Фінансові аспекти управління капітальними інвестиціями

Зміст

Вступ

1.       Фінансові аспекти управління капітальними інвестиціями

1.1   Капітальні інвестиції та джерела їх фінансування

1.2   Фінансова складова процесу управління капітальними інвестиціями

1.3   Методичні підходи до розробки програми фінансування капітальних інвестицій

2.      Рекомендації щодо розробки програми фінансування капіталовкладень на малому підприємстві

2.1 Аналіз майнового та фінансового стану малого підприємства

2.2 Обґрунтування фінансової потреби підприємства в капітальних інвестицій

2.3 Практичні рекомендації щодо визначення можливих джерел капіталовкладень малого підприємства

3. Аналіз фінансових можливостей підприємства та розробка програми фінансування капітальних інвестицій на малому підприємстві

3.1    Аналіз майнового стану підприємства та його фінансових результатів

3.2    Обґрунтування потреби в капітальних інвестиціях

3.3    Визначення джерел фінансування капітальних інвестицій

4. Облік капітальних інвестицій

Висновки і пропозиції

Література

Вступ

Україна сьогодні знаходиться на шляху всебічних економічних перетворень. За таких умов, налагодження стабільного інвестиційного процесу є справою особливого значення.

Становлення і розвиток ринкової системи господарювання потребують принципово нових підходів до організації управління підприємницькою діяльністю на всіх рівнях. Реалізація будь - якого комерційного проекту в умовах ринкової економіки завжди починається з попередньо розробленого бізнес - плану.

Бізнес-план - це документ, що описує всі основні аспекти майбутнього підприємства, аналізує всі проблеми, з якими воно може зіштовхнутися, а також визначає способи рішення цих проблем. Тому правильно складений бізнес-план у кінцевому рахунку відповідає на запитання: чи варто взагалі вкладати гроші в цю справу і чи принесе воно доходи, що окуплять усі витрати. фінансування капітальний інвестиція

Капітальні вкладення є головним напрямком розвитку виробничих підприємств. Вони дозволяють вдосконалювати технічні засади виробництва, впроваджувати нові технології та підвищувати ефективність виробництва. Разом з тим, нове обладнання має бути добре обґрунтоване фінансовим аналізом та менеджментом. Інакше підприємство збанкрутує через збитки і неповернення інвестицій. Особливо актуальне поєднання технічної потреби та фінансової спроможності підприємства в умовах сучасної економіки України. Потрібно розробляти програми по вдосконаленню фінансової роботи при реалізації капітальних вкладень на виробничих підприємствах.

Незважаючи на те, що дану тему розробляли багато дослідників, таких як: І.А. Бланк, В.В. Бочаров, О.Д. Данілов, Г.М. Івашина, О.Г. Чумаченко, В.П. Савчук, С.І. Прилипко, Є.Г. Величко та інші., питання про фінансове забезпечення капітальних вкладень підприємства у економічній літературі розглянуто недостатньо повно. Практично відсутні деталізовані до рівня алгоритмів та методик рекомендації щодо формування та управління інвестиційними програмами. І тому темою нашої дипломної роботи було обрано “Фінансове забезпечення та облік капітальних інвестицій підприємства”.

Щодо управління реальними інвестиціями, у нашому законодавстві існує закон України "Про інвестиційну діяльність" № 1560 - 12 від 18.09.91.,а також методика складання бізнес - планів, затверджена Наказом Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій № 56 від 21.04.97.

Мета дипломної роботи полягала у дослідженні фінансових засад капітальних інвестицій та їх обліку на підприємстві і застосуванні їх при плануванні розвитку конкретного підприємства.

Задачі дипломної роботи:

1. Обґрунтування економічної сутності капітальних інвестицій та їх фінансових аспектів.

2. Формування практичних рекомендацій стосовно розробки програм фінансування капітальних інвестицій на малому підприємстві.

3. Реалізація рекомендацій на прикладі реально діючого підприємства.

4. Розгляд питання обліку капітальних інвестицій.

Об'єктом дослідження було мале підприємство ТОВ “Обрій”. Предметом дослідження була організація фінансового забезпечення інвестицій у розвиток підприємства та методика їх обліку.

Наявна інформаційна база: Баланс підприємства та звіт про фінансові результати за 2001, 2002 і 2003 роки.

Основним при написанні нашої дипломної роботи було опрацювання теоретичних та практичних засад фінансової підтримки капітальних вкладень через аналіз основних фінансових показників, майнового стану даного підприємства трьох попередніх років, обґрунтування потреби в капіталовкладеннях та розробку програми фінансування.

Структура роботи складається зі вступу, трьох розділів викладення основного змісту дослідження, кожен з яких присвячений вирішенню вищезазначених завдань.

У першому розділі висвітлені основні терміни та поняття, економічна сутність, класифікація капітальних інвестицій та їх основних засад, основні складові процесу фінансового управління капіталовкладеннями.

Другий розділ представляє собою загальні практичні рекомендації стосовно розробки програми фінансування капіталовкладень на малому підприємстві..

Третій розділ дипломної роботи включає аналіз майнового та фінансового стану підприємства ТОВ “Обрій”, що проводиться на основі практичних рекомендацій, наведених в другому розділі дипломної роботи, а також містить програму фінансового забезпечення капіталовкладень підприємства ТОВ “Обрій” у виробництво головних уборів.

В четвертому розділі аналізується організація обліку капітальних інвестицій.

Робота закінчується висновками та списком використаних літературних джерел.

Основними результатами роботи стали:

1.   Рекомендації стосовно розробки фінансового обґрунтування програми капіталовкладень на малому підприємстві.

2.   Аналіз фінансових можливостей підприємства ТОВ “Обрій”

3.   Проведення розрахунків фінансових потоків по проекту організації виробництва головних уборів на ТОВ “Обрій”.

1. Фінансові аспекти управління капітальними інвестиціями

.1 Капітальні інвестиції та джерела їх фінансування

Інвестиції - відносно новий для нашої економіки термін. У вітчизняній економічній літературі поняття інвестицій використовується як синонім капітальних вкладень підприємства, що передбачає всі витрати матеріальних, трудових та грошових ресурсів, які направлені на відтворення основних фондів. Необхідно відмітити, що існують розбіжності у розумінні сутності інвестицій у плановій та ринковій економіках. Визначення, яке дається капітальним вкладенням в плановій економіці, звужує область інвестування та стосується лише вкладень у збільшення основних фондів. В ринковій економіці за своєю суттю інвестиції включають в себе дві сторони: витрати ресурсів та результати. Інвестиції здійснюються з метою отримання доходу та виявляються непотрібними, якщо вони не приносять ніякого результату. [48]

Основу інвестиційної діяльності підприємства становить реальне інвестування.

Наведемо декілька визначень поняття "реальних інвестицій", запропонованих різними авторами. Так, І.А. Бланк [16] пропонує таке визначення:

Реальні інвестиції характеризують вкладення капіталу у відтворення основних засобів, в інноваційні нематеріальні активи, в приріст запасів товарне - матеріальних цінностей та в інші об'єкти інвестування, пов'язані зі здійсненням операційної діяльності підприємства чи покращенням умов праці та побуту персоналу.

За В.В. Бочаровим [21] реальні інвестиції чи капітальні вкладення - це авансування грошових коштів у матеріальні та нематеріальні активи (інновації) підприємств.

Б.А. Райзберг, Л.Ш. Лозовський, Є.Б. Стародубцева в сучасному економічному словнику [56] наводять таке визначення капітальних вкладень:

Капітальні вкладення - це довгострокове вкладення коштів у матеріальне виробництво, в матеріальні види діяльності.

В.Г. Федоренко та А.Ф. Гойко [72] визначають реальні інвестиції як вкладання коштів (майна) у реальні активи - матеріальні та нематеріальні.

В.П. Савчук, С.І. Прилипко та С.Г. Величко [60] розуміють реальні інвестиції як вкладання коштів в матеріальні( будови, споруди, обладнання) та нематеріальні (патенти, ліцензії, "ноу-хау", науково - технічні та проектно-конструкторські роботи в вигляді документації, програмні засоби) активи.

Аналізуючи всі вищенаведені визначення капітальних вкладень або реальних інвестицій можна сказати, що найбільш повно розкрив це поняття І.А. Бланк, але і його необхідно дещо розширити. Тобто наведемо визначення, на яке ми будемо спиратися надалі у нашій дипломній роботі.

Капітальні вкладення або реальні інвестиції - це довгострокове вкладення капіталу у відтворення основних засобів, в інноваційні нематеріальні активи, в приріст запасів товарне - матеріальних цінностей та в інші об'єкти інвестування, пов'язані зі здійсненням операційної діяльності підприємства чи покращенням умов праці та побуту персоналу.

Різноманітність економічних відношень, що стосується інвестиційного процесу, передбачає необхідність класифікувати реальні інвестиції.

В.В. Бочаров виділяє такі види капітальних вкладень:

1. Вкладання коштів у матеріальні активи (основні засоби).

2. Вкладання коштів у нематеріальні активи (інновації).

Матеріальні інвестиції пов'язані з придбаванням чи створенням елементів основного капіталу та здійснюються, як правило, в рамках інвестиційного проекту. Для цієї мети можуть бути використані як власні, так і позичкові кошти. В останньому випадку інвестором є банк чи інші джерела позичкових коштів, що здійснюють вкладання коштів у конкретний інвестиційний проект. Нематеріальні інвестиції (інвестиції в інновації підприємств) здійснюють при створенні нематеріальних благ та виражають вкладання коштів в підготовку та перепідготовку кадрів, проведення науково - дослідницьких та дослідно - конструкторських робіт, створення промислових зразків нової продукції та ін. [21]

Капітальне вкладення коштів у матеріальні та нематеріальні активи на сучасному етапі розвитку суспільства часто є єдиним напрямом інвестиційної діяльності підприємств. Це відбувається тому, що кожне підприємство на протязі свого життєвого циклу періодично вкладає кошти в нове обладнання для оновлення асортименту, покращення якості своєї продукції, підвищення кваліфікації персоналу. В такій ситуації є необхідність кваліфікованого управління реальними інвестиціями.

На основі аналізу літературних джерел можна навести головні особливості економічної сутності реальних інвестицій:

1. Вони пов'язані з матеріальними та грошовими затратами.

2. Реальні інвестиції забезпечують підприємству більш високий рівень рентабельності в порівнянні з фінансовими інвестиціями.

3. Реальні інвестиції мають високий ступінь проти інфляційного захисту,тому що ріст цін на реальні об'єкти ( обладнання та ін.) співпадає, часто навіть і перевищує інфляцію грошей.

4. Капіталовкладення можуть бути повернені лише на протязі наступних років у майбутньому.

5. Реальні інвестиції завжди містять у собі елемент ризику.

6. Реальне інвестування тісно пов'язане з операційною діяльністю підприємства. Від реалізованих підприємством інвестиційних проектів залежить подальший об'єм його операційної діяльності.

7.   Реальні інвестиції є найменш ліквідними, що пов'язано з вузько націленою направленістю цих вкладень. І в незавершеному вигляді вони не мають іншого призначення.

8.   Капітальні вкладення у виробництво, підвищення кваліфікації персоналу, та ін. безпосередньо пов'язані з підвищенням можливостей підприємства щодо досягнення своїх стратегічних і тактичних цілей. Саме ця форма інвестування допомагає підприємству проникати на нові товарні та регіональні ринки, забезпечувати постійний ріст своєї ринкової вартості. [ 16,21 ]

Реальне інвестування здійснюється в різноманітних формах.

Основними із яких є:

1. Капітальне інвестування чи капітальні вкладення в основнізасоби (придбання цілісних майнових комплексів, нове будівництво, реконструкція, модернізація, відновлення окремих видів обладнання)

2. Інвестування в інновації підприємств (інноваційне інвестування в нематеріальні активи)

3. Інвестування приросту оборотних активів (інвестування приросту запасів матеріальних оборотних активів) [16].

1. Капітальне інвестування чи капітальні вкладення в основні засоби:

Ø  Придбання цілісних майнових комплексів. Це інвестиційна діяльність великих підприємств, що забезпечує галузеву, регіональну чи товарну диверсифікацію їх діяльності.

Ø  Нове будівництво. Воно являє собою інвестиційну операцію, пов'язану з будівництвом нового об'єкта з завершеним технологічним циклом за індивідуально розробленим чи типовим проектом на спеціально відведених територіях.

Ø  Реконструкція. Вона являє собою інвестиційну операцію, пов'язану з суттєвим перетворенням всього виробничого процесу на основі сучасних науково - технічних досягнень, її здійснюють згідно комплексного плану реконструкції підприємства з метою радикального збільшення його виробничого потенціалу, покращення якості продукції, що випускається та ін. В процесі реконструкції може здійснюватися розширення окремих виробничих будівель та приміщень (якщо нове обладнання не може бути розміщено на вже існуючій площі); побудова нових будов та споруд того ж призначення замість ліквідованих на території діючого підприємства, подальша експлуатація яких не може проводитись з технологічних чи економічних причин.

Ø  Модернізація. Це інвестиційна операція, що пов'язана з вдосконаленням та приведенням основної частини виробничих засобів до стану, що відповідає сучасному рівню здійснення технологічних процесів, шляхом конструктивних змін основного парку машин, механізмів та обладнання, що використовується підприємством в процесі операційної діяльності.

Ø  Відновлення окремих видів обладнання. Воно пов'язане з заміною (в зв'язку з фізичним зносом) чи доповненням ( в зв'язку зі зростанням обсягів діяльності чи необхідністю підвищення продуктивності праці) кількості обладнання, що існує на даний момент, новим його видом, не змінюючи загальної схеми здійснення технологічного процесу.

2. Інноваційне інвестування в нематеріальні активи. Воно являє собою інвестиційну операцію, що направлена на використання в операційній та інших видах діяльності підприємства нових наукових і технологічних знань з метою досягнення комерційного успіху. Інноваційні інвестиції в нематеріальні активи здійснюються в двох основних формах:

Ø   Шляхом придбавання готової науково - технічної продукції та інших прав (патенти на наукові відкриття, промислові зразки, винаходи та товарні знаки та ін.)

Ø  Шляхом розробки нової науково - технічної продукції.

3. Інвестування приросту запасів матеріальних оборотних активів. Це інвестиційна операція, що направлена на розширення об'єму операційних оборотних активів, які використовуються в результаті здійснення інвестиційної діяльності. Необхідність цієї форми інвестування пов'язана з тим, що будь - яке розширення виробничого потенціалу визначає можливість випуску додаткового обсягу продукції. Але ця можливість може бути реалізована тільки при певному розширенні обсягів використання матеріальних оборотних активів окремих видів (запасів, сировини, напівфабрикатів).

Данілов О.Д., Івашина Г.М., Чумаченко О.Г [31] пропонують таку класифікацію реальних інвестицій:

За джерелами фінансування:

Ø  централізовані - за рахунок коштів державного бюджету та державних кредитів;

Ø  нецентралізовані - за рахунок довгострокових банківських кредитів, власних коштів підприємств, іноземних інвестицій.

Сьогодні в Україні спостерігається тенденція до збільшення частки централізованих капітальних вкладень. Така ситуація пов'язана із державною політикою у фінансовій та банківській сферах.

Галузевий розподіл реальних інвестицій на нинішньому етапі має наступний вигляд:

Ø  машинобудування та металообробка;

Ø  торгівля та громадське харчування;

Ø  будівництво;

Ø  целюлозно-паперова промисловість;

Ø  промисловість будівельних матеріалів та ін.

Регіональний розподіл. Обсяг залучених інвестицій у різні регіони залежить від:

Ø  стану інвестиційного клімату;

Ø  послідовності проведення ринкових реформ;

Ø  рівня розвитку економічного потенціалу;

Ø  динаміки перетворення виробничої та фінансової інфраструктури;

Ø  ефективності використання природних та трудових ресурсів;

За формами відтворення виділяють наступні види реальних

інвестицій:

Ø  нове будівництво - створення виробничих потужностей на нових майданчиках за новими проектами;

Ø  розширення виробництва - будівництво нових підприємств та розширення діючих виробничих підрозділів основного та допоміжного призначення;

Форми реального інвестування, які обираються підприємством тісно залежать від цілей підприємства, від його розвитку і можливостей.

Капітальні вкладення забезпечуються грошовими коштами з різноманітних джерел, основним із яких є національний дохід, який створюється в сфері матеріального виробництва.

Розрізняють два основних методи забезпечення капітальних вкладень грошовими коштами: безповоротній, чи фінансування, та поворотній, або кредитування. Безповоротне надання коштів не обумовлено їх поверненням в раніш обумовлений термін. Поворотне використання коштів відбувається на умовах повороткості у конкретний термін та в конкретному розмірі. Крім того, кредитування є поворотнім, строковим, платним та забезпеченим. Довгострокове кредитування більш повно, ніж безповоротне фінансування, відповідає умовам переходу до ринку. Необхідність погашення кредиту та виплата процентів за користування ним більш зацікавлює позичальників у обґрунтуванні розміру кредиту, мети, щодо реалізації якої він потрібен, економії, в процесі його використання, а також засобом контролю окупності капітальних вкладень.

Основним джерелом фінансування капітальних вкладень у індустріальне розвинених країнах з розвиненою ринковою економікою є власні кошти підприємств в вигляді чистого грошового потоку, тобто нерозподілений прибуток та амортизаційні відрахування. До них ще можна віднести певну частину прибутку від продажу власних цінних паперів ( акцій та облігацій) і кредитів, що отримані з ринку позичкового капіталу.

Державне стимулювання інноваційних проектів у розвинутих країнах здійснюється в двох основних формах. Перша складається в здійсненні державою прямого фінансування інноваційних проектів, друга - у заохоченні інноваційних проектів приватних і державних підприємств шляхом створення пільгових умов для фірм, що впроваджують прогресивну техніку і технології, та здійснюють науково-дослідну діяльність.

Також, у цих країнах, джерелами фінансування реальних інвестицій є:

q Державний бюджет;

q    Спеціальні урядові фонди ;

q    Промислові фірми;

q    Виконавці;

q    Кошти приватних компаній та індивідуальних інвесторів

q    Можливості світового фондового ринку;

q    Кредити міжнародних фінансове - кредитних організацій;

q    Кредити міжнародних експортних агентств;

q    Кредити національних комерційних банків.

Але ці всі джерела інвестування не являються гарантією успішного вкладення коштів в економіку нашої країни. І багато крупних проектів потребують декілька джерел фінансування.

Серед джерел фінансування капіталовкладень в Росії В.В.Бочаров [21] виділяє такі:

1.                                                                                                                Власні фінансові ресурси (чистий прибуток, амортизаційні відрахування, кошти, які виплачуються органами страхування в формі покриття збитків від стихійних подій, аварій, катастроф).

2.   Позичкові кошти (банківські кредити, облігаційні займи).

3.   Залучені кошти (кошти, отримані від емісії акцій, внески в статутний капітал).

4.   Грошові кошти, які централізуються добровільними співтовариствами підприємств та фінансове - промисловими групами.

5.   Кошти федерального бюджету, які виділяються при умові повернення чи неповернення, а також кошти бюджетів суб'єктів РФ.

6.   Кошти, які виділяються іноземними інвесторами в формі кредитів, позичок, внесків у статутні капітали російських підприємств.

7.   Кредити та позички , що надаються Росії міжнародними фінансове-кредитними організаціями та іншими державами під гарантії уряду РФ.

Розглядаючи різні варіанти фінансування реальних інвестиційних проектів в Україні, можна обрати найбільш раціональну структуру капіталу. Капітал підприємства може поділятися на дві групи: власний і залучений. Співвідношення власного та залученого капіталу і визначає ефективність проекту.

До традиційних способів фінансування проекту належать:

1. Фінансування шляхом передавання частки акціонерного капіталу;

2. Фінансування шляхом отримання позики;

3. Фінансування шляхом отримання іноземних кредитів.

Фінансування шляхом передавання частки акціонерного капіталу

може здійснюватись різними шляхами:

1.Залучення компанії або приватної особи в якості партнера в закрите акціонерне товариство або товариство з обмеженою відповідальністю. Цей спосіб фінансування може реалізовуватися шляхом створення спільного підприємства або часткового розміщення акцій. Потенційними інвесторами можуть бути приватні особи, які мають вільні кошти та довіряють проекту.

Цей спосіб фінансування має наступні переваги:

q     Контроль тільки з боку обмеженої кількості осіб, які можуть бути пов'язані не лише діловими, але й особистими стосунками;

q    Збереження конфіденційності бізнесової інформації;

q    Можливість використання досвідчених співвласників в якості професійних радників з питань управління.

2.                                                                                                                Перетворення підприємства у відкрите акціонерне товариство і проведення відкритої підписки на акції.

Так, залучити капітал можуть підприємства, які мають гарну репутацію і бажають збільшити обсяги виробництва. Переваги цього способу:

o   Швидке покращення фінансового стану, що, у свою чергу, полегшує залучення необхідних кредитів на більш вигідних умовах;

o   Встановлення "справедливої ціни" підприємства завдяки можливості котирування акцій підприємства на біржі;

o   Можливість стимулювання провідних спеціалістів, шляхом передачі їм частки акцій;

o   Покращення іміджу компанії;

o   Забезпечення ліквідності акцій;

o   Можливість зростання курсу акцій компанії.

Недоліки проведення відкритої підписки на акції:

o   Втрата конфіденційності, необхідність відкриття інформації про діяльність компанії та її фінансовий стан;

o   Обмеження діяльності менеджерів компанії;

o   Можлива втрата контролю над компанією внаслідок консолідації пакета акцій у руках одного або декількох інвесторів.

3. Венчурне фінансування. Венчурний фінансист поділяє ризик з ініціатором проекту, при цьому сподівається отримати більш високий прибуток. Венчурне фінансування поділяють на три стадії:

1.    фінансування передінвестиційної стадії проекту:

o   проведення науково-дослідних та експериментально-конструкторських робіт, розробку бізнес-плану, формування початкового капіталу;

o   фінансування створення компанії - розробка прототипу, стратегії маркетингу, покриття витрат до виробничого характеру.

2.    фінансування виробничої стадії проекту:

o   витрати на виготовлення інструментів, на маркетинг;

o   створення або розширення необхідних виробничих потужностей;

o   формування оборотного капіталу.

Фінансування шляхом отримання позики може відбуватися кількома способами:

1. З використанням традиційних інструментів позичкового фінансування. До них належать довгострокові банківські кредити, розміщення облігацій та кредити юридичних осіб.

2. Фінансування шляхом лізингу (оренди). Сутність лізингу полягаєв тому, що при нестачі вільних коштів на придбання обладнання,підприємство може звернутись до лізингової компанії. Остання на підставіугоди з підприємством купує необхідне обладнання у власника та надаєйого в оренду підприємству. Фінансовий лізинг передбачає викуп об'єкталізингу після закінчення строку оренди.

Переваги лізингу:

o  підприємство отримує пільгові умови оподаткування. Це пов'язано з тим, що лізингові платежі відносяться на собівартість, тобто не підлягають оподаткуванню;

o   лізинг дозволяє підприємству отримати обладнання та почати його експлуатацію, не відволікаючи кошти з обігу.

Недоліки лізингу:

o  витрати на лізинг звичайно перевищують витрати на придбання активу в інший спосіб;

o  підприємство не може розірвати лізингову угоду достроково, бо це призведе до суттєвих штрафних санкцій.

Підводячи підсумки глави 1.1 необхідно звернути увагу на такі особливості та характеристики капіталовкладень:

Капітальні вкладення або реальні інвестиції - це довгострокове вкладення капіталу у відтворення основних засобів, в інноваційні нематеріальні активи, в приріст запасів товарне - матеріальних цінностей та в інші об'єкти інвестування, пов'язані зі здійсненням операційної діяльності підприємства чи покращенням умов праці та побуту персоналу.

Існують такі види капітальних вкладень:

1. Вкладання коштів у матеріальні активи (основні засоби).

2. Вкладання коштів у нематеріальні активи (інновації).

3. Інвестування приросту оборотних активів.

Капітал підприємства може поділятися на дві групи: власний і залучений. Співвідношення власного та залученого капіталу і визначає ефективність проекту.

До традиційних способів фінансування проекту належать:

4.                                                                                                                Фінансування шляхом передавання частки акціонерного капіталу:

o  Залучення компанії або приватної особи в якості партнера в закрите акціонерне товариство або товариство з обмеженою відповідальністю;

o  Перетворення підприємства у відкрите акціонерне товариство і проведення відкритої підписки на акції;

o  Венчурне фінансування. Венчурний фінансист поділяє ризик з ініціатором проекту, при цьому сподівається отримати більш високий прибуток;

5.                                                                                                                Фінансування шляхом отримання позики:

o  3 використанням традиційних Інструментів позичкового фінансування;

o   Фінансування шляхом лізингу (оренди);

6.                                                                                                                Фінансування шляхом отримання іноземних кредитів.

.2 Фінансова складова процесу управління капітальними інвестиціями

В задачі фінансового менеджера входить обґрунтування варіантів рішень про фінансування капітальних вкладень та визначення джерел їх фінансування; організація фінансування капіталовкладень; моніторинг інвестиційних проектів; визначення фактичної ефективності капітальних вкладень; формування портфелю реальних інвестицій.

Головною умовою успіху управління капітальними вкладеннями підприємства є його орієнтація в першу чергу на вирішення довгострокових завдань, а не на отримання миттєвих результатів. У теперішній час труднощі переходу до стабільного розвитку держави вимушують підприємства досягати короткострокових цілей шляхом створення антикризових програм, необхідних для виживання в умовах перебудови господарського механізму.

Перевага короткострокової орієнтації в діяльності підприємств також може пояснюватися такими причинами:

o  Відсутністю державної програми виходу підприємств із кризи, а також частою зміною пріоритетів в економічній політиці держави;

o   Відсутністю практичного досвіду управління інвестиціями у керівництва компанії, тому що в умовах планової системи керівники були позбавлені самостійності, необхідної для стратегічного планування, вирішуючи лише оперативні завдання;

o   Недостатньою розробкою методологічних питань довгострокової стратегічної діяльності фірми через відсутність в цьому потреби в умовах директивного планування.

Для більш повного розуміння питання, є необхідним визначити термін “Інвестиційна політика”. Відповідно сучасного економічного словника за редакцією Б.А. Райзберга та ін. інвестиційна політика - складова частина економічної політики, яку проводить держава в вигляді встановлення структури та масштабів інвестицій, напрямів їх використання, джерел отримання з врахуванням необхідності відновлення основних засобів та підвищення їх технічного рівня. [56]

В умовах ринкових відносин процес формування інвестиційної політики, який спирається винятково на довгострокові цілі економічного розвитку, повинен займати сьогодні відповідне місце в арсеналі економічних інструментів підприємства.

Для реалізації цих завдань насамперед необхідно змінити підхід до інвестиційної політики, яка повинна бути заснована на принципах руху від майбутнього до теперішнього, а не навпаки. Це означає, що визначення стратегічних перспектив розвитку підприємства повинно відбуватися не тільки виходячи з теперішнього стану фірми та прогнозу її розвитку в майбутньому, а і з управлінської інтуїції, аналізу потенційних можливостей підприємства та альтернативних шляхів розвитку.

З точки зору капіталовкладень, які використовуються для розширення виробництва, реалізація цього підходу означає переважне направлення інвестиційних ресурсів в перспективні галузі, які мають шанси зростання в майбутньому, в порівнянні з галузями, які прибуткові в даний момент. Інвестиції на реконструкцію та технічне переобладнання підприємств, які мають високі видатки, з метою зниження їх не повинні відбуватися без відповідного аналізу перспектив даної галузі.

Таким чином, процес формування інвестиційної політики повинен спиратися на стратегію розвитку підприємства та мати в результаті створення довгострокових інвестиційних програм, що охоплюють великий часовий відтинок та направлені на найбільш ефективний розвиток фірми.

На цих позиціях заснований процес формування інвестиційної політики промислового підприємства. Він включає:

Ø                              Аналіз впливу зовнішнього середовища підприємства;

Ø  Виявлення цілей і завдань, відповідно яким формується стратегія розвитку, що безпосередньо впливає на інвестиційну політику.

Процес прийняття рішень про капіталовкладення повинен бути направлений на досягнення певних цілей і завдань, відносно яких оцінюється ефективність фірми. Тому формування інвестиційної політики підприємства повинно починатися з ціле покладання, тобто з чіткого формулювання цілей та завдань. [48]

Інвестиційний портфель підприємства являє собою набір реальних проектів і програм, прийнятих на розглядання на предмет реалізації, які в нього входять. Формуючи портфель, інвестор повинен знайти відповіді на наступні питання в рамках обраної ним інвестиційної стратегії. Які конкретно проекти необхідно прийняти підприємству? Який загальний об'єм капітальних вкладень необхідно передбачити в інвестиційному плані та бюджеті? З яких джерел може фінансуватися інвестиційний портфель підприємства?

При складанні стратегії залучення інвестиційних ресурсів необхідно враховувати декілька принципів [31]:

1.   "Золоте банківське правило" - капіталовкладення з тривалими строками окупності повинні фінансуватись за рахунок довгострокових коштів.

2.   Принцип платоспроможності - планування повинно забезпечувати платоспроможність у будь-який час.

3.   Принцип рентабельності капіталовкладень - для всіх джерел фінансування необхідно обирати найбільш дешеві способи фінансування.

4.   Принцип збалансованості ризиків - найбільш ризикові капіталовкладення повинні фінансуватись за рахунок власних коштів.

5.   Принцип пристосування до потреб ринку - необхідно враховувати кон'юнктуру ринку та власну залежність від надання кредитів.

6.   Принцип граничної рентабельності - необхідно обирати максимально рентабельні капіталовкладення.

В радянській економічній літературі отримали загальне визнання наступні п'ять цілей, які може прагнути досягти підприємство:

1. Виробничо-технологічні цілі, які направляють підприємство на випуск певного виду продукції певної якості;

2. Господарсько-економічні цілі, обумовлені вимогами народногосподарської ефективності виробництва (виконання планових завдань з найменшими витратами);

3. Науково - технологічні цілі, пов'язані з необхідністю інтенсифікації виробництва та прискорення науково - технічного прогресу;

4. Соціальні цілі;

5. Екологічні цілі.

В процесі досягнення основної мети інвестиційної діяльності і управлінні портфелем реальних інвестицій на сучасному підприємстві вирішують ряд завдань.

1.   Підвищення темпів економічного розвитку підприємства. Економічний ріст підприємства та капітальні вкладення тісно пов'язані. Чим більше обсяг продажу та прибуток підприємства, тим більше коштів залишається на капіталовкладення. Але цей залишок напряму залежить від різноманітних факторів, таких як вартість сировини та матеріалів, розмір податків, ставки процента, виплати дивідендів акціонерам та інших. І якщо ці фактори в період реалізації інвестиційної політики відносно стабільні, то при збільшенні обсягів продажу підприємство може залишити частину чистого прибутку собі та направити його у русло реальних капіталовкладень для збільшення капіталу фірми.

2.   Максимізація прибутку від інвестиційної діяльності. Можливості підприємства безпосередньо залежать не від обсягів бухгалтерського, а від обсягів чистого прибутку, що залишається після оподаткування. Тому, при наявності вибору з кількох інвестиційних проектів, необхідно обрати той, що дає максимальний чистий прибуток на вкладений капітал. В інвестиційному аналізі для оцінки ефективності інвестицій використовують не тільки показник чистого прибутку, а і амортизаційні відрахування, тобто весь грошовий потік проекту.

3.   Мінімізація ризиків. Ризики - це найбільший недолік капіталовкладень. При певних умовах вони можуть спричинити не тільки втрату прибутку від вкладених інвестицій, а і втрату всього капіталу чи його частини. Тому одним з основних завдань управління капіталовкладеннями є зменшення ризиків. Через те необхідно обмежити прийняття найбільш ризикованих інвестиційних проектів.

4.   Забезпечення фінансової стійкості та платоспроможності підприємства. Капітальні вкладення пов'язані з відволіканням фінансових ресурсів у великих розмірах та на довгий період, що може бути причиною дефіциту ліквідних коштів для розрахунків за поточними господарськими операціями. Крім того фінансування окремих проектів відбувається за рахунок залучених коштів. Різке їх збільшення в пасиві балансу може призвести до втрати фінансової стійкості підприємства в довгостроковому періоді. Тому, обираючи джерела фінансування необхідно одразу визначити, який вплив це фінансування здійснить на фінансову стійкість підприємства.

5. Прискорення реалізації інвестиційних проектів. При цьому досягається:

o     Прискорення економічного розвитку в цілому.

o     Скоріше формується чистий грошовий потік у формі чистого прибутку та амортизаційних відрахувань, який є джерелом покриття початкових інвестицій.

o   Скорочення строків використання позичкових коштів. Що дозволяє інвестору економити на процентних платежах кредиторам.

o   Зниження інвестиційних ризиків, пов'язаних з інфляцією та зміною ринкової кон'юнктури. [21]

Всі ці задачі дуже тісно взаємопов'язані. Так, високий прибуток на інвестиції пов'язаний з великими ризиками. Але при цьому високий показник чистого прибутку та амортизаційні відрахування створюють всі необхідні передумови для успішного виконання інвестиційних проектів, для максимізації прибутку від інвестиційної діяльності. Платоспроможність та фінансова стійкість підприємства забезпечується через мінімізацію фінансових та інших ризиків. Тобто, при формуванні портфелю реальних інвестицій необхідно орієнтуватися на отримання високого прибутку, забезпечення ліквідності та фінансової стійкості підприємства при найменшому ризику втрати інвестицій та капіталу в цілому.

І.А. Бланк виділяє такі етапи політики управління портфелем реальних інвестицій на підприємстві:

1.    Аналіз стану реального інвестування в попередньому періоді. На протязі цього аналізу визначається рівень інвестиційної активності підприємства в попередньому періоді та ступінь завершеності реальних інвестиційних програм, які були початі раніше.

o     На першій стадії аналізу вивчається динаміка загального обсягу інвестування капіталу в приріст реальних активів, дольова частка реального інвестування в загальному обсязі інвестицій підприємства в перед плановому періоді.

o   На другій стадії аналізу розглядається ступінь реалізації окремих інвестиційних програм і проектів, рівень засвоєння тих інвестиційних ресурсів, які передбачені для цієї мети.

o     На третій стадії аналізу визначається рівень завершеності раніш початих інвестиційних проектів та програм, уточнюється обсяг необхідних ресурсів для завершення їх.

2.   Визначення загального обсягу реального інвестування в майбутньому періоді. Основою визначення цього показника є обсяг приросту основних засобів, нематеріальних та оборотних активів, що планує отримати підприємство. Обсяг визначається з урахуванням динаміки раніше незакінчених капітальних вкладень.

3.   Визначення форм реального інвестування. Ці форми визначаються в залежності від цілі та завдань підприємства, в залежності від ступеню його розвитку виходячи з конкретних направлень його інвестиційної діяльності.

4.   Підготовка бізнес - планів реальних інвестиційних проектів. Майже всі форми великих інвестицій розглядаються як інвестиційні проекти. Підготовка таких інвестиційних проектів вимагає написання бізнес - планів. Для невеликих проектів розробляється короткий варіант бізнес - плану, а для

великих, або, якщо планується впровадження на ринок зовсім нового товару, повний.

5. Оцінка ефективності окремих реальних інвестиційних проектів. Ця оцінка здійснюється на основі показників: чистого приведеного доходу,періоду окупності інвестицій, та інших. Виходячи з цього ті інвестиційні проекти, які не відповідають критеріям інвестиційної політики підприємства,не повинні бути прийнятими.

6. Формування портфелю реальних інвестицій. Проекти, які були відібрані підприємством при оцінці їх ефективності підлягають подальшій розробці. На основі такої оцінки підприємство і формує свій портфель реальних інвестицій або капітальних вкладень на попередній період. Якщо при формуванні портфелю передбачається збалансованість окремих цілей, то портфель оптимізується за різними показниками.

7. Забезпечення реалізації окремих інвестиційних проектів та програм. Основні документи, які є необхідними для реалізації окремих проектів є капітальний бюджет і календарний графік реалізації інвестиційного проекту.

Календарний бюджет - це документ, який розробляється на період до одного року, і відображає всі витрати та надходження, що пов'язані з реалізацією конкретного реального інвестиційного проекту.

Календарний графік - документ, що визначає основні періоди, які потрібні для виконання окремих етапів робіт.

Щоб виявити кращий варіант проекту, треба розглянути широке коло його можливих варіантів. Дуже часто вибір певного способу чи варіанта проекту робиться передчасно. Необхідним є внесення всіх можливих варіантів до початкового переліку ідей, що обговорюються, а потім шляхом використання логічної схеми відбору відкинути гірші. Початковий список альтернативних підходів може звузитися до кількох або одного варіанту. У міру відкидання альтернативних варіантів деталі й

розрахунок кожного аспекту уточняються. Тим самим вдається уникнути надмірної, детальної підготовчої роботи над варіантами, які, врешті-решт, відкидаються.

Відхилення варіантів проекту відбувається на основі вибору ідей, які згодом буде прийнято і піддано детальному аналізу на стадіях розробки та експертизи проекту.

Причинами відхилення варіантів проекту можуть бути:

o     Відсутність ринку збуту товару, тобто недостатній попит на запропонований продукт проекту;

o   Не конкурентоспроможність товару;

o   Надмірні витрати проекту порівняно з очікуваними вигодами, тобто неприбутковість проекту;

o   Проект несумісний з політикою існуючої влади;

o   Відсутність політичної підтримки влади;

o   Непридатна, застаріла для здійснення цілей проекту технологія;

o   Обмеженість сировини та обладнання для реалізації даного проекту та неможливість їх збільшення з різних причин;

o   Завеликий масштаб проекту, що не відповідає наявним організаційним та управлінським можливостям фірми;

o   Дуже високий ризик втрати капіталу ризик;

o   Зависокі витрати на експлуатацію проекту порівняно з наявними фінансовими ресурсами;

o   Реалізація проекту несумісна з екологічною ситуацією в регіоні.

Висновки:

Основні етапи політики управління портфелем реальних інвестицій на підприємстві:

1.   Аналіз стану реального інвестування в попередньому періоді.

2.   Визначення загального обсягу реального інвестування в майбутньому періоді.

3.   Визначення форм реального інвестування.

4.   Підготовка бізнес - планів реальних інвестиційних проектів.

5.   Оцінка ефективності окремих реальних інвестиційних проектів.

6.   Формування портфелю реальних інвестицій.

7.   Забезпечення реалізації окремих інвестиційних проектів та програм.

1.3 Методичні підходи до розробки програми фінансування капітальних інвестицій

В світі існує безліч підходів до написання бізнес - планів, але для написання фінансової його частини існують певні вимоги та критерії, на які необхідно орієнтуватися під час складання бізнес - планів.

Програмою промислового розвитку ООН запропоновано бачення проекту як циклу, що складається з трьох окремих фаз - передінвестиційної, інвестиційної та експлуатаційної.

Передінвестиційна фаза має наступні стадії: визначення інвестиційних можливостей, аналіз альтернативних варіантів і попередній вибір проекту - попереднє техніко-економічне обґрунтування, висновок за проектом і рішення про інвестування.

Інвестиційна фаза: встановлення правової, фінансової та організаційної основ для здійснення проекту, придбання і передача технологій, детальне проектне опрацювання та укладання контрактів, придбання землі, будівельні роботи і встановлення обладнання, перед виробничий маркетинг, набір і навчання персоналу, здача в експлуатацію та запуск.

Фаза експлуатації розглядається як у довгостроковому, так і у короткостроковому планах. У короткостроковому плані вивчається можливе виникнення проблем, пов'язаних із застосуванням обраної технології, функціонуванням обладнання або з кваліфікацією персоналу. У довгостроковому плані до розгляду береться обрана стратегія та сукупні витрати на виробництво і маркетинг, а також надходження від продажу.

Універсальним підходом до визначення робіт, які відносяться до різних фаз і стадій циклу проекту, є підхід Всесвітнього банку. Це ідентифікація, розробка, експертиза, переговори, реалізація та завершальна оцінка.

Ці стадії об'єднані в дві фази:

o     фаза проектування - перші три стадії;

o     фаза впровадження - останні три стадії.

Перша стадія проекту, ідентифікація, стосується вибору або генерування таких ґрунтовних ідей, які можуть забезпечити виконання важливих завдань розвитку. На цій стадії слід скласти перелік усіх можливих ідей, придатних для досягнення цілей економічного розвитку. Перша стадія циклу проекту виходить із чіткого формулювання цілей, порівняння альтернативних засобів його виконання та вибору найвигідніших варіантів.

На стадіях розробки відбувається послідовне уточнення проекту за всіма його параметрами, а саме: о технічні характеристики;

o врахування впливу на навколишнє середовище;

o   ефективність та можливість фінансового здійснення;

o   прийнятність із соціальних та культурних міркувань;

o   масштабність організаційних заходів.

Розробка проекту включає звуження кола ідей шляхом їх детальнішого вивчення. Можливе проведення кількох типів досліджень, таких як:

o попереднє інженерне проектування;

o   аналіз можливості економічного та фінансового здійснення;

o   розгляд систем адміністративного управління;

o   оцінка альтернативних варіантів з погляду захисту навколишнього середовища;

o   оцінка впливу проекту на місцеве населення.

Чим більше відомо про різні підходи до управління проектом, тим більше можна забракувати невдалих варіантів і перейти до детального вивчення обраного проекту.

Експертиза забезпечує остаточну оцінку всіх аспектів проекту перед запитом чи рішенням про його фінансування.

На стадії експертизи увага зосереджується на оптимальному варіанті. Проводиться ретельне вивчення:

o  фінансово-економічної ефективності;

o   факторів невизначеності й ризиків;

o   окремих змін у керівництві або політиці, які можуть вплинути на успіх здійснення проекту.

На стадії переговорів інвестор і замовник, який хоче одержати фінансування під проект, докладають зусиль, щоб дійти згоди щодо заходів, необхідних для здійснення проекту. Досягнуті домовленості оформляються як документально підтверджені юридичні зобов'язання. Після проведення переговорів складається протокол намірів, меморандум або інші документи, що відображають досягнуті домовленості.

Під реалізацією проекту розуміють виконання необхідних робіт для досягнення його цілей. На стадії реалізації проводиться контроль і нагляд за всіма видами робіт. Порядок проведення контролю та інспекції повинен погоджуватися на стадії переговорів.

На стадії завершальної оцінки визначається ступінь досягнення Цілей проекту, із набутого досвіду робляться висновки для його використання в подальших проектах. Під час цієї стадії необхідно

порівнювати фактичні результати проекту із запланованими.

Ідея проекту може обумовлюватися:

. Незадоволеними потребами і пошуком можливих шляхів їх задоволення;

2. Ініціативою приватних чи державних фірм, які прагнуть одержати переваги у використанні нових можливостей;

. Наявністю невикористаних або не до використаних матеріальних чи людських ресурсів та можливістю їх застосування у більш продуктивних галузях;

. Необхідністю зробити додаткові капітальні вкладення;

. Прагненням створити сприятливі умови для формування відповідної інфраструктури виробництва й управління;

. Пропозиціями іноземних громадян або фірм щодо інвестицій;

. Інвестиційними стратегіями, розробленими іншими країнами, а також можливостями, що виникають у зв'язку з міжнародними договорами;

8. Діяльністю організацій щодо надання двосторонньої допомоги і поточними проектами цих організацій у даній країні. [31]

Для розробки програми фінансування Агентство з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій в Україні запропонувало від 21 квітня 1997 року методику складання бізнес - планів.[50]

Ця Методика розроблена відповідно до Положення про Реєстр неплатоспроможних підприємств та організацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 1996 р.К 1403 для надання методичної допомоги спеціалістам підприємств, Агентства, інших органів виконавчої влади, банків та інвесторів при складанні бізнес-планів, а також для їх оцінки з метою вибору найбільш ефективного бізнес-плану в процесі проведення реструктуризації підприємств. За цією методикою Бізнес-план - це специфічний плановий документ, в якому відображено організаційно-фінансові заходи для забезпечення виробництва окремих видів товарів, робіт, послуг.

План дає можливість визначити перспективи розвитку майбутнього ринку збуту, оцінити витрати на виготовлення і реалізацію потрібної цьому ринку продукції, визначити її потенційну прибутковість. План повинен також дати відповідь: чи доцільно здійснювати інвестування виробництва з точки зору самоокупності витрат. Особливістю даної Методики є те, що вона містить рекомендації для підприємств, які здійснюють реструктуризацію і планують подальший випуск як традиційних, так і нових для даного підприємства видів продукції з урахуванням організаційних змін існуючих структурних підрозділів.

Перелік основних розділів Бізнес - плану:

1. Резюме;

2. Загальна характеристика підприємства;

3. Історична довідка;

4. Характеристика продукції, ринків збуту, маркетинг;

5. План виробництва;

6. Організаційний план;

7. Фінансовий план та програма інвестицій;

8. Аналіз можливих ризиків та їх страхування;

9. Охорона навколишнього середовища;

10.Заключні положення;

Найважливішим розділом бізнес - плану є фінансовий план, тобто складання програми фінансування. Цей розділ плану повинен дати можливість оцінити можливість проекту забезпечувати надходження грошових коштів в обсязі, достатньому для обслуговування боргу чи дивідендів.

Необхідно докладно описати необхідність в фінансових ресурсах, можливі джерела та схеми фінансування, відповідальність позичальників та систему гарантій. Особливе значення необхідно приділити поточному та прогнозному стану оточуючого економічного середовища. Також необхідно чітко передбачити всі витрати грошових коштів, описати всі умови кредитів. Необхідно відобразити: ставки податків, інфляцію, формування капіталу за рахунок власних коштів, випуск акцій та інше., порядок виплати займів.

Звичайно фінансовий розділ бізнес - плану представлений трьома основними документами:

1.   Звіт про прибуток та збитки.

2.   План руху грошових коштів

3.   Балансова відомість,

хоча перелік документів може бути набагато ширший.[50] При необхідності може бути представлений графік погашення кредитів, процентів, податків. До цього можуть додаватися розрахунки основних показників платоспроможності та ліквідності, а також прогнозні показники ефективності проекту:

o Чистий дисконтований дохід (NРV)

o   Індекс прибутковості (ІД)

o   Строк окупності проекту (РВР)

o   Внутрішня норма прибутковості (ІRR)

Структура фінансового плану за Методикою складання бізнес-планів, затвердженою наказом Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій від 21 квітня 1997 р. N 56.:

1. Звертається увага на виконання фінансового плану поточного року. Основні фінансові показники за останній звітний період порівнюються з плановими або їх значеннями за попередній рік.

2. Складається прогноз фінансових результатів на певний плановий період (рік, два, три...).

3. Розробляється план реструктуризації кредиторської заборгованості та повернення дебіторської заборгованості.

4. Визначається та обґрунтовується обсяг необхідних інвестицій для виконання плану реструктуризації та вказується ефективність даного інвестиційного проекту:

o     потенційна прибутковість, рентабельність;

o   наявність стабільних ринків збуту.

5.   Розробляється графік надання фінансової підтримки (сума, рік, квартал).

6.   Розробляється графік повернення фінансової підтримки та відсотків за нею (сума та термін).

7.   Очікуваний результат від одержаної інвестиційноїпідтримки.

Для оцінки фінансової спроможності проекту необхідно спрогнозувати обсяг продажу, порівняти його з витратами за проектом та визначити джерела покриття можливих витрат.

Прогноз обсягів продажу можна подати у вигляді такої таблиці (т.1):

Найменування продукції	Фізичний обсяг реалізації (шт).	Ціна продажу (грн. або $)	Виручка від реалізації з ПДВ, акцизним збором.	Обсяг ПДВ.	Обсяг акцизного збору.
1	2	4	5	6

Кожна цифра таблиці повинна бути обґрунтована, виходячи з того, що товар справді буде вироблено і продано за вказаною ціною. Виручка від реалізації означає загальний дохід від реалізації товарів (робіт, послуг) у грошовій формі.

Ключовим питанням розрахунку потреб у фінансуванні є розрахунок капітальних витрат, тобто усіх витрат, які забезпечують підготовку і реалізацію проекту, включаючи формування або збільшення основних та оборотних коштів. Вони не мають на меті дати прибуток принаймні протягом року і є довгостроковими вкладеннями. Залежно від виду і форм капітальних витрат значення їх показників матиме різний економічний сенс. Якщо йдеться про створення нового підприємства, капітальні витрати розглядаються як вклад засновників у статутний фонд, якщо про проект у рамках діючого - як збільшення статутного фонду за рахунок залучених коштів акціонерів або як витрати, що погашаються за рахунок кредитів чи державних субсидій. Капітальні витрати не відносяться до валових витрат підприємства. Також для визначення суми інвестицій необхідним є розрахунок потреби в оборотних коштах проекту для визначення мінімально необхідних оборотних коштів у грошовій та матеріальній формі та для забезпечення постійної платоспроможності для закупівлі всіх видів поточних активів, насамперед, товарно-матеріальних цінностей.

Фінансовий план включає наступні таблиці:

1. План прибутку;

2. Податковий план;

3. Баланс грошових потоків;

4. Прогноз бухгалтерського балансу;

5. Розрахунок показників ліквідності і рентабельності;

6. Розрахунок показників ефективності проекту.

План прибутку. План прибутку розробляється з метою розрахунку суми податку на прибуток підприємств. Необхідний для розрахунку валового, оподатковуваного та чистого прибутку - показників, які згодом використовуються для розрахунків рентабельності проекту.

План прибутку розраховується у чіткій відповідності до діючого законодавства, зокрема Закону "Про оподаткування прибутку підприємств:".

Податковий план. Податковий план розробляється з метою розрахунку всіх видів податків і зборів, які фірма повинна сплатити у ході реалізації проекту.

Баланс грошових потоків. Розраховується з метою узагальнення всіх попередніх розрахунків обсягу продажу, витрат, податків, залучення капіталу. Прогноз бухгалтерського балансу. Бухгалтерський баланс прогнозується на кінець кожного року проекту, щоб можна було визначити "вузькі місця", розрахувати показники рентабельності й ліквідності.

Висновки:

Спираючись на дані програми промислового розвитку ООН необхідно відмітити, що проект визначається як цикл, що складається з трьох окремих фаз - передінвестиційної, інвестиційної та експлуатаційної.

Універсальним підходом до визначення робіт, які відносяться до різних фаз і стадій циклу проекту, є підхід Всесвітнього банку. Це ідентифікація, розробка, експертиза, переговори, реалізація та завершальна оцінка проекту.

Стадія експертизи проекту повинна включати прогнозні показники ефективності проекту:

o Чистий дисконтований дохід (NРV)

o   Індекс прибутковості (ІД)

o   Строк окупності проекту (РВР)

o   Внутрішня норма прибутковості (IRR)

Ключовим питанням розрахунку потреб у фінансуванні є розрахунок капітальних витрат, тобто усіх витрат, які забезпечують підготовку і реалізацію проекту, включаючи формування або збільшення основних та оборотних коштів.

2. Рекомендації щодо розробки програми фінансування капітальних інвестицій на малому підприємстві

Для оцінки поточного стану будь-якої компанії, фінансові менеджери здійснюють фінансовий аналіз. Це основний метод оцінки та прогнозування фінансового стану компанії на основі даний бухгалтерського обліку та звітності. Його основне завдання - оцінити фінансовий стан підприємства, виявити можливості підвищення ефективності його функціонування за допомогою раціональної фінансової політики, оцінити напрями розвитку підприємства виходячи із потреб у фінансових ресурсах. Для аналізу фінансової (бухгалтерської) звітності використовують наступні прийоми:

o     Читання звітності - вивчення абсолютних показників звітності;

o   Горизонтальний аналіз - вивчення змін статей звітності в порівнянні з попереднім періодом;

o   Вертикальний аналіз - визначення питомої ваги окремих статей у їх загальному обсязі;

o     Трендовий аналіз - визначення відносних відхилень показників звітності за декілька років від рівня базисного року, для якого всі показники приймаються за 100%;

o   Розрахунок фінансових коефіцієнтів - визначення пропорцій між різними статтями звітності. [30]

.1 Аналіз майнового та фінансового стану малого підприємства

Майновий стан підприємства щодо складу і джерел утворення його майна на певний момент часу характеризується "Балансом" підприємства (форма №1):

o     Розмір та структура активів балансу, тобто чим розпоряджається і використовує підприємство у своїй господарське - виробничий діяльності;

o     Фінансові джерела утворення активів: власні та позикові кошти (зобов'язання) - пасиви.

Для більш повного аналізу майнового стану будь-якого підприємства необхідний розгляд "Балансів" даного підприємства за 3-5 попередніх років. Склад активів показує, як розміщені кошти підприємства, а склад пасивів показує джерела фінансування активів (зобов'язань) підприємства. Загальна сума активів завжди дорівнює загальній сумі пасивів. Баланс складається на певну дату та відображує стан підприємства на цю певну дату. В балансі підприємства активи розміщені в порядку зростання їх ліквідності.

На основі вихідних даних "Балансу" підприємства за останні 3-5 років складається агрегований "Баланс", де вказується стан активів так пасивів на 1 січня певного року, їх структура та темпи приросту, проводиться горизонтальний та вертикальний аналіз всіх показників. Основними показниками, які вказуються у агрегованому "Балансі", для малого підприємства є:

1.   Необоротні активи;

2.   Оборотні активи;

3.   Власний капітал;

4.   Поточні зобов'язання;

5.   Валюта балансу.

Наступним кроком в аналізі майна підприємства є поділ агрегованого балансу на актив балансу і пасив. Аналіз активу та пасиву балансу зводиться

до аналізу динаміки активу (пасиву) балансу та до аналізу структури активу (пасиву) балансу. В активі балансу аналізуються такі статті:

Виручка від реалізації, дані про яку містяться у документі "Звіт про фінансові результати" (форма№2)

Середній обсяг оборотних активів всього, який розраховується так: (Оборотні активи за попередній період + необоротні активи за

поточний період)/ 2

Середній обсяг необоротних активів всього:

(Необоротні активи за попередній період + необоротні активи за поточний період)/2

Середній обсяг запасів:

(Запаси за попередній період + Запаси за поточний період)/2

Середній обсяг дебіторської заборгованості:

(Дебіторська заборгованість за попередній період + дебіторська заборгованість за поточний період)/2

Середній обсяг грошових коштів:

(Грошові кошти за попередній період + грошові кошти за поточний період)/2

Середній обсяг інших оборотних активів:

(Інші оборотні активи за попередній період + Інші оборотні активи за поточний період)/2

Середній обсяг балансу:

(Обсяг балансу за попередній період + обсяг балансу за поточний період)/2

За вищенаведеними статтями аналізується динаміка активу балансу, а також його структура:

o   Темп приросту:

(Дані поточного періоду - дані минулого періоду)/ дані минулого періоду *100

o   Аналіз структури активу балансу проводиться з врахуванням того, що весь актив приймається за 100% і, відповідно цього, проводиться структуризація окремих статей.

Аналогічно проводиться аналіз статей пасиву балансу. Наведемо орієнтовні статті для аналізу пасиву балансу малого підприємства: Середній обсяг власного капіталу всього:

(Власний капітал за попередній період + власний капітал за поточний період)/2

Середній обсяг статутного капіталу:

(Він є постійним, якщо не відбулося змін у капіталі компанії)

Середній обсяг додаткового капіталу.

(Додатковий капітал за попередній період + додатковий капітал за поточний період)/2

Середній обсяг резервного капіталу:

(Резервний капітал за попередній період + резервний капітал за поточний період)/2

Середній обсяг поточних зобов'язань всього:

(Поточні зобов'язання за попередній період + поточні зобов'язання за поточний період)/2

Середній обсяг кредиторської заборгованості за товари, роботи та послуги:

(Кредиторська заборгованість за попередній період + кредиторська заборгованість за поточний період)/2

Середній обсяг поточних зобов'язань за розрахунками з бюджетом: (Поточні зобов'язання за попередній період + поточні

зобов'язання за поточний період)/2

Середній обсяг поточних зобов'язань за розрахунками з оплати праці:

(Поточні зобов'язання за розрахунками з оплати праці за попередній період + поточні зобов'язання за розрахунками з оплати праці за поточний період)/2

Середній обсяг балансу всього:

(Баланс за попередній період + баланс за поточний період)/2

Поряд з показниками про майновий стан підприємства, які було отримано в результаті горизонтального та вертикального аналізу балансу, для характеристики майнового стану можна залучати відносні аналітичні показники: обсяг первісної вартості, обсяг зносу та обсяг залишкової вартості за даними балансу 3-5 років по роках на 1 січня.

За нормативним документом до показників оцінювання майнового стану належать такі [13]:

Ø   Обсяг первісної вартості;

Ø  Обсяг залишкової вартості;

Ø  Обсяг зносу;

Ø  Коефіцієнт зносу;

Ø  Коефіцієнт придатності.

Інформаційною базою аналізу складу основних засобів є "Баланс". Коефіцієнт придатності розраховується за формулою:

Обсяг залишкової вартості/ Обсяг первісної вартості, а коефіцієнт зносу розраховується так:

Обсяг зносу/ Обсяг первісної вартості

За критерієм одного з істотних кінцевих результатів діяльності підприємства "Виручка від реалізації" доцільно проаналізувати майновий стан підприємства за такими двома напрямками:

1. Аналіз співвідношення між темпами збільшення виручки від реалізації і валюти балансу. Якщо темпи збільшення виручки від реалізації швидше ніж валюти балансу, то майно підприємства

використовується ефективніше, ніж у попередньому періоді, якщо навпаки, то менш ефективно.

2. Аналіз частки інтенсивних та екстенсивних чинників у збільшенні виручки від реалізації, тобто кількісне визначення того, наскільки, це збільшення зумовлене збільшенням розміру майна і наскільки - його кращим використанням.

Отже, завдяки проведенню аналізу балансу можна всебічно та повно проаналізувати склад і джерела утворення майна підприємства.

Інформаційною базою для аналізу фінансового стану підприємства є "Звіт про фінансові результати" (форма №2). Це документ, що доповнює баланс та показує ефект від діяльності підприємства за звітний період. На відміну від балансу, який характеризує стан активів на певну дату, звіт про фінансові результати містить інформацію про доходи, витрати, прибутках та збитках за весь звітний період. В першому розділі звіту відображують такі показники, як виручка від реалізації товарів (продукції, послуг); собівартість реалізованих товарів (продукції, послуг); валовий прибуток (збиток); адміністративні витрати; витрати на збут; фінансові результати (прибуток чи збиток) від операційної діяльності, від звичайної та надзвичайної діяльності; податок на прибуток; чистий прибуток (збиток).

Другий розділ цього звіту включає операційні витрати, згруповані за економічними елементами (матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація, інші операційні витрати), що Дозволяє проаналізувати структуру витрат підприємства.

Третій розділ звіту про фінансові результати - розрахунок показників прибутковості акцій - заповнюють лише відкриті акціонерні товариства.

Основні показники, які характеризують фінансовий стан підприємства , можна поділити у певні групи:

1. Коефіцієнти ліквідності (поточної платоспроможності);

2. Коефіцієнти платоспроможності (структури капіталу);

3. Показники ділової активності (оборотності);

4. Показники рентабельності (прибутковості).

В нашій дипломній роботі для аналізу використанні дві останні групи. Ці показники можна розрахувати за даними балансу та звіту про фінансові результати підприємства.

Необхідною умовою фінансового аналізу підприємства є аналіз його виручки на протязі певного проміжку часу. Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства передбачає дослідження динаміки та структури фінансових результатів його діяльності, дає змогу визначити чинники, що вплинули на формування величини чистого прибутку (збитку) підприємства. Аналізуючи дані звіту про фінансові результати, необхідно звернути увагу на такі основні показники:

1. Виручка від реалізації (дані звіту про фінансові результати)

2. ПДВ (дані звіту про фінансові результати)

3. Чиста виручка від реалізації продукції:

(Виручка від реалізації - ПДВ)

4. Собівартість реалізованої продукції (дані звіту про фінансові результати)

5. Валовий прибуток:

(Чиста виручка від реалізації продукції - собівартість реалізованої продукції)

6. Інші операційні доходи (дані звіту про фінансові результати)

7. Інші операційні витрати, витрати на збут та адміністративні витрати (дані звіту про фінансові результати)

8. Операційний прибуток:

(Валовий прибуток + інші операційні доходи - інші операційні витрати, витрати на збут та адміністративні витрати)

9.       Інші доходи (дані звіту про фінансові результати)

10.   Інші витрати (дані звіту про фінансові результати)

11.   Прибуток від звичайної діяльності:(Операційний прибуток + інші доходи - інші витрати)

12.   Податок на прибуток (дані звіту про фінансові результати)

13.   Чистий прибуток:

(Прибуток від звичайної діяльності - податок на прибуток) За результатами аналізу робиться висновок щодо прибутковості або збитковості діяльності підприємства, тенденцій зміни фінансових результатів діяльності підприємства порівняно з попередніми періодами, основних чинників, що вплинули на формування кінцевих результатів господарської діяльності підприємства.

Важливим показником для визначення ефективності діяльності підприємства, як вже було відмічено вище, є собівартість продукції. Аналіз собівартості продукції проводять у двох напрямках:

1. Вивчення загального рівня собівартості та факторів, які визначають розмір усіх чи більшості елементів витрат.

2. Аналізу окремих видів витрат з метою виявлення резервів економії за окремими статтями витрат.

На розмір собівартості впливають різні фактори, які можна об'єднати в дві групи:

Ø Перша група - зовнішні фактори, які відображають загальний рівень розвитку економіки України та не залежать від діяльності господарюючого суб'єкта. Вплив цієї групи факторів проявляється на рівні цін на сировину, матеріали, товари, обладнання, енергоносії; тарифах на транспорт, воду ти інші матеріальні послуги; ставках орендної плати; нормах амортизаційних відрахувань, відрахувань на соціальне страхування та інших обов'язкових платежів.

Ø  Друга група - внутрішні фактори, які безпосередньо пов'язані з результатами діяльності господарюючого суб'єкта, з його підприємницькою активністю. До цих факторів належать: виручка від реалізації продукції (товарів, послуг), форми та системи оплати праці, які використовуються, рівень виробничої праці робітників, ступінь використання основних фондів та оборотних коштів.

На рівень собівартості продукції (товарів, послуг) великий вплив має виручка від реалізації продукції (товарообіг). Всі витрати по відношенню до обсягу виручки можна поділити на дві групи: умовно-постійні та умовно - змінні..

Умовно-постійними називаються витрати, сума яких не змінюється при зміні виручки від реалізації продукції. Графічно вони відображаються у вигляді горизонтальної прямої:

Це орендна плата, амортизаційні відрахування, знос нематеріальних активів, знос малоцінних та швидкозношуваних предметів, витрати на Утримання споруд, приміщень, послуги сторонніх підприємств та організацій, витрати на підготовку та перепідготовку кадрів, витрати некапітального характеру, пов'язані з вдосконаленням технологій та організації виробництва, відрахування в ремонтний фонд, вирахування на обов'язкове страхування майна та інші види витрат. Умовно-постійні витрати аналізуються за абсолютною сумою.

Рисунок №1. Умовно - постійні витрати

Змінні витрати - витрати, сума яких змінюється пропорційно зміні обсягу виручки від реалізації продукції. Графічно змінні витрати можна представити так:

Рисунок №2. Змінні витрати.

Ця група включає: витрати на сировину, транспортні витрати, витрати на оплату праці, паливо, газ, електроенергію для виробничих потреб, витрати на тару та пакування, відрахування на соціальне страхування, в пенсійний фонд, в фонд зайнятості, та ін. Змінні витрати аналізуються шляхом співставлення рівня витрат у відсотках до обсягу виручки.

Поділ витрат на умовно-постійні та змінні дозволяє показати залежність між виручкою від реалізації продукції, собівартістю та розміром прибутку від реалізації продукції. [37]

Аналіз рентабельності підприємства дає змогу визначити ефективність вкладення коштів у підприємство та раціональність їхнього використання.

Аналіз рентабельності підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких показників: рентабельності активів, рентабельності власного капіталу, рентабельності реалізації, рентабельності продукції, рентабельності виручки та рентабельності чистих активів. Вихідними даними для обчислення цих показників є дані балансу підприємства та звіту про фінансові результати про: прибуток від операційної діяльності, обсяг активів, чистий прибуток, власний капітал, чиста виручка від реалізації продукції, собівартість реалізованої продукції, виручка від реалізації та поточні зобов'язання.

Рентабельність активів розраховується так:

(Прибуток від операційної діяльності/обсяг активів)*100

Рентабельність власного капіталу:

(Чистий прибуток/власний капітал)*100

Рентабельність реалізації:

(Прибуток від операційної діяльності/чиста виручка від реалізації продукції)*100

Рентабельність продукції:

(Прибуток від операційної діяльності/собівартість реалізованої продукції)*100

Рентабельність виручки:

(Прибуток від операційної діяльності/виручка від реалізації продукції)*100

Рентабельність чистих активів:

(Чистий прибуток/(обсяг активів - поточні зобов'язання)*100 Розраховані показники заносяться до таблиці.

Аналіз ділової активності дає змогу проаналізувати ефективність основної діяльності підприємства, що характеризується швидкістю обертання фінансових ресурсів підприємства.

Аналіз ділової активності підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких показників (коефіцієнтів): коефіцієнта обороту оборотних активів, коефіцієнта оборотності дебіторської заборгованості, коефіцієнта оборотності матеріальних запасів, коефіцієнта оборотності кредиторської заборгованості, тривалості одного оберту дебіторської та кредиторської заборгованостей, запасів та активів.

Вихідні дані, які використовуються для розрахунку цих показників такі: чистий дохід від реалізації продукції, середній обсяг оборотних активів

всього, собівартість реалізованої продукції, середній обсяг запасів, середній обсяг дебіторської заборгованості, середній обсяг кредиторської заборгованості.

Коефіцієнт обороту оборотних активів:

(Чистий дохід від реалізації/ середній обсяг оборотних активів всього)

Коефіцієнт оборотності запасів характеризує швидкість реалізації товарно-матеріальних запасів підприємства:

(Собівартість реалізованої продукції/ середній обсяг запасів)

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості показуй швидкість обертання дебіторської заборгованості підприємства за період, що аналізується, розширення або зниження комерційного кредиту, що надається підприємством.:

(Чистий дохід від реалізації продукції/ середній обсяг дебіторської

заборгованості)

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості: (Чистий дохід від реалізації/ середній обсяг кредиторської заборгованості)

Тривалість одного обороту оборотних активів:

(365/ коефіцієнт обороту оборотних активів) Тривалість одного обороту запасів:

(365/ коефіцієнт оборотності запасів)

Тривалість одного обороту дебіторської заборгованості (середній період погашення дебіторської заборгованості) показує середній період погашення дебіторської заборгованості підприємства.:

(365/ коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості)

Тривалість одного обороту кредиторської заборгованості (середній період погашення кредиторської заборгованості) показує середній період погашення кредиторської заборгованості підприємства.:

(365/ коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості)

.2 Обґрунтування фінансової потреби підприємства в капітальних інвестиціях

Від розгляду загальних тенденцій розвитку інвестиційних процесів перейдемо до аналізу процесу створення, планування та реалізації конкретного бізнес проекту.

Зрозуміло, будь-який інвестиційний проект не може розглядатися у відриві від конкретного підприємства. Кожне підприємство під час свого життєвого циклу проходить різні стадії розвитку, які й обумовлюються тими проектами, які здійснює підприємство, а оперативна діяльність вже є похідною від цього процесу, життєвий цикл підприємства складається з поступового проходження різних інвестиційних проектів, як певних стадій свого розвитку. Такі проекти не обов'язково повинні повністю базуватися на окремому підприємстві, вони можуть розроблятися спільно, фінансуватися з різних джерел та справляти вплив на стан не лише конкретного підприємства, а й у межах міста чи держави.

Отже, відповідно до поставленої мети дослідження, розглядатиметься саме процес планування та реалізацій інвестиційного проекту, як складової частини будь-якої економічної активності.

Бізнес-план є поняттям набагато ширшим, ніж прийнято уявляти. Принаймні, в нашій країні, за відсутності практики бізнес планування, його дуже часто ототожнюють із штучними економічними розрахунками, або техніко-економічним обґрунтуванням. Насправді ж, складання бізнес-плану інвестиційного проекту вимагає роботи не одного спеціаліста, бо як буде розглянуто далі, кожен бізнес проект зачіпає велику купу питань пов'язаних із різними сферами знання. Це насамперед питання економічної ефективності, маркетингового аналізу, фінансового планування та, навіть, політичні аспекти.

Треба сказати, що навіть на Заході, де вже сформувалися чіткі історичні традиції планування будь-якої економічної діяльності, тим більше діяльності інвестиційної, не існує єдиного стандарту на розробку бізнес-плану. Це в першу чергу пов'язано із різницею в цілях бізнесу чи окремих проектів, та із безлічі варіантів середовища, в якому вони діятимуть.

Хоча в цілому бізнес-план вважається інструментом для отримання кредиту, він безумовно виконує функції набагато глибші:

Ø виявлення цілей бізнесу

Ø сприяння виробленню стратегії та оперативної тактики для досягнення цілей бізнесу

Ø  створення системи вимірювання результатів діяльності

Ø  надання інструментів для управління бізнесом

Ø  виявлення альтернативних напрямків розвитку.

Існують різні вимоги до бізнес-плану для вже існуючої компанії та для компанії, що починає створюватися, існування якої залежить від даного проекту.

У випадку вже існуючої компанії, бізнес-план повинен містити звіт про минулу роботу та базуватися саме на ній, у той час, як у випадку нової компанії, особлива увага повинна бути відведена самому проекту.

Існує велика кількість розробок щодо складання бізнес-плану, проте всі вони частково відтворюють одна одну та можуть відрізнятися послідовністю розділів.

Як було вже зазначено вище, бізнес-план включає такі розділи:

1.                                                                                                                Резюме;

2.       Загальна характеристика підприємства;

.         Історична довідка;

.         Характеристика продукції, ринків збуту, маркетинг;

.         План виробництва;

.         Організаційний план;

.         Фінансовий план та програма інвестицій;

.         Аналіз можливих ризиків та їх страхування;

.         Охорона навколишнього середовища;

.         Заключні положення;

В нашій дипломній, роботі ми навели деякі особливості складання фінансової частини бізнес - плану. Отже, саме цей розділ є має особливе значення. Як правило, дуже важливо перше враження від запропонованого проекту, якщо він, звичайно, є інструментом для отримання додаткового фінансування. Потенційний інвестор скоріше не буде ретельно роздивлятися та досліджувати всі розділи запропонованого бізнес-плану, цим будуть займатися відповідні підрозділи банків або інвестиційних компаній.

Фінансовий розділ бізнес - плану є узагальнюючим, в ньому у вартісному вираженні наведені матеріали всіх інших розділів. Цей розділ бізнес - плану повинен дати можливість оцінити можливість проекту забезпечувати надходження грошових коштів у обсязі, достатньому для покриття витрат.

Тут доцільно окреслити загальні переваги від проекту. А саме, треба окреслити сторони, які виграють від здійснення проекту. Особливо це торкається проектів, які сприяють впровадженню енергоефективних технологій та є очевидно суспільне корисними. Цими сторонами можуть бути: національні та місцеві уряди (включаючи податкові органи), жителі, інвестори, фінансисти, постачальники обладнання та споживчих товарів, робітники, працівники компанії та ін.

В плані повинна бути зроблена спроба принести користь всім сторонам, створити безпрограшні ситуації.

Насправді, все що буде написано в цьому розділі потім повинно бути детально розкрито у основних розділах бізнес-плану. Але перед тим, як до цього перейти, треба детально окреслити само підприємство, яке висуває цей проект.

Необхідним є обґрунтування потреби в фінансових ресурсах, у джерелах фінансування, системі гарантій. Вимагається чіткий розподіл витрат проекту та використання коштів.

В процесі фінансового планування на підприємстві виконують наступні основні розрахунки:

Ø Змінних витрат на одиницю продукції (товарів, робіт, послуг);

Ø  Умовно - постійних витрат підприємства на плановий період;

Ø  Виробничої собівартості одиниці кожного виду продукції (товарів, робіт, послуг);

Ø Варіантів цін реалізації одиниці кожного виду продукції (товарів, робіт, послуг);

Ø                              Виручки від реалізації кожного виду продукції (товарів, робіт, послуг) та в цілому на період, що заплановано;

Ø  Амортизаційних відрахувань;

Ø  Податків та обов'язкових платежів;

Ø  Собівартості продукції, що реалізується (товарів, робіт, послуг) та в цілому на період, що заплановано;

Ø  Доходів від реалізації основних фондів та інших необоротних активів;

Ø  Планового валового прибутку (збитку) від реалізації по кожному виду продукції (товарів, робіт, послуг) та в цілому на період, що заплановано;

Ø  Платежів по добровільному страхуванню майна, медичному страхуванню робітників та ін.;

Ø  Розподіл прибутку;

Ø  Кошторисів формування та використання грошових фондів підприємства;

Ø  Виплата дивідендів, що планується;

Ø                                Збільшення (зменшення) власного капіталу в плановому періоді;

Ø  Приросту потреби в оборотних коштах та джерел її покриття;

Ø                              Потреби у короткострокових кредитах;

Ø  Обсягів капітальних вкладень та джерел їх фінансування;

Ø  Потреби у довгостроковому кредиті;

Ø  Витрат за договорами підряду в підрядному способі будівництва;

Ø  Грошових витрат при господарському способі будівництва;

Ø  Джерел погашення кредитів, які взяті на фінансування капіталовкладень. [30]

При обґрунтуванні потреби підприємства у капіталовкладеннях необхідно:

1.   Визначити строк, на який розрахований проект.

2.   Зробити опис наявних площ для виробництва певної продукції, їх місцезнаходження.

3.   Вказати рівень інфляції, який було враховано при складанні плану.

4.   Зробити повний опис непрямих витрат підприємства при виготовленні продукції, та занести ці дані до прогнозної таблиці. До непрямих витрат можуть бути віднесені витрати на збут, плата за оренду приміщень, адміністративні витрати та ін. Обов'язковим є вказати суму витрат.

5.   Скласти таблицю витрат на закупівлю основних засобів для виробництва: транспортних засобів, інструментів, необхідного обладнання, його кількість та вартість та ін.

6.   Сировина і матеріали, які необхідні для виробництва однієї одиниці виробу, витрати на одиницю, вартість за одиницю та кількість матеріалу, який потрібен для початку виробництва даної продукції заносяться до окремої таблиці.

7.   Обов'язковою є таблиця прогнозу продажу продукції, розроблена на термін дії бізнес - плану, куди заносяться дані про кількість продукції, яка буде вироблятися за один тиждень, кількість штук зарік, ціна одного виробу та виручка від реалізації.

8.   Наступним етапом є обґрунтування собівартості продукції, де враховуються всі витрати, які будуть включені в собівартість. Наприклад: витрати на сировину та матеріали, заробітна плата та соціальні відрахування з доходу.

9.   Необхідним є вказати відпускну ціну виробу, вказати прибуток на одиницю виробу, який підприємство планує отримати.

.3 Практичні рекомендації щодо визначення можливих джерел капітальних інвестицій малого підприємства

Будь-який проект потребує джерел фінансування. Джерела капіталовкладень, як вказувалося вище можуть бути найрізноманітнішими. Аналіз структури пасиву бухгалтерського балансу, що характеризує джерела коштів, лежить в основі класифікації джерел фінансування проекту. Вони поділяються на такі основні види:

Ø власний капітал;

Ø  нерозподілений прибуток;

Ø  позиковий капітал;

Ø  державні субсидії.

Власний капітал включає статутний фонд і фонди власних коштів. Статутний фонд спершу формується як стартовий капітал, необхідний для створення підприємства. При цьому власники або учасники підприємства формують його з огляду на власні фінансові можливості і в розмірі, достатньому для виконання тієї діяльності, заради якої воно створюється.

Фонди власних коштів (амортизаційний фонд, ремонтний фонд, фонд розвитку виробництва, резервний фонд, страхові резерви тощо) можуть формуватися без зміни статутного фонду. По суті вони є відкладеним прибутком, що формується і використовується за рішенням органів

управління підприємства. Винятком є резервний фонд, вимоги до формування якого визначено законодавством.

Нерозподілений прибуток як джерело фінансування відділяється від власного капіталу тільки тому, що ще не відомо, чи буде він приєднаний до нього. Рішення по прибутку приймається органом управління підприємства.

Позиковий капітал характеризується тим, що має бути повернутий в певні строки.

Державні субсидії теж можуть розглядатися як джерело фінансування проекту, якщо такі субсидії передбачено рішенням державних органів.

При використанні позичкового капіталу, важливою моментом є складання плану отримання і повернення позичених коштів, процентів за них та ін, тобто розробляється графік надання фінансової підтримки (сума, рік, квартал) та графік повернення фінансової підтримки й відсотків за нею (сума та термін).

Потребу в додаткових інвестиціях, якщо вони необхідні, для фірми необхідно відобразити в плановому балансі. В частині „Активи" вказуються об'єкти інвестування, тобто на що потрібні кошти, а в частині „Пасиви" робиться повних опис джерел фінансування. І в активі і в пасиві вказується рік необхідного внесення коштів, наприклад:

Актив ($)			Пасив ($)
	Потреба в інвестиціях	2003		Джерела фінансування	2003
1	Основні засоби	50000	1	Власні кошти	41000
2	Оборотний капітал	1000	2	Інші джерела фінансування	50000
3	Запаси і витрати	40000
	Всього: потреба в додаткових інвестиціях

Плануючи розвиток виробництва необхідно звернути увагу на зміну таких показників:

1.   Планова динаміка виручки від реалізації по роках дії проекту;

2.   Обґрунтування витрат грошових коштів, куди входять такі витрати:

Ø   Амортизація - поступове віднесення витрат на придбання основних фондів та нематеріальних активів, виготовлення або поліпшення їх, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань. [2];

Ø   Собівартість - поточні витрати виробництва то обігу, реалізації продукції, перераховані в грошовому виразі. Включають матеріальні витрати, амортизацію основних засобів, заробітну плату основного та допоміжного персоналу, інші витрати, безпосередньо пов'язані, обумовлені виробництвом і реалізацією даного виду та обсягу продукції. [56];

Ø   Непрямі витрати - витрати, що супроводжують основне виробництво, але не пов'язані з ним безпосередньо. Вони не включаються у вартість праці та матеріалів. Це витрати на утримання та експлуатацію основних фондів, на обслуговування виробництва, на відрядження, навчання робітників та інші невиробничі витати. [56];

Ø  ПДВ;

Ø   Податок на прибуток;

Ø  Інші податки та збори.

Необхідним є вказати прибуток до оподаткування та чистий прибуток підприємства.

Доповненням до прогнозних результатів діяльності підприємства при прийнятті даного проекту є також прогнозні показники ефективності проекту.

В системі управління реальними інвестиціями оцінка ефективності інвестиційних проектів є одним з найвідповідальніших етапів. В і того, наскільки об'єктивно проведена ця оцінка залежать строки повернення капіталу, який було вкладено, варіанти альтернативного його використання, потік прибутку підприємства у майбутньому періоді. Ця об'єктивність оцінки ефективності інвестиційних проектів в великій мірі визначається використанням сучасних методів її проведення.

Основні принципи оцінки ефективності реальних інвестиційних проектів, які виділяє І.А.Бланк [16] і яких дотримувалися ми при написанні дипломної роботи:

1. Оцінка ефективності реальних інвестиційних проектів повинна здійснюватися на основі зіставлення обсягу інвестиційних витрат, з одного боку, та сум та строків повернення інвестиційного капіталу, з іншого боку. Цей загальний принцип формування системи показників ефективності, що оцінюються, у відповідності з яким результати будь - якої діяльності повинні бути зіставлені з витратами на її реалізацію. Тобто необхідним є зіставлення потоків прямого та зворотнього капіталу.

2.   Оцінка обсягу інвестиційних витрат повинна охоплювати всю сукупність ресурсів, які використовуються, і які пов'язані з реалізацією проекту. В процесі оцінки повинні бути враховані всі прямі та непрямі витрати грошових коштів (власних та позичених), матеріальних та нематеріальних активів, трудових та інших видів ресурсів.

3.   Оцінка повернення капіталу, що інвестується повинна здійснюватися на основі показника "Чистого грошового потоку" (Net cash flow). Цей показник формується за рахунок сум чистого прибутку та амортизаційних відрахувань в процесі експлуатації інвестиційного проекту. При проведенні різноманітних видів оцінки цей показник може розглядатися як середньорічний, так і диференційований по різним періодам експлуатації інвестиційного проекту.

4.   В процесі оцінки суми інвестиційних витрат та чистого грошового потоку мають бути обов'язково приведені до теперішньої вартості.

5.   Вибір дисконтної ставки в процесі приведення окремих показників дотеперішньої вартості повинен бути диференційований для різних інвестиційних проектів.

Враховуючи ці принципи можна розглянути основні методи оцінки ефективності реальних інвестиційних проектів на основі різноманітних показників. Для розрахунку цих показників необхідні такі дані:

1.   Чистий грошовий потік, який розраховується шляхом додавання чистого прибутку до амортизаційних відрахувань;

2.   Дисконтний множник - показник, що дозволяє визначити теперішню вартість майбутньої грошової суми, тобто зменшити її на дохід, який нарощується за певний період за складними процентами. В якості процента, за яким обчислюється множник, який дисконтується,звичайно приймається банківський депозитний процент.

3.   Дисконтний потік обчислюється шляхом множення чистого грошового потоку на дисконтний множник

4. Приведений дохід (PV) - сума чистого дисконтованого грошового потоку за весь період експлуатації Інвестиційного проекту;

Чистий приведений дохід (NPV) дозволяє отримати найбільш узагальнену характеристику результату інвестування, тобто його кінцевий ефект в абсолютній сумі. Під чистим приведеним доходом розуміється різниця між приведеним до теперішньої вартості сумою чистого грошового потоку за період експлуатації інвестиційного проекту та сумою інвестиційних витрат на його реалізацію. Розрахунок цього показника здійснюється за формулою:

= PV-I,

де NPV - сума чистого приведеного доходу по інвестиційному проекту;

PV - сума чистого дисконтованого грошового потоку за весь період експлуатації інвестиційного проекту;

І - сума інвестиційних витрат на реалізацію інвестиційного проекту.

Роблячи аналіз результатів NPV ми можемо сказати, що у випадку негативної величини проект визнається нерентабельним, тобто вкладення засобів у даний проект робити не варто.

Якщо ж отримана величина позитивна, то такий проект є прибутковим і для ухвалення рішення щодо вкладення в нього засобів інвестору варто робити подальший аналіз, наприклад порівнюючи значення NPV по даному проекту з альтернативними проектами або проводити порівняння за іншими критеріями.

У тому випадку, якщо чиста поточна вартість дорівнює нулю, проект не можна оцінити ні як прибутковий, ні як збитковий, необхідне використання інших методів порівняння. При порівнянні декількох альтернативних проектів перевага віддається тому проекту, що характеризується високою чистою поточною вартістю. Використання методу чистої поточний вартості інвестицій дозволяє також враховувати при прогнозних розрахунках фактор інфляції і фактор ризику, у різному мірі властиві різним проектам. Очевидно, що урахування цих факторів призведе до відповідного збільшенню бажаного відсотка, по якому повертаються інвестиції, а отже, і коефіцієнта дисконтування.

Індекс прибутковості дозволяє співвіднести обсяг інвестиційних витрат з майбутнім чистим грошовим потоком по проекту. Його розрахунок здійснюється за формулою:

Індекс прибутковості = PV /І,

де PV - сума чистого дисконтованого грошового потоку за весь період експлуатації інвестиційного проекту;

І - сума інвестиційних витрат на реалізацію інвестиційного проекту.

Строк окупності капітальних вкладень - період, протягом якого забезпечується повернення вкладених грошей на реалізацію підприємницького проекту (спорудження, побудова чи реконструкція підприємства, запуск виробничо-технологічної лінії тощо) в розмірах, що дорівнюють фактичним капітальним вкладенням. Строк окупності є одним з найбільш розповсюджених та зрозумілих показників оцінки ефективності інвестиційних проектів. Якщо грошові доходи (прибуток) надходять по роках нерівномірно, то строк окупності дорівнює періоду часу (числу років), за який сумарні чисті грошові надходження (кумулятивний доход) перевищать величину вкладених інвестицій. Розрахунок цього показника здійснюється за формулою:

Період окупності проекту = І /PV /n,

де І - сума інвестиційних витрат на реалізацію інвестиційного проекту;

PV - сума чистого дисконтованого грошового потоку за весь період експлуатації інвестиційного проекту;

n - період експлуатації проекту.

Метод розрахунку строку окупності найбільш простий з погляду застосовуваних розрахунків і прийнятний для ранжирування інвестиційних проектів з різними строками окупності. Однак він має ряд істотних недоліків.

По-перше, він не робить розходження між проектами з однаковою сумою загальних (кумулятивних) грошових доходів, що по-різному розподілені по періодах реалізації інвестиційного проекту.

По-друге, даний метод не можна застосовувати для нестандартних інвестиційних проектів, у яких вкладення засобів (інвестиції) здійснюються не тільки на початку реалізації проекту, але і по ходу його реалізації.

Однак у цілому ряді випадків застосування цього найпростішого методу є доцільним. Наприклад, при високому ступеню ризику інвестицій, коли підприємство зацікавлене повернути вкладені кошти в найкоротший термін, при швидких технологічних змінах у галузі чи при наявності в підприємства проблем з ліквідністю основним параметром, прийнятим в увагу при оцінці і виборі інвестиційних проектів, є саме строк окупності інвестицій.

Також розповсюдженими є такі методи та індекси, як:

Індекс рентабельності, який в процесі оцінки ефективності інвестиційного проекту може грати допоміжну роль , тому що не дозволяє в повній мірі оцінити весь зворотній інвестиційний потік по проекту (велику частину цього потоку складають амортизаційні відрахування) Розрахунок цього показника здійснюється за формулою:

Індекс рентабельності = ЧПи /I,

де ЧПи - середньорічна сума чистого інвестиційного прибутку за період експлуатації проекту;

І - сума інвестиційних витрат на реалізацію інвестиційного проекту.

До переваг даного методу відноситься простота і наочність розрахунку, можливість порівняння альтернативних проектів по одному показнику. Недоліки методу обумовлені тим, що він не враховує часової складової прибутку. Так, наприклад, не проводиться розходження між проектами з однаковою сумою накопиченого балансового прибутку, але в дійсності отриманого по різних роках реалізації проекту, а також між проектами, що приносять однаковий прибуток, але протягом різного числа років.

Внутрішня ставка доходності (ІRR) - найбільш складний показник оцінки ефективності реальних інвестиційних проектів. Вона характеризує рівень доходності конкретного інвестиційного проекту, який виражається дисконтною ставкою, за якою майбутня вартість чистого грошового потоку приводиться до теперішньої вартості інвестиційних витрат. Внутрішню ставку доходності можна охарактеризувати і як дисконтну ставку, за якою NPV в процесі дисконтування буде приведений до нуля. Розрахунок цього показника відбувається за формулою:

IRR = -1

де PV - сума чистого дисконтованого грошового потоку за весь період

експлуатації інвестиційного проекту;

І - сума інвестиційних витрат на реалізацію інвестиційного проекту;

n - період експлуатації проекту.

Здійснюючи аналіз отриманих результатів критерію внутрішньої норми прибутковості ми можемо говорити, що у випадку, коли значення IRR менше значення діючої ставки дисконтування і, то інвестору варто відмовитися від вкладення засобів у даний інвестиційний проект, оскільки таке вкладення буде нерентабельним. Якщо ж IRR більше існуючої ставки дисконтування, то проект є рентабельним і вкладення в нього засобів доцільно. Для остаточного ухвалення рішення з приводу вкладення інвестиційних засобів інвестору варто зробити подальший аналіз даного проекту, а точніше зробити порівняння показника IRR по даному проекту з аналогічними показниками по альтернативних проектах.

Всі розглянуті показники оцінки ефективності реальних інвестиційних проектів знаходяться між собою в тісному взаємозв'язку та дозволяють оцінити цю ефективність з різних сторін. Тому при оцінці ефективності реальних інвестиційних проектів підприємства їх необхідно розглядати в комплексі.

Якщо підприємство має ряд альтернативних реальних інвестиційних проектів, то за результатами оцінки їх ефективності розробляється порівняльна таблиця такого вигляду (т.4):

При складанні порівняльної таблиці значення окремих показників ефективності приводяться в однакових для всіх проектів одиницях виміру, а рангова значимість показників формується на регресивній основі. На основі проведеної роботи, результати якої містить розділ 2, можна зробити висновки про порядок фінансового забезпечення капітальних вкладень:

1. Оцінка фінансового та майнового стану підприємства. Основні його показники допоможуть фінансовому менеджеру вибрати найбільш вдалий проект та найбільш доцільно вкласти кошти:

Ø                              На основі вихідних даних "Балансу" підприємства за останні 3-5 років складається агрегований "Баланс", де вказується стан активів так пасивів на 1 січня певного року, їх структура та темпи приросту, проводиться горизонтальний та вертикальний аналіз всіх показників. Основними показниками, які вказуються у агрегованому "Балансі", для малого підприємства є:

1.    Необоротні активи;

2.       Оборотні активи;

.         Власний капітал;

.         Поточні зобов'язання;

5. Валюта балансу.

Ø                              Для характеристики майнового стану можна залучати відносні аналітичні показники: обсяг первісної вартості, обсяг зносу та обсяг залишкової вартості за даними балансу 3-5 років по роках на 1 січня. До показників оцінювання майнового стану належать такі:

1 Обсяг первісної вартості;

2 Обсяг залишкової вартості;

3 Обсяг зносу;

4 Коефіцієнт зносу;

5 Коефіцієнт придатності.

Ø                              Основні групи показників , які можуть бути рекомендовані при аналізі фінансового стану малого підприємства такі:

1. Показники ділової активності (оборотності):

1 Коефіцієнт обороту оборотних активів;

3 Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості;

4 Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості;

5 Тривалість одного обороту оборотних активів;

6 Тривалість одного обороту запасів;

7 Тривалість одного обороту дебіторської заборгованості;

8 Тривалість одного обороту кредиторської заборгованості.

2. Показники рентабельності (прибутковості):

9 Рентабельність активів;

10  Рентабельність власного капіталу;

11  Рентабельність реалізації;

12  Рентабельність продукції;

13  Рентабельність виручки;

14  Рентабельність чистих активів.

За результатами аналізу робиться висновок щодо прибутковості або збитковості діяльності підприємства, тенденцій зміни фінансових результатів діяльності підприємства порівняно з попередніми періодами, основних чинників, що вплинули на формування кінцевих результатів господарської діяльності підприємства. І саме ця інформація є необхідною передумовою прийняття правильних інвестиційних рішень.

. Потребу в додаткових інвестиціях, якщо вони необхідні, для фірми

необхідно відобразити в плановому балансі.

В частині „Активи” вказуються об'єкти інвестування, тобто на що потрібні кошти, а в частині „Пасиви" робиться повних опис джерел фінансування. Плануючи розвиток виробництва необхідно звернути увагу на зміну таких показників:

1.                                                                                                                Планова динаміка виручки від реалізації по роках дії проекту;

2.       Обґрунтування витрат грошових коштів, куди входять такі витрати:

Ø                              Амортизація - поступове віднесення витрат на придбання основних фондів та нематеріальних активів, виготовлення або поліпшення їх, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань;

Ø                              Собівартість - поточні витрати виробництва то обігу, реалізації . продукції, перераховані в грошовому виразі. Включають матеріальні витрати, амортизацію основних засобів, заробітну плату основного та допоміжного персоналу, інші витрати, безпосередньо пов'язані, обумовлені виробництвом і реалізацією даного виду та обсягу продукції;

Ø                              Непрямі витрати - витрати, що супроводжують основне виробництво, але не пов'язані з ним безпосередньо. Вони не включаються у вартість праці та матеріалів. Це витрати на утримання та експлуатацію основних фондів, на обслуговування виробництва, на відрядження, навчання робітників та інші невиробничі витати;

Ø                              ПДВ;

Ø  Податок на прибуток;

Ø  Інші податки та збори.

Необхідним є вказати прибуток до оподаткування та чистий прибуток підприємства.

3. Доповненням до прогнозних результатів діяльності підприємства при прийнятті даного проекту є також прогнозні показники ефективності проекту:

1   Чистий приведений дохід (NPV) дозволяє отримати найбільш узагальнену характеристику результату інвестування, тобто його кінцевий ефект в абсолютній сумі;

2   Індекс прибутковості дозволяє співвіднести обсяг інвестиційних витрат з майбутнім чистим грошовим потоком по проекту;

3   Строк окупності капітальних вкладень - період, протягом якого забезпечується повернення вкладених грошей на реалізацію підприємницького проекту (спорудження, побудова чи реконструкція підприємства, запуск виробничо-технологічної лінії тощо) в розмірах, що дорівнюють фактичним капітальним вкладенням;

4   Індекс рентабельності, який в процесі оцінки ефективності інвестиційного проекту може грати допоміжну роль , тому що не дозволяє в повній мірі оцінити весь зворотній інвестиційний потік по проекту (велику частину цього потоку складають амортизаційні відрахування).

3.                                                                                                                Аналіз фінансових можливостей підприємства та розробка програми фінансування капітальних інвестицій на малому підприємстві

3.1   Аналіз майнового стану підприємства та його фінансових результатів

На основі вихідних даних балансу підприємства ТОВ “Обрій” детально проаналізуємо майновий стан даного підприємства на протязі трьох років: з 2001 по 2003. (табл. 3)

Середній обсяг грошових коштів збільшується з кожним роком на протязі всього періоду, що аналізується ( 2001 рік - 26,20 тис. грн., 2002 рік - 31,15 тис. грн., 2003 рік - 31,95 тис. грн.). Темп приросту грошових коштів в 2002 році становить 18,89%, порівнюючи з 2001, а у 2003 році відносно 2002 всього 2,57%.

Дані таблиці 4 говорять про наявність тенденції коливань виручки від реалізації на протязі всього досліджуємого нами періоду, тобто 2001, 2002, 2003 роки. Більш наочно ці дані представлені на графіку 1. Так, якщо в 2001 році виручка складала 1250,5 тис. грн., то у 2002 році вона була 1815 тис. грн., а у 2003 - 1758,5 тис. грн. При цьому темп приросту виручки від реалізації з 2001 до 2002 року становив 45,14%, а темп приросту з 2002 до 2003 року склав -3%, що пояснюється зниженням виручки від реалізації в 2002 році порівнянні з 2002.

Дані динаміки балансу, представлені у таблиці 4, свідчать про ріст середнього обсягу необоротних активів. У 2001 році середній обсяг необоротних активів становив 7,35 тис. грн., у 2002 році він виріс до 9,00 тис. грн., а у 2003 році він вже становив 9,20 тис. грн., причому темп приросту необоротних активів з 2001 до 2002 року був 22,45%, а з 2002 до 2003 всього 2,22%.

Таблиця 3.

Баланс підприємства ТОВ “Обрій”

№	Показники	Дати				Темп приросту (%)			Структура (%)
		1 січня 2001	1 січня 2002	1 січня 2003	1 січня 2004	2002/2001	2003/ 2002	2004/2003	1 січня 2001	1 січня 2002	1 січня 2003	1 січня 2004
1	Необоротні активи	5,3	9,4	8,6	9,8	77,4	-8,5	14,0	3,5	2,1	2,7	3,2
2	Оборотні активи всього, в т.ч.	148,2	440,8	306,7	295,3	197,4	-30,4	-3,7	96,5	97,9	97,3	96,8
	Запаси	31,5	352,8	156,7	162,9	1020,0	-55,6	4,0	20,5	78,4	49,7	53,4
	Дебіторська заборгованість	88,3	62,3	109,7	108,8	-29,4	76,1	-0,8	57,5	13,8	34,8	35,7
	Грошові кошти	28,4	24	40,3	23,6	-15,5	67,9	-41,4	18,5	5,3	12,8	7,7
3	Власний капітал	38,8	64,3	208,6	151,4	65,7	224,4	-27,4	25,3	14,3	66,2	49,6
4	Поточні зобов'язання	114,7	385,9	106,7	153,7	236,4	-72,4	44,0	74,7	85,7	33,8	50,4
5	Баланс	153,5	450,2	315,3	305,1	193,3	-30,0	-3,2	100	100	100	100

Таблиця 4.

Аналіз динаміки активу балансу

№	Показники	Роки			Темп приросту (%)
		2002	2003	2004	2003/2002	2004/2003
1	Виручка від реалізації продукції тис. грн..	1250,5	1815	1758,5	45,14	-3,11
2	Середній обсяг необоротних активів тис. грн..	7,35	9,00	9,20	22,45	2,22
3	Середній обсяг оборотних активів всього тис. грн..	294,50	373,75	301,00	26,91	-19,46
	Середній обсяг запасів тис. грн..	192,15	254,75	159,80	32,58	-37,27
	Середній обсяг дебіторської заборгованості тис. грн..	75,30	86,00	109,25	14,21	27,03
	Середній обсяг грошових коштів тис. грн..	26,20	31,15	31,95	18,89	2,57
	Середній обсяг інших оборотних активів тис грн...	0,85	0,85	0,00	0,00	-100,00
	Середній обсяг балансу всього тис. грн..	301,85	382,75	310,20	26,80	-18,95

Оборотні активи, відповідно даним таблиці, мають нестійку тенденцію до збільшення їх обсягу: з 294,5 тис. грн. у 2001 році до 301 тис. грн. у 2003 році. В 2002 році середній обсяг оборотних активів був дещо більший 373,75 тис. грн. У 2002 році темп приросту складав 26,91% в порівнянні з 2000 роком, а у 2003 році темп приросту був від'ємний і становив -19,46%.

Всі оборотні активи, за даними таблиці, поділяються на запаси, дебіторську заборгованість, грошові кошти та інші оборотні активи. Відповідно наведеним даним щодо запасів, їх обсяг зріс з 192,15 тис. грн. у 2001 році до 254,75 тис. грн. у 2002 році на 32,58%, а з 2002 року до 2003 року впав до 159,80 тис. грн., тобто на - 37,27%,в порівнянні з 2002.

Середній обсяг дебіторської заборгованості перед підприємством становив 75,3 тис. грн., 86 тис. грн. і 109,25 тис. грн. у 2001 та 2002 та 2003 роках відповідно і зріс на 14,21% з 2001 до 2002 року, і на 27,03% з 2002 до 2003 року. Тобто спостерігається чітка тенденція до збільшення дебіторської заборгованості, що збільшує обсяг оборотних активів фірми.

Аналізуючи структуру активу балансу підприємства ТОВ "Обрій", наведеної у таблиці 5, можна відмітити, що найбільшу частину серед всіх активів складають оборотні активи на протязі періоду, який досліджується. Так, у 2001 році питома вага оборотних активів становила 97,57%, тоді як питома ваг. а необоротних активів була 2,43%. У 2002 році частка оборотних активів збільшилася до 97,65%, а необоротних зменшилася до 2,35%. У 2003 році оборотні активи становили лише 97,03% всіх активів, а необоротні - 2,97%. Тобто, на потязі трьох років, спостерігається незначне збільшення частки необоротних і зменшення частки оборотних активів в загальному їх обсязі.

Аналізуючи склад оборотних активів, в першу чергу необхідно відмітити найбільшу питому вагу запасів серед всіх активів. У 2001 році вони становили 63,66% всіх активів, у 2002 - 66,56%, а до 2003 року знизилися до 51,25%.

Меншу частку, в порівнянні з запасами має середній обсяг дебіторської заборгованості 2000 - 24,95%, 2001 - 22,47%), причому до 2002 року її частка збільшується до 35,22%.

Таблиця 5.

Аналіз структури активу балансу

№	Показники	Роки			Структура (%)
		2001	2002	2003	2001	2002	2003
1	Середній обсяг необоротних активів тис. грн..	7,35	9,00	9,20	2,43	2,35	2,97
2	Середній обсяг оборотних активів всього тис. грн..	294,50	373,75	301,00	97,57	97,65	97,03
	Середній обсяг запасів	192,15	254,75	159,80	63,66	66,56	51,52
	Середній обсяг дебіторської заборгованості тис. грн..	75,30	86,00	109,25	24,95	22,47	35,22
	Середній обсяг грошових коштів тис. грн..	26,20	31,15	31,95	8,68	8,14	10,30
	Середній обсяг інших оборотних активів тис. грн..	0,85	0,85	0,00	0,28	0,22	0,00
	Середній обсяг балансу всього тис. грн..	301,85	382,75	310,20

Частка грошових коштів у структурі активу має чітку тенденцію до збільшення на протязі трьох досліджуваних років, і складає відповідно 8,68, 8,14 і 10,30%.

Найменшу частку у структурі активу займає обсяг інших оборотних активів (2001 - 0,28%, 2002 - 0,22%), і до 2003 року він знижується до 0.

Аналізуючи динаміку пасиву балансу, наведеного у таблиці 6, можна сказати, що середній обсяг власного капіталу має чітку тенденцію до збільшення. В 2001 році він становив 51,55 тис. грн., в 2002 - 136,45 тис. грн., в 2003 - 180 тис. грн.. При цьому темп приросту власного капіталу складав в 2002 році 164,69%, а у 2003 році 31,92%.

Власний капітал, відповідно даних таблиці, поділяється на статутний капітал, який є незмінним і дорівнює 0,4 тис. грн., додатковий капітал і резервний капітал.

Додатковий капітал з 2001 до 2003 суттєво збільшився (темп приросту з 2001 до 2002 року був 296,71%, а з 2002 до 2003 - +32,39%) з 31,95 тис. грн. у 2001, 126,75 тис. грн. у 2002 до 167,8 тис. грн., у 2003.

Резервний капітал у 2001 році був 19,2 тис. грн., у 2002 році 9,3 тис. грн., а у 2003 - 11,8 тис. грн.. Темп його приросту з 2001 до 2003 року був від'ємний - 51,56%, а з 2002 до 2003 - + 26,88%.

Поточні зобов'язання фірми включають середній обсяг кредиторської заборгованості за товари та послуги, середній обсяг поточних зобов'язань за розрахунками перед бюджетом, середній обсяг поточних зобов'язань за розрахунками з оплати праці та інші поточні зобов'язання, і становить на 2001 рік 250,3 тис. грн., на 2002 рік 246,3 тис. грн. і на 2003 рік 130,2 тис. грн. (темп приросту у 2001 році - -1,6%, у 2002 - -47,14%).

Аналізуючи динаміку середнього обсягу кредиторської заборгованості за товари та послуги, необхідно відмітити його зниження на протязі 2001 - 2003 років з 240,25 тис. грн. (2001), 237,75 тис. грн. (2002) до 126,5 тис. грн. (2003), тобто темп приросту збільшився у від'ємному напрямку з -1,04% до -46,79%, що суттєво покращило роботу фірми.

Таблиця 6.

Аналіз динаміки пасиву

№	Показники	Роки			Темп приросту (%)
		2001	2002	2003	2002/2001	2003/2002
1	Виручка від реалізації продукції тис. грн..	1250,5	1815	1758,5	45,14	-3,11
2	Середній обсяг власного капіталу всього тис. грн..	51,55	136,45	180,0	164,69	3.1,92
	Середній обсяг статутного капіталу	0,4	0,4	0,4	0,00	0,00
	Середній обсяг додаткового капіталу	31,95	126,75	167,8	296,71	32,39
	Середній обсяг резервного капіталу тис. грн..	19,2	9,3	11,8	-51,56	26Д8
3	Середній обсяг поточних зобов'язань всього тис. грн..	250,3	246,3	130,2	-1,60	-47,14
	Середній обсяг кредиторської заборгованості: за товари, роботи та послуги	240,25	237,75	126,5	-1,04	-46,79
	Середній обсяг поточних зобов'язань за розрахунками з бюджетом	9,2	0,75	-25,54	-89,05
	Середній обсяг поточних зобов'язань за розрахунками з оплати праці	0,65	1,15	2,15	76,92	86,96
	Інші поточні зобов'язання	0,2	0,55	0,8	175,00	45,45
	Середній обсяг балансу всього тис. грн..	301,85	382,75	310,2	26,80	-18,95

Також зменшились зобов'язання за розрахунками перед бюджетом з 9,2 тис. грн. у 2001 році до 0,75 тис. грн. у 2003. У 2001 році зобов’язання перед бюджетом дорівнювали 6,85 тис. грн.

Але, на фоні загального зменшення поточних зобов'язань, збільшилися зобов'язання щодо оплати праці(2001 - 0,65 тис. грн., 2002 -1,15 тис. грн., 2003 - 2,15 тис. грн.

Середній обсяг інших поточних зобов'язань також зріс на 175% з 2001 до 2002 року і на 45,45% з 2002 до 2003 року.

У таблиці 7 наведено структуру пасиву балансу ТОВ "Обрій". В пасиві балансу в 2001 році найбільшу частину займають поточні зобов'язання, хоча їх частина поступово зменшується і у 2003 році власний капітал вже перевищує зобов'язання. У 2001 році вони складали 82,92%, у 2002 - 64,35%, а у 2003 - 41,97%. Власний капітал у 2001 році був 17,08% всього пасиву балансу, у 2002 - 35,65%, а у 2003 вже 58,03%.

Частка середнього обсягу статутного капіталу відносно всього пасиву балансу залишилася майже незмінною ( 0,13%, 0,10%, 013% у 2001, 2002 та 2003 роках відповідно).

Частка додаткового капіталу збільшилася з 10,58% у 2001 році до 54,09% у 2003.

Частка резервів фірми має тенденцію до зменшення з 6,36% у 2001, 2,43% у 2002 і 3,8% у 2003 роках.

Серед всіх поточних зобов'язань фірми найбільшу частку має середній обсяг кредиторської заборгованості (79,59%, 62,12%, 40,78% у 2001, 2002 і 2003 роках, тобто частка кредиторської заборгованості зменшується), частка середнього обсягу поточних зобов'язань за розрахунками з бюджетом також зменшується (3,05%, 1,79%, 0,24% у 2000, 2001 і 2002 роках відповідно).

Але при цьому збільшується частка зобов'язань з оплати праці (0,22%, 0,3%, 0,69% по роках) та інших поточних зобов'язань (0,07%, 0,14%, 0,26% у 2001, 2002, 2003 роках).

Таблиця 7.

Аналіз структури пасиву балансу

№	Показники	Роки, тис. грн..			Структура (%)
		2001	2002	2003	2001	2002	2003
1	Середній обсяг власного капіталу всього	51,55	136,45	180	17,08	35,65	58,03
	Середній обсяг статутного капіталу	0,4	0,4	0,4	0,13	0,10	0,13
	Середній обсяг додаткового капіталу	31,95	126,75	167,8	10,58	33,12	54,09
	Середній обсяг резервного капіталу	19,2	9,3	11,8	6,36	. 2,43	3,80
2	Середній обсяг поточних зобов'язань всього	250,3	246,3	130,2	82,92	64,35	41,97
	Середній обсяг кредиторської заборгованості: за товари, роботи та послуги	240,25	237,75	126,5	79,59	62,12	40,78
	Середній обсяг поточних зобов'язань за розрахунками з бюджетом	9,2	6,85	0,75	3,05	1,79	0,24
	Середній обсяг поточних зобов'язань за розрахунками з оплати праці	0,65	1,15	2,15	0,22	0,30	0,69
	Інші поточні зобов'язання	0,2	0,55	0,8	0,07	0,14	0,26
	Середній обсяг балансу всього	301,85	382,75	310,2

Для більш повної картини майнового стану підприємства проаналізуємо склад основних засобів: обсяг первісної вартості, обсяг зносу та обсяг залишкової вартості за даними балансу на 2001, 2002 та 2003 роки. Цей аналіз наведено у таблиці 8. У таблиці 7 наведено структуру пасиву балансу ТОВ "Обрій". В пасиві балансу в 2001 році найбільшу частину займають поточні зобов'язання, хоча їх частина поступово зменшується і у 2003 році власний капітал вже перевищує зобов'язання. У 2001 році вони складали 82,92%, у 2002 - 64,35%, а у 2003 - 41,97%. Власний капітал у 2001 році був 17,08% всього пасиву балансу, у 2002 - 35,65%, а у 2003 вже 58,03%.

Частка середнього обсягу статутного капіталу відносно всього пасиву балансу залишилася майже незмінною ( 0,13%, 0,10%, 013% у 2001, 2002 та 2003 роках відповідно).

Частка додаткового капіталу збільшилася з 10,58% у 2001 році до 54,09% у 2003.

Частка резервів фірми має тенденцію до зменшення з 6,36% у 2001, 2,43% у 2002 і 3,8% у 2003 роках.

Серед всіх поточних зобов'язань фірми найбільшу частку має середній обсяг кредиторської заборгованості (79,59%, 62,12%, 40,78% у 2001, 2002 і 2003 роках, тобто частка кредиторської заборгованості зменшується), частка середнього обсягу поточних зобов'язань за розрахунками з бюджетом також зменшується (3,05%, 1,79%, 0,24% у 2000, 2001 і 2002 роках відповідно).

Аналіз складу основних засобів показав, що обсяг первісної вартості основних засобів змінювався так: на 1 січня 2001 року він становив 6,8 тис. грн., на 1 січня 2002 - 16,5 тис. грн., на 1 січня 2003 - 7,4 тис. грн., а на 1 січня 2004 - 14,6 тис. грн. Обсяг залишкової вартості на 1 січня 2001 року був 5,3 тис. грн., на 1 січня 2002 року - 9,4 тис. грн., 1 січня 2003 - 4,1 тис. грн. і на 1 січня 2004 - 14,6 тис. грн. Виходячи з цих даних неможливо виявити чіткої тенденції щодо збільшення чи зменшення обсягу первісної вартості, залишкової вартості та обсягу зносу. Але необхідно відмітити спочатку зростання, а потім падіння коефіцієнту зносу (22% - 43% - 45% -33%), який залежить від первісної вартості та зносу основних засобів, тобто, чим більше обсяг зносу, в порівнянні з первісною вартістю, тим більше коефіцієнт зносу. Коефіцієнт придатності основних засобів залежить від первісної їх вартості, а також від обсягу залишкової вартості. І чим більше залишкова вартість основних засобів, тим більше вони придатні до експлуатації. Згідно даним балансу підприємства необхідно відмітити, що коефіцієнт придатності зменшується з 1 січня 2001 року (78%) до 1 січня 2002 року (57%), і збільшується з 1 січня 2003 року (55%) до 1 січня 2004 року (67%).

У таблиці 9 наведені вихідні дані для визначення частки інтенсивних та екстенсивних чинників у зміні виручки від реалізації продукції.

Оскільки темпи збільшення виручки від реалізації продукції 1. більше ніж темпи збільшення валюти балансу 1., то ефективність використання майна підприємства підвищується. Темпи збільшення виручки від реалізації продукції 2. також більше, ніж темпи збільшення валюти балансу 2., ефективність використання майна залишається на тому ж самому рівні, що і в попередній період.

Виручка від реалізації збільшилася у 2002 році на 506,23 тис. грн. Таким чином, внесок екстенсивного чинника становить 56,1%, а інтенсивного 43,9%. У 2003 році виручка від реалізації зменшилася на 57,15 тис. грн.

Аналіз виручки наведений у таблиці 10, і являє собою аналіз даних звіту про фінансові результати.

Таблиця 8.

Аналіз структури основних засобів

№	Показники	Дати
		1 січня 2001р.	1 січня 2002р.	1 січня 2003р.	1 січня 2004р.
1	Обсяг первісної вартості, тис. грн..	6,80	16,50	7,40	14,60
2	Обсяг залишкової вартості, тис. грн..	5,30	9,40	4,10	9,80
3	Обсяг зносу, тис. грн..	1,50	7,10	3,30	4,80
4	Коефіцієнт зносу	0,22	0,43	0,45	0,33
5	Коефіцієнт придатності	0,78	0,57	0,55	0,67

Таблиця 9.

Вплив інтенсивних та екстенсивних факторів на зміну виручки від реалізації

№	Показники	Роки
		2001	2002	2003
1	Джерела майна підприємства разом	301,85	382,75	310,2
2	Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції	1030	1524,4	1459
3	Ресурсовіддача	3,4	4,0	4,7
4	Вплив екстенсивного чинника 1		276,1
5	Вплив екстенсивного чинника 2			-288,9
6	Вплив інтенсивного чинника 1		218,3
7	Вплив інтенсивного чинника 2			223,5
8	Зміна виручки від реалізації продукції 1 .		1,5
9	Зміна виручки від реалізації продукції 2.			1,0
10	Зміна валюти балансу 1 .		1,3
11	Зміна валюти балансу 2.			0,8

Таблиця 10.

Аналіз даних звіту про фінансові результати

№	Показники	Роки, тис. грн..			Темп приросту (%)
		2001	2002	2003	2002/2001	2003/2002
1	Виручка від реалізації продукції	1250,5	1815	1758,5	45,14	-3,11
2	ПДВ	220,5	290,6	299,5	31,79	3,06
3	Чиста виручка від реалізації продукції	1030	1524,4	1459	48,00	-4,29
4	Собівартість реалізованої продукції	731,7	1165,8	1254,3	59,33	7,59
5	Валовий прибуток	298,3	358,6	204,7	20,21	-42,92
6	Інші операційні доходи.	9,8	4,1	22,6	-58,16	451,22
7	Інші операційні витрати витрати на збут та адміністративні витрати.	150,4	162,2	257,7	0,00	58,88
8	Операційний прибуток	157,7	200,5	-30,4	27,14	-115,16
9	Прибуток від звичайної діяльності	157,7	200,5	-30,4	27,14	-115,16
10	Податок на прибуток	47,31	60,15	0	27,14	-100,00
11	Інше використання прибутку	109,6	0	0	-100,00	0,00
12	Чистий прибуток	0,79	140,35	-30,4	17665,82	-121,66

Дані таблиці говорять про наявність нестійкої тенденції росту виручки від реалізації на протязі всього досліджуємого нами періоду, тобто 2001, 2002, 2003 роки. Так, якщо в 2001 році виручка складала 1250,5 тис. грн., то у 2002 році вона була 1815 тис. грн., а у 2003 - 1758,5 тис. грн. При цьому темп приросту, виручки від реалізації з 2001 до 2002 року становив 45,14%, а темп приросту з 2002 до 2003 року склав -3%, що пояснюється зниженням виручки від реалізації в 2003 році порівнянні з 2002.

Рисунок 3. Динаміка виручки від реалізації.

Такими ж самими були зміни чистого доходу від реалізації, тобто темп його приросту 2002 році становив - +48%, а в 2003 - - 4,29%.

Валовий прибуток, на який вплинула нестійка тенденція росту виручки від реалізації, ріст собівартості продукції та ПДВ, збільшився з 298,3 тис. грн. до 358,6 тис. грн. і знов зменшився до 204,7 тис. грн. у 2001, 2002 і 2003 роках.

Таблиця 11.

Розрахунок ступеню впливу виручки на собівартість

№	Показники	Роки
		2001		2002				2003
						Відхилення				Відхилення
		Тис. грн.	% до виручки	Тис. грн.	% до виручки	Тис. грн.	% до виручки	Тис.грн	% до виручки	Тис. грн.	% до виручки
1	Виручка	1250,5		1815		564,5		1758,5		-56,5
2	Собівартість	731,7	58,51	1165,8	64,23		5,72	1254,3	71,33		7,10

Дуже негативним фактором є зменшення операційного прибутку та прибутку від звичайної діяльності до - -30,4 тис. грн. у 2003 році, хоча у 2002 він збільшився на 27,14%. Головною причиною цього стало зменшення валового прибутку та збільшення адміністративних операційних витрат, витрат на збут продукції.

Щодо зміни чистого прибутку можна відмітити його збільшення у 2002 році з 0,79 тис. грн. (2000) до 140,35 тис. грн., тобто на 17665,82%, що пояснюється відсутністю іншого використання прибутку, окрім виплати податку на прибуток. З 2002 року до 2003 чистий прибуток суттєво знизився (на 121%), і становив вже - -30,4 тис. грн. Причиною цьому став від'ємний показник прибутку від звичайної діяльності.

Аналіз ступеню впливу виручки від реалізації на рівень собівартості продукції наведено у таблиці 11.

Матеріал таблиці 11 показує, що рівень собівартості у відсотках до виручки в 2001 році склав 58,51 %, у 2002 - 64, 23% і у 2003 - 71,23%. Тобто, виручка зменшувалась по відношенню до собівартості продукції даного підприємства. Відхилення зміни виручки від реалізації у 2002 році в порівнянні з 2001 складає 564,5 тис. грн., а в 2003 році - - 56,5 тис. грн. Відхилення росту собівартості у 2002 році становить 434,1 тис. грн., а у 2003 - 88, 5 тис. грн. На протязі данного періоду собівартість зростає по відношенню до виручки ( 2002 рік - 5,72%; 2003 рік - 7,1%), що негативно позначається на роботі всього підприємства, а саме знижує його прибуток і можливості для подальшого розвитку.

Рисунок 4. Динаміка собівартості продукції.

Таблиця 12.

Аналіз показників рентабельності підприємства

№	Показники	Роки , тис. грн..			Темп приросту (%)
		2001	2002	2003	2002/2001	2003/2002
1	Прибуток від операційної діяльності	157,70	200,50	-30,40	27,14	-115,16
2	Обсяг активів	301,85	382,75	310,20	26,80	-18,95
3	Рентабельність активів	52,24	52,38	-9,80	0,27	-118,71
4	Чистий прибуток	0,79	140,35	-30,40	17665,82	-121,66
5	Власний капітал	51,55	136,45	180,00	164,69	31,92
6	Рентабельність власного капіталу	1,53	102,86	-16,89	6611,82	-116,42
7	Чиста виручка від реалізації продукції	1030,00	1524,40	1459,00	48,00	- 4,29
8	Рентабельність реалізації	15,31	13,15	-2,08	-14,09	-115,84
9	Собівартість реалізованої продукції	731,70	1165,80	1254,30	59,33	7,59
10	Рентабельність продукції	21,55	17,20	-2,42	-20,20	-114,09
11	Виручка від реалізації продукції	1250,50	1815,00	1758,50-	45,14	-3,11
12	Рентабельність виручки	12,61	11,05	-1,73	-12,40	-115,65
13	Поточні зобов'язання	250,30	246,30	130,20	-1,60	-47,14
14	Рентабельність чистих активів	1,53	102,86	-16,89	6611,82	-116,42

За даними таблиці, рентабельність активів даного підприємства у 2001 році становила 52,24%, у 2003 році -52,38%, тобто темп приросту був лише 0,27%, на що вплинув майже однаковий темп приросту обсягу активів (26,8%) і прибутку від операційної діяльності (27,14%). В 2003 році рентабельність активів стала від'ємною (-9,8%). Причиною цьому стало від'ємне значення прибутку від операційної діяльності.

Рентабельність власного капіталу суттєво збільшилась з 2001 по 2002 роки (на 6611,82%) у зв'язку із збільшенням власного капіталу на 164,69%., і зменшилась на -116,42% у 2003 році, що пов'язано з від'ємним значенням чистого прибутку та збільшенням власного капіталу (на 31,92%).

Аналізуючи рентабельність реалізації, необхідно відмітити чітку тенденцію до її зниження: 2001 рік -15,31%, 2002 рік - 13,15%, 2003 -2,08%. Причиною цьому стало як збільшення прибутку від операційної діяльності та чистого доходу від реалізації продукції у 2002 році, так і від'ємне значення прибутку від операційної діяльності в 2003 році.

Рентабельність продукції, як і рентабельність реалізації, погіршувалася з кожним роком (2001 -21,55%, 2002 - 17,2%, 2003 -2,42%). Причиною цьому також стало зниження прибутку від операційної діяльності і збільшення собівартості реалізованої продукції.

Аналіз рентабельності виручки показав її зниження до 2002 року на 12,4%, а до 2003 року на 115,65%. І це знов - таки пояснюється зниженням прибутку від операційної діяльності і нечіткою тенденцією до збільшення виручки від реалізації.

Рентабельність чистих активів, пов'язана з обсягом активів, чистим прибутком і розміром поточних зобов'язань дорівнює рентабельності власного капіталу.

Взагалі, можна відмітити, що дане підприємство діяло не рентабельно на протязі 2003 року.

Аналіз показників ділової активності представлений у таблиці 13 і характеризує ефективність роботи підприємства у використанні активів.

Коефіцієнт обороту оборотних активів збільшувався з 3,5 оборотів (об.) у 2001, 4,08об. у 2002 до 4,85об. у 2003 роках.

Таблиця 13.

Аналіз ділової активності підприємства

№	Показники	Роки , тис. грн..			Темп приросту (%)
		2001	2002	2003	2002/2001	2003/2002
1	Чистий дохід від реалізації продукції	1030,00	1524,40	1459,00	48,00	-4,29
2	Середній обсяг оборотних активів всього	294,50	373,75	301,00	26,91	-19,46
3	Коефіцієнт обороту оборотних активів	3,50	4,08	4,85	16,62	18,84
4	Собівартість реалізованої продукції	731,70	1165,80	1254,30	59,33	7,59
5	Середній обсяг запасів	192,15	254,75	159,80	32,58	-37,27
6	Коефіцієнт оборотності запасів	3,81	4,58	7,85	20,18	71,52
7	Середній обсяг дебіторської заборгованості	75,30	86,00	109,25	14,21	27,03
8	Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості	13,68	17,73	13,35	29,59	-24,66
9	Середній обсяг кредиторської заборгованості: за товари, роботи та послуги	240,25	237,75	125,50	-1,04	-47,21
10	Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості	4,29	6,41	11,63	49,56	81,31
11	Тривалість одного обороту активів	104,36	89,49	75,30	-14,25	-15,85
12	Тривалість одного обороту запасів	95,85	79,76	46,50	-16,79	-41,70
13	Тривалість одного обороту дебіторської заборгованості (середній період погашення дебіторської заборгованості)	26,68	20,59	27,33	-22,83	32,73
14	Тривалість одного обороту кредиторської заборгованості (середній період погашення кредиторської заборгованості)	85,14	56,93	31,40	-33,14	-44,85

Коефіцієнт оборотності запасів також збільшився з 2001 до 2002 року на 20,18%, а з 2002 до2003 року на 71,52%.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості збільшився до 2002 року на 29,59% (з 13,68об. До17,73об.), а у 2003 році повернувся майже до рівня 2001 (13,35об.). Його збільшення відбулося за рахунок зміни чистого доходу, а також збільшення середнього обсягу дебіторської заборгованості.

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості збільшився у 2002 році на 49,56%, а у 2003 на 82,31%. На його збільшення вплинуло збільшення чистого доходу та зменшення середнього обсягу кредиторської заборгованості.

Тривалість одного обороту активів зменшилася, у зв'язку із збільшенням коефіцієнту обороту оборотних активів, з 104 днів у 2001 році до 89 днів у 2002 і до 75 днів у 2003, що покращило роботу підприємства.

Також зменшилися тривалості оборотів запасів (2001 -96 днів, 2002 -80 днів, 2003 - 47 днів) та кредиторської заборгованості (2001 - 85 днів, 2002 - 57 днів, 2003 - 31 день).

На відміну від тривалості оборотів запасів та кредиторської заборгованості, тривалість одного обороту дебіторської заборгованості знизилась з 2001 до 2002 року на 22,83%, а з 2002 до 2003 року підвищилася на 32,73%.

Підводячи підсумок проведеного аналізу майнового та фінансового стану підприємства, можна зробити такі висновки:

Взагалі, до кінця періоду, що досліджувався, ефективність використання майна підприємства знизилась. Ця негативна ситуація дещо стабілізувалася з 1 січня 2003 року до 1 січня 2004 року, що може дозволити

підприємству покращити свої фінансові результати протягом 2004 року та розпочати нову діяльність.

Збільшення обсягу майна підприємства з 1 січня 2001 до 1 січня 2002 року на 193%. Це відбулося, в основному, завдяки збільшенню частки запасів у структурі оборотних активів. Різке падіння темпів приросту майна на 1 січня 2003 року (-30%) залежало перш за все від зменшення частки запасів підприємства в загальному обсязі оборотних активів (1 січня 2002 року -78,4%, 1 січня 2003 - 49,7%). Накоплені запаси у 2002 році дозволили підприємству збільшити виручку від реалізації, а зменшення виручки у 2003 році відбулося через зменшення оборотних активів. Тобто, позитивним моментом подальшого розвитку підприємства, може стати закупка ресурсів та розширення асортиментного ряду продукції.

Порівнюючи обсяг необоротних активів з обсягом оборотних активів, в цілому, можна відмітити значно більшу частку оборотних активів. Це підтверджує необхідність вкладання коштів в основні фонди, тобто збільшення обсягу необоротних активів підприємства.

Дебіторська заборгованість збільшувалась протягом періоду з 1 січня 2001 року по 1 січня 2003 року, з 1 січня 2003 року по 1 січня 2004 року вона стабілізувалась. Це спричинилось зниженням попиту на продукцію підприємства. Таке істотне відволікання обігових коштів було компенсоване одночасним збільшенням кредиторської заборгованості.

Зростання обсягу власного капіталу у структурі пасиву балансу на фоні зменшення частки поточних зобов'язань з 2002 до 2003 року, говорить про можливість фірми самостійно відповідати за своїми зобов'язаннями.

Аналіз структури основних засобів дозволив зробити висновок про зменшення рівня фізичного та морального зносу основних фондів та збільшення рівня фізичного і морального оновлення основних фондів підприємства протягом періоду, що досліджувався. Це свідчить про позитивні зміни використання основних засобів.

Аналіз співвідношення між темпами зміни виручки від реалізації продукції та обсягу балансу показав, що з 2001 до 2002 року ефективність використання майна підприємства підвищилась, а з 2002 до 2003 -зменшилася. З 2001 до 2002 року підприємство збільшувало обсяги реалізації завдяки збільшенню активів, а в 2003 році виручка і обсяги майна знизилася, що негативно впливає на прибуток підприємства,

З 2001 до 2002 року виручка підприємства від реалізації продукції зросла на 45%, а з 2002 до 2003 року знизилася на 3%. Саме зміна цього фактору вплинула на всі фінансові показники діяльності підприємства. При цьому собівартість продукції продовжувала зростати. А виходячи з того, що собівартість становить значну частину виручки, знизились показники валового і операційного прибутку. Збільшення різноманітних витрат також негативно вплинуло на роботу фірми. Результатом збільшення собівартості, витрат та непропорційного збільшення доходів стало від'ємне значення чистого прибутку підприємства (-30,4%), що означає нестійкість фінансового стану підприємства протягом періоду, що досліджувався.

Аналіз рентабельності даного підприємства показав, що показники рентабельності покращилися з 2001 до 2002 року і погіршилися з 2002 до 2003 року. Таке коливання цих показників обумовлене, перш за все, зміною виручки від реалізації на протязі трьох років та збільшенням собівартості продукції. Тобто підприємство ТОВ "Обрій" з 2001 до 2002 року діяло більш рентабельно, ніж з 2002 до 2003.

Показники ділової активності підприємства характеризують оборотність капіталу фірми, яка, в основному, покращується протягом даного періоду. Так, покращилися коефіцієнти оборотності активів, запасів, кредиторської заборгованості. А, відповідно ним, зменшилась і тривалість обороту активів, запасів та кредиторської заборгованості. Разом з тим, зменшення коефіцієнту та збільшення обороту дебіторської заборгованості вказує на затримку грошових платежів нашому підприємству, що зменшує фінансові можливості фірми.

.2 Обґрунтування потреби в капітальних інвестиціях

В дипломній роботі використані данні ТОВ "Обрій". Це підприємство входить до галузі легкої промисловості. Форма власності на підприємстві: товариство з обмеженою відповідальністю, тобто підприємство, де несуть відповідальність особи, лише в межах своїх вкладів.

"Обрій" був заснований в 1994 році. З моменту створення фірми на ринок України була представлена така продукція: фурнітура та аксесуари для легкої промисловості найвищої якості провідних лідерів з Германії, а також чохли для одягу, пластикові козирки для головних уборів та чоловічі сорочки власного виробництва. На даний момент виробнича діяльність по виготовленню головних уборів активно ведеться в Києві та Харкові.

Для організації даного виробництва ТОВ "Обрій" має орендні площі 1000 м. кв. У таблиці 14 наведено непрямі витрати фірми, що включають плату за оренду приміщень, адміністративні витрати та витрати на збут. Зміни у всіх витратах перераховано на рівень інфляції 1,1%.

Таблиця 14

Непрямі витрати підприємства

№п/п	Витрати ($)	Роки
		2004	2005	2006	2007
1	Плата за оренду приміщень	500	6000	9900	13200
2	Адміністративні витрати		4000	4400	4840
3	Витрати на збут	600	13000	18200	23400
	Сума витрат	1898	23000	32500	41440

У перший місяць роботи над виробництвом головних уборів ТОВ "Обрій" зробить закупку необхідного обладнання та сировини, яка потрібна для початку виробництва. Ці витрати наведено у таблицях 15 та 16.

Таблиця 15

Потреба в обладнанні

№п/п	Назва обладнання	Загальна кількість необхідного обладнання	Ціна т (1 шт)	Кошти, потрібні на обладнання
				($)	грн..
1	Універсальні швейні машини	20	700	14000	74200
2	Оверлок	4	800	3200	16960
3	Зігзаг	6	500	3000	15900
4	Рукавні швейні машини	4	600	2400	12720
5	Петельні швейні машини	1	600	600	3180
6	Розкройний ніж	2	400	800	4240
7	Розкройна машина	1	1500	1500	7950
8	Прасувальне обладнення	3	800	2400	12720
9	Дублювальне обладнення	3	1400	4200	22260
	Загальна сума витрат			32100	170130

Зростання обсягів виробництва власної продукції та ефективність роботи фірми напряму залежить від налагодженого постачання сировини та матеріалів. Інформація про джерела постачання оформлені в таблицю 17:

Таблиця 16

Потреби в сировині і матеріалах

Одиниця виміру

Витрати материалу на одиницю

Вартість за одиницю($)

Кількість матеріалу, який потрібен для початку виробництва

Тканина верху

м.кв

0,230

1,150

4600

Козирок

шт.

1,000

0,040

20000

Кнопка

шт.

2,000

0,022

40000

Дублерин

м.кв.

0,200

0,182

4000

Поролон

м.кв.

0,180

0,068

3600

Підкладка

м.кв.

0,150

0,125

3000

Стрічка

м.пог.

1,000

0,030

20000

Нитка

м.

3,000

0,003

60000

Етикетка

компл.

1,000

0,100

20000

Коробка

шт.

0,030

0,017

600

Картон

м.кв

0,026

0,011

520

Загальні витрати ($) на одиницю виробу

1,748

Кількість головних уборів, яку планується виробити у перше півріччя.

20000

Вартість матеріалу, який потрібен для початкового виробництва($)

34960

Вартість матеріалу, який потрібен для початкового виробництва грн..

122360

Таблиця 17

Постачальники продукції

№ п./п.	Постачальники	Сировина та матеріали
1	"Баланді"	Тканина верху
2	"Обрій"	Козирки
3	Т.К. Фурнітура	Кнопки
4	"Обрій"	Дублерин
5	АСАТ	Поролон
6	Т.К. Фурнітура	Підкладка
7	"Гоголев"	Стрічка
8	"Обрій"	Нитка
9	"Обрій"	Етикетка
10	"Фаворит"	Коробка
11	"В 2 В"	Картон

На етапі початкового виробництва головних уборів планується асортимент, який складається з 5 моделей:

ü  02028;

ü  Утка;

ü  Жиріновка;

ü  Легіон;

ü  Восьмиклинка,

але він буде поступово збільшуватися і до 2006 року досягне 25 - 30 видів даної продукції.

Прогноз продажу головних уборів, виручка, яку планується отримати та відпускна ціна одиниці виробу наведено у таблиці 18.

Таблиця 18

Прогноз продажу готової продукції

Рік	Кількість штук за один тиждень	Кількість штук за рік	Собівартість реалізованих виробів	Ціна одного виробу ($)	Виручка від реалізації ($)	Виручка від реалізації грн..
2005	5000	260000	14882,5	5,5	1430000	7579000
2006	7000	364000	22919,1	6	2184000	11575200
2007	9000	468000	32414,1	6,5	3042000	16122600

Відповідно плану, щотижневий приріст продажу становить 2000 штук за рік. В таблиці 19 наведені необхідні витрати на сировину і матеріали, заробітну плату, соціальні відрахування з доходу для виготовлення однієї одиниці продукції и обґрунтування собівартості виробу.

Таблиця 19

Собівартість готової продукції.

№	Рік.	2005	2006	2007
1	Витрати на сировину та матеріали ($/шт).	1,75	1,923	2,115
2	Заробітна плата ($/шт).	0,900	0,990	1,089
3	Соціальні відрахування з доходу	0,329	0,361	0,397
	Собівартість продукції ($/шт).	2,977	3,274	3,602
	Собівартість продукції (грн../шт).	15,778	17,352	19,091

Виходячи з даних таблиці зрозуміло, що собівартість виробу становить $2,98, $3,27 та $3,60 у 2005, 2006 і 2007 роках відповідно. Відпускна ціна виробів при цьому становить $4,5, $5, $5,5.

Ціна головних уборів буде включати вартість сировини та матеріалів, оплату праці, інші витрати та відрахування, які здійснюються відповідно дійсному законодавству.

.3 Визначення джерел фінансування капітальних інвестицій

Єдиним джерелом капіталовкладень будуть іноземні інвестиції, які планується повернути інвесторам через строк окупності інвестицій, а також 50% чистого прибутку за кожен рік дії проекту. Потреба в додаткових інвестиціях наведена у таблиці 20.

Таблиця 20

Потреба в додаткових інвестиціях

Актив ($)			Пасив ($)
	Потреба в
	інвестиціях	2003		Джерела фінансування	2003
1	Основні засоби	32100	1	Власні кошти	-
	Оборотний
2	капітал	750	2	Інші джерела фінансування	67810
3	Запаси і витрати	34960
	Всього: потреба в додаткових інвестиціях ($)	67810
	Всього: потреба в додаткових інвестиціях грн..

Плануючи розвиток виробництва головних уборів на наступні З роки (2005, 2006, 2007), необхідно звернути увагу на зміну таких показників:

Виручка від реалізації продукції буде поступово зростати з $ 1430000 у 2005 році до $ 3042000 у 2007. Це планове зростання обумовлене,

насамперед, зростанням собівартості продукції, а також збільшенням витрат та чистого прибутку.

Розрахунок точки беззбитковості виробництва головних уборів фірми наведена у таблиці 21. Мінімальний товарообіг, за рахунок якого мають бути покриті всі витрати, становить 62769,4 тис. грн. у 2005, 97153,0 у 2006 та 140647,8 у 2007 роках, тобто 4,4%, 6,8% та 4,6% від запланованого обсягу прогнозованого товарообігу.:

Таблиця 21

Точка беззбитковості виробництва

№	Показники	Роки грн..
		2005	2006	2007
1	Умовно - постійні витрати	14882,5	22919,1	32414,1
2	Умовно - змінні витрати	23000,0	32500,0	41440,0
3	Валовий прибуток	417776,7	628209,4	849467,6
4	Рівень умовно - змінних витрат (%)	5,5	5,2	4,9
5	Рівень валового прибутку (%)	29,2	28,8	27,9
	Точка беззбитковості	62769,4	97153,0	140647,8

Аналіз показників ефективності даного проекту говорить про можливість його прийняття, тому що:

1.   NPV>0;

2.   Достатньо високий індекс прибутковості - 13,7 %;

3.   Короткий строк окупності - 80 днів;

Даний прогноз наведено у таблиці 22. При розрахунках будемо використовувати прогнозну середню процентну ставку на найближчі роки у розмірі 15%:

Таблиця 22.

Прогноз фінансових результатів підприємства та аналіз ефективності проекту

№	Показники ($)	Роки
		2005	2006	2007
1	Виручка від реалізації	1430000	2184000	3042000
2	Витрати грошових коштів:
	Амортизація	6420	6420	6420
	Собівартість	773890	1191790,6	1685532,4
	Непрямі витрати	23000	32500	41440
	ПДВ	238333,3	364000	507000
	Валовий прибуток	417776,7	628209,4	849467,6
	Рівень валового прибутку	29,2	28,8	27,9
	Прибуток до оподаткування	388357	589289	801608
	Податок на прибуток	116507	176786,82	240482,274
	Чистий прибуток	271850	412503	561125
	Чистий грошовий потік	278270	418923	567545
	Дисконтний множник	0,87	0,76	0,66
	Дисконтний потік	241973,6	316765,7	373170,3
	PV	931909,5
	NPV	864099,5
	Індекс прибутковості (%)	13,7
	Строк окупності (дні)	80
	ЧПи	415159,18
	Індекс рентабельності (%)	6,12

1.   Облік капітальних інвестицій

При організації бухгалтерському обліку капітальних інвестицій необхідно керуватися відповідним законодавчими і нормативними документами, а саме:

. Законом Україні “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” № 996 - XIV від 16 липня 1999 р.

. Законом України “Про податок на додану вартість” № 168 / 79-ВР від 03.04.97 р. зі змінами і доповненнями.

. Інструкцією з бухгалтерського обліку податку на додану вартість № 141 від 01.07.97 р.

4. Вказівками про склад та порядок заповнення облікових регістрів малими підприємствами, затвердженими наказом Міністерства фінансів України № 112 від 31.05.96 р.

Капітальні інвестиції - це витрати на будівельно-монтажні роботи, придбання будівель або їх частин, обладнання, інструменту, інвентарю, інші капітальні роботи і витрати на проектно-пошукові роботи, геологорозвідувальні і бурові роботи, а також витрати на відведення земельних ділянок і переселення у зв’язку з будівництвом, на підготовку кадрів для підприємства, що будуються, та ін.

Для обліку витрат, пов’язаних з придбанням або створенням матеріальних і активів, застосовується рахунок № 15 “Капітальні інвестиції”. Цей рахунок виконує більш широку функцію, ніж діючий до 2000 р. рахунок № 33 “Капітальні вкладення”, оскільки на ньому ведеться також облік обладнання для встановлення та операцій з придбання або створення нематеріальних активів.

Усі підприємства при відображені джерел фінансування капітальних інвестицій використовують рахунок № 48 “Цільове фінансування і цільові інвестиції”.

Джерелами фінансування можуть бути:

- кошти державного бюджету, кредити банку, цільове фінансування і цільові надходження, прибуток підприємства, позикові кошти, вклади засновників до Статутного капіталу кошти від продажу акцій під розширення виробництва, реконструкцію або модернізацію, інші джерела.

Підприємства для здійснення капітальних інвестицій можуть використовувати кредити банків на підставі кредитної угоди з банком (відповідно до постанови Правління Національного банку України № 36 від 04.02.98 р та інструкції №3 “Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті”, підпункт 2.1.3.).

Підприємство при відображенні кредитів банків використовують рахунки № 50 “Довгострокові позики”, №60 “Короткострокові позики”.

Примітка. “Вхідний” ПБВ включається до балансової вартості відповідної групи основних засобів, якщо:

-      підприємство-одержувач або постачальник не зареєстровані як платники ПДВ;

-         придбаний об’єкт, (або виготовлений) використовується в операціях, які згідно зі ст. 3 Закону про ПДВ не є об’єктом оподаткування, або в операціях, звільнених від оподаткування (ст. 5 закону про ПДВ).

Вхідний ПДВ списується на рахунки обліку відповідних джерел фінансування записом:

Дебет рахунка № 48 “Цільове фінансування та цільове надходження”.

Кредит рахунка № 37 “Розрахунки з різними дебіторами”, якщо придбані основні засоби, що не підлягають амортизації, тобто у такому випадку ПДВ не включається ані до податкового кредиту ані до первісної вартості основних засобів.

Висновки і пропозиції

Капітальні вкладення або реальні інвестиції - це довгострокове вкладення капіталу у відтворення основних засобів, в інноваційні нематеріальні активи, в приріст запасів товарне - матеріальних цінностей та в інші об'єкти інвестування, пов'язані зі здійсненням операційної діяльності підприємства чи покращенням умов праці та побуту персоналу. Існують такі види капітальних вкладень:

1.   Вкладання коштів у матеріальні активи (основні засоби).

2.   Вкладання коштів у нематеріальні активи (інновації).

Капітал підприємства може поділятися на дві групи: власний і залучений. Співвідношення власного та залученого капіталу і визначає ефективність проекту.

До традиційних способів фінансування проекту належать:

. Фінансування шляхом передавання частки акціонерного капіталу:

o   Залучення компанії або приватної особи в якості партнера в закрите акціонерне товариство або товариство з обмеженою відповідальністю;

o   Перетворення підприємства у відкрите акціонерне товариство і проведення відкритої підписки на акції;

o   Венчурне фінансування. Венчурний фінансист поділяє ризик з ініціатором проекту, при цьому сподівається отримати більш високий прибуток;

2.       Фінансування шляхом отримання позики:

o   3 використанням традиційних інструментів позичкового

фінансування;

o   Фінансування шляхом лізингу (оренди);

3. Фінансування шляхом отримання іноземних кредитів.

2.Основні етапи політики управління портфелем реальних інвестицій на підприємстві:

1.   Аналіз стану реального інвестування в попередньому періоді.

2.   Визначення загального обсягу реального інвестування в майбутньому періоді.

3.   Визначення форм реального інвестування.

4.   Підготовка бізнес - планів реальних інвестиційних проектів.

5.   Оцінка ефективності окремих реальних інвестиційних проектів.

6.   Формування портфелю реальних інвестицій.

7.   Забезпечення реалізації окремих Інвестиційних проектів та програм.

3. Здійснюючи оцінку поточного стану будь-якої компанії, фінансові менеджери проводять фінансовий аналіз. Це основний метод оцінки та прогнозування фінансового стану компанії на основі даний бухгалтерського обліку та звітності. Його основне завдання - оцінити фінансовий стан підприємства, виявити можливості підвищення ефективності його функціонування за допомогою раціональної фінансової політики, оцінити напрями розвитку підприємства виходячи із потреб у фінансових ресурсах. На основі проведеної роботи, можна зробити висновки про порядок фінансового забезпечення капітальних вкладень:

1. Оцінка фінансового та майнового стану підприємства. Основні його показники допоможуть фінансовому менеджеру вибрати найбільш вдалий проект та найбільш доцільно вкласти кошти:

1.       На основі вихідних даних "Балансу" підприємства за останні 3-5 років складається агрегований "Баланс", де вказується стан активів так пасивів на 1 січня певного року, їх структура та темпи приросту, проводиться горизонтальний та вертикальний аналіз всіх показників.

o    Для характеристики майнового стану можна залучати відносні аналітичні показники.

o   Основні групи показників, які можуть бути рекомендовані при аналізі фінансового стану малого підприємства такі:

1.  Показники ділової активності (оборотності);

2.    Показники рентабельності (прибутковості).

За результатами аналізу робиться висновок щодо прибутковості або збитковості діяльності підприємства, тенденцій зміни фінансових результатів діяльності підприємства порівняно з попередніми періодами, основних чинників, що вплинули на формування кінцевих результатів господарської діяльності підприємства. І саме ця інформація є необхідною передумовою прийняття правильних інвестиційних рішень.

2. Потребу в додаткових інвестиціях, якщо вони необхідні, для фірми необхідно відобразити в плановому балансі. В частині „Активи" вказуються об'єкти інвестування, тобто на що потрібні кошти, а в частині „Пасиви" робиться повних опис джерел фінансування.

Плануючи розвиток виробництва необхідно звернути увагу на зміну таких показників:

1.  Планова динаміка виручки від реалізації по роках дії проекту;

2.  Обґрунтування витрат грошових коштів, куди входять такі витрати:

o  Амортизація - поступове віднесення витрат на придбання основних фондів та нематеріальних активів, виготовлення або поліпшення їх, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань;

o  Собівартість - поточні витрати виробництва то обігу, реалізації продукції, перераховані в грошовому виразі. Включають матеріальні витрати, амортизацію основних засобів, заробітну плату основного та допоміжного персоналу, інші витрати, безпосередньо пов'язані, обумовлені виробництвом і реалізацією даного виду та обсягу продукції;

o  Непрямі витрати - витрати, що супроводжують основне виробництво, але не пов'язані з ним безпосередньо. Вони не включаються у вартість праці та матеріалів. Це витрати на утримання та експлуатацію основних фондів, на обслуговування виробництва, на відрядження, навчання робітників та інші невиробничі витати;

o   ПДВ;

o  Податок на прибуток;

o   Інші податки та збори.

Необхідним є вказати прибуток до оподаткування та чистий прибуток підприємства.

3. Доповненням до прогнозних результатів діяльності підприємства при прийнятті даного проекту є також прогнозні показники ефективності проекту:

Ø Чистий приведений дохід (NPV) дозволяє отримати найбільш узагальнену характеристику результату інвестування, тобто його кінцевий ефект в абсолютній сумі;

Ø  Індекс прибутковості дозволяє співвіднести обсяг інвестиційних витрат з майбутнім чистим грошовим потоком по проекту;

Ø  Строк окупності капітальних вкладень - період, протягом якого забезпечується повернення вкладених грошей на реалізацію підприємницького проекту (спорудження, побудова чи реконструкція підприємства, запуск виробничо-технологічної лінії тощо) в розмірах, що дорівнюють фактичним капітальним вкладенням;

Ø  Індекс рентабельності який в процесі оцінки ефективності інвестиційного проекту може грати допоміжну роль , тому що не дозволяє в повній мірі оцінити весь зворотній інвестиційний потік по проекту (велику частину цього потоку складають амортизаційні відрахування).

4. Підводячи підсумок проведеного аналізу майнового та фінансового стану підприємства, можна відмітити, що:

Взагалі, до кінця періоду, що досліджувався, ефективність використання майна підприємства знизилась. Ця негативна ситуація дещо стабілізувалася з 1 січня 2003 року до 1 січня 2004 року, що може дозволити підприємству покращити свої фінансові результати протягом 2003 року та розпочати нову діяльність.

Збільшення обсягу майна підприємства з 1 січня 2001 до 1 січня 2002 року на 193%. Це відбулося, в основному, завдяки збільшенню частки запасів у структурі оборотних активів. Різке падіння темпів приросту майна на 1 січня 2003 року (-30%) залежало перш за все від зменшення частки запасів підприємства в загальному обсязі оборотних активів (1 січня 2002 року -78,4%, 1 січня 2003 - 49,7%). Накоплені запаси у 2002 році дозволили підприємству збільшити виручку від реалізації, а зменшення виручки у 2002 році відбулося через зменшення оборотних активів. Тобто, позитивним моментом подальшого розвитку підприємства, може стати закупка ресурсів та розширення асортиментного ряду продукції.

Порівнюючи обсяг необоротних активів з обсягом оборотних активів, в цілому, можна відмітити значно більшу частку оборотних активів. Це підтверджує необхідність вкладання коштів в основні фонди, тобто збільшення обсягу необоротних активів підприємства.

Дебіторська заборгованість збільшувалась протягом періоду з 1 січня 2002 року по 1 січня 2003 року, з 1 січня 2003 року по 1 січня 2004 року вона стабілізувалась. Це спричинилось зниженням попиту на продукцію підприємства. Таке істотне відволікання обігових коштів було компенсоване одночасним збільшенням кредиторської заборгованості.

Зростання обсягу власного капіталу у структурі пасиву балансу на фоні зменшення частки поточних зобов'язань з 2002 до 2003 року, говорить про можливість фірми самостійно відповідати за своїми зобов'язаннями.

Аналіз структури основних засобів дозволив зробити висновок про зменшення рівня фізичного та морального зносу основних фондів та збільшення рівня фізичного І морального оновлення основних фондів

підприємства протягом періоду, що досліджувався. Це свідчить про позитивні зміни використання основних засобів.

Аналіз співвідношення між темпами зміни виручки від реалізації продукції та обсягу балансу показав, що з 2001 до 2002 року ефективність використання майна підприємства підвищилась, а з 2002 до 2003 -зменшилася. З 2001 до 2003 року підприємство збільшувало обсяги реалізації завдяки збільшенню активів, а в 2003 році виручка і обсяги майна знизилася, що негативно впливає на прибуток підприємства.

З 2001 до 2002 року виручка підприємства від реалізації продукції зросла на 45%, а з 2002 до 2003 року знизилася на 3%. Саме зміна цього фактору вплинула на всі фінансові показники діяльності підприємства. При цьому собівартість продукції продовжувала зростати. А виходячи з того, що собівартість становить значну частину виручки, упали показники валового і операційного прибутку. Збільшення різноманітних витрат також негативно вплинуло на роботу фірми. Результатом збільшення собівартості, витрат та непропорційного збільшення доходів стало від'ємне значення чистого прибутку підприємства (-30,4%), що означає нестійкість фінансового стану підприємства протягом періоду, що досліджувався.

Аналіз рентабельності даного підприємства показав, що показники рентабельності покращилися з 2001 до 2002 року і погіршилися з 2001 до 2003 року. Таке коливання цих показників обумовлене, перш за все, зміною виручки від реалізації на протязі трьох років та збільшенням собівартості продукції. Тобто підприємство ТОВ "Обрій" з 2002 до 2003 року діяло більш рентабельно, ніж з 2002 до 2003.

Показники ділової активності підприємства характеризують оборотність капіталу фірми, яка, в основному, покращується протягом даного періоду. Так, покращилися коефіцієнти оборотності активів, запасів, кредиторської заборгованості. А, відповідно ним, зменшилась і тривалість обороту активів, запасів та кредиторської заборгованості. Разом з тим, зменшення коефіцієнту та збільшення обороту дебіторської заборгованості

вказує на затримку грошових платежів нашому підприємству, що зменшує фінансові можливості фірми.

4. В дипломній роботі використані данні ТОВ "Обрій". Це підприємство входить до галузі легкої промисловості. Форма власності на підприємстві: товариство з обмеженою відповідальністю.

"Обрій" був заснований в 1994 році. З моменту створення фірми на ринок України була представлена така продукція: фурнітура та аксесуари для легкої промисловості найвищої якості провідних лідерів з Германії, а також чохли для одягу, пластикові козирки для головних уборів та чоловічі сорочки власного виробництва. Для організації даного виробництва ТОВ "Обрій" має орендні площі 1000 м. кв. Всі таблиці, які стосуються обґрунтування потреби підприємства в капіталовкладеннях, наведені у розділі 3. Основним для початку виробництва головних уборів є потреба в обладнанні, сировині і матеріалах, а також оборотний капітал. У перший місяць роботи над виробництвом головних уборів ТОВ "Обрій" зробить закупку необхідного обладнання та сировини, яка потрібна для початку виробництва. На етапі початкового виробництва головних уборів планується асортимент, який складається з 5 моделей, але він буде поступово збільшуватися і до 2006 року досягне 25 - 30 видів даної продукції. Для реалізації проекту необхідно $ 67810. Джерелом фінансування інвестицій будуть іноземні інвестиції, які планується повернути інвесторам через строк окупності інвестицій, а також 50% чистого прибутку за кожен рік дії проекту. Плануючи розвиток виробництва головних уборів на наступні 3 роки (2005, 2006, 2007), необхідно звернути увагу на зміну таких показників: Виручка від реалізації продукції буде поступово зростати з $ 1430000 у 2005 році до $ 3042000 у 2007. Це планове зростання обумовлене,

насамперед, зростанням собівартості продукції, а також збільшенням витрат та чистого прибутку.

Мінімальний товарообіг, за рахунок якого мають бути покриті всі витрати (точка беззбитковості) становить 62769,4 тис. грн. у 2005, 97153,0 у 2006 та 140647,8 у 2006 роках, тобто 4,4%, 6,8% та 4,6% від запланованого обсягу прогнозованого товарообігу. Про можливість прийняття проекту говорять такі дані:

1.   NPV>0

2.   Достатньо високий індекс прибутковості - 13,7%.

3.   Короткий строк окупності - 80 днів.

Література

1. Закон України "Про інвестиційну діяльність" №1560-12 від 18.09.91

2. Закон України від 22 травня 1997 року №283/97 - ВР Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"

3. Методика інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій: Затв. Наказом Агентства з питань запобігання банкрутству від 23 лютого 1998 №22.

4. http:/www.cfin.ru/inanalysis/discount_rate.shtml

5. http://www.cfin.ru/investor/venture.shtml

6. А. Мертенс. Инвестиции. - К., 1997.

7. Абрютина М.С. Анализ финансово-экономической деятельности предприятия: Учебно-практич. пособие - М., 2001

8. Алексеева М.М. Планирование деятельности фирмы - М., 2001

9. Балабанов И. Основы финансового менеджмента. Как управлять капиталом? - М., 1995

10.   Балабанов И.Т. Риск-менеджмент - М, 1996.

11.   Банковское дело и финансирование инвестипий.//под ред. Н. Брука. Вашингтон, 1996.

12.   Бард B.C. Инвестиционные проблемы российской экономики - М,2001

13.   Беренс В. Хавранек П.М. Руководство по оценке эффективности инвестиций - М, 1995.

14.   Беренс В., Хавранек П. Руководство по оценке эффективностиинвестиций - М, 1995

15.   Бирман Г., Шмидт С. Экономический анализ инвестиционных проектов - М, 1997

16.   Бланк И.А. Основы финансового менеджмента -К., 2001

17.   Бланк И.А. Словарь - справочник финансового менеджера - К, 1998

18.   Бланк И.А. Стратегия и тактика управления финансами. - К., 1996.

19.   Бланк И.А. Управление прибылью - К, 1998

20.   Блех Ю., Гетце У. Инвестиционные расчеты: модели и методы оценки инвестиционных поектов - Калининград, 1997

21.   Бочаров В.В. Инвестиции. Инвестиционный портфель. Источники финансирования. Выбор стратегии - C.-IL, 2002

22.   Вихров А.В. Источники финансовых ресурсов предприятия - М,2002

23.   Вітличний К.М., Наконечний С.В. Ризик у менеджменті - М, 1996.

24.   Вознесенская Н.Н. Иностранные инвестиции: Россия и мировой опыт (сравнительно-правовой комментарий) - М, 2002

25.   Воропаев Ю.Н. Оценка риска аудита и бизнеса // Бухгалтерский учет.-1996, №6.

26.   Гарнер Д., Оуэн Р., Конвей Р. Привлечение капитала - М, 1995.

27.   Гикшп Л.В. Финансы - К,2001

28.   Гитман Л., Джонк М. Основы инвестирования - М, 1997

29.   Гончарук О.В., Кныш М.И., Шопенко Д.В. Управление финанасами предприятий - М., 2002

30.   Гридчина М.В. Финансовый менеджмент - К, 2002

31.   Данілов О.Д., Івашина Г.М., Чумаченко О.Г. Інвестування. Навчальний посібник. - К, 2001

32.   Денисенко М.П. Планування - важлива складова інвестування,- К,2001

33.   Ефимова О.В. Финансовый анализ - М, 1998

34.   Измайлова К.В. Финансовый анализ.- К,2001

35.   Инвестиции - это предложения, а не просьбы, рубрика Законодательство и правоприменительная практика//международный деловой журнал "Инвестиции" 06.01.1994 №1

36.   Калина А.В., Конева М.И., Ященко В.А. Современный экономический анализ и прогнозирование.- К, 1998

37.   Кейн Э. Экономическая статистика и эконометрия. Введение в количественный экономический анализ - М, 1977.

38.   Ковалев А.И., Привалов В.П. Анализ финансового состояния предприятия - М, 1997

39.   Ковалев В.В. Управление финансами - М., 1998

40.   Коллас Б. Управление финансовой деятельностью предприятия - М,1997

41.   Колтынюк Б. А. Инвестиционные проекты - М, 2001

42.   Крейнина М.Н. Финансовый менеджмент - М, 1998

43.   Липсиц И.В. Коссов В.В. Инвестиционный проект. - МД996.

44.   Лихачева О.Н. Финансовое планирование на предприятии. Учебнопрактическое пособие - М, 2003

45.   Лобушин Н.П., Лещева В.Б., Дьякова В.Г. Анализ финансово -экономической деятельности предприятия - М, 1999

46.   Маренков Н.Л., Маренков Н.Н. Управление инвестиция мироссийского предпринимательства - М, 2001

47.   Маховикова Г.А., Кантор В.Е. Инвестиционный процесс на предприятии - С.-П., 2001

48.   Мертенс А. Инвестиционные решения: от сложного к простому //Финансовый директор, К, http://www.kareta.com.ua

49.   Методика складання бізнес - планів, затверджена наказомАгентства з питань запобігання банкрутству підприємств таорганізацій від 27 квітня 1997 р. № 56

50.   На что могут рассчитывать иностранные инвесторы?, рубрика Законодательство и правоприменительная практика//международный деловой журнал "Инвестиции" 06.01.1994 №1

51.   П.Г. Грабовый, С.Н. Петрова, С.И. Полтавцев и др.Риски всовременном бизнесе - М., 1994.

52.   Перепелица В. Инвестиции через третьи руки //Инвестгазета -19.03.2002

53.   Пересада А.А. Основы инвестиционной деятельности - К, 1996

54.   Практикум по финансовому менеджменту: Учебно - деловые ситуации, задачи и решения // под ред. Стояновой - М, 1997

55.   Райзберг Б.А., .Лозовский Л.Ш, Стародубцева Е.Б. Современный экономический словарь - М.,2000

56.   Савийкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия -М, 2001

57.   Савчук В.П. Оценка эффективности инвестицийгУчебное пособие -Днепропетровск, 1998

58.   Савчук В.П. Оценка эффективности инвестиционных проектов - М,2001

59.   Савчук В.П., Прилипко С.И., Величко Е.Г. Анализ и разработка инвестиционных проектов - К., 2000

60.   Самочкин В.Н. Гибкое развитие предприятия: анализ и планирование - М., 2000

61.   Сергеев И.В. Организация и финансирование инвестиций - М, 2001

62.   Сердкжова И.Д. Методы анализа финансовых рисков //Бухгалтерский учет. - 1996, №6.

63.   Скрибнер Л., Пюри Г. Банковское дело и финансирование инвестиций //под ред. Н. Брука - Вашингтон, 1996.

64.   Справочник финансиста предпринятая - М., 2002

65.   Теплова Т.В. Финансовый менеджмент: управление капиталом иинвестициями - М, 2000

66.   Требования к бизнес - плану и рекомендации по его составлению, разработанные Федеральным Фондом поддержки малогопредпринимательства России.

67.   Тютюкина Е.Б. Финансы предприятий Собственный капиталорганизации; Основной и оборотный капитал - М, 2002

68.   Устенко О.Л. Экономика предприятия - К,2000

69.   Ушакова Н.Н., Унковская Т.Е., Гуляева Н.Н., Гринюк Н.А. Инвестирование, финансирование, кредитование: стратегия ипрактика предприятия - К, 1997

70.   Федоренко В.Г\ Інвестиційний менеджмент - К,2001

71.   Федоренко В.Г., Гойко А.Ф. Інвестознавство - К., 2000

72.   Финансовые инвестиции и риск. К., Торгово-издат. бюро. BHV,1994

73.   Финансовый менеждмент // под ред. Поляка Г.Б. - М, 1997

74.   Финансы: Учебник //под ред. Романевский М.В., О.В.Врублевская,Б.М. Сабанти - М, 2001

75.   Фінанси України за 2000 рік.- К.: Держкомстат, 2001

76.   Хелферт Э. Техника финансового анализа / под ред. Белых Л.П. -М., 1996

77.   Холт Р., Барнес С. Планирование инвестиций - М, 1994

78.   Хруцкий В.Е и др. Финансы и статистика - 2002

79.   Черкассов В.И. Международные инвестиции. Учебно-практическоепособие-М, 1999

80.   Шарп У., Александер Г., Бейли Д. Инвестиции - М, 1997.