Історія міста Коростень
Зміст
1. Загальні відомості та перші
історичні згадки
2. Місто Коростень в роки
Київської Русі
3. Коростень в роки
чужоземного правління
4. Історія міста в ХХ столітті
Висновок
Список літератури
1. Загальні відомості та перші історичні згадки
Сьогодні Коростень індустріальне місто обласного
підпорядкування, з площею 3385,1 га., населенням 66,7 тис. чол. та розвинутою
економічною, соціальною інфраструктурою. Велика вузлова залізнична станція.
Місто розташоване за 87 км на північ від Житомира, 60 км від
кордону з республікою Бєларусь та в 150 км від столиці України Києва.
Історія Коростеня сягає в глибину тисячоліть. Ще в часи
палеоліту одне з найбільших у Європі родовищ кременя притягувало увагу людей.
Тут знайдені кам'яні знаряддя, виготовлені більш, ніж 10 тисяч років тому.
При археологічних дослідженнях території міста, початок яким
покладено в 1887р. відомим істориком В.Б. Антоновичем, знайдено залишки
поселень неоліту, прадавніх майстерень, де вироблялися знаряддя праці в епоху
бронзи.
Перші ознаки перебування слов'янських племен у нашому краї
відносяться до V-VІІ століть нашої ери. Тоді в долині ріки Уж виникло декілька
невеликих слов'янських поселень. На основі одного з них, розташованого на
високих гранітних скелях, виникло місто Коростень, яке стало центром древлян -
могутнього і багаточисельного східнослов'янського племені.
2. Місто Коростень в роки Київської Русі
Місто стало центром древлян - могутнього і численного
східнослов'янського племені. Як свідчить літопис, вже на початку Х сторіччя
Іскоростень був могутньою фортецею. Обнесена міцним частоколом з неотесаних
багатовікових дубових стовбурів, фортеця була постійною резиденцією князя Мала.
Звідси і виникла перша назва поселення Іскоростень - з кори стіни.
Із створенням феодальної держави Київська Русь древлянська
земля одна з перших увійшла до її складу. Київський князь Олег підпорядкував і
обклав даниною древлян 883 року, а в 907 році вони вже брали участь в
переможному поході на Візантію. Під управлінням своїх князів древляни
наполегливо боролися за незалежність від київських князів. У 913 році, після
смерті князя Олега, вони відмовилися платити дань його спадкоємцю Ігорю. У 914
році Ігор знову підкорив їх. Проте древляни продовжували боротьбу проти Ігоря і
його ставлеників і пізніше. У 945 році, коли київський князь Ігор вирішив двічі
узяти дань з древлян, вони повстали, розбили княже військо, а його самого
стратили.
Дружина Ігоря, княгиня Ольга, прославлялася мудрістю і
жіночими чарами, прийшла з військом, щоб помститися за чоловіка, ціле літо
простояла під стінами Іськоростеня, але так і не змогла його узяти. І лише
хитрість допомогла їй здолати непокірних древлян. Попросила вона з них
"легку" дань: по три голуби і по три горобці від кожного двору. Коли
вимога Ольги була виконана, воїни княгині прив'язали до пташиних хвостів тліюче
вугілля і відпустили їх вночі. Птахи повернулися в місто до своїх кубел - і
згорів Іскоростень. Історики до цих пір сперечаються що послужило причиною
пожежі, є декілька версій але мабуть достовірно ми цього ніколи вже не
дізнаємося, відоме тільки що тоді Іскоростень згорів і на деякий час згадки про
нього пропали.
Видатним явищем в оригінальній історичній і художній
літературі Київської Русі є літописи, в яких відображені історичні події на
території сучасного Коростеня. Так, в Іпатєєвськой літописі яскраво зображене
повстання древлян в 945 році.
3. Коростень в роки чужоземного правління
Після розділу Русі в результаті створення в 1157 році
Володимиро-Суздальського і Великого князівства Московского (1260-70), Іскоростень
залишався під юрисдикцією київських князів. З 1243 року тут хазяйнували
монголо-татари. Після перемог над Тевтонським Орденом у 1348 і 1370 рр. і
потіснивши татар, великий князь литовський Альгірдас Ольгед приєднує ці землі
до Великого князівства Литовського.
Вигідне розташування краю впродовж тривалого часу зумовлювало
його перехід в різні воєводства, намісництво, повіти, губернії. Литовський
князь Олегард за вірну службу подарував ці землі своєму воїну Тереху. У 1586 р.
багатий магнат Прокоп Мержевіцкий, узявши в дружини одну із спадкоємиць Тереха,
став власником маєтку Іскоростень і добився від польського короля привласнення
поселенню статуса міста. 22 травня 1589г. Сигизмунд ІІІ подарував Іськоростеню
Магдебурзьке право, хоча містечко було лише невеликою фортецею для захисту від
набігів татар.
Україна з її багатими ресурсами - спокуса для багатьох
держав: Польща - з заходу, Турція - с півдня, Литва і Швеція - з півночі. У
відповідь в Україні зароджується військово-політична одиниця - козацтво. В самому
серці феодальної Європи виникає невидана досі демократична структура -
Запорізька Січ, яка бере на себе клопоти по захисту нації, території і
православної християнської віри. На протязі віків козаки ведуть жорстокі війни
за незалежність проти поляків, турків і кримських татар. В 1649 році загін
козаків під проводом Гераськи після кровопролитного бою визволяє Іскоростень
від польської шляхти. Міські укріплення були повністю зруйновані. В 1654
гетьман Богдан Хмельницький на Переяславській Радй підписує згоду з російським
царем Олексієм Михайловичем про перехід України під юрисдикцію Росії. Однак з
1667 по 1795 землі Іскоростеня продовжують знаходитися в складі
полько-литовської Речи Посполитої.
Відповідно до угоди з Річчю Посполитою у 1795 Іскоростень переходить
до Російської імперії як центр Іскоростенської волості Овручського повіту
Волинської губернії. Довгий час це було тихе непримітне провінційне містечко.
Збереглась замітка з газети "Волинські єпархіальні відомості" від
1888, де про нього пишуть: "Нині Іскоростень - бідне незначне містечко,
населене євреями і селянами-хліборобами".
На початку ХХ століття в Іскоростені жили вже понад три
тисячі чоловік. У ньому було декілька невеликих підприємств: меблева, механічна
і шкіряна майстерні, фарфоровий завод. Місто стало місцем багатьох подій в роки
революції і громадянської війни. Під час першої російської революції робітники
Іськоростеня підтримали страйк. А в листопаді 1917 року вони разом з
революційними солдатами встановили Радянську владу (На цей час місто
перейменували в Коростень).18 листопада 1917г. черговий по станції Л.М.
Табукашвілі на мітингу, який відбувся на Барачній площі оголосив про
встановлення радянської влади.12 лютого 1918 р. на засіданні Маленької Ради в
Коростені затверджений закон про введення в Українській Народній Республіці
нового григоріанського (нині чинного) календаря, про перехід на
середньоєвропейський час, затверджений як герб УНР знак Київської Держави -
тризубець. В кінці лютого до міста увійшли кайзерські війська. З 15 липня
1918г. Коростень - один з центрів Всеукраїнського страйку залізничників. Після
відступу німців з України в наступний 1918г. місто звільнили війська УНР.18
лютого в Коростень увійшла дивізія Червоної Армії.15 березня 1919 року до міста
знов увійшли війська УНР.7 квітня 1919 року до міста увійшли Богунський і
Таращанський полки Червоної Армії.26 квітня 1920 року місто було захоплене
Польськими військами.20 червня Коростень звільнили частині 1-ій Кінної Армії,
але у вересні поляки знову захопили місто.12 жовтня після багатоденного бою
Червона Армія остаточно звільнила місто. У 1921 році захоплення Коростеня було
основною метою походу Української Повстанської Армії під керівництвом генерал
хорунжого Ю. Тютюнника. У ніч на 7 листопада на околицях міста зав'язався
відчайдушний чотиригодинний бій - остання битва громадянської війни на Україні.
У березні 1923 року Коростень став селищем міського типа, а з 1 січня 1926 року
йому привласнений статус міста. У 1926 році було побудоване приміщення
драматичного театру ім. І. Франко, в 1927 - 1929 роках на базі колишніх
майстерень Остермана побудований завод "Жовтнева кузня", в 1928 році
після реконструкції почав працювати фарфоровий завод. У 1930 році відкрилися
дві середні спеціальні учбові установи - медичний технікум і технікум
радянського будівництва, два вечірніх робочих факультети - Київського
машинобудівного інституту і Харківського інституту інженерів залізничного
транспорту.
У грізному 1941 році коростенці піднялися на боротьбу з
фашизмом. У перші дні війни місто, а особливо станція піддавалися безперервним
нальотам німецьких бомбардувальників, але залізничний вузол не зупиняв своєї
роботи. Після кровопролитних боїв частини 5-ої армії генерала М.І. Потапова
відступили східніше, і з 7 серпня 1941 року для Коростеня настали чорні дні
окупації. На території міста і району діяли групи підпільників і партизан.
Гітлерівці жорстоко розправлялися з патріотами. За час окупації в Коростені
було розстріляно 16733 чоловік, 15 повішене, 1803 людини вивезено до Німеччини.
Населення міста за роки війни зменшилося в 14 разів.17 листопада 1943 року
Коростень був звільнений. Але німецьке командування не могло змиритися з
втратою такого важливого опорного пункту і в ході контрнаступу ворог знову оволодів
містом.28 грудня частини 13-ої армії генерал-лейтенанта М.П. Пухова повторно і
остаточно звільнили Коростінь від загарбників. Жителі міста поважають і
пам'ятають своїх визволителів. Про це свідчать пам'ятки: величні Кургани Слави
на честь визволителів міста, братські могили воїнів Радянської Армії, які
полягли в боях за Коростень, бюст двічі Героя Радянського Союзу, Народного
Героя Югославії, генерал-лейтенанта Семена Антоновича Козака. Безсмертним
пам'ятником героїзму наших бійців стало і підземелля старої фортеці під річкою
Уж. Тут в листопаді 1943 року в оточенні гітлерівців тримав смертельну оборону
радянський гарнізон.
За роки Великої Вітчизняної війни Коростень кілька разів
переходив з рук в руки. Багато раз згадувався в оперативних зведеннях Совінформбюро,
згідно наказу Верховного Головнокомандуючого №44 18 листопада 1943 року, в 23
години 30 хвилин Москва від імені Батьківщини салютувала нашим доблесним
військам, що звільнили місто Коростень, дванадцятьма артилерійськими залпами із
ста двадцяти чотирьох знарядь. Шести з'єднанням і частинам, що відзначилися в
боях за звільнення міста, було привласнене найменування “Коростенських".
Жителі міста ніколи не забудуть і подвигів казаха Обдули
Усенова, який під час звільнення Коростеня ціною свого життя перегородив шлях
ворожим танкам, і російського льотчика Івана Полякова, який таранив фашистський
літак в повітряних боях за Коростень. Обом посмертно привласнені звання Героїв
Радянського Союзу. У після військові роки почалося відновлення майже зовсім зруйнованого
міста. До травня 1945 року повністю приступив до роботи залізничний вузол,
фарфоровий завод.
У 1947 році знову почав випуск продукції завод "Жовтнева
кузня". У 1949 році побудований завод "Торфмаш" (з 1961 року
"Коростеньхиммаш"). У 1960 році був зданий в експлуатацію завод
залізобетонних шпал, а в 1964 році - бавовнопрядильна фабрика. У 1966 році
відкрили дитячу спортивну школу, а в 1970 році Будинок культури залізничників
на 850 місць. Події нашого складного часу не обійшли Коростеня.
У квітні - травні 1986 року місто Коростень з населенням 72
тисячі чоловік потрапив в зону радіоактивного забруднення у зв'язку з аварією
на Чорнобильській АЕС, законодавчо визначену як зона добровільного
гарантованого відселення. Коростень найбільший населений пункт на території зон
потерпілих від аварії на ЧАЕС.
Висновок
Сучасний Коростень - чудовий куточок українського Полісся на
Житомирщині - великий транспортний вузол Південно-Західної залізниці,
індустріальне місто обласного підпорядкування з населенням 66 тис. чол.,
розвинутою економічною, соціальною інфраструктурою. Славиться своїми цінними
породами природного граніту, каніфольними смолами і чудовою неповторною
порцеляною.
Сьогодні коростенці має не тільки свою символіку: герб, гімн,
прапор, а й своєрідну місцеву конституцію - "Статут територіальної громади
міста Коростеня", документ, який гарантує всім членам територіальної
громади міста право участі у місцевому самоврядуванні. Нині Коростень веде
політику розширення власних можливостей економічного соціального розвитку.
Місто будує житло і дороги, створює нові підприємства,
навчальні й соціальні заклади. Коростенці впевнені, що інтелектуальний і
виробничий потенціал міста ще не вичерпано, що у Коростеня перспективне
майбутнє. А найголовніше те, що незмінною залишилася любов коростенців до свого
міста, їх великий оптимізм і впевненість у доброму майбутньому Коростеня. Саме
завдяки цим прекрасним якостям коростенців місто росте й розвивається. І
сьогодні, громада має якісно змінений підхід до управління соціальним та
економічним розвитком міста, високий рівень послуг. В 2006 році Коростень став
одним із 6-ти міст України, яке отримало сертифікат якості за міжнародними
стандартами ISO 9001: 2000. Такі зміни в управлінській діяльності дають
підстави з упевненістю сказати: Коростень - найкраще місто у світі. І хоч
сказано це з позицій "місцевого патріотизму", але саме з любові й
поваги до свого міста, до своєї "малої батьківщини" починається любов
до Батьківщини України. Тож хай живе і розвивається Коростень!
Список літератури
1. “Книга
про Коростень" В. Москаленка та В. Нечипоренка. К., 2000
2. www.korosten.
biz
3. www.korosten.
osp-ua. info
4. www.istorypedia.com <http://www.istorypedia.com>