Організація використання сільськогосподарської техніки при вирощуванні великої рогатої худоби та розрахунок економічної частини її впровадження

Організація використання сільськогосподарської техніки при вирощуванні великої рогатої худоби та розрахунок економічної частини її впровадження

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

ВІННИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УHІВЕРСИТЕТ

Факультет механізації сільського господарства         Кафедра: організація агробізнесу

КУРСОВА РОБОТА

на тему: «Організація використання сільськогосподарської техніки при вирощуванні ВРХ та розрахунок економічної частини її впровадження»

(на матеріалах СТОВ «Писарівка» с. Пиарівка Ямпільського району Вінницької області)

Виконав : студент групи 51-М

денної форми навчання

Олійника Віталія

Віталійовича

Перевірила: доц. Скорук О.П.

Вінниця 2012

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ОРГАНІЗАЦІЯ ОСНОВНИХ ВИРОБНИЧИХ ПРОЦЕСІВ ПРИ ВИРОЩУВАННІ ВРХ

1.1          Організація виробничих процесів при вирощуванні ВРХ

.2            Принципи раціональної організації виробничих процесів у тваринництві

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА СТОВ «ПИСАРІВКА»

2.1          SWOT - аналіз підприємства

.2            Показники розміру підприємства, забезпеченість підприємства основними видами ресурсів та ефективність їх використання

.3            Економічна ефективність виробництва

.4            Аналіз ефективності використання сільськогосподарської техніки у господарстві

РОЗДІЛ 3. ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКОГО РІШЕННЯ

3.1          Вдосконалення технічної характеристики сільськогосподарської техніки

.2            Економічний ефект від впровадження сільськогосподарської техніки та прийняття управлінського рішення

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Найважливішим напрямком аграрної політики на сучасному етапі являється підкріпленням матеріально-технічної бази сільського господарства, подальший розвиток механізації і індустріалізації сільськогосподарського виробництва. Взятий напрямок на рішуче прискорення науково-технічного процесу, на широке впровадження сучасних технологій виробництва продукції землеробства і тваринництва, впровадження сучасних інтенсивних технологій виробництва продукції сільського господарства, впровадження нових прогресивних форм госпрозрахункового підряду.

Існуючим фактором індустріалізації тваринництва являється покращення технологічного обладнання ферм і комплексів, впровадження прогресивних поточних технологій виробництва молока та другої продукції тваринництва, застосування всебічної комплексної механізації та автоматизації ферм.

Комплексна механізація та автоматизація ферм передбачає впровадження цілої системи машин призначених виконувати всі основні і допоміжні виробничі процеси, перейти від окремих машин в тваринництві до систем взаємозв’язаних потоково-технологічною лінією.

Ефективний розвиток <#"598719.files/image001.jpg">

Рис. 1.5. Розріз 4 рядного корівника із прив’язним утриманням корів на 200 голів: 1 - гнойовий прохід; 2 - стійла; 3 - годівниці; 4 - кормовий прохід.

Якщо використовують мобільні засоби роздавання кормів, то корів ставлять головами до кормового проходу. У корівниках на 100 голів є один центральний прохід для роздавання кормів і два гнойових, розміщених із протилежного боку приміщень,

У разі використання стаціонарних роздавачів кормів РВК-Ф-74 корів розміщують головами у протилежні боки, тоді центральний прохід буде гнойовий, а з протилежних боків обладнують годівниці з конвеєрами для переміщення кормів вздовж годівниць.

У приміщенні для кожної корови обладнують стійло, годівницю і автонапувалку ПА-ІА або АП-ІА одну на два суміжні стійла (12 ст. 392). Найбільш поширені годівниці із задньою стінкою заввишки 70 см і передньою 20 - 30 см. їхні переваги перед низькими полягають у тому, що корови не викидають кормів, не проходять уперед і не топчуть їх. Довжину стійла визначають вимірюванням косої довжини тулуба (від плече - лопаткового з'єднання до сідничних горбів) плюс 7,5 см. а ширина становить 80 % його довжини.

Найчастіше застосовують вертикальну ланцюгову прив'язь, яка складається з двох ланцюгів завдовжки 155 і 50 см. Короткий ланцюг закінчується кільцями й надівається на довший, який знизу кріпиться до годівниці, а зверху кільцем начіплюється на гак.

Останнім часом: на фермах із прив'язним утриманням почали використовувати прив'язь типу ОСП-Ф-26, яка дає можливість автоматизувати процес прив'язування та відв'язування корів. На шию тварин надівають ошийник із ланцюжком і гумовою грушею, а на годівницях прикріплюють металеву пластинку з прорізами. Коли корова заходить у стійло і опускає шию в годівницю, відбувається її самофіксація. Поворотом важеля, що розміщений над годівницями у кінці приміщення, зміщується пластинка, і корова розфіксовується.

Найбільш поширена у стійлах дерев'яна підлога. Для утепленню стійл і поліпшення гігієнічних умов утримання використовують підстилку (солому, торф, тирсу) з розрахунку 2 - 4 кг на корову за добу яка вбирає вологу, шкідливі гази та запобігає забрудненню тварин.

Над стійлом кожної корови має бути табличка із зазначенням клички, ідентифікаційного номера, породи і породності, походження, дати народження, чергового отелення та продуктивності.

Біля приміщення влаштовують вигульні або вигульно - кормові майданчики. Останні обладнують годівницями з невеликими навісами над ними, а посередині - напувалками АГК-4А (одна на 10 корів). Майданчики будують-із розрахунку 8 м² площі з твердим покриттям і 12-15 м² без покриття на кожну корову. Прогулянки тривають 2-4 гол на добу, бажано практикувати й активний моціон. Одним із елементів догляду за тваринами є щоденне їх чищення.

Прив'язне утримання дає можливість ретельно нормувати годівлю, роздоювати корів, спостерігати за станом здоров'я, проявом охоти, здійснювати догляд з урахуванням індивідуальних особливостей. Проте воно потребує значно більших затрат праці на роздавання кормів, доїння, видалення гною, проведення прогулянок.

На молочній фермі застосовують одно- і двозмінну організацію праці. Групу корів за умов однозмінної роботи доглядає одна доярка. яка протягом дня має дві перерви. У разі двозмінної роботи групу корів обслуговують дві доярки, кожна з яких працює - 7 год. Така форма організації праці є найпрогресивнішою і відповідає вимогам сучасних механізованих сільськогосподарських підприємств.

Навантаження на одну доярку за прив'язного утримання становить 20 - 25 корів, а затрати праці на 1 ц молока - 3 - 4 люд.год. Отже, навантаження на одного працівника менше, а затрати праці на 1 ц молока з однаковими надоями в 1,3 - 1,6 рази більші, ніж . безприв'язного утримання.(9 ст. 124)

Прив'язне утримання не дає повною мірою створити для тварин нормальний повітряно-світловий режим у приміщенні й забезпечити їх активним моціоном. Недосконалі конструкція будівель, обладнання вентиляції,каналізації та неправильна їх експлуатація зумовлюють у корівниках підвищену вологість, а повітря містить більше від норми вуглекислоти та аміаку. Корови піддаються ультрафіолетовому опроміненню, під дією якого в організмі утворюється вітамін Б, що бере участь у регулюванні мінерального обміну.

На фермах із прив'язним утриманням гній видаляють конвеєрами ТСН-2, ТСН-3,0Б, ТСН-160А, ТШ-ЗОА (10 ст. 34). Корми роздають мобільними кормороздавачами КТУ-10А, КПТ-ІО, КРС-15А або стаціонарним РВК-Ф-74 (13 ст. 232)

Годівля тварин. Ефективне використання великої рогатої худоби передусім залежить від умов годівлі. В період доместикації вона пристосувалася до споживання і перетравлювання великої кількості соковитих і грубих кормів із значним умістом клітковини. Основними соковитими кормами є силос, коренебульбоплоди, грубими - солома, сіно (лучне, злакове, бобове), сінаж.

Тварини краще й апетитніше поїдають і перетравлюють соковиті корми. Поєднання їх із сіном сприяє оцтовокислому бродінню в рубці, завдяки якому підвищується вміст жиру в молоці. Згодовування великих даванок концентрованих кормів зумовлює підвищення інтенсивності пропіоновокислого бродіння і збільшення кількості пропіонової кислоти в рубці, що призводить до зниження жирності молока.

У випадку, коли раціон великої рогатої худоби містить недостатню кількість перетравного протеїну, його поповнюють синтетичними сполуками (сечовина, амонійні солі тощо). Так, дійним коровам їх дають із розрахунку 100-150 г. молодняку старше від 6-місячного віку - 40 -50. молодняку на відгодівлі - 50 - 80 г на добу.

З метою забезпечення продуктивності корів 3500 - 4000 кг молока на стійловий період необхідно заготовити кормів, у середньому на голову: грубих - 14 ц. соковитих - 80 - 120, концентрованих -12-14 ц.

Послідовність роздавання кормів може бути різною. Проте найдоцільніше згодовувати спочатку концентровані, потім коренеплоди й силос і в останню чергу грубі корми. Невелику кількість певного корму розділяють на одну-дві даванки. Якщо в господарств є в наявності кормоцех то корми змішують і видають порціями в співвідношенні 30-40-30%. (14 ст. 123).

Годівля дійних корів. На фермах застосовують групову годівлю корів, а для високопродуктивних - індивідуальну. Відповідно до раціону корми видають на групу тварин і роздають залежно від продуктивності кожної. Даванки грубих і силосу за кількістю орієнтовно однакові, а концкормів та коренеплодів - згідно з рівнем надоїв. В основному поширене триразове роздавання кормів упродовж дня до або після доїння.

Норми годівлі дійним коровам визначають залежно від живої маси, продуктивності, віку й вгодованості. Після проведення контрольного доїння їх коригують відповідно до продуктивності тварин.

У виробничих умовах раціони для дійних корів складають за такими показникам и: кормові одиниці, перетравний, протеїн, кальцій фосфор, каротин і кухонна сіль.

У годівлі дійних корів дуже важливою є збалансованість раціону за перетравним протеїном. Його нестача спричинює збільшення витрат кормів на одиницю продукції, зниження продуктивності й вмісту жиру в молоці. Тварині з добовим надоєм 10 кг на 1 к. од. необхідно 95 г, а з надоєм 20 кг і більше - 105 - 110 г перетравного протеїну. Нестачу в раціоні протеїну поповнюють за рахунок сіна бобових та макухи олійних культур.

Травлення в рубці корів відбувається нормально за відповідного співвідношення протеїну й вуглеводів, які контролюються цукрово-протеїновим співвідношенням. На 100 г перетравного протеїну в раціоні корів має бути 100 - 130 г, або на 1 кг живої маси 3 - 4 г цукру, співвідношення крохмалю і цукру 1,3 - 1,5 : 1.

Недостатня кількість жиру в раціонах призводить до зниження його вмісту в молоці, оскільки жир кормів є джерелом високомолекулярних ненасичених жирних кислот. Норма даванки жиру становить 60 - 65 % загального вмісту його в добовому надої.

Із розрахунку на суху речовину в раціоні корів має бути: сирого протеїну - не менше ніж 14 %, клітковини - 16 - 28, жиру - 2-3, цукру - 11-15 %. Зниження сирого протеїну менше ніж 12 % зумовлює зростання витрат азотистих речовин на утворення молока. Збільшення клітковини в кормі на 1 % понад норму знижує перетравність сухої речовини на 0.88 %. Рівень цукру в раціоні вище ніж 15 % погіршує використання азоту й засвоєння клітковини в рубці тварини, її вміст у раціоні для корів із надоєм до 10 кг має досягати 28 %, із надоєм 30 кг і більше - 18-16 %.

Раціон збалансовують за основними макроелементами (кальцій, фосфор, натрій, хлор, магній, калій, сірка). На 100 кг живої маси коровам забезпечують: кальцію - 5, фосфору - 0,7 г; на 1 кг молока відповідно 4 та 3,2. Нестача в раціоні мікроелементів (марганець, йод, кобальт, мідь, цинк) спричинює затримку в рості, шлунково-кишкові розлади, порушення відтворних функцій.

Для нормалізації обмінних процесів та відтворних функцій корів необхідно забезпечувати каротином і вітамінами Б та Е. Каротин нормують із розрахунку 30 мг на 100 кг живої маси і 25 мг на 1 кг молока. У літній період основними в раціонах є зелені, яких згодовують залежно від рівня молочної продуктивності 40 - 70 кг за добу, та концентровані корми.

Доїння корів. Правильна організація й техніка доїння забезпечують найповніше виведення молока з вим'я і посилене його утворення в проміжках між доїннями. Процес доїння складається з підмивання вим'я, витирання з легким масажуванням, здоювання перших цівок молока, власне доїння й додоювання.

Вим'я корів підмивають із відра, використовуючи кухоль, або водою зі шланга з розпилювачем із посудини, розміщеної на дроті для вільного пересування вздовж приміщення. Після підмивання вим’я витирають чистим рушником або спеціальною серветкою, бажано змоченою у дезінфікуючому розчині (0,5 - 0,75%-й розчин гіпохлориту йоду, 1%-й розчин хлораміду Б, 4%-а водна суміш 20 % гексахлорофену та 80 % триетаноламіну). Такий спосіб підготовки запобігає бактеріальному забрудненню молока.

Операції з підготовки до доїння зумовлюють рефлекс молоко віддачі. У випадку, коли молоко не виділяється, частки вим'я злегка масажують, погладжуючи їх пальцями зверху вниз. Після цього здоюють перші 2-3 цівки молока у спеціальний кухоль для виявлення маститу у корів, а також із метою зменшення бактеріальної забруднення. Тільки тоді, коли корова припустила молоко, оператор надіває на дійки доїльні стакани. Тривалість підготовки корови д доїння - не більше ніж 1 хв, оскільки час від початку підготовки вим'я до моменту припускання молока становить усього 40 - 80 с.

У практиці скотарства використовують ручне (частіше в невеликих фермерських господарствах) і машинне доїння. За ручного доїння дійку захоплюють усіма пальцями з подальшим натискання: почергово пальцями руки. Під тиском молока сфінктер дійки відкривається і молоко виводиться з частки вим'я. Доїти корову треб швидко, здійснюючи 80 - 100 стискань за 1 хв.

У кінці доїння проводять заключний масаж вим'я, після чого корову додоюють. Щоденний масаж вим'я сприяє підвищенню надою на 10 - 14 %.

Основним способом є машинне доїння корів, яке полегшує праці оператора і дає можливість обслуговувати поголів'я у 2 - 3 рази більше, що підвищує продуктивність праці та знижує собівартість молока.

Доїльні стакани на дійки вим'я надівають у такій послідовності спочатку на задню ліву, потім передню ліву, задню праву й передні праву, або спочатку на задні, а потім передні дійки. Передчасне ї надівання спричинює затримку молоковіддачі, а запізнення - не повне видоювання молока.

Активна молоковіддача у корови триває 5-6 хв, але основна частина молока видоюється протягом 2 - 4 хв. Тривале доїння (7 хв. більше) спричинює неповне видоєння молока, оскільки гормон окситоцин впливає на молоковіддачу впродовж 3-6 хв.

Під кінець доїння проводять заключний масаж легким прогладжуванням і здавлюванням окремих часток вим'я. Далі застосовують машинне додоювання, відтягуючи колектор однією рукою вперед і вниз, а другою зверху вниз погладжуючи окремі частки вим'я. Вручну тварину не додоюють, бо це призводить до порушення нормального рефлексу молоковіддачі й привчає її до неповного віддавання молока в доїльний апарат.

Після додоювання і закінчення молоковіддачі з дійок відразу знімають доїльні стакани, оскільки перетримання останніх призводить до порушення кровообігу та гальмування молоковіддачі, а вплив вакууму є однією з причин захворювання корів на мастит. Після закінчення доїння доїльні апарати, молокопроводи та інший молочний посуд ретельно миють з використанням миючих та дезінфікуючих розчинів.

За умови прив'язного утримання в стійлах корів доять на доїльних установках ДАС-2В і УДБ-100 (12 ст. 348). Влітку, коли їх випасають, застосовують пересувні доїльні установки УДП-8, УДП-12. У разі доїння корів у стійлах у переносні відра використовують два апарати (12 ст. 348). При цьому за 1 год. оператор видоює 16-18 корів.

Для доїння корів у стійлах застосовують також доїльну установку-молокопровід (АДМ-8А), «Брацлавчанка» (УДМ-50, УДМ-100, УДМ-200), яка розрахована на обслуговування 50, 100 і 200 тварин (12 ст. 348). Доїти корів у молокопровід бажано трьома апаратами, що дає можливість видоювати за 1 год. 50 голів.

Значного поширення набули двотактні доїльні апарати, які дають змогу скоротити тривалість доїння корів, їх використовують для доїння у відра та молокопровід.

У виробництві застосовують доїльні апарати АДУ-1, ДА-Ф-50. Найпоширенішим є доїльний апарат АДУ-1. На відміну від серійних, він складається з пульсатора з нерегульованою частотою пульсацій (67 ± 5 на хв.), а також пластмасового прозорого колектора з кутом нахилу 75°, прозорого молочного шланга для спостерігання за молоковиведенням. У колекторі тритактної модифікації затискач на молочному шлангу замінено клапаном вимикання апарата від вакууму, об'єм колектора збільшено у 1,5 рази, підвищено швидкість доїння у двотактних на 7 %, тритактних - 15 %.

У більшості господарств застосовують триразове доїння. Це дає можливість отримати молока на 8 - 12 % і молочного жиру на 0,1 - 0,15 % більше. У практиці скотарства значного поширення набуває дворазове доїння, оскільки з його застосуванням затрати праці знижуються на 25 - 30 %. Основою для його впровадження є депресія в секреції молока, що настає після заповнення вим'я корів на 80 % протягом 12 год. Максимальну кількість молока від корови отримують завдяки якісному доїнню, а не завдяки його багатократності. У країнах з розвиненим молочним скотарством корів зазвичай доять два рази на добу.

1.2 Принципи раціональної організації виробничих процесів у рослинництві

При організації кожного виробничого процесу слід дбати про досягнення найвищої продуктивності праці. Це можливо, якщо виробничий процес ґрунтується на науково обґрунтованих принципах і закономірностях. Найважливішими з них є пропорційність, узгодженість, рівномірність та безперервність. Пропорційність передбачає найраціональніше співвідношення між кількістю використовуваних машин на певних процесах і кількістю людей, які їх обслуговують. Раціональне співвідношення має бути і між окремими агрегатами, якщо одночасно виконується комплекс робіт в одному коровнику (наприклад, доїння корів), тобто кількість доїльних апаратів під час доїння повинна бути такою, щоб вони забезпечили доїння корів за певний період часу(видоювання всіх корів за 1,5 год. є необхідним для кращого зберігання молока). Тоді досягатиметься найвища продуктивність праці.

Пропорційність має бути забезпечена за трьома напрямами:

між засобами праці, що можна здійснити за допомогою точного розрахунку і підбору кількості та структури необхідних машин, що використовуються в процесі виробництва продукції тваринництва (роздавачів кормів КТУ-10А, КПТ-10, РСП-10; доїльних установок УДМ-100, АДУ-1; скреперні установки для видалення гною УС-10 та ін..)(11 ст.221)

між засобами, предметами праці й робочою силою, що зумовлює повноту їх використання і при цьому не допускаться надлишок одних та нестача інших;

між окремими взаємозв'язаними трудовими процесами, що забезпечується визначенням затрат часу для виконання кожної операції (особливо при доїнні корів).

Узгодженість вимагає виконання кожної операції конкретного процесу в чітко визначений час. Недотримання цієї умови порушує виробничий процес і знижує продуктивність праці (наприклад, несвоєчасне доїння корів призводить до втрати молока в корів в майбутньому та ін.). Тому так важливо попередньо розрахувати час, необхідний для виконання кожної операції. Щоб досягти узгодженості, доцільно складати графіки трудових процесів та узгодженості операцій, які є важливою частиною типових організаційно-технологічних карт.

Рівномірність (ритмічність) передбачає, щоб усі операції виробничого процесу виконувалися в єдиному ритмі (темпі). Ритм процесу визначає основний агрегат або машинам Наприклад, при видалення гною такою машиною е скреперна установка, від темпу роботи якої залежить час простою тракторів що відвозять гній на утилізацію під час завантаження. Дотримання цього принципу досягають підбором відповідних машин, чітким плануванням процесу праці на основі погодинного графіка.) Це забезпечує рівномірну роботу кожного працівника та колективу в цілому.

Безперервність (потоковість) вимагає виконання виробничого процесу без перерв або з мінімальною їх кількістю. Це можливо, якщо дотримуються зазначених вище принципів. Робота повинна виконуватися таким чином, щоб кожний наступний прийом, дія або рух були природним продовженням попередніх. Якщо менше перерв у роботі з технічних, організаційних та інших причин, то будуть досягнуті найбільша зайнятість працівника і вищий його змінний виробіток. Але при цьому не маються на увазі перерви в роботі, пов'язані з раціональним режимом праці та відпочинку.

Найкращим вираженням безперервності трудового процесу є його потоковість. Нині потокові технологічні лінії впроваджені при доїнні корів, коли всі операції по вирощуванню механізовані, здійснюються без перерв, ліквідовані зайві зупинки. Крім того, потоковий спосіб доїння скорочує час виконання робіт і знижує швидкість псування молока.

Необхідно згадати про принцип запасу виробничих ресурсів, особливо засобів праці, на випадок виходу з ладу одного з них, внаслідок чого порушується технологічний процес, насамперед його ритмічність. Використання резервних засобів дозволяє уникати такого негативного впливу. Кількість резервних ресурсів визначають по кожному їх виду.

Принцип стандартизації вимагає стандартності виконуваних у трудовому процесі параметрів роботи, методів і прийомів, а також предметів праці. Під стандартністю роботи розуміють розробку типових схем для однакових трудових процесів, де вказуються раціональний час доїння корів, час вигулів, час роздавання кормів, видалення гною, способи виконання робіт, розміщення на робочих місцях предметів праці, інвентаря, тари тощо.

Стандартність методів і прийомів праці потребує певної послідовності виконання трудових рухів. Проте в сільськогосподарському виробництві повна стандартність неможлива, тому що об'єктом праці є біологічні предмети (рослини, тварини), які навіть однорідні значно різняться між собою. Це дає змогу ширше впроваджувати машинні технології виконання робіт [8, с.243-245].

виробництво м'ясо молоко рослинництво

РОЗДІЛ 2 ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА СТОВ «ПИСАРІВКА»

2.1 SWOT - аналіз підприємства

SWОТ - аналіз - це аналіз зовнішнього та внутрішнього середовища організації. Аналізу підлягають сильні сторони, слабкі сторони внутрішнього середовища, а також можливості і загрози зовнішнього середовища організації. Методологія SWОТ - аналізу передбачає спочатку виявлення сильних і слабких сторін, можливостей і загроз, після цього встановлення зв'язків між ними, які в подальшому можуть бути використані для формулювання стратегії організації.

Сильні внутрішні складові дозволяють організації скористатися можливостями зовнішнього середовища, а слабкі - вказують на можливі небезпеки з боку зовнішнього оточення, що можуть виникнути, якщо керівництво не впроваджує відповідних заходів. Тому основне завдання полягає в тому, щоб знати і домагатися відповідності потенціалу організації умовам зовнішнього середовища [4-5].

Фактори зовнішнього середовища теж мають сильні та слабкі сторони. Сильні сторони можуть створювати загрози для діяльності організації, слабкі сторони організація може використати для покращення свого становища.

На першому етапі необхідно експертним методом скласти перелік показників стану зовнішнього середовища, що підлягають подальшому аналізу.

В нашому випадку аналізу підлягають: виробництво товарної продукції в розрахунку на 100 га с/г угідь та на 100 грн. основних фондів; прибутковість підприємства; урожайність основних с/г культур; продуктивність виробництва тваринницької продукції; рівень рентабельності. Всі ці показники будуть розглянуті в наступних розділах.

На другому етапі проаналізуємо можливості та загрози зовнішнього середовища ( таблиця 2.1).

Таблиця 2.1 - Загальна характеристика сильних і слабких сторін господарства СТОВ «Писарівка» Вінницької області Ямпільського району с. Писарівка.

Третій етап проведення SWОТ-аналізу містить діагностику потенціалу підприємства на основі виділення сильних та слабких сторін діяльності організації (підприємства, господарства). Такий аналіз може бути виконаний за якісними або кількісними оцінками. Третій етап SWОТ-аналізу СТОВ «Писарівка» Вінницької області Ямпільського району с. Писарівка. відображений у таблиці 2.2.

Для того, щоб стратегічний аналіз був закінчений, його підсумком повинна бути матриця SWОТ, що покаже взаємозв'язок між зовнішніми чинниками підприємства та станом потенціалу підприємства. Відобразимо її в таблиці 2.3.

Отже, на основі SWОТ-аналізу ми дослідили взаємозв’язок між найбільш впливовими слабкими і сильними сторонами підприємства, загрозами і можливостями зовнішнього середовища.

Таблиця 2.2 - Загальні зовнішні можливості та загрози для підприємства

Ми намітили основні стратегії розвитку підприємства, що дадуть змогу ефективно використовувати потенціал підприємства і можливості зовнішнього середовища, а також зменшити загрози зовнішнього середовища і знизити негативний вплив від слабких сторін підприємства [6].

Таблиця 2.3 - Матриця SWОТ-аналізу

.2 Показники розміру підприємства, забезпеченість підприємства основними видами ресурсів

СТОВ «Писарівка» Вінницької області Ямпільського району с. Писарівка. В 15 км від районного центру м. Ямпіль і в 125 км від обласного центру м. Вінниці. Центральна садиба знаходиться в с. Писарівка. Підприємство раніше колгосп утворено в 1930 р. Напрям господарювання «Вирощуванням зернових культур з виробництвом продукції тваринництва»

Землі СТОВ «Писарівка» розташовані в зоні постійного зволоження що передбачає застосування різнобічної системи обробітку ґрунту з метою оптимізації режиму вологості, поліпшення дії органічних мінеральних добрив, зниження негативної дії на посіви тимчасових застоїв води. В наслідок розчленованого хвилястого рельєфу неоднакових умов зволоження та ґрунтотворних порід на території землекористування утворилися різні ґрунти - сірі, темно-сірі, опідзолені, чорноземи, темно-сірі слабо деградовані, чорноземі-опідзолені, мочаристі. Кількість гумусу 3,9%.

Клімат зони в якій знаходиться господарство помірно-континентальний. Середньорічна температура складає 7,5-8,9⁰С. Безморозний період за рік складає 184-189 днів. Рослинність території землекористування підприємства різноманітна. Через територію села протікає річка «Русава» що надає території горбистий рельєф і посіченість ярами, балками та ін.

Розглянемо ефективність організації управління підприємством.

При ефективній організації і управлінні кадрами зростає роль висококваліфікованих спеціалістів. З розвитком і поділом сучасного процесу праці змінюється форма управління, посилюється процес спеціалізації окремих функцій що виконуються групою працівників, які становлять апарат управління, збільшується потреба в автоматизації виробничих процесів.

Управлінський процес становить комплекс взаємопов’язаних операцій які виконуються у певній послідовності та спрямовані на розв’язання конкретних завдань і досягнення поставлених цілей.

Наведемо функціональну схему управління працівниками СТОВ «Писарівка» (див. додаток 1) за галуззю діяльності, рівнем управління, професійною структурою та видом спеціалізації.

Дана структура управління має практичний характер у тому відношенні що можна відслідкувати виконання управлінського рішення на рівні кожного окремого працівника з метою підвищення продуктивності праці, якісного виконання робіт та заохочення працівників.

Для ефективнішої технології управління слід створити систему внутрішньо - виробничих, організаційно - правових документів з метою регламентації діяльності апарату управління; розробити та додержуватись раціональних процедур здійснення управлінських операцій і використовувати сучасні техніки управління.

Географічне розташування господарства передбачає реалізацію основної частини продукції підприємствам Вінницької області, а саме «Тульчинському м’ясо комбінату», «Вапнярському молокозаводу», «Тульчинському молокозаводу», «Шпиківському молокозаводу», та іншим підприємствам області. Крім того зерно реалізують за угодами та на власні потреби.

Розглянемо основні показники розміру господарства СТОВ «Писарівка» на основі даних річних звітностей за 2009 - 2011 роки. На основі цих показників можна зробити висновок щодо забезпеченості господарства персоналом, наявності основних та оборотних фондів, наявності та складу земельних угідь, та.ін. (таблиця 2.4)

Таблиця 2.4 Основні показник розміру господарства

Проаналізувавши дані в таблиці 2.4 можна зробити висновки про:

–       площа сільськогосподарських угідь на протязі трьох років залишалась сталою, з незначним зменшенням площі на 0,135% в 2011 році, що мало вплинуло на загальний стан земельних угідь підприємства;

–       зросла вартість основних виробничих фондів на 26,6 %.

–       в порівнянні з 2009 роком кількість працюючих зросла на 12,4% (26 чоловік).

–       Позитивним показником є збільшення поголів’я тварин ВРХ та свиней в господарстві відповідно на 9,87ТА 48,73% в порівнянні з 2009 роком;

–       збільшилась кількість реалізованої продукції в порівнянні з 2009 роком на 11979,4 тис. грн.

В сільськогосподарських підприємствах земля виступає як основний засіб виробництва, її не можна замінити іншими засобами.

Матеріальні цінності, які створені людською працею, існують у вигляді фондів.

Основна частина фондів знаходиться на стадії виробництва, обслуговуючи його, і називається виробничими фондами. Рівень розвитку матеріально-технічної бази с/г визначається головним чином ступенем насиченості її основними виробничими фондами. Від ступеня забезпеченості ними с/г, ефективного їхнього використання залежить рівень та темпи росту виробництва с/г та його рентабельність. В залежності від характеру кругообігу вартості виробничі фонди поділяються на основні та оборотні.

До основних виробничих фондів належать ті матеріальні цінності, які неодноразово беруть участь у процесі виробництва, зберігають свою натуральну форму довгий час, а свою вартість переносять на продукт частинами в міру зносу в вигляді амортизаційних відрахувань. Грошовий вираз основних фондів - це основні засоби с/г. До основних фондів належать лише засоби праці, які створені людиною. Земля, вода як засоби праці, не маючи вартості до складу основних фондів не входять.

Основні виробничі фонди поділяються на основні фонди с/г та несільськогосподарського призначення.

Головну роль в сільськогосподарському виробництві відіграють основні виробничі фонди с/г призначення, які складають 95% вартості основних виробничих фондів. Включені до їхнього складу засоби виробництва служать для досягнення різноманітних цілей і в залежності від цього утворюють окремі види фондів: споруди, будівлі, силові машини та обладнання, транспортні засоби, продуктивна та робоча худоба, багаторічні насадження та ін.

Основні виробничі фонди несільськогосподарського призначення - це засоби виробництва підсобних промислових підприємств, громадського харчування.

До основних невиробничих фондів господарств належать основні фонди житлово-комунального господарства та побутового обслуговування, освіти, охорони здоров’я, культури та мистецтва.

Залежно від економічного змісту і цільового призначення економічних результатів розрізняють такі їх види: валова продукція, товарна продукція, кінцева продукція, чиста продукція і прибуток.

Валова продукція - це статистичний показник, який характеризує в грошовому вираженні загальний обсяг виробництва продукції окремими підприємствами, галузями, сферами і регіонами, а також народним господарством загалом за певний період часу.

Валова продукція відображає обсяг витрат як живої, так і уречевленої у засобах виробництва праці.

Валова продукція сільського господарства - це частина валового суспільного продукту, створена в сільському господарстві, тобто, обсяг продукції землеробства і тваринництва, який вироблений за певний часовий проміжок (як правило за рік) і вираженої у вартісній формі. Валова продукція складається із вартості спожитих засобів виробництв і новоствореної вартості - чистої продукції сільського господарства.

Валову продукцію сільського господарства обчислюють як суму вартостей продукції землеробства і продукції тваринництва, вироблених за певний період. Валова продукція землеробства складається: з вартості валового збору усіх сільськогосподарських культур (зерно, овочі тощо); вартості садивного матеріалу; продукції квітникарства і декоративних культур, багаторічних насаджень (крім лісу); різниці між вартістю залишків незавершеного виробництва на кінець і на початок року. Незавершене виробництво у землеробстві визначається витратами на підготовку ґрунту і сівбу озимих культур, а також витратами під посів ярих культур, зроблених у поточному році під урожай майбутнього року. До продукції землеробства відносять продукти, одержані внаслідок вирощування сільськогосподарських культур: зернових, технічних, овочево-баштанних, картоплі тощо, а також вирощування плодово-ягідних, технічних та інших багаторічних сільськогосподарських насаджень, крім культури лісових порід (лісівництва).

Кожне аграрне підприємство протягом року розподіляє вироблену ним продукцію. Певна частина її спрямовується на виробничі потреби для повторного циклу розширеного відтворення (корми, насіння, садивного матеріалу, відтворення стада тощо), частина - на громадське харчування і забезпечення продуктами харчування дитячих ясел і садків, частина - на оплату праці натурою і, нарешті, частина - на продаж. Продукція, яка продана підприємством за різними каналами реалізації (заготівельним організаціям, переробним підприємствам, на біржах, на експорт, на сільських ринках, безпосередньо своїм працівникам, використана на обмін за бартерними угодами) називається товарною.

Товарна продукція - це частина виготовленої підприємством валової продукції, яка призначеної для реалізації споживачам.

Вона розраховується в натуральній і вартісній (грошовій) формах. В кожному підприємстві вартість товарної продукції визначають за поточними цінами реалізації. Їх рівень залежить від каналів і строків реалізації товарів (продукції), якісних показників, кон’юнктури товарних ринків та інших чинників. Грошові надходження від продажу товарної продукції називають грошовим доходом або грошовою виручкою підприємства.

Загальна вартість товарної продукції галузі сільського господарства і народного господарства в цілому визначається як сума даних про товарну продукцію окремих підприємств. До складу товарної продукції відносять вартість готових виробів, виготовлених із власного матеріалу, а також матеріалу замовника. Товарна продукція на відміну від валової не охоплює зміни залишків незавершеного виробництва, напівфабрикатів власного виробництва, які призначені для власного виробничого використання.

В структурі товарної продукції значною є частка повторного рахунку перенесеної вартості засобів виробництва. Ось чому товарна продукція не характеризує кінцевих результатів діяльності господарства, її обсяги відображають також роботу підприємств-суміжників, постачальників засобів виробництва.

Сільськогосподарські підприємства мають бути оптимально забезпечені земельними ресурсами, необхідною кількістю відповідних засобів виробництва і насамперед засобами праці, а також трудовими ресурсами. Тому важливим в процесі проведенні аналізу є встановлення рівня забезпеченості підприємства основними видами ресурсів, що ми і зробимо у таблиці 2.5.

Таблиця 2.5 Забезпеченість підприємства основними видами ресурсів та ефективність їх використання.

По даним в таблиці 2.5 можна прослідкувати зменшення землезабезпеченості господарства яке характеризується збільшенням кількості працюючих в 2011 році в порівнянні з 2009 на 12,4%, зросло забезпеченість трудовими ресурсами що дає можливість для розширення господарства, збільшилась вартість основних виробничих та оборотних фондів, зросла фондозабезпеченість, фондоозброєність та фондовіддача що вказує на розвиток господарства, фондоємність зменшилась це вказує на зменшення затрат на виробництво продукції, норма прибутку на протязі всіх трьох років залишалась майже незмінною.

2.3 Економічна ефективність виробництва

Економічна ефективність - це таке співвідношення між ресурсами і результатами виробництва, за якого отримують вартісні показники ефективності виробництва.

Головним показником ефективності виробництва є рівень рентабельності. Рентабельність - поняття, що характеризує економічну ефективність виробництва, за якої підприємство за рахунок грошової виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) повністю відшкодовує витрати на її виробництво й одержує прибуток як головне джерело розширеного відтворення.

Рівень рентабельності (Р) визначається за формулою (2.1):

 (2.1)

де  - валовий прибуток від реалізації (робіт, послуг);

 - виробничі витрати на реалізовану продукцію.[7, с.400]

Висновки про економічну ефективність зробимо на основі таблиці 2.6, в якій згрупуємо дані про виробництво валової продукції, прибуток від реалізації сільськогосподарської продукції, виробництво зерна на 100 га і рівень рентабельності виробництва на підприємстві у 2009-2011 роках, а також порівняємо звітний рік з базовим.

Таблиця 2.6 Економічна ефективність виробництва сільськогосподарської продукції в СТОВ «Писарівка».

Як видно з даної таблиці у СТОВ “Писарівка”. виробництво є досить ефективним. Однак рівень рентабельності у 2011 році в порівнянні з 2009 впав на -6,58%. Це означає, що виробництво не було повністю ефективним, і вказує на збільшення витрат на виробництво товарної продукції.

На 100 га сільськогосподарських угідь у 2011 році було отримано валової продукції на суму 946 тис. грн. що на 295 тис. грн. більше, ніж у 2009 році. На 100 грн. основних фондів ми було вироблено валової продукції розміром 70,945 тис. грн. в 2009 р. і 90,730 тис. грн. в 2011 р.

Врожайність зернових культур збільшилась на 36,3 ц/га., більше ніж в 2009 році, що говорить про ефективне ведення господарства.

Прибуток в 2011 р. склав 3557,8 тис. грн. а в базовому році він сстановив 5335,2 тис.грн. Отже відбулось збільшення прибутку на 3557,8 тис. грн.

Рівень рентабельності в 2009 р. складав 49,68 %, а в 2011 р. він склав лише 46,41%.

Ще одною важливою складовою економічної ефективності виробництва в господарстві є спеціалізація господарства, тобто спрямованість на виробництво певного виду продукції.

У кожному господарстві визначають такий склад галузей, який забезпечив би одержання максимального прибутку. Цього досягають здійсненням економічно найбільш вірогідної спеціалізації сільськогосподарських підприємств.

Для визначення спеціалізації СТОВ “Писарівка” визначаємо структуру товарної продукції (табл. 2.7).

На основі отриманих даних про структуру товарної продукції підприємства, питому вагу кожного виду продукції і їх місця в ранжированому ряду ми можемо визначити коефіцієнт спеціалізації підприємства.

Коефіцієнт спеціалізації можна визначити за формулою:

 (2.2)

де Т_і - питома вага кожної галузі в структурі товарної продукції %.

і - порядковий номер галузі в ранжируваному ряду по питомій вазі структури товарної продукції.

Підприємство багатогалузеве якщо коефіцієнт спеціалізації не перевищує 0,2. Має слабкий рівень спеціалізації якщо =0,2-0,3.Середній =0,3-0,4. Буде мати рівень спеціалізації вище середнього коли =0,4-0,5. Високий при =0,5-0,6. Глибокий - вище 0,6 [8].

Дані для розрахунку візьмемо з Додатку А

Визначивши коефіцієнт спеціалізації можна зробити висновок про те що СФГ “Пролісок” має слабкий коефіцієнт спеціалізації підприємства . В рослинництві переважає вирощування соняшнику та зернових культур, в тваринництві виробництво молока.

Отже напрям спеціалізації підприємства буде «Виробництво молока з вирощуванням олійних та зернових культур».

2.4 Аналіз ефективності використання сільськогосподарської техніки у господарстві

Охарактеризуємо наявність і стан активної частини основних виробничих потужностей, а саме сільськогосподарської техніки за досліджувані роки (2009- 2011) (табл. 2.7).

Так як метою даної курсової роботи є вивчення організації використання сільськогосподарської техніки, охарактеризуємо наявність і стан активної частини основних виробничих потужностей, а саме сільськогосподарської техніки за досліджувані роки (2009, 2010, 2011) (табл.2.7) [7].

На основі таблиці 2.7 ми бачимо, що забезпеченість підприємства виробничими потужностями, а саме активною їх частиною, щорічно залишається сталою відмінним по роках є лише відношення справної техніки до загальної кількості. За три досліджуваних роки кількість тракторів, автомобілів та сільськогосподарської техніки не зменшилась. Головною проблемою господарства є застаріла техніка її зношеність та витрати на ремонт які щорічно зростають в зв’язку з тим що частина наявної техніки відпрацювала свій ресурс.

Таблиця 2.7 Наявність і стан сільськогосподарської техніки у СТОВ «Писарівка» Вінницької області Ямпільського району с. Писарівка, 2009 - 2011 рр.

Розділ 3. Оцінка ефективності ПРИЙНЯТТЯ управлінського рішення

.1 Вдосконалення технічної характеристики сільськогосподарської техніки

Удосконалення лінії доїння корів, шляхом застосування доїльного агрегату УДА-16А які пропонуються, дозволяють знизити затрати ручної праці і собівартості молока.

Ефективність удосконаленої лінії визначаємо наступними економічними показниками [20]:

-       затрати праці на доїння однієї тони молока;

-       капіталовкладеннями;

-       річними приведеними витратами.

Щоб врахувати всі фактори, які впливають на вказані проводимо розрахунок технологічної карти. Розрахунок технологічної карти проводимо в такій послідовності.

Визначаємо добовий вихід молока по формулі:

                                          (4.1)

де m - кількість дійних корів на фермі, m = 400 голів;- середньодобовий надій однієї корови, g = 12 кг.

Визначаємо річний вихід молока по формулі:

 (4.2)

Визначаємо добову кількість короводоїнь

                                             (4.3)

де k - кратність доїння корів на фермі, k = 3

короводоїнь.

Доїння проводимо агрегатом УДА - 16А.

Потужність його приводу - 22кВт

Продуктивність агрегату - 70 корів/год

Визначаємо число годин роботи агрегату на добу:

                                          (4.4)

де П - продуктивність доїльного агрегату УДА - 16А

П = 70 корів/год

 год                                   (4.5)

Визначаємо число годин роботи агрегату в рік:

год (4.6)

На фермі доцільно застосовувати два агрегати УДА - 16А, кожний буде виконувати доїння корів в одному приміщенні на 200 голів.

Кількість операторів машинного доїння приймаємо згідно технічної характеристики установити - 2 чол

Визначаємо затрати праці на добу:

 люд.год (4.7)

Визначаємо річні затрати праці:

 люд.год (4.8)

Визначаємо капіталовкладення на закупівлю доїльних агрегатів їх монтаж та пусконаладку, з урахуванням використання запропонованих маніпуляторів:

 (4.9)

де Ц - ціна агрегату з розробленими маніпуляторами Ц = 15400 грн

З - коефіцієнт, який враховує підвищення цін (трьохкратне)

грн.

Амортизаційні відрахування з урахуванням відрахувань на ремонт, технічне обслуговування агрегатів складають в господарстві 32% від капіталовкладень [21].

 грн.

Визначаємо витрати електроенергії

кВт-год                   (4.10)

Затрати на електроенергію визначаємо по формулі:

грн.

Визначаємо затрати на зарплату робітникам ферми

грн.                            (4.11)

Інші затрати на закупівлю рушників витирання вим’я, мийні засоби приймаємо в сумі грн.

Визначаємо експлуатаційні затрати Е по формулі:

грн.

Визначаємо приведені затрати по формулі:

грн.               (4.12)

Аналогічно розраховуємо другі операції і дані заносимо у відповідні рядки технологічної карти.

Технологічну карту використовуємо для визначення всіх економічних показників проекту.

Визначаємо приведені затрати на доїння 1т. молока:

                                         (4.13)

де  - сумарні річні приведенні затрати =97220грн

грн/т (для проектного варіанту)

грн/т (для базового варіанту)

Визначаємо степінь зниження приведених затрат:

 (4.14)

Визначаємо річний економічний ефект

                             (4.15)

грн.

Визначаємо річну економію експлуатаційних затрат

грн.

Визначаємо термін окупності додаткових капітальних вкладень:

                                    (4.16)

де - капітальні вкладення для проектного варіанту =87450 грн.

- капітальні вкладення для базового варіанту = 42490 грн.

рік.

Отримані техніко - економічні показники зводимо в таблицю 4.1 [22].

.1 Техніко - економічні показники

3.2 Техніко-економічне обґрунтування виконаної розробки

Для з проектованої конструкції визначають: затрати на виготовлення машини, річну економію від зниження собівартості продукції за рахунок введення модернізованої машини, строк окупності, економію затрат праці.

Затрати на виготовлення або модернізації машини (вузла) визначають по формулі [23]:

;                                (4.17)

де - вартість виготовлення станин

- затрати на виготовлення деталей на метало ріжучих станках, грн.

- ціна покупних виробів по прейскуранту, грн.

 - заробітна плата робітників зайнятих на збиранні конструкції, грн.

- цехові накладні витрати на виготовлення або модернізацію машини, грн.

Вартість виготовлення станин визначають по формулі:

                                       (4.18)

де - маса заготовки матеріалу витраченого на виготовлення станини, кг;

- середня вартість 1 кг готових деталей, грн/кг грн.

Масу матеріалу визначають з виразу:

,                                          (4.19)

де - чиста маса деталі, кг;і n - постійні, залежні від виду матеріалу деталі, способів та методів її виготовлення, численності механічного обробітку

А = 1,65; n = 0,97

= кг

грн.

Затрати на виготовлення деталей на метало ріжучих верстатах розраховують по формулі

;                              (4.20)

де  - коефіцієнт, який враховує масштаб виробництва

- коефіцієнт, який враховує найвищу точність обробітку деталей

- коефіцієнт, який враховує найвищий клас чистоти поверхні- кількість однотипних деталей

- годинна ставка робітників, грн.

- середня норма трудоємкості на виготовлення деталі, люд/год

- ціна одного кілограму матеріалу заготовки, грн.

Значення коефіцієнтів  і  в залежності від класів точності і чистості

Клас точності      2        2а      3        4        5        7

                        1,3     1,2     1,1     1,0     0,9     0,8

Клас точності      3        4        5        6        7        8

                        0,90   0,95   1,00   1,10   1,20   1,40

 = 1,0; =1; n = 2; = 1,0

=4,25 грн; =0,252; =3кг

Зарплату виробничих робітників, зайнятих на збиранні машин визначаємо з виразу

                                   (4.21)

де  - коефіцієнт враховуючий доплати до основної зарплати (приймаємо рівним 1,025-1,03)

- коефіцієнт, який враховує конструктивні особливості виробу і його елементів

- трудоємкість збирання окремих елементів конструкції, люд/год;

Цехові накладні витрати на виготовлення або модернізацію машини визначають по формулі [24]:

                                           (4.22)

де - заробітна плата працівників з урахуванням додаткової оплати на начислень по соцстраху ,грн.;

- загально виробничі накладні витрати підприємства, %.

Зарплату робітників визначають по формулі:

, (4.23)

де  - основна заробітна плата робітників, грн.

                    (4.24)

Основну зарплату робітників визначають по формулі [25]:

 (4.25)

де - заплата робітників, зайнятих на метало ріжучих верстатах, грн. - заробітна плата робітників зайнятих на зборці машини, грн.

грн.

                   (4.26)

;     (4.27)

                      (4.28)

Експлуатаційні витрати підставки, яка пропонується, розраховані в технологічній карті в складі доїльного агрегату. Так як в складі агрегатів входять 32 маніпулятори, то експлуатаційні витрати на один будуть в 32 рази менше.

ВИСНОВКИ

Отже, СТОВ «Писарівка» має сприятливі ґрунтово-кліматичні умови, знаходиться у північній частині Ямпільського району в 128 км від обласного центру, вигідно до каналів збуту продукції.

Дослідивши господарську діяльність підприємства ми дійшли наступних висновків:

. Кількість працівників і вартість основних виробничих фондів
підприємства у господарстві збільшується з кожним роком

. Щорічно зростає землезабезпеченість і відповідно, збільшується забезпеченість трудовими ресурсами в розрахунку на 100 га с.-г. угідь, що пов’язано з збільшенням середньорічної кількості працівників.

. За СТОВ «Писарівка» у 2011 році було закріплено 2950 га землі.

. У 2009 році на кожну гривну затрат було отримано __ грн. __ коп. прибутку (рівень рентабельності - ____%).

Управлінське рішення - результат альтернативної формалізації економічних, технологічних, соціально-психологічних, адміністративних методів менеджменту, на основі якого керуюча система організації безпосередньо впливає на керовану.

Процес прийняття рішень у менеджменті складається з семи взаємопов'язаних етапів: 1. діагноз проблеми 2. формулювання обмежень і критеріїв 3. виявлення альтернатив 4. оцінка альтернативних варіантів 5. прийняття рішення (вибір альтернатив) 6. реалізація рішення 7. зворотній зв’язок

Якість рішення можна оцінити залежно від ступеня відповідності його вимогам наукової обґрунтованості, цілеспрямованості, кількісної та якісної визначеності, правомірності, оптимальності, своєчасності, комплексності, гнучкості, повноти оформлення

Організація основних виробничих процесів при збиранні зернових включає: підготовку ґрунту під озимі зернові колосові, передпосівний обробіток ґрунту, сівбу озимих та ранніх ярих колосових культур, догляд за посівами, збирання врожаю, підготовку поля до скошування, скошування хлібів у валки, підбирання валків, організацію збирання зернових культур, збирання зернових прямим комбайнуванням, організацію збирання соломи і полови, організацію післязбиральної обробки зерна.

Проаналізувавши економічну ефективності зернозбиральних комбайнів за експлуатаційними показниками для СТОВ «Писарівка» ми визначили, що очікуваний економічний ефект від впровадження дослідного комбайна «СКІФ» порівняно з еталонним КЗСР-9М „Славутич” складає 131506,9 грн. на рік на одну машину. Термін окупності дослідного комбайна невеликий - 2,89 року, його запровадження дасть змогу знизити питомі капіталовкладення на 34%, а затрати праці - на 8%.

Отже, підприємству слід надати перевагу придбанню зернозбирального комбайна «СКІФ», що економічно є більш вигідним.

Список використаних джерел

1.       Дослідження зоотехнічних <http://ua-referat.com/%D0%97%D0%BE%D0%BE%D1%82%D0%B5%D1%85%D0%BD%D1%96%D0%BA%D0%B0> параметрів кільцевих конвеєрів типу «Карусель»: науково-практичний журнал «Головний зоотехнік» / Просвещение.-2006, № 3.

2.       Зернові культури / за ред. Пікума Г.Р., Бондаренка В.І. - К.: Урожай,1983. - 272 с.

3.       . Г.Е. Листопад. Сельскохозяйственные и мелиоративные машины / Г.Е. Листопад, Г.К. Демидов, Б.Д. Зонов и др.; Под общ. ред. Г.Е. Листопада. - М.: Агропромиздат, 1986.-688 с.

4.       Рослинництво: лабораторно-практичні заняття / за ред. М.А. Бобро, С.Л. Танчика, Д.А. Амішова.- К.: Урожай, 2001. - 389 с.

5.       Організація і планування виробництва на сільськогосподарських підприємствах / За ред. Л.Я. Зрібняка.- К.: Урожай, 1999.-352 с.

6.       Организация й планирование производства продукции растениеводства / Под ред. В.В. Ерошкина. - М.: Агропромиздат, 1987.- 351 с.

7.       Березівський П.С., Більський Б.В., Дудаш Я.Я., АндрушкоМ.І. Організація і планування виробництва в аграрних формуваннях. Практикум. - Львів: Українські технології, 2000.- 218 с.

8.       Азізов С.П., Канівський П.К., Скупий В.М. Організація виробництва і аграрного бізнесу в сільськогосподарських підприємствах. - К.: ІАЕ,2001.- 834 С.

9.       Рослинництво: лабораторно-практичні заняття / за ред. М.А. Бобро, С.Л. Танчика, Д.А. Амішова.- К.: Урожай, 2001. - 389 с.

10.     Калетнік Г.М., Скорук О.П., Токарчук Д.М. Інженерний менеджмент. Методичні вказівки до виконання курсової роботи для студентів факультету механізації сільського господарства спеціальності 8.091902 „Механізація сільського господарства” форма навчання денна і заочна - Вінниця: ОЦ ВДАУ, 2009. - 68 с

.        Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств. Підручник.-К.: ІЗМН, 1996. - 512 с.

.        А.Д. Гарькавий, Д.Г. Кондратюк, О.В. Холодюк. Методичні вказівки по виконанню курсового проекту з дисципліни «Експлуатація машин та обладнання в рослинництві» для студентів денної та заочної форм навчання галузі знань 1001 - Техніка та енергетика аграрного виробництва напрям підготовки 6.100102 - Процеси, машини та обладнання аграрного виробництва. Вінниця: ОЦ ВДАУ, 2007. - 73 с.

.        Бесєдін М.О. Нагаєв В.М. Основи менеджменту: оцінно-ситуаційний підхід (модульний варіант): Підручник. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 496 с.

.        Экономика, организация и планирование агропромьышленного комплекса. / Под. ред. д. э. н. Нелепа В.Н.- К.: Вища школа, 1999. - 528 с.

.        Шегда А.В. Менеджмент: навчальний посібник. - К.: товариство „Знання”. 2003 - 582 с.

Додатки

Додаток А

Структура товарної продукції СТОВ «Писарівка» 2009 - 2011 рр.

Роки

В середньому за 3 роки

Місце в ранжированому ряду

2009

2010

2011

тис. грн.

%

тис. грн.

%

тис. грн.

%

тис. грн.

%

Продукція рослинництва, всього

6500,1

40,4

4778,2

25,2

13101,8

46,7

8126,70

38,6

в т.ч

-пшениця озима

2299,1

14,3

2714

14,3

1421,6

5,1

2144,9

10,2

3

- ячмінь ярий

1562,4

9,7

164,9

0,9

653,3

2,3

793,5

3,8

7

- ячмінь озимий

-

213,4

1,1

353,6

1,3

189,0

0,9

9

- кукурудза на зерно

10,2

0,1

36,6

0,2

4180,5

14,9

1409,1

6,7

4

- ріпак озимий

2038,5

12,7

77,6

0,4

1835,5

6,5

1317,2

6,3

5

- соя

-

-

412,4

1,5

137,5

0,7

10

- соняшник

2267,3

14,1

1914,7

10,1

4125,1

14,7

2769,0

13,2

2

- ін.продукція галузі

53,0

0,3

71,9

0,4

119,8

0,4

81,6

0,4

11

Продукція тваринництва, всього

9342,7

58,1

14135,8

74,5

14812,7

52,8

12763,7

60,7

в т.ч.

-приріст ВРХ

872,0

5,4

1364,6

7,2

1389

5

1208,5

5,7

6

-приріст свиней

475,0

3,0

367,9

1,9

407,2

1,5

416,7

2

8

- молоко

7938,8

49,4

12331,8

65,0

12951

46,2

11073,9

52,7

1

- вівці

-

2,3

0,012

3,3

0,012

1,9

0,01

14

- мед

22,6

0,1

3,7

0,020

-

8,8

0,04

13

- ін.продукція галузі

31,8

0,2

65,5

0,4

59,6

0,2

52,3

0,3

12

Реалізація іншої продукції, робіт і послуг на сторону

230

1,4

50,6

0,3

137,7

0,5

139,4

0,7

10

Всього

16072,8

100

18964,6

100

28052,2

100

21029,9

100