Гендерні дослідження концептів любов і кохання
Зміст
Вступ
Розділ I. Основи когнітивної лінгвістики
. Розвиток та становлення когнітивної лінгвістики
. Основні поняття у когнiтивнiй лінгвiстицi
.1 Концепт
.2 Фрейм
.3 Сценарій
.4 Стереотип
.5 Скрипт
Розділ II. Гендерна лінгвістика: розвиток та становлення
. Поняття "гендер"
. Мовлення чоловіків і жінок
Розділ III. Гендерні дослідження концептів любов і кохання: порівняльний аналіз в українській мовній картині світу
.Концепт любов
.Концепт кохання
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Гендерний підхід до аналізу соціальних проблем стає все більш поширеним як на Заході, так і в Україні.
У кінці XX століття наукова парадигма гуманітарного знання зазнала істотних змін: системно-стуктурна парадигма змінилася парадигмою антропоцентричною. Це зумовило виникнення й розвиток таких міждисциплінарних галузей наукового знання, як когнітивна лінгвістика й лінгвістична гендерологія.
Останнім часом в науковому обігу гендерна тематика є досить поширеною та популярною. Без гендерного підходу, тобто без зясування ролі жінки й чоловіка в сучасному житті, тих специфічних внесків, які кожний з них робить у розвиток суспільства неможливо сьогодні уявити будь-яке серйозне психологічне, політологічне чи інше наукове дослідження. Такими різноаспектними питаннями гендера, його підходу займається окрема галузь лінгвістики - гендерна.
Гендерні дослідження - новий науковий гуманітарний напрямок на пострадянському просторі, що на сьогодні знаходиться у процесі становлення. На даний час остаточно навіть не затверджено назву цим дослідженням.
О.Л. Каменська пропонує розділити усі гендерні дослідження на два напрямки. Перший напрямок - гендерна лінгвістика, яка досліджує мову та мовну поведінку із застосуванням гендерних методів, інший напрямок - лінгвістична гендерологія, що вивчає гендер як категорію із застосуванням лінгвістичного інструменту. Українська дослідниця О. Горошко також дотримується такої думки.
Сам термін гендер проходить в Україні етап інституалізації. Грунтовні монографічні дослідження гендерних проблем ще попереду, але актуальним є розгляд цілого комплексу проблем, повязаних з гендерними проблемами.
До цього часу комплекс соціальних проблем розглядався навколо статевих ознак людини, які взаємоповязували з віком та фізичним станом особи. Поняття гендер дозволяє побудувати значно ширшу методологічну схему аналізу соціальної сфери.
Гендерні студії почали активно розвиватись в Україні лише в девяності роки. Десятиліття тому, у 1991 році, зявилася стаття Соломії Павличко Чи потрібна українському літературознавству феміністична школа?. Це була одна з перших публікацій в Україні, де наше сучасне суспільство охарактеризоване як патріархальне, а культура - як маскулінна й фалоцентрична. Дуже багато зроблено й українськими правниками, соціологами. Перекладено й видано кілька найзначніших теоретичних праць, зокрема книжки Кейт Мілет, Сімони де Бовуар, Вірджинії Вулф. Публікації подібного характеру здебільшого викликають гостру реакцію звиклих до патріархальної безтривожності українських чоловіків. І звинувачення стосуються насамперед того, що західні теорії безпідставно переносяться на рідний ґрунт. Але ще наприкінці XIX століття феміністичні тенденції утвердилися в українській культурі як невідємна ознака її модернізації. Відомими дослідниками гендерних питань є М.Рубчак, К. Воробець, Дж.Келлі, Е. Гобсбаум, Дж. Скотт та ін. Актуальність гендерної тематики для України відзначають також: Л. Смоляр, І. Бондаревська, В. Троян, Т. Мельник, І. Грабовська, О. Пищуліна та ін. Для того, щоб глибоко осягнути і основні засади гендерних студій, їх особливості, потрібно добре зрозуміти саме поняття гендер.
Гендер - це соціальний конструкт, створений суспільством на певному історичному етапі розвитку та підтримуваний механізмами соціалізації. Гендер не є мовною категорією, однак, зважаючи на те, що дихотомія статей змодельована суспільством та культурою і віддзеркалена у мові, то його (гендеру) зміст може бути розкритий шляхом аналізу мовних явищ, що пояснює актуальність лінгвістичної компетенції для вивчення культурної репрезентації статі.
Бути чоловіком чи жінкою - означає виконувати ту чи іншу соціальну роль, що зумовлена статтю індивіда. Зміст соціальної ролі жінки чи чоловіка визначає суспільство. Саме суспільство детермінує не тільки стиль одягу чи поведінку, а також психологічні якості індивіда: те, як він мислить, як говорить, що має на увазі під тим чи іншим концептом. Саме такими питаннями займається такий мовознавчий напрям як когнітивна лінгвістика.
Когнітивна лінгвістика - напрям у мовознавстві, який функціонування мови розглядає як різновид когнітивної, тобто пізнавальної діяльності, а когнітивні механізми та структури людської свідомості досліджує через мовні явища. Когнітивна лінгвістика постулює положення про належність мови особі, яка усвідомлює себе і своє місце у світі, свою роль у практичній діяльності й мовному спілкуванні. Основним семантичним поняттям у когнітивній лінгвістиці є концепт. Представниками когнітивістики є переважно американські вчені - Дж. Лакофф, Р. Лангакер, Ч. Філлмор, Л. Талмі, А. Гольдберг та ін.
Актуальність теми курсової роботи полягає в потребі сучасної науки у системних дослідження репрезентації гендеру у мовленні. Проблематика даного дослідження у лінгвістиці на сьогодні є ще досить малодослідженим явищем. Дослідження гендерних ознак концептів любов і кохання.
Дозволить зясувати характеристики, які є більш властивими для осіб чоловічої і жіночої статі при вживанні ними цих слів в українській мові та культурі загалом. Це дасть змогу розкрити особливості особистісного світобачення в межах понятійної системи концептів.
Актуальність її визначається зростаючим інтересом мовознавців до виявлення взаємозвязку між мовною особистістю та породжуваним нею мовленням. Осмислення проблем семантики концептів з позицій гендерної лінгвістики дозволяє глибше проникнути у їх прихований зміст, адекватніше зрозуміти установки чоловічої та жіночої статі як носія гендерно маркованих ціннісних позицій. Таким чином, керуючись та опираючись на знання когнітивної лінгвістики та гендерних студій, у курсовій роботі потрібно дослідити гендерну маркованість концептів любов і кохання. Роботу присвячено виявленню особливостей лексико-семантичної структури вказаних концептів на фоні гендерної забарвленості мовлення.
Джерельною базою для курсової роботи стали такі словники: тлумачний словник УМ, етимологічний словник, словник синонімів, словник синонімів та антонімів української мови, фразеологічний словник та український асоціативний словник.
Для того, щоб глибоко розкрити сутність вищезгаданої теми, потрібно чітко окреслити подальший план курсової роботи, визначити її обєкт, мету, завдання та структуру.
Мета роботи − порівняльний аналіз гендерно маркованих концептів любов і кохання на базі словників української мови, встановлення між ними відмінностей. Обєктом дослідження та вивчення роботи є гендерно марковані концепти любов і кохання. Предмет - особливості їх концептуалізації у свідомості носіїв української мови та культури жіночої і чоловічої статі.
Відповідно до мети ставимо низку завдань:
1.Опрацювати термінологічний апарат курсової роботи, а саме поняття: когнітивна лінгвістика, концепт, фрейм, сценарій, стереотип, скрипт, гендерна лінгвістика, гендер.
.Визначити смислове наповнення концептів любов і кохання на основі джерельної бази.
.Виявити і систематизувати гендерні ознаки концептів любов і кохання на основі результатів асоціативного експерименту з респондентами жіночої та чоловічої статі, представленими в Українському асоціативному словнику.
.Виявити гендерні особливості концептів любов і кохання у свідомості мовців жіночої та чоловічої статі.
Специфіка роботи потребує використання таких методів дослідження: методу когнітивної дефініції та описового методу. Головна мета когнітивної дефініції полягає в усвідомленні способу розуміння предмета носіями даної мови,- тобто способу закріпленого суспільно та такого, який можна пізнати через мову та вживання мови, осягнення світу, категоризації його явищ, їх характеристики і оцінки .
Наукова новизна роботи зумовлена тим, що вперше виділено й досліджено гендерні ознаки концептів любов і кохання на основі словників української мови та асоціативного експерименту, що дає змогу виявити особливості змісту даних концептів у свідомості чоловіків та жінок.
Вся робота складається зі вступу, теоретичного та практичного розділів, висновків, списку джерельної бази та списку використаної літератури.
Не зважаючи на всі відмінності у трактуванні питань про природу фемінінності та маскулінності та про значення статі для структури мовної особистості, більшість дослідників відзначають, що існування жінок та чоловіків підкорене різним законам у мові, мовленні та тексті, що ми і спробуємо довести на прикладі концептів любов - кохання.
Гендерні студії є новою ділянкою академічних досліджень в Україні. Науковці, що провадять дослідження в цій царині та викладачі, що намагаються запровадити викладання курсів або звернутись до гендерних проблем у вже розроблених курсах, відчувають серйозний брак наукової літератури. Відчувається брак і у практичних дослідженнях питань гендеру. Саме тому роботу присвячено темі Гендерна маркованість концептів любов - кохання. Пропоновані дослідження та спостереження є спробою опосередкованого аналізу гендерно маркованих концептів, які можуть бути цікавим аспектом гендерних досліджень з позицій когнітології.
Розділ I. Основи когнітивної лінгвістики
. Розвиток та становлення когнітивної лінгвістики
Відомо, що історія мовознавства має більш ніж двадцятивікову традицію. Кінець XIX - початок XX ст. ознаменувався бурхливим розвитком науки про мову.
У лінгвістиці XX століття відбулися суттєві зрушення, які дозволяють вченим говорити про зміну наукової парадигми, уточнення предмета і обєкта дослідження. Основними рисами сучасної лінгвістики є антропоцентризм, функціоналізм і комунікативність.
Лінгвістична наука кількох останніх десятиліть вивчає мову не як формальну статистичну систему, а намагається виявити механізми її функціонування у нерозривному звязку з особливостями відображення навколишнього світу у свідомості людини та процесом концептуалізації знань. Так, характерною рисою світового мовознавства на сучасному етапі є виникнення та бурхливий розвиток когнітивної лінгвістики. Звичайно, що поява кожної науки знаменує загальний прогрес у пізнанні і закономірностях світу, але поява цієї науки виявилась по багатьом причинам особливо відчутною та важливою.
Датою народження когнітивістики вважають 1956 рік, її фундатором -Дж. Міллера. Однак, саме 80-ті роки ХХ ст. в історії мовознавства залишились як роки офіційного зародження когнітивної лінгвістики. Деякi вченi часом виникнення когнітивної лінгвістики вважають органiзований у 1989 році Р.Дiрвеном у Луйсбурзькому упiверситетi симпозiум, на якому було засновано журнал Когнітивна лiнгвiстика . Виникнення цього нового лінгвістичного напряму було викликане новим розумінням мови і підкресленням в ній її психічного та ментального аспектів. Проте, важливо не опустити і той факт, що когнітивні стратегії й перспективи простежуємо вже на початку ХІХ ст., особливо у працях В.Гумбольдта, зокрема, у його працях культурологічного та дидактичного спрямування. Так, розглядаючи теорію В. Гумбольдта про народному дусі, А. А. Потебня визнає питання про походження мови питанням […] суто психологічним.
Відомими дослідниками когнiтивної лінгвістики є переважно американськi вченi, оскільки цей напрям зародився саме там. Це - Дж.Лакофф, Р.Лакгакер, Р.Джекендофф, Ч.Фiллмор, А.Гольдберг. Детальніше праці цих вчених і розвиток проблематики когнітивної лінгвістики охарактеризовано в роботах Кубрякової О.С. Особливо розгорнуто науковий апарат американської когнітивної лінгвістики представлений в Короткому словнику когнітивних термінів за редакцією Кубрякової Є.С. Треба згадати і роботи польської дослідниці Анни Вежбицької. Відомі її праці у цій галузі мовознавства: Лексикографія і аналіз концептів, Семантика граматики та ін. , у яких автор пропонує свою глибоку особисту наукову позицію, залишаючись при цьому завжди у рамках перевіреної наукової теорії.
Основними ж центрами когнітивної лінгвістики є наукові кола Каліфорнійського університету в Берклі і Сан-Дієго, а також Центр когнітивної науки Університету штату Нью-Йорк у Буффало . У Європі когнітивна лінгвістика успішно розвивається насамперед у Голландії й Німеччині. Тут проводяться регулярні міжнародні конференції.
Україна ж значно поступається цим країнам у дослідженні та розвитку цього мовознавчого напряму. Але на сьогодні термін когнітивна лінгвістика є популярним гаслом, використовуваним широким колом мовознавців. Про це свідчить значна кількість наукових робіт та досягнень у галузі філологічних наук, присвячених когнітивній лінгвістиці. Зокрема у серії видань КНУ ім. Тараса Шевченка під загальною назвою Мовні і концептуальні картини світу. Когнітивні стратегії сучасної лінгвістики відчутні також у доповідях на численних наукових конференціях - міжнародних, регіональних, вузівських. Отже, когнітивна лiнгвiстика - це лінгвістична дисципліна, в якій функцiонування мови розглядається як різновид когнітивної дiяльностi, а когнiтивнi механiзми та структури людської свідомості дослiджують через мовні явища. Це напрям, в центрі уваги якого знаходиться мова як загальний когнітивний механізм. Центральною задачею когнітивної лінгвістики є опис та пояснення мовних здібностей та (або) знання мови як внутрішньої когнітивної структури. Ця дисципліна розвиває успадковану від лінгвістики, філософії,психології класичну проблему звязків між мовою та мисленням, яка традиційно вирішувалася у лінгвістиці через лінгвістичний аналіз понять, суджень. Тепер ці кореляції розглядатимуться у дещо іншому плані, а саме у таких категоріях когнітивної природи, як знання, його мовні різновиди, мовні способи репрезентації знань, мовні процедури оперування знаннями тощо .
Когнiтивна лiнгвiстика входить до інтегральної міждисциплінарної галузі досліджень, яка отримала назву cognitive science - когнітивної науки, когітології, або когнітології - науки про когнітивні (пізнавальні) процеси у свідомості людини, що забезпечують оперативне мислення та пiзнання свiту1. Під когнітологією розуміють ті наукові напрямки, що займаються людським розумом і мисленням, а також ментальними процесами і станами. Предметом цієї науки є когніція - пізнання, а також повязані з ним структури і процеси. Когніція повязана зі сприйманням людиною світу.
Когнітологія є комплексною наукою. Як пише К. Стеннінг, складіть разом логіку, лінгвістику, психологію і комп'ютерну науку - і ви отримаєте когнітивну науку. Значення мови для когнітології є надзвичайно великим, бо саме через мову можна об'єктивізувати розумову (мисленнєву) діяльність. З іншого боку, вивчення мови - це опосередкований шлях дослідження пізнання, бо когнітивні й мовні структури перебувають у певних співвідношеннях. Саме тому когнітивна лінгвістика стала провідною науковою дисципліною в межах когнітології. Вона досліджує, як пов'язані мовні форми зі структурами людських знань, а також те, як вони представлені в голові людини. Для цього мовознавчого напряму характернi такi загальнi риси, як експансiонизм (виходи в іншi науки), антропоцентризм, функцiоналiзм (вивчення всього рiзноманiття функцiй мови), експланаторнiсть (пояснення мовних явищ).
Предметом дослідження когнiтивної лiнгвiстики є проблема ролi мови у процесах пiзнання й осмислення свiту, в проведеннi процесiв його концептуалiзацii й категоризацii, проблема спiввiдношення концептуальних систем iз мовними, наукової та звичайної картин свiту з мовною. Ще більш очевидний предмет когнітивної лінгвістики з наступного вислову Бодуена де Куртене: ... з мовного мислення можна виявити ціле своєрідне мовне знання всіх областей буття і небуття, всіх проявів світу, як матеріального, так і індивідуально-психологічного та соціального (громадського). Варте уваги й загальне спрямування когнітивістів на дослідження мови у зв'язку з людиною, яка думає і пізнає: Переваги когнітивної лінгвістики й когнітивного підходу до мови…в тому, що вони відкривають широкі перспективи бачення мови в усіх її різноманітних зв'язках із людиною, з її інтелектом і розумом, з усіма мисленнєвими й пізнавальними процесами, і, нарешті, з тими механізмами та структурами, які лежать у їх основі .
На даному етапі область когнітивної лінгвістики остаточно ще не сформована, але вже сьогодні в ній виокремились, з одного боку, доволі багато течій, що характеризуються загальною когнітивною організацією. З іншого боку, в області семантики, що активно розвивається в науковому плані, пропонуються різні варіанти її когнітивних версій - прототипічна семантика, концептуальна семантика, фреймова семантика.
Широке коло проблем, якими займається когнітивна лінгвістика, було добре представлене на Першому міжнародному семінарі з когнітивної лінгвістики у Тамбові 26-30 травня 1997 року. Матеріали цього семінару представляють наступні напрямки когнітивних досліджень:
·когнітивна лінгвістика: проблеми методології та напрями дослідження;
·когнітивні аспекти граматики;
·лексика у когнітивних дослідженнях;
·категорії мовних одиниць у системі і функціонуванні;
·когнітивні аспекти номінації та словотворення.
На наступних семінарах з когнітивної лінгвістики, напрямки цієї галузі розширювались та поглиблювались. Наведений список, зрозуміло, не вичерпує всіх результатів та досягнень когнітивної лінгвістики, яких довелось осягнути вченим-когнітивістам до сьогодні, але свідчить про те, що в цьому мовознавчому напрямі вже сформувалося деяке уявлення про завдання напряму когнітивна лінгвістика і вирішення цих завдань.
Таким чином, когнітивна лінгвістика поступово знайшла свій предмет, свою внутрішню структуру й свій категоріальний апарат. Вся проблематика когнітивної лінгвістики обертається навколо її основних категорій - концепту, фрейма, концептуалізації, концептосфери та ін.
2. Основні поняття у когнiтивнiй лінгвiстицi
2.1 Концепт
Основним семантичним поняттям у когнiтивнiй лінгвiстицi є концепт. Поняття концепту поки що у мовознавстві не має однозначного визначення. Як відомо, концепт є загальнонауковою категорією. Це особлива за своєю природою одиниця, якою оперує когнітивна лінгвістика. Будучи водночас і основною одиницею концептології, і лінгвокультурології, концепт вирізняється неоднозначністю та суперечливістю свого тлумачення. Грунтуючись на семантиці латинського conceptus, його зміст можна підсумувати у вигляді загального визначення: концепт - це сформульований як такий, що вбирає в себе численні форми і є їх початком. Дещо по-іншому подано у Великому тлумачному словнику сучасної української мови: концепт - це 1) формулювання, загальне поняття, думка; 2)вигадка, фантазія. Така тенденція до широкого розуміння концепта робить його предметом дослідження багатьох наук: філософії, логіки, семіотики, психології, соціології, політології та ін.
Розглядаючи концепт як двоїсту ментальну сутність, що має два боки - психiчний та мовний, дослідники розгалужують психічний і мовний аспекти у такий спосіб: у психіці - це обєкт ідеальної природи, образ, що втілює певні культурно-зумовлені уявлення носія мови про світ і водночас є прообразом, прототипом, ідеєю групи похідних понять; у мові концепт має певне імя, оскільки реальність відбивається в свідомості не безпосередньо, а саме через мову. Німецький когнітолог Моніка Шварц визначає концепт як елементарну ментально організовану одиницю, що виконує функцію зберігання знань про світ в абстрактному форматі. А. Вежбицька твердить, що концепт - обєкт світу Ідеальне, який має імя і відбиває певні культурно-зумовлені уявлення людини про світ Дійсність, що дається нам у мисленні не безпосередньо, а через мову. Завдяки цьому кожен концепт виражається відповідним словом і поняттям, тобто містить як мовну, так і немовну інформацію, представлені в єдності. Концепт - це основний осередок у ментальному світі людини, одиниця колективного знання, яка має мовне вираження і відзначена етнокультурною специфікою.
Науковці виділяють в концепті такі основні його аспекти, як знання, культура і психологія, оцінка, що кладуться в основу дефініційної моделі.
Концепти, як правило, досліджуються на основі сполучуваності, переважно предикативної, рідше атрибутивної, комплементарної, а інколи враховуються різноманітні широкі мовні контексти - фольклорні, художні, публіцистичні та інші твори. Сьогодні вже досліджено чимало соціально-політичних, філософських, культурних, ментальних, міфологічних концептів: справедливість, істина, доля, шлях, жінка, чоловік тощо.
За Р.М. Фрумкіною, укорінення терміна концепт в східноєвропейській лінгвістиці сталося у 80-ті роки XX століття внаслідок розширення сфери інтересів семантики та її взаємодії з іншими науками - логікою, психологією, соціологією та ін.. Загалом, в українській мові слово концепт починає функціонувати приблизно із середини XIX ст.
В сучасній лінгвістиці поняття концепту широко використовується під час опису семантики мови, тому що значення мовних виразів прирівнюються концептами та концептуальними структурами. Відмінність кожної такої схеми залежить від інтелектуального рівня розвитку виражаються в них: такий погляд вважається особливою рисою когнітивного підходу в цілому.
У людській свідомості концепти мають здатність упорядковано поєднуватися, певним чином взаємодіяти, утворюючи концептуальну систему. Така концептосхема є динамічною. Коцептосхеми в різних людей не є однаковими. Відмінність кожної такої схеми залежить від інтелектуального рівня розвитку кожної людини зокрема, від способу її життя та набутого життєвого досвіду та практики протягом тривалого часу.
За останні роки багато чого змінилося у розумінні поняття концепт. У науковому колі було багато різноманітних думок щодо визначення цього терміна, деякі з них звернули на себе увагу, інші зазнали невизнання.
2.2 Фрейм
Компонентами концептосхеми є фрейми. Сьогодні у мовознавчій науці існують різні інтерпретації поняття фрейм ¹. Фрейм у фреймовій семантиці одночасно є: 1) - набором припущень про пристрій формальної мови для вираження знання, в якості альтернативи для семантичних сіток або для вичислення предикатів; 2) - набором сутностей за припущенням дослідника існуючих в описовому світі ( метафізична інтерпретація поняття); 3) - організацією уявлень, що бережеться в памяті (людини або компютера) плюс організація процесів переробки і логічного висновку, що оперує над цим збереженням. Інше визначення: фрейм - це структура, що репрезентує стереотипні ситуації у свідомості людини або інтелектуальної системи і призначена для ідентифікації нової ситуації, що базується на такому ситуативному шаблоні. В теорії концептуальної структури Джекендоффа фрейм представляє як поєднання мовної, сенсорної та моторної інформації.
Структура фрейму включає три основні типи даних: поняття, інакше кажучи - назва фрейму, характеристика та значення цієї характеристики. Фрейм - це абстрактний образ для представлення певного стереотипу сприйняття. Наприклад, згадування слова кімната породжує у слухачів образ кімнати: житлове приміщення з чотирма стінами, стелею, підлогою,вікнами та дверима .
Поняттю фрейм відповідають такі поняття, як схема в когнітивній психології, асоціативні звязки, семантичне поле .
Поняття фрейму введено у 1974 р. М. Мiнським, відомим дослідником у галузі штучного інтелекту. Концепція фреймів формувалася у контексті відомого Стенфордського Проекту створення інтегральної роботи око - рука, де фрейм мислився як знаряддя для моделювання процесу зорового сприйняття обєктів реальності у вигляді сцен з дійовими особами, предметами, фоном тощо. Фрейми означали стереотипні, еталонні сцени, відомі людині з життєвого досвіду. За М. Мiнським, фрейм - це iєрархiчно впорядкована репрезентацiя певної стандартної ситуації дійсності.
Як i вся концептосистема, фрейм має мовну й позамовну сутність і не є закритою структурою. Формально фрейм зображають у вигляді структури вузлів і відношень.
Отже, фрейм - це структурована одиниця знання, в якій виділяються певні компоненти і відношення між ними. Він включає систему оцінок, показники істинної ситуації, культурні, прагматичні, енциклопедичні знання, а також концептуальні плани - інструкції для використання фрейму . Деякі фрейми є природньо вираженими - та неминуче виникають у процесі когнітивного розвитку кожного окремого індивіда (наприклад, знання артефактів).
Детальну класифікацію фреймів подає С.А. Жаботинська, яка пропонує виокремлювати: предметно центричні, акціональні, патронімічні, гіпонімічні та асоціативні фреймові структури. На іншу важливу властивість фрейму вказує О.О.Селіванова, вважаючи його динамічною структурою, що конститується за принципами креативності, стереотипності та аналогії .Р. Шенк наголошував, що винахід фрейму став справжньою сенсацією для штучного інтелекту. Пізніше спектр застосування концепції фреймів був суттєво розширений: до нього увійшли лінгвістична семантика, когнітивна теорія мемафори, прикладна семіотика тощо. Найбільш значні теоретичні та прикладні результати дає використання фреймів для розроблення систем розуміння природної мови.
Така уява про фрейми отримала визнання, відповідно, подальший розвиток, дослідження та інтерпретацію. Термін фрейм сьогодні широко поширений не тільки у лінгвістиці, але й у соціології, психології.
2.3 Сценарій
Cценарій - це різновид структури свідомості, одне з основних понять концепції М. Мiнського.
Р. Шенк застосовус фреймовий аналіз до аналiзу розумiнння смислу звязного тексту. Вiн розрiзняє два рiзновиди фреймiв - сценарii та плани. За Р.Шенком, сценарій - це детермінований каузальний ланцюг концептуалізацій, що описує стандартний перебіг у будь-якій відомій ситуації. Окремі події звязані між собою за принципом причинно-наслідкового ланцюга: результатом кожної дії стає ситуація, де є можливою чергова подія.
Основна функція сценарію - керування процесом виведення наслідків.
Сценарій утворюється в результаті інтерпретації тексту, коли ключові слова та ідеї тексту утворюють тематичні структури, витягнуті з памяті на основі стандартних, стереотипних значень, що приписані термінальним елементам.
Сценарiї описують стандартнi, типовi ситуації реальності. До їх складу входять: назва ситуації, iмена учасникiв ситуації, причини, які зумовили виникнення тієї чи іншої ситуації та набiр сцен, з яких складається ситуація. Так, сцена вхід до ресторану, що входить до сценарію Відвіданння ресторану, може бути описана як послідовність таких елементарних дій: увійти в ресторан, знайти вільний стілець, сісти тощо.