямого оподаткування // Актуальні проблеми економіки. - 2009. - № 12. - с. 154-159.

. Ільєнко Р.В. Концептуальні засади податкового стимулювання розвитку виробничої сфери // Актуальні проблеми економіки. - 2009. - № 7. - с. 223-228.

. Калюга Є.В. Економіко-правові засади понятійного апарату податкового законодавства // Фінанси України. - 2006. - № 8. - с. 47.

. Карлін М.І. Фінанси України та сусідніх держав. Навчальний посібник (рек. МОН України). - К.: Знання, 2007. - 589 с.

. Кисельова О. Концептуальні засади реформування податку на прибуток // Бухгалтерський облік і аудит. - 2005 р. - № 2. - с. 36.

. Кисельова О. Про податкові зміни в Законі «Про Державний бюджет України на 2006 рік: удосконалення сплати податку на прибуток» // Бухгалтерський облік і аудит. - 2006 р. - № 1. - с. 21.

. Климчук С.В., Джеппарова З.Р., Зубкова В.І., Жигалова М.С., Косикова В.В., Кравченко Л.В., Ярулліна Д.Ш. Оподаткування підприємств. Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 192 с.

. Ковалюк О.М. Важливий крок до зменшення податкового тягаря в Україні // Фінанси України. - 2004 р. - № 1. - с. 55.

. Конституція України № 254 к/96-ВР, від 28.06.1996 р. // Електронна нормативно-правова бібліотека «Експерт-Юрист». - www.expertsoft.com.ua.

34. Корнус В.Г. Удосконалення прибуткового оподаткування громадян в Україні // Фінанси України. - 2005. - № 10. - с. 19-28.

. Костюк Д. Перевірки: усе вирішує податковий орган // Податки та бухгалтерський облік. - 2005. - № 22. - с. 27-32.

. Крисоватий А.І., Десятнюк О.М. Податкова система. Навчальний посібник. - Тернопіль: Карт-бланш, 2004. - 331 с.

. Лащак В.В. Стимулювальна роль прямих податків // Фінанси України. - 2005. - № 2. - с. 84-91.

. Лащак В.В. Удосконалення системи прямого оподаткування в Україні // Фінанси України. - 2004. - № 11. - с. 26-32.

. Лігоненко Л.О., Гуляєва Н.М., Гринюк Н.А., Ситник Г.В., Докієнко Л.М., Стасюк Л.Л. Фінанси підприємства. Підручник. - К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2006. - 491 с.

. Лютий І.О. Податкова система. Навчальний посібник рекомендований МОН України. - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 456 с.

. Максимов А.С. Удосконалення системи прибуткового оподаткування в Україні // Фінанси України. - 2006. - № 5. - с. 19-24.

. Мединська Т.В., Власюк Н.І. Податкова система. Навчальний посібник (рек. МОН України). - К.: ППНВ, 2009. - 230 с.

. Мельник В.М., Пенякова Г.Л. Механізм прямого оподаткування у фінансовій теорії // Фінанси України. - 2009. - № 5. - с. 66-77.

. Мельник П.В. Розвиток податкової системи в перехідній економіці: Навчальний посібник. - К.: Знання, 2004. - 362 с.

. Милявська Е.П., Сердюк О.М. Податкова система. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. - К: Видавничій дім «Слово», 2005. - 336 с.

. Михайленко Р.М., Журавель Т.М., Азаренкова Г.М. Фінанси підприємств. Навчальний посібник для самостійного вивчення дисципліни (рек. МОН України). - 3-е вид. - К.: Знання-Прес, 2009. - 432 с.

. Олійник О.В., Філон І.В. Податкова система. Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 456 с.

. Онисько С.М., Тофан І.М., Грицина О.В. Податкова система. Підручник. - Львів: «Новий Світ-2000», 2004. - 310 с.

. Оперенко Г.М. Щодо відображення сум від’ємного значення об’єкта оподаткування та сумнівної, безнадійної заборгованості в деклараціях з податку на прибуток підприємства // Вісник податкової служби України. - 2006 р. - № 20. - с. 23.

. Панчук А.В., Резніченко О.О. Податкова система України. Навчальний посібник. - К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2008. - 231с.

. Пріб К.А. Податкова система. Навчальний посібник для дистанційного навчання. - К.: Університет «Україна», 2005. - 266 с.

. Пріб К.А., Федько В.І. Податкова система України: термінологія і формулювання основних положень. Навчальний посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 320 с.

53. «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»: Закон України № 996-ХІV, від 16.07.99 р. // Електронна нормативно-правова бібліотека «Експерт-Юрист». - www.expertsoft.com.ua.

. «Про державну податкову службу в Україні»: Закон України №509-ХІІ, від 04.12.1990 р. // Електронна нормативно-правова бібліотека «Експерт-Юрист». - www.expertsoft.com.ua.

. «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом»: Закон України № 249-ІV, від 28.11.2002 р. // Електронна нормативно-правова бібліотека «Експерт-Юрист». - www.expertsoft.com.ua.

. «Про затвердження Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби»: Наказ ДПА України № 110, від 17.03.2001 р. // Електронна нормативно-правова бібліотека «Експерт-Юрист». - www.expertsoft.com.ua.

. «Про затвердження Інструкції про порядок обліку платників податків»: Наказ ДПА України №80, від19.02.1998 р. // Електронна нормативно-правова бібліотека «Експерт-Юрист». - www.expertsoft.com.ua.

. «Про затвердження Положення про Реєстр неприбуткових організацій та установ»: Наказ ДПА України №232, від 11.07.1997 р. // Електронна нормативно-правова бібліотека «Експерт-Юрист». - www.expertsoft.com.ua.

. «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб’єктами підприємницької діяльності - фізичними особами»: Наказ ДПА України № 326, від 11.06.2004 р. // Електронна нормативно-правова бібліотека «Експерт-Юрист». - www.expertsoft.com.ua.

. «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб’єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами»: Наказ ДПА України № 429, від 16. 09.2002 р. // Електронна нормативно-правова бібліотека «Експерт-Юрист». - www.expertsoft.com.ua.

. «Про затвердження Регламенту адміністрування податків, зборів, обов’язкових платежів»: Наказ ДПА України № 62, від 09.02.2006 р. // Електронна нормативно-правова бібліотека «Експерт-Юрист». - www.expertsoft.com.ua.

. «Про затвердження Свідоцтва про право сплати єдиного податку суб’єктом малого підприємництва - юридичною особою та Порядку його видачі»: Наказ ДПА України № 476, від 13.10.1998 р. // Електронна нормативно-правова бібліотека «Експерт-Юрист». - www.expertsoft.com.ua.

. «Про оподаткування прибутку підприємств»: Закон України № 334/94-ВР, від 28.12.1994 в редакції Закону від 22.05.1997 р. (із змінами та доповненнями). // Електронна нормативно-правова бібліотека «Експерт-Юрист». - www.expertsoft.com.ua.

. «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»: Закон України № 98/96-ВР, від 23.03.1996 р. // Електронна нормативно-правова бібліотека «Експерт-Юрист». - www.expertsoft.com.ua.

. «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»: Закон України №2181-111, від 21.12.2000 р. // Електронна нормативно-правова бібліотека «Експерт-Юрист». - www.expertsoft.com.ua.

. «Про прибутковий податок з громадян»: Декрет КМУ № 13-92, від 26.12.1992 р. // Електронна нормативно-правова бібліотека «Експерт-Юрист». - www.expertsoft.com.ua.

. «Про систему оподаткування»: Закон України № 1251-XII, від 25.06.1991 р. в редакції Закону від 18.02.1997 р. (із змінами та доповненнями). // Електронна нормативно-правова бібліотека «Експерт-Юрист». - www.expertsoft.com.ua.

. «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» : Указ Президента України №746/99, від 28.06.99 р. // Електронна нормативно-правова бібліотека «Експерт-Юрист». - www.expertsoft.com.ua.

. «Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України»: Постанова КМУ № 118, від 22.01.1996 р. // Електронна нормативно-правова бібліотека «Експерт-Юрист». - www.expertsoft.com.ua.

. Романенко О.Р. Фінанси. Підручник. - К: Центр навчальної літератури, 2004.

. Сердюк В.М. Податковий облік. Навчальний посібник. - Київ: 2005. - 312 с.

. Сердюк О.М., Заревчацька Т.В. Податкова система (практикум). Навчальний посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2007 - 328 с.

. Скрипник А. Оцінка фіскальної ефективності пільгового оподаткування прибутку підприємств // Економіка України. - 2006 р. - № 1. - с. 13.

. Соколовська А.М., Єфименко Т.І., Луніна І.О. Система податкових пільг в Україні у контексті європейського досвіду. - К.: НДФІ, 2006. - 320 с.

. Соколовська А.М. Податкова система держави: теорія і практика становлення. - К.: Знання-Прес, 2004. - 454 с.

. Соколовська А. Податкові пільги в Україні: міфи та реальність // Вісник Національного банку України. - 2005 р. - № 9. - с. 7.

. Сторожук О. Думка науковця: податок на прибуток підприємств // Вісник податкової служби України. - 2006 р. - № 14. - с. 61.

. Тарангул Л. Удосконалення податкової політики в контексті соціально-економічного розвитку регіонів // Фінанси України. - 2004. - № 6. - с. 8-24.

. Тарасенко В. Погашення податкового боргу // Вісник податкової служби України. - 2005. - № 21. - с. 35-41.

. Терещенко С.І. Податок на прибуток : необхідність урахування критерію нейтральності // Фінанси України . - 2007. - № 4. - с.9-14.

. Ткаченко Н.М., Горова Т.М., Ільєнко Н.О. Податкові системи країн світу та України: облік і звітність. Навчально-методичний посібник. - К.: Алерта, 2004. - 554 с.

. Філімоненков О.С. Фінанси підприємств. Навчальний посібник. - К.: Кондор, 2005. - 400 с.

. Хоцянівська Н. Прийняття декларації з податку на прибуток підприємства // Вісник податкової служби України. - 2006 р. - № 29. - с. 30.

. Хоцянівська Н. Про окремі питання оподаткування // Вісник податкової служби України. - 2006 р. - № 33. - с. 12.

. Чугунов І. Я. Податок з доходів юридичних осіб // Фінанси України. - 2006. - №7. - с. 13-15.

. Швабій К. Метрологічні підходи до розробки податкового кодексу України // Актуальні проблеми економіки. - 2006. - № 1. - с. 54-64.

. Ярема Б.П., Маринець В.П. Податковий менеджмент. Навчальний посібник. - Львів: Магнолія Плюс, 2006. - 224 с.

. Ярошенко Ф.О., Єфименко Т.І., Словінська Л.Г. Податок на прибуток: концепція визначення об’єкта оподаткування. - К.: НДФІ, 2005. - 192 с.

. http://www.expertsoft.com.ua/ - Електронна нормативно-правова бібліотека.

. <http://www.gdo.kiev.ua/> - Офіційний вісник України.

. <http://kyivodpa.sta.gov.ua/> - Державна податкова адміністрація в Київській області.

. http://www.minfin.gov.ua/ - Міністерство фінансів України.

. http://www.sta.gov.ua/ - Державна податкова адміністрація України.

. http://www.visnuk.com.ua/ - Вісник податкової служби України.


Не нашли материал для своей работы?
Поможем написать уникальную работу
Без плагиата!