явитися з розфарбованим обличчям і білявим закрученим волоссям. Так виник стиль рококо. Чоловіки і дінки пудрили волосся й обличчя білим порошком, наклеювали мушки різних форм, наприклад у вигляді квітів, маленьких кружечків,звірів.Однак рококо-це не лише час розвитку косметики і парфумерії, це одночасно і період зневажання гігієни. Бруд свого тіла аристократи маскували за допомогою декоративної косметики, запахи забивали парфумами.
Від сучасних косметичних засобів вимагається не тільки зовнішній ефект, а й тривала та сприятлива внутрішня дія, спрямована проти процесу старіння. До складу сучасних косметичних засобів входять натуральні продукти з біологічною активною дією, зокрема мед, маточне бджолине молочко, квітковий пилок, вітаміни, гормони, природний рослинний сік, тонізуючі препарат, екстракти трав. Ці речовини стимулюють процеси відновлення, які відбуваються в шкірі.
Розроблено засоби догляду за волоссям : шампуні, рідини для зміцнення волосся і від лупи, барвники, креми тощо.
Сучасна косметологія як частина медицини займається розробкою гігієнічних заходів щодо догляду за шкірою, волоссям, порожниною рота.
Сучасна косметика рухається вперед, використовуючи новітні технології, і досягла такого розмаїття, що ми часто не можемо як слід розібратися у такій великій кількості продукції.
. Ароматичні речовини
У давнину існував культ косметики і гігієни тіла. Уже на ранніх стадіях розвитку цивілізації в Єгипті знали і широко використовували ефірні олії та парфуми, гігієнічні й косметичні засоби для натирання тіла та фарби для обличчя. У країнах Середземномор'я та на Сході парфумерні засоби виготовлялися з квітів: лілій,ірисів,нарцисів,майорану,троянд.
Давні римляни, щоб створити в житлах приємний запах, натирали столи м'ятою а стіни і підлогу окроплювали водною настоянкою.
Багато віків тому араби вже знали різні способи духмяних речовин із рослин, виділень тварин. Торговці в парфумерних лавках східних базарів пропонували великий вибір духмяних речовин.
Ароматичні речовини містяться в рослинах у вигляді маленьких краплин в особливих клітинах. Вони зустрічаються у квітах, листі, шкірках плодів а іноді навіть у деревині. Їх називають ефірними оліями. Ці олії не мають нічого спільного зі звичайними рослинними оліями : соняшниковою, кукурудзяною, тобто рідкими жирами. Вони є сумішшю ароматизованих органічних речовин найрізноманітніших типів.
Трояндова олія-найдухмяніша з ефірних олій.
ЇЇ почали добувати ще в Х ст.. Подрібнені пелюстки обробляли водяною парою і з них вичавлювали олію, добуваючи таким чином більше половини вмісту олії. Спосіб виявився настільки вдалим, що ним користуються і досі. Щоб виділити 1 л олії, потрібно переробити до 2 т пелюсток, тому і ціна такого продукту надзвичайно висока. Ефірні олії зазвичай погано розчиняються у воді, але легко розчиняються в спирті, тому він застосовується в парфумерній промисловості як розчинник. Найцінніші ароматичні речовини з квітів одержують, розміщуючи в закритій камері на дротяній сітці почергово шари твердого жиру і частин рослини. Через деякий час квіти заміняють на нові, щоб жир насичався ефірною олією. Потім цей концентрат поставляють на парфумерні фабрики, де ефірні олії виділяють із жиру спиртом.
Трояндову олію використовують і для виготовлення лікарських засобів.
Але минув час, коли для добування кількох кілограмів трояндової олії потрібно було зібрати і переробити тонни пелюсток. Сьогодні за допомогою хімії можна одержати чудові ароматичні речовини з новими відтінками запаху у великих кількостях і значно дешевше.
Деревина кедра і сандалового дерева, листя лаванди, м'яти, герані, фіалковий корінь і корінь імбиру також є сировиною для парфумерії.
Широке застосування знайшов мускус, який з давніх-давен добували із залоз самців кабарги. Серед інших ароматичних речовин мускус ціниться здатністю зберігати запах парфумів, навіть якщо він доданий у них у дуже малих дозах. Так, в одному з міст Ірану відвідувачів і досі дивує незвичайним запахом мечеть, побудована кілька століть тому. За переказами, в розчин, що скріплює камені, було додано мускус.
. Мило
Мило було відоме людині ще в VI ст. до н.е., коли фінікійці навчилися варити його з козячого жиру і деревного попелу. Перші письмові згадки про мило в європейських країнах зустрічаються у Плінія Старшого(І ст. н.е.).Про цінність мила як очищувального засобу висловлювався Гален. Про професію миловара вперше згадував близько в 358 р. Теодор Присціанус.
Розвитку миловаріння сприяла наявність сировинних джерел. Наприклад, марсельська миловарна промисловість, відома з епохи раннього середньовіччя, мала у своєму розпорядженні маслинову олію і соду. Маслинову олію(її називають ще прованською) одержують простим
Пресуванням плодів маслинових дерев, Французьким миловарам дозволялося працювати тільки з ароматичними оліями з Провансу. Олію, яку одержували після перших двох пресувань, вживали з харчовою метою, а після третього-використовували для переробки на мило. Марсельське мило було предметом торгівлі венеціанському милу лише в XIV ст.. Крім Франції, миловаріння в Європі розвивалося в Італії, Греції, Іспанії, на Кіпрі, тобто в районах, де росли маслинові дерева. Що ж являє собою мило сьогодні?
Це натрієві або калієві солі вищих жирних кислот, ароматизовані парфумерною композицією, безбарвні або кольорові. Для виготовлення мила використовують натуральні жири і синтетичні жирні кислоти, луги, корисні добавки, ароматизатори, барвники.
Дитяче мило виготовляють з додаванням ланоліну і борної кислоти. Ланолін пом'якшує шкіру, а борна кислота виконує дезінфікуючу роль.
Це мило без ароматизаторів і барвників, які можуть викликати подразнення чутливої шкіри. Вміст лугу в ньому мінімальний.
Мила з ланоліном, спермацетом і оліями утворюють багато піни, надають шкірі еластичності, шовковистості. Мило з хвойною хлорофілкаротиновою пастою дезінфікує, сприяє загоєнню ран, виразок, усуває неприємний запах. Додавання очищеного березового дьогтю надає милу антимікробних і антисептичних властивостей, посилює кровообіг і процеси обміну.
Розрізняють тверде(натрієве) і рідке(калієве) мила.
До складу мила можуть входити карболова кислота, вазелін та інші речовини.
косметика ароматичний ефірний мило крем
4. Креми
Креми використовують як засоби догляду за різними типами шкіри, проти зморщок, проти та для засмаги. Вони є різних видів. Це суміші жирів або емульсії(містять деяку кількість води.
Для виробництва кремів використовують величезну кількість сировини - рослинні й тваринні жири, продукти їх переробки, білки, мінеральні солі, амінокислоти, вітаміни, екстракти лікувальних трав, фруктові та овочеві соки(алое, ромашки, календули, розмарину, свіжих огірків полуниці, кропиви, звіробою, хвої та ін.), бджолиний мед тощо. З рослинних олій використовують абрикосову, персикову, мигдалеву, касторову(рицинову), кукурудзяну, маслинову, соняшникову, бавовняну, арахісову, кокосову тощо, а з тваринних жирів - кашалотовий, спермацетовий, яловичий.
Олії легко засвоюються шкірою, надають їй еластичності, захищають від проникнення бруду і пилу, різкої зміни температур.
Для виготовлення кремів використовують також воски, які пом'якшують шкіру, сприяють обміну речовин у шкірі, надають їй еластичності.
З нафтопродуктів найбільш відомими є парафін, вазелін, церезин.
До кремів додають біологічно активні речовини : вітаміни A, D, E, F.Вітамін А сприяє зникненню вугрів,D посилює дію вітаміну А і покращує стан сухої та в'янучої шкіри. Усі вітаміни активізують обмінні процеси, поліпшують вигляд шкіри.
Бджолине маточне молочко, лецетин, салол(поглинає ультрафіолетове проміння) використовують в кремах проти засмаги.
. Шампуні
Для миття волосся використовують найрізноманітніші шампуні. Вони мають ряд переваг перед милами : не містять лугу, який сушить шкіру і знижує міцніть та еластичність волосся, добре промивають волосся у воді будь-якої твердості, містять корисні добавки, що оберігають шкіру голови та волосся від надмірної сухості.
Існують шампуні для дорослих(для різних типів волосся) і для дітей, які вготовляються на основі мийного засобу, що не подразнює слизову оболонку очей і ніжну шкіру малечі, містять вітаміни, амінокислоти.
До їх складу входять настої ромашки, кропиви бджолиний віск, екстракт яєчного жовтка-для сухого волосся;настій хмелю, екстракти огірка, грейпфрута, алое - для жирного; екстракт хни - зміцнюючий.
Шампуні містять вітаміни, білки, жирової речовини, ефірні олії, натуральний березовий сік, тваринні жири(норковий),резорцин, хінін, лецетин,(добувають з яєчного жовтка). До складу шампунів проти лупи входять вітаміни E, F, гормони, хінін. Червоний перець, настій хінної кори зумовлюють прилив крові до шкіри і коренів волосся. Шампуні для жирного волосся містять речовини, що регулюють жиро виділення шкіри, - екстракт ромашки, хмелю, звіробою, шавлії, для посиленого росту - касторову олію
. Дезодоранти
Досить відзначити, що сам по собі піт не має запаху - це прозора рідина, яка на 99% складається з води. На поверхні шкір піт розкладається бактеріями, у результаті чого з'являється неприємний запах.
З потом з організму виводяться: сечовина, сечова кислота, амоніак, амінокислоти, білок та ін.. З мінеральних компонентів до нього входять: іони Натрію, Кальцію, Магнію, Купруму, Мангану, Феруму, Хлору, Йоду.
Потіння, якщо воно не спровоковане гормональними змінами, зайвою вагою і цукровим діабетом, - природний процес, який захищає людину від перегрівання : виділення поту запобігає підвищенню температури тіла.
Існують два способи боротьби з потовиділенням. Перший - ігнорувати його. До речі, той, хто вибирає цей шлях(деякі люди просто не відчувають свого запаху), псує життя навколишнім. Другий - боротися. Сьогодні існує величезна кількість найрізноманітніших дезодорантів. У більшості з них, крім спирту, який вбиває мікроби, що розкладають піт, є ще й ароматизатори, які перебивають запах поту. До дезодорантів також додають інші антимікробні добавки.
Деякі дезодоранти містять абсорбенти, які поглинають неприємний запах.
Список літератури
1. Калантаєвська К.А. Морфологія та фізіологія шкіри людини. - К.: Здоров'я, 1965
. Косметичний пілінг: теоритичні й практичні аспекти. - М.: Косметика й медицина, 2003
. Новікова Л.В. Методи фізіотерапії в косметології. - М., 2001.
4. Нова косметологія. - М.: Косметика й медицина, 2002.
5. Озерска О.С. Косметологія. 2002.
. Практичний посібник для косметолога. Ч. 1,2/ Л.В. Новиковой. - М., 1999
. Довідник з косметики /М.А. Розентула: - М.: Медицина, 1964.
8. Фіцпатрик Т., Джонсон P., Вулар К.. Дерматологія.. 3-є видання. - М.: Практика, 1999..