язування поставлених завдань використано такі методи наукового дослідження: теоретичний аналіз літературних джерел, синтез, порівняння, картографічний, статистичний, прогнозування.
Курсова робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, літератури.
Розділ 1. Теоретичні основи дослідження спеціальних інформаційних операцій
1.1 Суть поняття «спеціальна інформаційна операція»
Спеціальні інформаційні операції (СІО) можна визначити як спосіб відстоювання особистих інтересів через збереження власних ресурсів чи здобуття додаткових, шляхом насильницького викривлення інформаційного простору з метою перерозподілу ролей, місця і функцій суб'єктів інформаційного простору для досягнення переваг у політичній, соціальній, економічній, культурній, релігійній та інших сферах [18, 232].
Тобто інформаційні операції - це сукупність узгоджених за метою, завданням, часом, об'єктами форм, методів і засобів інформаційно-психологічних впливів на структуру і процес прийняття рішень.
Завданням СІО є видозмінення чи загальний зрив інформаційного забезпечення супротивника, де своє особливе місце займають розвідувальні операції, збір, обробка і видача інформації особам, що виробляють та приймають рішення з оперативних, тактичних чи стратегічних завдань, у режимі реального часу, а також заходи щодо захисту своїх інформаційних, інформаційно-технічних та інформаційно-психологічних ресурсів. Загалом СІО можуть бути спрямовані на створення умов з ускладнення прийняття рішення супротивником чи вироблення рішення із запізненням, неможливості прийняття правильного рішення чи неможливості прийняття ним рішення взагалі, чи прийнятті заданого рішення, вигідного атакуючій стороні.
СІО можуть бути спрямовані проти населення загалом чи окремих соціальних прошарків і груп; проти політичної, фінансово-економічної, наукової, культурної еліти; проти певних політичних чи військових лідерів; проти релігійних діячів; проти окремих осіб, відповідальних за прийняття тих чи інших суспільнозначимих рішень тощо. Відповідно особлива увага надається складанню соціально-психологічних портретів цільових аудиторій впливу та психологічних профілів окремих фізичних осіб - об'єктів потенційного нападу. Для цього активно використовуються дані соціологічних опитувань, статистичні дані, вивчається менталітет, визначаються пануючі стереотипи, традиції і забобони. По особах, які відповідальні за прийняття рішень, збираються біографічні дані та проводиться біографічний аналіз; дистанційно психовізуальними методами діагностики, завдяки знанням з психосоматики складаються психологічні портрети; вивчаються їхні схильності, уподобання і звички; визначаються модель поведінки і спосіб прийняття рішень; вивчаються оточення й особливості міжособистих стосунків, - за підсумком складається досьє.
СІО можуть становити складову військових операцій і традиційної війни в цілому, передувати їм та супроводжувати їх. При цьому СІО набувають, як правило, внутрішнього та зовнішнього напрямів, націляння на власну армію і населення та армію супротивника і його населення, населення сусідніх країн і міжнародну спільноту загалом. Водночас спеціальні операції можуть виступати як складова інформаційно-психологічної війни.
1.2 Структурні характеристики, види та цілі спеціальних інформаційних операцій
Як вважає російський науковець Расторгуєв, переваги спеціальних інформаційних операцій полягають у наступному.
. Латентність (скритність) агресивних дій.
. Практична відсутність людських втрат.
. Можливість вести бойові дії на кілька фронтів.
. Відсутність реваншистського ефекту.
. Необізнаність опонента з точним арсеналом інформаційної війни.
. Можливість поетапного охоплення населення (спочатку робляться акценти на лідерів думок, молодь, що може призвести до виникнення ефекту ланцюгової реакції).
. Неможливість ідентифікації ворога.
. Неможливість протидії впливу, якого не відчуваєш.
. Відсутність видимих руйнувань, в результаті чого суспільство не може включити захисні механізми.
Проте, найвагоміші переваги подібних операцій:
практична відсутність людських втрат;
відносно невеликі витрати па проведення операції;
відсутність реваншистського ефекту, оскільки переможені не відчувають свого програшу.
Польовим статутом ЗС США FM 33-1 встановлено кілька класифікацій інформаційних операцій (ІО).
Основою ділення першої класифікації є цілі приводів. Згідно них, IО поділяються на такі види [15].
. Стратегічні IО. Їхньою метою є сприяння досягненню стратегічних цілей політики США, забезпечення національних інтересів країни. Характерною рисою подібних операцій є системне застосування можливостей не лише ЗС, а й інших державних і недержавних установ США, зокрема апарату Білого дому та президента.
Прикладами подібних дій може слугувати операції США "Сполох люті", що була спрямована проти Гренади (осінь 1979 р. - осінь 1983 р.) та операція проти Гаїті (весна-зима 1995 р.). Застосовувалися можливості адміністрації президента США, державного департаменту, USIA, ЦРУ. Результат - успішна психологічна підготовка та наступне супроводження американського вторгнення до цієї карибської країни (необхідно зауважити, що операцію США проти Гренади, як і інші подібні операції треба розглядати у контексті світової міжнародної ситуації, що склалася на час їхнього проведення).
. Оперативні IО. Метою проведення цих IО є сприяння здійсненню американських операцій, що мають обмежені цілі.
Прикладом може слугувати операція, що була спрямована проти Іраку, та здійснювалася протягом півроку (осінь 1990 р. - весна 1991 р.). У діях застосовувалися сили та засоби як державних, так і "незалежних" установ. Масштаби операцій добре характеризує такий факт: загальний обсяг радіомовлення країн Західної коаліції на Ірак досягав у січні - лютому 1991 р. 650 годин за добу, тоді як середній обсяг протягом кількох років не перевищував 15 годин за добу. Тільки за один день (31 січня 1991 р.), через агентство "Рейтер" було розповсюджено 5 мільйонів листівок.
. Тактичні IО. Завданням цих IО є забезпечення тактичних потреб американського військового командування або зовнішньополітичних відомств у країнах, які є об`єктом їхнього інтересу. Рішення щодо проведення подібних операцій ухвалюється на невисокому рівні (до керівника операцій у цьому районі включно). Здійснюються вони штатними силами без залучення додаткових сил та засобів.
Як приклад можна навести інформаційна операція "Забезпечення спокою", здійснену після "Бурі в пустелі" протягом півроку (весна - літо 1991 р.) на території іракського Курдистану та півдні країни (місці компактного проживання шиїтської меншини).
Мету операції влучно відображає назва. Під час її проведення використано сили армійської системи IО [15].
Другою класифікацією американського статуту є класифікація за видами, тобто за завданнями здійснення приводів.
1.IО з підтримки воєнних дій. Ці операції мають два напрями:
а) безпосередня підтримка духу власного війська та подолання негативного ставлення до нього місцевого населення;
б) деморалізація армії противника, збільшення протиріч між нею та населенням.
Близькою до цього типу операцій є робота з цивільним населенням, що в США є окремим напрямом військової діяльності й забезпечується спеціальними підрозділами.
. IО, що спрямовані на дезінформування противника. Їх можна вважати певним різновидом приводів першого виду. Доцільність виділення як окремого виду випливає з специфіки застосовуваних прийомів.
. IО в конфліктах низької інтенсивності. Прикладом подібних операцій може бути психологічна операція ЗС США в Сомалі. Окремі фахівці вважають, що така операція проводилася і в Боснії до введення військ НАТО. Цікавий приклад аналізу таких дій на матеріалі партизанської боротьби контрас у Нікарагуа вміщено в роботі "Психологічні операції у партизанській боротьбі".
4. Спеціальні операції. До них відносять, зокрема дії, що спрямовані на зміну точки зору конкретних людей, які ухвалюють рішення за допомогою ЗМІ та інших дистантних методів впливу на психіку. Класичним їхнім прикладом можна вважати агітаційні кампанії навколо радянських лідерів 80-хроків, передусім М. Горбачова. До подібних приводів відносять також дії, спрямовані на дестабілізацію суспільно-політичної ситуації. Необхідно підкреслити, що методи цих приводів найширше використовуються за мирних часів. Тому їх вивчення і становить найбільший інтерес у цій роботі.
За Статутом, інформаційні операції переслідують такі цілі [24].
. У воєнний час: підрив морального духу армії противника; внесення розбрату між армією і народом; дезiнформування противника; підбурювання населення до непокори владі; підтримка політичної опозиції; забезпечення дружнього ставлення до армії сторони, що здійснює операцію.
. У післявоєнний час: забезпечення процесу формування влади, яка має дружнє ставлення до сторони, що здійснює операцію; виявлення осередків опору; боротьба зі шкідливими чутками; сприяння програмам гуманітарної допомоги.
Для організації спеціальних інформаційних операцій доцільно використовувати усі можливі канали інформаційного впливу. Від таких традиційних, як розповсюдження листівок, зокрема за допомогою авіації, плакатів, графіті, поширення чуток, до прямого супутникового телерадіомовлення та використання можливостей Інтернету. Дуже важливою проблемою є встановлення рівноваги між цими каналами, їхнє правильне, найефективніше застосування [15].
У світовій, насамперед американській, та, певною мірою й у російській, науці наявні ґрунтовні дослідження окремих каналів пропагандистського впливу, що використовують під час здійснення інформаційних приводів.
Цікавим є пропагандистську ефективність FM-радіостанцій музичного формату. Суть цього феномена полягає швидше за все у сугестивній природі радійного впливу. Принципова фоновість сприйняття радіомовлення створює чудові умови для впливу на підсвідомість за методом "двадцять п`ятого кадру".
Розділ 2. Практичне застосування спеціальних інформаційних операцій
2.1 Основні етапи створення СІО
Інформаційні операції різних типів здійснюються за приблизно однаковою схемою.
. Попередній етап, або етап планування ІО. Метою діяльності на цьому етапі є планування операції, зокрема, визначення доцільності її здійснення, цілей, завдань, сил і засобів, цільової аудиторії впливу, прийомів і методів впливу па систему, соціально-політичної комунікації тощо. Найважливішим завданням цього етапу є пошук або формування у складі об'єкта впливу «груп підтримки» («п'ятої колони»), на які можна було б спертися під час проведення інформаційної операції.
. Інформаційний привід. Під інформаційним приводом розуміють подію (можливо, й псевдоподію), що її можна використати як привід для пропагандистської кампанії або інформаційної операції (впливу па суспільно-політичну комунікацію). Вибір інформаційного приводу становить окрему проблему, яку докладніше розглянуто нижче. Тут зазначимо лише, що повідомлення про інформаційний привід має переслідувати кумулятивний ефект.
. «Розкрутка» інформаційного приводу. Цей етап є основною частиною будь-якої інформаційної операції. Його сутність полягає у використанні інформаційного приводу задля досягнення цілей операції, тобто для посилення, формування або руйнування певних структур суспільно-політичної комунікації, або гегемонії.
. «Вихід з інформаційної операції, або етап закріплення». Найважливіше завдання цього етапу - забезпечення плавкого завершення пропагандистської кампанії або інформаційної операції після досягнення поставлених цілей або внаслідок форс-мажорних обставин [18, 234].
Етап планування інформаційної операції. Порядок діяльності на цьому етапі може варіюватися (порядок, визначений автором, побудовано з позицій загальноприйнятого механізму планування в силовій галузі).
. Визначення мети.
. Визначення об'єкта.
. Зваження сил і засобів, ресурсів, визначення виконавців.
. Визначення методів і прийомів.
. Розробка приблизного сценарію.
. Визначення критеріїв оцінки успіху.
Етап створення інформаційного приводу. Як інформаційний привід можна використовувати практично будь-яку подію, про що свідчить відомий історичний анекдот стосовно гулі алжирського бея. Суть цього анекдоту полягає в наступному: французький журналіст, перебуваючи в Алжирі, побачив на обличчі тамтешнього бея ґулю та передав в Європу, що під час збройної сутички бея побили вороги. Бей був союзником Франції, тому газета надрукувала повідомлення про антифранцузьку змову в Алжирі, під час якої постраждав бей. Німецька газета передрукувала це повідомлення з коментарем про французькі загарбницькі плани у Північній Африці й закликала підтримати волелюбних арабів. МЗС Франції після одержання німецької газети викликало посла Німеччини для пояснень підтримки антифранцузької змови.
Втім, набагато краще, коли інформаційний привід дійсно є важливою подією сам по собі. Такими є події, що якось співвідносяться (чітко суперечать) наявним актуальним стереотипам аудиторії, порушують певні заповіти: акти святотатства, надзвичайне насильство тощо. Варто зазначити, що дослідження стереотипів - сама по собі цікава проблема, яка потребує чіткого наукового підходу.
«Розкрутка» інформаційного приводу. Цей етап фактично є пропагандистською кампанією. Проте врахування вимог зворотного зв'язку, важливе й під час звичайних пропагандистських кампаній, в інформаційних операціях набуває ключового значення.
Наприклад, для успіху інформаційного впливу необов'язково мати тотальний контроль над усіма ЗМІ країни. Цілком достатньо контролювати кілька видань (наприклад, 5-7) та 1-2 канали телебачення, кілька «розкручених» Інтернет-видань. Звичайно, тотальний контроль над ЗМІ, з одного боку, є бажаним, але в умовах ворожого середовища досить контролювати тільки найвідоміші розважальні, тобто ті, що дивляться, але не політичні ЗМІ. Цей висновок, що отримав назву ідеї керівних висот, на думку автора, не завжди може бути поширений на інші, недестабілізуючі напрями інформаційного впливу [18, 245].
Закріплення, або вихід з інформаційної операції. Будь-яка інформаційна операція використовує маніпулювання свідомістю (суспільно-політичною комунікацією). Як вважає Є. Доценко, однією з основних ознак маніпулювання є його незрозумілість, прихованість для об'єкта. Інакше кажучи, розгадана маніпулювання за визначенням є невдалою: якщо об'єкт впливу зафіксує здійснення інформаційної операції, вій зможе протидіяти їй. Саме тому необхідно здійснювати «м'який» вихід з інформаційної операції. Часто цією вимогою нехтують, що призводить до значного, а подекуди й катастрофічного послаблення ефекту операції. На цьому етапі необхідно закріплювати досягнуті результати. Це особливо важливо в операціях, спрямованих проти суб'єктів ухвалення рішень.
Важливість цього етапу визначається також тим, що інформаційні операції належать до царини соціальних технологій. Соціальна тканина сучасного суспільства і дуже консервативна, і дуже чутлива система. Зберігаючи основний напрям розвитку, вона може значно змінювати траєкторію відповідно до характеру впливів. Певним чином наслідки тонких, зокрема інформаційних, впливів на майбутнє соціально-політичної системи можна порівняти з розповсюдженням хвиль у середовищі з надзвичайно ускладненою внутрішньою структурою.
2.2 Характерні особливості різних типів ІО та приклади застосування їх в «гарячих точках»
Розглянувши загальну схему здійснення інформаційних операцій, докладніше проаналізуємо характерні особливості різних типів інформаційних операцій.
Операції, що реалізують вплив на суб'єктів, що ухвалюють рішення (СУР).
По-перше, розглянемо визначення поняття «суб'єкт, який ухвалює рішення». Традиційно це поняття охоплює сукупність трьох доволі різних частин:
а) особи, які ухвалюють рішення;
б) компактні структури, що ухвалюють рішення (адміністрації, штаби, комісії тощо);
в) розподілені, або мережеві, структури, що ухвалюють рішення.
Незважаючи на певні зміни, що відбулися останніми десятиріччями у процесі ухвалення рішень, роль політичного лідера, державного діяча залишається надзвичайно важливою, а у багатьох випадках - вирішальною. Саме на цьому припущенні ґрунтується ідея впливу на свідомість осіб, які ухвалюють рішення (ОУР).
Операції, спрямовані проти ОУР, можна розділити на два типи: контактні та позаконтактні, або дистантні.
Контактні операції відомі з давніх часів. Їхнє підґрунтя - ідея підведення агентів до ОУР і реалізація через них впливу на рішення. Екзотичним прикладом подібних дій є операції венеціанської розвідки XVI століття. За тих часів основним суперником Венеції у боротьбі за вплив та панування у Середземномор'ї була Османська імперія. Використовуючи звичаї турків, венеціанська розвідка неодноразово розробляла та здійснювала багатокрокові операції щодо цілеспрямованого введення вихованих дочок своїх правлячих сімейств у гарем турецького султана, щоб ті досягали в ньому стану «улюбленої дружини» і спрямовували політичні прагнення султана у сприятливому для Венеції напрямі.
Для порівняльної характеристики стереотипів мусульманської та європейської свідомості показовим є такий факт. В момент небезпеки європеєць намагається передусім врятувати дітей, потім дружину і тільки потім мати, мусульманин же намагається врятувати матір; аргументація тут приблизно така: дітей можна ще народити, ніхто не заборонить одружитися з іншою жінкою, але матір вже не повернеш.
Наведений приклад доводить надзвичайну залежність інформаційних операцій від структури суспільства, особливо його панівних кіл.
Суттю інформаційних операцій проти ОУР є використання особливостей їхніх психотипів. За конкретних соціальних умов ОУР стають люди певного психологічного типу, знаючи який можна здійснювати вплив на структуру їхньої комунікації, а через це - забезпечувати успішне маніпулювання ними [18, 248].
Капали передачі інформації ОУР можуть бути найрізноманітнішими. Можна ефективно використовувати засоби масової інформації, настійний живопис (графіті), чутки, навіть офіційні документи. Головною вимогою до каналу є максимальна ймовірність доведення інформації до відома ОУР. Американський науковець Р. Чалдіні, фахівець у сфері психології впливу, після ретельного аналізу емпіричного матеріалу виокремлює сім основних механізмів психологічного впливу. Вони побудовані за схемою «посилка» - «відповідь». На підґрунті кожного механізму може бути побудовано сценарій, схему реалізації дистантного впливу на ОУР. Їхній аналіз є, на погляд автора, дуже складним науковим завданням.
Операції, спрямовані па інших суб'єктів ухвалення рішень; типологічно близькі до операцій проти ОУР. При їхньому плануванні та здійсненні необхідно враховувати, що навіть суб'єкти ухвалення рішень другого типу, не кажучи вже про третій, мають певну структуру і «живуть своїм внутрішнім життям», тобто є соціальним організмом. Тому необхідно досліджувати внутрішні взаємозв'язки, стосунки в організації. Зокрема, дуже важливо з'ясувати неформальну структуру, порядок та процедуру ухвалення рішень, наявність ворогуючих партій (фракцій) тощо. Одним з методів врахування подібних характеристик є розробка структурно-інформаційних карт організації. Йдеться насамперед про необхідність врахування структур внутрішньої комунікації у СУР.
Важливішим підтипом операцій, спрямованих проти СУР, можна вважати підготовку та сприяння просуванню майбутніх політичних лідерів.
Операції, спрямовані на компрометацію, завдання шкоди опонентам. Подібні операції найчастіше здійснюються з метою послаблення позицій і/або, якщо це можливо, «усунення» опонентів на першому етапі операцій з дестабілізації, «виключення» їх з процесів соціально-політичної комунікації або обмеження їхнього впливу на неї. Зміст поняття «матеріал, що компрометує» суттєво залежить від національних, історичних та інших умов. Те, що є компроматом для одного часу, необов'язково є таким за інших часів. Необхідно зазначити, що поняття компромату жорстко пов'язане з чинною ідейно-політичною гегемонією.
Можна розрізняти два основні типи компрометувальних операцій.
. Спрямовані на підрив гегемонії.
. Спрямовані па витіснення певної особи (групи осіб) з панівного прошарку.
Операції першого типу детальніше описані у наступному розділі. Найпоширенішими є операції другого типу. їхнім прикладом є хакерські дії в Інтернеті. Невідомі знищують або спотворюють web-сторінки політичних ворогів. Дуже поширена заміна правильних посилань (ліпків) на неправильні, що виводять, наприклад, на порнографічні сайти. У 1997-1999 pp. зазнали подібних впливів web-сторінки президентів Польщі, Білорусі та Іраку.
Одним з найактуальніших прикладів подібних масованих кампаній можна вважати дії, спрямовані па формування негативного іміджу країни у світовому інформаційно-символічному просторі. Розглянемо цю проблему на прикладі України.
Проблема міжнародного іміджу України - одна з найпопулярніших тем дискусій перших років незалежності. У 1992- 1994 pp. вона розглядалася переважно в контексті боротьби за самостійність, утвердження державного суверенітету. Основна причина негативного сприйняття України світовим суспільством вбачалася в тім, що світ дивився на неї крізь «московські окуляри» [18, 251].
На ґрунті здійсненого українськими науковцями аналізу великого масиву впливової західної (американської та англійської) преси можна стверджувати, що у цих ситуаціях чітко простежується наявність єдиного координаційного центру, діяльність якого має прихований характер та здійснюється насамперед із застосуванням синергетичних механізмів. Найвідомішим прикладом, на думку автора, є масована кампанія щодо ядерного роззброєння України. Найпомітнішим моментом цієї кампанії була публікація таємної доповіді ЦРУ щодо кризового становища в Україні у грудні 1993 р. Інформаційна операція досягла мети у січні 1994 p., коли у Москві було підписано спільну Заяву США, РФ та України щодо ліквідації української ядерної зброї.
Напередодні практично кожної важливої зовнішньополітичної акції США стосовно України в американській пресі здійснюється кампанія, що має на меті «натиснути» на українську дипломатію. Українські високопосадовці починають виправдовуватися, переговорні позиції відразу погіршуються, що призводить до якісних змін у характері та обсязі поступок. Найпоказовішим можна вважати скандал навколо поводження НБ України з кредитами МВФ, застрільником якого виступала найвпливовіша англійська бізнес-газета «The Finansical Times» (зима-весна 2000 p.).
Показовою з цього боку є також інформаційна кампанія навколо продажу станцій радіотехнічної розвідки «Кольчуга» до Іраку, яка продемонструвала як велику ефективність цього засобу зовнішньої політики США, так і майже повну неготовність України до обстоювання своїх національних інтересів у сучасних умовах.
Операції, спрямовані на дестабілізацію політичного (економічного) стану. Подібні операції є важливим видом інформаційних операцій. Основною їхньою метою є дестабілізація політичної ситуації в регіоні, країні, створення умов для досягнення певної мети, наприклад, приведення до влади дружньо налаштованих урядів (або зміна політичного курсу).
Необхідно чітко усвідомлювати, що дестабілізацій ніде, ніколи та за жодних обставин не може бути самоціллю. Для з'ясування мети операції, її дослідження чи з метою захисту від неї вкрай необхідно розглядати події відповідно до ситуації. Нині існує широкий набір методик і сценаріїв подібних операцій. Практично всі вони побудовані за трикомпонентною схемою [18, 253].
. Дискредитація влади з метою її подальшої делегітимації (підрив чинної гегемонії або її певних складових).
. Створення та подальша підтримка опозиції (формування ядра майбутньої гегемонії).
. Приведення опозиції до влади та закріплення позитивних результатів операції.
Необхідно ще раз підкреслити умовність цієї та інших подібних схем. Можна розглядати операції, метою яких є так звана «керована нестабільність».
.3 Сценарії спеціальних інформаційних операцій
Проблема планування спеціальних інформаційних операцій полягає передусім у визначенні впливів на індивідуальну та масову свідомість, а також систему суспільно-політичної комунікації і прогнозуванні їхніх наслідків для суспільства. Прогностична функція є однією з основних функцій сучасної, зокрема політичної, науки.
Загальні умови щодо розробки сценаріїв здійснення інформаційних впливів є такі:
І. Критерії вибору об'єкта здійснення впливу
Середньорозвинена постсоціалістична країна з великим прошарком інтелектуалів, перевиробництвом кваліфікованих кадрів, нині вже непотрібних для функціонування економіки, з відносно низьким рівнем життя, наявністю ефекту «культурного шоку».
Відповідність обраним критеріям дозволяє характеризувати ситуацію у країні-об'єкті нападу як принципово нестабільну, траєкторії розвитку якої лише окреслені та припускають значну варіативність.
II. Вимоги до країни, яка здійснює інформаційну операцію
Високорозвинена в інформаційному плані держава, яка має у своєму розпорядженні сучасні спецслужби та інші відповідні інститути та ресурси, значний вплив у світових мас-медіа, фінансові ресурси в обсягах десятків-сотень мільйонів доларів.
Спеціальні умови для запуску спеціальних інформаційних операцій за наведеними нижче сценаріями описано на початку кожного з конкретних їхніх описів.
. Сценарій впливу на особу, яка. ухвалює рішення. Об'єктом сценарію, що описується, має бути особа, бажано авторитарного складу, яка є не ритуальним, а справжнім лідером. Ця особа може особисто ухвалювати рішення та за кризових ситуацій звикла спиратися передусім на власні відчуття, а не на поради експертів.
Можна виділити чотири етапи операції за цим сценарієм: підготовчий, дестабілізувальний, формувальний, вихід з операції.
На першому, підготовчому, етапі необхідно створити політичний та психологічний портрет об'єкта, на якого спрямовуватиметься операція.
Другий етап мусить вивести об'єкта операції зі стану психологічної рівноваги, тобто викликати в об'єкта будь-які сильні емоції. Залежно від цілей кампанії та психологічних характеристик об'єкта впливу ними можуть бути гнів, роздратування, розслабленість, самозаспокоєність, неспокій тощо. Класичними діями на цьому етапі є використання дратівливих карикатур, наклепницьких статей та інших подібних матеріалів. їхньою особливістю має бути постійне звернення до однієї «больової точки», використання певної прихованої або відкритої вади, манії. Часто такою «точкою» є «царський комплекс», жага влади, фанатична відданість певним ідеалам, гіперболізована підозрілість, манія переслідування, сексуальні комплекси тощо [18, 255].
Завдання четвертого етапу - закріплення досягнутих результатів, поступовий вихід з операції. Залежно від психологічних характеристик об'єкта для закріплення можна використовувати великий спектр дій, починаючи з підхвалювання.
. Сценарії впливу на великі маси людей за умов дестабілізованої обстановки. Ці сценарії можуть використовуватися, наприклад, під час страйків, кампаній непокори тощо. Автор вважає за доцільне класифікувати їх як «провокувальні».
Умови для здійснення подібних сценаріїв такі:
дестабілізована ситуація, наявність значних груп людей, які висувають будь-які вимоги до центральної влади, від суто економічних до політичних (група «протестуючі»);
можливість «протестуючих» контролювати певний життєво важливий для суспільства (держави) ресурс;
наявність певного політичного угруповання, яке бажає використати потенціал «протестуючих» для досягнення своїх політичних цілей (група «провокуючі»);
контроль «провокуючими» потужних засобів масової інформації, до аудиторії яких входять «протестуючі» (з міркувань оперативності бажано, щоб ці З МІ були електронними).
В інформаційних повідомленнях ЗМІ можуть міститися замасковані під аналітичні матеріали прогнози чи роздуми, інструкції для «протестуючих» щодо подальшого перебігу подій. Оперативність, точність, доступність інформування, а фактично - управління подіями - поєднуються з прихованістю керівного впливу. «Провокуючі» жодним чином організаційно не поєднані з «протестуючими», кожна група досягає власних, можливо, протилежних цілей, довести наявність якогось зв'язку фактично неможливо.
. Сценарій масованої інформаційної операції стратегічного характеру. Ці сценарії спрямовані на зміну політичного курсу держави, передбачають масований політичний та інформаційний вплив із залученням значних ресурсів [18, 257].
Розглянемо один з можливих сценаріїв здійснення спеціальних операції, спрямованих на підрив режимів авторитарного типу. Основним змістом подібної операції є заперечення існуючого режиму через розіграш в основних рисах драми, поставленої за мотивами народження сучасного (modern) суспільства у піздньосередньовічній Європі.
Інструментально спеціальна операція зводиться до організації у столиці специфічного виду маніфестацій, типологічно близьких до карнавалу. Теоретичні підґрунтя подібного типу операцій проаналізовані вище. Мережа міжнародних організацій і добродійних фондів надає чудові можливості для прямого впливу й нарощування організаційних структур. У структурі постсоціалістичного, втім як і будь-якого іншого, суспільства найхитливішою, найчутливішою до застосування сучасних методів пропаганди є молодь. Серед останньої иаймобільнішим є студентство. Завдання спеціальної операції - вивести студентів на вулиці, використовуючи можливості опозиції, передусім організаційні. Інформаційно-пропагандистське забезпечення акції може бути здійснено з-за кордону.
Технічно операція складається з чотирьох обов'язкових й одного додаткового етапів.
Перший (підготовчий) етап операції є, точніше, може бути латентним (прихованим). На ньому виявляється чи створюється сервільна («кишенькова») опозиція («п'ята колона»). Бажано, але зовсім необов'язково, залучення до її лав одного-двох діячів загальнонаціонального масштабу. Необхідний час - близько 2-3 місяців.
Перехід до другого стану спеціальної інформаційної операції вже передбачає ухвалення відповідального рішення па рівні вищого політичного керівництва країни.
Другий етап: нагнітання та «розкручування». Він характеризується напівявними діями, спрямованими на інформаційне «розкручування» опозиції під. гаслами па кшталт «режим веде державу до катастрофи». Необхідно використовувати мінімум два-три загальнонаціональних видання та одну-дві популярні радіостанції FM-діапазону, що діють у столиці. Бажано використовувати ще й телеканал. Створення безпосередньо під вирішення цього завдання подібних видань та радіостанцій можливо, але оптимальним є використання вже «розкручених», відомих. Важливою умовою діяльності па цьому етапі є поява кількох повідомлень в авторитетних світових ЗМІ. Пропаганда опозиції орієнтується саме на столицю, конкретно - на столичну молодь, зокрема, студентів [16, 79].
Важливим завданням, якщо воно не повністю вирішено па першому, латентному, етапі, є створення у столиці політичної інфраструктури, здатної організувати демонстрації молоді, студентів. У разі наявності цієї інфраструктури необхідно її удосконалити, пристосувати до дій у кризових ситуаціях, режимі воєнного часу. Одним з важливих напрямів формування інфраструктури є створення, а точніше - активізація вже існуючих осередків в університетах та інших найбільших вищих навчальних закладах. Підґрунтям цих осередків можуть бути як політичні групи (осередки опозиційних політичних партій, їхні молодіжні організації), так і різні неполітичні організації на кшталт профспілок, клубів за інтересами, навіть релігійних спільнот певного спрямування. Мінімальний термін реалізації завдань цього етапу - близько 2-3 місяців.
Третій етап передбачає дестабілізацію суспільно-економічного життя в столиці. Можливий спосіб: організація несанкціонованої емісії великих обсягів національної валюти з виведенням їх па валютну біржу (ефект від падіння національної валюти на десятки відсотків за один день), масові крадіжки грошей (зокрема, це можливо зробити, практично не втрачаючи коштів, через проникнення крізь захист системи електронних розрахунків; технічні подробиці залежать від конкретних характеристик системи). Досягнення дестабілізації можливо і традиційнішими засобами.
Наприклад: терористичний акт проти популярного діяча; терористичний акт зі значною кількістю жертв; штучне створення перебоїв з постачанням продовольства найширшого вжитку (хліб, молоко тощо).
Четвертий етап: «оксамитова революція». Характеризується організацією в столиці масових демонстрацій опозиції. Необхідним є виведення на ці демонстрації великих мас молоді. Демонстранти мають певний час контролювати центр столиці. Характер мітингів має бути не страшний, грізний, а м'який, неначе карнавальний. Ворог не хтось конкретний, а абстрактна Страшна Влада.
На певному етапі перебігу подій за допомогою ЗМІ слід довести необхідність інтернаціоналізації конфлікту. Сприйнятливим сценарієм є забезпечення посередництва міжнародних організацій. Обов'язковою умовою посередництва має стати обіцянка проведення вільних дострокових виборів під міжнародним контролем. Досягненням відповідних поступок з боку влади четвертий етап закінчується [16, 80].
Можна говорити про певні варіації у перебігу подій. У разі повного успіху операції й деморалізації владних структур завершенням четвертого етапу може стати передача влади до рук опозиції та формування з її лав тимчасового уряду. Тоді результат досягнено вже па цьому етапі. В іншому разі слід додати ще певних зусиль для досягнення необхідного результату на виборах.
Реальність та застосовуваність наведеного вище сценарію зайвий раз довели жовтневі, 2000 p., події у Югославії. Результатом чіткої роботи американських спецслужб стало повалення режиму С, Мілошевича та приведення до влади В. Коштуніци - політика з проамериканськими поглядами. Окрім великої кількості непрямих ознак (значна скоординованість дій до того ворогуючої опозиції, значні фінансові та інтелектуальні ресурси, задіяні у конфлікті, високий професіоналізм здійснення пропагандистських кампаній тощо), про організований характер «народної югославської революції» свідчать матеріали світової, зокрема американської, преси.
Розділ 3. Аналіз застосування СІО та їх наслідки
спеціальна інформаційна операція гаряча точка
Підґрунтям сучасних пропагандистських технологій є вплив на емоційну складову особистості. Канали передачі інформації можуть бути найрізноманітнішими. Можна досить ефективно використовувати засоби масової інформації, настінний живопис (графіті), чутки, навіть офіційні документи. Головною вимогою до каналу є максимальна ймовірність доведення інформації до відома обєкта. Фахівець у сфері психології впливу американський науковець Р. Чалдіні на основі ретельного аналізу емпіричного матеріалу виокремлює 7 основних механізмів психологічного впливу. Вони побудовані за двокроковою схемою: "посилка" - "відповідь". На базі кожного механізму може бути розроблено сценарій, схему реалізації дистантного впливу на обєкт [1, 136].
Першою масштабною СІО, що мала цю назву, була здійснена ЗС США. Операція була спрямована на підтримку військ ООН у Корейській війні (1950-1953 pp.). Перед її початком у США було ухвалено військовий Статут FM 33-5 «Ведення операцій психологічної війни». Переглянути підходи у психологічному протиборстві керівництво ЗС США змусила велика кількість дезертирів (близько 40 тис. щорічно протягом усієї війни). Усвідомлення американськими фахівцями ідеологічного характеру сучасних воєн підвищило їхній інтерес до проблем психологічного протиборства, а також і до спеціальних інформаційних операцій.
Вперше після другої світової війни до діючої армії було передано тактичний інформаційний загін, що базувався у Форт-Райлі (США). З 1952 року у Форт-Брезі (Північна Кароліна) па його основі було створено Центр психологічних операцій. У 1951 р. у Міністерстві армії було створено Управління психологічних операцій, яке у 1955 році перетворили на Управління спеціальних методів війни. Розпочалася масова підготовка спеціальних кадрів.
Фахівці цього Управління брали активну участь у «холодній війні». Зокрема, за їхніми порадами було здійснено операцію з постачання продуктовими наборами громадян НДР (літо - осінь 1953 p.). За оцінками експертів, ця операція значно ускладнила діяльність прорадянської влади у Східній Німеччині щодо стабілізації ситуації після дня «X» (17 червня 1953 р.) [2, 137].
Другим конфліктом, де широко застосовувалися ПсО, стала війна у В'єтнамі. Тут уперше випробовувалася батальйонна організація військ ПсО. Ефективність дій нової системи довів перехід понад 250 тис. північних в'єтнамців та в'єтконговців на бік Південного В'єтнаму (за даними незалежних спостерігачів). У цій війні використовувався практично весь арсенал засобів інформаційних операцій, починаючи від тотального знищення м. Фулі у Північному В'єтнамі і закінчуючи першим в історії створенням пропагандистської телевізійної мережі. Усього в конфлікті з американського боку було використано понад 1000 спеціалістів із СІО.
Необхідно зазначити, що спеціальні інформаційні та психологічні операції під час в'єтнамської війни були спрямовані як на безпосередніх противників (в'єтконговців та Північного В'єтнаму), так і на союзників (Південний В'єтнам) та населення США.
Наступною широкомасштабною ПсО стала Інформаційна підтримка американського вторгнення в Гренаду. В операції було задіяно 1-й батальйон ПсО. Штатних сил і засобів батальйону цілком вистачило для створення радіостанції з передавачем потужністю 50 кВт і 11 годинами ефіру щодоби, видання газети «Голос Гренади», розповсюдження листівок тощо.
Як наслідок - більшість особового складу армії Гренади добровільно здалася у полон.
Першою ПсО, що здійснювалася за ретельно розробленим планом, стала інформаційна підтримка висадки американців у Панамі. Незважаючи па ґрунтовну цілеспрямовану підготовку панамських збройних сил, очолюваних генералом Норьєгою, до оборони проти ЗС США і проти методів їхньої психологічної війни, відповідні американські військові та цивільні спеціалісти з ЦРУ, Держдепартаменту тощо загального кількістю до 3,5 тис. осіб під час цієї операції мали чималі здобутки. Під час панамської кампанії вперше було широко вжито доктрину «дій, що турбують», її сутність полягає у впливі на аудиторію, який не переривається на жодну секунду, не дає зосередитися, відпочити, відновити сили.
Масштабно застосовувалися війська ПсО й у війні у Перській затоці, коли вперше перед її початком були оприлюднені дві основні мети «Бурі у пустелі»: створення сприятливої суспільної думки в США та інших країнах світу стосовно подій; безпосереднє інформаційно-пропагандистське забезпечення воєнних дій. До участі в операції було залучено 8-й батальйон 4-ої групи ПсО американських ЗС, а також штатні підрозділи спеціального призначення. Крім того, відповідні функції виконували спеціалісти розвідувальних відомств США [2, 137].
Після перемоги у війні у Перській затоці американські фахівці також здійснювали інформаційні операції проти режиму Саддама Хусейна. Формально ці операції спрямовувалися на захист курдського та шиїтського населення Іраку.
Масштабні ПсО та ІО було проведено й у межах операцій «Морський ангел» та «Підтримка демократії» (Гаїті, 1991, 1994 рр.), «Відродження надії» та «Спільний щит» (Сомалі, 1992 -1995 pp.), «Спільні зусилля» (Боснія, 1996 р.). Практично всі миротворчі кампанії, що в них беруть участь США, супроводжуються психологічними операціями.
Не досягла бажаного успіху лише операція «Відродження надії» у Сомалі, що пов'язувалося американськими дослідниками з механічним перенесенням досвіду операцій у Перській затоці на Сомалі, поганим знанням місцевих традицій, відсутністю досвіду роботи у подібних умовах та необхідної кількості фахівців зі знанням місцевих мов. Аналіз причин поразки вказує на необхідність максимально враховувати конкретні умови під час здійснення операцій.
Зараз починають з'являтися матеріали стосовно ролі американських спецслужб у розпаді СРСР. Як зазначає у своєму надзвичайно відвертому та цікавому інтерв'ю «Независимой газете» перший міністр оборони незалежної Литви А. Буткявичюс, стратегія протистояння радянській армії під час січневої кризи 1991 р. спиралася саме на методи психологічної війни: «Насамперед ми мали не допустити фізичного та збройного зіткнення й перенести центр конфлікту в інформаційну та психологічну сфери. Інформація стосовно методів психологічної війни була отримана з Інституту Ейнштейна в США, який очолювала професор Джинна Шарп. Цей інститут займався такими розробками. Багато відповідних матеріалів можна знайти у мемуарах колишніх співробітників КДБ СРСР [19].
З 1991 р. на Балканах США послідовно здійснюють низку спеціальних інформаційних операцій. Для цього у 1996 р. було сформовано оперативну групу «Орел», до якої входить 8-й батальйон ПсО, видається сербською мовою газета «Гласник мира». У цих операціях активно використовується символічний вплив на свідомість, наприклад, багаторазово підкреслюється принадність американської військової форми, У грудні 1996 р. різко зростає мовлення радіостанції «Голос Америки» на Балкани, причому інтенсивно-наголошується, що це зроблено для заміни забороненої сербської радіостанції «Б-52». Запит у пошукову службу Інтернет-порталу AltaVista «The Balkan Conflict and psyops», зроблений о 14.18 06.03.99, дав такий результат: «AltaVista found 238532 Web pages for you» [19].
Однією з головних форм впливу на свідомість американські фахівці вважають здійснення «чорної» пропаганди. Конкретним її прикладом є діяльність мережі Prolink International inc., що складається з 47 «незалежних» ТВ-станцій з 60-мільйонною аудиторією. Ця телевізійна мережа вважається незалежною попри приховане фінансування спецслужбами США.
Досвід американських підрозділів зі здійснення спеціальних психологічних та інформаційних операцій найретельніше досліджений. Певні матеріали щодо використання Вашингтоном цих методів, хоча в апологетичному дусі, репрезентують матеріали Американської Асоціації психологічних операцій.
Роль інформаційно-психологічного забезпечення політики США найліпше ілюструє така цитата: «Показово, що найвищий військовий чин американської армії, Голова комітету начальників штабів генерал Джон Шалікашвілі у період таїтянської кризи 1994 р. цілком відверто заявив: «Ми не перемагаємо, поки CNN не говорить, що ми перемагаємо». За шістдесят років --з 1916 р. до 1978 р. - співвідношення числа репортерів до числа воюючих «джи-ай» у США зросло у 1000 разів. За даними журналу «Military review», якщо упертій світовій війні один журналіст припадав на 20 тисяч військових, то під час операції у Боснії - па 500 військовослужбовців» [19].
Активну інформаційно-пропагандистську діяльність здійснюють американські урядові структури і на пострадянському просторі. Так, державний секретар США М. Олбрайт під час зустрічі з лідерами опозиційних партій Казахстану у травні 2000 року заявила, що уряд США готується відкрити в Казахстані нову друкарню, яка буде безперешкодно друкувати незалежні газети. З відповідним проханням до уряду США і конгресу неодноразово звертався Акежап Кажегельдии (лідер опозиції, колишній премєр-міністр Казахстану) та інші лідери Форуму демократичних сил, що регулярно відвідують Вашингтон з робочими візитами. Офіційна версія створення цієї друкарні така: «У правлячих колах США чудово розуміють, що тотальний контроль держави над поліграфічними потужностями в Казахстані й інших державах Центральної Азії дозволяє «душити» опозиційні видання, не звертаючись до відкритого насильства. А друкарня, що знаходиться у власності уряду США, буде захищена від тиску спецслужб й адміністрації Казахстану». Фактично йдеться про пряме втручання у внутрішні справи республіки Казахстан під приводом захисту демократичних прав і свобод.
Нині у США створені та діють системи здійснення спеціальних психологічних операцій у межах ЦРУ та Міністерства оборони (підрозділи Об'єднаного командування спеціальних операцій). Поряд з ними у військових та спеціальних службах створено струнку систему роботи зі ЗМІ та з громадськістю. Для підтримки системи інформаційно-пропагандистського забезпечення зовнішньої політики у СІЛА створено чітку систему підготовки кадрів для психологічної війни та здійснення спеціальних інформаційних операцій.
Основним підрозділом психологічних операцій у ЗС США є батальйон, що налічує від 200 до 400 чоловік і складається з груп: радіо, телемовлення, розповсюдження листівок, гучномовців, спецефектів, створювачів пропагандистських текстів, планування, розвідки, допоміжних служб тощо. Структуру батальйону побудовано таким чином, щоб він міг здійснювати спеціальні психологічні операції оперативно-стратегічного рівня. Проведення спеціальних інформаційних операцій здійснюється із залученням сил і засобів Розвідувального управління МО (РУМО), ЦРУ та інших спецслужб США.
Прикладом підрозділу з психологічних операцій є 193-тє спеціальне оперативне крило Національної гвардії штату Пенсільванія. Основним завданням цієї одиниці є здійснення своїх задач із застосуванням спеціальних літаків, радіо- й телетрансляторів па базі С-130 (С-130E/RR). Крило має базу в США і в Європі (Гамбург, ФРН), особовий склад налічує близько 1000 осіб, серед яких близько 200 - кадрові військовослужбовці. Річний бюджет підрозділу становить понад 35 мли дол. (за курсом НБУ на січень 2003 р. - близько 190 мли гри. Для порівняння: бюджет СБ України у 2001 р. складав 484720,4 тис. грн., тобто близько 90 млн. доларів) [19].
Німеччина (ФРН). Єдина серед європейських країн, що за мирних часів має розгорнуті частини психологічної війни. За часів Боннської республіки було створено потужну систему зовнішньополітичної пропаганди, у складі якої: німецьке інформаційне агентство, спеціальне управління інформацією канцелярії канцлера ФРН, радіостанція «Німецька хвиля», спеціальні підрозділи БНД, система Гете - інституту, квазідержавні фонди Ф. Еберта та К. Адепауера.
Величезного досвіду німецька система зовнішньої пропаганди та спеціальних інформаційних/психологічних операцій набула за часів існування двох німецьких держав та їхнього протиборства, що точилося насамперед в інформаційній сфері.
У 2000 р. в м. Пулаху (ФРН) у штаб-квартирі БНД відбулася науково-практична конференція «Інформаційні методи ведення війни», на якій було підбито підсумки щодо використання інформаційних операцій в локальних конфліктах, зокрема, у Косово у 1999 р. На думку генерала В. Ерца, колишнього речника НАТО, інформаційні служби Альянсу припустилися певних помилок, зокрема, в окремих відеоповідомленнях про воєнні дії відеоряд не відповідав коментарю [19].
Індія. У 1990 р. при Міністерстві оборони Індії було створено спеціальну службу інформаційних операцій. Структура складається з департаменту організації воєнних психологічних операцій і двох відділів (закордонних і внутрішніх операцій). Свою роботу служба координує з Комітетом начальників штабів ЗС Індії, військовою розвідкою, МЗС тощо. Результативність цієї діяльності засвідчили події у Каргилі (травень - червень 1999 р., коли світ дивився на перебіг збройного конфлікту крізь призму індійських інтересів.
Ізраїль. У спецслужбах цієї країни працюють найліпші фахівці у сфері спеціальних психологічних та інформаційних операцій. «Богообраний народ» за свою тисячорічну історію здійснив та витримав не один найжорстокіший вплив, зокрема, в інформаційній сфері. Успішне використання найнесприятливіших зовнішніх умов, вміння перетворювати нищівну поразку на найвидатнішу перемогу - це все стосується і спецслужб Ізраїлю.
Прикладом однієї з найвдаліших спеціальних психологічних операцій, що за багатьма своїми характеристиками наближається до операції інформаційної, можуть слугувати події 1957- 1958 pp. У той час провідну спецслужбу Ізраїлю, що працювала проти СРСР - Російський відділ (РВ) МЗС (штат центрального апарату до 40 осіб, резидентура у посольствах Ізраїлю в Росії (Москва) та інших соціалістичних країнах) очолював Нехімія Леванон (колишній перекладач Головного управління військової контррозвідки РСЧА «Смерш» у 1943-1944 pp.). Співробітники РВ скористалися ефектом від критики сталінізму, ініційованої М. Хрущовим, для роздмухування кампанії навколо антисемітизму в СРСР. За авторитетною думкою І. Лейблера, одного з керівників Всесвітнього єврейського конгресу, у майбутньому ця операція спричинила розколи у Французькій, Італійській, Ізраїльській та кількох інших компартіях [19].
Китай (КНР). Як зазначалося, стратегія непрямих дій, зокрема психологічних впливів, активно використовувалася Піднебесною з найдавніших часів. З відносно сучасних операцій можна назвати вдале використання китайцями дезінформації стосовно своїх економічних відносин із Заходом на початку 70-х років.
Важливим чинником здійснення інформаційних операцій з боку Китаю є широке використання спецслужбами цієї країни, а також (що показово) кримінальними організаціями мережевих принципів організації. З іншого боку, відсутність християнського підґрунтя у китайській культурі значно спрощує здійснення Ю, фактично знімаючи проблеми моральності.
Росія (СРСР). Російський уряд активно використовував засоби спеціальних психологічних та інформаційних операцій з найдавніших часів. На початку XX ст. надзвичайно активна пропаганда здійснювалася на території Буковини та Галичини. Як зазначав один з депутатів австрійського парламенту, «майже в кожному селі Східної Галичини сидить платний російський агент і ціла низка повітів краю охоплена небувалою російською агітацією. У маленьких селищах створюються російські бурси - школи, де дітей навчають російській мові. Кожний хлоп, що віддає дітей у ці бурси, отримує рублі на руки. Агітація здійснюється так беззастережно, що агітатори не встигають навіть розміняти рублі на крони й надають цю можливість самим селянам на міських ярмарках». На російські гроші були створені й діяли «москвофільські товариства у Львові та інших містах Галичини. Субсидії, що сягали 200 тис. рублів па рік передавалися через Галицько-Російське благодійне товариство, утворене 15.12.02 у Санкт-Петербурзі.
Початок використання радянською розвідкою так званих «активних заходів» офіційно датується 11 січня 1923 p., коли за поданням заступника Голови ДПУ І. С. Уишліхта було ухвалено рішення Політбюро ЦК РКП(б) щодо створення спеціального міжвідомчого Бюро з дезінформації267. У цьому рішенні окреслено завдання Бюро [19].
. Концентрація відомостей про ступінь обізнаності іноземних розвідок щодо ситуації в Росії, що надходять до ДПУ, Розвідувального управління Червоної Армії, інших відомств.
. Облік і характеристика відомостей, що цікавлять противника.
. З'ясування ступеня обізнаності противника про нас.
. Складання і технічне виготовлення неправдивих відомостей і документів, що створюють у противника хибне уявлення про внутрішній стан Росії, організацію й стан Червоної Армії, політичну роботу керівних партійних і радянських органів, роботу НКЗС тощо.
. Доставка вказаних вище матеріалів і документів противнику (через відповідні органи ДПУ та Розвідувального управління).
. Розробка статей для преси; формування ситуації для поширення різного роду фіктивних матеріалів з представленням їх па розгляд одному із секретарів ЦК РКП(б).
Психологічні та інформаційні операції у 1941-1945 pp. здійснювалися у кількох напрямах.
. На власне населення (у межах цих операцій доцільно розглядати виступи голови РНК СРСР В. Молотова на сесії ВР СРСР 31.10.1939 р. «...Про зовнішню політику Уряду», проходження колони німецьких військовополонених через Червону площу у серпні 1944 p., парад Перемога тощо).
. На армію та населення Німеччини (створення та діяльність Комітету «Вільна Німеччина» на чолі з фельдмаршалом Паулюсом).
. На союзників по антигітлерівській коаліції.
Важливий етап історії використання спеціальних інформаційних операцій репрезентує боротьба спецслужб СРСР з націоналістичним підпіллям в Західній Україні протягом 1944 - 1956 pp. Як свідчать матеріали Служби безпеки ОУН, однією з найнебезпечніших для закордонної частини ОУН була операція щодо утворення групи Української революційної демократичної партії (лівиця). Використовуючи введених агентів, МДБ СРСР захопило провідні позиції у цій групі. За їхньою допомогою було розпочато цілеспрямовану кампанію щодо формування іміджу ОУН як сили, що дотримується титоїстських позицій. Інакше кажучи, закордонним ЗМІ та представникам розвідок країн західного блоку надавалася інформація щодо «про-соціалістичних, проте фрондерських позицій» ОУН, що значно ускладнювало діяльність цієї організації [19].
Активно здійснювали ПсО та ІО й особливі відділи радянських окупаційних військ у Німеччині та Австрії. Об'єктом їхньої зацікавленості були переміщені особи, багато з яких мешкали на теренах переможених країн у західних зонах. Інструкцію Верховного комісара державної безпеки СРСР в окупаційних зонах, опубліковану в матеріалах СБ ОУН, можна розглядати як вдалий приклад керівного документа щодо стратегії оперативної ІО.
Вдалим винаходом радянських спецслужб щодо репатріантів було створення так званого комітету генерала Михайлова.
Основним завданням цієї організації стало забезпечення повернення емігрантів до СРСР та сприяння агентурній роботі в їхньому середовищі. До комітету залучалися провідні діячі культури (наприклад, Ю. Смолич). Слід зазначити, що залучення відомих літераторів до своєї діяльності здійснювало й ОУН. Наявні відомості про звернення до М. Рильського, який відмовився від цієї пропозиції.
У ПГУ КДБ СРСР (зовнішня розвідка) існувало Управління «A», що відповідало за «активні заходи» (одним з його напрямів були спеціальні інформаційні операції).
Прикладом спеціальної психологічної операції, здійсненої КДБ, може слугувати публікація 1982 р. в індійській газеті «Patriot» щодо вірусу СНІДу, який начебто було створено в таємних лабораторіях Пентагону. До речі, ця газета неодноразово використовувалася радянськими спецслужбами для вкидання інформації. Розкручування здійснювалося, зокрема, через «Литературную газету». Особлива роль останньої в радянській післявоєнній структурі ЗМІ висвітлена у мемуарах К. Симонова. Останнє робить операцію щодо висунення американської версії походження вірусу СНІДу модельною.
Висновки
Аналіз цілої низки літератури з питань спеціальних інформаційних операцій дав змогу зробити наступні висновки
Проблема спеціальних інформаційних операцій є об`єктом наукового осмислення протягом століть, проте наукові школи у цій сфері склалися лише у другій половині XX ст. Аналіз цієї проблематики ускладнює її закритість. Зокрема, у колишньому СРСР переважна більшість досліджень провадилася в закритому режимі. Найпотужніші відкриті наукові школи склалися у США, де діє Асоціація дослідників спеціальних психологічних операцій, видається спеціальний журнал.
Американська школа дослідження спеціальних психологічних операцій створила досить чітку загальну теорію СІО, що тісно пов`язана із загальним контекстом інформаційних воєн та інформаційної безпеки. На її підґрунті розроблено відповідні Польові устави американської армії. Одним з важливих висновків цієї теорії є принципова можливість використання методів спеціальних інформаційних операцій не тільки під час бойових дій, а й за мирних часів.
За мирних часів застосовуються СІО, серед яких можна виділити операції, спрямовані на здійснення впливу на суб`єктів ухвалення рішень, дестабілізацію соціально-політичної ситуації, компрометацію політичних чи суспільних діячів.
Будь-які спеціальні інформаційні операції можна розділити на два типи: ті, що спрямовані на підрив діючої гегемонії та ті, що спрямовані на витіснення певної особи (групи осіб) з панівного прошарку.
За мирних часів застосовуються спеціальні інформаційні операції, серед яких можна виділити операції, спрямовані па здійснення впливу па суб'єктів ухвалення рішень, на дестабілізацію соціально-політичної ситуації та на компрометацію політичних чи суспільних діячів.
Доцільно розглядати єдину схему здійснення спеціальних інформаційних операцій, що складається з чотирьох етапів: підготовчого, створення інформаційного приводу, «розкрутки», закріплення результатів та виходу зі спеціальної інформаційної операції.
Одним з нових підходів до здійснення спеціальних інформаційних операцій стратегічного характеру є спроба моделювання значних історичних подій. Зокрема, задля дестабілізації певної суспільно-політичної ситуації та зміни влади можна використовувати відому модель карнавальної комунікації за М. Бахтіним.
Література
1. Антонов А. В. Информация: восприятие и понимание. - К.: Наук, думка, 1994. - 184 с.
2. Бондаренко в., Литвиненко О. Інформаційний вплив та інформаційні операції // Стратегічна панорама. - 1999. - №4. - С. 136-137.
3. Веревченко АЛ. Информационные ресурсы: определение, основные понятия, параметры, особенности открытого потока информации, помехи возникающие в каналах поступления информации. - #"justify">4. Видрін Д. Суспільство і витоки інформації. - К., 1996.
5. Виноградов В. А. Информация как глобальная проблема современности. - М.: Наука, 1978.
6. Вдовин Влад. Информационный повод: взгляд с другой стороны баррикад / #"justify">7. Волохов В., Лукянов А. Технології психологічних операцій // Політика і час. - 2000. - №1-2. - С.79-80.
8. Гайкова Л.В. Информационные системы и качество информации. - Информационные технологии в образовании // Конгресс конференций. - М.: 1998.
. Горшков Й. Д. Информатизация общества. - М.: Наука, 1991.
10. Гужва В. М., Постовой А. В. Інформаційні системи в міжнародному бізнесі. - К.: Вид-во КНЕУ, 1999. - 164 с.
13. Информационные операции и их правильное использование / #"justify">14. Інформаційно-психологічні операції: концептуальні підходи НАТО і провідних країн світу // Соціальна психологія. - 2004. - №2. - С. 111-121.
15. Классификация информационных операций / #"justify">16. Конах В. Роль інформаційних операцій та інформаційних воєн у державній політиці США // Політика і час. - 2001. - №3. - С.79-80.
17. Кузнецов И. Н. Учебник по информационно-аналитической работе. - М.: Яуза, 2001. - 320 с.
18. Литвиненко О.В. Інформаційні впливи та операції. - К., 2005. - 456 с.
. Лисенко В. Інформаційно-психологічні війни // #"justify">. Ніколас Д. Оцінка інформаційних потреб: методи і технології. - Aslib, 1996.- 76 с.
. Почепцов Г. Г. Інформаційне суспільство, інформаційний простір, інформаційна політика: чи існують вони в Україні? // День. - 2001. -13 квіт. - С. 6-7.
22. Почепцов Г. Г. Теория коммуникации. - М.: Рефл-бук; К.: Ваклер, 2001. - 656 с.
23. #"justify">. #"justify">25. #"justify">. #"justify">. #"justify">. http://www.iands.ru/site.asp?menuid=33&articleid=40